ШАХТАРСЬКИЙМІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ
ШАХТАРСЬКАЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 19
ШАХТАРСЬКОЇМІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Розробкапершого уроку для учнів початкових класів
«Пам'ятьсерця» (до 65 річниці визволення України
віднімецько-фашистських загарбників)
Склала:
Колісниченко
ГалинаІванівна
вчитель
початковихкласів ЗОШ № 19
Ікатегорія
м.Шахтарськ, 2009
Мета
формувати свідоместавлення до героїзму людей в лиху годину;
довести, що людизвільняли свою країну від ворогів безкорисливо;
поглибити знаннядітей з історії свого народу, доповнити їх місцевими матеріалами;
розвивати увагу,мислення;
виховувати любовта повагу до людей, які ціною свого життя здобули Велику Перемогу.
Обладнання:
1. Фотографії пам’яток міста ірайону (пам’ятник Загиблим героям ВВВ парк «Ювілейний», Савур Могила, надгробнаплита – похованим морякам-десантникам Азовської військової флотилії, м.Бердянськ Запорізької області)
2. Газети, статті зпоздоровленням ветеранів.
3. Збірка книг українськихпоетів та письменників про події того часу.
4. Малюнки дітей.
5. Вірші учнів про місто, прогероїв війни.
6. Музичний супровід.
Хід уроку
Клас прикрашенийсвятково. На дошці газети з статтями про ветеранів, малюнки дітей, фотопам’ятників Шахтарського району: Савур Могила, пам’ятник Загиблим воїнам (парк«Ювілейний»), підбірка книг українських поетів і письменників про події уВелику Вітчизняну війну; Книги Пам’яті.
На святі присутнійветеран ВВВ Павлюченко Григорій Сергійович
Звучить тихамузика
Ведучий
Добрий день,дорогі гості, діти!
1941-1945 – цегероїчні роки в історії людства і нашої держави — України
В 2009 році українськийнарод відзначає 65 річницю визволення України від німецько-фашистськихзагарбників, 65 років з дня Великої Перемоги в житті країни, в історії світовоївійни. Ми радіємо сонцю, життю, чистому небу. Ми ніколи не забуваємо промільйони синів і дочок Вітчизни, яким не довелося дожити до світлого, такогобажаного Дня Перемоги. Це був важкий час для України. Вперше в історії великоївійни фашистів зупинив героїчною боротьбою героїчний народ. Голландіякапітулювала на 6 день, Бельгія – на 11, Франція протрималася 42 дні. А Київ нашівійська боронили 72 дні, 73 героїчні дні боролася Одеса, 250 днів захищавсяСевастополь.
Учень
Наше минуле інаше майбутнє пов’язані між собою незримим мостом пам’яті. Пам'ять… Вона вічна,не дає згаснути для нащадків жодній героїчній сторінці історії перемоги надфашизмом.
Учень
20 квітня 2000року було прийнято Закон України «Про увічнення Перемоги У Велику Вітчизнянувійну 1941-1945 років».
Ведучий
Починається Законсловами:
«Відзначаючивсесвітньо-історичне значення перемоги у Велику Вітчизняну війну 1941-1945років, яка мала вирішальний вплив на весь хід другої світової війни, виходячи зісторичних традицій українського народу зберігати пам'ять про захисниківВітчизни, зважаючи на необхідність постійного піклування про ветеранів ВеликоїВітчизняної війни та жертв нацизму, приймається цей Закон».
Учень
Це наша вдячнаданина тим, хто своїм життям і смертю забезпечив свободу рідної Вітчизни.
Ліна Костенко
Мій перший віршнаписаний в окопі,
На тій сипкій одвибухів стіні,
Коли згубило зорів гороскопі
Моє дитинствовбите на війні.
Лилась пожежівулканічна лава.
Горіла хата. Нічздавалась днем.
І захлиналасьнаша переправа –
Через Дніпро –водою і вогнем.
Гула земля.Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба,і кінчався хліб.
Двигтів отойвузесенький окопчик,
Де дві сім’ї тулилиськілька діб.
О, перший більтих не дитячих вражень,
Який він слід насерці залиша!
Як невимовневіршами не скажеш,
Чи не німоюзробиться душа?!
Це вже було нізайчиком, ні вовком,
Кривавий світ,обвуглена зоря!-
А я писала мало неосколком
Великі букви,щойно з букваря,-
Той першийвіршик, притулившись скраю,
Щоб присвітилапоночі війна.
Який він був, явже не пам’ятаю.
Снаряд упав –осипалась стіна.
Учень
Все далі і даліми у часі від цієї історичної, героїчної Перемоги. Старі стали ветерани –свідки історії відступу, виходу з кільця облоги, оборони, наступів, якізакінчилися великою, повною капітуляцією ворога. Хоч вже 65 років відтоді заплечима України, серця людей неспокійні.
Виступ ветеранавійни Павлюченкова Григорія Сергійовича м. Шахтарськ
Ведучий Коротка повоєнна біографія
В 1941 році (напочаток війни) Григорію Сергійовичу було 16 років. Жив він тоді у Артемівську.Він та його друзі були впевнені, що війна скоро скінчиться. Тому вони дужепоспішали зняти голови фашистам. Пішли до воєнкомату, але на фронт їх не взяли.А їм так хотілося захищати Батьківщину!
Коли ЧервонаАрмія почала відступ, їхні сім׳я не захотіли залишатися вокупованому місті. Вирішили йти разом з бійцями. Хлопці весь час були зсолдатами. Їм кортіло довести, що вони дорослі і їм можна дати гвинтівку. Звійськами вони пройшли Дон, Кубань, Краснодарський край. Вони рили окопи,дійшли до Сталінграда. У лютому 1942 року вони прийняли присягу на вірністьВітчизні – чотири товариша. Їх направили в школу молодшого комскладу. Провчилисьтам три місяці, їм присвоїли звання молодших сержантів і відкомандирували до197-го артзенитного полку.
1942-1943 рр –бої проходили на лівому березі Волги. Після цього Григорія Сергійовичазарахували в 613 полк і відправили на передову лінію. Він звільняв Ростов,Мелітополь, а 27 вересня 1943 року був поранений. В 1944 році знову повернувсяна фронт. приймав участь у звільненні України, дійшов до Ужгорода. Їхній полкперекинули на звільнення Варшави. А 17 січня 1945 року в боях за звільненняВаршави Григорій Сергійович був поранений, вилікувався і знову – на фронт.
3 травня їхпідняли по тривозі і направили до Праги добивати німців. На вулицях міста йшлижорстокі бої, знову був поранений: снаряд влучив у танк і довгих 11 місяцівГригорій Сергійович лікувався у госпіталі. Додому повернувся лише у 1946 році взванні Гвардії старшини.
Нагороджениймедаллю «За звільнення Праги», орденом Слави – за бої під Варшавою, орденомЧервоної зірки.
Учень
Велике спасибівід поколінь: від нас і наших батьків. Вдячне спасибі вам, ветеранам-визволителямза те, що живемо в мирі, в незалежній Україні. Це ціною свого життя вивизволили із гітлерівської неволі; врятували людство Землі від загрозифашистського поневолення.
Учень
Бажаємо всім, хтосвоєю кров’ю, ратним подвигом або невтомною працею в тилу сприяв ВеликійПеремозі над ворогом, здоров’я, щастя та довгих років життя!
Пісня «День Победы»
Учень
Скільки могил,пам’ятників, обелісків, меморіалів на теренах нашої Батьківщини!
Він стоїть,
Ясноокий, упертий,
З автоматом вгранітних руках,
Сто раз вбитий
І сто разбезсмертний.
У віках.
Це героям народналюбов, наша пам'ять. До них кожен рік приносимо квіти, приходимо згадати їхгероїзм і передати своїм дітям про ту Велику і в той же час трагічну Перемогу.
«Спогад» Л.П.Чалюк(ветеран війни)
… І лейтенанти, ісержанти,
Війни солдатирядові,
Ми ще не раззіб’ємо ранти,
Наб’ємо ноги докрові.
Клубком ще станев горлі горе,
Пісок Вітчизни –на зубах,
І синєвишкіриться море,
І мріїрозлетяться в прах.
Не раз дівчатазаголосять
По тих любимих,що пішли,
По тих, кому недовелося
У щасті жити, улюбві.
Пісня «Алёша»
Учень
Лист з фронту… Цесторінки історії Великої Вітчизняної війни, написані кров’ю хоробрих.Своєрідність їх в тому, що вони проходили через серце бійця, в’язня, героя.
3 роки 10 місяціві 18 днів йшов солдат по неньці-Україні крізь ту війну, а під час короткоговідпочинку згадував рідну домівку, дітей, братів і сестер, батьків, друзів,коханих. Згадував… і писав листи.
«Листи з фронту»
Хто тобі розкажепро мене,
Нене?
Друзі мої впали,мов клени,
Нене.
Я також упав міжярами,
Мамо.
Під сухимияворами,
Мамо.
Дитина у формічитає лист фронтовика товаришеві
Листартилериста-розвідника Аркадія Полуектова
Жовтень 1941 рік
«Дорогой Саша!
Если я умру,напиши моим старикам, что я умер легко и спокойно.Я ненавижу фашизм, ненавижукровавую, грабящую и убивающую фашистскую нечисть. И если бы у меня была втораяжизнь, я бы отдал её. Напиши им, что я счастлив, что был бойцом в этой великойбитве. Прощайте, не забывайте меня».
Ті, що залишилисяна тимчасово окупованій ворогом донецькій землі, не давали спокою загарбникамні вдень, ні вночі. Багато хто з них стали членами підпільних загонів.
Не знали спокоювороги.
Листигероїв-підпільників України
Учень
Це історія, яка написанав таборах, у тюрмах, створених ворогом – це історія поразки ворога: він мігвбити патріота, але не міг зламати його волю.
Дівчинка читаєзаписку
ЗапискаОлександра Маханько – підпільника із Дружківки – матері (перед розстрілом) 28 лютого 1942 рік
«Мама, меня нежди. Мне ничего не надо. Шурик.»
Олександр входивв підпільну групу, яка діяла на території Дружківки. 6 листопада 1941 року,напередодні 24-ї річниці Великого Жовтня, на вулицях з’явилося дуже багатофашистів і поліцаїв. Всіх мешканців міста, які виходили після 19 години –розстрілювали. Але Сашко вийшов. І не просто так. Він пробрався на Торецькийзавод у паросиловий цех і звідти поліз на трубу, яка стрімко вела у небо. Підкурткою він сховав червоний прапор. На громовідводі прив’язав, щоб вранці всемісто бачило — народ не покорений.
Додому повернувсязнесилений. Страшенно хотілося спати. Ні, спати не можна. Треба дочекатисясвітанку, треба побачити прапор першим – цей символ боротьби і непереможності.
Пів дня тріпотівчервоний прапор. Тисячі людей бачили його, раділи і святкували річницю Жовтня.
Гітлерівцірискали весь день, але того разу не знайшли людину, яка повісила прапор.
Його схопилипізніше, коли разом з іншими підпільниками підривали німецькі ешелони. Схопиливночі в лютому 1942 року. Над арештованими довго знущалися, керівникуорганізації випалили очі, а Сашкові під нігті заганяли голки, кусачками рвалигуби.
28 лютого 1942року Сашка і його 11 товаришів розстріляли німці. Сашкові було 16 років. Вінбув наймолодший.
Пісня «Набезымянной высоте»
Сценка
(Стіл, заваленийдокументами. За ним сидить зморений воєнком)
Воєнком
Наступний!(піднімає голову)
Знову ти. Скількиможна казати: не ходи сюди, не беруть в армію таких як ти, маленький ще. Ну,подивися на себе, гвинтівка і та вища на зріст.
Хлопчик
Ви… це не маєтеправа. Чуєте, не маєте права! У мене батько на війні загинув, і старший брат угоспіталі поранений лежить. Хто ж тепер воювати буде? Я буду! І не потрібнамені ваша гвинтівка, я в танкісти піду, там маленькі потрібні.
Не підпишете, язнову прийду. Ходитиму, доки не підпишете!
Воєнком
Добре, хлопче,іди, воюй. Тільки живим повертайся. Живим, чуєш!
Ведучий. Рідна земля! Скільки пісеньвиспівано про неї під час відпочинку після бою, скільки за неї пролилось кровіу жорстоких боях.
Запалали огні наддолиною синього неба,
Самольоти гудуть,бо на захід фронти і фронти.
Україно моя, менів світі нічого не треба,
Тільки б голоствій чути і ніжність твою берегти.
(А.Малишко)
Учень
Тількизіткнувшись з подвигом, можна зрозуміти всю велич душі захисників Вітчизни,пройнятися ціною Перемоги. Молоде покоління повинно вивчати війну упам’ятниках, по книжках, тоді буде й пам’ятати про неї.
Фото Савур Могили, пам’ятникаЗагиблим героям у роки ВВв парк «Ювілейний» м. Шахтарська (бесіда).
Ведучий
65 роківвідокремлюють нас від подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною. Длялюдини – це досить великий відрізок часу, але тільки одна мить для історії. Ті,хто пішов на фронт шістнадцятирічними, уже по 81 року. І це наймолодші. Убагатьох є не тільки внуки, а й правнуки, що навчаються в школах.
Пісня «Если бне было войны»
Ведучий
На територіїДонецької області війна залишила криваве згарище, попелище. Понад 250 тисячмешканців області не повернулися з війни. Після війни в пам'ять про загиблих,про події в роки війни поставили 1338 пам’ятників, великих і маленьких,складних і невибагливих обелісків і пірамідок.
Спас Анастасія,м. Донецьк (написала у 5 класі)
У кожнім місті, вкожнім парку
Сліди історіїстоять.
З гранітузроблені солдати
Нам про минулехочуть розказати.
І кожен з нихрозповідає
Про ті події, тіроки,
Коли фашистироздирали
Країну нашу нашматки,
Коли дорослішимистали,
Дізнались ми прокобзарів,
Які країнупрославляли
І нам про волюпроспівали.
Так зноввоскресла Україна,
Змогла піднятисяз колін!
Тому завмер ізавтоматом
І ставбезсмертним її син.
Та пам’ятники немовчать!
Завжди нагадуютьлюдині,
Яким героєм бувсолдат,
Ми пам'ятаємо цей донині.
Тепер стоять вониу бронзі і граніті –
Такі всі юні, якбули колись.
Ти пам’ятай проних, мій юний друже,
І низько до землівклонись!
Учень
Війна… Скажи цеслово – і побачиш, як у наших вкритих сивиною бабусь та дідусів відразу зникнепосмішка, на лобі з’являться глибокі зморшки, а в очах неймовірна гіркота.
Учень
Війна. У цьомуслові – біль та сум матерів, стогін пораненого, сльози сиріт. Це чорна ганебнасторінка в історії людства. Це події, від яких несвідомо здригаєшся татихесенько молишся, щоб таке більше ніколи не повторилося.
Учень
Війна скінчилася65 років тому, але час не зміг зменшити болю. Ми будемо пам’ятати тих, хтоніколи не повернеться. Їхній подвиг назавжди залишиться у наших серцях.
Вічна пам'ятьзагиблим і довголіття, здоров’я живим!
Списоквикористаної літератури
1. Реабілітованіісторією. У двадцяти семи томах: Донецька обл… Книга перша, 2, 3.Науково-документальні нариси. – Донецьк: видавництво КП «Регіон», 2004
2. Пам'ятьзаради майбутнього. Спогади. Видання друге, доповнене.: — К.: 2003 – 568с
3. Українськалітература: Підручник для 7 кл.загальноосв.навч.закл. – К.: Освіта, 2007. – 352с.
4. Українськалітература: Хрестоматія для 11 кл. сер. Навч.закладів/ Упоряд. Р.В.Мовчан,Ю.І.Ковалів. – Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000.
5. Духовнікриниці. Українська література (перша третина ХХ століття): Хрестоматія для 10кл.загальноосвіт.навчальних закл.Частина ІІ/ Упоряд.Г.Ф.Семенюк, П.П.Хропко. –К.: Школяр, 2004
6. СтусВасиль. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави). – К., 1993
7. Говорят погибшиегерои: Предсмертные письма советских борцов против немецко-фашистскихзахватчиков (1941 – 1945гг.) / Сост. В.А.Кондратьев, З.Н.Политов. – 7-е изд.,доп. – М.: Политиздат, 1982. – 287 с., ил.