Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи дослідження
1.1 Сутність та зміст процесів запам’ятовування
1.2 Основні підходи до розвитку процесів запам’ятовування
1.3 Розвиток процесів запам’ятовування у масовомупедагогічному досвіді
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота
2.1 Шляхи розвитку процесів запам’ятовування в учнів
2.2 Методика експериментального дослідження
2.3 Результати експериментального дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Розбудова системи освіти в Україні передбачаєвідтворення інтелектуального потенціалу народу, підвищення соціальної роліособи. З огляду на це перед школою постало завдання забезпечити якість освітиучнів, зокрема, засвоєння обов'язкових результатів навчання, навчити самостійноздобувати знання і творчо їх застосовувати у розв'язанні практичних завдань.
Сьогодні у деяких випадках якість знань щезалишається на недостатньому рівні, у процесі засвоєння нового навчальногоматеріалу в учнів не формуються міцні знання. Нерідко вони лише запам'ятовуютьокремі блоки інформації без установлення між ними відповідних взаємозв'язків. Уміру нагромадження навчального матеріалу окремі його частини забуваються, щопризводить не тільки до зменшення загального обсягу сприйнятої і засвоєноїінформації, а й до недостатнього розуміння нового матеріалу, усвідомлення якоготісно пов'язане з попереднім. Тому, як цілком слушно зазначається уНаціональній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивногонавчання учнів, розвитку в них пізнавальної активності, уміння мислити ісамостійно оволодівати новими знаннями.
Актуальність проблеми дослідження визначаєтьсяу теоретичному і практичному плані. Теоретична проблема виявляється у тому, щоу сучасній педагогіці і психології існують різні підходи до трактуванняпроблеми розвитку пам’яті, формування міцності знань і, відповідно,неузгодженість стосовно шляхів формування міцних знань учнів.
Практична значущість проблеми виявляється утому, що сучасна школа, використовуючи традиційні способи і прийоми засвоєнняучнями знань, все ж не забезпечує міцного оволодіння ними. Тому необхідним єобґрунтування і впровадження у практику нових педагогічних технологій, здатнихзабезпечити міцні й ґрунтовні знання учнів.
Принцип міцності і дієвості результатівнавчання має для початкової ланки виняткове значення, адже вона — фундаментосвіти людини. Без міцно сформованих умінь і навичок з читання й письма,достатнього розвитку усного та писемного мовлення, без навичок швидкихобчислень подальше навчання якщо й можливе, то пов'язане з великими труднощамиі для самих учнів, і для вчителів.
У вимогах до кінцевих результатів засвоєннязнань з кожного предмета вчитель повинен виділяти рівні: ознайомлення,запам'ятовування-відтворення, самостійного застосування. Те, що учень маєзасвоїти міцно, вимагає самостійного застосування знань або умінь. Диференційованийпідхід до рівнів засвоєння учнями навчального матеріалу створює умови міцногооволодіння саме головними знаннями, запобігає перевантаженню дитячої пам'яті механічнимзаучуванням другорядного матеріалу. Основним шляхом досягнення міцності ідієвості знань є врахування і практична реалізація особливостей мнемічноїдіяльності молодших школярів у навчально-виховному процесі.
Наявність суперечності між недосконалоюметодикою формування процесів запам’ятовування, міцності знань загалом інеобхідності її удосконалення визначає актуальність досліджуваної проблеми.
Тому темою дослідження є педагогічні основирозвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів.
Об’єктом дослідження є процес запам’ятовуванняяк чинник міцності знань, а предметом дослідження — способи розвитку процесівзапам’ятовування в учнів молодшого шкільного віку.
Мета дослідження — теоретично обґрунтувати іекспериментально перевірити методику розвитку процесів запам’ятовування умолодших школярів.
Гіпотеза дослідження: якщо в процесі навчаннявикористовувати різні шляхи та засоби розвитку процесів запам’ятовування, тоякість навчання значно підвищиться.
У відповідності до поставленої мети та гіпотезивизначені завдання дослідження:
Розкрити сутність пам’яті як психічного явищата процесу запам’ятовування як психолого-педагогічного поняття.
Вивчити питання розвитку процесівзапам’ятовування у масовому педагогічному досвіді.
Виділити і обґрунтувати способи розвиткупроцесів запам’ятовування у початкових класах.
Визначити вплив експериментальної методику нарезультативність навчального процесу.
Методологічною основою дослідження є: положеннятеорії пізнання про активну роль особистості у засвоєнні знань, Державнанаціональна програма “Освіта", Національна доктрина розвитку освіти,Державний стандарт початкової загальної освіти, наукові праці з педагогіки тапсихології, положення та висновки, що стосуються загальної педагогіки (М.О. Данилова,М.І. Скаткіна, Ю.К. Бабанського, І.Я. Лернера, М.Д. Ярмаченка, О.Я. Савченко).
Для розв’язання поставлених завдань іперевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження.
Теоретичні методи дослідження: аналіз,порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичнихданих, представлених у педагогічній, психологічній та методичній літературі,вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.
Емпіричні методи дослідження: анкетуваннявчителів початкових класів, педагогічні спостереження, педагогічнийексперимент, якісний і кількісний аналіз результатів експерименту.
Практична значущість дослідження полягає урозкритті системи роботи вчителя щодо реалізації принципу міцності навчання.
Дипломна робота складається із вступу, двохрозділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг роботи — 95сторінок.
Розділ 1. Теоретичні основидослідження1.1 Сутність та зміст процесівзапам’ятовування
Навчальний процес має свої закони ізакономірності, які визначають порядок досягнення цілей і завдань навчання,сприяють ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливістьпередбачити результати навчально-виховної роботи, науково обґрунтувати та оптимізуватизміст, методи й форми навчання учнів на сучасному етапі формування національноїсистеми освіти.
Нагромадження індивідуального чуттєвого йраціонального досвіду, опора на інформаційний досвід суспільства є важливоюумовою прогресивного розвитку психіки людини, поступового збагачення їїдіяльності. Опора на досвід дає змогу вирішувати дедалі складніші завдання,краще орієнтуватися в нових умовах, діяти більш передбачливо й упевнено. Щобуспішно оперувати поняттями й уявленнями на рівні мислення, необхідно зберігатиїх в упорядкованому й мобільному стані, бо нові зрушення в розвитку психікизавжди ґрунтуються на результатах попереднього розвитку. Діяльність людинивеликою мірою залежить від багатства її пам'яті.
Усе, що людина безпосередньо відображає задопомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується,зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потребивикористовується в подальшій діяльності. Досвід є раціональним елементомпізнання, який забезпечує цілісне сприймання об'єктів дійсності (аперцепція) танадає процесові відображення динамічної характеристики. Без збереження слідівпопередніх вражень кожне відчуття і сприймання переживалося б як таке, щовиникло вперше.
Пам'ять забезпечує цілісність і розвитокособистості людини, посідає важливе місце в системі пізнавальної діяльності. Цеодна з форм психічного відображення, у пам'яті індивід може закріплювати,зберігати і відтворювати свій життєвий досвід. Завдяки пам'яті людина можеутримувати безліч змістових зв'язків між явищами світу; за її відсутностістворюються «болісні розриви» в усьому духовному житті людини, щоможе призвести до хворобливих явищ.
Пам'ять — характеристика пізнавальної функціїпсихіки, складова пізнавальної діяльності індивіда, причому не чуттєвої, а йраціональної. Вона виконує функцію накопичення, збереження і використаннянаслідків дії відчуттів, сприймання, мислення, уяви. Отже, пам'ять забезпечуєцілісність і розвиток особистості людини, посідає важливе місце в системіпізнавальної діяльності.
Пам'ять являє собою ряд складних психічнихпроцесів, активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати йвикористовувати потрібну інформацію. Пам'ять включає такі процеси: запам'ятовування,зберігання, забування та відтворення. Запам'ятовування пов'язане із засвоєннямі накопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтвореннязапам'ятованого. Регулярне використання досвіду в діяльності суб'єкта сприяєйого збереженню, а невикористання — забуванню.
Матеріальною основою процесів пам'яті єздатність мозку утворювати тимчасові нервові зв'язки, закріплювати йвідновлювати сліди минулих вражень. Ці сліди створюють можливість актуалізаціїситуації й відповідного збудження, коли подразника, який його викликав свогочасу безпосередньо, немає. Запам'ятовування і зберігання ґрунтуються наутворенні та закріпленні тимчасових нервових зв'язків, забування — на їхньомугальмуванні, відтворення — на їхньому відновленні.
Пам'ять включається в різні види людськоїдіяльності, в них формується і виявляється, ними й зумовлюються її особливостіта форми вияву. Ці особливості закріплюються, передаються генетично,розвиваючись у діяльності людини, являють певні властивості особистості йскладають окремі види пам'яті. Види пам'яті виділяють за такими критеріями:
залежно від того, що запам'ятовується івідтворюється, яка діяльність переважає, пам'ять розподіляють на рухову,емоційну, образну, словесно-логічну;
за тривалістю закріплення і збереженняматеріалу — на короткочасну (оперативну) й довгочасну;
залежно від того, як процеси пам'ятівключаються у структуру діяльності, як вони пов'язані з її цілями та засобами,- на мимовільну й довільну;
за усвідомленням (розумінням) змісту матеріалупам'яті — на смислову й механічну.
Особливістю пам'яті є те, що її складовівиступають водночас і як автономні процеси. Звичайно, можливе таке їхпоєднання, як-от у короткочасній пам'яті, коли всі процеси здійснюютьсяпослідовно, один за одним, і процес запам'ятовування одразу переходить узберігання, а невдовзі й у відтворення (застосування), як і в забування відразуж після використання. Однак у більшості випадків кожний із процесів пам'ятіможе здійснюватися самостійно. При цьому інші процеси можуть бути відстроченимив часі або й не відбутися зовсім. Школяр, вивчивши математику, не певен, щодесь використає набуті знання, крім школи.
Процеси пам'яті треба розглядати в єдності, іне тільки в зовнішніх зв'язках і взаємній зумовленості, а й у більш тіснихвідносинах взаємного проникнення і закономірних переходах одного процесу вінший. Зрештою, без запам'ятовування і збереження не може бути відтворення ізабування, бо треба щось запам'ятати, щоб потім відтворити чи забути. Отже,пам'ять являє собою складний, але єдиний і безперервний процес. Йогодетермінують і об'єднують діяльність особистості та її спрямованість надосягнення мети. Аналізуючи окремі процеси пам'яті, доводиться абстрагуватисявід зв'язків і визначати кожний з них за домінуючими ознаками.
Запам'ятовування — це закріплення образівсприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв'язків між ними через контактинових даних з набутим раніше досвідом. Процес запам'ятовування відбувається утрьох формах: відбиття, мимовільного й довільного запам'ятовування.
Первинне відбиття нерідко відіграє вирішальнуроль у запам'ятовуванні, становить основу для закріплення матеріалу. Іноді,посилюючись інтересом та емоціями, це викликає навіть ейдетичні образи — ціліснесприйняття предмета або явища, насичене подробицями.
Мимовільне запам'ятовування виступає якпродукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій або результатбагаторазового повторення. Це досить продуктивна форма запам'ятовування, яка дотого ж не вимагає спеціальних зусиль для засвоєння. Запам'ятовуванняздійснюється в процесі виконання завдань ніби саме по собі. Активно діючи зоб'єктами, людина мимохідь їх запам'ятовує. Якщо запам'ятовування ще йпов'язане з досягненням мети діяльності, то його ефективність значно зростає. Так,в експерименті учням протягувалось розв'язати серію простих арифметичнихприкладів, при цьому не ставилося завдання щось запам'ятати, а потімпропонувалося відтворити один з рядів чисел. Відповіді виявилися значноефективнішими, ніж при довільному запам'ятовуванні.
Незважаючи на ефективність мимовільногозапам'ятовування, провідною формою запам'ятовування вважається довільне. Вонодає змогу запам'ятати те, що треба в даний момент, і настільки, щоб забезпечитиуспіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Це вимагає часу й додатковихзусиль, проте забезпечує необхідний рівень готовності індивіда до виконанняпевних завдань. У процесі навчання іноді доводиться вдаватися до такоїспеціальної мнемічної діяльності, як заучування, щоб зберегти в пам'яті той чиінший матеріал. Щоб краще зберегти в пам'яті матеріал, учень повторює його,застосовує у своїй діяльності, логічно обробляє, вживає мнемотехнічні прийомита залучає інші види запам'ятовування (читання уголос) тощо.
Збереження — це процес утримання в пам'ятівідомостей, одержаних у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить відякості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам'яті в своїйдіяльності. Без використання матеріал пам'яті поступово забувається.
Забування — процес, протилежний збереженню, івиявляється він у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюєтьсяабо стає взагалі неможливою. Цей процес ґрунтується на явищі гальмуванняумовно-рефлекторних зв'язків під впливом різних чинників і згасання слідів, щоутворилися раніше.
Багато з того, що ми запам'ятовуємо, черездеякий час в більшій або меншій мірі забувається. Забування проявляється втому, що втрачається чіткість закріпленого в пам'яті матеріалу, зменшуєтьсяйого обсяг, виникають помилки при відтворенні, стає неможливим відтворення інеможливим і впізнавання. Останнє характеризує найбільший ступінь забування.
Фізіологічною основою забування є гальмуваннятимчасових нервових зв'язків. Забування може бути тривалим і тимчасовим. Тривалезабування виникає тоді, коли набуті людиною знання не використовуються з різнихпричин в наступній її роботі. Непідкріплення раніше набутого викликає згасальнегальмування тимчасових зв'язків, яке з часом і призводить до неможливості нелише його відтворення, а і впізнавання, тобто до повного, стійкого забування [8].
Однак і в такому випадку немає абсолютногозгасання слідів, а значить і абсолютного забування. Як доведено дослідами,згаслі рефлекси потребують для свого відновлення меншої кількості повторень,ніж для їх початкового утворення. Крім того, згаслі рефлекси можуть при певнихумовах розгальмовуватись. Цим пояснюються окремі факти несподіваноговідтворення того, що здавалося забутим. Так, одна людина в хворобливому станізаговорила німецькою мовою, якої вона навчалася багато років назад, бувши вполоні, і потім, довго не користуючись нею, здавалося, цілком її забула. Ясно,що для боротьби, з забуванням того, що повинно бути збережене і зміцнене внашій пам'яті, необхідно систематично здійснювати повторення.
Менш стійке, а також тимчасове забування можебути зв'язано з дією негативної індукції. Так, сильні сторонні подразники підчас заучування можуть або утруднювати утворення нових тимчасових нервовихзв’язків, знижуючи ефективність запам'ятання, або послаблювати, немовби «стирати»сліди раніше вироблених зв'язків і викликати тим самим забування. Таке забуванняможе бути зв'язаним з впливом попередньої діяльності на утворення тимчасовихзв'язків у наступній діяльності (проактивне, тобто наперед діюче, гальмування) і,навпаки, з негативним впливом наступної діяльності на вироблені зв'язки впопередній діяльності (ретроактивне, тобто назад діюче, гальмування). Проактивнеі ретроактивне гальмування особливо виявляються тоді, коли попередня абонаступна діяльність була складною або схожою за змістом.
Звідси випливають важливі педагогічні висновки.По-перше, при переході від роботи з одним матеріалом до роботи над іншимнеобхідно робити невеличку перерву, відпочити від розумової роботи. По-друге,потрібно готувати уроки один за одним, по можливості менш схожі змістом [4]. Цимправилом потрібно керуватись і при складанні розкладу уроків.
Проактивне і ретроактивне гальмуваннявиявляється і в межах якої-небудь однієї діяльності, зокрема в процесізаучування якого-небудь матеріалу. Відомо, що середина заучуваного матеріалузапам'ятовується гірше, ніж початок і кінець. Пояснюється це тим, що серединаматеріалу зазнає негативного впливу і проактивного і ретроактивного гальмування.Це явище проявляється тим більше, чим більшим за обсягом є заучуваний матеріал.Тому важливо середину матеріалу повторювати більшу кількість разів, ніж початокі кінець, і відповідно дозувати обсяг матеріалу.
З метою зменшення негативного впливупроактивного і ретроактивного гальмування необхідно при заучуваннідотримуватись розміреного, повільного темпу роботи. Щоб краще щось запам'ятати,потрібно тримати увагу на предметі-довший час, тоді тільки подразнення вмозкові закріплюється. Тимчасове забування може викликатись і позамежнимгальмуванням, яке настає внаслідок перенапруження коркових клітин. Цимпояснюється різке зниження продуктивності запам'ятання в стомленому стані.
Неможливість відтворення і навіть впізнаванняне завжди є показником повного забування. В навчальній роботі важливовідрізняти таке тимчасове забування від тривалого, яке може бути усунуте лишеповторенням. Іноді непорозуміння в оцінці вчителем знань учня бувають зв'язаніз тим, що він приймає тимчасове забування за тривале, не враховуючи умов, якимивоно викликане і в яких іноді може бути винним і сам учитель.
Згасання тимчасових нервових зв'язків іпов'язане з ним забування може протікати з різною швидкістю в залежності відряду умов [17]. Для тривалого збереження тимчасових нервових зв'язків маєзначення передусім ступінь їх виробленості, міцності. Чим менше вонизакріплені, тим скоріше вони згасають і навпаки. Отже, потрібно заучувати міцноматеріал з самого початку. Те, що міцно закріплене, довго зберігається і меншезабувається.
Швидкість згасання тимчасових нервовихзв'язків тісно пов'язана з характером підкріплення при їх утворенні. Чимсильніше це підкріплення, тим міцнішими є утворювані зв'язки і тим повільнішевони згасають. Цим пояснюється те, що наявність інтересу до закріплюваногоматеріалу веде до більш тривалого його збереження.
Забування є не тільки функцією часу. Подібнодо запам'ятовування і відтворення воно також має вибірковий характер. Матеріал,пов'язаний своїм змістом з потребами людини, з стійкими її інтересами,забувається повільніше. Багато з того, що має для людини особливо великежиттєве значення, зовсім не забувається.
Забування залежить від обсягу запам'ятовуваногоматеріалу. Як показують дослідження, процент збереження заученого матеріалупісля певного відрізку часу знаходиться в обернено пропорційній залежності дообсягу цього матеріалу при умові кількісно і якісно однакової роботи над ним. Взв'язку з цим дуже важливо дозувати навчальний матеріал, що дається учням длязапам'ятовування.
Однак забування не зводиться до чистокількісного зменшення обсягу раніше сприйнятого матеріалу. В процесі збереженняі відтворення закріплений в пам'яті матеріал піддається певним якісним змінам. Взв'язку з цим різні частини змісту матеріалу забуваються неоднаково [14].
Засобом боротьби з забуванням знань євикористання їх у дальшій навчальній діяльності, застосування їх на практиці. Відтворенняраніше запам’ятованого в контексті нових знань, пов'язаних з ним за змістом,його застосування при виконанні практичних завдань спричиняється не тільки дозбереження минулих знань, а й до більш глибокого їх засвоєння.
Обидва процеси — збереження і забування — перебуваютьу певній динамічній рівновазі. З одного боку, до пам'яті постійно надходятьнові матеріали запам'ятовування. Раніше засвоєні знання взаємодіють із новими,вступають у нові зв'язки, уточнюються і диференціюються, узагальнюються іперекодовуються. З іншого — матеріали пам'яті забуваються, стають непридатнимидля практичного використання. Досвід у свідомості успішно зберігається, якщовін поновлюється і збагачується, інакше дані досвіду втрачають сенс,притуплюються і зникають, коли боротьба цих двох процесів відбувається не накористь збереженню.
Відтворення — процес відновлення збереженогоматеріалу пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні — полягає упожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків.Розрізняють два види відтворення: впізнавання і згадування.
Впізнавання — це відтворення якого-небудьоб'єкта в умовах повторного його сприйняття. Побачивши людину вдруге, ми можемопригадати, що вже десь її бачили, а потім пригадати й характерні риси їїповедінки. Проте не завжди впізнавання повне і достатньо визначене. Часто мипереживаємо відчуття, що бачимо когось знайомого, але не можемо ототожнити йогоз певною людиною. Або впізнали саму людину, але не згадуємо всіх обставин,пов'язаних з нею.
Згадування — це відтворення попередньогодосвіду відповідно до змісту й завдань діяльності. Воно буває мимовільним (ненавмиснезгадування) або довільним, коли ставиться репродуктивне завдання, робитьсявольове зусилля, організуються спеціальні мнемічні дії [16].
Якщо матеріал добре запам'ятований і міцнозакріплений, то згадування проходить легко. Однак часом нам не вдається згадатищось потрібне одразу. Таке згадування вимагає напруження розумових зусиль,переборення труднощів і називається пригадуванням. При цьому людина вирішуєіноді досить складні мнемічні задачі, аналізує умови, обдумує логічні зв'язки,залучає все відоме, по-новому його впорядковує, глибше усвідомлює завдання,виявляє активність і наполегливість. Як один з різновидів відтворення виділяютьспогади — локалізовані в часі й просторі згадування людини про своє минулежиття, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами.1.2 Основні підходи до розвиткупроцесів запам’ятовування
На забезпечення міцності засвоєння навчальногоматеріалу на практиці спрямовано реалізацію всієї системи навчальної діяльностішколи. При цьому враховується, що наочне, показане, побачене на довшезберігається в пам’яті. Процес запам’ятовування проходить інтенсивніше приумові залучення дітей до активної мислительної діяльності, використання нимиоперацій порівняння, аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення. Ефективним упочаткових класах є своєчасне використання пам'яток, таблиць, інструкцій,зорових опор, які допомагають учням поступово, без перевантаження сприймати ізапам'ятовувати значущі об’єкти.
Доведено, що без міцно сформованих умінь інавичок з читання й письма, достатнього розвитку усного та писемного мовлення,без навичок швидких обчислень подальше навчання якщо й можливе, то пов'язане звеликими труднощами і для самих учнів, і для вчителів. У вимогах до кінцевихрезультатів засвоєння знань з кожного предмета вчитель повинен виділяти рівні: ознайомлення,запам'ятовування-відтворення, самостійного застосування. Те, що учень маєзасвоїти міцно, вимагає самостійного застосування знань або умінь.
Основним шляхом досягнення міцності і дієвостізнань є врахування і практична реалізація особливостей мнемічної діяльностімолодших школярів у навчально-виховному процесі.
Проблему розвитку процесів запам’ятовуваняможна співвіднести з компонентами навчального процесу таким чином (див. рис),оскільки всі ці проблемиспрямовані на один кінцевий результат — забезпечення успішності навчання в єдності розвитку і виховання учнів. Так самовзаємопов'язані і засоби досягнення результатів повноцінного навчання — активність і самостійність учнів, урахування їхніх вікових та індивідуальнихособливостей, забезпечення потреби в емоційній підтримці розумових зусиль.
 Цілі
міцність знань, умінь і навичок як основа і необхідний компонент всебічного розвитку особистості;
забезпечення цілісності навчально-виховного процесу через поступове і систематичне засвоєння навчального матеріалу;
природовідповідність навчання на засадах врахування мнемічних особливостей молодших школярів;
фізичне та емоційне благополуччя дітей у як наслідок міцних знань. Зміст
науковість, доступність, цікавість і значущість відомостей;
систематичність подачі навчального матеріалу;
наступність і перспективність навчальних уявлень Способи організації навчання
індивідуалізація і диференціація навчання;
взаємозв’язок навчання і розвитку через врахування і використання навчального матеріалу, доступного для засвоєння у молодшому шкільному віці;
мотиваційне забезпечення навчання через мнемічну діяльність;
навчальне співробітництво вчителя та учня у проектуванні і прогнозуванні кількості та якості запам’ятованого матеріалу;
наочність навчання на основі вікових особливостей мнемічної діяльності молодших школярів Результат навчання
міцність і дієвість знань, вмінь і навичок у сфері навчальної діяльності;
здатність до самонавчання та проведення пошуково-дослідничної діяльності
Проблема розвитку процесів запам’ятовуванняу структурі дидактичних понять
Основоположник наукової дидактики Я.А. Коменськийу своєму фундаментальному творі “Велика дидактика" серед інших педагогічнихпроблем виділив і проблему міцності (ґрунтовності) навчання. Міцності знаньможна досягти тоді:
“І. Коли ґрунтовно будуть розглядатися лише тіречі, які повинні дати користь.
ІІ. Займаючись, проте, всіма цими речами ужебез будь-якого винятку.
ІІІ. Коли всьому буде покладена міцна основа.
IV. Коли вказані основи будуть закладатисяглибоко.
V. Коли всі потім будуть спиратися тільки наці основи.
VI. Все, що треба розрізняти, повинне бутирозрізнювань з повною виразністю.
VII. Все наступне повинне спиратися напопереднє.
VIII. Все що зв’язане між собою, повинне бутизв’язане постійно.
IX. Все повинне бути розподілюване пропорційноміж розумом, пам’яттю і мовою.
X. Все повинне закріплюватися постійнимивправами".
Міцності засвоєння навчального матеріалуслужать вправи і повторення, що проводяться систематично.
Якщо в сучасних Коменському школах вербальненавчання, вправи і повторення були доведені майже до рівня дресирування іспрямовані головним чином на зазубрювання богословських книг і схоластичнихтворів, то він ставить перед вправами і повторенням нове завдання — глибокезасвоєння знань, засноване на свідомості і активності учнів. “Так як тількивправа робить людей тямущими в усіх речах… і тому здатними до всього, мивимагаємо, щоб в усіх класах учні вправлялись на практиці: в читанні і письмі,в повторенні і суперечках, в перекладах прямих і зворотних, в дискутах ідекламаціях тощо. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) органів чуття,б) розуму, в) пам‘яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, є) в голосі,ж) в норовах, з) в благочесті”.
Надаючи велике (і навіть дещо перебільшене) значеннявказівок і правил для здійснення цього принципу в навчанні: перші вправипочатківців повинні обертатися навколо відомого їм матеріалу; вправи слідпочинати з елементів, а не з виконання цілих робіт; вправи повинні відповідатисереднім здібностям учнів; вправи в повторення повинні мати місце доти, покиматеріал не розуміють всі; вправи і повторення повинні проводитися систематично.
Коменський рекомендував учителям після викладуматеріалу пропонувати кільком учням повторити його в тому ж порядку, як начебтовони самі вчителі, пояснити правила тими ж прикладами. Доцільно спочатку цепропонувати більш сильним, для того, щоб слабші потім легше могли наслідуватиїх.
З цих положень і вказівок добре видно, щоКоменський вправу і повторення повністю підпорядковує завданню свідомого іміцного засвоєння знань учнями.
К.Д. Ушинський писав, що навчання повинновідзначатися ґрунтовністю, міцністю.
“Чим міцніший фундаменти знань і ідей в душіучня, — підкреслював він, — тим більшу і міцнішу будівлю можна потім звести нацьому фундаменті".
Головний засіб вироблення в учнів міцних знаньвін бачив насамперед у повтореннях і вправах. Тому від того, наскількиправильно вони організовані залежить ступінь міцності знань.
Надаючи великого значення міцномузапам’ятовуванню, Ушинський розробляє правила, якими слід керуватися учителевів його роботі для забезпечення міцного закріплення в пам’яті учнів необхіднихзнань, умінь.
Найбільш детально виклав він правилаповторення, які відіграють, як відомо, головну роль у закріпленні ранішепройденого матеріалу:
нове в навчанні слід починати після повтореннястарого;
повторювати слід не тільки те, що пройдененедавно, але й матеріал, що вивчався давно;
не відмовляючись від пасивного повторення, щополягає в тому, що учень знову сприймає те, що сприймав вже раніше, перевагуслід віддати активному повторенню, яке полягає в тому, що учень самостійно, несприймаючи вражень із зовнішнього світу, відтворює в самому собі слідисприйняття ним раніше уявлень, так як активне повторення вимагає більшої уваги,самостійності, залишає більш глибокий слід в мозку;
чим менший вік учнів, тим частіше слідвдаватись до повторень;
коли діти утруднюються відтворити в пам’ятіте, що вивчалось раніше, не слід спішити з підказками;
при повторенні не слід надривати пам’яті;
повторення насамперед повинно мати на меті невідтворення в пам’яті вже забутого, а попередження забування;
повторюючи постійно старе і при кожномуповторенні, додаючи трохи нового, дитина міцно засвоює величезну кількістьфактів.
На важливість міцного засвоєння знань вказувавВ.О. Сухомлинський. “Ваше найважливіше завдання, — писав він, звертаючись довчителів початкових класів, — закласти міцний фундамент знань. Настількиміцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба було думатипро фундамент". Розглянемо різні підходи до трактування проблеми розвиткупроцесів запам’ятовування у школярів у процесі навчання у підручниках зпедагогіки (див. табл.1).

Таблиця 1
Основні підходи до розвитку процесівзапам’ятовування у школярів№ п/п Автор, назва посібника
Основні положення
щодо трактування даної проблеми 1.
Данилов М. А.,
Есипов Б.П.
Дидактика
(С. 201-203)
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає необхідність такої постановки навчання, при якій основний матеріал всіх навчальних предметів ґрунтовно вивчається і учні завжди в стані відтворити його в пам’яті і використати його як у навчальних, так і в практичних цілях.
Знання учнів тим міцніші, чим багатший і різноманітніший запас наочних образів, яскравих прикладів.
Міцності знань досягають і завдяки спеціальній роботі щодо запам’ятовування і заучування навчального матеріалу.
Важливо на початку навчального року відновити знання учнів і повторити основний матеріал, що вивчали у минулому навчальному році.
У міру оволодіння учнями певним кругом знань, умінь і навичок доцільно проводити самостійну роботу школярів, що вимагає від них самостійного підходу до розв’язання питань, що виникають, прояву ініціативи і творчості.
Міцності знань досягають активною мислительною діяльністю учнів при їх повторенні. 2. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — М.: Просвещение, 1982. — 319 с.
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів висуває необхідність міцного оволодіння учнями змістом навчання при оптимальному напруженні всіх їх пізнавальних сил. Розв'язання цієї проблеми у сучасному розумінні повинне бути зв’язане з принципом свідомості, запам’ятовувати учень повинен свідомо засвоєне, добре осмислене.
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів вимагає, щоб у навчанні гармонійно поєднувалась робота довільної і мимовільної пам’яті.
Сам процес навчання повинен бути організований так, щоб значна частина навчального матеріалу засвоювалась і закріплювалась на уроці. Цьому сприяє яскравий емоційний виклад знань учителем, уміле використання наочних посібників, технічних засобів, дидактичних ігор, елементів проблемного навчання і ін.
Щоб звільнити учнів від заучування матеріалу, що має допоміжний, довідковий характер, необхідно систематично привчати їх користуватися різними довідниками.
Важливим дидактичним засобом, що сприяє свідомому і міцному засвоєнню змісту освіти, є контроль і самоконтроль. 3.
Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка
(С.159).
Автори А.М. Олексюк, В.І. Помагайба.
Проблема ґрунтовності навчання.
Ґрунтовне навчання — це знання глибоко усвідомлені, систематичні, тісно пов’язані з практикою і міцно закріплені в пам’яті.
Істотними ознаками ґрунтовних знань є також їхня точність, доказовість і відповідна до кожного ступеня освіти повнота.
Ґрунтовного засвоєння знань не може бути без міцного їх запам’ятовування.
Ґрунтовність навчання залежить від сили і характеру мотивів учіння, від міри усвідомлення і прийняття учнями цілей навчальної діяльності, від міри активності останньої, самостійності думки, від уміння вчителя зіпертися на значимість знань для учнів, відчуття потреби в них, від бажання й уміння застосовувати знання практично. 4.
Дидактика современной школы / Под ред.В.А. Они-щука (с.50-51).
Автор В.О. Онищук.
Проблема розвитку процесів запам’ятовування полягає в тому, щоб забезпечити учням оптимальні умови для глибокого осмислення виучуваних факторів і узагальнень, способів виконання дій, для міцного засвоєння основних понять, законів, теорій, формування навичок і умінь для застосування їх на практиці.
Важливими засобами забезпечення міцності знань є виділення головного у виучуваному матеріалі, концентрація на ньому основної уваги учнів, осмислення його, розкриття суті виучуваних явищ, заучування, запам’ятовування головного як в розгорнутому виді, так і у виді схем, моделей, повторення, узагальнення і систематизація знань. 5.
О.Я. Савченко.
Дидактика початкової школи (С.100-101).
Без міцно сформованих умінь і навичок з читання й письма, достатнього розвитку усного та письмового мовлення, без навичок швидких обчислень подальше навчання якщо й можливе, то пов’язане з великими труднощами і для самих учнів, і для вчителів.
Основні шляхи досягнення міцності знань: формування позитивних мотивів учіння, диференціація вимог до рівня запам’ятовування того чи іншого матеріалу. Знання міцніші, коли діти активно сприймають матеріал, самостійно його засвоюють у різноманітних вправах. Дуже сприяють цьому і опора на образні уявлення, і стимулювання інтелектуальних почуттів.
Ефективним у початкових класах є своєчасне використання пам’яток, таблиць, інструкцій, зорових опор.
Без правильно організованого повторення і закріплення навчального матеріалу неможливо його міцно засвоїти, точно, швидко відтворити. 6.
М.М. Фіцула
Педагогіка
(С.115-116)
Головна ознака міцності — свідоме і ґрунтовне засвоєння найістотніших фактів, понять, ідей, законів, правил, глибоке розуміння істотних ознак і сторінок предметів та явищ, зв’язків і відношень між ними і всередині них.
Реалізація цього принципу передбачає: повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам’ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим; активізація учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); нове групування матеріалу з метою його систематизації; виділення при повторенні головних ідей; використання в процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів, вправ; самостійну роботу щодо творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для їх трактування з нової точки зору. 7.
В.В. Ягупов
Педагогіка
(С.312-313).
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає:
повторення навчального матеріалу за розділами та структурними смисловими частинами;
запам’ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим;
використання учнями під час повторення матеріалу прийомів активізації навчально-пізнавальної діяльності;
постійна систематизація навчального матеріалу; виокремлення його основних ідей, смислових логічних структур;
використання самостійної роботи для повторення і поглиблення матеріалу, що вивчається;
використання вивченого матеріалу в професійній діяльності;
постійне поповнення знань, удосконалення практичних навичок і вмінь. 8.
Мойсею Н. Є.
Педагогіка
(С.238-239).
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу.
Реалізація проблеми вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, їх повторення і систематизації.
Деякі правила:
Ніщо не слід змушувати вивчати напам'ять, крім того, що добре сприйнято розумом (Я.А. Коменський).
Не слід повторювати вивчене за схемою безпосереднього вивчення: дайте можливість учням розглянути матеріал з різних сторін і точок зору.
3. Міцність запам'ятовування інформації, набута у формі логічних структур, вища міцності розрізнених знань; закріплювати необхідно знання, представлені логічно цілісними структурами.
Застосовуйте сучасні засоби та методи контролю, користуйтесь діагностичними засобами виявлення і виміру зрушень у розвиткові учнів.
5. Привчайте учнів контролювати процес і результати власної праці. 9.
Волкова Н.П.
Педагогіка
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь і навичок.
Педагогічна теорія та практика виробили багато прийомів реалізації його в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок; повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами; запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам’яті, мислення учнів під час повторення, групування матеріалу з метою систематизації; акцентування при повторенні на основних ідеях, використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для повного їх трактування. 10.
Кузьмінський А. І.,
Омеляненко В.Л.
Педагогіка
(С.104-105).
Навчання має сенс, якщо учні ґрунтовно засвоюють необхідні знання, на основі яких у них формуються уміння та навички. Ґрунтовними знаннями слід вважати такі, які добре усвідомлені, систематизовані, пов'язані з практикою, стають надбанням довготривалої пам'яті. Добре засвоєні знання є не лише ті, що включені у фонд пам'яті, а передусім ті, що стали інструментом мислительної діяльності. Міцне засвоєння головного, суттєвого, що є передумовою подальшого просування у навчальному процесі, приносить радість учневі, стимулює пізнавальну діяльність, виступає важливим фактором інтелектуального розвитку.
Правила забезпечення ґрунтовності знань такі.
Пам'ятайте, що людина має природну здатність забувати.
Щоб знання стали ґрунтовними, постійно дбайте про їх підкріплення.
Нові знання систематично використовуйте у різноманітних навчальних ситуаціях.
Ґрунтовність знань, формування їх на основі умінь і навичок — результат самостійної розумової праці кожного учня. Створюйте оптимальні умови для праці кожного вихованця, помічайте перші успіхи, заохочуйте.
Озброюйте учнів методами і прийомами самостійної навчальної роботи.
Спонукайте до міцного засвоєння того навчального матеріалу, який є ґрунтом для наступних кроків у пізнавальній діяльності.
Зважайте на потенційні розумові можливості кожного учня і на цій основі визначайте види й обсяг навчального матеріалу для запам'ятання.
Якомога частіше залучайте учнів до різних видів навчальної діяльності.
Домагайтесь від учнів достатнього рівня ґрунтовності знань, умінь і навичок шляхом організації самостійної праці і лише потім спонукайте до їх відтворення.
Озброюйте учнів технікою розумової праці.
10. Створюйте на уроці вдалі ситуації, які сприяють формуванню позитивних емоцій вихованців. Постійно підтримуйте
мажорний тон: це сприяє кращому запам’ятанню навчального матеріалу.
11. Систематично й об'єктивно оцінюйте результати навчальної праці учнів. 11.
Подласый И.П.
Педагогика
(С.454-457).
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів закріплює емпіричні і теоретичні закономірності: засвоєння змісту освіти і розвиток пізнавальних сил дитини — дві взаємозв’язані сторони процесу навчання;
Міцність засвоєння учнями навчального матеріалу залежить не тільки від об’єктивних факторів: змісту і структури цього матеріалу, але також і від суб’єктивного ставлення учнів до даного навчального матеріалу, навчання, вчителя; міцність засвоєння знань учнями обумовлюється організацією навчання, а також залежить від часу навчання.
Автор наводить 28 нових правил навчання, що розкривають дану проблему. Наведемо окремі з них.
1. Не допускати перевантаження пам’яті в ущерб мисленню.
2. Запобігайте закріпленню в пам’яті неправильно сприйнятого або того, що учень не зрозумів.
3. Щоб звільнити учнів від заучування матеріалу, що має допоміжний характер, привчайте їх користуватися різними довідниками-словниками, енциклопедіями і т. ін.
4. Матеріал, який потрібно запам’ятати, повинен бути вміщений в короткі ряди.
5. Пам’ятайте, що забування вивченого найбільш інтенсивно йде зразу ж після навчання, тому час і частина повторень повинна бути узгоджена з психологічними закономірностями забування.
6. Частота повторень повинна відповідати кривій забування.
7. Контролюйте внутрішні і зовнішні фактори, що відволікають увагу учнів.
8. Сформуйте інтерес і позитивне ставлення учнів до навчання.
9. Використовуйте диференційований підхід до вивчення навчального матеріалу.
10. Повторення і закріплення вивченого проводьте так, щоб активізувати не тільки пам'ять, але і мислення, і почуття учнів.
11. Під час вправляння запобігайте втомлюваності учнів.
12. Важливою формою зміцнення знань є їх самостійне повторення учнями. 12.
Дмитриев А.Е.,
Фатеева Н. И.,
Львов М.Р.
Дидактика (С.83-86).
Проблема розвитку процесів запам’ятовування у школярів означає свідоме, ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу, вільне його відтворення і застосування на практиці. Принцип міцності у навчанні зв’язаний з діяльністю пам’яті, з її вдосконалення і розвитком.
Необхідно враховувати особливості дитячої пам’яті.
Необхідно навчати молодших школярів прийомів осмисленого запам’ятовування:
1) читання, ознайомлення;
2) осмислене групування матеріалу, розчленування на смислові одиниці;
3) складання плану;
4) відтворення з вибірковим читанням;
5) усунення помилок;
6) закріплення, повторення цілісності тексту.
Потрібно вправляти дітей у поєднанні закріплення знань з безпомилковим виконанням практичних дій, у застосуванні знань у нових умовах і різних ситуаціях.
Органічною частиною закріплення і повторення навчального матеріалу повинна стати організація самими учнями результатів навчання. Доцільно широко використовувати такі карточки, відповіді до вправ, таблиці, схеми, довідники, словники, пам’ятки, кадри діафільмів, діапозитивів.
Співставляючи різні трактування проблемирозвитку процесів запам’ятовування у школярів, доцільно відзначити деякі їххарактерні особливості. В основному всі автори, говорячи про шляхи реалізаціїданої проблеми, вказують на важливість повторення, закріплення навчальногоматеріалу, формування позитивних мотивів навчання, активізацію пізнавальноїдіяльності учнів у процесі навчання та ін.1.3 Розвиток процесів запам’ятовуванняу масовому педагогічному досвіді
З метою вивчення шляхів реалізації проблемирозвитку процесів запам’ятовування у школярів у масовому педагогічному досвідінами проведено спостереження уроків, анкетування вчителів початкових класів,проаналізовано нормативні документи, навчальні посібники для вчителів,журнальні публікації.
У програмах для початкових класів виділенорозділ “Основні навчальні досягнення на кінець року". Зміст цього розділуслужить основою для виділення тих знань і вмінь, які учні повинні засвоїтиміцно. У таблиці 2 і 3 такі вимоги подано з української мови (2 клас) іматематики (2 клас).
На кінець навчального року в учнів 2 класуслід перевірити сформованість таких умінь:
слухати і розуміти після одногопрослуховування текст, звучання якого триває 2-3 хв;
створювати діалог на задану тему (3-4 реплікина кожного учасника, без урахування етикетних формул початку і завершеннярозмови); другим учасником діалогу може бути інший учень або учитель;
усно переказувати текст обсягом 40-50 слів зопорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
читати вголос цілими словами; правильноінтонувати різні за мстою висловлювання речення, речення в діалозі; розумітипрочитане;
скласти і записати 2 зв'язаних між собоюречення за змістом малюнка (враховується зміст і граматична правильністьпобудови речення); упорядкувати і записати деформований текст з 3-4 речень;
дібрати до тексту заголовок і записати його; удосконалититекст із часто повторюваними словами шляхом їх заміни лексичними синонімами (безтерміна) та словами він, вона, воно, вони, цей, ця, це, ці в різнихформах;
розрізнювати розповідні, питальні іспонукальні речення, правильно їх інтонувати; самостійно складати задані типи речень;поширювати речення за поданими питаннями;
розрізнювати в усному мовленні речення — питальні,спонукальні і розповідні; інтонаційно правильно читати такі речення;
поділити ряд слів на 2 групи за смисловоюознакою; доповнити кожну групу 2 — 3 словами;
дібрати 4-6 слів, які відповідають на різніпитання (хто? що? який? яка? яке? що робить? що роблять? і ін.);
пов'язати між собою два слова словами на,в, під, і, але або без них;
списати текст (30-40 слів) з друкованого аборукописного шрифту, дотримуючись правил каліграфії, перевірити, виправитидопущені помилки;
писати під диктовку текст із 30-40 слів,написання яких здійснюється за фонетичним принципом та за вивченими правилами,у тому числі слів, передбачених програмою 1-2 класів для запам'ятання (іншіслова записуються вчителем на дошці);
прочитати алфавіт (напам'ять або з запису),правильно називаючи букви;
вимовити слово так, щоб чітко було чутинаголошений звук;
правильно називати слова, вимову і правописяких треба запам'ятати; записати ці слова (3-5 слів);
розташувати 5-6 слів за алфавітом зорієнтацією на першу літеру (дозволяється використовувати алфавіт).
Слова, значення, вимову і написання яких учніповинні засвоїти:
Батьківщина, ведмідь, вересень, вулиця,герой, диктант, диван, дитина, духмяний, дятел, жайворонок, завдання, заєць, календар,килим, медаль, метро, неділя, ознака, шістнадцять, шофер, ясен.
Основні вимоги до знань і вмінь учнів накінець навчального року
Українська мова, 2 клас
Учні повинні знати:
назви і послідовність натуральних чисел від 1до 100, місце 0 в розширеному ряді, десятковий склад чисел;
переставну властивість додавання;
назви компонентів дій множення і ділення,взаємозв'язки дій множення і ділення;
одиниці довжини, вартості, часу, маси,співвідношення між одиницями довжини, вартості, часу.
Учні повинні вміти:
читати, записувати і порівнювати числа від 1до 100;
записувати двоцифрові числа у вигляді сумирозрядних доданків;
читати і записувати найпростіші вирази (сума,різниця, добуток, частка);
знаходити значення числових виразів на дві дії;
усно і письмово виконувати дії додавання івіднімання в межах 100;
знаходити значення виразу з однією змінною призаданих значеннях змінної;
розв'язувати прості і складені задачі на 1-2дії;
складати задачі за життєвими ситуаціями,моделями та схематичними зображеннями;
записувати задачі арифметичними діями тавиразами;
складати обернені задачі до простих задач;
знаходити геометричні фігури на моделях,малюнках та навколишніх предметах;
вимірювати і креслити відрізки (в цілихсантиметрах), знаходити периметр многокутника, будувати прямокутник на папері уклітинку.
У ході педагогічної практики нами відвідано 40уроків у вчителів початкових класів і проаналізовано їх з точки зору реалізаціїпринципу міцності навчання. Результати аналізу дають можливість констатувати,що певна робота щодо формування міцності знань учнів на уроках проводиться; вчителівикористовують вправи на повторення і закріплення навчального матеріалу,використовують ігрові ситуації, цікаві завдання та ін. Проте ця роботапроводиться епізодично, не має систематичного спрямування. Учителі не озброюютьмолодших школярів спеціальними прийомами заучування матеріалу напам’ять, рідковикористовують різні опорні схеми, таблиці при вивченні навчального матеріалу.
Нами проведено анкетне опитування вчителівпочаткових класів (див. додаток А). Результати анкетного опитуваннявчителів початкових класів показали, що більшість учителів (88%) правильноорієнтуються у визначенні основного матеріалу, який діти повинні міцно засвоїти- це зміст розділу навчальної програми “Учні повинні знати", “Учні повиннівміти". Щодо відповіді на запитання анкети “Які Ви використовуєте способиформування в учнів міцних знань? ”, то 80% вчителів назвали вправи, 20% — схеми,таблиці, алгоритми, 10% — цікаві завдання. Щодо характеру вправ, які вчителівикористовують на етапі закріплення і повторення навчального матеріалу, товчителі віддали перевагу вправам репродуктивного характеру (60%). Відноснозапитання “Як Ви вчите учнів заучувати вірш напам’ять? ”, то вчителі назвалибагаторазове перечитування вірша.
Аналіз навчальних посібників для вчителівпочаткових класів показав, що їх автори в основному звертають увагу наформування міцності знань і умінь учнів. Це, зокрема, вправи на повторення,закріплення навчального матеріалу, завдання ігрового характеру, схеми. Проте уданих навчальних посібниках недостатньо розкриті методичні особливості роботинад формуванням міцності знань і вмінь молодших школярів.
Нами проаналізовано передовий педагогічнийдосвід роботи вчителі з даної проблеми. Заслуговує на увагу досвід роботиЗаслуженого вчителя України С.П. Логачевської з проблеми диференціаціїнавчальних завдань на уроках у початкових класах. На основі вивчення рівняпідготовленості та розвитку кожного учня, його індивідуальних особливостей, учителькаумовно ділить клас на три групи. Диференціація навчальної роботи на етапізакріплення навчального матеріалу здійснюється у такій послідовності. На Іетапі сильні учні виконують основне завдання, середнім надається певна допомога(вказівка на зразок способу дії, пам’ятки, додаткова конкретизація, допоміжнізапитання та ін.), а слабші працюють з учителем. На ІІ етапі сильні учнівиконують творче завдання, середні — основне, слабші — завдання з певною міроюдопомоги. На ІІІ етапі сильні учні працюють над виконанням цікавого завдання,середні — творчого завдання, а слабші учні виконують основне завдання. На ІVетапі всі учні виконують спільне завдання.
Схема поетапної диференціації навчальноїроботи на етапі закріплення навчального матеріалу І етап ІІ етап ІІІ етап ІV етап І в. основне завдання
творче
завдання
цікаве
завдання
спільне
завдання ІІ в. міра допомоги основне завдання
творче
завдання ІІІ в. з учителем міра допомоги основне завдання
Цікавий досвід роботи з використання опорнихсхем і таблиць на уроках математики має вчителька С. Костогриз (ЗОШ №239 м. Києва).
Залучити кожного учня до активної діяльностіна всіх етапах уроку, сформувати поняття, стійкі навички допомагають опорнісхеми. Дуже важливо, щоб вони не висіли, як плакати, а постійно підключалися дороботи на уроці. Краще розташовувати їх у правому верхньому кутку дошки. Колиучень відповідає на запитання вчителя, користуючись опорою, зникає скутість,страх помилитися. Схема стає алгоритмом міркування й доказу, а вся увага спрямовуєтьсяна суть, міркування, усвідомлення залежностей і зв'язків. З огляду на цевчитель пропонує декілька опорних схем, які використовує на уроках математики.
4 +  = 6
 
При додаванні:
дивись на останнє число;
пригадай склад цього числа.
8 — □= 5
При відніманні:
дивись на перше число;
пригадай склад цього числа.
Використання ігрових ситуацій на уроках сприяєпідвищенню в учнів інтересу до вивчення навчального матеріалу, що позитивновпливає на міцність запам’ятовування навчального матеріалу. Вміло використовуєтакі завдання вчитель-методист О. Смоглій (ЗОШ №2 м. Царгорода Вінницької обл.).Зокрема, на уроках математики у процесі вивчення навчального матеріалу вонавикористовує такі ігрові ситуації та ігри.
1. Наведи порядок.
Мета: закріпити вміння і навички порівнювати иупорядковувати предмети за розміром.
Обладнання: набірне полотно, картки іззображенням одних і тих самих предметів — ведмедів, стрічок, книжок, будинків,- що розрізняються тільки за розмірами.
Діти з кожної команди упорядковують групиоднакових предметів у певному порядку, наприклад, стрічок — від найдовшої донайкоротшої, книг — від найтовстішої до найтоншої, будинків — від найбільшогодо найменшого.
2. Зумій подолати і вийти з крутихлабіринтів.
Мета: закріпити вивчений матеріал з простихарифметичних дій.
Участь беруть усі учні класу. На дошцізаписано: 12 3 4 5=2
Необхідно знайти правильний вихід.
Для цього треба використати дужки, математичнідії: "+", "-", "•", ": ".
Правильна відповідь: (1 +2 + 3 + 4): 5 = 2.
Завдання, метою яких є розвитоклогічно-образного мислення молодших школярів.
Розстав правильно стільці.
Завдання. Поставити у кімнаті 2 стільці так,щоб біля кожної стіни стояло по 1 стільцю.

/>
Завдання. Розмістити 5 стільців так, щоб білякожної з чотирьох стін стояло по 2 стільці.
/>
Добрий досвід роботи у використанні цікавихігор на уроках має вчителька Т. Бойченко (Троїцька ЗОШ Любашівського р-нуОдеської обл.). Так, наприклад, на уроках математики з метою формування міцнихобчислювальних умінь і навичок, вона використовує такі ігри:
Гра «Хто швидше?»
На дошці у 2 стовпчики записано прикладитабличного множення, а між ними — результати.2 учні з'єднують свої приклади зправильним результатом за допомогою стрілок.
      18
      16
2-3273-4
2-7183-7
2-8213-9
2-9143-6
     12
      6
 
Гра «Назви „сусідів“.
Учасники стають у коло, в центрі якого — ведучийз м'ячем. Він кидає м'яч кожному учневі і називає будь-яке число у межахвивчених. Той, хто піймав м'яч, повинен назвати „сусідів“ названогочисла.
Числа можна називати у довільному порядку,повторювати їх. Той, хто неправильно назвав „сусідів“, вибуває з гри.
Гру можна проводити і без ведучого. Один ученькидає м'яч іншому і називає число. Той, хто спіймав м'яч, називає потрібнічисла і кидає м'яч іншому гравцеві.
Ведучий: 5, 7, 9, 12, 22.
Гравець: 4, 6; 6, 8; 8, 10; 11, 13; 21, 23.
Гра „Назви число“.
Дітей ділимо на 2 команди і шикуємо у два ряди.Вчитель називає одноцифрове число, таблиця множення якого вивчається, наприклад,
4. Учні кожної команди по черзі називаютьчисла — результати множення 4 на 2, 3, 4, 5 і так далі, виступаючи щоразу накрок уперед. За кожний „правильний крок“ учень одержує очко.
За даним прикладом називають числа: 8, 12, 16,20, 24, 28, 32, 36, 40.
Виграє команда, яка в сумі набере найбільшеочок.
Старший учитель В. Піонт (ЗОШ №26 м. Києва) вмілоорганізовує навчальну роботу учнів у процесі закріплення навчального матеріалу.Так, наприклад, при вивченні теми “Закріплення правопису слів з ненаголошенимиголосними [е], [и] в корені слова» вона використовує такі види роботи:
Грамоти не знаю, а цілий рік пишу. (Перо).
Лід на річках, сніг на полях, віхола гуляє,коли це буває? (Зимою).
У темнім лісі проживає, гарний хвіст пухнастиймає. їй на місці не сидиться,
А як звуть її? (Лисиця).
Всі ми в шапочках-брилях заховалися в кущах. (Гриби).
Ніхто їх не лякає, а вони тремтять. (Листочки).
Хто на зиму роздягається, а на літо одягається?(Дерева).
Кольорове коромисло через річку повисло. (Веселка).
Вчителька читає загадку, діти записують тількивідгадки.
Завдання.
Поставити наголос;
виділити ненаголошені [є, и] в корені;
зробити звуко-буквений аналіз слова зимою.
Отже, перевіримо. Яким правилом скористаємося?
Таким чином, аналіз навчальних програм дляпочаткових класів, навчально-методичної літератури для вчителів передовогопедагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів показав, що проблемаформування в учнів процесів запам’ятовування у школярів знайшла в основномуналежне відображення. Проте у масовому педагогічному досвіді ця проблемапотребує свого розв’язання.
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота2.1 Шляхи розвитку процесівзапам’ятовування в учнів
Міцне засвоєння знань, умінь і навичокреалізується на всіх етапах процесу навчання і знаходиться у прямій залежностівід ступеня їх первинного сприймання, глибокого осмислення, закріплення,повторення, використання диференційованих завдань, цікавих завдань,застосування на практиці, перевірки самими учнями результатів навчання.
1. Повторення навчального матеріалу.
У процесі засвоєння знань важливо дбати нетільки про якість розумових операцій, а й про тривалість збереження в пам'ятірезультатів праці, адже без міцних знань не може бути й мови про розвитокдитини: мислення і пам'ять тісно взаємопов'язані [3, 98]. Серед засобів, якізабезпечують міцність знань, умінь і навичок, повторенню належить винятковароль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: запобігаєзабуванню вивченого; допомагає актуалізувати здобуті раніше знання дляуспішного і якісного усвідомлення нового навчального матеріалу; дає змогусформувати й удосконалити практичні навички й уміння, уточнити і поглибитизасвоєне, узагальнити і систематизувати знання, виявити та ліквідуватипрогалини у знаннях і вміннях учнів.
У дидактиці встановлено, що засвоєннянавчального матеріалу має концентрований характер, за якого знання переходять укороткотривалу (оперативну) пам'ять, де інформація зберігається протягомобмеженого інтервалу часу і лише частково переходить у довготривалу пам'ять. Отже,більшість засвоєного навчального матеріалу поступово забувається. Тому, щобзапобігти забуванню, необхідно перевести знання у довготривалу пам'ять, тобтоздійснити запам'ятовування, що вимагає організації різних видів повторення.
Проаналізувавши різні підходи до здійсненнякласифікації видів повторення (М.А. Данилов, Б.П. Єсипов, Л.І. Мартинова, Л.Д. Ніколенко,О.Я. Савченко, С.Х. Чавдаров, М.П. Щербов) і виходячи з вимог до організаціїнавчального процесу в сучасній початковій школі, пропонуємо класифікацію цьоговажливого компонента навчальної діяльності молодших школярів, адаптовану намидо нової мети і функцій початкової освіти:
1) вступне;
2) поточне: пояснювальне, супровідне,самостійне;
3) закріплювальне;
4) удосконалювальне: тренувальне,коригувальне, поглиблювальне, узагальнювальне;
5) підсумкове.
Встановлено, що кожний із зазначених видів повтореннямає свою мету. Однак усі види тісно пов'язані між собою і складають усукупності цілісну систему. Розглянемо особливості вступного повторення.
Відомо, що новий навчальний рік завждирозпочинається з повторення матеріалу, який вивчався у попередньому класі. Необхідністьповторення на початку навчального року зумовлена тим, що учні за час літніхканікул забувають частину набутих знань, які необхідні для опрацювання новогоматеріалу. Встановлено, що повторення на початку навчального року мобілізує доактивного процесу сприйняття, поновлює знання в пам'яті учнів і готує їх дозасвоєння нового програмового матеріалу на основі вивченого.
Цей вид повторення здійснюється як наспеціальних вступних уроках, так і на кожному уроці, ставши його складовимелементом. Однак вступне повторення особливо виправдовує себе на початкунавчального року.
Отже, процес сприйняття і засвоєння новихзнань на основі попереднього досвіду, запасу знань та залежно від психічногостану дітей у момент сприйняття називається вступним повторенням, абоаперцептивним (аперцепція) повторенням (Л.Д. Ніколенко).
Слід зауважити, що чим молодші учні, тим меншеу них знань і досвіду, тим вагоміше місце в педагогічному процесі повинна займатиаперцепція. Частина набутих протягом навчального року знань і навичок за часлітньої перерви забувається, втрачається. Зникають, зокрема, ті навички, якіпотрібні для напруженої самостійної роботи, наприклад, під час виконання вправ,письмових робіт тощо.
Повторення на початку навчального року єосновою для запобігання прогалинам у знаннях, мобілізації сил та знань,активізації мислення та діяльності учнів, успішного сприймання і міцногозасвоєння нового навчального матеріалу.
Розглянемо особливості поточного повторення.
У процесі сприймання нового навчальногоматеріалу учні повинні його усвідомити і запам'ятати. Однак пояснення вчителяще не забезпечує усвідомлення, осмислення і запам’ятовування учнями новихпонять і термінів. Окремі з них частково усвідомлюють пояснення, алезапам'ятовують лише фрагменти з нього. Частина дітей здебільшого зовсім нерозуміє пояснення. У навчальному процесі молодших школярів таке явище можнаспостерігати досить часто, особливо у процесі вивчення теоретичного матеріалу зукраїнської мови та математики. Тому на етапі сприймання, усвідомлення іпервинного запам'ятовування учнями нового навчального матеріалу необхідно, крімінших способів, організовувати поточне повторення.
Основне завдання поточного повторення — запобігти забуванню вивченого, забезпечити тісний зв'язок нового навчальногоматеріалу з раніше вивченим. На думку дослідників, поточне повторення занезначної затрати сил і часу дає ефективніші результати, ніж інші видиповторення [2, 55]. Цей вид повторення застосовується, коли новий навчальнийматеріал органічно поєднує в собі у тій чи іншій формі елементи ранішевивченого, на яких акцентується увага учнів, або коли з викладом новогоматеріалу пов'язуються відповідні місця з раніше опрацьованого. Залежно відцього, поточне повторення може бути пояснювальним і супровідним.
До пояснювального повторення вдаються тоді,коли у змісті навчального матеріалу є достатня кількість елементів старихзнань, що служать опорою для створення необхідних асоціацій. При пояснювальномуповторенні кожний наступний етап викладання охоплює щойно пройдені, але ще недосить засвоєні елементи. Чим молодші учні, тим частіше потрібно застосовуватипояснювальне повторення. Це забезпечує певну неперервність процесу, сприяючинадійному просуванню учнів у знаннях.
Пояснювальне повторення потребує від учителябудувати пояснення навчального матеріалу так, щоб основні його терміни, факти,визначення повторювалися кілька разів через певні інтервали часу. Для цьогоучитель повертається до цих елементів, повторюючи і висвітлюючи їх із новоїточки зору, у нових, змінених ситуаціях та комбінаціях.
Ефективним способом пояснювального повторенняє вступні вправи, які передбачають завдання на осмислення, усвідомлення іпервинне запам'ятовування понять, правил, законів, положень (логічні вправи); таякі є першими спробами застосувати Ш правила на практиці у поєднанні зпоясненням, обґрунтуванням своєї відповіді (пробні вправи). Зазначені вправиоб'єднують такі мислительні операції, як порівняння, узагальнення,систематизація.
Наприклад, у процесі вивчення теми «Загальнепоняття про іменник» третьокласники повинні усвідомити і запам'ятатиістотні ознаки виучуваної частини мови (питання, значення, роль та зв'язок зіншими словами в реченні); навчитися розпізнавати іменники серед іншихчастин мови; групувати іменники за родовими та видовими ознаками та засмисловими групами. Реалізується ця мета у ході виконання комплексних вправ. Дляїх побудови застосовують такі типи завдань:
1) вправи на осмислення, усвідомлення тазасвоєння істотних ознак іменника (нових понять);
2) розпізнавання іменників серед інших частинмови та обґрунтування своєї відповіді;
3) розрізнення іменників за родовими івидовими ознаками та за смисловими групами;
4) включення нових знань у систему ранішевивчених.
Для осмислення, усвідомлення і засвоєння істотнихознак іменника пропонуємо такі завдання:
1. Прочитайте правило і дайте відповідь назапитання: «Як називаються слова, що є назвами предметів?» (Учніназивають термін "іменник").
2. На які питання відповідають іменники? Наведітьприклади.
3. Як називаються слова, що є назвамипредметів і відповідають на питання хто? Наведіть приклади.
4. Як називаються слова, що є назвамипредметів і відповідають на питання що? Наведіть приклади.
5. На які питання відповідають назви людей ітварин?
6. На які питання відповідають назви рослин іречей?
7. До якої частини мови належать слова — назвирослин, речей, людей і тварин?
Такою комплексною постановкою завдань, щоздійснюється через певні інтервали часу, досягається органічна єдністьосмислення, усвідомлення та засвоєння нового навчального матеріалу.
Для перевірки засвоєння нових понять можназастосовувати картки оперативного контролю та тестові завдання. Наприклад:
1. Продовж речення.
Слова, що є назвами предметів, називаються_____________________.
Іменники, що є назвами істот, відповідаютьна питання____. Наприклад: _______________________________________________________.
Іменники, що є назвами неістот,відповідають на питання__? Наприклад: _______________________________________________________.
Іменники, які відповідають на питання хто?- є назвами __________.
Іменники, які відповідають на питання що? — є назвами ___________.
2. Доповни речення потрібним за змістом словом.
Іменник — це частина мови, що означає__________________________
і відповідає на питання________________________________________.
Іменник вказує на _________________________________предметів.
3. Підкресли правильну відповідь.
Слова, що є назвами предметів і відповідаютьна питання хто? що? — називаються:
а) прикметниками;
б) іменниками;
в) дієсловами.
На які питання відповідають іменники?
а) який? яка? яке? які?
б) хто? що?
в) що робить? що роблять?
Вправи на розпізнавання іменників таобґрунтування свого вибору можуть бути такими:
1. Пояснювальний диктант.
Запишіть під диктовку речення. Підкреслітьіменники. Поясніть, за якими ознаками ви їх розпізнаєте.
а) Коли лелека викидає з гнізда яйце чипташеня, то літо буде сухе, врожай поганим. (Народна прикмета).
б) Пишається калинонька, явір молодіє, акругом їх верболози й лози зеленіють. (Т. Шевченко).
в) Мати перша в світі навчила любити роси,легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвіт. (М. Стельмах).
2. Наступні завдання можна проводити у формівибіркового диктанту або письмових вправ. Після повторення правила вчительчитає текст, а учні визначають і записують лише окремі частини продиктованоготексту; або учням пропонується записаний на дошці чи картці, дібраний учителемтекст і завдання до нього.
а) Випишіть слова у три колонки за частинамимови.
Там, де суха верба стоїть
на полі серед проса,
сова в дуплі собі сидить
і світить оком косо.
А тільки день дзвінкий мине,
вона кричить-голосить,
та не злякати їй мене,
бо я — уже дорослий!
(А. Костецький).
Доведіть, що це дієслова, іменники,прикметники. Поставте до них запитання.
б) Запишіть слова, розміщуючи їх у три колонкиза частинами мови: іменники, прикметники, дієслова. Поясніть свій вибір. Складітьі запишіть кілька речень з цими словами.
Мова, сильний, місто, розуміє, сниться,калина, Україна, співає, солов'їна, красива, малює, школа, дрімають, червона,стоїть, олівець, соловей, пише, холодне, зручна.
в) Випишіть іменники. Поставте до них питання.
Сосна сіє насіння
Була рання весна. Світило тепле сонце. Снігще вкривав землю. А на деревах він уже танув. Зігрітий сонячним проміннямвітерець пробіг по соснах. Раптом почувся легкий тріск. Що це?
Соснові шишки з тріском розкрили своїлусочки. На сніг опустилися довгасті насінинки. Вони поринули під сніг. У землісоснове насіння проросте. З нього виростуть великі сосни. (В. Брагін).
Чим іменники відрізняються від інших частинмови? Доведіть правильність своєї відповіді.
г) Відшукайте у тексті п'ять іменників. Доведіть,що ці слова є іменниками.
Взимку в лісі багато звірів спить. Зпочатком холодної пори гладкі, неповороткі борсуки залазять у нори й засинаютьна цілу зиму. Куняє їжак у теплій ямці, укритій сухим листям. Під буреломом убарлозі солодко сопе ведмідь. Сплять звірі. Не чутно їм, як тріщать лютіморози, метуть злі хурделиці. Сплять аж до весни. (І. Прокопенко).
Для усвідомлення і первинного запам'ятовуваннязмісту поняття "Іменники — назви істот та неістот" пропонуємо таківправи:
1. Розпізнавання іменників — назв істот танеістот у грі «Хто? Що?».
Учитель показує предметні малюнки іззображенням людей, тварин, рослин, речей тощо. У відповідь учні сигналізуютькартками «Хто?», «Що?».
2. Робота з таблицею та предметними малюнками.На дошці прикріплено таблицю з кишеньками:
/>

Учитель роздає дітям предметні малюнки, а вонивкладають їх у відповідні кишеньки.
3. Випишіть іменники у дві колонки: назвиістот і неістот.
Троянда, олень, вулиця, товариш, читання,журавель, береза, стаття, соловей, малина, шахтар, струмок, доброта, суддя,вулик, учениця, гора, змагання, ведмідь, криниця, записка, передача, брат,дідусь.
На які дві групи поділяються іменники? Щохарактерно для кожної з них?
Така вправа може бути використана для роботи угрупах. Клас ділиться на дві групи, наприклад: група А і група В. Група Авиписує іменники — назви істот, група В — іменники — назви неістот.
4. Прочитайте текст. Випишіть іменники — назвиістот — в один стовпчик, а неістот — у другий.
На узліссі
Тихо у зимовому лісі. Прозоре настаєсвітання. Узліссям прокрадається з нічного полювання старий рудий лис. М'якопорипує під лисовими ногами сніг. Лапка за лапкою проліг за ним слід. Прислухаєтьсязвір, чи не вискочить необачний зайчисько. Чує і бачить він, як шаснула наверхівку дерева білочка. (За І. Соколовим-Микитовим).
Наступні вправи передбачають розрізненняіменників за родовими і видовими ознаками та за смисловими групами.
1. Знайдіть зайве слово у кожному рядку.
Вечір, ранок, сонце, день, ніч.
Літо, осінь, зима, сніг, весна.
Лінійка, книжка, квітка, щоденник, пенал.
Олень, ведмідь, карась, вовк, лисиця.
Барвінок, ромашка, білка, волошка, троянда.
Журавель, метелик, синичка, лелека, дятел.
Корова, порося, коза, кролик, лось.
2. Доберіть по дваіменники і запиши. Почуття: сум, _______________.
Назви людей за родом занять: художник,_________________________.
Назви рослин: пшениця, _______________________________________.
Назви знарядь праці: молоток,__________________________________.
Назви явищ природи: грім, _____________________________________.
Назви тварин: кінь, ____________________________________________.
Назви речей: зошит, __________________________________________.
Назви подій: іменини, __________________________________________.
Назви установ і організацій: завод,______________________________.
3. Допишіть загальну назву до кожної групиіменників.
Дуб, ясен, клен, береза — це____________________________________.
Фіалка, тюльпан, лілія — це____________________________________.
Орел, синиця, сова — це________________________________________.
Оса, джміль, бджола — це_____________________________________.
Щука, окунь, карась — це ______________________________________.
Лев, заєць, ведмідь — це_______________________________________.
4. Назвіть усі предмети одним словом.
Сорочка, спідниця, кожух — це _________________________________.
Черевички, чобітки, кросівки — це _______________________________.
Стіл, ліжко, крісло — це _______________________________________.
Тарілка, чашка, чайник — це____________________________________.
5. Згрупуйте слова зі спільним значенням: риби,птахи, дерева, одяг, професії, меблі.
Ластівка, стіл, дуб, камбала, костюм,учитель, дятел, шафа, плаття, береза, стілець, короп, соловей, диван, ворона,клен, шахтар, пальто, сокіл, агроном, каштан, артист, щука, хек, синиця, ясен,карась, куртка.
6. Вибірково-творчі диктанти.
а) Випишіть з тексту назви птахів. Допишіть ще5 назв птахів, які ви знаєте.
Нові й нові голоси наповнюють ліс. Дзвінкоюпіснею заливається червоногруда вільшанка. Голосистий співець лісу, чепурнийзяблик сипле свої короткі з розчерком колінця. Флейтою засвистів дрізд. Купаючисьу ласкавому промінні ранкового сонця, підіймається у блакитну височіньсіренький лісовий жайворонок і звідти невидимкою ллє своє «юлі-юлі-юлі».(В. Пархоменко).
б) Випишіть назви рослин. Доповніть цей списоксвоїми назвами рослин.
Властивості квітів люди помітили здавна. Томуна городі поміж капустою, картоплею, соняхами вони висаджували квіти. Проте небудь-які й не будь-де...
Чорнобривці й хризантеми відлякують своїмзапахом шкідників і метеликів. Запах петрушки, кропу приваблює корисних комах. Чистотілзнищує шкідливі бактерії в самому ґрунті. (За М. Слабошпицьким).
в) Допоможіть гарбузові відібрати його родичів- городину.
Цибуля, смородина, морква, абрикос,помідор, ялина, яблуня, огірок, квасоля, гречка, пшениця, пастернак, мак,картопля, петрушка, овес, кабачок, кавун, конюшина, диня, груша, кропива,полуниця, буряк.
г) Виберіть із буйної зелені квіти і утворітьбукет.
Пролісок, ясен, очерет, мальви, дуб,фіалки, подойник, гладіолус, троянда, щавель, буряк, чорнобривці, морква, мак,волошка, конвалія, ромашка, айстра, полин, м'ята, піон, спориш.
Таким чином, уже під час пояснення навчальногоматеріалу і виконання вступних вправ в учнів починають вироблятися першінавички практичного застосування набутих знань, виучуваних правил. Однак,вважають дослідники, необхідно забезпечити подальшу роботу з вироблення ізміцнення навичок і вмінь, які почали складатися. З цією метою учительзастосовує вправи на включення нових знань у систему раніше вивчених.
До таких вправ належать завдання, на основіяких у процесі багаторазового повторення відповідних дій чи операцій назастосування вивченого правила в учнів виробляються конкретні навички й уміння.Зазначені вправи характеризуються вищим ступенем самостійності учнів у процесіїх виконання, а також різноманітністю завдань. Виконання таких вправ, головнимчином, організовується на матеріалах, підготовлених авторами підручника,зокрема, на спеціально дібраних словах, реченнях, текстах тощо. Враховуючиступінь самостійності і творчої ініціативи учнів, такі вправи кожна проводитиза зразком, за інструкцією, за окремим завданням.
Отже, пояснювальне повторення сприяєзацікавленості учнів навчальною роботою, концентрації, поглибленню йудосконаленню основних знань.
Досить ефективним є і супровідне повторення,яке застосовується, коли новий навчальний матеріал поєднується з ранішевивченим і вимагає побіжного повторення попереднього. Дослідниками виявлено, щосупровідне повторення є також ефективним і дає змогу подовжити процесвідтворення вивченого у різноманітних зв'язках, а також спонукає учнів досерйознішого вивчення нового навчального матеріалу. Супровідне повторення тимрезультативніше, чим органічніше і логічніше пов'язане вивчення нового іповторення старого матеріалу, чим більше використовуються способи зіставлення,протиставлення тощо. До супровідного повторення вдаються майже на кожному уроці.Особливо широко можна застосовувати таке повторення на уроках математики,української мови, природознавства. Наприклад, у процесі вивчення однорідних членівречення у 4 класі доцільно повторити матеріал про частини мови й члени речення,про головні та другорядні члени речення (програмовий матеріал 3 класу); вивчаючитему «Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї» (3 клас),учні обов'язково повторюють матеріал про вживання апострофа після букв б, п,в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, повивчається у 2 класі.
Супровідне повторення має свої переваги:
1) Незважаючи на те, що цей вид повтореннязастосовується досить часто — він не викликає в учнів відчуття нудьги, анавпаки, дає почуття задоволення. Це пояснюється тим, що учні у процесівивчення нового навчального матеріалу зустрічають у ньому вже відоме, ранішевивчене.
2) Зазначений вид повторення встановлює новізв'язки і відношення між новим і раніше вивченим. Завдяки цьому закріплення відбуваєтьсялогічним шляхом.
3) У процесі супровідного повторення ранішевивчений навчальний матеріал відтворюється у нових комбінаціях, що дає можливістьвільно володіти знаннями, уміннями і навичками, застосовувати їх у стандартнихі нестандартних ситуаціях.
Велике значення для ефективності супровідногоповторення має планування навчального матеріалу. Тому необхідно домогтися такоїпослідовності у вивченні навчального матеріалу, у процесі якої кожний наступнийкрок буде охоплювати елементи вивченого, але ще не достатньо засвоєногонавчального матеріалу. Наведемо приклад. Припустимо, що на уроці українськоїмови учні навчилися виконувати морфемний аналіз простих за будовою слів. Однакпротягом року вони ні разу не виконували таке завдання. Цілком зрозуміло, щоучні втратять навичку, і коли знову виникне необхідність визначити у словіоснову, закінчення, корінь, суфікс, префікс, учням доведеться не повторюватиправила, а знову їх заучувати.
Ефективним способом організації супровідногоповторення є порівняння. Застосування зазначеного прийому у процесі повтореннясприяє кращому розумінню і запам'ятовуванню нового навчального матеріалу,неперервному і систематичному пригадуванню і закріпленню вивченого матеріалу,який для цього використовується. Порівняння допомагає створити в учнів уявленняпро речі і явища, яких вони не бачили, виявити спільне і відмінне, встановитивзаємозв'язки між явищами, що мають однакові закономірності і, з огляду на це,забезпечити наступність у навчанні.
На уроках природознавства необхіднозастосовувати порівняння, щоб виявити характерні ознаки предметів або явищ,зробити відповідні висновки. Наприклад, вивчаючи трав'янисті рослини, вартопорівняти їх з деревами, кущами. Вивчаючи тему «Дерева», учнірозглядають таблиці із зображенням дерев, і вчитель пропонує порівняти сосну,що росте у лісі, із сосною, яка росте на просторі. Таке порівняння допомагаєз'ясувати потреби сосни у світлі. Порівнюючи сосну і ялину, діти знаходять якспільні ознаки (хвойні дерева), так і ряд відмінностей (зовнішній вигляд,потреби у світлі та ін). Таким чином, систематично повторюється раніше вивченийматеріал і одночасно учні поступово усвідомлюють нові знання, роблять важливівисновки.
Плануючи уроки, необхідно враховувати, якийнавчальний матеріал можна закріпити супровідним повторенням, адже у тій чиіншій формі таке повторення можна застосовувати майже на кожному уроці. Супровіднеповторення дає широкі можливості для використання різних схем, таблиць,малюнків тощо. Це привертає увагу дітей, викликає інтерес, розвиває активністьі тому забезпечує велику результативність. Усі раніше здобуті знання й уміння,які пов'язуються з новими супровідним повторенням, є складовою програми, урокуі тому їх потрібно вимагати від учнів.
Іноді навчальний матеріал вимагає додатковогосамостійного повторення. Самостійна робота учнів у процесі поточного повторенняохоплює в собі:
добирання прикладів до вивчених правил іпонять;
застосування певних правил для пояснення тихчи інших дій;
порівняння вивчених предметів і явищ;
систематизацію й узагальнення предметів таявищ за певними ознаками;
знаходження різних способів досягненняпоставленої мети.
Самостійне повторення, що має своїмбезпосереднім завданням зберегти в пам'яті учнів особливо важливі або спеціальніелементи знань протягом тривалого часу, називається спеціальним повторенням [2,55]. У більшості випадків для такого повторення відводиться окремий час. Спеціальнеповторення часто застосовується для вироблення навичок. Наприклад, на урокахукраїнської мови вчитель відводить час для відновлення в пам'яті учніворфографічних правил тощо.
Практична дидактика пропонує такі прийомироботи у процесі організації поточного повторення:
1. Закріплення на уроці: коротке повтореннянового матеріалу; перегляд матеріалу в підручнику; виписування тез; акцентуванняуваги на основних положеннях; встановлення взаємозв'язків у вивченому матеріалі.
2. Специфіка домашніх завдань: з коментуванням;з вибором варіанта завдання (диференціація).
3. Домашня робота: читання підручника; використанняплану; складання плану; письмові відповіді на запитання; формулювання запитаньз вивченого матеріалу; аналіз структурно-логічних схем; взаємодопомога учнів.
4. Опитування на уроці: індивідуальне; з уснимкоментуванням; з використанням ТЗН; з попередньою підготовкою; з опорою на план;з опорою на унаочнення; фронтальне усне; у процесі бесіди; у процесі дискусії; іззастосуванням взаємоконтролю учнів; письмове п'ятихвилинне; письмове, більшглибоке; письмове самодиференційоване; по картках та перфокартах; тестовеальтернативне; тестове з конструйованими відповідями; шляхом взаємоперевіркидомашніх завдань; шляхом самостійних робіт; шляхом аналізу допущених помилок [1,48].
З усього зазначеного вище можна зробитивисновок, що поточне повторення виконує такі функції:
1. Запобігає забуванню вивченого.
2. Забезпечує тісний зв'язок новогонавчального матеріалу з раніше вивченим, що уможливить відтворення ізастосування знань у змінених ситуаціях, у нових зв'язках.
3. Забезпечує ясність і глибину розуміннянабутих знань, їх переосмислення.
4. Подовжує процес відтворення вивченогонавчального матеріалу в різноманітних зв'язках.
5. Зберігає в пам'яті учнів найважливішіелементи знань протягом тривалого часу.
Таким чином, поточне повторення забезпечуєперехід інформації з короткочасного «сховища» пам'яті у довготривале,але залишає нерозв'язаною таку проблему: велика кількість невпорядкованоїінформації у довготривалому «сховищі» заважає швидкості відтворення [1,49]. Отже, інформація повинна бути систематизована. Саме це завдання і виконуєзакріплювальне повторення.
Повернення до вивченого матеріалу відразупісля його сприйняття або відтворення раніше сприйнятого навчального матеріалуз метою його систематизації, закріплення в пам'яті та вироблення певних умінь інавичок називається закріплювальним повторенням, яке найчастіше проводиться укінці уроку.
Закріплювальне повторення, вважаютьдослідники, необхідне і для того, щоб пов'язати нові знання з раніше набутими. Цейвид повторення схожий на апперцептивний у тому, що в його основі лежитьлогічний зв'язок: у першому випадку раніше вивчений програмовий матеріалпов'язується з новим, а в другому, навпаки, новий навчальний матеріалпов'язується зі старим.
Установлено, що незалежно від якості викладунавчального матеріалу вчитель, повинен перевірити ступінь засвоєння його учнямиі організувати закріплення здобутих знань і вмінь. Закріплення знань і вміньучені вважають одним із найважливіших засобів забезпечення міцності їхзасвоєння, який необхідно застосовувати на всіх уроках. Таким чином,закріплення — це керована вчителем діяльність учнів, спрямована на остаточнезасвоєння навчального матеріалу. Відомо, що закріплення знань відбувається ужев процесі сприймання, усвідомлення й осмислення нового навчального матеріалу.
Однак, як показує практика, навіть зрозумівшисутність виучуваного навчального матеріалу, учень не завжди може відтворитийого зміст, застосувати у практичній діяльності. Тому на уроках необхідновиділяти спеціальний час для закріплення знань, умінь і навичок учнів. Тобтоважливо забезпечити діяльність, спрямовану на запам'ятовування, своєріднеприсвоєння інформації. Необхідною умовою закріплення знань, умінь і навичок єповторення, яке передбачає не просте відтворення раніше вивченого навчальногоматеріалу, а його систематизацію і запам'ятовування на основі осмислення йусвідомлення зв'язків наявних знань зі щойно засвоюваними новими знаннями.
Оскільки тимчасові нервові зв'язки, щоутворюються в корі головного мозку учнів у процесі сприймання новогонавчального матеріалу слабкі і несталі, необхідно забезпечити їх своєчаснепідкріплення. Експериментальними дослідженнями встановлено, що процес забуваннянайінтенсивніше відбувається відразу після засвоєння. З метою тривалогоутримування в пам'яті нової інформації важливо з самого початку забезпечитиміцне її запам'ятовування і закріплення шляхом організації повторень у першігодини, дні після її отримання. Далі, з часом, процес забування дещоуповільнюється. З огляду на це закріплювальне повторення особливо необхідноорганізовувати на кожному уроці вивчення нового навчального матеріалу. Цепояснюється ще і тим, що іноді учні можуть мати знання з відповідної теми,тобто знати правило, визначення, а застосувати їх на практиці не вміють.
Отже, метою зазначеного виду повторення єзакріплення отриманих на уроці знань, їх систематизація. Як правило, цей видповторення забезпечує закріплення основних, істотних елементів знань,висновків, термінів і складних частин. Після закріплення теоретичних знань необхідноорганізовувати закріплення знань і умінь шляхом їх практичного застосування. Зцією метою у процесі закріплювального повторення пропонуються відповідні вправиі завдання для усного чи письмового відтворення засвоєних знань і вмінь,вироблення навичок. На думку вчених, цінність таких вправ і завдань полягає утому, що вони сприяють одночасно закріпленню й удосконаленню вивченогонавчального матеріалу, оскільки нові поняття і правила розглядаються з різнихсторін, установлюються логічні зв'язки між різними темами, що вимагає виконаннямислительних операцій на більш високому рівні [2].
Ефективним способом організаціїзакріплювального повторення є тренувальні вправи, призначення яких ученівбачають у закріпленні та повторенні теоретичного матеріалу; в закріпленніпервинно набутого уміння і формуванні навички [2]. Крім того, тренувальнівправи є одним із основних способів розвитку пам'яті; готують учнів до творчоїдіяльності, оскільки вони є базою для оволодіння складними уміннями; виховуютьуважність, зібраність, бо передбачають орієнтацію на зразок [3].
Залежно від ступеня пізнавальної діяльності,самостійності та творчої ініціативи учнів у процесі роботи тренувальні вправиподіляють на: вправи за зразком; вправи за інструкцією, вправи за завданням.
Вправи за зразком — «це завдання з повноюорієнтувальною основою дії: учні знають, як виконувати його і які результатиповинні отримати» [1]. Такі вправи особливо важливі у початковій школі,адже психологічною особливістю молодших школярів є здатність до наслідування,тобто до виконання дій за зразком. Необхідність застосовувати зазначений типвправ зумовлена також відсутністю відповідного досвіду в учнів початковихкласів. За допомогою вступних вправ відбувається ґрунтовне усвідомлення учнямитеоретичних знань, які є основою для формування навичок.
Подаємо зразки таких вправ.
Українська мова, 3 клас
Тема. Чергування голосних і приголосних звуківу коренях слів.
Вправа.1. Змініть або доберітьспоріднені слова так, щоб змінився голосний звук у корені. Побудуйте словосполученняз кожною парою слів.
[і] à [о] Зразок. Міцний лід — міцногольоду.
лід — … віз — … сіль — … стіл — ...
ніс -… кіт — …колір — … дзвін — ...
ніч -... ніж —…кінь — … радість -...
[і] à [е] Зразок. Українська піч — українськоїпечі.
піч — … осінь — … папір -...
річ — ... лебідь-… берізка — ...
іній — … літати — … ведмідь — ...
Вправи за зразком можуть виконуватися якписьмово, так і усно. До усних вправ за зразком можна віднести розбір слова забудовою, аналіз речення, частин мови. Зазначимо, що зразки виконання усних іписьмових вправ, зразки письмового оформлення вправ, а також зразки правильногопрочитання наведених записів наводяться у чинних підручниках з української мовидля початкових класів.
Зауважимо, що завдання для вправ за зразкоммають відповідати запропонованому зразку і полягати у незначній реконструкціїнавчального матеріалу. Наведеними вище прикладами не вичерпуються вправи зазразком. Готуючи завдання для самостійної роботи, вчитель повинен, насамперед,визначити характер кожної вправи, ступінь самостійності та ініціативи дітей упроцесі виконання і, відповідно до цього, її місце у системі вправ.
Письмові вправи за інструкцією.
До письмових вправ за інструкцією у процесівивчення української мови можна віднести: добір синонімів, антонімів, омонімівз відповідними орфограмами, вибірковий диктант з ускладненими завданнями,відшукування у тексті прикладів на виучувані правила тощо. Зазначені вправипередбачають самостійну роботу учнів після детальної інструкції і перевірку такорекцію виконання.
Українська мова.4 клас.
Вправа 1. З поданими словами складітьсловосполучення так, щоб кожне з цих слів було вжите у прямому і переносномузначеннях.
Зразок. Золотий перстень — золотий характер.
Світлий, довгий, шовковий, холодний, біжить, ловить, вогонь,відпочиває.
Тренувальні вправи за зразком та заінструкцією певною мірою передбачають самостійність школярів у їх виконанні. Однак,щоб надати знанням дієвості, учні повинні самостійно оперувати ними у новихситуаціях без зразків та інструкцій. Таким є ще один різновид тренувальнихвправ — вправи за завданням — без детальних вказівок учителя, без зразка, алена поданому матеріалі, з чітко сформульованими завданнями чи запитаннями, якіпоступово переходять у творчі вправи [1].
Таким чином, виконання учнями тренувальнихвправ забезпечує багаторазове повторення ними певних дій чи операцій, видівдіяльності, що забезпечує їх засвоєння та закріплення.
Проаналізувавши сказане вище, можна зробитивисновок, що закріплювальне повторення виконує такі функції у навчальномупроцесі:
1. Закріпити в пам'яті, учнів вивченийнавчальний матеріал, вивчені явища, процеси та їх закономірності.
2. Систематизувати знання учнів з певної теми.
3. Встановити логічні зв'язки між новимнавчальним матеріалом і раніше вивченим.
2. Використання пам’яток, таблиць, інструкцій,зорових опор.
У процесі виконання вправ, завдань учительможе використовувати пам’ятки, алгоритми, зразки міркувань, опорні таблиці,схеми. Пам'ятка допомагає розкрити зміст і послідовність дій, які учневіпотрібно виконати; зразки міркувань конкретизують правило або висновок,формують уміння логічно мислити; алгоритм показує чіткий опис прийомів мисленняабо послідовність розумових Операцій, скерованих на виконання завдання. Унавчальному процесі багато вчителів у своїй практичній діяльності поряд іззапропонованими авторами підручників застосовують і свої алгоритми, пам'ятки,схеми тощо. Пропонуємо кілька таких пам'яток та схем.
Пам'ятка “Як готуватися до переказу”:
1. Уважно прочитай текст.
2. З'ясуй значення незрозумілих тобі слів.
3. Визнач головну думку тексту. Знайди тіслова, словосполучення, речення, які особливо важливі для її розкриття.
4. Розділи текст на частини. Добери до кожноїз них заголовок.
5. Запиши план тексту.
6. Усно перекажи текст за планом.
7. Поясни правопис важких для тебе слів.
8. Уважно перечитай ще раз текст.
9. Запиши переказ.
Правила списування речення або тексту:
1. Прочитай текст, речення.
2. Подумай, чи розумієш ти, про що будешписати.
3. Прочитай уважно кожне речення. Запам'ятай,як пишуться слова в реченні.
4. Списуй частинами або цілими реченнями.
5. Перевір правильність списаного.
Схема письмового аналізу речення:
1. Уважно прочитай речення.
2. Запиши речення.
3. Знайди та підкресли умовними лініямиголовні члени речення.
4. Знайди та підкресли другорядні члениречення.
5. Випиши з речення всі сполучення слів парами.У дужках пиши питання від слова до слова.
Зима засипала землю сріблястим снігом.
Зима (що зробила?) засипала,
засипала (що?) землю,
засипала (чим?) снігом,
снігом (яким?) сріблястим.
Схема аналізу дієслова як частини мови:
1. Аналізоване слово. На яке питаннявідповідає?
2. Граматичні ознаки: початкова форма (неозначенаформа); яку дію означає (завершену чи незавершену); дієвідміна; час (теперішній,минулий, майбутній); особа (І, II, III); число (однина, множина); рід (для дієслівминулого часу).
3. Яким є членом речення?
4. З якими словами в реченні пов'язане?
Наприклад. У березовому гаюшелестить теплий вітер.
Шелестить — дієслово,що робить?, шелестіти, незавершена дія, II дієвідміна, теп. час, 3 ос. одн., присудок,пов'язане зі словом вітер.
Використання пам'яток і схем як опори длядумки і практичної дії дає змогу всім учням, у тому числі й зі слабкоюпам'яттю, навіть на початковому етапі успішно виконувати завдання. Завдякибагаторазовому звертанню до «опори» учень не лише досягає щоразупотрібного результату, а й без спеціальних зусиль, з мінімальними затратаминервово-психічної енергії запам'ятовує алгоритм дії. Спрацьовує механізммимовільного запам'ятовування.
Заслуговує на увагу досвід відомихвчителів-новаторів С.М. Лисенкової і В.Ф. Шаталова.
«Опори» спрацьовують, якщо вонилаконічні, легко й швидко читаються дітьми. Перевагу має графічно-символічнеунаочнення. Наприклад, алгоритм дії під час звукового аналізу слів, крімсловесної пам'ятки, може бути поданий за допомогою символів таким чином:
1. Вимов слово і послухай його.
2. Вимов послідовно всі звуки у слові.
3. Поділи слово на склади. (У слові стількискладів, скільки голосних звуків).
4. Визнач наголошений склад.
5. Вимов голосні звуки.
6. Вимов приголосні звуки.
7. Вимов чітко слово.
Цікавим є своєрідний піктографічний спосібзапису інструкції-пам'ятки, яким скористалася О.Л. Сидорова [1].
Пам'ятка 1
1. Починай готувати уроки з вивчення вірша.
2. Тихо прочитай вірш. Пам'ятай: читаєш віршдля того, щоб вивчити! З'ясуй усі незрозумілі слова і звороти.
3. Голосно прочитай вірш. Намагайся відчутиритм вірша.
4. Прочитай вірш третій раз — голосно івиразно.
5. За 2 хвилини повтори вірш уголос напам'ять2-3 рази, за необхідності заглядаючи в текст. Спробуй уявити події, які описаноу вірші, або його настрій.
6. Через три години повтори вірш 2-3 рази, незаглядаючи в текст.
7. Перед сном ще раз повтори вірш.
8. Наступного ранку спочатку прочитай вірш, апотім розкажи напам'ять.
Пам'ятка 2
Якщо вірш треба вивчити не до наступного дня,то способи роботи з віршованим текстом можуть чергуватися так:
1-й день. Прочитай вірш мовчки. З'ясуй усінезрозумілі слова і звороти. Вдруге прочитай вірш мовчки.
2-й день. Домовся з товаришем, щоб він кількаразів прочитав тобі цей вірш. Намагайся запам'ятати його на слух. Зверни увагуна інтонацію, настрій вірша.
3-й день. Читай вірш і промовляй його тихо. Потімпрочитай уголос і виразно. Розкажи вірш напам'ять. Перед сном пригадай вірш ірозкажи його вголос.
Завдяки такому розподілу роботи з текстом удитини задіяно кілька типів пам'яті: зоровий, слуховий і мовчазно-руховий.
Пам'ятка 3
1. Якщо вірш, який треба вивчити, не поділенона строфи, то поділи його сам за змістовими уривками. (Частини познач олівцем).
2. Вивчи перший уривок (чотиривірш).
3. Вивчи другий уривок (чотиривірш).
4. Повтори перший і другий уривки разом.
5. Вивчи третій уривок.
6. Прочитай напам'ять увесь вірш.
Учителі відзначають, що деякі діти «прив'язуються»до «опори» і дуже довго не в змозі перейти до самостійної роботи. Досвідпідказує, що тут на допомогу приходять такі прийоми. Після 2-3 уроків з цієїтеми плакат з «опорою» виводять з центру огляду (пересувають у правийбік дошки). За кілька днів плакат перевертають текстом до дошки і повертаютьзнову лише на прохання учня. Таке переміщення допомагає учневі усвідомититимчасову функцію «опори», створюючи установку на концентрацію увагипід час її сприймання. Другий прийом полягає в тому, що учень зі слабкоюпам'яттю за завданням учителя коментує хід розв'язування задачі вголос,опираючись на схему.
3. Використання диференційованих завдань.
Диференційовані завдання дають можливістьслабшим учням повірити у свої можливості, вселяють упевненість при виконаннізавдання, сприяють свідомому і міцному засвоєнню знань, формуванню умінь інавичок. Для сильних учнів диференційовані завдання забезпечують просуваннявперед у їхньому розвитку.
Диференціацію завдань здійснюють в основномуза рівнем складності та ступенем самостійності.
Розглянемо приклад диференціації завдань заступенем самодостатності при розв’язуванні задачі.
Задача 225 (3 клас). Батькові 32 роки, а мати на 4 роки молодша. Скільки років їхньому сину,якщо він у 4 рази молодший від матері?
І варіант.
Прочитай задачу.
Розв’яжи задачу діями з поясненням.
Склади вираз.
Дізнайся на скільки років мати старша за свогосина. А батько?
ІІ варіант.
Прочитай задачу.
Розв’яжи задачу діями з поясненням.
Запиши відповідь.
ІІ варіант.
Прочитай задачу.
Розглянь короткий запис задачі.
Батькові — 32 роки
Мати — на 4 роки молодша від батька
Син — у 4 рази молодший від матері
Вказівка. Син молодший — це означає, що синовіменше років, ніж матері.
Розв’яжи задачу за схемою і поясненням.
_ — 4 = _ (р) — матері;
_: 4 = _ (р) — синові.
Запиши відповідь.
Установка на запам’ятовування.
У програмах для початкових класів визначеноматеріал, який учні повинні запам’ятати. Це правопис слів української мови,табличні випадки додавання, віднімання, множення і ділення, назви компонентівдій та інші. Тому вчитель повинен робити установку учням на необхідністьзапам’ятовування.
Покажемо це на прикладі роботи над вивченнямслів, правопис і вимову яких треба запам’ятати.
Під мас вивчення слова, правопис і вимовуякого слід запам'ятати, вчителеві доцільно використати малюнок і картку, наякій воно написане. На першому етапі ознайомлення із словом школярам спочаткупоказують малюнок і називають зображене, пояснюють лексичне значення слова. Можназапропонувати загадку, відгадкою якої буде виучуване слово. Другий етап — складаннясловосполучень, введення нового слова в речення. Результативною будесистематична робота над словниковими словами, включення їх у тексти контрольнихдиктантів.
Для закріплення і повторення слів на наступнихуроках доцільні такі вправи:
1. Виділені слова поставити у потрібній формі.
Будь обережним на (вулиця). Переходь (вулиця) тільки при зеленому світлі.
2. До слова — назви предмета дібрати йогоознаку.
Заєць вайлуватий Цибуля чорна
Олень полохливий Черешня ріпчаста
Ведмідь гордий Редиска свіжа
3. Дібрати спільнокореневі слова.
Черговий,… (черга, чергування, чергувати).
Метал,… (металевий, металургія).
4. Назвати одним словом.
Столиця України — …(Київ).
Четвертий день тижня — … (четвер).
Людина, що побувала у космосі, — … (космонавт).
5. Відгадати загадки. Слова-відгадки записати.
а) День довшає, а він тоншає. (Календар).
б) Сидить Марушка в семи кожушках, хто їїроздягає, той сльози пролітає. (Цибуля).
6. За буквами, що позначають приголосні,впізнати слова і записати їх.
П. ртр. т, д. р. кт. р, кв. т. рк., ч. р. в.к. .
7. До видових понять дібрати родові.
Інженер, механік, агроном — … (професії).
Редиска, пшениця, кукурудза — … (рослини).
Дятел, жайворонок — … (птахи).
8. Дібрати синоніми.
Вулиця — дорога, автомобіль — машина,дисципліна — порядок.
9. Дібрати антоніми.
Ввечері — вранці, взимку — влітку, вночі — вдень.
10. Вивчити прислів'я. Записати їх “попам'яті”.
Слухай агронома — матимеш хліб вдома.
11. За допомогою суфіксів, префіксів утворитинові слова.
Редиска — редисочка;олень — оленятко; кипіти — перекипіти, закипіти.
12. Поділити слова на склади для переносу.
Айстра, очерет, ґудзик, асфальт, іній.
13. Визначити рід іменників.
Абрикос, завдання, вогнище, ознака, радіо,ясен, черемха, фонтан, фанера.
14. Скласти слова із складів.
бу, ци, ля; ди, на, ти; рі, а, ква, ум.
15. З букв одного слова записати інші слова.
Ведмідь (мед, мідь, дім, дві, дід). Редиска(диск, сир, риска, рак, рис).
16. З поданих слів виписати “музичні", тобтослова, в яких є сполучення букв, що співпадають з назвам нот.
Коридор, предмет, черевики, ведмідь,фанера, каструля, неділя, вересень...
Наприклад, для запам’ятовування правопису і вимовислова “герой” використовується така система роботи.
Герой, — я, чол.
1) Особа, яка виявляє відвагу, хоробрість ісамовідданість у бою чи у праці.
2) Особа, яка втілює типові риси певногооточення, часу і т. ін. Герої визвольних змагань.
3) Головна дійова особа літературного твору.
4) Особа, яка чим-небудь відзначилася. Геройматчу. II прикм. геройський, — а, — є; героїчний, — а, — є. Геройський вчинок. Героїчний подвиг.
До витоків слова. Слово запозичене з грецькоїмови.
Спільнокореневі слова. Герой, героїня,героїзм, геройство, героїчний, геройський.
Словосполучення. Справжній, відомий,невідомий, прославлений, юний, народний… герой.
Вітати героя. Присвятити героєві. Гордитисягероєм. Знайомитися з героєм. Наслідувати героя.
Герой (якогось твору) подобається, вчить.
Синоніми. Героїзм, доблесть, мужність.
Антонім. Герой — боягуз.
Прислів'я.1. Герой ніколи не вмре — він вічноживе.2. Герой за славою не ганяється (Герой слави не шукає).
Речення. 1. Ми знаємо: герої не вмирають. 2. Сьогодніу нас була зустріч з героєм визвольних змагань. 3. На узліссі, під горою, вшумі верховіть невмирущому герою пам'ятник стоїть.
5. Використання гри, ігрових ситуацій, цікавихзавдань.
Використання на уроках у початкових класахгри, ігрових ситуацій, цікавих завдань, розгадування ребусів, кросвордів,загадок сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів, що у свою чергупозитивно впливає на засвоєння ними знань, формування вмінь і навичок.
Вибір даних засобів навчання і час їхвикористання визначає вчитель, враховуючи вимоги програми на кожному етапізасвоєння знань.
Наведемо приклади окремих ігор, цікавихзавдань, загадок, кросвордів.
Гра «Естафета».
Клас ділиться на 2 команди. На дошці записаностільки прикладів, скільки гравців у командах. Перші учні підходять, розв'язуютьприклади, передають крейду іншому учневі із своєї команди як естафетну паличкуі так до кінця. Якщо учень бачить помилку гравця своєї команди, то, коли донього дійде черга, він може акуратно закреслити неправильну відповідь йзаписати правильну. Виграє та команда, в якій швидше будуть розв'язані приклади.(Кількість учнів у командах повинна бути однаковою).
Гра «Плутанка».
2 учні викладають на набірному полотнібудь-які а всі інші — вибирають лише ті, які діляться на дане число:
26255161810: 5
21241371428: 7
25: 5 = 521: 7 = 3
5: 5 = 17: 7 = 1
10: 5 = 214: 7 = 2
28: 7 = 4
Кросворд.
1. З А К І Н Ч Е Н Н Я
2. П Р Е Ф І К С
3. С И Н О Н І М И
4. Г О Л О С Н І
5. Р Е Ч Е Н Н Я
1. Змінна частина слова.
2. Словотворча частина слова, яка стоїть передкоренем і служить для зв'язку слів у реченні.
3. Слова, близькі за значенням.
4. Звуки бувають приголосні та...?
5. Слова, об'єднані за змістом і виражаютьзакінчену думку.
Яке вийшло слово? (Земля).
Як його треба написати? (З ненаголошенимголосним [є]).
А чому?
Віршовані задачі.
Купила в крамниці сестричка
Сім метрів шовкової стрічки.
Три метри мені віддала,
А скільки собі узяла?
2.
Шість синів у діда Кіндрата -
І в кожного — рідна сестра.
Зможеш ти відгадати
Скільки дітей у діда Кіндрата?
3.
Скільки фарб тут — не скажу,
Відгадай, не покажу.
Якщо три до них додать,
От тоді їх буде п'ять.
4.
Бігла квочка до струмочка:
Спереду вісім курчаток,
Дев'ять курчаток позаду.
Скільки всіх бігло, ти можеш сказати?
5.
Скільки яблук на столі?
Чотири лежало, одне упало,
А одне розрізали?
6.
П'ять берізок, дві смерічки
Зеленіють біля річки.
Поряд з ними є ожина...
Скільки всіх дерев, скажи-но?
Ігрові ситуації
1. У кого картка такого самого кольору?
Мета: закріпити удітей знання про назви кольорів, навчити розрізняти предмети за кольором.
Обладнання: різнокольоровікартки.
1-й варіант організації ігрової ситуації.
Учні одержують кольорові картки. Вчительвикликає до дошки одного з них і запитує, якого кольору в нього картка. Потімпросить назвати імена тих учнів, які мають картки такого ж кольору. Діти, іменаяких були названі, стають поруч із першим учнем. Решта перевіряє, чи правильнобуло зроблено вибір.
2-й варіант організації ігрової ситуації.
Учитель називає колір. Учні з карткамивідповідного кольору стають у ряд перед класом і з'ясовують, чи всі стали. Рештадітей перевіряє правильність.
2. Знайди зайвий предмет.
Мета: закріпитивміння порівнювати предмети за різними ознаками (кольором, формою, розмірами,матеріалом).
Обладнання: набірнеполотно, предметні картинки, моделі геометричних фігур.
Учитель виставляє 5-6 предметів на столі абона набірному полотні. Відшукуючи зайвий предмет, діти орієнтуються на однуознаку, абстрагуючись від інших. Учень однієї з команд, який виконав завданняправильно й швидше за інших, нагороджується прапорцем.2.2 Методика експериментального дослідження
На основі аналізу матеріалів констатуючогоексперименту розроблена методика формуючого експерименту. Експериментальнаробота проводилася на базі ЗОШ І-ІІ ступенів с. Печихвости Кам’янка-Бузького району Львівської області. Було охоплено 64 учні 2-А і2-Б класів.
Експериментальний і контрольний класивизначено за рівнем навчальних досягнень учнів.
У експериментальному класі навчанняпроводилося за методикою, запропонованою нами. Дослідження велося на матеріаліпредметів математики і української мови (2 клас), зокрема, при вивченні такихтем:
з математики “Усне додавання і відніманнядвоцифрових чисел без переходу через десяток", “Арифметичні дії множення іділення”;
з української мови “Речення", “Звуки ібукви. Склад. Наголос".
На етапі формуючого експерименту, якийпроводився на уроках математики та української мови, нами використовувалисярізні шляхи та засоби формування в учнів міцності знань.
Покажемо в розрізі окремих тем з мови таматематики ті засади, прийоми, види роботи, які використовувалися з метоюформування міцності знань, умінь і навичок молодших школярів.
Шляхи формування міцності знань учнів№ п/п Назва теми уроку Способи формування міцності знань 1 2 3
Математика.2 клас.
Тема. Усне додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток 1 Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток (загальний випадок)
Використання зорових опор
34 + 52 = _
/> /> /> /> /> /> />

30 + 4 50 + 2
30 + 50 = 80
4 + 2 = 6
80 + 6 = 86
34 + 52 = 86 1 2 3 2
Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток. Задачі, що містять відношення “на… більше”
(“на… менше”)
Розв’язати задачу № 355.
Маса ягняти 11 кг, маса вівці на 21 кг більше, ніж маса ягняти, а маса барана на 23 кг більша, ніж маса вівці. Яка маса барана?
І варіант.
Прочитай задачу.
Розв’яжи задачу окремими діями.
Склади вираз до задачі.
ІІ варіант.
Прочитай задачу.
Заповни пропуски в короткому записі задачі.
/>Маса ягняти — _ кг
на _ кг більша
/>Маса вівці -? кг
на _ кг більша
Маса барана —? кг
Розв’яжи задачу окремими діями.
ІІІ варіант.
Почитай задачу.
Розглянь короткий запис задачі.
/>Маса ягняти — 11 кг
на 21 кг більша
/>Маса вівці -? кг
на 23 кг більша
Маса барана —? кг
Розв’яжи задачу окремими діями.
У першій дії дізнайся про масу вівці. Якщо до маси вівці додаси 23 кг, то про що дізнаєшся? 3 Застосування загального правила додавання двоцифрових чисел до обчислень виду 54 + 30, 54 + 3.
Гра “Знайди половинку".
Учитель нагадує, що повинні зійтися усі результати прикладів.
30 + 12 = 39
50 — 30 = 60
24 + 33 = 40
16 = 23 = 42
90 — 10 = 40
80 — 40 = 57
20 + 22 = 42
88 + 11 = 99
36 + 21 = 57 4
Застосування загального правила додавання двоцифрових чисел у випадку обчислень виду
20 + 47, 2 + 47. Розв’язування задачі складанням виразу.
Пояснити розв’язання прикладу 20 + 47 за схемою
20 + 47 = _
/>

40 7 5 Числові вирази. Складання та читання числових виразів.
Первинне закріплення навчального матеріалу.
Складання і запис числових виразів.
30 збільшити на різницю чисел 100 і 60;
50 зменшити на суму чисел 20 і 10;
20 збільшити на суму чисел 16 і 23. 6 Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток (загальний випадок). Розв’язування складених задач.
/>Гра “Хто швидше? ”
/>

/>/>/>/>/>/> 69 — 48
/> 98 — 26
/>/>/>/> 33 — 24
/> 87 — 15
/>

/>/>/>/>/>/> 79 — 46
/> 56 — 35
/> 34 — 22
48 — 13 7 Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток (закріплення) Задачі на дві дії, в яких потрібно порівнювати результат першої дії з одним із даних задачі.
Усні обчислення.
Гра “Знайди помилку".
На дошці — таблиця з прикладами, малюнок Незнайка.
Діти. Незнайко вихвалявся перед друзями, що він добре вміє розв’язувати приклади.
37 + 22 = 59 75 — 24 = 61
18 — 15 = 13 46 — 12 = 34
59 — 46 = 3 77 — 33 = 44
43 + 15 = 68 32 + 47 = 79 8 Закріплення вивченого матеріалу. Побудова квадрата на папері в клітинку. Знаходження периметра квадрата.
Цікаві задачі.
У вовка 42, у ведмедя — стільки ж, а в їжака — на 6 зубів менше, ніж у лисиці. Скільки зубів у їжака, якщо у лисиці їх стільки, як у ведмедя?
Гра “Конструктор".
Учні викладають “клітку" з паличок.
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Потрібно забрати 4 палички, щоб залишилося 5 однакових квадратів. 9 Задачі на знаходження невідомого від’ємника. Знаходження значень виразів.
Закріплення навчального матеріалу.
Розв’язати задачу № 417.
Мама дала Івасикові дві монети 25 к. і 2 к. Усього в нього стало 49 к. Скільки грошей було в Івасика спочатку?
На дошці — скорочений запис задачі.
Було -?
Дали — 25 к. і 2 к.
Стало — 49 к.
Сильнішим учням учитель пропонує розв’язати задачу, склавши вираз.
Самостійне розв’язування прикладів № 418.
І варіант — приклади, записані у верхньому рядку.
ІІ варіанти — приклади, записані у нижньому рядку.
Українська мова.2. клас.
Тема. Звуки і букви. Склад. Наголос. 1 Розташування слів в алфавітному порядку. Робота з орфографічним словником.
Творча вправа з диференційованим завданням (за вправою 87 (1)).
І варіант (сильніші учні) — утворюють по одному слову з даними коренями, яке б відповідало на питання який?, записують їх за алфавітом; зі словом, у явого корінь дит, — усно складають речення на тему “Іграшки” і визначають у ньому головні слова.
ІІ варіант (слабкіші учні) — утворюють по одному слову з даними коренями і записують їх за алфавітом. 2
Голосні звуки. Позначення їх буквами. Розрізнення типів текстів. Визначення головної думки. Вимова слів обрій, горизонт, виднокруг.
Горизонт, — у, чол.1) Лінія позірного перетину неба і земної поверхні. Видимий горизонт.2) Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії на місці спостереження! Весь горизонт закритий хмарами.3) перен. Коло знань, інтересів, ідей. Розумовий горизонт.
До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови, означає “обмежую".
Синоніми. Горизонт, обрій, небокрай, виднокруг.
Коли так кажуть? З'явитися на горизонті — появитися в якомусь товаристві. Зникнути з горизонту — ігнорувати товариством.
Спільнокореневі слова. Горизонт, горизонталь, горизонтальний, горизонтально.
Словосполучення. Далекий, близький, ясний, широкий… горизонт. Лінія горизонту. Вздовж горизонту. Тягнеться до горизонту. Зійшло над горизонтом. З'явитися на горизонті. Бачити, закривати горизонт.
Загадки.1. Бачиш край, а не дійдеш.2. Видно край, а дійти до нього не можна.
Речення, тексти.1. На горизонті появилася суша. Матроси раділи, що, нарешті, ступлять на землю.2. За селом прокричали лелеки і холодний, як лід, залишили на обрії слід.3. Сонце спустилось до горизонту. В його останніх променях гречане поле здавалось рожевим. 3
Позначення буквами я, ю, є, ї двох звуків. Перенос слів з букво-сполученнями йо
Гра “Переплутанка" (за матеріалами вправи 97).
Вправа 97.1. прочитай слова і знайди ті, які можна пов’язати за змістом. Запиши утворені словосполучення.
майорить квіти
підйомний розмова
гайові кран
серйозна прапор
а) розплутування “Переплутанки”;
б) коментований запис словосполучень;
в) виконання граматичного завдання: Вимов звуки і назви букви у словах майорить і гайові. Поділи їх для переносу. 4 Ненаголошені й наголошені звуки. Звуко-буквений аналіз слів.
Вправа № 109.
Зробити звуко-буквений аналіз слова гостей за алгоритмом.
Звуко-буквений аналіз слова.
Промовте слово вголос.
Назвіть послідовно (“ланцюжком”) всі звуки.
Побудуйте звукову модель слова.
Поділіть слова на склади, позначте їх на моделі дужками знизу.
Визначте і позначте наголошений склад.
Запишіть слово.
Вимовте кожен голосний звук. Якою буквою позначено кожний звук?
Вимовте кожен приголосний звук. Якою буквою позначено кожний звук?
Порівняйте кількість звуків і букв. Якщо є невідповідність у їх кількості, поясніть цю невідповідність. 5 Ненаголошені голосні звуки [е], [и], їх вимова і написання у порівнянні з наголошеними звуками.
Попереджувальний диктант.
Учитель повільно читає текст по одному реченню, а учень пояснює, які зустрілись орфограми і як їх треба писати. Після цього речення записується у зошити. Контрольні моменти підкреслюються.
Вечір
Сонечко зайшло. Надворі почало темніти. На заході не ще червоніло. На сході понад зеленим лісом воно ще синіло. Але ніч вже простелилась чорним сукном по селу. Блищали тільки білі стрічки хат проти заходу. Все живе готувалося до сну.
(С. Васильченко) 6 Перевірка написання ненаголошеного голосного за допомогою наголосу. Вправи з аудіюванням.
Коментоване виконання вправи 127.
Р… балка, р… балить, р… ба.
Гр… чаний, гр… чка, гр… чаник.
Міркуй так: щоб дізнатись, яку букву треба писати (е чи и) в ненаголошеному складі, необхідно підібрати спільнокореневе слово так, щоб ненаголошений склад став наголошеним. 7 Слова з ненаголошеними [е], [и], правопис яких треба запам’ятати. Робота з орфографічним словником.
Робота з орфографічним словником.
Перевірити за орфографічним словником написання слів:
вересень, виразно, читання, олень, ведмідь, предмет, телевізор, червоний, диктант, дятел, листопад, диван, ясен, календар, черевики, неділя, понеділок, середа, четвер, театр, червоний, метро, килим, горизонт.
Можна запропонувати по одному слову кожному учневі, щоб охопити всі слова. Потім кожен учень записує своє слово на дошці, визначаючи наголос і підкреслюючи букву, що позначає ненаголошений звук [е] чи [и]. Учитель уточнює, що всі ці слова з червоних рамочок в підручнику і їх треба запам’ятати, бо інакше доведеться щоразу звертатись до словника. До наступного уроку вчитель готує таблицю із всіма словами, які учні записали на попередньому уроці, користуючись словником.
  8
Перевірка написання слів з ненаголошеними [е], [и] за словником. Вимова і написання слів крига, крижина, крижинка.
Словниковий диктант.
Вересень, виразно, читання, олень, ведмідь, предмет, телевізор, червоний, диктант, дятел.
Самоперевірка словникового диктанту за таблицею слів, правопис (Таблиця вивішується на передній стінці класної кімнати на тривалий час).
Вправа-задача 144.
Поміркуй! Як у трьох клітинках записати замерзла вода так, щоб у кожній клітинці було по одній букві?
Зробіть звуко-буквений аналіз слова-відгадки за алгоритмом (див. п.4) 9 Вправи на закріплення знань про правопис слів з ненаголошеними [е], [и]. Відновлення деформованих речень.
Повторення і закріплення слів, правопис яких треба запам’ятати.
Словниковий диктант.
Листопад, диван, ясен, календар, черевики, неділя, понеділок, середа, четвер, театр, черговий, килим, метро, горизонт.
Самоперевірка словникового диктанту за таблицею слів, правопис яких треба запам’ятати. 10
Уявлення про дзвінкі й глухі приголосні звуки. Вимова слова космонавт.
Вправа 192.
Коментований запис речення про першого космонавта.
Учитель звертає увагу на те, що правопис слова космонавт треба запам’ятати.
Леонід Каденюк — перший український космонавт. 11 Вимова та написання слів із дзвінкими приголосними звуками в кінці слова і складу. Складання усної розповіді за малюнком, що ілюструє основну її частинку
Вправа 200.
Коментований запис прислів’я і визначення дзвінких приголосних звуків серед глухих (Звернути увагу на правильну вимову таких слів: рибка, грибки, казка, ложка, стежка, везти).
Повторення будови тексту і складання розповіді за малюнком (с.83). 2.3 Результати експериментального дослідження
У процесі експериментального дослідженняпроводилися контрольні заміри рівня навчальних досягнень учнів.
Для визначення впливу експериментальноїметодики навчання на якість знань, умінь і навичок учням 2-х класів булизапропоновані такі завдання з української мови по темі “Речення".
Прочитати текст. Вставити пропущені слова.
Закінчилась зима і настала… Тепло грієвесняне… Зеленіє молода… Повертаються з вирію… Радіють весні дорослі й….
Записати слова у формі звертання.
Синочок -… зіронька -...
Марійка -… лисичка -...
Петрик -… дідусь -...
Прочитати. Підкреслити речення. Поставитипотрібний розділовий знак. Групу слів доповнити, щоб вийшло речення.
Цікаво спостерігати за птахами.
Ось прилетів до старого дуба дятел
Цілий день він старанно
Довгим дзьобом дятел дістає шкідників
Птах лікує хворі
За це птаха називають лісовим лікарем
Результати виконання контрольної роботипредставлені на діаграмі 1.
Як видно із діаграми, успішніше справилися іззавданнями учні експериментального класу, ніж контрольного. На високий рівень уекспериментальному класі виконали завдання 20% учнів, що на 8% більше, ніж уконтрольному. Кількість учнів, що виконали завдання на достатній рівень, уекспериментальному класі становить 65%, а у контрольному — 50%. У контрольномукласі третина учнів виконали завдання на середньому рівні і 5% на початковому,а в експериментальному відповідно 15%, на початковому рівні — жоден учень.
Діаграма 1
Результати виконання контрольної роботи потемі “Речення”
/>
З української мови по темі “Правописненаголошених е, и" для контрольного зрізу було запропоновано такезавдання:
Диктант
Весна
Настала чудова весна.Тепло гріє яскраве сонечко. Дихає тепленький вітерець. Зеленіє молода травичка.На деревах з'явилися зелені листочки. Дзвінко дзюрчить веселий струмочок. Повернулисяз далеких країв гомінливі пташки. У садах лине пісня солов'я. Прокинулися відзимового сну джмелі.
(39 слів)
Контрольна робота з математики по темі “Уснедодавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток".
1. Задача. У потязі 26 вагонів: 10 — купейних, решта — плацкартні. На скільки більше у потязі плацкартних вагонів,ніж купейних?
Обчислити.
27 — 1773 — 5234 + 20 — 499 — (50 + 20)
36 + 2347 + 2168 — 40 — 842 — 12 + 40
Накреслити квадрат із стороною 4 см. Обчислитипериметр.
Вставити потрібні числа.
70 — _ = 4016 — _ = 7
Контрольна робота по темі “Таблиці множеннячисел 2 і 3 та ділення на 2 і 3”.
Задача.16 кгборошна розсипом в пакети, по 2 кг у кожний.3 пакети борошна витратили напечиво. Скільки пакетів борошна залишилося?
Обчислити.
12: 2 + 4814: 2 — 73.8 + 6 — 15
2.8 + 26 (19 — 16).621: 3 + 22 + 8
Знайти значення виразу 27: а, якщо а= 3.
 

Таблиця1. Результати контрольних зрізів у експериментальних і контрольних класахТеми Класи Високий рівень Достатній рівень Середній рівень Початковий рівень у відсотках (%) 1. Правопис ненаголошених е, и. Е. 18 57 25 - К. 10 46 39 5 2. Усне додавання і віднімання Е. 19 60 21 - двоцифрових чисел без переходу через десяток. К. 15 45 40 - 3. Таблиці множення чисел 2 і 3 та ділення на 2 і 3. Е. 25 55 20 - К. 20 35 45 -
З метою перевірки, наскільки міцними є знанняпо темі “Усне додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу черездесяток" нами у ІІ семестрі було проведено контрольний зріз зааналогічними до попереднього зрізу завданнями.
Задача. Бабусяспекла 29 пиріжків. З м’ясом було 12 пиріжків, а решта — з сиром. На скількименше пиріжків з м’ясом, ніж з сиром, спекла бабуся? Обчислити.
44 — 30 76 — 2490 — 70 + 5012 — (36 — 30)
62 + 1585 — 3227 + (2 + 20) 100 — (66 — 36)
Накреслити прямокутник, довжина якого 5 см, аширина — 2 см. Знайти периметр. Встановити потрібні числа.
90 — _ = 3014 — _ = 8
Результати виконання цих завдань подано у таблиці2.

Таблиця2. Результати виконання завдань по темі “Додавання і віднімання двоцифровихчисел без переходу через десяток”Класи Семестр Високий рівень Достатній рівень Середній рівень Початковий рівень у відсотках (%) Експериментальний І 20 65 15 - ІІ 18 64 18 - Контрольний І 12 50 33 5 ІІ 8 45 39 8
 
Дані таблиці свідчать про те, що учніекспериментальних класів мають міцніші знання, ніж учні контрольних класів.18%і 64% учнів експериментальних класів виконали завдання на високому ідостатньому рівнях, що на 10% і 19% більше, ніж у контрольних класів.
Таким чином, результати нашогоекспериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези.
Висновки
Отже, запам’ятовування є частиною психічногопроцесу пам’яті. Пам'ять — це відображення предметів іявищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діютьна органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активнеоволодіння якими надає людині здатності засвоювати й використовувати потрібнуінформацію. Пам'ять включає такі процеси: запам'ятовування, зберігання,забування та відтворення. Запам'ятовування пов'язане із засвоєнням інакопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтвореннязапам'ятованого. Регулярне використання досвіду в діяльності суб'єкта сприяєйого збереженню, а невикористання — забуванню.
Види пам'яті виділяють за такими критеріями: залежновід того, що запам'ятовується і відтворюється, яка діяльність переважає, пам'ятьрозподіляють на рухову, емоційну, образну, словесно-логічну; за тривалістюзакріплення і збереження матеріалу — на короткочасну (оперативну) й довгочасну;залежно від того, як процеси пам'яті включаються у структуру діяльності, яквони пов'язані з її цілями та засобами, — на мимовільну й довільну; заусвідомленням (розумінням) змісту матеріалу пам'яті — на смислову й механічну.
Молодший шкільний вік характеризуєтьсязначними якісними змінами, що відбуваються у розвитку пам'яті дитини. Це сенситивнийперіод розвитку пам'яті. Під впливом навчання у молодшого школяра формуєтьсялогічна пам'ять, яка відіграє основну роль у засвоєнні знань. У цей період учнічастіше вдаються до спеціальних прийомів запам'ятовування. Навчання дітеймнемічним діям повинен здійснюватися у два етапи. На першому з них діти повинніоволодіти мислительними операціями, які потрібні для запам'ятовування івідтворення матеріалу, а на другому — навчитись користуватися ними як засобамизапам'ятовування у різних ситуаціях. У нормі це має відбутися ще в старшомудошкільному віці, однак можна почати і загалом завершити цей процес у молодшихкласах школи. Активному розвитку пам'яті дітей у перші роки навчання сприяєрозв'язок спеціальних мнемічних задач, які виникають перед дітьми у відповіднихвидах діяльності.
Основна лінія розвитку пам'яті молодшихшколярів полягає в зміні співвідношення мимовільного її довільногозапам'ятовування, образної та словесно-логічної пам'яті. Відбуваєтьсяінтенсивний розвиток довільної пам'яті, довільного запам'ятовування івідтворення. Розвиток довільної пам'яті не означає послаблення мимовільнихвидів запам'ятовування. Тому вчителеві необхідно використовувати обидва видипам'яті. Довільне запам'ятовування буває найбільш продуктивним тоді, колизапам'ятований матеріал стає змістом активної діяльності школярів.
Щоб озброїти молодших школярів вміннямидовільно керувати своєю пам'яттю, треба на основі початкових вмінь довільнозапам'ятовувати, з якими вони приходять до школи, сформувати у них спеціальніприйоми логічного запам'ятовування. Такими є різні розумові дії, які є спочаткузасобами розуміння змісту тексту та іншого навчального матеріалу, а далі стаютьприйомами логічного його запам'ятовування. Необхідною умовою їх формування єоволодіння учнями вмінням читати, користуватись друкованим текстом, виконуватинад ним різні навчальні завдання.
Щоб заучування, яке формується в учнів підвпливом щоденних вимог школи, не ставало механічним, треба вчити їх розрізнятив своїй навчальній роботі завдання розуміти матеріал і завдання запам'ятатийого, а також поступово виробляти у дітей досконаліші прийоми заучування. Завданнязрозуміти і запам'ятати тісно пов'язані між собою, але й відрізняються одне відодного. Без їх розрізнення неможливий і самий процес формування довільноїлогічної пам'яті у школярів.
У сучасний період проблема розвитку процесівзапам’ятовування у молодших школярів одержав своє обґрунтування у працяхвидатних українських вчених та педагогів, проте його переважно розглядають якнаскрізний, що пронизує інші дидактичні принципи. Відповідно до логікинавчального процесу (мета, зміст, спосіб організації), враховуючи специфікупочаткового навчання, виділимо необхідну і достатню групу дидактичних принципів.Забезпечення міцності і дієвості результатів навчання має для початкової ланкивиняткове значення, адже вона — фундамент освіти людини. Без міцно сформованихумінь і навичок з читання й письма, достатнього розвитку усного та писемногомовлення, без навичок швидких обчислень подальше навчання якщо й можливе, то пов'язанез великими труднощами і для самих учнів, і для вчителів.
У вимогах до кінцевих результатів засвоєннязнань з кожного предмета виділяють: ознайомлення, запам'ятовування-відтворення,самостійного застосування. Те, що учень має засвоїти міцно, вимагаєсамостійного застосування знань або умінь. Диференційований підхід до рівнівзасвоєння учнями навчального матеріалу створює умови міцного оволодіння самеголовними знаннями, запобігає перевантаженню дитячої пам'яті механічнимзаучуванням другорядного матеріалу. Основним шляхом досягнення міцності ідієвості знань є врахування і практична реалізація особливостей мнемічноїдіяльності молодших школярів у навчально-виховному процесі. Ефективним упочаткових класах є своєчасне використання пам'яток, таблиць, інструкцій,зорових опор, які допомагають учням поступово, без перевантаження сприймати ізапам'ятовувати значущі об’єкти.
На забезпечення міцності засвоєння навчальногоматеріалу на практиці спрямовано реалізацію всіх дидактичних принципів. Так,наочне, показане, побачене на довше зберігається в пам’яті. Процесзапам’ятовування проходить інтенсивніше при умові залучення дітей до активноїмислительної діяльності, використання ними операцій порівняння, аналізу,синтезу, класифікації, узагальнення. Співставляючи різні трактування принципуміцності навчання, доцільно відзначити деякі їх характерні особливості. Восновному всі автори, говорячи про шляхи реалізації даного принципу навчання,вказують на важливість повторення, закріплення навчального матеріалу, формуванняпозитивних мотивів навчання, активізацію пізнавальної діяльності учнів упроцесі навчання.
Міцне засвоєння знань, умінь і навичокреалізується на всіх етапах процесу навчання і знаходиться у прямій залежностівід ступеня їх первинного сприймання, глибокого осмислення, закріплення,повторення, використання диференційованих завдань, цікавих завдань,застосування на практиці, перевірки самими учнями результатів навчання.
На основі аналізу матеріалів констатуючогоексперименту розроблена методика формуючого експерименту. Експериментальний іконтрольний класи визначено за рівнем навчальних досягнень учнів. Векспериментальному класі навчання проводилося за методикою, запропонованою нами.На етапі формуючого експерименту, який проводився на уроках математики таукраїнської мови, нами використовувалися різні шляхи та засоби формуванняміцності знань. Експериментальні дані таблиці свідчать, що учніекспериментальних класів мають міцніші знання, ніж учні контрольних класів. Такимчином, результати експериментального дослідження підтвердили правильністьгіпотези і довели, що розвиток процесів запам’ятовування є дієвим засобомпідвищення якості навчання у початкових класах.
Список використаної літератури
1.        Аткинсон Я. Человеческая память и процесс обучения.- М.: Наука, 1980. — 144 с.
2.        Ахмедов Б.А. К вопросу о системепедагогических принципов // Сов. педагогика. — 1981. — №5. — С.80-85.
3.        Байбара Н.П. Методика викладання природознавства упочаткових класах. — К.: Освіта, 2001. — 424 с.
4.        Бакан Н.В., Будна Н.О. Математика. Диференційованізавдання до задач.3 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004. — 208 с.
5.        Баранов С.П. Принципы обучения (лекции по дидактике). — М., 1975. — 94 с.
6.        Березина Г.В., Шамова Т.И. Проблема принципов обучения // Сов. педагогика. — 1980. — №12. — С.54-62.
7.        Бєліков А.О. Підвищення самостійності учнів напрактичних заняттях // Рідна школа. — 1991. — №2. — С.43-47.
8.        Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручникдля 2 кл. — К.: Освіта, 2002. — Ч.І. — 127 с.; Ч. ІІ. — 126 с.
9.        Богданович М.В. Математика: Підручник для 2 кл. — К.:Освіта, 2002. — 160 с.
10.     Богданович М.В., Савченко О.Я. Проблемасистематизації дидактичних принципів // Рад. школа. — 1980.- №6. — С.15-20.
11.     Бойченко Т. Цікаві ігри та завдання з математики //Поч. школа. — 2004. — — №4. — С.23-24.
12.     Буряк В. Принципи дидактики та вдосконаленняпідготовки вчителя // Рідна школа. — 2004. — №10. — С.12-13.
13.     Вашуленко О. Організація закріплювальногоповторення // Поч. школа. — 2005. — №4. — С.7-11.
14.     Вашуленко О. Організація повторення на початкунавчального року // Поч. школа. — 2002. — №8. — С.47-51.
15.     Вашуленко О. Організація поточного повторення // Поч.школа. — 2004 — №6. — С.16-20.
16.     Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2001. — 416с.
17.     Волкова Н.П. Педагогіка. — К.: Вид. центр “Академія",2001. — 576 с.
18.     Выготский Л.С. Развитие высших психических функций.- М.: Педа-гогика, 1960. — 458 с.
19.     Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова.- М., АПН, 1957. — 513 с.
20.     Державна національна програма “Освіта" (УкраїнаХХІ ст.). — К.: Райдуга, 1994. — 61 с.
21.     Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука.- К.: Рад. школа, 1987. — 351 с.
22.     Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. — М.: Просвещение, 1982. — 319 с.
23.     Дидактика. Учебное пособие для самостоятельной работы студентовфакультета начальных классов / Дмитриев А.Е., Фатеева Н. И, Львов М.Р. — М.: Издат.«Прометей» МГПИ им.В. Ленина, 1990. — 202 с.
24.     Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. — М.: Учпедгиз, 1956. — 360 с.
25.     Дівакова І., Березіцька Н. Уроки української мови у2 класі. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — 304 с.
26.     Дрозденко К.С. Пам’ять — важливий психологічнийкомпонент засво-єння знань // Початкова школа. — 1994. — №4. — С.8-10.
27.     Елькін Д.Г. Психологія и педагогіка пам'яті. — К.: Вищашкола, 1948. — 288 с.
28.     Заволока М.Г. Про науковий підхід до проблемисистематизації дидак-тичних принципів // Рад. школа. — 1980. — №12. — С.29-31.
29.     Заика Е.В. Память: ее развитие и совершенствование// Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — №8.- С.39-45.
30.     Заика Е.В. Экспериментальная психология памяти: основные методики и результатыисследований // Практична психологія та соціальна робота. — 2002. — №9-10. — С.10-17.
31.     Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови.3 клас.Ч.ІІ. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004. — 128 с.
32.     Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови. Посібникдля вчителя. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003. — 296 с.
33.     Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови. Ч.І. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004. — 172 с.
34.     Зинченко В.П. Размышления о живой памяти // Психологическаянаука и образование. — 2001. — №3. — С.5-30.
35.     Козак М.В., Корчевська О.М. Уроки математики.3 клас.Посібник для вчителя. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2004. — 280 с.
36.     Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальныеклассы). — М.: Просвещение, 1978. — 260 с.
37.     Кисіль С.Г. Пам’ять у структурі особистості // Педагогікаі психологія. — 2002. — №1-2. — С. 20-20.
38.     Козловська І.М. Принципи дидактики в контекстіінтегративного навчання // Психологія і педагогіка. — 1998.- №4. — С.48-51.
39.     Коменский Я.А. Дидактические принципы (отрывки из «Великой дидактики»).- М.: Учпедгиз, 1940. — 92 с.
40.     Коменський Я.А. Велика дидактика // Вибраніпедагогічні твори. — К., 1957. — Т.1. — 248 с.
41.     Коменський Я.А. Пансофічна школа // Избр. пед. соч.- М., 1982. — Т.2.
42.     Концепція загальної середньої освіти // Початковашкола. — 2002. — №2. — С.3-5.
43.     Коробко С. і ін. Особливості розвитку пам’яті учнів1-4 класів // Поч. школа. — 2002. — №6. — С.13-16.
44.     Корчевська О., Кордуба Н. Нестандартні уроки зматематики.1-4 класи. — Тернопіль: Астон, 2003. — 160 с.
45.     Костогриз С. Використання опорних схем і таблиць науроках математики // Поч. школа. — 2004. — №5. — С.32-33.
46.     Крапівіна О. Запам’ятати з опорою на образ // Початковашкола. — 2003. — №7. — С.14-17.
47.     Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2003. — 418 с.
48.     Кунисевич Ч. Основы общей дидактики. — М., 1986. — 260 с.
49.     Куриш О.Я. Принципи навчання в умовах прискореннясоціального і науково-технічного прогресу // Рад. школа. — 1987. — №3. — С.8-13.
50.     Лобчук О. Перевірка і оцінювання зв’язнихвисловлювань молодших школярів // Початкова школа. — 2004. — №3. — С.9-11.
51.     Логачевська С. Диференційовані завдання на урокахрозвитку мовлення // Поч. школа. — 2004. — №5. — С.16-19.
52.     Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / За ред.О.Я.Савченко. — К.: Рад. школа, 1990. — 158 с.
53.     Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. — М.: Просвещение,1977. — 224 с.
54.     Люблінська Г.О. Дитяча психологія. — К.: Педагогіка,1984. — 354 с.
55.     Макэлри Б. Рабочая память и фокальное внимание // Психология обуче-ния. — 2002. — №9. — С.42-44.
56.     Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. — К., 2003. — 4-е вид.,доповн. — 615 с.
57.     Національна доктрина розвитку освіти в Україні // освітаУкраїни. — 2002. — №33. — 23 квітня.
58.     Ніколенко Л.Д. Питання методики повторення. — К.: Рад.школа, 1968. — 119 с.
59.     Новохацька Л.І. Дослідження міцності пам’ятішколярів // Рад. школа. — 1987. — №11. — С.59.
60.     Одинцова Г., Кодлюк Я. Цікавинки на уроках рідноїмови. Посібник для вчителя початкових класів. — Тернопіль: Підручники іпосібники, 2000. — 128 с.
61.     Оконь В. Введение в общую дидактику. — М.: Высшая школа, 1990. — 382 с.
62.     Онишків О.П. Уроки рідної мови.4 клас.Ч. ІІ. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005. — 160 с.
63.     Онищук В.О. Про вдосконалення і систематизаціюдидактичних принци-пів // Рад. школа. — 1980. — №8. — С.31-33.
64.     Орлов В.И. Активность и самостоятельность учащихся// Педагогика. — 1998. — №3. — С.44-48.
65.     Павлова Л. Білуха С. Дидактичні принципимоделювання навчального процесу // Рідна школа. — 1996. — №7. — С.65-66.
66.     Панченко Г.А. Мамалига Л.П. Завдання та цікавівправи з рідної мови.3 (2) клас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. — 64 с.
67.     Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических учебныхзаведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. — М.: Школа-Пресс,1998. — 512 с.
68.     Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К.: Вищашкола, 1986. — 543 с.
69.     Петров Я.И. О структуре памяти как психологическойфункции // Вопросы психологии. — 1970. — №3. — С.132-136.
70.     Підласий І.П. Система засвоєння — забування // Педагогікаі психологія. — 1995. — №2. — С.29-37.
71.     Піонт В. Закріплення правопису слів зненаголошеними [е], [и] в корені слів// Поч. школа. — 2003. — №4. — С.12-13.
72.     Піонт В. Закріплення правопису слів зненаголошеними приголосними в корені слів // Початкова школа. — 2003. — №4. — С.12-13.
73.     Подласый И.П. Педагогика. В 2 кн. — М.: ВЛАДОС, 1999. — Кн.1: Общиеосновы. Процесс обучения. — 576 с.
74.     Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-2,3-4 кл. — К.: Початкова школа, 2003. — 296 с.
75.     Раев А.И. Управление умственной деятельностьюмладшего школьника. — М.: Просвещение, 1976. — 268 с.
76.     Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — К.: Абрис,1997. — 416 с.
77.     Сапун Г., Пачашинська М. Робота над словами,правопис яких потрібно запам’ятати. — Тернопіль: Підручн. і посібники, 1977. — 64 с.
78.     Сапун Г.М., Пачашинська М.О. Робота над словами,правопис яких потрібно запам’ятати. — Тернопіль: Підручн. і посібники, 1997. — 64 с.
79.     Сегенюк Г. Учим познавать окружающий мир // Воспитаниешкольников. — 1990. — №6. — С.49-51.
80.     Скрипченко О.В. та ін. Вікова та педагогічна психологія.- К.: Либідь, 2001. — 388 с.
81.     Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на урокахматематики // Поч. школа. — 2003. — №3. — С. 20-21.
82.     Смирнов І.С. З досвіду виховання пам'яті в учнів //Рад. школа. — 1974. — №9. — С.50-53.
83.     Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. — К.: Рад. школа,1988. — 220 с.
84.     Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибранітвори у 5-ти т. — К.: Рад. школа, 1976. — Т.2. — 665 с.
85.     Ушинский Н.Д. Собр. соч. — М. — Л., 1948. — Т.3.
86.     Фіцула М.М. Педагогіка. — К.: Вид. центр. “Академія”,2002. — 528 с.
87.     Чавдаров С.Х. Принципи радянської дидактики. — К.: Рад.школа, 1949. — 89 с.
88.     Чепелев В.І. До проблеми дидактичних принципів // Рад.школа. — 1980. — №7. — С.17-19.
89.     Шост Н.Б. Уроки математики.2 клас. — Тернопіль: Навчальнакнига — Богдан, 2003. — 320 с.
90.     Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. — К.: Либідь,2003. — 560 с.
Додатки
Додаток А
Анкета
для вчителів початкових класів
Що для Вас є орієнтиром у роботі надформуванням в учнів міцних знань?
Які Ви використовуєте способи формування вучнів міцних знань?
Які за характером пізнавальної діяльностівправи Ви використовуєте під час повторення і закріплення навчального матеріалу?
Як Ви вчите учнів заучувати вірш напам’ять?

Додаток Б
Ігри та вправи для розвитку пам’яті молодшихшколярів
«Роззяви». Розвиток довільної уваги,швидкості реакції, навчання умінню керувати своїм тілом і виконувати інструкції.
Усі граючі йдуть по колу, тримаючись за руки. Засигналом ведучого (це може бути звук дзвіночка, брязкальця, удар в долоні,руками чи яке-небудь слово) діти зупиняються, плескають чотири рази в долоні,повертаються і йдуть в іншу сторону. Хто не встиг — вибуває з гри.
Гру можна проводити під музику чи під груповупісню. У такому випадку діти повинні плескати в долоні, почувши визначене словопісні (обговорене заздалегідь).
«Ковпак мій трикутний». Навчитиконцентрувати увагу, сприяти усвідомленню дитиною свого тіш, навчити керуватирухами і контролювати свою поведінку.
Граючі сидять у колі. Усі по черзі, починаючиз ведучого, вимовляють по одному слову з фрази: «Ковпак мій трикутний, мійтрикутний ковпак. А якщо не трикутний, то це не мій ковпак». Після цьогофраза повторюється знову, але діти, яким випаде говорити слово «ковпак»заміняють його жестом (наприклад, два легких удари долонькою по своїй голові). Наступногоразу вже заміняються два слова: слово «ковпак» і слово «мій»(показати рукою на себе). У кожному наступному колі граючі вимовляють на однеслово менше, а «показують» на одне більше. У завершальному повторідіти зображують тільки жестами усю фразу. Якщо така довга фраза важка длявідтворення, її можна скоротити.
«Розстав посади». Розвиток навичоквольової регуляції, здатності зосереджувати увагу на визначеному сигналі.
Діти марширують під музику один за одним. Попередуйде командир, що обирає напрямок руху. Як тільки командир лясне в долоні,дитина, що йде останньою повинна негайно зупинитися. Всі інші продовжуютьмарширувати і слухати команди. Таким чином, командир розставляє всіх дітей узадуманому ним порядку (у лінійку, по колу, по кутах і т.д.).
Щоб чути команди, діти повинні пересуватисябезшумно.
«Заборонений рух». Гра з чіткимиправилами організує, дисциплінує дітей, згуртовує граючих, розвиває швидкістьреакції і викликає здоровий емоційний підйом.
Діти стоять обличчям до ведучого. Під музику зпочатком кожного такту вони повторюють рухи, що показує ведучий. Потімвибирається один рух, який не можна буде виконувати. Той, хто повторитьзаборонений рух, виходить із гри. Замість показу руху можна називати вголосцифри. Учасники гри повторюють хором усі цифри, крім однієї, забороненої,наприклад, цифри «п'ять». Коли діти її почують, вони повинні будутьплескати в долоні (чи покружляти на місці).
«Замри». Розвиток уваги і пам'яті
Діти стрибають у такт музиці (ноги в сторони — разом, супроводжуючи стрибки оплесками над головою і по стегнах). Раптовомузика обривається. Граючі повинні завмерти в позі, на яку прийшлася зупинкамузики. Якщо комусь з учасників це не далося, він вибуває з гри. Знову звучитьмузика — ті що залишилися, продовжують виконувати рух. Грають доти, доки в коліне залишиться лише один граючий.