Діловінавички
Вступ
Характерноютенденцією сучасного етапу соціально-економічного розвитку України є постійнепідсилення конкуренції на ринку праці.
Це обумовленорозвитком багатоукладної економіки, твердими вимогами до її ефективності, щопідвищується конкурентною боротьбою, та формується надлишком трудових ресурсіву більшості сфер діяльності. У цих умовах успішність працевлаштування і кар'єрабудь-якої людини визначається двома групами факторів:
— рівнемпрофесійної підготовки і ступенем її відповідності вимогам роботодавця,
— морально-психологічною готовністю і навичками роботи в умовах конкуренції йінновацій, умінням продемонструвати і реалізувати свою професійну підготовку.
Рівеньпрофесійної підготовки визначається широтою і глибиною теоретичних знань,умінням їх практично використовувати, відповідністю знань і умінь вимогамконкретного робочого місця.
Однак це тількинеобхідна, але не достатня умова успішного працевлаштування й ефективноїдіяльності в умовах конкуренції й інновацій. Іншою необхідною складовою успіхує рівень розвитку ділових якостей особистості, тобто ступіньморально-психологічної підготовки й уміння реалізувати свою професійнупідготовку на різних етапах кар'єри.
Необхідні такожнавички самоосвіти, оскільки жодна система освіти не може забезпечити людинідостатній інформаційний запас.
Умовно ці діловінавички можна розділити на чотири групи.
1. Навичкирозвитку і самоосвіти, тобто навички одержання і засвоєння нових професійних,ділових, соціальних знань і умінь (навченості), уміння передавати їх іншим(колегам, підлеглим, новим співробітникам і т.д.) як частина будь-якої трудовоїдіяльності.
2. Особистінавички: завзятість і наполегливість у досягненні цілі, ініціативність, умінняконтактувати з людьми, чітко формулювати, виражати і відстоювати свою точкузору і т.д.
3. Навички роботив групі (комунікативні якості): уміння враховувати думку інших, знаходитикомпроміси, переконувати, критикувати і сприймати критикові і т.д.
4. Навичкилідера: уміння планувати й організовувати роботу групи, мотивувати вибір їїчленів, розподіляти обов'язку, контролювати, заохочувати і наказувати і т.д.
Детальніше основніділові навички будуть розглянуті у даному розділі.
1.Набуття навичок навчатися
Навички придбаннянових знань і умінь (вивчення) і передачі їх іншим (навчання) це дуже широкепоняття. Не зв'язуйте ці навички тільки зі спеціально організованим аудиторнимпроцесом одержання знань у навчальному закладі або на курсах.
У реальному життіпрактично щодня перед нами виникають нові ділові, соціальні, побутові задачі,рішення яких вимагає придбання нових знань, умінь, реалізації адекватногоповодження.
Якщо ви хочетедосягти успіху в житті, то ви повинні опанувати навичками вивчення і навчання,постійно розвивати й удосконалювати них. Це допоможе вам як при аудиторних, такі самостійних заняттях.
Навчання – цепроцес, що продовжується все життя. Щоденно ми зіштовхуємося з новимиситуаціями, йде процес потребуючий от Вас нової поведінки. При цьому є шляхдосягнення успіху у діловому та соціальному житті.
Перший етап цьогодостигнути – навчання. І Ви повинні знати як Вам навчатися.
Навчання — цетриваючий у часі процес придбання нових знань, навичок, умінь, досвіду. Уцілому вивчення є процесом зміни вашої свідомості таким чином, що ви зможетерозуміти або робити щось, чого не могли робити раніше.
Ви повинні матиможливість бачити та вимірювати зміну у вашій поведінці для того, щоб визначитинаскільки успішно Ви навчились.
Початий процеснавчання не повинен зупинятися. Протягом навчання виділимо 3 взаємозв’язаністадії (Модель навчання):
відображенняситуації у свідомості (створення її індивідуального інформаційного портрету);
зіставлення її зізнаннями та вміннями, що зберігалися у пам’яті;
визначеннявідсутніх знань.
2.Навчання вмінню робити що-небудь
Ви зіштовхнетесьз багатьма ситуаціями, які потребують від Вас вміння робити що-небудь:
– уснеповідомлення;
– написання звіту
– заповненнядокументів.
Незалежно відситуації цей процес може проходити в три етапи:
– формуванняцілі, якої Ви намагаєтесь досягнути;
– визначеннянеобхідних для цього дій;
– практичні задачі.
2.1 Формуванняцілі
Для формуванняцілі потрібно ясне розуміння цілі. Для чого робите доповідь або причининаписання звіту.
Визначити причинидля розвитку Ваших навичок з урахуванням того, що працедавці віддають перевагулюдям з високою компетентністю у наступних навичках:
– вмінняспілкуватися;
– робитипідрахування;
– працювати угрупі;
– вирішуватипитання.
Якщо Ви не маєтецих навичок Ваша кар’єра не буде успішною. Необхідно зайнятися удосконаленнямВаших навичок. Інакше Ви не маєте мотивації для саморозвитку. В цьому випадкуВи можете не бути зосередженим, можете не бути уважними до будь-якої інформаціїта відомості, що Вам надають. Це знижує рівень прогресу у тому що Ви робите(досягнення цілі).
2.2Визначення необхідних дій
Ви яснозрозуміли, чому Ви навчаєтеся робити будь-що. Визначайте дії та знаходьтерекомендації або посібники. Або виберіть самостійну процедуру, яку будетенаслідувати.
2.3 Практичнівправи
Ця частинанавчання дуже важлива!
Виконайте усівказівки (рекомендації) правильно та точно.
Виробітьправильні навички з самого початку
Ваші дії повільніта взаємозв’язані. Практикуйтеся до тих пір, поки повністю не засвоїте. Прицьому часте звертання до правил та рекомендацій – Ваш девіз:
„Від простого –до складного!!!”
При правильнійповедінці швидкість отримання практичних навичок збільшується, зменшуєтьсячастота звертання до інструкцій.
Дуже важливоспостереження за успішним виконанням задачі викладачем.
Демонстраційнізадачі уважно дивитись та слухати!
Запам’ятовуваннярухів, жестів руками, поз, одягу; міміка, контакт очами.
Коли і якпідвищується голос, тем мови і чому? Який це дає ефект?
У яких типахпромов він використовує кмітливість та гумор? Який демонстраційний матеріал вінвикористовує (комп’ютерний чи малюнки на дошці)?
Ви не зрозумілиякісь дії, які демонструвалися під час показу? Задавайте питання до тих пір,поки не зрозумієте як і для чого це робилось.
Зрозуміти ключовімоменти у демонстрації, виділити головне та другорядне.
Нотаткидопомагають запам’ятати послідовність.
Післядемонстрації викладачем приклада необхідно, якомога скоріше використатиінформацію на практиці. Це дуже важливо!
Практикуватися дотих пір поки не зможете виконати послідовність дій без нотаток.
Інший путьнавчання робити будь-що, якщо Ви користуєтеся інструкцією по виконанню задачі.Інструкція будується автором у жорстких умовах, вона повинна бути легкозрозуміла при уважному читанні.
Що потрібно длярозуміння Вам:
– прочитати змістперед практичним використанням;
– прочитати щераз, якщо щось незрозуміло;
– читати до тихпір, поки не стане все зрозуміло, точно виконуючи усі вказівки.
Для успішноговиконання треба не поспішати, контролювати усі процеси, та декілька разпрочитати.
Зроблені Вамипомилки – це невід’ємна частина процесу навчання!!! Але варто аналізуватипомилки та їх причини та повторювати практичні путі рішення для досягненнядосконалості.
3.Навчання запам’ятовуванню будь-чого
Перша стадіяпроцесу запам'ятовування полягає в трансформації інформації у форму, більшзручну для запам'ятовування. Для набуття навичок довгостроковогозапам'ятовування і розуміння знань корисні наступні асоціативні прийоми.
• Групуваннясхожої інформації. Наприклад, вартість польоту з Лондона в Банкок, Делі,Лос-Анджелес, Сан-Франциско і Найробі однакова.
Попарнеоб'єднання інформації або предметів — однакова вартість і час польоту поперерахованим вище маршрутам.
Можна зробитиописовий зв'язок різної інформації: літак летить з Банкока в Делі, потім уНайробі і після прибуття в Лондон продовжує політ на східне узбережжя Америки.
Можна спробуватисформувати візуальний образ інформації: Банкок — храми і палаци, Делі — рикші,Найробі — африканське сафарі, Лондон — Бекінгемськи палац, Лос-Анджелес —Голівуд, Сан-Франциско — міст Золоті ворота.
Використовуйтеперші букви ключових слів інформації, що запам'ятовується, (мнемотехніка).Наприклад, зміст маркетингу визначається як 4«Р»: продукція, просування,вартість, місце (production, promotion, price, place).
Після того якінформація трансформована у форму, зручну для запам'ятовування, необхіднозаписати неї, потім прочитати вголос і потім читати знову і знову, щоразнамагаючись відкласти побільше інформації в довгострокову пам'ять. Якщо вампотрібно запам'ятати великий обсяг інформації, необхідно розбити її на невеликічастини, і зосередити потім увагу на кожній з них.
Процес повторенняпродовжується доти, доки ви не зможете згадати всю інформацію без звертання доваших записів. Процесу запам'ятовування напам'ять можуть сприяти такіспеціальні прийоми, як римування інформації, що запам'ятовується, наприклад,відоме «Кожен Мисливець Бажає Знати, Де Сидять Фазани» для запам'ятовуванняколірного спектра.
Найбільшефективний шлях запам'ятовування нової інформації полягає у встановленнізв'язку з тим, що ви вже знаєте. Це вимагає зусиль по усвідомленню зв'язкунового матеріалу з тим, що вже зберігається у вашій пам'яті. Один зі шляхівдосягнення цього полягає в записі зв'язків між існуючими знаннями і новоюінформацією, що надходить.
Вивчення —активний процес, без вашого бажання і зацікавленості, прагнення одержати знання(відсутність цілі і мотивації) вас неможливо навчити.
Коли ви яснозрозуміли, чому ви учитеся робити щось, ви повинні визначити всі дії, якоюнеобхідно випливати для успішного рішення задачі, тобто вибрати форму іпроцедуру вивчення. Реалізація такої процедури і є власне процесом вивчення.
Безсумнівнаважливість вибору найбільш ефективної форми і процедури вивчення (надалі миповернемося до цього питання), але в даному розділі нас цікавлять найбільшважливі, загальні процедури процесу пізнання. Найважливішої з них єзапам'ятовування.
Вивчення потребуєвід вас запам'ятовування чого-небудь: етапів процесу, даних або змісту усноїдоповіді. Запам'ятовування є процесом одержання інформації, збереження її вмозку і відтворення при необхідності в більш пізніше час.
Пам'ять міститьтри компоненти:
1) Системаодержання чуттєвої інформації (сенсорна система);
Короткочасна(короткострокова) пам'ять;
Довгострокова(довгострокова) пам'ять.
3.1 Система збору чуттєвої інформації (сенсорна система)
Ця стадія процесузапам'ятовування полягає в одержанні інформації про навколишнє середовище увідчуттях і образах сприйняття за допомогою органів почуттів: зору, слуху,дотику і т.д.
Це може включатичитання підручника або конспекту, спостереження за діями викладача, слуханнялектора або магнітофона, дотик, смакові відчуття і нюх.
Почуттєваінформація транспортується в мозок нервовою системою, але велика її частиназберігається тільки в даний момент і дуже швидко забувається.
3.2Короткострокова пам’ять
Чуттєваінформація, що надходить у мозок, передається в короткострокова (оперативну)пам'ять. Тут відбувається осмислювання (оперативна обробка) сенсорноїінформації, що полягає у визначенні її новизни, важливості, зв'язку з ужевідомими вам знаннями, можливості використання в майбутньому, і на основі цьогоприймається рішення про довгострокове запам'ятовування або забування. Важливознати, що короткострокова пам'ять має порівняно малу ємність.
Ця ємністьіндивідуальна для кожної людини, але можна відзначити деякі загальніособливості короткочасної пам'яті.
Численнідослідження показують, що в середньому людина може утримувати вкороткостроковій пам'яті одночасно 7 плюс-мінус 2 інформаційних одиниць у видіпредставлень (цифр, слів, понять, ідей) або кількість зв'язної інформації, щоповідомляється лектором протягом 10—15 хвилин.
Якщо неорганізувати перенос інформації з короткочасної пам'яті в довгострокову, тонастає її переповнення, що супроводжується витисненням раніше отриманоїінформації нової (режим, відомий як «в одне вухо влетіло, у друге — вилетіло»).
Цесупроводжується швидким накопиченням утоми, розсіюванням уваги і як результат —низькою продуктивністю процесу вивчення. Щоб цього не відбулося, необхідноперіодично (не рідше, ніж раз у 10—12 хвилин) переносити отримані відомості зкороткострокової в довгострокову пам'ять.
При цьому длякращого запам'ятовування доцільно виділяти блок логічно зв'язаної інформації,підводити думкою підсумок і давати собі своєрідну команду типу: «Це важливо,знадобиться мені надалі і необхідно запам'ятати» — установку назапам'ятовування інформації і тривалість її збереження.
До речі,викладачі дають знання, чітко структуровані на логічно завершені блоки,підводячи після кожного з них акцентований підсумок і мотивуючи їхнєдовгострокове запам'ятовування.
3.3Довгострокова пам'ять
На відміну відкороткочасної, довгострокова пам'ять людини має колосальну ємність. Засучасними оцінками, у мозку може зберігатися близько 1020 одиниць інформації.Це перевершує обсяг інформації кожної з найбільших бібліотек світу.
Якщо ви скаржитесяна погану пам'ять, то це констатація невміння ефективно використовуватибагатство, подароване вам природою. Найчастіше ми мало знаємо про природупам'яті, використовуємо її можливості не завжди усвідомлено, цілеспрямовано, авиходить, і неефективно.
Психологизатверджують, що пам'ять потрібно не поліпшувати, а організовувати івиховувати, тобто розвивати навички її ефективного використання. Для цьогонеобхідно мати уявлення про природу пам'яті.
Звичайновиділяють чотири основних типи пам'яті: рухова (моторна), емоційна,словесно-логічна й образна. Рухова пам'ять зв'язана з запам'ятовуванням руховихнавичок, емоційна — це пам'ять на емоції, образна пам'ять орієнтована назапам'ятовування образних (комплексних) картин реального світу.
Найважливішої єсловесно-логічна, або значеннєва пам'ять, орієнтована на запам'ятовування івідтворення будь-якої інформації, у тому числі абстрактної в словесно-цифровійформі. Кожна людина має всіма чотирма види пам'яті, але в різних пропорціях.
Так, успортсменів краще розвита рухова пам'ять, у художників — образна. Визначитеособливості вашої пам'яті і намагайтеся їх ефективно використовувати.
3.4Запам’ятовування напам’ять
Запам’ятовуваннянапам’ять – це форма довгострокової пам’яті.
Як запам’ятативеликий об’єм інформації:
а) розбити усюінформацію на маленькі частини;
б) сконцентруватиуваги на окремих частинах;
в) процесповторювання виконувати до тих пір, поки не згадається вся інформація беззвертання до додатків.
У процесізапам’ятовування напам’ять Вам допоможуть декілька прийомів:
– римуванняінформації, що запам’ятовується. Наприклад:
Всем известно,как прелестно
Букву Т писатьуместно
Но ужасно иопасно
Букву Т писатьнапрасно;
– використанняслів однакових за вимовою, та різних за написанням понять. Наприклад: відлига– політичне
відлига –природне;
– зв'язок міжновою інформацією, та тією, що Вам вже відома. Зв'язок між існуючими знаннямита інформацією, що надходить;
– використанняперших літер ключових слів інформації, що запам’ятовуєте (мнемотехніка).Наприклад: процесор, пам'ять, програма, периферійні пристрої.
Умови длязапам’ятовування:
відсутністьутоми, бо утома не дасть засвоїти нову інформацію;
уникненнядовгострокових періодів запам’ятовування (більше двох годин). Після деякогочасу запам’ятовування робити перерви на 30 хвилин і займайтеся іншими справами;
післязапам’ятовування проведення перевірки знань та швидкий перегляд додатків – цезабезпечить запам’ятовування на 24 години;
наступного днязробити повторний огляд;
у кінці тижняпереглянути весь вивчений Вами за цей час матеріал для встановлення зв’язку міжрізними розділами інформації;
через місяцьповторити огляд знову.