Зміст
Вступ
1. Методика та результати констатуючого дослідження
2. Формуваннякомунікативних здібностей у молодших школярів
3. Методика та результатиконтрольного експерименту
Висновок
Список використаноїлітератури
Додаток А
Додаток Б
Вступ
Щедревні римляни говорили, що корінь навчання гіркий. Але навіщо вчити з гіркимий марними слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою? Якщо цікавопобудувати урок, корінь навчання може змінити свій смак і навіть викликати вдітей здоровий апетит.
Чиможливі щасливі особи на нудних уроках? Звичайно не тільки шум байдужність іпостійні «обсмикування» учителя.
Подив,окриленість, азарт, цікавість в очах дітей, коли рученяти так і тягтися нагоруй неможливо не підстрибнути від радості, від свідомості, що ти такий розумний,кмітливий, – от що хотілося б побачити на своїх уроках.
Народнамудрість створила дидактичну гру, що є для дитини найбільш підходящою формоюнавчання.
Дидактичніігри й заняття дають гарний результат лише в тому випадку, якщо яснопредставляєш, які завдання можуть бути вирішені в процесі їхнього проведення йу чому особливості проведення цих занять на щаблі раннього дитинства.Психологами доведено, що знання, засвоєні без інтересу, не пофарбовані власнимпозитивним відношенням, емоціями, не стають корисними – мертвий вантаж.
Дитинапише, читає, відповідає на питання, але ця робота не зачіпає його думок, невикликає інтересу. Він пасивний. Звичайно, щось він засвоює, але пасивнесприйняття й засвоєння не можуть бути опорою міцних знань. Діти запам'ятовуютьслабко, тому що навчання не захоплює їх.
Цікавістьможе бути задана несподіваної для дітей постановкою або формулюванням питання,створення проблемної ситуації, надзвичайною формою ведення уроку. Завжди можнавідшукати щось цікаве й захоплююче в житті. Потрібно тільки знайти його йподати їхнім дітям, що їх самих до подібним до знахідок і відкриттям.
Требатільки знайти золоту середину: не ускладнювати – діти не зрозуміють і неспрощувати, полегшуючи навчання, – діти будуть постійно шукати легкі шляхи, щобпоменше трудитися й не переборювати…
Одержуючиїжу для свого розуму, дитина охоче бере участь у заняттях, чекає їх, радуєтьсяім. На заняттях дитина, привчена слухати дорослого, дивитися на те, що йомупоказують, опановує певними знаннями. Він багато чого довідається про різніпредмети: про їхні призначення, про зовнішній вигляд, властивості, таких, якформа кольори, величина, вага, якість матеріалу й ін.
Отчому проблема дитячої гри є однією із самих актуальних проблем дитячоїпсихології й педагогіки. Актуально, як ніколи раніше. Тому саме цю тему я розглядаюу своїй курсовій роботі.
Можнаназвати дві причини, які привели мене до цього. З одного боку, захопленнярізного роду навчальними програмами приводить до того, що дітям усе менше часузалишається для гри й спілкування з однолітками. З іншого боку, найчастішеневірне розуміння педагогами характеру керівництва грою спричиняє твердурегламентацію дитячої ігрової діяльності, що позбавляє її творчості,ініціативи, фантазії, вигадки.
Метоюмоєї курсової роботи є вивчення й пропаганда творчості вчителів: неспостерігати з боку за стихійним розвитком практики навчання спілкування маленькихшколярів, для того щоб надалі виявляти й узагальнювати досягнення цієї практики,а осмислюючи передовий педагогічний досвід, впроваджувати в повсякденне життяшколи. Звичайно проходять роки, перш ніж досвід, гідний поширення, потрапить уполе зору й одержить визнання.
Крімцього, метою моєї курсової роботи є вироблення навичок викладу власних думок іпридбання досвіду захисту курсової роботи.
У цей час мало досліджена проблемаформування комунікативних здатностей школярів.
Об'єкт дослідження – процес формуваннякомунікативних здібностей у дітей молодшого шкільного віку у процесівикористання ігрових ситуацій.
Предмет дослідження – педагогічніумови та методи формування комунікативних здібностей у дітей молодшогошкільного віку у процесі використання ігрових ситуацій.
Мета – дослідження полягає утеоретичному обґрунтуванні і експериментальній перевірці педагогічних умов таметодів ефективного формування комунікативних здібностей у дітей молодшогошкільного віку у процесі використання ігрових ситуацій.
Гіпотеза дослідження полягає втім, що ми передбачаємо ефективне формування комунікативних здібностей у дітеймолодшого шкільного віку можливе при умові використання у педагогічному процесіігрових ситкуцій.
Експериментальна база. Дослідженняпроведене в 1‑А й 3‑В класах школи №16, у січні 2005 р.
1. Методика та результатиконстатуючого дослідження
Спілкування– один з провідних видів діяльності у дошкільному віці, якому, на жаль,традиційно відводилася, так би мовити, обслуговуюча, а отже, певною мірою,другорядна роль: у режимі дня не передбачалося для нього спеціального часу, длярозвитку мовлення дитини пропонувалися спеціально організовані заняття, а невільне спілкування, мовлення в контексті живої тканини буття дитини.
Сформуватинавички позитивного спілкування в системі «дитина – дитина іншого віку» вумовах різновікової групи можливо лише за умови спільної діяльності дошкільнят.Для цього необхідно забезпечити внутрішні та зовнішні чинники, які активізуютьтаке спілкування. До внутрішніх чинників відносимо вдосконаленнямовлення дітей як важливий засіб спілкування та актуальність потреби успілкуванні для кожної дитини. Зовнішніми чинниками спілкування є – створенняв різновіковій групі середовища, яке сприяє активній взаємодії молодших істарших дітей.
Одниміз методів соціально-психологічного тренінгу можуть стати ігри «Телефон»і «Дзеркало», які дають змогу об’єднати в логічний ланцюжок взаємодіюдітей та активізувати їхнє спілкування. Крім того, ці ігри сприяють розвиткувмінь вести вербальний і невербальний діалоги. Вони передбачають імпровізованерозігрування заданої ситуації з конкретно поставленою проблемою, наприклад:зателефонувати іншій дитині, поцікавитися, що нового відбулося в неї протягомдня, розповісти про свої новини. Взяти на себе роль «дзеркала» або людини читварини, яка виконує різні дії перед дзеркалом з метою максимального включенняучасників гри у пошук розв’язання проблеми. В іграх відбувається обмін ролямиміж дітьми (дитина, якій телефонують, – дитина, яка телефонує; дитина – «дзеркало»– дитина, що стоїть перед «дзеркалом»). Це дає змогу більше дізнатися одне проодного, стати на позицію іншого, відчути стан партнера. Діалоги маютьбудуватися на матеріалі, тісно пов’язаному з інтересами та життєвим досвідоммалюків, викликати в них потребу зав’язати розмову, висловитися, розповісти просебе.
Наоснові праць В.А. Сухомлинського, про виховання молодших школярів, ігор, розробленихдоктором психологічних наук Е. Смирновою, дослідно-експериментальних робітО. Леонтьєва з використання ігрових ситуацій для формування комунікативнихздібностей молодших школярів я проводила дослідницьку роботу з впровадженняігор для формування комунікативних здібностей школярів впродовж урочнійдіяльності у 1‑А і 3‑В класах на базі загальноосвітньої школи №16 містаКраматорська.
Метамого констатуючого експерименту була: виявити комунікативні здібності школярівпри використанні ігрових ситуацій, завданням якого є:
1) Виявити ступінь розвитку комунікації в школярів;
2) Визначити тип темпераменту;
3) Виявити оцінку самоконтролю в спілкуванні.
В експериментальній групі був проведенийформуючий експеримент. У ньому були проведені гра «Телефон» та «Дзеркало» ібесіда на тему «Спілкування дорослих людей».
Гра«Телефон»
Длягри «Телефон» дітям пропонували привабливі для них іграшкові мобільні телефониз певною програмою. Вони були обладнані спеціальними кнопками, при натискуванніна які чути дзвінок; лунають дві веселі мелодії або фрази: «Алло, як справи?», «Дякую,до побачення».
Спочатку,під час проведення ігор діти не виявляли стійкого інтересу до партнерів іншоговіку. Було очевидно, що вони не вміють налагоджувати контакти в процесіспілкування, проявляють пасивно-позитивне ставлення до партнерів, поступаючисьїм ініціативою: «Ти починай розмову», «Ні, ти», «Запитай у мене щось», «Ні, тикраще запитай першим».
Малюкине знали, як розпочати розмову, або починали її з фраз, закладених у програмутелефону: «Алло, як справи?», вони ніяковіли, боялися, аби старша дитина неподумала про них погано.
Кількістьвербальних і невербальних засобів спілкування у дітей була обмежена. Вони рідкозверталися до партнера на ім’я, спілкування здебільшого було короткочасне йнеефективне. Отже, дорослий мав навчити і старших, і молодших вихованців вестирозмову (як її починати, ставити запитання, відповідати, підтримувати діалог,висловлювати припущення і побажання, щоб дитина іншого віку тебе зрозуміла, якзвертати увагу на тон розмови, привітну усмішку, що підсилюють значення слів).
Дітямпояснювали, що, розмовляючи по телефону, слід дотримуватися таких правил:спочатку привітатися й звернутися на ім’я до того, кому телефонують, пояснити,з якого приводу зателефонували, голос мовця має бути м’яким, спокійним,доброзичливим, говорити треба по черзі, уважно вислуховуючи співрозмовника, неперебивати його. Дорослий підказував старшим дітям, які теми для розмови кращеобирати, щоб зацікавити малюків, знайти адекватні засоби спілкування дляпідтримання діалогу, забезпечити зворотний зв’язок, щоб сказане не лишилосяпоза увагою, непомітно виправляв дітей, які помилилися.
Після3–5 ігор діалоги старших і молодших дітей пожвавлювалися, їхній зміст стававрізноманітнішим. Що більше діти грали, то помітніше зростали їхня активність,розкутість і свобода спілкування. Старші охоче переймали веселий настрій молодших,малюки ж були в захваті від іграшкових мобільних телефонів, їх тішиламожливість зайвий раз натиснути на кнопки. Діти робили активні спробиналагодити спілкування, назначити його характер. Якщо молодший партнер не знав,як розпочати й підтримати розмову, старша дитина брала ініціативу на себе:ставила запитання, уточнювала їх, навіть підказувала відповідь: «Ти вже гулявна вулиці? Так?»
Діалогмав активно розвиватися за умови, що старша дитина не лише виявляє ініціативу,а й постійно демонструє свою прихильність до молодшої, бажання з неюспілкуватися.
Гра«Дзеркало»
Цягра забезпечує психологічний комфорт при невербальному спілкуванні дітейрізного віку, створює атмосферу довіри та відвертості, бажання співпрацювати,наслідувати партнера. Саме ця гра потребує підвищеної уваги до молодшої дитини,емоційного ставлення з боку малюків до впливів старшого, використаннярізноманітних невербальних засобів спілкування. Дорослий схвалює будь-яку вдалуспробу показу виразних рухів, жестів, міміки одним з партнерів і точневідтворення їх другим, стежить, щоб діти не підганяли один одного, ненамагалися тиснути на партнерів.
Щобзняти напруження з молодших дітей під час проведення перших ігор, їм пропонувалиспочатку виконувати, перед дзеркалом ролі мавпочки, собаки, котика. Цедопомагає уважно стежити за реакціями партнерів, синхронно виконувати дії,сприяє взаємним веселощам. Таким чином, молодші розкріпачувались, а старші знайшлизадоволення у спілкуванні з малюками. Роль «перед дзеркалом» вимагає проявуініціативи й активності, а роль «дзеркала» – уваги до партнера, миттєвої реакції.Обов’язкова умова – уважно дивитися на партнера, стежити за його мімікою, виразомочей. Адже зміна погляду свідчить про зміну настрою.
Припершому проведенні ігор молодші партнери по спілкуванню включалися у взаємодіюна короткий проміжок часу (1–2 хвилини), але цей час вони використовували дляпопереднього вивчення й випробування старшої дитини. Уважно придивлялись донеї, стежачи за її поведінкою і реакціями на свої дії. З’ясовували можливістьвстановлення контакту та готовність старшого задовольнити їхню потребу вспілкуванні. Бажання продовжити гру або відмовитися від неї залежало від емоційноговраження, яке справляє старша дитина на молодшу. На цьому етапі дії молодшихдітей здебільшого були скуті й дуже прості. Старші ж вихованці були ініціативнішими,але найчастіше це було продиктовано бажанням продемонструвати свої вміння. Тожвони добирали такі рухи, які малим важко було повторити. Проте гра передбачалаобов’язкову взаємодію та емоційний контакт з партнером, і, таким чином, виключалаіндивідуалістичні та егоїстичні прояви, що дало змогу провести корекціюповедінки старших школярів у процесі спілкування з молодшими.
Безумовно,егоїстична позиція одного з партнерів перешкоджає накопиченню позитивногодосвіду спілкування, оскільки збільшує кількість випадків неуспіху, що зрештоюпризводить до розчарування обох партнерів. Звичайно, зовсім не просто навчитистарших не тиснути на молодших партнерів, не робити їм зайвих зауважень, не даватинегативних оцінок, старанно повторювати їхні рухи. Поступово і старші, імолодші діти навчилися вести невербальний діалог, проявляли інтерес допартнера, вигадку, ініціативу, дотримувались правил (дзеркало не говорить, авідображає того, хто перед ним стоїть). Дії школярів стали менш скутими,пожвавлювалися невербальним спілкуванням.
Дляактивізації спілкування школярів різного віку можна запропонувати й інші ігрита вправи, навчальний ефект яких полягає у наданні дітям можливості побачитиальтернативи поведінки в запрограмованій ситуації спілкування, приміряти ціспособи поведінки до себе, спробувати їх реалізувати.
Організовуючиігри, вихователь обов’язково має дотримуватися таких правил:
· виступати у грі в роліпартнера, а не регламентатора;
· давати дітям можливістьсамостійно вирішувати, грати їм чи не грати в гру, зовсім відмовитися чиприєднатися до гравців у міру виникнення бажання;
· кількість учасників не повиннаперевищувати 6 осіб;
· до гри слід залучати дітейрізного віку;
· дівчаток і хлопчиків має бутипорівну.
На основі цих ігор, я прийшла до висновку, що необхідно перш завсе сконцентрувати увагу на провадження ігор для формування комунікативнихнавичок дітей.
Отже комунікативні здібності школярів оцінювались за критеріями:
· невимушеність і легкістьспілкування;
· легкий перехід від однієї темирозмови до іншої;
· уважність до партнера;
· командна дія школярів.
Такимчином, було виявлено три рівні комунікабельності: високий, середніми й низькийза наступними показниками. Високий рівень характеризується високим рівнемуважності до проблем партнера, легкістю спілкування та переходом від однієїтеми розмови до іншої. Середній рівень указує на наявність дефіцитуспілкування. Ці діти ще не зрозуміли суті спілкування. Низький рівень, до ньоговідносимо дітей з комплексами в спілкуванні, а, отже, тих, на кого необхіднозвернути увагу для подолання дітьми бар'єра в спілкуванні. Характеристикапоказників кожного з рівнів дала можливість опиратися на них у подальшійдослідницько-експериментальній роботі, що спрямована на використання ігровихситуацій для формування комунікативних здатностей молодших школярів.
2.Формування комунікативних здібностей у молодших школярів
Мояекспериментальна робота з використання ігрових ситуацій для формування комунікативнихздібностей молодших школярів здійснювалась за такими напрямами: формуваннякомунікативних здібностей з однокласниками, старшокласниками, дорослими.
Коженіз напрямів передбачав:
· легке спілкування між всімаучасниками;
· уважність і доброзичливість допартнера по розмові;
· виконання справ, різнихдоручень, які потребують вияву командної гри.
Стратегіямого експерименту з використання ігрових ситуацій для формування комунікативнихздібностей молодших – формування комунікативних здібностей за рахунок командноїгри та уваги до партнерів. Ця стратегія припускає суттєву трансформаціюціннісних орієнтирів та методів, базується на принципах колективізму, відмовувід власного «Я» на користь команді. І ось чому:
· будь яка позитивна оцінкасприяє розвитку в спілкуванні;
· основною стратегією має статиформування почуття спільності, воно породжує співчуття, співпереживання тапідтримку.
Виходячи з цих положень, я використовувала в своїйекспериментальній роботі ігри, адресовані дітям молодшого шкільного віку (див.додаток Б). Їх зміст спрямован на привернення уваги до партнерів, їх настрою,зовнішності, діям, вчинкам; головний метод – безпосередня взаємодія.Експеримент показав досить високі результати.
Перший етап: спілкування без слів. Основна мета – відмова відзвичайних для дітей вербальних засобів взаємодії. Загальне правило:
· спілкування без слів розвиваєкомунікативні навички іншими методами, що сприяє розвитку командного духу іполіпшує розуміння одне одного. У кожну гру запроваджена своя мова «умовнихсигналів»;
· фізичні контакти, за допомогоюяких учасники спілкуються без допомоги предметних атрибутів.
Яка жроль педагога? Він грає разом з дітьми, показує зразки ігрових дій, час відчасу коментує їх дії, спрямовує увагу. В гру запрошуються лише бажаючі. Якщохтось відмовляється, не треба наполягати, але намагатись ненав’язливо зацікавитидітей.
Булипроведені такі ігри:
«Життяв гаю»
Вчитель(сідає на стілець та розсаджує дітей навколо себе): уявіть собі, що виопинилися у гаю та говорите на різних мовах. Але вам треба якось спілкуватисьміж собою. Як це зробити? Як спитати про що-небудь, як виразити своєдоброзичливе відношення, не сказав ні слова? Щоб запитати, як справи, плескаємосвоєю долонею по долоні товариша (показує). Щоб відповісти, що все добре,нахиляємо голову до його плеча; бажаємо виразити дружбу та любов – ласкавогладимо по голові (показує). Готові? Тоді почали!
Подальшийхід гри розгортається довільно, але необхідно стежити за тим, щоб діти нерозмовляли між собою.
«Добріельфи»
Вчительу колі дітей. Колись давним-давно люди, борючись за виживання, вимушені булипрацювати вдень та вночі. Певна річ, вони дуже втомлювалися. З початком ночівони почали прилітати до людей та, ніжно гладячи їх, ласкаво заколисувалидобрими словами. А вранці, повні сил, з подвійною енергією брались за працю.Зараз ми з вами розіграємо ролі давніх людей та добрих ельфів. Ті, хто сидятьпо праву руку від мене, виконують ролі цих трудівників, а хто по ліву руку – ельфи.Потім ми поміняємося ролями. Отже почалась ніч (далі відбувається гра безслів).
«Мурахи»
/>Вчитель (розсадивши навколо себе дітей): Чи приходилоському-небудь з вас бачити в гаю мурашник, усередині якого день і ніч вируєжиття? Ніхто з мурах не б’є байдики, кожний зайнятий: хтось носить галки дляукріплення житла, хтось готує їжу, хтось виховує дітей. І так весну і все літо.В пізньої восени, коли наступають холоди, мурашки збираються разом, щоб заснутив своєму теплому будиночку. Вони сплять так міцно, що їх не хвилюють ані сніг,ані хуртовина, ані мороз. мурашник прокидається з початком весни, коли першісонячні проміння починають пробиватись крізь товстий шар голок. Але перш ніжпочати звичне трудове життя, мурашки влаштовують банкет. У мене такезапропонування: зіграємо роль мурашок у радісний день свята. Покажемо, якмурахи вітають один одного, радуючись весні, як розповідають про те, що їмснилося всю зиму. Тільки нам треба не забувати, що розмовляти мурашки невміють. Тому будемо спілкуватися жестами.
Змістігор, рівні права, заборона вербальних контактів знімають напруженість,відлюдність. Це сприяє поліпшенню комунікативних навичок.
3.Методика та результати контрольного експерименту
Післяпроведення формуючого експерименту я провела контрольний експеримент длявиявлення покращення уявлень у молодших школярів про доброзичливі стосунки таактивного позитивного ставлення до них. В експерименті брали участь учні 1‑Ата 3‑В класів загальноосвітньої школи №16 міста Краматорська.
Длявиявлення теперішнього рівня комунікативних здібностей я використовувала такийметод дослідження як тестування (см. додаток А).
/>Пропонований тестдозволяє виявити комунікаційні здатності. Здатності людини не є вродженими.Дитина не народжується з готовими здатностями, а народжується із задатками, якіі є природними передумовами розвитку здатностей. Однак задатки ніколи невизначають розвиток конкретних здатностей: на підставі тих самих задатківможуть виникнути різні здатності, залежно від середовища розвитку дитини,установок у сім'ї й т. д. Відсутність яких-небудь здатностей не є життєвимкрахом: усе в можливостях людини. Необхідні здатності можна (і потрібно!)розвивати.
Ціль даного тесту – виявитикомунікаційні здатності школяра. По черзі пропонується 40 питань проособливості Вашого звичайного способу поводження. Вільно виражайте свою думкупо кожному їх. Постарайтеся представити типові ситуації й дайте перший «природний»відповідь, що прийде Вам у голову. Відповідайте швидко й точно. Пам’ятайте, щонемає «гарних» або «поганих» відповідей. Результатом тесту є Ваш показниквиразності комунікаційних здатностей. Результати тесту допоможуть Вам кращепізнати себе. Низькі показники свідчать про необхідність розвитку цихздатностей. Низький рівень здатностей може приводити до внутрішніх конфліктів,які можуть бути дозволені шляхом саморозвитку.
Врезультаті цього тестування було виявлено, що рівень комунікативних здібностейшколярів помітно зріс. Зокрема в експериментальному класі після проведенняконстатуючого експерименту високий рівень комунікативних здібностей був 4,6%,середній у 59,5%, низький у 35,9% учнів (див. мал. 1–2). На кінець контрольногоексперименту високий рівень мали 15,4%, середній – 75,8%, низький – 8,8% учнів.свідченням результативності виконаної роботи стали якісні зміни в поведінцідітей: були закладені основи комунікацій між людьми, що сприяло збільшеннюкількості виявів допомоги іншим, активності на уроках, стали легко спілкуватисяне тільки між собою в класі, а й зі старшокласниками. Ці діти вже готові доосвоєння більш складних уявлень, ніж перед проведенням формуючого експерименту,а саме:
1. Будь уважний до співрозмовника, вияви ініціативу, якщо бачиш, щоцього не проявляє партнер;
2. Будь активним на уроці, але нікого не перебивай, умій вислухати;будь терпимим до іншого, навіть якщо він не правий;
3. Допоможи товаришам, якщо вони в ній потребують; запитай у них, чине потрібна їм твоя допомога.
/>
Малюнок 1. – Оцінкакомунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту
/>
Малюнок2. – Оцінка Комунікабельності учнів після проведення констатуючого експерименту
Висновок
Дидактичнагра – це засіб пізнання світу: через гру дитина вивчає кольори, форму,властивості матеріалів, вивчає рослини, тварин. У грі в дітей розвиваєтьсявміння спостерігати, розширюється коло інтересів, виявляються смаки й запити.Продумуючи завдання й зміст ігор із правилами, необхідно поступово ускладнюватиїх. Не можна шаблонізувати дидактичної гри, необхідно давати простір дитячій ініціативій творчості. У самостійних іграх не слід нав'язувати зміст дидактичної гри. Ужитті дитини дидактична гра має таке ж значення, як для дорослого робота,служба. У грі виховуються ті фізичні й психологічні навички, які будутьнеобхідні для роботи: активність, творчість, уміння переборювати труднощі й ін.Ці якості виховуються в гарній грі, у якій є «робоче зусилля й зусилля думки»,а «дидактична гра без зусилля, гра без активної діяльності – завжди погана гра».
Керівництводитячими дидактичними іграми повинне мати на меті:
1) установлення правильного співвідношення між грою й миром, знаннямив житті дитини;
2) виховання в грі фізичних і психологічних якостей, необхідних длямайбутнього діяча й працівника.
Такимчином, я прийшла до висновку, що ігри мають величезну роль у вихованні,навчанні й також при формуванні комунікабельності молодших школярів. При цьомупідвищується ефективність навчання в порівнянні із традиційним у школі. Тому, явважаю, необхідно створити умови для впровадження такої практики в сферуосвіти, що може помітно поліпшити не тільки ступінь засвоєння матеріалу, але йдозволить значно спростити процес комунікацій: між школярами, друзями,учителями, родителями й тощо.
Атакож це допоможе підвищити ефективність комунікацій, а, отже, інтенсифікуватисвій особистий час.
Ефективне формуваннякомунікативних здібностей у дітей молодшого шкільного віку можливе при умовівикористання у педагогічному процесі ігрових ситуацій.
Списоквикористаної літератури
1. Актуальні питанняформування інтересу в навчанні. Навчальна допомога з редакцією Г.І. Щукіной М.1984
2. Бую Т.А. Грав естетичному вихованні молодшого школяра Початкова школа 1997 №2
3. Волинав. В.Російська мова Єкатеринбург 1997
4. Губанова О.В.,Лєвкіна И.С. Використання ігрових прийомів на уроках Початкова школа 1997 №6
5. Дошкільнапедагогіка, Москва «Освіта» 1991 р.
6. Воліна В.У Цікавеазбуковедення: книга для вчителів; М. 1991 р.
7. Кобанова Л.В.Навчальні ігри як засіб підвищення ефективності уроків Початкова школа 1992 №1
8. Карпова Е.В.Дидактичні ігри в початковий період навчання – Ярославль: Академія розвитку;1997 р.
9. Кірічок В. Грив етичному вихованні Початкова школа 1997 м №6
10.Крутецький В.А. Психологія навчання й виховання школярів М.1976
11.Масловська Т.А. Дидактичні ігри на уроках математикиПочаткова школа 1997 №2
12.Ночвікова.О. Дидактична гра в навчальному процесі Початковашкола 1997 р. №6
13.Рижикова Г.И. Використання ігрових прийомів при вивченніслів з неперевіряємим написанням Початкова школа 1995 №1
14.Семяшкіна Н.И. Значення дидактичних ігор і завдань принавчанні грамоті Початкова школа 1997 №2
15.Шербініна Г.К. Казка як засіб виховання. Початкова школа 1995№3
16.Смоленцева А.А. Сюжетно-дидактичні ігри, Москва «Освіта»1987 р.
17.Історія дошкільної педагогіки, Москва «Освіта» 1989 р.
18.Хутірський А.У Сучасна дидактика: підручник для вузів. – Спб:Пітер, 2001
19.Купісевич. Основи загальної дидактики. М., 1986.
20.Лернер И.Я. Процес навчання і його закономірності. М.,1980
21.Дидактика середньої школи. Під ред. Скаткіна М.Н. 2-і вид. М.,1982
22.Дошкільна педагогіка. За редакцією В.И. Ядешко й Ф.А. Сохіна.1996 р.
23.Психологія і педагогіка гри дошкільника (Матеріали симпозіуму)/Підред. А.В. Запорожця А.П. Усовой. М., 1998 р.
24.Ельконін Д.Б. Дитяча психологія М., 1999 р.
25.Запорожець А.В. Деякі психологічні проблеми дитячої гри. – Дошкільневиховання. 1995 рік.
ДодатокА
Тест«Перевірте рівень своєї комунікативності»
1.Перебуваючи в школі, Ви:
а)звичайно мовчати, не вступаючи в контакти із сусідами;
б)контактувати по необхідності, але без полювання;
в)ініціативно вступати в контакти без усяких утруднень;
г)ділитися з незнайомими таємними своїми думками.
2.Ваші відносини із друзями, родичами підтримуються:
а)рідкими візитами (3–4 рази в рік);
б)більше частими візитами (5–10 разів у рік);
в)регулярними взаємними відвідуваннями (частіше одного разу на місяць);
г)щотижневими й більше частими побаченнями.
3.Скільки поздоровлень Ви одержуєте на рік?
а) 1–5;б) 6–10; в) 11–15; г) 16–20 і більше.
4.Якщо Ви перейшли в іншу школу, то доля скількох Ваших товаришів по навчаннювідоме вам докладно?
а) 1–3;б) 4–10; в) 11–15; г) 16–20 і більше.
5. Усередньому у Вас іде на телефонну розмову:
а) 1–3;б) 4–5; г) 6–10; г) від 15 хв і більше.
6.Читаючи (або прочитавши) нову книгу, Ви звичайно:
а)самі обмірковуєте прочитане;
б)відповідаєте на питання про прочитаний, але неохоче;
в)охоче відповідаєте на питання про прочитаний;
г)ініціативно ділитеся враженнями.
7.Під час кіносеансу, спектаклю, концерту Ви звичайно:
а) нелюбите, щоб при Вас хтось виражав свої враження;
б)терпимо ставитеся до цього, Вам це буває цікаво;
в)іноді перекидаєтеся репліками зі знайомими;
г) неможете увесь час сидіти мовчачи, намагаєтеся виразити свою думку частіше.
8.Зустрічаючись на вулиці зі знайомими, Ви:
а)якщо немає термінових справ до них, киваєте й проходите мимо;
б)відповідаєте на вітання й обмінюєтеся короткими репліками;
в) незауважуєте, хто привітався першим, охоче довідаєтеся про новини;
г)першим зупиняєтеся, здороваючись, розпитуєте, розповідаєте про себе.
9.Повертаючись додому після навчання, Ви:
а)мовчите;
б)коротко відповідаєте на питання;
в)розпитуєте своїх домашніх про новини, але без полювання, формально;
г)зацікавлено розпитуєте й розповідаєте про себе. Ображаєтеся, якщо Вас не запитуютьабо відповідають односкладово.
10.Перебуваючи в чужому місті (незнайомому районі) і розшукуючи потрібне Вамустанова, адреса якого Ви не знаєте (відомо, що воно повинне бути «десьнедалеко» від місця, де Ви зійшли тільки що з автобуса), Ви звичайно бажаєте:
а)обійти прилеглі вулиці, самостійно розшукуючи потрібне вам;
б)визначити серед перехожих («на око») місцевого жителя, задати йому питання, а увипадку незадовільної відповіді продовжувати самостійний пошук;
в)зупиняти перехожих проханням про допомогу, але випробовуєте при цьому почуттянезручності;
г)вдаватися до допомоги оптимального числа перехожих, не випробовуючи зніяковілості.
11.Під час прогулянки по місту, парку, за містом Ви бажаєте:
а)самітність;
б)суспільство однієї людини;
в)суспільство декількох друзів або близьких;
г)велика кількість людей (колективні вилазки, культпоходи й ін.).
12.Помітивши на знайомому (близькому, родичі) обновку, Ви:
а)оцінюєте її мовчачи;
б)висловлюєте думку, якщо запитують;
в)ініціативно висловлюєте думку;
г)розпитуєте про ціну, про те, де обновка придбана, просите показати її «на проході»,коментуєте Ваші враження.
13.При читанні художньої літератури, Ви звичайно:
а)віддаєте перевагу короткому віршу, новелу;
б)цикл віршів, збірник новел;
в) незауважуєте, чи багато написано, аби тільки було цікаво;
г)читаєте докладні романи й поеми, які заслуговували авторитет критики, значні потемі й ін.
14.Потрапивши випадково в незнайому компанію, Ви:
а)почуваєте себе надзвичайно стиснено, хочете піти:
б)внутрішньо згодні залишитися, контактуєте, але без особливого бажання;
в)раді новим знайомствам, ініціативно контактуєте;
г)надзвичайно раді новим людям, намагаєтеся довідатися про їх докладно й показатисебе із кращої сторони.
15.Якщо Ви пишіть вірші, то Ви звичайно:
а) неділитеся написаним ні з ким;
б)іноді ділитеся частиною написаного з тим, кому особливо довіряєте;
в)охоче читаєте написане, якщо Вас про це просять;
г)ініціативно читаєте написане, тому що Вам цікава думка інших. Негативна думкаабо явно стримана похвала Вас у певній мері засмучує.
16.Коли Вас у гостях пригощають якимсь новим блюдом, що сподобалося Вам, Визвичайно:
а)їсте із задоволенням, але не висловлюєте своєї думки;
б)можете ініціативно схвалити, але волієте відповісти на питання;
в) нечекаючи питання, самі хвалите блюдо;
г) нетільки хвалите, але й розпитуєте про рецепт, говорите, що самі надалі будете поможливості є те ж, приготуєте, попросите приготувати своїх домашніх й ін.
17.Підкресліть кращий тип заголовка (не добуток, не даний заголовок, а його тип!):
а)Сварка; б) Сварка сусідів; в) Дурна сварка сусідів; г) Повість про те, як посваривсяІван Іванович із Іваном Никифоровичем.
18.Якщо Ви зауважуєте, що хтось із Ваших гарних знайомих надто балакучий, то Ви:
а)можете натякнути йому на це, тому що цей недолік Вас серйозно дратує;
б) недуже реагуєте на балакучість інших;
в)любите послухати, аби тільки було цікаво;
г)самі балакучі й подібна якість співрозмовника дозволяє Вам виразити себе.
19.На питання «Котра година?» у ситуації, коли у Вас немає при собі годин, Ви відповісте,найімовірніше, так:
а) «Незнаю» б) «Не знаю, у мене немає годин, вибачите»; в) «Із задоволенням бивідповів, але в мене, на жаль, немає при собі годин»; г) «Я б із превеликимзадоволенням відповів на Ваше питання, але в мене зараз годинники в ремонті, ясам випробовую більші незручності, але що ж робити?!»
20.Під час публічної лекції (доповіді, виступу), у випадку, якщо тема Вам цікава,а виступаючий висловлює спірні або невірні, на Ваш погляд думки, Ви звичайно:
а)випробовуєте деяке бажання заперечити, але не реалізуєте його;
б)випробовуєте бажання висловитися, але без досади реагуєте на обставини, щоперешкодили вам реалізувати своє бажання.
в)вільно можете реалізувати своє бажання за допомогою записки;
г)домагаєтеся можливості привселюдно заперечити доповідачеві.
21.Прочитавши статтю в газеті (журналі) по темі, Вас хвилюючої, Ви звичайно:
а)думаєте про те, що могли б виступити в дискусії, але не приймаєтеся за статтю,лист й ін., поступово забуваючи про свій намір;
б)обмірковуєте свою можливу відповідь, але не занадто засмучуєтеся, якщо щосьперешкодило Вам довести справу до кінця;
в)пишіть статтю (лист у редакцію), відсилаєте, але не приймаєте близько до серцявідмова опублікувати;
г) увипадку відмови опублікувати Ваш матеріал, знову пишіть у редакцію, посилаєтеновий варіант. Труднощі виразити привселюдно свою думку Вас серйозно зачіпає.
22.Підкресліть бажане для Вас якість у Ваших співрозмовниках:
а)крайня стриманість;
б)контактність, спрямована переважно на Вас;
в)помітна товариськість;
г)необмежена контактність.
23.Оціните самі себе, підкресливши в нижченаведеному переліку властивий Вамдомінуючий рівень спілкування комунікабельності):
а)низький;
б)близький до середнього;
в)досить високий;
г)високий, що наближається до найвищого.
Ключдо тестового завдання
Укожній серії є чотири позиції, тобто чотири істотні характеристики розташованів порядку убування рівня комунікативної активності, причому кожному пунктуприписується для вирахування по двох очка. Це значить, що характеристика а) становить2 очка, б) -4, в) -6, г) -8.
Якщовипробуваний підкреслював увесь час пункт а), то оцінка його комунікабельностіперебуває шляхом перемножування 22 на 2, тобто дорівнює 44. Це відповідаєнизькому рівню.
Припідкресленні пунктів «б», «в», і «г» виходить – відповідно – 22? 4 (88), 22? 6(132), 22? 8 (176) окулярів, що означають «рівень, близький до середнього», «довисокого» й «найвищому, частіше надлишковому». Як правило, реальне числопунктів перебуває у відповідних інтервалах між крайніми числами, рідкодосягаючи 176. Тим, хто набрав це число або близьке до нього, варто більшестежити за собою в спілкуванні, стримуючи себе, уважно вивчати реакціюнавколишніх і коректувати свою манеру спілкування убік зниження її активності.
Випробувані,що набрали від 125 до 150 очка, відповідають гарній активності спілкування,близької до класичного екстравертності.
ЯкщоВи набрали 44–60 очка, треба вчитися спілкуватися активно, інакше Вашаінтравертність перешкодить (і вже заважає) Вам і Вашому оточенню при контактуванні.Змушуйте себе вступати в спілкування поступово, не реагуйте болісно на невдачій помнете, що вони помітні більше Вам самому, чим іншим.
Наслідуйте(не бездумно, звичайно) тим, хто, на Вашу думку, більше активний у спілкуванні.
Причислі окулярів між 70 й 100 треба також свідомо підвищувати активність успілкуванні, але не занадто пересилюючи себе.
Завдання23 має на меті допомогти Вам правильно оцінити різницю між об'єктивним Вашимрівнем комунікабельності й Вашою власною його оцінкою. Наприклад, якщо Виреально набрали 70 очка, а підкреслили в завданні 23 пункт «в», те Вам належитьбільше довіряти об'єктивному показнику, чим своєму власному враженню про себе;Вам треба зробити відповідні висновки про вдосконалювання своїх можливостейспілкуватися.
Додаток Б
Гра «Заверши речення»
Педагог пропонує двом вихованцям різного віку пограти з ним у гру «Заверширечення». Він перший починає речення, а діти по черзі продовжують його. Такимчином відбувається своєрідний діалог.
Гра «Назви себе»
Діти стоять у колі. Вихователь пропонує кожному вихованцеві почерзі представитися. Назвати своє ім’я так, як йому подобається, як називають йоговдома або так, як хотів би, щоб його називали у групі. Таким чином дитинапредставляється іншим дітям, розширює їхні уявлення про себе.
Гра «Вгадай по голосу»
Перший варіант гри. Діти стоять у колі. Одна дитина із зав’язаними очима стоїтьусередині кола. Хтось з гравців називає її ім’я. Треба вгадати, хто їїпокликав. Той, хто вгадає, міняється місцями з дитиною, яка стоїть у колі.
Другий варіант гри. Діти беруться за руки й ходять по колу, промовляючи слова: «Мигуляємо в ліску і гукаємо: агов! Ти на голос упізнай, хто гукає – відгадай».Дитина, до якої доторкнеться вихователь, називає ім’я когось з дітей, що стоятьу колі, а той, чиє ім’я назвали, має відгадати, хто його покликав. Гра даєдітям можливість зосередитися на партнерові.
Гра «Поклич лагідно»
Діти разом з вихователем стоять у колі. Педагог називає одного звихованців у пестливій формі та кидає йому м’яч. Вловивши м’яч, той має якомогалагідніше назвати іншу дитину й кинути м’яч їй. Гра триває, доки всі діти небудуть названі. Двічі викликати одну й ту саму дитину не можна. Гра допомагаєсформувати доброзичливе ставлення дітей одне до одного.
Гра «Що змінилося»
Діти стають у пари. Одна дитина має уважно роздивитися тазапам’ятати партнера. Потім той виходить з кімнати й щось змінює у своїйзовнішності. Коли він повернеться, «пара» має вгадати, які зміни сталися.Партнери міняються місцями. Гра триває.
Гра «Чарівний стілець»
Діти стоять у колі. Усередині кола – стілець, на який напропозицію вихователя сідає один з гравців. Інші діти мають зробити йомукомплімент або підійти до нього та обняти, погладити, ще в якийсь спосібпроявити прихильність та увагу. Гра триває, доки кожен з учасників не побуваєна «чарівному стільчику». Гра допомагає сформувати добре ставлення дітей однедо одного.
Гра «Лабіринт»
Дітирозподіляються на пари. В одного з них зав’язані очі. Партнер має якомогаобережніше провести «свою пару» по лабіринту, допомагаючи долати перешкоди(переступити кубики, підлізти під дугу, обійти предмети тощо). При цьомурозмовляти не можна. Виграє пара, в якій гравці краще допомагали один одному.