Політичні права і свободи громадян України

ПЛАН:
 
1.  Свобода пересування, вибору місця проживання,право вільногозалишення території України .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  .  .  .  . . 2
2.  Правона свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації .  .  .  . . .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  .  .  .3
3.  Правобрати  участь в управлінні державними справами, всеукраїнському    та місцевихреферендумах, вільно обирати і бути обраним .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .5
4.  Правозбиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги,
походи й демонстрації .  .  .  .  .  . .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .7
5.   Право наінформацію .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  .  .  .  8
Література

Політичні права і свободи
громадян України
 
1.  Свобода пересування, вибору місця проживання,право вільного залишення територіїУкраїни
Право на свободу пересування, вибір місця прожи­вання,вільне залишення території України належить кожному,хто на законних підставах перебуває в Україні. Отже, цього права позбавлені особи, якіпроникли в країну внаслідок порушення візового режиму або законодавства про в'їзд.Закріплюючи це право, держава тим самим захищає територію країни, а також своїхгромадян, котрі відповідно до своїх інтересів та без усяких перепусток можутьпереїжджати з однієї місцевості в іншу й визначати собі місце проживання.
     Ст… 33 Конституції України, у якій закріплене цеправо, повністю відповідає вимогам Загальної декларації прав людини (ст… І3), Міжнародногопакту про громадянські й політичні права (ст. 12). Це повністю стосується як свободипересування, вибору місця проживання в межах країни, так і можливості залишатисвою країну і повертатися до неї.
Закріплення зазначених прав уконституційній нормі має велике значення саме по собі, але воно ще й  посилюється тієюобставиною, що із свободою пересування і виберу місцяпроживання тісно пов'язана реалізація багатьох інших конституційних прав ісвобод громадян, наприклад, права власності й спадкування, права на житло,працю, охорону здоров'я і медичну допомогу, виборчі права та ін.
Важливе значення має закріпленняв Конституції права вільно виїжджати за межі України та безпере­шкодноповертатися. Порядок реалізації цього права встановлюється Законом України від21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянУкраїни».
Згідно із Законом, громадяниновіУкраїни може бути тимчасово відмовлено у праві виїзду за кордон у таки випадках:якщо він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю; у нього неврегульованааліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання;                                                                                  проти нього порушено кримінальнусправу; засуджений за вчинення злочину; ухиляється від виконання зобов'язань,покладених на нього судовим рішенням; підлягає призову на строкову військовуслужбу; свідомо сповістив  про  себе неправдиві відомості; до  нього поданоцивільний позов до суду; за вироком суду визнаний особливо небезпечнимрецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції.
Даний перелік є вичерпним, і кожна підстава припиняєсвою дію по закінченню визначеного часу (відбуття покарання, виконання зобов'язань»,закінчення строку військової служби тощо).
Істотним у праві на виїзд з України є те, щогромадянин України не може бути позбавлений права у будь-який час повернутися вУкраїну.
2.  Правона свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації
Розвинута система громадських об'єднань — не­від'ємнийелемент громадянського суспільства. З Їх допомогою люди можуть спільновирішувати загальні проблеми, задовольняти та захищати свої потреби й інтереси.Громадські об'єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державніінститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручаннядержави в громадське життя. Конституційне право на свободу об'єднаним єюридичною основою створення й діяльності політичних партій, професійних спілокта інших громадських організацій.
Названі конституційні положення конкретизуються в Законі України від 16червня 1992 р. «Про об’єднання громадян”, який регламентуєзміст права об'єднання, його основні державні гарантії, порядок їх створення, діяльності,реорганізації та ліквідації.
Об'єднання громадян — це добровільне громадське формування, створене наоснові єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав ісвобод.
Об'єднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес асоціація, фонд,спілка тощо) визнаються політичною партією або громадською організацією.Зокрема, політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певноїзагальнонаціональної програми суспільного розвитку, які головною метою маютьучасть у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядуванняі представництво в їх складі. Членами політичних партій можуть бути лишегромадяни України. Громадською організацією є об'єднання громадян  длязадоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих,вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Громадяни мають право на участь у професійних спілкахз метою захисту своїх трудових і соціально — економічних прав та інтересів.Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, ів'язаних спільними інтересами за родом професійної діяльності. Професійніспілки утворюються без попереднього  дозволу на основі вільного вибору їхчленів. Усі професійні спілки мають рівні права. Вони здійснюють нагляд іконтроль за додержанням законодавства про працю і правил по охороні праці,доглядають за житлова — побутовим обслуговуванням працівників, утримуютькультурно-освітні заклади, будинки відпочинку, профілакторії, санаторії,туристичні та спортивні установи.
Ніхто не може бути примушений до вступу в будь — якеоб'єднання громадян чи обмежений у правах належність або неналежність дополітичних партій громадських організацій. Конституція гарантує добі вільністьвступу в об'єднання і перебування в ньому, виключає будь-який примус. Членствоу будь — якій або профспілці не може бути умовою заняття посади в державнійорганізації чи взагалі служити підставою для обмеження прав та свобод людини.
Усі об’єднання громадян рівні перед законом.Обмеження щодо діяльності політичних партій та громадських організацій ічленства в них встановлюються тільки Конституцією і законами України.
       Утворення і діяльність політичних партій тагромадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідаціюнезалежності України, зміну конс­титуційного ладу насильницьким шляхом,порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки,незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильництва, нарозпалювання між — етнічної ворожнечі; посягання на права й свободи людини,здоров'я населення, забороняються.
Політичні партії та громадські організації не можутьмати воєнізованих формувань. Не допускається створен­ня і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і вико­навчихорганах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а, також надержавних  підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах йорганізаціях.
Заборона діяльності об'єднання громадян здійсню­єтьсялише в судовому порядку.
Держава гарантує політичним партіям і громадськиморганізаціям рівні умови для виконання ними своїх завдань, що служить фактичноюі юридичною підставою для реалізації громадянами України свого права наоб'єднання.
3. Правобрати  участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевихреферендумах, вільно обирати і бути обраним
Це право означає гарантовану громадянам Україниможливість як безпосередньо, гак і через своїх пред­ставників здійснювати всюповноту влади. Дане право розвиває закріплене у ст… 5 Конституції України поло­женняпро народовладдя, яке має узагальнений, декла­ративний характер. А конкретновстановлюється право громадян на участь у проведенні референдумів і вільнихвиборів та бути обраними в органи державної влади, органи місцевогосамоврядування, право доступу до дер­жавної служби, а також до служби в органахмісцевого самоврядування.
Закріплене у ст… 38 Конституції України право гро­мадян повністювідповідає міжнародним нормам, зокре­ма, передбаченому у п. „а“ ст.25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права положенню про правокожного громадянина без будь-якої дискримінації та без обґрунтованих обмеженьбрати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і запосередництвом вільно обраних представників».
Ефективне та безперешкоднездійснення цього права потребує конкретизації в законодавстві, встановленнявідповідних правил, процедур, заходів правового захисту.
Всеукраїнський ймісцеві референдуми є конкретними інститутами прямого та безпосереднього народовладдя.За їх допомогою громадяни реалізують свої право на участь в управліннідержавними справами.
Право громадянобирати й бути обраним стоїть у центрі всіх процесів формування органівдержави, тобто має владно утворюючий характер. Загальні вибори органівдержавної влади та органів місцевого самоврядування надають народові унікальнуможливість контро я за діяльністю цих органів, включаючи повну зміну вла­ди.Вибори є вільними і здійснюються на основі загального, рівного й прямоговиборчого права шляхом таємного  голосування. Право обирати мають громадяни України які на день проведення виборів досягли 18-ти років, за винятком осіб,яких визнано судом недієздатними. Право бути обраними мають особи залежно відвиду виборів, зокрема, народним депутатом може бути обраний лише громадянинУкраїни, який на день  виборів досяг 21-го року, має право голосу і проживає вУкраїні протягом останніх п'яти років. Депутатом місцевої Ради може бутиобраний громадянин, який має право голосу і на день виборів досяг 18-ти років.
Право доступу додержавної служби означає, що громадянам України має бути забезпечена реальнаможливість займати за виборами, конкурсом, або призначенням посади в державнихорганах та їх апараті і здійс­нювати відповідні державні функції. Право надержавну службу мають громадяни України незалежно від поход­ження, соціальногоі майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичнихпоглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали від повіднуосвіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурснийвідбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів Ук­раїни.
і Закон України від 16 грудня 1993 р. «Продержавну службу» визначає загальні засади діяльності, а також статусдержавних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті.
4.  Правозбиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації
 
Це право призначене для забезпечення політичноїсвободи думок, переконань та висловлювань в Україні. За юридичним змістом воногарантує громадянам Укра­їни можливість вільно і необмежене виражати, обгово­рювати,роз'яснювати, переконувати й поширювати у будь-якій формі (в межах закону) своїдумки, переко­нання і погляди з усіх питань суспільного, політичного,економічного та суто культурного життя країни, зокре­ма, важливих питань,пов'язаних з обговоренням про­ектів законів і рішень загальнодержавного ймісцевого значення.
Ст. 39 Конституції України зобов'язує організаторів проведення зборів,мітингів, походів і демонстрацій завчасно сповіщати про це органи виконавчоївлади чи органи місцевого самоврядування, що гарантує органам влади можливістьвтручання, коли ті чи інші заходи спрямовані до цілей, які суперечать законові.Здійснен­ня щойно перерахованих політичних свобод забезпечу­ється наданнямгромадянам та їх організаціям громад­ських приміщень, вулиць, майданів,можливості широко розповсюджувати відповідну інформацію, використову­вати дляцього пресу, телебачення і радіо.
Обмеження щодо реалізації даного права може встановлюватися судомвідповідно до закону і лише в інте­ресах національної безпеки та громадськогопорядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, задля охорони здоров'янаселення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідальність за порушення передбаченого поряд­ку організації іпроведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій передбачається КодексомУкраїни про адміністративні правопорушення.
Зміст ст. 39 Конституціївідповідає положенням міжнародних договорів. Так, у ч. 1 ст. 20 Загальної декораціїправ людини  встановлено, що «кожна людина має право  на свободу мирнихзборів та асоціації”, а у ст.21 Міжнародного пакту про громадянські і політичніправа визначається  право на мирні збори. Користування цим  правом не піддягаєніяким обмеженням, крім тих, які  накладаються відповідно до закону і якінеобхідні в демократичному суспільстві, в інтересах громадської безпеки, громадськогопорядку, охорони здоров'я й моральності населення або захисту прав і свобод іншихосіб”.
5.Право направляти Індивідуальні чи колективні письмові звернення або особистозвертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування тапосадових і службових осіб цих органів
Закріплене у ст. 40 Конституції України правона звернення є   важливим засобом здійснення й захисту інших прав та свободгромадян, зміцнення  зв'язків населення з державним апаратом, участі громадян вуправлінні  державними справами. Звернення громадян у державні органи  місцевогосамоврядування сприяє посилення контролю народу за їх діяльності, боротьбі зтяганиною та бюрократизмом.
Праву громадян на особисте звернення, направленняіндивідуальних чи колективних звернень відповідає обов'язок органів тапосадових осіб, яким вони направленні, уважно, в установленому порядку та у встановленні строки розглянути їх прийняти щодо них законні обґрунтовані рішення.
Положення цієї статті Конституції конкретизованів Законі України від 2 жовтня 1996 р. „Про звернення  громадян“.Закон виділяє три види звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання),скарги. Оскарженими можуть бути дії або бездіяльність в управлінській сфері,внаслідок яких: порушень права та законні інтереси чи свободи громадянина, створеноперешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконнопритягнено до відпові­дальності. Звернення подаються до органів державноївлади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб. У зверненні має бутивикладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги,вимоги, проханім. Звернення обов'язково має бути підписаним Анонімні зверненняне розглядаються. Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення зпосиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік,віросповідання, національність громадянина, незнання мови. Якщо звернення невходить до повноважень тих органів, куди воно направлене, воно у строк небільше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органові чипосадовій особі. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тиморганам або посадо­вим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Заборо­няєтьсяпереслідувати громадян і членів їх сімей за по­дання звернення. Не допускаєтьсярозголошення одер­жаних із звернень відомостей про особисте життя грома­дян безїх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, якаохороняється законом. Звернення розглядаються і вирішуються у строк не більшеодного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потре­бують додатковоговивчення, невідкладно.
5.  Правона інформацію
Право на вільне вираження, своїх поглядів охоплюєправо кожного вільно збирати, зберігати, використо­вувати і поширюватиінформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Це правона свободу ін­формації гарантується ч.. 2 ст. 34 Конституції України іможе здійснюватися різними способами; шляхом між особистісного галасування,через засоби масової інформації, за допомогою матеріальних носіїв інформації,учбових закладів, на зборах і мітингах, сходах громадян, через різноманітніклуби, лектори та інші засоби за своїм вибором. Усі ці засоби вважаються законними,якщо при їх використанні виконуються встановлені законодавством прилила, якііснують, наприклад, для
засобів масовоїінформації, для проведення мітингів, демонстрацій, походів, пікетування тощо.
Здійснення права наінформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальноїцілісності або громадського порядку задля запобігання заворушень чи злочинів,для охорони здоров’я
населення, захистурепутації або прав інших людей, д. запобігання розголошенню інформації,одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Конкретні гарантії забезпечення права на інформаціювстановлюються в Законі України від 2 жовтня 1992 „Про інформацію“.
Під інформацією розуміють документовані або публічнооголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державій навколишньому середовищі. Закон встановлює загальні правові основні одержання, використання, поширення тазберігання інформації, закріплює право на інформацію в усіх сферах суспільногоі державного життя України, а також р розробляє систему інформації, її джерела,визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформаціїта забезпечує її захист, оберігає особу й суспільство від неправдивоїінформації.
Всі громадяни України, юридичні особи і держави органи мають право наінформацію. Це означає створення умов для вільного одержання, використання, поширеннята зберігання відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод ізаконних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичнимиособами і державою не повинна порушувати громадянські, політичні, економічні таінші права, свободи й інтереси юридичних осіб. Кожному громадяниновізабезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крімвипадків, передбачених законами України.
Право на інформацію забезпечується обов'язкоморганів державної влади, а також органів місцевого самоврядування інформуватигромадян про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державнихорганах спеціальних інформаційних служб або систем, що забез­печували б увстановленому порядку доступ до інфор­мації, вільним доступом суб'єктівінформаційних відно­син до статистичних даних, архівних, бібліотечних і му­зейнихфондів (обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей таособливими умовами їх зберігання, які визначаються законодавством); ство­ренняммеханізму здійснення права на інформацію; контролем з боку держави задодержанням законодав­ства про інформацію; встановленням відповідальності запорушення законодавства про інформацію.
Література
 
1.       Конституція України:Прийнята на п’ятій  сесії  Верховної Ради України  28 червня 1996 р.- К.„ДОК-К”, 1996.- 40 стор.
2.       Коментар  до КонституціїУкраїни: Наук. — популярне видання. – К.: Ін-т  законодавства  Верховної РадиУкраїни, 1996. – 376 с.
3.       Закон України  „ Прогромадянство України  ”  від 8 жовтня 1991 р.
4.       Загальна Декларації правлюдини від 10 грудня 1948 р.
5.       Конституційне  правоУкраїни, за редакцією доктора  юридичних  наук, професора В. Ф. Погорілка, К.1999 р.