Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України
Чернігівський національний педагогічнийуніверситет
імені Т.Г. Шевченка
Філологічний факультет
Кафедра педагогіки та методики викладання іноземних мов
Реферат
на тему:
Сугестивна технологія та їїзміст
Студента 41 групи
Іванченко С.В.
Перевірила: ст. викладач
Гергуль С.М.
Чернігів – 2011
Зміст
Вступ
1. Поняття сугестивної технології таісторія її виникнення
2. Зміст технології
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
На сьогоднішнійдень, творчі пошуки вчених як вітчизняних, так і зарубіжних,педагогів-новаторів спрямовані на різні напрями педагогіки та педагогічнихтехнологій: дидактичний, філософський, кібернетичний. Характерні вони і длясугестопедагогіки, яка започатковує абсолютно новий – психотерапевтичний напряму педагогіці.
Сугестивнатехнологія – ценавчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняєнадзапам’ятовування. Вона передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних,зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії. Реалізація цієї концепції передбачаєстворення особливих психолого-педагогічних умов навчання людини.
Сугестопедагогіка,використовуючи приховані резерви людини, дозволяє значно розширити і поглибитинавчальний процес, зробити його ефективнішим. Не все напрацьоване в різнихнапрямах сугестопедагогіки витримало випробування часом. Але такі напрями, яксугестопедія та релаксопедія знаходять усе більше прибічників у вітчизнянійпедагогічній практиці, у тому числі і у вищій школі.
Основоположникомсугестивної технології навчання став болгарський учений, лікар-психотерапевт Г. Лозанов, який у 1966 році створивболгарський науково-дослідний інститут сугестопедії, та очолив дослідженнярізного роду сугестивних технологій.
За кордоном,окрім Болгарії, сугестивні технології навчання застосовують в США, Франції,Канаді, Угорщині. Трапляються поодинокі випадки використання згаданих напряміві в Україні (Одеса, Львів, Полтава, Рівне).
1. Поняттясугестивної технології та історія її виникнення
Сугестопедагогіка (від лат. suggesio — навіювання)— це психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано знавчально-виховною метою використовує засоби навіювання і, в свою чергу,поділяється на гіпнопедію, релаксопедію та сугестопедію.
Сугестопедагогіка,використовуючи приховані резерви людини, дозволяє значно розширити і поглибитинавчальний процес, зробити його ефективнішим. Не все напрацьоване в різнихнапрямах сугестопедагогіки витримало випробування часом. Але такі напрями, яксугестопедія та релаксопедія знаходять усе більше прибічників у вітчизнянійпедагогічній практиці, у тому числі і у вищій школі.
Історичносклалося так, що пошуки прихованих резервів людської психіки і використання їхв навчальному процесі призвели до виникнення в першій половині ХХ століттягіпнопедії, яка передбачала засвоєння навчальної інформації в стані природногосну. Упродовж численних експериментів були напрацьовані форми, методи і засобигіпнопедичного навчання, однак час довів нежиттєвість цього напрямусугестопедагогіки.
Проте історіярозвитку сугестивної технології сягає своїм корінням у глибоку давнину. Саметому слід звернути увагу на деякі історичні віхи її становлення та розвитку.
Існують свідченняпро те, що ще понад тисячу років тому буддійські священики в Китаї нашіптувалисплячим учням на вухо священні тексти. У йогів одним із способів тренуванняпам’яті вважається запам’ятовування уві сні складних текстів. Стародавнііндуські факіри усипляли своїх учнів і під час сну навчали їх складним фокусам,що вимагали посиленої уваги, спостережливості та виняткової пам’яті.
У другій половиніХХ століття отримали розвиток інші напрями — релаксопедія та сугестопедія. Воснову релаксопедії була покладена прогресивна м’язова релаксація та аутогеннетренування. В основу сугестопедії покладено впливи засобами неспецифічноїпсихічної реактивності: інтонацією голосу, жестом, мімікою, виразом очей,поставою, джерелом слова — тобто всім, що пов’язане з моментом вимови слова.Упродовж майже трьох десятиліть релаксопедія та сугестопедія на пострадянськихпросторах продовжують залишатися новітніми навчально-дидактичними системами.Однак вони використовувалися і продовжують використовуватися переважно длявивчення іноземних мов. Життя ж вимагає широкого їх застосування при вивченні іінших навчальних дисциплін як у середній, так і у вищій школі.
Безпосередньо знавчальною метою уперше в 1965 році Є.Г. Рейдер та С.С. Лібіх використалим’язову релаксацію й аутогенне тренування і прийшли до висновку, що існує впливфазових станів, викликаних аутогенним тренуванням або релаксацією, на процесизапам’ятовування словесної інформації.
У 1966 році вПермському педагогічному інституті розпочала роботу лабораторія з вивченняпроблем навіювання в педагогічному процесі під керівництвом І.Є. Шварца.
У продовждосліджень були проведені експерименти з метою виявлення впливу музичного фондуна засвоєння навчальної інформації. Висновки виявились однозначними – музикасприятливо впливає на засвоєння навчального матеріалу
Основоположникомсугестивної технології навчання став болгарський учений, лікар-психотерапевт Г. Лозанов. На жаль, основні його праціне перекладені ні українською, ні російською мовами. Сам основоположниксугестопедії трактував її як метод навчання, нову навчальну систему.
У 1966 році вБолгарії був створений науково-дослідний інституту сугестопедії, який очоливучений-психотерапевт Г.К. Лозанов. Болгарським дослідникам вдалося створитиметодику прискореного вивчення різноманітних навчальних дисциплін і дійтивисновку, що сугестопедія не лише новий метод навчання, а значно глибше явище –нова дидактично-психологічна система, здатна на перенесення на будь-якунавчальну дисципліну. Г.К. Лозанову вдалося довести, що для ефекту гіпермнезії (надзапам’ятовування– С.Г.) необов’язковим є гіпнотичний стан або стан м’язового розслаблення.
За кордоном,окрім Болгарії, сугестивні технології навчання застосовують в США, Франції,Канаді, Угорщині. Трапляються поодинокі випадки використання згаданих напряміві в Україні (Одеса, Львів, Полтава, Рівне).
2. Зміст технології
Основоюсугестопедичного методу стала гіпотеза про неусвідомлювану психічну активність,яка, на думку Г. Лозанова, в безпосередньому зв'язку з усвідомлюваноюактивністю особистості є носієм не тільки найтемніших інтенсивних тенденцій, ай вторинно-автоматизованої діяльності, що зумовлює будь-яке навчання табудь-який розвиток людини. Отже, неусвідомлювана психічна активність є важливимносієм видової та індивідуальної пам'яті. Сугестивні засоби – авторитет,інфантилізація, двоплановість, інтонація, ритм і концертна псевдопасивність –спрямовані на розкриття резервних можливостей особистості, основу якоїстановить неусвідомлювана психічна активність. Застосування сугестивних засобіву педагогічній практиці може бути спрямоване на гри етапи педагогічногопроцесу: підготовчий етап, етап засвоєння навчального матеріалу, етап активноговідтворення засвоєних знань.
Проблемапрацездатності останнім часом привертає дедалі більшу увагу дослідників. Зкожним роком зростає практичний і теоретичний обсяг знань, набутих у ційгалузі. Дослідження показали виражене підвищення працездатності і зниженнявтоми під впливом сугестивних засобів у процесі сугестопедичного навчанняіноземної мови. Отже, розробка методів і способів сугестивного управлінняпроцесом працездатності – втоми є актуальним завданням сугестології тасугестопедії. Під час зниження рівня засвоєння навчального матеріалу маєзначення не тільки ступінь втомлюваності кожного окремого учня, а йінтенсивність нервових процесів, які визначаються енергетичними можливостямиорганізму. Сугестивне управління працездатністю та енергетичними (психо-енерго-сугестивними) процесами є основнимзастосуванням сугестії на етапі засвоєння навчального матеріалу. Напідготовчому етапі він засвоюється у формі техніки активного сугестивногосамоврядування (аутосугестії та психосаморегуляції – ПСР), на двох наступнихетапах він досліджується для активізації процесів засвоєння і репродукції.
Утехнології сугестопедії підготовчий етап – так само як етапсугестивно-психологічної підготовки, етап засвоєння навчального матеріалу, іактивного відтворення засвоєних знань, та етап активізації, мають кожен своєсамостійне значення, тобто можна визначити найбільш можливі сфери застосуванняв педагогічній практиці.
1.Психологічні бар'єри засвоєння навчального матеріалу й активізації засвоєнихзнань. Формування позитивних настанов на навчання.
2.Процеспрацездатності – втоми, релаксації.
3.Енергетичнаактивність мозку.
4.Психофізіологічнімеханізми насичення та активізації. Формування надпам'яті – гіпермнезії.
Усізазначені процеси значно змінюють структуру і методичні принципи традиційногопедагогічного процесу, і це є особливістю технології сугестопедії якпсихопедагогічного напряму. Висока ефективність навчання поєднується з яскравовираженими психотерапевтичними, психогігієнічним і психо-профілактичнимиефектами, якими не володіє жоден з існуючих педагогічних напрямів. Однією зумов інтенсифікації навчання іноземних мов є застосування розробленого методурелаксопедії. Практика підготовки викладачів релаксопедичного навчання показує,що опанування техніки психічної саморегуляції не викликає особливих труднощів,її може опанувати кожен (як учитель, так і учень). Провідна роль учителявиявляється лише на початковій стадії, тобто тоді, коли учні під його керівництвомопановують прийоми АТ (аутотренінгу). У міру оволодіння методикою і технікоюПСР (психічної саморегуляції) відбувається зниження ролі викладача, підвищенняролі прийомів самонавіювання (аутосугестії) учнів (перехід від гетеросугестіїдо аутосугестії).
Навіюванмпереходить в цілеспрямоване активне самонавіювання. Тобто роль викладачапоступово змінюється і зводиться до подачі навіювальних настанов. Учитель стає«диригентом», який керує медитативним тренінгом і процесом засвоєннязнань своїми вихованцями.
Сучаснідослідження сугестивної технології дають змогу розкрити основні сторони цьогометоду релаксації.
Релаксація– один з методів інтенсифікації навчального процесу, в якому стан релаксаціїслугує активізації резервних психічних можливостей, закладених внеусвідомлюваній сфері психіки учнів, і є основою для навіювального впливу здидактичною і виховною метою. Основним в релаксопедичній системі є психічнасаморегуляція, спрямована на досягнення в учнів релаксації (стан фізичногорозслаблення та психічного спокою). Релаксація, викликана за допомогоюспеціальних формул навіювання і при активному самонавіюванні самих учнів, даєзмогу значно розширити межі й можливості людської пам'яті. Ефектнадзапам'ятовування, якого досягли при цьому, сприяє міцному засвоєнню більшогообсягу навчальної інформації. Дослідження останніх років переконливо свідчатьпро зростання значення психічної саморегуляції в повсякденній та професійнійдіяльності людини. Важливу роль відіграють питання активізації психічноїдіяльності шляхом саморегулювання, самоврядування в процесі релаксопедичногонавчання. Основою ПСР є самонавіювання (аутосугестія). У релаксопедичномунавчанні активна роль належить учневі, який сам, шляхом вольових зусиль,забезпечує цілеспрямоване формування певної психічної готовності до діяльності.У психологічних дослідженнях з аутогенного тренування (АТ) (В.А. Алексєєв, Г.С.Бєляєв, А.Д. Гісен, П.С. Ромен, А.М. Свядощ та інші) підкреслюється активнийхарактер управління психічною діяльністю в процесі саморегуляції. Проте,незважаючи на це, в літературі трапляються висловлювання про ПСР як пропасивний метод. Як зазначалось, основою релаксопедичного навчання єчотирьохелементна психічна саморегуляція (ПСР), яка має на меті виробити вучнів шляхом спеціально розроблених словесних навіювальних формулювань і пов'язанихз ними образних уявлень певний психофізичний стан спокою і розслаблення.
Релаксація– стан, який характеризується деяким зниженням якості свідомості, викликаєтьсяза допомогою навмисного вольового зусилля (концентрації) учнів, щоб впливати насферу неусвідомлювального навіювання. Як правило, в релаксопедичному сеансіучню належить активна роль в саморегулюванні та управлінні своїм психічнимстаном. Проте заняття проводяться при безпосередній участі викладача, якийкерує процесом саморегуляції. «Занурення» в релаксацію —цілеспрямований вплив і активізація усвідомлювальних і неусвідомлювальнихкомпонентів психічної діяльності учнів у процесі ПСР. Викладач підбирає формулинавіювального впливу стосовно контингенту учнів, їх віку, мети ПСР. Завданнявчителя – індивідуально і диференційовано підходити до учнів, правильнокористуватися інтонаційним оформленням формул навіювання й інформацією, щоподається, стимулювати роботу учнів. Учень налаштовується на сеанс ПСР,мобілізує свої психічні процеси в певному напрямі, волю, уявлення, емоції,пам'ять тощо. Учень повинен сидіти на стільці чи в кріслі з підголівником внерухомій позі («кучер на дрожках»), очі заплющити, що створюєвраження «відчуженості», заглиблення в себе й активності внутрішніхпсихічних процесів, усвідомлювальних і неусвідомлювальних. Вирішальним факторому процесі саморегуляції є самоспостереження, самоаналіз і самооцінка викликанихвідчуттів – «пропустити через себе».
Тутвирішальне значення має активність усвідомлення особистості, його концентраціїта спрямованості. На різних стадіях саморегуляції змінюються функціїсвідомості, але на будь-якому етапі вона має превалювати, контролювати ікерувати. Так, на початку ПСР на основі переконання і навіювання в учнівформується почуття усвідомленої потреби керувати власною психікою. У процесісамонавіювання певних відчуттів (спокою, розслаблення, тяжкості, тепла) ученьшляхом самоаналізу дає оцінку викликаним станам. Для цього необхідна внутрішнясамоорганізація і мобілізація психічних можливостей, певних інтелектуальних іемоційно-вольових зусиль.
Нанаступному етапі активність учня сконцентрована на підтримці певного рівняаутогенного занурення, який є оптимальним для продуктивного засвоєнняінформації.
Заключначастина психосаморегуляції спрямована на активне сприйняття і засвоєннянавчальної інформації та формування готовності до її відтворення в умовахкомунікації. Заняття мають бути спрямовані на усвідомлення мети, її постановкуі формування готовності до її досягнення. Сеанси ПСР починаються із ввідноїбесіди, в якій у посильній формі описується методика, демонструється низкапсихологічних дослідів, спрямованих на переконання школярів чи студентів ушироких можливостях занять ПСР, підкреслюються доцільність і високаефективність релаксопедичного навчання. Також зазначаються деякі особливостітехніки ПСР, розкриваються умови тренування, даються завдання тощо. Основнезавдання початкового етапу – переконати в посильності й ефективності занять ПСРдля кожного без винятку учня.
Щобдомогтися релаксації, учень має сконцентрувати свою увагу на формулахнавіювання, які подає викладач. Тільки в такому разі можливе досягненнянеобхідної глибини аутогенного занурення. Концентрація уваги, таким чином, єоднією з необхідних умов досягнення розслаблення і спокою в наступнійреалізації внутрішніх установок. Важливе значення має увага і при засвоєннінавчальної інформації в релаксації. Увага, як відомо, характеризується обсягомі стійкістю, стимулює діяльність уяви. Далі уява розвивається більше, ніж впроцесі опанування техніки ПСР, так при регулярних заняттях із застосуваннямрелаксації при розв'язанні дидактичних і виховних завдань. Від здатності доуявлення, її яскравості залежить успішність введення релаксації, швидкість іглибина аутогенного занурення. Відомо, що яскравість уявлення залежить від вікуй типу мисленнєвої діяльності учнів («мисленнєвий тип» чи«художній тип» за І.П. Павловим).
Критика. Її елементи в релаксації повністю не зникають, критичність зберігається.
Емоції.Показують повну відсутність негативних проявів (страху, тривоги, напруження).
Пам'ять. Застосування ПСР слугує основою для засвоєння значного обсягу навчальноїінформації. Ефект надзапам'ятовування досягається при впливі ПСР наусвідомлювальні та неусвідомлювальні процеси, їх синергічні взаємозв'язки.Активізація резервних можливостей пам'яті за допомогою ПСР сприяє успішномувирішенню низки навчальних і виховних завдань. При дотриманні принципів іметодичних вимог досягається ефект 92–95% програми, яка подається.
Мотивація. Позитивні зрушення на формування настанов поведінки і діяльності,розкриваються шляхи ефективного впливу на мотиваційні процеси і спрямуванняособистості. При цьому відбувається вплив на усвідомлювальні інеусвідомлювальні компоненти мотивації.
Інтелектуальна діяльність. В осіб, які займалися саморегуляцією, статистично значнополіпшились деякі психофізіологічні показники: поліпшився настрій, самопочуття,психогігієнічна і профілактична роль – це виявляється в підвищенні працездатностіучнів, знятті втоми, активізації процесів відновлення, що дає можливістьуникнути процесів перенапруження і повніше використовувати потенційні резервніможливості організму.
Навіювання. Для релаксації і ПСР однією з основних умов г самонавіювання. Навіюванняяк гіпноз відоме давно. Розрізняють навіювання в стані спання, неспання,гіпнозу, а також вербальне, невербальне, пряме, непряме, контактне,безконтактне, дистанційне тощо. За фізіологічним механізмом впливу сугестіясуттєво відрізняється від гіпнозу. При сугестивному впливі сон і амнезіявідсутні, творчість реципієнта не імітується, а виявляється фактично,активізується діяльність підсвідомих процесів. Механізм впливу сугестії полягаєв умінні сугестолога встановити контакт – відкрити «шлюз» ізсвідомості в підсвідомість для введення інформації" і її реалізації нанекритичному рівні.
Ранішеіснувала думка, що неможливо навіяти людині якусь думку чи занурити її вгіпнотичний сон, якщо вона цього не бажає. З точки зору А.В. Ігнатенка, цяконцепція виникла через недостатнє знання сфери підсвідомого і відсутностіпрофесійно підготовлених спеціалістів у галузі сугестології та біоенергетики.
Нанинішньому етапі еволюційного витка розвитку нашого суспільства працювати навербальному (словесному) рівні дуже складно. Як показали дані експериментів,лише 17–30% людей піддаються вербальному навіюванню (за І.П. Павловим – рівеньдругої сигнальної системи). До кожного слова, сказаного сугестологом, освіченаінформована людина ставиться критично, подумки аналізуючи його. Наприклад, приперевірці навіюваності досліджуваному дають настанову: «Ви падаєтеназад». А реципієнт думає: «З якої речі падатиму назад?»Починається уявна боротьба двох індивідуальностей. Якщо спеціалістнеавторитетний, то результат часто буває нульовим.
Досліджуючицю проблему впродовж багатьох років, А.В. Ігнатенко дійшов висновку, щопотрібні такі експрес-прийоми, які дозволять миттєво відкрити сугестивний«шлюз», не залишаючи піддослідному часу на роздуми. Такий прийом, щозабезпечує вступ у контакт з сугестологом у 96–99% людей, було знайдено.Народився новий напрям у психологічній світовій практиці, названийпсихоенергосугестією. Розробкою цього напряму А.В. їгнатенко вперше займавсяспільно з кафедрою психології Миколаївського державного педагогічного інститутуз 1971 року. Його наукове тлумачення зафіксовано в матеріалах І Всесоюзноїконференції з проблем енергоінформаційного обміну в природі –«Біоенерго-89».
Отже,що ж таке психоенергосугестологія? Це безсловесна форма впливу використаннямбіополів на психіку, на кожну клітину як автономно мислячий механізм і набіоенергосистему людини.
Механізмвпливу психоенергосугестії включає накопичення великої кількості психоенергії вділянці біоенергетичних центрів (чакр).
Існуєвелика кількість варіантів психоенергетичного впливу. Один з них — відкриттясугестивного шлюзу із свідомості в підсвідомість, коли свідомість ніби збокуспостерігає на некритичному рівні за процесом навіювання як на словесному, такі на несловесному рівні. І якщо формула навіювання буде суперечитиморально-естетичним установкам людини, автоматично вмикаються «охоронніцентри» і «шлюз» закривається. Тому психоенергетичний вплив –одна з найгуманніших і найкоректніших форм впливу, при якій відбувається розширеннясфери свідомості, виникає стан творчого екстазу.
Психоенергосугестія,як складова частина сугестивної технології, пропонує й таку форму впливу напідсвідому сферу. Вхід у підсвідомість і введення інформації на свідомий рівеньвідбувається ніби з середини.
Припсихоенергетичному впливі введення інформації проходить в більш глибокіструктури мозку, відбувається більш чітка реалізація. Якщо при гіпнозі,наприклад, проходить вплив на свідомість, відбувається його гальмування,гальмування вольових проявів особистості й управління психікою здійснюютьсячерез рапорт (канал зв'язку з гіпнологом), то при психоенергосугестивномувпливі картина зовсім інша. Тут відбувається, як показали дослідження, локальнегальмування чи активізація центрів підсвідомості, розкриваються загальмовані зв'язкипідкірки і кори, виявляються зовсім неочікувані психологічні ефекти. І, щоособливо важливо, свідомість і критичність особистості залишаютьсянезагальмованими, розкритими для саморегуляції. Виникає психологічнаспівдружність.
Такимчином, завдання викладача полягає у стимулюванні цієї продуктивної співпраці(синергізма).
Психолого-педагогічнідослідження сугестивної технології, проведені в нашій країні і за кордоном,дають змогу судити про навіювання як якість, властиву будь-якій людині» Виділяютьчотири ступені навіювання: «1ч» – надчуттєвість, «1» –високий ступінь чуттєвості, «2» – середній, «З» – низький.Людей, які не піддаються навіюванню, практично немає, винятком є ті пацієнти,які перебувають у психдиспансерах на лікуванні.
Інфантилізація. Під цим терміном Г. Лозанов розуміє звільнення особистостівід критичності в ставленні до особи педагога (авторитету) і педагогічногопроцесу, зняття соціальних сугестивних норм, які сковують можливостіособистості у засвоєнні та репродукції навчального матеріалу, що в ціломупризводить до «відпущення» внутрішніх інстинктивних акти візуальнихфакторів, повертає дитяче безпосереднє сприйняття і поведінку.
Інфантилізація– процес розкутості, відпущення особистості від норм, закріплених вихователем,суспільного життєвого досвіду. Йде повернення до дитячої безпосередності, догри, до ігрового сприйняття, що приводить до вивільнення неусвідомлювальноїпсихічної активності особистості, яку необхідно сугестивно спрямувати наактивне засвоєння і репродукцію навчального матеріалу. За Г. Лозановим, процесінфантилізації та надбудови – це процес десугестивно-сугестивного впливу наособистість, який готує ґрунт для успішного засвоєння великих обсягівнавчального матеріалу. Таким чином, активна інфантилізація особистості — цедіючий сугестивно-педагогічний засіб, який розкриває внутрішні можливостілюдини.
Враховуючивсе сказане вище, психологічні можливості психічної саморегуляції і релаксації,можна запропонувати таку структуру релаксопедичного заняття (тренінгу). Вінпередбачає три етапи:
1.Створення необхідного психічного настрою і ознайомлення з теоретичнимматеріалом (коротко – від 3 до 5 хв).
2.А. «Введення», чи «занурення» в релаксацію. Для цьогопотрібно зручно сісти, прибравши позу «кучера на дрожках», розслабитися,ні про що стороннє не думати, сконцентрувати свою увагу на словах викладача(звучить тиха, спокійна музика, очі заплющені). Вводяться формули навіювання:«Ви зовсім спокійні, вам добре і приємно… жодних переживань і неприємнихдумок немає».
Б.Подається необхідна психотерапевтична інформація, в навчанні – лексичнийматеріал (від 8 до 15 хв).
3.Заключна стадія релаксопедичного тренінгу – виведення з релаксації. Важливогозначення набувають формули навіювання (сугестії), спрямовані на формування впевненостів своїх силах, закріплення матеріалу в пам'яті та активізацію психічнихпроцесів (від 3 до 5 хв). Наприклад: «Думки, образи, почуття ясні,яскраві… голова світла, чиста… пам'ять чудова… Ваше тіло наповнюєтьсябадьорістю, здоров'ям, впевненістю в своїх силах… Розумова працездатністьвідновлюється і зростає. Вся програма залишається в пам'яті, розплющіть очі…підведіться, струсніть руками… Настрій бадьорий, чудовий...»
Такимчином, релаксаційні психотренінги стимулюють працездатність, знімають втому,мобілізують усі психічні резерви.
сугестопедагогіка психологічний позитивний активізація
Висновки
Такимчином, проаналізувавши лише основні моменти історичного розвитку та становлення різних напрямівсугестопедагогіки можна зробити висновок, що сугестопедагогіка – не випадкове іне тимчасове явище у світовій педагогіці. ХХІ століття, яке називають століттямбіоенергетики, висуває все складніші завдання перед людством, їх стає дедаліважче розв’язувати засобами традиційної системи навчання. Тому цікавість донетрадиційних методів, форм та засобів навчання постійно зростає.
Враховуючивищенаведені факти, дивитися однобоко на роль навіювання та самонавіювання всистемі соціального спілкування, особливо в педагогічному процесі, аж ніяк неможна. Адже більшість інформації надходить у наш мозок через каналипідсвідомості. Свідоме і підсвідоме синергетично поєднуються.
Більштого, в навчанні та вихованні просто неможливо обійтися без процесів навіюваннята самонавіювання. Інша справа – мета цих процесів, їх характер, інтенсивність.Навіювання і самонавіювання – могутня зброя в арсеналі педагога вищої школи.Таким чином, сугестивні технології – невід’ємний компонент не лише процесуспілкування між людьми, а й навчального процесу.
Списоквикористаних джерел
1. Гончаров С.М. Сугестивнітехнології навчання в кредитно-модульній системі організації навчальногопроцесу: Навчально-методичний посібник. – Рівне: НУВГП, 2008. – 118 с.
2. Лозанов Г. Основысугестологии. – София, 1973. – 225с.
3. Освітні технології:Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота та ін..; за ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К.,2004. – 256 с.
4. Пальчевський С.С.Сугестопедагогіка: новітні освітні технології: Навч. посібник. – К.: Кондор,2005. – 351с.
5. nuwm.rv.ua/pages/goncharov/documents/m26.html