Міністерствоосвіти і науки України
Тернопільськийнаціональний педагогічний університет
іменіВолодимира Гнатюка
Кафедра рідноїмови та
методики їївикладання
Дипломнаробота
Методичніоснови роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу «Будова слова» у 4класі
Виконала
студентка 31 групи
факультету ПВПК
Топилко ЛюдмилаБогданівна
Науковий керівник–
кандидатфілологічних наук,
доцент
Лушпинська ЛіліяПавлівна
Тернопіль– 2009
Анотація
Топилко ЛюдмилаБогданівна. Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу«Будова слова» у 4 класі. Дипломна робота. – Тернопіль: ТНПУ імені ВолодимираГнатюка, 2009.
У роботірозкриваються питання вивчення будови слова у початкових класах, зокремаз’ясовуються граматичні поняття «префікс» і «суфікс» як лінгводидактичні явища,а також висвітлена проблема формування цих понять у початковій школі.
Представленаекспериментальна перевірка ефективності використання вправ, які спрямовані наякісне засвоєння знань про префікс і суфікс як словотворчі та формотворчіморфеми.
Ключові слова: морфеміка,морфема, префікс, суфікс.
Зміст
Вступ
Розділ І. Лінгвістичні основи роботинад вивченням префіксів і суфіксів у початковій школі
1.1 Граматичні поняття «префікс» і«суфікс» як лінгводидактичні явища
1.2 Етапи формування граматичних понять«префікс» і «суфікс» у початкових класах
Розділ ІІ. Методичне забезпеченнявивчення префікса і суфікса в початковій школі
2.1 Відбір та організація навчальногоматеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»
2.2 Перевірка ефективностізапропонованої системи вправ в експериментальному дослідженні
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розвитокпізнавальної активності молодших школярів, формування в них допитливості,бажання вчитися – важливе завдання сучасної початкової школи.
До найважливішихпроблем, продиктованих потребами шкільної практики, належить проблема роботинад словом під час вивчення української мови.
К. Ушинський називав рідну мовунезвичайним педагогом, великим і могутнім, що не тільки «навчає багато чого, ай навчає напрочуд легко, за якимсь недосяжно полегшеним методом» [53, 157].
У процесі вивченнярідної мови в молодших класах здійснюється початкова мовна освіта школярів,їхній розумовий і мовленнєвий розвиток. Саме під час навчання у початковійшколі закладаються першооснови грамотності, створюється база для подальшого освітньогорівня у середній та вищій ланках освіти. Дуже важливо, якими знаннями, уміннямита навичками опанує дитина у молодших класах.
Учні повиннізнати про зв’язне висловлювання (текст) та сукупність мовленнєвих умінь,необхідних для спілкування в усній та писемній формах; повинні засвоїтикомплекс елементарних знань та навичок з різних розділів мовної теорії, який бисприяв розвитку в них комунікативних умінь.
Одне з чільнихмісць під час опанування рідної мови відведено вивченню будови слова.
Саме в цей періодвідбувається збагачення словникового запасу учнів із розумінням, яким шляхомз’являються нові слова, уточнюється їх значення, семантика; ознайомлення знайпростішими випадками мотивованого значення слів, з нормами правопису; формуєтьсяпрактичне уявлення про основу і закінчення, їх значення; школярі вчатьсявиділяти значущі частини основи (корінь, префікс та суфікс). При цьомузвертається увага на розрізнення явищ словозміни та добору до слова спорідненихслів. Вивчення будови слова тісно пов’язується з роботою над збагаченнямсловникового запасу учнів та розвитком їхнього мовлення, із засвоєнням нимиграматичних, орфоепічних та орфографічних норм української літературної мови.Зокрема, учні опрацьовують такі важливі теми, як «Вимова і правопис слів здзвінкими та глухими приголосними», «Вимова і правопис слів з ненаголошенимиголосними», «Вимова та написання найуживаніших префіксів».
Ця роботапродовжується і під час вивчення великого розділу «Частини мови», а такожпротягом усього подальшого вивчення рідної мови.
У програмі з мовидля початкових класів підкреслюється, що в різноманітній роботі над словом дітикраще усвідомлюють граматичні явища, завдяки чому зростає рівень їхньогорозумового і мовного розвитку, збагачується словниковий запас. Вивчення розділу«Будова слова» відкриває широкі можливості для систематичної роботи над словом.Тому опрацювання цього розділу треба побудувати так, щоб зацікавити учнів;якомога більше уваги приділити розширенню й поповненню їхнього словника.
Різноманітніграматичні ігри та цікаві вправи дають можливість у захоплюючій формірозвивати, збагачувати мову учнів, поглиблювати знання, закріплювати вивченийна уроках матеріал. Дитячі ігри сприяють не тільки всебічному розвитку, а йпідносять інтерес до знань.
А.Макаренковважав, що «гра має велике значення в житті людини»
[39, 3]. Вінрадив проводити гру не заради гри, а щоб у процесі її в дітей виховувались ірозвивались необхідні риси особистості.
Звертаючись довчителів початкових класів, В.Сухомлинський писав: «Ваше найважливіше завдання– закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, якіпрацюватимуть після вас, взагалі не треба було думати про фундамент» [50, 445].Він радив учителям проводити найрізноманітніші вправи, в яких потрібніорфограми часто повторюються. «Ще раз підкреслюємо, – говорив В.Сухомлинський,– дуже велике значення має ігровий матеріал у процесі навчання» [там же, 446].
Проблеми, якістосуються практичноговолодіння словотворчими засобами рідної мови, а також готовності учнівпочаткових класів до вивчення морфемної будови слова, досліджували такі вчені,як Л. Айдарова, О. Гвоздєв, М. Львов, Т. Рамзаєва та ін… Результатом пошуківучених стала розробка системи вивчення морфемної будови слова та елементів словотворуна уроках рідної мови в початкових класах, теоретичне обґрунтування методичнихрекомендацій щодо організації систематичних словотворчих вправ. Найчастіше цесинтетичні завдання, добір споріднених слів, конструювання похідних лексичниходиниць за допомогою різних словотворчих засобів.
Як зазначає З.Потіха, «у практиці початкового навчання рідної мовидоцільно виробляти у молодших школярів елементарне уміння аналізуватисловотворчу структуру слова. Під час вивчення розділу «Будова слова» важливореалізувати принцип взаємозв'язку словотворчого аналізу й синтезу» [37, 12].
У методичнійлітературі можна знайти міркування щодо ефективності словотворчого аналізу.Однак методика опанування його молодшими школярами глибоко не розроблялась,внаслідок чого ця аналітична вправа не знайшла широкого застосування у практиціпочаткового навчання рідної мови.
Об’єктомдипломної роботи єпроцес вивчення будови слова у початкових класах.
Предметдослідження– префікси і суфікси як словотворчі морфеми.
Мета дипломноїроботи –визначення ролі префіксів і суфіксів у розвитку розумових здібностей молодшихшколярів та формуванні орфографічних та орфоепічних навичок.
Відповідно домети ставились такі завдання:
1. Вивчитистан теорії і практики роботи над префіксом і суфіксом у початковій школі.
2. Розглянутитеоретичні основи вивчення цих морфем.
3. Розкритисистему роботи над вивченням префіксів і суфіксів у початковій школі.
4. Провестиексперимент дослідження з даної теми.
5. Розробитисистему вправ, спрямовану на якісне засвоєння знань про префікс і суфікс яксловотворчі та формотворчі морфеми.
Практичназначущість:матеріали дипломної роботи можуть бути використані в практиці викладання рідноїмови та читання у початковій школі, а також для доповнення навчальногоматеріалу чинних підручників.
Дипломна роботаскладається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури.
Загальний обсягроботи 74 сторінки.
РозділІ. Лінгвістичні основи роботи над вивченням префіксів і суфіксів у початковійшколі
1.1Граматичні поняття «префікс» і«суфікс» яклінгводидактичніявища
Морфеміка— 1) це вчення про значущі частини слова (морфеми),тобто це вчення про будову, структуру слова; 2) сукупність морфем мови;
3) розділ граматики, який вивчає поділ слова на морфеми.
Таким чином, у полі зору морфеміки як складової частини словотворузнаходиться похідне слово у його структурному аспекті. Морфеміка сучасноїукраїнської мови, маючи об'єктом свого дослідження морфеми, встановлює їх типита класифікацію за різними ознаками, визначає їх функції у слові, досліджує їхформальні та семантичні властивості, закономірності їх поєднання у лінійномуряді, принципи виділення та ідентифікації. Крім цього, у завдання морфемікивходить вивчення морфемного складу слів різних частин мови, систематизація слівза їх морфемною будовою, розробка принципів морфемного аналізу. Морфеміка тіснопов’язана з морфонологією та словотворенням.
Морфеміка як навчальна дисципліна особлива тим, що, вивчаючиодиниці лише одного мовного рівня — морфеми, вона, так чи інакше спирається наструктурно-семантичний підхід, який домінує у сучасному мовознавстві. Одним ізїї головних завдань є встановлення морфемного складу слова.
Морфемний склад слова – сукупність морфем, послідовність якихвизначають певні правила сполучуваності класів морфем. Під морфемною будовоюслова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. Наматеріалі словників української мови встановлено
368 морфемних структур слова. З точки зору морфеміки слово являєсобою структурно-семантичну єдність взаємопов’язаних і співвідносних елементівзначення і вираження, тобто морфем, які утворюють його. У морфемній будовіслова можуть відбуватися різні зміни – декореляція, перерозклад, спрощення,ускладнення.
Морфема (від грец. μορφη – форма,вигляд) – елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подільна в межаходного слова, але подільна за семантикою. Термін в українському мовознавствівперше вжив у 1907 році Є.Тимченко. Морфема – двостороння одиниця, що має значеннята матеріальне вираження і може варіюватися як у першому, так і в другому плані.Морфема існує тільки в складі слова і є його найменшим компонентом, якийнаділений значенням. Морфема – це родове поняття, що охоплює такі видовіпоняття, як – корінь, префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс, флексія [16,342].
У сучасному мовознавстві поряд із терміном «морфема» існує іфункціонує термін «морф». Морфема – це абстрактна одиниця, інваріант. Підтерміном «інваріант» розуміється елемент абстрактної системи мови увідволіканні від конкретних його виявів, реалізацій. Морфема – одиниця мови.Морф – це конкретний вияв, маніфестація морфеми, її видозміни, різновиди, якізустрічаються у складі конкретного слова (словоформи). Морф – це одиницямовлення [5, 17]. Так, наприклад, корінь рук-а у різних формах цьогослова може бути представлений у таких звукових різновидах: руц-і, руч-енька.Як бачимо, коренева морфема у цьому прикладі представлена трьома морфами: рук-,руц¢-, руч.-.
Морфеми залежно від їх значення поділяють на дві основнігрупи: кореневі й афіксальні ( від лат. affixus – «прикріплений», «тісно з’єднаний з чимось»). Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова,вони є обов’язковою структурною частиною слова, без них не існує слова. Приєднуючидо себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжуєнові лексичні одиниці. Афіксальні морфеми – службові, це факультативні морфеми,приєднуючись до кореня вони доповнюють і уточнюють його значення, вони можутьбути словотворчі та формотворчі. Афіксальні морфеми представлені в мовіпрефіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами,флексіями (закінченнями).
З огляду на характер значень морфеми можуть виражати три типизначень: предметне (речове, понятійне), дериваційне і релятивне.
Носієм предметного (понятійного) значення у слові виступаєкоренева морфема. Так, наприклад, у словах з-друж-ен-ість,у-су-час-н-юва-ти, за-тиш-ок предметне значення виражене у коренях –друж-,-час-, -тиш-.
Проте коріньвиражає загальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значенняафікси. Наприклад, корінь жовт- виражає лише загальне поняття кольору.Виступаючи у різних формах та у поєднанні з різними афіксами, коренева морфемаотримує більш конкретне чи нове і видозмінене поняття: жовтий, жовтого,жовток, жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.
Носіямидериваційного значення ( «деривація» від лат. derivatio – «відтворюю») услові є префікси і суфікси. Вони вказують на додаткові ознаки, які уточнюютьпредметне (понятійне) значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок,безхліб’я префікс без- не може функціонувати самостійно, проте,поєднуючись з певним коренем, він утворює слова, уточнюючи значення кореня івказуючи на «відсутність чого-небудь»; префікс між- виражає значення«перебування між чимось»: міжгір’я, міжгалузевий.
Релятивнезначення (від лат. relatio – «відношення»), як правило, виражаєтьсяфлексією, яка вказує на відношення слова до інших слів у реченні. Тому афікси зрелятивним (граматичним) значенням іноді називають ще синтаксичними морфемами.Так, наприклад, у слові надмірний флексія -ий показує, що цеприкметник чоловічого роду, називного відмінка однини. Це релятивне значенняможе змінюватися, при змінюванні флексії: надмірного, надмірному.
Релятивнезначення не залежить від предметного (речового) значення слова.
Отже, релятивнезначення, як і дериваційне, не може виступати самостійно, воно завждисупроводжує речове значення. Наприклад, слово левеня. У корені лев-виражено лексичне значення, яке цілком зрозуміле і вживається у кореневійформі. Суфікс -ен- має значення «недоросла істота», проте це значеннязалежить від кореня лев-. Отже, суфікс –ен- конкретизує постійнезначення кореня і водночас виступає дериваційною морфемою.
У ролі релятивнихморфем можуть виступати не лише флексії, а й суфікси (заєць – зайчат-а)і префікси (читати, про-читати).
У складі простогослова української мови передбачаються позиції для чотирьох типів морфем –префікса, кореня, суфікса, закінчення. Крім цього, за позицією у структуріслова розрізняють ще такі афіксальні морфеми: інтерфікс, постфікс, конфікс.
Службові морфеми(афікси) відповідно до їх конкретної функції у слові (утворювати нові слова абонові граматичні форми) поділяються на два основні типи: словотворчі іформотворчі.
Словотворчими називають морфеми, які використовуються для утворення новихслів, виступають словотворчими засобами [5, 34]. В українській мові вонискладають досить значну кількість. До них належать, наприклад, суфіксиіменників: -ар-, -ач-, -ник-, -ик-, -ість, -в-, -ста-; суфіксиприкметників: -ат-, -аст-, -ев-, -ов-, -ист-,-н-, -ськ-; префікси дієслів: в-, ви-, до-, за-, від-, над-,
під-, пере-, при-, роз-; постфікси займенників: -будь, -небудь,-сь і т. д. Наприклад: стіл — столяр, віз — візник; крила —крилатий, іскра — іскристий; брати — перебрати; хто — хто-небудь.
Формотворчими (або граматичними) є тіморфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми граматично змінюваних слів.До них належать перш за все флексії відмінюваних і дієвідмінюваних частин мови,а також деякі суфікси, префікси, постфікси: рівний — рівніший, кохати— кохатися.
Різниця міжсловотворчими та формотворчими морфемами полягає в тому, що за допомогою першихутворюються слова з новим лексичним значенням, в той час як другі служать дляутворення граматичних форм слова.
Значущі частини слова
Частини слова
Правила
/>/>Приклади
/>1.Корінь Головна значуща частина слова, яка містить у собі лексичне значення слова.
/>/>море, морський, моряк
/>2.Префікс Значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів і нових форм слів.
/>/>ліс – узлісся
/>/>3.Суфікс Значуща частина слова, що стоїть після кореня і служить для творення слів з новим значенням і нових слів.
/>/>/>/>/>голос – голосок,
/>село – сільський
/>/>4.Інтерфікс Сполучний голосний, що стоїть між двома коренями і служить для об’єднання двох основ.
/>/>/>/>/>/>/>/>чорнозем, пароплав
/>/>/>5.Постфікс
Різновид суфікса, виражений часткою -сь (-ся), яка стоїть після закінчення.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>зустрілися, якась
/>6.Закінчення Змінна частина слова, яка виражає його граматичні значення і служить для зв’язку слів у реченні.
/>/>книга, книги ,
/>/>книзі, книг
/>/>/>7.Основа Частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення.
/>/>/>/>/>/>/>/>вікно, клас .
Префікс (лат. praefixus, від prae– спереду та fixus – прикріплений, приросток) – афікс, розташований передкоренем або іншим префіксом, що приєднується до всього слова і виконуєсловотворчу і(або) граматичну функцію. Термін у латинському написанні уперше(1889) вжив в українському мовознавстві О.Огоновський [16,483]. З питання програматичну функцію префікса існує кілька поглядів. Одні мовознавці вважають, щопрефікси виконують і словотворчу і формотворчу функції, оскільки вонивикористовуються при творенні слів і при творенні форм доконаного виду дієслів (читати– прочитати) та найвищого ступеня порівняння прикметників (найсильніший).Цей погляд ґрунтується на визнанні виду дієслова і найвищого ступеня порівнянняприкметників категоріями словозмінними (граматичними). Інші мовознавці укатегоріях виду і найвищого ступеня порівняння вбачають явища словотворчі. Дляних доконаний та недоконаний вид і ступені порівняння не різні грамеми, а різнілексеми. Тому префікси, які їх утворюють, є словотворчими. О.Земська однозначностверджує, що «префікси не несуть інформації про граматичні властивості слова,оскільки вони стоять далеко від флексій і тому не піддаються їхньому впливу»[13, 41].
Особливість префікса як словотворчої морфеми полягає в тому,що він приєднується до цілого слова. Префікси активно утворюють нові дієслова,надаючи їм різноманітних відтінків значень: писати – розписати, недописати,переписати, надписати. Іноді префікси утворюють тільки формитого самого слова, змінюючи вид, ступінь якості, порівняння: гарний – прегарний,писати – написати, кращий – найкращий. За допомогою префіксівтворяться нові слова того ж лексико-граматичного розряду (іменник →іменник, прикметник → прикметник, дієслово → дієслово). Префіксиутворюють нові слова разом з суфіксами, постфіксами або в комбінації кількохафіксів: авіаконструктор, посередник, приземлення,вдивлятися. На відміну від суфіксів префікси незакріплюються за частинами мови. Тому той самий префікс може утворювати словакількох частин мови (й іменники, й дієслова, й прикметники): спів-(співіснувати, співавтор, співвідносний), пере- (перечитати, перезміна,пережарений), анти- (антитіло, антисанітарний). Проте активністьпрефіксів у різних частиномовних сферах неоднакова – одні префікси активніші віменниках, прикметниках, інші – у дієсловах, а незначна кількість вживаєтьсятільки в іменниках або тільки у прикметниках чи дієсловах. Тому префікси, навідміну від суфіксів, бувають міжкатегоріальними і внутрішньо категоріальними.
Найпоширенішими серед іменників є такі префікси: без-(безнадія),від- (відбудова), до- (досвіт), за- (закордон), над-(надбудова), пере-(перехід), перед- (переддень), під- (підгрупа), по- (побажання), при-(призвук), спів-(співавтор), пре- (премудрість), ім- (іммігрант), інтер-(інтервалюта), кон- (контекст), про- (проконсул), анти- (антитеза), архі-(архієпископ), дез- (дезінформація), дис- (диспропорція). Але вонивживаються і для творення прикметників: пре- (чудовий — пречудовий),за- (дніпрянський — задніпрянський), над- (дністрянський — наддністрянський),ультра- (модний— ультрамодний). Власне прикметникові(внутрішньокатегоріальні) префікси: най-(найкращий), поза- (позашкільний),понад- (понадплановий), небез- (небезгрішний), перед- (передостанній). Однакчастина з них вживається і при творенні прислівників, тобто може бутиміжкатегоріальними: най- (ліпше — найліпше), пре- (гарно — прегарно),за- (мало — замало), поза- (планово — позапланово) тощо.
Серед дієслів найпоширенішими є: в- (вбігати), від-(відлетіти), за- (заїхати), з- (збити), ви- (виїхати), до- (долетіти), об-(оббігати), над- (надійти), воз- (возз'єднати), де- (демобілізуватися), дез-(дезорганізувати), ре- (реконструювати). Проте й ці префікси буваютьміжкатегоріальними (мобілізувати — демобілізувати і мобілізація— демобілізація).
У слові може бути декілька префіксів: по-пере-читувати,по-від-прошуватися. Префікси можуть складатися від одного до семизвуків: з-біліти, проти-законний, екстра-ординарний.
Префікси перед коренем можуть варіювати: без- (безо-):безхмарний, безодня; в- (вві-, ві-, у-,уві-):увібрати, ввійти, входити, ухопити; до-(ді-): доказати,дібрати. Варіанти запозичених префіксів переважно зберігають традицію мовизапозичення: си-(син-, сим-): си-метрія, син-гармонічний,сим-патичний;ім- (ін-): ім-портувати, ін-варіантний; де- (дез): де-градація,дез-організація. Надзвичайно рідко в сучасній українській мові відбуваєтьсянакладання кінцевого приголосного префікса і початкового кореня, тобто усіченняпрефікса: роз-сіл – росіл. Здебільшого він розширюється наодну фонему: роз-ходитися, розі-братися.
Префіксам властива широка омонімія з використанням двох або йтрьох частин мови. Є живі продуктивні префікси (а-, без-, в-, ви-, від-,на-, пере-, по-, про-, роз-) і непродуктивні (воз-, па-, су-, уз-). Префіксиподіляються на первинні, що в сучасній українській мові здебільшогоспіввідносяться з прийменниками (в-, від-, під-), і вторинні, похідні,що виникли внаслідок злиття двох і більше префіксів (з-не-: зне-болити; по-за-:поза-клітинний).
Існує аксіоматична думка про те, що в процесі словотвореннясуфікс приєднується до основи (тобто до частини слова), а префікс — до цілогослова (їхати — приїхати). Але є підстави стверджувати, що йпрефікс (подібно до суфікса) приєднується до основи, тільки структура основипри префіксі суттєво відрізняється від структури основи при суфіксі. Приформуванні основи для суфікса: 1) усікається семантика твірного слова(семантичне усічення), тобто відбирається одна семема з кількох існуючих (дляіменника землянка, із слова земля використовується лише семема"ґрунт" і відкидаються семеми «країна»,«держава», «батьківщина», «планета»,«суша»); 2) усікається частина твірного слова: такс(і)ист,паку(вати)нок; 3) чергуються кінцеві звуки: рука — ручний [к:ч]; 4) змінюється акцентна модель: стрибати — стрибунець. Приформуванні твірної основи для префікса: 1) усікається семантика: дід (старалюдина і ступінь спорідненості), але прадід (лише ступіньспорідненості);
2) змінюється акцентна модель (їхати — виїхати), афонемна будова початку основи перед префіксом залишається здебільшогонезмінною, тому що є маркером кореня і не може бути зруйнованою, хоча зрідкатрапляються незначні зміни (іти — відійти). Таким чином, твірнеслово перед префіксом також піддається семантико-акцентним змінам,трансформується в частину слова, тобто в основу. Отже, префікс присловотворенні приєднується не до цілого слова, а до його частини — до основи (земля— підземний).
Префікси утворюються на базі:
1) прийменників (без звука — беззвучний, в глиб —вглибити, від крила — відкрилок, перед горами — передгірний, від хреста —відхреститися, за порогами — запорізький);
2)часток (не вилазити — невилазний, не вірити — невіра, ніза що — нізащо, ні се ні те — нісенітниця, ніхто);
3) інших префіксів (зне-: знедолений, знеосібка; недо-:недобачений, недобілений; попід-: попідкопувати; обез-: обездолений,обезкровлений);
4)повнозначнихслів (все-: всевладний, всеукраїнський, всесоюзний; нео-: неокласик, неонацист)[13,43].
Префіксальна система у мові досить стійка. Основна кількість префіксів –це споконвічно українські морфеми, проте активно увійшли у вжиток запозиченіпрефікси: а-, анти-, архі-, інтер-, екстра-, де-, ре-, ультра- таін.
(інфрачервоний, архієпископ, деморалізувати). Система префіксів поповниласяне лише за рахунок запозичень, а й частково за рахунок похідних (складних)префіксів недо-, зне-, рідше обез- (недобачати,недолюблювати, зневіритися, знесилити, обезлюднити).
Найуживаніші префікси української мови, їх семантичнівідтінки:без- відсутність чогось; не- заперечення того, що означає корінь ; пере-
1) повторення дії, діяти по-іншому;
2) більше норми, понад міру;
3) рух через щось, дія; при-
1) доповнення, приєднання;
2) неповнота дії чи якості;
3) розміщення біля чогось; пре- збільшеної, високої якості; над-
1) розташування зверху над чимось;
2) неповнота дії або ознаки;
3) більше норми, більше значного рівня; під- (піді-)
1) здійснення дії внизу, під чимось;
2) розташування під чимось, біля чогось;
3) наближення до чогось;
4) частковість дії, нижчий розряд; з- (зі-, із-, с-)
1) сполучення, завершеність дії;
2) відокремлення, роз’єднання; від- роз’єднання, рух від чогось, відновлення; до- доповнення, збільшення чогось, завершеність дії; за- початок і завершеність дії; на- здійснення дії зверху, її завершеність.
В українській мові понад 100 префіксів, серед них близько 20– запозичені, які використовують переважно в іменниках, прикметниках і рідко вдієсловах.
Суфікс (лат. suffixus – прикріплений) – афікс, що розташований услові після кореня або іншого суфікса перед закінченням, іншим суфіксом чи в кінціслова і надає йому нового значення або відтінку. Термін уперше вжитий в українськомумовознавстві П.Залозним (1906). У цьому ж значенні вживався також термін«наросток» [16, 618]. На відміну від префіксів і постфіксів, суфікс приєднуютьпереважно до твірної основи, а не до слова. Суфікс може бути маркером кінцялексичної основи (зеленкуватий) і кінця слова (швидко).
Суфікси закріплюються за певними частинами мови. Виділяютьсясуфікси іменникові (-ець-, -ан-, -чан-, -ик-, -енк-, -ук-, -чук-, -ак-, -іст-,-ізм-, -ок- тощо), прикметникові (-н-, -ськ-, -уват-, -ов-, -ян-),дієслівні ( -ну-ти, -ича-ти, -ти, -іва-ти, -ва-ти), прислівникові ( -о,-е, -ичі, -ом, -и). Той самий суфікс не утворює слів різних частин мови.Значення суфіксів надзвичайно багаті і різноманітні. Вони можуть передаватизначення належності (динамівець), абстрактності (секретність),експресивності (дівчинонько, дідище), надають певного стилістичногозабарвлення, позначають жіночий рід, опредмечену дію (горіння, штормище).Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють формитого самого слова.
Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівнянняприкметників та прислівників, дієприкметників: стрибати – стрибнути,низький – нижчий, коротко – коротше, зробити – зроблений.
У складі слова може бути декілька суфіксів, кожен із якихдодається уже до попереднього суфікса і змінює значення слова: слово, слов-ник,словник-ар, словникар-ство. Крім цього, у лексемі з кількомасуфіксами лише останній (кінцевий) вказує на тучастину мови, до якої належить слово [5, 30]. Якщо у слові кілька суфіксів, тоостанній із них несе на собі словотвірне значення і виражає нове лексичнезначення, тому його називають дериватором або формантом слова чи основи: услові цвіркунець три суфікси (-к-, -ун-, -ець-), з яких формантом(дериватором) є суфікс -ець-, тому що він виражає словотвірне і лексичнезначення цього слова (маленький цвіркун).
За характером словотвірного значення і функції суфіксиподіляються на мутаційні, транспозиційні і модифікаційні.
Суфікси, які видозмінюють значення твірного слова, надаючийому додаткових відтінків, належать до модифікаційних: яблуко > яблуч-к-о,великий > вечич-езн-ий.
Якщо суфікс приєднаний до твірної основи, надає слову новогопоняття, він належить до мутаційних: тесати > тес-ак, так >так-а-ти.
Суфікси, що не змінюють лексичного значення твірного слова(іноді лиш звужуючи його) і переводять його з однієї частини мови до іншої,називають транспозиційними (транскатегоріальними): читати > чита-нн-я,короткозорий > короткозор-ість.
В українській мові один і той самий суфікс може виконувати неодну, а кілька функцій: -к-а – мутаційна: ватяний – ватянка, транспозиційна:підтримати – підтримка, модифікаційна: п’яниця – п’яничка; -ик-– мутаційна: взуття – взуттьовик, модифікаційна:кінь – коник.
У відмінюваних словах суфікси і флексії взаємопов'язані. Суфікси спільно іззакінченням утворюють похідні слова. Суфікси, як і закінчення, часткововиражають також граматичне значення слова, тому вони мають лексико-граматичнусемантику (суфікси –ець-, -ин-, -ар- виражають граматичне значеннячоловічого роду). Крім того, суфікси формують систему словозміни, її парадигми,зумовлюють характер і систему флексій: суфікс -б- у віддієслівнихабстрактних іменниках зумовлює флексію -а (боротьба), суфікси –ич-,-ик-,
-ак-, -ар- у назвах осіб і конкретних предметів — нульову флексіюу Н. в. і флексію -а — у Р. в. і т. ін.
Закінчення, в свою чергу, зумовлюють певні особливості усуфіксах. Суміжність з флексією регулює ступінь абстракції суфіксів. З одногобоку, ступінь абстракції у суфіксів порівняно з префіксами підвищується черезсусідство з більш абстрактними морфемами, якими є флексії. З другого боку,флексії конкретизують лексико-граматичне значення або високоабстрактних, абонеоднозначних суфіксів. Визначити однозначно сематику суфіксів -к-,
-ист-, -ськ- без закінчення не можна. Лишезакінчення виявляють і диференціюють їхнє значення: 1) суфікс -к- іззакінченням -а (-к-а) може означати іменник жіночого роду Н. в. іззначенням особи, предмета (учителька, лапка), а із закінченням -и- абоР. в. однини (учительки, лапки), або Н. в. множини (учительки,лапки); 2) суфікси -ист-, -ськ- з нульовим закінченням — іменникчоловічого роду у Н. в. (домбрист, Курськ), а із закінченням -ий-прикметникчоловічого роду (м'ясистий, курський).
Суфікси, які виступають у ролі словотворчого засобу в межахтієї самої частини мови, що й твірне слово, є внутрішньокатегоріальними: довг-ий> довж-енн-ий, довж-елезн-ий, білий > біл-ісіньк-ий;а ті, що є словотворчим засобом похідних слів, належних до іншої частинимови порівняно з твірним, – міжкатегоріальними: сірий > сір-к-о,синій > син-и-ти (останні здебільшого здатні виконувати роль івнутрішньокатегоріальних).
Суфіксам властивий широкий діапазон варіювання. У межах тогосамого суфікса відбуваються чергування або випадіння голосних (дар-м-а> дар-ем-н-ий), приголосних (див-ак > див-аць-к-ий,пт-ах > пт-ас-тв-о), накладання кінця кореня іпочатку суфікса (сік-ти > сік-ач і чит-а-ти >чит-(а)-ач). Варіанти суфіксів приєднуються переважно допевних основ, що відрізняються кінцевими фонемами або їхніми сполуками [16, 618].
За відношенням до морфологічних явищ суфікси поділяються наусічувані та усікаючі. Усічувані –це такі суфікси у складі твірного слова, яків процесі творення похідного слова усікаються (випадають) і не входять до йогоскладу: суфікси –ти (читати, читач – усічуваний суфікс–ти), -к-а (Варварівка – варварівський – усічуваний суфікс-к-), -ськ-ий(ялтинський – ялтинці – усічуваний суфікс-ськ-). Усікаючі – цетвірні суфікси, які при творенні похідних витискають (усікають) в основікінцевий звук чи морфему, що заважають поєднанню твірних елементів: суфікси –б-а(ворожити – ворожба), -ан-ий (цитувати – цитований), -ун (кричати – кричун)[13, 28].
Суфіксам притаманний високий ступінь полісемії та омонімії. Порядз моносемантичними суфіксами (-оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-) існуютьполісемантичні (-ач-, -ик-, -иц-, -к-). Багатозначність семантики тогосамого суфікса зумовлена сполучуваністю з основами, співвідносними зі словамирізних значень. Омонімічні суфікси мають різні значення, що не виводяться однез одного.
Є суфікси первинні (-н-, -ик-) і вторинні, що виникливнаслідок злиття кількох суфіксів в один: -ник-, -льник-, -івник-,наприклад, друж-ин-а – друж-ин-н-ий – друж-ин-н-икі хабар – хабар-ник; ліч-и-льн-ик ібомб-о-мет-а-льн-ик[16,618].
Також є суфікси продуктивні, з допомогою яких утворюютьсянові слова: -и- примісячитися, -лив- мінливий, -ен- лосеня; непродуктивні,засвідчені лише в небагатьох словах: -анич- керманич, -знь- приязнь. Здебільшогопродуктивні суфікси належать до активних. Вони оформляють серії слів, охоплюючизначну кількість одиниць словника мови. До них належать, наприклад: -ав-(-яв-) – кривавий, млявий, -ар- (-яр-) – димар, лікар, -ств- – вівчарство,-ість- –молодість. Непродуктивні суфікси належать до непоширених, серед нихтрапляються одиничні морфеми, засвідчені поодинокими прикладами: -ух- (пастух),-ад- (попадя). Крім того, один і той самий суфікс у різних стилях чи сферахфункціонування може мати різний ступінь продуктивності. Наприклад, суфікс –тельу книжній сфері вживання є малопродуктивним, а в розмовній – непродуктивним;суфікс –ат із значенням обєкта дії (концентрат), речовини (конденсат),документа(атестат), організації (синдикат), абстрактногопоняття (патронат) продуктивний у науково-технічній термінології інепродуктивний у розмовно-діловому мовленні.
Суфікси класифікують також як живі й мертві. Перші вільновиділяють у слові при синхронному аналізі, бо вони серійно повторюються убагатьох одиницях: гав-к-а-ти, ме-к-а-ти,няв-к-а-ти. Мертві суфікси виявляють у слові лишевнаслідок етимологічного аналізу: бло-х-а, му-х-а, жи-р,ми-р.
Суфікси спричиняють у структурі твірного слова різноманітніморфологічні зміни: 1) змінюють місце наголосу (Ки́їв – кия́ни);2) зумовлюють усічення основи (Аджамка – аджамський); 3) зумовлюютьчергування (рука – ручний); 4) сприяють нарощенню твірної основи (кіно– кінош-ник) [13, 29].
Суфікси утворюються на базі:
1) повнозначних слів і їхніх форм шляхом редукції і втратиосновних своїх функцій: суфікс (чи постфікс) -сяу словахтипу купатися — це знахідний відмінок зворотного займенника собі; суфікс-текау словах бібліотека, картотека, фонотека,дискотека — це колишній іменник із значенням «склад»,«сховище», «папка», «портфель»; суфікс -дрому словах іподром, танкодром, космодром — це грецьке dromos із значенням «місце длябігу»;
2) інших коренів складних слів: -вод(вівцевод, чаєвод, рибовод), -від (хвилевід, водовід, родовід, чистовід,сечовід), -фон (телефон, диктофон, ксилофон,
таксофон), -надцять (дванадцять, тринадцять) тощо;
3) генетично іменникових закінчень у прислівниках: -ом(смерком, попасом,ходором),-цем (бігцем, тюпцем, хильцем),-ком(тишком, біжком);
4) інших суфіксів шляхом нарощення у препозиції додатковихзвуків за рахунок кінцевих звуків твірної основи: -ан-и, -чан-и, -ик,-чик, -ук, -чук(полтавчани, щасливчик, Іванчук);
5) кінцевих звуків запозичених слів шляхом набуттясловотвірних функцій, наприклад: слово глобус, що в латинській мові маєкорінь глоб- і закінчення чоловічого роду -ус, запозиченеукраїнською мовою як непохідний іменник, в якому звукосполука ус єчастиною кореня; на її базі в українській мові сформувався суфікс –ус-(порівняємо глобус — глобальний — глобулярний), за допомогою якогоутворюються похідні слова від питомих слів (свинтус); слово пленум поділяєтьсяна корінь плен- і суфікс -ум (пленарний) і інші [13, 28].
Групи суфіксів за значенням
Суфікси
Приклади Суфікси, що утворюють слова з новим значенням
Іменникові
Прикметникові
Дієслівні
-ак-, -ок-, -к-, -ар-,-ер-,
-ир-, -ик-, -анин-
(янин-), -увач-, -ств-,
-ість, -изм (-ізм),
-тель, -ин- та ін.;
-ав-, -ан- (-ян-), -ист-,
-уч-, -ськ- та ін.;
-а-, -и-, -і-, -ува-
(-юва-) тощо.
Дивак, дідок, чистка, кобзар, білетер, командир, коник, кримчанин, селянство, учитель, радість, оптимізм.
Ласкавий, вільшаний, дерев’яний, норовистий, пекучий, сільський, батьків.
Писати, морозити, хворіти, вигукувати, малювати. Суфікси, що утворюють слова з додатковим відтінком емоційно-оцінного характеру
-ок-, -ик-, -очок-,
-ечок-, -оньк-, -еньк-,
-есеньк-, -усіньк-,
-ісіньк-, -юсіньк-;
-иськ-, -ищ-, -ущ-, -ук-, -ур- (-юр-), -чук- тощо.
Лісок, возик, куточок, бережечок, берізонька, пшениченька, малесенька, гарнісінький, чистісінька;
загребущий, писарчук, чабанчук, басюра. Суфікси, що утворюють форми слів
-ш-, -іш-, -ши-, -вши-,
-ачи- (-ячи-), -учи-
(-ючи-). Далекий – дальший, білий – біліший, виписавши, бачачи, роблячи, пишучи.
У слові може бути кілька суфіксів: дівч-ин-оньк-а,майстер-н-ість, пек-уч-еньк-ий, праць-овит-ість.
В українській мові близько 400 суфіксів та їхніх варіантів.Понад 20 з них запозичено з інших мов.
1.2 Етапи формування граматичнихпонять «префікс» і «суфікс» у початкових класах
Граматичні поняття формуються не одразу. Одні граматичніпоняття засвоюються учнями за кілька уроків (наприклад, поняття про корінь,префікс чи суфікс), інші – формуються протягом усього періоду навчання впочатковій школі (іменник, прикметник та ін.). Граматичні поняття формуютьсявнаслідок тривалої роботи над відповідним мовним матеріалом, запропонованимучителем відповідно до програми навчання у початковій школі.
Ця робота довготривала, системна та послідовна. Граматичніпоняття можна засвоїти, лише спираючись на логічну роботу мислення. Для того,щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учням потрібно опанувати прийомирозумової діяльності, за допомогою яких досягається виявлення, вичленування іоб’єднання істотних ознак об’єктів, що вивчаються.
«Поняття – це цілісна сукупність суджень, в якій щось стверджуєтьсяпро відмінні риси об’єкта, що вивчається. Поняття – думка, в якійвідображаються загальні, істотні та відмінні ознаки предметів та явищреальності» [31, 31].
Поняття зовнішньо виражається у слові, яке є носієм поняття.Для позначення понять може бути використано не лише слово, але й словосполучення: «частинимови», «другорядні члени речення» тощо. Слова і словосполучення, що позначаютьнаукові поняття, називаються термінами. Потрібно мати на увазі, що не кожнеслово означає поняття: так, наприклад, прізвища людей, будучи словами, неозначають поняття, оскільки не містять у собі узагальнення.
М. Львов вважав, що процес формування граматичних понять умовноподіляють на чотири етапи.
Перший (підготовчий) етап формування граматичних понятьполягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Виконаннямтаких розумових операцій, як аналіз і синтез на цьому етапі учні абстрагуютьвід лексичного значення слів і виділяють граматичні ознаки, типові для даногомовного явища. Зокрема, для формування поняття «частини слова» слід розвивати вдітей уміння абстрагувати від конкретного лексичного значення слова і визначатийого відтінки та граматичні форми, розуміти, за допомогою якої частини словаутворилось нове слово чи його форма (за допомогою закінчення, префікса,суфікса, чи префікса і суфікса одночасно, а може, і навіть за допомогоюдекількох префіксів чи суфіксів). З цією метою вчитель знайомить учнів з тим,що слово несе в собі певне значення і головним його носієм є корінь, вивчаютьсяпоняття споріднені (спільнокореневі) слова та форми одного і того ж слова.
Другий етап формування граматичних понять полягає в узагальненні істотнихознак, встановленні зв’язків між ними та у введенні терміна, виведенняозначення поняття (чи повідомлення його учням у готовому вигляді), складаннясхем, моделей тощо. Виведення означення здебільшого полягає в підведенніпоняття, що формується, під найближчий рід (родове поняття) та у виділеннідекількох найважливіших ознак, наприклад:Суфікс – це частина слова (найближчий рід); стоїть після кореня; служить для творення нових слів; відмінні ознаки вносить у слово нове значення.
Після того, як учні навчилися, наприклад, визначати групуспоріднених слів і спільну частину в них, що є головним носієм лексичного значення,уводиться спеціальний термін «корінь слова».
Однак слід пам’ятати, що оволодіння поняттям на цьому етапіполягає не лише в заучуванні слова-терміна.Відомо, що учні, які легко визначають корінь слова як спільну частинуспоріднених слів, називають спорідненими і слова з однаковою за звуковимоформленням частиною. Тому й потрапляють до споріднених слів слова зомонімічними коренями (вода, водити), а слова рік, річниця, роковини учні невважають однокореневими, оскільки у корені слова відбувається чергування, що єхарактерним в українській мові.
Термін учні запам’ятали, а поняття у них не склалося.Безумовно, засвоєння терміна полегшує оперування граматичним поняттям.Своєчасне ознайомлення учнів з терміном веде до швидкого виділення, уточнення іміцного засвоєння поняття, але вводити термін потрібно після того, як учніусвідомлять його значення на конкретному матеріалі, тобто під час виконаннявправ різноманітного рівня складності, різного типу.
На цьому етапі влучно звучать поетичні рядки Дмитра Павличка,в яких висловлено таку ж думку про найголовніше у вивченні правила – його розуміння,можливість застосовувати в повсякденному житті:
Є у кожного свій хист
Просим учнів, до зубріння звичних:
ви не бійтесь правил граматичних.
Є у кожного до мови хист, –
не зубріть, а розумійте зміст.
Як зумієм правила ми з вами
виражати власними словами,
знань одразу збільшиться запас, –
вчитель просто не впізнає вас.
Третій етап формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознакпоняття і зв’язків між ними. Наприклад, учні усвідомили важливу ознаку поняття«префікс». Щоб визначити, чи у слові є префікс, потрібно визначити корінь, дібравшидо нього споріднені слова, а потім з’ясувати, чи є ще перед коренем якасьчастина слова, якщо ж є, то це префікс; необхідно визначити, скільки префіксіву слові. У цьому випадку звертається увага на такі поняття, як спільнокореневі(споріднені) слова, корінь слова.
Четвертий етап формування граматичних понять полягає в конкретизаціївивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичногозастосування одержаних знань. Відбувається подальше поглиблення поняття,впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища, що лежать в основіпоняття, яке формується; цей етап не має кінця, не може бути завершеним,оскільки явище невичерпне, у ньому можуть бути відкриті нові грані, новівластивості. Однак у шкільному курсі кількість нових властивостей виучуваногопоняття завжди обмежена.
Про ступінь засвоєння понять учитель робить висновок ізвідповідей дітей, у тому числі і з того, як діти запам’ятали визначення чиправило. Однак відповіді не завжди відбивають справжній стан речей. Відомінепоодинокі випадки, коли діти знають визначення понять, але не вміютьзастосовувати свої знання на практиці. Тому більш надійним та переконливимприйомом перевірки знань учнів є виконання ними самостійних робіт, наприклад,граматичного розбору, групування слів за певною ознакою, виконаннянестандартних вправ, які вимагають неординарного підходу виконання того чиіншого завдання.
З морфемноюбудовою слова і великими можливостями творення слів за допомогою суфіксів і префіксівдіти знайомляться вже в 2-4 класах.
Другокласникинавчаються добирати й утворювати споріднені слова, визначати в них спільнучастину, тобто корінь слова.
У 3 класі учнівизначають у слові всі його значущі частини: префікс, корінь, суфікс,закінчення. Роль кожної з морфем і зв'язок між ними школярі усвідомлюють упроцесі розбору конкретних слів. Вони виконують вправи на добір, а також натворення однокореневих слів за допомогою префіксів і суфіксів. Вивчення кореняслова пов'язується з засвоєнням вимови і правопису дзвінких і глухихприголосних у коренях слів. Ознайомлення з префіксами здійснюється впротиставленні з засвоєнням роздільного написання прийменників. Учні вивчаютьуживання апострофа після префіксів перед буквами я, ю, є, ї, правописпрефіксів роз-, без-, з- (с-).
Знання проморфемну будову слова узагальнюються в 4 класі під час вивчення частин мови.Учнів навчають знаходити відмінкові та особові закінчення слів, знайомлять зправилами правопису закінчень, допомагають усвідомити роль їх для зв'язку сліву словосполученні й реченні.
У цьому ж класіпоглиблюються знання про значущі частини слова, вивчається чергування звуків укоренях слів. Членування слів за морфемною будовою пов'язується з формуваннямміцних навичок практично використовувати ті орфографічні правила, що регулюютьправопис коренів і префіксів. Вивчення морфеми підготовляє школярів доусвідомлення морфологічного способу творення слів, сприяє розвитку логічногомислення учнів, збагаченню їхнього словника, піднесенню культури мовлення.
Із поняттями «префікс», «суфікс» учні ознайомлюються в 3-му класі. Вониспостерігають за словотворчою роллю префіксів і суфіксів, утворюють слова знайуживанішими префіксами та суфіксами і складають словосполучення та речення,з’ясовують значення слів із різними префіксами, суфіксами, розглядають їхнаписання.
Поняття «префікс» та «суфікс» дітям можна подавати для вивченняодночасно. Чому одночасно? Тому що, по-перше, це частини слова, за допомогоюяких утворюються нові слова. У цьому їх змістовна роль та схожість: ліс –лісник; лісок – перелісок. По-друге, і суфікс, і префікс служать також дляутворення форм одного і того ж слова: читати – прочитати, читати – читай.
Однак є і відмінності: префікс стоїть перед коренем, а суфікс – післянього.
Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частинислова:
— префікси утворюють нові слова (внук — правнук) або словаз новими відтінками значень (добрий — предобрий);
— префікс стоїть перед коренем.
Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому щодля цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крімтого, порівнюючи однокореневі дієслова без префікса і з префіксом, учні кращеможуть зрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти — присісти,читати — прочитати).
Однак, щоб в учнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему,яка вживається тільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частинимови: іменник (друг — недруг, дід — прадід), прикметники (чудовий— пречудовий).
Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, асловосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхавдо Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учнямкраще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс іприйменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відпливвід берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.
Після того, як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів,відбувається узагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні,формулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем інадає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичнепозначення .
У 2—4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і невивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Однак їм потрібно усвідомити, щозначення префіксів в тому, що вони не механічно приєднуються до слів, авпливають на їх лексичне значення.
Слід зазначити, що лексична робота (вправи з синонімічними, антонімічнимирядами слів, з багатозначними словами, омонімами, паронімами) спирається назнання дітьми специфічних ознак морфем, зокрема, їх значущості. Саме тому науроках опрацювання розділу «Будова слова» класовод має постійно дбати про те,щоб вихованці усвідомили залежність між лексичним значенням похідного слова таякісним складом морфем.
Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані напорівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовленанаявністю префікса; на порівняння одного й того ж префікса в різних словах; наутворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:
— порівняйте слова їхати — приїхати, співати — проспівати; поясніть,що в них спільного і чим вони відрізняються;
— доберіть кілька слів із одним і тим же префіксом (ви-, за- таін.);
— виділіть префікси у словах: пришити, прийти, присісти; пояснітьзначення слів;
— доберіть антоніми до слів: вийти, занести і под.
У початкових класах під час вивчення префіксів звертається увага направопис префіксів роз-, без-, з-, с-, пре-, при-; вживання апострофапісля префіксів, які закінчуються на приголосний, перед коренем, якийпочинається з букв я, ю, є, ї. При цьому виводяться правила, дотриманняяких обов’язкове.
Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення —навчання учнів правильного вживання цієї морфеми у мовленні.
Для результативного вивчення суфіксів необхідно визначити для дітей рольцієї частини у словах. Учні мають усвідомити, що:
· суфікс —це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;
· суфікс —це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує наступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);
· суфіксзавжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, тосуфікс стоїть після кореня;
· у словіможе бути не один суфікс, а й два чи три.
У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значеннямпестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родомзаняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживанішихпредметів побуту.
Робота над засвоєнням поняття суфікс починається зі з'ясування значеннязменшено-пестливих суфіксів.
/>/>При першому знайомстві з поняттям«суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметнунаочність або малюнки, педагог спрямовує школярів від порівняння предметів удійсності до порівняння слів — назв цих предметів. Наприклад, учитель показуєзображення великого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького.Діти роблять висновок, що поняття «малий» може передати не тільки слово малий,а й частинка слова:
/>/>-ець-(прапор — прапорець), -ок- (гриб — грибок).
Школярі усвідомлюють, що нові слова (прапорець, грибок) утворилисясаме за допомогою суфікса, приєднаного до кореня.
У подальшому вчитель знайомить учнів із терміном «суфікс» та йогосхематичним зображенням .
На наступному етапі розширюється уявлення школярів про словотворчу рольсуфіксів. Так, діти на основі порівняння однокореневих слів (сир — сирник,чай — чайник, трактор — тракторист, телята — телятниця) переконуються втому, що за допомогою суфіксів утворюються слова — назви предметів побуту чизанять людей. При цьому слід звертати увагу на те, що нове слово утворилося відіншого за допомогою суфікса, який завжди стоїть після кореня.
/>/>/>/>/>/>/>/>Усвідомити роль суфікса в словідопомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовою слів на зразок друг-дружокі друг — недруг дає змогу зробити такий висновок: і префікс, ісуфікс служать для утворення слів, але префікс стоїть перед коренем, а суфікс —після нього.
Зрозуміти роль суфікса в слові допоможе також його порівняння ззакінченням. І суфікс, і закінчення можуть стояти після кореня, але суфіксзмінює значення слова, а закінчення змінює тільки форму слова, значення ж словапри цьому не міняється.
Отже, саме за такою послідовністю (аналіз мовного матеріалу з метоювиділення істотних ознак поняття; узагальнення істотних ознак, встановленнязв’язків між ними та введення терміна, виведення означення поняття, складаннясхем, моделей; уточнення суті ознак поняття і зв’язків між ними; конкретизаціявивченого поняття завдяки виконанню вправ, подальше поглиблення поняття,впізнавання та визначення нових ознак, властивостей явища) формуютьсяграматичні поняття «префікс» і «суфікс» у початковій школі.
Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не лише насамостійний розбір слова за будовою, але й на збагачення словникового запасуучнів, правильне вживання слів у мовленні, написання їх у відповідності знормами української мови. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати зелементами словотворчого аналізу, спостереженнями над значенням префіксів ісуфіксів.
Розділ ІІ. Методичне забезпеченнявивчення префікса і суфікса у початковій школі
2.1 Відбір та організація навчальногоматеріалу до вивчення тем «Префікс» і «Суфікс»
Тема «Будова слова» як самостійна починає вивчатися у 2 класіі закінчується в 3класі. Вона складається з таких основних етапів:
1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинамислова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі спорідненихслів і побудові речень (2 клас).
2. Ознайомлення із специфікою і роллю морфем (корінь,префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спорідненими) словами (3 клас).
3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова,які пов’язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 класи)[33, 151].
Як уже зазначалось, вивчення теми «Будова слова» має важливезначення в лінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів ізморфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичногорозширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриттялексичного значення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться ізсловотворчими засобами. Усе це сприяє розвиткові точного і образного мислення.
Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналізслова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма,адже вивчення цієї теми пов’язане із засвоєнням найважливіших чергуваньукраїнської мови /о, е/ з /і/, /г, к, х/ з /ж, ч, ш/ та /з΄, ц΄, с΄/,правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (кігті,легкий, боротьба), а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.
Засвоєння теми «Будова слова» впливає на виховання інтересудо української мови.
Вивчення цієї теми викликає в учнів певні труднощі. Вони пов’язаніз тим, що діти:
ü аналізуючислова, враховують лише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і незамислюються над значенням слів (вода і водити);
ü враховуючисемантику слова, його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформленняоднокореневих слів, а тому помилково вважають однокореневими слова парк ісад (місце, де ростуть дерева);
ü невраховують того, що в коренях слів можливе чергування звуків (сніг – сніжок);
ü нерозрізняють однокореневих слів і форм одного й того самого слова (білий, білитиібілий, білого);
ü «склеюють»корінь із префіксом (наприклад, якщо для виділення кореня в слові заспівдоберуть споріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникаєбажання помилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж іншихслів: співати, спів, співак – корінь буде виділено правильно);
ü «склеюють»корінь із суфіксом (наприклад, аналізуючи слово робітник, учні можутьдібрати споріднені слова робота, заробіток, робітничий і визначитикорінь робот – робіт, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконуєучнів у тому, що–от-, -іт- – суфікси, а не частини кореня);
ü «склеюють»між собою суфікси (наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс–енятк- або –ятк-, насправді ж тут три суфікси – -ен-, -ят-,-к-);
ü «склеюють»суфікс і закінчення (наприклад, у слові казка визначають як суфікс –ка).
Отже, вивчаючиморфемну будову слова, учитель повинен приділити належну увагу попередженню цихтипових учнівських помилок.
Таким чином, доцільно якомога ретельніше добирати методи таприйоми; до проведення кожного уроку підбирати цікавий матеріал, використовуючипри цьому так вподобані дітьми казки, прислів’я, загадки, ігри, змагання тощо.
На сьогодні в арсеналі вчителя початкових класів чималоефективних засобів активізації навчання. Треба лише їх уміло застосовувати,враховуючи мету уроку, характер матеріалу, рівень підготовки учнів і власніможливості.
Вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення іззначенням морфем, а й забезпечуєправильне користування ними в усному і писемному мовленні, зокрема сприяєпрактичному засвоєнню самого процесу словотворення. Цій меті підпорядковуютьсятакі типи вправ:
І. На спостереження за роллю морфем у слові:
― розберіть подані слова за будовою, поясніть, якачастина другого слова змінила його значення (дуб – дубок, писати –переписати);
― порівняйте слова пенсіонер – пенсіонерка,поясніть, як утворилося друге слово;
― поясніть, від якої частини мови утворилося другеслово, якою частиною мови воно є, як утворилося (ліс – лісовий, синій –синька).
ІІ. На заміну морфем у слові:
― у поданих словах замініть суфікс –ик суфіксом –ищ(котик, хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?
― у словах вийти, роз’єднати замініть префіксіншим, щоб вийшло слово з протилежним значенням.
ІІІ. На добір слів:
― доберіть слова за поданими схемами:/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/>/>/>/> ,, .
― доберіть до слова білизна однокореневі слова,які б належали до різних частин мови, поясніть, як вони утворилися;
― у слові книжка знайдіть суфікс, доберіть щекілька слів із цим самим суфіксом, поясніть значення утворених слів;
― у слові перебігти визначте префікс, доберітьще кілька слів із цим самим префіксом, поясніть значення утворених слів.
ІV. На утворення слів:
― утворіть від поданих іменників прикметники (учитель,трактор, рука);
― утворіть від поданих дієслів іменники за зразком читати– читання (малювати – ..., лежати – ...);
― утворіть дієслова, ставлячи замість крапок дібраніпрефікси
/> пере
… →ходити
...
…
На нашу думку, крім вправ, вміщених у підручнику, можнаподати й інші. Розв’язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості,спонукатиме школярів повторювати вивчене, зазирати до словника.
Більшість слів в українській мові багатозначні, омонімічні.Школярі часто бачать їх у книжках, самі використовують у мовленні. Щобправильно виділити корінь слова, потрібно перш за все з’ясувати його лексичнезначення у певному контексті. Тому на уроках доцільно використовувати й такізавдання, щоб учні міркували про лексичне значення окремих слів.
Також на уроках можна використовувати цікаву граматику,загадки, прислів’я, приказки. Це теж послужить збагаченню словника учнів. Таківправи доцільно подавати в кінці уроку, коли школярі вже втомилися. Цепожвавить роботу, зацікавить їх.
алі у нашій роботі пропонуємо вправи для самостійної,індивідуальної та групової роботи. Також серед вправ є тексти, які маютьприродниче спрямування і дають змогу здійснювати екологічне виховання на урокахукраїнської мови. Віршовані тексти допоможуть дітям зрозуміти красу, багатствоукраїнської мови, її виразність, чарівність рідної природи.
Запропоновані нами завдання можна використати під часвивчення префіксів і суфіксів у 3-4 класах.
Наведемо приклад казки, яку учні із зацікавленнямслухатимуть, із якої вони дізнаються, який великий світ слів, зустрінуться зновими для них поняттями, термінами, у них виникне інтерес, що ж це зачасточки, які змогли побудувати такий великий замок.
Цю лінгвістичну казку можна навіть розказати на першому уроцівивчення розділу «Будова слова». У даному разі відбуватиметься пропедевтичненавчання, звертатиметься увага учнів на традиції та звичаї українського народу,виховуватиметься почуття необхідності дружби, підтримки, взаємодопомоги, любовідо рідної мови.
№1
Казковий замок
(Лінгвістична казка)
Жили-були собі слова. Вони змінювалися, росли, як дерева. Зкожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад.Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я.Стали люди називати милозвучну мову солов’їною.
Добре жилося словам: вони дружили, допомагали один одному.Вирішили слова побудувати величезний Замок дружби слів. На будівництвітрудились усі часточки слів: і корені, і суфікси, і префікси, і закінчення.Корені слів споруджували стіни, суфікси робили вікна, двері, а закінченнявилізли на дах будинку, щоб покрити його червоною черепицею. Префікси подавалицеглу невтомним мулярам-кореням. Дружно працювали слова. Прийшли на допомогусвоїм родичам і спільнокореневі слова.
Здавна в Україні закріпився хороший звичай: збиратися набудівництво нового будинку усім товариством, селом, вулицею. Цей звичай ународі назвали толокою.
Ось і готовий замок. У ньому будуть жити слова, які приносятьлюдям радість та добро, сподівання на вдачу.
Слова вирішили зробити новосілля і запросити в гості усіхсвоїх родичів[3, 52].
Бесіда за казкою:
1. Чомуукраїнську мову називають солов’їною, милозвучною?
2. Що новогови дізнались про традиції українського народу?
3. Якимчином, за допомогою чого словам вдалось побудувати Замок дружби слів?
4. Як вирозумієте слово толока?
5. Які новіслова-терміни ви вперше почули? Як ви думаєте, що вони означають? (вчительповідомляє, що учні на подальших уроках дізнаються, що означають слова:спільнокореневі слова, корінь, закінчення, суфікс, префікс, яке місце вонизаймають у мовознавстві, для чого служать).
№2
Пізнавальна гра «Слова-родичі»
Хід гри та завдання. Діти діляться на дві групи. Ведучийназиває слово. Усі гравці добирають спільнокореневі слова. Відповідають зодного ряду. Ведучий робить помітку, скільки слів дібрано (скільки очок будезараховано). Якщо з другого ряду хтось іще може додати слово, підносить руку,його викликають. Цьому (другому) ряду за кожне правильно додане словозаписується 2 очки. Далі ведучий називає інше слово. Відповідають на цей разгравці з другого ряду, доповнюють – з першого. За помилкове слово знімається зряду, який допустив помилку, 2 очки.
Матеріал для гри.
Ліс (лісник, лісовий, пролісок, лісок, переліски …).
Сад (садівник, садовий, садок, посадка, саджанець …).
Дуб (дубок, дубочок, дубище, дубовий, дубина …).
Казка (казочка, приказка, переказ, казати, розказати …).
Вода (водяний, підводний, водиця, водник …).
Хліб (хлібний, хлібина, хлібороб …).
Мова (розмова, мовний, розмовляти, промовець …).
Блиск (блискучий, блискотіти, блискавка …).
Коса ( косар, покоси, косити, косарка …).
Літати (літак, політ, приліт, відлітати …).
№3
Пізнавальна гра «Сходинки слів»
Хід гри і завдання. У вільні клітинки «сходинок» требавписати букви так, щоб вийшло слово з іншим значенням або нове,спільнокореневе.
Хто першим виконає завдання в одній фігурі, дістає 5 очок,другим – 4 і так далі. За помилку знімається 2 очки.
Матеріал для гри.
1. 2.
л і с л і с л і с л і с л і с л і с с а д с а д с а д с а д с а д с а д
3. 4. д у б д у б д у б д у б д у б д у б с в і т с в і т с в і т с в і т с в і т с в і т
5. 6. г р и б г р и б г р и б г р и б г р и б г р и б х л і б х л і б х л і б х л і б х л і б х л і б
1.Ліси, лісок, лісник, лісовик, лісовий, лісничий. 2. Сади, садок,садити, садочок, садівник. 3. Дуби, дубок, дубина, дубовий, дублений. 4. Світи,світає, світлий, світанок, світловий. 5. Гриби, грибок, грибний, грибів,грибників; 6.Хліби, хлібом, хлібина, хлібороб, хлібороби).
№4
Шаради
Хід гри і завдання. Ведучий читає слова і вказує, що відних треба взяти (корінь, префікс, суфікс, закінчення), гравці утворюють ізаписують нові слова.
За кожне правильно складене слово гравцеві зараховується 1 очко,за помилку знімається 2 очки.
Матеріал для гри
1. Префіксвід слова перенести, корінь від слова казка. (Переказ).
2. Коріньвід слова квітка, суфікс від слова вудочка, закінчення від слова зірка.(Квіточка).
3. Коріньвід слова риба, суфікс від слова ручки, закінчення від слова липа.(Рибка).
4. Коріньвід слова лісок, суфікс від слова зимова, закінчення від слова червоний.(Лісовий).
5. Префіксвід слова закрити, корінь від слова в'язати, суфікс від слова рибка,закінчення від слова загадки. (Зав'язки).
6. Префіксвід слова розмова, корінь від слова писати, суфікс і закінченнявід слова піонерка. (Розписка).
7. Префіксвід слова підніс, корінь від слова вода, суфікс від слова грибний,закінчення від слова білий. (Підводний).
8. Префіксвід слова залити, корінь від слова писати, суфікс від слова залізний,закінчення від слова зелена. (Записна).
9. Префіксвід слова проніс, корінь від слова лісник, суфікс від слова дубок.(Пролісок).
10. Префіксвід слова повів, корінь від слова їздити, суфікс від слова вушко,закінчення від слова рука. (Поїздка).
11. Префіксвід слова політ, корінь від слова садок, суфікс і закінчення від словарибка. (Посадка).
12. Префіксвід слова поїзд, корінь від слова радити, суфікс від слова лісник.(Порадник).
13. Префіксвід слова приїзд, корінь від слова казати, суфікс і закінченнявід слова ніжка. (Приказка).
14. Префіксвід слова вихід, корінь від слова лазити, суфікс і закінчення відслова кізка. (Вилазка).
15. Префіксвід слова роз'їзд, корінь від слова мовець, закінчення від слова липа.(Розмова).
16. Префіксвід слова збити, корінь від слова в'язка, суфікс від слова кілок.(Зв'язок).
17. Префіксвід слова завести, корінь від слова напис, суфікс і закінченнявід слова ручка. (Записка).
18. Префіксвід слова притиснути, корінь від слова кордон, суфікс від слова розвідник.(Прикордонник).
№5
Пізнавальна гра «Відгадати слово»
Обладнання. Картки, на яких записано по одному слову.
Завдання. Відгадати слово за характеристикою, яку дає ведучий.
Хід гри. Гравець, що назве слово, написане на карточці, одержує її.Якщо назве слово, що відповідає даній характеристиці, а у ведучого немає карткиз таким словом, то учневі видається чиста картка. Переможцем виходить той, хтона закінчення гри має найбільше карток.
Матеріал для гри
Характеристика
Слова для карток
Корінь лік-, суфікс –ар. Слово відповідає на питання хто? Лікар
Корінь –віт, префікс при-. Слово відповідає на питання що? Привіт
Корінь кос-, суфікс –ар. Слово відповідає на питання хто? Косар
Корінь кущ-, суфікс –ик. Слово відповідає на питання що? Кущик
Корінь голос-, суфікс –ок. Слово відповідає на питання що? Голосок
Корінь –хід, префікс ви-. Слово відповідає на питання що? Вихід
Корінь вазон-, суфікс –чик. Слово відповідає на питання що? Вазончик
Корінь –пис, префікс за-. Слово відповідає на питання що? Запис
Корінь син-, суфікс –очок. Слово відповідає на питання хто? Синочок
Корінь –літ, префікс пере-. Слово відповідає на питання що? Переліт
№6
Пізнавальна гра «Знайти префікс»
Обладнання. Картки з колами. У центрі кола написано корінь, справа івнизу суфікси чи суфікси і закінчення.
Завдання. Знайти префікси, які слід поставити вгорі і зліва по колу,щоб прочитати чотири спільнокореневі слова.
Хід гри. Переможцем вважається той, хто першим правильно виконаєзавдання.
Матеріал до гри.
ити
ити
ити
ити
ити
ити
ити
ка
ити
ити
ити
ити />/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>1. 2. 3.
ати
ати
ати
ати
ати
ати
ати
ка 4. 5.
(1.Переводити,підводити, доводити, заводити;
2.Посадка,посадити, пересадити, насадити;
3.Почистити,зачистити, вичистити, дочистити;
4.Розписка, записати,написати, дописати;
5.Перелітати,відлітати, прилітати, залітати).
№7
Пізнавальнагра «Колонки слів за будовою»
Обладнання. Набори карток. Кожен із 30карток-слів (5 груп спільнокореневих) і 8 карток-вказівок (схеми будови слова).Конверти.
Завдання. Розкласти слова в колонкивідповідно до карток-вказівок.
Хід гри. Гравці одночасно відкриваютьконверти, розкладають картки із схемами, а потім картки із словами.
Хто першийрозкладе картки, дістає 30 очок, а другий – 29 і т.д. За кожну помилку знімається2 очки.
Матеріал длягри.
/>/>/>/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
1
хід ходу вихід
ліс лісом праліс пролісок
віз везу привіз
сад садів
сніг сніги
східний виходу
лісок ліски проліски
візок візка підвезений привези
садок садовий посадка посади
сніжок сніжку засніжений
2
дуб дубом
ніс несе приніс внесок
біг бігу забіг
пиши напис
в’яжу зв’язок
дубок дубище
несений принесений занеси
бігун бігли прибігли прибіжи
писар писаний записка запису
в’язаний зв’язане зв’яже
№8
Пізнавальнагра «З одного кореня»
Обладнання. Таблиця з п’ятьма коренямислів або запис їх на дошці; письмове приладдя.
Завдання. За допомогою префіксів ісуфіксів утворити від кожного кореня якнайбільше слів і записати їх.
Хід гри. Працюють визначений час.Переможцем вважається той, хто правильно напише більше слів.
Матеріал длягри.
-дуб-, -хат-,-риб-, -квіт-, -вод-, -ліс-, -жук-, -сад-, -роб-, -стіл-, -хід-, -пис-, -літ-,-ніс-, -зелен-, -гарт-, -чист-, -мал-, -біл-.
№9
Послухайте віршик:
Клим на гору задивився,
А ведмідь не розгубився:
Підхопив два вулички
Та й помчав вздовж вулички.
1. Скажіть, які слова з однаковим написанням зустрічаються у вірші двічі?
Поміркуйте, чи однакове їх лексичне значення?
Чи будуть слова спільнокореневими?
(Вулики — спеціальна дерев'яна скринька або видовбана колода для бджіл, сім'ябджіл, рій. Вулиця — простір між двома рядами будинків для ходіння,їзди).
2. У словах задивився, розгубився, підхопив, помчав виділітьпрефікси.
№10
Послухайте текст. Оцініть вчинок Іринки. Чи правильно вона повелася?
Іринка прийшла зі школи і розповідає:
— Мамо, вчителька нам сказала, аби ми допомагали вдома! — Іодразу ж взялася до роботи: помила посуд, замела підлогу, сходила докрамниці по хліб та молоко.
А наступного дня мама допомоги чомусь не дочекалася, довелосьнагадати:
— Допоможи мені, доню.
— А сьогодні нам вчителька нічого не казала.
(Знародної творчості).
1. Скажіть, чи будуть слова допомагали і допомога спільнокореневими?Позначте у них корені.
2. У словах розповіла, сказала, сходила позначте префікси,поясніть їх правопис.
№11
Прочитайте текст. Замініть виділені слова так, щоб надати їм відтінкуласкавості, ніжності. Позначте суфікси, які допомогли утворити слова.
Ліс був мішаний. Серед столітніх дубів красувалися стрункі білокорі берези,вічнозелені ялини. Довкола тиша, щебечуть птахи, сюрчать у траві коники.
1. Поясніть, як ви розумієте лексичне значення слів білокора,вічнозелені.
2. Поміркуйте, чи доцільно перебудувати словосполучення столітні дуби навислів столітні дубочки? Чому?
№12
Поміркуйте, яка частина слова допомогла утворити інші, протилежні зазначенням. Позначте її.
Прилітати— відлітати;
виходити— заходити;
закривати— відкривати;
злітатися— розлітатися.
Поясніть правописпрефіксів з-, роз-.
№13
Прочитайте загадку в обох варіантах. Поміркуйте, де звучить краще,ніжніше. Назвіть слова із суфіксами здрібнілості, виділіть їх. Поясніть, відяких слів вони утворилися.
Я кругленька, червоненька, Я кругла, червона,
З хвостиком тоненьким. З хвостом тонким.
На городі мене рвуть На городі мене рвуть
І до столу подають. І до столу подають.
(Редиска).
№14
Про кого йдеться у цій загадці?
Прийшла вона із довгим віником,
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця).
1. Знайдіть споріднені слова. Позначте корінь. Подумайте, якогозначення надав суфікс у слові півником?
2. Виділітьпрефікси у словах прийшла, схопила, замела. Чому у слові схопила пишемопрефікс с-?
3. Чи будутьслова віник і мітла близькі за значенням?
№15
Прочитайте прислів'я. Випишіть слова з префіксами, доберіть до нихспільнокореневі. Префікси виділіть. Поясніть правопис.
1. Народ скаже – як зав’яже.
2. Літо збирає, а зима з'їдає.
Розкрийте зміст другогоприслів'я.
№16
Послухайте казку.
Жив був корінь–вод-, сам-самісінький. Надоїло йому бути одному і пішов він шукати друзів.Кого не зустріне, а в їхніх іменах є,крім частини –вод-, ще й інші: під, н, ий, ич, к, а, ій, н, а, ян…
Як звали «друзів»кореня -вод-? Чи можна їх всіх об’єднати в одну «сім'ю»?
№17
Прочитайте текст.Виділені слова запишіть так, щоб вони мали відтінок пестливості чиздрібнілості. За допомогою якої значущої частини слова ви змогли це зробити?Який текст вам більше до вподоби? Чому? Який висновок можете зробити?
Прилинулавесна до лісу
Завіталазеленоока чарівниця в ліс. Стрепенувся він, ожив, зазеленів!
З трави протягнулисяволохаті пелюстки сон-трави. Ніжні проліски підняли свої руки до сонця.Напружились гілки на вербах. Від тепла пробудилися фіалки.
Сипле красунясвої чари, а ліс загадково посміхається.
№18
У словах котик,вовчик, хвостик замініть суфікс –ик на суфікс –ищ.З
утвореними вами словамискладіть речення.
№19
Утворіть відподаних слів нові слова за допомогою суфіксів. Складіть текст на тему «Порироку».
Вітер – … Сніг– …
Холод – … Дощ– …
Сонце – … Спека– …
№20
Випишіть слова з префіксами в одну колонку. Доберіть до них протилежні зазначенням. Префікси виділіть.
Гуси пролетіли
Пролетіли знову гуси
Над долиною,
Над туманом сивовусим,
Над калиною.
Пролетіли сумовито
Над озимкою,
Понесли на крилах літо
Невидимкою.
(П. Сингаївський)
№21
Відшукайте у тексті слова з префіксами, випишіть їх, префікси виділітьпозначкою. Усно придумайте по 2—3 слова з такими ж префіксами. До якої частинимови належать ці слова?
Осінь
Осінь обтрусила
Яблука доспілі —
Відпочить присіла
На пеньочку в лісі.
Поправля хустинку
Стомлено рукою,
А гриби з торбинки
Сипляться додолу.
(А. Коваль)
№22
У виділених словах знайдіть суфікс. Скажіть, де він стоїть (щодо кореня)і для чого вживається. Доберіть до кожного слова по 2—3 спільнокореневих.
Лісова колиска
Стежка, озеро, стіжок —
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
(В. Скомаровський)
№23
Випишіть ізтексту назви істот, позначте у них основу та закінчення, в основі — корінь ісуфікс. Поміркуйте, якого значення надають словам суфікси.
Має очі кішечка,
Має очі песик,
Має очі Віточка,
Має очі Лесик.
Бачить кішка — мишку,
Бачить песик — кішку,
Бачить Лесик Віточку,
Що тримає квіточку.
(І. Січовик)
№24
/>Випишіть париспільнокореневих слів, виділіть у них корінь і суфікс. За допомогою якихсуфіксів утворені слова на означення малят птахів та звірів? Що спільного условах перепелиця, телиця. Знайдіть слово, що відповідає схемі
Перепелиця
І перепеленя,
Телиця
І теля
Ішли туди,
Тепер відтіля.
№25
Випишіть спільнокореневі слова. Що вони означають? Як утворилися? Якогозначення надають їм суфікси?
Дощ на тоненьких ніжках,
В шапці своїй волохатій,
У дворі пострибавши трішки,
Постукав у віконце — до хати.
Я б віконце відчинила,
Дощика я б впустила.
Та чи дозволить мати
Гостя у вікно впускати?
(М. Шаповал)
№26
Випишіть з тексту слова з префіксами разом із залежними словами. Поставтедо них запитання. Що вони означають? Виділіть у них префікс. Як довести, що цепрефікси? До виділених слів доберіть споріднені.
Відшуміло літо
Стиглими хлібами.
На пташиних крилах
Відлетіло вдаль.
Під вікном берізка
Розпустила коси,
І летять у вирій
Сірі журавлі.
(С. Федченко)
№27
Випишіть спільнокореневі слова. Чим відрізняються слова журавлі і журавлики?Як довести, що у словах забирають, залишилось префікс за-? Знайдітьу тексті ще слова з префіксом. До якоїчастини мови вони належать?
Лелеки
Журавлі курличуть.
Забирають літо
І несуть з собою
У чужі краї.
Не спішіть,журавлики,
Гляньте —
Недогріте
Залишилось поле
В рідній стороні.
(М. Кулик)
№28
Знайдіть у тексті слова з префіксами, випишіть їх, виділіть префікси. Дослів поставте запитання. До якої частини мови вони належать?
На зеленому листі
Посміхнеться суниця,
Вишня вдягне намисто,
І достигне пшениця.
Теплий дощик проллється,
Заколоситься жито,
Вся земля засміється,
Прийде радісне… (літо).
№29
Випишіть слова, основи яких мають: 1) тільки корінь; 2) корінь і суфікс.
Снігурі
Подивіться: у дворі
В чорних шапках снігурі.
Ще й червоні фартушки
Одягли собі пташки.
Значить сніг і холоди
Наближаються сюди.
Снігурами через те
Їх тепер і ви звете.
(Г. Демченко)
№30
/>Випишіть із тексту спільнокореневіслова, виділіть у них корінь і суфікс. Знайдіть серед них такі, що відповідаютьсхемам
, .
Хвалько
Став хвалитись
Малий листок:
— Я найкращий
На весь лісок!
Брати зелені,
Я — золотий! ...
Та де не взявся
Вітровій.
Як налетів,
Як зашумів!
Нема в лісочку
Хвалька листочка.
(В.Заєць)
№31
Випишіть із тексту у ліву колонку слова зі зменшувально-пестливимзначенням, а в праву — без нього. Виділіть суфікси.
Чарівна книжечка
Маю книжечку невеличку,
В ній живе руда лисичка
Та колючий їжачок,
Та солом'яний бичок,
І зайчисько-вуханець,
І цвіркунчик-співанець.
(X. Керита)
№32
Утворіть дієслова, в яких між префіксом при- і закінченням -тистояли б чотири букви. Яку дію вони позначають?
(Пригасити, присипати,припалити, пригоріти, прикидати, прикопати, привалити).
№33
У зоопарку
На майданчикузоопарку гуляло 10 маленьких звірят. Чи не могли б ви їх назвати? Які суфіксимають їхні назви?
№34
Подані словарозставити в тому порядку, в якому розташовані їхні схеми, що наводяться нижче.
Книга,обкладинка, іграшка, розмова, одяг,дзвоник, заметіль.
Схеми:
1) Корінь +суфікс + нульове закінчення (дзвоник).
2) Префікс +корінь + суфікс + закінчення (обкладинка).
3) Префікс +корінь + суфікс + нульове закінчення (заметіль).
4) Корінь +суфікс + закінчення (іграшка).
5) Префікс +корінь + закінчення (розмова).
6) Префікс +корінь + нульове закінчення (одяг).
7) Корінь +закінчення (книга).
Якщо правильно розмістити слова, то з їхніх перших буквпрочитаєте другу половину крилатого вислову, який починається словами: Черезтерни (до зірок). Запишіть вислів повністю.
№35
Від слова йшов утворіть нові слова за допомогоюпрефіксів і пов’яжіть їх зі словами праворуч потрібними за змістомприйменниками:
При школи
Пере вулицю
Ви класу
За йшов товариша
Піді будинку
Віді стола
Обі дерева
№36
Додаючи до поданих слів префікси, утворіть антоніми.Запишіть. Виділіть префікси і поясніть значення слів. Яке значення маютьпрефікси?
Зразок: Іти: відійти – підійти.
Копати, клеїти, вести, шити, в'язати, лізти, сипати, везти,дихати, гнати, повзати.
Визначте, яке загальне значення об’єднує ці слова.
№37
До поданих слів додайте префікс з- і запишіть. Чивідбуваються зміни у вимові і написанні префікса?
1. Робити,бити, лізти, дерти, мити.
2. Кип’ятити,писати, терти, формувати, ходити.
3. Сунути,садити, цідити, чіпляти, чорніти.
№38
Прочитайте. Які помилки допущені в написанні слів? Що требазнати,
щоб не помилятися в написанні префіксів пре-, при-? Запишітьслова,
виправивши помилки.
Привеликий, придобрий, пребити, претримати, прейти.
№39
Спишіть, вставляючи пропущені букви.
Пр…будувати, пр…крити, пр…погано, пр…хитрий, пр…бути,пр…завзятий, пр…крутити, пр…мудрий, пр…погано, пр…швидшити.
№40
Прочитайте. Випишітьсуфікси, що мають приблизно однакове значення. Назвіть, яке саме значення.З’ясуйте, які почуття, настрій виражає даний текст.
Ой спи, дитя, дообіда…
Соньки-дрімки вколисоньки,
добрий розум вголовоньки,
а рісточки укісточки,
здоров’ячко усердечко,
а в роточокговорушки,
а в ніженькиходусеньки,
а в рученькиладусеньки.
(Народнатворчість)
№41
Випишіть ізтексту спільнокореневі слова парами у стовпчик. Що означають слова у лівій іправій колонці? За таким зразком самостійно доберіть назви тварин та їхніхмалят.
Хто чийсиночок
У кита синочок –
Китеня.
У слона синочок –
Слоненя.
В їжачка синочки–
Їжачатка.
(А.Кисельов)
№42
Прочитайте текст.Які слова здалися вам незвичними? Чому звірі не змогли правильно утворитислова? Як треба було сказати?
Розумнамавпочка
Гойдався надереві Ховатий!
В джунглях удав. Аберегом мавпа
Він гарний мавнастрій Зі школи ішла.
І пісню співав: Почула
— Я довгий, Йхвальків тих
Гладенький, Наглум підняла:
Лискучий, — Ха-ха,
Увесь по деревахповзучий! Він повзучий!
А в річці купався — Хи-хи,
Якраз крокодил Вінховатий!
Та й крикнув Невміють і слова,
З усіхкрокодилячих сил: Як треба, сказати!
— Я кращий – Хочя і розумна,
Зелений, Ів школі навчата,
Зубатий, Небуду ніколи
Завжди під водою такавихвалята!
(Г.Малик)
№43
Послухайте текст.Скажіть, чому саме так відповіла бабуся: «Мені ніколи».
Бабуся ісани
Ішла бабуся згори, важке несла. Коли це сани біжать. Носа вгору задерли.
-Сани, підвезіть, -попросила бабуся.
-Нам ніколи.
Збігли сани згори та й стали. Ні вперед, ні назад.
Коли це бабусяйде.
-Бабусю, поможіть, вивезіть на гору.
-Мені ніколи, -сказала бабуся. І пішла додому.
Д.Чередниченко
1.У словах несла,носа позначте корені. До кожного слова доберіть по кілька споріднених.
2. Чи будутьслова несла, носа спільнокореневими? Доведіть, що не помиляєтеся.
3. Яка різниця унаписанні слів підвезіть, вивезіть? Позначте префікси.
4. Поміркуйте,чому в слові збігли пишемо префікс з-, а в слові сказала –с-?
№44
Визначте корені йзакінчення. Випишіть підряд тільки ті слова, які мають суфікси.
Молодий,попереду, рано, навздогін, активний, перемога, цінний, малий, сухий, ясно.
Якщо ви правильновибрали слова, то з їхнії перших букв прочитаєте перше слово у висловіІ.Франка: (Праця) – то перша основа життя.
№45
У слові книжкавизначте суфікс. Доберіть ще кілька слів із цим же суфіксом. Поясніть значенняутворених слів.
№46
Спишітьрозкриваючи дужки.
(Ви)йшов(з)лісу; (з)бирати (з)городу; (з¢)їхати (з)гори; (про)читав(про)тварин; (по)садив (роз)саду; (ви0писав (з)книжки; (за)брів (у)воду.
№47
Використовуючипрефікси, утворіть антоніми. Префікси виділіть.прилітати закривати виходити злітатися віднести одягнутися виїхала з’єднати
№48
До поданих слівдоберіть близькі за значенням слова з префіксами.
Тихий — …,бесіда — …, сміливий — …, паркан — …, сумний — …, слабкий — …, жорсткий — …,барвистий — …
Зі словами кожноїпари складіть речення.
№49
Випишіть слова,що складаються:
а) тільки зкореня;
б) з кореня ізакінчення;
в)з кореня,суфікса і закінчення;
г) з префікса ікореня;
ґ) з префікса,кореня, суфікса;
д) з префікса,кореня, суфікса, закінчення;
е) з кореня ісуфікса.
Безплатний, біг,вигляд, вівчар, варений, відламок, відплата, відхил, віра, гарт, далекий, доба,запис, сміх, зелений, кора, корм, безмежний, вигріб, ґедзь, ґрунт, брат,ґрунтова, долина, дзьоб, вечірній, записка, зліт, кадр, кущ, липовий, літо,лічу, лоза, льох, льон, мир, мідь, місток, місто, безмірний, бік, вигук,глибина, буковий, грач, граченя, засівний, намір, напад, воля, ніч, нічний,нуль, нульовий, обгін, перестук, подорож, подорожник, подяка, безмісячний, бій,випас, джміль, бурячок, вірний, джмелиний, друкарка, пожежа, поклик, промова,пень, пеньок, порада, потік, примирення, примітка, безпомилковий, пташник, вал,птах, пушок, світильник, вигін, схил, схід, маляр, малюк, маленький, весна,щастя, небо, смішний, святковий, дорога, подарунок.
№50
Випишіть слова зпрефіксами.
В’язати,в’їхати, об’єкт, об’єднання, в’є, роз’єднати, п’явка, п’ятак, з’ясувати,під’їзд, з’їжджати, в’ялити, в’язка, з’явився, об’їдати, роз’їхатись, з’їзд.
№51
Випишіть в однуколонку слова з префіксом с-, у другу – з префіксом з-
Поясніть правописцих слів.
1.Збагачення,скинути, зцідити, скип’ятити, зшити, складка, зберегти, сколихнути, скоритись,звеселити, скаламутити, збудувати, скосити, скреснути, зчавити, згаснути,скотитись, скласти.
2.Злити,зшивання, зсадити, скоротити, зшкребти, зсипати, скроїти, скрутити, скусати,спаяти, змалювати, спалахнути, зрізати.
3.Спереду,зрошення, сплеснути, зростити, сповіщати, зрушити, зштовхнути, справа,стверднути, зцементувати, стримати.
4.Здивуватись,скам’яніти, скінчити, злетіти, скликати, сколоти, зчорніти, стиснути, змити,стягнути, зчепити.
5. Схлюпнути,зчистити, схилитись, зрівняти, схвалити, зсушити, сформулювати, зстрибнути,сформувати, зсутулитись, сходити.
№52
Згрупуйте слова зоднаковим префіксом. Що спільного у значенні слів кожної групи?
Премудрий,презлий, преславний, приклеїти, предобрий, приліпити, пребагатий, прищепити,прив’язати.
№53
До слів садок, яблуневий, гіллястий випишіть з текстуспоріднені.
Випишіть слова з префіксами.
Яблунька
Посадив садівник у саду дику яблуньку. Зрізав зеленуверхівку. Розколов стовбурець і увіткнув молодий пагінець від хорошої яблуні.
Захворіла яблунька. Але скоро одужала й зрослася з чужоюгілкою. П’є гілочка соки дикої яблуньки і росте швидко. Через три роки зацвілодерево білими запашними квітами. Потім пелюстки опали. На їхньому місціз’явилась зелена зав’язь. До осені виросли великі, рум’яні, солодкі яблука.
(ЗаК.Ушинським)
№54
Відгадати слова:
а) Корінь мій знаходиться в«ціні»,
Префікс дай від«оклику» мені,
Суфікс – від«лінійки» чи від «зірки»,
Разом –результати перевірки. (Оцінка)
б) Корінь з «підкладки»,
префікс з«обшивки»,
суфікс – із«косинки»,
а все разом – длякнижки. (Обкладинка)
в) Слово складається з двохчастин: перша частина – корінь слова «учитися», друга – суфікс слова «в’язень».Ціле слово – синонім слова «школяр». (Учень)
г) Слово складається з двохчастин: перша частина – корінь слова «кома», друга – префікс слова«попрацювати», третя – звук, що позначається буквою, яка стоїть в алфавітіперед У. ціле слово – назва солодкого напою з фруктів і ягід. (Компот)
№55
Розгляньте малюнок і складіть казку про лісову школу(письмово). У своїй роботі використовуйте слова з суфіксами чи префіксами.
/>
― Якіспільнокореневі слова ви вжили у казці?
Отже, робота над запропонованими завданнями під час вивченнятеми «Будова слова» потребує від учнів осмисленої діяльності, допомагає їмзбагачувати словник, пробуджує інтерес до мови, підвищує культуру мовлення. Цізавдання доцільно використовувати як під час повторення вивченого про будовуслова, так і під час опрацювання окремих тем розділу. Цей матеріал зацікавлюєучнів, спонукає до творчого пошуку. Такі вправи значно пожвавлюють процеспрактичного засвоєння рідної мови молодшими школярами, сприяють формуваннюїхньої мовної особистості.
2.2 Перевірка ефективностізапропонованої системи вправ в експериментальному дослідженні
Дослідженняпроводилось у Білявецькій загальноосвітній школі
І-ІІ ступенів набазі двох класів, з яких 4-А визначений нами як контрольний, а 4-Б –експериментальний. Кількість учнів у класах та стан успішності майже ідентичні.
Дослідженняспрямоване на перевірку ефективності використання вправ для ознайомлення учнівз будовою слова, зокрема з префіксами і суфіксами, та закріплення цьогоматеріалу. Воно носило теоретико-експериментальний характер і проводилось у дваетапи.
На І етапі булавизначена сфера дослідження, вивчалися психолого-педагогічна і методичналітература з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів,формувались завдання дослідження.
На ІІ етапірозроблялись шляхи реалізації завдань дослідження і матеріалиекспериментального дослідження, проводився експеримент з метою перевіркиефективності використання запропонованих нами вправ, продовжувалося вивченнянаукової літератури з даної теми. Основна увага була звернена на аналіз таузагальнення даних експерименту, оформлення роботи, з’ясування подальшихперспектив такого навчання.
Експериментальненавчання за запропонованою схемою здійснювалось на формуючому і перевірялося наузагальнюючому етапах дослідження.
Було розробленосистему вправ, безпосередньою метою яких є:
- ознайомленнямолодших школярів із префіксами та суфіксами як значущими частинами слова, їхроллю та словотворчою функцією;
- розширенняі уточнення словника дітей;
- правильнекористування морфемами в усному і писемному мовленні;
- вміннявизначати префікси і суфікси у словах;
- правильнавимова і правопис префіксів роз-, без-, з- (с-);
- вміннярозрізняти префікси та прийменники, правильно їх писати;
- навчитиправильно писати слова з апострофом після префіксів.
Ці уміння формувалися в результаті виконання вправ, що поданіу попередньому параграфі.
З метою одержання об’єктивної інформації про рівеньзасвоєних знань і вмінь з морфеміки і словотвору, про типові помилки ми провелиспеціальні підсумкові роботи у контрольному та експериментальному класах.Кожному учневі було запропоновано теоретичні та практичні завдання.
Теоретичні завдання вимагали відповіді на поставленізапитання.
Доповніть визначення:
1. Коріньслова – це… частина… .
2. Закінченнямназивається… .
3. Основаслова – це частина… .
4. Префіксомназивається частина слова, що стоїть ...
5. Суфікс– це частина слова, що… .
6. Споріднениминазиваються слова, що мають ..., а саме… .
Результати якісного і кількісного аналізу виконанняцього виду завдань подано в таблиці 1.
Таблиця 1.
№ п/п
Поняття
Дали правильну відповідь
Дали неправильну відповідь
Контро-льний клас (%)
Експе-римен-тальний клас (%)
Контро-льний клас (%)
Експе-римен-тальний клас (%)
1. Корінь 56 61 44 39
2. Закінчення 62 64 38 36
3. Основа 47 59 53 41
4. Префікс 48 52 52 48
5. Суфікс 51 57 49 43
6. Споріднені слова 43 58 57 42
Учнівськівідповіді показали, що учні експериментального класу правильніше доповнилизапропоновані визначення понять.
Разом з тим, убільшості школярів викликало труднощі завдання на визначення основних способівтворення слів.
Так, виділяють способитворення слів за допомогою:
Таблиця 2.
Словотворчі засоби
Контрольний клас (%)
Експериментальний
клас (%)
Префікса 33 41
Суфікса 27 41
Префікса і суфікса 24 38
Закінчення 3 11
Кореня 8 10
Шляхом додавання іншої основи
- 28
Учні контрольногоі експериментального класів також виконували практичні завдання.
Пропонуючишколярам перше з них, ми намагалися перевірити їх уміння розрізняти словоформиі спільнокореневі слова. Крім того, експеримент дозволив виявити запас морфем ітипові порушення дітьми норм творення форми слова і похідних слів.
Запишіть уперший стовпчик форми поданого слова, а в другий – спільнокореневі слова:
Писати, слово
Як свідчатьодержані дані (див. таблицю 3), 54,6% учнів 4-А класу і 65,8% учнів 4-Б класуправильно записали форми запропонованих слів. Правильно дібрали спільнокореневіслова 57,6% і 66,9% відповідно учнів контрольного і експериментального класів.
Таблиця 3.
Слово
Завдання на добір форм слова
Завдання на добір спільнокореневих слів
4-А клас
4-Б клас
4-А клас
4-Б клас
Правильно (%)
Неправиль-но (%)
Правильно (%)
Неправиль-но (%)
Правильно (%)
Неправиль-но (%)
Правильно (%)
Неправиль-но (%)
Писати 52,2 51,8 64,4 37,6 53,7 46,3 65,8 34,2
Слово 57 43 67,1 32,9 61,4 38,6 68 34
Наступне завданнязорієнтовано, по-перше, на перевірку сформованості в учнів 4-А і 4-Б класіввміння правильно розбирати слова за будовою; по-друге, на виявлення рівняусвідомленості-неусвідомленості зв’язку морфемного аналізу зі смисловимивідношеннями між похідним і мотивуючим словами.
Розберітьслова за будовою:
Безрідний,жовтуватий, ялиновий, наказ, програміст, вареник.
Найтиповішимипомилками учнів при виконанні цього завдання, є такі:
· суфіксабо його частину приєднують до кореня 34,9% учнів 4-А класу і 27,4% учнів 4-Бкласу (жовтуватий, вареник);
· членуютьсуфікси на частини 46,5% учнів 4-А класу і 38,7% учнів 4-Б класу (жовтуватий);
· суфіксабо його частину відносять до закінчення відповідно 43,3% і 35% школярів.
Мета третьогозавдання – перевірити вміння учнів контрольного і експериментального класівзіставляти, здійснювати аналітичні та синтетичні операції, класифікувати в ходісловотворчого аналізу.
Знайдітьслова з префіксами і без префіксів, запишіть їх групами:
Пофарбувати,розкидати, повзати, високий, ударити, розумний, поранений, висушений,розплести.
87,4% учнівконтрольного класу і 72,9% учнів експериментального класу, що брали участь вексперименті, включили в одну групу слова з префіксом і без нього. Як наслідокв одному ряду зі словами пофарбувати, поранений, розкидати, розплести,висушений опинилося слово розумний.
Таким чином,аналіз результатів виконання цього завдання свідчить про те, що в учнів несформовані спеціальні вміння групувати похідні слова за їх приналежністю дотієї чи іншої словотворчої моделі. Об’єднуючи в одну групу слова різних словотворчих моделей, учні звертаютьувагу лише на спільність буквених сполучень у словах, на форму слова,незважаючи на його значення.
Також протягом проведення експерименту під час уроків миподавали учням наступні види завдань:
№ п/п
Завдання
Контрольний клас
Експериментальний клас 1. На ознайомлення із значущими частинами слова. 60% 72% 2. На закріплення знань про закінчення, корінь, префікс, суфікс. 53% 62% 3. Ті, що активізують мислення учнів у роботі над значущими частинами слова. 37% 45% 4. Ті, що стимулюють пізнавальний інтерес молодших школярів. 32% 44%
/>
Як бачимо із таблиці, діаграми в експериментальному класівміння учнів відповідають необхідному рівневі. У контрольному класі ці вміннядещо нижчі.
Отже, вправи, які ми пропонували, можна використовувати науроках української мови в початкових класах.
Результати експериментального дослідження свідчать про те, щоефективність застосування даної методики очевидна, оскільки вся система вправзабезпечує істотно вищий рівень результативності і спрямована на розвитокрозумових здібностей школярів, формування орфографічних та орфоепічних навичок,розвиток творчої активності учнів.
Спостереження, зроблені на уроках української мови показують,що запропоновані нами завдання і вправи викликають інтерес, зосереджують увагуучнів, спонукають їх до міркувань, вчать придивлятися до слова, замислюватисянад його значенням, виявляти деякі суттєві особливості мовних явищ, порівнюватиїх, знаходити між ними зв'язок, робити узагальнення. Це сприяє формуваннюпізнавальних умінь, успішному засвоєнню школярами мовного матеріалу.
Висновки
Початковий курс української мови має пізнавально-практичний характер. Саме цим зумовлене існуваннядвох органічно пов'язаних між собою напрямів у його вивченні. Якщо пізнавальнийнапрям роботи передбачав засвоєння дітьми основ лінгвістичної науки, потрібнихдля розуміння ними різних мовних явищ, то практичний напрям мав на метіформування в учнів правописних і мовленнєвих умінь і навичок, створенняпередумов для усвідомлення школярами комунікативної функції мови.
Для встановлення правильного співвідношення між цими напрямами під часвивчення морфемної будови слова та елементів словотвору в початкових класахслід розглядати значущі частини слова як функціональні одиниці мовної системи,тобто такі, які виконують певні функції: творення нових слів або словоформ.
Одне з центральних місць у сучасних програмах з української мови для 1-4-хкласів відводиться вивченню молодшими школярами морфемної структури слова таелементів словотвору. Засвоєння цього матеріалу сприяє збагаченню дітей певноюсумою знань про мову, осмисленню ними закономірностей правопису, а такожрозвитку логічного мислення й мовлення школярів.
Учні засвоюють теоретичні відомості, поняття і правила з цього розділу, атакож виробляють на їх основі морфемно-аналітичні, конструктивні уміння інавички вживання споріднених слів у мовленнєвій практиці.
Під час вивчення будови слова не менш важливим є врахування принципувзаємозв'язку словотвору з іншими мовними рівнями: лексикологією, морфологією,фонетикою, синтаксисом.
Розвиток у молодших школярів пізнавальних інтересів,допитливості, спостережливості, бажання вчитися – «вічні» завдання, що їхпокликана вирішувати початкова школа. Одним із важливих засобів їх розв’язаннявчені визначають інформативність уроку, тобто використання у навчальномупроцесі інформаційно-насичених матеріалів, цікавих завдань і вправ, елементівгумору тощо.
Для успішного виконання всіх завдань розділу «Будова слова»треба добирати такі методи та прийоми, як спостереження учнів за словотворчимиявищами, самостійна робота аналітичного та синтетичного характеру, введенняпохідної лексики в синтаксичні конструкції та зв'язні висловлювання,порівняння, зіставлення, узагальнення та інші мислительні операції, виконанняяких сприятиме розвитку самостійної та творчої активності молодших школярів.
Учитель повинен створювати оптимальні умови для усвідомленнявзаємозв’язку між лексичним значенням слова та його морфемною будовою,цілеспрямовано керувати збагаченням словникового запасу, вдосконаленняморфографічних навичок. Тому для опрацювання розділу потрібно використовуватицікавий матеріал.
У дипломній роботі ми намагались навести приклади такогоцікавого матеріалу, запропонували вправи різноманітного характеру, пізнавальнізавдання, ігри.
Використовуючи цей матеріал, було проведено експериментальнедослідження. Результати засвідчили, що по-перше, запропоновану методикувивчення префіксів і суфіксів можна застосовувати на практиці, і, по-друге, щовона є ефективною.
Таким чином, подана нами система вправ і завдань, пов’язана зопрацюванням значущих частин слова, зокрема префікса та суфікса, є ефективнимзасобом розвитку розумових здібностей молодших школярів та формування їх мовнихзнань, орфографічних та орфоепічних навичок.
Список використаної літератури
1. БаліцькаН.Г. Дидактичний матеріал до вивчення теми «Будова слова» // Початкова школа. –1990. – №6. – С.20.
2. Білоусенко П.І.,Явір В.В. Проблемно-ситуативні завдання на уроках української мови.-К.: Освіта,1990. -128 с.
3. БуракГ.Ф. Слово-диво. – К.: Боривітер, 1994. – 72с.
4. ВаженінаО.Г., Ярош Г.П. Актуалізація пізнавальної діяльності на уроках української мови(Розділи «Будова слова», «Морфологія») // Початкова школа. – 1996. – №2. – С.10.
5. Вакарюк Л.,Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1999. –220с.
6. ВашуленкоМ.С. До вивчення української мови у 4 класі // Початкова школа. – 1988. – №6. –С.13.
7. ВашуленкоМ.С., Мельничайко О.І. Рідна мова. Частина перша. Підручник для 3 класу. – К.:Освіта, 2003. – 126с.
8. ВеликановН.Н. Использование перфокарт на уроках русского языка // Начальная школа. – 1986. – №5.– С.23.
9. ВільчинськаТ. Морфемний і словотвірний аналіз у школі // Дивослово. – 2005. – №5. – С.22.
10. ВолохО.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа,
1986.– 200с.
11. ГамалійА.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. – К.: Радянськашкола, 1980. – 112с.
12. ГнатюкЛ.П., Бас-Кононенко О.В. Українська мова. Особливості практичного застосування.– К.: Знання – Прес, 2006. – 259с.
13. ГорпиничВ.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія:Навчальний посібник. – К.: Вища школа,
1999.– 207с.
14. ДеркачН.І. Методичні вказівки до «Таблиць з української мови для 4 класу 4-річноїпочаткової школи» // Початкова школа. – 1993. – №2. – С.20.
15. Дика Н.Курс сучасної літературної мови. Словотвір. Морфемна структура слова //Дивослово. – 2004. – №11. – С.50-54.
16. Енциклопедія.Українська мова. – К. – Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2000.– С.342-345, 483, 618.
17. КаніщенкоА.П. Дидактичний матеріал до вивчення значущих частин слова // Початкова школа.– 1989. – №8. – С.30-35.
18. КаніщенкоА.П. Дидактичний матеріал до вивчення значущих частин слова // Початкова школа.– 1989. – №9. – С.22.
19. Кващук А.Будова слова в українській мові (у запитаннях і відповідях) // Українська моваі література в школі. – 2004. – №4. – С.65-68.
20. Кващук А.Вивчаємо словотвір // Дивослово. – 2005. – №6. –С.7.
21. Кващук А.Поняття про основу слова // Дивослово. – 1999. – №4. – С.21.
22. КовальА.П. Наглядность на уроках русского языка в начальных классах: Пособие дляучителя. – К.: Радянська школа, 1986. – 168с.
23. КононенкоП.П. та ін. Українська мова: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. – К.:Либідь, 1992. – 224с.
24. КоцюбинськаН.М., Коцюбинська А.І. Українська мова: Фонетика. Лексика. Будова слова.Словотвір. Морфологія. Синтаксис. – Харків: Країна мрій, 2004. – 72с.
25. ЛистратоваМ.С. Как я работаю над составом слова // Начальная школа. – 1988. – №3. – С.29.
26. ЛогачевськаС.П. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань // Початковашкола. – 1990. – №8. – С.33.
27. ЛукачС.П. Бесіда на уроках мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1990.– 112с.
28. ЛьвовМ.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1984. – № 2.– С.24.
29. ЛьвовМ.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1986. – № 7.– С.17.
30. ЛьвовМ.Р. Обучение орфографии в начальных классах. – Начальная школа. – 1986. – №10. – С.35.
31. ЛьвовМ.Р. Формирование грамматических понятий у младших школьников. – Начальнаяшкола. – 1981. – №11. – С.31.
32. МацькоЛ.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – К.:Либідь, 1998. – 416с.
33. Методикавикладання української мови: Навчальний посібник для педучилищ. Заред.С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – 365с.
34. Морфемнийсловник: Близько 36000 слів. Укладач Л.М.Полюга. – К.: Радянська школа, 1983. –464с.
35. ОдинцоваГ.С., Кодлюк Я.П. Цікаве мовознавство для молодших школярів: Посібник длявчителя початкових класів. – К.: Наш час, 2006. – 123с.
36. ПередрійГ.Р. Будова слова // Українська мова і література в школі. – 1991. – №1. – С.90.
37. ПотоцькаТ.Ф. Елементарний словотворчий аналіз // Початкова школа. – 1988. – №4. – С.12.
38. ПотоцькаТ.Ф. Лексична робота з розділу «Будова слова» // Початкова школа. – 1990. – №1.– С.20-24.
39. ПотоцькаТ.Ф. Система роботи над розділом «Будова слова» в початкових класах: Методичнийлист. – К.: Освіта, 1991. – 63с.
40. ПрищепаК.С., Вашуленко В.Ф. Збірник диктантів з української мови для 1-3 класів. — К.:Радянська школа, 1984. — 52 с.
41. Програмидля середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: «Початкова школа». –2006. – 432с.
42. РусанівськийВ.М., Пилипинський М.М., Єрмоленко С.Я. Українська мова. – К.: Радянська школа,1990. – 257с.
43. РоманюкЄ. У майстерні слова // Дивослово. – 2004. – №6. – С.12.
44. СавицькаВ.П., Рощина Л. Словотворча робота при вивченні теми «Будова слова» // Початковашкола. – 1990. – №10. – С.13.
45. СавченкоО.Я. Урок у початкових класах // Початкова школа. – 1995. – №4. – С.31.
46. СимоненковаЛ., Симоненкова Т. Вивчення будови слова // Українська мова і література вшколі. – 1991. – №12. – С.13-16.
47. СкуратівськийЛ.В. Пізнавальні завдання з української мови: Посібник для вчителя. – К.:Радянська школа, 1987. – 144с.
48. Сучаснаукраїнська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.:вид-во «Наукова думка», 1969. – 584с.
49. Сучаснаукраїнська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун,
Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – 400с.
50. СухомлинськийВ.О. Вибрані твори. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.ІІ. – С.445.
51. Українськамова / за ред. Дудика П.С. – К.: Вища школа, 1993. – 178с.
52. Українськамова з методикою навчання в початкових класах. Інтегрований курс / за ред. А.К.Каніщенко, Г.О. Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232с.
53. УшинськийК.Д. Про народність у громадському вихованні. – К.: Радянська школа, 1979. – С.157.