МІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
БЕРДЯНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ ПЕДАДОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедрапрофесійної педагогіки та методики професійного навчання
Курсоваробота
зметодики професійного навчання
затемою Тематичний контроль оцінювання знань учнів з курсу «Основи економіки»
Бердянськ2010
План
Вступ
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯНАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
І.1 Контроль його суть, функції та види
І.2 Тематичний контроль та критерії оцінювання учнів
РОЗДІЛ ІІ Методичне забезпечення теми «ЯК СТВОРЮЄТЬСЯТА ВИМІРЮЄТЬСЯ БАГАТСТВО ДЕРЖАВИ?» з дисципліни «Основи економіки» у 10 класі
ІІ.1 Рекомендації щодо вибору навчальних програм зкурсу «Основи економіки»
ІІ.2 Методичні рекомендації до підготовки тапроведення комбінованого уроку з теми «Економічне зростання. Шляхи економічногозростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки»
ІІ.3 Методичні рекомендації до підготовки тапроведення практично – семінарського заняття з теми «Основні показникиекономічного стану країни ВВП (ВНП). ВВП (ВНП) на душу населення. Реальні таномінальні показники ВВП»
ІІ.4 Методичні рекомендації до підготовки та розробкиігрового заняття з теми «Основні показники економічного стану країни ВВП (ВНП).ВВП (ВНП) на душу населення. Реальні та номінальні показники ВВП»
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Контроль таоцінка знань, умінь і навичок учнів є важливим елементом навчально-виховногопроцесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам’яті, мислення тамови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчальногопроцесу та служить їх запобіганню. Перед учителем стоїть завдання такорганізувати навчальний процес, щоб контроль природньо включався в системунавчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує йогоцілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми та методиконтролю й оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторівта результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід,шукати нові ефективні методики контролю. Існує багато підходів та пропозиційщодо пошуків найбільш ефективних шляхів вдосконалення системи перевірки таобліку успішності учнів. Кожен з них має свої як позитивні так і негативністорони.
Контроль знань учнівє складовою частиною процесу навчання. За означенням контроль — це співвідношеннядосягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційнопідходять до організації контролю, використовують його в основному заради показниківдосягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильністьчи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму:чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння.
Правильнопоставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю оцінюватиодержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну допомогу ідобиватися поставлених цілей навчання.
Основні недолікипри здійсненні контролю знань: неправильне розуміння його функцій, невиправданопереоцінюється його роль у процесі навчання, контроль перетворюється в самоцільна уроці; використання одноманітних методів контролю; суб'єктивізм увиставлянні оцінок, відсутність чітких, обґрунтованих критеріїв.
Учителеві припідготовці до уроку необхідно пам'ятати, що пошуки необхідних форм контролю ійого організація — це найважливіше завдання педагога. Кого, коли, скількиучнів, з яких питань, за допомогою яких засобів потрібно запитати й оцінити — все це повинне бути продумане вчителем при підготовці до уроку. Поряд із цимварто продумати, чим повинні займатися учні під час опитування інших учнів. Укожного вчителя повинна бути своя система контролю, вона повинна включатирізноманітні засоби й прийоми роботи, щоб учні розуміли, що вчитель постійно контролюєїхні успіхи, рівень і якість оволодіння знаннями.
Активнеобговорення в суспільстві проблем освіти, й зокрема контролю, безперечно,сприяє вдосконаленню системи оцінювання, передусім об’єктивізації оцінки,поглибленню демократизації та відкритості процесу контролю, пошуковіоптимальної моделі контролю, свідченням чого є численні комплекти зошитів,посібників — у цьому і полягає актуальність обраної теми.
Мета роботи — визначитинайбільш ефективні шляхи й способи організації тематичного контролю знаньучнів.
Об'єктдослідження: процес навчання економіки в загальноосвітній школі.
Предметдослідження: роль і значення тематичного контролю, шляхи й способи йогоорганізації.
Беручи до увагимету, об’єкт та предмет роботи були поставлені наступні задачі:
1) вивченнялітератури з проблеми контролю знань учнів;
2) розкритисутність тематичного контролю;
3) розробкаметодики застосування різних форм контролю на прикладі теми «Як створюється тавимірюється багатство держави?»
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ У СИСТЕМІЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
І.1Контроль його суть, функції та види
Контроль, оцінкай облік знань учнів – важлива проблема теорії і практики навчання. Безперевірки або самоперевірки засвоєних знань, набутих умінь і навичок неможливеякісне вирішення цієї проблеми. Тому контроль знань учнів завжди був, є і будеважливою складовою частиною навчального процесу, хоч і ставлення до ньогозазнавало певних змін. Змінюються окремі форми і способи контролю знань, алейого головна суть – знати, наскільки вдало відбувся процес засвоєння вивченогоматеріалу, – залишається незмінною. Вона визначається самою природою процесунавчання.
Ще за радянськихчасів, з перших днів існування радянської школи, вчителі, організовуючи процеснавчання і керуючи ним, завжди цікавилися результатами навчальної роботи,вивчали знання учнів. Проте ставлення педагогічної думки, офіційна лінія керівнихорганів народної освіти щодо контролю знань учнів і визначення функції цієїважливої частини процесу навчання були різними на різних етапах будівництвашколи.
Шкільна практика,життя настирливо вимагали систематичного контролю знань учнів, і вже в1920-1921 навчальному році в школах ряду губерній широко практикувалися такіформи перевірки знань, як співбесіди, репетиції, заліки.
Великого значеннядля розв’язання проблеми контролю знань учнів набули на той час постанова урядувід 5 вересня 1931 року “Про початкову і середню школу”, яка засудиланеправильні концепції навчання, що тоді панували, і від 25 серпня 1932року “Пронавчальні програми і режим у початковій і середній школі”.
Ці постановипривернули увагу вчителів до систематичної поточної перевірки знань учнів. Буловизнано, що основою оцінки успішності учнів має бути не суб’єктивнеспостереження, а об’єктивна перевірка результатів їх навчальної роботи.
У післявоєнніроки в педагогічній літературі друкується багато статей з питань організаціїперевірки знань учнів, а в 1953 році редакція журналу “Советская педагогика”відкрила спеціальну дискусію цього питання. Було надруковано чимало робіт на цютему ряду авторів (Б.Г.Анан’єв, Ш.О.Амонашвілі, О.С.Богданова, М.О.Данілов,Б.П.Єсіпов та ін.), які у різних аспектах розглядали питання контролю та оцінкизнань учнів.
На початок 60-хроків з’явилася певна тенденція перебудувати існуючої системи контролю знань,після того, коли журнал “Народное образование” відкрив на своїх сторінкахдискусію з питання про структуру уроку.[17].
За ініціативоюС.Ф.Сухорського, в 70-х роках в Україні була проведена значна робота звпровадження у шкільну практику тематичної системи контролю і оцінки успішностіучнів. Нагромаджено певний позитивний досвід здійснення тематичного контролю зауспішністю учнів, раціоналізації методів перевірки, ширшого застосування усноїі письмової перевірки, методів графічної і тестової перевірки.
На кінець 70-хроків, з метою знайти більш раціональний варіант облікового документу ніжшкільний класний журнал, студентський та викладацький склад Львівськогодержавного університету під керівництвом к. п. н. С.Ф.Сухорського працювали надстворенням “Облікової книжки учня”. В ній виділялися сторінки для облікууспішності з кожного предмету, для обліку виконання громадських доручень,суспільно-корисної праці і самообслуговування, записів класного керівника тапричин відсутності в школі, а також сторінка для оцінки учня за кожний день.
Так, певноїпопулярності набула рейтингова система оцінювання знань учнів. В основу цьогопоказника закладена оцінка в балах не лише на екзаменах, але й на заліках. Прицьому забезпечується більша гнучкість оцінки знань, умінь та навичок.
Педагогам відомо:одна й та ж оцінка має різне значення навіть у 2-х учнів. В одного, наприклад,“четвірка” – ближче до “п’ятірки”, а в іншого – це майже “трійка”. Томурейтинговою системою оцінювання знань передбачено, що одна й та ж оцінкасупроводжується відповідною кількістю балів. Всі бали, отримані учнем за певнийперіод навчання, сумуються і ця сума порівнюється з максимальним рейтинговимпоказником. На основі цього робиться висновок про рівень знань учнів.
Важливою умовоюпідвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання учителемоб’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цюінформацію він отримує завдяки контролю за навчально – пізнавальною діяльністюучнів.
Поняття«контроль» (франц. Controle) має декілька значень. У дидактиці – це нагляд,спостереження і перевірка успішності учнів. Контроль – ширше поняття, ніжперевірка. Спостереження за учнями під час занять, перевірка їх знань, навичокі вмінь, зошитів, інших продуктів навчальної і практичної діяльності учнів єзасобами контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю увигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчально — виховного процесу за певний період, прийняття рішень про необхідністьудосконалення уроку, інших форм та методики організації навчання. Навчання єпроцесом управління навчально — пізнавальною діяльністю учнів, а контроль –обов’язковим засобом одержання зворотної інформації.
Контроль знаньучнів дає можливість: дізнатися про наявність прогалин у знаннях учнів(оскільки вони є і прогалинами і в діяльності викладача, то він має можливістьдізнатися про свої особисті недоліки); виявити повноту знань, усвідомленість іміцність їх засвоєння, уміння їх застосувати; засвоїти динаміку успішності;привчити учнів до самоконтролю і раціональної організації праці; стимулюватирозумову активність учнів; виробити в них навички синтезування і систематизаціїнавчального матеріалу; привчити учнів до наполегливості й відповідальності внавчальній діяльності; забезпечити оперативний зовнішній і внутрішній зворотнійзв'язок у навчанні; визначити продуктивність використання викладачемнавчального посібника, методу чи прийому навчання; зіставити ефективність працівикладачів, оцінити роботу навчального закладу за якістю навчання і підготовкиспеціалістів.
Контроль таоцінка знань, умінь та навичок учнів – невід’ємний структурний компонентнавчального процесу. Виходячи з логіки процесу навчання, він є, з одного боку,завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого –своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.
Контроль–визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявленняуспіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів тавсього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, длявдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації.
Зауважимо, щоскладовою частиною контролю виступає перевірка, завдання якої є виявленнязнань, умінь та навиків учнів та порівняння їх з вимогами, певними навчальнимипрограмами. В цьому випадку контроль виконується виключно з метою оцінюваннязнань, умінь та навиків учнів. Заключним актом контролю в такому разі євиставлення вчителем певної оцінки (балу).
Основні завданняконтролю – виявлення рівня правильності, об’єму, глибини та дійсності засвоєнихучнями знань, отримання інформації про характер пізнавальної діяльності, прорівень самостійності та активності учнів в навчальному процесі, встановленняефективності методів, форм та способів їх навчання.
Контроль – цепідсистема в рамках системи навчання в цілому, яка реалізує притаманні їйфункції, яка має свій об’єкт, свої методи.
Процес контролю йоцінки навчальної діяльності учнів має спиратися на вимоги принципівсистематичності, об'єктивності, диференційованості й урахування індивідуальнихособливостей учнів, гласності, єдності вимог, доброзичливості. Використовуючи оцінку,учитель має володіти педагогічним тактом, виявляти високий рівень педагогічноїкультури. Адже “найголовніше заохочення, – зауважував В.О.Сухомлинський, – інайсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці – оцінка. Ценайгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння ікультури” [33].
Результати, контролю- це основа оцінки навчальних досягнень учнів, яка характеризує рівеньоволодіння учнями знань, умінь і навичок згідно з вимогами навчальних програм.Поняття «контроль знань» учнів значно ширше, ніж поняття «перевірка». Цепоняття є родовим по відношенню до таких понять, як «перевірка знань», «оцінказнань», «результати навчальних досягнень».
Перевірка знаньвживається у вузькому значенні як методичний прийом у зв'язку з оцінкоюрезультатів того чи іншого завдання, їй більше властиві навчальні функції.
Контроль знань,як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченогоматеріалу проводиться здебільшого вчителем.
Оцінка знаньучнів означає відношення того, що учень знає, до того, що він повинен знати наданий момент навчання. Оцінка часто фіксується за допомогою вимірювання(балів).
Результати оцінюваннянавчальних досягнень (урахування системи оцінювання) — виставлення балів вкласних журналах, в щоденниках та інших документах.
Про роль і сутністьконтролю знань учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема,засновані в працях Я.А.Коменського, А.В.Дистервега, Н.І.Пирогова,К.Д.Ушинського та інших. Педагог Я.А. Коменський, основоположник шкільного навчання,у своій книзі «Великая дидактика» сформулював дидактичн вимоги до навчання, даввказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уроку необхідновідвести для опитування учнів. Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульованіу вигляді коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально встановлюютьпорядок контролю знань учнів для сучасної школи:
1) вчитель накожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох учнів;
2) директор школираз у місяць перевіряє результати навчання учнів;
3) у кінцінавчального року — перевідні екзамени з класу в клас.
Паралельно зіншими дидактичними принципами Я.А.Коменський на перший план висуває результатиоцінювання навчальних досягнень учнів.
Німецький педагогА.В.Дістервег приділяв велику увагу засвоєнню вивченого матеріалу. Одним з показниківтакого засвоєння є здібність учнів ясно і чітко переказати суть матеріалу. Він висуваєправило для вчителя: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» ірекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже, висуваються ідеїсистематичного контролю за результатами навчання учнів.
На аналогічнихпозиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Вінвимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре навчали учнів іпіклувалися про їх результати навчання, пропонував, щоб переведення з класу вклас здійснювалось за результатами підсумкового контролю, негативно відносився доперевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи випадковості і формалізму.
Конструктивніідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо в знаннях учнів виявленіпробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленим викладанням, нераціональнимзастосуванням методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічатисвої помилки і помилки дітей.
Охарактеризувавшитипову для вітчизняної школи систему перевірки, К.Д.Ушинський писав:«Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себевільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна мета лише в тому, щобформально перевірити знання, тобто виставляти оцінки, то така перевірка—даремнавитрата часу. Ушинський вимагав, щоб учитель активізував дітей під часперевірки знань.
Він виступав засвоєчасний контроль, за такі методи перевірки знань учнів, які активізували б увеськлас. Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного контролю, однак обґрунтовуєосновні вимоги до перевірки і оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в нашчас.
Перевірканавчальних досягнень учнів має велике виховне значення, оскільки стимулює їхнюсистематичну роботу, розвиває почуття відповідальності за результати навчання,що особливо важливо в сьогоднішніх умовах. Контроль успішності навчання зурахуванням закономірностей психічного розвитку школярів на всіх його етапахстимулює розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольових якостей.Систематичний контроль успішності навчання є умовою руху вперед; він формуєуявлення учня про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагув подальшій роботі. Добре організований контроль на всіх його етапах допомагаєвчителю виявити навчальні здобутки кожного учня, розкрити причини слабкогозасвоєння окремих частин матеріалу та вжити раціональних заходів длявиправлення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності.
Оцінка вчителемзасвоєних знань є важливим фактором для формування особистості школяра й частовиступає регулятором соціальних відносин у житті дитини, адже опосередковановпливає на формування стосунків у класному колективі, з учителем, з батькамитощо. Заохочення з боку вчителя здебільшого стимулює навчально-пізнавальнудіяльність учнів і сприяє покращанню її результатів. Для цього необхідновраховувати наявний рівень розвитку школяра. Якщо вчитель ставить надто високівимоги, то це створює бар’єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмуютьрозвиток учня, тому що вони не активізують його розумової діяльності. Дляуспішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю необхідно, щобучень розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав сумнівів у необхідності знань,був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажана оцінка залежить лише віднього самого, від його старанності.
Унавчально-виховному процесі контроль виконує ще декілька функцій, серед якихзабезпечення необхідного та своєчасного оперативного зворотного зв’язку.Перевірка знань дає вчителю інформацію про пізнавальну діяльність учнів, проте, як іде засвоєння, які є можливості для подальшого вдосконалення навчання.Перевірка одночасно дає змогу виявити ефективність методів і прийомів навчання,які застосовуються самим учителем, вона допомагає зробити висновки дляподальшої праці педагога. Аналіз результатів контролю дає вчителю змогу виявитисильні й слабкі сторони в роботі та причини неуспішності. Інформацію про своїуспіхи чи невдачі отримує й сам учень. Вислуховуючи відповіді товаришів,доповнення та виправлення вчителя, учень може критично оцінити свої знання,проаналізувати відповіді однокласників. Це сприяє систематизації та закріпленнюзасвоєного навчального матеріалу. Добре організований контроль привчає школярівдо систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності,активності, самостійності, допомагає розібратися в собі, а тому потребуєзваженого керівництва, педагогічної майстерності, такту.
Оцінка знань учняне може бути випадковою. Об’єктивність перевірки й оцінки забезпечуєтьсянауково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання,які допомагають виявити якість знань школяра. Коли йдеться про якість знань, томається на увазі обсяг знань, передбачений навчальною програмою, йогодокладність (учень знає весь матеріал, окремі його частини, усі елементи базизнань — поняття, факти, закономірності тощо), глибина й міцність засвоєння,уміння виражати знання усно й письмово та ін. Важливо визначити рівеньзасвоєння знань, який відображає компетентність учня з предмета й реалізуєтьсячерез планування та організацію вчителем пізнавальної діяльності учнів нарізних рівнях складності. Рівні пізнавальної діяльності (понятійний,репродуктивний, алгоритмічно-дійовий і творчий/дослідницький) відповідаютьсуб’єктивному аспекту процесу навчального пізнання, а їхній вибір відбуваєтьсяна рівні розвитку пізнавальних можливостей як цілого класу, так і окремихучнів.
Рівніпізнавальної діяльності задаються вчителем через відповідні запитання тазавдання, які у своїй системі сприяють досягненню мети навчання: формуванню вучнів навичок активної пізнавальної діяльності від простого сприйняттяінформації до побудови гіпотез, вибору методу вивчення питання та його реалізаціїна практиці, самостійності у вивченні програмового матеріалу та поповненнізнань. Застосування в процесі навчання різних форм пізнавальної діяльностіучнів є необхідною умовою їхнього інтелектуального розвитку.
Якелемент орієнтовної діяльності контроль має різні функції, з яких головна —функція зворотного зв'язка. Тільки лише постійно маючи інформацію про те якреагує клас на вплив „навчальної“ (учитель, учень-консультант,технічні й електронні засоби інформації), можна надійно йти по шляху оволодіннязнаннями, уміннями й навичками. Тільки тоді вчитель може бути впевненим у тому,що він навчає так, як задумано і як треба. Якщо результат навчання низький, тоінформацію він сприйматиме як сигнал до перебудови своєї методики.
Всіінші функції контролю можна звести до двох груп: педагогічної й перевірно-оцінної.Педагогічна функція в навчальному процесі розпадається на ряд під функцій: навчальна,розвиваюча, виховна, діагностична, профілактична, орієнтуюча.
Навчальнапов'язана з тим,що, виявляючи в процесі перевірки рівня знань, умінь і навичок учнів, учительспонукує учня до систематичних занять, виправляє помилки й неточності в йогознаннях, дає рекомендації про те, як краще опанувати матеріал конкретної теми,спонукує користуватися додатковою літературою, привчає звертатися до довідниківі енциклопедій.
Розвиваючафункція контролюв навчальному процесі полягає в тому, що вчитель через контроль має можливістьпостійно знати рівень розумового розвитку учня, успіхи або відставання в цьомурозвитку: особливості сприйняття, типів і процесів пам'яті, розвитку розумовоїдіяльності, мовлення, уяви. Це необхідно йому знати для того, щоб, по-перше,усвідомлено й грамотно проводити роботу з удосконалювань розумового розвитку й,по-друге, через це знання краще враховувати індивідуальні особливості-розвиткупізнавальної діяльності.
Виховнафункція контролювипливає з того, що учень, знаючи про перевірку (на уроці можуть запитати, а незнати — соромно; очікується контрольна робота й т.п.), починає терплячеопановувати знання; коли важко — напружує силу волі, завзято досягти гарнихзнань. Ця функція виражається також і в тому, що контроль сприяє формуванню ухлопців мотивів навчання, у тому числі таких моральних почуттів, як борг,обов'язок, відповідальність, совість. Школярі позбуваються від таких помилковихмотивів, як оцінка „за всяку ціну“, у класі формується негативневідношення до нечесних прийомів одержання високої оцінки — до списування,»шпаргалкам", підказкам, третируванню відмінників. У процесі контролюскладаються міжособистісні відносини учнів, формується співробітництво міжучнями й учителем.
Сутністьдіагностичної функції контролю – в одержанні інформації про помилки, недоліки йпробіли в знаннях і вміннях, про число, характер помилок. Результатидіагностичних перевірок допомагають вибрати найбільш інтенсивну методикунавчання, а також уточнити напрямок подальшого вдосконалювання методів ізасобів навчання.
Орієнтовнафункція випливаєз діагностичної. З'ясувавши сильні й слабкі сторони знань учнів у процесі діагностики,викладач орієнтується в методиці власної роботи, в індивідуальних особливостяхкожного учня. Ця інформація виступає для нього орієнтиром для вдосконалюваннянавчального процесу.
Профілактичнафункція. Відомо,що вивчений і навіть добре засвоєний матеріал згодом забувається. Це особливопомітно, якщо знання учня не були затребуваними. Більш інтенсивно проходятьпроцеси забування на початку засвоєння нової інформації. Попередити забуванняможна шляхом епізодичного повторення. А повторення є профілактичне,попереджуюче забування, неминуче пов'язане з контролем знань. У цьому полягаєзміст його профілактичної функції.
Перевірно-оціннафункція контролютакож включає ряд під функцій. Контроль у функції державної атестації результатівнавчально-виховної роботи. Насамперед, відзначимо, що внутрішкільний контрольнавчально-виховної роботи є в той же час засобом атестації. Адміністраціяшколи, а також органи утворення різних рівнів завжди цікавляться станомуспішності учнів своєї школи, шкіл району й т.д. Крім того, їх цікавить, якоюмірою вдалий навчальний план шкіл різних типів, чи доступні навчальні програмий підручники по різних предметах і для всіх класів і т.д.
Контрольяк засіб державної атестації виступає в процесі підсумкового й заключного обліку.Так, на підставі контролю знань, умінь і навичок учні переводяться з молодшихкласів у старші; за результатами іспитів вони випускаються зі школи й одержуютьвідповідний документ про освіту. Контрольні й часто — конкурсні іспитипрактикуються при прийманні абітурієнтів у вузи й технікуми: перевіряєтьсяготовність учнів для успішного продовження навчання з вибраної спеціальності.На підставі державної атестацій учні й студенти одержують нагороди й особливідипломи: золоту й срібну медалі, свідчення про успіхи з окремих навчальнихпредметах, диплом з відмінністю, кваліфікацію більш високої категорії (більшевисокий розряд), які дають їхнім власникам пільгові права при надходженні нароботу або навчання.
Упочатковій школі контроль й оцінка виконує наступні функції.
Соціальна функціяполягає у вимогах, пропонованих суспільством до рівня підготовки учнів.Освіченість у цьому випадку виступає як широке поняття, що включає в себевіковий рівень розвитку, виховання й поінформованості школяра, формування йогопізнавальної, емоційної й вольової сфер особистості.
Освітня функціявизначає результат порівняння очікуваного ефекту навчання з дійсним. З бокувчителя здійснюється констатація якості засвоєння учнями навчального матеріалу:повнота й усвідомленість знань, уміння застосовувати отримані знання внестандартних ситуаціях, уміння вибирати найбільш доцільні засоби для виконаннянавчального завдання; установлюється динаміка успішності, сформованість(несформованість) якостей особистості, необхідних як для шкільного життя, так іпоза школою, ступінь розвитку основних розумових операцій (аналіз, синтез,порівняння, узагальнення); з'являється можливість виявити проблемні області вроботі, зафіксувати удалі методи й прийоми. З боку учня встановлюється, якіконкретні результати його навчальної діяльності; що засвоєно міцно,усвідомлено, а що має потребу в повторенні, поглибленні; які сторони навчальноїдіяльності сформовані, а які необхідно сформувати.[11, с.109]
Виховна функціявиражається в розгляді формування позитивних мотивів навчання й готовності досамоконтролю як факторові подолання заниженої самооцінки учнів і тривожності.
Правильноорганізований контроль і оцінка знімають у школярів страх перед контрольнимироботами, знижують рівень тривожності, формують правильні цільові настанови,орієнтують на самостійність, активність і самоконтроль.[2, с.54]
Емоційна функціяпроявляється в тому, що будь-який вид оцінки (включаючи й оцінки) викликаєвідповідну емоційну реакцію учня. Дійсно, оцінка може надихнути, направити наподолання труднощів, надати підтримку, але може й засмутити, записати в розряд«відстаючих», збільшити низьку самооцінку, порушити контакт іздорослими й однолітками.[6, с. 87]
Реалізація цієїнайважливішої функції при перевірці результатів навчання полягає в тому, щоемоційна реакція вчителя повинна відповідати емоційній реакції школяра(радуватися разом із ним, засмучуватися разом з ним) і орієнтувати його науспіх, виражати впевненість у тім, що дані результати будуть змінені на кращі.Це положення співвідноситься з одним з головних законів педагогіки початковогонавчання — молодший школяр повинен учитися на успіху. Ситуація успіху йемоційного благополуччя — передумови того, що учень спокійно прийме оцінкувчителя, проаналізує разом з ним помилки й намітить шляхи їхнього усунення.
Інформаційнафункція є основами діагнозу планування й прогнозування. Головна її особливість- можливість проаналізувати причини невдалих результатів і намітити конкретнішляхи поліпшення навчального процесу як з боку ведучого цей процес, так і збоку веденого.
Функція керуваннядуже важлива для розвитку самоконтролю школяра, його вміння аналізувати йправильно оцінювати свою діяльність, адекватно приймати оцінку педагога.Учителеві функція керування допомагає виявити пробіли й недоліки в організаціїпедагогічного процесу, помилки у своїй діяльності («що я роблю нетак...», «що потрібно зробити, щоб...») і здійснити коректуваннянавчально-виховного процесу.[6, с.65].
Методикаконтролю як цілісна система складається з різних (по функціях, формам і т.п.)структурних компонентів. Аналіз радянської й пострадянської педагогічної йметодичної літератури, показує, що основні методики контролю в різних джерелахв істотному збігаються, але назви термінів (а іноді й понять), їхнюкласифікацію й взаємозв'язок різні автори трактують на свій лад. Такийрізнобій, природно, створює складності в осмисленні навчальної й методичноїлітератури й студентами, і стажистами. Види контролю: розрізняються по функціяху навчальному процесі.
Попереднійконтроль звичайнопроводять на початку навчального року, півріччя, чверті, на перших урокахнового розділу навчального предмета або взагалі нового предмета.
Функціональнепризначення попереднього контролю полягає в тому, що вчитель має вивчити рівеньготовності учнів до сприйняття нового матеріалу, тобто перевірка тут відіграєдіагностичну роль: установити, якою мірою сформовані в учнів розумовіможливості для повноцінного сприйняття нового навчального предмета. А напочатку навчального року — установити, що збереглося й що учні не пам’ятають зтого, що вивчалося школярами в попередньому навчальному році. І справді, наоснові даних попереднього (діагностичного) контролю вчитель будує (конструює)вивчення нового матеріалу, передбачає повторення, організацію міжпредметних зв'язків,актуалізує знання, незатребувані до того часу.
Поточний контроль– найбільш оперативна, динамічна й гнучка перевірка результатів навчання.Проводиться на перших етапах навчання, коли ще важко говорити про сформованістьумінь і навичок учнів. Його основна мета — аналіз ходу формування знань і вміньучнів. Це дає вчителеві й учневі можливість вчасно відреагувати на недоліки,виявити їхні причини й вжити необхідних заходів до усунення; вернутися до ще незасвоєних правил, операціям і діям. Поточний контроль особливо важливий длявчителя як засіб своєчасного коректування своєї діяльності, внесення змін упланування наступного навчання й попередження неуспішності.
Тематичнийконтрольпроводиться по завершенні вивчення
великої теми. Це чітко видно на повторювально-узагальнюючих уроках.Призначення (функція) тематичного контролю: систематизувати й узагальнитиматеріал всієї теми; шляхом повторення й перевірки знань попередити забування,закріпити його як базу, необхідну для вивчення наступних розділів навчальногопредмета.
Особливістьперевірочних питань і завдань у цьому випадку полягає в тому, що вонирозраховані на виявлення знань всієї теми, на встановлення зв'язків зі знаннямпопередніх тим, міжпредметних зв'язків, на вміння переносу знань на інший матеріал,на пошук висновків узагальнюючого характеру.
Підсумковийконтроль проводиться як оцінка результатів навчання за певний, досить великийпроміжок навчального часу — чверть, півріччя, рік.
В залежності відспецифіки організаційних форм розрізняють контроль, здійснюваний учителем:фронтальний, груповий, індивідуальний і комбінований і самоконтроль учнів.
При фронтальнійформі організації контролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязіматеріалу короткі відповіді, звичайно з місця, дають багато учнів класу. Цяформа контролю дозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями повторення ізакріплення пройденого матеріалу, викликаючи підвищену активність класу.Учитель ставить питання, як правило, перед усім класом, щоб в обговоренні цихпитань брали участь всі учні. Кожен учень може доповнити, виправити, уточнитивідповіді своїх товаришів, підтвердити ці доповнення прикладами і т.д. Дужечасто фронтальне опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вміломузастосуванні фронтального опитування за порівняно невеликий час удаєтьсяздійснити перевірку знань у значної частини учнів класу.
Однак прифронтальному контролі буває важко забезпечити докладність всебічність перевіркикожного учня окремості.
Групова формаорганізації контролю використовується в тих випадках, коли виникає необхідністьперевірити підсумки навчальної роботи чи хід її виконання частиною учнів класу,що одержала певне колективне завдання на уроці в процесі позаурочних занять.При цьому питання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні берутьучасть учні, що працювали в складі даної групи, але із обов'язковим залученнямдо обговорення інших учнів класу.
Індивідуальнийконтроль широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями,уміннями і навичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються докласної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не виключається відповідьучня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чи графічні зображення, заякихми повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різне навчальнеустаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичних питань,виконання різних вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролівчитель звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді учня,логічність його суджень, доведення висунутих їм положень, уміння застосовуватизасвоєні знання. З цією метою учню задають додаткові і навідні запитання.
При продуманійорганізації індивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елементнавчального процесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджуватиувагу всіх учнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участьшколярів у тій частині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягаєтьсяце такими прийомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань передусім класом з наступним викликом для відповіді того чи іншого учня (як прифронтальному опитуванні), коментування учнями окремих положень відповідей своїхтоваришів, доповнення повідомленнями і прикладами, пропозицією інших,оригінальних способів виконання вправ і вирішення завдань і ін.
Одним із прийомівактивізації індивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під часйого відповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто ширококористуватися цим прийомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, незавжди вдається правильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-запитання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщопитання школярів будуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані.
Індивідуальнийконтроль розрахований на перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, вінзалежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого іпідлягаючого перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.
У комбінованійформі контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдалесполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієїформи контролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, зяких один відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класнійдошці необхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв'язання завдань, аінші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичнізавдання.
Достоїнстваущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовноперевірити трохи учнів за невеликий проміжок часу. Серйозні заперечення протицієї форми контролю ґрунтуються на тому, що вона обмежує навчальну функціюперевірки, тому що учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участіу фронтальній роботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряютьсявчителем за межами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніхнавичок розподілу уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з однимучнем, стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активноїучасті інших учнів.
Томурекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількістьучнів (3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках,коли навчальне значення контролю не має вирішального значення (наприклад, післятого як матеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тількидеяких учнів).
Самоконтрольучнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв'язку в процесінавчання, одержання учнями інформації про повноту і якість вивчення програмногоматеріалу, міцності сформованих умінь і навичок, що виникли труднощях інедоліках. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. Зїї допомогою учень реально переконується в тім, як він опанував знаннями,перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичнузначимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організаціїсамоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинногопрограмування.
Існують методи,прийоми й форми організації контролю знань учнів
Поряд ізтрадиційними методами контролю, перевірки знань і вмінь, застосовуютьсятестування навченості й вихованості школярів, дослідження потенційнихможливостей учнів (цю властивість називають навченістю), проектуванняіндивідуального й особистісного орієнтованого навчально-виховного процесу, іншіспособи. Сучасна шкільна діагностика — це сукупність методів і методик, щодозволяють всебічно досліджувати учня (клас) у системі педагогічнихвідносин.[7, с.54]
Усне опитуваннявимагає усного викладу учнем вивченого матеріалу, зв'язного оповідання проконкретний об'єкт навколишнього світу. Таке опитування може будуватися якбесіда, оповідання учня, пояснення, читання тексту, повідомлення проспостереження або досвід.
Усне опитуванняяк діалог учителя з одним учнем або з усім класом (відповіді з місця)проводиться в основному на перших етапах навчання, коли потрібні систематизаціяй уточнення знань школярів, перевірка того, що засвоєно на цьому етапінавчання, що вимагає додаткового навчального часу або інших способів навчальноїроботи. Для навчального діалогу дуже важлива продумана система питань, якіперевіряють не тільки (і не стільки) здатність учнів запам'ятати й відтворитиінформацію, але й усвідомленість засвоєння, здібність міркувати, висловлюватисвою думку, аргументування будувати відповідь, брати активну участь у бесіді,уміння конкретизувати загальні поняття. [8, с.45]
Монологічна формаусної відповіді не є для початкової школи розповсюдженої. Це пов'язане з тим,що пропонований для відтворення учнями матеріал, як правило, невеликий пообсягу й легко запам'ятовуємо, тому доцільно для монологічних відповідей учніву дошки обирати доступні проблемні питання, що вимагають від школяра творчості,самостійності, кмітливості, а не повторення виученого тексту статті підручника.
Письмовеопитування полягає в проведенні різних самостійних і контрольних робіт.Самостійна робота — невелика за часом (15-20 хв.) письмова перевірка знань івмінь школярів з ще не пройденої до кінця темі курсу. Одною з головних цілейцієї роботи є перевірка засвоєння школярами способів розв’язання навчальнихзавдань; усвідомлення понять; орієнтування в конкретних правилах і закономірностях.Якщо самостійна робота проводиться на початковому етапі становлення вміння танавичок, то вона не оцінюється оцінкою. Замість її вчитель дає аргументованийаналіз роботи учнів, що він проводить разом з учнями. Якщо вміння перебуває встадії закріплення, автоматизації, то самостійна робота може оцінюватисяоцінкою.
Самостійна роботаможе проводитися фронтально, невеликими групами й індивідуально. Ціль такогоконтролю визначається індивідуальними особливостями, темпом просування учнів узасвоєнні знань. Так, наприклад, індивідуальну самостійну роботу може одержатиучень, що пропустив багато навчальних днів, не засвоїв якийсь розділ програми,що працює в уповільненому або прискореному темпі. Доцільно використовуватиіндивідуальні самостійні роботи й для соромливих, боязких учнів, що почуваютьдискомфорт при відповіді у дошки. У цьому випадку добре виконана робота стаєпідставою для відкритої підтримки школяра, виховання впевненості у власнихсилах.
Пропонуєтьсяпроводити й динамічні самостійні роботи, розраховані на нетривалий час (5-10хв.). Це спосіб перевірки знань і вмінь з окремих істотних питань курсу, щодозволяє перманентно контролювати й коректувати хід засвоєння навчальногоматеріалу й правильність вибору методики навчання школярів. Для таких робітучитель використовує індивідуальні картки, тексти, тестові завдання, таблиці.
Контрольна роботавикористовується при фронтальному поточному й підсумковому контролі з метоюперевірки знань і вмінь школярів по досить великій і повністю вивченій теміпрограми. Проводяться протягом усього року й переважно по тим предметам, дляяких важливе значення мають уміння й навички, пов'язані з письмовим оформленнямроботи й графічні навички, а також потребують вміння викладати думки.Контрольна робота оцінюється оцінкою.
Достандартизованих методик перевірки успішності відносяться тестові завдання.Вони привертають увагу насамперед тим, що дають точну кількісну характеристикуне тільки рівня досягнень школяра по конкретному предмету, але можуть виявитирівень загального розвитку: уміння застосовувати знання в нестандартнійситуації, знаходити спосіб побудови навчального завдання, порівнюватиправильний і неправильний відповіді й т.п.
Стандартизованіметодики дозволяють досить точно й об'єктивно при мінімальній витраті часуодержати загальну картину розвитку класу, школи; зібрати дані про стан системиутворення в цілому.
Особливою формоюписьмового контролю є графічні роботи. До них відносяться малюнки, діаграми,схеми, креслення й ін. Їх мета — перевірка вміння учнів використовувати знанняв нестандартній ситуації, користуватися методом моделювання, працювати впросторовій перспективі, коротко резюмувати й узагальнювати знання.[9, с. 137]
Звідси випливаютьнаступні правила, якими варто неухильно керуватися при проведенні контролю:
1) Контрольповинен носити регулярний характер.
2) Контрольповинен охоплювати максимальну кількість учнів за одиницю часу. Тому в кожномуокремому випадку він не повинен займати багато часу.
3) Обсягконтрольованого матеріалу повинен бути невеликим, але досить репрезентативним,щоб по ступені його засвоєння/незасвоєння, володіння / неволодіння ним учнямиможна було судити, чи придбали вони необхідні навички й уміння.
4) Оскільки навчанняй контроль органічно зв'язані, при проведенні контролю варто відштовхуватисявід конкретних завдань уроку.
1.2Тематичний контроль та критерії оцінювання учнів
Оцінюваннянавчальних досягнень учнів здійснюється з урахуванням індивідуальнихособливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критеріємоцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився упамяті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, використовувати у життєвих ситуаціях, вміння самостійноздобувати знання.
Оцінюваннянавчальних досягнень учнів відіграє важливу роль в освітньому процесі. Вонодозволяє отримати необхідну інформацію про рівень знань та ступінь прогресуучнів, дає змогу провести моніторинг якості освіти на шкільному, регіональномута національному рівнях.
Тематичнеоцінювання є одним з видів оцінювання навчальних досягнень учнів. Відповідно дочинних інструктивно-методичних рекомендацій про вивчення в загальноосвітніхнавчальних закладах предметів інваріантної складової у 2008/2009 навчальномуроці (лист Міністерства освіти і науки України від 07.07.2008 року № 1/9-433) тапрограм, затверджених Міністерством освіти і науки України, для кожноїнавчальної дисципліни передбачені уроки тематичного оцінювання. Їх запис насторінках класного журналу здійснюється відповідно до Інструкції з веденнякласного журналу 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженоїнаказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 року № 496, таНауково-методичних рекомендацій про застосування положень чинної Інструкції зведення класного журналу 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів(Харків, 2008 рік).
Одночасно зокремих базових навчальних дисциплін тематичне оцінювання, як окремий видконтролю за навчальними досягненнями учнів у рамках проведення такого видууроку не передбачено. У зв’язку з цим, враховуючи особистісно зорієнтованийпідхід у навчанні, учителю, відповідно до календарного планування,затвердженого в установленому порядку, пропонується самостійно обрати формуконтролю за навчальними досягненнями учнів.
Тематичнійатестації підлягають основні результати навчальних досягнень учнів під часвивчення теми (частини теми, сукупності тем). Тематична атестація навчальнихдосягнень учнів проводиться вчителем відповідно до календарного планування накожний навчальний рік згідно з графіком проведення такого виду оцінювання зпредметів у кожному загальноосвітньому навчальному закладі, складеному тазатвердженому в нормативно встановленому порядку. Такий вид оцінювання з кожногопредмета здійснюється на підставі Критеріїв оцінювання навчальних досягненьучнів у системі загальної середньої освіти.
З економікитематичний бал показує: знання основ економічної теорії; уміння використовуватитеоретичні знання у повсякденні, а саме:
– під час аналізуконкретних життєвих ситуацій і здійснення оптимального вибору;
– при розв’язанніпрактичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади,держави;
– при проведенніпорівняльного аналізу економічних явищ тощо.
Одночасно чинноюІнструкцією передбачено, що до графи ТЕМАТИЧНА може виставлятися напротипрізвища учня н/а (не атестований (-а)) у разі, якщо він (вона) не відвідував(-ла) жодного уроку протягом вивчення теми.
У разі, якщоучень (учениця) належить до категорії, визначеної в пункті 1 «Загальніположення», підпункт 1.7 «Право на індивідуальне навчання мають учні», абз. 2,3, 4 Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальнихзакладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від20.12.2002 року № 732 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня2003 року за № 9/7330, то напроти його (її) прізвища у графі ТЕМАТИЧНА н/а (неатестований(а)) не виставляється, а бал за результатами вивчення темивиставляється після фактичного проходження оцінювання або подання довідки заформою, визначеною в додатку до чинного Положення про індивідуальну формунавчання в загальноосвітніх навчальних закладах.
Тематичнийконтроль – це вид контролю, що проводиться по завершенні вивчення великої теми.
Функціїтематичного контролю наступні:
Ø систематизуватий узагальнити матеріал всієї теми;
Ø шляхомповторення й перевірки знань попередити забування, закріпити його як базу,необхідну для вивчення наступних розділів навчального предмета.
Особливістьперевірочних питань і завдань у цьому випадку полягає в тому, що вонирозраховані на виявлення знань всієї теми, на встановлення зв'язківізпопередніми темами, міжпредметних зв'язків, пошук висновків узагальнюючогохарактеру.[10, с. 69]
Специфіка цьоговиду контролю:
1) учневінадається додатковий час для підготовки й забезпечується можливість перездати,виправити отриману раніше оцінку;
2) виставляючиостаточну оцінку вчитель не орієнтується на середній бал, а враховує лишепідсумкові оцінки по здаваній темі, які «скасовують» попередні, більшнизькі, що робить контроль більш об'єктивним;
3) можливістьодержання більш високої оцінки своїх знань. Уточнення й поглиблення знань стаємотивованою дією учня, відбиває його бажання й інтерес до навчання.[5.с.16]
Устарших класах для проведення тематичного контролю можуть використовуватися колоквіуми(від лат. colloquium — розмова, бесіда). Його методика така: учням заздалегідьоголошується тема й мінімум питань, література, організуються консультації.
Упочатковій школі для проведення тематичного контролю можуть застосовуватисяконтрольні роботи, тестування. Крім цього доречно проводити тематичний контрольу формі змагань, вікторин.
Цілітематичного оцінювання:
- перетворити відповідністьзнань, умінь та навичок учнів вимогам навчальних програм;
- виявити рівень навчальнихдосягнень учнів.
Тематичнеоцінювання з економіки є одним із способів виявлення рівня знань і умінь учнів:
- давати визначення іхарактеристики основних економічних законів і понять;
- встановлювати причинно –наслідкові та функціональні зв’язки між економічними явищами і процесами;
- приймати раціональніекономічні рішення;
- виконувати економічнірозрахунки із використанням математичного апарату ( дії з відсотками;розрахунки індексів; розв’язання рівнянь, нерівностей та їх систем; виконанняперетворень виразів; побудова та аналіз графіків функціональних залежностей);
- застосовувати набуті знанняпід час аналізу економічних подій, економічної та статистичної інформації,представленої у різних формах ( мікро-, макро-, мега), виявляти взаємозв’язкиміж ними;
- аргументовано відстоювативласну думку щодо вирішення економічних проблем.
Оцінюваннюз економіки підлягають теоретичні значення і вміння використовувати їх уповсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняттіоптимального рішення у розв’язанні практичних завдань, пов’язаних з економічноюдіяльністю учня, сім'ї, громади, держави, у проведенні порівняльного аналізуекономічних явищ. Тематичний бал включає результати досягнень учнів зі знаньтеорії та вмінь розв’язувати завдання теоретичного чи прикладного характеру.
Передпочатком вивчення окремої теми вчитель обов’язково має ознайомити учнів напершому уроці зі структурою навчального матеріалу теми, з питаннями, щовиносяться на тематичне оцінювання.
Тематичнеоцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:
- усуненнябезсистемності в оцінюванні;
- підвищенняоб’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;
- індивідуальнийта диференційований підхід до організації навчання;
— систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;
— концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знаньз кожного предмета.
Тематичнаоцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу темивпродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальнихробіт (практичних, лабораторних, контрольних робіт) та навчальної активностішколярів.
При оцінюванні навчальних досягнень учнівмають ураховуватися:
— характеристики відповіді учня: цілісність, повнота, логічність,обґрунтованість, правильність;
— якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність,узагальненість, міцність;
— ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
— рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати,порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
— досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулюватигіпотези);
— самостійність оцінних суджень.
Ціорієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового,середнього, достатнього, високого.
У загальнодидактичному плані рівнівизначаються за такими характеристиками:
Першийрівень — початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковимиуявленнями про предмет вивчення.
Другийрівень — середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завданняза зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
Третійрівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вмієпояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання встандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням,узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки.Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракуєвласних суджень.
Четвертий рівень- високий. Знанняучня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовуватиїх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначенавмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти івідстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальнихдосягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межахнавчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчихконкурсах тощо (таблиця 1).
Кожний наступнийрівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає новіхарактеристики.
Критеріїоцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюютьчітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, тапоказником оцінки в балах.
Таблиця №1
Рівні навчальних
досягнень Бали Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 1 Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення I. Початковий 2 Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення 3 Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання 4 Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію II. Середній 5 Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило 6 Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком. 7 Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії III. Достатній 8 Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності 9 Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією 10 Учень (учениця) має міцні знання, здатний (а) використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення, аргументувати їх IV. Високий 11 Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми 12 Учень (учениця) має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення