Нанотехнологіями— в широкому значенні слова прийнято називати міждисциплінарну областьфундаментальної і прикладної науки, в якій вивчаються закономірності фізичних іхімічних систем протяжністю порядку декількох нанометрів або часток нанометра(нанометр — це одна мільярдна частка метра або, що те ж саме,одна мільйонна частка міліметра (діаметр людської волосини становить близько 80тис. нанометрів).
Вужче значенняцього терміну прив'язує нанотехнології до розробки матеріалів, приладів і іншихмеханічних і немеханічних пристроїв, в яких застосовуються подібнізакономірності. Нанотехнології мають справу з процесами, які протікають впросторових областях нанометрових розмірів.
Тобтонанотехнології можна означити як технології, основані на маніпуляції окремимиатомами і молекулами для побудови структур із наперед заданими властивостями.
Іншаназва — наномолекулярні технології (від «нано» — К.ЕрікДрекслер, 1977).
Властивості
Властивостінаносистем багато в чому відрізняються від властивостей крупніших об'єктів, щоскладаються з тих же самих атомів і молекул. Наприклад,наночастки платининабагато ефективніше очищають автомобільні вихлопи відтоксичних забруднювачів, ніж звичні платинові каталізатори. Одношарові ібагатошарові графітні циліндри нанометрової товщини, так звані вуглецевінанотрубки, прекрасно проводять електрику і тому можуть стати заміною міднимдротам. Нанотрубки також дозволяють створювати композитні матеріали винятковоїміцності і принципово нові напівпровідникові і оптоелектронні пристрої. Насучасному етапі нанотехнології використовують під час виробництва особливихсортів скла, на яких не осідає бруд (застосовується в автомобіле- і авіабудуванні),під час виробництва чорнил; для виробництва одягу, який неможливо забруднити іпом'яти і так далі.
Нанотехнологіїна перетині сфер життєдіяльності
Нанотехнологіїзнаходяться на передньому краю різноманітних наукових, економічних тасоціальних напрямків розвитку.
Медицина тананобіотехнології
В даний час вжеє дослідні зразки наноконтейнерів для прицільної доставки ліків до ураженихорганів і нановипромінювачів для знищення злоякісних пухлин; для створенняматеріалів, необхідних при лікуванні опіків і ран; у стоматології; укосметології.
За прогнозамижурналу Scientific American, вже в найближчому майбутньому з'являтьсямедичні пристрої розміром з поштову марку. Їх достатньо буде накласти на рану.Цей пристрій самостійно проведе аналіз крові, визначить, які медикаментинеобхідно використовувати, і уприсне їх в кров.
ЕкспертиЄвропейської комісії склали наступний перелік найбільш важливих на їхню думкурозділів нанобіотехнологій на майбутні 15-20 років[1]:
— прицільне постачання ліків;
— молекулярна візуалізація;
— косметика;
— створення нових лікарських засобів;
— методи діагностіки;
— хірургія, в тому числі трансплантаціятканин та органів;
— тканева інженерія;
— харчові технології;
— геноміка і протеоміка;
— молекулярні біосенсори;
— інші розділи.
Електроніка таінформаційні технології
Особливі надіїна нанотехнології покладають фахівці у галузі електроніки і інформаційнихтехнологій. У 1965 році можна було вмістити на одному чипі лише30 транзисторів. У1971 році — 2 тис. Нині один чип міститьблизько 40 млн. транзисторів величиною 130—180 нанометрів, і з'явилисяповідомлення, що вдалося створити транзистор розміром 90 нанометрів. Цей процесзробив складну електронну і комп'ютерну техніку доступною для більшостіспоживачів: у 1968 році один транзистор коштував у США $1,нині за ці гроші можна придбати 50 млн. транзисторів.
У 1965 році ГордонМур, фахівець у сфері фізичної хімії, зробив знамените передбачення, яке булоназвано «Закон Мура». «Закон Мура» проголошує, що число транзисторів начипі буде подвоюватися кожні 18 місяців. Протягом декількох десятиріч цейпрогноз доводив свою точність. Нині виробники комп'ютерних чипів зіштовхнулисьіз складностями мініатюризації: щоб підтверджувати «Закон Мура», потрібно, щобтранзистор був не більшим 9 нанометрів. За прогнозом Міжнародного КонсорціумуНапівпровідникових Компаній, цей рівень розвитку технології буде досягнутодо 2016 року.
Військовепризначення
Військовідослідження в світі ведуться в шести основних сферах: технології створення іпротидії «невидимості» (відомі літаки-невидимки, створені на основітехнології stealth), енергетичні ресурси, системи (наприклад, якідозволяють автоматично лагодити пошкоджену поверхню танка або літака),що самостійно відновлюються, зв'язок, а також пристрої виявлення хімічних ібіологічних забруднень. Передбачається, що в 2008 році будепредставлено перші бойові наномеханізми.
Екологія
Нанотехнологіїздатні також стабілізувати екологічну обстановку. Нові види промисловості невироблятимуть відходів, що отруюють планету, а нанороботи зможутьзнищувати наслідки старих забруднень. Крім того, нанотехнології нинівикористовуються для фільтрації води і інших рідин.
Сільськегосподарство
Нанотехнологіїздатні здійснити революцію в сільському господарстві. Молекулярні роботи можутьвиробляти їжу, замінивши сільськогосподарські рослини і тварин. Наприклад,теоретично можливо виробляти молоко прямо з трави, минаючи проміжнуланку — корову.
Енергетика
Завдякинанотехнологіям вченим вдається домогтися все кращого поглинання сонячноїенергії. Однією із прогресивних компаній, що здійснює дослідження у цій галузі,є Sandia National Laboratories. Її фотопоглинаючі плівки характеризуються на 20%кращим фотоелектричним ефектом, ніж сучасні сонячні елементи на основі кремнію.
На основінанотехнологій американська компанія Engelhard створила щось накшталт «молекулярних воріт», крізь які проходять молекули двоокису вуглецю, абільші молекули (метанові) залишаються в речовині. Практичне застосування цезнаходить під час фільтрації двоокису вуглецю із природного газу, а також пристворенні автомобільних каталізаторів.
HydrocarbonTechnologies, дочірня компанія відомої американської компанії Headwaters,розробила методику обробки вугілля за допомогою нанотехнологій на молекулярномурівні таким чином, щоб створити з нього екологічно чисте рідке пальне. Самепотреба в заміні нафти сприяла тому, що китайська компанія Shenua Group щев 2002 році стала партнером американців, і почала застосовуватиотримане штучне пальне замість мазуту. Нанометод NxCat?, створений на іншійдочірній компанії Nanokinetix, дозволяє наповнювачам автомобільнихкаталізаторів ловити летючі органічні залишки вихлопних газів. А компанія Nanoforce зробиластавку на використання нанокаталізаторів для очистки нафти та на технологіюзбору врожаю за допомогою натометоду Poly-Web — мікроскопічних водоростей,що використовуються для виробництва біоетанолу.
Світлові діоди належатьдо зовсім іншої області застосування нанотехнологій. Японська компанія Nichia єна сьогодні провідним виробником техніки освітлення на основі нанотехнологій.Їхні світлові діоди у багато разів ефективніші за звичайні лампочки. А якщовзяти до уваги, що 20% світової енергії витрачається на освітлення, стаєзрозуміло — перехід від звичайних ламп на світлові діоди дозволить доситьсуттєво економити енергетичні ресурси.
Напрямкирозвитку нанотехнологій
Нанотехнологіїрозвиваються за такими основними напрямами:
— створення матеріалів з ексклюзивними,наперед заданими властивостями шляхом оперування окремими молекулами;
— конструювання нанокомп'ютерів, яківикористовують замість звичайних мікросхем набори логічних елементів з окремихмолекул;
— збирання нанороботів — систем, щосаморозмножуються і призначені для ведення будівництва на молекулярному рівні.
Інвестиційнадіяльність
Нанотехнології єоднією із провідних сфер новітніх технологій, кількість інвестицій в якузбільшується із року в рік, на фоні зменшення об'єму інвестицій в інших сферах.
КонсультативнаРада з проблем науки і технології при Президенті США (PRESIDENT'S Council ofAdvisors on Science and Technology) підготувала доповідь, у якій аналізуєтьсянинішній рівень розвитку нанотехнологій в США та в інших науковиробляючихкраїнах і оцінюються перспективи подальшого прогресу в цій новітній сферінаукових досліджень та технологічних розробок. У доповіді підкреслюється, що вданий час Сполучені Штати є світовим лідером у області нанотехнологій. Начастку США доводиться чверть світових інвестицій у цю сферу і не менше половинистатей по нанотехнологіях, публікованих в найавторитетніших професійнихжурналах. Америка також лідирує по кількості патентів, які присуджуються зананотехнологічні розробки. В цілому американські фахівці тримають дві третинитаких патентів, виданих останніми роками. У одному тільки 2003 році учені йінженери із США одержали близько 1 тис. нанотехнологічних патентів (більшсвіжих даних поки що немає).
Автори доповідіпопереджають, що конкуренція у сфері нанотехнологій останніми рокамизагострилася і, безумовно, посилюватиметься і в осяжному майбутньому. КраїниЄвросоюзу, Японія і Китай вданий час щорічно виділяють на ці програми зі своїх бюджетів приблизно по$900 млн., що ненабагато менше американських федеральних витрат. Дляпорівняння, за даними організації Національна Ініціатива в областінанотехнології США (NATIONAL Nanotechnology Initiative), в 2002 роцівитрати всіх держав світу на ці цілі не перевищували $2 млрд. Сумарнийрівень інвестицій приватних корпорацій з інших країн на ці цілі в даний час вжедещо перевищує аналогічні витрати американських компаній.
У грудні 2003 року КонгресСША прийняв особливий закон «Нанотехнологічні Дослідження і Розробки 21сторіччя» (21st Century Nanotechnology Research and Development Act), якимпередбачалося збільшення асигнувань на подібні проекти. У 2004 році зфедерального бюджету США на розвиток нанотехнологій було виділено близько$1 млрд. 240 млн. (для порівняння, в 2001 році —$464 млн.). Ці дослідження також активно фінансуються за рахунок бюджетівокремих штатів, які в цілому направили на ці цілі порядку $400 млн. Щебільше коштів витрачає американський бізнес — майже $2 млрд. П'ятачастина цієї суми припадає на біотехнологічні фірми, стільки ж — наелектронні, 18 % — на хімічну промисловість, по 8 % — нааерокосмічну індустрію і енергетику.
Володимир Путін у 2007 роцізаявив, що нанотехнології являють собою «локомотив глобального науковогопрогресу», та призвав Держ-думу вжити заходів до скорішого прийняттязаконопроекту про цільове фінансування цього напряму, та підкреслив, що в йогоздійсненні повинні взяти участь академічні галузеві наукові заклади, а такожприватні лабораторії російських корпорацій. Він призвав всі країни СНД приєднатисядо цієї програми розвитку. 4 липня 2007 року в Росії бувприйнятий федеральний закон «Про Російську корпорацію нанотехнологій».
Кажуть, щонанотехнології — це наше майбутнє. Насправді користуємося ми ними давно, простоне знаємо, що вони «нано». Більш того, нанотехнології застосовували вже тритисячі років тому. У статті розповідається про те, як майстри і вчені різнихчасів і і народів маніпулювали нанооб'єктами, ще не розуміючи, що роблять самеце. І якщо вже їхні технології заслуговують модною приставки «нано», тосучасним хімікам тим більше не варто упускати цю можливість.
Засновникнанотехнологій — знаменитий американський фізик і лауреат Нобелівської преміїРічард Фейнман. Він досить докладно розглянув наслідки безмежної мініатюризаціїз позицій теоретичної фізики в своєму відому виступі перед Американськимфізичним суспільством в грудні 1959 року. Щоправда термін «нанотехнології» буввведений пізніше, а широке розповсюдження отримав тільки в останні роки.
Однак той факт,що дрібні частинки різних речовин володіють іншими властивостями, ніж та жречовина з більш великими розмірами частинок, був відомий давно. Люди займалисянанотехнологіями і не здогадувалися про це. Звичайно, не можна говорити прошироке і усвідомлене використання таких технологій, оскільки в багатьохвипадках секрет виробництва просто передавали з покоління в покоління, невдаючись у причини унікальних властивостей матеріалів.
Недавнідослідження поховань, проведені доктором Філіпом Вальтером з Центру дослідженьі реставрації французьких музеїв, показали, що в Стародавньому Єгиптінанотехнології застосовували для фарбування волосся в чорний колір. Групадослідників не тільки вивчила зразки волосся з давньоєгипетських поховань, алетакож у серії експериментів відтворила древню технологію фарбування. До цьоговважалося, що єгиптяни використовували переважно натуральні рослинні барвники — хну і басму. Однак виявилося, що в чорний колір волосся фарбували пастою звапна Ca(OH)2, оксиду свинцю PbO і невеликої кількості води. Упроцесі фарбування виходили наночастинки галеніту (сульфіду свинцю).
Природний чорнийколір волосся забезпечує пігмент меланін, який у вигляді включень розподіленийв кератині волосся. Староєгипетським перукарям вдавалося домогтися, щоб барвнапаста реагувала із сіркою, яка входить до складу кератину, і утворювалисячастинки галеніту розміром до п'яти нанометрів. Вони і забезпечували рівномірнеі стійке забарвлення. При цьому процес зачіпав тільки волосся, а в шкіру головисполуки свинцю не проникали.
Стародавній Рим
Чаша Лікурга (IVстоліття до н.е.) — один з видатних творів давньоримських склодувів, щозберігається в Британському музеї. Цей кубок незвичайний не тільки своїмиоптичними властивостями, але й унікальною для тих часів методикою виготовлення.Матова зелена чаша стає червоною, якщо її освітлити зсередини.
Вперше аналізфрагмента чаші Лікурга провели в лабораторіях «Дженерал електрик» у 1959 році — учені намагалися з'ясувати, що це за унікальна фарбувальна речовина. Хімічнийаналіз показав, що хоча чаша складається зі звичайногонатрієво-вапняно-кварцового скла, в ньому є близько 1% золота і срібла, а також0,5% марганцю. Тоді ж дослідники припустили, що незвичайний колір і розсіюючийефект скла забезпечує колоїдне золото. Очевидно, що технологія отриманняподібного матеріалу була дуже складною.
Пізніше, колиметодики дослідження стали досконалішими, вчені виявили за допомогоюелектронного мікроскопа і рентгенограм частинки золота і срібла розміром від 50до 100 нм. Саме вони відповідали за незвичайне забарвлення кубка. ПрофесорГаррі Етуотер у своїй оглядовій статті про плазмони, опублікованій у квітневомуномері «Scientific American» 2007 року, пояснив це явище так: «Завдякиплазмонному збудженню електронів металевих частинок, розподілених в склі, чашапоглинає і розсіює синє і зелене випромінювання видимого спектру (це порівнянокороткі хвилі). Коли джерело світла зовні і ми бачимо відбите світло, топлазмонне розсіювання надає чаші зеленуватий колір, а коли джерело світлаопиняється всередині чаші, то вона здається червоною, оскільки скло поглинаєсиню і зелену складові спектру, а більш довга червона — проходить ».
Вітражі
Яскраві кольоривітражів, що прикрашають храми середньовічної Європи, вражають нас до цих пір. Дослідженняпоказали, що скло робили кольоровим добавки наночастинок золота та іншихметалів. Чжу Хуай Юн з Технологічного університету Квінсленда (Австралія)висловив припущення, що вітражі були не тільки творами мистецтва, а й,висловлюючись сучасною науковою мовою, фотокаталітичними очисниками повітря, щовидаляють органічні забруднення. Каталізаторами служили ті ж самі наночастинкизолота. Учений довів, що крихітні частинки золота на поверхні скла під впливомсонячного світла переходили в збуджений стан і могли руйнувати органічнізабруднення (ті, які до них долітали). Більш того, вони і сьогодні зберігаютьсвою каталітичну активність.
«Коли золотоподрібнене до розмірів наночастинок, воно стає дуже активним під дією сонячногосвітла. Електромагнітні коливання сонячного випромінювання резонує зколиваннями електронів золотих наночасток. В результаті загальне магнітне полена поверхні наночастинок золота збільшується в сотні разів і руйнуєміжмолекулярні зв'язкbзабруднюючих агентів, які містяться в повітрі ». ПрофесорЧжу припускає, що побічним продуктом цих реакцій був вуглекислий газ, який вневеликих кількостях порівняно безпечний.
В даний часаналогічна технологія лежить в основі створення ефективних очищувачів повітря.Для їх роботи достатньо сонячного світла, яке нагріває наночастинки золота,тоді як звичайні очисники (у них зазвичай використовують оксид титану, срібло)вимагають значно більше енергії для нагрівання всього каталізатора.
Схід — справатонка
Під часхрестових походів європейці зіштовхнулися з лезами із дамаської сталі, щоволодіють унікальними властивостями. Європейські зброярі не вміли робити такіклинки. У них був характерний хвилястий візерунок на поверхні (його за назвоюплетіння тканини називали Дамаск), незвичайні механічні властивості (гнучкістьі твердість) і виключно гостре лезо.
Вважається, щодамаські леза виковували з невеликих «пирогів» стали (його називали вуц),вироблених в Стародавній Індії. Складна термомеханічна обробка, кування івідпал, що застосовуються при отриманні вуца, надавали сталі незвичайнівластивості і забезпечували її виняткову якість. Найчастіше в літературі можназустріти «рецепт» виробництва вуца, який був на ході в Салемі і деяких частинахМайсора (Південна Індія).
Шматок плавкизаліза, отриманий з магнітної руди, вагою близько фунта дрібно дробиться,зволожується і поміщається в горн з вогнетривкої глини упереміш з дрібнонарубаними шматками деревини ранавара (Cassia auriculata, дерево родинибобових). Після плавки в горні відкриті горщики покривають зеленим листямкалотропіса (Calotropis gigantea), поверх яких накладають коржі з глини,висушеної на сонці до твердого стану. Деревним вугіллям замінити зелене листяне можна, вийде не те. Дюжини дві таких горщиків (тиглів) розміщують на підлогупечі, жар в якій підтримують за допомогою міхів з бичачих міхурів. Паливомслужило в основному деревне вугілля та висушені на сонці коров'ячі коржі. Черездві-три години плавки тиглі остуджують, розколюють і звідти витягуютьзаготовку, яка за формою і розміром нагадує половину яйця. Згідно із записамивідомого мандрівника і купця Жана-Батіста Таверньє, найкращі заготовки длясталі робили під Голкондою (Центральна Індія). Вони були розміром з невеликийпиріг, і їх вистачало, щоб зробити два мечі.
Зразок сталі,узятий від справжньої дамаської шаблі роботи відомого зброяра сімнадцятогостоліття Асседа Уллаха, вчені Дрезденського університету (Німеччина) чотирироки тому досліджували за допомогою електронного мікроскопа з високоюроздільною здатністю. У структурі матеріалу вони виявили вуглецеві нанотрубки.Вчені і до цього не раз намагалися визначити мікроструктуру дамаської сталі,але на цей раз вони спочатку протравили зразки соляною кислотою, і саме це далонесподівані результати. Після обробки виявилися незруйнованими структурицементиту (карбіду заліза, який зміцнює сталь). Це дозволило фізикамприпустити, що волокна цементиту укладені в вуглецеві нанотрубки, які ізахищають його від розчинення в соляній кислоті.
Звідки вдамаської сталі взялися нанотрубки? Сформувалися з вуглеводнів всерединімікропор, причому каталізатором могли служити ванадій, хром, марганець,кобальт, нікель і деякі рідкоземельні метали, що містяться в руді. Привиробництві дамаської сталі температура обробки була нижче стандартної — 800 °C. Під час циклічної теплової обробки виходили вуглецеві нанотрубки, які потімперетворювалися в нановолокни і великі частинки цементиту (Fe3C).Циклічна механічна обробка (кування) і відповідний температурний режимпоступово розподіляли вуглецеві нанотрубки в площинах, паралельних площинікування, роблячи мікроструктуру сталі дрібнозернистою і пластинчастою. Ідійсно, як показали останні дослідження вчених з Дрезденського технічногоуніверситету, мікроструктура цементиту представлена нановолокнами.
Автори дослідженнявважають, що особлива шарувата структура дамаських лез пов'язана також здомішками, що містилися в руді з рідкісних індійських родовищ. Зменшеннязапасів цієї руди привело до того, що багато зброярів, котрі не знали тоді пролегуючі елементи, не змогли отримати дамаської сталі, і після виснаженнярудників в кінці XVIII століття нікому так і не вдалося повністю відтворити її.Навіть знаючи стародавній рецепт, європейські зброярі не змогли зробитисправжню дамаську сталь, яка мала унікальні властивості завдяки наноструктурам.
Дивовижнівластивості срібла
Срібловикористовують як природний антибіотик вже кілька тисячоліть. Перша згадка проте, що срібло знезаражує воду, можна знайти у старогрецького історика Геродота.Він писав, що перський цар Кір пив воду тільки з певної річки. У подорожі вінбрав із собою цілий караван срібних речей, наповнених цією водою, і вона завждибула свіжою.
У XIV століттівід чуми померло більше чверті населення Європи. І хоча на той час буланевідома причина захворювання, але було відмічено, що багаті люди заражалисядосить рідко. Є підстави вважати, що багаті їли з срібла і це до деякої міризахищало їх від бактерій, які викликають чуму.
Відомо, щоамериканські піонери клали срібний долар в молоко, щоб зберегти його свіжим. У другійполовині XIX століття німецький акушер-гінеколог Карл Кредо відкрив потужнийантигонорейний ефект 1%-ного розчину азотнокислого срібла. Це відкриттядозволило ліквідувати в пологових будинках Німеччини гнійні гонорейні запаленняочей у новонароджених.
Німецький хірургБенне Кредо, що продовжив дослідження свого батька, на XII міжнародному з'їзділікарів доповів про широкі можливості застосування препаратів срібла в гнійніїхірургії і про добрі результати лікування септичної інфекції їх внутрішньовеннимвведенням. Існуючі на той момент препарати на основі солей срібла володілиприпікальними ефектом. Бенне Кредо спільно з хіміками запропонуваввикористовувати срібло у неіонізованому стані — у вигляді колоїдних частинокметалевого срібла. По суті, це були нанорозмірні частинки срібла, завислі уводі.
Після цього булистворені лікарські препарати протаргол (золь оксиду срібла) і коларгол(колоїдний розчин срібла). Висока бактерицидна ефективність колоїдного сріблапов'язана з тим, що воно пригнічує роботу ферменту, який забезпечує кисневийобмін у бактеріальних клітин — це викликає їхню загибель.
З відкриттямантибіотиків і сульфаніламідів інтерес до препаратів срібла знизився. Алеостаннім часом через побічні ефекти цих ліків (алергія, дисбактеріоз, токсичнудію на внутрішні органи, розвиток полірезистентності патогенних бактерій доантибіотиків) протимікробні властивості срібла знову стали привертати увагумедиків. Сучасні дослідження колоїдного срібла показали, що воно має здатністьзнешкоджувати деякі штами вірусу грипу, а також ентеро- та аденовіруси.
Сьогоднінанотехнології інтегровані у величезну кількість наукових дисциплін, а сучасніметоди дозволяють створювати наноматеріали із заданими властивостями. Колись удавнину застосування нанотехнологій носило випадковий характер. Суть буланезрозуміла, тому виробництво унікальних матеріалів зводилося до точногоповторення стадій технологій. Тільки тепер за допомогою сучасних методівдослідження ми дізнаємося, що це були наноматеріали.
Останнім часомми часто читаємо й чуємо це слово в засобах масової інформації. Також з'явилосябагато реклами, що пропонує купити що-небудь з префіксом «нано ...».А що цетаке? Ми добре знаємо, що сантиметр — сота частка метра, міліметр — тисячна. Анано-просто позначає мільярдну частку чого-небудь. Нанометр — мільярдна частинаметра. Технологія (від грец.Technе — мистецтво, майстерність, уміння і… логія) — сукупність методівобробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу абонапівфабрикату, здійснюваних в процесі виробництва продукції. Завданнятехнології як науки — виявлення фізичних, хімічних, механічних та іншихзакономірностей з метою визначення та використання на практиці найбільшефективних і економічних виробничих процесів. Це визначення зі словника тежзрозуміло. А що означаютьці два слова разом? Я — фізик. Моя спеціальність — фізика твердого тіла. Якщо щеточніше — ядерна фізика твердого тіла. Майже 40 років тому завідувач кафедроюфізики твердого тіла Казанського університету професор Башкіров на першійлекції за фахом сказав нам, третьокурсника, постукавши по столу: «Тверде тіло — це не те, що відчувається твердим, а те, що має упорядковану структуру».Що такекристалічна решітка, або структуру хімічної молекули, вчили багато. Від взаємногорозташування і відносної кількості атомів залежать не тільки властивості, але ісаме отримане в результаті речовина. Всі знають, що одні й ті ж атоми вуглецю водній структурі утворюють графіт, а в іншій — алмаз. Всього з трьох атомів — вуглецю, кисню і водню з невеликими добавками будуються всі органічні речовини,бактерії і віруси, та й ми самі.Так от, ці атоми мають розмір як раз приблизнов одну мільярдну частку метра! Склад фізичних і хімічних речовин вчені навчилисявизначати досить швидко. Складніше було вивчати взаємне розташування атомів.При різних технологічних процесах або природних умовах утворювалися речовини зрізними властивостями. І це завдання різними фізичними методами була до кінцяминулого століття в основному вирішено. Зараз ми можемо визначити, куди вструктурі при різних технологіях потрапляють додаткові атоми, від яких залежатьвластивості речовини. Але їх розподіл в масі кристала хаотичне, по-науковому — статистичне. І цього длясучасної техніки вже мало. З'явилися нанотехнології дають можливість збиратипід контролем фізичних методів спостереження кристали потрібних властивостей зокремих атомів, як з деталей конструктора. Тобто бачити і переміщати окреміатоми розміром в одну мільярдну частку метра. Звідси і назва — нанотехнології.Якіречовини, з якими властивостями утворюються і де вони застосовуються — темаокремої статті. А теперповернемося до реклами товарів з префіксом «нано».Явже писав у статті про ксенонових фарах, що, створені для безпеки, вони сталище й модними. У результаті з'явилися дешеві підробки зі звичайних лампрозжарювання з блакитним покриттям, що не мають ніякого відношення до справжніхксенонові фарам. А тут ситуація ще гірше!, Яка знаходиться у всіх на слуху і невсім зрозумілу приставку куди тільки не стали приставляти. Що таке, наприклад,клей «Нанолюкс»? Це просто абсурд! Стосовно до клею. Одна мільярдна частиналюкса? У оптиці існує одиниця з такою назвою — люкс — показує кількість світла.Але одна її мільярдна — повна темрява!І, користуючись темрявою народу, на риноквикинуті тисячі товарів з такою приставкою. Подивіться самі в пошуковихсистемах.І, найголовніше, ніхто нікого не обманює! Весь світ довкола нас і мисамі перебуваємо із молекул і атомів, то є наночасток. І будь-який предмет аборечовину можна забезпечити такий приставкою.Але,нанотехнології — це тільки поштучна збірка речовин з окремих атомів.
Література
1. http://arhiv-statey.pp.ua
2. http://uk.wikipedia.org
3. http://www.umj.com.ua