Екологічні проблеми хімічної промисловості
Зміст
Вступ
1. Хімічнапромисловість як один з основних чинників підвищеного антропогенногонавантаження навколишнього природного середовища
1.1Позитивні тенденції
1.2Негативні тенденції
2. Види відходів та загальнахарактеристика методів боротьби з ними2.1 Класифікаціяпромислових відходів (ПВ) 3.Аналіз ХТС з точки зору утворення відходів
4. Стратегія сталого розвиткусуспільства та заходи по вдосконаленню ХТС
Висновки
Література
Вступ
Тема реферату «Екологічні проблеми хімічної промисловості»з дисципліни «Загальна хімічна технологія».
В роботі оглянуті основні екологічні проблеми хімічноїпромисловості України та вказано напрями вдосконалення хімічних виробництв.
Дисципліна«Загальна хімічна технологія» відноситься до циклу загальнопрофесійних дисциплін. Вивчення даної дисципліни базується на курсах: загальноїнеорганічної, органічної і фізичної хімії, фізики, математики, обчислювальноїматематики, процесів й апаратів хімічної технології і повинно передуватививченню фахових дисциплін.
Мета роботи – ознайомитися з:
- хімічноюпромисловістю як одним з основних чинників підвищеного антропогенногонавантаження навколишнього природного середовища;
- видами відходів;
- аналізом ХТС з точкизору утворення відходів;
- стратегією сталогорозвитку суспільства;
- заходами повдосконаленню ХТС.
1. Хімічнапромисловість як один з основних чинників підвищеного антропогенногонавантаження навколишнього природного середовища
ВУкраїні створені всі підгалузі хімічного комплексу за винятком промисловоговиробництва синтетичного каучуку. За 1991–2009 рр. обсяги продукції виробництвахімічного комплексу скоротилися на 59%, в тому числі за багатьма видамипродукції рівень виробництва у 2009 р. становив усього 15–40% рівня 1990 р., апонад 50% – тільки з випуску переважно експортно орієнтованих видів продукції(азотні добрива, аміак, сода кальцинована, двоокис титану пігментний, шини)(табл. 1). Причини низького рівня використання потужностей, а також їхзменшення полягають у порушенні економічних зв’язків та скороченні ринківзбуту, недостатній конкурентоспроможності продукції, низькій платоспроможностінаселення й підприємств, обмеженості кредитів та інвестицій, відсутності абонедостатності сировини, матеріалів, напівпродуктів для виготовлення кінцевоїпродукції. Продовжується вибуття фізично і морально застарілого обладнання,консервація фондів, виведення з дії виробничих потужностей, продукція яких немає попиту на ринках збуту. Аналіз стану хімічного комплексу за 2006–2009 рр.дозволив виявити як негативні, так і позитивні тенденції його розвитку.
Таблиця1
Галузеваструктура продукції хімічної і нафтохімічної промисловості за видамиекономічної діяльності (%)Вид діяльності 2006 2007 2008 2009 Хімічна та нафтохімічна промисловість (DG+DP) 100 100 100 100 Хімічне виробництво у тому числі: 79,7 77,7 75,6 78,0 Виробництво базової хімічної продукції 45,6 44,6 40,5 48,2 Виробництво лаків та фарб 5,1 5,3 4,7 4,7 Фармацевтичне виробництво: 14,7 14,4 15,1 12,3 основних фармацевтичних продуктів 2,5 0,5 0,4 0,3 фармацевтичних препаратів 12.2 14,4 14,7 12,0 Виробництво мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальних препаратів 4,2 5,1 5,5 5,5 Виробництво інших хімічних продуктів 8,5 5,6 8,0 5,6 Виробництво штучних або синтетичних волокон 1,4 2.1 1,7 1,6 Виробництво гумових та пластмасових виробів 20,3 22,3 24,4 22,0 Виробництво гумових виробів 10,9 11,1 9,8 6,8 Переробка пластмаси 9,4 11,2 14,6 15,2
1.1Позитивні тенденції
- Стійкещорічне зростання обсягу продукції галузі. Найбільш прискореними темпамирозвивається фармацевтичне виробництво та виробництво пластмасових виробів(переробка пластмаси), про що свідчать дані, представлені в табл. 1.
- Нарощуютьсяобсяги виробництва конкурентоспроможної та імпортозамінної продукції. Переважноце продукція, яка користується попитом на зовнішніх ринках: синтетичний аміак,азотні добрива, кальцинована сода, пігментний двоокис титану, органічні хімічнісполуки, деякі види пластичних мас і синтетичних смол, шини різногопризначення, лікарські засоби, а також продукція широкого вжитку,конкурентоспроможна на внутрішньому ринку (лаки і фарби, мило, парфумернапродукція тощо).
- Зростаннявнутрішнього попиту на хімічну продукцію (товари) вітчизняного виробництва. Часткавітчизняного продукту на внутрішньому ринку у 2008–2009 рр. складає 29–30% (у2006 – 2007 рр. – 25%).
- Сприятливазовнішня і внутрішня кон’юнктура прискорили зростання рівня використання діючихвиробничих потужностей з випуску конкурентноспроможної продукції на деякихпідприємствах до 94–98%.
- Поступовезростання інвестицій в основний капітал (табл. 1) дозволяє проводитиреконструкцію хімічних виробництв, введення нових технологічних ліній, у томучислі енергозберігаючих технологій. Тільки у 2009 р. частково або повністюреконструйовано близько 20 виробництв та введено 100 нових технологічних ліній.
- Пожвавленняінноваційної діяльності. У 2009 р. з 518 обстежених підприємств 126, тобтокожне четверте, займалося інноваційною діяльністю (у 2006 р. – 117підприємств). Зростає кількість впроваджених нових технологічних процесів з 50у 2006 р. до 170 у 2009 р., з них маловідходних, ресурсозберігаючих чибезвідходних з 25 до 40 відповідно.
1.2Негативні тенденції
- Непростежуються позитивні зміни в галузевій структурі: питома вага енергомісткихі сировинних виробництв базової хімічної продукції зростає, а підгалузей,орієнтованих на кінцеву продукцію та наукоємних виробництв, скорочується (табл.1). Всупереч світовим тенденціям, за якими пріоритетного розвитку набуваютьмалотоннажні наукомісткі та екологічно чисті виробництва, в Україні обсягпродукції цих підгалузей продовжує скорочуватися. Не відбувається розширенняасортименту синтетичних матеріалів та продуктів тонкого органічного синтезу, щозумовлено відсутністю сировини через низький рівень переробки нафти нанафтопереробних підприємствах.
- Повільноздійснюється оновлення основних засобів (на рівні 2,5–2,9% щорічно), щопризвело до збільшення виробничих фондів з понаднормативними термінами служби.Зношеність основних засобів продовжує зростати: з 50,4% у 2006 р. до 62% у 2008р. та 64,1% у 2009 р. (у хімічному виробництві 68,4%), а моральна зношеність заоцінками експертів сягає 80–85%. Головною причиною такого стану є інвестиційнакриза. У 2008 р. інвестиції в основний капітал склали 4,56 коп. в розрахунку на1 грн. виробленої продукції.
- Нестачаінвестицій гальмує реалізацію інноваційної моделі розвитку хімічнихпідприємств, у тому числі насичення внутрішнього ринку новими якіснимихімічними товарами, переобладнання та модернізацію основних засобів хімічногокомплексу тощо. У 2009 р. освоєно всього 2 найменування у виробництвіінноваційних видів машин, устаткування, апаратів, приладів (у 2008 р. – 13) та166 найменувань у виробництві матеріалів, виробів, продуктів (у 2008 р. – 341).
- Україні відсутні необхідні умови для підвищення ролі амортизації як важливогоджерела внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Тому тільки 40–45%амортизаційних відрахувань та 30–35% прибутку в галузі надходять в інвестиційнийпроцес, решта – на потреби поповнення оборотних засобів.
- Імпортназалежність функціонування ряду галузей хімічної, нафтохімічної тахіміко-фармацевтичної промисловості по широкому спектру сировини танапівпродуктів.
- Недосконаліабо відсутні технології переробки власної мінеральної сировини: калієвої,ільменітової і апатитової руди, йодоброммісткої води, крейди, бішофіту,цеолітів тощо.
- Недосконаласистема державної підтримки наукових досліджень і впровадження науковихрозробок у виробництво, а також система поєднання досліджень науки, технології,виробництва і ринку.
- Недостатняпослідовність у здійсненні реформ, що не сприяла зростанню ефективностівиробництва: зростає частка матеріальних витрат у структурі витрат навиробництво з 70,9% у 2006 р. до 75,8% у 2008 р.; рентабельність операційноїдіяльності коливається від 3,8% у 2007 р. до 5,2% у 2008 р. та 3,7% у 2004 р.;повільно знижується кількість збиткових підприємств: з 38,6% у 2006 р. до 35,6%у 2009 р. від загальної кількості підприємств. Масовим явищем стало банкрутствопідприємств. Станом на 2009 р. 98,2% підприємств хімічної і нафтохімічноїпромисловості належали до приватної власності, 1,6% – до державної та державноїкорпоративної і 0,2% до комунальної власності. На підприємства приватноївласності припадає 80,8% реалізованої продукції, державної – 19,2%.
- Угалузі зберігається приховане безробіття, яке поступово скорочується, але ще доцього часу понад третина робітників галузі працюють в режимі неповноїзайнятості. Так, у 2008 р. в хімічній і нафтохімічній промисловості вадміністративних відпусках перебували 7,8% і працювали в режимі неповногоробочого дня/тижня 27,9% загальної кількості працівників (у 2006 р. – 38,1% та26,6% відповідно).
- Недостатньоуваги приділяється поліпшенню умов праці робітників, зайнятих у хімічномукомплексі. На кінець 2009 р. кількість працюючих в умовах, які не відповідаютьсанітарно-гігієнічним нормам склала 44,8%, у т. ч. у хімічному виробництві –47,2% від загальної кількості зайнятих у галузі; серед працюючих у таких умовах39,5% – жінки, у т. ч. у хімічному виробництві – 41,6%.
хімічний відход природний середовище
2. Видивідходів та загальна характеристика методів боротьби з ними
Україназаймає одне з перших місць у світі по обсязі відходів, що накопичуються. З 1,4- 1,5 млрд. тонн природних ресурсів, використовуваних щорічно в промисловомувиробництві, велика частина перетворюється у відходи. Основними джереламивідходів в Україні є більш 3,5 тис. підприємств видобувної, переробної,металургійної, енергетичної, хімічної й іншої галузей промисловості. Можназатверджувати, що в даний час на жодному з природних родовищ України розкривній основні породи не використовуються комплексно, а це більш 70 — 80% загальногообсягу усіх твердих відходів. До 1988 р. Україна переробляла до 12,4% обсягувторинних ресурсів, що складало приблизно 200 млн. тонн у рік. Однак в останніроки в силу економічних і організаційних причин зменшується використаннявідходів як вторинні ресурси на 20% у рік.
Переважнакількість токсичних відходів утвориться в Донецькій, Дніпропетровській,Луганській, Запорізькій і Кіровоградській областях. Загальний обсяг накопиченнятоксичних відходів на початок 2010 року складав 1,59 млрд. тонн (на початок2009 року — 2,74 млрд. тонн). За станом на 1 січня 2010 року в сховищахорганізованого складування і на територіях підприємств країни накопичилося1,587 млрд. тонн токсичних відходів, з них 28,3 млн. тонн відносяться до 1-3класів небезпеки. Понад 90% сумарної кількості токсичних промислових відходівзберігаються на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької,Івано-Франківської, Кіровоградської і Луганської областей.2.1 Класифікація промислових відходів (ПВ)
КласифікаціяПВ, що утворяться в результаті виробничої діяльності людини, необхідна як засібустановлення визначених зв'язків між ними з метою визначення оптимальних шляхіввикористання або знешкодження відходів. Класифікація ПВ заснована насистематизації їх по галузях промисловості, можливостям переробки, агрегатномустанові, токсичності і т.д. Кожна галузь промисловості має класифікацію власнихвідходів.
Класифікаціявідходів можлива за різними показниками, але самий головним з них є ступіньнебезпеки для людського здоров'я, усі ПВ поділяються на чотири класи небезпеки:
КласХарактеристика речовини (відходів)
Перший…надзвичайнонебезпечні
Другий…високонебезпечні
Третій…поміркованонебезпечні
Четвертий… малонебезпечні
Відходиможуть бути використані до або після обробки. На використання впливає не тількиїхня якість, але і кількість у даному місці, а також місцеві умови. По станірозрізняються відходи тверді, рідкі і газоподібні. По місцю виникнення відходипідрозділяються на побутові, промислові і сільськогосподарські. По складуосновним показником можна вважати походження відходів органічне і неорганічне,а також спалюємі відходи чи ні. Особливу групу являють собою відходи у видіенергії, називані енергетичними (тепло, шум, радіоактивне випромінювання іт.п.).
Відходивиникають як у результаті виробничої діяльності, так і при споживанні.Відповідно до цього вони підрозділяються на відходи виробництва і відходиспоживання.
Відходамивиробництва варто вважати залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, щоутворилися при виготовленні продукції і цілком або частково утратили своїспоживчі властивості, а також продукти фізико-хімічної або механічної переробкисировини, одержання яких не було метою виробничого процесу і які надалі можутьбути використані в народному господарстві як готова продукція після відповідноїобробки або як сировину для переробки. У процесі виробництва утворяться стічніводи і їхні опади, димові гази, теплові викиди і т.п.
Відходамиспоживання вважаються різного роду вироби, що комплектують деталі і матеріали,що по тим або інших причинах не придатні для подальшого використання. Цівідходи можна розділити на відходи промислового і побутового споживання. Допершого відносяться, наприклад, металобрухт, що вийшов з ладу устаткування,вироби технічного призначення з гуми, пластмас, скла й ін. Побутовими відходамиє харчові відходи, зношені вироби побутового призначення (одяг, взуття й ін.),різного роду використані вироби (упакування, скляний і інший види тари),побутові стічні води й ін.
Усівиди відходів виробництва і споживання по можливості використання можнарозділити, з одного боку, на вторинні матеріальні ресурси (BMP), що вжепереробляються або переробка яких планується, і, з іншого боку, на відходи, щона даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно і які неминучеутворять безповоротні втрати.
Утилізованівідходи переробляються на місці їхнього утворення або на інших підприємствах,що мають відповідну технологію. Деякі неутилізрваеі відходи в силу втратиспоживчих властивостей у даний час не можуть знайти застосування в сучасномувиробництві. Ці відходи заховуються, якщо вони не представляють небезпеки длянавколишнього середовища. У випадку небезпеки із санітарно-гігієнічної точкизору відходи можуть заховуватися тільки після попереднього знешкодження.
Іншакласифікація була запропонована науково-дослідним і проектним інститутомГенплану Москви. Відповідно до цієї класифікації, ПВ по формах і видамподіляються на 13 груп [4]:
I— гальваношлами й опади, відходи реагентів і хімреактивів, що містять хром,нікель, мідь, кобальт, цинк, свинець, кислі і лужні відходи хімічнихвиробництв, речовини неорганічного характеру;
II-опади стічних вод, що включають у себе каналізаційні, водопроводні і, окремоюпідгрупою, нефтесодержащие промислові опади, що підрозділяються на локальних іочисних спорудженнях виробничих зон;
III— нафтовіходи і нафтошлами, легкозаймисті рідини, кубові залишки, відходилакофарбової промисловості;
IV— відходи пластмас, полімерів, синтетичних волокон, нетканих синтетичнихматеріалів і композицій на їхній основі;
V— відходи гумовотехнічних виробів, вулканізаторів і т.д.;
VI— деревинні відходи;
VII-відходи паперу;
VIII—відходи чорних і кольорових металів, легованих сталей;
IX— шлаки, зола, пилу (крім металевої);
X— харчові відходи (відходи харчовий, мясомолочной і інших галузейпромисловості);
XI— відходи легкої промисловості;
XII— скловіходи;
XIII- відходи будіндустрії.
Хімічнапромисловість відноситься до об'єктів, що представляють підвищену екологічнунебезпеку.
3. АналізХТС з точки зору утворення відходів
Будь-яке хімічне виробництво включає технологічні стадіїприйому і підготовки сировини, хімічного перетворення, поділу реакційної маси,виділення цільового продукту, його очищення, відвантаження і відправленняспоживачеві, а також очищення і переробки відходів і викидів. Крім сировинихімічні виробництва в значних кількостях споживають воду, пару йелектроенергію.
Відходизручно класифікувати по двох ознаках: джерелу утворення і напрямковівикористання. Приблизний перелік ознак стосовно до хімічної промисловості можебути наступним:
– підгалузьхімічної промисловості, у якій виходять або можуть споживатися відходи;
– процеси,при проведенні яких утворяться BMP (видобуток, збагачення, переробка й ін.);
– фізико-хімічнівластивості відходів;
– обсягвідходів, що утворяться, (малотоннажні і крупнотоннажные);
– змісткоштовних компонентів у відходах;
– вартісніпоказники:
– можливостівикористання відходів (наявність надійних способів переробки, а такожвідповідні устаткування);
– транспортабельністьвідходів;
– впливвідходів на навколишнє середовище.
Класифікаціявідходів повинна забезпечити одержання даних, необхідних для розробкиорганізаційно-технічних заходів щодо зменшення кількості відходів і їхньоїутилізації в рамках визначених промислових вузлів.
4. Стратегіясталого розвитку суспільства та заходи по вдосконаленню ХТС
Наша Земля еволюціонує без росту,а людське суспільство є її підсистемою, обмеженої по фізичних параметрах незростаючою Землею. Тому людство повинне адаптуватися до розвитку, а не доросту. Відповідно до найбільше широко використовуваного міжнародного визначення(даним у 1996 році в доповіді ООН) стійкий розвиток повиннезадовольнити потреби сучасності, не ставлячи під погрозу здатність майбутніхпоколінь задовольняти свої потреби.
Технологічний прогрес і ринковагнучкість безумовно необхідні і важливі для досягнення стійкого розвитку, аленіяк не достатні. Іншим вирішальним фактором є ціннісна орієнтація суспільства,умовно говорячи, його «Мудрість».
Під час самміту всесвітньогоекономічного форуму в Давосі був представлений індекс екологічної стійкості(ІЕС) країн, що дозволяє оцінювати прогрес на шляху до стійкого суспільства задопомогою 22 комплексних індикаторів, що охоплюють 67 різноманітних параметрів.Ці індикатори відображають 5 груп факторів, що визначають рівень стійкості:
Стан навколишнього середовища – зокрема повітря, води, ґрунтів, біорозмаїттяі т.д.
Антропогенний тиск із боку систем життєдіяльності людини, у томучислі рівень експлуатації і виснаження природних ресурсів, обсяги викидів унавколишнє середовище різних відходів і забруднювачів.
Уразливість життя людини, зокрема показники забезпеченості населенняосновними продуктами харчування і питною водою, дитячій смертності і смертностівід хвороб, викликаних екологічними проблемами.
Суспільно-інституційнийпотенціал — у т.ч. розвитокнауки і технологій, еко-ефективність господарства (витрати природних ресурсівна одиницю ВВП), рівень економічної волі, суспільна відповідальність бізнесу,суспільні і політичні волі, розвиненість законодавства, рівень корупції,наявність національної стратегії і планів дій, відкритість екологічної інформаціїі механізмів прийняття рішень, рівень залучення громадськості.
Участь у міжнародних зусиллях – зокрема виконання екологічних угод, вплив наглобальні ресурси і заходи щодо їхньої охорони, участь у роботі міжнароднихорганізацій і т.д.
Рейтингкраїн по ІЕС ґрунтується на порівняльному аналізі індикаторів для різних країні дає узагальнену оцінку ситуації в них. З 122 країн, включених у рейтинг, Українавиявилася на 110 місці.
Ефективністьхімічного виробництва визначається економічними показниками, і її підвищеннядосягається зниженням витрат сировини і матеріалів, енергії, капітальнихвкладень, підвищенням продуктивності праці і зниженням кількості відходів.Основна частка витрат при виробництві хімічної продукції приходиться насировину (до 70%) і енергію (до 40%). Зниження їхньої витрати на одиницюпродукції дає найбільший економічний і екологічний ефект. Кардинальний шляхзниження цих витрат складається у використанні нових реакцій і каталітичнихпроцесів, що дозволяють одержувати з дешевої сировини тільки необхідні продуктибез відходів, у м'яких умовах, з мінімальними витратами енергії і високоюпродуктивністю.Ключ до мінімізації відходів — селективність,стандартна оцінка того, наскільки ефективно проведений синтез. Якщо синтезвиконаний акуратно (без «механічних утрат»), а селективністьневеличка, то це можна віднести на рахунок «неелегантної хімії»процесу що характеризують низькою «атомною селективністю».Атомна селективність — це відношення молекулярної масицільового продукту на суму молекулярних мас усіх речовин, що входять устехіометричне рівняння (з обліком стехіометрічних коефіцієнтів).
Візьмемо як ілюстрацію виробництво оксиду етилену. Класичнийхлоргідринний спосіб має 25%-ну атомну селективність і скоріше нагадуєвиробництво хлориду кальцію, у якому окис етилену — побічний продукт. Навітьякщо хімічний вихід дорівнює 100%, у цьому процесі утвориться 3 кг відходів на1 кг оксиду етилену.
СН2 =СН2 + Cl2 + Н2O/>ClCН2CН2OH+ HCl
ClCН2CН2OH + Ca(OH)2/> />+ CaCl2+ 2H2O
СН2 =СН2 + Cl2 + Ca(OH)2
/>
C2H4O+
CaCL2
+2H2O Мол. маса 44 111 18 Атомна селективність = 44.173 = 25%
А в сучасному нафтохімічному процесі оксид етилену одержуютьза допомогою каталізаторів в одну стадію і з 100%-ний атомної селективністю.
СН2 =СН2 + 1/2 O2/>/>
Атомнаселективність=100 %
Додаткового зниження витрат на производство хімічноїпродукції досягають оптимізацією процесів на всіх технологічних стадіях.Найбільший економічний ефект дає оптимізація стадії хімічного перетворення(реакційного вузла) і зв'язаної з нею стадії поділу реакційної суміші івиділення продуктів реакції.
Прикладом є виробництво метилацетату, що використовується увеликій кількості для одержання поліефірів та пластиків. Високо чистийметилацетат одержують на основі реакції етерифікації оцтової кислоти зметанолом. Проведення реакції обтяжено рівноважними обмеженнями та нявністюазеотропів між метилацетатом та метанолом та між метилацетатом і водою.Традиційна схема розділення потребує 8 дистиляційних колонн, 1 рідинногоекстрактору та 1 відстійника для руйнування азеотропів, що містить реакційнасуміш. Цей процес потребує великих капіталовкладень, великих енерговитрат, тазначної кількості розчинників. В 1983р. на заводі "Істмен Кемікел"(США) ця схема була замінена принципово новою установкою каталітичноїдистиляції, де високо чистий метилацетат одержують в 1 колонні – додатковістадії очистки не потрібні, окрім того стало можливим проводити реакцію довисокого ступіня конверсії. Це відбувається за рахунок того, що в клоннікаталітичної дистиляції з рідиннофазної реакційної суміші може випарю ватисяметилацетат, збільшуя таким чином конверсію. Описаний процес економічне,потребує тільки одну п’яту капіталовкладень традиційного процесу і споживає тількиодну п’яту енергії.
Найважливішими характеристиками роботи промислового хімічногореактора є питома продуктивність (кількість цільового продукту, щоутвориться в одиницю часу в одиниця об'єму реактора) і селективность (часткаперетвореної сировини, використаного на утворення цільового продукту). Длядосягнення найкращих економічних результатів необхідно домагатися, можливо,більш високих значень цих показників. Вони залежать від умов роботи хімічногореактора (параметрів процесу), до яких відносяться температура, тиск, початковіконцентрації реагентів, ступінь їхнього перетворення (ступінь конверсії).Істотне значення має також тип реактора.
Характер впливупараметрів процесу на його результат залежить від особливостей кожної реакції.При цьому варіювання параметрів процесу нерідко приводить до зміни питомоїпродуктивності і селективности в протилежних напрямках, а також може приводитидо додаткових витрат на цій або іншій стадіях технологічного процесу, наприкладподілу реакційної маси або підготовки сировини. Так, зниження ступеня конверсіїабо застосування надлишку другого реагенту часто благоприятствуют ростуселективности і питомої продуктивності, але супроводжуються підвищеною витратоюенергії на виділення і рециркуляцію неперетворених речовин. Застосуваннякаталізатора збільшує продуктивність, але зв'язано з додатковими матеріальнимивитратами. Підвищення тиску при проведенні газофазной реакції підвищуєпродуктивність, але може знизити селективность і викликає додаткова витратаенергії на компримирование (стиск). З цих причин підбор параметрів процесу затакими критеріями, як максимум питомої продуктивності і селективности, не можедати задовільних результатів.
Для оцінки ефективності використання сировиниокрім традиційних показників ефективності (ХТП), таких як витратні коефіцієнти,доцільно було б використовувати такі критерії, як атомна селективность (АС) [5]- відношення молекулярної маси цільового продукту до молекулярних мас усіхпродуктів, що утворяться в процесі, екологічний фактор (ЕФ) — кількістьвідходів на 1т продукту і коефіцієнт використання матеріальних ресурсів (КВМР),що визначається як відношення маси цільового і побічного продуктів до загальноїмаси сировини, включаючи воду використовувану для їхнього одержання.
АС по сутісправи подає інформацію про раціональність хімізму технології, КВМР проматеріалоємність процесу, ЕФ дає представлення про кількість відходів, що всукупності зі знаннями про їхній склад дозволяє намітити шляхи їхньоїутилізації або знешкодження.
Висновки
У процесі виконання роботи ми ознайомилися з:
- хімічноюпромисловістю як одним з основних чинників підвищеного антропогенногонавантаження навколишнього природного середовища;
- видами відходів;
- аналізом ХТС з точкизору утворення відходів;
- стратегією сталогорозвитку суспільства;
- заходами повдосконаленню ХТС.
Література
1. МухленовИ.П. и др. Общая химическая технология. – М.: Высшая школа, 1991.-С.218-261
2. КутеповА.М. и др. Общая химическая технология. – М.: Высшая школа, 1990.-С.204-206
3. ПальгуновП.П., Сумароков М.В. Утилизация промышленных отходов. — М • Стройиздат, 1990.-352с
4. Голубовська-ОнісімоваГ.М. та ін. Дослідження політики та законодавства у сфері управління хімічнимиречовинами в Україні. — Київ – 2006
5. SheldonR. // Chem. Technol. — 1994. — P. 39–47. Consider the environmental quotient.CHEMTECH (1994), 24(3), 38-47 CODEN: CHTEDD; ISSN: 0009-2703; English