Основи теорії конституції

Тема лекції «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ» П л а н : Вступ. 1. Причини виникнення (появи) конституції. Конституція - як продук (явище) загальноєвропейської правової і політичної культури. 2. Поняття, зміст та сутність конституції. 3. Класифікація конституцій. 4. Юридичні властивості

Конституції України. Функції Конституції України. 1. Структура (внутрішня будова) Конституції України 1996 року. 2. Конституційні закони. Конституція та конституціоналізм. Вступ: Сьогоднішньою лекцією ми розпочинаємо безпосереднє ознайомлення з конкретними інститутами сучасного конституційного права. Ми почнемо це знайомлення з вивчення дуже важливого явища

- явища яке дало назву нашому предмету, а саме з вивчення «конституції». Як появилася Конституція взагалі? Якими були причини появи цього явища? Чому, напиклад, конституція держави не появилася в період Стародавнього Риму чи Візантійської імперії? Що таке Конституція? Чим вона відрізняється від інших нормативних актів?

Які бувають конституції? Що собою являє Конституція України 1996 року і чому ми її називаємо Основним Законом держави Яке місце вона займає в загальній системі норативно-правових актів? І так далі. Все це стане предметом сьогоднішньої розмови. При вивченні цієї теми, дуже важливим є зрозуміння сутності конституції взазгалі.

Адже саме Конституція держави (в т.ч. і Конституція України) є основою, фундаментом, своєрідним стержнем номативно-правової бази держави. Від конституції держави, її змісту, її властивостей багато в чому залежить зміст, сутність конституційного права - як галузі права. А саме ця галузь є об’єктивно правідною в загальній системі права. Дана тема має багату джерельну загально-теоретичну базу.

Оскільки в часових рамках лекції важко викласти всі аспекти проблеми сутності, змісту, властивостей конституції і т.д тому значну роботу варто провести у формі самостійного озвоєння матеріалу ( ознайомитись з відповідними роботами таких вчених, як роботи В.Шаповала, Ю.Тодики, М.Козюбри, Л.Юзькова ). І. Причини виникнення (появи) конституції. Спочатку про походження даного слова, про походження термін «конституція».

Слово «конституція» походить з латинською мови (СОNSТIТUTIO) і буквально перекладається як «установленя, утвердження». Вже в Стародавньому Римі слово «конституція» починають вживати для означення нормативних актів. Зокрема, цим словом в один час називали окремі акти римських імператорів. Терміном, словом («конституція») користувалися

і в середні віки. Але в сучасному розумінні цього слова, влаасне в розумінні «Конституції - як головного нормативного акту держави (конституція держави)», його починають вживати значно пізніше. Іншими словами треба розуміти, що поява самого слова «конституція» і поява конституції - як політико-правовго акту» не співпадають у часі, Спочатку появилось слово (як означення норматтивно-правового акту), а вже потім, маже через дві тисячі

років, появляється саме явище конституції,як політико-правового інституту. Отже, сучасне розуміння слова "конституція" (конституція держави) бере свій початок з періоду зміни у Європі феодального ладу на буржуазний (ХYII-XYIII ст.) і кінцево викристалізовується на початок ХХ-го століття вже як сутність основного закону держави демократичної держави.

Відомо, що першими (писаними) конституціями сьогодні вважаються Конституція США 1787 року, Коснтитуції Франції та Польщі 1791 року. До останніх (перших писаних конституцій ) сьогодні не безпідставно відносять і Українську Конституцію 1710 року - більше відому сьогодні як Конституція Пилипа Орлика. Обгрунтовано виникють запитання: «Чому конституції держави появляються протягом 1700-тих

років (т.б. у 18 столітті)?» «Чому конституції не виникли наприклад в Стародавній Греції, чи пізніше - в час христових походів, або в епоху французького короля Людовіка XIY ? Отже, на те були якісь поважні причини. Дослідити (виявити) ці причини, нам може допомогти аналіз огляду тих подій, які передували появі конституцій у США, Франції та України. (схема для аналізу подій, що привели до виникнення конституції)

Конституція США Конституція Франції Конституція України (1787 рік) ( 1791 рік) ( 1710 рік) Декларація про Декларація прав людини Зборівський договір 1649р незалежність США і громадянина - 1789 р. Статті Богдана 1776 р. Хмельницького 1654 р. Війна між Англією і Революція у Франції. Визвольна війна своїми колоніями в На зміну феодальному українського народу

Пв.Америці - в резуль- Режиму - приходить під проводом Богдана таті чого виникають режим буржуазної Хмельницького США - не як феодальна республіки. (1649-1656 рр) - в резу- держава, а як буржуазна таті якої на Україні республіка - держава знищено польсько-фео- вільних громадян. дальний лад і закладено основи нового суспільно державного ладу ( наб- лиженого до буржуазно- республіканського

устрою держави Все починається з того, що в один час в силу певних причин ( соціальних катаклізмів) - суспільство приходить до потреби змінити відживший феодальний лад. Феодально-державний устрій з його інститутами феодальної залежності робиться тормозом суспільного прогресу. На зміну цій залежності має прийти новий уклад - суспільство вільних громадян (вільних горожан - буржуа). Однак феодальна верхівка ззвичайно не хоче змін -

і це приводить до боротьби (визвольна війна, війна колоній з метрополією, революція). У результаті цієї боротьби - змінюється саме суспільство. Виникає потреба закріпити на політичному і правовому рівні досягнення цієї боротьби. Саме тому спочатку появляються політичні документи (Декларації, Вимоги-проххання), а згодом - правові - Конституції.

Конституції в цих випадках відіграли насамперед функцію правового закріплення нового стану речей у суспільстві: зміни від системи феодальної залежності монарху (сюзерн - васал), до системи держави як об’днання вільних (в першу чергу від тої ж феодальної залежності) громадян які всі разом (народ) і творять цю державу та тримають у ній владу. Конституції на перших порах ніби закріпили або перехід цієї влади повністю від монарха до народу, або перерозприділили цю владу забравши

її частину у монарха для передачі народу. Якщо ж до такого перерозподілу не проходило то і причина в появі Конституції була відсутня. Іншими словами, Конституція - як основний закон держави, закон який врегульовує систему державної влади у феодальній державі, у державі яка є абсолютною монархією - є непотрібний. Пригадаймо слова, вже сьогодні французького короля

Людовіка Чотирнадцятого - «Держава - це я» Звичайно йому Конституція не була потрібна. Зворотній процес - процес ліквідації Конституції також може мати місце. Як тільки, наприклад, демократичний лад замінюють тоталітарним, проходить або ліквідація окремих конституційних інститутів (інститут парламенту, інститут місцевого самоврядування) або Конституції в цілому.

Так, наприклад, сталося на початку 30-тих років у Німеччині. Тоді до влади прийшов фашиський режим Адольфа Гітлера який просто ліквідував Конституцію Німеччини 1919 року (Веймерська Конститууція). Повертаючись до причин появи конституцій у Європі у 18 столітті, сьогодні вважають, що було декілька таких причин (передумов) для цього.

А саме, 1) філософські передумови насамперед розвиток філософської науки, вчення мислителів середньовіччя про державу, про право, про справедливість і т.д.; 2) соціально-економічні передумови:, досягнення техніки, торгівлі, потреба загальноєвропейської інтеграції і т.д.; 3) політико-правові передумови потреба ліквідації феодального ладу. Запропонований Вам варіант погляду на причини появи

інституту Конституції держави є тільки одним із декількох. Сучасна наука конституційного права знає цілі теорії, щодо походження конституцій. Серед них найбільш поширені це теорії представників німецької або юридичної школи права, теорія представників соціологічної школи права, теорія представників політологічної школи права і т.д. Але все це - є предмет окремої, більш глибшої розмови.

ІІ. Поняття та зміст конституції. Класифікація конституцій. Ми ж , уяснивши причини появи Конституції, приступимо визначення її поняття. Отже, наука конституційного права знає різні підходи ( погляди представників різних правових шкіл) щодо визначення поняття конституції. Одним із найбільш уніфікованих вважається визначення за яким: Конституція - це основний закон держави, що об'єднює в собі групу норм з вищою юридичною силою, які

закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальну організацію держави. Можна приводи і інші приклади поняття (дефініції) «конституції». Їх є досить багато. В усіх них будуть якісь спільні речі, будуть і відмінні. Очевидно, що будь-хто може попробувати дати

і свою дефініцію конституції держави. Однак, зозумілим є і те, що даючи таке поняття, автор повинен усянити сутність конституції сучасної держави. Останнє, можна зробити, як нам видається, детально розглянувши ті особливості, які суттєво виділяють «конституцію» від інших нормативно-правових актів. Різні автори по різному підходять до висвітлення цього питання.

Але більшість зних до таких рис (відміностей) відносять нвупне: 1) особливий суб’єкт, який встановлює чи приймає конституцію; 2) особливий об’єкт конституційної реглламентації (особливость предмету правового регулювання); 3) особливі юридичні властивості. Розглянемо ці характеристики, ці характерні властивості детальніше: Особливий суб’єкт, який встановлює чи приймає конституцію

Більшість авторів аргументовано звертає увагу на те, що конституція держави - як нормативно-правовий акт встановлюється (приймається) особливим, на відмініу від інших правових актів суб’єктом. В класичному варіанті таким суб’єктом виступає народ. Тобто, тільки народ мав би право приймати конституцію Це може мати місце як безпосередньо (наприклад варіант прийняття конституції шляхом всенародного голосування

- на референдумі) так і опосередковано - через обраних предстаників народу ( приклад: Конституційна асамблея чи Конституційні збори - інша назва Констинтуанта, або той же парламент держви). В той же самий час, коли інші нормативно-правові акти, в своїй абсолютній більшості на рівні законів - приймаються парламентами, на рівні підзаконнних нормативно-правових актів - різними суб’єктами нормативнотврчого процесу (т.б

процесу творення нормаивно-правових актів. Саме такого розуміння суб’єктності приийняття (затвердження) конституції логічно випливає наступна особливість (характерни риса) конституції, а саме її установчий характер конституції Конституція держави є не звичайним законом, а таким що встановлює, фіксує із самого початку характер самої держави, визначає зміст, структуру, завдання

її основних інститутів. Саме Конституція визначає (встановлює), яка має бути держава - республіка чи конституційна монархія, унітарна чи федеративна і т.д. Норми конституції є основою (фундаметом), ми про це вже говорили в першій лекції для багатьох інститутів і галузей права. Особливий об’єкт конституційної реглламентації (особливость предмету правового регулювання конституції) Конституція , як і будь-який закон, норативно-правовий акт, покликана регулювати

суспільні відносини. Відмінність конституції в ціій частині від інших норматино-правоих актів ( а всі нормативно-правові акти мають основним своїм завданням - регулювання суспільнх відносини), полягає в обсязі ( в межах) цього правового регулювання. Якщо кокретний закон предметом правового регулюваня має чітко визначене кокретне, дуже часто вузьке коло (групу) суспільних відносин, то предмет правового регулювання конституції носить сферичний всеохоплюючий

характер. Іншими словами, конституція на загальному рівні врегульовує дуже велике коло суспільних відносин, не одну якусь групу чи площину суспільних відносин, а цілу сферу. В цій сфері суспільних відносин мають місці площини політичного, економічного, соціального, духовного і т.д. характеру. Предметом правового регулювання конституції виступає до певної міри весь спектр правовідносин. Особливі юридичні властивості: В спеціальній юридичній літературі чітко зазначено, що конституція держави

має і чисто юридичні відмінності. Ці відмінності називають - юридичними властивостями конституції. До таких властивостей відносять наступне: 1). визначення конституції законом, що має вищу юридичну силу; 2). визначення конституції основним законом держави( ядром правової системи); 3). визначення конституції законом, що має підвищена степінь стабільності; 4). Визначення конституції законом, який має спеціальну систему правової охорони.

Розглянено коротко переаховані особливості конституції. Вища юридична сила конституції полягає в тому, що жоден нормаивно-правовий акт держави не повинен суперечити конституції. Ні закони, ні підзаконнні норативно-правові акти не можуть вступати в суперечність з положеннями Конституції держави. Конституцію як правило на офіційному рівні визначають основним законом держави. Фактично конституція виступає таким собі своєрідним ядром правової системи в державі.

Тобто конституція визначається як основа, своєрідний фундамет всієї правової системи держави; вона умовно ніби лежить в основі цілого дерева норативно-правових актів, або є ядром цїєї ситеми. Конституція держави - це закон, що має також і підвищену степінь стабільності в порівнянні з іншими нормативно-правовими актами. Або іншими словами, текст конституції (іде мова за

її положення, її норми) значно важче змінити чи відмінити взагалі, ніж норми (положення ) інших нормативно- правових актів. Підвищена степінь стабільності Конституції держави забезпечується різними способами та спеціальними прийомами. Серед них найбільш поширенеми є наступні: 1). Введення спеціальної ( більш складнішої) процедури внесення змін і доповнень до основного закону держави в рамках законотворчого процесу а в парламент.

Парламент для внесення змін до закону має одну процедуру (наприклад проста більшість голосів), а для внесення змін до Конституції - іншу, складнішу (наприклад- кваліфікована у 2/3 голосів більшість). Така система існуала наприклад в конституційній моделі України до червня 1996 року. 2) введення в процедуру внесення змін спеціального (додаткового) суб’єкта В процедурі змін до закону один суб’єкт - парламент.

В процеурі внесенння змін до конституції може бути залучено - референдум, конституційні збори, представницькі органи на місцях і т.д як окемі спеціальні суб’єкти даного процесу. 3) введення в процедуру внесення змін елементу повторності (назва умовна). Мова іде про те, що ту чи іншу процедуру для того що б не помилитись можна через певний час повторити. І остання юридична властивість Конституції - це наявність спеціальної системи правової охорони конституції.

Вона обумовлена тим, що особливе значення конституції для держави, для її системи законодавства потребує і охорони самою державо, в т.ч. і при допомозі права. Мета такої охорони - забезпечення незмінність становища Конституції, її вищої юридичної сили. Останнє досягається при допомозі багатьох явищ (чинників). Мова іде про встановлення порядоку внесення змін до

Конституції, про введення інституту конституційного контролю або конституційного нагляду; про конституційну відповідальність і т.д. ІІІ. Класифікація конституцій. В сучасній науці конституційного права виробилось декілька узагальнених підходів щодо класифікації конституцій. Класифікацію конституцій можна проводити за наступними чинниками: За формою зовнішнього виразу конституції поділяються писані оиндин документ декілька документів 1)

кодифікована 2) не кодифікована  неписан  змішані. За порядком прийняття конституції поділяються на конституції  даровані  прийняті народом  договірні Даровані конституції (інша назва октройовані - від французького слова дорувати) це конституції як правило підготовлені і введені в дію одноособовим актом. Конституцію може бути подарована (різновиди дарування- по суб’єктах): -монархом -диктатором, -метрополією

в колишній своїй колонії Прийняті народом конституції - це конституції які прийняті загальновизнаними демократичними способами. Вони в свою чергу поділяються на конституції: 1) прийняті парламентом 2) прийняті шляхом референдуму 3) прийняті конституційною асамблеєю (зборами). Договірна конституція - це основний закон прийнятий шляхом укладання відповідної угоди між різними суб'єктами конституційного процесу. Моживі варіанти суб’єкті такого договору:  територіальні

утворення (наприклад: суб’єкти майбутньої федерації)  органи державної влади Приклади: договір про зміст основного закону федеративної держави укладений між суб'єктами федерації колишнього Радянського Союзу на початку його утворення. ( Конституція СРСР 1924 року - Договір між РРСФР, ЗРСФР, УРСР,БРСР); інші приклади - Конституція Пилипа Орлика 1710 року,

Конститційний Договір 1995 року (як Мала Конституція) За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на -  гнучкі  жорсткі. Гнучка конституція - це такий основний закон внесення змін і доповнень до якого проводиться у порядку встановленому як і для будь-якого іншого (звичайного) закону. Жорства конституція - конституція внесення змін

і доповнень до якої має відмінний (зрозуміло що ускладнений) порядок в порівнянні з звичайними законами. За часом дії конституції поділяються на конституції  тимчасові  постійні. Постійна конституція - це основний закон який прийнято (затверджено, даровано) на невизначений строк. Конституції які приймаються на певний строк чи до настання певної події називають тимчасовими. Конституція юридична і конституція фактична. На початку 90-тих років тодішній професор

Київського державного університету ім. Тараса Шевченка Леонід Юзьков на сторінках юридичних журналів підняв проблему співвідношення таких понять як «конституція юридична» і «конституція фактична». Проф.Юзьков зокрема з цього приводу писав: «Конституція фактична - це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад). Основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні,

соціальні та інші характеристики суспільства» «Юридична конституція - це офіційне визнання фактичного стану речей у суспільстві» Іншими словами, проф.Леонід Юзьков пробував звернути увагу на реальний стан речей в Україні, коли положення записані в Конституції ( на папері) є одними, а їв житті - в реальності , іншими. Тому він те, що написано «на папері» називає конституцією

юридичною, а те реально існує в житті - конституцією фактичною. Дальше проф.Юзьков аргументовано підкреслює, що в демократичних розвинутих країнах як правило розходження між конституцією юридичною і конституцією фактичною дуже не значні. А в державах тоталітарних, державах які переходять від тоталітарних режимів до демократії - це розходження є значним. Дані міркування проф.Леоніда Юзькова є близькими до до таких понять як «реальна конституція»

і «нереальна або фіктивна конституція». Зрозуміло, що для України на даному епаті розвитку існує проблема належного (без великих розходжень) співвідношення конституції юридичної і конституції фактичної. ІІІ. Юридичні властивості Конституції України 1996 року та її функції . Чинній Конституції України (Конституції 1996 року) притамманнні

є в тій чи іншій мірі майже всі загальновідомі юридичні властивості конституції. Так, вона є основним закон держави, т.б. це документ який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства. Більшість конституційних норм закладають основу (грунт) для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад: статті 69-73 Конституції України виступають основою для законодавства про референдуми в

Україні; статті 147-153 - для законодавства про конституційну юстицію - т.б. про конституційне правосуддя в першу чергу про Конституційний Суд України і т.д Конституція України - це закон що має вищу юридичну силу, т.б. всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити конституції.

Про це прямо говориться в ст.8 Консттитуції України : «В Українi визнається i дiє принцип верховенства права. Конституцiя України має найвищу юридичну силу. Закони та iншi нормативно-правовi акти приймаються на основi Конституцiї України i повиннi вiдповiдати їй ». У випадку появи будь-якого нормативно-правового акту , положення якого не відповідають

Конституції України, даний акт повинен бути відмінений. Якщо це - наприклад закон, чи будь-який акт Верховної Ради України, а також акти Президента України, відміну дії цього акту - має вчинити Конституційний Суд України. Стабільність Конституції України забезпечує особливий порядок внесення змін до неї (Розділ

ХІІІ Конституції України), а її охорону, серед іншого, - сьогодні здіснює Конституційний Суд України. Однак детальніше про це - окремій лекції. За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України 1996 року можна визначити як: 1) писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням; 2) жорстку конституцію, оскільки внесення змін

і доповнень до Конституції України на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів (спеціальне коло суб'єктів - які мають право вносити пропозиції про внесення змін і доповнень, затвердження змін на всеукраїнському референдумі) так і кваліфікованої більшості голосів ( не менше 2/3 голосів від конституційного складу

Верховної Ради України); 3) за порядком прийняття конституції як конституцію народну (демократичну), оскільки остання була прийнята парламентом України 28 червня 1996 року. Функції Конституції України. Загальна теорія конституційного права знає таке поняття як функції конституції. Функції конституції - це суспільне призначення Конституції та способи її реалізації. Конституція сучасної держави, в тому числі

і Конституція України, сьогодні виконують декілька головних функцій. Дані функції можна певним чином класифікувати. Так за предметом (областю) функціонування та реалізації Конституції найбільш яскраво проявляються три функції Конституції: юридична; політична; ідеологічна. Юридична функція полягає в тому що Конституція України є насамперед законом. Так це Основний

Закон - держави, але це є закон. А отже його основне призначення - регулювання суспільних відносин. Конституція України, як будь- який інший закон регулює суспільні відносини. Ми вже знаємо, що вона регулює найбільш важливі суспільні відносини пов’язані із становлення інститутів прав та свобод людини і громадянина, територіального устрою держави, системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В цьому - в регулюванні суспільних відносин і проявляється юридична або правова функція Конституції України. Політична функція полягає в тому, що Конституція України має пряме відношення відношення до процесів формування влади - т.б. до політичних процесів. В Конституції України закріплено виборчу систему, основи правового статусу особи і громадянина, правове положення політичних партій

і громадських організацій і т д. Іншими словами Конституція України закріплює конкретну політичну систему (та яка склалася і реально функціонує), а також окреслює контури - реформування, дальшого розвитку політичної системи України. Наприклад; саме в Конституції України вперше появляється положення про введення в системі державних органів України - омбудсмана (Уповноваженого Верховної

Ради України з прав людини. Зрозуміло, що введення інституту омбудсмана внесе свій штрих до характеристики політичної системи України. Ідеологічна функція Конституції - полягає в тому що Конституція будучи найвищим (Основним) законом держави містить собі і цілу низку ідей певного спрямування (конкретну ідеологію).

Що це за ідеологія, якщо мова іде за Конституцію України 1996 року ? Коротко вона викладена в наступних твердженнях. Сучасна Українська держава - це держава, яка є наслідком реалізації українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Це держава - суверенна, демократична і соціальна. Це держава яка прагне стати правовою.

Держава в якій державна влада має будуватись за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову; держава яка визнає і гарантує місцеве самоврядування. Все це в єдності і складає певну ідеологію. За напрямком дії, функції Конституції можна поділити на зовнішні і внутрішні функції.

Зовнішня функції Конституції - функції направлені у своїй дії на ззовні держави. Наприклад; конституційні основи зовнішньої політики України, системи оборони України, основи політики України щодо українців які проживають за межами України і т.д. Внутрішні функції Конституції - функції направлені у своєму здійсненні в середині держави. Наприклад; встановлення і підтримання в Україні конституційного порядку тощо.

За часом дії функції Конституції України можна поділити на постійні і тимчасові. Постійні функції виконуються (здійснюються ) постійно, тимчасові - відповідно протягом якогось часу. Наприклад; Конституція України містить Розділ - 15 «Перехідні положення». Нормами даного розділу врегульовувались чи ще врегульовуються окремі групи суспільних відносин, але тільки на перехідний період - т.б. не більше як на 5 років.

ІІІ. Структура (внутрішня будова) Конституції України 1996 року. У своїй структурі Конституція України,1996 року складається з  Приамбули  п'ятнадцяти розділів: Розділ І. Загальні засади; Розділ ІІ. Права свободи та обов'язки людини і громадянина; Розділ ІІІ. Вибори. Референдум; Розділ

ІY. Верховна Рада України; Розділ Y. Президент України; Розділ YІ. Кабінет Міністрів України.Інші органи виконавчої влади Розділ YІІ. Прокуратура; Розділ YІІІ.Правосуддя; Розділ ІХ. Територіальний устрій України; Розділ Х. Автономна Республіка Крим; Розділ ХІ. Місцеве самоврядування.

Розділ ХІІ. Конституційний Суд України; Розділ ХІІІ.Внесення змін до Конституції України; Розділ ХІY. Прикінцеві положення; Розділ ХY. Перехідні положення. Розділи І- ХІY об'єднюють в собі 161 статтю; останній розділ (Розділ ХY. Перехідні положення) містить приписи пов'язані із поступовим введенням окремих положень Конституції в дію об’єднаних в 14 пунктів

Декілька слів про преамбулу конституції. Преамбула" ( від латинського "praeambulus" - той що передує) вступна частина законодавчого акту, міжнародного договору, декларації тощо, в якій як правило викладаються обставини, що є підставою його видання або укладенння. Як частина Конституції, преамбула переважно містить положення політико-правового характеру, часто з явним ідеологічним навантаженням. Здебільшого в преамбулах конституцій зазначаються причини прийняття

основнго закону ( Конституція США 1787 року, Конституція ФРН 1949 року, Конституція Японії 1946 року); Преамбула Конституції України містить низку важливих державних політико-правових положень, а саме:  положення про державно-політичне (офіційне) розуміння поняття український народ, за яким останній визначається як єдність громадян України різних національностей, т.б. всі особи які належать до громадянства

України разом складають український народ;  положення про те, що дана Конституція приймається на основі здійснення українською нацією права на самовизначення. Право на самовизначення - це загальновизнане світовим співтовариство право кожньої нації творити власну державу в рамках своєї етнографічної території або входити до складу існуючих інших держав. Українська нація разом з багатьма

іншими європейськими та азійськими націями реалізувала це своє право після Першої світової війни утворивши Українську Народну Республіку. Однак, тоді національну державність не вдалося вберегти. В 1991 році українську державність відновлено. Приймаючи Конституцію незалежної Української Держави, її парламент підкреслює, що поява

Основного Закону України, як поява самої Української Держави в кінці ХХ-го століття є нічим іншим як наслідком реалізації українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення; -  положення про те дана Конституція приймається з метою забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя;  положення про те, що парламентарії приймаючи

Основний Закон України усвідомлюють всю свою відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями українського народу. Даним положенням, ще раз підкреслено про єдність українського народу з європейською культурою і цивілізацією, побудованими на засадах християнської моралі та загальнолюдських ідейних вартостях. ІУ. Конституційні закони. Конституція та конституціоналізм.

В загальному вченні про Конституцію ( про теорію конституції) - окреме місце відведено такому поняттю як конституційні закони. Мова іде про те, що серед загальної маси законів є окрема (ніби перехідна від Конституції до всієї групи законів) категорія законів - юридичні властивості яких мають свої особливості» Конституційні закони - це закони, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою в

ієрархії нормативних актів займають місце після Конституції держави. Проф.Юзьков пропонує конституційні закони поділяти на три групи,  органічні  номінальні  ординарні Органічні конституційні закони - це закони, якими вносяться зміни іі доповнення до тексту Конституції. Вони стають частиною самого Основного Закону (Конституції), стають частиною єдиного конституційного організму.

Номінальні конституційні закони - це закони про які вказано в самому тексті Конституції, тобто є згадана в Конституції його назва (слово номінальний перекладається з латині як «іменний»). Наприклад; в Конституції є окремі положення про громадянство і там же є згадка про те що детальніше питаня громадянства вирішуються за законом «Про громадянство» Ординарні ( слово походить з латинської мови що в перекладі означає - звичайний) - це закони назви яких

не вказуються прямо в конституції, але говориться що такі закони мають бути. Положення про конституційні закони - є виключно для України теоретичною матерією. На практиці на сьогоднішній день в Україні ще не введено офіціну градацію на конституційні закони . В теорії сучасного конституційного права поруч з поняттям «конституція» широкого наукового вжитку отримало

і інше поняття - «конституціоналізм». Дане явище - як політико-правова категорія появляється після виникнення і утвердження конституції. Воно є нерозривним і прямо похідним від Конституції. Хоч не завжди факт наявності Конституції - означає становлення (появу) тої чи іншої моделі конституціоналізму. На зорі появи «конституціоналізму» ( а це приблизно середина ХІХ століття) більшість вчених-правознавців описуючи конституціоналізм як політико-правове явище явище,

говорили що для цього явища («конституціоналізму») характерним є наступне:  сам факт наявності конституції;  факт активного впливу Конституції на політичне життя країни;  конкретна визначена роль Конституції в системі нормативно-правових актів країни ( як правило визнання за Конституцією закону з вищою юридичною силою)  регламентація конституцією державного ладу

і політичного режиму країїни;  конституційне визнання прав і свобод людини;  реальне встановлення в державі при допомозі конституції правового характеру відносин між державою і особою. В ХХ столітті загальна теорія конституціоналізму отримала свій дальший розвиток. Зразу ж варто зазначити, що в залежності суті того чи іншого політичного режиму, зміст теоретичних напрацювань був звичайно різним.

Одні напрацювання були, наприклад в 20-40 роки в Франціїї, Англії чи США. І зовсім інша ситуація була в країнах де панували тоталітарні режими (фашиська Німеччина, фашисьтка Італія, більшовицько-сталінська Росія). Ці політичні режими взагалі визнавали цього явища. Вони його вважали виключно вигадкою буржуазного ладу

і тому в колишній радянський політичній літературі дуже часто про конституціоналізм можна було прочитати щось на взірець - «Конституціоналізм - це реакційна течія в політиці і юридичній науці, що визнає конституційну монархію найкращою формою правління» Зрозуміло, що таке поняття «конституціоналізму» є дуже далеким вид істини. У юридичній літературі не зустрічається якогось

єдиного уніфікованого одноманітного підходу до визначення поняття «конституціоналізм». Одне з найбільш поширених на сьогодні звучить таким чином, Конституціоналізм - це система ідей, доктрин та уявлень про політико-правові цінності сучасного державно-організованого суспільства в органічній єдності з теорією і практикою здійснення керівницта державою на основі

і у відповідності з конституцією. Іншими словами, «Конституціоналізм» - це така система ідей, поглядів і уявлень при якій визнається цінність конституції, її роль у становленні демократичного суспільства та держави, а також у забезпеченні функціонування їхніх основних інститутів: інституту прав людини, інституту розподілу влади; інституту місцевого самоврядування; інституту демократичних виборів

і т.д. В кожній сучасній демократичній державі (або державі яка прагне стати демократичною) твориться своя модель конституціоналізму. Є конституціоналізм німецький, французький, американський , англійський і т.д. Зрозуміло, що в них багато спільного. Але в той же самий час є і відмінності, є якісь і свої особливості. Це обумовлено багатьма факторами: серед них:  історичні традиції народу;  особливості менталітету (світосприйняття) народу 

належність до тої чи іншої родини ( системи) права ( для Європи дві системи; континентальна і англо-саксонська)  рівень правової культури народу і т.д. Очевидно, що в певних рамках сьогодні іде формування новітнього українського конституціоналізму. Який він сьогодні - український конституціоналізм? Що в нього спільного з конституціоналізмом європейських країн?

Що відмінного? Чи має він свої коріння (джерела) і як вони впивають сьогодні на його форму зміст? Запитань більше ніж відповіей. Але давайте поговоримо про це на семінарських заняттях.