ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
КУЧМА Леся Олексіївна
УДК: 324: 316.45:159.922: 342.727] (477)
НОРМАТИВНІ МЕЖІ МАНІПУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТОРАТОМ У ВИБОРЧОМУПРОЦЕСІ
Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути тапроцеси
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Львів – 2008
Дисертацією єрукопис.
Робота виконана накафедрі політології філософського факультету Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка Науковий керівник: кандидат політичних наук,доцент Шурко Оксана Богданівна, Львівський національний університет імені ІванаФранка, доцент кафедри політології.
Офіційні опоненти:доктор політичних наук, професор Бурдяк Віра Іванівна, Чернівецькийнаціональний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології тадержавного управління кандидат політичних наук, доцент Климончук ВасильЙосипович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доценткафедри політології.
Захист відбудеться13 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої радиД.35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка заадресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд.301.
Із дисертацієюможна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університетуімені Івана Франка за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, 5.
Авторефератрозіслано 7 лютого 2008 р.
В. о. вченогосекретаря
спеціалізованоївченої ради
докторфілософських наук, доцент Н.П. Гапон
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьдослідження. Суспільство упродовж своєї історії винайшло лише три основнихспособи впливу на людину, а саме примус, маніпуляцію та співробітництво. Уконтексті дослідження сфери політики та можливостей застосування різноманітнихтехнологій впливу вказані способи застосовуються в суспільно-політичній практиці.Проте у всіх суспільствах, навіть у найдемократичніших, не відмовляються відманіпулювання тією чи іншою мірою свідомістю населення. Маніпуляції стализвичним явищем у повсякденному житті, економічній конкуренції та політичнійборотьбі.
У нашій країні ізвідновленням незалежності відбулися значні зміни в напрямі формування новогодемократичного суспільства, де головним способом приходу до влади різноманітнихсуспільних сил та конкретних осіб стали всезагальні, прямі, рівні та таємнівибори. У сучасних механізмах та технологіях виборів наявні як позитивні, так інегативні сторони представницької системи врядування, процесу делегування. Відеалі вибори призначені для відбору найкращих, однак практика досить частодалека від цього ідеалу. Загалом вибори, як і сама демократія, є суперництвом,що має свій визначений результат, тому найчастіше перемагають не найкращі, аагресивніші, ті, які краще вміють переконати чи ввести в оману виборців.
Саме виборчусистему вчені розглядають як найпридатнішу до маніпуляцій характеристикуполітичної системи. Виборчий процес є особливо показовим для дослідженьполітичного маніпулювання, оскільки в цей період мобілізуються всіманіпулятивні ресурси з метою спонукати населення до активної підтримки певнихсил. Механізми політичного маніпулювання постійно діють та удосконалюються, щобу потрібний момент бути задіяними на повну силу та привести до бажаногорезультату. Водночас маніпулювання не обмежується лише виборчою практикою. Воноє успішним лише за умови тотальності, тобто всеохопності, безперервності табезальтернативності, відсутності масштабних та протилежних за напрямамиманіпулятивних акцій.
Процесманіпулювання зазвичай має негативні наслідки. Вчені, зокрема, зазначають, щодеструктивні маніпуляції людиною, суспільною думкою та масовою свідомістю,поряд із національними конфліктами, екологічними катастрофами та демографічнимипроблемами, перетворяться в глобальну світову проблему початку третьоготисячоліття. Тому актуальною постає проблема створення дієвої системи соціально-психологічногозахисту в масштабах українського суспільства, оскільки традиційні механізмизахисту громадян зруйновані або ж не відповідають розвиткові сучаснихманіпулятивних технологій, а нові механізми захисту ще тільки формуються.Значення має й те, що окремі громадяни не володіють основними способамиобмеження маніпулятивного впливу.
На сьогоднішнійдень у політичній науці маніпулювання досліджують у двох основних напрямках.По-перше, стосовно порушення прав людини, коли маніпулювання розглядають якповодження з людиною не як з суб’єктом політичного буття, а як з об’єктом, щовходить у суперечку з основними нормами захисту прав людини. По-друге,маніпулятивну поведінку в спілкуванні розглядають як одну з причин порушеннявзаєморозуміння між людьми. Саме в цьому і полягає актуальність дослідженняобмеження політичного маніпулювання, коли ставиться завдання усуненнянегативного маніпулятивного впливу у конкретних сферах політичного буття. Підостанніми розуміємо передусім виборчий процес та можливість застосовувати уньому різноманітні маніпулятивні технології, які дають змогу керуватисвідомістю електорату. Актуальність дослідження зумовлена також необхідністювиявити набір маніпулятивних технологій, які застосовуються у виборчомупроцесі, та зменшення ефективності їх впливу на свідомість громадян черезформування в суспільстві дієвої системи обмежень маніпулювання.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планаминаукових досліджень кафедри політології філософського факультету Львівськогонаціонального університету імені Івана Франка „Етнополітичні процеси вУкраїні”, номер державної реєстрації № 0103U005961.
Мета дослідження –з’ясувати основні обмежуючі чинники, які б перешкодили використаннюманіпулятивних впливів, та визначити на цій основі систему нормативних обмеженьманіпулювання електоратом у виборчому процесі (на прикладі останніх виборчихкампаній в Україні).
Досягненняпоставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
уточнити розуміннясуті політичного маніпулювання через визначення основних ознак маніпулятивноговпливу, дослідження суб’єкта і об’єкта маніпулювання та особливостей їхвзаємодій та взаємовпливів;
на основі аналізупсихологічних аспектів маніпулювання дослідити вплив та ефективність емоційноїдомінанти у виборчому процесі; розглянути основні засоби та технологіїманіпулювання у виборчому процесі, а також проаналізувати маніпулювання черезтакі явища, як стереотипи та міфи;
на основі аналізурізних методологічних підходів визначити систему обмежень маніпулюванняелекторатом у виборчому процесі;
проаналізуватиіснуючі нормативно-правові акти щодо виявлення нормативно-правових обмеженьманіпулювання, визначити їх місце у системі правових норм та їх відповідністьсучасній виборчій практиці;
дослідити значеннягромадянської культури як основного чинника в системі обмежень маніпулюваннясвідомістю
розкрити рольполітичного досвіду та громадянської компетентності в процесі формуваннязахисних від маніпулювання механізмів;
виявити основнінебезпеки маніпулювання для окремої особистості та першочергові способизахисту, які вона може використовувати і які б стали основною межею дляманіпуляторів у виборчому процесі.
Об’єкт дослідження– процес політичного маніпулювання, його суть, структура та основні прояви уполітичній практиці.
Предметдослідження – система нормативних меж маніпулювання електоратом у виборчомупроцесі, особливості формування та забезпечення інформаційно-психологічноїбезпеки людини, суспільства та держави.
Основнимиметодологічними підходами та принципами дослідження стали вимогизагальнонаукових та філософських принципів пізнання, ефективних при аналізіполітичної сфери – системності, історизму, міждисциплінарного підходу якметодів комплексного аналізу політичних процесів. Важливе значення в дисертаціїнадано таким методологічним підходам, як нормативний, структурний,інституційний та процесуальний.
У роботівикористано і спеціальні наукові методи. Різноплановість об’єкта дослідженнявимагала використання методу системного аналізу, оскільки розглянуто нормативнеобмеження маніпулювання, забезпечення інформаційно-психологічної безпеки якскладну систему, що включає в себе правові, моральні та політичні норми.Використано також методи компаративістики, екстраполяції, моделювання тапрогнозування, які дають змогу співставити та передбачити можливі наслідкивикористання маніпулятивних технологій, функціонування системи обмежень такогороду впливів, простежити подальший розвиток демократичного процесу в Україні.Застосування вказаних методів дало змогу реалізувати принципи об’єктивності,логічної несуперечності та повноти.
Наукова новизнароботи визначається вибором предмета дослідження та проблематикою, яка досі немала цілісного розгляду у політичних науках, побудовою авторськоїконцептуальної схеми нормативних меж маніпулювання у виборчому процесі. Впершездійснено системні дослідження проблематики захисту громадян від негативнихпсихологічних впливів та побудовано систему обмежень маніпулювання електоратом,розглянуто можливості її втілення у сучасній українській виборчій практиці.
Наукова новизнадисертації визначається такими результатами дослідження:
визначеноцентральне значення проблеми захисту громадян від маніпулювання у виборчомупроцесі як для теорії, так і для практики політичної науки;
на основіузагальнення теоретичних розробок політичного маніпулювання обґрунтовано таконкретизовано його суть як прихованого впливу на здійснення політичноговибору;
уперше визначеносистему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, якавключає моральні, правові та політичні аспекти нормування суспільних взаємодій;до цієї системи відносимо: нормативно-правові межі маніпулювання, якіпередбачають законодавчо закріплену відповідальність за використанняманіпулятивних технологій у політичних процесах; особистісно-психологічні межіманіпулювання, до яких відносимо методи захисту, якими повинен володіти коженгромадянин для розпізнавання маніпулювання та успішного захисту від нього;соціально-політичні обмеження та способи захисту, які зумовлені громадянськоюкультурою та способами взаємозв’язку людей у політичній сфері;
на основі аналізузарубіжного та українського законодавства доведено необхідність створеннянормативно-правових актів, які б регулювали проблеми психологічного захистуособи, суспільства та держави, виокремлювали проблему забезпеченняінформаційно-психологічної безпеки в особливий аспект нормативно-правовогорегулювання;
обґрунтованозначення громадянської та політичної культури як основного чинника у системіобмеження маніпулювання у виборчому процесі;
визначенодомінуючу роль громадянської компетентності та інститутів її формування упроцесі забезпечення можливості свідомого політичного вибору. Стверджується, щополітична компетентність є мінімально необхідним рівнем знань, який гарантуєполітичну грамотність та обмежує ефективність маніпулятивного впливу;
встановленоосновні напрями підвищення індивідуальної невразливості до маніпулятивнихтехнологій через культивування свідомого відношення громадян до своєї ролі уполітичному процесі, через уникнення надмірної емоційності при прийняттіполітичних рішень та формування своїх політичних орієнтацій на основі сумивідповідних знань, отриманих у процесі свідомого переконання та вільного спілкування.
Теоретичнезначення дисертації полягає в тому, що вона поглиблює рівень знань проманіпулятивні технології та можливості їх обмеження у сучасному виборчомупроцесі. Висновки та положення дисертації можуть бути використані в підготовцінаукових праць, навчальних посібників та спецкурсів з політичних наук та унавчальному процесі на філософських, соціологічних та юридичних факультетахвузів при читанні курсів з політології та політичної психології.
Практичне значенняотриманих результатів полягає у тому, що матеріали сприятимуть кращомурозумінню й вирішенню практичних політичних проблем українського суспільства,пов’язаних з використанням та обмеженням маніпулятивних впливів у виборчомупроцесі. Рекомендації мають прикладне значення й можуть бути застосовані увиборчий період як основні чинники захисту як окремої особистості, так ісуспільства та держави від маніпулювання, а також зменшення ефективностіостаннього.
Матеріалидисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальшихдосліджень проблеми політичного маніпулювання та його обмеження, а також усфері наукового консультування.
Особистий внесокздобувача полягає в самостійному опрацюванні й узагальненні теоретичногоматеріалу за темою дисертації, виробленні концептуальної схеми дослідження,побудові системи нормативного обмеження маніпулювання електоратом у виборчомупроцесі.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідженняапробовано у формі доповідей на наукових конференціях: „Україна післяпрезидентських виборів: становлення демократії та розвиток громадянськогосуспільства” / Всеукр. науково-практична конференція. – Львів, 24 вересня 2005р.; „Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі” / Всеукр.науково-практична конференція. – Львів, 15-16 травня 2006 р.; „Політична наукав Україні: стан і перспективи” /Науково-практична конференція. – Львів, 10-11травня 2007 р.; „Політичний процес у сучасній Україні: регіональний вимір”/Міжрегіональна конференція. – Львів, 26 травня 2007 р.; на щорічнихзвітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів кафедри політологіїЛьвівського національного університету імені Івана Франка. Результатидослідження обговорено на засіданнях кафедри політології Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка.
Публікації. Затемою дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у наукових фаховихвиданнях, визначених переліками ВАК України.
Структура роботиобумовлена метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження та обраноюметодологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семипідрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсягдисертації становить 184 сторінки, список використаних джерел налічує 243позиції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У „Вступі”обґрунтовано актуальність, розкрито ступінь наукової новизни дослідженняпроблеми, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, наукову мету та завдання,подано методологічну основу дисертації, її теоретичне і практичне значення,наведено дані про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі„Теоретико-методологічні аспекти дослідження політичного маніпулювання”розглянуто основні методологічні підходи до розуміння понять „вплив”,„маніпулювання”, „політичне маніпулювання”, проаналізовано наукові джерела зпроблеми та основні чинники, які обумовили звернення вчених до проблемобмеження маніпулювання у виборчому процесі.
У підрозділі 1.1„Стан дослідження проблеми, аналіз джерельної бази” проаналізовано станопрацювання теми дослідження в українській та зарубіжній науковій літературі,виділено ключові аспекти проблематики політичного маніпулювання та йогообмеження, що знайшли відображення у залучених до дисертації роботах Г. Лебона,Р. Чалдіні, С. Московічі, Г. Шіллера, Р. Даля, Є. Доценко, С. Кара-Мурзи, Р.Гудіна, Є. Берна, Б. Бессонова, Є. Аронсона, Є. Пратканіса, В. Бурлачука, В.Розенбаума, Б. Кормича, Г. Грачова, І. Мельника, Г. Ємельянова, В. Лепського,В. Денисенка, С. Наумкіної, А. Колодій, О. Ліщинської, В. Бурдяк, Н. Ротар, Л.Леонтьєвої тощо.
В ході проведеногоджерелознавчого дослідження основних трактувань понять „вплив”, „маніпулювання”та „політичне маніпулювання”, автором стверджується, що соціальний вплив єпроцесом, що реалізується в ході взаємодії двох і більше рівнопорядкових системі результатом якого є зміни в структурі, стані хоча б однієї з цих систем.Зосереджено увагу на проблемах впливу у політичній практиці, який трактуєтьсяяк процес несиметричної взаємодії політичних акторів та широких верств, виступаючиоднією із основних складових владних відносин.
Доведено існуванняв політичній практиці раціональних та ірраціональних методів впливу, останні зяких найчастіше мають руйнівне значення. Йдеться про негативніінформаційно-психологічні, маніпулятивні впливи, мета яких полягає уприхованому спонуканні індивідуальних і соціальних суб’єктів до дій на шкодувласним інтересам задля інтересів окремих осіб, груп або ж організацій, щоздійснюють ці впливи. На основі джерелознавчого дослідження маніпулювання у виборчомупроцесі, стверджується, що попри значну кількість наукових розробок у вказанійсфері, комплексного дослідження захисту від маніпулятивних впливів у політичнійпрактиці на сьогодні не існує, що зумовлено, передусім, закритістю інформаціїпро використання таких впливів та багатоманітністю проявів їх застосування.
Досліджено основнінапрями теоретико-методологічного розгляду феномену маніпулювання таполітичного маніпулювання. На основі аналізу з’ясовано та аргументовано, щоманіпуляція являє собою складне та багатогранне явище, яке потребує детальногонаукового дослідження. Стверджується про існування різноманітних підходів допояснення цього феномену з акцентами уваги на меті маніпулятивних дій, назасобах, які при цьому застосовуються, на співвідношенні між маніпулятором таманіпульованим. Розуміння маніпуляції в основному зводиться до прихованоговпливу, факт якого не повинен бути зауважений об’єктом маніпулювання. Оскількизавданням є уточнення суті політичного маніпулювання, під останнім розумієтьсяпроцес впливу на здійснення політичного вибору. Такий процес зазвичай маєприхований характер та формує у громадян „ілюзію вибору”, коли об’єкт впливупереконаний у власному свідомому управлінні своїми думками, поведінкою.вибором.
Зроблено висновок,що політичне маніпулювання створює видимість демократії, коли народом, що маєприродне право приймати рішення, управляють умілі маніпулятори, які нав’язуютьйому необхідні рішення. Відтак відбувається не просто обман чи прямий примус, априховане управління, яке перетворює громадянина із суб’єкта в об’єкт політики.
У підрозділі 1.2„Методологічні підстави дослідження обмеження маніпулювання електоратом увиборчому процесі” узагальнено та систематизовано різноманітнітеоретико-методологічні підходи до розгляду проблематики протистояння таобмеження маніпулятивного впливу. Особливу увагу зосереджено на з’ясуванні сутіпонять „психологічний захист” та „інформаційно-психологічна безпекаособистості, суспільства та держави”, які в поєднанні із способами обмеженняманіпулювання становлять цілісну систему боротьби з маніпулятивними впливами.
Зазначено, щопсихологічний захист являє собою складну систему соціальних,соціально-психологічних і індивідуально-особистісних механізмів, утворень іформ поведінки, яка повинна забезпечити інформаційно-психологічну безпекулюдини в суспільстві, її психологічну захищеність в умовах дії різноманітнихінформаційних факторів і в різних інформаційно-комунікаційних ситуаціях.Інформаційно-психологічна безпека трактується як стан захищеності громадян,окремих груп та соціальних верств, масових об’єднань громадян та населення вцілому від негативних інформаційно-психологічних впливів; як стан, при якомусуспільство в цілому і кожна особистість сприймають існуючу дійсність якадекватну та надійну.
У підрозділіподано авторське бачення системи нормативних обмежень політичногоманіпулювання, яке сформоване на основі синтезу нормативного, системного,постбіхевіорального методологічних підходів. Структуру даної системи становлятьтакі елементи:
Нормативно-правовімежі маніпулювання, які передбачають законодавчо закріплену відповідальність завикористання маніпулятивних технологій у політичних процесах. Діапазонманіпулятивних технологій настільки широкий, що сучасне законодавство іще не в станіїх охопити, відтак покладатися на застосування правових норм при обмеженніманіпулятивних впливів не можна. Водночас не слід цілковито нехтуватинормативно-правовим регулюванням використання маніпулятивних технологій,оскільки правові норми здійснюють передусім інформаційний вплив, тобтопропонують індивідові (соціальній групі) варіанти поведінки, що схвалюютьсядержавою, попереджають про наслідки того чи іншого вчинку;
Особистісно-психологічніобмеження маніпулювання, тобто методи захисту, які повинен знати та якимиповинен володіти кожен громадянин для успішного розпізнавання та захисту відманіпулювання;
Соціально-політичнімежі маніпулювання, зумовлені політичною культурою та способами взаємозв’язкулюдей у політичній сфері.
Обґрунтовуєтьсянеобхідність формування ефективної цілісної системи нормативного обмеженняманіпулювання у виборчому процесі, однак наголошується, що реальність втіленнятакої ідеї потребує чималого часового проміжку. Кожен з цих елементів маєдостатньо ефективні механізми для боротьби з маніпулюванням та створення дієвоїсистеми інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави.Водночас окремі їх зусилля є недостатніми, порівняно з ефективністю системи,яку вони утворюють разом.
У другому розділі„Процес політичного маніпулювання та його особливості” подано науковеосмислення процесу маніпулятивного впливу та його структури. Всебічновисвітлено прийоми та засоби маніпулювання свідомістю електорату у виборчомупроцесі.
Підрозділ 2.1„Суть і структура процесу політичного маніпулювання” присвячено розглядуосновних елементів процесу маніпулювання. До останніх віднесено суб’єкт таоб’єкт маніпулювання, інформацію, дії об’єкта, які є вигідні та викликанівпливом отриманої інформації. Акцентується увага на дослідженні, як самеінформація потрапляє до об’єкта впливу та на які підструктури його свідомостісправляється вплив задля вчинення вигідних маніпуляторові дій чи забезпеченнябездіяльності.
Розглядаютьсяособливості взаємодії суб’єкта та об’єкта маніпулятивного впливу. Доведенопереваги суб’єкта у процесі маніпулювання, до яких відносять прихованийхарактер процесу маніпулювання, статусні та позиційні переваги маніпулятора,його знання про об’єкт впливу. Зазначено, що при розгляді процесуманіпулятивного впливу необхідно обов’язково брати до уваги характеристикиоб’єкта маніпулювання, під яким розуміють як окрему людину, так і певнуспільноту людей, які потенційно є засобами реалізації інтересів суб’єктаманіпулювання (насамперед, це виборці). Обґрунтовано, що маніпулювання можебути звернене не лише на цілісну особистість, а й на окремі її сторони:установки, стереотипи, цінності, окремі форми поведінки, потреби, інтереси,уподобання тощо.
Провідною є думкапро складність у ряді ситуацій відрізнити маніпуляцію від сили та переконання.Коли суб’єкт відкрито перешкоджає визначеним діям об’єкта, йдеться прозастосування сили, коли ж це здійснюється приховано від об’єкта – проманіпуляцію. У дискусіях, де інтенції суб’єкта очевидні, маємо справу зпереконанням, однак і в ході переконання можуть використовуватись елементиманіпулювання, що дуже утруднює процес проведення грані між цими поняттями.Обґрунтовується необхідність використання саме переконання у сучасномувиборчому процесі як однієї з основних перешкод поширенню негативнихінформаційно-психологічних впливів, якими є маніпуляції, оскільки переконанняпередбачає усвідомлюваний характер впливу, використання аргументів, фактів,дотримання логіки доведення і обґрунтування, свідоме, уважно-критичне ставленняреципієнта впливу до змісту інформації та до способів її подання.
Підрозділ 2.2„Прийоми та засоби маніпулятивного впливу у виборчому процесі” присвяченоактуальній проблемі використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі.Стверджується, що знання прийомів та технологій маніпулятивного впливу,обізнаність із ними значної частини громадян дає змогу сформувати дієву системузахисту від маніпулювання.
Робиться висновок,що маніпулятивні технології є сукупністю методів, прийомів та засобів маніпулятивноговпливу, метою якого є спонукання людини до заздалегідь визначеного алгоритмудій чи вирішення певного завдання. При аналізі політичного маніпулювання внауковій літературі виділяють два його різновиди: маніпулювання процесами таманіпулювання свідомістю. Зосереджується увага на маніпулюванні свідомістюгромадян, тобто на різноманітних психоманіпуляціях, технологіях створеннявіртуальних реальностей, використанні політичних міфів та стереотипів,символів, чуток. У підрозділі розглянуто технології впливу на підсвідомість (25кадр, навіювання, мовна сугестія, робота з правою півкулею мозку, межевістани), сферу почуттів, уяву, увагу, пам’ять.
Саме емоційнадомінанта є найдієвішою у процесі маніпулятивного впливу на особистість, аджевплив на больові точки суспільної свідомості через пробудження та підтриманнярізного роду почуттів, стереотипів та міфів часто не усвідомлюється, має значнутривалість і ефективність та призводить до ситуації, коли громадяни не здатніздійснити свідомий вибір.
У третьому розділі„Система нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі”аргументується необхідність розробки проблематики захисту громадян відманіпулятивних технологій, інформаційно-психологічної безпеки особистості,суспільства та держави, аналізуються основні елементи, що складають системуобмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі.
У підрозділі 3.1„Нормативно-правове регулювання маніпулятивних форм впливу та забезпеченняінформаційно-психологічної безпеки” всебічно висвітлено особливостінормативно-правового регулювання використання маніпулятивних технологій увиборчому процесі. Присвячено увагу проблемі правового забезпеченняінформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави.Стверджується, що ефективною гарантією запобігання порушенням у ході виборчогопроцесу є не стільки боротьба з порушеннями і порушниками, скільки створенняумов, які б не допускали їх виникнення. У системі нормативного забезпеченняінформаційної безпеки поряд із захистом персональних даних, доступу до правовоїта іншої інформації повинна бути законодавчо врегульована і проблемаінформаційно-психологічної безпеки особи та суспільства, яку слід розглядати якокрему складову національної безпеки держави.
У підрозділірозглядаються основні міжнародні виборчі стандарти на наявність у них особливихобмежень щодо застосування маніпуляційних впливів у виборчому процесі.Проаналізовані міжнародні нормативно-правові документи дають змогу вважати, щовиборчі міжнародні стандарти є доволі детально прописані щодо питань, щостосуються запобігання дискримінації виборця, встановлення рівних виборчих правкожному суб’єктові виборчого процесу. Існує, проте, невелика кількість посиланьна окремі аспекти виборчих кампаній, різновиди порушень, здійснювані у виборчомупроцесі, та особливості їх регулювання, що особливо актуально як наміжнародному рівні, так і в межах українського політичного простору.
Складністьситуації із нормативно-правовим обмеженням маніпулювання у виборчому процесіпов’язана насамперед з розпливчастістю та недосконалістю чинного законодавства,із суперечністю та внутрішньою боротьбою в системі законодавчих актів.Обґрунтовано необхідність уточнення ключових понять, що стосуються технологійполітичного маніпулювання, особливо політичної агітації та реклами, доведенонеобхідність закріплення відповідальності за певні види недобросовісноїагітаційної діяльності, чітке регламентування порядку створення та поширенняполітичної реклами, нормативного закріплення гарантій запобігання використаннянегативних психологічних впливів, які позбавляють громадян права свідомоговибору.
До проблем, щовиникають у процесі забезпечення інформаційно-психологічної безпеки,відноситься: недосконалість основ державної політики у цій сфері, розмитістьмеж регулювання інформаційно-психологічних загроз, відсутність належної увагидо створення необхідних для вирішення цих проблем суспільних інститутів,відсутність чітко розроблених механізмів впливу суспільства на засоби масовоїінформації з метою захисту суспільної моральності, психологічного здоров’ягромадян, суспільного спокою. Має значення і складність в оцінці шкоди, яказавдана психологічному здоров’ю людини через відсутність інститутів таналежного інструментарію щодо визначення характеристик психіки людини, динамікиїї змін.
Проаналізованоосновні напрями та першочергові заходи державної політики щодо забезпеченняінформаційно-психологічної безпеки України. До таких заходів відноситьсязабезпечення конституційних прав і свобод громадян в інформаційній сфері (особливоце стосується виписаного в міжнародному та українському законодавстві права наздійснення свідомого та обґрунтованого вибору), формування відкритого табезпечного інформаційного простору і забезпечення захисту від негативногоінформаційно-психологічного впливу. Актуальними є пропозиції дослідниківстосовно необхідності ухвалення закону „Про психологічний захист населення” длязменшення негативного впливу на психологічне здоров’я людини, створення службипсихологічної гігієни, яка б могла контролювати якість політичної і будь-якоїіншої реклами, забезпечувати реалізацію права громадянина на свідомий вибір.
У підрозділі 3.2„Громадянська культура суспільства як обмежуючий чинник маніпулюваннясвідомістю електорату” розглядається ефективність маніпулятивних технологій таїх прямий зв’язок із рівнем суспільної свідомості, політичної культурисуспільства. Остання трактується як система уявлень індивіда, що стосуютьсяйого відношення до самого себе та свого місця у політичній сфері, до існуючогопорядку, суспільного ладу, політичної системи загалом.
Не кожна політичнакультура може стати обмежуючим чинником маніпулювання у політичному процесі, анасамперед громадянська політична культура, культура громадянської участі, якаявляє собою відбиток ставлення людей до існуючого ладу як спільних умовіснування, із загальними для всіх правилами гри. Для такої культури характернимє не боротьба заради влади та за допомогою будь-яких засобів, а знання тавизнання громадянами існуючих норм та законів, готовність їх дотримуватись.Особливо важливим стає і усвідомлення людьми власних прав та здатність ставатина захист при їх порушенні. Громадянська культура є культурою спільногоіснування, здійснення загальносуспільних справ на принципах справедливості,стабільності та законності. В дисертації громадянська культура розглядається якідеал, до якого прагне українське суспільство, в основі якого лежать основнідемократичні цінності: толерантність, плюралізм, готовність до компромісу,свідомий вибір, законослухняність, патріотизм.
На основі аналізузасадничих ознак політичної культури українського суспільства, які задаютьвектори її розвитку, доводиться, що існують вагомі передумови до зменшеннявикористання маніпулятивних технологій через зростання рівня законослухняності,відповідальності та толерантності громадян. Обмеження маніпулювання у виборчомупроцесі можливе не тільки через формування відповідальності, а й черезвідповідний рівень компетентності виборця як вміння оцінити ситуацію,орієнтуватися у програмах та заявах політичних сил і кандидатів, співставитивласні інтереси з пропозиціями та перевагами кандидатів та партій. У процесіпідвищення рівня громадянської компетентності важливу роль відіграє такождоступність та надійність інформації, що надходить від конкуруючих політичнихпартій та кандидатів.
Громадянськакультура як чинник обмеження маніпулювання у виборчому процесі передбачаєоволодіння максимумом політичних знань, умінням оперувати логічними поняттямиполітичної сфери. Така культура сприяє підвищенню усвідомлення політичноговибору через зменшення рівня політичного неуцтва та емоційності, зростанняобережності та уміння розпізнавати маніпулятивну суть тієї чи іншої політичноїпропозиції.
У підрозділі 3.3„Індивідуально-психологічні можливості обмеження політичного маніпулювання”наголошено на необхідності пошуку особистісно-психологічних меж, які можепоставити кожен громадянин на шляху використання маніпулятивних технологій.Будучи попередженим та володіючи необхідними знаннями, громадянин може самостійностворити відносно простий механізм захисту, який може виявитись у феноменінедовіри до потоків інформації, з якими відбувається цілеспрямований негативнийвплив на суспільство, та виробити установку на необхідність використаннярізноманітних способів аналізу інформації.
У підрозділінаводяться дві стратегії, які може використовувати особистість при захисті відманіпулювання. Перша з них передбачає пасивну протидію маніпулюванню, якавиявляється у сприйнятті людиною правил гри, запропонованих маніпулятором,водночас із поступовим збільшенням дистанції між суб’єктом та об’єктомманіпулювання. В такому разі можливим є уникнення спілкування з маніпулятором,сумнів або ж ігнорування його ідей чи слів. Друга стратегія передбачає активнупротидію, заперечення запропонованих правил гри, а також викриття прийомів татехнологій маніпулювання. Особистісно-психологічні межі маніпулювання можутьбути сформовані за рахунок відповідного рівня знань про способи маніпулятивноговпливу та усвідомлення, що кожен громадянин може бути жертвою маніпуляторів.Відтак слід уникати впливу ефекту „третьої особи”, при якому кожен переконаний,що жертвою маніпулювання може стати хто завгодно, але не він. Усвідомленнявласної вразливості сприяє належній підготовці до захисту.
Системний підхіддо трактування обмежень маніпулювання у виборчому процесі передбачає існуваннякомплексу дій окремої людини, суспільних груп та організацій щодо підвищеннядосвіду виявлення маніпулятивних впливів. Такий процес можливий лише за умовидоведення до широкого загалу особливостей усіх маніпулятивних прийомів, якібули використані у кожній виборчій кампанії. Лише тоді, коли громадяни кращепізнають сутність технологій, які впливають на їхню свідомість, більшою будевірогідність розуміння їх призначення та меншою буде можливість застосуваннятаких технологій у політичному процесі.
ВИСНОВКИ
У „Висновках”узагальнено результати проведеного дослідження, окреслено перспективні напрямиподальших наукових пошуків. Визначаючи мету та завдання дослідження, виокремленоактуальні проблеми у сфері обмеження маніпулювання свідомістю громадян, назначному фактологічному матеріалі сформовано систему нормативних межманіпулювання електоратом у виборчому процесі.
Право громадянбрати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обранимидо органів державної влади та місцевого самоврядування є фундаментальноюзасадою демократичного суспільства. Таке право закріплене і для громадянУкраїни. Однак декларація такого права не свідчить про існування в нашомусуспільстві ситуації, яка дала б змогу його членам свідомо користуватисяправами і виконувати свої обов’язки. Це можливо лише тоді, коли громадяни нашоїдержави матимуть змогу робити свідомий вибір на користь тих політичних сил, якіреально, а не на словах, прагнуть демократичних перетворень, блага своємународові, визнають необхідність чесного змагання за довіру населення. Все цеакумулюється в комплексі цінностей, вмінь та знань, які забезпечують громадянамсвідому участь і позицію в політичному житті, можливість виокремити власніполітичні інтереси і зіставити їх з інтересам інших людей та всьогосуспільства.
Більшістьдосліджень, присвячених політичному маніпулюванню, зосереджують свою увагу натехнологічних аспектах використання маніпулювання. Розвиток та значне поширенняманіпулятивних технологій зумовлюють необхідність наукового обґрунтуванняобмеження їх використання, особливо під час виборчих кампаній, та формуванняінформаційно-психологічної безпеки особи та суспільства як однієї з центральнихдля теорії та практики політичної науки.
2. На основіаналізу різноманітних підходів до трактування маніпулювання встановлено, щоостаннє являє собою приховане спонукання адресата до переживань відповіднихстанів, прийняття рішень чи виконання дій, необхідних для досягненняініціатором такого впливу власних цілей. До основних ознак маніпулюваннявідносять передусім психологічний та прихований характер впливу, який потребуєзначної майстерності і знань.
Під політичнимманіпулюванням у роботі розглядається процес впливу на здійснення політичноговибору. Такий процес, зазвичай, має прихований характер та формує у громадянтак звану ілюзію вибору та уявну реальність, за якої об’єкт впливу переконанийу своєму свідомому управлінні власними думками та поведінкою. Насправді жвідбувається негативний вплив на свідомість людини, формується політичненеуцтво, яке призводить до неможливості людиною сформувати цілісний образполітичної ситуації.
Політичнеманіпулювання створює видимість демократії, коли народом, що має природнє правоприймати рішення, управляють умілі маніпулятори, нав′язуючи йомунеобхідні рішення. Йдеться про процес формування нової форми політичногорежиму, який можна назвати маніпулятивною демократією, для якої характернеперетворення людини в маріонетку із запрограмованими бажаннями, думками,оцінками, реакціями. Людина не усвідомлює, що нею маніпулюють, продовжуючивважати себе вільною та самостійною, такою, що робить свідомий вибір. Провідноює думка, що політичне маніпулювання – це не просто обман чи прямий примус, априховане управління, яке перетворює громадянина із суб′єкта політики воб′єкт, це своєрідне насильство над внутрішнім світом, свідомістю таволею людини.
Серед основнихпередумов, які визначають значну ефективність маніпулювання, в дисертаціївиділено насамперед високий професіоналізм в організації маніпулятивнихвпливів, появу нових форм та засобів прихованого впливу на індивідуальну,групову та масову свідомість, відсутність психологічних механізмів захисту відманіпулятивних впливів у більшої частини населення, відсутність соціальнихмеханізмів контролю і нейтралізації інформаційно-психологічних впливів,відсутність концептуального (науково-методичного) забезпечення у сфері захистувід негативних інформаційно-психологічних впливів.
3. Проаналізованіпідходи до проблеми пошуку способів захисту від маніпуляційних впливівпідводять до виділення таких груп обмежень, які є основою системи протидіїманіпулюванню.
По-перше, ценормативно-правові межі маніпулювання, які передбачають різного роду правовувідповідальність за використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі.Однак діапазон маніпулятивних технологій настільки широкий, що сучаснезаконодавство ще не прописане стосовно їх більшості. Отже, покладатися назастосування правових норм за використання маніпулювання у різних сферах неслід, варто шукати та використовувати інші способи захисту.
По-друге, групаособистісно-психологічних обмежень маніпулювання, тобто методів захисту, якимиповинна володіти кожна людина для розпізнавання маніпулювання та успішногозахисту від нього.
По-третє,соціально-політичні обмеження та засоби захисту, зумовлені політичною культуроюта способами взаємоз’язку людей у політичній сфері. Визначальна роль надаєтьсяпроцесу формування громадянської компетентності та відповідальності якобмежуючих чинників маніпулювання у виборчому процесі.
4. Розглядаючисистему нормативних обмежень маніпулювання, в дисертації обґрунтовуєтьсянеобхідність створення, передусім, системи правового забезпечення інформаційно-психологічноїбезпеки та захисту від маніпулятивних впливів. Саме тому вкрай важливою постаєнеобхідність розробки нормативно-правових актів, які б узяли на себеповноваження з розв′язання цих проблем. Однак така зацікавленість з бокуюристів не спостерігається. У дослідженні стверджується, що поряд із захистомперсональних даних, доступу до правової та іншої інформації особливої увагипотребує проблема нормативного забезпечення захисту від негативногоінформаційно-психологічного впливу. В міжнародному та українськомузаконодавстві прописане право на достатню поінформованість для здійсненнясвідомого та обгрунтованого вибору. Такий вибір лежить в основі більшості правта свобод людини і охоплює різні види людської діяльності.
Підінформаційною-психологічною безпекою в роботі розуміється стан захищеностіінтересів особистості, суспільства та держави, який забезпечує неможливістьзавдання шкоди духовній сфері людини, культурним надбанням суспільства черезвикористання негативного інформаційного впливу. Вважаємо, що задля досягненнятакого рівня інформаційно-психологічної безпеки, який би унеможлививвикористання негативного маніпулятивного впливу на особистість, потрібнодокласти значних зусиль як з боку окремої особистості, так і з боку всьогосуспільства й держави.
У дослідженнідоводиться, що нормативне обмеження маніпулювання електоратом не слід зводитилише до законодавчого регулювання. Тільки у комплексі з моральними нормами тавідповідними демократичними традиціями законодавче регулювання може досягтисвого результату стосовно обмеження використання маніпулювання.
5. Важливимелементом системи обмежень маніпулювання є належний рівень громадянської таправової культури населення. Лише володіючи відповідним рівнем громадянськоїкультури, індивід та суспільство спроможні вповні усвідомити свої політичніпотреби та власні інтереси у політиці, а також визначити способи їх реалізації,порівнявши їх із способами, що використовують владні суб’єкти.
Чималого значенняу процесі обмеження маніпулювання набувають демократичні цінності. Наша державау процесі переходу від тоталітаризму до демократії та правових основ існуваннясуспільства повинна зробити головними принципами свого функціонування тарозвитку такі демократичні цінності, як всезагальні таємні прямі вибори,представницькі установи, поділ влад і передусім – права та свободи особистості,її особистий свідомий вибір. Останній трактується не як спонтанне рішенняіндивіда, викликане зазвичай емоціями чи впливом різноманітних технологій, а яктипові для людини форми свідомості та поведінки, які визначають найкращий длялюдини стан суспільної системи та її конкретний зміст.
Автор доводить, щов процесі стабілізації суспільного життя, набуття виборцями електоральнихнавиків, посилення демократичної складової політичної культури населення таполітичних еліт відбувається поступове витіснення маніпулятивних технологій.Зростання політико-правової та громадянської культури передбачає не захопленняпатріотизмом, не сліпу віру в національні святині, а оволодіння максимумомполітичних знань, умінням оперувати логічними поняттями цієї сфери, непретендуючи на професійні навички політика чи політолога. Тому підвищенняусвідомленості вибору є необхідним у нашому суспільстві, воно сприятимезменшенню зони політичного неуцтва, зростанню обережності та уміннярозпізнавати маніпулятивну суть тієї чи іншої політичної пропозиції.
Проте і прирозвинутій демократії маніпулювання на виборах не зникає. Аналогія вказанійситуації простежується у сфері екології: сьогодні забруднення довкілля єнеминучим, та це не означає, що не потрібно боротись за збереження природи. Теж саме відбувається і в політиці. Об¢єктивно маніпуляційних процесів уникнутинеможливо; втім, необхідно боротися за відповідальну політику, що сприятимепоступовому обмеженню маніпулювання, особливо у виборчому процесі.
6. У системіобмеження маніпулювання суттєву роль відіграють політичні знання, під якимирозуміємо знання людей про політичну систему, політичні ідеології, інститути, явищаі процеси, за допомогою яких забезпечується їх участь у політичному житті.Знання про політику є важливою складовою політичної свідомості та культуриіндивіда, групи, соціальної спільноти. Саме тому належний рівень обізнаностігромадян про політичне життя, діяльність владних структур, політичних лідерівта технології, що ними використовуються для досягнення політичних цілей,вважаємо основним елементом системи обмежень політичного маніпулювання. Йдетьсяпро громадянську компетентність особи, під якою розуміємо мінімально необхіднийрівень знань, який гарантує політичну грамотність та обмежує ефективністьманіпулятивного впливу. Для реального захисту особистості від негативнихінформаційно-психологічних впливів особливе значення набуває можливість прикладноговикористання політичних знань широкою громадськістю. Вирішальною є і прозорістьвлади у демократичному суспільстві, яка гарантує можливість отриманнямаксимально повної інформації про розстановку сил у політичному процесі, проофіційні та альтернативні проекти політичних рішень.
7. Узагальнено тасистематизовано низку рекомендацій, які дають змогу підвищення індивідуальноїневразливості до маніпулятивних технологій через виділення групиособистісно-психологічних обмежень маніпулювання. Кожен громадянин повиненрозуміти, що кращим способом захиститись від маніпулювання є усвідомлення іпостійне уточнення власних інтересів, цілей та цінностей. Передумовою цьогоможе стати цілеспрямована зміна індивідуальної та суспільної свідомості, якасприяє формуванню нових культурних механізмів, які долають тотальністьманіпулювання.
Приклади останніхвиборчих кампаній в нашій державі доводять, що відбувається зміна наборуманіпулятивних технологій, що використовуються суб’єктами політики як таких, щовтрачають свою ефективність. Зростання рівня політичної активності свідчить протенденцію набуття нових електоральних навиків, які формують комплекс обмеженьманіпулювання та зростання очікувань від новообраної влади. Сучасні дослідженнядоводять складність українського процесу трансформації, однак у свідомостінароду відбуваються зміни, що є важливим засобом контролю громадян за владнимиструктурами. Український народ подає чіткий сигнал своїй еліті, що він несприймає обману і маніпулятивного впливу, і вимагає від влади усвідомлення неюсвоєї політичної відповідальності.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Кучма Л.О. Дослідження політичного маніпулювання тапроблем його обмеження у сучасному політичному процесі // Українськанаціональна ідея: реалії та перспективи розвитку. − 2006. − №17. −С.109−113.
2. Кучма Л.О. Психологічне підґрунтя політичногоманіпулювання // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. −2006. − №18. − С.125−129.
3. Кучма Л.О. Маніпулятивні впливи у політичномупроцесі та способи захисту від них // Вісник Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка. Серія: Філософські науки − 2007. −№10. − С.257−267.
4. Кучма Л.О. Політична культура як основнийобмежуючий чинник маніпулювання у політичному процесі // Науковий вісникУжгородського університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. −2007. − Вип.5−6. − С.49−53.
5. Кучма Л.О. Політична активність крізь призмуполітичного маніпулювання та політичного відчуження // Українська національнаідея: реалії та перспективи розвитку. − 2007. − №19. −С.108–113.
АНОТАЦІЯ
Кучма Л.О.Нормативні межі маніпулювання електоратом у виборчому процесі. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02– політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет іменіІвана Франка, Львів, 2007.
Дисертаціястановить комплексне дослідження проблеми обмеження маніпулювання свідомістюелекторату у виборчому процесі. В роботі побудовано цілісну авторську системунормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, яка включаєв себе нормативно-правові, особистісно-психологічні та соціально-політичніобмеження використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Здійснюючианаліз підходів до розуміння політичного маніпулювання, уточнено його суть якприхованого впливу на здійснення політичного вибору. Досліджено значеннягромадянської культури та громадянської компетентності як чинників обмеженняманіпулювання у політичному процесі.
У роботі осмисленопроблему забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості,суспільства та держави як окремої складової національної безпеки держави.
Визначено основнінапрями зростання рівня невразливості до маніпулятивних технологій черезкультивування свідомого відношення громадян до своєї ролі в політичному процесіта відповідальності за здійснений вибір, уникнення надмірної емоційності приприйнятті рішень, зростання досвіду виявлення використання маніпулятивнихтехнологій у виборчому процесі.
Ключові слова:маніпулювання, політичне маніпулювання, нормативні межі маніпулюванняелекторатом, захист від маніпулювання, інформаційно-психологічна безпека,громадянська культура, громадянська компетентність. АННОТАЦИЯ
Кучма Л.О. Нормативные границыманипулирования электоратом в избирательном процессе. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученойстепени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политическиеинституты и процессы. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко.– Львов, 2007
Диссертация представляеткомплексное исследование проблемы ограничения манипулирования сознаниемэлектората в избирательном процессе. В работе построена целостная авторскаясистема нормативных ограничений манипулирования электоратом в избирательномпроцессе, включающая нормативно-правовые, личностно-психологические исоциально-политические ограничения использования манипуляционных технологий визбирательном процессе.
Под нормативно-правовымиограничениями манипулирования понимается система нормативно-правовойответственности, которая наступает за использование манипуляционных технологийв политическом и, в частности, в избирательном процессах. В работе подчеркнутотезис об отсутствии надлежащего внимания к проблеме определения ответственностиза подобного рода нарушения, и обосновано невозможность полностью полагаться нанормативно-правовое регулирование при ограничении использованияманипулирования.
Под личностно-психологическимиограничениями манипулирования понимается система методов защиты, которые долженприменять каждый гражданин при защите от отрицательных информационных влияний.Важная роль отводится обретению опыта распознавания манипуляционных технологий,используемых в избирательном процессе.
Система социально-политическихограничений манипулирования включает в себя элементы политической культуры.Формирование данных ограничений манипулирования возможно лишь присоответствующем уровне гражданской культуры, который предусматривает наличиекомплекса знаний, убеждений, форм политической активности, обусловленныхсознательным и заинтересованным отношением к политической действительности,желанием иметь реальное влияние на развитие политической ситуации в государствеи умением брать на себя ответственность за собственные поступки илибездеятельность.
Анализируя подходы к пониманиюполитического манипулирования, уточнена его сущность как скрытого влияния наполитический выбор. Исследовано значение гражданской культуры и гражданскойкомпетентности как факторов ограничения манипулирования в политическомпроцессе.
В работе осмыслена проблемаобеспечения информационно-психологической безопасности личности, общества игосударства как отдельной составляющей национальной безопасности государства.Под информационно-психологической безопасностью понимается состояниезащищенности интересов личности, общества и государства, при которомобеспечивается невозможность причинения ущерба духовной сфере человека,культурным достояниям общества вследствие использования отрицательного информационно-психологическоговлияния.
Определены основные направленияроста уровня неуязвимости к манипуляционным технологиям посредствомкультивирования сознательного отношения граждан к своей роли в политическомпроцессе и ответственности за осуществленный выбор, вследствие избеганиячрезмерной эмоциональности при принятии решений, роста опыта выявленияиспользования манипуляционных технологий в избирательном процессе.
Ключевые слова: манипулирование,политическое манипулирование, нормативные границы манипулирования электоратом,защита от манипулирования, информационно-психологическая безопасность,гражданская культура, гражданская компетентность.
SUMMARY
Kuchma L. O.Normative Scopes of Manipulation by an Electorate in an Electoral Process.Manuscript.
Thesis for thedegree of candidate in the political science (speciality 23.00.02 – politicalinstitutes and processes). – Ivan Franko National University of Lviv, 2007.
Thesis makescomplex research of problem of limitation of manipulation by consciousness ofelectorate in an electoral process. The integral author system of normativelimitations of manipulation by an electorate includes at itselfnormatively-legal, personality-psychological and socio-political limitations ofthe use of manipulative technologies in an electoral process. Accomplishing outthe analysis of approaches to understanding of political manipulation itsessence is specified as the hidden influence on realization of politicalchoice. It is investigated importance of civil culture and civil competence asfactors of limitation of manipulation in a political process.
Thedissertation research is devoted to the problem of providing ofinformatively-psychological safety of individual, society and state as separateconstituent of national safety of the state. It is defined the main directionsof growth of level of invulnerability to manipulative technologies because ofcultivation of conscious relation of citizens to the role in a politicalprocess and responsibility for the realizable choice, avoidance of surplusemotionality at the decision-making, growth of experience of exposure of theuse of manipulative technologies in an electoral process.
The key words:manipulation, political manipulation, normative scopes of manipulation by anelectorate, defense from manipulation, informatively-psychological safety,civil culture, civil competence.