Види об'єднань громадян

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
 КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедрадержавно – правових дисциплінКонтрольнаробота № 1здисципліни “Адміністративнеправо України”натему: “Видиоб’єднань громадян”
                                                                    Виконала:студентка
заочноїформи навчання
спеціальності6601
7 групи2 курсу
ТкаченкоО.І.
026135
Перевірив(ла):викладачБрательО.Г.Київ – 2003
ВСТУП
Суб’єктиадміністративно-правових відносин реалізують свої права і обов’язки не тількиіндивідуально, але й відповідним чиномоб'єднуючись в організації (асоціації). Колективна форма задоволення потребгромадян — звичайне у світовій практиці явище. Це достатньо самостійніутворення, у справи яких держава, як правило, втручається найменшим чином. Об'єднаннягромадян органічно вплітаються в тканину суспільних і, перш за все —адміністративно-правових відносин. Без них неможливо уявити саму організаціюсуспільства, механізм здійснення народовладдя в Україні. Іншими словами,демократія без різноманітних об'єднань громадян неможлива. До недавніх пір такіоб'єднання не мали належного розвитку: їх перелік був занадто обмежений,діяльність формальна, оскільки їх соціальне призначення, цілі й завдання булиповністю підпорядковані вимогам тоталітарної командно-адміністративної системи.
Своє основне соціальне призначення — задоволення потреб та інтересівгромадян — вони не виконували. Їх діяльність йшла врозріз із нормамиміжнародного права, хоч право громадян на об’єднання – їх невід’ємнеконституційне право.
ПОНЯТТЯ ІВИДИ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією тазаконодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактомпро громадянські і політичні права, Конвенцією Міжнародної організації праці№87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію».
У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає правогромадян створювати їх за своїм вибором без попереднього на те дозволу; правовступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти своїстатути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнароднимиорганізаціями тощо.
Стаття36 Конституції України закріплює право громадян Украї­ни на свободу об'єднанняу політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїхправ і свобод та задоволення політич­них, економічних, соціальних, культурнихта інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу вбудь-яке об'єд­нання громадян чи обмежений у правах за належність чиненалежність до політичних партій або громадських організацій.
Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різнихоб'єднань, тому поняття «об'єднання громадян» є узагальню­ючим, що відображуєрізноманітність цих форм у реальному житті суспільства.
Діяльність об'єднань громадян носить найрізноманітніший ха­рактер. Вонаможе бути спрямована на участь у розробленні держав­ної політики, розвитокнауки, культури, відродження духовних цін­ностей, розв'язання конкретнихсоціальних проблем окремих кате­горій та груп громадян, здійснення благодійноїдіяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлюватися спіль­ністюпрофесійних та інших інтересів громадян тощо.
Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в преамбуліЗакону України від 16 червня 1992 року «Про об'єднання громадян», що повністюузгоджується з положеннями Конституції України.
До речі, Закон дає офіційне визначення об'єднань громадян, під якимрозуміється добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересівдля спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
Іншими словами, це — нормативна, конституційно-правова основа дляреалізації прав громадян на вільне об'єднання, тобто гарантована державоюможливість громадян вільно об'єднуватись з іншими громадянами для задоволеннясвоїх політичних, економічних, соціальних, професійних інтересів.
Природа громадських об'єднань характеризується такими трьома ознаками:добровільне членство, самоуправління і стабільність у часі.
Об'єднання громадян — це добровільна, самодіяльна, постійно діючаасоціація людей, яка не має на меті отримання прибутків.
З огляду цього можна сказати, що законодавець не може втручатись вдіяльність громадських організацій, крім трьох випадків:
—при їх легалізації;
—при набутті ними прав юридичної особи;
—при здійсненні фінансового контролю за їх діяльністю і оподаткуванні.,
Об'єднання громадян створюються і діють на основі таких принципів якдобровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність ігласність.
Змістом їх діяльності є реалізація прав членів об'єднань, основою яких єїх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується наґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Їм притаманна організаційнаєдність, їх члени приймають участь у виробленні основних напрямків діяльностіоб'єднань, у виборах керівного складу, здійснюють контроль за діяльністю всіхпідрозділів об'єднань.
Завдання громадських об'єднань тісно поєднується з завданнями, які стоятьперед суспільством на кожному етапі його розвитку. В умовах розбудовигромадянського суспільства в Україні громадські організації повинні статидієвим елементом механізму здійснення повновладдя українського народу.
Закон України «Про об'єднання громадян» зазначає, що об'єднання громадянвизначаються або політичною партією, або громадською організацією.
Найбільш повну характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їхкласифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з чимвиділяються:
— масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійніорганізації, добровільні товариства, професійні спілки та ін.);
— органи громадської самодіяльності (народні дружини по охо­ронігромадського порядку);
— органи громадського самоврядування (ради і колективи мікро­районів,домові; вуличні комітети та ін.).
Об'єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності.Згідно з цим критерієм можна виділи­ти об'єднання громадян, які діють умасштабах всієї держави, мас­штабах окремих адміністративно-територіальниходиниць та їх частин, а також об'єднання громадян, діяльність яких носитьміжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й іншихдержав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштабдіяльності органів громадської самодіяльності та органів громадськогосамоврядування обмежений кордонами конк­ретних адміністративно-територіальниходиниць.
Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державнихорганізацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіхоб'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, притаманні тим чи іншимоб'єднанням громадян.
До загальних ознак слід віднести:
1)добровільність об'єднання. Це відображується у добровіль­ності вступу та виходуз об'єднання громадян, методах роботи, сут­ністю яких є досягнення певної мстивнутрішньоорганізаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою євиключен­ня із членів об'єднання громадян;
2)організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядуваннята саморегуляція;
3)відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи дер­жавно-владнихповноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваженнятакого роду і закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськимиінспекторами охоро­ни природи права складати протоколи про адміністративнеправо­порушення).
Окремими ознаками, характерними для окремих об'єд­нань громадян, є:
1)членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;             
2)обов'язковість участі членів об'єднання громадян в його ро­боті та створенніматеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;
3)наявність статуту об'єднання громадян. Як правило, в діяль­ності об'єднаньгромадян відсутні комерційні цілі або одержання при­бутку. Виняток становитьлише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарськаабо інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутнихзавдань та цілей.
Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять вик­лючно правовийхарактер. Це проявляється в законодавчому закрі­пленні правового статусуоб'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них єЗакон України «Про об'єд­нання громадян», а також закони України «Про свободусовісті та релігійні організації», «Про профспілки». Діяльність деяких об'єд­наньгромадян,, в тому числі кооперативних організацій, комерцій­них фондів, органівгромадської самодіяльності, регулюється відпо­відними законодавчими актами.
Партія політична – добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтисяздій­снення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів;організована певним чином час­тина якоїсь соціальної верстви, класу, покликанависловлювати і захи­щати інтереси цієї спільноти, до­магатися їх дотримання івиконання, бути її політичним “голосом”, “уособленням” окремих групо­вихінтересів.
Громадські організації та рухи – добровільні масові об'єднання громадян,що виника­ють внаслідок їхнього вільного во­левиявлення на основі спільних інтересіві завдань.
Громадські організації являють собою масові об'єднання громадян, котрівиникають за їхньою ініціативою для реалізації довгостроко­вих цілей, маютьсвій статут і харак­теризуються чіткою структурою. Найбільш поширенимирізновида­ми громадських організацій в сучасному світі є: профспілки;організації інвалідів; вете­ранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації;наукові, технічні, культур­но-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та ін.добровільні т-ва; творчі спілки; різноманітні земляц­тва; фонди, асоціації,товариства та ін. Характерною ознакою громадських організацій, як засвідчуєвищенаведене визначення, є документальне офор­млення мети й завдань іорганізаційно-структурне забезпечення.
Виділяють дві основні групи функцій громадських організацій: 1) функції,які вони виконують стосовно забезпе­чення захисту інтересів своїх чле­нів (осн.захисна, допоміжна фун­кція); 2) функції, які громадські організації виконуютьстосовно системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому (осн. операційнаі творча функції).
Відносна відстороненість громадських організацій від політики пов'язананасампе­ред з тим, що держава безпосередньо не втручається в їхню діяльність, алише регулює її відповідно до дію­чого законодавства. До того ж  громадські організації,на відміну від державних інститутів, не наділені владними повноваження­ми.Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки вони не ставлять за метуово­лодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільнихугруповань пов'язана з притаманними їм особ­ливостями функціонування (ви­никненняза ініціативою знизу, фак­тична єдність, забезпечення інтере­сів своїх членівта прихильників, не­залежно від мети та характеру об'єд­нання, нетрадиційність)та принци­пами їхньої діяльності (добровіль­ність, поєднання особистих ісуспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність).Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації не єполітичними організаціями. Однак сама по собі їхня діяльність почасти набуваєполітичного ха­рактеру, оскільки вони, по-перше, об'єд­нують людей, котрівходять до спек­тра політичних сил (патріотичні сили, націо­нально зорієнтованігрупи, прихиль­ники реформування суспільства та ін.), і по-друге, – вонистановлять собою потенційну базу для виникнення на їхній основі новихполітичних партій.
Громадські організації є невід'ємним елементом будь-якого демократичногосуспільства. Їх соціально-політичне призначення і роль поляга­ють насамперед утому, що вони допомагають людям у повсякденному житті, звільняють особистістьвід необхідності самостійно вирі­шувати безліч проблем, відкрива­ють широкіможливості для суспільно-політичної ініціативи народу, для здійснення нимсамоврядування.
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙСТАТУС ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН
Значною мірою взаємовідносини держави і об'єднань громадян регулюютьсянормами адміністративного права, а саме Законом України “Про об’єднаннягромадян”. Ці норми визнача­ють правовий статус об'єднань громадян, а саме—сукупність прав та обов'язків, які реалізуються у правовідносинах, щовиникають між об'єднаннями громадян і суб'єктами виконавчої влади.
Передусім це стосується питань легалізації об'єднань громадян,передбачених ст.ст. 13,14,15 Закону України “Про об’єднання громадян”. Іншимисловами, держава офіційно визнає об'єднання громадян  оформлює його правовестановище. Офіційне визнання об'єднань громадян здійснюється шляхом їхреєстрації або повідомлення про  заснування. Для реєстрації об'єднання громадянйого засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік якихвизна­чається законодавством. Крім того, громадські організації можутьлегалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповіднихдержавних органів.
Основоположне значення у визначенні правового становища об'єднаннягромадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завданняоб'єднання; умови і порядок прийому в члени об'єднання та виходу із нього;структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об'єднання; правата обов'язки його членів; джерела надходження коштів та порядок здійсненнявидів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань; порядок внесеннязмін і доповнень в статут; порядок реорганізації або лі­квідації об'єднання;юридичну адресу.
Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягаютьобов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізаціягромадських організацій здійснюється відповідно Міністерством юс­тиції України,органами місцевої державної адміністрації, а також виконавчими органамимісцевого самоврядування. Відмова в реєст­рації об'єднання громадян може бутиоскаржена в судовому порядку.
Законом України “Про об’єднання громадян” встановлені й певні вимоги дозасновників об єднань громадян, передбачених ст.ст. 11,12. Так, політичні партиможуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які необмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Щосто­сується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України,можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18років. Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, якідосягли 15-річного віку (Закон України “Про молодіжні та дитячі громадськіорганізації” від 1 грудня 1998 р.).
Важливим чинником, що впливає на адміністративно-право­вий статусоб'єднань громадян, є встановлення державою обме­жень на створення тадіяльність об'єднань громадян. Так, не підля­гають легалізації такі об'єднаннягромадян, а діяльність легалізова­них об'єднань громадян забороняється всудовому порядку, якщо їх метою е: зміна насильницьким шляхом конституційноголаду та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територі­альноїцілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади,пропаганда війни, насильства, розпалювання між­етнічної, расової та релігійноїворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, створеннявоєнізованих формувань (ст.4 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, нада­ючи їмшироку автономію. Проте це не виключає здійснення з боку держави контролю задіяльністю об'єднань громадян, що передбачено ст.ст. 25,26. Так, органи, щопроводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержаннямними положень статуту. Законом України “Про об’єднання громадян” закріпленоправо представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводятьоб'єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхіднихвипадках пояснення.
Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контрольза джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також заправильністю сплати об'єднаннями грома­дян податків. З свого боку об'єднаннягромадян повинні представ­ляти фінансовим органам декларацію про свої прибуткита витрати.
Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартівможе здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншимиорганами державного нагляду і контролю. За порушення законодавства об'єднаннягромадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Дляздійснення своєї діяльності об'єднання громадян наділяють­ся широкими правами.Вони можуть виступати учасниками суспіль­них правовідносин, набувати майнові інемайнові права, братії участь у розробленні державної політики та формуванніорганів влади, про­водити масові заходи тощо.
ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯПРАВОВОГО СТАНОВИЩА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободисвітогляду і віросповідання породжує різного роду суспільні відносини, значначастина яких носить правовий характер. Так, закрі­плене у ти статті правогромадян на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів, проведеннярелігійної діяльності обумовлює ство­рення та діяльність ріпних релігійнихорганізацій — релігійних товариств, управлінь, центрів, монастирів, релігійнихбратств, духовних на­вчальних закладів і т. ін., що становлять собою стійкіорганізаційні си­стеми з специфічними цілями та конкретними способами їхдосягнення.
Основним законодавчим актом, який визначає правове станови­ще релігійнихорганізацій, а також їх взаємовідносини з державою є Закон України «Про свободусовісті та релігійні організації». Сутність правового регулюваннявзаємовідносин держави і релігій­них організацій полягає в такому: держана таїї органи не користу­ються методами державно-правового контролю або примусу привиз­наченні громадянами свого ставлення до релігії, не втручаються у релігійнудіяльність організацій віруючих, якщо вони не порушує законів держави тавстановленого порядку, не надають релігійним організаціям матеріальноїпідтримки, не доручають їм виконання будь-яких державних функцій. Разом з тимдержава сприяє встанов­ленню відносин взаємної релігійної та світоглядноїтерпимості і по­ваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних органі­заційта право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуальних обрядів,здійснює державний контролі, за додержанням законодавства України про свободусовісті та релігійні організації. У свою чергу, релігійні організаціїпозбавлені права втручатися у справи держави, брати участь у діяльностіполітичних партій, вису­вати кандидатів до органів державної влади. Ціорганізації займають­ся питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійнихпотреб гро­мадян. При цьому релігійні організації мають право на участь у сус­пільномужитті та використання засобів масової інформації нарівні з об'єднаннямигромадян.
Для одержання релігійною організацією права юридичної осо­би необхідна їїдержавна реєстрація. Засновники релігійної органі­зації — віруючі повнолітнігромадяни у кількості не менше 10 чо­ловік —- подають заяву про реєстрацію тастатут релігійної органі­зації у відповідний державний орган, який зобов'язанийу місячний термін прийняти рішення про реєстрацію.
Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючихгромадян і має низку важливих особливостей. Зокрема, у статуті наводятьсявідомості про вид релігійної організації, її місце знаходження, майновий стан,права релігійної організації на засну­вання підприємства, засобів масовоїінформації, створення навчаль­них закладів, порядок вирішення майнових та іншихпитань у разі припинення діяльності релігійної організації та ін.
Релігійні організації мають право використовувати для своїх потребспоруди та майно, які надаються їм на договірних засадах державними,громадськими організаціями або громадянами.
У власності релігійних організацій можуть знаходитися спору­ди, предметикульту, об'єкти виробничого, соціального та благодійного призначення,транспорт, грошові кошти та інше майно, що необхідне їм для забезпечення їхньоїдіяльності.
Суб’єктами відповідальності за порушення законодавства про свободусовісті та релігійні організації поряд з посадовими особами державних органівможуть бути також особи, які займають відповідне становище в ієрархіїрелігійних організацій, та громадяни.
Припинення діяльності релігійних організацій можливе як за рішенням їхчленів, так і за рішенням суду в разі порушення ними законодавства України.
ПРАВАОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ГОСПОДАРСЬКА ТА ІНША КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
У відповідності з Законом України “Про об’єднання громадян” (ст.20, 21,22, 23, 24) об'єднання громадян користуються досить широкими правами, головнимиз яких є права: виступати учасником цивільно-правових відносин; представляти тазахищати свої законні інтереси у державних та громадських органах; брати участьу політичній діяльності; підтримувати інші об'єднання; створювати установи таорганізації; одержувати необхідну інформацію, розповсюджувати її та засновуватизасоби масової інформації; засновувати підприємства, необхідні для виконаннястатутних цілей. Визначені права політичних партій:
—приймати участь у виробленні державної політики;
—брати участь у формуванні органів влади, представництво в їх складі;
—мати вільний доступ під час виборчої кампанії до державних засобів масовоїінформації.
Об'єднання громадян мають досить широкі майнові та інші «матеріальні»права (ст.21 Закону України “Про об’єднання громадян”: “Власність об'єднаньгромадян. Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно,необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуваєправо власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами(учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків,пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а такожна майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не забороненихзаконом. Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажусуспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів,виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій,інших політичних заходів. Громадські організації також мають право на майно такошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльностістворених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованихпідприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, щоліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується длявиконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбаченихзаконодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави”).
В той же час держава:
1) встановлює обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичнимипартіями, їх установами та організаціями (ст.22 Закону України “Про об’єднаннягромадян”: “Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичнимипартіями, їх установами та організаціями. Політичним партіям, їх установам таорганізаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та іншемайно від:
•іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян таосіб без громадянства;
•державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крімвипадків, передбачених законами України;
•підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь державиабо іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків;
•нелегалізованих об'єднань громадян;
•анонімних пожертвувачів.
Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та іншихцінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати вних коштовності. Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджетидля загального відома”).
2) визначає умови здійснення права власності (ст.23 Закону України “Прооб’єднання громадян”: “Здійснення права власності. Право власності об'єднаньгромадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори,конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України тастатутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майномможе бути покладено вищими статутними органами управління на створювані нимиоргани, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян”) 3) умовизайняття господарською та іншою комерційною діяльністю (ст. 24 Закону України“Про об’єднання громадян”: “Господарська та інша комерційна діяльність. З метоювиконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можутьздійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхомстворення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи,заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичніпартії, створювані ними установи і організації не мають права засновуватипідприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською таіншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури,інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою,проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичнихзаходів. Об’єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язанівести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність,зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджетуплатежі у порядку і розмірах, передбачених законодавствам”).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ОБ’ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН
Відповідальність за порушення законодавства об’єднаннями громадянпередбачена статтями 27, 28, 29, 30, 31, 32 Закону України “Про об’єднаннягромадян”.
Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни запорушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну,цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднаннягромадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншимизаконодавчими актами України. Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалосяу встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або якепримусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь удіяльності таких об'єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальнувідповідальність (ст. 27 Закону України “Про об’єднання громадян”). (Статтю 27доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3582-12 від 11. 11. 93)
Види стягнення. За порушення законодавства до об'єднання громадянможуть бути застосовані такі стягнення:
• попередження;
• штраф;
• тимчасова заборона (зупинення) окремих видівдіяльності;
• тимчасова заборона (зупинення) діяльності;
• примусовий розпуск (ліквідація) (ст. 28 Закону України“Про об’єднання громадян”).
Попередження. При вчиненні об'єднанням громадян правопорушення, якене тягне за собою обов'язкового застосування іншого виду стягнення,передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмовепопередження (ст. 29 Закону України “Про об’єднання громадян”).
Штраф. В разі грубого або систематичного вчиненняправопорушень, за поданням легалізуючого органу або прокурора на об'єднаннягромадян може бути накладено штраф в судовому порядку (ст. 30 Закону України“Про об’єднання громадян”).
Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї, діяльностіоб'єднання громадян. З метою припинення незаконної діяльності об'єднаннягромадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасовозаборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльністьоб'єднання громадян на строк до трьох місяців. Тимчасова заборона окремих видівдіяльності об'єднання громадян може здійснюватись шляхом встановлення заборонина проведення масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійсненнявидавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій зматеріальними цінностями тощо. За поданням органу, який звертався до суду щодотимчасової заборони окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян, судможе продовжити цей термін. При цьому загальний термін тимчасової заборони не повиненперевищувати шість місяців. При усуненні причин, що стали підставою длятимчасової заборони, за клопотанням об'єднання громадян його діяльність можебути відновлена судом в повному обсязі (ст. 31 Закону України “Про об’єднаннягромадян”).
Примусовий розпуск (ліквідація) об'єднання громадян. За поданнямлегалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусоворозпускається (ліквідується) у випадках:
1)вчинення дій, передбачених статтею 4 Закону України “Про об’єднання громадян”;
2)систематичного або грубого порушення вимог статті 22 Закону України “Прооб’єднання громадян”;
3)продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбаченихЗаконом України “Про об’єднання громадян”;                                                                                                  
4)зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнаєтьсяяк така.
Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друкованого засобумасової інформації об'єднання громадян, яке примусово розпускається. Пропримусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян реєструючий орган протягомп'ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє узасобах масової інформації. Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських таміжнародних об'єднань громадян на території України приймається КонституційнимСудом України (ст. 32. Законом України “Про об’єднання громадян”).
МІЖНАРОДНІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН
Діяльність міжнародних об’єднань громадян регулюється статтями 33, 34Закону України “Про об’єднання громадян”.
Міжнародні зв'язки об'єднань громадян. Громадські організації, їх спілкивідповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнароднігромадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднаньгромадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідніугоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнароднимзобов’язанням України. Політичні партії мають право засновувати або вступати в міжнародніспілки, статутами яких передбачено створення лише консультативних абокоординуючих центральних органів (ст. 33 Закону України “Про об’єднаннягромадян”).
Міжнародні громадські організації. Філіали іноземних громадськихорганізацій. Міжнародні громадські організації, філіали, відділення,представництва, інші структурні осередки громадських (неурядових) організаційіноземних держав на території України діють відповідно до цього Закону, іншихзаконодавчих актів України. Легалізована громадська організація, що виступилазасновником, стала членом міжнародної організації або іншим шляхом пошириласвою діяльність на територію іноземної держави, зобов'язана в місячний строкподати необхідні документи для перереєстрації в Міністерстві юстиції України якміжнародна, якщо інше не передбачено законами України (ст.34 Закону України“Про об’єднання громадян”).
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ІНШІ ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯНПолітичні партії
Однією з перших на території України була зареєстрована МіністерствомЮстиції України Українська республіканська партія (5 листопада 1990 р.). Метапартії — побудова самостійної демократичної української держави.
Вирішення екологічних проблем політичними методами — така мета Партіїзелених України (24.05.1991 р.). Були зареєстровані й такі партії як Українськадемократична партія (15.01.1991 р.); Демократична партія України (28.06.1991р.);
Народнапартія України (28.08.1991 р.); Партія демократичного відродження України(27.09.1991 р.); Ліберальна партія України (10.10.1991 р.); Соціал-демократичнапартія України (01.11.1991 р.); Об'єднана соціал-демократична партія України(15.11.1991 р.); Українська християнсько-демократична партія України(01.11.1991 р.); Соціалістична партія України (25.11.1991 р.).
Партії ставлять перед собою різноманітну мету, мають різні політичніпрограми, але в основному їх мета співпадає — це побудова на Українісамостійної і незалежної держави; її розвиток на основі принципів свободи,демократії, соціальної справедливості і солідарності; формування в Українісуспільства з високим рівнем життя, відродження і подальший розвиток культуриукраїнського народу.Інші об'єднання громадян
Рух — це суспільно-громадська діяльність, що має на метіпевні завдання й цілі. Розрізняють масові рухи і рухи, що сповідують політичніцілі. Поки що Міністерство Юстиції України зареєструвало 1 рух, який має наметі політичні цілі:
«НароднийРух України».
Масових рухів — 2. Це — Український республіканський рух «Педагоги за мирі взаєморозуміння» та «Українська Рада Миру».
Громадські об'єднання культурних зв'язків з іноземними країнами.Таких об'єднань біля 20. Серед них — «Україна-Туреччина», «Україна-США»,«Україна-Індія» і т.д.
Спілки. Це об'єднання громадян для реалізації яких-небудьспільних цілей. Міністерство Юстиції України зареєструвало спілку адвокатів,юристів, вчителів, музикантів, ветеранів Афганістану, «Українську спілкумалолітніх в'язнів фашистських концтаборів»...
Фонди. Це найпоширеніший (основний) вид громадських об'єднань.Вони подібні до рухів, але мають більш конкретні цілі й завдання. Напрямки їхдіяльності різноманітні. Вони охоплюють різноманітні сфери життєдіяльностіреспубліки.
Існують фонди культурно-освітницького напрямку (Слов'янський фондУкраїни, Український фонд культури), благодійного характеру (Український національнийфонд допомоги інвалідам Чорнобилю), міжнародного спрямування («Відродження»).
Асоціації — це об'єднання громадян або членів трудових колективіводного роду діяльності.
Серед зареєстрованих є асоціації наукового, історичного, спортивного,правового та інших напрямків. Так, 8.07.1991 року зареєстрована Українськауфологічна асоціація, в сферу діяльності якої входить вивчення явищ НЛО таінших аномальних явищ.
І    Інші об'єднання громадян — серед них товариства, академії,комітети, клуби, федерації, ліги та ін.
10.10.1991 р.була зареєстрована спілка Червоного Хреста; 29.01.1992 р.— «Знання», 6.03.1991 р. — «Клуб Івана Піддубного»; 9.03.1991 р. — НаціональнийОлімпійський комітет України.
ВИСНОВОК
Із сказаного можна зробити певні висновки. Уся система прав і обов’язків,їх співвідношення зумовлені об’єктивними потребами та інтересами суспільства, зодного боку, й інтересами громадянина і людини з іншого.
Право громадян на свободу об’єднання – їх невід’ємне право, якегарантовано не тільки міжнародними угодами, а й Конституцією і законодавствомУкраїни.
Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене наоснові єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав ісвобод.
Об’єднання громадян проявляється або політичною партією, або громадськоюорганізацією. Політична партія ставить за мету оволодіння державною владою,формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування.Громадська організація – об’єднання громадян з метою задоволення і захистусвоїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Цеорганізації, які мають будь-яку мету, крім політичної.
Усі ці надзвичайно важливі засади знайшли своє втілення в Законі Українивід 16 червня 1992 року “Про об’єднання громадян”, який регулює порядокстворення об’єднань громадян, їх права, громадську діяльність.
ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА
1.  Адміністративне право України. [Підручникдля юрид. вузів і фак-ів / Ю.П.Битян, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін.];За ред. Ю.П.Битяна. – Харків: Право, 2001 – 528 с.
2.  Кодекс України про адміністративні правопорушення(станом на 15.01.2000 р. К.: Вид. “Сірін”; 2000 р. – 168 с.
3.  Мельщенко В.Ф. Основи конституційного права України:Курс лекцій для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995 –240 с.
4.  За редакцією Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. Політологічнийенциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів – К.:Генеза, 1997 – 400 с.
5.  Юридичний словник-довідник: За ред. Ю.С.Шемшученка. –К., Феміна, 1996 – 696 с. (Nota bene).
6.  Закон України від 16 червня 1992 р. “Про об’єднаннягромадян”.
7.  Закон України від 1 грудня 1998 р. “Про молодіжні тадитячі громадські організації”.