Взаємовідносини людей

1. Мораль і моральність у суспільстві, моральніцінності,
норми і принципи
 
Людина завжди живе серед людей. Вона постійноперебуває у певній системі взаємовідносин із подібними до себе, усвоїй жит­тєдіяльності спричиняє певні дії стосовно інших лю­дей. Таксамо, як у виробничій діяльності впливає на навколишнійсвіт. Але, якщо стосовно природного се­редовища, скажімо у продуктивнійдіяльності, людина керується доцільністю, прагненням до мети, то у сто­сунках,власне, з людьми цього, напевне, замало. Тут вступають у діюдоцільності між людських стосунків, що не зводяться лише до правилпростої доцільності. Вони, насамперед, виражені в поняттях добра ізла.
Відповідність людських дій і вчинків категоріям добра ізла становить основу моральних відносин у суспільстві.Систему усвідомлених норм, традицій, пра­вил поведінки, почуттів тауявлень, що віддзеркалю­ються через розуміння добра і їла, якіє наслідком усього суспільно-історичного досвіду людства, ми і/ називаємо моральноюкультурою суспільства.
Моральність криється у повсякденному бутті люди­ни, у їїбуденних вчинках, підсвідомих діях, відчуттях. Вона витворюєтьсянепомітно, але завжди реалізується самим людським життям, мірою в ньомудобра і зла. Оцінюючи своїх друзів, знайомих, ми оцінюємо їх крізьпризму моральності — відповідності їхніх учинків на­шому розумінню добраі зла. Ми ніби застосовуємо свій спосіб визначень до повсякденного життя,поділяючи все в ньому на добре і зле, хороше і погане, достойне і негідне.
Як бачимо, моральні судження і поняття задіяні безпосередньов кожен день нашого життя, у наше мислення і спілкування, у нашу системуцінностей. Але моральність має й іншу сферу буття.
Аналізуючи себе, кожна людина в тій чи іншій форміставить перед собою питання: чи все мені у цьому світідозволено? Що дозволено мені в моїх вчин­ках стосовно інших людей? Чиіснує межа в моїх діях стосовно людей, яка б залежала не тільки від обставинчи зовнішньої доцільності? Подібні питання часто ста­ють предметомроздумів письменників. Пам'ятаєте, як запитує себе Раскольніков, геройФ. М. Достоєвського: «Скотина я тремтяча, чи право маю?»
Чим, зрештою, визначається це «право» або «без­прав'я»?Законом? Уявіть собі на хвилинку, що закони та їх охоронціраптом зникли. Чинив би в такому випадку кожен те, що хоче, що вигіднетільки йому? Чи, можливо, знайшлися б люди, яким просто стало б соромночинити зло? Очевидно, у кожної людини є свій внутрішній закон,який регулює і скеровує її вчинки, стримує від зла, спонукає додобра. Свого часу/>/> Сократ називавце своїм «Демоном», внутрішнім голосом, який розмежовує гідне інегідне, чесне і безчесне. Цей внутрішній моральний закон — те, що людиназивають совістю.
Саме совість визначає наші дії стосовно собі по­дібнихяк гідні чи негідні, можливі чи неприпустимі. Вона —внутрішній регулятор людських взаємовідно­син, який постаєосновою осередків людської спіль­ноти: сім'ї, нації, суспільства. Совість у людинідорівнюєсвітові: адже відомо, що докори совісті можутьзавдати більших тортур, ніж усі жахи світу. Німецький філософ Кант у XVIII столітті писав,що дві речі у світі вражають його найбільше: «Це зоряне небо надімною та моральний закон у мені».
Совість постає неусвідомленим суддею та внутріш­німрегулятором наших учинків з точки зору добра і зла, допустимогоі недопустимого у наших діях сто­совно людей, природи і світу в цілому.
Як моральна категорія, совість характеризує особис­тість зточки зору здатності жити в людському середо­вищі, будуватигармонійні стосунки з іншими людьми. Із цього випливає також, щосовість — це особливий вищий рівень внутрішньої самовизначеності особистос­ті.Моральність, як слідування внутрішнім чинникам совісті,передбачає відношення до реально здійсню­ваного способу життя, доцінностей, мотивів суспільної людини. її можна визначити як цінністьцінностей, мотив мотивів.
Моральність виступає і як суспільна культура орга­нізаціїспівжиття, і як внутрішній регулятор та особис­тий суддя індивідуальнихвчинків, внутрішній закон дії особистості з точки зору добра і зла.
Із точки зору суспільної свідомості моральність — цесукупність об'єктивних, загальнозначущих, безумов­них норм, щовизначають відносини між людьми та існують у формі ідеальних орієнтирів,еталонів поведінки. Вона акумулює в собі й моральну свідомість, і моральнівідносини в суспільстві.
Якщо моральність притаманна людській природі, то в чомуїї передумова? Чи має вона свою історію, чи, може, безумовно закладена в структурінашої свідомості? Чи вона — невід'ємнавластивість людської природи, чи,може, наслідок історичного розвитку?
Виникнення й розвиток моралі. Первісне або родове суспільствоне знало розгалуженої системи духовного життя, писаних законів, які брегул ю пал 11 суспільні та міжособистісні стосунки. Діями роду керували звичаї та традиції. Напевно, людина із самого початку визна­чення себе як істоти, що відрізняється від тварин,у своєму прагненні вижити, повиннабула утворити пев­ну організацію, яка історично зафіксована як родова організація — за родинними (тобто кровними) зв'яз­ками.
Передумови такої організації існують і в тваринному світі:зграї, стада. Вони базуються на піклу­ванні про молодняк, навзаємообороні, на спільних способах полювання тощо. Очевидно, що первіснихлюдей також об'єднували турботи про дітей, про збе­реження роду, щой зумовлювало певні способи та традиції повсякденного спілкування.Вироблення та збереження цих традицій має дуже давню й довготри­валу історію:адже первісний період людської історії, за даними сучасноїнауки, нараховує десятки тисяч років. Поступово творилися   норми,  якіб  найдосконаліше/> забезпечувалисамозбереження людського роду, гаран­тували б мир та злагоду середчленів первісного ко­лективу.
Російський філософ XIX століттяВолодимир Соловйов вважав, що моральні відносини та стосунки міжлюдьми починаються зі статевих заборон, з обмеження стосунків шлюбусеред членів одного роду. Це під­тверджується відкриттям так званоїекзогамної структури організації роду в різних племен і народів ми­нулого.Кожен рід ділився, принаймні, на дві фратрії (сім'ї), івибирати собі шлюбного партнера дозволялося лише з іншоїфратрії. Заборона кровозмішування (інцесту) лежить в основі сюжетівбагатьох міфів та легенд різних народів. Одним із першихморальних понять постає сором, який перетворював шлюб на таїнство, надававйому особливого, сакрального значення. Шлюб­ні заборонивстановлювали мир у роді, знімали су­перництво чоловіків за жінок,тим самим зміцнюючи рід, надаючи йому переваги в жорстокій боротьбі за існування.
Як і вся суспільна свідомість того часу, екзогамні заборонинабували магічного значення, значення табу:
всі члени роду вважалися родичами, крім усього — і черезуявне походження від певного тотема (тва­ринного предка), тому тотем-прародитель,як єднальна ланка роду, зумовлював єдність усіх родичів у єдину тілесність.Тому шлюбні стосунки всередині роду сприймались як святотатственне єднання із самим тотемом.
Таким чином, перші моральні норми виникають у виглядіморальних заборон (табу), які обмежували ін­стинктивніпотяги людей. Звичайно, ці обмеження стосувалися не тільки шлюбнихстосунків, а й інших ланок суспільно-родового життя: виготовлення зброї, способівполювання, ритуалів ініціації — перехід юна­ків і дівчат удорослість,— словом, усіх проявів життя первісного колективу. Поступовона їх основі вироб­лялися традиції, які з дитинства сприймалися новими поколіннямиі свято зберігалися як певні елементарні норми та правила людського співжиття.
В історичні часи обмежуюча функція моралі ус­відомлюваласьу понятті міри. «Знай міру»,— було написано на стіні знаменитого храмуАполлона в Дельфах — святилищі всіх еллінів. Моральні традиції та норми визначали культурніособливості людських спільнот,закріплювалися в міфах, казках, легендах га висловах мудреців давнини. Водночас складалося розу­міння людських доброчинностей, які закріп­лювалися в образах героїв, як зразки длянаслідування.
Таким чином формувалися поняття гідної та не­гідноїповедінки в суспільстві, належні взірці ставлення до різнихлюдей: дітей, жінок, слабких і вбогих. Фор­мувалися такожнорми та звичаї гостинності, поваги до старших, але водночас — і кровноїпомсти, людських жертвоприношень та інші. Первісна моральність ба­зуваласяна ототожненні людиною своєї особи з родом, на поділі людейна «своїх» та «чужих». Виникають поняття честі, хоробрості, доблесті, алеводночас щодо ворога (або взагалі чужинця, з яким немає родинних стосунків)традиція допускала вбивство, шахрайство, навіть каннібалізм. «Чужі» невважалися за людей, на них не поширювалися правила родової моралі, їх ні-стосувалисяморальні заборони. />Рисипервісної моралі зберігаються в суспільстві ще довго післяпереходу на вищі щаблі історичного роз­витку навіть і в наш час. Цепояснюється живучістю традицій, які можуть лишатися незмінними й підсві­домовідтворюватися в стереотипних діях людей навіть після того, якуже зникла соціальна основа, на якій вони виникли. Пережиткамипечерної свідомості не­одноразово користувалися «вожді» різних соціальних заворушень,проголошуючи гасла: «Хто не з нами, той проти нас», «Якщо ворог не здається,його знищують», «Кожному ворогові — кулю» і таке інше. Зрозуміло, що доморальності такі первісно-печерні гасла не мають відношення.
У розвитку суспільної свідомості питання мораль­ності таморальної поведінки традиційно були пред­метом розгляду релігії. Це булозакономірно, адже ре­лігійна культура й виникає як не тільки певна формасвітогляду, а йяк відповідна форма організації людського співжиття.У процесі розвитку моралі дещо відживало, губилося в часі, а те, що витримувало його плин, залишалося у загальнолюдській скарбниці моральнихцін­ностей. Такі цінності та сталіморальні норми людсько­го співжиття концентрувалися насамперед у релігіях:племінних, а далі у національних, котрі вийшли за межі родинно-родових стосунків і звернулися до особис­тих моральнихякостей.
Але справжнім носієм та осередком концентрації за­гальнолюдськихпринципів та норм морального життя стали світові релігії, увіровченні яких уперше постає питання про індивідуальну відповідальність людини перед вищим моральним Кононом. Із найбільшою виразністю це демонструє християнство, у якому вищим моральним авторитетом виступає Бог, котрий своєю жертовністю спокутував людські гріхи.Головна теза християнства про спокутувальну жертву Христа набуває морального значення. Якщо практично в усіх інших релігійно-етичних системах головною запорукою дотримання віруючими моральних норм є страх перед Божим гнівом та посмертним покаранням, то цей аспект у християнстві відступаєна другий план. Насамперед, головнимзаконом христи­янства постає любов.Християнського Бога не треба боятися,бо він є Любов. Бог любить людину, до­казом чого є мученицькадобровільна смерть Сина Божого на хресті вім'я спасіння людини. Заради спо­кутуваннягріхів кожної людини.
І головною вимогою до людини християнство проголошуєтеж любов. Найперша заповідь християнства: «Люби ГосподаБога свойого всім серцем своїм». Зда­валось би, абсолютно релігійнохарактерна вимога. Але християнство вимагає від людини не простопокірності надприроднійІстоті, а любові, сприйняття її серцем. Вірапереноситься у внутрішній план людини, набу­ваючи значення морально-смислового відношення. У Біблії дається відповідь, де ж саме шукати Бога.Не в розумі, не у відчутті, а саме усерці своєму. Тобто Бог не зовні, віну нас самих. Тільки треба вміти його віднайти.
Якщо перша заповідь закликає любити Бога, то другарозкриває зміст цієї любові. Любов до Бога здій­сненна лишечерез любов до людей'. «Люби свого ближ­нього як самого себе». Любов до Бога ілюдини відразу підносить моральний план людини на вищий щабель — вонапостає як уособлення всезагального відношення — любові.Ствердження останньої як найвищої моральної/>/> цінностізакладає фундамент розвитку вселюдської мораль­ності, побудованоїна принципах рівності й братерства.
Християнство закладає основи розуміння вселюд­ськогохарактеру моральної особистості. Адже «немає ані елліна, ані іудея…варвара, скіфа, невільника, вільного,— але все та у всьому Христос»,— говоритьсяв Біблії.
Важливою рисою християнської моральності є про­голошеннясвободи волі людини у прагненні моралі. Тіль­ки через власнесерце, власне внутрішнє прагнення людина спроможна досягти добра й любові,тільки через власне творення добра відбувається моральне вдосконаленняособи. Християнські положення заклика­ють до терпимості, всепрощення,милосердя, свободо­любства. Але основним закликом лунає прагнення до духовного.Визнаючи пріоритет «царства Небесного» над земним, християнин тим самимпрагне духовних цінностей культури, залучається до них — адже головною умовоюХристової віри є саме внутрішнє сприйняття моральнихзаповідей, вільна творча духовна праця (праця душі),спрямована до вищих смислів буття. Священні текстихристиянства, що містять цілу скарбницю мо­ральнихроздумів та настанов, були визначним кроком уперед вдуховно-моральному розвитку.
Звичайно, слід відрізняти моральне вчення християн­ськоїрелігії від духовно-практичної діяльності та вимог до поведінкилюдей у практиці релігійних організацій християнства — церков. Всуперечвиголошеним у Біблії принципам, церкви переслідували інакомислячих, спалювалиєретиків, освячували хрестові походи, війни. Проголошеннявищих моральних принципів не означає їх автоматичного сприйняття, аджеза проголошеними принципами добра завжди може приховуватися найчорніше зло, що полюбляєнадягати маски.
Загальнолюдські моральні цінності та історичні форми моралі.Мораль має свій розвиток в історії. На кожному історичномущаблі виробляються певні сталі системи принципів поведінки та системинорм співжиття, котрі вважаються для даної доби обов'язковими, або ж до­пустимими.Так, для рабовласника цілком природним було мати рабів і відповідно доних ставитись, для феодала — користуватися правом першої шлюбної ночі для підприємцядоби «дикого капіталізму» — експлу­атувати працю дітей тощо. Тому, здавалосьби, праві ті, хто стверджує, ніби кожне суспільство виробляє свої моральнінорми, що мораль взагалі визначається стано­вими чикласовими інтересами, що моральним є те, що «вигідно» зточки зору пануючої соціальної сили.
Добро і зло — абсолютні виміри вселюдської духовної культури.За всіх часів вважалося аморальним вбивати, красти,зраджувати, ставитись без пошани до батьків тощо. Моральність,як загальнолюдське явище, завжди зберігалась у скарбниці народної мудростіта прові­щалась у проповідях духовних пророків усупереч сталим нормамта традиціям, які визначали груповий інтерес та користь. Конкретна «мораль»будь-якої групи має частковий характер,визначає правила поведінки у пев­них,конкретно визначених верствах людських. Так, наприклад, «злодійський закон», є «правила  політичної гри», (морально-кастові традиції (в Індії),є «китайські церемонії» як правилаетикету та поведінки тощо. Все це не єморальністю.
Моральність постає як узагальнення та усуспільнення інваріантнихвимог до людини, які випливають із духовно-культурногонадбання, із самої природи людини. Мораль безпосередньо пов'язаназ таким явищем, такою якістю особистості, як духовність.
2. Структура та функції спілкування
 
Перш за все, потрібно мати на увазі, що думка про Вас употенційного роботодавця буде складатись за першим вражен­ням. Тому треба уважно скласти свійпослужний список, зазна­чивши, де Випрацювали раніше, бажано подати відгуки тих, на кого Ви раніше працювали. Якщосписок задовольнить робото­давців,вони призначать Вам зустріч. Під час бесіди, яка між Вами відбудеться, велику роль відіграватиме Вашзовнішній ви­гляд, манера триматися,вміння відповідати на «слизькі» питан­нята знаходити виходи з непростих ситуацій. А деякі з них бувають нелегкі. Наприклад, молода жінка, щопройшла декіль­ка співбесід на різних рівнях при прийомі на роботу увелику фірму, на заключну бесіду булазапрошена в кабінет до президен­тафірми. Останній запросив її сісти на низьку банкетку, що стояла збоку від його столу. Сівши на неї, молодажінка опини­лася швидше на рівні його ніг, причому вона майже нічого небачила, бо яскраве світло настільної лампи засліплювало. Пре­зидент поставивжінці декілька питань, періодично запитуючи її,чи не хвилюється вона. Вона спитала, чому це його непокоїть — вонаспокійна. У відповідь почула, що часто мигає очима і президент сприйняв це як ознаку хвилювання. Його співбесідни­ця пояснила, що різке світло, яке засліплює її,будь-кого приму­сить моргати. Після цього молода жінка повідомила,наскільки їй незручно було сидіти набанкетці. В цьому випадку багато що вже залежало від вихованостіпрезидента: при її недостатності жінканавряд чи могла розраховувати бути прийнятою на робо­ту. На її щастя,він був вихованою людиною і, вибачившись, запропонувавїй пересісти на більш зручне місце.
Як правило, пошук роботи ведеться через знайомих, заоб'я­вою в пресі та через агентства по працевлаштуванню. У всякому випадку роботу ви шукаєте згідновашій кваліфікації і будьте готові надативідомості про ваші попередні місця роботи та, по можливості, рекомендації з них. Суто по знайомству у діловому світіне прийнято рекомендувати когось на роботу: зрештою, ніхто не хоче ставити під загрозу довіру інших до них самих. Якщо ви вирішили піти на роботу в якусь певнукомпанію, маєте право надіслати тудилиста навіть в тому випадку, коли у вас немає особистих контактів із кимось зїї співробітників. Звертання у листі повинно бути адресне, комусь конкретно, а не абстрактно: «Шановне панство!» У цьому листівам слід пояснити причину написанняданого листа і попрохати про призначеннязустрічі. Якщо у двотижневий термін вам не відпо­віли по телефону чи письмово, можете передзвонити по служ­бовому телефонутому, кому ви направили свій лист, та запи­тати, коли він (вона) має змогу з вами зустрітися.
Домовившись про зустріч усно чи письмово, підготуйтесь донеї ретельно: по-перше, з'ясуйте про компанію, в яку най­маєтеся, якомогабільше. На жаль, ще не стало нормою, як, наприклад, у США, що про роботуфірми можна багато дізна­тися з серйозних ділових журналів абощорічних оглядів, які готуються спеціально для цих цілей.
По-друге, продумайте те, що ви повинні повідомити про себе підчас співбесіди. Замість того, щоб просто, абстрактно просити роботу, ведіть мову про вашіпрофесійні інтереси і про те, чим самеробота в даній компанії буде корисною для вашо­го професійногозростання.
Ідучи на співбесіду, твердо запам'ятайте ім'я людини, з якоюбудете вести цю розмову та правильно його вимовляйте. Якщо ви йоготочно не/знаєте, запитайте у секретаря; якщо ж ви збираєтесь вашогоспівбесідника називати на прізвище, не за­будьте називати його «пан» (або«пані», якщо це жінка). В англомовних країнах запитайте всекретаря, як звертатися до жінки, що вестиме з вами бесіду — «міс» чи «місіс».Ось деякі поради, які допоможуть вам вдало провести співбесіду:
-  незапізнюйтесь і ніколи не змушуйте чекати того, хто
буде проводити бесіду;
-  несідайте, поки вам цього не запропонують. Отримавши
запрошення, сідайте на указаний стілець. Якщо вам його не
вкажуть, сідайте на той, що стоїть напроти того, з ким вам
треба вести бесіду. Сидіть прямо;
-  невдягайтеся надто яскраво. На зустріч можна прийти в
діловому костюмі. Жінці не слід вдягати прозору блузку або
сукню, що щільно облягає тіло: ваші професійні якості зале­жать не відцього;
-  приходьтеохайні, вдягнені «з голочки»; жінкам не слід
зловживати ювелірними прикрасами;
-  непаліть, якщо вам не запропонували не забудьте взяти з собою всі необхідніділові папери та документи. Потурбуйтесь, щоб у випадку необхідностіможна було дістати їх відразу, не перериваючи весь зміст вашоїсумочки;
-  розмовляйтез почуттям власної гідності. Не соромтеся
ставити питання про майбутню роботу, адже питання типу
«Які в мене будуть перспективи росту?» справляють на роботодавця більшпозитивне враження, ніж «Скільки триватиме моя відпуска? »;
-  необговорюйте ваші сімейні проблеми, не згадуйте у бесіді
ім'я вашої дружини чи чоловіка;
-  не кидайтесяіменами поважних персон, якими б близькими ви з ними небули;
-  непросіть вибачення за те, що не вмієте робити: просто
визнайте цей факт та додайте, що швидко цього навчитеся,
оскільки любите навчатися;
-  непропустіть момент, коли вам дадуть зрозуміти, що зустріч
закінчена. Інодіце потребує пильності, але не втрачайте її;
-  будьтеввічливими. Під час співбесіди дотримуйтесь пра­вил ґречності. Перед тим, якпіти, можна потиснути співбесід­нику руку (якщо він її подастьпершим). Виразіть вдячність тому, хто з вами розмовляв, за проявлену довас зацікавленість. Усміхайтеся. Виходячи з кабінету, не забудьте подякувати сек­ретарці того,з ким розмовляли.
В Європі та Америці прийнято після співбесіди письмово висловлювати подяку тому, хтоз вами бесідував. Впевнені, що ця нормаетикету засвідчить вашу вихованість, крім того, вона допоможе нагадати про себе ще раз. Можливо, цятрадиція приживеться і в нашій країнінайближчим часом.
Починаючи роботу. Перш за все, познайомтесь у деталях з порядками,заведеними в установі, куди ви найнялись: це допо­може вам одразуефективно та з найменшими втратами справ­лятися зі своїми обов'язками, з'ясуйтета дотримуйтесь розпо­рядку праці, дізнайтесь про термін відпустки, про порядок оп­лати за хворобою та правила надання вихіднихднів. Крім того, слід уточнити, на чиєім'я та за якою формою треба писати заявита службові записки. І, певна річ, не забудьте запитати, коли і з якою періодичністю вам будуть видаватизаробітну плат­ню, які суми будуть знеї утримуватися, які премії можуть вам нараховуватись і якими є критерії збільшення платні.
Починаючи роботу, з'ясуйте, хто із співробітників за який секторроботи відповідає. Запам'ятайте їх прізвища та імена: це допоможе вам звернутись за адресоюу тому випадку, якщо виникне потреба вдопомозі; до речі, розпочинаючи нову службу, не соромтеся звертатись за допомогою до співробітників: вам швидше пробачать ваше незнання, ніж вашіпомилки.
Коли ви будете знайомитись із співробітниками, можете вголосповторювати їх прізвища. Ніяково будете /почувати себе, якщо незапам'ятаєте їх. Без дозволу колег не слід переходити на ім'я: ценагадує панібратство. Якщо вам запропонував співро­бітник називатийого на ім'я, буде доречним запропонувати йому те ж увідповідь. Коли вас будуть знайомити з іншими співробітниками, потисніть їмруки. Якщо ви сиділи — підве­діться, навіть в тому разі, коли вистарші!
Якщо вас прийняли на керівну посаду, краще в перший же день прийдіть раніше до офісута познайомтесь із підлеглими: якщо хтось, не маючи можливості познайомитисьодночасно з іншими, зайде до вашогокабінету зробити це — підведіться йому назустріч,цим ви тільки здобудете собі доброзичливе ставлення.
Під час обідньої перерви, якщо вас ніхто не запросив доїдальні, кращесамому туди не ходити. Пройдіться замість цього по ву­лиці, зайдіть до кав'ярні, випийте чашечку кави: ні до чого сидіти самотньо у кабінеті та скаржитись на життя.Ближче до кінця робочого дня не слід постійно дивитись на годинник та першим бігти до дверей, як тільки вийде час. Якщови в перший день трохи затримаєтесь на роботі, зможете простежити, як по­водятьсяінші співробітники та скористатися цим досвідом.
І ще: не поспішайте заводити дружбу з кимось із колег: ви ризикуєте здатися нав'язливим.Почекайте, будьте з усіма рівно коректнимита/доброзичливими. І що найбільш важливо — не беріть участі у внутрішніх чварах — інакше ви ризикуєте набу­ти репутації людини, що любить лізти не в своїсправи.
У взаєминах на роботі між чоловіком та жінкою слід при­слухатисядо своєї інтуїції та пропускати цей голос через си­течко ґречності. Але наведемодекілька пропозицій Емілі Пост: це надастьможливості вибирати тактику та стратегію поведін­ки в конкретних випадках:
— дверівідчиняє той, хто ближче до них стоїть;
— до ліфтазаходить або виходить з нього той (та), хто
стоїть ближче до дверей;
— запальничкуіншому подає той, у кого вона ближче під
рукою;
— ічоловіки, і жінки підводяться зі стільця, щоб привітати
клієнта, не зважаючи на його стать;
— анічоловікам, ані жінкам на роботі не слід звертатися
одне до одного за зменшено-лагідними формами звертання:
«Лапочка», «Крихітка» і т. ін. Якщо хтось цим зловживає — не вагаючись, у м'якійформі про це йому слід сказати.
Роль етикету у роботі без конфліктів. Дуже часто кар'єра людейзакінчується лише тому, що вони не думали про інших. Це зауваження — на поверхні, не бачити цього — значить бути сліпим. Японцікажуть: слід надавати увагу працівникам, а не роботі. Службові відносини впливаютьна настрій людей, ство­рюють тоймікроклімат, в якому доводиться їм працювати.
Нормальніслужбові стосунки складаються з двох головних вимог:відповідальності за справу та поваги до колег. Відпові­дальність передбачає чесне та обов'язковевиконання даного слова. Надто частіперекури, виконання особистих справ у ро­бочий час — у нас це пересічні порушення, але вони є порушен­ням ділового етикету. Гасло ділової людини «Час — це гроші» не вкладається в такусхему! Зверніть увагу: американці, а за ними і японці, надають перевагу праці в одній кімнаті, якщо ж начальник і відокремлюється, то не дубовимидверима (хто знає, чим він за нимизаймається?), а тільки скляною стіною! Американськийетнопсихолог Е. Холл розповів: якось його запросили з'ясувати, в чому причинанепорозумінь, що виник­ли у філіяхамериканських фірм, розташованих у Швейцарії та Німечинні. Там під одним дахом працювали місцеві спеціалісти та запрошені з США. І з'ясувалось, що в усьомувинні… двері! Справа з тому, щоамериканці звикли працювати або у великих приміщеннях, або тільки привідчинених дверях, якщо приміщень декілька.Відкритий кабінет означає, що його влас­ник на місці і, головне, що йомунемає чого приховувати. Хма­рочос Фонду Форда у Нью-Йорку побудований цілком зіскла і наскрізь прозорий, у ньому всі — навиду. Для німця ця обста­винанеприпустима! А в американців глухий коридор із зачине­ними дверима створює почуття підготовки заколоту. Ділова атмосфера значною мірою залежить і відповаги до колег, вміння на чомусьнаполягти, а в чомусь поступитися, спроможностірозрядити конфліктну ситуацію. Повага до ко­лег — це вміння брати до уваги їх інтереси, проявляти турботу, робити невеличкі, але приємні послуги. Дуже важливо володіти мистецтвом розмови приповсяк­денному спілкуванні у колективі. Але ще важливішим є мистецтво слухати. Проведене серед 1 500 менеджеріввеликих за­хідноєвропейських компанійопитування показало, що 93 % з нихвіднесли вміння вислуховувати колег та підлеглих до найбільш важливих якостей керівника. Воно опинилосяна другому місці, випередивши навітьтаку важливу якість, як вмінняприймати ефективні рішення. В діловому спілкуванні взаємовідносиничоловіків та жінок дещо відрізняються відповсякденних стандартів. На роботі не слідчекати, що чоловік кине свою справу і буде виконувати роботу колеги-жінки, яка пішла до магазину, щорозташований по сусідству, чиприпинить важливі розрахунки, щоб подати жінці пальто. Однак не слід забувати, що галантний чоловік завжди знайдеможливість підкреслити свою повагу до дами. Зробити жінці-колезі комплімент, поступитися місцем, допомог­типеренести важкі речі, пропустити вперед, проходячи в двері, і таке інше— все це обов'язок чоловіка в будь-яких умовах. Одним з найважливіших у діловому спілкуванні є вміння виходити з конфліктних ситуацій. Деякі з нихможуть призве­сти до виплеску агресіїз боку тих, з ким ви маєте справу. Є багатоспеціальної літератури, яка навчить вас із гідністю ви­ходити з конфліктної ситуації. Але краще за все втаких ви­падках запросити спеціалістаз розв'язування міжособистісних конфліктів у колективі! На жаль, допредставників конфлікто — логічногонапрямку в психології вітчизняні бізнесмени став­ляться з недовірою, але в цьому випадку повторюється ситуа­ція з рекламою: деякий час тому ті з вітчизнянихфірм, які вважали, що не слід надтовитрачатись на рекламу, незабаром або припинили свою діяльність, або ж змінилисвій погляд на сутність реклами. Але,незалежно від того, чи є у вас спеціаліст — конфліктолог, пам'ятайте про те, щоодні люди мають низькі показникирівня конфліктоспроможності, інші — навпа­ки, високі, і в «критичних» ситуаціях краще пам'ятати про те, що не слід дратувати колегу, в якого зазначеніпоказники досить високі, а кращепроявити себе справжнім дипломатом. Часто трапляється таке, що співробітник,щойно прийшов­ши на нове місцероботи, показує своє «я» негативними діями: запізнюється на роботу, непогоджується з колегами та началь­ством.«Звільнити» — так частіше за все вирішують проблему деякі керівники. Але якраз таке рішення найчастішехаракте­ризує їх як поганих керівників, «ніяких» психологів. Краще рішення — дати таким співробітникам проявити себе,розкрити ініціативність, розширититворчість.
Практична частина
Додаток 2
Визначеннясоціонічних типів партнерів та характеру їх узгодження 
 
Експрестест для визначення типу особистості
1.   Шкаласенсорика – інтуїція (С – І)
 
Командувати– переконувати
Реальність-  можливість
Воля – уявлення
Зробити –придумати
Пам’ятливість - забудькуватість
Упевненість– сумнів
Практика– теорія
Контроль– довіра
Факти – ідеї
Привабливість– проникливість
Почуття– передчуття
Досвід– інтуїція
Стан – тенденція
Конкретний– абстрактний
Буквально– натягом
Сумаменша за 10, тому – Сенсоріка
2.   Шкалаетика – логіка (Е – Л)
 
Співчутливий– рішучий
Смирний– наполегливий
Удача– перевага
Настрій –справа
Почуття– розрахунок
Спілкування– організація
мистецтво– техніка
Переживання– вчинок
Заблудитися– зорієнтуватися
Фактичність– діловитість
Моральність– виправданість
Симпатичний– розумний
Некритичний– критичний
Пробачити– стерпіти мовчки
Ухилитися– сперечатися
Співчуття– об’єктивність
Примирити– розсудити
Гуманітарнінауки– точні науки
Правдоподібний– логічний
 
Сумабільша за 10, тому – Логіка
3.   Шкалаекстраверсія – інтроверсія (Е – І)
 
Ініціативний– надійний
Збуджений– зосереджений
Балакучий– вдумливий
Безтурботний - старанний
Образливий– роздратований
Жвавий – спокійний
Товариський –замкнутий
Авторитети– переконання
Яскравий –скромний
Довірливість– недовіра
Поривання– стриманість
Відвертість– таємниця
Почуттявідповідальності – почуття обов’язку
Обіцяти –виконувати
Запам’ятати– записати
Почути – прочитати
Похвастати– стриматись
Повідомити– вислухати
Демонструвати– приховувати
Підійтипершим — чекати
         Сумабільша за 10, тому – Інтроверсія
        
         Такимчином отримуємо ( абревіатуру з перших трьох обраних назв)  — СЛІ. За таблицею1 визначаємо тип СЛІ – Габен
Сенсорно-логічний інтроверт («Габен»,або майстер)
Неперевершений естет. Завжди має свій погляд на те, що є гарнимчи негарним, де — гармонія, а де її немає. Одяг завжди творчо скомпонованийта припасований до статури. Може одягатися то яск­раво, тостримано, але неодмінно оригінально й вельми ошатно. В його розумінні красаповинна бути функціональною. У своїх вчинках керується принципомраціональності. Уміє отри­мати реальну вигоду навіть змаловигідного. Так, наприклад, не вики­дає старих речей, у нього вонизавжди мають естетичний вигляд і зна­ходять доцільне використання. Чіткодотримується розпорядку часу, має репутацію пунктуаль­ної людини. Нелюбить затягувати зустрічі, може прямо сказати: «Ви­бачте, меніпора, на мене чекають». Нечасто сміється. Під час зривів виказуєжорсткі, неприємні емоції, хоч намагається уникати таких моментів. Маєвигляд людини холодної, неемоційної.
Відчуває задоволення, коли чує розповіді про таланти іглибинні можливості людини, оцінки індивідуальних якостей людини. Вірить усильні людські почуття. Мріє про високе кохання. В житті ціаспекти не проходять повз його увагу, наповнюють його наснагою.  
З’ясування характерних особливостей стосунків
1.   Шкаласенсорика – інтуїція (С – І) (Він)
 
Командувати– переконувати
Реальність-  можливість
Воля–уявлення
Зробити –придумати
Пам’ятливість - забудькуватість
Упевненість– сумнів
Практика– теорія
Контроль– довіра
Факти – ідеї
Привабливість– проникливість
Почуття –передчуття
Досвід – інтуїція
Стан – тенденція
Конкретний– абстрактний
Буквально– натягом
Сумаменша за 10, тому – Сенсоріка
2.   Шкалаетика – логіка (Е – Л)
 
Співчутливий– рішучий
Смирний– наполегливий
Удача– перевага
Настрій –справа
Почуття –розрахунок
Спілкування– організація
мистецтво– техніка
Переживання– вчинок
Заблудитися– зорієнтуватися
Фактичність– діловитість
Моральність– виправданість
Симпатичний– розумний
Некритичний– критичний
Пробачити– стерпіти мовчки
Ухилитися– сперечатися
Співчуття– об’єктивність
Примирити– розсудити
Гуманітарнінауки– точні науки
Правдоподібний– логічний
Сумабільша за 10, тому – Логіка
3.   Шкалаекстраверсія – інтроверсія (Е – І)
 
Ініціативний –надійний
Збуджений– зосереджений
Балакучий– вдумливий
Безтурботний - старанний
Образливий –роздратований
Жвавий – спокійний
Товариський –замкнутий
Авторитети – переконання
Яскравий –скромний
Довірливість– недовіра
Поривання– стриманість
Відвертість– таємниця
Почуттявідповідальності – почуття обов’язку
Обіцяти – виконувати
Запам’ятати– записати
Почути – прочитати
Похвастати– стриматись
Повідомити– вислухати
Демонструвати– приховувати
Підійтипершим — чекати
         Сумаменша за 10, тому – Екстраверсія
         Такимчином отримуємо ( абревіатуру з перших трьох обраних назв)  — СЛЕ. За таблицею1 визначаємо тип СЛЕ – Жуков
Сенсорно-логічний екстраверт («Жуков»,або маршал)
Творчо володіє волевиявленням. Уміє правильно визначитистра­тегію дій, безкінечно урізноманітнювати тактичні ходи, точно обрати на­прямоквирішального удару.
У висловлюваннях та вчинках гранично чіткий і логічний.Уміє організувати людей, розставити їх по місцях згідно з їхніми характе­ристиками.Послідовний, хоч інколи жорстокий, керівник, який підко­ряє всі дії досягненнюпоставленої мети. Намагається бути уважним та співчутливим долюдей. Розмовляє тоном, що викликає довіру, вни­кає в проблемиспіврозмовника. Вислуховує всі точки зору, однак ос­таннє слово він залишаєза собою. У своїй діяльності не вміє враховувати етичного аспекту.Може бути безжалісним. Не любить загострювати увагу на взаєминах лю­дей, уникаєрозмов про почуття. Симпатизує людям, які добре відчувають плин часу,намагається розв’язати суперечності дійсності. З задоволенням та подякою сприй­має порадищодо цього. Впевнений: добре все те, що емоційне. Демонструє живі, алене­достатньо глибокі емоції. Люди, що володіють ними досконало, дають йому заряднової енергії.
Габен + Жуков = Повні Протилежності
Відносини повної протилежності
Це відносини нестійкої психологічної дистанції. Поки ви зпартнером удвох— проблем немає. Вам подобається його манера поводжен­ня у товаристві,приваблює його проникливість, між вами виникає сер­дечність і теплота. Це сприяє переходу на ближчу психологічну дистанцію. Але поява третього ламає все. Міжвами розпочинається супе­речка, ідеборотьба за авторитет в очах третього. Виникає стримування активності одного за рахунок пасивності іншого. Якщо ваш партнер інтроверт, то вінпоступово відчужується, з'являєтьсянастороженість. Вам здається, що вас неправильно ро­зуміють, ставлятьсяупереджено, він починає різко висловлюватися на вашу адресу.  Ви намагаєтесь відповідати тим самим, у вас накопи­чується роздратованість, але ваша позиція більшвразлива. З одного боку, ви почуваєтесь ніби «під ковпаком у Мюллера»,остерігаєтесь хибного кроку, але, з іншого боку, бачите, що ваш партнер —порядна лю­дина. Ключ до зняття напруги — у високій культурі вашій і нашогопарт­нера, оскільки в цілому відносинибезконфліктні.
В сім'ї стосунки достатньо близькі, довірливі, але здистанцією.
 
Список використаної літератури
1.     АчиловаВ. П., Прадід Ю. Ф. Українське ділове мовлення. – Сімферополь, 2001.
2. Герет Т.М., Клонскі Р.Дж. Етика бізнесу. — К.: Основи,1999. — 214 с
3.     ГринчишинД. Г. Словник паронімів української мови. – К.,1986
4.           Гусейнов А.А. Этика: Уч. — М: Гардарики, 2003. — 470 с.
5.     ДіденкоА. Н. Сучасне діловодство: Навч. Посібник. К.: Либідь, 1998.- 256с.
6.     Пост Эмили. Этикет. — М., 1996.
7.           Сафьянов Л.И. Этика общения. — М.: Знание, 1991. — 64 с.
8.     Словникюридичних термінів / Андерш Ф. – К.: 1994.
9.     Сухарев В.А. Быть деловым человеком. — Симферополь,
1996.
10.   Таранов П.С. Управление без тайн. — Симферополь, 1993.
11.       Ягодинский В.Н. Как себя вести. — М.: Знание, 1991.-63 с.