Організація спостережень учнів за змінами в природі під час формування природничих знань

--PAGE_BREAK--    продолжение
--PAGE_BREAK--Під час групових спостережень завдання виконується групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися із учнів з однаковим і різним рівнем підготовки. Такі групи не стабільні. Їх склад рухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин. Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень, а саме:
в групах діти з однаковою підготовкою (групи гомогенні). Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронтально.
групи гомогенні за складом. Завдання для груп різні за змістом. Дидактична мета цих спостережень — конкретизувати теоретичні знання, уточнити і розширити сформовані уявлення. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Наслідки спостережень обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.
групи, гетерогенні за складом. До них входять учні з різною підготовкою. Методика організації може бути подібна до попередніх варіантів. Різниця у тому, що „сильні" учні допомагають „слабшим".
Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку та підготовки, пізнавальні інтереси молодших школярів.
2) за тривалістю виконання — короткочасні або короткотривалі (на уроці, під час екскурсій, наприклад, при виявленні ознак конкретного об’єкта) та довготривалі (в позаурочний час — під час вивчення динаміки в природі: ріст і розвиток рослин і тварин, сезоні зміни — фенологічні спостереження).
Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. Наприклад, на уроці за темою „Вода. Властивості води у природі" (3 клас) учні проводять досліди і спостерігають за властивостями води.
Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.
3) за характером — комплексні (сезонні) та локальні або вибіркові (за конкретним природним об’єктом — за рослиною, твариною).
4) за характером попередньої підготовки — безпосередні (фіксування природних тіл і явищ, що потрапили в поле зору), опосередковані (попередня підготовка спеціального обладнання, відслідковування необхідного об’єкта).
5) залежно від пов’язаних з ними методів навчання — ілюстративні (показ таблиць, картин) і дослідницькі (фенологічні спостереження, проведення дослідів).
6) за часом проведення — випереджувальні, опорні, розширювальні.
Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їх результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об’єктів, які не можливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Наприклад, спостереження за формами земної поверхні (4 клас), за станом груп рослин у ту чи іншу пору року (2 клас), за умовами проростання насіння (3 клас). Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.
Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності та ін). Фронтальна форма організації діяльності молодших школярів є домінуючою в процесі їх здійснення.
Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони необхідні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватись індивідуально, групами або фронтально.
7) за характером пізнавальної діяльності — репродуктивні й творчі.
Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання й відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин тіл і явищ (форми, кольору, розмірів, відстані, розташування у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв’язків.
Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Наприклад, в 3 класі дітям пропонується завдання: „Поспостерігайте, як протягом дня залежить температура повітря від висоти Сонця над небосхилом? ”. Таке запитання є для учнів проблемою. Вони не можуть на нього дати відповідь, але в них є знання та уміння для її пошуку. Діти засвоїли елементарне поняття „термометр”, уміння користуватися термометром. Вони мають уявлення про висоту Сонця над небосхилом. Щоб розв’язати цю навчальну проблему, необхідно виконати такі розумові та практичні дії:
визначити температуру повітря за допомогою термометра вранці;
поспостерігати за висотою Сонця на небосхилі у цей час доби;
аналогічні дії виконати опівдні;
зіставити висоту Сонця й температуру повітря вранці (опівдні);
порівняти висоту Сонця й температуру повітря вранці з висотою Сонця й температурою повітря опівдні;
зробити висновок про залежність температури повітря від висоти Сонця.
Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. Такі проблеми розв’язуються молодшими школярами під керівництвом учителя чи самостійно за аналогією.
Таким чином, метод спостереження, як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики. За певними ознаками спостереження розподіляються на різні групи (див. рис.1) [36].
 SHAPE  \* MERGEFORMAT
Рис. 1. Види спостережень
У процесі організації будь-якого з даних видів спостережень потрібно дотримуватися таких дидактичних вимог:
урахування вікових особливостей, психологічного рівня розвитку дітей, тобто спостереження повинні бути посильні для дітей;
організація активної пізнавальної діяльності в процесі спостереження;
показ практичного значення спостережень;
проводити спостереження треба систематично, послідовно в зв’язку із сезонними особливостями явищ природи;
особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварини, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;
фронтальне ознайомлення з прийомами спостереження: фіксування і вивчення об’єкта в сумі його суттєвих і несуттєвих ознак → виділення істотних ознак → фіксування → інтерпретація → висновок;
послідовність у виробленні уміння спостерігати (тренування на моделях, тренувальні вправи на приборах, розпізнавання умовних знаків і позначень, графічне зображення явищ, що спостерігаються, та їх компонентів, самостійне спостереження і фіксування, висновки і узагальнення отриманих результатів);
виділення суттєвих ознак предмета чи явища;
чітко обумовлені способи фіксації спостережень у щоденниках спостережень та календарях природи;
певна підготовка батьків (яку допомогу дорослі можуть надати; їх зацікавленість, увага до дослідження, яке проводить дитина, і до його результатів);
систематизація змісту спостережуваного;
керівництво учителем діяльністю дітей [30].
Спостереження у процесі навчання природознавства може виступати методом і прийомом. Методом воно є тоді, коли внаслідок його проведення досягається дидактична ціль, а прийомом — дидактична підціль. Від цього залежить співвідношення спостереження з іншими методами навчання, які можуть входити до нього прийомами або включати його прийомом у свою структуру. Наприклад, під час спостережень бесіда буває прийомом актуалізації опорних знань учнів про об’єкт і способи діяльності; прийомом мотивації й стимулювання тощо; розповідь — прийомом додаткового інформування; дослід — прийомом виявлення певної внутрішньої ознаки або властивості об’єкта тощо. І навпаки — спостереження входить прийомом в інші методи, зокрема в дослід, практичну роботу, а також у розповідь для сприймання наочних ілюстрацій до неї.
Перше питання, яке постає перед вчителем у зв’язку з організацією спостережень — питання про місце безпосередніх спостережень у природі в системі інших методів навчання. При формуванні природничих понять індуктивним шляхом (а саме так і буває найчастіше на уроках природознавства в початковій школі) спостереження в природі повинні передувати класній роботі. Недарма В.О. Сухомлинський говорив: „ без того, щоб спочатку вчити дітей задуматися над явищами природи, починати вчити дітей в класі не можна" [48, с.118].
Таким чином, найчастіше спостереження в природі повинні передувати вивченню тієї чи іншої теми в класі. Саме на матеріалі попередніх спостережень в природі базується вивчення сезонних змін (робота за завданнями щоденників спостережень, спостереження на екскурсіях). Однак в окремих випадках спостереження в природі корисно здійснювати в процесі вивчення відповідної теми, оскільки поглиблення знань іде шляхом чергування спостережень і аналізу. Крім того, спостереження можна використовувати і на заключних етапах вивчення теми, наприклад, на узагальнюючих екскурсіях.
Організовуючи спостереження, не слід допускати як відставання спостережень відносно вивчення теми в класі, так і значного випередження. В першому випадку неможлива опора на матеріали особистих спостережень молодших школярів, а в другому — отримані в процесі спостережень уявлення без відповідного закріплення, узагальнення до моменту вивчення в класі значною мірою забуваються. Важливо, щоб тема, яка вивчається, співпадала в часі з відповідним станом природи.
Зміст спостережень визначається навчальними програмами і залежить від місцевих факторів (особливостей природи), проте існує обов’язковий, загальний для всіх класів мінімум, який включає спостереження за основними природними об’єктами. До них належать спостереження за:
а) Сонцем (положення на небі в різний період доби, час заходу / сходу, тривалість дня) та іншими астрономічними об’єктами (зірками, планетами і т. ін. залежно від змісту базової програми);
6) погодою (температура, стан неба (хмарність), опади, їх види та інтенсивність, вітер і його сила в різну пору доби і сезони) та кліматом (загальна характеристика, пікові показники, зміни за останні 100 років і подальші тенденції);
в) формами поверхні та їх зміною (вимірювання висоти горба, глибини яру і виявлення її змін), корисними копалинами (збір колекцій), динамікою рослинності залежно від форм рельєфу;
г) ґрунтом (вимірювання товщини ґрунтових шарів на урвищі, виготовлення макетів і колекцій ґрунтів, дослідження водопроникності, порівняння ґрунтів різного складу);
д) водоймами (чистота, посезонне коливання рівня води, дослідження джерел живлення водойм, деяких властивостей ґрунтових вод, вимірювання ступеню забруднення води);
е) рослинами і тваринами (сезонні зміни, зовнішні особливості, життєві прояви, знайомство з компонентами їх навколишнього середовища і встановлення взаємозв’язків (в тому числі виявлення пристосувань різного роду до умов існування) і т.д., із паралельною гербаризацією бур’янів та опалих частин рослин, колекціонуванням плодів, насіння, шишок та ін), визначення особливостей відношень окремих живих істот із людиною, певних правил догляду і охорони;
є) людиною (зовнішні ознаки, способи функціонування організму, трудова діяльність дітей і дорослих по сезонах, в містах / селах, особливості взаємовідношень і спілкування між людьми в різних ситуаціях, у тому числі в сім’ї);
ж) природними і штучно створеними комплексами — угрупованнями (ліс, парк, луки, поле, водойма та ін.);
з) екологічним станом різних об’єктів та територій (ця робота із моніторингу навколишнього середовища обов’язково має доповнюватися іншими видами, наприклад моделюванням).
Виходячи з цього основний зміст спостережень у початковій школі можна подати у вигляді таблиці 1.
Таблиця 1
Рекомендації щодо спостережень дітей за природними об’єктами
    продолжение
--PAGE_BREAK--Спостереження, що проводяться за кожним окремим об’єктом, необхідно підпорядкувати єдиній вимозі обов’язкового встановлення причинно-наслідкових зв’язків між тілами і явищами, що розглядаються в комплексі (наприклад, залежність стану рослинного світу від змін у неживій природі).
Незважаючи на очевидну різноманітність, спостереження в початковій школі під час вивчення курсу „Я і Україна. Природознавство" мають носити системний характер. В цілому технологію їх підготовки можна представити таким чином:
1) визначення змісту спостережень по класах, тобто диференціація за віковими та індивідуальними особливостями дітей: 1-2 клас — накопичення фактичних відомостей про різноманітність об’єктів природи, їх властивості, формування вмінь навчального спостереження; 3 клас — виявлення причинно-наслідкових зв’язків, залежностей між природними об’єктами і явищами; 4 клас — встановлення найпростіших закономірностей у природі, самостійні узагальнення, висновки, пошук доказів у зміні навколишнього середовища, які підтверджують теоретичні знання.
2) вибір місця (в тому числі найбільш доцільних умов — на уроці, екскурсії, прогулянці, вдома, в кутку живої природи, на географічному майданчику та ін), установка порядку, строків проведення спостережень, визначення можливості їх поєднання з іншими методами навчання;
3) психологічна і практична підготовка дітей, в тому числі з позиції етики (в цьому ракурсі одним із ефективних прийомів ведення спостережень у загальний контекст роботи, що проводиться, є використання ігрових ситуацій із розподілом відповідних ролей і завдань, наприклад під час сезонної екскурсії — метеорологи, ботаніки, орнітологи та ін);
4) визначення мети, завдань спостережень по окремих темах, складання плану-пам’ятки спостережень (на даному етапі необхідно попередньо продумати можливості використання різного роду завдань та вправ для комплексного спостереження із залученням всіх видів аналізаторів);
5) підготовка обладнання: інструментів (термометр, снігомірна лінійка, компас, гномон, шнурок, метр, прапорці і т. ін.), посібників для фіксування результатів (умовних знаків, зошитів, блокнотів, узагальнюючих таблиць, календарів спостережень);
6) формування уміння обробки результатів систематичних спостережень (прийоми, форми використання на уроках);
7) встановлення причинно-наслідкових зв’язків як об’єкту спостережень.
Під час спостережень у природі використовуються різноманітні прийоми: візуальний огляд, вимірювання за допомогою приладів, відбір і подальший огляд об’єктів. У початковій школі під час систематичних спостережень на першому місці стоїть візуальний огляд за завданнями вчителя чи за завданнями щоденника спостережень. Початок вивчення — „що ми бачимо”. Школярі розглядають об’єкт, дають словесні описи, за необхідністю вимірюють, малюють. Починаючи з 1 класу, практикується збір зразків (листя трав’янистих рослин для гербарію, зразків гірських порід тощо), практична робота і спостереження за якими будуть продовжуватись на уроках у класі. Учні набувають навичок інструментальних вимірювань: вимірювання температури повітря, напряму вітру, висоти снігового покриву, довжини тіні від гномона тощо.
Оскільки спектр об’єктів, за якими проводиться спостереження, досить широкий, слід особливо відзначити багатоманітність форм і прийомів реєстрації його результатів (див. табл.2).
Таблиця 2
Форми і прийоми реєстрації результатів фенологічних спостережень
У початковій школі найбільше значення має фіксація результатів у щоденнику спостережень, у зошитах із друкованою основою та в класному календарі природи, де учні роблять короткі записи, замальовки, складають числові таблиці (див. табл.3).

Таблиця 3
Приклад фіксування учнями фенологічних спостережень
При проведенні спостережень у природі доцільно внести в щоденник колонки для спостережень за змінами в житті рослин і тварин (нерідко спектр об’єктів спостережень розширюють за рахунок праці людини по сезонах і вимог підбору з метою наступної перевірки погодних прикмет). Дану числову таблицю (особливо в 3-4 класах) необхідно доповнити узагальнюючою таблицею (див. табл.4).
Таблиця 4
Узагальнююча таблиця спостережень за погодою
Спостереження в природі проводяться не тільки в рамках роботи з календарями природи чи щоденниками спостережень. Завдання щодо спостереження даються вчителем також під час вивчення того чи іншого програмного матеріалу, деякі з таких завдань містяться у підручниках. Ці завдання коректуються залежно від місцевих особливостей. Вони можуть бути спільними для всього класу (наприклад, вияснити, в яких місцях з’явились перші проталини) або індивідуальними (наприклад, учневі, біля дому якого знаходиться шпаківня, пропонується поспостерігати за появою там перших птахів, їх поведінкою і т. ін.).
Слід пам’ятати про те, що спостереження за змінами в неживій природі треба поєднувати із спостереженнями за змінами в рослинному і тваринному світі, а також звертати увагу на тісний природний зв’язок між живою і неживою природою. Наприклад, із приходом весни Сонце піднімається над горизонтом вище, день стає довшим, теплішає повітря, тане сніг, прогрівається ґрунт, пробуджуються рослини та комахи, що живляться рослинами. Пробудження комах зумовлює приліт птахів, які ними живляться, також пробуджуються й інші тварини (жаби, ящірки, їжаки тощо). Праця людей також залежить від погодних умов.
Однією з найдоступніших форм унаочнення сезонних змін у природі є зображення їх у вигляді „фенологічного дерева”. Переваги цієї форми в тому, що „фенологічне дерево” не займає багато місця, не потребує значної витрати часу на його виготовлення, водночас доступно ілюструє картину розвитку сезонних явищ у тій чи іншій місцевості.
Процес оформлення „фенологічного дерева” простий і посильний для учнів. По середині аркуша цупкого паперу розміром 100 х 600 мм малюють стовбур дерева. З обох боків у хронологічній послідовності щодня або через день роблять відповідні записи і зарисовки (дані про явища, які відбуваються в природі). Наприклад, біля запису „Прилетіли перші шпаки" — намалювати шпака, „Перша пісня жайворонка” — жайворонка в небі тощо.
Проводячи фенологічні спостереження в школі, вчитель має навчити учнів бачити явища природи, робити узагальнення і висновки, прагнути показати дітям природу в усій її красі, прищепити їм навички дослідницької роботи. Такі заняття потрібно проводити систематично, за чітко розробленим планом, враховуючи, що зміст їх має відповідати вже набутим знанням та чинним навчальним програмам.
Важливе значення мають завдання для спостережень в позаурочний час. Тут неабияку роль відіграють літні завдання, які виконуються дітьми там, де вони проводять літо. Враховуючи відсутність у цей час систематичного контролю за цією роботою, доцільно подати спеціальну пам’ятку з завданнями для літніх спостережень. Ці завдання слід підбирати так, щоб вони передбачали закріплення в свідомості дітей знань про тіла і явища природи, набутих у школі, та збір матеріалу для вивчення в наступних класах.
Для того щоб добре організувати спостереження, щоб вони дали позитивні результати, учителеві необхідно продумати кожну деталь. Коли учень буде бачити наслідки своєї роботи, він надалі спостерігатиме окремі тіла і явища природи, у нього поступово буде розвиватися інтерес до вивчення навколишнього світу.
Проведення будь-якого спостереження повинно представляти послідовне виконання наступних етапів:
1) підготовчий: постановка і конкретизація досліджуваної проблеми і завдань спостережень; вибір відповідного об’єкта і ситуації (попередньо учителем, який дає відповідні рекомендації дітям); підбір способів фіксації спостережень і інтерпретації; виклик і стимулювання у дітей інтересу до об’єкта спостережень; прийоми — коротка бесіда (що відомо про об’єкт, корекція уявлень, на що звернути увагу), звернення до досвіду, показ фрагментів діафільму, кінофільму, ілюстрацій з метою підготовки до сприймання об’єкта;
концентрація уваги на об’єкті: прийоми — використання загадковості, ефекту несподіванки, показ і пояснення, демонстрація ілюстрацій, постановка проблемних запитань, використання художніх образів, загадок, віршів, неправдивих асоціацій;
дослідження спостережуваного об’єкта, яке спрямоване на обробку прийомів правильного послідовного його дослідження і передбачає певну допомогу з боку вчителя під час їх засвоєння. Алгоритм даної роботи має такий вигляд:
чуттєва фаза: цілісне сприймання (мовчки, з попередньою цілеспрямованою вказівкою з боку вчителя у вигляді запитання, завдання) — аналіз (зовнішні, добре фіксовані ознаки — форма, колір, розмір і т. ін.; деталізація; виділення суттєвих ознак) — фіксація цілісного образу (його значення);
фаза абстрагування — інтерпретуюче дослідження, що передбачає визначання на базі отриманої емпіричним шляхом інформації більш складних абстрактних, узагальнених властивостей тіл і явищ, певної групи об’єктів і встановлення суттєвих взаємозв’язків між ними, між тим, що відбувається (віднесення конкретного природного предмета чи явища до групи відповідних однорідних — введення в систему, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між спостережуваним об’єктом, його частинами та середовищем існування);
фаза фіксування самого образу досліджуваного об’єкта і виявлення його місця в ієрархії знань;
4) заключний: підведення підсумків, закріплення отриманих уявлень про природні об’єкти, способи їх дослідження і фіксації [30].
У структурі спостереження вчені-методисти виділяють такі компоненти:
цілі спостереження;
план спостереження;
безпосереднє цілеспрямоване сприймання тіл і явищ природи;
висновки спостережень [5; 14].
У цілях спостереження чітко визначається об’єкт, за яким буде вестися спостереження та його результат. Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті та усвідомлені учнями.
Усвідомленню цілей сприяє розкриття змісту основних термінів, за допомогою яких формується ціль, конкретизація об’єктів і результатів спостережень. Наприклад, на уроці-екскурсії в 2 класі учням пропонується завдання:
поспостерігати за кольором неба восени;
поспостерігати за особливостями поведінки перелітних птахів восени і т. ін.
У першому завданні об’єктом спостереження є небо, а результатом — уявлення про колір неба восени. І об’єкт, і предмет є конкретними, вони позначені зрозумілими термінами. У другому — об’єктом є перелітні птахи. Це узагальнений образ, оскільки терміном „перлітні птахи" позначається група птахів, які відлітають на зиму у вирій. Тому необхідно насамперед конкретизувати об’єкт. Результатом спостереження буде уявлення про особливості поведінки перелітних птахів восени. В 2 класі уявлення про поведінку перелітних птахів восени включає такі ознаки: спів птахів восени, місце польотів, характер польоту. Саме у визначенні цих ознак чи їх актуалізації полягає конкретизація мети спостереження.
Робота, спрямована на осмислення цілей спостереження, є обов’язковою і пояснюється такими причинами:
діти мають різний рівень засвоєння опорних знань та умінь;
сприймання носить вибірковий характер, без усвідомлення конкретних цілей, кожен учень буде сприймати й виділяти в об’єктах те, що його зацікавить і має для нього певне значення;
кожний об’єкт має різні ознаки, властивості, частини, зв’язки і може сприйматися з різних боків та різних точок зору.
Потрібно підкреслити, що в практичній діяльності не завжди організовується робота, спрямована на осмислення учнями об’єкта і цілей (результатів) спостереження. Діти не знають за чим (або ким) конкретно спостерігають, що саме треба сприймати, який результат отримати під час спостереження. Тому в них відсутній інтерес до цього виду діяльності. У багатьох учнів у зошиті з природознавства залишаються невиконаними завдання для спостережень.
Крім того, завдання для спостережень часто формулюються неправильно за змістом. Наприклад, на уроках можна чути завдання такого змісту: поспостерігати, які зміни відбулися з деревами навесні. Об’єктом спостереження у цьому випадку є дерево, а результатами — весняні зміни з деревами. Що означає термін „зміни”? Як можна сприйняти зміни конкретного об’єкта? Безпосередньо сприймаються ознаки, які дають можливість засвоїти уявлення про вигляд дерева навесні. А встановлення змін, які відбулися з ними навесні, здійснюється шляхом порівняння зовнішнього вигляду дерева у цю пору року з його виглядом, наприклад, узимку, влітку чи восени.
План спостереження складається на основі тих конкретних завдань, які послідовно розв’язуються під час спостереження. План забезпечує послідовність діяльності учнів, уникнення стихійності і різних випадковостей. Складання плану залежить від рівня усвідомлення результату спостереження. Звернемося до наведених прикладів. Спостереження за кольором неба не потребує плану, а під час спостереження за поведінкою птахів він необхідний. План складається вчителем разом з учнями:
Пригадайте, за чим необхідно спостерігати, щоб виявити особливості поведінки перелітних птахів восени.
В якій послідовності потрібно вести спостереження? Для цього слід скласти план. Це означає, що треба визначити: за чим спочатку вести спостереження, далі, після цього…
Отже, спочатку треба послухати, чи співають птахи і як вони співають. Далі простежити, куди і де вони літають. Після цього простежити, як вони літають.
Під час спостереження сприймання виступає як самостійна діяльність. Тому ефективність організації і управління спостереженнями дітей залежить від врахування вчителем особливостей цієї пізнавальної діяльності та умов її здійснення.
Сприймання відбувається на основі опорних знань про тіло або явище, за якими ведеться спостереження. Актуалізація їх починається під час постановки мети та планування. Крім того, дітям повідомляється додаткова інформація про об’єкт (значення, використання, умови існування тощо), яка розширює їх значення, викликає позитивні емоції або зумовлює створення проблемної ситуації.
Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об’єктів. Вони повинні бути знайомі молодшим школярам, цікавими і доступними для сприймання, якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важче зробити вибір серед тварин, потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, в яких вони найчастіше зустрічаються. Враховуючи місцеві умови, вчителі можуть комбінувати або змінювати теми спостережень, доповнювати їх під час проведення екскурсій. У дітей великий інтерес викликають і такі явища, як гроза, град, веселка, завірюха та інші.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Перед початком спостережень учитель ставить запитання, на які учні повинні дати відповідь його результатами. Тобто учні мають застосувати раніше набуті знання, завдяки чому, вміння якими оволодіватимуть учні, базуватимуться на знаннях. За такої умови спостереження стають джерелом знань.
Сприймання розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Далі організовується детальніший розгляд тих його частин, які передбачені цілями спостереження. Він не можливий без відчуття різних ознак, властивостей предмета чи явища за допомогою аналізаторів. А це вимагає від дітей оволодіння вміннями користуватися своїми органами чуття, тобто уміннями бачити, відчувати, чути. Крім того, щоб назвати ознаки, якості, властивості об’єкта необхідні знання кольорів, звуків, видів форм та інше, тобто сенсорних еталонів. Уміння розпізнавати різні ознаки формується як під час спостережень, так і при застосуванні інших методів засвоєння предметного змісту.
Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше, свідомо уникнути випадкових ознак під час сприймання. Наприклад, ведеться спостереження за деревом, але учні звертають увагу, що на ньому є гніздо птаха. У цьому випадку вчитель повинен актуалізувати знання дітей про зовнішню будову дерева: „Які органи має дерево? Не забувайте, в якій послідовності їх треба називати (корінь, стовбур (стебло), листя, квітки, плоди з насінням). Чи гніздо птаха, що на дереві, є його частиною? Отже, потрібно спостерігати і називати тільки ознаки дерева”. По-друге, усвідомлювати сприйняті ознаки у контексті цілого образу, виділяти в об’єкті основні, важливі, істотні ознаки, узагальнювати їх.
Зміст висновку спостереження і механізм розумової діяльності дітей під час його формулювання визначаться об’єктом і цілями спостереження. Як зазначає О.А. Біда [14], розрізняють кілька варіантів висновків, зокрема:
спостереження ведеться за конкретним об’єктом, сприймається його окрема ознака, властивість. У висновку такого спостереження відображається усвідомлена належність частин до цілого. Наприклад, спостереження за кольором неба восени. У цьому випадку висновок матиме такий зміст: „Восени небо сірого кольору”;
спостереження ведеться за конкретним об’єктом і сприймається сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одного уявлення про цей об’єкт. Щоб його сформулювати, слід проаналізувати сприйняті ознаки, серед яких виділити випадкові і властиві йому. Перші пропускають, а другі складають опис — визначення об’єкта. Наприклад, учні спостерігають за зовнішнім виглядом берези навесні. Висновок за спостереженнями: „Береза має білу кору з чорними плямами, високий і тонкий стовбур, квітки зібрані в „сережки”;
спостереження ведеться за групою тіл або явищ. Результатом є загальне уявлення, в якому відображені ознаки, властиві цій групі об’єктів. Щоб зробити висновок за спостереженнями відносно групи об’єктів, спочатку ведуться спостереження за окремими об’єктами цієї групи. У кожному з них сприймаються ознаки, передбачені цілями спостереження. Далі об’єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки. Вони і складають зміст висновку, він стосується всієї групи об’єктів. Отже, формування і розвиток у молодших школярів умінь проводити спостереження є цілеспрямованим процесом, що починається з наслідування дій вчителя, органічно входить у систему навчально-виховної роботи початкової школи і передбачає поступове ускладнення завдань для самостійної роботи.
1.2 Вікові особливості процесу сприймання в учнів молодшого шкільного віку Людина живе в світі явищ і тіл природи, серед людей, з якими вона повсякденно зустрічається і спілкується. Щоб правильно орієнтуватися в навколишньому світі, люди повинні сприймати кожний окремий об’єкт (дерево, дім, річку, блискавку) і ситуацію в цілому, цілий комплекс будь-яких тіл, пов’язаних один з одним.
Сприймання навколишнього світу дітьми неідентичне сприйманню дорослих. Пізнання світу дитиною здійснюється або під час неопосередкованого чуттєвого його сприймання, або опосередкованим шляхом, тобто за словесним описом окремих тіл чи явищ. Результатом пізнання навколишнього світу є знання.
Знання традиційно вважаються найважливішим елементом змісту навчання. Вони лежать в основі ціннісних ставлень до природи, суспільства, навколишнього світу в цілому. З них починається і формування вмінь. Саме знання і є основним елементом змісту навчальних програм, шкільних підручників.
Знання, які отримує молодший школяр у процесі вивчення навколишнього світу, за ступінню своєї узагальненості поділяються на уявлення, поняття і закономірності.
Загальна логіка розвитку знань: від уявлень до понять і закономірностей. У психології уявлення визначається як наочний образ тіл чи явищ, який виникає на основі відчуттів і сприймань шляхом відтворення його в пам’яті чи в уяві.
Дидактичне завдання вчителя полягає в накопиченні в учнів запасу уявлень, необхідних для формування відповідних понять, забезпечення їх повноцінного характеру для того, щоб на основі отриманих уявлень формувати поняття.
Формування й розвиток уявлень у молодших школярів повинні здійснюватись під керівництвом вчителя, послідовно в певному напрямі (див. табл.5).

Таблиця 5
Уявлення молодших школярів
Із таблиці видно, що з віком формування уявлення стає все більш керованим процесом, і образи його виникають у зв’язку з завданнями діяльності дитини.
Процес формування знань починається зі сприймання ознак, властивостей об’єктів та явищ природи. Зважаючи на це, першою умовою ефективності процесу формування природничих знань у молодших школярів є організація чуттєвого сприймання нового навчального матеріалу, відповідно до вікових можливостей учнів початкової школи.
Сприймання нового матеріалу є складним поступовим процесом, зумовленим психологічними закономірностями розвитку школярів, їхньою здатністю аналізувати, а також складністю нових знань і способів дії. Сприймання становить чуттєвий досвід дитини і відіграє важливу роль у навчальній діяльності, оскільки будь-який навчальний матеріал має бути перш за все сприйнятий учнями. Тільки після цього можна говорити про засвоєння знань. Адже від того, як сприйнятий новий навчальний матеріал, які уявлення і первинні поняття утворились при цьому в свідомості учнів, залежить первинне розуміння нових знань, залежить подальша робота над засвоєнням знань та їх застосуванням, стверджує М.О. Данилов [24]. Крім того, на етапі первинного сприймання відбувається явище „імпринтінг" (з англ. — закарбовувати, зберігати), сутність якого полягає у довготривалому і детальному збереженні в пам’яті індивіда первинно сприйнятого образу [18]. Тому слід пам’ятати, що перше сприймання повинно бути абсолютно точним, чітким і повним, в іншому випадку всі неточності міцно закарбуються в пам’яті дитини, а помилки дуже важко усунути в подальшій роботі.
Питання про те, як відбувається процес первинного сприймання природничих знань учнями молодшого шкільного віку, розглядалось в психолого-педагогічній літературі. На основі результатів наукових досліджень можна охарактеризувати вікові особливості сприймання природничих знань молодших школярів, структуру та динаміку їхнього розумового розвитку, а також можливості їх урахування в процесі формування природничих знань.
На думку Г.С. Костюка [31], до початку навчання у школі, сприймання у дітей пройшло вже досить тривалий шлях розвитку, а його різні види (зорові, слухові та інші) є відносно розвиненими і досягають високого рівня. Сприймання дітей емоційне, активне: вони прагнуть потримати об’єкт сприймання у руках, погратися з ним, Але самостійно не можуть виділити і називати його суттєвих ознак. Для них характерна недиференційованість, злитість образів предметів, що сприймаються. Оскільки сприймання дитини на ранніх етапах розвитку ще дуже недосконале і в значно меншій мірі містить в собі елементи аналіз, то образи предметів, що сприймаються, відрізняються великою невиразністю й нечіткістю. Ця особливість дитячого сприймання проявляється навіть у 6-9-річних дітей під час знайомства із складними або малознайомими предметами. Молодші школярі ще не вміють відокремити в предметі, що сприймається, головне і суттєве від деталей і подробиць. Це є причиною багатьох помилок, які допускають школярі при сприймання дуже подібних за зовнішнім виглядом предметів або їх зображень. Намальований вовк часто сприймається як собака, а голі дерева — як ознака осені і т. ін. [24]. В основному, дитина схоплює загальне враження від нового об’єкта і не здатна помітити ті суттєві деталі, які відразу помічає доросла людина. Ця особливість сприймання молодших школярів залежить, перш за все, від нестачі життєвого досвіду, від того, що дитина мало знайома з тілами і явищами навколишнього світу.
У дослідженнях Р.Г. Натадзе було визначено, що діти молодшого шкільного віку звертають більшу увагу на колір предметів, ніж на їх форму; виділяють зовнішню яскраву ознаку, не співвідносячи її з іншими ознаками об’єкта чи явища природи і надають їй загального суттєвого значення. Аналіз зводиться до виділення одного елемента, синтез — неповний, односторонній і призводить до помилкового уявлення, що містить ознаку, від якої треба відволікатись. Це пов’язано з недостатньо розвиненою в цьому віці функцією мислення.
Кожне явище існує в просторі і в часі. Але для дітей ці важливі характеристики конкретних тіл і явищ довго залишаються „невидимими", тобто вони не виділяються дитиною як спеціальні об’єкти пізнання. До просторових ознак об’єкта відноситься його форма, величина, віддаленість, розташування і співвіднесеність з іншими об’єктами. Ці ознаки об’єкта злиті для дитини зі змістом, що сприймається. Тому їх потрібно спеціально виділяти і показати значення кожної.
Помітні зміни відбуваються у сприйманні простору із введенням спеціальних слів, які позначають форму, величину і просторове розташування об’єктів („великий”, „далеко", „праворуч", „внизу”). Як показують дослідження Л.В. Занкова [26], О.М. Леонтьєва [32], Г.О. Люблінської [34] та інших словесне позначення форми об’єкта — важлива умова її виділення і пізнання дитиною.
Якщо просторові якості об’єктів важко виділити як спеціальний об’єкт пізнання, то сприймання часу не має спеціального аналізатора. Якщо простір можна виміряти, то одиниця тривалості чогось для дитини не має визначеності. Для школярів орієнтирами стають природні явища: „ранок — світло, Сонце уже високо”, „ніч — коли темно і Місяць світить".
Розглянуті вище вікові особливості сприймання дітей молодшого шкільного віку, позначаються на сприйманні школярами об’єктів та явищ природи. Тому проблема ефективності сприймання школярами системи природничих знань є особливо актуальною для початкової школи. Оскільки, як вказує Л.Ф. Обухова [37], чим молодший учень, тим важче йому під час сприймання складного тіла чи явища природи відволікатись від тих неістотних ознак, які його приваблюють, і виділяти саме ті, що відповідають меті сприймання.
Аналітико-синтетична діяльність учнів початкових класів під час сприймання об’єктів та явищ природи не завжди виступає в достатній єдності. Характер аналізу і синтезу, їх співвідношення під час сприймання різні залежно від особливостей предмета, що сприймається, від завдання, поставленого перед учнями, і від інших умов. Це відзначено у ряді праць, зокрема Г.І. Вегрелес, І.І. Ліпкіної, Г.О. Люблінської, в яких досліджувалось сприймання природних об’єктів, що відрізняються рівнем складності, будовою та іншим.
Але ж не у всіх учнів властивості сприймання сформовані на однаковому рівні. Індивідуальні відмінності зумовлені неоднаковим життєвим досвідом, інтересами учнів, неоднаковим емоційним ставленням їх до тіл і явищ навколишньої дійсності. Ці особливості позначаються на повноті, точності і швидкості сприймання.
Шляхи формування вміння сприймати і спостерігати можуть бути зовсім різними. Зокрема, О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук вважають доцільним вправляти дітей у розгляданні штучного матеріалу: паралельних прямих і косих ліній, геометричних фігур. На думку Л.В. Занкова [26], основним є вправляння у виділенні учнем як можна більшої кількості будь-яких ознак спостережуваного об’єкта. Г.О. Люблінська [34] вважає, що потрібно вчити школярів виділяти перш за все головні ознаки для впізнання об’єкта і віднесення його до будь-якої, відомої дітям, категорії (птах, рослина і т.д.). Важливо вчити дітей сприймати всю форму цілого об’єкта, а після цього в ньому виділяти найбільш суттєві ознаки.
Незважаючи на різні методичні рекомендації, всі дослідники схвалюють такі основні положення:
учнів слід спеціально вчити сприйманню, без цього вони надовго зберігають ті особливості сприймання, які характерні для наймолодших дітей (невиразність, нечіткість);
це навчання повинно бути спрямоване на вдосконалення двох основних процесів: аналізу і узагальнення. Залежно від рівня розвитку дитини, від мети, яку ставить вчитель, від вибраного для навчання змісту, спрямованість аналізу змінюється. Це може бути лише виділення всього об’єкта, як „фігури" (дерево, людина, тварина). Але аналіз може бути спрямований на точне впізнання об’єкта (яке це дерево, в якому стані), тоді дитина повинна виділяти елементи, частини, ознаки цілого. Але аналіз повинен вести до синтезу, до встановлення зв’язку, до узагальнення;
чим молодші діти, тим більше значення в аналізі відіграють їхні практичні дії. Якщо вдається здійснити аналіз об’єкта, який сприймають діти, шляхом виконання ними будь-яких практичних дій, то така побудова навчання дає позитивні результати;
у навчанні сприйманню велику роль відіграє слово. Слово використовується, по-перше, як засіб позначення об’єкта, який сприймається, кожної його частини, елемента, ознаки. Тим самим новий об’єкт відноситься до певної категорії вже відомих об’єктів. По-друге, слово використовується для того, щоб описати певний об’єкт. Тим самим вчитель, а потім і учні виділяють його складові частини, деталі, ознаки, їх місце розташування, відзначають його загальні ознаки і індивідуальні особливості. Такий поступовий опис є одночасно і навчанням дітей раціональному способу розглядання об’єкта. По-третє, вчитель задає запитання і спонукає дітей задуматись у пошуках відповіді під час спеціально спрямованого сприймання об’єкта. По-четверте, слово є засобом підведення результатів спостереження. Словом учень виражає свої судження про сприйняте, встановлює зв’язки, робить висновки, формує узагальнення. Словом діти висловлюють і своє ставлення до сприйнятого, свою оцінку: „Дуб як живий, навіть здається, що чуєш шум його листя".
Розвиток, глибина сприймання залежить від розвитку чуттів, мислення, накопиченого раніше досвіду. В плані розвитку чуттів корисно згадати досвід В.О. Сухомлинського, який вчив дітей відрізняти в природі десятки відтінків тільки одного зеленого кольору [48]. Однак самі по собі чуття не мають природничого, екологічного сенсу. Він з’являється лише на рівні сприймання, коли застосовується мислення й усвідомлюється цілісність тіл і явищ, за якими спостерігають.
Критеріями розвитку спостережливості у молодших школярів є:
здатність до самостійного знаходження нових властивостей об’єктів, явищ у навколишньому світі;
сприймання не тільки окремих об’єктів, найчастіше представників рослинного і тваринного світу, але якомога більшої кількості об’єктів;
цілісне сприймання навколишнього світу.
У працях А. Біне [15] визначені типологічні відмінності, що стосуються вміння молодшими вчителями сприймати групу предметів як одне ціле. Виділяючи окремі сторони об’єкта чи явища природи, діти не співвідносять їх між собою, не бачать зв’язків між об’єктами, що сприймаються. Як зазначає М.О. Данилов, головною причиною цього є невміння дітей правильно сприймати об’єкт, тобто неготовність до аналітичної діяльності, без якої неможливо взагалі що-небудь сприймати [24, с.172]. Щоб побачити дерево, яке росте в парку, дитина повинна виділити цей предмет як особливу фігуру на фоні інших. При цьому, щоб впізнати, що це саме дерево, вона повинна виділити його основні частини (стовбур, гілки, крону), і обов’язково у постійних для даного об’єкта співвідношеннях (у знайомій структурі). Не дивлячись на те, що дитина вже з перших днів свого життя може дивитися на предмет, чути звуки, її потрібно систематично вчити дивитись, розглядати, слухати і розуміти те, що вона сприймає. Механізм сприймання готовий, але користуватись ним дитина ще не вміє. Таким чином, засвоєння нового матеріалу залежить від готовності до його сприймання, що сформувалося в того чи іншого учня на даний момент.
    продолжение
--PAGE_BREAK--За час навчання в початковій школі сприймання молодших школярів зазнає кількісних та якісних змін. На думку Г.С. Костюка [31], кількісні зміни полягають у зростанні швидкості перебігу процесу, у збільшенні числа сприйнятих об’єктів, у розширенні обсягу їх запам’ятовування тощо. Якісні зміни — це певні перетворення структури сприймання, виникнення нових його особливостей, які знаменують собою підвищення пізнавальної ефективності сприймання. Тобто у процесі навчання в початковій школі, зазначає Л.В. Занков [26], проходить перебудова сприймання, воно піднімається на вищу ступінь розвитку, набуває характеру цілеспрямованості. Якщо учні спочатку сприймали предмет для того, щоб правильно з ним діяти, то пізніше вони діють із предметом, щоб правильно сприймати його. Учні починають глибше аналізувати і синтезувати об’єкти сприймання.
Дослідженнями Г.О. Люблінської [34] доведено, що збагачення досвіду учня, зростання вміння зіставляти враження, шукати істотні зв’язки між об’єктами сприймання виявляються в тому, що зростає узагальнений характер його сприймання. Молодші школярі поступово привчаються підпорядковувати сприймання та увагу певній меті — зростає довільність, стійкість, цілеспрямованість сприймання. Поступово діти оволодівають технікою сприймання, спостереження, вчаться розглядати, виділяти головне, бачити в об’єкті багато деталей; сприймання стає розчленованим і перетворюється в цілеспрямований, керований, усвідомлений процес.
Але для того, щоб відбулись суттєві зміни в структурі та змісті процесу сприймання, потрібно знати і враховувати основні передумови, за яких сприймання природничих знань молодшими школярами є найефективнішим.
Для того щоб сприймання природничих знань було ефективним, необхідно підготувати дітей до активного сприймання нового матеріалу. Н.М. Шульман [54] стверджує, що основне завдання, яке стоїть перед вчителем на початку уроку — це домогтися активного і послідовного мислення учнів під час сприймання нового матеріалу.
Підготувати учнів до сприймання системи нових знань, як підкреслює М.О. Данилов [24], означає:
встановити внутрішній зв’язок нових знань із знаннями і навчально-пізнавальними уміннями, що вже сформовані у молодших школярів, або з їхнім життєвим досвідом і забезпечити перехід від засвоєного раніше до нового;
викликати в учнів інтерес до нових знань, увагу до слів учителя;
створити позитивне ставлення учнів до уроку й установку на засвоєння нових знань.
Активне, осмислене сприймання учнями нового навчального матеріалу відбувається тоді, коли у них виникає потреба у нових знаннях, коли нові знання несуть у собі відповіді на запитання, які виникали в свідомості школярів.
Вчені-дидакти М.О. Данилов [24], М.Г. Казанський і Т.С. Назарова [27], О.Я. Савченко [42] вказують, що починати пояснення нового матеріалу в умовах байдужого ставлення до нього з боку учнів, означає приректи весь процес засвоєння знань на пасивний шлях. Дане положення підтверджують також дослідження психологів Л.Т. Охітіної [38], О.М. Леонтьєва [32], Б.М. Теплова [49] про роль внутрішніх мотивів навчання, що відповідають особистим інтересам школярів.
Засвоєння учнями нового матеріалу потребує чуттєвого сприймання ними об’єктів і явищ навколишньої дійсності. Звідси випливає давно визнана і важлива роль наочності навчання як засобу формування осмислених і міцних природничих знань в учнів. Ф.С. Кисельов вважає, що завдяки фронтальному зоровому сприйманню в усіх учнів утворюється правильне уявлення про об’єкти природи [28, с.63].
Використовуючи у початкових класах різні засоби унаочнення, слід пам’ятати, що яскравість першого враження може заступити сприймання і розуміння учнями істотних ознак об’єкта чи явища природи. Тому матеріал, що пропонується школярам, має бути оформлений так, щоб не перевантажувати роботу органів чуття дитини і в значній мірі сприяти необхідному розчленуванню об’єктів сприймання. Одноманітний матеріал, що не сприяє виділенню головного із другорядного, дуже складний для сприймання взагалі, а тим більше для дитячого. Учні молодшого шкільного віку найкраще сприймають матеріал, ілюстрований достатньою кількістю конкретних прикладів із застосуванням різних засобів наочності, зазначає О.М. Авраменко [1].
Найкращою формою наочності в процесі сприймання природничих знань є безпосереднє сприймання об’єктів чи явищ у самій природі. Проте не всі вони можуть бути спостережувані учнями. У зв’язку з великими розмірами чи віддаленістю об’єктів, що вивчаються, доводиться застосовувати їхні копії чи зображення. Усі засоби наочності, що рекомендується використовувати на уроках природознавства, Т.М. Байбара [5] поділяє на дві групи: для безпосереднього та опосередкованого сприймання, які у свою чергу діляться ще на підгрупи:
1) для безпосереднього чуттєвого сприймання:
натуральні об'єкти живої природи (живі об’єкти — кімнатні рослини, рослини і тварини акваріумів, різні види рослин і тварин із природного середовища);
натуральні об’єкти неживої природи (фіксовані об'єкти — колекції, гербарії, вологі препарати.
2) для опосередкованого чуттєвого сприймання:
образотворчі — об’ємні (муляжі) та плоскі (навчальні таблиці, картини);
умовно-схематичні — матеріальні (телурій, глобус, рельєфні таблиці) та ідеальні (схематичні малюнки, схеми, географічні карти, плани місцевості).
аудіовізуальні.
Слід зазначити, що схематичні малюнки, демонстраційні таблиці та навчальні картини, повинні мати такі розміри і розглядатись з такої відстані, щоб усі суттєві ознаки зміг побачити кожен учень. Таблиці повинні представляти монографічні зображення, тобто на них має бути зображений один об’єкт або однорідні об’єкти, які пов’язані між собою певними зв’язками. У початкових класах не слід переоцінювати значення графічних засобів, призначених для опосередкованого сприймання, оскільки як пише Ф.С. Кисельов [28], таблиця не справжній об’єкт і не дає всебічного уявлення про об’єкт. Тому графічні засоби не повинні заміняти натуральні об’єкти, а мають доповнювати їх і використовуватись як основа актуалізацій уявлень, сформованих під час безпосереднього чуттєвого сприймання. Засоби наочності повинні відповідати освітній, розвивальній та виховній меті навчання. Вони мають бути такими, щоб учні без труднощів змогли виділити основні, суттєві ознаки об’єкта, встановити внутріпонятійні та міжпонятійні зв’язки й осмислити їх. У засобах наочності не повинно бути нічого зайвого, що відволікало б увагу молодших школярів від головного, істотного.
У процесі сприймання значну роль відіграє поєднання засобів наочності зі словом вчителя, словесне формулювання того, що спостерігається. Для молодших школярів це є необхідною умовою, без дотримання якої їхнє сприймання стає не репродуктивним. „Словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе іншим, дозволяє кожній дитині усвідомити, зміст, порівняти власний результат із результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі”, — стверджує Т.М. Байбара [5, с. 201].
Поєднання чуттєвого і словесного необхідне для того, щоб діти навчились в одиничному бачити загальне, а через частини — ціле, зазначає Г.О. Люблінська [34].В.О. Сухомлинський [47] наголошував, що однією із умов ефективного сприймання навчального матеріалу є вільне, точне та емоційне мовлення педагога, адже культура мовлення вчителя значною мірою визначає ефективність розумової діяльності учнів на уроці. Тому вчитель має чітко й точно формулювати поняття, вводити відповідні терміни, без яких неможливе поступове проникнення в сутність відповідних об’єктів навколишнього світу, перехід від одиничного до загального, від конкретного до абстрактного, встановлення зв’язків і залежностей, дотримання логічної послідовності у викладі змісту. Крім того, значення слів, що вживаються для пояснення нового матеріалу, повинні бути знайомими і зрозумілими дітям молодшого шкільного віку, а терміни — доступними.
Проблема поєднання мовлення вчителя та засобів наочності експериментально вивчалась Л.В. Занковим [26]. Форми поєднання слова і наочності визначаються конкретними дидактичними завданнями, а також пізнавальними можливостями дітей. Найпродуктивнішими, на думку вченого, є такі поєднання наочності й слова вчителя, які спрямовують учня на самостійну розумову діяльність із наочним матеріалом. Якщо засоби наочності виступають джерелом знань, і діти самостійно здобувають знання, працюючи з об’єктом чи його матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності. Коли інформація надходить від учителя, засоби наочності застосовуються для ілюстрації, конкретизації або для підтвердження окремих положень розповіді чи їх пояснення.
Обговорення етапів та наслідків спостереження дозволяє вчителю здійснювати перевірку первинного сприймання й засвоєння знань, а також корегувати цей процес, ставлячи послідовний ряд запитань і завдань, вчитель допомагає дітям усвідомити спостережуване явище, помітити в ньому найважливіше, найістотніше, утворити поняття і сформулювати висновок, який відображає зв’язки явищ природи.
Не менш важливе значення має тривалість сприймання та кількість матеріалу, що одночасно пропонується учневі. Чим молодші учні, чим складніший об’єкт сприймання і чим менше він знайомий учням, тим більше часу необхідно для того, щоб його добре сприйняти. Крім того, пропонувати молодшим школярам для сприймання одночасно надто велику кількість нового матеріалу не можна. Якщо показати одразу дуже багато об’єктів або повідомити надто багато фактичного матеріалу, то діти 6-9-річного віку не сприймуть всього, зазначає Г.С. Костюк [31]. Вони не сприймуть навіть того матеріалу, який би легко сприймався, будучи поданим у міру.
Правильний підбір і оформлення матеріалу для сприймання ще не забезпечує повноцінності та ефективності сприймання. Дуже часто учні сприймають ті об’єкти та їх ознаки, які не є метою засвоєння. Це відбувається тоді, коли відсутнє керівництво процесом сприймання. Тому однією з важливих передумов ефективності сприймання є так звана установка на сприймання.
Відомо, що людина може щоденно дивитися на якийсь предмет і все ж ні разу „не сприйняти" його, якщо вона не ставила перед собою цієї мети. Тому, не поставивши перед дітьми чіткого завдання сприйняти той чи інший об’єкт, не можна розраховувати на ефективність сприймання. Причому, для молодших школярів, на відміну від старших, завдання для сприймання повинні бути конкретнішими.
Учителю необхідно дбати, щоб молодші школярі мали необхідні попередні відомості про те, що їм треба буде сприймати, знали б, на що потрібно звернути увагу, із якої точки зору знайомитись з об’єктом. Якщо вчитель просто пропонує дітям сприймати навчальний матеріал, не вказавши ясно, що і як спостерігати, то увага дітей розпорошується.
Попереднє завдання для сприймання необхідно давати учням тому, що воно: дає можливість урахувати вікові особливості молодших школярів; дає змогу чітко визначити об’єкт для сприймання; дає інформацію про мету роботи; озброює засобами учбової діяльності.
Для того щоб сприймання нового навчального матеріалу було ефективним, воно має супроводжуватись активною діяльністю учнів. Чим молодші учні, тим більшу роль у процесі сприймання відіграють їхні практичні дії. Потреба не обмежуватись зоровим сприйманням, а діяти з аналізованим об’єктом: доторкнутись рукою, експериментувати з ним — властива і дорослій людині. У дітей ця потреба значно більша, а в молодшому шкільному віці вона є об’єктивною, зазначає Л.Т. Охітіна [38]. Тому завжди, де є можливість, потрібно давати учням змогу не лише роздивитись природні об’єкти, що вивчаються, але й познайомитись із ними активними методами. Тобто познайомитись із природним об’єктом не лише через розумові, а й через практичні дії з ним. Останні дають можливість повніше включити в сприймання руховий аналізатор, пізнавати такі властивості предметів та взаємозв’язки, які не сприймаються безпосередньо, а розкриваються лише в діях із ними.
Використання практичної діяльності учнів під час сприймання нового матеріалу є корисним і ефективним у тих випадках, коли нове знання є складним для словесного пояснення, але добре засвоюється під час самостійних спостережень учнів за процесами, що вивчаються, або учням потрібно засвоїти знання практичного характеру.
Практична діяльність з об’єктами, що вивчаються, активізує увагу учнів, посилює інтерес до вивчення навколишньої природи. Крім того, практичні роботи привчають дітей до творчого мислення, молодші школярі навчаються проводити досліди, самостійно робити висновки і узагальнення. Ця умова має особливо важливе значення для формування природничих знань у молодших школярів: виготовлення учнями гербарію рослин, робота з колекціями, гербарієм та роздавальним матеріалом, проведення дослідів і практичних робіт сприяють ефективному сприйманню нового навчальному матеріалу.
Процесом сприймання керує вчитель, послідовно домагаючись активності, точності сприймання, вправляючи учнів у аналізі об’єктів із метою їх повного і осмисленого сприймання. Збагачуючи чуттєвий досвід і оволодіваючи уміннями його розширення та поглиблювати, учні навчаються сприймати навколишній світ і використовувати це багатство чуттєвого досвіду в своїй практичній та розумовій діяльності. Тільки в цьому випадку можна отримати дійсний ефект від подальшої переробки знань та їх застосування в практичній діяльності.
Усі ці вікові особливості процесу сприймання у молодших школярів потрібно враховувати вчителю, щоб забезпечити якнайкраще сприймання учнями нових природничих знань та сформувати у них культуру сприймання.

Розділ 2. Зміст і методика організації систематичних спостережень за змінами в природі у початковій школі 2.1 Експериментальна методика організації спостережень учнів 2 класу в процесі формування природничих знань Природознавство в початковій школі може реалізувати своє навчальне, розвивальне і виховне значення лише в тому випадку, якщо в процесі його навчання будуть присутні досліди, практичні роботи і самостійні спостереження учнів, як у класі, так і в позакласній та позаурочній роботі.
Під час спостережень учні з допомогою вчителя частково отримують підтвердження уже відомому, але, крім того, обов’язково набувають нових знань: фактів, зв’язків між тілами і явищами природи; засвоюють нові поняття, формування яких за допомогою словесних методів навчання є значно складнішим і менш ефективним.
Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури із проблеми організації спостережень молодших школярів за змінами в навколишній природі дозволив зробити висновок, що лише шляхом систематичних спостережень і накопичення учнями фактичного матеріалу із життя природи в поєднанні з поясненнями вчителя можна з перших днів навчання почати формувати у дітей правильні уявлення про тіла та явища природи й взаємозв’язки між ними і на цій основі формувати природничі знання, початкові основи наукового світогляду.
Щоб перевірити правильність цього твердження, ми вдалися до формувального експерименту. Він проводився упродовж 2007-2008 навчального року на базі других класів середньої загальноосвітньої школи № 86 міста Львова. Для організації формувального експерименту нами було відібрано два других класи. Експериментальним навчанням було охоплено 23 учні 2-А класу. Відповідна кількість учнів контрольного класу — 23 учні 2-Б класу — була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною і традиційною методиками організації навчального процесу.
Експериментальний і контрольний класи ми підібрали приблизно з однаковим складом учнів як за рівнем навчальних досягнень, так і за ставленням дітей до навчання. Основою для такого відбору були результати письмового опитування учнів 2 класів на початку експериментального дослідження (кінець вересня 2007 року). На основі аналізу учнівських робіт ми визначили їхні рівні сформованості навчальних досягнень із курсу „Я і Україна" (див. рис.2). Обстеження початкового стану сформованих в учнів навчальних досягнень зумовлене необхідністю порівняти базові знання, уміння та навички, на основі яких буде відбуватися процес формування природничих знань.
\s
Рис. 2. Співвідношення рівнів навчальних досягнень в учнів 2 класів із курсу „Я і Україна" на початку експериментального дослідження
Дані діаграми (рис.2) свідчать, що і в експериментальному, і в контрольному класі відносна кількість учнів із відповідними рівнями сформованості навчальних досягнень практично однакова. Це свідчить, що перед початком формувального експерименту відмінності, які існують у контрольному і експериментальному класах не значущі.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Крім того, в результаті дослідження було з’ясовано, що близько 60% учнів експериментального і контрольного класів забували заповнювати „Календар спостережень за змінами в природі", 25% учнів важко давалися завдання щодо спостережень за рослинами і тваринами, а 15% учнів не вміють підводити підсумки спостережень, не знають особливостей погоди рідного краю.
Отримані дані показали, що учні експериментального і контрольного класів знаходяться на однаковому рівні сформованості уміння спостерігати за змінами в природі та природничих знань, в цілому. Тому, щоб підвищити рівень спостережливості і рівень природничих знань учнів необхідна цілеспрямована і систематична робота щодо проведення спостережень, а також добір пізнавальних завдань для спостереження за рослинами, тваринами, сезонною працею людей, завдань для перевірки народних прикмет про погоду тощо. Різноманітні завдання для спостережень за сезонними змінами дозволять молодшим школярам безпосередньо спілкуватися з природою, виховують любов і бережливе ставлення до неї, сприяють ефективному формуванню природничих знань.
Нами була розроблена програма експериментального навчання, яка передбачала систематичну роботу щодо ведення спостережень. Дана методика передбачала формування природничих знань в учнів 2 класу за допомогою систематичних спостережень в природі.
Нашу роботу ми побудували, використовуючи рекомендації учених Т.М. Байбари, Н.М. Бібік, О.А. Біди, Н.С. Коваль, Г.О. Люблінської, Л.Т. Охітіної, Л.К. Нарочної, М.М. Скаткіна щодо формування у дітей уміння спостерігати. Також ми враховували визначені чинною навчальною програмою мету та завдання курсу „Я і Україна" для початкової школи [41]; вікові особливості дітей молодшого шкільного віку; встановлені під час констатувального експерименту вихідні рівні сформованих природничих знань учнів та умінь спостерігати за змінами в природі; загально-дидактичні і спеціальні принципи навчання.
Експериментальне навчання передбачало:
проведення систематичних щоденних спостережень за погодою: хмарність, опади, температура повітря, наявність вітру, інші явища. Під час спостережень використовували термометр і гномон;
використання завдань щодо перевірки народних прикмет;
проведення фенологічних спостережень: сезонні зміни водойм, ґрунтів, рослин, тварин, праці людей;
записування всіх спостережень учнями в індивідуальних „Щоденниках спостережень” та в класний календар природи;
проведення узагальнення спостережень наприкінці кожного місяця під час фронтальних бесід на уроці;
використання завдань для самостійних спостережень на уроках-екскурсіях та в позаурочний час.
Розглянемо методику організації та проведення спостережень учнів, яку ми використовували в 2 (експериментальному) класі під час формування природничих знань.
На уроках „Я і Україна" молодші школярі пізнають природу і суспільство в їх єдності, взаємодії та взаємозв’язках. Вони отримують безліч нових вражень, щоб запобігти перевантаженню їх, ми з початку навчального року поступово вводили завдання для щоденних систематичних спостережень. Результати записували в класний календар природи і праці людей, а також в індивідуальні „Щоденники спостережень”, які були спеціально заведені для фіксування результатів спостережень учнів.
На першому уроці під час індивідуальної бесіди ми виявили рівень розвитку спостережливості у дітей. Учні розповідали, що вони бачили влітку в лісі, на луках, у полі, на річці або морі, що бачили на вулиці, йдучи додому чи до школи, перебуваючи на прогулянці. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. І одне з перших завдань вчителя — розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про побачене. Тому характеристику погоди на початку навчального року ми проводили на момент спостереження в усній формі. Наприклад: „Все небо вкрите хмарами, похмуро. Іде дощ. На вулиці холодно”.
З календарями природи діти працювали щодня протягом 2-3 хвилин у формі фронтальної бесіди на першому уроці. При цьому один учень, як правило черговий, доповідав результати своїх спостережень, а інші учні при потребі доповнювали відповідь. Дані заносили в класний та індивідуальні календарі.
На кожному уроці „Я і Україна" відводили час на стислі бесіди про зміни в природі, узагальнення результатів спостережень за тиждень та пояснення, як записувати ці результати в зошиті. Учитель постійно вказував, що і як спостерігати, давав індивідуальні, групові завдання. Пропонуючи учням певні завдання, ми неодмінно перевіряли результати їх виконання.
Учні повинні вміти доводити, чому вони визначили погоду саме такою. Це привчає дітей аналізувати явища, які вони спостерігають. Також щотижня слід підводити підсумки спостережень. Для цього діти використовували результати власних спостережень, привчались розповідати про свої спостереження та вчилися узагальнювати матеріали спостережень. Така робота сприяє розвитку мислення та усного мовлення дітей. Усі спостереження учні фіксували у класному та індивідуальних календарях спостережень. Заповнюючи календар природи та праці людей, учні також робили записи (замерзли водойми, почався льодохід), відмічали зміни в житті рослин і тварин (прилетіли птахи, зацвіли перші квіти тощо), у трудовій діяльності людини, на навчально-дослідній земельній ділянці (оранка ґрунту, садіння дерев, висаджування розсади).
Розглянемо, за якими об’єктами природи спостерігали учні 2 класу. Перш за все — за Сонцем. Спочатку ми розповідали дітям про значення Сонця: що Сонце дає всьому живому на Землі тепло і світло, що зміна дня і ночі залежать від Сонця, що Сонце змінює своє положення протягом дня: рано вранці воно низько на небозводі, вдень — високо, а до вечора знову опускається. В погожі сонячні дні ми спостерігали, як Сонце рухається по небозводу. Діти помічали, що вранці і ввечері, коли Сонце низько, то буває холодніше, ніж вдень, коли Сонце високо знаходиться на небозводі.
В 2 класі ми починали вести систематично один раз на місяць (переважно в 20 числах) спостереження за Сонцем: спостерігали, де сходить Сонце вранці, і зазначали час, коли воно зійшло; де воно заходить ввечері і час заходу. Місце сходу і заходу Сонця діти визначали за якимись певними предметами чи орієнтирами (ліс, будинок, школа і т.д.).
В полудень Сонце займає найвище положення на небі. В цей час ми вимірювали довжину тіні від гномона. Робили це так: виходили з дітьми на шкільне подвір’я, строго вертикально встановлювали гномон і вимірювали рулеткою довжину тіні від нього. Результати спостережень записували на аркушах паперу і вклеювали їх у „Щоденники спостережень” та у класний календар, наприклад: „23 вересня Сонце зійшло справа від будівлі школи о 7 годині, зайшло зліва від магазину о 19 годині. Тривалість дня — 12 годин. Довжина тіні від гномона в полудень — 3 м 50 см". В жовтні запис результатів спостережень за Сонцем був таким: „23 жовтня Сонце зійшло за будівлею школи о 8 годині, зайшло за будівлю магазину о 20 годині. Тривалість дня — 10 годин. Довжина тіні від гномона в полудень — 5 м".
Другим важливим об’єктом спостережень другокласників є погода. Спостереження за погодою діти проводили щоденно: вимірювали температуру повітря за допомогою термометра, що висить за вікном класу, визначали тип погоди за температурою, наявність і силу вітру (за коливанням листя і гілок дерев), стан неба (хмарність), опади та інші явища (туман, роса, іній тощо). Результати записували в загальнокласному календарі природи і праці (це робив черговий учень) та в індивідуальних „Щоденниках спостережень". Діти навчалися розрізняти, яке небо вважати ясним, яке хмарним, яке похмурим. Відразу ж знайомили їх з умовними позначеннями стану неба, опадів, вітру тощо.
На початку вересня, коли діти ще не вміють користуватися термометром, вони записували тільки хмарність і опади. А на уроці на тему „Термометр” і після нього починали самостійно фіксувати температуру повітря. Спостерігали і записували температуру в щоденник два рази на день. Це робили для того, щоб переконатися, що в деякі пори року, наприклад восени і навесні, зранку бувають заморозки, а вдень — тепло. Зняття показників термометра було організовано таким чином. В школі в доступному для дітей місці прикріплювали термометр. На початку першого уроку і наприкінці останнього уроку один із учнів визначав показники термометра і повідомляв їх іншим. Цю роботу діти виконували по черзі. Спочатку показники термометра визначали в присутності вчителя, а далі самостійно.
За водоймами, ґрунтам, рослинами і тваринами, працею людей учні проводили спостереження під час сезонних екскурсій (під керівництвом учителя) і вдома в позаурочний час (самостійно).
Розглянемо процес проведення спостережень та формування природничих знань учнів на основі виконання ними групових завдань під час екскурсій, які ми проводили в 2 класі. Їх три і на них вивчалися сезонні зміни в неживій, живій природі та праці людей.
Перша екскурсія — осіння — проводилася в другій половині жовтня.
Екскурсія розпочалася із повідомлення учням мети та завдань ознайомлення з об’єктами вивчення. Після цього проводилася коротка вступна бесіда, під час якої пригадали перші ознаки осені в природі, порівняли загальний вигляд лісу влітку і восени, зверталася увага на красу природи. Потім ми пропонували учням пояснити причину більш раннього, порівняно з іншими деревами, пожовтіння і опадання листя деяких дерев, наприклад, тополі. На останнє запитання учні могли відповісти тільки з допомогою учителя. Всі інші запитання розбирали самостійно на основі власних спостережень. Вони визначали риси подібності і відмінності у дерев, кущів, трав’янистих рослин; характерні ознаки крони дерев і кущів, листя і колір кори, форму, розміри плодів, стебел. Таким самим способом проводилася бесіда і про інші рослини. Учням пропонувалося розглянути зовнішній вигляд різних рослин, встановити риси подібності і відмінності у дерев, кущів і трав’янистих рослин.
Потім учні класу були розподілені на групи по 3 чоловіки і працювали самостійно. Завдання для груп були складені заздалегідь на окремих картках. У процесі розробки завдань ми враховували рівень підготовки дітей та рівень сформованості у них уміння працювати самостійно. Перед виконанням самостійної роботи ще раз нагадували дітям про те, яку кількість матеріалу можна зібрати і як це робити, підкреслили необхідність дотримання елементарних правил охорони природи: з дерев і кущів гілки не ламати, збирати тільки опале листя, гілки, кору.
Завдання для 1 групи.1. Виміряйте температуру повітря на місці екскурсії, порівняйте її з літніми вимірюваннями. Як вплинула температура повітря на життя рослин? 2. Зберіть опале листя, з допомогою учителя визначте: з яких дерев вони опали?
Завдання для 2 групи.1. Як змінився колір неба порівняно з літом? Чому? 2. Знайдіть 3-4 трав’янистих рослини, що цвітуть. З допомогою учителя визначте їх назви.
Завдання для 3 групи.1. Зазначте, як світить Сонце порівняно з літом. Чому? 2. Проведіть спостереження за кущами. Яке на них (за кольором) листя, на яких кущах є плоди? Зберіть опалі плоди, а також листя кущів різного кольору.
Завдання для 4 групи.1. Поспостерігайте, як змінилась водойма порівняно з літом. Чому? 2. Які зміни відбулися з деревами? Які дерева залишились зеленими, на яких багато жовтого, червоного листя? Чому? Зберіть листя різного кольору, що опало з дерев.
Завдання для 5 групи.1. Поспостерігайте, який дме вітер у день екскурсії (холодний, теплий; слабкий, сильний).2. Яких птахів ви зустріли на екскурсії? Чим вони зайняті? Чому?
Завдання для 6 групи.1. Поспостерігайте, що сталося з ґрунтом із приходом осені. Чому? 2. Як змінилась поведінка комах із приходом осені? Чому? Поспостерігайте за їх зовнішнім виглядом. Багато їх чи мало? Де вони найчастіше зустрічаються — на сонці, в тіні? Чому?
Завдання для 7 групи.1. Проведіть спостереження за хмарами. Які вони? Чим відрізняються від літніх? 2. На яких трав’янистих рослинах дозріло насіння? Розгляньте їх зовнішній вигляд, зберіть в пакети для підгодовування птахів узимку.
Завдання для 8 групи.1. Відзначте, які роботи виконують люди восени в парках, садах, поле, на луках. Чому? 2. Зберіть листя трав’янистих рослин різного кольору і форми. Положіть їх в папку. Зробіть гербарій.
Наприкінці екскурсії результати виконаної учнями самостійної роботи узагальнювалися і проводилася заключна бесіда про те, що дізналися нового на екскурсії. Додому було задано завдання скласти розповідь про екскурсію за такими запитаннями:
З якими осінніми явищами в житті рослин ви познайомились?
За якими ознаками розрізняють дерева, кущі, трав’янисті рослини?
Опишіть зовнішній вигляд найцікавіших птахів, комах або рослин, з якими познайомились на екскурсії.
Зимова екскурсія, на відміну від осінньої і весняної, через холодну погоду проводилася лише 20-25 хвилин. Вступна і узагальнююча бесіди проводилися в класі до і після екскурсії. А в природі велися тільки спостереження.
Вступна бесіда проводилася за такими запитаннями:
Яка зараз пора року?
Який місяць?
Скільки місяців триває зима?
Чим відрізняється погода сьогодні від дня осінньої екскурсії? Чому?
Що ви можете сказати про стан дерев і кущів взимку?
Що сталося з трав’янистими рослинами?
Чому взимку в природі немає комах?
Яких птахів ви найчастіше зустрічаєте взимку? Чому?
Які зміни сталися в житті тварин? У праці людей?
Потім ми виходили з учнями в природу, де діти проводили самостійну роботу в групах за завданнями.
Завдання для 1 групи.1. Виміряйте температуру повітря на місці екскурсії, пригадайте вимірювання восени. Зробіть висновок.2. Знайдіть дерева і кущі, які ви бачили восени. Які зміни сталися з ними? Чому?
Завдання для 2 групи.1. Поспостерігайте за небом. Як воно змінилось порівняно з осінню? Чому? 2. На яких рослинах збереглись насіння і плоди? Зберіть їх в пакетики, щоб у класі з допомогою учителя визначити, яким рослинам вони належать.
Завдання для 3 групи.1. Виміряйте глибину сніжного покрову коло паркана, на відкритому місці, під деревами, запишіть дані. Чому вони вийшли різними? 2. Знайдіть дерева і кущі, відомі вам з осінньої екскурсії. Як довести, що вони взимку живі?
Завдання для 4 групи.1. Спробуйте спіймати поодинокі сніжинки, розгляньте їх. Зверніть увагу на форму і кількість промінців у сніжинок. Подихайте на них. Що відбулося? Чому? 2. Із допомогою учителя визначте назви дерев, на яких збереглись з осені плоди.
Завдання для 5 групи.1. Розгорніть сніг і подивіться, як зимують трав’янисті рослини. Чи збереглися в них листки і плоди? 2. Уважно розгляньте гілки дерев і кущів. Що залишилось на місці, де були прикріплені листки?
Завдання для 6 групи.1. Спробуйте знайти під опалою корою, на гілках, в засохлих і звернутих в трубочку листках комах. Зробіть висновок.2. Поспостерігайте чи багато птахів у лісі взимку?
Завдання для 7 групи.1. Назвіть хвойні рослини. Які з них вам зустрічались? Чому вони зелені? Спробуйте знайти на снігу хвоїнки. Про що це свідчить? Зробіть висновок.2. Яких птахів ви зустріли на екскурсії? Розгляньте їх зовнішній вигляд. Чим вони зайняті? Покладіть у годівничку принесений вами корм для птахів.
Завдання для 8 групи 1. Розгляньте бруньки дерев і кущів. Чим вони вкриті? Яке значення лусочок? 2. Знайдіть сліди тварин, спробуйте визначити, чиї вони.
У класі проводилася узагальнююча бесіда про побачене на зимовій екскурсії за такими запитаннями:
Яка тема нашої екскурсії?
Які тіла живої природи ви бачили в лісі?
Яке значення в житті рослин має сніг?
Як довести, що дерева, кущі і деякі трави взимку живі?
Чому взимку мало птахів? Чим вони харчуються?
Сліди яких тварин ви бачили на снігу?
Чим відрізняється праця людей влітку, взимку та восени? Чому?
Головне в узагальнюючій бесіді — розкриття причинно-наслідкових зв’язків у неживій та живій природі.
Аналогічним був зміст і весняної екскурсії. Ми проводили її в другій декаді квітня. В цей час середня температура доби не буває нижче 0°С, починають набубнявіти бруньки на деревах і кущах, з’являються ранньоквітучі рослини, прилітають птахи із вирію.
У зміст весняної екскурсії входять: вступна і узагальнююча бесіди про пори року, ознайомлення з ранньоквітучими рослинами, самостійні спостереження учнів та завдання додому.
Вступна бесіда проводилася за такими запитаннями:
Яка зараз пора року? Який місяць?
Скільки місяців триває весна? Назвіть весняні місяці.
Як змінилася погода порівняно із зимовою екскурсією? Минулим місяцем?
Як змінився сніг із приходом весни?
Чому сніг поблизу дороги тане швидше, ніж у лісі?
    продолжение
--PAGE_BREAK--Як вплинула нежива природа на живу і чому?
Чим зайняті люди весною?
Після вступної бесіди розподілялися завдання по групах. Далі ми приводили дітей на місце екскурсії, де вони виконували самостійні спостереження за поданими завданнями.
Завдання для 1 групи.1. Поспостерігайте за небом. Як воно змінилось порівняно із зимою? Чому? 2. Знайдіть знайомі вам із зимової екскурсії дерева. Які зміни з ними відбулися? Чому?
Завдання для 2 групи.1. Виміряйте температуру повітря, порівняйте із вимірюваннями на зимовій екскурсії. Зробіть висновок.2. Знайдіть знайомі вам із зимової екскурсії кущі. Які зміни з ними відбулися? Чому?
Завдання для 3 групи.1. Поспостерігайте, як світить Сонце, де воно гріє тепліше: на відкритій місцевості чи в лісі? Чому? Порівняйте із зимою. Зробіть висновок.2. Спробуйте знайти відомі вам з осінньої екскурсії трав’янисті рослини. Які зміни з ними сталися? Чому?
Завдання для 4 групи.1. Поспостерігайте, чи на всіх квітах є комахи. Зробіть висновок.2. Знайдіть трав’янисті ранньоквітучі рослини. Де вони ростуть: під деревом, кущем (в тіні) чи на відкритій місцевості — на галявині? Спробуйте зробити висновок про причину раннього цвітіння деяких трав’янистих рослин.
Завдання для 5 групи.1. Огляньте ґрунт. Сухий він чи вологий? Чому? Яке значення це має для рослин? 2. Порівняйте трав’янисті рослини під деревами, кущами і на галявині. Чим вони відрізняються? Чому?
Завдання для 6 групи.1. Де швидше розтанув сніг — на відкритій місцевості чи в тіні? Який сніг тане швидше і чому — брудний чи чистий? 2. Зберіть гілочки, що залишилися після весняної обрізки дерев. Принесіть у клас, поставте в воду для наступних спостережень.
Завдання для 7 групи.1. Огляньте липу, ясен, березу. Чи однаково змінились в них бруньки? Як це пояснити? 2. По дорозі на екскурсію і назад поспостерігайте за працею людей. Як вона змінилася порівняно із зимою? Чому?
Завдання для 8 групи.1. Проведіть спостереження за птахами. Яких ви впізнали, за якими ознаками? Що вони роблять? Чому? 2. Зберіть гілочки, що залишилися після обрізки кущів. Принесіть в клас, поставте в воду для подальших спостережень.
Після виконання самостійної роботи проводилася узагальнююча бесіда, в ході якої з’ясовувалися зміни в неживій і живій природі з приходом весни та їх причини. На весняній екскурсії узагальнювалися також знання учнів про взаємозв’язки рослин із навколишнім середовищем. Зверталася увага на місця, де ростуть підсніжники, мати-й-мачуха, проліски (освітленні галявини, околиці лісу), на яскраве забарвлення квітів, цвітіння в той період, коли немає листя на деревах і кущах, а ліс прозорий і освітлюється Сонцем.
Додому учням було задано завдання скласти невелику розповідь за планом: тема екскурсії, відмінність весняної екскурсії від зимової, причини змін, описати найцікавіші рослини свого краю, які спостерігали на екскурсії.
Слід зазначити, що тільки при здійсненні системи екскурсій (осінньої, зимової, весняної) в одне і те саме рослинне угруповання учні набувають повних знань про різні етапи змін у неживій і живій природі, тобто отримують уявлення про розвиток природи не тільки в просторі, але й у часі.
На початку кожної пори року учні одержували завдання перевірити певні народні прикмети щодо передбачення погоди (див. додаток А). На основі аналізу спостережень учні відбирали ті народні прикмети, за якими можна прогнозувати погоду в даній місцевості. Результати проведених спостережень учні занотовували у таблиці в „Щоденнику спостережень”:
Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, якомога більше дізнатись про уже відоме.
Основні завдання, які ставилися під час проведення спостережень за змінами в природі та праці людей, — це встановлення доступних другокласникам зв’язків і залежностей між явищами природи та виділення характерних сезонних ознак всіх елементів природи.
Щоб розкрити типові ознаки кожної пори року треба чітко уявляти специфіку місяця. Тому ми вважали за необхідне навчити дітей підводити підсумки спостережень, тобто характеризувати зміни, що відбулися в природі за місяць (за календарем природи). Це допоможе учням навчитись аналізувати дані своїх спостережень, що має велике значення для формування матеріалістичного світогляду, розвиває у дітей логічне мислення, вміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки.
Узагальнення спостережень учні проводили наприкінці кожного місяця, заповнюючи таблицю спостережень за погодою і виявляючи фенологічні особливості кожного місяця. Узагальнення результатів спостережень потребує ретельної підготовки як зі сторони вчителя, так і зі сторони учнів. Напередодні такого уроку ми уважно проглядали записи в класному календарі природи і праці людей, аналізували їх, складали характеристику місяця (чи сезону), виділяли ті причинні залежності, які проглядаються в цьому місяці на основі проведених спостережень, складали програму спостережень на наступний місяць.
Учні вдома обробляли свої записи в „Щоденниках спостережень": підраховували кількість ясних, хмарних і похмурих днів, днів з опадами, із температурою нижче і вище нуля, вітряних днів, зазначають найнижчу і найвищу температуру повітря. Крім того, в „Щоденнику спостережень” діти записували підсумки спостережень за рослинами й тваринами та робили висновки про зміни в неживій природі, в житті рослин і тварин і як зміни в неживій природі пов’язані із змінами в житті рослин і тварин (див. додатки Б, В, Г). Такі зведення дають можливість скласти чітке уявлення про характер погоди за кожен місяць.
Щоб навчити дітей самостійно робити обробку спостережень, перший узагальнюючий урок за результатами спостережень за вересень ми проводили дуже детально. Наведемо зразок такого уроку.
Тема. Узагальнення результатів спостережень за природою і працею людей у вересні.
Мета: узагальнити результати спостережень за природою (Сонце, погода, водойми, ґрунт, рослини, тварини) і працею населення; навчити дітей записувати результати в узагальнюючі таблиці; навчити складати характеристику місяця за отриманими даними; встановити залежності між окремими явищами природи у вересні; почати формування ознак осені на прикладі ранньої осені.
Обладнання: класний календар природи і праці людей, індивідуальні „Щоденники спостережень”, аналогічні таблиці на дошці, навчальні картини природи і праці людей восени.
План уроку
Повідомлення учнів про спостереження за погодою, порівняння спостережень за погодою сьогоднішнього і вчорашнього дня. Бесіда про погоду.
Характеристика спостережень за Сонцем та температурою повітря. Розповіді учнів.
Перевірка визначення учнями кількості ясних, хмарних і похмурих днів у вересні, днів з опадами, вітряних днів тощо. Самостійна робота зі „Щоденниками спостережень".
Складання характеристики погоди у вересні. Узагальнення результатів.
Встановлення причинних зв’язків між елементами погоди (хмарністю та опадами, температурою та опадами та ін). Самостійна робота зі „Щоденниками спостережень".
Узагальнення результатів спостережень за водоймами і ґрунтами, рослинами і тваринами, працею людей. Встановлення залежностей між неживою і живою природою восени.
Робота над ознаками осені. Самостійна робота за таблицею „Ознаки осені".
Складання програми спостережень на жовтень. Робота за таблицею „Спостереження в жовтні". Домашнє завдання.
Хід уроку
I. Спостереження за погодою.
Головне завдання цього етапу уроку (ми називали його „Хвилинка спостережень”) полягає в тому, щоб навчити дітей самостійно щоденно спостерігати за погодою. Це розвиває спостережливість школярів, привчає їх робити висновки і узагальнення, аналізувати й порівнювати отримані результати. Ми надавали великого значення щоденним спостереженням, оскільки за змістом розповіді учня про погоду можна зробити висновки про якість його роботи.
Під час „Хвилинки спостережень” один із учнів (черговий класу) розповідає про погоду сьогоднішнього дня за таким планом: температура і стан неба, опади. Під час розповіді він позначає погоду в класному календарі природи і праці людей. Решта учнів класу, перевіряють свої записи в індивідуальних „Щоденниках спостережень". Інший учень розповідає про погоду вчорашнього дня, користуючись записами в своєму „Щоденнику спостережень". Третій учень порівнює погоду сьогоднішнього дня із вчорашнім, визначає спільні та відмінні ознаки. Також діти розповідали про причину зміни погоди. Всі відповіді учнів оцінювалися.
II. Узагальнення спостережень за Сонцем.
У результаті спостережень за Сонцем у вересні ще складно зробити якісь висновки, але вже в жовтні, порівнюючи результати спостережень, ми встановлюємо важливі взаємозв’язки. Сонце в жовтні пізніше сходить (о 8 годині) і раніше заходить (о 18 годині), — значить, день став коротшим. Місця сходу і заходу Сонця ніби „наблизились". Тінь від гномона в полудень стала довшою, — значить, Сонце в жовтні піднімається нижче над горизонтом, ніж у вересні. Воно менше світить, менше гріє.
Такі висновки дозволяють формувати у дітей уявлення про те, що похолодання і всі інші зміни в природі залежать від висоти Сонця на небозводі. Без спостережень за Сонцем не можна дати відповідь на основне запитання з курсу „Я і Україна" в 2 класі: „Чому відбуваються сезоні зміни в неживій і живій природі? ".
III. Кількісна обробка результатів спостережень та запис їх у класні таблиці.
Кожен учень працює з індивідуальним „Щоденником спостережень". Діти підраховують, скільки у вересні було ясних, хмарних і похмурих днів, днів з опадами, днів із температурою нижче нуля, вище нуля, вітряних днів. Вони позначають найнижчу і найвищу температуру повітря.
Всі ці дані записують і в загальні таблиці, які готують заздалегідь:
Температура
Вітер
Хмарність
Опади
Так складається характеристика місяця за погодою, наприклад: „Вересень був теплий, вітряний, ясний, було мало опадів”.
IV. Встановлюємо залежність між температурою і станом неба.
На основі аналізу спостережень встановлюємо залежність між температурою і хмарністю. (У вересні в ясну погоду тепліше, ніж у похмуру)
V. Узагальнення результатів спостережень за водоймами, ґрунтом, рослинами, тваринами, працею людей.
Дітям задавалися такі запитання:
Які зміни відбулися з ґрунтом і водою в ставку порівняно з літом? (Учні роблять висновок що вода охолоджується (люди не купаються), ґрунт — також)
Чому відбулися ці зміни? (З’ясовуємо, що поверхня водойм і ґрунт отримують восени менше тепла від Сонця, а це, в свою чергу, відбувається тому, що Сонце стало нижче підніматися. Воно менше гріє)
Далі узагальнюємо спостереження за рослинами і тваринами:
Які зміни відбулися з деревами, кущами, травами? (Листя на деревах і кущах змінили забарвлення, вони пожовтіли і почервоніли. Деякі дерева почали скидати листя, трави пожовтіли і висохли)
Що відбувається в житті тварин у вересні? (Комах стало менше. Вони з’являються тільки в теплу погоду. Багато птахів відлетіли в теплі краї. До нас прилетіли птахи з півночі. У звірів утворюється підшерсток, який захистить їх від холоду в суворі зимові морози)
Головне на узагальнюючому уроці не тільки повторити весь матеріал, а відповісти на запитання: чому відбуваються ті чи інші зміни восени в житті тварин. (Комахи живляться рослинами, рослини восени відмирають або скидають листя, оскільки комахам немає чим живитися, вони або гинуть або ховаються в щілини та інші затишні місця; птахи, які живляться комахами, відлітають у вирій; звірі, які живляться рослинами, впадають в сплячку. Так тварини готуються до зими)
Із настанням осені змінилася і праця людей: головне заняття жителів сільської місцевості восени — збір урожаю, підготовка худоби до зимівлі. Діти називають також інші види праці людей в місті і селі.
VI. Висновки спостережень.
На основі узагальнення спостережень ми підводили дітей до формування уявлень, пов’язаних з ознаками осені, постійно порівнювали їх з ознаками літа. В цій роботі нам допомагає така таблиця:
Ознаки літа і ранньої осені
Наприкінці уроку ми знайомили учнів із програмою спостережень на жовтень. В програму включали спостереження майже за всіма елементами природи. Додатково в жовтні просили дітей звернути увагу на наступне:
1.23 жовтня спостерігай місце і час сходу та заходу Сонця.
2. Визнач, скільки годин триває день 23 жовтня.
3. Зазнач, коли буде перший мороз.
4. Зазнач, коли останній раз побачиш комара (метелика).
5. Поспостерігай, коли на „твоєму" дереві опаде листя. Намалюй „своє" дерево без листя.
6. Запиши, коли перший раз одягнеш зимове пальто (куртку).
VII. Домашнє завдання.
Склади розповідь на тему „Вересень у природі”, в якому використай результати своїх спостережень.
Проведений таким чином урок узагальнення результатів спостережень має велике значення у формуванні знань учнів, спостереження стають потрібними дітям, вони бачать зміст своїх спостережень і охоче їх проводять.
Наприкінці навчального року діти підводили загальні підсумки, встановлювали, скільки місяців тривала осінь, зима, весна, і порівнювали дані з календарними строками.
У позаурочний час учні проводили самостійно фенологічні спостереження за рослинами і тваринами. У зв’язку з цим у дітей зміст деяких спостережень відрізнявся, а це означає, що відрізнялись і записи в „Щоденниках спостережень". Наприклад, один учень побачив мати-й-мачуху, яка цвіте, першого квітня, другий — третього, третій — п’ятого, тобто кожен фіксував у щоденнику те, що спостерігав самостійно. Такі записи дають матеріал для узагальнень та формулювання висновків.
Щоб зацікавити учнів цією роботою, ми розповідали про значення фенологічних спостережень у народному господарстві. За фенологічними спостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників, що дає можливість вести планомірну роботу з ними. Від досконалості планування залежить підвищення врожайності.
Самостійні спостереження необхідно правильно організовувати. Тому для кожного спостереження учень одержував завдання, що містили тему спостережень і основні моменти, які мають бути відмічені учнем. Записи в „Щоденнику спостережень” оформлялися у вигляді таблиці. При оформленні результатів спостережень учні користувалися різними прийомами: виконання замальовок, аплікацій, застосування умовних позначень. Проте значну частину спостережень учні записували („прилетіли птахи", „з’явились метелики, хрущі" тощо). Вчитель опосередковано керував процесом спостережень. В класі вивішувався план спостережень за рослинами і тваринами на кожну пору року, куди включав завдання такого типу:
    продолжение
--PAGE_BREAK--Коли і на яких деревах почало жовтіти листя?
Які птахи і коли відлетіли у теплі краї?
Які птахи у нас зимують?
Коли з’явились перші весняні квіти? Які це квіти?
Коли почали сіяти городину?
Коли прилетіли лелеки? тощо.
Для спостереження відбирали рослини і тварини, що вивчаються за програмою. Результати спостережень учні занотовували в таблиці, які були одночасно своєрідним планом ведення спостережень за найбільш характерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів.
Проводили дослідження за змінами в розвитку дерев та кущів у весняний період і виділяли фази розвитку за певними ознаками. Наприклад:
початок сокоруху — коли, проколовши шипом кору дерева з південного боку, помічаємо краплину соку;
набрякання бруньок;
розпускання квіткових бруньок зазначають тоді, коли вони відкрилися, з’явилися пуп’янки, але ще міцно стиснуті;
фаза розгортання перших листочків починається з того часу, коли на деревах і кущах розгорнулися перші листкові пластинки;
початок цвітіння дерев і кущів заноситься у щоденник тоді, коли на рослинах з’явилися перші кілька квіток;
масове цвітіння — на рослинах зацвіло 50% квітів;
достигання плодів і насіння;
зміна кольору листя восени;
настання листопаду;
Набувши певних навичок спостереження у 2 класі, школярі могли спостерігати за фенологічними фазами дерев різних порід паралельно, наприклад — яблуня, груша, черешня, береза, клен, каштан. У цих рослин не тільки різна послідовність деяких фаз (у берези розпускається листя після цвітіння, а у черешні — навпаки), а й випадають деякі фази.
Закінчували фенологічні спостереження аналізом росту і розвитку рослин з урахуванням погодних умов та порівняно з попередніми спостереженнями і висновками.

Результати спостережень учні заносили до таблиці:
Організовували спостереження за найпоширенішими комахами-шкідниками: колорадським жуком, озимою совкою, біланом капустяним. Під час спостережень звертали увагу на те, коли з’являються шкідники, які умови сприяють появі і розвитку їх, які є методи боротьби з ними, ознайомлювали з біологічними методами боротьби. Виявляли корисних комах: сонечко, мурахи, трихограми. Результати спостережень занотовували в таблиці:
Також учні проводили спостереження за зимуючими і за перелітними птахами. Організовували спостереження за синицями, горобцями, сороками, граками, шпаками та ін. Спостерігаючи за горобцями, діти переконувалися, що вони знищують велику кількість комах і їх личинок, особливо лугового метелика, і цим приносять велику користь. Результати спостережень також занотовували в таблиці:
Формування прийомів спостереження доцільно починати із навчання прийому аналізу зовнішніх ознак об’єктів природи як основи інших прийомів, оскільки з нього часто взагалі починається мислення, потім переходити до засвоєння прийому виділення суттєвих ознак, далі приступати до планомірного оволодіння прийомами порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Із метою формування у молодших школярів прийомів спостереження доцільно пропонувати їм плани-орієнтири, за якими учні будуть виконувати ті чи інші дії. Такі плани сприяють формуванню у дітей молодшого шкільного віку прийомів розумової діяльності, зокрема аналізу, спрямованого на визначення істотних ознак, порівняння, узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків тощо.
Розглянемо приклади планів-орієнтирів, які ми використовували під час проведення спостережень у 2 класі.
План-орієнтир для вивчення зовнішнього вигляду рослин
Як називається рослина, до якої групи відноситься?
Уважно розглянь і визнач органи рослини: корінь (у трав’янистих рослин), стебло, листя, квіти, плоди, насіння, якщо є.
Опиши зовнішній вигляд органів рослини: колір, величина, форма, твердість стебел, кори — у дерев, кущів, кількість стебел, квітів.
Склади розповідь про зовнішні ознаки рослини.
План-орієнтир для вивчення зовнішнього вигляду тварин
Як називається тварина і до якої групи вона належить?
Розглянь уважно зовнішній вигляд тварини за таким планом: колір тіла, величина, форма, чим вкрите тіло, визнач частини тіла і уважно розглянь їх.
Поспостерігай, чим харчується, як пересувається, як добуває їжу.
Склади розповідь про зовнішні ознаки тварини, що вивчається.
План-орієнтир для виділення істотних ознак об’єктів, що спостерігаються
Виділи частини об’єкта.
Уважно розглянь зовнішні ознаки об’єкта.
Порівняй ознаки відповідних частин, об’єкта однієї рослини (тварини) з іншою.
Виділи ознаки, які відрізняють даний об’єкт від іншого.
Перевір, якщо одну із виділених тобою суттєвих ознак подумки вилучити в об’єкта, то чи залишиться він сам собою. Якщо так, то суттєва ознака виділена неправильно, якщо ні, то правильно.
План-орієнтир для порівняння об’єктів
Розглянь об’єкт чи групу об’єктів. З’ясуй, чи є подібність суттєвих ознак; виділи суттєві ознаки у кожного з об’єктів; з’ясуй, чи є відмінності суттєвих ознак.
Склади розповідь про подібність та відмінність об’єктів, що спостерігаються.
План-орієнтир для узагальнення спостережень за об’єктами природи
Уважно розглянь об’єкт чи групу об’єктів: виділи суттєві і несуттєві ознаки в них; послідовно порівняй спочатку суттєві, потім несуттєві ознаки об’єктів, що спостерігаються.
Виділи загальне, суттєве в об’єктах.
Зроби висновок, що є спільним для всіх об’єктів, що спостерігаються.
На початкових етапах пізнавальна діяльність школярів у процесі застосування прийомів спостереження носила репродуктивний характер. Надалі вона включала в себе елементи частково-пошукової і пошукової діяльності. А план-орієнтир набував все більше згорнутого вигляду.
Таким чином, надання все більшої самостійності під час спостереження природних об’єктів, поступове ускладнення розумової діяльності під час виконання завдань наближують учнів до творчої пізнавальної діяльності.
Результати спостережень, оброблені і узагальнені на уроці, широко використовувалися нами на інших уроках та в позакласній роботі. На уроках математики кількісні результати спостережень за погодою складали зміст задач і обчислень. На уроках читання порівнювали прочитані описи природи з природою, яку учні спостерігали безпосередньо. На уроках української мови діти наводили приклади орфограм у словах, що позначають об’єкти і явища природи. На уроках трудового навчання другокласники виготовляли аплікації і вироби із природного матеріалу, який збирали під час екскурсій. На уроках образотворчого мистецтва діти виконували зарисовки і тематичні композиції, пов’язані із зображенням тіл та явищ природи у різні пори року.
Основне значення дитячих спостережень полягає в тому, що вони є основою формування в учнів елементарної системи знань про природу. Головною думкою, ідеєю цієї системи є причина зміни пір року від положення Сонця на небозводі і послідовна залежність інших об’єктів природи від цієї причини. Засвоєння і розуміння цих зв’язків у природі складають стержень узагальнень результатів спостережень учнів у природі.
Систематичні спостереження за природою, екскурсії, накопичення природничих фактів і уявлень безпосередньо у природі розширює кругозір дітей, розвиває їхнє мислення і мовлення, допомагає вихованню позитивних якостей особистості. Тому вчитель початкової школи, організовуючи спостереження за змінами в природі, повинен продумати все до найменших деталей.
2.2 Підсумки експериментального дослідження Наступний етап нашого дослідження — перевірка ефективності організації та проведення спостережень учнів 2 класу в процесі формування природничих знань молодших школярів — був спрямований на доведення припущення, що лише шляхом систематичних спостережень і накопичення учнями фактичного матеріалу із життя природи в поєднанні з поясненнями вчителя можна сформувати у дітей правильні уявлення про тіла і явища природи й взаємозв’язки і залежності між ними і на цій основі формувати природничі знання.
Результати формувального експерименту визначалися шляхом зіставлення рівнів сформованості відповідних природничих знань в учнів контрольного та експериментального класів на кінець навчального року. При цьому для учнів обох класів ми пропонували тотожні завдання, ступінь виконання яких визначав рівень сформованості певних знань.
Наприкінці 2007-2008 н. р. нами була проведено контрольний зріз, який мав на меті:
виявити рівень сформованості природничих знань учнів 2 класу;
виявити рівень умінь учнів 2 класу спостерігати за змінами в природі;
зіставити результати проведеної роботи з даними, отриманими на початку експериментального дослідження (див. рис.2).
Контрольний зріз проводився у формі письмового опитування учнів. Змістову основу контрольних завдань становив програмовий матеріал із курсу „Я і Україна" в 2 класі. Процесуальний аспект завдань передбачав певний рівень сформованості природничих знань у молодших школярів на кінець навчального року, відповідно до вимог, зазначених у чинній навчальній програмі.
Завдання для підсумкового опитування були складені відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України „Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів".
Учням пропонувались такі завдання:
Варіант 1
1. Встав пропущені слова.
Із приходом осені в природі стає ______________, бо Сонце стоїть ____________ і гріє ________________. День стає _____________.
Небо часто вкрите _________________________________.
Падає _____________.
Ранньої осені на деревах і кущах листя _________________.
 Коли стає холодніше, починається ________________________.
Зеленіють восени тільки ____________________________. Трави буріють і ________________.
Готуються до зими тварини.
Ховаються в щілини, під кору дерев _____________.
Залягають у сплячку ______________________________.
Відлітають у вирій _______________________________
________________. Змінюють літнє хутро на зимове ____________________.
2. Вибери і підкресли правильні відповіді.
Яку роботу виконують люди весною на полях і городах?
Висівають у ґрунт насіння.
Збирають урожай.
Садять картоплю.
Прополюють бур’яни.
3. Закресли зайве.
Восени достигають плоди горобини, малини, калини, черешні, горіха, дуба, абрикоса, груші, яблуні, ліщини, клена, винограду, суниці, смородини, каштана.
4. Намалюй, яким буває дерево взимку і навесні.
 
Зима                    Весна
5. Допиши речення, використовуючи слова для довідок.
Взимку сплять: _______________________________________________
Живляться зробленими запасами: __________________________
Зайняті пошуками їжі: _____________________________________
Слова для довідок: лисиця, заєць, їжак, метелик, горобець, дикий кабан, білка, борсук, миша лісова, жаба, ховрах, синиця, ласка, бобер.
6. Дай відповіді на запитання.
Які птахи відлітають у теплі краї? _____________________________
Чому вони не залишаються зимувати у нас? ______________________
Чому зимуючі птахи не відлітають у теплі краї? __________________
Як можна допомогти птахам пережити зиму? _____________________
Варіант 2
1. Встав пропущені слова.
Узимку ____________________, ніж восени. Сонце стоїть __________ і гріє ____________________.
Дерева і кущі стоять __________________________. Під снігом із зеленими листками зимують ________________________________________.
У барлогах зимують ________________.
У зимовій сплячці перебувають ________________________________.
У пошуках їжі блукають ______________________________________. Живляться заготовленими запасами __________________________________. Ближче до житла людей прилітають _________________________.
2. Вибери і підкресли правильну відповідь.
Яку роботу виконують люди навесні в садах?
Обрізають на деревах старі гілки.
Обривають плоди.
Білять стовбури дерев.
Садять молоді дерева.
3. Закресли зайве.
Восени цвітуть підсніжники, жоржини, конвалії, чорнобривці, нарциси, айстри, тюльпани, хризантеми, волошки, маки, лілії.
4. Намалюй, яким буває дерево восени і взимку.
 
Осінь                   Зима
5. Допиши речення, використовуючи слова для довідок.
Восени запасають на зиму корм: _______________________________
Відлітають у теплі краї: _______________________________________
Нагулюють жир: ____________________________________________
Ховаються у затишні місця: ____________________________________
Слова для довідок: сойка, метелик, миша, сонечко, білка, ховрах, їжак, ведмідь, лелека, борсук, соловей, ластівка, муха, хом’як.
6. Дай відповіді на запитання.
Які тварини впадають взимку у сплячку? _________________________
Чому? ______________________________________________________
Чому білки, лисиці, зайці, дикі кабани не впадають на зиму у сплячку?
_____________________________________________________________
Основним критерієм оцінювання результатів виконання контрольних робіт була якість виконання учнями завдань, а саме правильність і повнота відповіді.
На основі аналізу учнівських робіт ми визначили рівні сформованості їхніх навчальних досягнень із курсу „Я і Україна" в 2 класі (див. рис.3).
\s
Рис. 3. Співвідношення рівнів навчальних досягнень в учнів 2 класів із курсу „Я і Україна" наприкінці експериментального дослідження
Дані діаграми (рис.3) свідчать, що кількісні показники наприкінці експериментального навчання в експериментальному класі на всіх рівнях кращі, ніж у контрольному класі. Зокрема, якщо у контрольному класі високого рівня сформованості природничих знань досягли 13,0% учнів, то в експериментальному класі цей показник становить 26,1%. Позитивним є також той факт, що в експериментальному класі кількість учнів із низьким рівнем сформованості природничих знань становить лише 8,7%, тоді як в контрольному класі цей показник становить 17,7% учнів.
Для того щоб прослідкувати вплив запропонованої методики на процес формування природничих знань у молодших школярів, ми порівняли результати опитування, проведеного перед початком формувального експерименту (див. рис.2), та результати, отримані наприкінці експериментального навчання (див. рис.3). Зіставивши ці результати (див. рис.4 і рис.5), ми дійшли висновку, що в експериментальному класі на 13,1% збільшилась кількість учнів із високим рівнем сформованості природничих знань і на 4,3% — з достатнім рівнем. Кількість учнів із середнім і низьким рівнями сформованості природничих знань зменшилась на 8,7% в обох випадках. У контрольному класі теж відбулися певні зміни, проте вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що досягли високого рівня сформованості природничих знань зросла лише на 4,3%; достатнього рівня — на 4,4%. Кількість учнів із середнім рівнем сформованості природничих знань зменшилась на 4,3%, а учнів із низьким рівнем — на 4,4%.
\s
Рис. 4. Співвідношення рівнів сформованості природничих знань в учнів експериментального класу
\s
Рис. 5. Співвідношення рівнів сформованості природничих знань в учнів контрольного класу
Порівняння вихідних та кінцевих результатів формувального експерименту свідчить про позитивний вплив розробленої нами методики проведення систематичних спостережень молодших школярів на рівень сформованості природничих знань.
Таким чином, порівнюючи дані, отримані на початку проведення формувального експерименту і наприкінці його, можна стверджувати про ефективність ведення учнями систематичних спостережень за змінами в природі як засобу формування природничих знань.
Результати експериментального дослідження підтвердили, що:
під час цілеспрямованого і систематичного проведення спостережень як на уроках, так і в позаурочний час, зростає рівень сформованості природничих знань молодших школярів;
у контрольному класі, де не проводились систематичні спостереження за змінами в природі, рівень сформованості природничих знань значно нижчий, ніж в учнів експериментального класу;
вірною є висунута гіпотеза: що формування природничих знань буде ефективним, якщо спостереження проводитимуться систематично й послідовно у зв’язку з сезонними особливостями явищ природи та будуть посильними для дітей молодшого шкільного віку.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
Висновки З перших днів перебування дітей в школі вчитель повинен допомагати їм пізнавати навколишнє середовище, навчати любити й охороняти природу, в доступній для розуміння дитини формі розкрити складну систему взаємозв’язків об’єктів і явищ, навчити розуміти красу природи, розвивати логічне мислення. Досягти цієї мети можна лише шляхом організації систематичних спостережень молодших школярів за змінами в природі під керівництвом вчителя.
Проаналізувавши стан розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі слід зазначити, що спостереження за тілами і явищами природи — один із найважливіших компонентів у сучасній системі методів вивчення природознавства. Методика організації спостережень спрямовується передусім на розвиток пізнавального інтересу і довільної уваги учнів. Це досягається постановкою посильних завдань перед дітьми, чітко розробленою програмою, послідовністю, наступністю і різноманітністю методів. Із року в рік спостереження поширюються, поглиблюються, встановлюються все більш складні причинно-наслідкові зв’язки у природі й суспільстві. Час від часу дітям потрібно давати завдання, які вимагають від них творчого підходу до спостережень, поєднувати з усною, письмовою творчістю, образотворчою діяльністю.
Спостереження вимагає значних вольових зусиль учня для зосередження уваги на заданому об’єкті. Тому особливе значення має мотивація цього виду діяльності. Згадаємо, що один із сильних мотивів для молодших школярів є пізнавальний інтерес. Його можуть викликати об’єкт спостережень; зміни, що відбуваються з ним; причини цих змін; усвідомлення вагомості результатів спостережень особисто для дитини і для виконання наступних завдань, засвоєння нових знань, способів діяльності.
Оскільки інтерес відіграє важливу роль у здійсненні будь-якої діяльності, то в процесі розвитку спостережливості він є найістотнішим стимулом, що покращує якість сприймання та сприяє кращому запам’ятовуванню. А зі сприймання ознак, властивостей об’єктів та явищ природи і починається процес формування знань. Сприймання відіграє важливу роль у навчальній діяльності, оскільки будь-який навчальний матеріал має бути, перш за все, сприйнятий учнями. Тільки після цього можна говорити про засвоєння знань.
Щоб правильно організувати спостереження у процесі навчання вчитель повинен постійно дотримуватись основних дидактичних принципів, структури спостереження, не допускати як відставання спостережень відносно вивчення теми в класі, так і значного випередження. Потрібно пам’ятати, що коли діти розпочали спостереження необхідно насамперед конкретизувати об’єкт, знайти в природі ті предмети, які йому відповідають.
Процес сприймання відбувається ефективніше, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їх характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, позначати певними словами. В завданні повинна чітко формуватися мета, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. У процесі здійснення спостережень учнів потрібно привчати до точності, ретельного фіксування результатів спостережень. Спостереження повинні вирішувати певні завдання, лише тоді вони зміцнюють і розширюють пізнання дітей, викликають інтерес до природи в цілому.
Проаналізувавши сучасний стан проблеми дослідження в практиці роботи початкової школи, можна зробити висновок, що сьогодні вчителі часто нехтують таким важливим практичним методом, як спостереження. Це підтвердило анкетування, проведене серед вчителів початкової школи міста Львова. Його результати показали, що лише 20% опитаних учителів ведуть систематичні спостереження за змінами в природі. Хоча навчальною програмою курсу „Я і України" в початковій школі передбачено проведення спостережень у природі. Що ж до підручників із курсу „Я і Україна" (авт.Н.М. Бібік, Т.М. Байбара і Н.С. Коваль), то слід зазначити, що лише в підручнику для 2 класу є завдання для систематичних спостережень за змінами в неживій та живій природі та праці людей, а для 1, 3 і 4 класів такі завдання практично відсутні.
Поспостерігавши за навчальним процесом та відвідавши ряд уроків із курсу „Я і Україна”, нами було з’ясовано, що в учнів практично не сформовані вміння самостійно спостерігати за змінами в природі, а рівень сформованості природничих знань є переважно середнім або достатнім. Тому в нашому експериментальному дослідженні значна увага приділялась систематичним спостереженням, з метою підвищення рівня природничих знань в учнів початкової школи.
Враховуючи зміст програмового матеріалу з курсу „Я і Україна", вікові особливості молодших школярів та вимоги щодо проведення спостережень у природі, ми організували експериментальне навчання на базі 2 класу. Експериментальне навчання передбачало: проведення систематичних щоденних спостережень за погодою; використання завдань щодо перевірки народних прикмет; проведення фенологічних спостережень: сезонні зміни водойм, ґрунтів, рослин, тварин, праці людей; записування всіх спостережень учнями в індивідуальних „Щоденниках спостережень” та в класний календар природи; проведення узагальнення спостережень наприкінці кожного місяця під час фронтальних бесід на уроці; використання завдань для самостійних спостережень на уроках-екскурсіях і в позаурочний час.
У процесі дослідження було експериментально доведено ефективність запропонованої методики проведення систематичних спостережень молодших школярів. Джерелом отримання інформації про хід та результати формувального експерименту були бесіди з учителями та учнями, письмові контрольно-перевірні роботи школярів та аналіз їх результатів.
Загальною тенденцією, виявленою у процесі обробки результатів формувального експерименту, є зростання кількості учнів експериментального класу, порівняно з контрольним, що досягли високого рівня сформованості природничих знань (експериментальний клас — 26,1% учнів; контрольний клас — 13,0% учнів), та зменшення кількості учнів, що виявили низький рівень (експериментальний клас — 8,7% учнів; контрольний клас — 17,4% учнів).
Результати дослідження підтвердили, що наявні відмінності у рівнях сформованості дослідницьких умінь між учнями експериментального та контрольного класів є суттєвими і зумовлені впливом експериментальної методики навчання.
Таким чином, як на уроках „Я і Україна”, так і в позаурочний час потрібно організовувати цілеспрямовані систематичні спостереження учнів за змінами в природі. Адже, вони, по-перше, дозволяють сформувати конкретне і образне мислення, уявлення і поняття про навколишній світ і на цій основі розвивати логічне мислення, усне і писемне мовлення молодших школярів. По-друге, спостереження сприяють формуванню основ наукового світосприймання, переконують дітей у постійній зміні і розвитку природних явищ, їх взаємозв’язку і закономірності того, що відбувається в природі. По-третє, спостереження дозволяють формувати одну з важливих якостей особистості — спостережливість, яка пов’язана з вихованням стійкої уваги, розвитком пам’яті, допитливості, вміннями встановлювати зв’язки між різними природними явищами.
Правильно організоване спостереження допомагає виховувати такі необхідні якості, як працелюбність, охайність, забезпечує формування в учнів уміння систематично працювати, розвивати ініціативу та самостійність. Також у дітей розвиваються навички користуватися деякими метеорологічними приладами (термометром, гномоном), уміння, необхідні для оформлення записів про погоду тощо. Всі ці вміння і навички мають велике значення в процесі формування природничих знань учнів та у їх підготовці до самостійної практичної діяльності.

Список використаної літератури 1.                Авраменко О.М. Вікові особливості учнів і урахування їх на уроці // Психологічні умови поліпшення якості уроку / За ред. Г.С. Костюка та І.О. Синиці. — К.: Радянська школа, 1959. — С. 198-219.
2.                Андрущак В.М. Шляхи підвищення якості знань учнів. — К.: Радянська школа, 1973. — 266 с.
3.                Аквилева Т.Н., Клепинина З.А. Наблюдения и опыты на уроках природоведения. — М.: Просвещение, 1998. — 96 с.
4.                Байбара Т.М. Зміст природознавства в 4 класі // Початкова школа. — 2004. — № 9. — С.37-41.
5.                Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. — К.: Веселка, 1998. — 334 с.
6.                Байбара Т.М. Природознавство в 3 класі // Початкова школа. — 2003. — № 9. — С.41-46.
7.                Байбара Т.М. Спостереження у 1 класі // Навчання і виховання учнів 1 класу / Упор. Савченко О.Я. — К.: Початкова школа, 2002. — С.116-124.
8.                Бібік Н.М., Коваль Н.С., Сороцька О.М. Ознайомлення з навколишнім світом в 1 класі 4-річної початкової школи: Методичний посібник. — К.: Радянська школа, 1986. — 102 с.
9.                Бібік Н.М., Коваль Н.С. Ознайомлення з навколишнім світом в 2 класі 4-річної початкової школи: Посібник для вчителів. — К.: Радянська школа, 1987. — 96 с.
10.           Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручник для 1 класу. — К.: «А. С.К. », 2002. — 120 с.
11.           Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підручник для 2 класу. — К.: Форум, 2002. — 144 с.
12.           Бібік Н.М., Байбара Т.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу. — К.: Форум, 2003. — 176 с.
13.           Бібік Н.М., Байбара Т.М. Я і Україна: Підручник для 4 класу. — К.: Форум, 2004. — 176 с.
14.           Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця. Методика викладання. — Київ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2000. — 400 с.
15.           Бине А. Измерение умственных способностей. — СПБ.: Союз, 1998. — 432 с.
16.           Богданец Г.П. Летние наблюдение по природоведению. Задания для детей 8-9 лет // Начальная школа. — 1991. — № 4. — С.27-33.
17.           Варакута О.М. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. — 1999. — № 5. — С. 20-23.
18.           Вихрущ В.О. Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики: Навчальний посібник. — Тернопіль: Ліком, 1997. — 222 с.
19.           Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2001. — 416 с.
20.           Волков Б.С. Психология младшего школьника: Учебное пособие. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 128 с.
21.           Волокитина М.М. Очерки психологии младших школьников. — М.: Издательство АЛМ РСФСР, 1955. — 214 с.
22.           Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте. — М.: Просвещение, 1967. — 93 с.
23.           Горощенко В. П, Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1984. — 159 с.
24.           Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе. — М.: Учпедгиз, 1960. — 299 с.
25.           Дитиняк Г., Андрушко А., Дривняк М. Я досліджую, експериментую, спостерігаю: методика навчання природознавства в початкових класах / Ред.А.М. Волоська. — Львів; Торонто: Літопис, 2003. — 140 с.
26.           Занков Л.В. Избранные педагогические труды. — М.: Дошкольная педагогика, 1999. — 608 с.
27.           Казанский М.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). — М.: Просвещение, 1978. — 224 с.
28.           Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. — К.: Вища школа, 1975. — 176 с.
29.           Клепинина З.А. Наблюдения в природе // Начальная школа. — 1986. — № 9. — С.44-48.
30.           Козина Е.Ф., Степанян Е.Н. Методика преподавания естествознания. — М.: Академия, 2004. — 496 с.
31.           Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і розвиток особистості / За ред.Л.М. Проколієнко. — К.: Радянська школа, 1989. — 608 с.
32.           Леонтьев А.Н. Овладение учащимися научными понятиями как проблема педагогической психологии. — М.: Педагогика, 1983. — 391 с.
33.           Лола В.М. Учим воспринимать эстетические свойства природы // Начальная школа. — 1988. — № 1. — С.25-27.
34.           Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1977. — 224 с.
35.           Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах: Учебное пособие для студентов педагогических вузов. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 352 с.
36.           Нарочна Л.К., Ковальчук Г. В, Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. — К.: Вища школа, 1990. — 302 с.
37.           Обухова Л.Ф. Детская возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: Педагогическое общество России, 1999. — 442 с.
38.           Охитина Л.Т. Психологические основы урока. В помощь учителю. — М.: Просвещение, 1977. — 96 с.
39.           Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1990. — 192 с.
40.           Постникова Е.А. Приемы логического мышления при проведении наблюдений на уроках природоведения // Начальная школа. — 1991. — № 1. — С.32-34.
41.           Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-4 класи. — К.: Початкова школа, 2006. — С.246-276.
42.           Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. — К.: Ґенеза, 1999. — 368 с.
43.           Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. — К.: Магістр-S, 1997. — 256 с.
44.           Седых В.И. Формирование у младших школьников ответственного отношения к природе // Начальная школа. — 1995. — № 5. — С.34-39.
45.           Смирнова Е.О. Детская психология: Учебник для студентов высших педагогических заведений. — М.: ВЛАДОС, 2003. — 368 с.
46.           Сороцкая О.Н. Содержание, формы и методы преподавания предмета. Ознакомление с окружающим миром // Начальная школа. — 1986. — № 7. — С.52-55.
47.           Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. — Т.1: Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. — К.: Радянська школа, 1976. — 654 с.