Вуглезавантажувальнівагони
різні вуглезавантажувальні конструкцій вагонів
Вуглезавантажувальнівагони є основними машинами для обслуговування коксових печей.
Вонипересуваються, по верху коксової батареї по рейкових шляхах, покладеним наметалевих опорах. Вуглезавантажувальні вагони діють у комплексі з іншимикоксовими машинами—коксовиштовхувачами, дверезнімальними машинами і гасильнимивагонами, робота яких визначається графіками видачі коксових печей.
Вуглезавантажувальнийвагон сучасної конструкції виконує визначена кількість операцій. Ці операції,віднесені до обслуговування однієї печі, утворять цикл роботи завантажувальноговагона. Нижче приводяться елементи циклу, виконувані в заданій технологічнійпослідовності:
1) установкавагона по осі затворів вугільної вежі;
2) відкриваннязатворів вугільної вежі;
3) включенняпневмообрушення (при необхідності) ;
4) заповненнябункерів вагона шихтою і зважування;
5) вимиканняпневмообрушення;
6) закриваннявсіх затворів вугільної вежі;
7) пересуваннявагона до печі;
8) установкавагона по осі печі, що завантажується;
9) зняттялюкознімами двох крайніх кришок;
10) опусканнятелескопів і відкривання шиберів двох крайніх бункерів;
11) спуск шихти впіч із крайніх бункерів;
12) підйомтелескопів і закривання шиберів крайніх бункерів;
13) збиранняшихти в крайніх люків;
14) установкалюкознімами двох крайніх кришок;
15) зняттялюкознімами середньої кришки;
16) опусканнятелескопа і відкривання шибера середнього бункера;
17) спуск шихти впіч із середнього бункера і планування;
18) підйомтелескопа і закривання шибера середнього бункера;.
19) збиранняшихти в люка середнього бункера;
20) установкалюкознімальної середньої кришки;
21) чищення двохстояків;
22)обслуговування двох стояків (кришки стояків, клапани і крани);
23) пересуваннявагона до вугільної вежі.
Відповідно дохронометражних даних, отриманими при іспиті вагона на Жданівськомукоксохімічному заводі, загальний час на обслуговування однієї печі коливаєтьсявід 600 до 900 сек. Велика тривалість відноситься до випадку, коли однавугільна вежа обслуговує чотири батареї. При цьому шлях пересування вагоназначно збільшується, а час на пересування складає приблизно 40% загального часуна обслуговування однієї печі, для виконання перерахованих операційвуглезавантажувальний вагон має наступні вузли і механізми:
1) механізми длявідкривання-закривання шиберів бункерів і опускання-підйому телескопів;
2) прийомнібункери заданої ємності;
3) механізмипересування всієї машини;
4) ваговиймеханізм;
5) механізм длячищення стояків;
6) механізм дляструшування шихти;
7) механізм длявідкривання-закривання затворів вугільної вежі;
8) механізм длязняття й установки кришок завантажувальних люків і чищення їх від нагару;
9) механізм длявідкривання-закривання кришок стояків і кранів паро інжекції;
10) пристрій дляавтоматичного включення пневмообрушення шихти в бункерах вугільної вежі;
11) пристрою дляавтоматизації набору шихти в бункери вуглезавантажувального вагона івивантаження її в коксову піч;
12) датчики дляточної установки вуглезавантажувального вагона по осі коксової печі, щообслуговується;
13) установку длястворення штучного клімату в кабіні машиніста (по окремому замовленню);
14) силовеелектроустаткування, електровимірювальну апаратуру, а також устаткування длякерування блокуваннями, сигналізацією і висвітленням;
15)металоконструкцію, що складає основний каркас машини зі сход, огородженнями іплощадками.
Крім того, навуглезавантажувальному вагоні встановлені дві кабіни керування. Коксові печізавантажуються шихтою за графіком, звичайно безпосередньо за видачею з печікоксу. Відповідно до правил технічної експлуатації розривши в часі між видачеюкоксу і завантаженням шихти не повинний перевищувати 15 хв .
Передзавантаженням коксової печі шихтою вуглезавантажувальний вагон повинний бутивстановлений так, щоб осі випускних отворів бункерів збігалися з осямизавантажувальних люків печі. Точність установки вуглезавантажувального вагона,тобто розбіжність осей, що допускається, повинна знаходитися в межах ±25 мм. Під час завантаження телескопи повинні бути опущені і щільне прилягати до завантажувальнихлюків. Цим забезпечується гарний напрямок шихти в піч і усувається висипання їїчерез щілини. Кількість бункерів на вагоні визначається кількістюзавантажувальних люків коксової печі, тобто .її конструктивними особливостями.
Необхідна ємністьбункерів вагона визначається корисним обсягом коксової печі і коливається вмежах від 16 до 38,2 м3. На коксохімічних заводах працюють трьох ічотирьох бункерні вуглезавантажувальні вагони, значно рідше застосовуютьсяп'яти бункерні. Типовим вагоном у даний час вважається трьох бункерний змаксимальною корисною ємністю бункерів 26 м3. Однак у зв'язку з будівництвом нових коксових печей великої ємності корисна ємність бункерів новоготрьох бункерного вагона збільшена до 38 м3.
Вуглезавантажувальнийвагон керується одним машиністом. Режим роботи трьох змінний.
Температурніумови на верху коксових печей, особливо влітку (55—65°), дуже важкі дляобслуговуючого персоналу і для роботи електроустаткування і механізмів.
Вугільний іабразивний коксовий пил, а також шкідливу, зухвалу корозію металу, гази єпостійним середовищем, у якій працюють вуглезавантажувальні вагони.
Окремі частинивагона (бункера, шибери, телескопи й ін.) піддаються дії полум'я, щовиривається з коксової печі в період її завантаження. При проектуваннімеханічної й електричної частин вуглезавантажувального вагона необхідновраховувати всі ці обставини. Маючи у виді тяжкі умови експлуатації, для обслуговуваннядвох коксових батарей з 61 піччю в кожній установлюють тривуглезавантажувальних вагони, з яких два є робітниками, а третім-резервним. Причотирьох батареях установлюють п'ять вуглезавантажувальних вагонів, з якихчотири є робітниками, а п'ятий — резервним.
Трьох бункернийвуглезавантажувальний вагон конструкції КБ Коксохіммаша. Вагон обладнаний ваговим механізмом,що дає можливість контролювати вагу шихти, що завантажується в коксові печі.
Операціївідкривання-закривання шиберів вагона й опускання-підйому телескопівздійснюються електромеханічними приводами 3 і, таким чином, цілкоммеханізовані.
На головнихбалках 4 металоконструкції вагона розташовані індивідуальні електроприводимеханізму пересування 5, зубчасті передачі яких працюють у сталевих корпусах,що забезпечує їхню надійну роботу і змащення. Плавна зупинка машинивиробляється за допомогою гідроелектричного гальма.
Запропонованіінженера Б. В. Березіним механізми для чищення стояків 6 дають можливістьмашиністу здійснювати цю операцію, не виходячи з кабіни вагона.
Дві кабіни 7, дезосереджена керування механізмами вагона, забезпечують машиністу гарнувидимість при пересуванні машини в обидва боки і поліпшує умови для безпечноїроботи, особливо в нічний час.
Нагорі бункерів 8 установлені регульовані телескопічні лійки 2.
Механізми шиберіві телескопів обладнані трьома електромеханічними приводами для роздільногокнопкового керування кожним шибером і телескопом.
Механізм чищеннястояків з вільним падінням настовбурчуючи системи інж. Б.В. Березіна. Кількістьмеханізмів установлюється по кількості газозбірників на батареї, щообслуговується.
Гальмова системамеханізму пересування — гідроелектрична.
Змащення —централізована, від ручного привода.
Електроустаткуванняі пускова апаратура — закритого виконання.
Спочаткувстановлені на вуглезавантажувальному вагоні досвідчені люко-знімні машини зпневматичними приводами виявилися при іспиті недостатньо працездатними і згодомбули замінені люко-знімними машинами з електромеханічними приводами.
Конструкціявуглезавантажувального вагона фірми Копперс. По корисній ємності бункерів, порозмірах колії і габаритам вагон цілком пристосований для обслуговуваннявітчизняних типових коксових печей.
Вуглезавантажувальнийвагон постачений ручним приводом для відкривання-закривання шиберів і.підйому-опускання телескопів, а також механізмом для чищення стояків, щовимагає застосування ручної праці. Кабіни керування розташовані під робочоюплощадкою.
Вуглезавантажувальнийвагон фірми Копперс люкознімом і механізмом для чищення гнізд люків необладнаний. Установлені на вагоні ваги вантажопідйомністю до 20 т зменшуютьгабарити верхньої обслуговуючої площадки, що в наших умовах утрудняєексплуатацію вагона,
Механізмпересування вагона складається з двох індивідуальних електроприводів, зубчастіпередачі яких закриті кожухом з листової сталі. Гальмо механізму пересування-гідроелектричний. Для поліпшення сходу шихти з бункерів на кожнім бункерівстановлений електровібратор.
Трьох бункерний вуглевантажний вагон нової конструкції КБ Коксохіммаша.
Вагон призначенийдля обслуговування типових коксових печей. На відміну від описаних вищеконструкції новий вуглезавантажувальний вагон обладнаний:
1) люкознімами машинами з пневмо-скребковим збиранням шихти (виконуютьоперації
знімання-установки кришок, чищення кришки, що ущільнює поверхонь, і рамизавантажувального люка, а також збирання шихти в люків з однієї установки кутівагона, з установки, при якій виробляється завантаження коксової печі шихтою);
2) механізмом обслуговування стояків і кранів паро інжекції;
3) пристроями для автоматизації набору шихти в бункеривуглезавантажувального вагона і вивантаження її в коксову піч;
4) датчиком для точної установки вуглезавантажувального вагона по осікоксової печі, що обслуговується;
5) новими механізмами для чищення стояків;
6) кабіною для машиніста, розташованої внизу, під робочою площадкою;
7) новими механізмами для відкривання-закривання затворів вугільної вежі;
8) установкою для кондиціонування повітря в кабіні машиніста.
Вуглезавантажувальнийвагон нової конструкції КБ Коксохіммаша виготовлений Слов'янськиммашинобудівним заводом коксохімічного устаткування.
Вуглезавантажувальнийвагон для коксових печей великої ємності виготовлений але проекту КБ Коксохіммаша наСлов'янськом машинобудівному заводі коксохімічного устаткування. Такі вагонипризначаються для нових коксових печей великої ємності, побудованих по проектіГіпрококсу на Ясиновським коксохімічному заводі і Кузнецьком металургійномукомбінаті, і мають по трьох бункера загальною корисною ємністю 3-8,2 м3.Всі основні процеси по завантаженню бункерів і вивантаження шихти в коксові печімеханізовані й автоматизовані. Для Кузнецького металургійного комбінатувуглезавантажувальний вагон виготовлений з нижнім розташуванням, кабіни длямашиніста.Дані, необхідні при проектуванні вуглезавантажувального вагона
При проектуваннівуглезавантажувальних вагонів необхідно враховувати наступні дані:
1) кориснумаксимальну ємність бункерів (у кубічних чи метрах у тоннах);
2) кількістьбункерів;
3) вологістьшихти;
4) насипна вагашихти;
5) граничнігабарити машини (висоту, довжину і ширину);
6) колію вагона(відстань між осями рейок);
7) тип рейок;
8) висоту стоякамаксимальну (при застосуванні похилих газозбірників);
9) кількістьмеханізмів для чищення стояків (по числу газозбірників);
10) відстань міжосями завантажувальних люків коксової камери, а також між осями крайніхзавантажувальних люків і стояків;
11) припустименавантаження на ходове колесо (у тоннах);
12) рід струму(постійний чи перемінний);
13) робочанапруга;
14) розташування тролейнихпроводів для харчування струмом машини;
15) крок печей;
16) конструкціюзавантажувального люка і кришки печі;
17) конструкціюшиберів вугільної вежі;
18) відстань міжосями затворів вугільної вежі. Крім того, повинні бути враховані і спеціальнівимоги замовника до вуглезавантажувального вагона.
КОНСТРУКЦІЯІ РОЗРАХУНОК МЕХАНІЗМУ ПЕРЕСУВАННЯ ВУГЛЕЗАВАНТАЖУВАЛЬНОГО ВАГОНА
Пересуваннявуглезавантажувального вагона на коксовій батареї здійснюється по залізничнихрейках типу 1а нормального прокату.
Механізмпересування вуглезавантажувального вагона є одним з найбільш відповідальних намашині. З огляду на значимість цього механізму і дуже тяжкі умови, у яких вінпрацює, питанню проектування механізму пересування вагона повинне бутиприділена особлива увага. Аналіз експлуатаційних умов, у яких працюєвуглезавантажувальний вагон, показує, що напруженість роботи механізмупересування залежить головним чином від того, як розташована вугільна вежастосовно коксових батарей.
Схемирозташування коксових батарей з однією вугільною вежею на чотири і на двікоксові батареї. З порівняння схем видно, що при обслуговуванні першої чичетвертої батареї вуглезавантажувальний вагон в одному випадку проходить шляхмайже вдвічі більший, ніж в іншому. При одній вугільній вежі на чотири батареїмаксимальна довжина шляху вагона складає близько 205 м, а при одній вугільній вежі на двох батарей близько 110 м.
Механізмпересування вуглезавантажувального вагона конструкції КБ Коксохіммаша
Механізм вагонаскладається з двох роздільних приводів, з'єднаних між собою електричним валом.
Кожен приводскладається з електродвигуна, редуктора, ходового колеса, що має подвійніреборди. На другому кінці двигуна встановлене гідроелектричне гальмо. Догальмового шківа прикріплений на фланці квадратний хвостовик, за допомогоюякого механізм може приводитися в рух вручну (аварійний привод). Корпусредуктора виготовляють з литої сталі зі спеціальною площадкою для установкиелектродвигуна. За допомогою кронштейна сполучна вісь зв'язує редуктор зголовною балкою вагона. До нижньої частини припливів на корпусі редуктораприкріплюють окремі букси. Навантаження від головної балки сприймають чотирипружини, установлені на верхніх площинах припливу.
Пружини єамортизаторами, що зм'якшують поштовхи й удари, що охороняє кладку печей відруйнування. Таким чином, нижня частина корпуса редуктора з кронштейном іприпливами є як би балансирною рамою механізму.
Усі шестірніредуктора працюють у масляних ваннах. Механізм змонтований на підшипникахкочення. Якщо потрібно відокремити механізм пересування від іншої частинивагона, знімають вісь. Коли виникає необхідність викотити тільки ходове колесоіз шестірнею, знімають болти кріплення окремих букс, кришки і нижню частинукорпуса редуктора .
МЕХАНІЗМИШИБЕРІВ І ТЕЛЕСКОПІВ ВУГЛЕЗАВАНТАЖУВАЛЬНОГО ВАГОНА
Процесзавантаження коксової камери шихтою завжди зв'язаний з відкриванням шиберів іопусканням телескопів, установлених на вихідних отворах кожного бункера.
Після того якпечі завантажать, шибери закривають, а телескопи піднімають.
Керуванняшиберами і телескопами на багатьох вуглезавантажувальних вагонах старої,конструкції здійснюється машиністом вагона вручну. На вагонах нової конструкціїці операції цілком механізовані й автоматизовані.
Відповідно додіючого технічними умовами керування шиберами і телескопами повинне бутироздільне. Роздільне керування шиберами і телескопами створює великі зручностів роботі. Часто один з бункерів розвантажується швидше іншого і зайвий часпіддається впливу полум'я. Це приводить до швидкого виходу з ладу бункера імеханізмів, що знаходяться на ньому. При роздільному керуванні створюєтьсяможливість закрити шибер, підняти телескоп, закрити кришкою завантажувальнийотвір печі і тим самим охоронити деталі бункера від впливу полум'я.
Схема керуванняшиберами і телескопами повинна забезпечувати наступну послідовність роботимеханізмів: опускання телескопа; відкривання шибера; закривання шибера; підйомтелескопу.
При цьомунеобхідно, щоб кожна наступна операція починалася тільки після закінченняпопередньої; наприклад, доти, поки цілком не опуститься телескоп, шибер неповинний відкривати вихідного отвору бункера, чи навпаки, поки шибер цілком незакриється, телескоп не повинний підніматися, і т.д. Якщо ж шибер будевідкриватися в той час, коли телескоп ще не опустився і не прикрив люка, тошихта буде висипатися на крайки люка, і це перешкодить правильній установцітелескопа.
Відповідно доправил технічної експлуатації, що передбачають рівномірне завантаження коксовихпечей, прийнятий наступний порядок розвантаження бункерів вагона.
1. При трьохбункерах опускаються всі телескопи, а потім одночасно відкриваються шибери всіхбункерів із включенням струшуючих пристроїв. Спуск шихти із середнього бункераприпиняють після вивантаження половини його ємності. Після припинення сходушихти з крайніх бункерів включається планер. Під час планування в піч подаєтьсязалишок шихти із середнього бункера.
У момент закриттяшиберів у всіх бункерів з чи шихтою в одного з них повинне виключатися іструшуюче пристрій (якщо струшуюче пристрій має загальний привод). У противномувипадку шихта усередині бункерів утрамбується, що утруднить подальше їївивантаження.
2. При чотирьохбункерах зберігається такий же порядок розвантаження, як і при трьох, з тимлише розходженням, що одночасно закривають шибери двох середніх бункерів.Опис конструкції шибера і телескопа
Конструкція шибераі телескопа складається з наступних деталей.На вихідному отворі кожного бункераприварений прямокутний фланець, до якого на болтах прикріплюють литий чавуннийкорпус шибера. Корпус шибера складається з двох частин, верхньої і нижньої, щоутворюють паз, по якому може рухатися прямокутний плоский шибер. До нижньоїчастини корпуса шибера прикріплений болтами литий циліндричний патрубок,внутрішній діаметр якого дорівнює 430 мм. Зовнішня поверхня циліндричного патрубка служить направляючої для рухливого циліндричного патрубка, називаноготелескопом.
До верхньоїчастини корпуса шибера прикріплюють литі чавунні кронштейни, на яких монтуютьважелі для привода шибера і телескопа. Шибер виготовляють з листової сталітовщиною 16 мм.
Конструкціялистового шибера виключає розсипання шихти при пересуванні вагона і прийнята яктипова для всіх машин, що знову виготовляються.
Як буде показанонижче, загальна довжина листового шибера виконується різної в залежності відкінематики механізму шиберів і телескопів.
Нижче приводитьсяопис гідравлічного, пневматичного й електромеханічного приводів і кінематикидля механізмів шиберів і телескопів.Гідравлічний привід механізмівшиберів і телескопів
Ручне відкриванняшиберів і телескопів є дуже трудомісткою операцією, особливо якщо врахуватиумови роботи машиніста при високій температурі, наявності шкідливих газів івеликої кількості коксового і вугільного пилу.
Упершемеханізація операцій відкривання-закривання шиберів і підйому-опусканнятелескопів була зроблена по проекті конструкторського бюро Коксохіммаша в 1949р. за допомогою гідроприводів.
Схемагідравлічного пристрою для приводу шиберів і телескопів чотирьох бункерноговагона. За цією схемою нагорі робочої площадки вагона установлюють вісім гідроциліндрів /, по двох на кожен бункер, з яких один гідро циліндр служить дляприводу шибера, іншої для приводу телескопа.
Робоча рідина відгідронасоса, що приводиться в рух електродвигуном, надходить на розташований укабіні машиніста пульт керування. Безпосередньо в насосної установки, а також укабіні встановлені манометри, що показують тиск у гідравлічній системі.
Під часпереключення кранів на пульті керування робоча рідина направляється у верхню чинижню частину гідро циліндра, роблячи відповідне переміщення поршня і штока.
Для спускаповітря на кожнім гідро циліндрі встановлений кран. Регулювання подачі робочоїрідини в циліндри для включення муфти механізму чищення стояків здійснюється краном. Крім того, нагідросистемі установлений вентиль, запобіжний клапан і зворотний клапан. Робочарідина з пульта керування надходить у живильний бак. До цього ж бака підключенаусмоктувальна труба насоса.
Гідравлічнасистема має другий (резервний) привод, що складається з насоса йелектродвигуна, підключений до загальної системи.
Оскількигідравлічний привід для керування шиберами і телескопами проектувався якдосвідчений, проектом передбачалася також можливість приведення в діюмеханізмів при: допомоги ручних пристроїв.
Шток гідроциліндра виконаний із труби. На виступаючу з гідро циліндра частина штокавстановлена траверса, до якої кріпляться тяги чи шиберів телескопів. Тягинадіваються на траверсу вільно, із зазором, що допускає гойдаючий рух тяги щодонерухомої траверси. Гідроциліндр жорстко кріпиться за допомогою фланця дометалоконструкції вагона. Підведення йди відвід робочої рідини до циліндравиробляються через отвори, зроблені в корпусі циліндра.
Експлуатаціягідравлічних приводів механізмів шиберів і телескопів
Відповідно доумов роботи механізму на вуглезавантажувальному вагоні робоча рідина повиннабути непаленої і не замерзаючої при температурі мінус 20—30° С (для південнихзаводів), а також недорогий, що складається з недефіцитних матеріалів. Спочаткупроектом передбачався склад робочої рідини, що складає із суміші гліцерину,спирту і водяного конденсату. Однак унаслідок відносної дорожнечі і великихутрат цієї рідини при експлуатації як робочу рідину була використана веретеннемастило.
Через невеликийпроміжок часу в результаті витоку олії з комунікації і гідро циліндрів навагоні утворилася визначена кількість шихти, просоченої олією, що послужилопричиною запалення її. Як робочу рідину в теплу пору року була застосованавода. Застосування води зажадало установки гідронасосів з виноснимипідшипниками (для можливості їхнього змащення). У зимовий час як робочу рідинувикористовують веретенне мастило, приймаючи міри до максимального ущільненнякомунікації. Оскільки вуглезавантажувальний вагон безупинно знаходиться в русі,підтримка гідро комунікації в належному стані представляє визначених труднощів.Крім того, насос і електродвигун гідравлічної системи, встановлені в кабінімашиніста, під час роботи створюють значний шум, що заважає машиністу ілюковому обмінюватися необхідними вказівками.
Пневматичнийпривод механізмів шиберів і телескопів
З огляду нанезадовільний досвід експлуатації гідравлічного приводу шибера використаннягідравлічного приводу шибера і телескопа, Орський машинобудівний заводзапроектував і виконав пневматичний привід для цих механізмів.
Замість двохгідроприводів на кожнім бункері встановлюють два пневматичних циліндри: дляпривода механізму шибера і для привода механізму телевідколу. Циліндри монтуютьна хитних опорах за допомогою кронштейнів, приварених до корпуса бункера.Пневмо циліндри через гнучкі шланги з'єднують із трубами. Керуванняпневмо-циліндрами здійснюється з кабіни машиніста за допомогою спеціальнихкранів.
Повітря відкомпресора, надходить у два повітрозбірники, а потім по трубі діаметром 30 мм подається до пульта керування, розташованому в кабіні машиніста. Повітря надходить у компресор,пройшовши попередньо через фільтр і мастиловіддільник. У кабіні машиніставстановлений манометр.
Повітрянакомунікація підводиться до пневмо-циліндрів шиберів і телескопів, а також допневмо-вібраторів, пневмогальмам і для керування механізмами стояків.
Для керуванняпневмо системою встановлено дев'ять кранів, а також запобіжні, редукційні ізворотний, клапани, запірний вентиль і опускні крани. Повітрозбірник звареноїконструкції, корпус з листової сталі а= 10 мм, плоскі днища з листової сталі а= 20 мм, обсяг кожного повітрозбірника 0,21 м3.
Хитний циліндрдля привода шибера має робочий хід 180 мм при відповідному збільшенні габаритних розмірів по довжині. Вага пневмо-циліндра 70,5 кг.
Перший досвідексплуатації вагона з пневматичним приводом після усунення ряду конструктивнихнедоліків показав задовільні результати роботи. Пневматичний привод упорівнянні з гідравлічним має та перевага, що не вимагає застосування дорогоїробочої рідини. Однак витрата електроенергії при цьому приводі в порівнянні згідравлічним і електромеханічним збільшується в 2,5—3 рази.
У виконаномуваріанті, як видно зі схеми пневматичного привода, мається тільки однакомпресорна установка, від якої залежить робота всіх механізмів вагона:шиберів, телескопів, керування механізмами чищення стояків, що струшуютьпристроїв у всіх бункерів, гальм механізму пересування. Вихід з ладукомпресора, що працює у винятково тяжких умовах, паралізує роботу усьоговагона, а велика кількість пневмо-циліндрів і кранів керування ускладнюєобслуговування механізмів.
Кінематична схема механізму для привода шибераі телескопа
При гідравлічномуі пневматичному приводах механізмів шиберів і телескопів для виконання заданогоциклу роботи на кожнім бункері встановлюють по двох самостійних привода: одиндля опускання і підйому телескопа, іншої для відкривання і закривання шибера.Таким чином, на трьох бункерному вагоні для керування шиберами і телескопамиповинні бути встановлені шість окремих приводів з відповідною підоймовою системою,а на п'ятьох бункерному вагоні десять. Відповідно кількості приводів у кабінімашиніста встановлюють така ж кількість кранів для керування. Очевидно, щовелике число приводів ускладнює експлуатацію й обслуговування таких механізмів.
Нижче приводитьсяопис кінематичної схеми механізму привода шибера і телескопа. Схема працює відодного привода і забезпечує роздільне керування шибером і телескопом.Кінематична схема забезпечує обов'язкову умову правильної роботи механізму:кожна нова операція починається тільки після повного закінчення попередньої.
Кінематичнасхема, розроблена конструкторським бюро Коксохіммаша, перевірена в експлуатаціїі прийнята як типова для всіх вуглезавантажувальних вагонів.
Конструкція ірозміри корпуса шибера, циліндричного патрубка і телескопи залишаються беззміни, збільшується тільки довжина шибера на 150 мм. На цю величину переноситься вліво отвір на шибері. На вісь обертання важеля телескопа установлюєтьсяна шпонці профільний важіль, по якому котиться завзятий ролик, закріплений наголовному важелі механізму. Один кінець головного важеля шарнірно з'єднаний зтягою, що йде до привода механізму, а інший кінець також шарнірно з'єднаний задопомогою ланки із шибером.
На важелітелескопа установлюється контр вантаж з таким розрахунком, щоб телескоп надійноопускався під дією власної ваги.
Буває триположення шибера і телескопа в залежності від положення головного важеля.Положення I (вихідне): шибер закритий, телескоп піднятий вагон можепересуватися. Положення ІІ: телескоп цілком опущений, шибер закритий. ПоложенняIII: телескоп цілком опущений, шибер цілком відкритий. У вихідному положеннімеханізму шибер закритий і знаходиться в крайнім лівому положенні; завзятийролик притискає профільний важіль і цим утримує телескоп у крайньому верхньому(піднятому) положенні.
З моменту рухуголовного важеля нагору починає рухатися шибер і одночасно під дією власноїваги опускатися телескоп. При цьому профільний важіль знаходиться в безупинномузіткненні з завзятим роликом, чим забезпечується плавне опускання телескопа.
При поворотіголовного важеля на визначений кут телескоп цілком опускається. За цей часшибер проходить шлях 150 мм
Тому що шиберподовжений проти старої конструкції на 150 мм і на цю же величину пересунений вліво отвір у шибері, висування його на 150 мм не відкриває проходу для шихти. Відкривання шибера починається тільки
після повного опускання телескопа, для повного відкривання шибера. Останнійповинний пройти шлях 610 мм.
При зворотномурусі головного важеля спочатку відбувається закривання шибера. Для цей шиберповинний пройти шлях 460 мм. Наприкінці цього шляху завзятий ролик входить узіткнення з профільним важелем і натискаючи на нього при подальшому русі,піднімає телескоп. Таким чином, весь механізм знову приводиться у вихіднеположення.
Механізми дляроздільного керування шиберами і телескопами приводяться в рух віделектромеханічних приводів. Кожен привід складається з електродвигуна,черв'ячно — гвинтового редуктора, приводного важеля і тяги. Черв'ячно — гвинтовий редуктор і електродвигун установлені на хитній рамі і з'єднаніспеціальною фрикційною муфтою, що може бути відрегульована на заданий момент,що крутить.
У випадкузбільшення зусилля понад заданого і необхідних для того, щоб відкрити шибер іпідняти телескоп, муфта автоматично відключить механізм і цим запобіжитьполомці його деталей. Хитна рама встановлюється на основній рамі на двохшарнірах. Шток черв'ячно- гвинтового редуктора шарнірно в крапці А з'єднаний ізприводним важелем.
При русі штокаприводиться в рух тяга і зв'язана з нею підоймова система.
Хід штокачерв'ячно — гвинтового редуктора обмежений кінцевим вимикачем. Робота кінцевоговимикача забезпечується лінійкою, що приводиться в рух від приводного важеля.
Кінцевий вимикачзабезпечує блокування механізму шибера телескопа з механізмом пересуваннявагона, тобто не дає можливості включити механізм пересування вагона, якщотелескоп не знаходиться в крайнім верхнім положенні.
Крім обмеженняходу штока за допомогою кінцевого вимикача, установлені ще два упора верхній інижній. Ці упори передбачені на той випадок, якщо по будь-якій причині неспрацює кінцевий вимикач.
Виступаючийдругий кінець черв'яка редуктора закінчується квадратним хвостовиком,призначеним для ручного аварійного привода механізму шибера і телескопа.
Машини для зняття установки кришокзавантажувальних люків коксових печей і збирання шихти
Достоїнствомтакого варіанта є можливість установки люкознімів без переробки вже працюючихмашин. Вуглезавантажувальний вагон не затрачає часу на зняття -установку кришокзавантажувальних люків і на виконання інших допоміжних операцій.
Недолікамипершого варіанта варто читати необхідність збільшення штату машиністів длякерування новою машиною і неможливість забезпечення бездимного завантаженнякоксових печей, тому що завантажувальні люки можуть бути закриті тільки післявивантаження ялиці з усіх трьох бункерів і пересування вагона убік відоброблюваної печі.
Другий варіант. Установка люкознімальнихмашин на краю вуглезавантажувального вагона. Достоїнствами цього варіанта єможливість установки люкознімів на старих вуглезавантажувальних вагонах безістотної їхньої переробки і відносна простота конструкції.
Істотні недолікицього варіанта:
1) необхідністьтриразової перестановки вугільного вагона при завантаженні кожної коксовоїпечі, що збільшує загальний час обслуговування однієї печі й ускладнює роботумашиніста;
2) неможливістьзабезпечення бездимного завантаження печей (так само, як і при першомуваріанті) і
3) труднощіточної установки вагона по осі печі, що обслуговується, при сильномузагазованості особливо у вітряну погоду.
Третій варіант. Установка люкознімальнихмашин у випускних отворів бункерів вуглезавантажувального вагона.
При цьому всіоперації по зняттю й установці кришок завантажувальних люків виконуються зоднієї установки вагона, при якій виробляється завантаження коксової печішихтою; у порівнянні з другим варіантом зменшується час обслуговування кожноїпечі; полегшується робота машиніста, тому що відпадає необхідність додатково звеликою точністю (±20 мм) установлювати два рази вуглезавантажувальний вагонвагою приблизно 65—80 т.
Установкалюкознімів по третьому варіанті забезпечує можливість бездимного завантаженнякоксових печей, тому що завантажувальні
люки можуть закриватися в заданій технологічній послідовності в міру спорожнюваннякожного бункера.
Недолікамитретього варіанта є відносна складність конструкції люкознімальної машини інеобхідність модернізації діючих машин з установкою телескопів новоїконструкції (трьох ланка замість двох ланок).
Аналізуючидостоїнства і недоліки перерахованих вище варіантів люкознімальних машин,Гіпрококс, КБ Коксохіммаша і коксохімічні заводи прийшли до висновку, що третійваріант найбільшою мірою відповідає вимогам нормальної експлуатації коксовихпечей і тому він був рекомендований для широкого впровадження.
Люкознімальнімашини по першому варіанті, установлені на окремому візку, не виготовлялися.Люкознімальні машини по другому і третьому варіантах виготовлялися з різнихконструктивних виконаннях, опис яких приводиться нижче, і випробувалися увиробничих умовах.
Люкознімальнімашини зі збиранням шихти конструкції КБ Коксохіммаша
За пропозицієюавтора дійсної роботи, конструкторське бюро Коксохіммаша розробило проектлюкознімальної машини зі збиранням шихти. Такий люкознім установлюється на вуглезавантажувальномувагоні і виконує в заданій технологічній послідовності з однієї установкивагона, при якій виробляється завантаження коксової печі шихтою, що випливаютьоперації:
1) зчепленняголівки захоплення з кришкою завантажувального люка;
2) зривши кришки,тобто розрив тимчасових зв'язків, що утворилися за період коксування міжкришкою і рамою завантажувального люка;
3) зняття кришкиз одночасним підйомом і відводом її убік;
4) збирання шихтив завантажувального люка, що просипалася при завантаженні коксової печі:
5) очищення іпритирання поверхонь кришки, що ущільнюють, і рами люка;
6) установкукришки про одночасний поворот і опускання її в раму люка.
Кожналюкознімальна машина обслуговує один завантажувальний люк і має самостійнийелектропривод і керування. Машина складається з наступних основних вузлів:електропривода із двоступінчастим черв'ячним редуктором, підоймової системи,телескопічного приводу, що направляє труби, консольного циліндричного редукторадля люкознімальної частини машини, консольного циліндричного редуктора длязбирання шихти, голівки захоплення кришки, пристрою для збирання шихти, опорноїрами машини, кульової підвіски машини, командно-апарату і захисноготелескопічного кожуха.
Конструкціядвоступінчастого черв'ячного редуктора дає можливість одночасно приводити однічастин люкознімальної машини в обертальний рух, а інші за допомогою кривошипа із'єднаної з ним підоймової системи в зворотно-поступальний рух. Конструкціяредуктора забезпечує автоматичну синхронізацію операції обертання голівкизахоплення кришки і механізму збирання шихти з операціями підйому чи опусканняі повороту вертикально рухаються частин машини. При такій конструкції приводмашини працює від одного електродвигуна, компактний по габаритах і надійний у роботі.
Загальний видпривода і підоймової системи люкознімальної машини, а також конструкціядвоступінчастого черв'ячного редуктора цього привода. При роботі електродвигунаприводиться в рух швидкохідний вал черв'яка першої черв'ячної пари редуктора.Продовження вертикального вала черв'ячного колеса одночасно є черв'яком другоїчерв'ячної пари редуктора.
На шпонцінижнього кінця цього вала укріплена вилка шарнірні муфт. На двох шпонкахтихохідного горизонтального вала черв'ячні колеса другої черв'ячної пари встановленийкривошип, на якому жорстко укріплений палець. За допомогою пальця 6 приводитьсяв рух шатун. Шатун має на кінці прорізу, через які він з'єднується з важелем,закріпленим шпонками на валу. Вал змонтований на двох підшипниках, установленихна опорній рамі. На цьому ж валу жорстко закріплений важіль з вилкою, на кінцяхякого шарнірно підвішені дві тяги.
Точністьположення окремих вузлів машини фіксується електромагнітним гальмом .
Шліцьовий валприводиться в обертальний рух за допомогою шарнірної муфти. Через рухливешліцьове з'єднання шліцьовий вал надає руху порожньому валу, що знаходиться міжопорами усередині рухливої труби. Внутрішня частина порожнього валавикористовується як резервуар для олії, яким змазується шліцьове з'єднання,коли рухлива труба з порожнім валом знаходяться в крайнім верхнім положенні.(На рис. 4 показане крайнє нижнє положення рухливої труби і рухливого вала).Мастило у внутрішню частину порожнього вала 4 подається через отвір зрізьбленням 7, зроблене в рухливій трубі 6 і закрите гвинтом.
На шпонках 8порожнього вала 4 установлюються приводна циліндрична шестірня, від якої рухпередається шестірням двох консольних циліндричних редукторів. Останніприводять в обертальний рух голівку захоплення кришки і пристрій пневмо-скребковогозбирання шихти.
Дві цапфи 9корпуса 10 шарнірно з'єднані з тягами (див. поз. 13, рис.3). До корпуса 10 назавзятих підшипниках 11 підвішена рухлива труба 6. Ця труба може переміщатисяусередині нерухомої направляючої труби 12, жорстко закріпленої на болтах 13 донижньої частини опорної рами.
На рухливій трубі6 на зварюванні укріплений штир 14, що заходить у фасонні прорізи 15направляючої труби 12. Для напрямку штиря 14 у фасонні прорізи 15 установленийфрикціон, нижня частина 16 якого укріплена на верхній частині рухливої труби 6,а верхня частина 17 із пружиною 18 установлена на верхній частині вертикальногошліцьового вала.
Рух по вертикалірухливих частин машини — рухливої труби 6 із двома консольними циліндричнимиредукторами, голівкою захоплення кришки і механізмом збирання шихти —здійснюється за допомогою кривошипа і з'єднаної з ним підоймової системи.
При вертикальномурусі рухливої труби і зв'язаних з нею вузлів відбувається її поворот на заданікути, і голівка захоплення чи кришки механізм збирання шихти встановлюються впотрібному положенні по осі завантажувального люка.
Важіль з вилкою вкрайнім нижнім положенні спирається на регульований пружинний буфер,установлений на опорній рамі люкознімальної машини і сприймаючий зусилля відваги рухливої труби й укріплених на ній вузлів.
Ручний аварійнийпривод люкознімальної машини здійснюється за допомогою спеціального квадрата,зробленого в другому кінці швидкохідного черв'ячного вала. Відповідно до правилтехнічної безпеки квадрат закритий зверху кожухом.
Така конструкціялюкознімальної машини забезпечує мінімальне навантаження від вертикальнорухаються частин (50—80 кг) на кришку завантажувального люка при її чи зняттіустановці. Завдяки цьому полегшується робота голівки захоплення, а також охороняютьсявід руйнування з'єднання рам завантажувальних люків з верхньою будівлеюкоксової батареї.
Конструкціяголівки захоплення, що плаває, кришки. Верхній фланець голівки захопленнякріпиться болтами до кінцевої шестірні консольно-циліндричні редуктори. Уверхній частині фланця установлений верхній універсальний шарнір, продовження якоговиконане у виді шліцьового валика, з'єднаного зі шліцьовою втулкою. На нижнійчастині втулки укріплений другий кільцевий універсальний шарнір, до якогоприкріплений однозахідне плоске захоплення із двух конусним уловлювачем. Уверхній своїй частині уловлювач має циліндричну втулку, що є другою опороюкришки, розташованої на захопленні.
Рухливе шліцьовез'єднання між верхньою і нижньою частинами голівки захоплення компенсує різницярівнів між фактичним розташуванням кришки на верху коксової батареї і можливимнижнім положенням голівки захоплення. Це пристрій додатково сприяє усуненнюпередачі навантаження вертикально рухаються частин машини на рамузавантажувального люка.
Для запобіганнянижньої частини голівки захоплення від перекосів вона підвішена на трьохланцюжках до верхнього фланця.Така конструкція голівки захопленнязабезпечує можливість надійно захоплювати кришку люка при відхиленнях між віссюкришки і віссю захоплення в межах ±75 мм у горизонтальній площині і 4-35 і -40 мм у вертикальній площині (від розрахункової оцінки верха печі після ростукладки). Конструкція голівки захоплення дає можливість працювати між піднятимтелескопом вуглезавантажувального вагона і верхи кладки коксової печі, а отже,виконувати всі робочі операції з однієї установки вагона (при який виробляєтьсязавантаження шихтою коксової печі).
Істотноюперевагою люкознімальної машини конструкції КБ Коксохіммаша є ще і те, що вонадозволяє робити бездимне завантаження коксових печей.
При цьому нетільки скорочується втрата коштовного коксового газу, але і значно поліпшуютьсяумови праці на верху коксової батареї.
Одночасно такаконструкція полегшує працю машиніста, тому що скорочується до мінімумукількість необхідних перестановок вагона і загальний час завантаження кожноїпечі.
Механізм збиранняшихти в завантажувальних люків складається з наступних основних вузлів:підоймової системи вмикання-вимикання механізму, що само встановлюютьсяфасонних шкребків з підведенням до них стиснутого повітря, опорної обертовоїрами для підвіски шкребків, кільцевого нерухомого розподільного пристрою дляповітря, пристрою для вмикання-вимикання обертання шкребків, важелів для чипідйому опускання шкребків і трубопроводу для підведення стиснутого повітря дошкребків. Кожен шкребок укріплений шарнірно на важелі, виготовленому з труби,через яку стиснене повітря подається до сопел.
Шарнірні вузликріплення шкребків установлені на опорній рамі. Остання приводиться вобертальний рух при включенні зубцюватої деталі і зубцюватої деталі, що маєвнутрішнє зачепленням укріпленої на шестірні. Це відбувається, коли приповороті, механізму «на збирання шихти» важіль доходить до упора, установленогона опорній рамі машини, і стискає пружини пристрою, роблячи при цьому підйомзубцюватої деталі. Одночасно піднімається склянка, важелі повертаються щодоосей і шкребки під дією власної ваги опускаються.
Стиснене повітряпо трубопроводу надходить у нерухомий кільцевий розподільний пристрій, авідтіля через шарнірні з'єднання і виготовлені з труб важелі — до сопел.
При обертаннішкребки скидають основну частину шихти у відкритий завантажувальний люк.Надходить із сопіло стиснене повітря робить остаточне збирання, здуваючи в люктонкий шар шихти, що залишилася після шкребків.
МЕХАНІЗМИДЛЯ ЧИЩЕННЯ СТОЯКІВ
Механізми длячищення стояків установлюють на робочій площадці вуглезавантажувального вагона.Вони служать для очищення внутрішніх поверхонь стояків від графіту перед кожноювидачею коксу. Чищення стояків порожніх печей забороняється.
У процесікоксування камера коксової печі з'єднується з газозбірником за допомогою литоїчавунної коробки, усередині якої встановлений перекидний клапан, що приводитьсяв рух від важеля. Коробки з'єднується з чавунним коліном, що має кришку. Кришказа допомогою важеля з'єднана з коліном, як показано на розрізі /—/. Коліно усвою чергу з'єднано зі стояком.
Стояк являє собоюзварену трубу, виготовлену з листової сталі товщиною 6—8 мм. На верхньому кінцітруби приварюється фланець 9, за допомогою якого стояк з'єднується з коліном.Для зменшення тепловіддачі труба, що утворить корпус стояка, усерединіфутерується вогнетривким матеріалом.
Внутрішнійдіаметр стояка після футерівки складає 376 мм. Коли процес коксування закінчується, коксову піч перед видачею коксу відключають від газозбірника. Для цьогоперекидний клапан ставлять у положення, (клапан закритий).
Одночасно з цимвідкривається кришка, коксова камера з'єднується з атмосферою, а стоякпідготовляють для чищення.
Поворотнімеханізми для чищення стояків вимагають застосування ручної праці для напрямкунастовбурчуючи (вантажу) у стояках і тому менш зручні в експлуатації. Однаквони мають ту перевагу, що їхній габарит значно менше по висоті (майже в дварази) у порівнянні з механізмом системи інж. Б. В. Березина. Тому при малійвисоті для проходу вагона під вугільною вежею можлива установка тількимеханізмів чищення стояків з поворотною стрілою. Конструкції цих двох типівмеханізмів можуть виконуватися з вільним падінням настовбурчуючи (вантажу) чибез такого.
В даний час дотипових механізмів для чищення стояків висувають наступні вимоги.
1. Опусканнянастовбурчуючи повинне здійснюватися під дією сили ваги (вільне падіння).
2. Можливістьпідйому настовбурчуючи повинна бути забезпечена в найбільш важких умовах йогороботи. Виходячи з досвідчена даних, вантажопідйомність лебідки приймають рівної 500 кг.
3. Розташуваннямеханізмів для чищення на робочій площадці вагона повинне бути таким, щоб вісьмеханізмів і вісь печі, що завантажується, знаходилися друг від друга навідстані, кратному кроці печей. Для типових машин ця відстань приймаєтьсярівним двом крокам печі, тобто 1143-2286мм.
Таке розташуваннямеханізмів дає можливість при визначенні графіка роботи коксових печейздійснювати чищення стояків одночасно про завантаження печі.
4. Мінімальнависота вільного падіння настовбурчуючи до входу його в стояк повинна складати300—400 мм, щоб йорж у момент заходу в стояк придбав визначену живу силу.
5. Керуваннямеханізмами чищення стояків повинне здійснюватися з кабіни машиніста.
Механізмдля чищення стояків з поворотною стрілою
Механізм чищеннястояків з поворотною стрілою без вільного падання настовбурчуючи складається зелектродвигуна, еластичної муфти, електромагнітного гальма, черв'ячногоредуктора, на тихохідному валу якого насаджений барабан. Ланцюг, закріплений набарабані і направляє трьома роликами, з'єднує барабан з йоржем, що служить длячистки стояків.
Поворотна стрілаз вильотом 1280 мм укріплена на нерухомій колоні. Поворот стріли здійснюєтьсявід руки за допомогою черв'ячної передачі. З метою полегшення повороту опорначастина виконана на підшипнику кочення. Черв'ячна передача закрита кожухом. Надругий кінець електродвигуна надає хвостовик, за допомогою якого можездійснюватися ручний (аварійний) привід усього механізму.
При русівуглезавантажувального вагона поворотна стріла 9 знаходиться у вихідномуположенні, як показано в плані. При цьому положенні стріли блокувальний ланцюгкінцевого вимикача дає можливість уключити механізм пересування вагона.
Механізмчищення стояків у направляючою стрілою
Навуглезавантажувальних вагонах нової конструкції КБ Коксохіммаша встановлениймеханізм чищення стояків з направляючою стрілою при вільному падіннінастовбурчуючи. Цей механізм успішно пройшов виробничі іспити.
У порівнянні зпристроєм інж. Б. В. Березина новий механізм конструктивно простіше, має меншігабарити і вагу.
Кінематична схемамеханізму чищення стояків нової конструкції показана на малюнку. Механізмскладається з електродвигуна, з'єднаного муфтою з редуктором, що за допомогоюзубцюватої муфти з'єднаний з барабаном. Умикання-вимикання барабанавиробляється електромагнітом. На швидкохідному валу редуктора 3 установленийелектро-гальмо. Барабан ланцюгом через направляючі блоки і з'єднаний з йоржемП. На металоконструкції вуглезавантажувального вагона шарнірно на двох опорахустановлена направляюча стріла. При роботі стріла опускається в крайнє нижнєположення, до упора, після чого відбувається вільне падіння настовбурчуючи встояк. Перед початком руху вагона стріла з йоржем встановлюються в крайнімверхнім положенні й утримуються в такому стані захопленням, що працює віделектромагніта. Крайнє верхнє положення стріли обмежується пружинним буфером ікінцевим вимикачем.
На рис. 14показаний загальний вид механізму чищення стояків з направляючою стрілоюконструкції Орського машинобудівного заводу. Механізм складається, зелектродвигуна 1, безпосередньо з'єднаного з планетарним редуктором 2 і далічерез зубцювату муфту 3-з барабаном 4. Керування барабаном виробляєтьсяпневмо-циліндром 5 (відключення для вільного падіння настовбурчуючи). Барабанутримується у включеному положенні пружиною 6. За допомогою ланцюга 7,перекиненої через напрямні ролики 8, барабан з'єднаний з йоржем 9. Направляючастріла 10 у вузлі 11 шарнірно з'єднана з рамою 12, закріпленої на робочійплощадці вуглезавантажувального вагона. У крайнім нижнім положенні (при роботімеханізму) стріла лягає на упор 13. Крайнє верхнє положення (при русі вагона)обмежується упором 14 і кінцевим вимикачем 15.
Механізмприводиться в рух електродвигуном типу АТ-42-6 потужністю 1,7 кет при п=840 про/хв.Передаточне число планетарного редуктора I=73. Швидкість підйому настовбурчуючи14,1 м/хв.Механізм для чищення колін стояків
Графить зі стінокколін стояків на всіх коксохімічних заводах донедавна видаляли вручну. Ця буладуже важка і шкідлива для здоров'я робітника операція.На Дніпродзержинськомкоксохімічному заводі був виготовлений, механізм для видалення (чищення)графітних відкладень зі стінок колін стояків. Механізм установлюється наробочій площадці вуглезавантажувального вагона з прилягаючий до стояківсторони. Основними вузлами і деталями механізму є: опорна стійка, на якійшарнірно закріплений сектор з контр вантажами. До сектора шарнірно прикріпленарама, виготовлена з двох швелерів. На ній також шарнірно встановлена рама зелектродвигуном потужністю 1,7 кВт і п=1420 про/хв.
На цій же рамівстановлений підшипник, для робочого вала. Один кілець вала через муфту,з'єднаний з електродвигуном, а на іншому кінці жорстко укріплений диск, попериметрі якого на шарнірах укріплені різці. Механізм за допомогою гальмаутримується в заданому положенні педаллю.
Керуваннямеханізмом виробляється в такий спосіб. Натискаючи на педаль, робочий звільняєсектор від дії гальма. Потім важелем весь пристрій повертається щодо опорноїстійки.
При цьому робочийвал з диском, вводиться в горловину стояка. При включенні електродвигуна вал,що з'єднується безпосередньо з ним, починає обертатися зі швидкістю 1420 об/хв,шарнірно укріплені так диску різці під дією відцентрової сили розходяться,вдаряють о стінки коліна стояка, очищаючи їх від графітних відкладень.
Такий механізмуспішно діє на Дніпродзержинськом і Запорізькому коксохімічних заводах, значнополегшуючи працю робітника й одночасно поліпшуючи якість очищення колінастояка. Недолікам механізму є ручне керування. Механізація керування кришками і клапанами гідрозатворів стояків
У процесіексплуатації коксових печей необхідно робити відкривання і закривання кришок іклапанів гідро затворів стояків.
На всіхкоксохімічних заводах у даний час це виконується вручну. За останні роки буливипробувані зразки механізмів, що повинні механізувати й автоматизуватизазначені операції. Для здійснення такої механізації необхідно, було такожрозробити підоймову систему, що погоджує рух кришки і клапана.
Як відомо,технологія роботи печей вимагає, щоб при закритій кришці стояка клапан гідрозатвора був відкритий для з'єднання коксової печі з газовідбірником. Передвидачею коксу з печі кришка стояка відкривається і камера коксуванняз'єднується з атмосферою. При цьому клапан гідро затвора повинний автоматичнозакриватися, відключаючи пекти від газозбірника.
На рис.15приведена кінематична схема підоймової системи стояка. Як показано жирнимилініями при закритій кришці 1 клапан 2 гідро затвори відкриті. При цьомуприводний важіль 3 знаходиться в крайнім нижнім положенні. Коли за допомогоюспеціального механізму, опис якого приводиться нижче, важіль 3 піднімається вкрайнє верхнє положення, кришка 1 стояка відкривається, а клапан 2 гідрозатвори закривається (показане на рис.15 умовними лініями).
Така схемапідоймової системи стояка застосовна до діючого коксовим батареям. Для новихкоксових батарей Гіпрококсом розроблена конструкція стояка про підоймовусистему і пружинами. Між кришкою і стояком передбачене ущільнення «залізо позалозу».
Механізм длявідкривання-закривання кришок і клапанів таких стояків, запропонований КБКоксохіммаша, установлюється на вуглезавантажувальному вагоні з боку, щоприлягає до стояків. Механізм складається з електродвигуна, гальма і редуктора,на тихохідному валу якого закріплений універсальний шарнір. Останній передаєобертання валу і далі через універсальний шарнір валу, що має дві опори наметалоконструкції вуглезавантажувального вагона. На валу жорстко закріпленийприводний важіль, на кінці якого шарнірно укріплений робочий орган, утримуванийу робочому положенні за допомогою пружин. Коли зусилля, задане длявідкривання-закривання кришки і клапана, буде прикладено до приводного важеляпідоймової системи стояка, пружини робочого органа стиснуться. Важіль будепродовжувати рух до заданого положення, поки механізм не зупинить шляховийвимикач 12. Проектом передбачується, що робочий орган при своєму русі буде задопомогою важеля робити і відкривання-закривання кранів паро інжекції.
Виробничі іспитимеханізму показали, що для успішної його роботи необхідно змінити конструкціюущільнень між кришками і стояками.
Нові конструкціїкришок стояків, не потребуючі заливання для ущільнення (по типі Жданівського чиЗапорізького коксохімічних заводів), повинні одержати широке поширення, тому щозабезпечують можливість механізації операцій по відкриванню-закриванню кришок іклапанів стояків. Опис конструкцій стояків із кришками, що самоущільнюються,приводиться в цій книзі. Керування, механізмами обслуговування стояків виробляєтьсяз кабіни машиніста. Робота механізму реверсивна. Силові ланцюги і ланцюгикерування харчуються перемінним струмом напругою 380 в. Захист електродвигунавід перевантаження і струмів короткого замикання здійснюється автоматичнимповітряним вимикачем.
Механізмвстановлюється у вихідне положення (важіль унизу) командно-апаратом ідублюється кінцевим вимикачем.
Електрична схемапередбачає блокування, що забороняють пересування вуглезавантажувального вагонапід час роботи механізмів обслуговування стояків і включення цих механізмів підчас роботи ручним аварійним приводом.Затвори вугільної вежі
На вихіднихотворах бункерів вугільної вежі встановлюються затвори, при відкриванні якихшихта самопливом надходить у бункери вуглезавантажувального вагона. На коженвідсік типової вугільної вежі встановлюється три затвори. Це. забезпечує зоднієї установки вагона завантаження трьох його бункерів. Нова конструкція двохсекторного затвора вугільної вежі (проект Гіпрококса) передбачає індивідуальне керуваннякожним затвором. Затвор може працювати в двох варіантах. По першому варіанті задопомогою механізму, установленого на вуглезавантажувальному вагоні,здійснюється примусове відкривання і закривання кожного
затвора, а по лише примусове відкривання. Закривання ж затвора відбуваєтьсяпід дією ваги його і контр вантажу, що кріпиться до одному із секторів.Найбільше поширення одержав перший варіант, що забезпечує більш надійневідкривання і закривання затворів вугільної вежі. Затвор складається з чавунноїлійки, що має у верхній частині фланець, за допомогою якого затвор кріпиться наболтах до випускного отвору бункера вугільної вежі. Нижній отвір лійкизакривається двома секторами. Сектори встановлені шарнірно на цапфах,закріплених на бічних поверхнях лійки, Відкривання-закривання затворавиробляється за допомогою приводного важеля, шарнірно з'єднаного тягою ізприводним сектором затвора. При повороті приводного сектора на відкриваннядругий сектор, зв'язаний із приводним зубцюватим зачепленням, такожповертається убік відкривання.
Приводний важільзатвора встановлюється на металевій рамі, закріпленої болтами на нижній частинібункерів вежі.
Нижні частиниприводного важеля з'єднуються між собою за допомогою «качалки», що при роботівходить у зіткнення з вилкою механізму відкривання-закривання затвора.
Габаритний розмірзатвора 970X770X490 мм. Живий перетин проходу відкритого затвора 500Х500 мм.Допуск на величину проходу відкритого затвора ±20 мм. Зусилля на відкривання одного затвора 450 кг. Вага одного затвора 238 кг.
Механізмвідкривання-закривання затвора вугільної вежі конструкції КБ Коксохіммаша
Для механізаціїоперацій по відкриванню-закриванню затворів вугільної вежі КБ Коксохіммашарозроблений механізм з електромеханічним приводом.
Кожен механізмрозрахований на відкривання-закривання одного затвора вугільної вежі. Кількістьмеханізмів, установлюваних на вагоні, повинне відповідати кількості бункерів.Так, на типовому трьох бункерному вагоні встановлюють три механізми. Кожний зних кріпиться до верхньої частини бункера вуглезавантажувального вагона, алетак, щоб не заважати нормальному сходу шихти з бункера вугільної вежі і повномувикористанню корисного обсягу кожного бункера.
Конструкціямеханізму з електромеханічним приводом забезпечує надійне примусове відкриванняі закривання кожного затвора вугільної вежі, а також дає можливістьавтоматизувати роботу механізмів.
Керуванняелектродвигуном механізму здійснюється з кабіни машиніста за допомогоюконтактора типу КТ 32/ЗБ і електромагнітних реле. На типовому трьох бункерномувагоні силовий ланцюг і ланцюг керування харчуються перемінним струмом напругою380 а. Електрична схема керування передбачає можливість роботи механізмів надвох режимах: налагоджувальному й автоматичному. При цьому забезпечуєтьсяодночасне автоматичне відкривання затворів вугільної вежі трьома механізмами іроздільне закривання кожного затвора при наповненні бункерів шихтою
по чи обсязі вазі.
Імпульс навідкривання чи закривання затвора вугільної вежі механізм одержує відспеціальних датчиків, установлених на вуглезавантажувальному вагоні. Для тогощоб механізми відкривання-закривання затворів вугільної вежі почали працювати,необхідно щоб вуглезавантажувальний вагон був точно встановлений по осівипускних отворів бункерів вугільної вежі, з яких намічається заповнення шихтоювуглезавантажувального вагона.
Загальний видмеханізму відкривання-закривання затворів вугільної вежі показаний на рис.5.Механізм складається з електродвигуна 7, з'єднаного за допомогою муфти 2 зчерв'ячно-циліндричним редуктором 3. На тихохідному валу редуктора 3установлений кривошип 4, що за допомогою пружинної тяги 5 з'єднаний зробітником органом-вилкою 6, шарнірно закріпленої на осі 7.
Електрична схемамеханізму передбачає блокування, що забороняють пересуваннявуглезавантажувального вагона при відкритих затворах вугільної вежі, а такожвідкривання-закривання затворів при роботі ручного аварійного привода.
Весь механізмустановлений на звареній рамі 8. Для точної фіксації положення робочого органа— вилки 6 на швидкохідному валу редуктора встановлене електромагнітне гальмо 9.До другого кінця тихохідного вала редуктора на муфті 10 підключенийкомандно-апарат 11, за допомогою якого механізм автоматично зупиняється взаданих положеннях.
При роботімеханізму вилка 6 повинна ввійти в зачеплення з «качалкою» 12 приводного важелязатвора вугільної вежі. Точність установки качани 6 по довжині «качалки» ±100мм. У залежності від напрямку руху качани 6 відбувається відкривання чизакривання затвора вугільної вежі.
Цикл роботимеханізму — повне відкривання і повне закривання затвора вугільноївеж-здійснюється при повороті кривошипа 4 на 360°.Пристрою для автоматичного наповнення іспорожнювання бункерів вуглезавантажувального вагона
В даний час набільшості коксохімічних заводів операції по наповненню шихтою бункеріввуглезавантажувального вагона і вивантаженню шихти в камеру коксуваннявиробляються машиністом вагона. Він послідовно включає необхідні чи механізмипристрої, що забезпечують виконання різних операцій (відкривання затворіввугільної вежі, включення при необхідності пневмо-обрушення шихти, закриваннязатворів вугільної вежі, включення люкозніма для зняття кришкизавантажувального люка, опускання телескопа і відкривання шибера і т, д.). Дляавтоматизації цих операцій у типовому проекті вуглезавантажувального вагонаконструкції КБ Коксохіммаша встановлені спеціальні датчики-сигналізатори. Датчикизабезпечують включення і. вимикання необхідних механізмів і пристроїв у заданійтехнологічній послідовності.
По проекті накожнім бункері вуглезавантажувального вагона встановлені наступні пристрої;
1)датчик-сигналізатор сходу шихти з бункера вугільної вежі;
2)датчик-сигналізатор заповнення шихтою бункера вуглезавантажувального вагона;
3) сигналізаторповного сходу шихти з бункера вуглезавантажувального вагона;
4)датчик-сигналізатор примусового сходу шихти з бункера вагона;
5) датчиквивантаження шихти з бункера вагона в заданій послідовності.
Датчик-сигналізаторсходу шихти з бункера вугільної вежі призначений для сигналізації чи сходу зависання шихти. Принеобхідності датчик дає імпульс на автоматичне включення пристрою дляпневмо-обрушення шихти в бункері вугільної вежі.
Датчик-сигналізаторскладається з робочого органа, шарнірно з'єднаного за допомогою системи важеліва вузлом кінцевого вимикача. Робочий орган установлений на опорі і можеповертатися щодо осі, що спирається на два підшипники кочення.
Опора і кінцевийвимикач кріпляться верхньої частини бункера вуглезавантажувального вагона.Кінцевий вимикач типу ВКЦ-411 міститься в герметично закритому металевомукорпусі.
Підведенняелектропроводки здійснюється через трубу, а підключення — при знятій кришці. Укорпусі на двох опорах установлений вал. На валу за допомогою шпонкизакріплений профільний кулачок. При відповідному повороті вала кулачок чивключає виключає кінцевий вимикач. На одному кінці вала установлений важіль зконтр вантажем. Другий кінець через підоймову систему з'єднаний з робочиморганом датчика-сигналізатора.
Такий кінцевийвимикач застосовується як типовий для всіх датчиків-сигналізаторів,установлених на бункерах вуглезавантажувального вагона.
В окремихвипадках на цьому вузлі не ставиться ричать з контр вантажем .
Датчик-сигналізаторсходу шихти з бункера вугільної вежі працює в такий спосіб. У процесізаповнення бункера вуглезавантажувального вагона шихтою потік шихти з бункеравугільної вежі впливає на робочий орган сигналізатора, повертаючи його прицьому на осі опори. Це рух через підоймову систему передається на профільнийкулачок вузла кінцевого вимикача, що робить замикання контакту в ланцюзісигнальної лампи, розташованої на спеціальному табло в кабіні машиніста. Принормальному сході шихти з бункера вугільної вежі сигнальна лампа загоряється. Увипадку припинення потоку шихти з бункера вугільної вежі (у результаті чизависання відсутності шихти в бункері) робочий орган повертається у своєвихідне положення. При цьому розмикається контакт кінцевого вимикача і гаснесигнальна лампа в кабіні машиніста. Контакт кінцевого вимикача замикається івключає пневмо-обрушення у відповідному бункері вугільної вежі. При наявностішихти в бункері вугільної вежі включення пневмо-обрушення звичайно негайновідновлює потік шихти в бункер завантажувального вагона.
Датчик-сигналізаторзаповнення шихтою бункера вуглезавантажувального вагона призначений для сигналізації прозаповнення бункера до заданого обсягу, а також для дачі імпульсу на автоматичнезакривання затвора бункера вугільної вежі, через який надійшла шихта.
Датчик-сигналізаторзаповнення шихтою вуглезавантажувального вагона встановлюється також на верхнійчастині бункера. Він складається з робочого органа і типового вузла. Коли шихтазаповнить заданий обсяг бункера вагона, робочий орган під дією шихтиповертається. Н. с. контакт кінцевого вимикача замикається і через проміжнереле включає сигнальну лампу на табло в кабіні машиніста. При заповненнібункера до заданого обсягу сигнальна лампа запалюється. Одночасно реле подає імпульсна закривання затвора вугільної вежі.
Сигналізаторповного сходу шихти з бункера вуглезавантажувального вагона, передає на табло в кабінумашиніста сигнал, що показує, що шихта цілком вивантажена в камеру коксування.Він встановлюється в нижній частині бункера, у його вихідного отвору.
Сигналізаторскладається з робочого органа і типового вузла. Для установки робочого органа вбункері робиться виріз, що прикривається козирком.
Сигналізаторповного сходу шихти з бункера вагона працює в такий спосіб. При заповненнібункера шихта притискає робочий орган до тіла бункера. Н. с. контакт кінцевоговимикача розмикається і сигнальна лампа на табло в кабіні машиніста гасне.
Після повного,сходу шихти з бункера контр вантаж повертає робочий орган сигналізатора увихідне положення. При цьому контакт кінцевого вимикача замикається і включаєсигнальну лампу.
Датчик-сигналізаторпримусового сходу шихти, з бункера вуглезавантажувального вагона автоматично підключаєелектровібратор чи електромагнітний кран пневмо-обрушення, за допомогою якихздійснюється примусовий сход шихти з бункера вагона.
Робочийорган—«пелюсток» датчика-сигналізатора примусового сходу шихти встановлюєтьсяна вихідному отворі бункера. Він жорстко укріплений на валу, що має дві опори.На продовженні вала установлений контр вантаж і важіль про, що за допомогоюсистеми важелів з'єднаний з типовим вузлом кінцевого вимикача.
При закритомушибері бункера вуглезавантажувального вагона робочий орган установлюється контрвантажем у горизонтальне положення. Коли шибер бункера відкритий, що рухаєтьсяшихта, впливаючи на робочий орган, установлює його у вертикальне положення.
Якщо сход шихти збункера припинився в результаті зависання шихти, робочий орган встановлюється вгоризонтальне положення. Одночасно подається імпульс на включенняелектровібратора чи електромагнітного крана пневмо-обрушення (у залежності відсхеми примусового сходу шихти, прийнятої на даному вагоні). Після того як шихтазнову початку сходити, робочий орган встановлюється у вертикальне положення.При цьому через підоймову систему приводиться в профільний кулачок вузлакінцевого вимикача, що автоматично виключає електровібратор.
Датчиквивантаження шихти з бункера вуглезавантажувального вагона в заданійпослідовності.служить для припинення вивантаження шихти в коксову піч після сходу з бункеравагона заданої частини шихти, що міститься в ньому.
Для цієї ділизастосовується сигналізатор. При спрацьовуванні цього сигналізатора контакткінцевого вимикача замикається.
Одночасновідбувається замикання контакту в ланцюзі керування електродвигуном механізмушибера і телескопа, що приводить до закривання шибера вуглезавантажувальноговагона без підйому телескопа. Після витримки протягом заданого часу датчик даєімпульс на відкривання шибера і завантаження шихтою камери коксуванняпродовжується.Бездимне завантаження коксових печей
При завантаженнікоксових печей шихтою з камери, в атмосферу велика кількість газів і вугільногопилу.
При цьомустворюються багато праці для обслуговуючого персоналу. Крім того, гази і пилзабруднюють атмосферу населених пунктів. Усе це вимагає не сповільнювач тогорішення ряду технічних питань, що забезпечують припинення виділення з камеркоксування газу і пилу. За останні роки з метою визначення найкращого методубездимного завантаження коксових печей проведений ряд експериментальних робітна Нижньо-Тагільському металургійному комбінаті, Запорізькому, Харківському,Московському коксогазовому і інших заводах. У проведенні
досвідів брали участь працівники Гіпрококсу, Ухина і Вухина.
Відомо, що длязменшення виділення газів в-атмосферу при, завантаженню печей уже тривалий часзаводи застосовують парову інжекцію. Однак застосування тільки парової інжекціїпри заданих параметрах пари 7—8 атм не дає належних результатів, якщо строго недотримувати визначених методів завантаження печей.
Слід зазначити,що впровадження тонкого здрібнювання шихти і застосування парової інжекції накоксових печах ускладнило роботу механізованих освітлювачів і викликалопогіршення якості смоли по показниках зольності. Упровадження парової інжекціїна коксових печах привело до збільшення кількості стічних вод і до підвищеннязмісту окису азоту в коксовому газі, що є небажаним, особливо при передачікоксового газу на переробку азотоперероблюючим заводам.
У результатіпроведення експериментальних робіт з визначення кращого методу бездимногозавантаження коксових печей б. Міністерством чорної металургії прийняте рішеннярекомендувати метод роботи, випробуваний на Московському коксогазовому заводі.Тоді ж була розробила «Технологічна інструкція з бездимного завантаженнякоксових печей, обладнаних двома газозбірниками».
Інструкціявстановлює завантаження камер коксування в наступній послідовності:
1.Вуглезавантажувальний вагон установлюється так, щоб вісь випускних отворівбункерів збіглася з віссю завантажувальних люків.
2. За допомогоюлюкознімів знімаються кришки першого і третього завантажувальних люків (притрьох бункерному вагоні).
3. Закриваютьсякришки стояків з коксової і машинної сторін батареї.
4. Включаєтьсяпарова інжекція.
5. Шихта ззавантажувального вагона випускається в наступному порядку:
а) одночасноопускаються телескопи і відкриваються шибери першого і третього бункерів;
б) після випускушихти з крайніх бункерів піднімаються телескопи, закриваються шибери івстановлюються люкознімами кришки крайніх завантажувальних люків;
в) за допомогоюлюкознімів знімають кришку середнього завантажувального люка і шихту ізсереднього бункера направляють у камеру;
г) планернаштанга подається в піч у момент припинення сходу шихти із середнього бункера.Для прискорення процесу планування дозволяється подача в піч планерної штангиодночасно зі спуском шихти із середнього бункера. Планування шихти повиннепродовжуватися доти, поки шихта не буде цілком випущена із середнього бункера іне забезпечиться вільний прохід газів у стояки по всій довжині камерикоксування.
Основною умовоюефективності, бездимного завантаження є прийом такої кількості шихти в коженбункер, щоб після спорожнювання крайніх бункерів мався вільний прохід газів відсередини камери в стояки. Інструкція рекомендує наступне зразковий розподілшихти по бункерах завантажувального вагона: у крайніх по 6,8—7 т, у середньому 3,2—3,5т. При зменшенні вологості шихти нижче 6% рекомендується скоротити набір шихтив середній бункер до 2,5 т.
Інструкція збездимного завантаження передбачає проведення ряду заходів але механізації йавтоматизації процесу завантаження, а також по його прискоренню. Найголовнішимизаходами такого роду є:
1) проведеннявсіх операцій по завантаженню печей з однієї установки вуглезавантажувальноговагона;
2) збільшенняшвидкості планування шихти до 90 м/хв;
3) механізація йавтоматизація знімання й установки кришок завантажувальних люків;
4) розширенняпланерних штанг до 280—320 мм;
5) збільшеннядіаметра випускних отворів бункерів завантажувальних вагонів те 470—500 мм;
6) автоматизація.набору заданої кількості шихти в бункери завантажувального вагона;
7) автоматизаціявипуску шихти з бункерів завантажувальних вагонів при завантаженні печей узаданій послідовності;
8) автоматизаціяроботи планерних штанг;
9) автоматизаціясходу шихти з бункерів вуглезавантажувального вагона;
10) забезпечення сталостівологої шихти;
11) забезпеченнятиску пари для паро інжекції не нижче 7 атм;
12) індивідуальне(роздільне) керування затворами і телескопами бункерів вуглезавантажувальноговагона;
13) індивідуальне(роздільне) керування люкознімами.
Представляє такожінтерес новий метод бездимного завантаження коксових печей, запропонований інж.Н.К. Кулаковим. По цьому методі передбачається послідовний спуск шихти збункерів завантажувального вагона. У кожен даний момент шихта завантажується впіч тільки через один люк. Два інших завантажувальних люки повинні бути закритідоти, поки не закінчиться, сход шихти з бункера, що вивантажується.
Новий спосіббездимного завантаження придатний як для печей, що мають два газозбірники, такі для печей з одним газозбірником.
Метод бездимногозавантаження за пропозицією інж. Н. К. Кулакова є безумовно ефективним, тому щостворює гарні умови для евакуації газу в процесі завантаження коксової камери.
Зовсім очевидно,що новий метод завантаження вимагає і більшого часу на обслуговування кожноїпечі, для чого рекомендується збільшити швидкість планування до 90 м/хв і звужитипланерну штангу до 280-320 мм (це в даний час прийнято на всіх новихкоксовиштовхувача).
Новий методбездимного завантаження коксових печей передбачає необхідність виконання всіхоперацій люкознімальної машини з однієї установки вуглезавантажувального вагона(що здійсненно при застосуванні типових люкознімів конструкції КБКоксохіммаша), а також ряду інших заходів, здійснення яких доступно длябільшості діючих заводів. На думку автора пропозиції й у результаті проведенихекспериментів переваги нового способу бездимного завантаження полягають унаступному:
1) досягаєтьсяповна бездимність завантаження коксових печей;.
2) усі печізавантажуються по обсязі однаково;
3) черезоднаковий обсяг завантаження по кожнім завантажувальному люку цілком усуваютьсяперевантаження під люками коксової і машинної сторони, у результаті чого значнополіпшуються умови прогріву завантаження і розподіли температур у верхнійчастині коксового пирога;
4) сегрегаційнісмуги, що спостерігаються, на стиках потоків шихти між люками по лініїдвох-одного-двох опалювальних каналів зміщаються і перетинають кількаопалювальних каналів під кутом 45-600; тому проти цих каналів смуги неспостерігаються.
Змащення механізмів вуглезавантажувального вагона
Усі деталічерв'ячно — гвинтових редукторів механізмів шиберів і телескопів черв'ячнапара, гвинт, гайка, підшипники кочення працюють у масляних ваннах. Чипоповнення заміна змащення виробляється через спеціальні мастильні отвори вкорпусі редуктора.
Для змащення тягредукторів і опор хитних рам установлені підшипники з графітовим змащенням.
Усі шестірні іпідшипники редукторів механізмів пересування вагона і механізмів чищеннястояків працюють у масляних ваннах і додатковому підведенні змащення невимагають.
Для підшипниківходових коліс передбачене централізоване змащення з ручним приводом.
Шарнірипідоймової системи механізмів шиберів і телескопів, розташовані під робочоюплощадкою вагона, часто піддаються
безпосередньому впливу полум'я, що виривається з завантажувальних люків, атакож безупинному впливу вугільного і коксового пилу. У цих умовах практичнонеможливо удержати звичайне змащення в шарнірних з'єднаннях, а тому ці вузлипрацюють без змащення. У результаті вони піддаються швидкому зносу.
Для збільшенняїхнього терміну служби пальці шарнірних з'єднань рекомендується виготовляти ізсирої сталі, а у вушко тяг запресовувати втулки з робочою поверхнею. Зазор міжвтулкою і пальцем приймають не менш0,3 мм на діаметр. Цим заходомпередбачається заміна тільки сирих пальців, вартість і трудомісткістьвиготовлення яких невелика.
На одному звагонів працівники конструкторського бюро у виді досвіду установили нашарнірних вузлах механізмів шиберів і телескопів втулки з графітовим змащенням.Правила завантаження коксових печей
1. Шихта що завантажуються,печей повинна зважуватися. Коливання у вазі разового завантаження не повинніперевищувати +200 кг від заданої величини завантаження.
2. Печізавантажують слідом за видачею коксу. Відставання завантаження від видачідопускається на одну піч тільки при, переході з однієї на іншу. Розрив міжвидачею і завантаженням не повинний перевищувати 1.5 хв.
3.Завантажувальні люки необхідно очищати від глини і графіту. Чищення люківроблять перед кожною видачею коксу.
4. Залишки шихтиі флюсів можна закидати в піч тільки після її. завантаження, при плануванні.
5. У моментпочатку завантаження включають інжектуючий пристрій. По закінченні завантаженняінжекцію виключають.
6. Передзавантаженням дверей повинні бути ретельно ущільнені з обох сторін.
7. Планерустановлюють на висоті, що забезпечує максимальне разове завантаження.
8. По закінченнюпланування шихти завантажувальні люки зразу закривають люками, заливають рідкимрозчином глини з домішкою шихти і для герметизації розшивають спеціальнимножем.
9. Чищеннястояків роблять перед кожною видачею коксу, а чищення кришки, сідловини ігорловини після видачі коксу.
10. Післязаливання люків пекти негайно включають у газозбірник і кришки стояків закривають.
11. При перерваху завантаженні завантажувальний вагон негайно відводять на кінцеву чи площадкудо вугільної вежі.
12.Забороняється:
а) закидати фусиі залишки шихти в порожню піч;
б)недовантажувати камери коксування;
в) робитизавантаження печей без планування;
г) довантажуватипечі чи шихтою змітати шихту з верха печей у люки після планування;
д) чистити стояки.порожніх печей;
е) закривати люкз коксової сторони до забезпечення вільного проходу газу в стояк;
ж) працювати назавантажувальному вагоні, що не має телескопів і механізмів для чищеннястояків;
з) затримуватизавантажувальний вагон при завантаженні над відкритими люками печі більш 3—4хв.;
и) допускатипроїзд вуглезавантажувального вагона при порушенні необхідних чи габаритів принесправних рейкових шляхах, як наприклад, при сполучних планках, що лопнули, настиках рейок, зрізаних болтах на планках, розширенні.колії шляху більш ніж на 50 мм чи звуженні колії більш ніж на ,30 мм, що лопнули рейках і т.д.;
к)прикріплюватирейки завантажувального вагона до поперечних анкерних болтів.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>
Рис.3. Привід іважільна система люкознімальної машини.
/>/>/>
Рис.4.Конструкція вузла вала, рухомої і нерухомої труб люкознімальної машини.
/>
Рис.5. Загальнийвид механізму відкривання-закривання затворів вугільної вежа конструкція КБКоксохіммаша
/>
Рис. 14. Механізмчищення стояків з направляючою стрілою конструкції Орського машинобудівногозаводу.
/>
Рис. 15Кінематична схема важільної системи стойки.