КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
ПЛАЧИНДА ТетянаСтепанівна
УДК 378.147: 796
Педагогічніумови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладівдо фізкультурної діяльності
13.00.04 – теорія та методикапрофесійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуттянаукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Кіровоград – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Фізичне виховання молоді на сучасному етапі розвиткусуспільства має відображати нові підходи до формування особистості. активністьу фізкультурно-оздоровчій діяльності – необхідна умова гармонійного розвиткустудентської молоді, що набуває якості цілеспрямованого впливу на конкретнулюдину згідно її потреб. Фізичне виховання покликане формувати в студентствадбайливе ставлення до власного здоров’я та фізичної кондиційності, комплекснорозвивати фізичні й психічні якості, сприяти творчому використанню засобівфізичної культури в організації здорового способу життя.
Одним з важливих завдань національної освіти єпідготовка висококваліфікованих педагогічних кадрів. Учитель виконує важливусоціальну функцію – здійснює духовний, розумовий, фізичний розвиток і вихованняособистості. Його праця спрямована не лише на організаціюнавчально-пізнавального процесу, а й на організацію позааудиторної, оздоровчоїдіяльності учнів, систематичне розв’язання завдань формування активногогромадянина. Тому основні напрями розбудови сучасної вищої школи вимагаютьпошуку ефективних шляхів здійснення професійної підготовки майбутніх учителів,завданням яких є не тільки оволодіння фундаментальними фаховими знаннями, а йсприяння становленню культу здоров’я, виховання фізично, психічно і духовноздорового громадянина держави.
Одним з важливих завдань вищих педагогічних навчальнихзакладів є формування активності майбутнього вчителя до фізкультурноїдіяльності, яка зумовлює прояв ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, єважливим засобом поліпшення фізичного, психічного здоров’я й, у той же час,одним з показників ефективності процесу професійної підготовки, оскількиставлення вчителя до фізкультурної діяльності проектується на учнів, єприкладом для наслідування.
Аналіз досвіду освітньої та виховної практикисвідчить, що залишається актуальною проблема дефіциту рухової активності,зниження імунітету та поширення пов’язаних з цим захворювань серед студентіввищої педагогічної школи. Зазначені явища зберігають стійку тенденцію, щообумовлюється протиріччям між декларативним та реальним ставленням до фізичноїкультури, відбиваються на стані здоров’я, фізичному розвитку й підготовцістудентів, їхніх ціннісних орієнтаціях, ставленні до власного фізичного тапсихічного благополуччя і, врешті-решт, на майбутній професійній діяльності.
Найбільш продуктивним підходом до розробкиданої проблеми є дослідження внутрішніх резервів активності особистостістудента як суб’єкта навчальної та професійної діяльності. Одним з основнихджерел активності особистості є стимули, що надають процесу фізичного вихованнядієвої спрямованість та суб’єктивно значущої позитивності. Тому формуванняфізичної культури майбутнього фахівця – це, перш за все, проблема стимулюванняактивності студентів вищої педагогічної школи до свідомої, особистісно-значущоїфізкультурної діяльності.
Здійснений нами теоретичний аналізпсихолого-педагогічних досліджень свідчить, що проблема стимулювання активностістудентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності незнайшла належного висвітлення в науково-методичній літературі. Поряд із широкимвживанням понять “стимул”, “стимулювання”, “активність”, усе ще не виробленоєдиного погляду на сутність зазначених дефініцій, що не можна вважативиправданим для наук про людину.
Дослідження психолого-педагогічноїлітератури дозволило встановити, що проблему активності особистості та напрямиїї формування в процесі навчальної діяльності досліджували психологи:М.Й. Боришевський, Н.П. Галкіна, Ю.А. Міславський,Р.О. Пономарьова, А.В. Кульчицька й ін., а також педагоги:Є.В. Антіпова, В.Є. Гурін, П.І. Ключник, А.Г. Комков,Л.С. Кулигіна, В.І. Лозова, С.Г. Собко тощо.
Для розуміння дії та взаємодії потреб,мотивів і цілей особистості, механізмів їхнього формування в процесіпедагогічної діяльності велике значення мають роботи В.К. Бальсевича,М.Я. Віленського, О.Д. Дубогай, В.С. Ільїна,В.Ф. Новосельського, М.В. Симонова, Б.М. Шияна та ін.; питаннямотиваційно-ціннісного ставлення до фізкультурної діяльності вивчалиА.Г. Ковальов, Г.А. Лещенко, С.О. Сичов, О.І. Смакула, Є.В. Столітенкотощо; різні аспекти формування потреб фізичного вдосконалення в студентів вищихпедагогічних навчальних закладів розглянуті в дисертаційних роботахО.П. Внукова, П.І. Щербака та ін.
Проблему самостійних занять фізичнимивправами досліджували О.М. Козленко, Г.Б. Мейксон,Г.А. Пастушенко, К.Г. Плотніков, В.В. Шерета та ін.; формуванняв молоді прагнення до фізичного самовдосконалення розглянуті в дослідженняхМ.Д. Зубалія, М.П. Козленка, М.С. Солопчука, В.В. Столітенка, А.Л. Турчака таін.
Аналіз літературних джерел та даніконстатувального експерименту свідчать про те, що проблема педагогічногостимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів дофізкультурної діяльності не була предметом спеціального вивчення. Їїактуальність, недостатня розробленість і вимоги сучасної практики й обумовиливибір теми дослідження: “Педагогічні умови стимулювання активності студентіввищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності”.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Пропонована праця єскладовою частиною науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Кіровоградськогодержавного педагогічного університету імені Володимира Винниченка“Організаційно-педагогічні умови соціально- професійної підготовки вчительськихкадрів” № 0104U 003704.
Тема дисертаційного дослідженнязатверджена на засіданні вченої ради Кіровоградського державного педагогічногоуніверситету імені Володимира Винниченка (протокол № 4 від 27.11.2006 року) таскоординована Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психологіїАПН України (протокол № 3 від 20.03.2007 р.).
Метою дослідження є теоретичнеобґрунтування та експериментальна перевірка ефективності педагогічних умовстимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів дофізкультурної діяльності в процесі їхнього фізичного виховання.
Для реалізації поставленої мети визначенотакі завдання:
– дослідити проблему активності студентівдо фізкультурної діяльності в педагогічній теорії та практиці вищихпедагогічних навчальних закладів;
– визначити й експериментально перевіритипедагогічні умови та систему заходів стимулювання активності студентів дофізкультурної діяльності в процесі навчальної й позааудиторної роботи;
– визначити критерії і рівні сформованостіактивності студентів до фізкультурної діяльності;
– розробити методичні рекомендації щодостимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності.
Об’єкт дослідження – процесфізичного виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Предмет дослідження – педагогічніумови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладівдо фізкультурної діяльності.
Для розв’язання поставлених завданьвикористано такі методи дослідження:
теоретичні – вивчення,аналіз, систематизація та узагальнення психолого-педагогічної літератури зпроблеми дослідження з метою виявлення існуючих підходів до трактуваннясутності фізкультурної активності студентів;
емпіричні – спостереження,бесіди, анкетування, тестування, опитування студентів та викладачів з метоювизначення рівнів активності студентів до фізкультурної діяльності, ставленнявикладачів та адміністрації досліджуваних вищих педагогічних навчальнихзакладів до окресленої проблеми; констатувальний і формувальний етапиексперименту, якісний і кількісний аналіз результатів дослідження, методиматематичної статистики застосовувалися з метою обробки проміжних і кінцевихрезультатів експериментальної роботи.
Дослідження проводилося протягом 2003–2007років у три етапи.
На першому етапі (2003–2004 рр.)вивчалася психолого-педагогічна література з проблеми дослідження, визначалисямета, об’єкт і предмет дослідження, формулювалася гіпотеза, конкретизувалисязавдання, проводився констатувальний експеримент, розроблялася програмаформувального експерименту.
На другому етапі (2004–2006 рр.)проводився формувальний експеримент, у ході якого здійснювалася перевіркаефективності визначених педагогічних умов та системи заходів стимулюванняактивності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурноїдіяльності.
На третьому етапі (2006–2007 рр.)проведено аналіз та узагальнення отриманих експериментальних даних, обробкурезультатів дослідження, сформульовано загальні висновки. Розроблено методичнірекомендації щодо педагогічного стимулювання активності студентів дофізкультурної діяльності.
Експериментальнабаза дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базіКіровоградського державного педагогічного університету імені ВолодимираВинниченка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичинита Криворізького державного педагогічного університету. Загалом дослідженням нарізних його етапах було охоплено 395 студентів вищих педагогічних навчальнихзакладів.
Наукова новизна і теоретичнезначення дослідження полягає в тому, що вперше уточнено й конкретизованопоняття “фізкультурна діяльність”, “стимулювання”, “активність” та їхнійвзаємозв’язок у контексті проблеми дослідження; науково обґрунтовано ціліснусистему педагогічних умов та заходів, які забезпечують ефективне стимулюванняактивності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурноїдіяльності; визначено критерії та рівні сформованості в студентів активності дофізкультурної діяльності; обґрунтовано методи і засоби стимулювання в студентівактивності до фізкультурної діяльності; розроблено діагностику визначеннясформованості активності студентів до фізкультурної діяльності.
Практична значущістьдослідження полягає в розробці й апробації науково обґрунтованої методикистимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів дофізкультурної діяльності; розробці і впровадженні в практику вищої школисистеми заходів педагогічного впливу, що сприяють усуненню негативногоставлення студентів до занять фізичною культурою та спортом; впровадженні впрактику методичних рекомендацій щодо стимулювання активності студентів дофізкультурної діяльності в процесі навчальної і позааудиторної роботи.
Результати дослідження можуть бутивикористані викладачами вищих педагогічних навчальних закладів з метоюоптимізації процесу фізичного виховання та професійно-прикладної підготовкимайбутніх фахівців.
Вірогідність результатівдослідження та основних висновків забезпечена теоретичною та методологічноюобґрунтованістю вихідних положень; відповідністю комплексу методів дослідженняйого конкретній меті й завданням; використанням комплексу різнихвзаємодоповнюючих методів дослідження; критичним аналізом фактів, матеріалів ірезультатів експериментальної роботи, що реально відображають теоретичну йпрактичну сторони проблеми дослідження; позитивними результатами підвищенняактивності студентів до фізкультурної діяльності; використанням статистичноїобробки емпіричних даних, одержаних у результаті дослідження.
Апробаціята впровадження результатів дослідження. Хід та отриманірезультати дослідження повідомлялися й обговорювалися на засіданнях кафедрпедагогіки, фізичного виховання і оздоровчої фізичної культури Кіровоградськогодержавного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кафедрахпедагогіки Криворізького державного педагогічного університету та Уманськогодержавного педагогічного університету імені Павла Тичини; щорічних звітнихнаукових конференціях Кіровоградського державного педагогічного університетуімені Володимира Винниченка; Всеукраїнській науково-практичній конференції“Перспективи реформування предмету “Фізичне виховання” у вищих навчальнихзакладах України III-IV рівнів акредитації”, м. Полтава (2004 р.); IIМіжнародній науково-практичній конференції “Духовное возрождение физическойкультуры и спорта”, м. Донецьк (2005 р.); Всеукраїнськихнауково-практичних конференціях “Валеологічна освіта в навчальних закладахУкраїни: стан, напрямки й перспективи розвитку”, м. Кіровоград(2004–2007 рр.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Фізичнакультура, спорт та здоров’я”, м. Харків (2005 р.); Науково-практичнійконференції “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту на сучасномуетапі”, м. Чернігів (2006 р.).
Висновки й основні положення дисертації буливикористані в процесі проведення практичних занять та організаціїспортивно-масової і фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичного виховання вКіровоградському державному педагогічному університеті імені ВолодимираВинниченка (довідка про впровадження № 306-н від 27.12.2007 р.),Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідкапро впровадження № 1528/01 від 28.11.1007 р.) та Криворізькому державномупедагогічному університеті (довідка про впровадження № 06-405 від12.11.2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення знайшли відображення в 13публікаціях, з них 10 одноосібних; 6 опубліковано в наукових фахових виданнях,затверджених ВАК України, з яких 4 – одноосібні.
Особистий внесок здобувача. У статті “Використання біологічних ритмів,активного відпочинку, раціонального харчування для поліпшення здоров’я тарозумової працездатності студентів”, опублікованій у співавторстві зМ.М. Баланом, дисертантці належить дослідження “малих форм” активноговідпочинку в зміцненні здоров’я й підвищенні навчальної діяльності студентів.
У статті “Мотиваційні фактори стресу у спортивнійдіяльності”, опублікованій у співавторстві з Г.А. Лещенком, дисертантціналежить визначення ролі позитивного тренувального середовища, а такожпродуктивної орієнтації на помилки й невдачі у фізкультурно-спортивнійдіяльності.
У навчально-методичному посібнику“Фізкультурно-оздоровча робота з студентами спеціального навчального відділенняу вищій школі”, опублікованому в співавторстві з Г.А. Лещенком,дисертантці належить обґрунтування методів і засобів фізичного вихованнястудентів з ослабленим здоров’ям; дослідження специфіки фізичного навантаженняжінок у “критичні дні” й під час вагітності; впровадження новітніхоздоровчо-фізкультурних систем в процес фізичного виховання студентів вищоїшколи.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу,двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаноїлітератури (222 найменування). Робота містить 19 таблиць, 8 рисунків, 8додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 221 сторінку, з яких 179сторінок основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступіобґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет,мету і завдання дослідної роботи, наукову новизну, теоретичну і практичнузначущість результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі – “Теоретичні передумовита проблеми стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності” –проаналізовано літературні джерела з досліджуваної проблеми, сформульованосутність поняття “стимулювання активності до фізкультурної діяльності”,розкрито роль стимулів у фізкультурній активності особистості, висвітленоемпіричний досвід роботи кафедр фізичного виховання щодо впровадженнязапропонованих нами педагогічних умов у педагогічних університетах. Визначенокритерії, компоненти та рівні сформованості активності до фізкультурноїдіяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Удослідженні підкреслено, що сучасні уявлення про фізичну культуру особистостіне обмежені поняттями здоров’я, розвитку фізичних якостей, функціональнимиможливостями організму та руховими навичками. Найважливішими складовимиформування і розвитку фізичної культури в персоніфікованій формі є світогляд,система цінностей, потреби, мотиваційна сфера особистості, ґрунтовність,глибина знань, здатність реалізовувати в професійній діяльності цінностіфізичної культури.
Аналізпраць В.О. Бєляєвої, В.Я. Віленського, О.І. Смакули та ін. свідчить, щомотиваційно-ціннісні орієнтації й прагнення досягнути фізичної досконалості євнутрішніми, прихованими мотивами, які сприяють формуванню фізичної культуримайбутнього вчителя. Основу ж змісту фізичної культури визначає практична,діяльна сторона, специфічним ядром якої є відносини, що складаються в процесіфізкультурної діяльності. Активність учителя в цій царині виявляється вхарактері занять фізичними вправами, спортом і туризмом, в організаторській,пропагандистській, педагогічній, пізнавальній, суддівській діяльності, усамовдосконаленні. Для активності вчителя в будь-якому з вищевказаних видівдіяльності характерне прагнення найбільш повно реалізувати свої творчіздібності, зацікавленість у високій якості роботи, ініціативність івідповідальність за її результат.
Аналіз праць В.Г. Асєєва, М.І. Жаворонкової,Є.П. Ільїна, С.О. Сичова та ін. доводить, що особливого значенняна сучасному етапі має проблема формування механізмів, що забезпечуютьпролонговану активність студентів у фізичному вихованні й самовихованні. Середтаких механізмів важливе місце займають стимулювання, мотивування та формуванняпотреб студентів до самостійної фізкультурної діяльності як засобуособистісного розвитку та важливої складової загальної культури особистості.
Вивченняпраць Г.І. Круковського, М.Я. Віленського, Р.П. Сафіната ін. свідчить, що в сучасній системі вищої освіти недостатньо увагиприділяється професійно-прикладній фізичній підготовці, яка є важливим напрямомсистеми фізичного виховання у вищому навчальному закладі. Відомо, що професійноважливі якості людини в процесі трудової діяльності певною міроювдосконалюються самі собою. Але ефективність даного процесу значною мірою можнапідвищити, якщо необхідні якості розвивати цілеспрямовано, використовуючи дляцього методи і засоби фізичного виховання підготовки під час навчання у вищому навчальномузакладі. Крім того, варто сформувати у студентів розуміння необхідності танавички виконання зумовлених особливостями їхньої професії фізичних вправ передпочатком, у процесі й після трудового дня, що забезпечує поступове входженнялюдини в робочий ритм і підтримку необхідної працездатності під час роботи, апісля її закінчення – зняття фізичної втоми та емоційної напруги.
У роботі досліджуються дві концепції активності таїхнє співвідношення з діяльністю. Перший напрям передбачає, що на рівні аналізулюдини не взагалі, а особистості як суб’єкта конкретної діяльності, поняття“активність” не тотожне поняттю “діяльність” і є самостійною окремоюкатегорією, що відображає кількісно-якісний бік діяльності особистості. Другийнапрям у визначені понять “активність” і “діяльність” полягає в тому, що двапоняття ототожнюються, тобто активність визначається як діяльність. Загальнимвихідним положенням тут є розуміння їхньої неподільності. Водночас характерспіввідношення активності й діяльності різний, що зумовлено різнимиконцептуальними позиціями дослідників.
Нанашу думку, незалежно від різних поглядів на співвідношення діяльності йактивності – чи містить діяльність активність, чи ці поняття є синонімами, чидіяльність є тільки формою активності – вона складає провідну утворюючуактивності особистості.
У ході дослідження визначено, що стимуляцією певноїдіяльності людини є актуалізація однієї або кількох значущих для даної особипотреб, а також задоволення останніх необхідністю виконання (тим, кого стимулюють)дій, бажаних для того, хто стимулює. Установлено, що формування стійких звичокповедінки, діяльності, у кінцевому підсумку, потреб – це поступовий процес, щовимагає певного часу. Тому й стимули людської діяльності повиннівикористовуватися послідовно, “заслужено”, адекватно ситуації в повнійвідповідності з діями та вчинками особистості згідно з відомою формулою “відпростого до складного” чи “від менш значущого до більш значущого”.
Важливими чинниками технологіїстимулювання є його періодичність та оптимальна насиченість стимулами різнихрівнів і видів певних стимулювальних ситуацій. Дотримання принципуоптимальності в стимулюванні на практиці означає, наприклад, відсутність якзахвалювання за успіхи, так і надмірного критиканства за недоліки в діяльності,а також перенасичення стимулювальних ситуацій надмірним контролем, якийвикликає в стимульованих почуття педантичної опіки, не сприяє формуванню уміньі потреби самостійно приймати рішення. Тому цілком закономірно серед важливихдля індивідів стимулів виокремлено стимулювання довір’ям і делегуваннямповноважень. При недостатній періодичності стимулювання ефективність діяльностізнижується.
Одним з головних завдань процесустимулювання є активізація фізкультурного інтересу, оскільки без цього психологічногомеханізму не може здійснюватися розвиток мотиваційної та емоційної сфер людиниу фізкультурній діяльності. Розв’язання даної проблеми поєднано з двомаголовними завданнями при підготовці студентів до професійної діяльності таорганізації самостійного життя: по-перше, сприяти найбільш повноцінномувідображенню й розкриттю у свідомості студентів значення фізкультурноїдіяльності для майбутнього професійного та особистісного становлення; по-друге,на цій основі спонукати та підтримувати відповідне ставлення до всіхструктурних компонентів фізкультурної діяльності, яке було б наповненеготовністю самостійно здобувати інформацію, вільно оперувати набутимифізкультурними знаннями, реалізовувати уміння та навички у практичнійдіяльності. Розв’язання цих завдань у значній мірі забезпечує поєднаннярозвитку й навчання, показником та однією з форм відображення якого єфізкультурний інтерес.
Удругому розділі – “Організаційно-педагогічне забезпечення стимулюванняактивності студентів до фізкультурної діяльності” – розв’язувались такізавдання: вивчався стан прояву фізкультурної активності студентів у навчальнійта позааудиторній діяльності; досліджувалися фактори, що впливають на рівеньактивності студентів до фізкультурної діяльності; визначалися критерії та рівніактивності студентів до фізкультурної діяльності.
Під час констатувального експерименту з’ясовувався рівеньусвідомлення студентами значення активності у фізкультурній діяльності дляпрофесійного й особистісного становлення та визначалася значущість для нихпозааудиторних форм фізкультурної діяльності. Крім педагогічних спостережень,індивідуальних і групових бесід, для студентів були розроблені окремі анкети.Аналіз відповідей на них дає підстави стверджувати, що у структурі вільногочасу студентів все більшої популярності набувають комп’ютерні ігри, переглядтелепередач, інші форми пасивного дозвілля; збільшується інтенсивністьнавчання, знижуються реальні можливості залучення молоді до фізичної культурита спорту через доступні раніше спортивні секції, гуртки, туризм; у студентіввідсутнє чітке розуміння поняття “фізкультурна діяльність”, що свідчить, проїхню недостатню поінформованість стосовно даного питання; визнання студентамизначущості фізичної культури в житті особистості не завжди підкріплено реальнимпозитивним ставленням до відповідного навчального предмету; значна частинастудентів (приблизно третина опитаних) відчувають на заняттях певнийдискомфорт; незважаючи на позитивні відповіді студентів стосовно важливостіфізкультурної діяльності для майбутньої професії, практично жоден з опитуванихне дав розгорнутої відповіді на питання про конкретний вплив занять фізичноюкультурою вчителя на його професійну діяльність; найбільш значущими длястудентів є форми позааудиторної фізкультурної діяльності, які безпосередньопов’язані зі спортом, забезпечують їм високий статус серед ровесників, сприяютьфізичному вдосконаленню, спонукають до прояву творчості, підвищують емоційнийфон тощо.
Факторами, що визначають потреби,інтереси й мотиви включення студентів у фізкультурну діяльність, є: станматеріальної спортивної бази, спрямованість навчального процесу і зміст занять,рівень вимог навчальної програми, особистість викладача, власний стан здоров’я,частота проведення занять, їхня тривалість та емоційне забарвлення тощо.
Програмадослідження передбачала вивчення мотивів занять фізичною культурою і спортомстудентів. Враховуючи, що поняття “спорт” і ”фізична культура” мають багатоспільного, методологічну базу було розширено за допомогою методик, що використовуютьсяв психології спорту, з певною адаптацією. За основу вивчення мотивів було взятометодику “Мотиви занять спортом” А.В. Шаболтаса. Дана методика дає можливістьдослідити мотиви включення особистості у фізкультурно-спортивну діяльність.
Зарезультатами дослідження, найбільш значущими для даного контингенту студентів ємотиви емоційного задоволення, фізичного та соціального самоствердження.Найменш сформованими є спортивно-пізнавальні та громадсько-патріотичні мотиви.Різниця між найбільш і найменш значущими групами мотивів є достатньо суттєвою істановить 32%. Не можна не відзначити той факт, що мотив підготовки допрофесійної діяльності займає в структурі мотивації до занять фізичноюкультурою і спортом тільки 7 рангове місце. Дослідження, проведене за обраноюметодикою, дає підстави стверджувати, що в цілому мотивація занять фізичноюкультурою та спортом у значної кількості опитаних студентів знаходиться нанизькому рівні, оскільки студенти не сприймають заняття фізичною культурою таспортом як засіб особистісного розвитку, самовдосконалення й підготовки домайбутньої професійної діяльності.
Виходячиз аналізу теоретичного матеріалу і результатів констатувального експерименту,основним завданням формувального етапу дослідження була розробка такого організаційно-методичногозабезпечення дисципліни “Фізичне виховання”, що сприяє усвідомленню студентамирізнобічного впливу фізкультурної діяльності на особистісний розвиток тапрофесійне становлення. Із цією метою теоретично розроблені та практично обґрунтованіумови формування активності студентів до фізкультурної діяльності.
Схематичновзаємозв’язок і взаємозумовленість компонентів системи заходів: мети,обов’язкових занять та позааудиторних форм діяльності, педагогічних умовстимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності та результату –зображено на рис. 1.
Зважаючина складність процесу формування активності студентів до фізкультурноїдіяльності, його залежність від багатьох чинників, у дослідженні запропонованітакі педагогічні умови, поєднані сутнісними зв’язками:
1. Впровадження в практику викладання методів ізасобів активізації студентів до фізичної культури та спорту.
2.Розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторнихформ роботи.
3.Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійноюорієнтацією особистості майбутнього педагога, де фізкультурна діяльність – одиніз способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення,умова успішного виконання соціальних і професійних функцій.
Першаумова сприяє зацікавленню студентів фізичною культурою та спортом,збудженню фізкультурного інтересу, актуалізації потреби у фізичномусамовдосконаленні.
Другаумова спрямована на збудження внутрішніх механізмів активності дофізкультурної діяльності для прояву своїх прагнень, намагань, вияву вольовихякостей у позааудиторній роботі.
Третяумова розширює простір для виявлення активності, творчості в майбутнійпедагогічній діяльності.
Подальшаробота була спрямована на послідовне обґрунтування й детальний аналіз кожної іззазначених педагогічних умов. Для реалізації педагогічної умови – “Впровадженняв практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичноїкультури та спорту“ – у роботі з експериментальними групами використовувалисятакі стимулювальні впливи: створення ситуації успіху для кожного студента;заохочення і покарання; створення позитивного емоційного фону на занятті;диференційований підхід до розвитку рухових умінь студентів; оцінка; гласністьдосягнень; використання різноманітних засобів, прийомів і методів організаціїстудентів на академічних заняттях; застосування ігрового та змагального методівна етапі вдосконалення вивчених рухів; виконання фізіологічних дослідів іпедагогічних спостережень, пояснення фізіологічної суті та значення вправ, щовиконуються.
Дляреалізації другої педагогічної умови – “Розширення сфери фізкультурноїдіяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи” – проводилася: роботаз формування вмінь та навичок самостійно займатися
Наступнапедагогічна умова – “Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання зпрофесійною орієнтацією особистості майбутнього спеціаліста, де фізкультурнадіяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів,життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійнихфункцій” – реалізовувалась розкриттям перед студентами значення як відповідногопредмету в цілому, так і окремих його завдань для майбутньої професійноїдіяльності. До числа останніх віднесено, як найбільш актуальні, два завдання:розкриття перед студентами значення використання фізичних вправ у формуванніелементів педагогічної майстерності та з метою профілактики професійнихзахворювань.
Формувальний експеримент проводився з метоюперевірки ефективності запропонованої системи заходів стимулювання активностістудентів до фізкультурної діяльності. Її ефективність визначалася шляхомпорівняння результатів експериментальної та контрольної груп й оцінюваннястатистичної достовірності різниці сформованості активності до фізкультурноїдіяльності на початку та в кінці дослідження за допомогою методів математичноїстатистики.
Експериментальні дані, що характеризують рівеньсформованості активності студентів до фізкультурної діяльності представлені втабл. 1. Отримані перед початком формувального експерименту результати щодосформованості активності до фізкультурної діяльності в студентівекспериментальної та контрольної груп практично не відрізнялися. Так, векспериментальній групі з високим рівнем активності було виявлено 9 студентів,що складає 6,2%, з достатнім рівнем – 40 осіб (27,4%), середнім – 42 (28,8%),низьким – 55 (37,6%). У контрольній групі ці показники були близькими: звисоким рівнем – 11 студентів (7,2%), з достатнім – 41 (27,1%), середнім – 42(27,6%), низьким – 58 (38,1%).
У кінці експериментального дослідження кількістьстудентів, у котрих було виявлено низький рівень активності, зменшилася векспериментальній – до 7 осіб (4,8%), у контрольній – до 47 (31,1%).
Позитивними були кількісні та якісні зміни встудентів з достатнім і середнім рівнем сформованості активності. Якщо напочатку дослідження таких студентів було в експериментальній групі відповідно40 (27,4%) і 42 (28,8%), а в контрольній – 41 (27,1%) і 42 (27,6%), то в кінців експериментальній – 58 (39,7%) з достатнім і 37 (25,4%) з середнім рівнем, ав контрольній – 45 (29,6%) та 46 (30,3%) осіб відповідно. Наведені цифрові данісвідчать, що значної різниці в кількісних показниках по даним рівням не виявлено.Але якщо простежити якісні зміни серед студентів експериментальної таконтрольної груп, варто зауважити, що отримані показники складені значною міроюза рахунок “переходу” в експериментальних групах студентів з низьким рівнемактивності до груп з більш високим рівнем сформованості даної якості. Наочноотримані дані представленні у вигляді діаграми (рис. 2).
/>/>
Таким чином, результати проведеного дослідження єпідставою для таких висновків:
1. Вивчення педагогічної теорії та практикифізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах свідчить, що увирішенні завдань стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльностііснує низка проблем методологічного та практичного характеру. Протиріччя міждекларативним і реальним ставленням до фізичної культури відбивається на станіздоров’я, фізичному розвитку й підготовленості студентів, їхніх цінніснихорієнтаціях, ставленні до власного фізичного та психічного благополуччя,майбутній професійній діяльності.
2. Стимулювання активності дофізкультурної діяльності вимагає врахування у навчально-виховному процесі такихнапрямів впливу: особистісного (формування адекватної самооцінки, позитивноїЯ-концепції, розвиток гуманістичної спрямованості студента), професійного(оволодіння елементами професійної техніки), профілактичного (оволодінняприйомами і засобами попередження професійних захворювань), активізуючого(підвищення працездатності), релаксуючого (засвоєння прийомів релаксації,подолання психофізіологічних бар’єрів), соціального (засвоєння навичок міжособистісноївзаємодії, вмінь співпраці в колективах).
3. У процесі дослідно-експериментальної роботидоведено, що стимулюванню активності студентів до фізкультурної діяльностісприяє дотримання наступних педагогічних умов, пов’язаних сутнісними зв’язками:
– впровадження у практику викладання методів ізасобів активізації студентів до фізичної культури та спорту;
–розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторнихформ роботи;
– забезпечення тісного взаємозв’язку фізичноговиховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього педагога, дефізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів інамірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних іпрофесійних функцій.
4. Доведено, що стимулюванню активності студентіввищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності сприяєвзаємопов’язана система академічних занять та позааудиторних форм діяльності, асаме: ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультхвилинки під час самостійних занять,прогулянки, заняття у групах загальної фізичної підготовки, секційні заняття зрізних видів спорту, спортивні змагання, спортивно-розважальні свята, туризм,самостійна робота з розвитку фізичних якостей.
5. Для визначення рівня сформованості активності студентівдо фізкультурної діяльності у дослідженні встановлено такі критерії: ставленнядо навчальної дисципліни “Фізичне виховання”; сформованість мотивівфізкультурної діяльності; систематичність самостійних занять фізичнимивправами; динаміка фізичного розвитку студентів протягом формувальногоексперименту.
На основі встановлених критеріїв у дослідженнівизначено наступні рівні активності студентів до фізкультурної діяльності:низький (негативно-конфронтаційний); середній (адаптивно-репродуктивний); достатній(активно-репродуктивний); високий (активно-творчий).
6. Реалізація обґрунтованих педагогічних умов тасистеми дієвих заходів надали змогу досягти позитивної динаміки змін усформованості активності до фізкультурної діяльності. У студентів експериментальноїгрупи зафіксовано істотне підвищення рівня сформованості досліджувальної якостізначною мірою за рахунок “переходу” студентів з низьких до груп з більш високимрівнем даної якості. По всім визначеним критеріям активності до фізкультурноїдіяльності студенти контрольної групи залишились на рівні близькому допочаткового.
7. Основою методичних рекомендацій щодостимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності є:
– використання інтегральної оцінки визначенняефективності фізичного виховання і дотримання принципу стимулювання діяльностіна основі особистих досягнень. Відповідно до даного принципу темпи приростуосновних показників фізичної підготовленості студентів необхідно планувати лишена основі їх індивідуальних результатів;
– впровадження у навчально-виховну роботу наступнихметодів і засобів активізації фізкультурної діяльності: створення ситуаціїуспіху, позитивного емоційного фону на заняттях; урізноманітнення засобів,спеціальних методів фізичного виховання та форм організації академічних занять;стимулювання студентів заохоченням, покаранням, довірою, гласністю досягнень,оцінкою; виконання фізіологічних дослідів і педагогічних спостережень;
– формування у студентів умінь, необхідних дляорганізації самостійної фізкультурної діяльності, а саме: постановка мети,планування, розвиток основних фізичних якостей, контроль за функціональнимстаном організму під час занять фізичними вправами та після них;
– поєднання теоретичної та практичної підготовкистудентів, яка моделює професійно-педагогічну діяльність майбутніх учителів;
– розширеннясфери позааудиторної фізкультурної діяльності, основні напрямки удосконаленняякої включають: методичне забезпечення фізкультурно-оздоровчої таспортивно-масової роботи студентів; підготовку фізкультурного активу, якийздійснює керівництво даним процесом; системне плануванняфізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності у гуртожитку, нафакультеті, в університеті; участь студентів в організації та проведенніспортивних змагань, свят, туристичних походів тощо;
–розкриття перед студентами значення навчальної дисципліни “Фізичне виховання” вцілому й окремих її завдань для майбутньої професійної діяльності, а саме:розширення знань студентів про функції фізичних вправ у формуванні елементівпедагогічної майстерності та у профілактиці професійних захворювань.
8. У стимулюванні активності студентів дофізкультурної діяльності визначальне місце відіграє особистість викладачафізичного виховання. Багатство його професійної культури та педагогічної майстерностімає забезпечувати такі способи і прийоми педагогічного впливу, які збагачуютьемоційний досвід студентів, розвивають уяву, підвищують інтерес, формують у нихособистісне ставлення до практики фізичного виховання.
Таким чином, отримані результати свідчать проефективність впливу обґрунтованих нами педагогічних умов та системи заходів напроцес стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності…
Проведене дисертаційне дослідження не претендує на вичерпнерозкриття всіх поставлених завдань. Вони багатоаспектні, їх глибоке висвітленнявимагає подальшого вивчення. Так, потребують дослідження проблеми стимулюванняактивності до фізкультурної діяльності з врахуванням гендерних,соціально-демографічних, регіональних чинників; екстраполяція отриманих данихна інші галузі професійної підготовки майбутнього фахівця.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Статті в наукових фахових виданнях:
1. Балан М.М., ПлачиндаТ.С. Використання біологічних ритмів, активного відпочинку, раціональногохарчування для поліпшення здоров’я та розумової працездатності студентів //Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки. – Вип.49. – Кіровоград: РВВ КДПУім. В. Винниченка. – 2004. – С. 148–151.
2. Плачинда Т.С. Проблемиставлення студентської молоді до занять фізичною культурою // Наукові записки.– Серія: Педагогічні науки. – Вип. 54. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В.Винниченка. – 2004.– С. 142–146.
3. Плачинда Т.С.Формування позитивного ставлення студентської молоді до занять фізичноюкультурою // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичноговиховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. – Харків-Донецьк: ХДАДМ(ХХПІ). – 2005. – №10. – С. 47-50.
4. Плачинда Т.С.Формування мотивації до фізкультурної діяльності у студентської молоді як умовапозитивного ставлення до занять фізичною культурою // Слобожанськийнауково-спортивний вісник. – Вип. 8. – Харків: ХДАФК. – 2005. – С. 308-312.
5. Плачинда Т.С., ЛещенкоГ.А. Мотиваційні фактори стресу у спортивній діяльності // Вісник Чернігівськогодержавного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. – Вип. 35. Серія:педагогічні науки. – Чернігів: ЧОПУ. – 2006. – № 35. – С. 308 – 312.
6.Плачинда Т.С. Ставлення студентів до фізичної культури та спорту в процесі їхфізичного виховання // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб.наук. пр. Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.– Умань: РВЦ “Софія”. – 2007. – № 23. – С. 40-45.
Методичні рекомендації
7.Плачинда Т.С. Основи бадмінтону: Навчально-методичний посібник. –Кіровоград:РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – 52 с.
8.Лещенко Г.А., Плачинда Т.С. Фізкультурно-оздоровча робота з студентамиспеціального навчального відділення у вищій школі: Навчально-методичнийпосібник. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – 141с.
Матеріали науково-практичних конференцій
9. Плачинда Т.С.Валеологічні основи організації навчального процесу студентів // Валеологічнаосвіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2004.– С. 86-90.
10. Плачинда Т.С. Фізична культура як умова зміцненняфункціонального стану здоров’я студентської молоді // Перспективи реформуванняпредмету “Фізичне виховання” у вищих навчальних закладах України III-IV рівнівакредитації: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. –Полтава. – 2004. – С. 61-62.
11. Плачинда Т.С. Про стан сформованості навичок здоровогоспособу життя у студентської молоді // Валеологічна освіта в навчальнихзакладах України: стан, напрямки й перспективи: Матеріали Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. –2005. – С. 107-110.
12. Плачинда Т.С. Фізичневиховання студентів вищих навчальних закладів // Валеологічна освіта внавчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2006. – С. 50-53.
13.Плачинда Т.С. Роль стимулів у фізкультурній активності молоді // Валеологічнаосвіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи: МатеріалиВсеукраїнської науково-практичної конференції. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2007. – С. 98-101.