ЛЕКЦІЯ
Тема:Емоційний стан людини в екстремальних умовах
психічнийстан критичний стрес криза фрустрація
Мета лекції: практичне засвоєннястудентами теоретичного матеріалу
План лекції:
1. Характеристика екстремальнихпсихічних станів
2.Психічні стани
3.Категорії стресу
4. Фактори що провокують стрес
1. Характеристикаекстремальних психічних станів
До психічних станів особистості відносятьвияви відчуттів (настрій, афект, ейфорія, тривога, фрустрація тощо), уваги(зосередженість, неуважність), волі (рішучість, розгубленість, зібраність), мислення(сумніви), уяви (марення) тощо. Різні підходи до вивчення психічних станів багатов чому схожі, але водночас у них є і відмінності.
У будь-якому психічному стані можнавиділити три загальних виміри: мотиваційно-спонукальний (є визначальним),емоційно-оцінний і активаційно- енергетичний.
Психічні стани людської спільнотихарактеризуються певними ознаками, які не властиві взагалі або властиві меншою міроюстанам індивіда: масовидність; яскраво виражений соціальний характер; велика політичназначимість у житті суспільства; «зараження» (здатність до швидкогопоширення); ефект групи " (збільшення сили і значення станів людськоїспільноти); інформативність; тенденція до закріплення. Психічні стани людини характеризуютьсяцілісністю, рухливістю і відносною стійкістю, взаємозв’язком з психічнимипроцесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і типовістю,різноманіттям, полярністю.
Цілісність психічних станіввиявляється в тому, що вони характеризують у певний проміжок часу всю психічнудіяльність загалом, виражають конкретне взаємовідношення всіх компонентів психіки.Рухливість психічних станів полягає в їхній мінливості, у наявності стадій(початок, певна динаміка і кінець).
Психічні стани мають відноснустійкість, їхня динаміка менш виражена ніж у психічних процесів (пізнавальних, вольових,емоційних). При цьому психічні процеси, стани і властивості особистості найтіснішевзаємопов’язані між собою. Психічні стани впливають на психічні процеси, вони єфоном останніх. Водночас вони виступають як основа для формування якостейособистості, передусім характерологічних. Наприклад, стан зосередженостімобілізує процеси уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, волі й емоцій людини. Усвою чергу, цей стан, неодноразово повторюючись, може стати якістю особистості– зосередженістю.
Під впливом психічних станів, яківиникають у ході життєвих відносин, конфліктних ситуацій, трудової діяльності, можливатакож перебудова або навіть зміна відносно стійких якостей особистості.
Психічністани відрізняються різноманіттям і полярністю. Останнє поняття означає, що кожномупсихічному стану людини відповідає протилежний стан (впевненість – невпевненість,активність – пасивність, фрустрація – толерантність тощо).
Висновок: Підбиваючи підсумок можна сказати, що кожного днялюдина зустрічається з різними життєвими ситуаціями, які мають певний вплив наїї настрій, поведінку, діяльність. Це може бути якась стресова ситуація (якнаприклад: непорозуміння з коханою людиною, конфлікт з викладачем або батьками,пережита аварія тощо), відчуття тривоги, стан афекту, коли людині важко себеконтролювати, або стан депресії. І кожен стан певною мірою формує поведінкулюдини. Такі стани називаються психічними.
2. Психічні стани
Психічнийстан – сукупність ознак психічної діяльності людини, які характеризують її стану певний момент. Розрізняють стан розумової діяльності, стан настрою, станмобілізації або розслаблення волі, стан поведінки і дій людини, наприклад,спокій, роздратування, тривога, радість тощо.
Психічні стани можуть позитивновпливати на виконувану діяльність, на процес спілкування, а можуть Ідезорганізовувати їх. Психічний стан — це своєрідне накопичення психоенергії.
Психічні стани можнакласифікувати як вияви психічних процесів:
— стани емоційні — настрої, афекти,тривога тощо;
— стани вольові — рішучість,розгубленість тощо;
— стани пізнавальні — зосередженість, замисленість тощо.
Психічні стани розрізняють такожза глибиною і тривалістю. Пристрасть як психічний стан глибша, ніж настрій.Кожний стан тимчасовий, його може змінити інший. З практичною метоювиокремлюють стани миттєві (нестійкі), довготривалі і навіть хронічні, абооперативні, поточні та перманентні. Кожний стан — наприклад, тривога ізамисленість, за певних умов може бути і оперативним (нестійким), і поточним(тривалим), і перманентним (хронічним). Перехід станів із поточних уперманентні може бути і позитивом (стан тренованості в спорті, рішучості), інегативом (стан утоми, розгубленості).
Настрої, афекти, пристрастірозглядають як форми виявів афективної сфери, афективних процесів, щорозрізняються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного,тривалого стану і до пристрасті як перманентного, хронічного стану. За рівнемусвідомленості порядок розміщення змінюється: від пристрасті як найбільшусвідомленого стану до настрою та афекту як найменш усвідомлюваного. Щододомінування психічних процесів за їх складністю і довільністю, то ці станирозмішуються від афекту, де домінують емоції, до настрою і до пристрасті якєдності емоції і волі.
Зв'язок емоційних станів івластивостей найвиразніше виявляється у стані тривоги. Терміном «тривога»позначають емоційну відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну відтерміна «страх», яким позначається реакція на реальну загрозу,загрозу порушення функцій організму й діяльності, яка здійснюється. Стантривоги виникає у зв'язку з можливими неприємностями, непередбаченимиситуаціями, змінами у звичній атмосфері й виражається специфічнимипереживаннями -і хвилювання, побоювання, порушення спокою тощо. Тривожність якриса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що сприяєнервово-психічним захворюванням. Висока тривожність знижує ефективністьінтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад, підчас прийняття рішення на дії в екстремальних ситуаціях.
Вплив стресу залежить відінтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан зумовлюють, і відіндивідуально-психологічних особливостей особистості. У складних життєвихситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може статихарактерною рисою особистості — схильністю до емоційного стресу. Розрізняютьтипи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів. У схильних достресу частіше наявні здатність до конкуренції, чітке прагнення до досягненнямети, агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчуттяпостійної нестачі часу.Отже, упсихічних станах поєднуються, зливаються характеристики психічних процесів івластивостей особистості. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозуватиповедінку особистості, її розвиток та самозростання.
Психічні стани групують зарізними ознаками. За суто психологічними ознаками стани бувають:
— інтелектуальні,
— емоційні,
— вольові,
— комбіновані.
Залежно від роду занятьособистості психічні стани поділяють на стани:
— навчальній,
— трудовій,
— бойовій,
— побутовій,
— екстремальній та інших видахдіяльності.
За роллю в структурі особистостістани можуть бути: ситуативними, особистісними й груповими. Ситуативні станивиражають особливості ситуації, котра спричинила в особистості нехарактерні дляїї психічної діяльності реакції. Особистісні й колективні (групові) — стани,які є типовими для конкретної людини чи колективу (групи).
За глибиною переживаньрозрізняють стани глибокі й поверхові. Наприклад, пристрасть більш глибокийстан, ніж настрій.
За характером впливу наособистість, колектив (групу) стани поділяють на позитивні й негативні.
За тривалістю стани буваютьтривалими й короткими. Туга молодих солдатів (матросів) за своєю батьківщиною можеохоплювати період до декількох тижнів, поки вони не звикнуть до нових умов, не«вростуть» у колектив. Стан чекання якої-небудь значущої події вдеяких людей виникає за кілька місяців до неї.
За ступенем усвідомленості станиможуть бути більш-менш усвідомленими й неусвідомленими.
Особливості психічних станів
Психічним станом властиві такіособливості:
• Цілісність. Хоча стани іналежать здебільшого до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної,вольової), вони характеризують психічну діяльність загалом за певний проміжокчасу.
• Рухливість і відноснастійкість. Психічні стани мінливі: мають початок, кінець, динаміку. Вонименш постійні, ніж властивості особистості, але більш стійкі, ніж психічніпроцеси.
• Прямий і безпосереднійвзаємозв'язок із психічними процесами і властивостями особистості. Уструктурі психіки стани розташовуються між процесами і властивостямиособистості. Вони виникають унаслідок відображальної діяльності мозку. Але развиникнувши, стани, з одного боку, впливають на психічні процеси (визначаютьтонус і темп відображальної діяльності, вибірковість відчуттів, сприйнять,продуктивність мислення індивіда тощо). Психічні стани слугують фоном, якийсприяє вияву особливостей чи властивостей особистості. Наприклад, для станучекання бою, який відчувають деякі люди в перед бойових умовах, характерневідхиленнями у сфері відчуттів і сприйняття пам'яті і мислення,невпорядкованості вольової активності, не властивої їм у звичайних умовах.Одночасно психічні стани випробують на собі вплив попередніх станів івластивостей особистості.
• Індивідуальна своєрідність ітиповість.Психічні стани кожної людини своєрідні, оскільки нерозривно пов'язані зіндивідуальними особливостями особистості, її моральними та іншими рисами.Людині із сангвінічним темпераментом властиво, як правило, перебільшуватиуспіхи і витлумачувати все в мажорному світлі, тому що найбільш типовим для неїє піднесений стан.
Риси особистості й пережитіпсихічні стани не завжди відповідають один одному. Те, що приймається іноді зарису особистості, виявляється нетиповим для даної людини, тимчасовим станом.Наприклад, пригніченість може бути не лише стійкою рисою особистостімеланхолійного темпераменту, а й виявлятися як стан, зумовлений у людининеприємностями на роботі, у побуті.
•Крайнє різноманіття психічних станів. Про це свідчить такий неповнийїхній перелік: подив і здивування, розгубленість і зосередженість, надія ібезнадійність, зневіра і бадьорість, піднесення і збудженість, нерішучість ірішучість, напруженість і спокій тощо.
• Полярність. Кожному психічному станувідповідає протилежний стан. Так, активності протистоїть пасивність,упевненість — непевність, рішучості — нерішучість. Полярність станів, швидкийперехід людини з одного стану в протилежний, особливо яскраво виявляється внезвичайних (екстремальних) умовах, наприклад, у бою.
Висновок: Підбиваючи підсумок можна сказати, що поведінка ідіяльність людини в будь-який проміжок часу залежать від того, які самеособливості психічних процесів і психічних властивостей особистості виявляютьсяпротягом цього періоду, тобто від її психічного стану.
Психічнийстан – наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, щопроявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.
Психічнийстан – психологічна характеристика людини, що відображає її тривалі, статичнідушевні переживання.
Психічнийстан є ефектом (наслідком) психічної діяльності та її тілом. Психічнадіяльність відбувається в горизонті, «тілі» психічного стану, якиймає вплив на неї. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, аповторюючись часто, набувши стійкість, можуть стати властивістю особистості.
3. Категорії стресу
Стрес(від англ. stress — напруга) — неспецифічна (загальна) реакція організму надуже сильну дію, будь то фізична або психологічна, а також відповідний станнервової системи організму (або організму в цілому). У медицині, фізіології,психології виділяють позитивну (еустрес) і негативну (дистрес) форми стресу. Можливийнервово-психічний, тепловий або холодовий, світловий, антропогенний та іншіформи стресу. Яким би не був стрес, хорошим або поганим, емоційним або фізичним(або тим і іншим одночасно), дія його на організм має загальні риси. Особливовід стресу страждає імунна система. У стресовому стані люди частіше виявляютьсяжертвами інфекції, оскільки продукція та активність імунних клітин помітнопадає в період стресу.
Сучаснатехнологічна наука вирізняє такі важливі феномени критичних життєвих ситуацій,що характеризують психологічний контекст виникнення конфліктів, — стрес,фрустрацію, кризу і власне конфлікт.
Стрес— неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка потребує певних змін. Мусимопам'ятати, як писав Г. Сельє, що майже будь-яка нова життєва ситуація можевикликати стресовий стан, але не кожний стан є критичним, окрім горя, нещастя,виснаження, які супроводжуються порушенням адаптації, контролю, перешкоджають самоактуалізації особистості.
Фрустраціявизначається як стан, викликаний наявністю сильної мотивованості для досягненнямети (задоволення потреб) та подолання перешкод на шляху до мети. Такимиперешкодами для досягнення мети можуть бути причини різного характеру: фізичні(позбавлення волі), біологічні (хвороба, старість), психологічні (страх, бракінтелектуальних даних), соціокультурні (заборони, правила, норми).
Фрустраціяпостійно наявна в людині, вона глибоко загнана всередину (в людину) і може запевних сприятливих умов вийти назовні у формі агресії як поведінки індивіда,спрямованої проти іншого індивіда чи групи людей, що може призвести доконфлікту.
Кризахарактеризує стан індивіда, що виникає у вигляді проблеми, з якої він не можевийти чи вирішити її протягом нетривалого часу, внаслідок чого свідомістьненаче капітулює перед проблемою.
Стрес— це сильний прояв емоцій, який викликає комплексну фізіологічну реакцію, цестан душевного та поведінкового розладу, пов'язаного з нездатністю особистостідоцільно діяти у відповідних ситуаціях. За частих стресових ситуацій у людинизникає апетит, настає депресія, знижується інтерес до роботи, спілкування,настає апатія, знижується ефективність праці. Стресові ситуації негативнопозначаються на здоров'ї, у людини з'являється цілий букет захворювань:виразки, мігрень, гіпертонія, астма, артрит, алергія, діабет, шкірні хворобитощо.
Дочинників, які призводять до стресу, належать: дефіцит часу, негативні емоції,складні проблеми в сім'ї, мікроклімат у колективі, негаразди на роботі тощо.
Характеристика стресорів
Стресор– фактор, який викликає станстресу. Вирізняють :
Фізіологічні стресори – надмірне фізичне навантаження,висока або низька температура, больові стимули та ін.
Психологічні стресори поділяються на інформаційні таемоційні.
-інформаційний. Виникає за інформаційних перевантажень, коли людина несправляється із завданням, не встигає приймати рішення в необхідному темпі тапри високому ступені відповідальності за наслідки;
— емоційний. З’являється в ситуаціях відчуття загроз, небезпек,образи тощо.
Фази стресу.
1.Фаза тривоги. Мобілізація організму для зустрічі з загрозою.Відбуваються біологічні реакції, які зумовлюють можливість боротьби або втечі.З погляду фізіології це: згущення крові, підвищення тиску, збільшення печінкитощо.
2.Фаза опору. Організм намагається опиратися загрозі, абосправлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути. Далітіло адаптується до стресу і повертається до нормального стану.
3.Фаза виснаження. Якщо дія стресу продовжується і людина неспроможна адаптуватися, це може виснажити ресурси тіла. Виснаженість – цевразливість від втоми, фізичні проблеми призводять до хвороб і навіть дозагибелі організму. Ті самі реакції, які дозволяють опиратися короткочаснимстресорам (підсилення енергії напруження м’язів, недопускання ознак болю,припинення травлення, високий тиск крові), за тривалої дії шкідливі.
Хворобуможуть спричинити не лише біологічні умови. Між стресором і стресом міститьсяіндивідуальна оцінка події – дехто може сприйняти певну подію як неприємну,дехто як приємну або як нейтральну. Окрім того, між стресом і його наслідкамиважливою ланкою є те, як індивід справляється зі стресом. Не кожен у станістресу поводить себе однаково – одні захворюють, для інших стрес буде навітьприємним викликом.
Висновок: Підбиваючи підсумок можна сказати, що стрес —стан напруги, що виникає при невідповідності пристосованих можливостей величинідіючої на людину навантаження, що викликає активацію і перебудову адаптивнихресурсів психіки і організму. Стресу властиві множинні зміни в організмі іособі. Провідною психологічною характеристикою стресу виступає напруга.
4. Факторищо провокують стрес
Стрес— стан напруги, що виникає при невідповідності пристосованих можливостейвеличині діючої на людину навантаження, що викликає активацію і перебудовуадаптивних ресурсів психіки і організму. Стресу властиві множинні зміни ворганізмі і особі. Провідною психологічною характеристикою стресу виступаєнапруга.
Виникненняі переживання стресу залежить не стільки від об’єктивних, скільки відсуб’єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації,зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яканесподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу абостресором. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступінь їїоб’єктивної загрози. Важливим є саме суб’єктивне ставлення до неї.
Вченимививчено значні події, які втручаються у перебіг життя і вражають емоційнусферу: смерть близької людини – 100 очок, розлучення – 63, ув’язнення – 63,смерть близького члена родини – 63. Приємні події, які викликають стан стресу:одруження – 50 очок, вагітність – 40, перехід у нову школу – 20. Серед людей,які внаслідок стресу захворіли, переважна більшість мали 300 очок за один рік.
Якми можемо побачити, враховуючи сказане вище, не можна пов’язувати стрес тількиз негативними подіями. Напруження може виникати і у випадку позитивних, алерізких, неочікуваних змін. І взагалі, не варто асоціювати стрес з тільки знегативними переживаннями.
Але,як зазначають психологи, більшість великих проблем ми переживаємо досить добре,а увагу слід звертати на менш драматичні стресори. Денна марнота, буденність,дріб’язкові життєві неприємності (погана погода, неуважний сусід, загубленіключі, щоденні поїздки на роботу у тролейбусі чи трамваї, підвищення цін)викликають хронічний стрес. Люди частіше здатні протистояти різкому ікороткочасному стресу. Справжня проблема постає тоді, коли стрес переростає внескінченний: нелюбима робота, життя з батьками-тиранами, постійні дріб’язковіконфлікти в сім’ї тощо.
Американський вчений Вейтц описав вісім стресогеннихситуацій:
1)необхідність прискореної переробки інформації;
2)шкідливе оточення;
3)усвідомлена загроза;
4)порушення фізіологічних функцій (можливо, як результат хвороби, безсоння);
5)ізоляція;
6)ув’язнення;
7)остракізм (вигнання і переслідування);
8)груповий тиск.
Доних ми можемо ще додати безсилля, неможливість змінити ситуацію, відсутністьконтролю за подіями, необхідність прийняття особливо відповідальних рішень,швидкої зміни стратегії поведінки.
Шкідливістьстресу полягає також у розумінні стресорів як очевидних загроз нашим ресурсам.
Ресурси – це такі речі,особистісні характеристики, умови, джерела енергії, які ми цінимо, бережемо,яких дотримуємося. Коли якась подія загрожує нашому статусу, економічнійстабільності, близьким людям, власності, тобто якимось ресурсам, то як наслідоквиникає стрес. Стрес може бути наслідком нашої неспроможності набути новихресурсів або збільшити наявні.
Висновок: Підбиваючи підсумок можна сказати, що залежно від виду стресора(чинника, що викликає стан стресу), розрізняють фізіологічний і психологічнийстреси. Фізіологічний стрес у людини виникає через надмірне фізичненавантаження, високу і низьку температури, больові стимули, утруднене диханнятощо. Психологічний стрес є наслідком дії чинників, пов’язаних із загрозою,небезпекою, образою, інформаційним перевантаженням та ін.
Список літератури:
1. Агавелян В. С. Психология состояний.Теория и практика / В.С.Агавелян. – Челябинск: «Март», 2000.
2. Бодров В.А. Інформаційний стрес: Навчальнийпосібник для вузів. – М.: ПЕР СЕ, 2000. – 352 с.
3. Грановськая Р.М. Елементи практичноїпсихології. – 2-е видавництво – Л.: Видавництво Ленінградського університету.1988. – 560 с.
4. Загальна психологія. Тексти: У 3т.: Длястуд. фак. психології вузів по напряму 521000 – «Психологія» / Отв.ред. В.В. Півнів, ред.-сост.: Ю.Б. Дормашев, С.А. Капустін. – 2-е видавництво,іспр. і доп. – М.: УМК «Психологія», Генезис. Т.2., кн.1.: Суб'єктдіяльності. – 2002. — 671 с.
5. Левитов Н. Д. О психических состоянияхчеловека / Н. Д.Левитов. – М.: Мысль, 1964.
6. Леонова А.Б., Чернишева О.Н. Психологіяпраці і організаційна психологія: «Сучасний стан і перспективи»:Хрестоматія. – М.: Освіта, 1995. — 683 с.
7. Немчин Т. А. Состояниянервно-психического напряжения / Т.А.Немчин. – Львов: «Світанок»,1983.
8. Радугин А.А. Психологія. Навчальнийпосібник для вищих учбових закладі. М.: Центр, 2003. – 400 с.