Міністерствоосвіти та науки України
Сумськийдержавний педагогічний університет
ім.А. С. Макаренка
Кафедрапедагогіки
Курсоваробота № 3. 7. 1
натему:
«Принципинавчання»
студентка731 групи
природничо-географічного
факультету
ГливаЮлія
Науковийкерівник:
СенчурінаВалентина
Іванівна
Суми2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.Загальнахарактеристика принципів навчання
1.1. Поняття принципу навчання в дидактиці
1.2. Номенклатура принципів навчання
РОЗДІЛ 2. Практичнезастосування принципів навчання в педагогічному процесі
2.1. Поняття про правиланавчання
2.1. Шляхи реалізаціїпринципів навчання
ВИСНОВКИ
Список використаноїлітератури
ВСТУП
В умовах новоїпарадигми освіти, в основі якої лежить свобода вибору дитиною змісту й формнавчання, виникла необхідність і потреба в розробці основ самоосвітньоїдіяльності учня.
Темакурсової роботи – «Принципи навчання та шляхи їх реалізації»
Метоюдослідження є ґрунтовне вивчення принципів навчання як важливої категоріїдидактики, досконало вивчити їх номенклатуру, зміст та встановити можливі шляхиїх реалізації у процесі навчання.
Для досягненняпоставленої мети необхідно виконати ряд наступних завдань.
1. Розглянути поняття принципу навчання якзначущого поняття в дидактичній науці.
2. Знайти відмінність між поняттями«дидактичні принципи», «принципи навчання», «принципи дидактики», «науковіпринципи» з метою їх правильного логічного і смислового відокремлення тачіткого розуміння.
3. Вивчити номенклатуру принципів навчання.
4. Визначити основні шляхи практичногозастосування принципів навчання у процесі навчання.
5. Зробити висновки про необхідністьпринципів навчання у дидактичній системі та можливі способи їх реалізації.
Об’єктомдослідження є принципи навчання як певна система вихідних, основних дидактичнихвимог до процесу навчання.
Предметомвивчення у курсовій роботі є шляхи реалізації кожного дидактичного принципу,яка здійснюється за допомогою розроблених практикою й дидактикою дидактичнихвимог, якими обов’язково керується педагог.
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристикапринципів навчання
1.1. Поняття принципу навчання в дидактиці
Закономірності навчаннядостатньо обґрунтовані у науковому відношенні, то вони повинні виступати вякості вихідних вимог до організації навчального процесу. Ці вимоги впедагогіці прийнято називати дидактичними принципами.
Ю. Бабанськийпринципами навчання (принципами дидактики) називав певну систему вихідних,основних дидактичних вимог до процесу навчання, дотримання яких забезпечує йогонеобхідну ефективність[4, с.142].
Під термінами«дидактичні принципи», «принципи навчання» й «принципи дидактики» ці вченірозуміють одну й ту ж сутність – основні вимоги до процесу та його організації.
Принцип– це те, що лежить в основі сукупності фактів, теорій, науки.
З XVI-XVIIст. В європейській філософії принцип тлумачили як теоретико-пізнавальнукатегорію. Ще з тих часів філософи почали розрізняти те, що лежить в основідійсності, — принципи буття, і те, що лежить в основі пізнання цієї дійсності.– принципи пізнання, побудови теорії [4].
Пізніше принципи почалирозглядати не тільки як необхідність розгортання дійсності, як закон руху, а іяк логічний вираз пізнання, в якому принцип є центральним поняттям, вихідноюідеєю, яка пронизує певну систему знання.
Отже, коли йдеться пронавчання, доцільно вживати термін «принципи навчання», або «дидактичніпринципи». Коли ж йдеться про теоретичну систему знання, тобто про дидактику якнауку, яка займається побудовою дидактичних теорій, досліджує їх цілісно чипокомпонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики».
До останніх слідвіднести: принцип сходження від абстрактного до конкретного, відповідностілогічного та історичного, єдності протилежностей, диференціації та інтеграції,структурування, діяльний принцип, особистісно орієнтований принцип, принципактуальності, цілеспрямованості, гіпотетичності, обґрунтованості,репрезентативності, достовірності, новизни, значимості, системності,міждисциплінарності, результативності, впроваджуваності тощо.
Принципинавчання, або дидактичні принципи –це спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведеннядидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм, щовипливають із його закономірностей [4, с. 143].
Вони виконуютьрегулятивну функцію в двох аспектах:
· як спосіб побудови, організації тааналізу навчального процесу, тобто як вимоги, що ставляться до вчителя чиспеціаліста, який аналізує на ефективність перебіг процесу навчання у форміуроку, факультативу тощо.
· як спосіб регуляції діяльності учнів упроцесі засвоєння ними знань, умінь і навичок на різному рівні їх активності тасамостійності.
Вони стосуються не лишевикладання, а й учіння й випливають із закономірностей і законів навчання якдвобічного процесу..
Принципидидактики, або наукові принципиозначають вимоги до розгортання знання в систему, в якій теоретичні положенняпевним чином пов’язані між собою й випливають одне з одного. Вони виконуютьлогічну функцію систематизації науково-теоретичного знання, а такожметодологічно-евристичну функцію й виступають як вихідні положення, загальнівимоги до організації дослідження, або як кінцевий науковий результат.
Отже, принципинавчання, або дидактичні принципи, реалізують закони і закономірності навчання,з них випливають, а принципи дидактики, або наукові принципи, як вихідніположення описуються на етапі розробки теоретико-методологічних засаддослідження або виводяться з нього я к результат. Закони діалектики – цеуніверсальні закони розвитку природи, суспільства й мислення: єдності іборотьби протилежностей, переходу кількісних змін в якісні, запереченнязаперечення. Ці закони як загальні для всіх наук діють і в педагогіці. Алепедагогіка як суспільна наука має й свої особливі закони, до яких можнавіднести такі:
· об’єктивність мети освіти й виховання,конкретизація якої зумовлена запитами особистості та потребами подальшогорозвитку суспільства;
· визначальна роль старшого (вчителя йбатьків) у вихованні підростаючого покоління, у передачі досвіду старшихмолодшому поколінню та ін...
Оскільки педагогіка –це наука про освіту, навчання й виховання підростаючих поколінь, а процесинавчання й виховання мають свої особливості, то логічно, що вони залежать відокремих закономірностей і принципів.
Для конкретноїрегуляції функціонування навчального процесу в цілому й кожного компонента зокремадидактика розглядає цілісну систему принципів. Врахування дидактичнихпринципів, які випливають з відповідних закономірностей, створює об’єктивніпередумови для ефективного функціонування процесу освіти й навчання.
Принцип навчання– це основоположні ідеї, вихідніположення, які визначають зміст, форми і методи навчальної роботи відповідно домети виховання і закономірностей процесу навчання. Принципи навчання виконуютьрегулятивну функцію з погляду моделювання дидактичних теорій і способурегуляції практики навчання. На них ґрунтуються підходи до навчання усіхдисциплін, визначаючи певною мірою їх зміст, засоби, прийоми навчальної роботи.Види принципів навчання зображено на рис. 1.1.
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Зв’язку навчання з практичною діяльністю
Емоційності
Систематичності
І послідовності />
Рис. 1.1. Структура принципівнавчання
Принципи тіснопов’язані із закономірностями навчання. Вони відображають дидактичні закони ізакономірності. Останні об’єктивно існують і діють в навчальному процесі. Нарівні гносеологічного явища принципи правильно відображають сутність законів ізакономірностей навчально-виховного процесу, виконуючи суто регулятивнуфункцію.
На основі загальнодидактичних принципів розробляють принципи фахових методик. Тут відбуваєтьсяпевна конкретизація принципів вивчення окремих дисциплін з урахуванням їхособливостей.
У педагогіці буласпроба сформувати так звані загально педагогічні принципи як уніфікованіосновоположні ідеї педагогічної діяльності. Та навряд чи такий підхід можнаназвати реалістичним.
Вимоги певних принципівреалізуються через систему правил. Правила – це регулятивні судження проконкретні дії вчителя та учнів з метою реалізації вимог того чи іншогопринципу. Відомі педагоги Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський та ін… схильнібули виділяти такі правила. Розуміння їх особливо важливе для молодого вчителя[13, с.119].
Дидактичні правилаформулюються в імперативній формі, та в кожному разі вони мають відображатисутність конкретного процесу, його вимоги і вказувати на можливі шляхи, методиі прийоми їх реалізації у практиці навчання. У цьому певною мірою проявляєтьсяпедагогічна майстерність учителя.
До кожного принципуможна визначити безліч правил. Тому далі, розглядаючи певні принципи,обмежимось лише невеликою їх кількістю.
1.2.Номенклатурапринципів навчання та їх реалізація
При організаціїнавчально-виховного процесу вчителі актуалізують свої знання про законидіалектики, закономірності виховання чи навчання.
У практичній роботіпроцес навчання організовується таким чином, щоб він був ефективним і якісним.Реалізації закономірностей і законів навчання сприяє знання принципів навчання,якими вчителі керуються все своє професійне життя [4, с. 145].
Ці принципи можнакласифікувати таким чином:
· принципи, щорегулюють мету й завдання процесу навчання (спрямованість навчання наздійснення завдань освіти, виховання й розвитку особистості дитини);
· принципи, щозабезпечують орієнтацію вчителя на особистість дитини (активно-діяльніснийхарактер навчання; єдність мотиваційної сфери особистості; забезпечення успіху воволодінні знаннями; розкриття здібностей і творчих задатків учнів; врахуванняїхніх вікових та індивідуальних особливостей);
· принципи, щозабезпечують орієнтацію вчителя на добір змісту підручника і уроку (науковістьнавчання, доступність і послідовність змісту, наочність навчання, зв'язокнавчання з життям, виховного і розвиваючого навчання тощо);
· принципи, щорегулюють операційно-діяльнісний компонент процесу навчання: наочності,свідомості й активності учнів за керівної ролі вчителя, поєднання різнихметодів, засобів і форм організації навчання;
· принципи, щодають змогу оцінювати результативність навчання (міцності знань, свідомостінавчання, дієвості знань, виховую чого та розвиваючого навчання) [4].
Але мало знати принципинавчання, їхню сутність і дію на певні компоненти процесу навчання. Треба бутиглибоко й всебічно обізнаним в галузі їхньої практичної реалізації, володітитрадиційними й інноваційними засобами реалізації принципів навчання, досвідвикористання яких набувається у процесі практичної роботи постійної пошуковоїдіяльності [4, с.146].
Кожний принцип навчаннямістить у собі певне положення чи ідею, яка має бути реалізованою у процесінавчання. Можна говорити, що існують засоби, за допомогою яких вчитель,керуючись принципом, реалізує на практиці закладену в ньому ідею. До засобіввпровадження таких ідей слід віднести зміст виучуваного матеріалу, формиорганізації навчальної діяльності учнів, методи й засоби навчання, самомуособистість вчителя, віко-психологічні особливості учнів тощо.
При цьому слідпам’ятати, що із суті кожного принципу навчання випливає певна сукупністьвимог, врахування яких на уроці чи в системі уроків, інших форм організаціїпроцесу навчання забезпечує оптимальний хід навчання, нормальний перебігпроцесу засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку психічний процесів,виховання особистості учнів. Як певний орієнтир їх визначення можна на прикладіокремих принципів подати вимоги, дотримання яких створює оптимальні умови дляефективного й якісного перебігу навчально-виховного процесу.
Конкретні вимоги, щореалізують принципи навчання, є ознаки, наявність і врахування яких створюєпередумови для ефективного функціонування навчального процесу.
Принципнауковості. Принцип науковості вимагає, абивиучувані учнями знання відображали досягнення сучасної науки і методи науковихдосліджень. Учні мають засвоювати достовірні факти, явища, процеси, розумітисутність науково обґрунтованих законів, особливості розвитку і становленняпевних наукових відкриттів у їх історичному аспекті, бачити перспективи новихнаукових пошуків. Важливо залучати школярів до самостійних досліджень,озброювати доступними методами дослідницької роботи. Все це має передусімсприяти формуванню наукового світогляду вихованців [13, с.119].
Для реалізації,наприклад, принципу науковості навчання необхідно керуватися такими вимогами:знайомити з історією відкриттів (коли є така можливість і необхідність);об’єктивно розкривати наукові факти, поняття, теорії, знайомити з новимидосягненнями; показувати перспективи розвитку науки за відомими прогнозами;своєчасно виправляти помилки, неточності, допущені учнями; знайомити іозброювати учнів методами відповідної науки; вносити корекцію в знання,отримані учнями самостійно; пов’язувати знання з життям, розкривати роль теоріїдля практики; вчити учнів застосовувати знання на практиці; розкривати внутрішнізв’язки і відношення тощо.
Принципсистематичності й послідовності. Принципсистематичності й послідовності випливає з того, що пізнання навколишньогосвіту можливе лише у певній системі, і кожна наука становить систему знань, якіоб’єднані між собою внутрішніми зв’язками. Тому і цей принцип означаєпослідовне (з урахуванням логіки конкретної науки та віковим можливостямшколярів) розгортання змісту знань, способів діяльності у навчальних програмах,підручниках, навчальних посібниках та ін.., дотримання такого самого порядкузасвоєння знань, формування вмінь та навичок. При цьому попередній рівень знаньмає виступати фундаментом ефективності засвоєння наступної частини знань. Тутмає реалізуватися дія закономірності оволодіння знаннями в моделі концентричноїспіралі.
Потреба дотриманнясистематичності і послідовності у навчанні зумовлена природою. Ще Я. А.Коменський зазначав, що якщо у природі все поєднано одне з одним, то і в навчанні треба пов’язати одне з одним так, а не інакше.
Досить образно і переконливопро важливість дотримання систематичності і послідовності у навчанні говорив К.Д. Ушинський: «Тільки система…розумна, що виходить із самої суті предметів, даєнам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими,незв’язаними знаннями, подібна до комори, в якій все в безладі й де самгосподар нічого не розшукає; голова, де тільки система без знань, подібна докрамниці, в якій на скриньках є написи, а в скриньках порожньо» [13, с.120].
Принципсвідомості. Знання передати неможливо. Вонистають надбанням людини лише в результаті самостійної свідомої діяльності.Свідоме учіння не може обмежуватися лише розумінням учнями необхідностівчитися, життєвої корисності знань.
Більш важливим єусвідомлення сутності основних наукових понять. Для підтримання свідомостінавчальної діяльності важливо розуміти її мету (важливість конкретних знань),бачити перспективу їх застосування [13, с.122].
Принципиактивності та самостійності у навчанні. Процесоволодіння знаннями – це результат активної самостійної пізнавальноїдіяльності. Учитель не має змоги «передавати» знання. Він може лише спонукатиучня до навчальної праці, озброїти методами такої роботи.
Уже за своєю природоюкожна дитина прагне до активної самостійної дії у будь-якій сфері діяльності. Невипадково малюкам властива фраза: «Я сам!» Це природне прагнення у процесіпізнання навколишньої дійсності виявити самостійність і активність. Томувихователеві будь-якого рівня (батькам, вихователям дитячих садків, учителям)треба зважати на це природне прагнення, не руйнуючи його, не намагатисяпідмінювати це прагнення дитини своїми діями, а всіляко підтримувати,заохочувати, підкреслювати результативність щонайменших дій вихованця [13,с.123].
Принципнаочності. Принцип наочності постає, з одногобоку, із закономірностей процесу навчання, початковим компонентом якого єспоглядання, а з другого боку, у процесі пізнання людина передусім використовуєпершу сигнальну систему. До того ж треба зважати, що на початковому етапінавчання ( в дошкільному і молодшому шкільному віці) мислення дітейхарактеризується конкретно-образними проявами.
Використання наочностіу навчанні сприяє поєднанню конкретного з абстрактним, раціонального зірраціональним, теоретичних знань з практичною діяльністю.
Ще Я. А. Коменськийстверджував, що все, що тільки можна, треба надавати для сприймання органамивідчуттів; це має стати для учителів золотим правилом.
Виділяють такі основнівиди наочності: натуральні об’єкти (рослини, тварини, знаряддяпраці тощо; зображальні (картини, муляжі, макети та ін..); схематичні(схеми, діаграми, карти, графіки) [13, с.124].
Принципґрунтовності. Навчання має сенс, якщо учніґрунтовно засвоюють необхідні знання, на основі яких у них формуються уміння танавички. Ґрунтовними знаннями слід вважати такі, які добре усвідомлені,систематизовані, пов’язані з практикою, стають надбанням довготривалої пам’яті.Добре засвоєні знання є не лише ті, що включені у фонд пам’яті, а передусім ті,що стали інструментом мислительної діяльності. Міцне засвоєння головного,суттєвого, що є передумовою подальшого просування у навчальному процесі,приносить радість учневі, стимулює пізнавальну діяльність, виступає важливимфактором інтелектуального розвитку[13, с.125].
Принцип зв’язкунавчання з практичною діяльністю. Навчаннялише тоді буде успішним, коли кожна особистість постійно відчуватиме користьздобутих знань у задоволенні життєвих потреб. Адже мета усіх навчальнихзакладів – підготовка людини до продуктивної праці, до активної, свідомоїдіяльності у сфері створення духовних і матеріальних цінностей.Принципзв’язку навчання з життям ґрунтується на гносеологічних, соціологічних,психологічних закономірностях. Ось окремі з них: практика – поштовх допізнавальної діяльності і одночасно критерій перевірки істинності знань;практична діяльність – ефективний засіб формування особистості учня на основіотриманих знань успішно вирішувати життєві проблеми – джерело задоволення іодночасно поштовх до навчальної діяльності [13, с. 126].
Принципдоступності навчання та врахування індивідуальних особливостей учнів. Принципдоступності навчання ґрунтується на необхідності зважати на природніособливості і можливості учнів певних вікових груп, не забуваючи проіндивідуальні особливості фізичного і психічного розвитку кожної особистості.
Реалізуючи вимоги цьогопринципу, учитель не повинен підпорядковуватись наявному рівню фізичного ісоціально-психічного розвитку, а вести за собою, розраховувати на близьку зонурозвитку.Доступність визначається віковими можливостями учнів з поглядутипових особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку. Алепропоновані навчальні завдання не повинні бути легкими, бо інакше вони несприятимуть розвитку особистості, не зможуть стимулювати цей розвиток. Вонимають бути такими, щоб учні певної вікової групи справлялися з ними придостатньому напруженні фізичних і психічних сил.
Легкість не сприяєактивності. Долаючи значні труднощі під час навчання, особистість відчуваєпевне задоволення не лише від оволодіння певною сумою знань, але й від психологічноговідчуття подолання труднощів. Важливо врахувати індивідуальні особливості учнівщодо їх фізичного і психічного розвитку: стан здоров’я, темперамент, увага,пам'ять, інтереси тощо. На цій основі має забезпечуватися диференційованийпідхід до конкретних учнів щодо визначення змісту й обсягу навчальногоматеріалу, індивідуальних завдань та ін. У колективі класу навчаються учні зрізним рівнем інтелектуальних можливостей, не кожна дитина у сфері розумовоїдіяльності може досягти високих успіхів навіть при достатньому напруженні своїхсил. Тому для вчителя так важливо проявити педагогічну майстерність, щобзабезпечити соціальну справедливість, не допустити морального приниження тихучнів, які відчувають значні труднощі у навчанні [13, с.128].
Принцип емоційностінавчання. Принцип емоційності навчаннявипливає з природи розвитку й діяльності особистості. Емоції (від лат. emoveo–хвилюю, збуджую) – особливий вид психічних процесів і стану, пов'язаний ізінстинктами, потребами і мотивами, які проявляються у формі безпосередніхпереживань (задоволення, радості, страху та ін.) і впливають на життєдіяльністьлюдини. Емоції, на думку С. Л. Рубінштейна, суттєво впливають на протіканнядіяльності; вони відіграють роль внутрішньої спонукальної сили у навчальній діяльності.У цьому разі треба мати на увазі позитиви емоції. Емоції страху, ненависті таіншого не відіграють роль спонукального заряду у навчанні. Навпаки, вонигальмують дії, активність думки.Успішність навчання більшоюмірою зумовлюється почуттям впевненості учнів у своїх силах, прагненнямподолати певні труднощі у навчанні, задоволенням у досягненні поставленої мети.У системі колективної навчальної діяльності важливо підтримуватипозитивні емоції, забезпечувати мажорний тон. Це знімає м’язове напруження,психологічні гальмування, «розкріпачує» особистість [13, с.130].
РОЗДІЛ 2. Практичнезастосування принципів навчання в педагогічному процесі
2.1. Поняття проправила навчання
У навчальному процесі,як і в будь-якому іншому, діють закономірності й закони, врахування яких робитьці процеси ефективними. Наприклад, у дорожньому русі керуються правилами йприписами, дотримання яких гарантує безпеку руху. Аналогічно відбувається і внавчальному процесі.
Відомі дидактик М.Данілов і М. Скаткін вважають, що принципи навчання визначають зміст, методи іорганізацію навчання й разом з правилами навчання є для педагогів надійнимкерівництвом до дії.
В дидактиці іноді межіміж цими поняттями розмиваються. Про це свідчить вживання таких термінів, якпровила-вимоги, вимоги-рекомендації, поради-рекомендації, вимоги-поради тощо [4,с. 149].
Щоб відрізнити правилавід інших термінів, зауважимо, що правила не допускають свободи дії. Правилнеобхідно дотримуватись при виконанні якоїсь дії. При відмові дотримуватисяправил виконувані дії будуть протизаконним, а тому не результативними всоціально значимому аспекті.
Правило – це лаконічносформульоване судження-умова, дотримання якої обов’язково приведе до реалізаціїідей чи положень, закладених в суті принципу навчання.
Наприклад, принципдоступності навчання може бути реалізованим за умови, коли вчитель будедотримуватися таких дидактичних правил: «від близького до далекого», «відвідомого до невідомого», «від простого до складного», «від загального доокремого». Це «золоті» правила навчання, сформульовані Я. Коменським.
Правила необхідновідрізняти від закону. Закони чи закономірності навчання діють об’єктивно,незалежно від волі й свідомості вчителів, а правила навчання, що формуються наоснові пізнання об’єктивних закономірностей, мають характер умовних приписів,що їх встановлюють вчені-педагоги або практики.
Якщо правиластосуються, наприклад, уроку, то можна сформулювати вимоги (наказового чирекомендаційного змісту) до сучасного уроку. Знання таких вимог виконує спонукальнута орієнтацій ну функцію.
Найбільш розробленими взагальній дидактиці чи окремих методиках є поради і рекомендації. Їх знаходимов працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, С. Лисекової, В. Шаталова, М. Гузиката інших педагогів [13].
Ці досвідчені педагогиділяться своїм досвідом, розкривають секрети свого успіху, дають цінні поради йрекомендації як результат власних тривалих спостережень, глибоких узагальнень зпитань організації навчання.
Окремі ціні порадиможуть стати вимогами або й правилами навчання й увійти до фонду «золотих»правил навчання (за Я. Коменським).
Дане судження-умова недопускає свободи дій вчителя. Учитель не має права ігнорувати цю обов’язковуумову, реалізація якої відбиває у своєму змісті принципи доступності,систематичності й послідовності навчання. Ця умова випливає із правила навчанняпро те, що при засвоєнні слід йти «від відомого до невідомого».
Тому наведенесудження-умова, як і багато інших, є фундаментальною дидактичною вимогою, а непорадою чи рекомендацією. Вчитель вільний у виборі, наприклад, рекомендаційпроводити перевірку знань засвоєння матеріалу на початку чи в кінці уроку, абой зовсім зняти цей етап, якщо тема уроку є складною, великою за обсягом і їїзасвоєння потребує більше часу.
2.2.Шляхи реалізаціїпринципів навчання
Реалізація кожногодидактичного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою йдидактикою дидактичних вимог, якими обов’язково керується педагог.
Їх дотримання гарантуєреалізацію принципів, у змісті яких діють закони й закономірності дидактики(кремі), педагогіки (особливі) і діалектики (загальні, або універсальні).
Такими є ієрархія їхвиникнення й опису, а також зв’язки між виділеними категоріями: закони,закономірності, принципи і вимоги.
З метою реалізаціївимог принципу науковості варто використовувати такі правила.
1.Повідомляйте учнямлише науково достовірні знання.
2.Показуйте шляхи ізасоби наукових пошуків.
3.Систематичноінформуйте учнів пр. нові наукові надбання у різних галузях наук.
4.Розкривайте передучнями технологію і техніку наукових досліджень.
5.Знайомте вихованцівіз науковою термінологією, пояснюючи етимологічну сутність нових дефініцій.
6.Залучайте учнів досистеми доступних наукових досліджень.
7.Борітся протифетишизації в науці.
8.Розкривайте генезиснаукових знань.
9.Вказуйте наперспективи і необхідність розвитку певних галузей науки.
10.Використовуючисистему наукових знань, дбайте про формування наукового світогляду вихованців[13, с.120].
Реалізуючи вимоги принципусистематичності та послідовності, треба дотримуватись певних правил,частина яких була сформульована ще Я. А. Коменським, К. Д. Ушинським та іншимипедагогами.
1.Вивчайте з учняминавчальний матеріал від близького до далекого, від легкого до важкого, відпростого до складного, від відомого до невідомого.
2.Памятайте, що системау змісті вимагає такої ж системи у вивченні.
3.Перед вивченнямнового навчального матеріалу актуалізуйте опорні знання.
4.У процесі вивченнянового навчального матеріалу пропонуйте учням схеми, опорні сигнали, алгоритми,комп’ютерні програми.
5.Розділяйте змістнавчального матеріалу на логічно завершені частини, встановлюючи зв'язок міжними.
6.Повторюйте ранішевивчене, вводьте його у нові системні зв’язки.
7.Плануйте засвоєнняучнями провідних ідей, не перевантажуючи їх несуттєвими фактами.
8.Учіть учнівдотримуватися системи у самостійній роботі, озброюючи їх доступнимиалгоритмами.
9.Прагніть довідтворення раніше вивчених знань у певній системі.
10.Навчайте учнівсистематизувати знання у своїх записках, озброюйте їх технікою такої роботи.
Аби учіння булосвідомим, учні повинні володіти методами і прийомами навчальної роботи [13,с.121].
Для успішної реалізаціївимог принципу свідомості навчання слід дотримуватися такихосновних правил.
1.Забезпечуйтерозуміння учнями потреби в конкретних знаннях, перспективу їх застосування.
2.Формуйте в учнівпізнавальні мотиви навчання.
3.Домагайтесь розумінняучнями сутності основних понять, явищ, логічних зв’язків між ними.
4.Залучайте кожнуособистість до активної пізнавальної діяльності, всіляко заохочуючи щонайменшіуспіхи.
5.Учіть учнів знаходитий виокремлювати в навчальному матеріалі головне, суттєве.
6.Створюйте умови дляповсякденного застосування отриманих знань на практиці.
7.Якомога частішестворюйте ситуації для рушійної сили як на рівні оволодіння новими знаннями,так і для розв’язання практичних завдань.
8.Учіть учніваргументувати власні судження.
9.Зважайте наіндивідуальні можливості учнів, їх пізнавальні інтереси.
10.Широковикористовуйте різноманітні новітні технології і засоби оволодіння знаннями:опорні схеми, моделювання, дидактичні ігри, алгоритми, навчальні ситуації тощо[13, с.122].
Для виконання принципуактивності можуть стати у пригоді певні правила.
1.Постійно дбайте продотримання вимог природо відповідності у навчанні.
2.Формуйте пізнавальнімотиви навчання.
3.Залучайте учнів дорізних видів самостійного опрацювання навчального матеріалу.
4.Озброюйте учнівраціональними методами самостійної пізнавальної роботи.
5.Заохочуйте навчальнуроботу учнів.
6.Перед виконаннямкожної навчальної дії, операції визначайте мету завдання.
7.Змінюйте видинавчальної діяльності.
8.Систематичноаналізуйте навчальну роботу учнів, спрямовуйте її на розв’язання головнихзавдань.
9.Вчіть учнів розумовихоперацій.
10.Навіюйте учням віруй впевненість у своїх пізнавальних можливостях [13, с.123].
Щоб принципнаочності навчання знаходив своє впровадження у конкретний процес,треба дотримуватися ряду правил.
1.Пам'ятайте, щонаочність не мета, а лише засіб досягнення певної мети.
2.Не забувайте народнумудрість: «Краще раз побачити, ніж сто разів почути».
3.Використовуйте засобинаочності для створення проблемних ситуацій.
4.Учіть учнівспостерігати, встановлювати логічні зв’язки між предметами, явищами.
5.Використовуючи наочніпосібники у процесі пояснення нового матеріалу, показуйте їх поступово, вводячидо логічної структури навчального матеріалу.
6.У процесівикористання наочних посібників пропонуйте учням спочатку розглянути в цілому,потім – за структурою з виділенням головного і другорядного, на кінець – зновув цілому.
7.Не використовуйте науроці надто багато наочних посібників: це веде до розсіювання уваги учнів.
8.Під час використаннянаочних посібників актуалізуйте чуттєвий досвід учнів, спирайтеся на сформованів їхній уяві картини й образи, що виникли раніше.
9.Враховуйте віковіможливості учнів: від предметної наочності в молодших класах поступовопереходьте до символічної в середніх та старших.
10.Опановуйте техніку ітехнологію використання технічних засобів навчання.
11.Старанно і завчасноготуйте пристрої для використання у класі різних видів наочності [13, 124].
Правила забезпечення ґрунтовностізнань такі.
1.Памятайте, що людинамає природну здатність забувати. Щоб знання стали ґрунтовними, постійно дбайтепро їх підкріплення.
2.нові знаннясистематично використовуйте у різноманітних навчальних ситуаціях.
3.Грунтовність знань,формування їх на основі умінь і навичок – результат самостійної розумової працікожного учня. Створюйте оптимальні умови для праці кожного вихованця, помічайтеперші успіхи, заохочуйте.
4.Озброюйте учнівметодами і прийомами самостійної навчальної роботи.
5.Спонукайте до міцногозасвоєння того навчального матеріалу, який є ґрунтом для наступних кроків упізнавальній діяльності.
6.Зважайте на потенційнірозумові можливості кожного учня і на цій основі визначайте види й обсягнавчального матеріалу для запам’ятовування.
7.Якомога частішезалучайте учнів до різних видів навчальної діяльності.
8.Озбоюйте учнівтехнікою розумової праці.
9.Створюйте на уроцівдалі ситуації, які сприяють формуванню позитивних емоцій вихованців. Постійнопідтримуйте мажорний тон: це сприяє кращому запам’ятанню навчального матеріалу.
10.Систематично йоб’єктивно оцінюйте результати навчальної праці учнів.
11.Домагайтесь від учнівдостатнього рівня ґрунтовності знань, умінь і навичок шляхом організаціїсамостійної праці і лише потім спонукайте до їх відтворення [13, с.125]
Правила реалізаціївимог принципу зв’язку навчання з життям такі.
1.Нагадуйте учням, щонайважливіша життєва необхідність людини – оволодіти певною сумою знань, уміньта навичок – є і передумовою успішності життєдіяльності.
2.Приступаючи довивчення конкретного матеріалу, переконайте учнів у життєвій важливості цихзнань.
3.Спирайтесь напопередній життєвий досвід школярів.
4.Переконуйте школярів,що поштовхом до наукових відкриттів є життєві потреби.
5.Знайомте учнів зновими технологіями продуктивної праці, розв’язанням нових проблем на основінаукових надбань.
6.У процесі вивченнянового навчального матеріалу звертайтесь до прикладів навколишнього природногоі виробничого середовищ.
7.Залучайте учнів дорозв’язання проблемно-пошукових задач на виробничу тематику.
8.Поєднуйте розумовудіяльність з практичною, яка якнайкраще сприяє засвоєнню знань, формуванню уміньі навичок.
9.Широко використовуйтерізноманітні види екскурсій на природу, на виробництво. Пояснюйте дії науковихзаконів у різних сферах природи, виробництва, соціальних процесах.
10.Заохочуйте і високооцінюйте вміння учнів розкрити механізм дії певних законів у виробничихпроцесах, життєдіяльності людства [13, с. 126].
Існують певні правилареалізації вимог принципу доступності і врахування індивідуальнихособливостей.
1.Наполегливо вивчайтетипові особливості фізичного і психічного розвитку учнів певних вікових груп.
2.Всебічно вивчайте інамагайтесь знати індивідуальні особливості анатомо-фізіологічного ісоціально-психічного розвитку кожного учня.
3.Зважайте на думку Я.А. Коменського: усе, що підлягає вивченню, має бути розподілено відповідно довіку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання ірозуміння.
4.Зміст навчальногоматеріалу і засоби навчання мають випереджати розвиток учнів, бутирозрахованими на найближчу зону розвитку конкретного учня.
5.Враховуйте рівеньнавченості учнів, володіння методами навчальної діяльності.
6.Створюйте ситуаціюдостатньої фізичної і психічної напруженості кожного учня у процесі оволодіннязнаннями.
7.Дотримуйтесь правилазасвоєння знань за допомогою «маленьких кроків» з поступовим переходом до«великих кроків».
8.Не поспішайте увивченні нового навчального матеріалу. Лише переконавшись, що учні усвідомилипопередню частину знань, переходьте на вищу сходинку.
9.Турбуйтесь прокультуру педагогічного мовлення з погляду виразності, логічності, дотриманнялогічних і психологічних пауз, темпу, ритму відносно до віку вихованців.
10.Намагайтесь неповідомляти істину, а організовувати учнів для її самостійного відкриття.
11.Готуйте для учнівдиференційовані й індивідуальні навчальні завдання.
12.Постійно схвалюйте ізаохочуйте навчальну працю учнів; особливу увагу приділяйте тим, хто відчуваєтруднощі у навчанні[13, с.128].
Учитель на кожномууроці має виступати своєрідним камертоном мажорного тону навчальної діяльностіучнів. Для принципу емоційності навчання визначені певні правила.
1.Готуючись до уроку,продумуйте засоби і прийоми піднесення позитивних емоцій учнів.
2.Заходьте до класу зпосмішкою. За основу спілкування оберіть демократичний стиль.
3.Постійно виявляйтесвою повагу й інтерес до учнів.
4.Не вдавайтесь науроці до крику, грубощів у спілкуванні з учнями.
5.У вирішенніконфліктних ситуацій використовуйте гумор, прийом заміни (включення в іншуактивну діяльність).
6.Умійте жартувати,підтримувати здоровий гумор учнів.
7.Частіше вдавайтесь до«психологічного прогладжування» учнів за їх успіхи у навчанні. Пам’ятайте:«Боги і діти живуть там, де їх хвалять».
8.Не дорікайте учням заїх помилки у навчанні і поведінці. Оцінюйте вчинки, дії, а не особистість[13,с.129].
ВИСНОВКИ
Принципи навчання – цеосновні вимоги, вихідні положення, які лежать в основі проектучої і реалізуючоївчителем діяльності: намагатися будувати навчання таким чином, щоб воно булодоступним, наочним, науковим, наочним; не забувати про вік дітей, їхніпсихологічні особливості тощо.
Дидактичні принципи –це основа процесу навчання. Вони є основою для двох взаємопов’язаних процесів:викладання й учіння.
Коли йдеться пронавчання, доцільно вживати термін «принципи навчання», або «дидактичніпринципи». Коли ж йдеться про теоретичну систему знання, тобто про дидактику якнауку, яка займається побудовою дидактичних теорій, досліджує їх цілісно чипокомпонентно, то доцільно вживати термін і поняття «принципи дидактики».
Принципи навчання, абодидактичні принципи, реалізують закони і закономірності навчання, з нихвипливають, а принципи дидактики, або наукові принципи, як вихідні положенняописуються на етапі розробки теоретико-методологічних засад дослідження абовиводяться з нього я к результат.
У практичній роботіпроцес навчання організовується таким чином, щоб він був ефективним і якісним.Реалізації закономірностей і законів навчання сприяє знання принципів навчання,якими вчителі керуються все своє професійне життя.
Але мало знати принципинавчання, їхню сутність і дію на певні компоненти процесу навчання. Треба бутиглибоко й всебічно обізнаним в галузі їхньої практичної реалізації, володітитрадиційними й інноваційними засобами реалізації принципів навчання, досвідвикористання яких набувається у процесі практичної роботи постійної пошуковоїдіяльності.
Кожний принцип навчаннямістить у собі певне положення чи ідею, яка має бути реалізованою у процесінавчання. Існують засоби, за допомогою яких вчитель, керуючись принципом,реалізує на практиці закладену в ньому ідею. До засобів впровадження таких ідейслід віднести зміст виучуваного матеріалу, форми організації навчальноїдіяльності учнів, методи й засоби навчання, самому особистість вчителя,віко-психологічні особливості учнів тощо.
При цьому слідпам’ятати, що із суті кожного принципу навчання випливає певна сукупністьвимог, врахування яких на уроці чи в системі уроків, інших форм організаціїпроцесу навчання забезпечує оптимальний хід навчання, нормальний перебігпроцесу засвоєння знань, умінь і навичок, розвитку психічний процесів,виховання особистості учнів. Як певний орієнтир їх визначення можна на прикладіокремих принципів подати вимоги, дотримання яких створює оптимальні умови дляефективного й якісного перебігу навчально-виховного процесу.
Конкретні вимоги, щореалізують принципи навчання, є ознаки, наявність і врахування яких створюєпередумови для ефективного функціонування навчального процесу.
Цими принципами маютькеруватися й вчителі в процесі організації навчальної діяльності і учні вумовах самоучіння, організованого як вчителем, так і самими дітьми.
Списоквикористаної літератури
1.АмонашвилиШ. А. Размышления о гуманной педагогике.-М., 1996.-113 с.
2.БараковС. П. Принципы обучения. — М.,1975.
3.БегейВ. Сутність демократизму в загальноосвітній школі // Ріднашкола.-1995.-№6.-С.25.
4.БондарВ. І. Дидактика.-К.: Либідь, 2005.-264 с.
5.БуренкоВ. М. Принципи навчання // Завуч.-2002.-№ 19, липень.-С.23.
6.ГолубБ. А. Основы общей дидактики. — М., 1999.-96 с.
7.ГончаренкоС. У. Український педагогічний словник.-К., 1997.
8.Дидактикасовременной школы / Под ред… В. А. Онищука.-К.: Вища шк., 1987.
9.Дидактикасредней школы / Под ред. М. Н. Скаткина. — М., 1982.
10.Дроб'язкоП. І. Українська національна школа: вимоги і сучасність.-К., 1997.-184 с.
11.ЗязюнІ. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Ріднашкола.-2000.-№8.-С.8-13.
12.ИльясовД. Ф. Проективрование педагогических теорий // Педагогика.-2004.-№9.-13-21.
13.КузьмінськийА. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник.-К.: Знання, 2007.-447 с.
14.КукушинВ. С. Дидактика.-М.; Ростов-на –Дону, 2003.
15.МойсеюкН. Є. Педагогіка.-К., 1999.
16.Новітехнології навчання: Науково-методичний збірник /Редкол. В. О. Зайчук та ін… –К., 1997.-Вип. 19.-296 с.
17.ОконьВ. Введение в общую дидактику.-М.: Высш. шк., 1990.
18.ОстапчукО. Методологія інноваційних процесів-крок до розуміння сутності // Ріднашкола.-2004.-№ 11.-С.3-6.
19.Педагогіка/ За ред… А. М. Алексюка.-К.: Вища шк., 1985.
20.Педагогіка/ За ред. М. Я. Ярмаченка.-К.: Вища шк., 1986.
21.ПерминоваЛ. М. Логико-дидактический подход к обучению // Педагогика.-2004.-№1.-С. 18-26.
22.ПодласыйИ. П. Исследование закономірностей дидактического процесса.-К.,1991.
23.ПодласыйИ. П. Педагогика. Новый курс.-М.: Владос, 1999.
24.СитаровВ. А. Дидактика.-М.,2002.
25.Філософськийсловник /За ред… В. І. Шинкарука.-К., 1973.
26.ФіцулаМ. М. Педагогіка.-К.: Академія, 2000.
27.ШушараТ. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів – вимога сьогодення //Рідна школа.-2003.-№2.-С.11-14.
28.ЯгуповВ. В. Педагогіка.-К., 2002.