ІНСТИТУТПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АКАДЕМІЇПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
АристоваЛюдмила Сергіївна
УДК373.5.036:7
ФОРМУВАННЯУ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
Спеціальність13.00.07 – теорія і методика виховання
Автореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатапедагогічних наук
Київ– 2008
Дисертацією єрукопис.
Робота виконана вІнституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.
Науковийкерівник: кандидатпедагогічних наук,
старший науковийспівробітник
Масол ЛюдмилаМихайлівна,
Інститут проблемвиховання АПН України,
завідувачлабораторії естетичного виховання.
Офіційніопоненти: докторпедагогічних наук,професор
Щолокова Ольга Пилипівна,
Інститут мистецтвНаціонального педагогічного
університету ім.М.П.Драгоманова,
завідувач кафедри інструментальної гри
та художньої культури;
кандидат педагогічнихнаук,
старший науковийспівробітник
Соломаха Світлана Олександрівна,
докторант Інституту педагогічної освіти
та освіти дорослих АПН України.
Захист відбудеться „24” червня 2008 року о16 годині на засіданніспеціалізованої вченої ради К 26.454.01. в Інституті проблем виховання АПНУкраїни за адресою: 04060 м. Київ, вул.М.Берлинського, 9.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).
Автореферат розіслано „22” травня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Масол Л.М.
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темидослідження. Соціальніперетворення в українському суспільстві докорінно змінили освітні стратегії.Демократизація, гуманізація, відкритість освіти актуалізували проблеми змін уфункціях системи освіти, зокрема у формуванні ціннісних орієнтирів особистості.
У Національнійдоктрині розвитку освіти, Концепції 12-річної загальноосвітньої школи,Концепції художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладахУкраїни визначено, що естетичне виховання є одним із пріоритетних напряміврозвитку освіти, а залучення школяра до фонду світового мистецтва, виховання йогояк людини культури з розвиненим естетичним ставленням до навколишнього світу ісамого себе – одним із важливих завдань школи.
Доцільність формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва набуває особливої значущостіу сучасних соціокультурних умовах. Нині спостерігається нерозвиненістьемоційно-почуттєвої сфери, низький рівень естетичної культури школярів,відсутність справжньої духовності з одночасним превалюванням однобічного таспрощеного ставлення до мистецтва як до розваги, що призводить до зниженняморально-естетичних критеріїв особистості. У такій ситуації підвищуєтьсявідповідальність школи за формування культуротворчого, неутилітарного характеруціннісних орієнтирів особистості, одним із яких є естетичне ставлення.Забезпечення саме такого ціннісного ставлення до мистецтва можна досягтирізними засобами, зокрема у процесі використання естетико-виховних можливостейкурсу „Художня культура”.
Актуальністьпоставленої проблеми зумовлюється й тим, що особистісна система цінностейучнівської молоді, яка включає естетичне ставлення до світу та мистецтва,впливає на розвиток культури суспільства.
Проблемаформування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва складна йбагатогранна. У дослідженнях із філософії, естетики, психології, педагогіки,соціології, мистецтвознавства розкрито його різноманітні аспекти: природа,рівні, типологія, зміст, компоненти тощо.
У працях ізфілософії та естетики (Г. Апресян, Ю. Борєв, О. Буров, С. Гольдентрихт, І. Зязюн,М. Каган, М. Киященко, В. Крутоус, Л. Левчук, М. Лейзеров, О. Лосєв, В. Мазепа,В. Малахов, М. Овсянніков, Л. Печко, В. Разумний, Л. Столович, С. Уланова, В. Чиаурелі)розглянуто сутність і багатофункціональність естетичного ставлення, його зміст,діалектику об’єктивного й суб’єктивного, практичного та духовного, специфічніфункції у смисловому колі культур.
Вивчення проблемиу психологічному аспекті (П. Блонський, Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв,В. М’ясищев, Ш. Надирашвілі, С. Рубінштейн, Б. Теплов, І. Кон, В. Крутецький,Д. Узнадзе, Д. Фельдштейн, П. Якобсон) дало можливість визначитипсихолого-педагогічні закономірності становлення особистості загалом і віковіособливості розвитку старшокласників зокрема, особливості формування у нихдуховного світу та ціннісних орієнтацій, теоретичні засади сприйняття мистецтвай розвитку творчого потенціалу.
Аналіз проблеми усоціологічному ракурсі (В. Асмолова, Ю. Барабаш, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, А. Сохор,О. Семашко, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Шаров) сприяв з’ясуванню природи ставленнялюдини до мистецтва, впливу мистецтва на духовний потенціал і діяльність,осмисленню тенденцій формування естетичного ставлення до мистецтва,усвідомленню естетичних потреб, смаків, ідеалів, поглядів сучасних школярів.
У науковій літературі відсутні єдині підходи дотрактування поняття „естетичне ставлення до мистецтва” як педагогічного явища,оскільки воно представляє складну систему взаємопов’язаних елементів. Упедагогічному аспекті її досліджували Л. Буєва, В. Бутенко, Д. Бусурашвілі, Н. Ветлугіна,М. Верб, Д. Кабалевський, Є. Квятковський, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Л. Масол, Н. Миропольська,Б. Неменський, О. Опалюк, О. Рудницька, С. Соломаха, Г. Шевченко, О. Щолоковата ін. У роботах учених осмислювалися питання місця мистецтва в системідуховної культури особистості, особливості естетичного сприйняття, образногомислення, розвитку естетичних потреб, інтересів, почуттів, оцінок, суджень,зокрема підходи до процесу формування естетичного ставлення учнів до мистецтвазасобами англійської мови (С. Замашна), радіо (І. Регейло). Аналіз вищеназванихпраць підтверджує висновок про актуальність проблеми формування в учнівестетичного ставлення до мистецтва та свідчить про відсутність спеціальнихдосліджень з її розв’язання у процесі вивчення художньої культури у загальноосвітніхнавчальних закладах.
Посиленняінтересу дослідників до даного питання у сучасних умовах функціонування йрозвитку освіти викликано певними суперечностями, а саме: між постійнозростаючими вимогами суспільства до художньо-естетичного виховання і загальнимстаном цього процесу у шкільній практиці, яка потребує докорінних змін; міжрівнем мистецьких знань та вмінь учнів, з одного боку, та виховним впливомотриманих мистецьких вражень на їхні ціннісні орієнтації, з другого; міжнеобхідністю формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва унавчально-виховному процесі та недостатнім станом розробки педагогічнихтехнологій його ефективного формування у процесі викладання художньої культури.
Отже, соціальната педагогічна значущість проблеми в умовах реформування системи освіти та їїнедостатня розробленість у науковій літературі, відсутність чітко накресленихтеоретичних і методичних шляхів її вирішення в загальноосвітніх середніхнавчальних закладах обумовили вибір теми дослідження – „Формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньоїкультури”.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до науковогонапряму лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПНУкраїни „Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичноговиховання в середній загальноосвітній школі” (№ 0103U001165). Темудослідження затверджено вченою радою Інституту проблем виховання АПН України(протокол № 9 від 28.10.2004 р.) та узгоджено в Раді з координаціїнаукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол№ 1 від 25.01.2005 р.).
Об’єктомдослідження єпроцес естетичного виховання учнів старших класів у загальноосвітніх навчальнихзакладах.
Предметдослідження –педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати,розробити та експериментально перевірити педагогічну систему, впровадження якоїзабезпечить ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва в процесі вивчення художньої культури.
В основудисертаційного дослідження покладено гіпотезу, згідно з якою ефективністьформування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесівивчення художньої культури підвищиться якщо:
– забезпечитицілісність формування в учнів усіх компонентів естетичного ставлення на засадахособистісно-орієнтованого підходу;
– розробити тавпровадити у навчально-виховний процес інтерактивні педагогічні технології;
– здійснюватиформування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва системно узв’язку уроків художньої культури, позакласної художньо-виховної роботи таестетизації предметного середовища навчального закладу.
Відповідно домети та гіпотези визначено такі завдання:
1. З’ясуватистан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.
2. На основіаналізу та узагальнення філософсько-естетичної і психолого-педагогічноїлітератури уточнити сутність і структуру поняття „естетичне ставлення домистецтва”.
3. Визначитикритерії та показники, виявити рівні сформованості у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва.
4. Розробити,теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічну системуформування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобамихудожньої культури, основними складниками якої є урок художньої культури,позакласна художньо-вихована робота та естетизація предметного середовищанавчального закладу.
5. Розробитиметодичні рекомендації для вчителів щодо формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури.
Теоретичноюосновою дослідження є праці, в яких міститься наукова інтерпретація сутності естетичногоставлення, розкривається його структура (В.Бичков, М.Каган, М.Киященко та ін.);концептуальні положення з проблем особистісно орієнтованого виховання (І.Бех),позиції психологів про роль мистецтва у життєдіяльності людини (Л.Виготський,О.Мелік-Пашаєв, П.Якобсон та ін.); педагогічні дослідження з теоріїхудожньо-естетичного виховання, взаємодії мистецтв у педагогічному процесі(І.Зязюн, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька, Г.Шевченко, О.Щолокова та ін.),праці, в яких висвітлюється проблема формування естетичного ставлення домистецтва (В.Бутенко, С.Замашна, Л.Коваль, І.Регейло), розглядаютьсяпедагогічні технології (В.Беспалько, В.Горшкова, О.Падалка, О.Пєхота,Т.Сазоненко, С.Сисоєва).
Методидослідження:
- теоретичні – вивчення й аналіз науковоїлітератури в галузі філософії, естетики, психології, культурології, педагогікиз теми дослідження, узагальнення та систематизація джерел з метою з’ясуваннястану розробленості проблеми, визначення його понятійного апарату, теоретичнихзасад;
- емпіричні – спостереження, бесіди,анкетування, тестування, діагностичні творчі роботи для визначення рівнівсформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесівивчення художньої культури; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний)для перевірки ефективності розробленої педагогічної системи формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва;
- методи математичноїстатистики, якізастосовувалися для обробки експериментальних даних і встановлення кількісноїзалежності між досліджуваними явищами.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено, теоретично обґрунтованота експериментально перевірено педагогічну систему формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури,основними складниками якої є урок художньої культури, позакласнахудожньо-виховна робота, естетизація предметного середовища навчальногозакладу; уточнено сутність і структуру естетичного ставлення до мистецтва;визначено критерії, показники та виявлено рівні сформованості у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва; подальшого розвитку набула методикаестетичного виховання старшокласників засобами мистецтва у загальноосвітніхзакладах.
Практичнезначеннядослідження полягає в розробці та впровадженні в практику функціонуваннязагальноосвітньої школи інтерактивних педагогічних технологій, форм і засобів,що забезпечують ефективне формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва в процесі вивчення художньої культури; розроблено та експериментальноперевірено комплекс завдань, які включено до навчального посібника „Українськахудожня культура. 10 клас”; зібрано банк відео та медіа матеріалів для уроківта позаурочної самостійної роботи учнів з художньої культури („Відеотека для навчальнихзанять та самостійного перегляду з художньої культури”). Результати дослідженняможуть бути використані у підготовці майбутніх учителів до викладання художньоїкультури в школі та у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Педагогічну системуформування естетичного ставлення до мистецтва загалом та розроблені педагогічнітехнології зокрема впроваджено у навчально-виховну роботу зі старшокласникамиПершої української гімназії ім. Миколи Аркаса м. Миколаєва (довідка№ 201 від 19.11.2007 р.), Миколаївської загальноосвітньої школи № 1ім. Олега Ольжича (довідка № 195 від 22.12.2005 р. ), Куйбишевськогонавчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІступенів – дошкільний заклад” Снігурівського району Миколаївської області(довідка № 10 від 17.01.2007 р.), Новоодеської гімназії Миколаївськоїобласті (довідка № 06 від 16.01.2007 р.), Вознесенської гімназіїМиколаївської області (довідка № 147 від 14.12.2006 р.), Єланецькоїгімназії Миколаївської області (довідка № 09 від 23.01.2007 р.),Чортківської гімназії „Рідна школа” ім. Маркіяна Шашкевича Тернопільськоїобласті (довідка № 149 від 01.10.2004 р.), навчально-виховного комплексу„Гімназія ім. І.Сельвінського м. Євпаторії” АР Крим (довідка № 457/01-20від 23.10.2007 р.).
Апробаціярезультатів дослідження. Основні положення та результати дослідження протягом1999–2007 рр. були представлені на ІІІ Міжнародній науково-практичнійконференції „Стратегія управління закладами освіти в умовах формуванняінформаційного суспільства” (м. Миколаїв, 2004 р.), ІV Міжнароднійнауково-практичній конференції „Стратегія управління закладами освіти в умовахформування інформаційного суспільства” (м. Київ – Чернігів – Ніжин, 2005 р.),на Міжнародній науково-практичній конференції „Технології педагогічної освіти:теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (м.Миколаїв, 2006 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Перспективирозвитку художньо-естетичної освіти в новому тисячолітті” (м. Миколаїв, 2001р.), „Павло Чубинський: традиції національної культури та формуванняетносвідомості” (м. Бориспіль, 2003 р.), „Художньо-естетична освіта:реалії та перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2004 р.), „Актуальні проблемирозвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигмиосвіти (м. Миколаїв, 2005 р.), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання ташляхи їх вирішення” (м. Київ, 2007 р.), Всеукраїнському науково-практичномусемінарі „Організаційно-методичні засади впровадження інтегрованих курсівосвітні галузі „Естетична культура” (Школа методичного досвіду) (м. Миколаїв,2007 р.), на обласних семінарах учителів та науково-практичних конференціях“Освітня галузь “художня культура” проекту державного стандартузагальноосвітніх шкіл України – фундамент гармонійного розвитку учнів якособистостей” (1999 р.), „Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”(2002 р.), „Могилянські читання – 2002” (2002 р.), „Громадські культурні танаціонально-культурні товариства: партнерство, творчі зв’язки у вивченніхудожньої культури” (2003 р.), „Особистісно орієнтоване навчання й виховання таформування життєвої компетентності учнів” (2003 р.), „Пісенний фольклор інародні прикладні мистецтва рідного краю в творчій майстерні вчителів такерівників гуртків художньо-естетичного напряму” (2006 р.); на засіданняхлабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України,Вченої ради Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічноїосвіти, обласного методичного активу вчителів навчальних мистецьких дисциплінкурсу „Художня культура”, на педагогічних радах експериментальних шкіл.
Публікації. Результати дисертаційногодослідження знайшли відображення у 18 одноосібних публікаціях здобувача (8статей і 5 методичних розробок у провідних фахових виданнях, 4 статті узбірниках наукових праць, 1 методичний посібник), з них 15 у фахових виданнях,затверджених ВАК України.
Структурадисертації.Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу,загальних висновків, списку використаних джерел та 14 додатків. Загальний обсягдисертації 235 сторінок, в тому числі 169 сторінок основного тексту, списоквикористаних джерел налічує 256 найменувань, робота містить 19 таблиць та 14додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми,визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, гіпотезу ізавдання, теоретичні основи, окреслено методи дослідження, висвітлено науковуновизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію тавпровадження її результатів.
У першому розділі– „Філософські та психолого-педагогічні основи формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури” –висвітлено результати теоретичного аналізу наукової літератури з проблемидослідження; проаналізовано ключові поняття – „ставлення”, „естетичне”,„естетичне ставлення”; розкрито естетико-виховні особливості художньоїкультури; визначено критерії та охарактеризовано показники рівнів естетичногоставлення старшокласників до мистецтва; представлено завдання, перебіг ірезультати констатувального експерименту.
Аналіз науковоїлітератури свідчить про відсутність єдиного підходу до естетичного ставлення якпедагогічного явища, оскільки воно становить складну систему взаємопов’язанихелементів. Важливе значення для розв’язання означеної проблеми мають положення,які викладені в теоретичних роботах учених а саме: формування цінніснихорієнтацій особистості (І.Бех, Г.Зелеський, П.Ігнатенко, О.Сухомлинська);культурологічний підхід до освіти й виховання (М.Киященко, О.Шевнюк,Н.Щуркова,); психолого-педагогічні принципи формування особистості засобамимистецтва та його світоглядні функції (Н.Берхін, В.Бутенко, Ю.КрупникБ.Неменський, О.Рудницька та ін.); сутність естетичного виховання та розвитококремих параметрів естетичного досвіду учнів, естетичних почуттів, інтересів,потреб, сприймання, творчої діяльності (Є.Антонович, Б.Брилін, О.Дем’янчук,О.Комаровська, Л.Масол, Н.Миропольська та ін.); класифікація видів ставлення домистецтва (Л. Коваль); взаємодія мистецтв в естетичному вихованні (Л. Масол, О.Мєлік-Пашаєв, Г. Шевченко, О. Щолокова, Б. Юсов);
Розглядаючи феномен естетичного ставлення, дослідникистверджують, що воно представляє собою певну систему, але її загальновизнаноїструктури не розроблено. М.Каган виділяє в структурі естетичного ставленняестетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак, естетичну оцінку,естетичну установку; Н.Крилова доповнює цей ряд ідеалом. А.Щербо і Д.Джоланаголошують на тому, що в основі естетичного ставлення лежить потреба вдосконалості, Г.Шевченко – художній інтерес. Л.Столович вказує на співіснуваннядвох форм світоставлення – споглядального та творчого. Аналіз позицій згаданихта інших авторів свідчить про відсутність чітких критеріїв відбору структурнихкомпонентів естетичного ставлення; наукові джерела вміщують переважно описрізних форм сприймання, окремих компонентів ставлення та особливостей їхформування на практиці.
У визначеннідомінуючого елементу структури естетичного ставлення вчені також підходять зрізних позицій. У працях з психології (Б.Теплов, П.Якобсон) та естетики(О.Буров) за основу естетичного ставлення береться естетичне сприйняття.Л.Новикова, С.Сисоєва, Л.Юлдашев визначають естетичне ставлення як потенційнуздатність до естетичної діяльності. У психолого-педагогічному та естетичномуплані розглядають розвиток естетичного ставлення до дійсності як фундаментінтеграції особистості, як вищий ієрархічний мотив (О.Алієв, Є.Шевцов), якдуховну потребу (Г.Апресян), як естетичний інтерес (М.Вебер, Ю.Шаров), якрегуляторний спосіб творчої діяльності та показник рівня розвитку естетичноїкультури особистості (Д.Бусурашвілі, Д.Джола, Г.Тарасенко, А.Щербо).
Виходячи заналізу стану розробленості проблеми та спираючись на узагальнення теоретичнихдосліджень, поняття „естетичне ставлення до мистецтва” визначаємо якемоційно-чуттєве ставлення людини до художніх цінностей, результат взаємодіїособистості з мистецтвом, у процесі якого вона не лише пізнає та оцінюємистецькі зразки, а й активізує власні творчі можливості, самореалізується увідповідній художній діяльності.
У розділіпроаналізовано естетико-виховні можливості художньої культури. Комплексність ірізнобічність впливу художньої культури на старшокласника забезпечується завдякирізноманіттю її функцій: естетичної, інформаційно-комунікативної, виховної таін. (О.Щолокова). Основним джерелом інформації у сфері художньої культури єтвір мистецтва, який здатний позитивно впливати на художньо-пізнавальніінтереси учнів, збагачувати їхній досвід, розвивати емоції, інтуїцію, уяву,формувати естетичне ставлення до мистецтва.
У процесіпоетапного запровадження у вітчизняні школи художньої культури було розробленонизку навчальних програм цього курсу, спочатку в статусі факультативу(Е.Бєлкіна, Л.Ващенко, Л.Кондрацька, Л.Предтеченська, Н.Щербаков, О.Щолокова),а потім як базової дисципліни навчального плану загальноосвітніх шкіл України(Л.Масол, Н.Миропольська). З’явилися альтернативні авторські школи зі своїмиконцепціями та підходами до культурологічної освіти й естетичного вихованняшколярів (В.Біблер, Д.Лебедєв, А.Тубельський, М.Щетинін та ін.).
Естетико-виховніможливості курсу „Художня культура”, як зазначається в дисертації, спрямованінасамперед на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; завдяки естетичномувідгуку збагачується досвід вражень щодо естетичного перетворення світу. Творимистецтва, що складають основу змісту курсу через художньо-образну формудопомагають учням краще сприймати й розуміти загальнолюдські цінності й ідеали.
Для визначеннязмісту естетичного виховання старшокласників загалом і формування естетичногоставлення зокрема необхідно враховувати психологічні процеси, характерні дляюнацького віку. Юність – вік специфічної емоційної сензитивності, коли з більшоюінтенсивністю реалізуються всі ті потенції до розвиненого емоційного життя, щозакладені в натурі людини та розвиваються при сприятливих умовах. На думкунауковців (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, І.Кон, О.Леонтьєв таін.), найважливіше новоутворення цього віку – становлення самосвідомості йстійкого образу своєї особистості, свого „Я”. Виникнення новоутворень впливаєна осмислення свого ставлення до мистецтва і власного внутрішнього світу,емоційних переживань і думок, що викликані художніми творами, та на оцінку себеяк суб’єкта розуміння мистецтва через ототожнення (або розтотожнення) власнихособистісних якостей і станів із художніми образами.
Для виявленняіснуючого стану сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтвав процесі вивчення художньої культури було визначено критерії(емоційно-мотиваційний, пізнавально-оцінний, діяльно-творчий) та їх показники.До показників емоційно-мотиваційного критерію включено естетичне сприйманнятворів мистецтва, емпатія (здатність до естетичних співпереживань), інтерес домистецтва, потреба у спілкуванні з творами мистецтва. Показникамипізнавально-оцінного критерію визначено знання про жанри, стилі, напрямимистецтва та їх представників; судження про мистецтво, естетичну оцінку,асоціативно-образне мислення, рефлексію та саморефлексію. До основнихпоказників діяльно-творчого критерію належать участь у художньо-естетичнійдіяльності, інтерпретація творів мистецтва, застосування набутихкультурологічних, мистецтвознавчих та естетичних знань у процесіміжособистісного спілкування; здатність до художньо-естетичного саморозвитку.
Метоюконстатувального експерименту стало з’ясування стану сформованості естетичногоставлення старшокласників до мистецтва. Згідно з критеріями у перебігу констатувальногоексперименту виявлено три рівні сформованості у старшокласників естетичногоставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури: високий,середній, низький. Результати констатувального експерименту засвідчили загаломнезадовільний стан сформованності у старшокласників естетичного ставлення домистецтва. Виявлено за емоційно-мотиваційним критерієм: недостатній рівеньрозвитку емоційно-мотиваційної сфери старшокласників у їхньому суб’єктивномуставленні до мистецтва (високий рівень – 4,2 %, середній – 46,8 %,низький – 48,9 %); низький рівень потреб у спілкуванні з творамимистецтва, недостатнє місце і значення мистецтва у системі цінностейстаршокласників. За пізнавально-оцінним критерієм високого рівня сформованостіестетичного ставлення у старшокласників не було виявлено, середній рівеньпоказали 54,8 % учнів, низький – 45,1 %, що свідчить про відсутністьпотреби в опануванні старшокласниками мистецтвознавчими та культурологічнимизнаннями, невмінням аналізувати й оцінювати художні явища, висловлювати своюдумку, доводити й аргументувати її. Сформованість естетичного ставленнястаршокласників до мистецтва за показниками діяльно-творчого критерію нависокому рівні виявили 4,8 % учнів, середньому – 20,6 %, низькому –74,4 %.
Узагальненнярезультатів констатувального експерименту показало превалювання середнього інизького рівнів сформованості визначених компонентів естетичного ставленнястаршокласників до мистецтва. До причин такого рівня віднесено наступні:недостатня акцентуація естетико-виховних можливостей курсу „Художня культура”,використання переважно традиційних педагогічних технологій і авторитарного(моносуб’єктного) стилю спілкування вчителя з учнями, відсутність реальногозв’язку уроків художньої культури з позакласною виховною роботою.
У другому розділі– „Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва засобами художньої культури” – розроблено та обґрунтовано педагогічнусистему формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва,охарактеризовано її складники, висвітлено хід формувального експерименту,проаналізовано й узагальнено результати дослідження.
В обґрунтуванніпедагогічної системи ми спиралися на концепцію художньо-естетичного вихованняучнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розроблену Л.Масол, в якійвибудовано цілісну модель художньої освіти й виховання школярів, наголошено наролі навчальної діяльності як фундаменту естетико-виховної системи школи в їївзаємозв’язку з позаурочним і позашкільним компонентами виховання, визначенопріоритетною діалогову стратегію педагогічної взаємодії з метою розвиткутворчого потенціалу особистості. Згадані концептуальні положенняекстрапольовано у сферу формування естетичного ставлення старшокласників домистецтва у процесі вивчення художньої культури без принципових змін, але іззначною конкретизацією змістового і процесуального аспектів, які стосуютьсяуроку художньої культури, його взаємозв’язку з позаурочною виховною роботою таестетизацією предметного середовища навчального закладу.
З урахуваннямвизначених у дослідженні теоретичних засад особистісно зорієнтованого підходу ірезультатів констатувального експерименту розроблено та обґрунтованопедагогічну систему, до якої входять мета, зміст, напрями, форми, засоби,технології, результат (рис. 1).
В основупедагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва покладено наступні теоретичні положення особистісно-орієнтованогопідходу: учень розглядається як суб’єкт навчання і виховання, що має право насамовизначення в царині мистецтва; йому надається можливість, спираючись наздібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та естетичний досвід,реалізувати себе в різних видах художньо-естетичної діяльності; утверджуєтьсяпозиція старшокласника як рівноправного учасника навчально-виховного процесу,рушійними силами якого є діалог і співробітництво, пошук у мистецтвіособистісних смислів.
Мета педагогічноїсистеми – формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтвазумовила виокремлення її основних складників: урок художньої культури,позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметного середовищанавчального закладу.
Урок художньоїкультури становить стрижень педагогічної системи формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва. У змісті курсу „Художня культура”, щовикладається в загальноосвітніх закладах за чинною державною програмою,акцентовано виховні можливості вітчизняної та зарубіжної культурно-мистецькоїспадщини. На відміну від суто навчальної діяльності, завданням якої є„засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для опанування мистецькихдисциплін важливішим є „відчути”, „пережити”, „створити”, „виразити”,„зрозуміти”, „прийняти позицію іншого”. Тому на уроках художньої культури наперший план висувається не стільки управління навчально-пізнавальною діяльністюучнів, скільки одночасне виховання особистості старшокласника, формування унього особистісного емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва. Цьому сприяєнизка чинників, зокрема застосування різних жанрів уроку: урок-презентація,урок-бенефіс, урок-імпровізація, урок-панорама, урок-репортаж, урок-вернісаж,урок-діалог, урок-вистава тощо.
/>
Рис. 1.Педагогічна система формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва засобами художньої культури.
У дисертаціїдоведено, що ефективності формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва при обмеженості часу на викладання курсу „Художньої культури” (1година на тиждень) сприяє впровадження в навчально-виховний процесінтерактивних педагогічних технологій, в основі яких – розуміння івзаєморозуміння, активний діалог і самоуправління, що передбачаєсуб’єкт–суб’єктні взаємини між педагогами та учнями. З-поміж технологій, щосприяють ефективному формуванню у старшокласників естетичного ставлення домистецтва на уроках художньої культури і у позакласній естетико-виховній роботівиділяємо наступні: діалогові (спілкування як цінність, як творчість, якспільний пошук істини вчителем і учнем на уроці, дають можливістьстаршокласнику встановити діалог зі світом духовних цінностей, зрозумітихудожню ідею твору, авторське ставлення до світу, спектр його цінностей,відчути власне творче „Я”), кооперовані (в основі навчально-виховної діяльностікооперованих груп – міжособистісна навчальна взаємодія вчителя й учняспрямована на виховання людської особистості, формування в неї естетичногоставлення до мистецтва у процесі власної навчальної діяльності), проективні (організаціянавчання і виховання, за якою учні набувають умінь і навичок у процесіпланування й виконання практичних завдань – проектів, з урахуванням своїхестетичних інтересів та естетичних потреб), комп’ютерні (відкриваютьстаршокласникам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищуютьефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості,знаходження і закріплення набутих умінь, дозволяють реалізувати принципово новіформи й методи виховання), ігрові (виступають засобом спонукання тастимулювання учнів до художньо-естетичної діяльності).
Особливостіпозакласної художньо-виховної роботи полягають у добровільній участі в ній(старшокласники обирають профіль занять за інтересами), суспільнійспрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства,відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності тасамодіяльності учнів (врахування естетичних потреб та інтересів, бажань іпропозицій старшокласників). Позакласна художньо-виховна робота має будуватисяза такими напрямами: просвітницький (відвідування музеїв, виставок, картиннихгалерей, філармонії, театральних вистав, художніх майстерень тощо);інформативно-пізнавальний (проведення КВК, мистецтвознавчих турнірів тамарафонів, тижнів мистецтв тощо); діяльно-творчий (участь у гурткаххудожньо-естетичного профілю: вокальних або інструментальних ансамблях, хорі,танцювальному або драматичному колективі тощо). До форм позакласноїхудожньо-виховної роботи віднесено: масові (зустрічі з представниками творчихпрофесій, екскурсії, концерти, музичні вітальні, конференції, тижні та турніримистецтв тощо), групові (години спілкування, участь у гурткаххудожньо-естетичного профілю, випуск мистецьких газет), індивідуальні (гра намузичних інструментах, заняття з вокалу, вишивки, дизайну тощо).
Засобамивиховання на уроках художньої культури та у позакласній художньо-виховнійроботі є інформативні (слово вчителя, посібник, твори мистецтва, Інтернет,телебачення); наочні (слайди, репродукції картин, картки тощо), технічні(телевізор, відеомагнітофон, DVD-плейєр, аудіо магнітофон тощо), мультимедія(комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, акустична система тощо).
Естетизаціяпредметного середовища навчального закладу є необхідною складовою педагогічноїсистеми формування естетичного ставлення до мистецтва, тому що вона забезпечуєвзаємозв’язок суб’єкта виховання та естетичного об’єкта в адекватних умовахсприйняття та засвоєння; усвідомлення суб’єктом цього взаємозв’язку йперетворення на цій основі загальнозначимого в особистіснозначиме. Естетичнепредметне середовище сприяє не тільки збільшенню інформованості старшокласниківу галузі мистецтв, а й ліпшому сприйняттю та осмисленню художніх цінностей. Удисертації розглядається естетизація предметного середовища як спеціальноорганізований освітній простір для освоєння різних видів і форм художньоїдіяльності, де учні оволодівають художніми знаннями, досвідомемоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, світу речей і людей, досвідомспілкування, взаємодії, мають можливість розкрити себе. Воно є тим об’єктивнимчинником, що визначає життєві настанови старшокласника, його особистіснуспрямованість, характер естетичних потреб та інтересів, ціннісних орієнтацій,процес самовизначення та самореалізації. Естетизація предметного середовищанавчального закладу передбачає створення сприятливих умов, в якихстаршокласники зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності. Естетикашкільного довкілля; сучасний дизайн шкільних інтер’єрів, матеріальна базашколи, зокрема курсу „Художня культура” (посібники, альбоми, фонохрестоматія,словники, відеотека тощо), дають можливість забезпечити естетичні потреби таінтереси учнів, допомагає самовизначитися і самореалізуватися в царинімистецтва.
Ефективністьобґрунтованої педагогічної системи формування у старшокласників естетичногоставлення до мистецтва засобами художньої культури перевірено під часформувального експерименту (2001–2007 рр.). Розроблена педагогічна система булазапроваджена в повному обсязі у Першій української гімназії ім. М. Аркаса м.Миколаєва, де експериментальна робота проводилася автором дисертації, а такожпід його керівництвом вчителями мистецьких дисциплін і керівниками гуртківхудожньо-естетичного профілю.
Формувальнийексперимент проводився в три етапи, на кожному з яких визначалися специфічнідослідницькі завдання, розроблялися та впроваджувалися відповіднінавчально-виховні заходи, що реалізовували програму дослідно-експериментальноїроботи.
Першийетап експерименту (1999–2004 рр.) був присвячений головним чином апробаціїконцепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальнихзакладах України та нової навчальної програми курсу „Художня культура”відповідно до угоди між Інститутом проблем виховання АПН України і Першоюукраїнською гімназією ім. Миколи Аркаса як експериментального майданчика лабораторіїестетичного виховання. Під час апробації дисертантом здійснювалася пошуковаробота в напряму визначення провідних чинників, які впливають на формуванняестетичного ставлення старшокласників до мистецтва (проводилися анкетуванняучнів відповідно до розроблених критеріїв і показників, спостереження за нимина уроках художньої культури й у позакласній роботі).
Надругому етапі експерименту (2004–2006 рр.) розширилося коло завдань, які булоконкретизовано відповідно до проблеми дослідження; у цей період до експериментупідключилися інші навчальні заклади області, а Перша українська гімназія ім.М.Аркаса набула статусу експериментального навчально-виховного закладурегіонального рівня за проблемою „Розробка та апробація навчально-методичногокомплексу до програм „Художня культура” (наказ від 5.02.2004 р. № 103 поуправлінню освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації). Дисертантом булорозроблено й апробовано інтерактивні педагогічні технології формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва, які впроваджувалися вроботу всіх експериментальних шкіл області, визначено й систематизовано напрямипозакласної художно-виховної роботи, змістовно пов’язані з вивченням художньоїкультури, розроблено засади естетизації предметного середовища закладу. Авторомдисертації проводилися обласні та міські науково-методичні семінари й„майстер-класи” для вчителів-експериментаторів, перебіг і результатиекспериментальної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях обласногометодичного активу вчителів художньої культури при Миколаївському обласномуінституті післядипломної педагогічної освіти.
Розробкапедагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва у процесі викладання художньої культури, що була впроваджена у навчально-виховнийпроцес, дала можливість Першій українській гімназії ім. Миколи Аркаса статиекспериментальним навчально-виховним закладом Всеукраїнського рівня запроблемою „Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніхнавчальних закладів у процесі впровадження інтегрованих курсів” (наказ№ 578 Міністерства освіти і науки України від 07.10.2005 р.). Нацьому етапі (2005 – 2007 рр.) дисертантом було зібрано банк відео та медіаматеріалів для уроків та позаурочної самостійної роботи учнів з художньоїкультури („Відеотека для навчальних занять та самостійного перегляду зхудожньої культури”), а також розроблено й поширено серед учителівекспериментальних закладів комплекс завдань до чинної програми з художньоїкультури України (створено авторський навчальний посібник). Презентаціїпедагогічної системи формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва, зокрема й у вигляді документального відеофільму про досвід гімназії,здійснювалися під час роботи науково-практичних семінарів всеукраїнськогорівня.
Векспериментальних класах ЗОШ № 1 ім. Олега Ольжича м. Миколаєва,Куйбишевського навчально-виховного комплексу „Загальноосвітній навчальнийзаклад І-ІІІ ступенів – дошкільний заклад” Снігурівського району Миколаївськоїобласті, Новоодеської гімназії Миколаївської області, Єланецької гімназіїМиколаївської області, Чортківської гімназії „Рідна школа” ім. МаркіянаШашкевича Тернопільської області, навчально-виховного комплексу „Гімназія ім.І.Сельвінського м. Євпаторії” АР Крим з огляду на специфіку цихекспериментальних навчальних закладів розроблена педагогічна системавпроваджувалася з деякими модифікаціями щодо форм позакласної художньо-виховноїроботи та естетизації предметного середовища; водночас основні компонентипедагогічної системи, насамперед розроблені дисертантом інтерактивніпедагогічні технології та комплекс завдань з української художньої культури дочинної навчальної програми, впроваджувалися повністю.
У процесідослідження серед педагогічних технологій, які застосовувались на урокаххудожньої культури та у позакласній художньо-виховній роботі, виокремленонаступні: діалогові технології (дослідження, конференція, дискусія в стилітелевізійного ток-шоу); кооперовані технології („Формулюй – Ділись – Слухай –Створюй”, „Слово – речення – запитання – відповідь”, „Графіті”, „Жива газета”,„Митець” та „твір”, „Сліпий та поводир”); ігрові технології („Перевтілення”,„Ланцюжок асоціацій”, „Турніри кросвордів”, вікторини (ілюстрована, тематична,порівняльна тощо), для визначення рефлексивних здібностей учнів – ігровийприйом „Три „С” (слухаю – співставляю – створюю). Вони надавали можливістьучням не лише пізнати й оцінити твори мистецтва, а й активізувати власні творчіможливості, самореалізуватися у відповідній художній діяльності.
Упродовж усіхетапів формувального експерименту було організовано відвідування учнями Першоїукраїнської гімназії ім. М.Аркаса (з подальшим обговоренням) абоненту-лекторію„Шлях до мистецтва” при обласному художньому музеї, лекцій-концертів „Культурнірегіони світу. Епохи. Видатні постаті композиторів. Вершини творчості”обласного філармонічного абонементу „Старшокласник”, постійне проведеннязустрічей із митцями – художниками, поетами тощо. Аналогічні художньо-виховнізаходи організовувалися і впроваджувалися в позакласній роботі іншихекспериментальних закладів. Все це сприяло формуванню в учнів естетичногоставлення до мистецтва, зокрема розширенню емоційно-почуттєвої сфери, розвиткуособистісних естетичних уявлень, естетичної оцінки, здатності аргументувати,доводити власну думку, критично оцінювати та інтерпретувати твори мистецтва,умінь користуватися набутими культурологічними, мистецтвознавчими і естетичнимизнаннями у процесі міжособистісного спілкування.
Порівняльнийаналіз результатів формувального експерименту з попередніми даними проводивсяза визначеними критеріями сформованості естетичного ставлення до мистецтва устаршокласників та з використанням аналогічних методів діагностування, якізастосовувалися під час констатувального експерименту.
Експериментальноперевірено й доведено, що розроблена педагогічна система діє ефективно заумови, що її структурні компоненти знаходяться у тісному взаємозв’язку, а нефункціонують відокремлено.
Педагогічнасистема формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва, якзазначається в дисертації, виявилася дієвою, ефективною, про що свідчить аналізрезультатів формувального експерименту у порівнянні з даними констатувальногоексперименту: зростання рівнів естетичного ставлення старшокласників до мистецтвав процесі вивчення художньої культури виявлено за усіма показникамиемоційно-мотиваційного, пізнавально-оцінного та діяльно-творчого критеріїв(табл. 1).
Зіставленняпоказників сформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва впроцесі вивчення художньої культури в експериментальних і контрольних групахпідтвердило, що педагогічна система дійсно сприяє суттєвому підвищенню рівнівсформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва.
Таблиця 1
Порівняння рівнівсформованості у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва засобамихудожньої культури ( у %)Рівні Експериментальна група Контрольна група
На початку
експерименту
Наприкінці
експерименту
Кількість
учнів % Кількість учнів %
Кількість
учнів % Високий 15 3,1 132 34,9 16 17,3 Середній 191 40,6 166 43,9 37 40,2 Низький 264 56,1 80 21,1 39 42,3 Разом: 470 100 378 100 92 100
На основіузагальнення експериментальних даних встановлено, що в експериментальних групахрівень естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культуризмінився, порівняно з даними, отриманими під час констатувального експерименту,таким чином:
у респондентів,віднесених до високого рівня, на 31,8 %, віднесених до середнього рівня, –на 3,3 %; водночас відсоток респондентів експериментальних груп,віднесених до низького рівня, знизився на 35 %. Відповідно у контрольнійгрупі, де також відбулися певні позитивні зрушення, спостерігалися менш помітнізміни в учнів, що належали до середнього і високого рівнів (відповідно на 0,4 %на 14,2 %). Очевидними були якісні відмінності між старшокласниками двохгруп. Переконливо демонструють наслідки впровадження педагогічної системи такіякісні зміни у старшокласників експериментальних груп, як зростання здатностідо естетичного сприймання твору мистецтва, виникнення інтересу до творівмистецтва та потреби у розширенні знань про українське та зарубіжне мистецтво,бажання застосовувати їх у процесі міжособистісного спілкування, активізаціяучасті у художньо-естетичній діяльності.
Узагальненнярезультатів теоретико-експериментального дослідження проблеми формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури,мета якого досягнута, завдання вирішені, а висунута гіпотеза підтверджена, далопідстави зробити висновки й окреслити перспективи подальших досліджень.
ВИСНОВКИ
1. Формуванняу старшокласників естетичного ставлення до мистецтва є актуальною проблемоюсучасної педагогічної теорії і виховної практики, що зумовлено такими кризовимиявищами, як дегуманізація поведінки учнівської молоді, їх дезорієнтація вціннісних основах життя під тиском засобів масмедіа на естетичну свідомість,поширення спрощеного споживацького ставлення до мистецтва. Теоретичний аналізвітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури свідчить недостатнюрозробку проблеми та наявність різноманітних наукових підходів, в якихестетичне ставлення розглядається в аксіологічному, гносеологічному таестетичному аспектах.
2.Аналіз філософсько-естетичної і психолого-педагогічної літератури дав змогууточнити сутність поняття „естетичне ставлення до мистецтва”, яке визначається,як емоційно-чуттєве ставлення людини до художніх цінностей, результат взаємодіїособистості з мистецтвом, у процесі якого вона не лише пізнає та оцінюємистецькі зразки, а й активізує власні творчі можливості, самореалізується увідповідній художній діяльності. Основними структурними компонентамиестетичного ставлення є естетичне сприймання, естетичні емоції, естетичніпочуття, естетичний інтерес, естетичні потреби, естетичні судження, естетичнаоцінка, асоціативність, а також художньо-естетична діяльність. Курс „Художнякультура” має значний естетико-виховний потенціал, який доцільно спрямувати наформування естетичного ставлення учнів до мистецтва.
3. На основіузагальнення наукових досліджень визначено критерії та показники сформованостіу старшокласників естетичного ставлення до мистецтва: емоційно-мотиваційний(естетичне сприймання творів мистецтва, емпатія, інтерес до творів мистецтва, потребау спілкуванні з творами мистецтва); пізнавально-оцінний (знання про жанри,стилі, напрямки мистецтва та їх представників; судження про мистецтво;естетична оцінка; розвиток асоціативно-образного мислення; рефлексія тасаморефлексія); діяльно-творчий (участь у художньо-естетичній діяльності,інтерпретація творів мистецтва, застосування набутих культурологічних,мистецтвознавчих і естетичних знань у процесі міжособистісного спілкування;здатність до художньо-естетичного саморозвитку).
Зарозробленими критеріями було виявлено рівні сформованості у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва: високий (3,1 %), середній (40,6 %)та низький (56,1 %).
4. Відповіднодо визначених у дослідженні основних теоретичних положень особистісноорієнтованого підходу розроблено та обґрунтовано педагогічну систему,спрямовану на досягнення її провідної мети – формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва засобами художньої культури. Основнимискладниками педагогічної системи, що була впроваджена в шкільну практику, єурок художньої культури, позакласна художньо-виховна робота, естетизаціяпредметного середовища навчального закладу.
5. Упровадженняна уроках художньої культури та у позакласній естетико-виховній роботіінтерактивних педагогічних технологій (діалогічні, кооперовані, проективні,комп’ютерні, ігрові), проведення нестандартних уроків (урок-презентація,урок-панорама, урок-екскурсія, урок-репортаж, урок-вернісаж, урок-вистава,урок-діалог) та позакласних художньо-виховних заходів (мистецтвознавчиймарафон, вікторина, музична вітальня, театральний вернісаж тощо), використанняінформативних, наочних, технічних, мультимедійних засобів навчання і виховання,а також естетизація предметного середовища навчального закладу сприяютьпозитивним змінам в естетичному ставленні старшокласників до мистецтва засобамихудожньої культури, що доводить ефективність розробленої і апробованоїпедагогічної системи.
Проведенедослідження засвідчило позитивні кількісні та якісні зміни у рівняхсформованості естетичного ставлення старшокласників до мистецтва у процесівивчення художньої культури: в експериментальних групах кількість учнів,віднесених до високого та середнього рівнів, збільшилася відповідно на 31,8 %і 3,3 %, а віднесених до низького рівня, знизився на 35%.; у нихсформовано здатність до естетичного сприймання художніх творів, стійкий інтересдо мистецтва і потреба у розширенні знань про жанри, стилі та напрямимистецтва, вони застосовують набутий художньо-естетичний досвід у процесіміжособистісного спілкування, виявляють активну участь у художньо-естетичнійдіяльності.
6. Результатипроведеного дослідження дали змогу сформулювати методичні рекомендації длявчителів художньої культури щодо формування у старшокласників естетичногоставлення до мистецтва, підготувати й упровадити в шкільну практику навчальнийпосібник з розробкою завдань до програми з української художньої культури.
Проведенедослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва. Більш глибокого вивчення потребують питаннявзаємозв’язків педагогічних колективів школи та позашкільних закладів у роботіз формування естетичного ставлення старшокласників до мистецтва, зокрема й наоснові взаємодії мистецтв й інтеграції художніх знань; формування естетичногоставлення до мистецтва у процесі вивчення художньої культури в учнівпідліткового віку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. АристоваЛ. Українська художня культура: Навч. посібник для учнів 10 класузагальноосвітніх навчальних закладів. – Миколаїв: МОІППО, 2007. – 92 с.
2. АристоваЛ.С. Створення відеобанку для навчальних занять з мистецтва – нагальна потребачасу // Вересень. – 1999. – № 2. – С. 34–35.
3. АристоваЛ.С. Дорога до Ольвії (Урок з української художньої культури у 8 класі) //Мистецтво та освіта. – 2000. – № 2 (16). – С. 23–28.
4. АристоваЛ. До 150-річчя від дня народження Миколи Аркаса (розробка уроку з художньоїкультури) // Мистецтво та освіта. – 2002. – № 3 (25). – С. 41–47.
5. АристоваЛ.С. Прищеплення інтересу до вивчення художньої культури України // Вересень. –2002. – № 2-3 (20-21). – С. 105–110.
6. АристоваЛ.С. До першоджерел народної пісні (Краєзнавство як базовий компонент художньоїосвіти школярів) // Збірник статей за матеріалами Миколаївської обласноїкраєзнавчої конференції 2002 року. Історія. Етнографія. Культура. Новідослідження. – Миколаїв: Атол, 2002. – С. 188–189.
7. АристоваЛ.С. Проблематика та результати створення освітньо-інформаційного середовищащодо впровадження інтегрованого курсу „Художня культура” // Матеріали ІІІМіжнародної науково-практичної конференції (м. Миколаїв 22-24 квітня 2004року) „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційногосуспільства”. – Київ–Миколаїв, 2004. – С. 143–145.
8. АристоваЛ.С. Інтерактивні технології у викладанні художньої культури // Вересень. –2004. – № 1-2 (27-28). – С. 175–184.
9. АристоваЛ.С. Специфіка впровадження інтегрованого курсу „Художня культура”// Вересень.– 2004, спецвипуск квітень. – С. 154–158.
10. АристоваЛ.С. Хоровий концерт та його творці (урок художньої культури у 8 класі) //Мистецтво та освіта. – 2004. – № 3 (33). – С. 53–57.
11. АристоваЛ.С. Хоровий концерт та його творці (урок художньої культури у 8 класі) //Мистецтво та освіта. – 2004. – № 4 (34). – С. 43–46.
12. АристоваЛ.С. Естетичне виховання в системі ціннісних орієнтацій шкільної молоді всучасних умова //Науковий вісник Гілея. – 2005. – № 2 (травень-червень). –С. 42–51.
13. АристоваЛ.С. Про хід експериментальної апробації навчальних посібників „Художнякультура світу” (автори Н.Є.Миропольська, Е.В.Бєлкіна, Л.М.Масол та ін.) //Вересень. – 2006. – № 1-2 (34-35). – С. 15–19.
14. АристоваЛ.С. Використання проектної технології в процесі викладання художньої культури//Науковий вісник Миколаївського державного університету. – Вип. 12.Педагогічні науки: Зб. наукових праць /За ред. В.Д.Будака, О.М.Пєхоти. –Т. 4. – Миколаїв: МДУ, 2006. – С. 6–13.
15. АристоваЛ.С. Естетичне ставлення до мистецтва: теоретичні підходи // Мистецтво та освіта.– 2007. – № 3 (45). – С. 18–22.
16. АристоваЛ.С. Проективні художньо-педагогічні технології на уроках художньої культури//Вересень – 2007. – № 3–4 (40–41). – С. 81–86.
17. АристоваЛ.С. Стан сформованості естетичного ставлення старшокласників до мистецтва //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук.пр. – Вип. 10, Т.1. – Кам’янець-Подільський – К.: Інститут проблем вихованняАПН України, 2007. – С. 438–444.
18. АристоваЛ.С. Художні напрями та стилі. Імпресіонізм (урок художньої культури) //Мистецтво та освіта. – 2008. – № 1 (47). – С. 50–55 (Переможець заочногоВсеукраїнського конкурсу „Серце віддаю дітям” в номінації „Художня культура”).
АНОТАЦІЯ
АристоваЛ.С. Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесівивчення художньої культури. – Рукопис.
Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПНУкраїни, Київ, 2008.
Дисертаціюприсвячено проблемі формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва в процесі вивчення художньої культури. Проаналізовано стандослідження проблеми формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва у психолого-педагогічній літературі. На основі узагальнення науковихдосліджень визначено критерії, показники, виявлено рівні сформованості устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва. Розроблено, науковообґрунтовано й експериментально перевірено педагогічну систему формування устаршокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньоїкультури.
Доведено, щоефективність процесу формування у старшокласників естетичного ставлення домистецтва забезпечуватиметься цілісністю формування всіх компонентів естетичногоставлення на засадах особистісно-орієнтованого підходу; впровадження внавчально-виховний процес діалогічних, кооперованих, проективних, комп’ютерних,ігрових технологій; здійсненні роботи з формування у старшокласниківестетичного ставлення до мистецтва комплексно в тісному взаємозв’язку уроківхудожньої культури, позакласної художньо-виховної роботи та естетизаціїпредметного середовища навчального закладу.
Ключовіслова: естетичнеставлення, урок художньої культури, педагогічна система, інтерактивні педагогічнітехнології, позакласна художньо-виховна робота, естетизація предметногосередовища.
АННОТАЦИЯ
Аристова Л.С.Формирование у старшеклассников эстетического отношения к искусству в процессеизучения художественной культуры. – Рукопись.
Диссертация на соисканиенаучной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 –теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев,2008.
Диссертация посвященавопросам формирования у старшеклассников эстетического отношения к искусству. Вдиссертации представлено научно обоснованную и экспериментально провереннуюпедагогическую систему формирования у старшеклассников эстетического отношенияк искусству в процессе изучения художественной культуры.
Диссертация состоит извступления, двух разделов и выводов. В первом разделе – „Философские и психолого-педагогические основы формирования устаршеклассников эстетического отношения к искусству в процессе изученияхудожественной культуры” – проанализированы научные источники по проблемеисследования, определены теоретические основыэкспериментально-исследовательской работы.
Понятие „эстетическое отношение к искусству”трактуется как эмоционально-чувственное отношение человека к художественнымценностям, результат взаимодействия личности с искусством, в процессе которогоона не только познает и оценивает художественные образцы, но и активизируетсобственные творческие возможности в определенной художественной деятельности.
В диссертации определеныкритерии и показатели сформированности у старшеклассников эстетическогоотношения к искусству: эмоционально- мотивационный (эстетическое восприятиепроизведений искусства, эмпатия, интерес к произведениям искусства, потребностьв общении с произведениями искусства); познавательно-оценочный (знания прожанры, стили, направления искусства и их представителей; суждения об искусстве;эстетическая оценка; развитие ассоциативно-образного мышления; рефлексия исаморефлексия); деятельно-творческий (участие в художественно-эстетической деятельности, интерпретация произведенийискусства, применение культурологических, искусствоведческих и эстетическихзнаний в процессе межличностного общения; способность кхудожественно-эстетическому саморазвитию). Согласно этим критериям в процессеконстатирующего эксперимента выявлены уровни сформированности устаршеклассников эстетического отношения к искусству (высокий, средний,низкий).
Во втором разделе –“Педагогическая система формирования у старшеклассников эстетического отношенияк искусству в процессе изучения художественной культуры” – разработано итеоретически обосновано педагогическую систему формирования у старшеклассниковэстетического отношения к искусству, внедрение которой в учебно-воспитательныйпроцесс способствует эффективному решению задач исследования, описано ходформирующего эксперимента, проанализировано и обобщено результаты проведенногоисследования.
Анализ результатовпозволил отметить, что эффективность процесса формирования у старшеклассниковэстетического отношения к искусству обеспечивается при условии реализации науроках художественной культуры компонентов эстетического отношения в ихцелостности; внедрения в учебно-воспитательный процесс диалогических,кооперированных, проективных, компьютерных, игровых технологий; осуществление работыпо формированию у старшеклассников эстетического отношения к искусствукомплексно в тесной связи уроков художественной культуры, внекласснойхудожественно-воспитательной работы и эстетизации предметной среды учебногозаведения.
Ключевые слова: эстетическое отношение, урокхудожественной культуры, педагогическая система, интерактивные педагогическиетехнологии, внеклассная художественно-воспитательная работа, эстетизацияпредметной среды.
ANNOTATION
Aristova L.S.Formation of aesthetic attitude to Art in senior pupils in the process oflearning Art Culture. – Manuscript.
Dissertationto maintain scientific candidate’s degree in pedagogics in speciality 13.00.07– Theory and Methods of Upbringing. – The Institute of Educational Problems ofthe academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.
The dissertation is dedicated to problems of the formation in seniorpupils aesthetic attitude to Art. The condition of the studied problem inphilosophic, psychological, pedagogical and culture studies literature wasanalyzed in the dissertation.
Criteria, indicators of the efficiency levels (high, average and low) offormation in senior pupils aesthetic attitude to Art were validated and definedin the dissertation.
Pedagogical system of the formation of aesthetic attitude to Art insenior pupils was theoretically substantiated; its advisability and efficiencywere proved by the received experimental data. The efficiency of formation insenior pupils aesthetic attitude to art is proved to be ensured by observingthe components of the aesthetic attitude to art in their unity at the lessonsof the Art culture; introduction pedagogical technologies; it is ensured byclosely connection lessons on Art Culture, after classes aesthetical activitiesand aestheticism of subject atmosphere at school.
The results of the dissertation research were introduced in the practicalactivity of secondary schools.
Key words: aesthetic attitude, lessons of аrt сulture, interactive pedagogicaltechnologies, pedagogical system, after classes art’s activities, aestheticismof subject atmosphere at school.