Реалізація принципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти

ДИПЛОМНАРОБОТА
Реалізаціяпринципу наступності у процесі опанування учнями основ образотворчої грамоти

ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи викладанняобразотворчого мистецтва
І.1 Наукові підходи до організації навчального процесу зобразотворчого мистецтва
І.2 Врахування вікових особливостей учнів унавчально-виховному процесі
І.3Питання наступності і художнього інтересу в психолого-педагогічній літературі
Розділ ІІ. Образотворча діяльність дошкільнят і молодшихшколярів
ІІ.1.Стан навчання образотворчого мистецтва в дитячому садку і школі
ІІ.2. Дослідження рівнівхудожніх знань, умінь та інтересів дошкільнят і молодших школярів
Розділ ІІІ. Реалізаціяпринципу наступності в образотворчій діяльності і формування художніх інтересівпершокласників
ІІІ.1 Проблема активізаціїобразотворчої діяльності дітей в дитячому садку
ІІІ.2 Шляхи формуванняхудожніх інтересів першокласників на основі наступності
ІІІ.3 Індивідуальний підхіддо учнів як засіб формування інтересу в образотворчій діяльності
Висновки
Література
Додатки

ВСТУП
Упедагогічній теорії наступність вважається універсальною педагогічноюкатегорією, у якій відображається взаємоузгодженість, взаємозв'язок суміжнихступенів, етапів педагогічної діяльності, що і забезпечує безперервністьсистеми освіти. Водночас, наступність розглядають як багатоаспектне педагогічнеявище, як закономірність психічного і фізичного розвитку дитини, як умовуреалізації безперервної освіти, як принцип навчання та виховання.
Проблеминаступності мають кілька наукових аспектів: психологічний (пов'язаний звивченням природного логічного зв'язку в розвитку дітей, визначенням специфікипереходу від однієї провідної діяльності до іншої, виокремленнямзакономірностей психічного розвитку учнів на перехідному етапі); педагогічний(спрямований на з'ясування специфіки прояву феномена наступності у різнихпедагогічних категоріях); методичний (стосується визначення послідовнихлогічних зв'язків у меті, завданнях, змісті, методах, організаційних формах ізасобах навчально-виховного процесу).
Перебудовчіпроцеси, пов'язані із запровадженням стандартів освіти, характеризуються новимипідходами до організації навчально-пізнавальної діяльності дітей молодшого тасереднього шкільного віку. Неузгодженість освітньо-педагогічної діяльності насуміжних ступенях освіти ускладнює реалізацію процесу наступності. З огляду наце, кваліфікаційна підготовка педагога повинна відповідати сучасним вимогам доорганізації навчально-виховного процесу. Це вимагає знання закономірностейрозвитку навчально-пізнавальної діяльності, особливостей адаптації учнів донавчання в основній школі, специфіки початкового етапу життєдіяльності дітей.Дотримання зазначених вимог дозволить обирати оптимальний варіант навчання восновній школі.
Одниміз основних завдань проблеми наступності є наступність змісту освіти між початковоюта основною ланками загальноосвітньої школи. Для розв'язання зазначеногозавдання необхідно визначити та обгрунтувати сукупність дидактичних умов, якізабезпечать ефективність наступності на суміжних ступенях освіти.
Наступністьє закономірністю розвитку. Без опори на минуле, без дотримання наступностінеможливо створити нове.
Якодин із принципів дидактики, наступність вимагає формування знань, умінь інавичок в певній послідовності, з врахуванням того, що кожен елементнавчального матеріалу логічно пов'язаний з іншим, наступний опирається напопередній і готує основу для засвоєння нового. Крім цього, принцип наступностіпотребує дотримання певного логічного зв’язку між вивченням теорії і практичнимзавданням, між формами навчання і формами контролю за навчальною діяльністю.
Успіху навчально-виховній роботі досягається завдяки наявності тісного зв’язку міжокремими ланками освіти, що сприяє переходу від нижчого ступеня освіти довищого.
Ізвступом дитини до школи в її житті починається новий етап, де ігрова діяльністьзмінюється навчальною. Школа вимагає від дітей не тільки наявності спеціальнихзнань, а й високого рівня розвитку морально-вольових якостей, працьовитості.Тому програма дошкільного виховання орієнтує на формування у дітей таких якостейяк розумова, моральна, вольова, мотиваційна і фізична готовність.
Ів цьому плані значна роль відводиться предметам естетичного циклу, зокрема:музика, спів, ритміка, хореографія, образотворче мистецтво. Саме на цих урокахформуються здібності, уміння і навички, які важко, а інколи просто неможливо,сформувати пізніше.
Ів школі, і в дитячому садку на заняттях з образотворчого мистецтварозглядаються три основні проблеми:
— образотворча: формування інтересу і вміння вчитись малювати, розвиватитворчі здібності, мислення, вчити дітей спостерігати і зображати навколишнюдійсність, передавати форму, колір, відтінки;
— технічна: оволодіння різними образотворчими, зображальними техніками,вміти змішувати фарби, одержувати потрібні кольори, відтінки;
— виховна: виховувати любов до мистецтва, естетичний смак, мистецькесвітосприйняття.
Внаш час, коли поглиблюються теоретичні основи знань, які засвоюються учнями, загальноютенденцією стала інтеграція діяльності всіх навчальних закладів у межах єдиногонавчально-виховного процесу, коли відкриваються приватно-державні початковікласи, дошкільні установи — водночас збільшується кількість дітей, які невідвідують дошкільні установи. Такі нові умови потребують нового підходу донавчально-виховного процесу в 1 класі, особливо актуальною постає проблеманаступності.
Розв’язання проблеми наступності сприяєформуванню інтересу дітей до образотворчого мистецтва. А інтерес сприяє розвитку творчоїуяви учнів, їх естетичних почуттів, вмінню бачити і емоційно сприйматипрекрасне в природі, впоступках людей.
Звідси івипливає проблема нашого дослідження: “Реалізація принципу наступності упроцесі опанування учнями основ образотворчої грамоти”.
Об'єктомдослідження є сумісна діяльність вихователів і вчителів з дітьми дошкільноговіку і 1 класу.
Предметдослідження — вивчення залежності художніх інтересів дітей від розв'язанняпроблеми наступності .
Метадослідження даної проблеми — вивчити вплив наступності на формування художніхінтересів дітей в умовах дошкільного виховання і школи.
Для досягнення мети дослідження необхідно розв'язати такі задачі:
1.Визначити педагогічні умови, які сприяють реалізації принципу наступності міждитячим садком і школою.
2.Вивчити рівні підготовки і інтересів учнів 1 класу з образотворчого мистецтва.
З.Накреслити шляхи формування художніх інтересів дітей до малювання на основіреалізації принципу наступності.
В основу досліджень покладено гіпотезу: успіх образотворчої діяльності в 1класі забезпечується вмінням використовувати в школі кращі починання, закладеніу дитячому садку, шляхом поступового поглиблення програмового матеріалу,вдосконалення методів і форм роботи.
Наступністьвпливає на формування художніх інтересів молодших школярів. На основінаступності більш цілеспрямовано відбувається формування художнього інтересу.
Длярозв'язування поставлених задач були використані такі методи дослідження:
Теоретичні:метод теоретичного аналізу та синтезу.
Емпіричні:спостереження, педагогічний експеримент, аналіз уроків і занять, вивченнярезультатів виконання дитячих робіт, анкетування вчителів, вихователів дитячихдошкільних установ і бесіди з ними.;
1.Вивченнялітератури з проблеми дослідження.
2.Визначенняпедагогічних умов для реалізації принципу наступності між дитячим садком ішколою.
З.Спостереженняза практичною роботою дітей і діяльністю педагога, спрямованою на формуванняхудожніх інтересів.
Впроцесі спостереження і анкетування:
— вивчався і аналізувався досвід роботи вчителів та вихователів на предметформування інтересу до образотворчої діяльності.
— виявлялось вміння вчителів визначити шляхи формування художнього інтересу.
Спостереженнясприяли збагаченню педагогічного досвіду, виявлення недоліків і труднощів увиборі вчителем шляхів формування художнього інтересу.
Вході бесід і анкетування вивчалась методика роботи вчителів та вихователів наоснові принципу наступності.
Ведучимметодом дослідження був педагогічний експеримент, який продовжувався протягом 2005- 2006 років.
На першому етапі вивчалась психолого-педагогічна, мистецтвознавча література.
На другому етапі проводилась дослідно-експериментальна робота. Буларозроблена методика констатуючого експерименту.
Експериментомбуло охоплено 20 учнів двох перших класів школи, 15 дітей дошкільного віку.
Врезультаті констатуючого експерименту було виявлено рівень підготовки дітей дообразотворчої діяльності, вияснились інтереси кожної дитини до видівобразотворчої діяльності.
Метоютретього етапу було зробити порівняльний аналіз рівнів знань, умінь інавичок дошкільнят і першокласників та пошуки шляхів формування художніхінтересів дітей.
Навчальнийексперимент було організовано у вигляді систематизації творчих завдань ізврахуванням принципу наступності.
Наукова новизна дослідження полягає у теоретичній і експериментальній розробціпроблеми наступності в образотворчій діяльності і її впливу на формуванняхудожніх інтересів першокласників.
Утеоретичному плані — в дослідженні показані шляхи дальшого розвитку художніхінтересів першокласників на основі наступності.
Упрактичному значенні — в роботі даються деякі доповнення в змісті навчанняобразотворчому мистецтву першокласників.
Матеріалидослідження можуть бути використані вчителями початкових класів і вихователямидитячих садків, студентами спеціальності «Початкове навчання».
Логікапроведеного дослідження обумовила структуру роботи, яка складається зі вступу,трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків, таблиць.
Увступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предметі мету дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, вказано йогонаукове і практичне значення.
ВІ розділі висвітлено стан проблеми дослідження в психолого-педагогічнійлітературі, проведено теоретичний її аналіз, визначено суть понять «наступність», «інтерес», «художній інтерес».
ВІІ розділі на основі вивчення програм з образотворчого мистецтва в дитячому садкуі початковій школі, навчальних та методичних посібників, методики роботивихователів і вчителів визначено досягнення і недоліки в проведенні занять зобразотворчого мистецтва, проведено дослідження рівнів художніх знань і вміньта інтересів дошкільнят і молодших школярів.
ІІІрозділ присвячений шляхам реалізації принципу наступності в образотворчійдіяльності і формуванню художніх інтересів першокласників на основі наступності.
Увисновках сформовані теоретичні результати роботи, показана їх практичназначимість.
Додаткивключають таблиці, розробки уроків з образотворчого мистецтва для 1 класу.
Апробація. Основні положення дипломної роботизаслуховувались та обговорювались на засіданні секції образотворчого мистецтвакафедри культурології та українознавства, розроблені уроки проведено з учнямипід час проходження педагогічної практики.

РозділІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
І.1Сучасні наукові підходи до організації навчального процесу з образотворчого мистецтва
Реформуваннясередньої загальної освіти ставить перед вчителем проблеми, які пов'язані зорганізацією та здійсненням навчального процесу. Нового осмислення вимагаютьтакі питання: «для чого навчати?» (цілі та завдання освіти); «чому навчати?»(зміст освіти); «як навчати?» (методи та форми навчання); «реальний результатнавчального процесу?» (контроль, корекція та оцінювання навчальних досягненьучнів).
Традиційнасистема освіти головним чином спрямована на підготовку виконавця,життєдіяльність якого повинна відбуватися у відносно стабільних умовах.Теперішній час має інші ознаки, а саме: інформаційну насиченість, постійнізміни соціальних і політичних умов, конкурентність. Тому сьогодні від середньоїзагальної освіти суспільство чекає формування не тільки високоосвіченоїособистості, а випускника, здатного до самоорганізації, саморозвитку,реалізації власних здібностей і потенціалу, здатного жити та працювати в умовахнестабільності, адаптуватися до внутрішніх та зовнішніх умов.
Важливезначення для здійснення такої мети має курс образотворчого мистецтва впочатковій школі, під час вивчення якого закладаються основи образотворчоїграмоти і відповідно відбувається:
— початкове знайомство з вітчизняною та світовою художньою культурою;
— розвивається почуття гармонії та естетичного смаку;
— формується особистісно-ціннісна оцінка світу;
— відпрацьовуються вміння висловлювати власні почуття та думки засобамиобразотворчого мистецтва та розуміння художньо-образних творів;
— розвиваються творчі здібності, нестандартне мислення.
Якостямитворчої людини є нелінійне (мислення в кількох напрямках) та нестереотипне (неза звичним штампом) мислення, сприйняття навколишньої дійсності, вмінняфантазувати. Фантазія уявлення — це здатність людини створювати раніше небачене. Але для цього необхідно мати запас знань, спостережень, переживань. Завдання вчителя— створити умови для засвоєння нових знань та вмінь, розвитку та саморозвиткутворчих задатків учнів. Для виховання творця вчитель має сам бути творчою
Дляреалізації навчального процесу вчителю недостатньо тільки добре знати свійпредмет й освітню галузь, до якої він належить, бути творчою особистістю і мативисокий рівень загальної ерудиції. Вчителю ще треба йти в ногу з часом,орієнтуватися у сучасних концепціях та напрямках розвитку освіти, збагачуватисвій досвід новими технологіями та методиками, що з'являються в теорії тапрактиці навчання. Для управління якістю навчання йому необхідно знати і вмітите, що необхідно «педагогу» — тому, хто веде за собою. А саме:
— визначати цілі навчання з урахуванням вікових особливостей дітей;
— планувати сумісну діяльність з учнями і підготувати календарно-тематичнепланування навчального матеріалу з відбором його змісту;
— організовувати здійснення навчального процесу, підібравши доцільні методи таформи навчання;
— використовувати різні способи мотивації для активного сприйняття тарезультативної роботи учнів;
— здійснювати контроль за навчальними досягненнями учнів як результатунавчального процесу, для чого необхідно визначити критерії та інструментарійоцінювання результатів навчання;
— вносити необхідні корективи у навчальний процес за аналізом одержанихрезультатів відповідно до встановлених цілей.
Вчителюслід пам'ятати, що навчальний процес являє собою цілісну соціально-педагогічнусистему, яка містить цілі, зміст, форми, методи, результат навчання. Томуреалізація одного з її елементів вимагає системного, комплексного підходу дореалізації інших елементів у певній взаємодії, відповідно до внутрішніх тазовнішніх умов системи.
Шкільнапрактика частіше вказує на те, що вчитель початкової школи рідко прагне донауковості в своїй педагогічній діяльності. Але саме наука та відповідна їйтеорія містять теоретичне обґрунтування, узагальнення досягнень практики,вказують на перспективні шляхи її розвитку; роблять діяльність вчителясвідомою, організованою на відміну від простого функціонування.
Внаш нестабільний час швидких змін актуальним стає звертання до синергетичногопідходу, який з'явився в середині XX ст. На рубежі століть ідея розвитку, еволюції проникає не тільки в усігалузі природних явищ, але й розповсюджується на соціальну сферу. Цей фактзнайшов своє втілення у формуванні нового наукового напрямку, який спрямованийна вивчення механізмів самоорганізації складних систем в умовах нестабільності— синергетики.
Вченимибуло визначено, що природні системи (до яких відноситься людина) здатні досамооновлення, пристосування до мінливих умов. У соціальних системах (до якихвідноситься школа і навчальний процес) самооновлення відбувається важче.
Однеіз завдань синергетики — вивчення механізмів самоорганізації та саморозвитку вприроді і перенесення їх на людське суспільство.
Засновникамицього філософського напрямку є І. Пригожий, Г. Хакен, С.П., Курдюмов та ін.
Синергетикапоходить від грецького «синергос» — сумісно діючий. Користуючись головнимиположеннями синергетичного підходу, можна визначити такі найбільш суттєві умовидля здійснення процесу самоорганізації педагогічної системи:
1.Педагогічна система повинна бути відкритою для взаємодії та взаємообмінуінформацією і «енергією» із оточуючим середовищем.
2.Педагогічна система повинна мати активну «енергетичну» основу — ініціативу досамовдосконалення та самоорганізації педагогів та учнів.
3.Педагогічна система повинна мати вибір шляхів розвитку без здійснення на неїтиску ззовні.
4.Педагогічна система повинна мати «енергетичний» вихід, а саме, одержанняемоційного задоволення від позитивних змін, результатів реалізованих ініціатив.
5.Педагогічна система повинна бути зорієнтована на цілі саморозвитку учнів,формування у них ціннісних орієнтирів.
6.Основу педагогічної системи складає людина, з її неповторністю, як постійнеджерело стихійності й в той же час розвитку.
7.Виділяється новий тип соціальних відношень — взаємодія, взаємокоординація,співробітництво і співтворчість перед невідомим майбутнім.
8.Виникнення необхідності діалогу і сумісного творчого пошуку спеціалістамирізних галузей знання.
Кожномупедагогу слід пам'ятати, що нове розуміння освіченості, моральності, професійноїмайстерності та заповзятливості виводить на перший план у навчальному процесірозвиток здібностей учнів, самовизначення у діяльності та спілкуванні,розкриття природного дару людини, розвиток здібностей мислити, говорити, діяти,а у підсумку — знайти своє місце в цьому світі, самореалізуватися. У процесі засвоєннязнань та умінь основ образотворчої грамоти учням необхідно розвиватипсихологічні механізми самоорганізації, тобто набуття учнями нових здібностей,нових способів дій з науковими поняттями, матеріальними об'єктами, а такожнавичками спілкування і самоаналізу. В даному, конкретному аспекті роботивчителя початкових класів (у напрямі образотворчого мистецтва) надзвичайно важливуроль відіграє системний підхід до зазначеної шкільної дисципліни.
Сучаснанаука має тенденцію аналізу і дослідження не окремих сторін об'єкта вивчення, арозгляд елементів об'єкта у зв'язку з їх місцем і роллю в цілісній системі.
Поняття«система» походить від грецького слова, що в перекладі означає — ціле. Завизначенням філософського словника система — це об'єднання деякого розмаїття вєдине і чітко поділене ціле, елементи якого стосовно до цілого та інших частинзаймають відповідні їм місця.
Системнийпідхід — являє собою створену на базі багатовікового досвіду людства концепціюрішення завдань, що слабо формалізуються, мають більш кількість факторів, якітреба враховувати при їх рішенні в умовах відсутності достатньої й достовірноїінформації про них. Системний підхід дозволяє виявити й дослідити ті елементисистеми, діяльність яких знаходиться не на належному рівні, нейтралізувативнутрішні і зовнішні впливи з метою утримання функціонування системи у визначеномустані.
Вузагальненому вигляді можна сформулювати такі головні принципи системногопідходу, котрі визначив та упорядкував методист А. Торокін :
•проблеми, завдання, сукупності сил і засобів, що їх вирішують, уявляються увигляді системи;
•кожна система є підсистемою іншої, більш складної системи, яка впливає на меншуі навпаки; так, урок є елементом системи загального курсу викладання базовоїдисципліни, а той в свою чергу є елементом системи загальної освіти школяра;
•система має ієрархічну структуру, елементами і зв'язками якої не можнанехтувати;
•система як ціле набуває властивостей, що відсутні у її частин.
Навчальнийпроцес являє собою складну соціально-педагогічну систему, елементами якої єцілі, зміст, методи, форми, результат навчання та учасники навчального процесу(вчителі та учні). Якщо вносяться активні зміни у функціонування якого-небудьелемента, — це відчуває вся система. У педагогічній практиці відомі приклади,коли з'являлися і загасали окремі інновації, так як при цьому не відбувалосязмін в інших елементах системи (згадаємо, наприклад, педагогів-новаторів з їхспецифічними методиками та технологіями навчання, які не знайшли широкогорозповсюдження). Тому оновлення навчального процесу повинно відбуватися в усіхйого складових. Особливо це актуально під час здійснення освітніх реформ.
Змінилисяцілі освіти, структура навчального року, система оцінювання навчальнихдосягнень учнів — необхідно оновлювати і ставлення до відбору змістунавчального матеріалу, до організації навчально-виховного процесу, довзаємовідносин «вчитель-учень».
Уході наукового дослідження вагомого значення вимагає звернення доособистісно-орієнтованого підходу в педагогічній роботі вчителя початковихкласів, адже він веде навчальний процес в цілому, а не тільки виокремленудисципліну (наприклад, образотворче мистецтво).
Останнімчасом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набувтермін «особистісно-орієнтоване навчання». Особистісно-орієнтований підхіднадає можливість розглядати учня, як суб'єкт процесу навчання, вказує на неповторністьіндивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І.Подмазіна, «зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає узадоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільноговибору себе, свого світогляду, дій, вчинків, позиції, самостійності йсамореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхіднолюдині для будівництва і розвитку».
І.С.Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання :
—визнання учня головним суб'єктом процесу навчання;
—визначення мети;
—розвиток індивідуальних здібностей учня;
—визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхомвиявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесінавчання.
Основнимелементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовахособистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, формаорганізації. Що в свою чергу впливає на рівень засвоєння основ образотворчоїграмоти учнями. І.С. Якиманська визначає, що мета такого уроку це: — створенняумов для виявлення пізнавальної активності учнів. Засобами досягнення вчителемтакої мети є:
— використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, якідозволяють розкрити власний досвід учнів;
— створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;
— стимулювання учнів до висловлень, використання різних способів виконаннязавдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не тойрезультат;
— використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволить учню вибиратинайбільш значні для нього види і форми навчального змісту;
— оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але йза процесом його досягнення;
— заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способироботи інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;
— створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявитиініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановкидля природного самовираження учня.
І.2Врахування вікових особливостей дошкільнят та учнів у навчально-виховномупроцесі
Навчаннявідбувається все життя. Починається воно в сім'ї, продовжується в дитячому садочку,початковій, середній та старшій школі. Для багатьох наступним етапом є навчанняв професійних технічних та вищих навчальних закладах, яке теж може мати своєпродовження у набутті післядипломної освіти або переходу до наукової діяльності(аспірантури, докторантури). Домінантною ланкою при цьому є самоосвіта, на якуповинні спиратися всі інші. Для реалізації безперервної освіти необхіднецілеспрямоване озброєння методологією рішення практичних завдань, розвитокпроцесів вироблення конструктивних рішень, критичної оцінки і самооцінкидіяльності; виникають завдання інтеграції і спадкоємність компонентівнавчального процесу на всіх етапах безперервного навчання, в усіх його ланках.Кінцевою метою системи безперервної освіти є підвищення якості, рівня діяльностілюдини в тій чи іншій сфері, стимулювання постійного професійного зростання ірозвитку особистості.
Образотворчадіяльність супроводжує людину від молодшого до зрілого віку. Навчання цієїдіяльності починається у дитячому садку і продовжується в середньомузагальноосвітньому закладі у 1 — 7 класах. Для безперервності цього процесунеобхідні узгодження навчальних програм, методів та форм навчання з урахуваннямвікових особливостей. Особливої уваги цей процес вимагає на перехідних віковихетапах, а саме: дитячий садок — початкова школа; початкова школа — середняшкола.
Викладаючиобразотворче мистецтво, вчитель не завжди замислюється над тим, що окрімспрямованого навчання відбувається природний розвиток якості образотворчоїдіяльності, змінюється уява, сприйняття світу, ставлення до власної творчості.
Проблемиуяви, образотворчої діяльності у дитячому віці розглядаються в педагогічній іпсихолого-педагогічній науці та практиці. Вчені, практики-вчителі, батькивизначають, що в ранньому дитячому віці малювання складає головний видтворчості.
Малюкиполюбляють малювати, їм подобається сам процес. Але з часом така зацікавленістьзгасає, відбувається розчарування та охолодження. З чим це пов'язано? Л.С.Виготський вважає, що зниження цікавості дітей до малювання ховає за собоюперехід цієї діяльності у нову, вищу стадію розвитку, яка стає доступною дітямтільки при сприятливих зовнішніх стимулах, таких, наприклад, як викладанняобразотворчого мистецтва в школі, наявність художніх образів вдома, чи приособливій обдарованості до цього виду творчості.
Головніетапи, за якими відбувається розвиток малювання дитини, були розглянутіКершентейнером, який виділяє такі стадії малюнку:
• достадійна фаза ( діти від 2-х до 4-х років) — це зображення каракулів,штрихів і безформного зображення окремих елементів;
• І стадія (діти від 4-х до 6 років) — виконання схематичних зображень, далеких відреальних предметів, зображення людини — це «головоноги». Особливістю даноїстадії є те, що дитина малює по пам’яті, те, що знає, а не те, що бачить;
• IIстадія(діти від 6до 8 років) — виникнення почуття форми та лінії. На цьому щаблі розвиткудитячого малюнку відбувається суміш схематичного, формального, передаваннявзаємовідношень частин, народжуються паростки зображення, схожого на дійсність;
• IIIстадія (діти від 8 до 12 років) —ступінь схожого зображення, при якому зникає схема, з’являється силует чи контур, але щенемає пластичності предмета, перспективи;
• IVстадія (діти від 12 до 15 років) —пластичне зображення, при якому окремі частини зображуються випукло задопомогою світла та тіні, з’являєтьсяперспектива, передається рух.
Схожуперіодизацію дитячої образотворчої діяльності наводить А.В. Бакушинський. З чимпов’язана така еволюція? Л.С.Виготський вважає, що головний напрямок розвитку дитини є в тому, що спочаткуперевагу має рухово-дотиковий апарат. Дитину насамперед цікавить сам процес, нерезультат. В цей період дії дитини відрізняються сильним емоційнимзабарвленням. Пізніше починає зростати роль зору, починається боротьба двохустановок, в якій перемагає зорова установка у сприйнятті світу. А.В.Бакушинський говорить про те, що новий, переломний період пов'язаний ізпослабленням зовнішньої фізичної активності і посиленням розумової. Настаєперіод аналітичної стадії в дитячому розвитку. Підліток в цей час прагне доілюзорної натуралістичної форми, хоче зробити так, як насправді .
Змалюванням у перехідний період пов'язані дві важливі проблеми. Перша з них втому, що для підлітка вже недостатньо однієї діяльності творчої уяви, його незадовольняє малюнок, зроблений будь-як. Для втілення його творчої уяви йомунеобхідно придбати професійні, художні навички та вміння». Ось чому важливовчасно внести у навчальний процес вивчення образотворчої грамоти івідпрацювання практичних навичок зображення.
Викладанняобразотворчого мистецтва в початковій і середній школі має свої особливості,які пов'язані із віковими.
Вмолодшому шкільному віці дитина має недосконалу координацію рухів, розвиткудрібних м'язів рук. Тому на уроках образотворчого мистецтва доцільно приділятичас фізкультхвилинкам на 1—3 хвилини, які представляють собою вправи накоординацію рухів та її розвиток. Добре, коли вони мають ігровий та сюжетнийхарактер і відповідають контексту загальної теми уроку. Відомо, що через 23хвилини спрацьовує ефект утоми і необхідна зміна дій. Емоційні нескладнісюжетні вправи для кистей рук, очей, голови тут стануть у нагоді. Розвиткууяви, просторових уявлень можуть сприяти малювальні ігри. Наприклад, написаннявласного імені з відображенням як у дзеркалі (через лінію-межу);«крапки-крапки» (з'єднання довільно поставлених крапок у будь-яке конкретнезображення), «каляки-маляки» (завершення випадкової лінії, яку було почато іззакритими очима, певним малюнком), тощо. Для молодших школярів необхіднапостійна зміна дій — подивитися, послухати, пограти, поспілкуватися,помалювати.
Характернимиознаками молодшого шкільного віку (6—9 років) є імпульсивність характеру,емоційність, чутливість на фоні емоційності. Провідною діяльністю є спілкуванняз дорослими. Головне для малюка — дія, а не результат. Це типовий вік длястановлення особистості. При викладанні образотворчого мистецтва вчителю кращеспиратися на емоційність, змістовність розкриття навчальної теми. Навчальнадіяльність у молодшому шкільному віці спрямована на формування відносно вірногорозуміння наукових понять.
Сприйняттяхудожнього твору в цьому віці відбувається через сюжет, події, що зображені,емоційне ставлення. Але дитину втомлює тривале сприймання. Оцінка естетичнихявищ визначається конкретною ситуацією.
Якдля молодших, так і для учнів-підлітків характерне те, що кожен з них має своюпереважну форму сприйняття. Хтось краще сприймає зміст на слух, хтось — зорове,комусь необхідно все спробувати тактильне, засвоїти через практичну дію. Томувчителю треба задовольняти такі особливості, використовуючи і наочність, іслово, і практичну діяльність, яка в свою чергу є найбільш ефективною.Особливостями психофізичного переходу до підліткового віку (10—14 років) є:
— активний фізичний розвиток;
— статеве визрівання;
— почуття дорослості;
— прагнення до самоствердження (наявність об'єктивної самооцінки, так як вонаформується через оцінку дорослих);
— прагнення до самовиховання, цінність вольових якостей (стійкість, упертість, завзятість);
— загострене почуття справедливості.
Вцей період підліток робить спроби проникнути в зміст художнього твору з точкизору відомих суспільних критеріїв, оцінити явища життя і твори мистецтвасамостійно та вибірково.
Розуміючипроблеми віку, справжній вчитель знайде необхідну манеру та тон спілкування,надасть можливості учням самовиразити себе та творчо розвиватися.

І.3Питання наступності та художнього інтересу в психолого-педагогічній літературі
Матеріалістичнадіалектика розглядає наступність як необхідний прояв безконечного процесусаморозвитку матерії, як об'єктивну закономірність буття, що відображається впроцесі розвитку пізнання.
Наступністьвиступає як одна із найважливіших сторін закону заперечення, проявляється вприроді, суспільстві і мисленні як об'єктивний та необхідний зв'язок між новимі старим в процесі розвитку.
Унауковому пізнанні наступність базується на тому, що в кожній відносній істинімістяться зерна абсолютної істини. Будучи загальним законом наукового пізнання,наступність в кожній науці, мистецтві і культурі має свої специфічні риси.
Наступністьє характерною рисою розвитку взагалі, його особливістю, так як вона служитьзагальною чи філософською категорією. Умовою дії наступності є наявністьпроцесу розвитку. Тому ті фактори, які викликають процес розвитку, породжують інаступність, як об'єктивний зв'язок між елементами розвитку.
Недотриманнянаступності, ігнорування досягнень минулого є серйозною перепоною на шляхупрогресу пізнання.
Встановленнявзаємозв'язку між новими і раніше сформованими знаннями є покращенням якостізнань, розвитку інтересу до занять. Наступність здійснюється при переході відуроку до уроку, від одного року навчання до другого, від одного навчальногопредмету до суміжного з ним.
Основніположення про наступність, розкриті Б.Г. Ананьєвим і П. Павловим, одержалидальший розвиток в працях Л.А. Венгнер, П.Я. Гальтрина, В.В.Давидова, А.В.Запорожця. Вони пов'язують наступність в навчанні з проблемою розвиткуособистості, зокрема з її мисленням і мовою.
Другагрупа дослідників: М.П. Ашмутайте, А.М. Кухта, Ш.І. Палємін, Ю.А. Самарій — вважають, що для наступності у навчанні характерна опора на пройдений матеріал,на старі знання і вміння у вивченні нового. Підкреслюється роль повторення яквідтворення нового, яке порівнюється чи співставляється із старим. Тим самимздійснюється перехід від лінії повних знань до більш повних.
Третягрупа — (М.М. Данилов, Б.П. Єсіпов, А.В. Тєкучєв, А.П. Сафронов ) вважаютьнаступність обов'язковою і найважливішою умовою організації навчально-виховногопроцесу, яка забезпечує перехід учня із класу в клас.
«Наступність- це така опора на пройдене, таке використання та дальший розвиток наявних удітей знань, умінь та навичок, коли в них створюються різноманітні зв’язки, розкриваються основні ідеїнавчання, взаємодіють старі і нові знання, в результаті чого у дітействорюється система міцних і глибоких знань» (Ш.І. Ганелін).
Здійснюючивзаємозв’язки нових і раніше отриманихзнань, учні не тільки зберігають в пам’яті раніше засвоєні знання, але й розвивають, вдосконалюють і поглиблюютьїх.
Впедагогічній літературі відмічається, що принцип наступності пов'язаний зрізними дидактичними принципами, в тому числі з принципом систематичності іпослідовності.
Кожненове положення чи нове задача базується на знаннях і навиках, засвоєних раніше.Ускладнення повинно бути поступовим. Процес засвоєння знань передбачаєбезперервність між наступними знаннями та попередніми, пов'язує новий матеріалз пройденим, послідовно розширює та поглиблює ці знання.
«Новийнавчальний матеріал викликає в пам’яті те що раніше засвоєне, уточнює його і доповнює.Систематичність і послідовність — це логічний зв'язок розміщення навчальногоматеріалу; коли наступне базується на попередньому і зумовлене ним» (М.М. Ростовцев).
Наступністьміж дитячим садком і школою забезпечується загальним охопленням дітей 6-7роківпідготовкою до школи. Зі сторони дитячого садка наступність виражається впідготовці дітей до навчання з врахуванням вимог сучасної початкової школи, азі сторони школи — у використанні того, що набула дитина у садочку, дляздійснення навчання на більш високому рівні.
Наступністьзабезпечується також узгодженістю вимог програми підготовчої до школи групидитячого садка і першого класу. Вихователям дитячого садка необхідно знатипрограму першого класу, а вчителям початкової школи — програму виховання вдитячому садку. Це дасть можливість вихователям підготовчої групи враховуватив своїй роботі вимоги школи, а вчителям першого класу повніше використовуватизнання, уміння і навички вихованців дитячого садочку .
Впрацях А.В. Запорожця, А.М. Мушиної, А.А. Люблінської і ін. говориться, щодитячий садок і школа є ланками єдиної системи народної освіти.
Але,співвідношення між виховною та навчальною роботою змінюється на різних віковихетапах. Якщо для роботи д/с характерна виховуюче-навчальна робота, то в школівона перебудовується в навчально-виховну. При цьому виховна сторона єдиногопроцесу підпорядковується навчальним завданням.
Яквідмічає А.В. Запорожець, мислення дошкільнят та школярів різне, в зв'язку зчим їх навчання теж повинно бути різним і за формою ,і за змістом, але однак цене означає, що між ними не може бути встановлений внутрішній зв'язок розумовогорозвитку та виховання.
ДослідженнямиА.В. Запорожця, А.А. Люблінської та ін. встановленого в процесі переходу дитиниз дитячого садочку в школу відбувається перебудова в видах її діяльності, різковиростає значення навчання. Так основною формою навчання в дитячому садку єнавчальне заняття, а в школі — урок. Відмінна і структура навчання ікомпоненти, які до неї входять: методи, зміст, організаційні форми.Відбувається перебудова основних ланок системи взаємовідношень із однолітками.
Длявстановлення взаємозв'язків наступних і попередніх ланок Люблінська розрізняє 5ліній наступності :
1.Єдність мети і завдань навчально-виховного процесу, які визначають напрям,зміст і методи роботи вчителя з дітьми на всіх ступенях їх розвитку;
2.Спільність розуміння показників розвитку;
3.Спільність розуміння законів розвитку;
4.Спільність розуміння всіма вихователями психофізичних особливостей тапотенціальних можливостей дітей різних вікових груп;
5.Спільність розуміння вчителями молодших і старших класів теорії і практикисвого навчального предмету.
Розкриваючилінії наступності, Люблінська відмічає, що основою зв'язку наступності міждитсадком і школою є потреба єдиного виховного впливу на дітей і вважає, щонеобхідно ширше використовувати раніше набутий досвід дітей в нових умовах,використовуючи світогляд дітей і постійно ускладнювати вимоги до всьогонавчально-виховного процесу, так як відсутність таких вимог веде до втратираніше набутого.
Дитячийсадок здійснює більш широку і різноманітну, ніж початкова школа, систему роботив естетичному вихованні.
«Забезпеченнянаступності в цій області повинне досягатись шляхом збагачення роботи в школі,враховуючи рівень розвитку дітей, що був досягнутий в дитячому садку». (А.В.Запорожець, І.Л. Гусарова ).
Основнимположенням психолого-педагогічних досліджень є: вимога єдиногонавчально-виховного впливу на дітей; необхідність використання раніше набутогодосвіду і знань дітей в нових умовах; поглиблення і удосконалення змісту іметодів навчання; взаємодія нових і набутих знань; врахування перспективинайближчого періоду розвитку особистості дитини.
Питаннянаступності в образотворчому мистецтві ставились П.П. Чистяковим, В.М. Захаровою,В.С. Кузіним, А.Т. Антоновичем, М.М. Ростовцевим.
В.М.Старостіна вважає, що наступність в малюванні між дитячим садком і першимкласом встановлюється шляхом послідовного і постійного ускладнення зміступрограмових завдань і методів навчання у всіх видах малювання. Це ґрунтуєтьсяна тому, що школу і садочок об'єднують єдина мета і завдання в навчанні дітейосновам образотворчого мистецтва.
М.М.Ростовцев відзначає, що у вирішенні проблем наступності велике значення маєпроведення різних вправ в дитячому садочку і в школі. Ці вправи необхідні дляліквідації інтерферуючого впливу письма на навички малювання, на розвитокякості руху руки, на засвоєння доступних учням засобів художнього зображенняНайбільш перспективним є принцип поєднання вправ з наступним художнім малюнкомдитини. Р.І. Афанасьєв рекомендує звертати більшу увагу на перспективні явищапід час спостереження з дітьми навколишньої дійсності.
Великезначення мають спеціальні ескізи і замальовки з натури птахів, тварин і людини.Вони розвивають спостережливість дошкільника і школяра, є одним із засобівпізнання навколишнього світу. Особливо корисно виконувати замальовки відразупензлем, чорною тушшю чи однотонною аквареллю. Такі замальовки плямоюпродовжують і розвивають кращі традиції дитячого садка, допомагають вирішеннюпитання наступності.
Вирішуючипитання наступності, необхідно звертати увагу на техніку малювання вже здошкільного віку і продовжувати її розвиток у школі.
Роботарізними матеріалами збагачує естетичну сторону малюнку дітей, робить його більшцікавим і виразним.
Отже,всі автори вказаних досліджень, розкриваючи лінії наступності, відзначають, щоосновою зв'язку наступності між дитячим садком і школою є вимога єдиноговиховного впливу на дітей. Наступність між дитячим садком і школоюзабезпечується зі сторони садка підготовкою дітей до навчання з врахуваннямвимог сучасної школи, а зі сторони школи — використанням всього позитивного, щонабули діти в дитячому садку для продовження навчання на більш високому рівні.Вирішення цієї проблеми формує інтерес дітей до образотворчого мистецтва.
Впрацях багатьох вчених розкриваються якісні особливості інтересів,підкреслюється роль інтересу в засвоєнні навчального матеріалу.
«Інтерес- прояв розумової та емоційної активності. Це своєрідний сплавемоційно-вольових та інтелектуальних процесів, підвищення активності свідомоїдіяльності людини» (С.Л. Рубінштейн).
Інтересдо знань розвивається при правильному співвідношенні раціонального таемоційного в навчанні. Вплив на мислення є ефективним тоді, коли він захоплюєдитину.Викликати здивування, привести в рух фантазію — значить пробудитискриті сили, які спонукають до активного ставлення до навчання.
Інтересучнів до навчального предмету в процесі навчання залежить від змісту матеріалу,методів викладання, характеру поставлених питань, визначення завдань для самостійноїроботи і правильної методичної організації навчальної діяльності.
«Основнимв вихованні і розвитку інтересу перш за все повинно стати максимальний розвитоксамостійності і творчого підходу до засвоєння знань, а також розвиток спостережливості,допитливості учнів, розвиток пізнавальної активності» (Б.Б. Бондаревський).
Інтересив молодших школярів виникають і зберігаються лише в ситуації безпосередньогоспілкування з учителем, вимагають підтримки з його боку. Для молодших школярівхарактерні такі особливості інтересу як наслідування, поверхність, близькістьдо власного досвіду, розкиданість, направленість на найближчий результат.
Навідміну від пізнавального інтересу естетичний — це спрямування думок і почуттівна такі об'єкти, які приворожують своєю красою, викликають емоційно-оціночневідношення.
Вобразотворчому мистецтві художній інтерес може виступати як засіб, що активізуєнавчальний процес, як фактор навчальних дій учня, як риса ознайомлення зпрекрасним.
Інтересдо мистецтва, сформований в дитячому садку, необхідно поглиблювати ірозширювати в школі. Цьому сприяє позитивний емоційний настрій уроків,конкретність і наочність викладу матеріалу, активізація пізнавальної тавиконавчої діяльності учнів, використання їх життєвого досвіду.
Виходячи з вищевказаного, можна визначити чотири лінії наступності, щосприяють формуванню художніх інтересів:
1- Спільність розуміння учителями поч. класів і вихователями дитячого садкатеорії і практики художньої творчості, її основних понять, системи, організаційнихформ.
2- Спільність ідей і завдань навчально-виховної роботи, які визначають зміст іметоди діяльності учителів і вихователів з дітьми підготовчої групи дитячого садкуі 1 класу початкової школи, а також 1 і 2, 2 і 3, 3 і 4 класів в художнійтворчості.
3- Єдність розуміння вчителями шкіл і вихователями дитячих садків шляхівформування художніх інтересів, думок, почуттів дітей.
4- єдність розуміння вчителями і вихователями індивідуальних особливостей іпотенціальних можливостей дітей дитячого садка і школи, проведенняіндивідуального підходу до учнів в художній діяльності.

РозділІІ. Образотворча діяльність дошкільнят і молодших школярів
ІІ.1Стан навчання образотворчого мистецтва в дитячому садку і школі
Порівнюючишкільну і дошкільну програму, можна зробити висновок, що дитячий садок і школаоб'єднані єдиними методологічними позиціями сучасної шкільної та дошкільноїпедагогіки, їх об'єднує розуміння ролі навчання в справі всебічного розвиткуособистості дитини, єдність педагогічних принципів, завдань виховання Художнядіяльність дітей у дитячому садку і школі має спільну мету і завдання — правдиве відображення явищ навколишньої дійсності і вираження свого розуміння,емоційне ставлення до неї.
Упрограмі виховання дітей у дошкільних закладах у розділі «Образотворчемистецтво та зображувальна діяльність» велика роль відводиться національномувихованню, народній творчості, а також виправленню недоліків, що існували до цихпір, ставляться такі завдання:
— вміти малювати з натури і за уявленнями; передавати форму і величину предметів,їх розміщення і забарвлення;
— вміти вибирати кольорову гамму для передачі образу; передавати образ вдійсності з його характерними ознаками;
— самостійно розробляти композицію малюнка;
— навчитись ліпити з цілого шматка глини; ліпити фігури людей, тварин засюжетами, вчитись ліпити посуд, прикрашати його розписом, стеком;
— ліпити народні іграшки, робити аплікації, знайомитись із технікою витинанки,звертатись до народних джерел.
Алепрограма дитячого садочку недостатньо звертає увагу вихователів на використанняхудожніх творів для більш глибокого і образного розкриття взаємозалежності,причинно-наслідкових зв'язків між фактами і явищами життя, особливо у природі, недостатньочітко орієнтує вихователів на озброєння дітей узагальненими, систематичними знаннями;на розкриття зв’язків і взаємовідношень, які існують між фактами і явищами.
Вдитячому садочку як прийом навчання використовують питання, що потребуютьуміння узагальнювати, виділяти головне, обґрунтовувати свої висновки; (Наприклад:Дерева: Що спільного і що відмінного? Як краще виконати завдання? Чому ти такдумаєш?).
Важливоюумовою ефективного навчання старших дошкільнят є сенсорне виховання.
Вдитячому садку існує зв'язок між заняттями музики, заняттями з ознайомленням знавколишнім світом, читанням художніх творів.
Дітейпідготовчої групи привчають правильно тримати олівець, пензлик, вчать смілопроводити лінії. Діти одержують деякі поняття про геометричні фігури. Діти малюютьте, що їх оточує і, що їх цікавить. Це — люди, тварини, птахи, транспорт.
«Якщопедагог зробить життя дітей цікавим, змістовним і різноманітним, то й дитячімалюнки, що відображають це життя, будуть такими ж яскравими й різноманітнимияк теми» (Л.Г. Ковальська ).
Незалишаються без уваги і технічні прийоми виконання; вони різні для кожноївікової групи. Так, в середній групі малюють пензликом, повним фарби, а впідготовчій проводять пензликом тонкі лінії. В дитячому садку широкозастосовується кольоровий папір. Це активізує інтерес до художньої діяльності.
Працюючиаквареллю діти вчаться відчувати прозорість фарби в зображенні фону, вчатьсязаливати один колір на другий, працюють по сирому.
Програмапочаткової школи вимагає, щоб учні на кінець навчального року знали:
— як працюють художники в різних видах образотворчого мистецтва;
— назви художніх матеріалів, інструментів, приладдя з якими учні працюютьпротягом року;
— послідовність роботи під час малювання, ліплення, виконання аплікацій;
— назви основних кольорів (червоний, жовтий, синій );
— назви похідних кольорів ( оранжевий, зелений, фіолетовий );
— назви відтінків кольорів (рожевий, блакитний, світло — жовтий і т. д. ) Учні накінець навчального року повинні уміли:
— визначати складові частини будови окремих предметів; їх форму, забарвлення;
— розрізняти різноманітність кольорів у природі в різні пори року;
— посильно передавати характерні особливості форми і забарвлення предметіврізноманітними художніми засобами;
— користуватись художніми матеріалами та інструментами; змішувати фарби; підбиратикольори; вибирати положення аркуша незалежно від форми і розмірів зображуванихоб'єктів.
Аналізпрограми, тематики занять, а також відвіданих уроків дозволяє зробити деяківисновки про стан образотворчого мистецтва в школі. Часто робота в школізводиться до змальовування.Дуже часто діти змальовують з поганих зразків. Кожнаробота повинна бути творчою. Наслідування виняткова сила розвитку, але миповинні підкорити цю силу нашій волі. На заняттях потрібно показувати лишенайкращі зразки, але на час виконання завдань їх забирати.Часто вимоги школи єнижчими від вимог дитячого садка, а це гальмує розвиток учнів, порушує принципнаступності.
Вперших класах часто не дають дітям малювати аквареллю. Деякі завдання дитячогосадка повторюються в шкільній практиці без подальшого розвитку. Створюєтьсялогічне враження наступності, насправді ж це обмежує світогляд дітей, веде дозникнення інтересу.
Малочасу відводиться на тематичне малювання або обмежується творча ініціатива. Малюватина теми — це значить творити на основі вражень побаченого, почутого,прочитаного. Малювання на теми сприяє розвитку художніх смаків, творчихздібностей, фантазії.
На основі аналізу програми, відвіданих занять в дитячому садку і школіможна зробити наступні висновки:
1.Художнядіяльність стоїть на більш високому рівні в дитячому садку, ніж у школі.
2.Програмнізавдання дитячого садка більш цікаві і творчі, ніж шкільні.
3.Програмаз художньої праці для початкової школи цікавіша від попередніх, але потребуєвдосконалення.
4.Вчителямпочаткових класів бажано більше опиратись на знання та вміння, набуті дитиноюв дитячому садку чи в сім'ї.
5.Деяківихователі мало ознайомлені з основними принципами шкільної програми зобразотворчого мистецтва а вчителі шкіл не знають змісту навчання дітей в дитячомусадку і в сім'ї.
ІІ.2Дослідження рівнів знань, умінь і художніх інтересів дошкільників та молодшихшколярів
Опираючисьна те, що інтерес учнів до навчального предмету залежить від змісту навчальногоматеріалу, методів навчання і організації навчальної діяльності, ми перевірилирівень підготовки дітей до образотворчої діяльності.
Длявизначивши рівня підготовки дітей до образотворчої діяльності ми керувалисякінцевими вимогами програми дитячого садка, які ставились перед учнями першогокласу як початкові вимоги .
Цедало можливість виявити, якими знаннями і вміннями володіють учні.На першихзаняттях вияснили рівень знань, умінь і навичок, виявили інтерес кожної дитини.Аналіз проводився за наступними критеріями: зміст знань, їх повнота виявленняхарактерних ознак предметів і явищ, використання знань дітей, одержаних вдитячому садку, перенесення знань і способів дії з ними на нові завдання .
Знанняможуть бути на рівні емпіричного і понятійного узагальнення.
Надумку М.А. Байтової рівень емпіричного узагальнення характеризується тим, щознання доводяться тільки до початкової стадії засвоєння. Перебуваючи на цьомурівні, учень може знати термін, але сам предмет, визначений цим словом, тількиуявляти чи мати дуже вузьке поняття. Рівень понятійного узагальнення характеризуєтьсятим, що учень не обмежується рівнем емпіричного узагальнення, а виділяєсуттєве.
Нарівні емпіричного узагальнення першокласником в художній діяльності засвоюютьсятакі поняття: горизонт, пряма лінія, куля, кут.
Аїх визначення вивчається в наступних класах. Понятійне узагальнення — прямокутник, квадрат, колір спектру, правила змішування різних кольорів, поняття про тепліі холодні тони і т. д.
Знаннябувають повні і неповні. Під повним розуміємо такі, що ясно просліджуються в малюнку, виконані всі завдання і дитина розуміє, чому вона так виконала. Неповні відповних відрізняються тим, що дитина не розуміє, чому вона виконала малюнок саметак, а не по-іншому. На основі знань виникають вміння.
Напершому дослідному уроці учні виконували малюнок на вільну тему. Результатипоказали, що більшість учнів цікавиться тематичним малюванням, малюнки виконанів різноманітній техніці. Результати див. у таблиці №
Другимзавданням був малюнок гілки верби. Це завдання виконувалось як в дитсадку так ів школі. Робота проводилась без керівництва вчителя. Для оцінювання роботидітей були висунуті такі критерії.
1)Незначні порушення пропорцій — в малюнку є елементарна схожість з натурою, алепропорції окремих частин і відношення цілого до частин порушені .
2)Значні порушення пропорцій — в малюнку немає елементарної подібності з натурою, пропорційність окремих частин і цілого до частин порушена.
3)Правильна форма — є елементарна подібність з формою натури .
4)Незначне порушення форми — в малюнку відсутній один із компонентів або немаєелементарної подібності з натурою .
5)3начне порушення форми — в малюнку відсутні всі компоненти, нема елементарноїподібності з натурою.
6)Правильні кольорові відношення — уміння розрізняти і передавати у малюнкуосновні і похідні кольори; близькі між собою кольори по світлості,відповідність зображеного кольору з натурою .
7)Відносно правильне кольорове відношення-порушення одного із компонентів .
8)Відсутність технічних погрішностей — учень з умінням натискає на олівець, рівнозамальовує, відчувається легкість акварелі
9)Незначні погрішності — відсутності одного із компонентів.
10)3начні технічні погрішності — відсутність більшості компонентів.
Аналізуючироботу дітей можна зробити такі висновки:
«Гілкаверби»:
-       %допускає грубі порушення пропорційності ,
-       %- формазначно порушена;
-       % — колірне відповідає натурі.
Близькіміж собою кольори по світлості не розрізнялись;
-       % — значнітехнічні погрішності.
Лише% правильно зобразили пропорції; реформу;
— % — колір;
— % — технічні погрішності.
Нанаступному занятті з декоративного малювання дітям пропонувалось придумати інамалювати візерунок стрічки. Основна увага приділялась дослідженню знань, вміньучнів з композиції, технічних вмінь, підбору відповідного кольору, рівнюфантазії. В дослідженні цих завдань ми користувались такими поняттями:
— правильні композиційніприйоми — вміння виділяти головне у малюнку і кольорі;
— змістовний зв'язок зображених об'єктів, вміння розміщувати на паперізображення, наявність ритму.
— деякі порушення композиційних прийомів — порушення 1-2 із 4 компонентів.
— значні порушення композиції — порушення 3-4 компонентів .
— багата фантазія — своєрідне вирішення тематичної чи декоративної композиції в малюнкуі кольорі; яскраве відображення своїх уявлень, отриманих в процесі спостереженьоб'єктів і явищ навколишнього життя, прочитаних книг, розглянутих ілюстрацій .
— слабка фантазія — відсутність одного із компонентів.
— відсутність фантазії — відсутність всіх компонентів.
Результатиданого дослідження зведені в таблицю №
Привиконані учнями робіт з малювання також приділялась увага вмінню роботи олівцемі пензликом.
Придослідженнях вміння роботи олівцем основна увага приділялась тому, чи вміютьдіти правильно тримати олівець проводити лінії. При дослідженнях роботи учнів зпензликом, кількість піддослідних компонентів зросла, а саме досліджували сила натиску,темп, вміння тримати пензлик, проводити лінії, а також рівно замальовувати.
Даніцих досліджень зведені у таблицю №
Аналізуючи дані досліджень можна встановити три основні рівні підготовкидітей :
1-й- Низький. Учень володіє неповними знаннями на рівні емпіричних узагальнень,виконує поставлені завдання, але не розуміє чому він так їх виконує. В малюнкудопускає значні погрішності.
2-й- Середній. Учень володіє повними знаннями на рівні емпіричних узагальнень,виконує всі поставлені завдання і усвідомлює чому він так їх виконав. Алепояснюючи виконання операцій в малюнках, він не користується визначеннямипонять або ж узагальненим формулюванням якостей. В малюнках допускаються незначніпорушення.
3-й- Високий. Учень володіє знаннями на рівні понятійного узагальнення, яке можебути повним і неповним, виконує всі поставлені завдання і усвідомлює, чому вінїх так виконав, пояснюючи виконані операції, користується певними поняттями чиузагальненим формулюванням властивостей. В малюнках нема помилок або ж вонинезначні.
Порівняльнийаналіз малюнків дошкільників і першокласників .Види робіт Рівні підготовки. Місце виконання 1 2 3 Зниження у % Малювання з натури
Дитячий
Школа. Тематичне малювання
Дитячий садок.
Школа. Декоративне малювання
Дитячий садок.
Школа.
Всього:
Якбачимо просліджується тенденція до зниження якості художньої діяльності учнів вперіод переходу від дитячого садка до школи.
Головніпричини зниження якостей:
1.Зміниумов навчання, ламання старого стереотипу і вироблення нового.
2.Недостатняпідготовка дошкільнят до вимог школи.
3.Дітине малюють в літній період.
Падінняінтересу до занять у школі пояснюється: «Гострою кульмінацією протиріччя міжновими вимогами і обмеженістю способів їх виконання, набутих на минулих етапахнавчання» (Г.І. Щукіна).
Післяперших занять в експериментальному класі визначено три рівні інтересу дітей дохудожньої діяльності:
1- високий — діти із задоволенням виконують роботу з натури, прагнуть самостійнорозібратись в важких завданнях, активно відповідають на поставлені питання, уважнорозглядають натуру і стараються зобразити те, що бачать і почувають, малюютьбагато і з великим бажанням в класі і вдома;
2- середній — малюють з задоволенням тільки з натури чи декоративного малюнку. Вважких завданнях не завжди розбираються самостійно, часто звертаються задопомогою. На поставлені питання відповідають охоче, натуру розглядають уважно,але малюють не дивлячись на неї, по пам'яті .Інколи малюють вдома, алевимагають збудника.
3- низький — мають інтерес тільки до окремих, захоплюючих занять. Завданнявиконують пасивно, без бажання і тільки на вимогу вчителя. Натуру розглядаютьнеуважно і малюють не дивлячись на неї, змальовують з поганих зразків чи робіттоваришів, не мають нахилів до художньої діяльності.
Характерихудожніх інтересів.
Різностороннійхарактер художніх інтересів — проявляється до всіх видів малювання; дітивідзначаються творчим сприйманням естетичних об'єктів, підвищеною емоційноючутливістю, творчою діяльністю.
Обмеженийхарактер художніх інтересів — проявляється інтерес до 1-2 видів малювання. Цідіти відрізняються творчим сприйманням тільки деяких естетичних об'єктів і їхзображення, зберігають емоційну чутливість.
Пасивнийхарактер художніх інтересів — відтворююча діяльність, пасивне сприйманнядійсності, естетична сліпота.
Констатуючийексперимент показав:
1)Напочатку навчання в більшості випадків, в міру психологічних особливостей, дітинадавали перевагу малюванню по пам'яті і за уявою.
2)Напочатку навчального року учні 1 класу знаходились на 2 рівні підготовки; малисередній рівень інтересу до художньої діяльності; мали обмежені характерихудожнього інтересу.

РозділІІІ. Реалізація принципу наступності в художній діяльності і формування художніхінтересів першокласників
ІІІ.1Деякі проблеми активізації художньої діяльності в дитячому садку
Підготовленістьдитини до школи — складний комплекс. Психологи відзначають два аспектипідготовки до школи дітей дошкільного віку :
1.Організаціявсієї виховної роботи, направленої на формування загальної психологічноїготовності дитини до навчання.
2.Спеціальнапідготовка дітей до засвоєння тих предметів, які вони будуть вивчати в школі.
Підготовкадітей тісно пов'язана з формуванням в них фізичних, розумових, морально-вольовихякостей, комплексу психічних механізмів, які забезпечували б успішне навчанняне тільки в першому класі, але і на наступних ступенях навчання.
Художнядіяльність в дитячому садку — 2 години на тиждень, займає належне місце нарівніз другими предметами.
Припроведенні занять в дитячому садку велике значення має обладнання занять наочнимипосібниками, екскурсії, розгляд картин, читання творів.
Дітейвчать правильно проводити лінії (знизу-вверх, зліва-направо).
Більшістьдітей відразу повторює рухи вихователя, деяким потрібний повторний показрухів.
В дитячому садку і в школі розв'язуються три основні завдання:
1.Художнє завдання-формувати інтерес і уміння вчитись малювати, розвивати творчіздібності, мислення, вчити дітей бачити і відтворювати натуру, передаючи форму,будову, величину і пропорційність відношень окремих частин, колір і відтінки,характерні деталі. В 1 класі проходять деякі зниження якості малюнків.В першітижні навчального року в порівнянні з малюнками цих же дітей в дитячому садку.
2.Технічне завдання — малювати акуратно, вміти змішувати фарби для отриманняокремих кольорів та відтінків .
3.Виховне завдання — прививати любов до природи, формувати і виховувати естетичнийсмак.
Привирішенні цих завдань враховується: що діти повинні засвоїти при зображенні тоїчи іншої теми? Як дитина повинна виконати роботу? Які їй потрібні навики тавміння?
Упідготовчих групах дитячого садка діти знайомились з назвами рослин, тварин,птахів, їх кольорами та характерними рисами. Спостерігаючи навколишнє життя іприроду, дошкільнята отримували початкову орієнтацію про величину, пропросторове розміщення предметів.
Упідготовчій групі дитячого садка формування художніх інтересів було можливимпри оволодінні дітьми формоутворюючих рухів, коли дитина, оволодіваючи способомзображення одного предмета, одночасно засвоює спосіб зображення любого іншого.
Формуванняхудожніх інтересів дітей на основі наступності проводять і в літній період.
Творчоперероблений посібник «Дитячий садок влітку» склав примірний план по художнійдіяльності в літній період для підготовки групи.
Роботав дитячому садку переконує, що підготовку дітей до школи потрібно здійснювати ів літній період. Експерименти в дитячому садку показують, що такаобразотворчо-виховна робота забезпечує формування художніх інтересів, пізнавально-розумовихі творчих здібностей, естетичних почуттів дитини. Процес виховання і навчаннябув направлений на підготовку дитини до поступлення в школу і виховання наоснові принципів наступності.

ІІІ.2Шляхи формування художніх інтересів першокласників на основі наступності
У1-му класі продовжується робота, яка була почата в дитячому садку. Появаінтересу-не результату лиш стадія художнього виховання дітей, але дуже важливадля подальшого розвитку.
Наміченішляхи наступності, які сприяють формуванню художніх інтересів дітей.
Обов'язковоюумовою наступності в художній діяльності дошкільнят і молодших школярів, яка бдопомагала формуванню художніх інтересів, є спільність розуміння вчителямипочаткових класів і вихователів дитячих садків теорії і практики художньоїдіяльності/її основні поняття, системи, організаційні форми. Це є перша лінія.
Вирішенняцієї лінії наступності пов'язане з необхідністю підвищення кваліфікаціївихователів та вчителів. Нами була розроблена примірка тематика, яка пропонуєпоради з питань наступності в художній діяльності.
Рекомендованотакі наступні питання:
1.Наступність в художній діяльності дітей підготовчої групи дитячого садка та1-го класу школи як фактор формування знань та художніх інтересівдітей(лекція).
2.Про взаємне відвідування занять по художній діяльності .
3.Обговорення характеристик на дітей підготовчих груп та аналіз роботи учнівпочаткової школи і дитячого садка.
4.Про індивідуальний підхід на заняттях, знайомство з вправами, картинами-завданнямиі контрольними роботами в 1-му класі.
5.Про успішність 1-го класу за 1-ше півріччя по художній діяльності і завдання нанаступне півріччя.
Дляроботи з учнями початкової школи розроблено план лекцій та семінарів:
1.Знайомство з програмою підготовчої групи дитячого садка до школи із художньоїдіяльності.
2.Підготовка та проведення 1 уроку з художньої діяльності (малювання за уявоюдітей чи аналіз малюнків дітей).
Звихователями дитячих садків працювали за планом:
1.Знайомство з програмою та художньою діяльністю початкової школи.
2.Малювання з натури квітів та листків.
3.Виготовлення наочних посібників для малювання у дитячих садках.
4.Вправи кольоровими крейдами, кольоровими олівцями.
5.Складання характеристик на дітей підготовчих груп.
Метатакої програми — внести корективи, приблизитись до дитячого садка, що сприяєбільш успішному вирішенню питань наступності як фактору формування художніхінтересів.
Другалінія наступності-єдність мети і завдань навчально-виховної роботи, яківизначають зміст та методи діяльності вчителів і вихователів з дітьми підготовчоїгрупи і 1-го класу школи, а також 1 і 2, 2 і 3, в художній діяльності.
Навчально-виховнізавдання додаткової програми:
— Схвалювати бажання дітей малювати і виражати в малюнку емоційне відношення дохудожньої діяльності.
— Підкреслювати інтереси в сюжеті, постійно розвиваючи навики в худ. діяльності.
— Вчити дітей бачити красу природи в різні пори року.
— Розвивати творчі здібності, смаки, уяву, практичні навички.
— Звертати увагу дітей на організацію свого робочого місця.
— Закріплювати правильні навики роботи з олівцем і гуашшю.
— Звертати увагу на проведення ліній в різних напрямках.
— Навчити правильним прийомам роботи з аквареллю, тушшю, кольоровими крейдами.
— Знайомити з творами народного мистецтва, звертати увагу на ритм в орнаментах.
— Розвивати вміння розрізняти кольори.
— Розвивати навики малювання з натури і за пам’яттю.
— Звертати увагу на правильне визначення величин зображення в залежності відвеличини листа паперу; вчити спостерігати форму та пропорції.
— Розвивати загальні поняття про будовуфігури людини, тварин та птахів.
Упідготовчих групах дитячих садків і в 1 класі початкової школи діти вчатьсярозглядати модель, стараючисьдобиватись елементів подібності зображення з моделлю, але багато дітей в дитячомусадку та школі під час малювання не дивляться на натуру, зображуючи неконкретний предмет, а предмет взагалі, допускаючи великі погрішності.
Векспериментальному класі завдання ускладнили: вчили уважно розглянути натуру, детальновивчити форму і колір одночасно двох предметів. Вчили будувати малюнок, починаючиз окремих характерних рис.
Враховуючидослідження психологів та художників (М.В. Ігнатієва, В.С. Кузіна) про те, що першокласникине можуть напружено малювати з натури цілий урок, доцільно переключати їхнюувагу на показ творів художників-анімалістів.
Предметнанаочність поєднувалась з художньою. Відмінності демонстраційних предметів і їхзображення:
1.Предметдає можливість безпосереднього об'ємного сприймання, а зображення — ілюзіюоб'єму.
2.Предметможна рухати, повертати, розглядати з різних сторін та в різних відношеннях здругими предметами, а зображення є нерухомим.
Тема: «Малювання сніжинки».
Мета:навчити проводити вертикальні та горизонтальні лінії, ділити коло на 6 частин, ознайомитиз технікою продряпування.
Учнізакріплюють роботу гуашшю на темному фоні, але завдання поглиблюється шляхомвивчення нової графічної техніки «продряпування», що сприяє формуванню художніхінтересів.
Тема: «Малювання з натури прапору Української держави»
Мета:виховати дітей в дусі патріотизму, закріпити поняття про прямокутник, навчитипроводити паралельні лінії як горизонтальні, так і вертикальні, ділити відрізокна 2 частини, навчити правильно компонувати малюнок на папері, працювати заквареллю, порівнювати.
Розвитоквідчуття кольору учнів 1-го класу не слід відкладати на «потім».
Дітейпотрібно навчати, помагати їм бачити, щоб вони не розчаровувались в малюванніфарбами.
Вивченняодночасно 2-х предметів є посильним і цікавим, сприяє активізації мислення.
Опираючисьна дослідження вітчизняних вчених, ми пересвідчились, що навчати дітей малюнкуз натури треба і необхідно з першого класу, що навіть діти дошкільного вікуздатні засвоїти основи програми. У дошкільній групі ще не встановлено взаємодіїміж спостереженнями та зображеннями.
Лініянаступності, яка формує художні інтереси дітей, єдність мети і завданьнавчально-виховної роботи, що визначають зміст і методи діяльності вчителівшколи та вихователів дитячого садка розкриваються і в тематичному малюванні.
Найбільшхарактерними завданням є тема «Осінь». Контрольний клас — завдання виконується післяекскурсії на білому папері кольоровими олівцями чи фарбами. Діти згадують, якідерева бачили, різницю між ними. На дошці таблиця з зображенням дерев, репродукціїкартини Левітана «Золота осінь», малюнки учнів. Це все залишено на цілий урок.
Експериментальнийклас – мета — використовуючи досвід дитячого садка, узагальнити знання дітейпро дерева, формувати уявлення про зображення дерев.
Згадуючибачене, вчитель малює на дошці. Після пояснення малюнок з дошки знімають. Малюванняна кольоровому папері. Після виконання малюнку крони дерева, показ ілюстрацій. Використативідеошукач (10 х 15 см). Гра в фотографування.
Експериментальнаробота показала:
1.Доцільно показати репродукції з картин учням 1- о класу не тільки на початкууроку а й в середині чи в кінці уроку, тоді, коли основна творча думка вжевиражена в малюнку. Тоді показ малюнку не знижує творче мислення учнів, невідволікає дітей від побаченого на екскурсії, а допомагає побачити своїпомилки і виправити себе.
2.Малювання гуашшю і аквареллю на кольоровому папері цікавіше. На кольоровому папері,малюючи фарбами, учні краще сприймають цілісність малюнку, вчаться бачитиголовне, розвивається чуття кольору та тону.
Назаняттях з декоративного малювання найбільше формується інтерес дообразотворчої діяльності. Художні зразки, створені народними майстрами близькіі зрозумілі дітям. Вони правдиво і просто відображають навколишній світ. В цихузорах дитина впізнає силуети ягід, листків, квітів та птахів. Декоративнатрактовка образу близька віковим можливостям дитини в малюванні.
Зперших занять необхідно щоб діти засвоїли ритмічні рухи руки, які б допомагалив побудові ритмічних одиниць узору. З цією метою дітей навчають прийомамвільного пензлевого розпису. Такі вправи тісно пов'язані з технікою народного візерунку.
Поступовеускладнення техніки виконання декоративних елементів приводить до ускладненнязмісту розпису узору.
Поможливості слідує пов'язати орнаментальний розпис з мовою: замкнуті композиціїузору дані для оформлення поверхні коробочки тарілки, підноса, дитячих меблів. Знайомлячисьіз творами народної творчості, вихованці дитячого садка отримують багатий матеріалдля художнього сприймання. Вони гостріше сприймають предмети навколишньоїдійсності, які втілені в художні образи.
Змістдекоративної діяльності в початкових класах значно ускладнюється. Під часпланування навчального матеріалу вчителю необхідно враховувати наступне:
1-знатиі враховувати в навчально-виховній роботі об'єм зображувальних вмінь і навиків,отриманих дітьми в дитячому садку.
2-процесдекоративного узагальнення(стилізацію) будувати так, щоб активізувати розумовута творчу діяльність учнів.
Взмісті завдань органічно вписується група методичних прийомів, яківикористовуються з дітьми в дитячому садку та школі:
1.Ознайомлення дітей з творами народного художнього мистецтва;
2.Бесіда з класом;
3.Усне малювання, відтворююче сюжет, який треба буде вирішити декоративнимизасобами;
4.Оволодіння прийомами пензлевого розпису;
5.Використання аплікації як елементу, організуючого декоративну композицію, якзасіб пізнання форм дійсності в процесі стилізації.
Тема:«Поєднання орнаменту в стрічці і колі для прикрашення вікна казкової хатки».
Напершому уроці виконуються вправи в прикладанні пензля. Спочатку малюють лінії,а потім квіти.
Тема:«Придумування візерунку в смузі для вази з осінньою гілкою».
1.Бесіда: «Мистецтво кераміки» /М. Аронець, «Магічна глина»/.
2.Збирання осіннього опалого листя.
3.Замальовки листя та гілочок з натури.
4.Аплікація з кольорового паперу силуету вази і листя.
5.Вправа «Малювання пензлем без контуру».
6.Зображення орнаменту у смузі.
Такимчином, у процесі занять першокласників декоративним малюванням, вчитель повиненбрати до уваги сенсорний досвід, набутий дітьми в дошкільному віці, поступовоорієнтуватись на спільність навчально-виховних завдань по всіх навчальнихпредметах. На основі цього виникає активне застосування на уроках декоративногомалювання природнього матеріалу, розширення досвіду першокласників поспостереженню над різноманітними об'єктами рослинності та тваринного світу.
Ліпленняв художній діяльності дошкільнят та школярів також сприяє розвитку інтересів.Цей вид діяльності розвиває дітей розумово і естетично, допомагаєорієнтуватись в навколишньому світі. Під час роботи з глиною дитина отримуєестетичну насолоду від її об'ємності та еластичності.
Основнізавдання перед вихователями дитячого садка:
1.Озброєння дітей художньо-технічними вміннями.
2.Розвиток інтересу до даного виду мистецтва.
Ліпленняза пам'яттю, загострює зорову пам'ять, вчить швидко сприймати і аналізуватипредмет, розвиває спостережливість.
В4-5 років — ліплять конструктивним способом (по частинах ).
В6-7 років — з цілого шматка глини (пластиліну).
Важливонавчити дітей вести роботу від загального до деталей, використовуючи прийомироботи пальцями і стеком.
Зметою формування художнього інтересу у першокласників доцільно звертати увагуна ряд методичних принципів навчання, які необхідні в роботі з дошкільниками тапершокласниками.
Методичніприйоми навчання техніці малювання дітей.
1сторона художньої діяльності — пізнавальна, 2-виконавча.
1сторона — дитина бачить і оцінює те, що у неї вийшло в результаті дії руки золівцем чи пензлем, співвідносить це з тим образом, який склався в її уяві,коректує зображення у відповідності із зразком.
Педагогактивно включає дітей у процес дослідження предмета, пропонуючи кожному обвестийого рукою, а потім показати його в русі у повітрі, як би обмальовуючи предмет.
Важливимприйомом в навчанні дітей техніки малювання є показ педагогом прийомів роботи. Виховательповинен вміти показати прийоми зображення, декоративного виконання чидекоративного малюнка так, щоб показ був добре сприйнятий дітьми.
Показуючибіля дошки слід на такому ж форматі листка паперу, на якому будуть малюватидіти і таким же матеріалом і інструментом. Малюнок не повинен бути малим. Деколислід за показом, прийому зображення викликати дітей до дошки і пропонувати їмповторити тільки що показаними прийом. Велике значення має слово вчителя.
Деяківправи для розвитку техніки малювання в художній діяльності дітей.
Вправиподіляють на дві великі групи. Одна з них спрямована на розвиток пізнавальнихпроцесів — зорових, рухових, сприймання пропорцій і форми, образної пам'яті,мислення, уяви і спостережливості, а друга — на розвиток виконавчої сторонидіяльності, практичних навичок зображальної роботи.
Умолодших школярів виконавча сторона малювання відстає в своєму розвитку від пізнавальної.Основними складовими частинами компонентами малювальної дії необхідно рахуватирухові якості руки. У вправах слід звернути увагу на: ритмічний темп рухів, різнусилу натиску, різні напрями руки, точність, плавність.
Призасвоєнні лінії дошкільнятами має місце образне сприймання.
Принавчанні школярів робиться натиск на свідоме, ціле направлене вивчення лінії,її напряму товщини, характеру.
У1 класі школи завдання технічних вправ з малювання такі: більш інтенсивнеформування навиків малювання з метою помітного розвитку художньої діяльності іразом з тим встановити певну єдність у напрацюванні навиків письма та навиківмалювання. Тому вправи в 1 класі повинні проводитись значно частіше, ніж в наступнихкласах. При тому необхідно використовувати різні матеріали та інструменти. Вправидля учнів у 1 класі рекомендується виконувати одним кольором із ритмічнимповторенням паралельних, прямих, скісних ліній.
В2 класі вправи проводяться при знайомстві з новими матеріалами, інструментами іпри освоєнні нових зображувальних прийомів.
Розвитокв дітей зорового сприймання і правильної передачі ними предметів є важливимизавданнями в процесі художньої діяльності дошкільнят і молодших школярів.
Разомз тим проблема передачі дітьми простору в малюнках з урахуванням наступності впередачі просторових об'єктів, положень зображуваних предметів в процесімалювання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Особливезначення приділяється конкретизації навчально-методичних завдань інавчально-виховних прийомів, які забезпечують успіх наступності в передачідітьми простору.
Передачав малюнках просторових відношень об'єктів означає правильне зображення форми,будови, пропорцій, величини, напряму, перспективного скорочення об'єктів.
Програмаз художньої діяльності для початкових класів передбачає дальше збагачення ізакріплення знань і вмінь в передачі просторових властивостей зображуванихпредметів:
Правильнорозташовувати лист паперу в залежності від характеру і просторовогорозташування зображуваного;
Правильнопередавати в малюнку форму і пропорції, будову, просторове положення, колірпредметів;
Правильновизначати величину зображення в залежності від розмірів листа паперу;
Передаватив малюнках простір — зображувати основу біля близько розташованих предметів на аркушіпаперу, дальших — вище, зображувати передні предмети більшими ніж віддалені.
Старшідошкільнята та молодші школярі повинні знати загальні правили про будовузображуваних предметів.
Кожнийіз оточуючих нас предметів має в своїй основі те чи інше геометричне тіло. Звідсислідує, що діти повинні знати характерні ознаки геометричних тіл. Особливуувагу слід приділяти контуру предмета. Діти повинні попередньо проаналізуватизагальні обриси зображуваного об'єкта.
Черезколір діти виражають своє відношення, свої почуття до предметів і явищдійсності. Приділяється велике значення завданню розвитку в дітей зоровогосприймання кольору і правильної передачі його у малюнках.
Вимогиу програмах дитячих садків і школи.
Великезначення має попередній аналіз кольорової гамми предмета при малюванні його знатури.
Спеціальнівправи по кольору:
1.Покритифарбою прямокутник, не виходячи за його контур.
2.Намалюватитри прямокутника: 1 — червоний, 2 — жовтий, 3 – за власним бажанням.
3.Показатикартину кольорову і задати питання «Чи в природі зустрічається такий колір»
ІІІ.3Індивідуальний підхід до учнів як засіб формування інтересу в образотворчій діяльності
Дослідженняпроведені в експериментальному класі показали, що молодші школярі мають восновному середній рівень інтересу до художньої діяльності. Вони малюють ззадоволенням тільки з натури чи декоративного малюнку, в важких завданнях незавжди розбирають самостійно, часто звертаються за допомогою.Також слідвідмітити обмежений характер інтересів. Це проявляється в тому, що учнівцікавить один чи два види малювання, в основному вони пасивні спостерігачі .
Вирішенняпроблеми наступності не може бути повним без забезпечення високого рівняінтересу дітей до художньої діяльності. А досягти цього можна лише зацікавившидитину, вивчивши її нахили та задатки до художньої діяльності. Як відмічалось,інтерес до навчального предмету залежить від змісту матеріалу, методіввикладання, характеру поставлених запитань, але в основній мірі він залежитьвід реалізації принципу індивідуального підходу до кожного учня.
Длятого щоб урок малювання був цікавим, викликав емоції, надихав вчитель повинензнати і, по мірі можливостей, враховувати індивідуальні особливості і інтересидітей. Учитель не повинен думати насамперед про індивідуалізацію завдань длявідстаючих і попередження неуспішності, але й про залучення всіх учнів дотворчої діяльності.
Любезавдання із розділів малювання на теми навколишньої дійсності, роботу з натуриі декоративне малювання можна виконати з врахуванням нахилів і інтересів учня.Так для дітей, які проявляють інтерес до пейзажу, можна запропонуватизобразити осінню природу рідного краю.
Приврахуванні індивідуальних особливостей учнів вчитель неодмінно зіткнеться зтипом учнів, які схильні до репродуктивної діяльності. Завдання вчителя вданому випадку розвивати творчі можливості школяра, стимулювати фантазію ісамостійне вирішення завдань.
Приіндивідуальній роботі з учнями слід звернути увагу на вибір техніки виконання. Єбільш легкі техніки виконання роботи, які дають непогані результати навіть у слабшихучнів. Цю можливість необхідно використовувати в індивідуальній роботі зучнями.
Роботаз обдарованими учнями потребує особливого підходу. Для здібних необхідноускладнювати завдання, щоб вони не скучали на уроці, щоб у них не виникаловраження, що вони все вміють.
Часвід часу вчитель повинен організовувати виставки кращих малюнків. Такі виставкизацікавлюють дітей, стимулюють творчу роботу.

Висновки
Дипломнаробота має науково-теоретична та практичне спрямування. Результати дослідженняпоказали, що:
— успіх художньої діяльності в дитячому садку і початковій школі забезпечуєтьсявмінням використовувати в школі кращі починання, які закладені у дітей вдитячому садку, шляхом поступового поглиблення програмного матеріалу, вдосконаленняметодів і форм роботи, встановленням внутрішнього зв'язку, застосуванням єдиноїсистеми художнього навчання і виховання в дошкільні і шкільні роки;
— при певних педагогічних умовах використання в художній діяльності 1 класівдеяких форм і змісту дошкільних закладів не буде зовнішнім копіюванням, а станедіалектичним зв'язком художньої освіти дошкільнят і школярів;
— наступність може впливати на формування художніх інтересів дошкільнят імолодших школярів, збуджувати до активного, швидкого і раціонального засвоєнняестетичних сторін навколишнього життя.
— на основі наступності в художній діяльності дошкільнят і молодших школярівбільш ціле направлено протікати формування їх художніх інтересів.