ЗМІСТВступ Розділ І Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці
1.1 Загальнахарактеристика віку
1.1.1 Фізичний розвиток
1.1.2. Психологічні особливості молодших школярів
1.2. Особливості розвитку вольової сфери у молодшомушкільному віці
1.2.1 Поняття волі
1.2.2 Шкільне навчання – стимул для розвитку волі
1.2.3 Дисциплінованість – важлива риса моральноїповедінки
Розділ ІІ Емпіричне дослідження
2.1 Дослідження наявності розуміння поняття волі й вольовихякостей дітьми 3 класу
2.2 Анкета для виявлення вольових якостей утретьокласників
2.3 Оцінка розвитку вольових якостей учетвертокласників
2.4 Результати спостережень вольових якостей у хлопчиківі дівчаток 1 – 3 класів
Висновки
Рекомендації
Література
ВСТУП
На сучасному етапі формуванняі розвитку нашого суспільства можна спостерігати процес переходу відкалендарно-адміністративної системи правління до демократичного устрою. Внаслідок тривалого застою в усіх сферах суспільного життя наша країна досі щене може вийти із культурної, політичної і економічної кризи. Для розбудовинового здорового суспільства потрібні цілеспрямовані, енергійні, витривалі,гармонійно і всебічно розвинуті особистості. Тому й постає таке питання: чибуде готовою сьогоднішня людина до подолання тих перешкод, які чекають її нажиттєвому шляху, чи вистачить їй сил, ентузіазму, стійкості, щоб боротися збудь-якими труднощами? Стоятиме вона до кінця, чи перші ж невдачі паралізуютьїї волю і вона втратить віру в свої сили, здібності, відступиться від своїхпереконань і змарнує своє життя.
Часто,розглядаючи проблеми навчання і виховання молодших школярів, насампередговорять про розвиток уваги, пам’яті, творчих здібностей, логічного мислення, авиховання вольових якостей відсувається на задній план. Батьки й педагогиповинні підготувати дитину до майбутнього тривалого саморозвитку, самовихованняі самоосвіти, в процесі яких величезну роль відіграють саме вольові риси. Отже,актуальність проблеми виховання волі на сучасному етапіочевидна.
Моїм завданнямє опрацювання наукової літератури, в якій би висвітлювалося все, що стосуєтьсямоєї теми курсової роботи.
1. Проведенняпрактичного дослідження з дітьми;
2. Пошук тавикористання методів дослідження;
3. Проаналізуватидослідження, зробити відповідні висновки;
4. Розробитирекомендації, анкети тощо.
Окрім того, япоставила перед собою мету:
- на основі опрацьованоїлітератури якомога ширше розкрити поняття волі, вольових якостей особистості;
- ознайомитись із різнимишляхами, методами та прийомами виховання волі в дітей;
- проаналізувати основніпомилки, які допускаються в процесі формування волі, способи та запобігання;
- відповідно до набутих знаньнавчитись правильно організовувати навчально-виховний процес.
Предметдослідження – є воля, як психологічна властивість.
Об’єктом дослідження є прояви вольових якостеймолодших школярів.
Гіпотеза – наукове припущеннястосовно особливостей розвитку вольової сфери молодших школярів. Розробка тавикористання різних методів, прийомів для виявлення фактичного таекспериментального матеріалу в процесі вивчення особливостей розвитку вольовихякостей школярів. Передбачення їх поведінки і при необхідності, її корекція.
Методи – аналіз, синтез,узагальнення, анкетування, спостереження, бесіда.
Як організовуватиправильне ставлення дітей до їх основної діяльності, до оточуючого середовища.Воля – це усвідомлення дій. Очевидно, що без розвитку свідомості ісамосвідомості не може бути самовиховання і самодисципліни, цілеспрямованості інаполегливості тощо.
Розділ І Особливості розвиткувольової сфери у молодшому шкільному віці
1.1 Загальнахарактеристика віку
1.1.1 Фізичнийрозвиток
Молодшим шкільним вікомвважають вік від 6-7 до 10-11 років, що відповідає періоду навчання у молодшихкласах. Це вік відносно спокійного і рівномірного фізичного розвитку.
Збільшення зростута ваги, витривалості, життєвої ємкості легень іде досить рівномірно іпропорційно.
Кісткова системашколяра ще перебуває в стадії формування – окостеніння хребта, грудної клітки,таза, кінцівок ще не завершено, в кістковій системі ще багато хрящової тканини.Це обов’язково слід брати до уваги й постійно дбати про правильну позу,поставу, ходу учнів. В крові залежно збільшується кількість білих кров’янихтілець, збільшуючих опір організму захворюванням. Цей вік відрізняється самимнизьким відсотком захворюваності.
Процесокостеніння кисті й пальців у молодшому шкільному віці також ще не закінчуєтьсяповністю, тому дрібні й точні рухи пальців та кисті важкі і стомливі, особливодля першокласників.
Відбуваєтьсяфункціональне вдосконалення мозку – розвивається аналітико-синтетична функціякори: поступово змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування,процес гальмування стає все сильнішим, хоч як і раніше, переважає процесзбудження, тому молодші школярі збудливі та імпульсивні.
Вступ до школивносить найважливіші зміни в життя дитини. Різко змінюється весь її побут.Основною, провідною діяльністю першокласника стає навчання, найважливішимобов’язком – обов’язок учитися, набувати знання. А навчання – це серйознапраця, що вимагає певної організованості, дисципліни, вольових зусиль з бокудитини. Все частіше приходиться робити те, що треба, а не те, що хочеться.Школяр включається в новий для нього колектив, в якому він житиме,навчатиметься, розвиватиметься цілих 10 років.
Засвоєння знань упочатковій школі вимагає від молодшого школяра порівняно високого рівняспостережливості, довільного запам’ятовування, організованої уваги, вмінняаналізувати, узагальнювати, міркувати. Вимоги ці наростають і ускладнюються зкожним днем. Вимоги весь час зростають і наявний рівень психічного розвиткубезперервно “підтягуються” до рівня вимог.
1.1.2 Психологічні особливостімолодших школярів
Динаміка відношення донавчання.Дитинастає школярем. Основною його діяльністю, його першим і найважливішим обов’язкомстає навчання – набування нових знань, умінь і навичок, нагромадженнясистематичних відомостей про навколишній світ, природу та суспільство.
Не відразу ушколярів формується правильне ставлення до навчання. В момент вступу до школидіти звичайно позитивно сприймають перспективу шкільного навчання. У дітей стаєпотреба стати школярем. Потреба стати школярем зводиться до бажання змінитисвоє становище малої дитини, піднятися на наступний ступінь самостійності.
Поки ще більшістьпершокласників по-справжньому не розуміє, навіщо треба вчитися.
Незабаром,виявляється, що навчання це праця, яка вимагає вольових зусиль, мобілізаціїуваги, інтелектуальної активності, самообмеження. Попервах учні початковоїшколи добре вчаться, керуючись ставленням сім’ї: “Не можу засмутити маму”. Інодідитина добре вчитиметься за мотивами відносин в колективі. Тільки післявиникнення інтересу до результатів своєї праці формується у першокласниківінтерес до змісту навчальної діяльності, до набування знань. Ось ця основа і єсприятливим ґрунтом для формування у молодшого школяра мотивів навчаннявисокого суспільного порядку, пов’язаних із справді відповідальним ставленнямдо навчальних знань.
Авторитет учителя– важлива передумова для навчання і виховання в молодших класах. Умілокористуючись ним, досвідчений учитель успішно формує в своїх учніворганізованість, уміння керувати своєю поведінкою, увагою, працьовитістю,позитивне ставлення до навчальних занять.
Розвитокпізнавальних процесів. Навчальна діяльність у початкових класах стимулює насамперед розвитокпсихічних процесів, безпосередньо пізнання навколишнього світу – відчуттів ісприйнять. Молодші школярі відзначаються гостротою і свіжістю сприймання, свогороду споглядальною цікавістю.
Молодший школяр зживим інтересом сприймає навколишнє життя, що з кожним днем розкриває перед нимусе нові й нові сторони. Проте, сприйняття у цьому віці ще дуже недосконале.
Сприйняття.Найхарактернішариса сприйняття цих учнів – його мала диференційованість. Молодші школярідопускають неточності та помилки при сприйманні схожих об’єктів. Іноді невідрізняють і зміщують схожі за написанням чи вимовою букви та слова,зображення схожих предметів і самі схожі предмети.
Наступнаособливість сприйняття учнів молодшого шкільного віку – тісний зв’язок його здіями школяра. Сприйняття на цьому рівні психічного розвитку пов’язане зпрактичною діяльністю дитини. Особливість учнів І та ІІ класів – яскравовиражена емоційність сприйняття. Вчитель повинен прагнути до того, щоб дітичітко сприймали і менш яскраве, цікаве й привабливе. У процесі навчаннявідбувається перебудова сприйняття, воно підноситься на більш високий ступіньрозвитку, набуває характеру цілеспрямованої і керованої діяльності. У процесінавчання сприйняття поглиблюється, стає більш аналізуючим, диференціюючим, набуваєхарактеру організованого спостереження. (Л.І.Бонсович)
Увага. Деякі вікові особливостівластиві увазі учнів початкових класів. Основна з них – слабкість довільноїуваги. Значно краще розвинута в молодшому шкільному віці мимовільна увага. Всенове, несподіване, яскраве, цікаве само собою привертає увагу учнів, без жоднихзусиль з їхнього боку. До вікових особливостей уваги належить і її порівняноневелика стійкість. У цьому віці діти не вміють тривалий час зосереджуватись нароботі, їхня увага легко відвертається.
Пам’ять.Розвивається під впливомнавчання. Посилюється роль і питома вага словеснологічного смисловогозапам’ятовування. Розвивається можливість свідомо керувати своєю пам’яттю тарегулювати її прояви (запам’ятовування, відтворення, пригадування).Наочно-образна пам’ять більше розвинута ніж словесно-логічна. Переважаєдіяльність першої сигнальної системи. Молодші школярі схильні до механічногозапам’ятовування без усвідомлення смислових зв’язків в серединізапам’ятовуваного навчального матеріалу.
Уява. Основна тенденція розвиткууяви в молодшому шкільному віці – це вдосконалення відтворюючої уяви. Вонапов’язана з уявленим раніше сприйнятого або створенням образів відповідно доданих опису, схеми малюнка тощо. Відтворююча уява вдосконалюється за рахунокусе правильнішого й повнішого відображення дійсності. Творча уява як створеннянових образів, пов’язана з перетворенням, переробкою вражень, минулого досвіду,поєднання їх у нові комбінації також розвивається.
Мислення. Мислення починає відображуватиістотні властивості та ознаки предметів і подій, що дає можливість робити першеузагальнення, будувати елементарні умовиводи. Аналітико-синтетична діяльністьна початку молодшого шкільного віку ще вельми елементарна, перебуває восновному на стадії наочно-дійового аналізу, що ґрунтується на безпосередньомусприйнятті предметів.
Перші рокинавчання в школі – це роки дуже помітного розвитку інтересів.
Велике виховнезначення у праці молодших школярів. Тому дуже важливо поступово включати впрацю для інших, для загальної користі. Діти поступово усвідомлюють, що своєюпрацею вони можуть приносити користь навколишньому середовищу – це виливає вних гордість, радість і задоволення.
1.2Особливості розвитку вольової сфери умолодшому шкільному віці
1.2.1 Поняття волі
Людина живе впостійному оточенні різноманітними речами, подіями, людьми. Вона як істотаактивна, не тільки сприймає, відображає довколишній світ, не тільки якосьставиться до нього, а й реагує на його впливи, сама впливає на довколишнійсвіт, перетворюючи його в своїх цілях і відповідно до своїх потреб. Водночаслюдина регулює та контролює свою діяльність, керує своєю поведінкою. При цьомулюдина переслідує певну мету, яку вона більш чи менш усвідомлює(В.А.Крутецький).
Іноді досягненнямети не становить утруднень і не потребує особливих зусиль (наприклад,втамувати спрагу, коли є вода; прочитати книжку, коли вона лежить на столі і євільний час). Та найчастіше досягнення мети пов’язане з подоланням труднощів таперешкод. Ці труднощі та перешкоди бувають двох видів – зовнішні і внутрішні(Ю.А.Трофімов).
В першому випадкуз’являються об’єктивні утруднення і перешкоди, зовнішні завади, протидії іншихлюдей. Другий вид – це стійке небажання людини робити те, що потрібно,небажаний настрій, звичка діяти необдумано, лінощі, почуття страху, почуттясамолюбства тощо.
Перешкоди таутруднення розрізняють також за силою, значимістю.
Воля людинивиражається в тому наскільки вона здатна долати перешкоди та утруднення нашляху до своєї мети, наскільки вона готова при цьому йти на певні поневіряннята жертви, настільки вона вміє керувати своєю поведінкою, підпорядковувати своюдіяльність певній меті та завданням. Воля – це психічна діяльність людини, щопроявляється у свідомих діях, скерованих на досягнення поставленої мети,здійснення якої пов’язане з подоланням труднощів та перешкод.
Подоланняперешкод та утруднень пов’язане з так званим вольовим зусиллям особливим станомпсихічного напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні та моральні силилюдини.
Воля тіснопов’язана з цілеспрямованою і свідомою діяльністю. Коли людина визначає метудії та обдумує шляхи досягнення мети, засоби подолання перешкод, у неївідбувається розумова діяльність. Здійснюючи вольову дію, людина частозустрічається з утрудненнями, які вона заздалегідь не могла передбачити, або знеобхідністю змінити характер запланованої діяльності. Це потягне за собоюнеобхідність внести в прийнятий план поправки, уточнення, що в свою чергувимагає від людини великої розумової роботи (В.С.Лозниця).
Так само тіснопов’язана вольова діяльність з почуттям людини.
Пристраснепрагнення до мети дає змогу подолати будь-які утруднення та поневіряння.
Байдужа до всьоголюдина не здатна до справжніх проявів волі, вона не може бути ні борцем, нітворцем. Кажучи про почуття як могутній стимул до дії, необхідно пам’ятати, щопочуття бувають різними, а тому по-різному впливають на дії. Вольова людинаповинна вміти побороти свої почуття, які вона усвідомлює як непотрібні, негіднілюдини. Тому й кажуть, що воля – це влада, контроль над своїми почуттями.
Воля проявляєтьсяв усіх видах діяльності людини. Так, праця немислима буз вольового зусилля, безусвідомлення мети праці та її результатів, без уміння протистояти стороннімподразникам, долати втому. Воля весь час проявляється в навчальній діяльностішколяра.
Воля складаєтьсяіз ряду свідомих цілеспрямованих дій – вольових дій, які мають свою структуру.В.А.Крутецький подає таку структуру вольових дій. У кожній вольовій дії можнавиділити два етапи: підготовчий і виконавчий.
Підготовчий етап– це етап розумової дії, обдумування, зважування різних можливостей, будь-якавольова дія як цілеспрямована, завжди починається з постановки та чіткогоусвідомлення мети дії. Перш ніж діяти, треба усвідомити, для чого треба діяти,чого людина прагне досягнути в результаті дії, уявити собі очікуваний результат дії. Та однієїпостановки мети мало. Для того, щоб дія виникла, необхідно ще твердо прагнутидо досягнення мети.
Дуже важливотакож усвідомити значення мети, якщо людина усвідомлює, що поставлена нею метамає велике значення, вона, як правило, стає здатною подолати чималі перешкоди.
Важливеусвідомлення доступності мети. Постановка мети, якої людина не може досягнути,ослаблює її волю, створює звичку не доводити розпочатої справи до кінця. Протелегко доступні цілі не розвивають волі, не виробляють уміння боротися зтруднощами, долати перешкоди. Мета дії повинна бути доступною людині, алевимагати великих зусиль для її досягнення. Тільки такі цілі визначають справдівольову поведінку.
Поставлена метаможе бути близькою й далекою. Іноді досягти мети можна дуже швидко, а часом дляїї досягнення потрібне все життя.
Чому людинаставить перед собою якусь мету? Зрозуміло, що постановка мети не відбуваєтьсябезпричинно. Мало знати мету, поставлену перед собою, важливо знати і мотиви,які спонукали діяти так, а не інакше. Ті побудження, якими керується людина,коли ставить перед собою певну мету, називають мотивами дій. Кожна дія людинивідбувається навіщось (мета) і чомусь (мотив).
Зміст підготовчогоетапу вольової дії різний залежно від того, чи є внутрішні чи зовнішніперешкоди до досягнення мети. Коли наявні внутрішні перешкоди (страх, лінь,втома, біль, різні звички та емоції, що заважають виконанню дії), підготовчийетап часто набирає характеру боротьби мотивів; коли наявні зовнішні перешкоди,він, як правило, набуває характеру планування, вибору способу дії.
Боротьба мотивівможе відбуватися між мотивами одного рівня (однаково хочеться допомогти і маміі бабусі) і між мотивами різних рівнів (піти грати у футбол чи виконати домашнєзавдання). У другому випадку треба усвідомити рівень мотивів і надати перевагумотивові вищого рівня.
Боротьба мотивіву вольовій дії – це, як правило, боротьба між почуттям обов’язку іспонуканнями, що суперечать обов’язкові. Воля проявляється в умінні змуситисебе зробити те, що диктує почуття обов’язку, поборовши спонукання, щосуперечать йому.
Коли є зовнішніперешкоди і боротьба мотивів немає, підготовчий етап вольової дії полягає вобдумуванні засобів досягнення мети, виборі контрольного способу дії, щонайкраще підходить за цих умов.
Підготовчий етапвольової дії затверджується прийняттям певного рішення.
Наступнийважливий етап будь-якої вольової дії – виконання прийнятого рішення. Без ньогонемає вольової дії. Звичайно, воля проявляється і в прийнятті рішення, але цеодне ще не дає права вважати людину вольовою. Людина, яка тільки ставить передсобою хай високі і важливі цілі, тільки приймає, але не перетворює їх у життя,не доводить справи до кінця – людина безвольова.
Виконання можемати дві форми: форму зовнішньої дії (зовнішній вольовий вчинок) і формуутримання від зовнішньої дії (внутрішній вольовий вчинок).
Якщо людинаухиляється від наміченого шляху і тим самим відходить від накресленої мети, товона проявляє брак волі.
Зрозуміло, утаких випадках, коли змінюються обставини, виникають якісь нові умови івиконання раніше прийнятого рішення, стає нераціональним, необхідна свідомавідмова від прийнятого рішення, затримання уже розпочатої дії. Вольова людинаповинна вміти, коли це потрібно, відмовитися від наміченої дії, прийняти новерішення, інакше це вже буде не прояв волі, а безглузда впертість.
Результатомвольової дії є досягнення мети. Мету досягнуто, труднощі подолано, людинавідчуває велике моральне задоволення і прагне до нової діяльності, до новихуспіхів.
1.2.2 Шкільненавчання – стимул для розвитку волі
Вступ дитини дошколи є зламним моментом у розвитку її волі. В шкільному віці навчання, якеносить суспільно-обов’язковий характер, ставить нові вимоги до волі дитини.Дитина стає перед необхідністю наполегливо вчитися, систематично і свідомопереборювати дедалі більші труднощі навчальної праці, виконуючи складні трудовізавдання.
Найхарактернішаособливість розвитку волі молодших школярів полягає в тому, що в них поступовоформується вміння свідомо ставити складніші навчальні і трудові цілі, завданняі підпорядковувати їм свою пізнавальну, розумову і практичну діяльність. Цілідіяльності дитини стають дедалі більш узагальненими, віддаленими і стійкими.Проте завдання, які ставлять перед дитиною школа і вчитель, не завждипереймаються нею і стають її власними цілями. При постановці перед учнями новихнавчальних і трудових завдань необхідно завжди враховувати, чи підготовленівони мотиваційно до їх сприймання. Подавати дітям нові завдання треба в міру іразом з формуванням у них нових мотивів діяльності: прагнення стати хорошимучнем, інтересу до змісту знань і до праці, а також почуття обов’язку і честіукраїнського школяра, які починають зароджуватися у цей період. При постановцінових цілей треба виходити із зазначених мотивів і спиратися на них. Це сприяєзародженню і розвитку у дітей свідомої цілеспрямованості і наполегливості, яквольових якостей поведінки.
Друга важливаособливість розвитку волі в молодшому шкільному віці полягає в тому, що в дітейпочинають поступово формуватися моральні переконання і вміння керуватися ними всвоїх вчинках, своїй поведінці. В молодших школярів починає складатися свідоместавлення до дисципліни, до правил поведінки як системи вимог, що їх необхідновиконувати в ім’я учнівського обов’язку перед суспільством і в інтересах свогокласного колективу. Протетаке ставлення до правил поведінки виникає у дітей не зразу, а поступово. Вперші місяці занять учень – першокласник, що поєднує ці правила лише зособистістю вчителем і не усвідомлює їх, як зумовлені суспільною необхідністюта інтересами колективу норми поведінки. Але пізніше на утворення моральнихпереконань в галузі дисципліни мають також впливи з боку самого учнівськогоколективу, керованого вчителем, вимоги дітей до поведінки своїх товаришів.
Одним з важливихмоментів у цих впливах є правильне використання вчителем скарг дітей одне наодного. Якщо педагог схвалює заяви, в яких виявлено прагнення дитини оберігатиінтереси колективу і засуджує егоїстичні вчинки учнів, то подібні скаргипоступово набирають характеру критичних зауважень дитини, спрямованих назміцнення дисципліни в класі.
Зрозуміло, цеможе привести і до конфлікту між дітьми, а також до появи скарг типуябедництва. Щоб запобігти таким випадкам, слід використовувати сутички міждітьми для виховання в них правильного ставлення до справедливих критичнихзауважень з боку товаришів і вміння підпорядковувати свою поведінку інтересамколективу.
Разом з усвідомленнямнавчальних цілей і правил дисципліни в молодшому шкільному віці у дітейформується уміння свідомо керувати своїми складними пізнавальними і практичнимидіями, стійко переборювати труднощі навчальної роботи і практичної діяльності.Молодші школярі поступово набувають уміння свідомо і навмисно викликатипотрібні дії, контролювати їх виконання і стримувати небажані реакції.Оволодіння вказаними вміннями натрапляє однак, у дітей, особливо упершокласників на певні труднощі, зумовлені наявними ще в них рисамиімпульсивності поведінки, тенденцією до наслідування діям інших дітей і нахиломлегко піддаватися чужим впливам, що часто приводять до ненавмисного порушенняпевних правил дисципліни.
Формуванняздатності свідомо керувати своєю поведінкою відбувається внаслідок постановкиперед дітьми завдання навчитися свідомо стежити за собою і проведення з нимиспеціальних вправ з метою викликати потрібні дії і гальмувати небажані реакції.
Прикладом такихцілеспрямованих вправ можуть бути так звані “хвилинки тиші”, які застосовуютьсяв перших класах. Після необхідних пояснень, на дошці пишеться слово “тема” іучні повинні негайно залишити працювати, припинити розмови і сидіти тихо.Починається урок тиші. Для семилітніх дітей це справжній урок – вправа в навмисномузбереженні нерухомого положення і гальмуванні мовних реакцій, що становить вданому випадку безпосередню мету зусиль дитини (О.Андріанова).
Внаслідокцілеспрямованих вправ діти починають виконувати всі вимоги вчителя з великоюточністю, навіть педантичністю, без будь-яких відхилень, дотримуючись засвоєнихправил поведінки. Такий своєрідний педантизм дитини є ознакою успішногопротікання процесу оволодіння дітьми вміння керувати своїми діями.
У першому класідіти при оволодінні вмінням свідомо керувати собою потребують ще з боку вчителяабо батьків частих зауважень, попереджень, нагадувань. Ці вимоги вихователівслужать ніби зовнішньою опорою керування дитиною своєю поведінкою. Але вже вІІ-ІІІ класах тільки одна присутність старших стає стимулом, щоб примуситидитину стежити за собою. Нарешті в IV класі діти привчаються більш-менш тривало контролювати своївчинки і при відсутності постійного нагляду з боку дорослих. Велике значенняпри цьому мають також впливи на дитину з боку учнівського та шкільного колективу.В результаті всього сказаного у дітей поступово розвиваються такі їх вольовіякості, як самовладання і витримка.
Незважаючи назначні успіхи дітей в оволодінні вмінням керуватись у своїх навчальних іпрактичних діях складними цілями і моральними нормами, а також деяким вміннямсвідомо регулювати свою поведінку, розвиток волі у молодших школярів ще недосягає високого рівня. Недостатність її розвитку виявляється особливо тоді,коли дитині довго доводиться діяти без нагляду і в незвичних для неї умовах.Отже, в цьому віці у дітей іде лише початкова підготовка до оволодіння вміннямдіяти свідомо і самостійно, переборювати перешкоди на шляху до мети.
Одним з важливихзавдань виховання волі в початковій школі є правильна організація вправ учнів уподоланні труднощів навчальної роботи і опануванні дисциплінованої поведінки.Навчальні та інші завдання, які пропонуються дітям обов’язково повинні мати всобі певні труднощі, але посильні для самостійного подолання їх учнями. Разом зтим необхідно поступово збільшувати труднощі навчальної і практичної діяльностідітей. Надмірно складні завдання і вимоги призводять до появи у дітей боязнітруднощів, вони намагаються обминати їх, а дуже легкі завдання і вимогивикликають у них лінощі, небажання робити важку, нецікаву, але потрібну справуабо виконувати складні правила дисципліни. На розвиток у дітей вмінняпереборювати труднощі сприятливо впливають також виконання ними постійнихдомашніх обов’язків по самообслуговуванню, заняття ручною працею і участь ускладних іграх.
Одним з важливихзасобів привчання дитини до боротьби з труднощами є твердий режим праці івідпочинку. Завдяки суворому дотриманню режиму виробляється і закріплюєтьсястійкий стереотип дій, а це допомагає дитині справлятися з труднощами в їїроботі і тим самим сприяє зміцненню її волі.
Воля в молодшихшколярів розвивається в зв’язку з їх навчанням у школі, з виконанням шкільних іпозашкільних доручень, особливо суспільно-корисних трудових завдань. Школапокладає на дитину серйозні обов’язки. Виконуючи їх, молодший школяр починаєусвідомлювати суспільне значення обов’язку. Це стає важливим мотивом навчальноїдіяльності учня. Свідомо виконуючи навчальні і трудові завдання, він виявляєпри цьому такі вольові якості, як стриманість, наполегливість, здатність доподолання труднощів, ініціативність, самостійність. Ці вольові якості вдіяльності дитини поступово розвиваються і міцніють.
Але важлива дітямцього віку підвищена емоціональна рухливість негативно впливає на її волю,особливо на витриманість.
Внаслідокнедостатнього розвитку критичності і діях дітей молодшого шкільного віку частоспостерігається несамостійність.
Несамостійністьволі є причиною того, що дитина легко наслідує інших, не розбираючись у тому,погано це чи добре. Враховуючи цю особливість, вчитель повинен спрямовуватидітей на позитивне наслідування і заохочувати до самостійності.
В успішномувихованні і розвитку вольових якостей у дітей важливу роль відіграє показпозитивних прикладів дорослих – учителів, батьків, старших.
Наслідуючиактивну цілеспрямовану дію дорослих, їх наполегливість у праці, діти поступоворозвивають ці якості і в самих себе, навчаються бути в своїй діяльностіініціативними, наполегливими.
Велику роль увихованні волі в дітей відіграє усвідомлення дитиною своїх обов’язків у сім’ї,у дитячому садку, у школі. Волю в дітей можна виховувати, не борючись з їхпримхливістю і впертістю. Примхливість і впертість буває там, де діти неусвідомлюють своїх дій, керуються не доцільністю, а лише своїми бажаннями, невміють критично оцінювати свої бажання, вчинки і дії. Розвиваючи у дітейсвідоме ставлення до своїх прагнень і бажань, ми тим самим сприяємо розвитковів них умінь не переборювати такі негативні прояви, як примхливість і впертість.
Успіх вихованняволі у дітей залежить і від єдності дій і сім’ї в усіх виховних закладах. Школаі сім’я повинні подбати про створення твердого режиму в житті дитини,організованості.
Розвиток дитячоїволі в початкових класах проявляється в таких загальних рисах:
- зміцнюється і розширюєтьсяобсяг і зміст цілей, які приваблюють і спонукають її до їх досягнення;
- вона може долати дедалібільші зовнішні і внутрішні труднощі – формується сила волі;
- зростає можливість довільногальмувати свої спонукання, виявляти самовладання, витримку;
- дитина набуває здатностіставити собі далекі уявлювальні цілі і спрямовувати свої зусилля на їхдосягненні;
- мету і шляхи її досягнення,які раніше підказували дорослі, ставить і визначає сама дитина;
- мотиви,які є сильною спонукальною причиною, набувають дедалі більш свідомого істійкого суспільно-зумовленого характеру;
- проте самостійність дитини,яку вона помилково розуміє, часто ускладнює перетворення суспільно значущихмотивів в особисто значущі;
- весь вольовий процесускладнюється, виникає боротьба мотивів, у якій суспільно зумовлені спонуканняще не завжди виступають як такі, що діють найсильніше. (Г.О.Люблінська)
Виховання волі починається ізраннього дитинства і триває впродовж всього життя людини.
Сім’я – найпершаі основна школа життя для дитини. Тут даються основи для формування характеру,світогляду і волі. Батьки повинні створити всі необхідні умови для розвиткусвоєї дитини, завдання їхнє полягає не стільки в тому, щоб якомога краще ісильніше розвинути вольові якості чина чи доньки, скільки в підготовці домайбутнього тривалого і кропіткого самовиховання, отже якщо людина сама незабажала виховувати в себе волю і характер, то важко їй в цьому допомогти(Л.І.Рувинський). І чим раніше батьки зуміють пробудити в дитині благороднепрагнення працювати над собою, тим більша можливість досягти успіху у ційсправі. Тому, що в дорослої людини запізно починати виховувати вольові якості,якщо попередні роки життя змарновано.
На що ж повиннізвертати увагу батьки, коли в їхній сім’ї народилася маленька людина?
Насамперед слідпам’ятати про величезну силу особистого прикладу, оскільки саме від батьківзалежить подальша доля дитини. Батьки не зможуть виховати в дитини жодноївольової якості, якою самі не володітимуть, натомість всі недоліки дорослихвідбиватимуться в характері дітей, наче в дзеркалі.
Звичайно, ніхтоне вимагає від молодого подружжя застосування складних методик чи впровадженняспеціальних систем по вихованню дитячої волі, що по-суті є неможливим, але самежиття посилає безліч ситуацій, які можна і потрібно використовувати дляформування вольових якостей. Задумаймося, наприклад, над таким випадком. Дитинахоче погратися предметом, який легко б’ється чи ламається. Матір (батько)забороняє його брати. Дитина не розуміє заборони і далі продовжує просити.Розумні батьки, замість того, щоб відволікати дитину від забагання і займати їїякоюсь іншою цікавою і корисною справою, дають їй той предмет. Дитяче бажаннявиконане, дитина погравшись кілька хвилин з тим предметом, який просила зісльозами на очах, покидає і починає просити щось інше. Ситуація повторюється.
Таким чиномбатьки закривають своїй дитині шлях до виховання стриманості і терплячості,роблять її примхливою, самолюбною і егоїстичною.
Батькамрекомендується обмежувати дітей в площі надмірних розкошей і вигод. Не можнастворювати навколо підростаючої людини штучний “тепличний” клімат, де відсутнібудь-які перешкоди і труднощі тому, що виросте безхарактерна, слабка духомособа. Безумовно, не потрібно морити дітей голодом і змушувати їх до якогосьнадзвичайного способу загартування, але слід пам’ятати: надмірність івседозволеність до добра не приведе.
Не можна забуватитакож про те, що діти набагато вразливіші за дорослих і низька самооцінканегативно впливає на формування особистості – невротичний розвиток запсихастенічним (астенія – безсилля, слабкість) типом починається з переживаннянизької самооцінки ще з дитинства, яке викликане ставленням дорослих (І.Бех). Вособливий спосіб дитячу психіку травмує порівняння її з кимсь іншим, когоставлять за приклад, як зразок.
Крім низькоїсамооцінки, це створює основу для розвитку заздрості, егоцентризму і тривожноїнастороги щодо оцінок взагалі, а надто на свою адресу. Для будь-якої дитиниусвідомлення того, що вона гірша за когось дуже шкідливо.
В будь-якомувипадку умовою успішного формування цінних якостей особистості дитини єпозитивний психологічний клімат у сім’ї, а отже взаємоповага, взаєморозуміння ілюбов між її членами.
Воля і характердитини потребують постійного зміцнення. Безперечно, праця відіграє в цьомуважливу роль. Залучаючи дітей до трудової діяльності, слід пам’ятати, що вонаповинна бути посильною для них. Приступаючи до трудової діяльності, требадотримуватись регулярності і систематичності у заняттях нею. Спочатку цізаняття можуть здаватись нудними і неприємними, але надалі, в процесіоволодіння різними навичками вони стають менш обтяжливими, опісля, можливоперетворяться в звичку і потребу, яку потрібно задовольнити.
Взагалі працяповинна бути спрямована на формування корисних звичок, стереотипів поведінки.Звички можуть бути позитивними і негативними. Негативними вони стають в томувипадку, коли дитина стає залежною від них і не може вийти за їх межі. Тодіповедінка дитини обмежується невеликою кількістю звичок. Не можна також забуватипро обов’язковість співпраці батьків із вчителями, які повинні ставити єдинівимоги до праці дитини, не суперечити одні одним і в поєднанні з особистимприкладом запевнити її у важливості трудової діяльності.
Навчальнадіяльність вносить істотні зміни в розвиток волі дітей. У зв’язку зобов’язковістю основної діяльності – навчання – дитині ставлять великі якзагальні, так і конкретні вимоги. Необхідність підкорятися цим вимогам стаєнайважливішим фактором тренування дитячої волі.
Треба вчасновстати, встигнути в школу до дзвоника. Сидіти треба тільки на одному,показаному вчителем місці. Треба виконувати багато правил на уроці: вставати,коли хочеш відповісти, або просто щось запитати, піднімати руку і не вигукувативідповідь. А першокласникові дуже хочеться, щоб вчителька запитала саме його,коли він знає те, про що вона запитує. Треба слухати вчителя і відповідітоваришів. Треба писати тільки те, що показала вчителька, і тільки там, де вонапоказала.
І кожне такеправило, кожне “треба” вимагають, щоб дитина підпорядковувала їм свої думки,дії, бажання. Оцінки вчителя ще більше підсилюють значущість і обов’язковістьвисунутих правил. Так тренується воля маленьких школярів і особливо вміннястримуватися.
Звикання до школипотребує значного нервового напруження від дітей. Імпульсивність, що спонукаєдитину до дії ще дуже велика. До кінця першого навчального року дисциплінованаповедінка стає звичкою для школярів. В учнів першого-четвертого класів помітнозростає вміння виявити вольові зусилля. Вони виявляються в розумовій діяльностімолодших школярів. В дітей змінюються мотиви, які спонукають їх до вольовогозусилля.
Помітно зростаєроль громадської думки, колективних відносин. Побоювання дитини бути якоюсьмірою неповноцінною, боягузливою, або слабкою спонукає 9-11 річних дітейособливо хлопчиків, виконувати різні безрозсудливі вчинки, щоб довести дітям –одноліткам і собі свою силу, хоробрість, витривалість.
Стикаючись ізтакими виявами волі в дітей цього віку, потрібно пояснити їм істотні ознакисхожих зовнішньо, але зовсім різних по суті якостей людини, наприклад, таких,як сміливість і безрозсудливість, справжня мужність і просте бажанняпохвалитись перед товаришами.
Часто, захищаючисвоє рішення, свої судження і дії, молодший школяр виявляє безглузду впертість.Невпевненість у собі, що поєднується з бажанням здаватись всезнаючим івсерозуміючим – характерна риса молодших школярів на порозі їх переходу впідлітковий вік (Р.О.Люблінська).
Часто молодшішколярі хочуть зробити більше, ніж можуть: у момент прийняття рішення вони невраховують ні своїх можливостей, ні тих труднощів, які можуть виникнути під часвирішення справи, в результаті чого задумане залишається невиконаним. Наявністьсильного мотиву взагалі заважає дитині розмірковувати, і вона часто діє неправильно,бо через сильне бажання не задумується про наслідки. Наприклад, школярі маливибрати для себе в подарунок дуже цікаву іграшку – за умови, якщо виконаютьявно важке завдання – або менш цікаву – після виконання значно легшогозавдання. В решті-решт вони його не виконали і не одержали нічого. До речі,поза цією ситуацією вибору вони адекватно оцінювали свої можливості. Назапитання, про що вони думали, вибираючи завдання, з яким не можуть справитися,більшість відповідала, що вони ні про що не думали, а мали одне бажання –одержати конструктор. Таким чином, у випадку виниклої в дитини сильної потребиі прагнення поставити перед собою одразу безліч завдань, їй потрібно допомогти,обмеживши кількість справ.
Воля розвиваєтьсяв процесі становлення особистості. Цей процес не може відбуватися відокремленовід інтересів, що складаються в дитини, ставлень, які формуються до навколишніхлюдей, дорослих однолітків і до самого себе. В розвитку волі величезну рольвідіграє життєвий досвід дитини, тобто практика її поведінки і спілкування зрізними людьми.
Розвиток волінемислимий без збагачення пам’яті дитини, без розвитку її уяви і мислення, безвиховання в неї вищих моральних почуттів.
Саме у вольовихдіях найповніше виявляються всі якості особистості.
Шкільне навчаннясприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від нихусвідомленого виконання обов’язкових завдань, підпорядкуванням їм своєїактивності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою,слухати, думати, запам’ятовувати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителятощо.
Воля у цьому віціхарактеризується нестійкістю у часі. Молодші школярі легко піддаютьсянавіюванню. Поступове обмеження дитини як суб’єкта імпульсивної поведінкивідкриває можливості її розвитку як суб’єкта вольової поведінки, здатногодовільно регулювати власні психічні процеси та поведінку (М.М.Забродський).
Поступово зростаєвимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов’язків,розуміння необхідності, їх виконання. Формуються такі вольові риси характеру яксамостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо.
Ефективністьформування вольових якостей залежить передусім від методів навчально виховноїроботи. Розширюється сфера усвідомлення учнями обов’язків, розуміння того, щоневиконання правил поведінки завдає шкоди інтересам всього дитячого колективу йкожного учня. Пам’ятаючи порушення окремими учнями шкільних правил,другокласники і особливо третьокласники закликають їх до порядку і, якщо це недопомагає, то звертаються до вчителя.
Самостійністьмолодших школярів залежить від віку. Але не вік, а методи навчально-виховноїроботи відіграють провідну роль у її формуванні. Самостійність формуєтьсяуспішніше, якщо поради, настанови учителів і батьків поєднуються з самостійнимидіями дітей, якщо прояви їх самостійності не гальмуються зайвою опікою, азаохочуються.
У молодшомушкільному віці більш стриманими виявляються дівчатка, а більш імпульсивними –хлопчики. Дослідники пояснюють це тим, що в дівчаток порівняно з хлопчикамибільше домашніх доручень і обмежень.
Формуваннявольових якостей у молодших школярів залежить від того, як використовуються вкеруванні ними переконання, зауваження, заохочення, стягнення та інші засобивпливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, стягненнями ведедо погіршення ставлення деяких учнів до їх навчальних обов’язків, зниження їхактивності, виникнення лінощів та інших негативних вольових рис.
Підвищенаемоційна збудливість негативно впливає на волю і особливо на самоволодіння. Длядеяких молодших школярів характерна нестриманість бажань, мінливість настрою,яким вони не можуть керувати. Негативно позначається на формуванні вольових рисхарактеру молодших школярів прагнення наслідувати інших, особливо “сміливих і відважних”однолітків, не розбираючись що у їхній “сміливості” і “відважності” добре і щопогано. Природно, що моральні критерії у молодших школярів ще не досить визрілиі тому їм потрібна допомога вчителя, батьків (В.А.Крутецький).
Виховувати волюдитини означає:
1. організовуватиїї діяльність, навчати розумної поведінки, тренувати в хороших вчинках;
2. формуватиздатність до інтенсивної й систематичної роботи, до переборення труднощів ужитті і праці;
3. вироблятизвичку завжди і в усьому бути енергійною, рішучою, наполегливою людиною;
4. прищеплювативміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям, переборюючисторонні бажання, страх, лінощі, тощо.
Молодшішколярі піддаються навіюванню. Учні І-ІІ класів легко наслідують не тільки хороші,а й погані вчинки. У подоланні негативних вчинків важливу роль відіграютьіндивідуальна виховна робота з неофіційними лідерами груп та правильнопоставлені дорослими вимоги до молодших школярів.
Правильнопоставити вимоги – досить складна річ. Якщо не виявити терпіння, такту йоперувати лише наказами (зроби те, збігай туди і т.п.) то можна викликатинегативізм. Вимоги тут мають визначатися не міркуваннями владної зручності, аперспективою виховання повноцінної людини.
Форма вимог буваєрізною: нагадування, заклик до дії, застереження, заборона. Всяка вимога муситьбути:
1. правильною,бо непродумані, нерозумні вимоги можуть лише зашкодити вихованню;
2. зрозумілоюдля учнів, до того ж висловленою коротко, бо багатослів’я знищує спонукальнусилу і затемнює зміст;
3. посильноюдля дитини, бо непосильні вимоги призводять до невдач, породжують невпевненістьі слабовілля;
4. безапеляційною,рішуче висловленою, без натяку на спрощування, яке шкідливо впливає на учня;
5. висловленоюспокійним, доброзичливим тоном, цілком серйозно – крик, роздратованість,глузування неприпустимі, бо викликають протидію та інші негативні реакції(В.І.Абраменко).
У системідуховних цінностей важливе місце посідають мужність і сміливість. Молодшихшколярів хвилюють відвага, самовідданість, будять їхню думку, надихають нахороші справи. Вони уявляють себе безстрашними, незламними, рішучими,наполегливими, здатними на подвиг. Мужність і сміливість завжди високоцінувались. Адже тільки людина, якій вони властиві, спроможна досягти великоїмети.
Мужність – якістьособистості, що являє собою поєднання витримки, самовладання, наполегливості,самовідданості, готовності до ризику. Вона виявляється у здатності людини діятирішуче і найдоцільніше в небезпечній і складній ситуації, в умінні мобілізувативсі сили й здібності на досягнення поставленої мети, у готовності досамопожертви.
Спільним длямужності і сміливості є зневага до страху, готовність до ризику, до небезпеки.Та є і відмінність. За обсягом перше поняття вужче від другого. Мужність упорівнянні зі сміливістю характеризує більш зрілий, розвинутий ступінь волі.
Їх формування умолодших школярів залежить від загального стану й особливостей вольовогопроцесу в цьому віковому періоді. Воля не являє собою автономне утворення, вонапов’язана з усією психікою людини.
Витримкасемиліток характеризується незначною вибірковістю (витривалий в одній сфері – віншій ні).
Під контролемдорослого молодший школяр уміє досить добре і довго зосереджувати увагу івольові зусилля на певній роботі. Просто їх самостійність ще слабо розвинена.
У молодшогошколяра ще немає чітко вираженої цілеспрямованості у поведінці, стержнем якоїбули б мотиви, пов’язані з майбутнім особистості. Він діє під впливомправильного розуміння обов’язку, та основна його вольова активністьпороджується безпосередніми емоціями й інтересами.
Психологамизафіксовано досить виразний зв’язок вольової активності з інтересами донавчання. Це свідчить про те, що навчання – основна діяльність учнів –обов’язково має стати привабливою.
Формуваннявольової регуляції діяльності молодших школярів виявляється в опануванніприйомів організації навчальної діяльності та поведінки.
Виховання волі удітей необхідно починати з окремих найпростіших завдань. Велика роль при цьомувідводиться дотриманню розумового цілодобового режиму.
Педагогам слідпривчати дітей завжди доводити справу до кінця. Бажано навчити дітей бути нетільки енергійними, наполегливими, послідовними у досягненні мети, а й умітистримувати себе, коли це необхідно.
Воля виховуєтьсяв переборенні труднощів. Треба систематично нарощувати силу для доланняперешкод і не відступати перед ними.
Сміливістьмолодших школярів характеризується також особливістю: в одних ситуаціях дитинаїї виявляє, а в інших поводиться боягузливо, тобто сміливість виявляєтьсявибірково (хлопчик сміливий, навіть у хурделицю відшукав дитину, та соромитьсяпідійти до вчителя з конкретним проханням допомогти йому).
Неодмінно требабуде довести до розуміння хлопчика, що сміливість не тільки в тому, щоб пройтипо карнизу, чи кинутися у хурделицю на пошуки дитини. Подеколи спостерігаєтьсяпрагнення дітей здаватися сміливими, однак завзятість їх пояснюється мізерноюдолею ризику. У справді небезпечних ситуаціях у таких дітей сміливість як рукоюзнімає. Істинні сміливість і мужність пов’язані зі скромністю як рисоюхарактеру людини.
Формуваннясвідомості. З перших днів перебування дітей у школі вчитель учить їх бутиуважними, спостерігати демонстровані їм об’єкти, запам’ятовувати їх, слухати,уявляти, думати, висловлюватися, стежити за вимовою, тощо. Тим самим вінзвертає увагу не різні сторони їх психічної діяльності, допомагає їмусвідомлювати свої психічні процеси, дії, довільно їх скеровувати, оволодіватиними, стримуватися, керувати своєю поведінкою, помічаючи й виправляючи своївади. У молодшому шкільному віці формується все точніше і повніше уявлення просвої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводять доуточнення і ускладнення Я-образу та образів інших людей (П.Р.Чамата та ін.).
У молодшомушкільному віці зароджується елементи самооцінок та оцінок взірців,наслідування. Першокласники за цими ознаками поділяються на дві групи. Першістановлять групу школярів, які загалом правильно оцінюють себе і взірець длянаслідування. Таких третьокласників нараховується 30%. Ці діти мають нахил досамовдосконалення, намагаються виробити у собі моральні якості, зокремачесність, працьовитість тощо. У такій поведінці зримо проступає прагненнясамостійно або ж за допомогою дорослих знаходити і використовувати відомі їмприйоми самовиховання.
Типовим длябагатьох третьокласників (70%) другої групи є неадекватна оцінка себе і взірцівдля наслідування. Такі діти мають або завищену оцінку взірця, або ж ідеалізаціюлюдини. У цих третьокласників прийнятий ідеал не завжди визначає моральнівимоги до себе як особистості. Неадекватність самооцінки у цих дітей частковопояснюється тим, що учні не аналізують власні дії і якості зі взірцем (“жодногоразу не задумувалася, чому не схожа на свою подругу, думаю, що я не гірша занеї” – міркує учениця (Р.О.Карпова), у формуванні самооцінки, самокритики таінших проявів самосвідомості учнів у колективі. Взаємодіючи з членамиколективу, школяр порівнює себе з іншими дітьми, учиться об’єктивніше оцінюватисвої фізичні й розумові сили, свої якості, знаходячи критерії для об’єктивноїоцінки своєї діяльності.
Формуваннясамосвідомості молодших школярів сприяє усвідомлення ними структури власноїмовної діяльності, дальше оволодіння мовленням, зокрема читанням і письмом. Упроцесі засвоєння мови, зокрема граматики, об’єктами аналізу й синтезу дітейстають не тільки предмети, дії та стани, які позначаються словами, а й самі ціслова як одиниці мовлення. Фізичні й психічні стани, дії та вчинки дитинивідображаються в них узагальнено, у формі певних уявлень і почасти понять.Завдяки цьому і про себе саму дитина починає думати в узагальнених формах, якістановлять важливу основу для формування поняття про себе на наступних етапахжиття і розвитку.
Усвідомивши сутьсвого “Я”, наскільки це можливо в цьому віці, молодший школяр прагне досамовдосконалення, виявляючи тим самим вольові якості: наполегливість,витримка, цілеспрямованість, дисциплінованість.
Моральні нормиповедінки успішно засвоюються молодшими школярами, коли учитель не тільки розкриваєїх зміст, на конкретних прикладах показує, як їх треба виконувати, а й ретельностежить за неухильним виконанням, залучає колектив до участі в контролі задотриманням правил його членами. Поведінка учнів залежить від того, якставиться вчитель до випадків її порушення, а також, як реагує колектив ібатьки.
1.2.3 Дисциплінованість– важлива риса моральної поведінки
Серед якостей, щозабезпечують моральну спрямованість поведінки дітей, чільне місце займаєдисциплінованість, що виявляється в здатності учня виконувати всі вимоги йправила школи. Для дисциплінованих дітей характерна готовність докладати всіхсил та енергії для своєчасного, точного і якнайкращого виконання поставленогоперед ними завдання. Дисциплінованість виявляється також в умінні стримуватисвою активність коли це потрібно. Дисципліновані школярі доводять розпочатусправу до кінця, гальмують негативні спонукання й наполегливо виховують у собінавички належної поведінки. Дисциплінованість молодших школярів виразнопроявляється в умінні попередньо спланувати свої дії за складеним планом.Дисциплінованість дітей насамперед характеризується ставленням до вимогдорослих. Належна поведінка починається з слухняності, старанності удотримуванні вимог дорослих, а потім у дитини з’являється здатність виконуватидисциплінарні правила самостійно, за власною ініціативою. Згодом, з набуттямдосвіду дисциплінованої поведінки в дітей з’являються можливості регулюватисвою поведінку, заздалегідь планувати її, контролювати й оцінювати свої вчинки.
Важливимпоказником розвитку рівня дисциплінованості молодших школярів є мотиви їхдіяльності. Тому знання мотивів поведінки дітей, які властиві дітям, потрібні,щоб закріпити позитивні вміння та навички й успішніше виховувати свідомудисципліну. Знання мотивів допомагає також встановити рівень розвиткудисциплінованості учнів початкових класів.
Мотив, тобтобезпосередній стимул до діяльності, надає поведінці школяра певного змісту.Нерідко зовні однакові вчинки насправді відрізняються один від одного замотивами, і навпаки, різні вчинки можуть мати одні й ті самі мотиви. Так, двоєучнів одного віку, дисципліновані, але один намагається добре поводитися,усвідомлюючи потребу саме так виконувати свої обов’язки, а другий докладає всізусилля, щоб нікому не поступитися першістю.
Вчинки молодшихшколярів в основному спричиняються найближчими мотивами, загалом характернимидля навчальної діяльності. Досвід показує, що переважна більшість учнів І-ІІкласів з особливою цікавістю сприймає все нове, чого вчать у школі. Звідсивипливає один з мотивів дисциплінованої поведінки – прагнення дитини бутихорошим школярем, поводитися відповідно до „Правил для учнів”.
Дитина напочатковому етапі навчання ще не усвідомлює себе членом колективу, не розуміє,що її поведінка має значення як для неї і вчителя, так і для всіх учнів укласі, що успіхи в навчанні й хороша поведінка кожного впливають на загальнийуспіх класу. Згодом діти починають розуміти потребу дисципліни не тільки длявласних успіхів у навчанні, а й для блага всього колективу. У їхній поведінцівиразно проступає прагнення, щоб у класі була добра дисципліна. Діти навітьроблять зауваження своїм товаришам. Таким чином, визначення учнями дисциплінияк закону школи є ще одним мотивом позитивної поведінки. Наявність цього мотивусвідчить про вищий рівень мотивації дисциплінованої поведінки дітей молодшихкласів і є початком у формуванні почуття обов’язку, відповідальності передколективом.
Додержаннядисципліни у школі не є легкою справою для молодших школярів. Навіть удисциплінованих дітей спостерігаються не тільки епізодичні порушення, а йпостійні. Епізодичними порушеннями правил поведінки, що найпоширеніші середучнів молодших класів, є пустощі, займання сторонніми справами, розваги,грубощі у відповідь на зауваження вчителя, небажання виконувати вимоги інших,відмова допомагати старшим тощо. Стійкіші недисципліновані вчинки виражені внехтуванні правил поведінки, навмисному їх порушенні, в протидіях вимогамдорослих. Серед причин, що призводять до порушень дисципліни молодшимишколярами можна назвати такі: не сформованість позитивних мотивів,незакріпленність навичок дисциплінованої поведінки, імпульсивність та невисокийрівень розвитку самоконтролю, недостатньо задоволена в позаурочний часспілкування з товаришами та прагнення найбільше виявити свою активність.
Отже, рівеньвихованості дисциплінованої поведінки в учнів молодших класів можнавстановлювати за основними її складовими: готовністю точно й своєчасновиконувати вимогу інших та правил для учнів, наявністю моральних мотивівповедінки (усвідомлення потреби дисципліни для всіх, додержання дисципліни якзакону в школі), володінням учнями певними навичками дисциплінованості:зібраністю й стриманістю, умінням зіставляти затрачений час та зусилля зрезультатами роботи тощо. Одним з компонентів добре розвиненоїдисциплінованості в учнів молодших класів є вияв власних зусиль, зацікавленостіу додержані дисципліни в школі, що полягає в обдуманості поведінки,самоконтролі, вмінні оцінити її результат, вимогливості до себе та до інших.
Можна умовновизначити такі рівні розвитку дисциплінованості в учнів молодших класів:
Перший – наявність готовностісприймати вимоги інших. Цей рівень забезпечує дисципліновану поведінку принаявності вимог і контролю з боку інших;
Другий, вищий рівень розвиткудисциплінованості, характеризується зацікавленістю не тільки у власнійдисципліні, й у добрій поведінці учнів цього класу, що вже є одним з проявівсвідомої дисципліни;
Третій, найвищий рівень розвиткудисциплінованості, властивий тим учням, які володіють елементамисамодисциплінування. Наявність цих елементів сприяє виявленню самостійності,сталості в поведінці незалежно від обставин.
З метою вивченняіндивідуального рівня дисциплінованості кожного учня класу можна скористатисярізними методами. Насамперед доцільно повсякденно спостерігати за поведінкоюдітей. Ця робота має бути спеціально організованою, плановою. У планспостереження за поведінкою учнів можна включити такі моменти: як учень реагуєна зауваження вчителя (одразу приступає до занять чи зволікає і продовжуєпустувати), скільки дістає зауважень, як часто порушує дисципліну, на якихуроках це буває. Корисно звертати увагу на моменти, коли учень відволікаєтьсявід занять, визначити періоди найбільшої уваги. Вчитель під час спостереженняза поведінкою учня має помітити й зусилля, спрямовані на самодисциплінування.
Зміст і плантакої діяльності вчителя, звичайно, змінюються у процесі проведення відповідноївиховної роботи з учнями. Важливо зазначити, як застосовані заходи вплинули найого поведінку.
Про рівеньдисциплінованості учнів можна судити з того, як вони виконують ті чи іншізавдання. При цьому слід пам’ятати про доступність для виконання цих завдань.Завдання можуть бути розраховані як на тривалий час, так і одноразові. Тимучням можна запропонувати з’явитись в зазначений час у певне місце й виконатипотрібну справу (наприклад, допомогти хворому). У результаті можна одразувиявити, чи вміє учень точно, якнайкраще, якісно і в зазначені строки виконатидоручення, що є ознакою дисциплінованості. Такий своєрідний тест одразу покаже,кому з дітей властива ця якість, а хто ще не вміє виконувати вимоги інших, невиявляє ознак слухняності.
Учням ІІІ класуможна запропонувати завдання, виконання яких допоможе з’ясувати, як ученьусвідомлює себе, як оцінює свої можливості щодо дисциплінованості. З цією метоюдоцільно використовувати так звані моральні жести, відповідаючи на які учніможуть показати знання правил, а також схему своєї поведінки в уявній ситуації.Наприклад: „Ти щось майструєш і якраз у той момент, коли ти захопився справою,прийшли товариші і запросили тебе піти з ними на прогулянку. Як ти вчиниш?”
Щоб діти кращеусвідомлювали значення дисциплінованої поведінки для успіхів у навчанні йпраці, можна скористатися й художніми творами.
З метоюсамоперевірки на дисциплінованість і формування цієї риси рекомендовано даватитакі завдання:
- вставайбез будильника в зазначений час;
- тримайсвої речі та книги в порядку, щоб для кожної було певне місце;
- приготуйзвечора все, що потрібно взяти з собою;
- завжди виходь заздалегідь;
- колипозичив щось у товариша, віддавай точно в обіцяний строк;
- ніколи необіцяй того, що не можеш виконати.
Ці аналогічнізавдання, а також різноманітні правила про те, як поводитися у громадськихмісцях, у гостях, за столом, під час бесіди тощо, діти можуть розігруватиситуації.
Знаючи якаповедінка в того чи іншого учня, вчитель може прийомами заохочення,стимулювання, а іноді й обурення з приводу негативних вчинків, підтримуватизагальну дисципліну у класі, здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня.Аналіз процесу формування дисциплінованої поведінки дає можливість учителевізрозуміти, як дитина набуває здатності до організованості й умінь додержуватидисципліни, знайти саме ті заходи, які сприятимуть розвитку цієї якості вповедінці дітей.
Вихованнядисциплінованої поведінки в учнів молодших класів здійснюється тим успішніше,чим краща дисципліна в класному колективі.
Порядок у класівикликає у дітей бажання підтримувати його, поводитися дисципліновано. Якщо жучень особливо першокласник, не відчуває й не бачить порядку, він не розуміє,чого від нього вимагають, і не проймається повагою до правил поведінки.
Формуваннядисциплінованості поведінки в учнів молодших класів доцільно здійснюватипоступово, складні вимоги членувати на окремі частини, бо засвоєння шкільнихправил поведінки є новою, складною для них діяльністю. Це полегшує процесзасвоєння правил поведінки, сприяє організації чіткої, відчутної для молодшихшколярів дисципліни й зумовлює відповідне ставлення до неї.
Практикасвідчить, що коли вчитель у перший період навчання в школі ставить перед учнямибагато словесних вимог, не спираючись на конкретні приклади поведінки тавідповідні вправи, то дитина не усвідомлює їх повною мірою, вони не стаютькерівництвом до дії.
Необхідною умовоюформування дисциплінованості є правильне оцінювання поведінки молодшихшколярів. Важливим фактором дисциплінованої поведінки є активізація власнихзусиль, що виявляється насамперед в умінні аналізувати і контролювати свої дії.Самоаналіз потрібен для того, щоб учень знав, як він виконує шкільні правила,чи все робить так як слід, і досягається спостереження за своєю поведінкою.
Розуміння власнихдій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки.
РОЗДІЛ ІІ ЕМПІРИЧНЕДОСЛІДЖЕННЯ
2.1Дослідження наявності розуміння поняття волі й вольових якостей дітьми
Дослідження 3 клас ЗОШ №1 (семирічки) 23учні.
Тема: Воля і молодші школярі.
Мета: З’ясувати, як молодшішколярі розуміють поняття „Воля”. Кого вважають вольовою або безвольноюлюдиною. Що потрібно, щоб виховувати й розвивати волю, на думку дітей.
Метод: Анкетування
Запитанняанкети:
1. На вашудумку, що таке воля? Для чого вона людині?
2. Якулюдину ви назвали б безвольною і чому?
3. Якіпоради для виховання і розвитку волі ви дали б вашим друзям?
4. Якулюдину можна назвати вольовою?
Аналізопитування:
На першезапитання 8 учнів дали таку відповідь.
1. Воля – цецілеспрямованість, витримка, сміливість, дисциплінованість (3 учні);
2. Воля – цепоставити мету і долаючи перешкоди обов’язково її досягти (2 учні);
3. Воля – цеуміння вчасно утриматись, відмовитись від хибних бажань (2 учні)
12 інших учнівдали відповідь таку:
4. Воля – цеможливість діяти самостійно без нагляду дорослих; ні від кого і ні від чого не залежати;бути незалежним у матеріальному і фізичному (напевно в психологічному) плані (3учні);
5. Воля,коли не примушують робити те, що тобі не подобається тощо (7 учнів);
6. Воля – це„звільнення від усіх обов’язків, вона потрібна щоб трішки відпочити від якогосьнапруження” (мова оригіналу) (1 учень);
7. Воля – цеправо голосу, коли я можу не боячись сказати те, що думаю (1 учень).
Тут розумінняволі як свободи слова (демократичні свободи), а не психологічної властивостіособистості.
3 учні відповілитак:
8. Воля – цеколи усе-уся дозволено (1 учень).
Два учні невідповіли взагалі на запитання.
Із відповідейвидно, що частина третьокласників не розуміють, що воля – психологічнавластивість особистості, яка передбачає цілеспрямовані дії на шляху до мети,подолання труднощів та перешкод.
Вони сприймаютьпоняття волі, як незалежність, вседозволеність, свободу дій.
Інші ж взагалі невизначились.
На другезапитання відповіді 12 учнів були такі:
1. Безвольналюдина – залежна від інших, немає власної думки, мети;
2. Людина,яку легко підштовхнути на хибних шлях, нецілеспрямована, в суспільстві займає„не посадові місця”;
3. Людина,яка легко піддається чужому впливу, не може досягнути відповідної мети;
4. Целюдина, якою маніпулюють інші; не живе власним розумом, не приймає власнірішення, відмовляється від мети бо не здатна самостійно долати перешкоди.
Інші 8 учнів далитаку відповідь:
5. Безвольналюдина не поважає старших, своїх товаришів (1 учень);
6. Людина,яка не має „ні морального ні духовного багажу. Для неї – вона всесвіт” (1учень);
7. людина,яка нікого не слухає (1 учень);
8. Людина„замкнена у собі, не може відстояти свої права” (1 учень);
9. Людинабезвідповідальна (1 учень).
Троє учнів назапитання не відповіли.
Поради, які далиучні на три запитання:
1. Поставившимету, долати всі труднощі на шляху до її досягнення;
2. Бутинаполегливим, стриманим, завжди закінчувати справу;
3. Загартовуватисебе від шкідливого впливу інших, вміти вчасно „зупинитись”;
4. прислухатисядо інших, а діяти на власний розсуд (14 учнів);
5. Якщо„дісталася воля – то не зловживати нею”;
6. Будьтесправедливим, навіть якщо це важко;
7. Вмітивідмовитися від своїх бажань на користь інших (6 учнів);
Відповіді учнівна четверте запитання:
1. Вольовалюдина цілеспрямована, смілива, мужня, витривала (2 учні);
2. Людина,яка завжди досягає мети, долаючи перешкоди (1 учень);
3. Вольовалюдина – незалежна (більшість учнів);
4. Вольовалюдина нікого не слухає і не підкоряється нікому (6 учнів);
5. Целюдина, яка що хоче, те й робить (2 учні);
6. Вольовалюдина живе як їй подобається, не рахуючись з іншими (2 учні);
7. Вольовулюдину всі бояться (4 учні).
Підсумовуючидослідження, слід відмітити часто суперечливі судження про волю і вольовіякості особистості тому, що молодші школярі (третьокласники) ще слабоорієнтуються в моральних поняттях і часто не пов’язують їх із нормамиповедінки. Саме тому частина учнів розуміють волю, як вседозволеність.
Молодший школярще не володіє великим досвідом тривалої боротьби за досягнення мети, подоланнятруднощів і перешкод. Третьокласник може опустити руки при невдачі, втратитивіру в свої сили і можливості. Молодший школяр ще не вміє обдумувати своїрішення і наміри, приймає їх постійно й імпульсивно.
2.2 Анкета длявиявлення вольових якостей у третьокласників
Анкета для учнів 3 класу ЗОШ №1(семирічки) 23 учні.
Тема: Воля.
Мета: З’ясувати наявність вольовихякостей у дітей.
1. Тивиконуєш домашнє завдання. Раптом прибіг друг і просить кинути все й бігти зним гратися. Ти залишиш справу і підеш з ним?
Так Ні
2. Ти дужелюбиш морозиво, але знаєш, що у матері обмаль грошей. Ти будеш лагідновипрошувати морозиво?
Так Ні
3. Татодоручив тобі нарвати трави для кролів, але ж друзі кличуть поганяти м’яча. Типідеш з друзями?
Так Ні
4. Важкодається задача. Ти будеш робити багато спроб, щоб її вирішити чи попросиштовариша дати списати?
Так Ні
5. Матипосилає тебе до бабусі, але ти не зразу погоджуєшся, бо вже звечоріло, а тибоїшся темноти. Ти послухаєш і підеш до бабусі?
Так Ні
6. В тебераптово заболів живіт. Ти почнеш голосно жалітися на біль, плакати, чи покипотерпиш?
Так Ні
7. Вчительчерговий по школі звертається до тебе з проханням підібрати сміття в коридорі,але ти не смітив. Отже, ти підбереш сміття?
Так Ні
8. Ти почавробити ранкову зарядку щодня. Але сьогодні тобі не хочеться вставати раніше іти вирішив ще трішки поспати.
Так Ні
9. Урокматематики. Твій друг по парті не слухає пояснення і відволікає тебе смішнимвипадком. Ти будеш весело проводити решту уроку з другом?
Так Ні
10. Тизацікавився моделюванням, але остання модель у тебе на виходить. Отже, тобінабридло і ти кинеш цю справу?
Так Ні
Аналізанкетування.
1 запитання – із23 відповіли „так” – 5, „ні” – 18;
2 запитання – із23 відповіли „так” – 8, „ні” – 15;
3 запитання – із23 відповіли „так” – 7, „ні” – 16;
4 запитання – із23 відповіли „так” – 4, „ні” – 18, 1 учень не визначився;
5 запитання – із23 відповіли „так” – 13, „ні” – 8, 2 учні не визначились;
6 запитання – із23 відповіли „так” – 16, „ні” – 7;
7 запитання – із23 відповіли „так” – 19, „ні” – 4;
8 запитання – із23 відповіли „так” – 11, „ні” – 12;
9 запитання – із23 відповіли „так” – 5, „ні” – 17, 1 учень не визначився;
10 запитання – із23 відповіли „так” – 18, „ні” – 5.
Результатисвідчать про те, що було сказано вище: третьокласникам ще бракує витримки,цілеспрямованості, але вони мають поняття про дисциплінованість і це,зрозуміло, бо вчитель постійно на цьому наголошує дітям.
В дітей ще сильнопанує страх. Вони бояться темноти і всього, що може їм зашкодити. Подолати страхне просто. Третьокласники ще дуже імпульсивні і їх рішення залежать відконкретних ситуацій.
Вчителю необхіднобільше приділяти уваги формуванню вольових якостей школярів, покладаючись на їхвласний життєвий досвід, а також в процесі навчання. Характеризуючи казковихгероїв, літературних персонажів, використовувати операції аналізу й синтезу,порівняння й конкретизації.
Вчитель повиненвикористовувати життєві ситуації, учасниками яких бувають часто самі учні.
2.3 Оцінкарозвитку вольових якостей у четвертокласників
Тема: Вольові якості.
Мета: Дати оцінку вольовим якостямдітей 4 класу ЗОШ №1 (22 учні)
Метод: Анкетування
Запитанняанкети:
1. Чи робитеви вранці зарядку?
а) регулярно;
б)час від часу;
е)не роблю.
2. Чивідстоюєте свою думку перед товаришами та дорослими?
а)завжди;
б)іноді, але не завжди вдається;
в)не намагаюся відстояти.
3. Чи вмієтеви володіти своїми почуттями (долати розгубленість, страх та ін.)?
а)у будь-якій ситуації;
б)не завжди, залежно від ситуації;
в)не вмію.
4. На зборахви висловлюєте свою думку, критикуєте недоліки?
а)завжди, коли є своя думка;
б)іноді висловлюю;
в)ніколи.
5. Чи буваєтаке, що невдалі спроби розв’язати завдання, зробити вправи та ін. мобілізуютьвас на досягнення поставленої мети?
а)завжди мобілізують;
б)іноді примушують;
в)практично ніколи.
6. Якоюмірою сформовані у вас основні побутові навички: прибирання постелі,підтримання охайності в кімнаті, дотримання основних вимог до зовнішньоговигляду?
а)в основному сформовані досить стало: регулярно прибираю
постіль,підтримую порядок у кімнаті, охайність щодо одягу;
б)сформовані, але не досить стало;
в)не сформовані.
7. Чи здатніви самі, без зовнішнього примусу, організувати свій час?
а)здатен;
б)роблю це не регулярно;
в)практично ніколи цього не роблю.
8. Чи можетеви без нагадувань сісти за домашні завдання?
а)практично завжди;
б)тільки іноді;
в)практично ніколи цього не роблю.
9. Чи здатніви протягом кількох тижнів або навіть місяців займатися якоюсь справою?
а)здатний;
б)здатний лише зрідка;
в)не здатний.
10. Чивиявляється у вас інтерес до самовиховання?
а)досить чітко виявляється;
б)виявляється, але час від часу;
в)не виявляється.
11. Чизаймаєтеся самовихованням?
а)регулярно намагаюся;
б)час від часу;
в)не займаюся.
12. Чи є увас якась програма самовиховання?
а)є;
б)певної програми не має, але є деякі накреслення;
в)ніякої програми нема.
13. Чивластива вам звичка доводити свої справи до кінця?
а)так;
б)не всі справи доводжу до кінця;
в)дуже зрідка доводжу до кінця.
14. Чиплануєте ви свій вільний час (особливо на неділю, в канікули) чи дієте, яквдається?
а)найчастіше планую;
б)планую іноді;
в)практично ніколи не планую.
15. Чи вмієтеви стримувати свої почуття?
а)в основному вмію;
б)інколи не стримуюся;
в)як правило, не стримуюся.
16. Чи вмієтеви серйозно та відповідально виконувати завдання, яке самі вважаєте важливим?
а)як правило, вмію;
б)не завжди вмію;
в)не вмію.
17. Чинамагаєтеся ви визначити для себе серйозну життєву мету вибір професії,оволодіння важливими трудовими навичками?
а)так;
б)намагаюся, але тільки час від часу;
в)не намагаюся.
18. Якщомаєте якусь серйозну мету, чи робите щось для її здійснення?
а)роблю;
б)роблю дуже мало;
в)нічого не роблю.
Підрахуйте,скільки разів ваша відповідь дорівнювала варіантам а, б, в. Сума отриманихбалів характеризує вираженість вольових рис характеру. При цьому а) – 2 бали;б) – 1 бал: в) – 0 балів.
Якщонабрано понад 30 балів, то рівень розвитку вольових якостей дуже високий; 25-30– середній; 10-20 – низький; менше 10 – вольові якості не дістали розвитку.
Знанняіндивідуальних особливостей необхідне не тільки для того, щоб враховувати їхпід час вибору професій, а й для вироблення рівноцінного їм індивідуальногостилю діяльності.
Підсумовуючидослідження, слід відмітити, що в 4 класі рівень розвитку вольових якостейтакий:
- високий –8 учнів;
- середній– 5 учнів;
- низький –7 учнів;
- вольовіякості не дістали розвитку – 2 учні.
Суперечливісудження вольових якостей проявляються тому, що молодші школярі ще слабоорієнтуються в моральних поняттях, їм бракує витримки, цілеспрямованості.
Молодші школяріне мають певного досвіду боротьби за досягнення мети, подолання труднощів іперешкод. Діти ще не вміють обдумувати свої рішення, вони часто залежать відконкретних ситуацій.
Вчитель постійноповинен приділяти увагу формуванню вольових якостей у молодших школярів,використовуючи життєві ситуації самих дітей.
2.4 Результати спостережень вольових якостей у хлопчиків і дівчаток 1 – 3класів
Побудовасучасної системи освіти на засадах гуманно-особистісного підходу вимагаєдослідження низки проблем, серед яких вагоме місце належить проблемі волі і їїрозвитку. У практиці педагогічної діяльності, вивчаючи волю, здебільшогорозглядають підлітковий, ранній юнацький період, бо саме в них є актуальнимивирішення проблеми самовдосконалення, самовиховання. Однак для розумінняприроди вольових явищ, їх генезис, прогнозування у розвитку постає необхідністьїх досліджень на більш ранніх стадіях розвитку, зокрема у молодшому шкільномувіці. Потреба всебічного вивчення волі на цьому віковому етапі посилюється тим,що більшість психічних процесів та основних новоутворень цього періоду тіснопов’язані саме з вольовим розвитком особистості, насамперед вольовими якостями,які певною мірою проявляються у вольовому комплексі. Таких якостей у науковійлітературі нараховується 14. Метою нашого дослідження було визначити загальнізакономірності прояву вольових якостей у молодших школярів та дослідити їх генезису 1 – 3 кл.
Отрималитакі дані:
а)1 клас є періодом переважної схожості вольових якостей у хлопчиків і дівчаток;
б)у 2 класі зростає інтенсивність їх (якостей) прояву, крім того, виразніше(порівняно з попереднім класом) простежується диференціація за статевоюналежністю;
в)у 3 класі у дітей обох статей більшість якостей вольового комплексу задинамікою проявів наближається до показників 1 класу Помітніші зрушення урозвитку вольових якостей наприкінці молодшого шкільного віку відбувається удівчаток. Вважаємо зазначену тенденцію основною причиною наявності у дорослихстійкої ілюзії про відсутність суттєвих зрушень у вольовій сфері молодшихшколярів.
Хлопчики:
1.Проведений класифікаційний аналіз комплексу вольових якостей показав, щоскладові комплексу, знаходячись у тісному поєднанні, мають свою неординарність,специфіку в динаміці взаємозв’язку. Характерно, що форми класифікаційнихмоделей у 1 – 3 кл. подібні між собою, тільки відбувається перехід з рівня нарівень змістових компонентів, що підтверджує зроблений на основі кореляційногоаналізу висновок про наявність стійкої ілюзії у дорослих про незначні зміни врозвитку волі у молодшому шкільному віці, а з другого боку, є показникомдинамічних зв’язків між вольовими якостями, показником того, як за зовнішньоюформою незначних змін розгортаються тіньові значущі зрушення у становленнівольової сфери дитячої особистості.
2.Найбільш схожими в комплексі вольових якостей, такими, що важко піддаютьсявиокремленню, є наполегливість і відповідальність (1 кл.), цілеспрямованість ісамостійність (2 кл.), ініціативність і відповідальність (3 кл.). Типовоюякістю, яка фактично „захована” в комплексі, постає відповідальність, яку лишев 3 кл. можна побачити через призму ініціативності.
3.Дисциплінованість, яка традиційно є предметом уваги педагогів, у 1 кл.пізнається через старанність, у 2 кл. — через незалежність, а в 3 кл. різковиокремлюється на фоні ініціативності, відповідальності, наполегливості,старанності, цілеспрямованості, активності, для яких постає ієрархом. Такимчином, спостерігається перехід дисциплінованості на роль провідної якості лишеу 3 кл. Ми бачимо складний процес вольового становлення, тому ця якістьзакономірно має суперечливу психологічну природу.
4.У кінці 3 кл. простежується значуща роль тріад „організованість – витримка –старанність” або„організованість – самостійність – незалежність” тадисциплінованість, тобто в будь-якому випадку організованість тут є тимелементом, який визначає наступне вольове становлення особистості.
5.Стабільне скупчення абсолютної кількості вольових якостей за найбільшимиступенями схожості свідчить про схожу зовнішню картину вольового становлення вучнів 1 – 3 кл., чим і зумовлена проблема вивчення особливостей волі, крімтого, це доказ того, з якої причини вольові якості комплексу важко піддаютьсядиференціації, причому найскладніше диференціювати тріаду „відповідальність –старанність – цілеспрямованість”, а найлегше – організованість та рішучість.
6.Автономними в розвитку:
у1-класників є самостійність, організованість, витримка;
у2-класників – наполегливість, рішучість, активність;
у3-класників – організованість, рішучість, сміливість.
7.Розвиток волі у хлопчиків розгортається за трьома схожими лініями, напрямокяких визначається якостями-орієнтирами:
а)самостійність (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – організованість (3 кл.);
б)стриманість (1 кл.) – рішучість (2 кл.) – рішучість (3 кл.);
в)витримка (1 кл.) – активність (2 кл.) – сміливість (3 кл.).
Відповідноу кожному класі провідні ядра матимуть такий вигляд:
1кл. – „самостійність – стриманість – витримка”,
2кл. – „наполегливість – рішучість – активність”,
3кл. – „організованість – рішучість – сміливість”.
8.Основні детермінанти вольового розвитку:
1кл. – наполегливість, відповідальність;
2кл. – цілеспрямованість, самостійність;
3кл. – ініціативність, відповідальність.
Результатикласифікаційного аналізу комплексу вольових якостей у дівчаток показують, щойого складові, знаходячись у тісному взаємозв’язку, мають власну специфіку упобудові класифікаційних дерев, чого немає у хлопчиків. Насамперед, цевідмінність класифікаційної моделі 3 кл. на фоні інших. З іншого боку, єподібність класифікаційних моделей 1 – 2 класів. Основні закономірності такі:
1.Найважче піддається виокремленню ініціативність. Знаходячись в основікомплексу, вона визначає перебіг його наступного розвитку, є його фундаментом.Ця якість періодично складає нові пари, що є свідченням її значимості.
2.Вольові якості комплексу скупчені за найбільшими рівнями схожості, що є доказомтого, чому вольові якості важко піддаються диференціації, причому найскладнішедиференціювати пари „цілеспрямованість – ініціативність” (1 кл.),„ініціативність – самостійність” (2 кл.), „ініціативність – старанність” (3кл.).
3.Автономними у розвитку 1-класників є дисциплінованість, витримка, активність, у2-класників – цілеспрямованість, наполегливість, стриманість, у 3-класників –незалежність, витримка, наполегливість .
4.Розвиток волі у дівчаток розгортається за трьома основними сюжетними лініями:
а)дисциплінованість (1 кл.) – цілеспрямованість (2 кл.) – незалежність (3 кл.);
б)витримка (1 кл.) – наполегливість (2 кл.) – витримка (3 кл.);
в)активність (1 кл.) – стриманість (2 кл.) – наполегливість (3 кл.).
Відповіднов кожному класі провідні тріади мають такий вигляд: 1 кл. – цілеспрямованість,ініціативність, 2 кл. – ініціативність, самостійність, 3 кл. – „незалежність –витримка – наполегливість”.
5.Основні детермінанти вольового розвитку: 1 кл. – цілеспрямованість,ініціативність, 2 кл. – ініціативність, самостійність, 3 кл. – ініціативність,старанність.
Такимчином, групування вольових якостей хлопчиків і дівчаток за рівнем схожостісвідчить, що основна частина складових вольових комплексів у обох статей тісновзаємопов’язана і важко піддається диференціації, а, отже, вивченню. Наявнівідмінності в процесі розвитку волі спричиняються принаймні двома чинниками:
1)у дівчаток взаємоперехід складових комплексу динамічний;
2)специфіка становлення обох комплексів полягає насамперед у функціонуванні тихякостей, які мають найменшу ступінь схожості з рештою складових (у дівчаток:наполегливість, витримка, у хлопчиків: організованість, рішучість) та найбільшусхожість (у дівчаток: ініціативність, самостійність, старанність; у хлопчиків:відповідальність, старанність, цілеспрямованість).
Головнимиблоками вольових якостей по класах є: у хлопчиків:
1кл.: самостійність, організованість, витримка;
2кл.: наполегливість, рішучість, сміливість, активність;
3кл.: організованість, рішучість.
Удівчаток:
1кл.: дисциплінованість, витримка, активність;
2кл.: цілеспрямованість, наполегливість, стриманість;
3 кл.: незалежність, „ініціативність –старанність”, витримка, наполегливість.
Особливуувагу слід звернути на той факт, що провідними детермінантами, які визначаютьвольове становлення особистості протягом молодшого шкільного віку у дівчаток єініціативність, у хлопчиків – відповідальність. Отже у дівчаток, насамперед,слід звертати увагу на формування спроможності застосовувати певні дії завласним почином. С. А. Пєтухов визначає такі види ініціативності: відтворююча –бажання діяти, не виходячи за межі досвіду оточуючих і творча, пов’язана зоригінальним власним задумом дитини. За ними існує така диференціація: тип А(діти спроможні лише до відтворюючої ініціативності); тип Б (діти з постійнодіючою відтворюючою та епізодичною творчою ініціативністю); тип В (діти зпостійно діючою творчою та відтворюючою ініціативністю). Прагнучи формувати удівчаток молодшого шкільного віку третій тип (В) ініціативності, вартостворювати для цього комплекс основних умов:
1)ставити дитину в ситуації, в яких розвивалося б уміння визначати перед собоюнові задачі і втілювати їх у діяльність;
2)розвивати свідоме ставлення до власних вчинків, уміння аналізувати їх,з’ясовувати причини, які заважають досягненню мети;
3)формувати суспільно-ціннісну потребо-мотиваційну сферу, сприяти інтенсивностіїї прояву;
4)розвивати інтелект.
Щостосується формування відповідальності у хлопчиків, то вона повинна починатисяз раннього віку і, насамперед, полягати у звільненні хлопчика від гіперопіки.А. П. Хрипкова зазначає, що за безвідповідальність хлопчика слід карати, можнадемонструвати презирство, але не до дитини, а до її вчинку. Особливо дієвим єпрезирство, батька. Відповідальність слід виховувати у всьому. Тут не може бутичастковості: або у всьому відповідальний, або у всьому безвідповідальний. М.В.Савчин, детально розробляючи питання відповідальності, підкреслює, щовідповідальна дитина відрізняється від однолітків тим, що усвідомлює власнідії, може прийняти на себе провину за помилки, розуміє свій обов’язок убудь-яких ситуаціях, якісно виконує роботу. Для хлопчика основними умовамирозвитку відповідальності слід вважати: вчасне якісне виконання доручень івідповідальність за власні вчинки, вміння аналізувати свою поведінку,формування інтересу до навчання. Як особлива умова – обов’язкове досягненнядитиною успіху у діяльності, вміння завжди доводити справу до кінця.
Іостаннє. Дані експериментального дослідження довели, що вольове становлення удітей обох статей розгортається за трьома сюжетними лініями (про це йшлосявище), але слід, зауважити, що існують основні лінії: у дівчаток „відактивності до стриманості та наполегливості”, у хлопчиків – „від витримки доактивності та до сміливості”. Отже, у дівчаток 1 кл. слід особливу увагузвернути на формування активності, яка залежить від позитивних емоційнихчинників, насамперед, від видів діяльності, які викликають позитивні емоції,розвитку пізнавальних мотивів, від заохочень до виконання роботи з обов’язковоюпозитивною оцінкою результатів (особливо на початкових стадіях), врахуванняднів тижня, часу доби, коли такі завдання пропонуються; обов’язковоговрахування стану втоми, неврівноваженості, поганого настрою тощо. Стриманість,як вольова якість виявляється у здатності стримувати фізичні і психічніпереживання, які заважають досягненню мети; у ній закріплюється гальмівнафункція волі. Ця якість дозволяє контролювати дитині свою поведінку,утримуватися від дій, які є непотрібними або шкідливими, дозволяє зберігатиздоровий глузд у критичних ситуаціях. Зовнішньою ознакою розвиненості якостіслід вважати терплячість, витривалість, здатність переносити біль та не впадатиу відчай від невдач. Отже, для дівчаток 2 кл. особливу увагу необхідно звернутина розвиток вмінь керувати моторикою, розвиток критичного мислення, формуваннямотивації досягнення успіху, розвиток адекватної самооцінки, що в сукупності ібуде сприяти розвитку стриманості. У 3 кл. місце стриманості повинна заступатинаполегливість, яка залежить від рівня розвитку інтересів та рівня досвідудитини. Наполегливість у літературі здебільшого розглядається у таких видахдіяльності (Д. Г. Ребізов):
1)значна широта і систематичність у навчанні та. трудовій діяльності (в основі –почуття обов’язку, усвідомлення значущості навчання);
2)систематичність у трудовій діяльності, відсутність у навчальній;
3)епізодичність у навчальній і трудовій діяльності.
Наполегливість,як якість, на формування якої у дівчаток 9 – 10 років необхідно звернутиособливу увагу, сприяє розвитку здатності постійно утримувати у свідомостіпоставлену мету та будувати власну поведінку таким чином, щоб наблизити їїреалізацію; вона розвиває вміння адекватно оцінювати умови діяльності і, в разінеобхідності, тимчасово припиняти рух до поставленої цілі, щоб мати змогумобілізувати психічні та фізичні сили для її досягнення.
Основнимиумовами розвитку якості є:
1)формування уміння не відволікатися на другорядні справи у процесі виконанняосновного завдання;
2)увага до випадків не доведення розпочатої справи до кінця;
3)формування готовності докласти зусилля або підкорити в разі необхідності своюповедінку майбутньому результату, іноді навіть всупереч діючим у даний моментбажанням;
4)виховання почуття обов’язку і відповідальності за доручену справу.
Угрупах хлопчиків початкових класів сюжетна лінія вольового розвитку починаєтьсяз витримки, тобто уміння долати імпульсивність у поведінці, керувати почуттями,які заважають досягненню кінцевої мети у діяльності. Здатність до витримкизначною мірою залежить від збалансованості процесів збудження і гальмування. Атому основний шлях виховання якості полягає у систематичному тренуваннігальмівного процесу. У цьому випадку ми зможемо спостерігати за такимизовнішніми проявами як: пригнічення дитиною зайвої моторної розв’язаності,імпульсивності, спроможність утримуватися від шкідливих звичок, здатність ітина певні жертви задля досягнення мети. Це стосується хлопчиків 1-го класу. У2-му класі продовженню цієї лінії є активність, її прояви та умови формуванняаналогічні до попередньо наведеної інформації стосовно розвитку даної якості удівчаток. І нарешті, у 3-му класі у хлопчиків особливу увагу слід звернути насміливість. Звісно, важливо, щоб вона ґрунтувалася на адекватній оцінці своїхсил і можливостей. Якщо в даному віці вони переоцінюватимуться, то вчинкибудуть безрозсудними, небезпечними, загрозливими для життя і здоров’я; якщонедооцінюватимуться, то хлопчик страждає від невпевненості в собі; виростаєбоязким, з підвищеним рівнем тривожності, нездатним до прийняття серйознихрішень. Прояви сміливості пов’язані з типологічними особливостями, зокрема:збудливі, неврівноважені типи більше схильні до невиправданого ризику,гальмівні – невпевнені в собі. Щодо умов, які б сприяли розвитку сміливості, тоце насамперед: розвиток адекватної самооцінки дитини, розвиток мотивації надосягнення успіху; створення ситуацій, які б сприяли обов’язковому проявуготовності до переборення страху і невпевненості в собі; продумана системазаохочень у ситуаціях, коли дитина змогла перебороти перешкоди, які заважаютьдосягненню поставленої мети.
Підводячипідсумок щодо вище сказаного, хочемо зазначити, що формування вольових якостейдитини починається в сім’ї. І, перш за все, найпростішими умовами, які повиннізабезпечити батьки, є:
а)створення виваженого, продуманого режиму дня дитини;
б)обов’язкове забезпечення рухової активності;
в)створення умов для доведення розпочатої справи до кінця;
г)надання дитині доцільної самостійності;
д)наявність у дитини обов’язків у сім’ї, які вона спочатку буде виконувати підконтролем дорослих, а згодом — під самоконтролем. Дотримання таких вимог доорганізації життєдіяльності дитини і цілеспрямоване формування ключовихвольових якостей у конкретні вікові періоди сприятиме ефективності процесувольового становлення особистості протягом молодшого шкільного віку.
ВИСНОВОК
Працюючи надтемою курсової роботи, переглянувши і проаналізувавши велику кількість науковоїлітератури, я прийшла до багатьох важливих висновків, що дасть мені змогуправильно здійснювати індивідуальний підхід у справі навчання і виховання дітеймолодшого шкільного віку. Віднаходити засоби впливу на поведінку школярів длякорекції негативних її проявів. Правильно застосовувати різні форми роботи повихованню і формуванню особистості молодшого школяра.
Я переконалася,що є багато шляхів, методів та прийомів формування волі в дітей початковихкласів. Однак часто батьки і педагоги допускаються багатьох помилок у виховномупроцесі, що призводить до формування негативних вольових якостей (негативізму,безініціативності, боягузтва, впертості, безпринципності, несамостійності таін.).
Зрозуміло, щорозвиток і вольових якостей тісно пов’язаний з діяльністю дитини, їївідношенням до навчання, а також до суспільно-корисних справ.
Сімейне вихованняє важливим фактором у формуванні вольових якостей молодшого школяра. Дитиналегко піддається навіюванню, копіює поведінку дорослих, тому взірцем має бутилюдина з чистими помислами і гідною поведінкою.
Велику роль уформуванні волі дитини відіграє шкільний колектив. Молодші школярі здатні доглибоких колективних переживань, захоплення важливою діяльністю, в основі якоїлежить служіння суспільству, гуманне ставлення до людей.
З другого боку несформованість волі дітей і особистості в цілому призводить до деяких труднощів,пов’язаних з тим, що діти мало обдумують і недостатньо контролюють свої вчинки,не завжди вміють керуватися у своїй поведінці „Правилами для учнів”. Інодіпершокласник не виконує правил поведінки тому, що забуває їх, бо вони ще незакріпилися ні в його свідомості, ні в досвіді поведінки, тому їх слідповторювати.
Дуже важливо, щобдитина, знаючи правила поведінки, навчилася жити за цими правилами, щоб цестало її звичною поведінкою. Для цього потрібні постійні тренування управильній поведінці, які здійснюються під контролем педагогів та батьків.
РЕКОМЕНДАЦІЇДЛЯ ВИХОВАННЯ ВОЛІ
1. Краще неприймати рішення, ніж прийняти й не виконати його. Вже прийняте рішенняпотрібно обов’язково виконувати. Кожна маленька перемога зміцнює волю, а кожнамаленька поразка – розслаблює.
2. Метаповинна бути суспільно корисною, привабливою, щоб вона сприяла мобілізаціїрозумових, душевних та фізичних сил і виконана робота принесла потім радість іморальне задоволення.
3. Кожнепоставлене завдання потрібно ретельно обдумувати не приймати важливих рішень:
- коли ви встані сильного емоційного збудження, гніву і т.д.;
- коли вине можете враховувати найбільш суттєві обставини, пов’язані з виконанням вашогорішення.
4. Прийнятерішення повинне відповідати вашим можливостям. Людина досягне мети тільки тоді,коли:
- здійснитьвольове зусилля, необхідне для виконання рішення;
- матимезнання й уміння, необхідні для цього;
- в неїбуде розвинута та чи інша вольова якість (витримка, цілеспрямованість,сміливість);
- вонаматиме час необхідний для виконання рішення;
- матимезасоби для її досягнення.
5. Поставленамета повинна бути абсолютно конкретною. Конкретність виражається:
- вточності вказаного строку для виконання рішення;
- в точномувизначенні мінімального об’єму щоденної запланованої праці;
- ввизначенні строку загальної тривалості роботи над чим-небудь;
- в точномувизначенні бажаного результату;
- в вказанізасобів для реалізації прийнятого рішення.
6. Головнумету слід розробити на ряд проміжних. Досягнення головної мети найбільшефективно відбудеться шляхом поєднання ближньої, середньої та дальньоїперспектив.
7. Досягненняпоставлених цілей повинно допомагати в житті, а не робити з нас рабівпоставлених рішень.
8. Не слідвідкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
9. Слідпам’ятати, що виховання волі – це гартування тіла й душі, а не знущання надними.
10. Не вартовідкладати справу незавершеною, необхідно доводити розпочате до кінця.
ЛІТЕРАТУРА
1. АбрамоваГ.С. Возрастнаяпсихология. М., 1997
2. Анисимов С.Ф.Мораль и поведение М., 1985
3. Бех І.Д.Від волі до особистості. К., 1995
4. Бодалев А.А.Психология о личности. М., 1988
5. Бонсович Л.И.Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968
6. Віковапсихологія (За ред. Г.С.Костюка). К., 1976
7. Возрастная ипедагогическая психология. (Под ред. А.В.Петровского). М., 1979
8. Вікова тапедагогічна психологія (За ред. О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчукта ін.). К., 2001
9. Кон И.С. Открытие «Я». М., 1978
10. Костюк Г.С. Избранные психологическиетруды. М., 1988
11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес іпсихічний розвиток особистості. К., 1989
12. Крутецький В.А. Психология.М., 1986
13. Крутецький В.А. Психологияобучения и воспитания. М., 1976
14. Кумешка И.Ю. Возрастная психология.М., 1997
15. Котырло В.К. Развитие волевогоповедения школьников. К., 1987
16. Петровский А.В. Быть личностью. М.,1990
17. Психология развивающейся личности(Под ред. А.В.Петровского). М., 1987
18. Ривес С.М. Воспитание воли учащихся впроцессе обучения. М., 1968
19. Рувинский Л.И. Самовоспитание чувств,интеллекта, воли. М., 1983
20. Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Каквоспитать волю и характер. М., 1986
21. Семенов В.И. Воля и ее воспитание.М., 1976
22. Толстых Н.Н. Психология воспитанияволи у младших школьников. М., 1979
23. Трофимов Ю.Л. Психологія. К., 2000
24. Хрестоматия по возрастной ипедагогической психологии. М., 1981
25. Самота П.Р. Самосвідомість таїї розвиток у дітей. К., 1965
26. Якобсок С.Г. Психологические проблемыэтического развития детей. М., 1984