Зміст
Вступ
1. Завданнямайстра по організації позаурочної зайнятості учнів
2. Особливостіроботи майстра в навчальній групі
3. Плануванняпозаурочної зайнятості з учнями в учбовій групі
Висновки ірекомендації
Списоквикористаної літератури
Вступ
Навчально-виховний процес у ПТНЗ має забезпечувати умови для повнішогозадоволення національно-культурних потреб особистості. Навчання учнів у ПТУ виступаєважливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями,збагачення їх загальнолюдським змістом.
Інженерно-педагогічні працівники ПТНЗ повинні глибоко розуміти виховнезначення національного компонента змісту освіти, який включає знання рідної мовиі літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, ідеалів, витоків і особливостейрідної культури, народної творчості, знання про суспільний і державний устрій України,її міжнародне становище, населення, природні умови і ресурси, економіку, науку,культуру та побут інших народів, що проживають на території України.
Формування громадянської зрілості майбутніх робітників, як зазначенов Концепції професійної освіти України, вимагає цілісного підходу до організаціїнавчально-виховного процесу, забезпечення гармонійного поєднання різноманітних напрямів,засобів, форм виховання на основі гуманістичного осмислення внутрішнього світу особистості,взаємозв'язків загальнолюдських характеристик та індивідуальної неповторності, атакож врахування вікових, психологічних та фізіологічних особливостей!
Майстер виробничого навчання, як і інші інженерної педагогічні працівникиучилища, повинен враховувати, що виховний процес базується на принципах учнівськогосамоврядування, передбачає відносини взаємного довір'я і поваги викладача, майстрата учнів, їхню спільну відповідальність за справи колективу, за долю кожного йогочлена. Учнівські самодіяльні організації функціонують на демократичних засадах,на основі громадянських прав і свобод, загальнолюдських цінностей та моралі.
Успішне педагогічне керівництво вихованням майбутніх робітників передбачаєпоєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули — це вимоги,які ви ходять від майстра і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належатьтакож умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес.
Внутрішні стимули виходять від самих учнів, вони включають,зокрема, реакцію вихованців на поради й вказівки майстра. Коли зовнішні вимоги приймаютьсяучнем і стають його внутрішніми вимогами до себе, тоді застосовувані вихователемзасоби і методи виховання дістають неначе подвоєну силу педагогічної дії.
Проблема стимулів органічно пов'язана із стилем педагогічного керівництва:виховна робота повинна відповідати рівню розвитку юнаків і дівчат, умовам, в якихвони живуть і працюють. Тому, плануючи виховну робо ту з учнями, слід включати вплан цілком конкретні за ходи колективного та індивідуального характеру.
Для того щоб виховна робота за своїми формами і методами відповідалазмісту навчально-виховної діяльності учнів, слід диференціювати її за періодаминавчання: вступний, підготовчий, період освоєння професії та контрольно-заключний.
1. Завдання майстра по організації позаурочної зайнятості учнів
майстервиробничий навчання позаурочний
У кожний з періодів перед учнями ставляться цілком конкретні завдання,бо рівень трудової і моральної вихованості перебуває в постійній динаміці, змінюютьсяступінь розвитку колективу, характер виховної роботи.
Різноманітність умов, у яких здійснюється професійна підготовка учнів,неоднакова її тривалість, специфіка форм навчання, особливості профілів підготовкине дозволяють сформулювати універсальні вимоги до виховної роботи майстрів виробничогонавчання. Разом з тим можна визначити основні з них у формі певних зав дань. Вихованняв учнів любові й поваги до праці як, першої життєвої потреби пов'язане з такою організацієюнавчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування уних міцних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, вироблення навичок само освіти.
Велике виховне значення має проведення зборів самими учнями. На обговореннязагальних зборів слід ви носити питання підготовки до екзаменів і до подання кваліфікаційнихпробних робіт, наслідки навчальної роботи групи за певний час, стан успішності ідисципліни учнів, їх звіти про виконання колективних доручень.
Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усьомуновому, передовому, що впроваджується у виробництво: організація, норми, технологічніпроцеси, робочий інструмент, пристрої. З самого початку навчання учні повиннідобре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничимиуміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт.
Виховна робота майстра має спрямовуватися на роз виток в учнів свідомогоставлення до навчання, підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодінняпередовими методами праці. У нього завжди є можливість показати учням значення їхзагальноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюютьтеоретичні знання. Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активногогромадського життя. Важливе виховне значення має їхня участь учнів на заключнійстадії навчання у діяльності комплексних бригад робітників.
Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистийприклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливістьдо себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки.Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки, принциповості й справедливості.Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення досуспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потребоюучня, невід'ємним компонентом його виробничої діяльності.
Провідне місце в системі виховної роботи, здійснюваної майстром виробничогонавчання, посідає забезпечення індивідуального підходу до учнів. Сутність цьогопідходу в тому, що майстер визначає, які позитивні і негативні впливи під час навчально-виховноїроботи за знає кожен учень, встановлює шляхи усунення негатив них впливів, допомагаєучневі усвідомити допущені помилки і вказує, як їх виправити, створює кожному учневіумови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, враховує громадську думкуколективу, дома гається, щоб вона позитивно впливала на кожного вихованця; проводитьіндивідуальну роботу з батьками учнів. Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі,слід враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, знати їх інтереси, нахилиі прагнення, здібності і звички, рівень знань і навичок, набутих раніше.
Однією з принципово важливих умов забезпечення індивідуальногопідходу майстра до учнів є виховання у них самостійності, а саме:
·уміння розбиратись у вимогах, які ставляться до роботи, планувати своюдіяльність і домагатися виконання накресленого плану;
·забезпечення виконання виробничих норм;
·уміння переборювати труднощі в роботі;
·застосування нових прийомів праці на основі досвіду передовиків виробництва;
·економне витрачання матеріалів та електроенергії;
·утримання обладнання, інструменту і пристроїв у зразковому стані;
·намагання виготовляти вироби лише відмінної якості.
Проте надавати молодій людині самостійності треба з певною обережністю,враховуючи ступінь її трудової підготовки. Важливо не підказувати учням готовихрішень, а підводити їх до самостійних висновків і дій. Позитивним фактором у виховнійроботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, які базуються на взаємній повазі.Майстер повинен давати можливість учневі висловити свою думку, виявляти довір'ядо його знань, утримуватися від поспішних і категоричних заперечень та висновків.Майстер радиться з учнями з виробничих питань, обговорює з ними плани роботи, розкриваєперед ними перспективи зростання, тобто створює атмосферу довір'я, викликає учнівна відверту роз мову, радиться з ними перед тим, як прийняти спільне рішення.
Індивідуальний підхід до учнів вимагає від майстра великого педагогічноготакту. Треба приймати лише продумані рішення, особливо при перших спробах налагодитисамостійну роботу учнів. Висновки, засновані на поспішних судженнях, можуть привестидо помилкових рішень і позбавити учня навіть невеликої впевненості в своїх силах.
Глибоке знання своєї справи, знання педагогіки полегшує майстрам пошукнових шляхів для розв'язання важливих завдань, що стоять перед ними як перед вихователями.Отже, кінцева мета їх професійної діяльності полягає не тільки в тому, щоб навчитиучнів створю вати певні матеріальні цінності, а й у тому, щоб виховувати у них потребув праці.
Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів на робітничіпрофесії — одне з важливих зав дань майстрів.
2. Особливості роботи майстра в навчальній групі
У процесі навчання в ПТНЗ, виробничої практики на підприємстві формуютьсянові потреби та мотиви поведінки учнів, підвищується рівень їх самосвідомості. Алецього може не статись, якщо моральна атмосфера в училищі не на відповідному рівні,а в організації праці на виробництві мають місце певні недоліки. В зв'язку з циму багатьох учнів відбувається психологічна перебудова в негативному плані, аджеі їхній попередній життєвий досвід не завжди буває позитивним. У цих учнів з'являютьсянервозність або, навпаки, сором'язливість, апатія та інертність.
За сприятливих умов цікава навчальна та виробнича діяльність, хорошістосунки з ровесниками, педагогами в училищі та гуртожитку допомагають вихованцямшвидше осмислити нові орієнтири в житті та поведінці, зайняти активну життєву позицію.Завдання майстра на цьому етапі — підбадьорити учня, допомогти йому адаптуватисядо нових умов життя, сприяти виявленню кращих людських якостей.
Як це здійснити, який шлях обрати — кожен майстер повинен вирішуватисам, враховуючи власний досвід, особливості учнівської групи, кожного учня. Длядосягнення визначеної мети йому необхідно об'єктивно оцінювати навчальну, виробничута громадську діяльність учнів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи учня,не можна спиратися на окремі негативні його риси або факти з життя. Водночас слідпам'ятати, що надмір на поблажливість може формувати у вихованців занижену самооцінкуі думку про те, що до них немає нікому справи. Поверховість, необ'єктивність судженьпедагогів заважає, знижує ефективність навчально-виховного процесу. Тому майструважливо пам'ятати, що учні, починаючи навчання в профтехучилищі, критично оцінюютьнові умови навчання, проживання, спілкування то що. У них формується своє уявленняпро життя, яке не завжди збігається з уявленням викладачів, класних керівників,майстрів, батьків, а тому досить часто вихованці помиляються і підсвідомо чекаютьвід старших поради чи допомоги.
Слід враховувати, що таку пораду чи допомогу учні можуть прийняти лишеза умови доброзичливих стосунків з педагогами. Тільки тоді можливі відвертість,щирість, і майстер зможе виявити ту позитивну основу, на якій посилюється ефективністьвиховного впливу. Це до помагає вихованцям осмислювати свої вчинки, можливості,нахили.
Формування таких стосунків вимагає від майстра водночас терпіння, педагогічноготакту і виключає декларативність в роботі, тиск авторитетом. Незнання психологічнихособливостей учнів, педагогічна неграмотність багатьох майстрів негативно впливаютьна ставлення до них учнів. Тому майстер з початку знайомства з ними має виробитивідповідну позицію відносно кожного вихованця. Це дозволить виявити і врахуватияк позитивні, так і негативні риси учня, осмислити поперед ні етапи розвитку особистостів школі, в сім'ї. На основі цього можна визначити конкретні форми організації, методи,засоби та прийоми виховання майбутніх робітників.
Таким чином, виховний вплив майстра має бути тактовним, ненастирливим,без прямої вимогливості, одно значності в оцінці тих чи інших вчинків. Він покликанийпробуджувати у вихованців бажання реально оцінювати свої справи та поведінку, перспективисвого професійного росту. Вільний розвиток особистості може здійснюватись за умови,коли учень не відчуває на собі «виховного тиску». Виховний процес у навчальній групіпотрібно будувати педагогічно грамотно, щоб усі його учасники самі бажали наслідуватинорми та правила поведінки старших, формувати непримиренність до негатив них явищта вчинків інших. Отже, виховна робота з учнівською групою вимагає системи відповідних,всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів.
Що це означає? Йдеться про те, що всі вони — різні за змістом, формою,підходом, емоційним забарвленням — повинні мати внутрішній зв'язок, доповнюватиі бути спрямованими на вирішення головного завдання — виховання загальнолюдськихякостей та всебічний роз виток особистості вихованця. Тому, по-перше, необхідноразом з учнями здійснювати такі заходи, які б сприяли позитивному регулюванню міжособистіснихстосунків. По-друге, систему виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість,зміст виховних заходів носили випереджуючий характер, щоб вони впливали не лишена задоволення, а й на розвиток пізнавальних, інтелектуальних, духовних, культурнихпотреб учня.
Будь-який захід (лекція, зустріч, екскурсія, культпохід тощо) можепо-різному сприйматись учнями. Тому майстру, як і кожному вихователю, потрібно добрезнати, як майбутній робітник осмислює почуте на лекції чи побачене на екскурсії,як переживає різні події з життя учнівської групи, профтехучилища, базового підприємства,міста, що для себе вважає корисним.
Головне для вихователя — допомогти учням визначити своє місце, своюконкретну участь у виконанні накреслених планів.
Проводячи виховну роботу з учнями, майстру разом з класним керівникомважливо готувати учнів до розуміння того, що в усьому, що їм доводиться робити,по винна бути закладена можливість моральної поведінки, розвитку вольових якостейлюдини. Ось чому не слід до пускати моралізування, яке викликає негативне ставленнямолоді і до заходів, що проводяться, і до їх організаторів. Доцільно створюватитакі умови, які б сприяли формуванню у вихованців бажання не пристосовуватись дозовнішніх життєвих обставин, а вимагали б їх активної діяльності.
Звернемось до проведення в профтехучилищі позаурочних заходів. Проводячиїх, майстер ставить певну мету, формує відповідне ставлення учнів до певного явищачи події. При цьому доцільно враховувати ряд вимог, зокрема:
·ініціативу у виборі теми можуть і повинні виявляти самі учні. Якщовони не готові до такого вибору, то вихователями проводиться відповідна робота нетільки по вивченню їхніх інтересів, а й по роз'ясненню значення різних цікавих творчихсправ;
·важливо враховувати емоційний стан учнів, їхній на стрій, ставленнядо запропонованого;
·позаурочний захід не повинен нагадувати урок, на якому міжособистісністосунки часто розглядаються формально: він має передбачати вільне, невимушене спілкування, атмосферу емоційно-ділового сприйняття учня ми актуальних проблем тощо.
Основна мета виховної години — допомогти учням засвоїтизагальнолюдські цінності, культурні надбання людства; усвідомити необхідність переборенняпротиріч у становленні особистості; розбиратись в складних стосунках з ровесникамиі дорослими; спонукати до морального самовдосконалення тощо.
Позаурочні заходи можуть проводитись у будь-якійформі: бесіди, дискусії, диспуту тощо. Проведений аналіз планів виховної роботи,зустрічі з майстрами та клас ними керівниками свідчать про те, що лише кожний четвертийз них проводить диспути. Більшість практиків говорить про труднощі у підготовцідо диспутів, незнання методики, невміння визначити їхню тематику. Тому розглянемодеякі питання, пов'язані з проведенням диспуту.
Основними напрямами позаурочної роботи є:
а) освітньо-пізнавальнадіяльність;
б) заняття з праці і техніки та профорієнтаційнаробота;
в) заняття різними видами мистецтва;
г) спортивно-масова робота;
д) ігри та розваги;
е) позакласне читання учнів.
Різкого розмежування між цими напрямами немає,вони взаємно пов'язані і тісно переплітаються між собою.
Диспут — це один із засобів морального виховання учнів,розвитку в них логічного, творчого мислення. Він сприяє формуванню у майбутніх робітниківпочуття відповідальності, вміння відверто висловлювати і відстоювати свої думки,доводити неправоту опонента, викривати недоліки в поведінці своїх товаришів тощо.Диспут має важливе значення і для вивчення особистості учня. На звемо види диспутів:підготовлені учнями; які ставлять за мету ознайомити юнаків та дівчат з основнимиморальними поняттями та категоріями; із спеціальною постановкою конкретної проблемита її аналізом; стихійні, не заплановані диспути та ін.
Найважливішим питанням є вибір дискусійної проблеми (теми), яка б хвилювалаюнаків та дівчат. Опитування учнів профтехучилищ свідчить про те, що їх особливоцікавлять диспути на моральні теми, про взаємостосунки з ровесниками, про моду вчорашнюі сьогоднішню, про загальнолюдські категорії: людяність, гуманність, милосердя таін.
При підготовці до диспуту необхідно створити серед учнів відповіднупсихологічну атмосферу для доброзичливого та відвертого обміну думками. Слід враховуватирізний рівень культури учнів, їх духовного розвитку. Вихованців з низьким рівнемкультурного та духовного розвитку бажано завчасно готувати до диспуту, підвестиїх до думки про те, що насамперед потрібно добре розбиратись у певній проблемі,поповнювати свої знання. А учнів з більш високим рівнем духовного розвитку слідпереконати в тому, що не в усіх ровесників однакова реакція на запитання, критичнізауваження тощо.
Доцільно створити ініціативну групу з підготовки до диспуту, яка визначаєактуальність теми, складає план його підготовки та проведення, призначає учнів,відповідальних за певну роботу. В плані передбачається під бір літератури з визначеноїтеми, індивідуальні та групові бесіди з майбутніми учасниками диспуту, оформленняаудиторії тощо.
Наступним етапом є підготовка основних питань для обговорення, змістяких повинен передбачати приховані протиріччя, викликати потребу подискутувати.Зміст питань повинен викликати в учнів потребу глибоко ос мислити проблему диспуту,прочитати відповідні публікації в науково-популярній та іншій літературі, оцінитиз точки зору обговорюваної проблеми свою поведінку та поведінку своїх товаришів,визначити шляхи самовиховання.
3. Планування позаурочної зайнятості з учнями в учбовій групі
Планування позаурочної роботи в навчальній групі — це осмислення процесувиховання, визначення його перспектив. Планування допомагає майстру та класномукерівникові спрямовувати свою педагогічну діяльність, визначати цілісну виховнусистему, проектувати розвиток окремої особистості та учнівського колективу в цілому.
Плануючи позаурочну роботу в навчальній групі, май стер і класний керівниквраховують її особливості на кожному році навчання, а саме: на першому курсі юнакита дівчата проходять соціально-психологічну та професійну адаптацію в умовах профтехучилища,ознайомлюються з базовим підприємством, на другому — закріплюються основи професійноїмайстерності, збагачується їхній досвід громадської роботи, на третьому — готуютьсядо самостійної трудової діяльності.
Враховуючи творчий характер планування, неможливо рекомендувати єдину,назавжди визначену структуру плану. Це б стримувало розвиток ініціативи та педагогічнийпошук вихователів. Навіть в одному профтехучилищі можуть бути плани, різні за формою.Головним у плані є зміст його, чітке визначення мети і завдань виховання, шляхівїх реалізації.
Основними вимогами до плану позаурочної зайнятості учнів учбовоїгрупи є: відповідність запланованих творчих справ визначеним виховним завданням,рівню розвитку учнівського колективу; конкретність плану; чітке визначення відповідальнихосіб та строків виконання; врахування інтересів, нахилів, захоплень учнів, умовучилища, базового підприємства; творче поєднання різних форм і методів виховноїроботи та ін.
Висновки і рекомендації
Плануючи виховну роботу в навчальній групі, май стер, класний керівникповинні висувати перед учнями перспективу «завтрашньої радості» (А. С. Макаренко).
На закінчення хочу сказати, що питання позаурочноїроботи з учнями в учбовій групі спрямовуються на виконання найважливіших освітньо-виховних завдань, які приведені нижче і в даний часдуже актуальні:
·політична освіта учнів, розвитокїх громадської активності, виховання їх в дусі принципів народноїморалі, прищеплення навичок високої культури поведінки;
·закріплення, збагачення і поглиблення знань, набутиху процесі навчання, застосування їх на практиці, розширення загальноосвітнього кругозоруучнів, формування у них науково-матеріалістичного світогляду, вироблення навичоксамоосвіти;
·ознайомлення учнів з основами сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, прищеплення їм любовідо праці, засвоєння трудових умінь; залучення до посильної суспільно корисної праці, підготовка до вибору професії;
·естетичне виховання учнів, формування у них правильнихестетичних почуттів і смаків;
·фізичне виховання учнів, зміцнення їх здоров'я,залучення їх до систематичних занять фізкультурою і спортом;
·формування інтересів до різних галузей науки,техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальнихтворчих здібностей і нахилів;
·організація дозвілля школярів, їхнього культурноговідпочинку та розумових розваг.
Учням треба надати повний простір у Справі організації різних товариств, постійних чи тимчасових. Позаурочна робота допомагає правильному вихованню дітей, створює умови для їхнього всебічного розвитку. Потрібно підхоплювати ініціативусамих дітей, допомагати їм у творчій діяльності,керувати ними, правильно спрямовувати їх інтереси. Позаурочна освітньо-виховнаробота повинна органічно пов'язуватись з життямі працею українського народу.
Характерною особливістю позаурочної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожний учень за власним бажанням вибирає для себе той чи інший вид діяльності.
Список використаної літератури
1.ОмельяненкоБ.Л. Профессионально-техническое образование в зарубежных странах.— М.: Высш.шк., 1998 г.
2.Основыпедагогического мастерства: Учеб. пособие для пед. спец. высш. учеб. заведений/ Под. ред. И.А. Зязюна.—М.: Просвещение, 2001 г.
3.Педагогічнакнига майстра виробничого навчання. За ред. док. пед. наук, проф. Н.Г. Никало.К.: «Вища школа», 1992 р.
4.Популярнаяпсихология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов пед. институтов. Сост.В.В. Мироненко. — М.: Просвещение, 1990 г.
5.Психолого-педагогическиепроблемы профессионального обучения. Под ред. П.Я. Гальперина, Н.Ф. Талызиной.—М.: Изд-во Моск. ун-та, 1998 г.
6.Социальнаяпсихология: Учебное пособие для студентов пед. университетов. А.В. Петровский,В.В. Абраменкова, М.Е. Зеленова и др.; Под ред. А.В. Петровского.— М.:Просвещение, 1997 г.
7.Хозяинов Г.И.Педагогическое мастерство преподавателя.— М.: Высш. шк., 1996 г.