Тема реферату„Особливостіпедагогічної діяльності учителя трудового навчання”
План
1. Роль учителя у навчальному процесі.
2. Система підготовки й підвищеннякваліфікації вчителів трудового навчання.
3. Навчально-методична література дляспеціалістів трудової підготовки.
4. Зміст роботи вчителя у процесіпланування та підготовки до занять.
1. Роль учителя унавчальному процесі
Можна визначитияк істину твердження, що педагог є ключовою фігурою, яка формує основинаукового світогляду підростаючого покоління, керує його діями в пізнанніоточуючого світу.
Для вчителятрудового навчання таке твердження може видатися дивним. Адже при засвоєнніцього предмета близько 70% навчального часу припадає на самостійні практичніроботи учнів, що можуть виконуватись без прямого втручання педагога. Та досвідпоказує, що керівна його роль полягає у продуманій і спланованій підготовці досамостійної роботи школярів. Учитель визначає зміст техніко-технологічнихвідомостей та підбирає методичний інструментарій передавання їх учням. Вінвідбирає об’єкт праці з урахуванням вікових та індивідуальних особливостейдітей, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших чинників. учитель плануєхід заняття, чітко визначаючи місце кожного конструктивного елементу длядосягнення дидактичних цілей. Йому належить правильно організувати учнів дороботи, що допоможе згуртувати дитячий виробничий колектив та сприятиме налагодженнюсправжніх ділових і товариських стосунків.
Як і в іншихнавчальних предметах, у трудовому навчанні за вчителем зберігаються функціїконтролю засвоєння навчальної інформації та формування трудових умінь інавиків.
У народі кажуть,що педагогом потрібно народитися і особливо це стосується вчителя трудовогонавчання. Бути ним без покликання і таланту неможливо. Робота в школі даєбагато радощів, творчого задоволення, проте вона неможлива без терпіння,доброзичливості, поваги та любові до вихованців. Тому однією з найважливішихрис вчителя повинна бути любов до своєї професії.
Пріоритетноюрисою вчителя трудового навчання має бути висока фахова кваліфікація.Вона закладена в основу кваліфікаційної характеристики, де зазначено, щоповинен знати та вміти вчитель праці. Грунтовні та міцні знання спеціаліста зоснов матеріалознавства, машинознавства, сучасного виробництва зможутьзадовольнити цікавість кожного учня. Вчитель також повинен володіти навикамиобробки найпоширеніших матеріалів. Це і є основою справжнього та надійногоавторитету педагога.
Кваліфікованийспеціаліст повинен мати добротну психолого-педагогічну підготовку. Частобуває так, що вчитель володіє глибокими знаннями з основ наук, має достатніпрактичні вміння, але не може їх належним чином передати учням. Це можнапояснити тим, що педагог не знає закономірностей навчального процесу; йомуважко до відповідних техніко-технологічних відомостей підібрати педагогічнийінструментарій; виникають проблеми у відборі об’єктів праці для учнів та ворганізації їх до роботи тощо. Учителеві трудового навчання необхідно добрезасвоїти основні положення дидактики, психічні закономірності розвиткуособистості, на яких грунтується навчальний процес.
2. Системапідготовки й підвищення кваліфікації вчителів трудового навчання
Разом ізвпровадженням в загальноосвітніх школах Російської імперії навчального предмета“Ручна праця” постало питання про розробку методики його викладання, створенняспеціальних майстерень та підготовку вчителів відповідного профілю. Педагогитого часу як у Росії, так і за рубежем розуміли, що для проведення занятьручної праці у школі потрібні фахівці із спеціальною освітою, бо цей предмет наможуть викладати ремісники, якої б високої кваліфікації вони не були.Надзвичайну роль у підготовці вчителя праці відіграв К.Ю. Ціруль, народнийучитель із Курляндської губернії, який після закінчення Петербургськогоучительського інституту залишився працювати там викладачем праці та їїметодики, тобто вперше почав готувати спеціалістів для трудового навчання. Йоготвори “Ручна праця у загальноосвітній школі”, “Пам’ятна записка про введення тавикладання ручної праці у С-Пб учительському інституті”, а також виступи івідповіді на різноманітних з’їздах є оригінальними роботами з питань трудовоговиховання та його методики. Так, зокрема у творі “Ручна праця узагальноосвітній школі” автор висунув положення, які досить актуальні у нашчас. Він писав: “Коли визнано, що ручна праця повинна мати виховний вплив, щовона — один із педагогічних засобів розвитку (дитини — прим. наша), право найого використання має лише вчитель. В іншому випадку, цим заняттям не місце ушколі. Якщо ручній праці міг би навчати будь який учень ремісника, то читанню,письму, арифметиці та інших шкільних предметів також міг би навчити кожний, хтосам уміє лише читати, писати, рахувати і таке ін., і ми повернулись би до тогостану, коли вчителем міг бути кожний відставний солдат. Та можливо, викладачемручної праці повинен бути окремий, спеціальний з цього предмета вчитель”(Цируль К.Ю. Ручной труд).
Шляхизабезпечення навчального процесу у трудовій підготовці відповіднимиспеціалістами були різними. Так, наприклад, у м. Нессе, що поблизу Гетеборгу(Швеція), після введення ручної праці у школах для спеціалістів із столярногоремесла відкривались однорічні педагогічні курси. Ремісникам намагалися привитиширокі керівні принципи викладання. Через рік, після першого випуску курсівстало зрозумілим, що ремісник до справи навчання ставиться як і раніше, тобтояк справжній ремісник своєї справи і не більше. Досвід показав, що такий шляхпідготовки вчителя праці не підходить. Потрібно діяти саме навпаки, тобтодавати додаткове ремісниче навчання вчителям за покликанням, педагогам, які вжемають досвід роботи у школі.
У Парижі, в XVIIIст., де на той час ручна праця викладалася відразу в 80 школах, шлях навчанняучнів був дещо іншим; педагогів прикріпляли до викладачів спеціалістів. Але йце виявилося недоцільним. Стало зрозумілим, що виховне значення ручна працянабуває лише в руках справжнього вихователя. Саме тому почали відкриватися тадіяли спеціальні вчительські семінарії, а також відповідні факультетивчительських інститутів.
На теперішній часв Україні вчителів трудового навчання готують вищі навчальні заклади (ВНЗ)різних рівнів акредитації. ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації (педучилища,педтехнікуми, педколеджі), зокрема Бродівське педучилище, Кременецькийпедагогічний коледж, готують вчителів трудового навчання та креслення дляосновної школи (1-9 класи). Вищі навчальні заклади ІІІ та IV рівнів акредитації(педагогічні інститути та університети) випускають спеціалістів трудового іпрофесійного навчання для повної середньої школи. Всього ВНЗ ІІІ та IV рівнівакредитації в Україні налічується біля 30. У західному регіоні це – Волинський,Тернопільський, Рівненський, а також Дрогобицький педагогічний університет ім.І.Франка.
Доситьрозгалужена система підготовки вчителів трудового навчання в Українськійдержаві, а також їх перепідготовки та підвищення кваліфікації свідчить про те,що спеціалістові цього профілю відводиться особливе місце. Правда, чомусь вононе відповідає його становищу в соціальній ієрархії суспільства серед почеснихпрофесій взагалі та в загальноосвітній школі зокрема. Будемо сподіватись, щотаке явище тимчасове. Із покращенням економічного стану держави роль учителянашого профілю (і не тільки його) в суспільстві значно зросте.
3.Навчально-методична література для спеціалістів трудової підготовки
За допомогоюнавчально-методичної літератури вчитель має можливість підвищувати свійпрофесійний рівень, бути в курсі досягнень наукової думки, постійно займатисясамопідготовкою та самовдосконаленням. Адже педагог живе доти, поки вінвчиться. На теперішній час можливість навчатися для вчителів трудового навчаннязначно знижена через слабке матеріально-технічне, в тому числі й поліграфічне,забезпечення системи освіти. Ми вважаємо це явище тимчасовим. А таківидавництва, як “Освіта”, “Вища школа” та інші зможуть забезпечувати вмайбутньому вчителів трудового навчання необхідною навчально-методичноюлітературою у достатній кількості.
Для роботисьогодні доцільно рекомендувати літературу, яка була видана в попередні роки якв Україні, так і за рубежем, а також сучасні джерела.
Методичналітература для вчителів праці має різноманітне спрямування і поділяється на триосновні групи.
У першу групу входять підручники,посібники та довідники з трудового навчання. Вони містять основний фактичнийматеріал, що подається для вивчення. Сюди також можна віднести книги зстолярної, слюсарної, токарної справи, основ матеріалознавства, машинознавства,сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва та інші. Фактичнийматеріал у цих книгах висвітлюється значно глибше і ширше, ніж це відображено впідручниках та посібниках для школярів. Працюючи з такою літературою, вчительмає можливість оволодіти інформацією з основ наукових знань, що виходить замежі шкільної програми.
Прикладом можебути книга: Основи технології обробки матеріалів і елементи електротехніки / Заред. Л.О.Пивоварова. — К.: Рад.школа,1997.
Крім вищеназваноїлітератури, що висвітлює різноманітні питання техніки і технології, до першоїгрупи можна віднести також спеціальні журнали. У попередні роки одним ізосновних був журнал “Школа і природознавство” (у теперішній час він видається вРосії). Для вчителів трудового навчання України, а також для майбутніхспеціалістів праці з 1995 року почав виходити щоквартальний журнал “Трудовапідготовка в закладах освіти”.
У спеціальнихжурналах вчитель може знайти матеріали про досягнення в галузі науки і технікита використати їх у підготовці до занять.
Як приклад,наведемо деякі статті із журналу “Школа и производство”: Симонов В.С.Усовершенствование к станку ФПШ //Шк. и произв. -1990. -№11.-С.15; Мороз П.А.Малогабаритная техника на пришкольных участках. //Шк. и произв. -1989. -№7.-С.25-28; Куделин В.И. Для разрезания пенопласта //Шк. и произв. -1990. -№9.-С.16; Гречко О.Г. Тренажер для обучения токарным работам //Шк. и произв.-1990. -№9. -С.27.
Другу групу становить література, в якійподані поради щодо проведення занять. Такі поради можуть бути як у виглядінавчально-методичних посібників, розробок планів занять або як методичнірекомендації, що стосуються навчальних розділів і тем, передбачених шкільноюпрограмою. У попередні роки видавництво “Радянська школа” видала чималометодичних посібників у вигляді поурочних розробок. Ці посібники характернітим, що розкривають зміст занять з різних розділів програми, допомагаютьучителеві у виборі форм і методів роботи тощо.
Часто можнапочути думку, що видавати поурочні методичні розробки недоцільно, бо вонисильно регламентують дії спеціаліста, тримають його в певних рамках, де немаємісця для творчості. Вважаємо таку думку не зовсім правильною. Адже тільки некваліфікований та безініціативний учитель може використовувати методичніпосібники догматично, як обов’язкові. Якщо педагог має добру підготовку, то вінсамостійно проаналізує подані в посібниках рекомендації і буде використовуватилише ті, які вважає доцільним для конкретних умов.
За програмоютрудового навчання можна рекомендувати такі посібники: Заняття з технічноїпраці в 7 класі /За ред. Д.О. Тхоржевського. -К.: Радянська школа, 1979; Заняттяз технічної праці в 6 класі /За ред. Д.О. Тхоржевського. -К.: Радянська школа,1984; Занятия по трудовомуобучению в 5 классе /Под ред. Н.Г. Чумака, В.О. Матрохина. — К.: Радянська школа, 1989; Занятия в мастерских (5класс) /Под ред. Д.А. Тхоржевского. -М.: Просвещение, 1989; Занятия вмастерских (6, 7 класс) / Под ред. Д.А. Тхоржевского.-М.: Просвещение, 1990.
Як прикладнавчально-методичної літератури, де висвітлено практичні поради щодо викладанняпрограмового матеріалу у загальних рисах, можна рекомендувати книгу: Методика практических занятий вмастерских / Под ред. А.Г.Дубова. — М.: Просвещение, 1966.
Найбільшчисельною є третя група методичної літератури, в якій розглядаютьсяокремі завдання трудової підготовки учнів. Вони відображені у самих назвахкниг. Зокрема це:Тхоржевский Д.А., Гетта В.Г. Проблемное обучение на уроках труда. Минск: Нар. асвета,1986; Сасова И.А., Аменд А.Ф. Экономическое воспитание школьников в процессетрудовой подготовки. — М.: Просвещение,1988; Захаров Н.Н., Симоненко В.Д.Профессиональная ориентация школьников. — М.: Просвещение, 1989 та інші.
4. Зміст роботивчителя у процесі планування та підготовки до занять
Передбачаючиознайомлення учнів з певними техніко-технологічними відомостями та залучення їхдо виконання практичних робіт, програма трудового навчання, зокрема для 5-7класів, не розкриває об’єктивно, які конкретно, скільки і в якій послідовностінеобхідно виконувати ті чи інші завдання. Це питання розв’язується шляхоморганізованого планування навчального процесу. Планування трудового (а також іпрофесійного ) навчання — завдання дидактико-виробниче. Воно вимагає відучителя праці глибоких техніко-технологічних знань та психолого-педагогічнихоснов трудової діяльності.
Доцільнозазначити такі функції планування:
1. Дає можливість створити передумовидля своєчасного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу. Цедуже важливо, оскільки основою трудового навчання є участь школярів упрактичній діяльності.
2. Розкриває можливості для виявлення тареалізації міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків. Це дозволяє усуватидублювання у формулюванні (формуванні) одних і тих же понять у процесі вивченнярізних предметів, тобто усунути таке явище, коли двічі-тричі про одне і тежпоняття у різних предметах йде мова без додання чого-небудь нового у йогозміст.
3. Дозволяє досягти узгодженої дії усіхструктурних підрозділів, що беруть участь у трудовій підготовці (наприклад, міждерево- та металообробними майстернями, кабінетами технічної та обслуговуючоїпраці тощо). Цим досягається наступність та безперервність у формуваннітехніко-технологічних знань і практичних умінь і навиків.
4. Воно допомагає вчителеві перевірити,що виконано, а що ні, і внести корективи в свою діяльність.
5. Дозволяє здійснювати контроль зареалізацією навчально-виховного процесу у шкільних майстернях з боку дирекціїшколи (внутрішній) і з боку органів освіти (зовнішній) без додатковихускладнень.
Підготовкавчителя до здійснення навчально-виховного процесу передбачає такі етапи: а)попередню підготовку та планування роботи; б) підготовку до навчальної теми;в) безпосередню підготовку до проведення занять.
Попередняпідготовка та планування роботи. Іншими словами — це підготовка вчителя до навчального року,що розпочинається зразу після завершення поточного. Вчителеві трудовогонавчання необхідно перевірити верстати, різноманітне обладнання та інструментиз метою виявлення потенційних можливостей їх використання у наступномунавчальному році. Прості поломки та невеликі дефекти можуть бути усунені силамиучнів та педагога; всі інші несправності, що потребують значних фінансових та матеріальнихвитрат, усуваються силами відповідних організацій.
Попередняпідготовка вчителя передбачає також ознайомлення із програмним матеріаломпредмета, який висвітлений у навчальних підручниках та посібниках для учніввідповідних класів. Це дозволяє визначити основні блоки навчальної інформації,виділити головні поняття для засвоєння школярами. Крім літератури із своєїдисципліни, вчителеві необхідно переглянути програми, основні підручники тапосібники з інших дисциплін, що сприяє узгодженню за часом вивчення окремихтем, при якому кожний навчальний предмет опирається на попередню понятійну базуі готує учнів до засвоєння понять наступного предмета.
Після вивченняпрограмного матеріалу і конкретизації його змісту, визначення міжпредметних тавнутрішньопредметних зв’язків учитель планує об’єкти продуктивної праці, тобтовироби для учнів. Вибір об’єктів праці є дуже відповідальним етапом упідготовці до навчально-виховного процесу, оскільки вони повинні відповідатипевним умовам, які передбачають дидактичні, психологічні, фізіологічні тасуспільно-економічні аспекти. Визначимо основні умови (вимоги) до учнівськихвиробів:
1. Об’єкти практичної діяльності можутьвключати лише ті операції, які школярі вже попередньо засвоїли згідно знавчальною програмою. Винятки можуть становити комбіновані вироби, щоприготовляються спільно учнями різних класів (наприклад 5 і 6, 6 і 7 та ін.).
Педагогові нерекомендується планувати більше двох однакових виробів, через те, що дітивтрачають інтерес до роботи.
2. Виріб повинен бути посильним дляучнів конкретної вікової категорії щодо: а) фізичного навантаження дітей; б)точності обробки; в) норми часу.
Ця вимоганакладає велику відповідальність на педагога. Якщо вироби виготовляються не назамовлення базового підприємства, вчителеві самому доводиться розроблятитехнологічну документацію; він також установлює норми часу, а деколи і визначаєточність обробки поверхонь. У таких випадках спеціаліст повинен знати умови, вяких вироби будуть експлуатуватися, та вимоги до їх точності. Слід зазначити,що часто доводиться знижувати вимоги до точності виготовлення того чи іншоговиробу або збільшувати час на виконання практичного завдання у шкільнихмайстернях. Це відповідно вимагає зміни конструкції виробів та удосконаленнятехнологічного процесу. Учитель повинен передбачувати такі ситуації приплануванні своєї роботи.
3. За призначенням і конструкцією вирібповинен бути зрозумілим для школярів. Ця вимога є суттєвою у тих випадках, колиучні виготовляють різноманітні моделі чи макети. Підбирати об’єкти длямоделювання треба так, щоб їх принцип дії був зрозумілий для школярів, тобтогрунтувався на теоретичних відомостях, які діти вже набули у процесі трудовоїпідготовки чи при вивченні інших навчальних предметів.
4. Виготовлення виробу повинно бутирентабельним.
Це вимогаекономічності до об’єктів праці, яка стає особливо актуальною у наш час. Частовчителі трудового навчання, щоб забезпечити учнів роботою, підбираютьсамостійно або отримують на замовлення підприємств чи організацій вироби, якіпередбачають виконання багатьох технологічних операцій, зокрема вручну, що незовсім сприяє розвитку творчих здібностей, а також формуванню умінь і навичокшколярів. Виготовлення таких складних об’єктів праці вимагає монотонної роботиучнів протягом кількох тижнів чи місяців у навчальних майстернях, і можезаймати лише годину-дві на сучасному обладнанні підприємства. Томупередбачувана вигода при виконанні цих виробів повертається витратамиелектричної енергії, матеріалу, інших ресурсів для школи, а також фізичнимперевантаженням та моральним незадоволенням для учнів школи. Учителеві слід цетакож врахувати при виборі об’єктів праці.
5. Виріб повинен мати товарний вигляд,тобто виступати товаром.
Якщо вирібвиготовляється на замовлення базових підприємств, він є об’єктом продуктивноїпраці, і автоматично стає товаром. У більшості випадків основна увагазвертається на навчально-технічні та навчально-технологічні вимоги, і менше нагарний естетичний вигляд. Але часто доводиться об’єктами праці вибиратипредмети побутового призначення. Якщо не звертати уваги на зовнішній виглядтаких речей, вони не матимуть попиту у населення і їх не можливо буде продати.Не викликатимуть такі захоплення такі вироби і в учнів. Тому при плануванніпредметів побутового (декоративно-ужиткового) призначення учителю слід основнуувагу звертати на їх гарний зовнішній вигляд і художнє оздоблення.
Вище вказанівимоги до об’єктів праці школярів необхідно ставити в комплексі; це складнезавдання, але успішне його розв’язання сприяє підвищенню ролі трудовоїпідготовки в очах учнів, їх батьків а також зростанню авторитету педагога.
Підібравшиоб’єкти праці слід переходити до планування навчально-виховної роботи. Ценайвідповідальніший етап у діяльності педагога. Вчителеві праці необхідно наоснові зведених тематичних планів, що подані у навчальних програмах для кожногокласу, визначити понятійно-смислові блоки теоретичного матеріалу з конкретнихтем, щоб вони були пов’язані із виконанням учнями практичних завдань. Цезабезпечить систематичне і послідовне формування знань, умінь і навичок.