ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 11Група: 19, 13, 14 Спеціальність ЗВ, ВБДК Тема заняття: Поетична творчість І.Франка — найвище досягнення української поезії II половини XIX ст. Поезії. „Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, „Чого являєшся мені у сні?”, „Декадент”, „Розвивайся ти, високий дубе”. Мета заняття: Навчальна - Розкрити багатогранність діяльності Великого Каменяра; знати основні його твори та його роль у розвитку української літератури Виховна - Виховувати патріотичні почуття Розвиваюча - Розвивати уміння логічно мислити Вид заняття: лекція Вид лекції: вступна лекція Форма проведення заняття: Лекція з елементами бесіди Міжпредметні зв’язки: Забезпечуючі Українська література Забезпечувані
Теорія літератури, історія України Методичне забезпечення: опорні конспекти, реферати Література: Обов’язкова:
1. Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – Т. 16. – С. 7.
2. Франко З. Передмова// Франко І. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. – Львів, 2001. – С. 4.
3. Франко І. Твори в 20-ти т. – Т. 1. – С. 17.
4. Франко І. Статті і матеріали. – Зб. 5. – Львів, 1956. – С. 126.
5. Іван Франко. Документи і матеріали 1856 – 1965. – К., 1966. – С. 149.
6. Іван Франко у спогадах сучасників. – Львів. – 1956. – С. 394.
7. Франко І. Публіцистика. – К., 1963. – С. 112.
8. Ільницький М. “Все, що мав у житті…” (Повість Івана Франка “Перехресні стежки в світлі авторської особистості) // Ільницький М. У вимірах часу. – К., 1988. – С. 270. Додаткова:
1. Іван Франко. Документи і матеріали. – С. 190.
2. Басс. І., Каспрук А. Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. – С. 318 – 319.
3. Франко І. Поет зради // Франко І. Мозаїка. – С. 213. Технічні засоби навчання комп’ютер /> /> />
ХІД ЗАНЯТТЯ
франко творчість інтимналірика
1. Організаційниймомент
1.1Привітання студентів
1.2Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.
2. Ознайомленнястудентів з темою та навчальними цілями заняття
Поетичнатворчість І. Франка. Аналізувати вірші «Чого являєшся мені у сні?..», «Червонакалина, чого в лузі гнешся?», «Декадент»; поглибити знання про інтимну лірику.
3. Мотиваціянавчання. Вказується значущість теми у майбутньому житті
4. Актуалізаціяопорних знань
фронтальнеопитування
Пригадуємо теорію літератури
Цикл (грец. kyklos — коло, колесо) — декількахудожніх творів, об'єднаних жанром, темою, головними героями, єдністюавторського задуму, в поезії — настроєм, єдиним мотивом, заголовком.
Громадянська(політична) лірика — поетичні твори, присвячені актуальним проблемам суспільного життя.Провідні мотиви політичної лірики — свобода особи, народу і державної незалежності, захист прав людини,викриття антигуманногосуспільства,заклики до боротьби.
— Які вірші зараховуєте дополітичної лірики поета?
— НазвітьФранкові гімни.
1. Якийвнесок здійснив Франко у розвиток української та європейської лірики?
2. Яке значення мала збірка «З вершин та низин»?
3. Зіставте художні світиМаркіяна Шашкевича і Пантелеймона Куліша з поезією Франка. Що їх об'єднує? Щонового вніс у проблематику, образну й жанрову систему Франко? У чому полягає новаторствоверсифікації поета?
4. Покажіть жанрове розмаїттяпоезій Франка.
5. З'ясуйте значення алегорії втворах митця.
Поміркуйте.
1. Яке враження справляє на васполітична лірика Франка?
2. Як розв'язується проблемаособистого і громадянського начал у його творах?
3. До якого жанрового різновидулірики слід віднести вірш «Гімн»?
4. Чи погоджуєтесь ви з думкоюДмитра Павличка, що «Каменярі» — «оптимістична трагедія»? Аргументуйте своєтвердження.
5. Що нового вніс поет узображення ліричного героя?
6. За допомогою яких художніхзасобів моделюється картина змагань і поступу борців за волю?
5. Коментарвідповідей та робіт студентів
6. Практичнаробота з поезіями: визначення теми, ідеї, віршового розміру.
Аналіз поезій
Досліджуючи творчість Тараса Шевченка, Іван Франко завважував, щоШевченкова поезія справила на сучасників надзвичайне враження, – настількисильне, що протягом кількох десятиліть вони не мислили собі віршувальництвоінакше, ніж в освяченій “Кобзарем” традиції. Пошевченківське епігонствопосутньо гальмувало розвій української літератури, і його намагався долати щешанований Франком Пантелеймон Куліш у своїй збірці “Хутірна поезія” – утім, невельми переконливо.
Дармо плем’я епігонів,
Плем’я карлів змагається
Визвать з кобзи давню пісню,
Визвать давні звуки з струн!
Струни пальці їм кровавлять, –
Та кров з пальця – то не пісня, –
писав ув одному зі своїх віршів І. Франко, чия творчістьзакономірно так само починалася з наслідувань.
Захоплює енерґетичний позитив громадянської лірики Івана Франка.Це найперше помітно в контексті знаменитого циклу “Веснянки”, де веснянепробудження природи напрочуд органічно суголосне духовному пробудженню людини:
Мов у дівчини, що з сну будиться,
В груді радісно б’єсь здоровая
Молодая кров,
Так і грудь землі диха-двигаєсь
Силою дивною, оживущою.
Натомість наступна поетова книжка – лірична драма “Зів’яле листя”– є осмисленням іншого ракурсу цієї ж проблеми: особисте як громадське.Попри те, що тут майже ідеально передається психологія закоханого, а головнаувага поета зосереджена на філіґранному “виточуванні” художньої деталі, пильнийчитач не може не помітити, наскільки важливо для поета, аби “поплив із народнимдо спілки мій спів”. Маються на увазі, звісно, не лише фольклорні ремінісценціїта стилізації, настільки мистецьки вивершені в “Зів’ялому листі”, що чималовіршів звідси згодом стали не просто популярними, а справді народними піснями.Ідеться й не про містифікаційну передмову до книжки, жорстко відтакрозкритиковану Лесею Українкою, де поет “приписує” ці твори до вигаданого“щоденника самогубці”, нібито вибачаючись перед своїм громадськи активнимчитачем за любовні візії, приватні рефлексії, поза якими майже не простежуєтьсяфлеру “суспільної значущості”.
Насправді ж річ навіть не в тому, що, як сам же Франко й писав, “сеє штука, я не пхаю тут ідей”. “Зів’ялим листям” поет чи не найпосутніше явивчитачеві провідну ідею своєї творчості й своєї діяльності загалом: бути не“каменярем”, “вічним революцйонером” і ніким іншим, як лиш “цілим чоловіком”– справдешньою особистістю, яка достоту виявляється і в громадському, і в особистому.Відтак сама собою напрошується “крамольна” думка про те, що героя “Зів’ялоголистя” найбільше мучить навіть не стільки саме нещасливе кохання, якусвідомлення того, що через нещасливість у коханні він втрачає оцю апотеотичнуцілісність особистості:
Якби я не дурень, що лиш в думах кисне,
Що співа і плаче, як біль серце тисне,
Що будуще бачить людське і народне,
А в сучаснім блудить, як дитя голодне,
Що із неба ловить зорі золотії,
Але до дівчини приступить не вміє, –
Ідеали бачить геть аж за горами,
А живеє щастя з рук пустив без тями
І тепер запізно плаче і дуріє –
Фантастичні думи! Фантастичні мрії!
Приятель Івана Франка, літературознавець і критик Василь Щурат,рецензуючи “Зів’яле листя”, завважив у ньому прояви декадансу. Це викликалонапрочуд болісну реакцію Франка, оскільки занепадницький дискурс надто вжеразюче розходився з його реалістичним світоглядом “цілого чоловіка”. Такнародився знаменитий вірш “Декадент”, однобоко трактованийвульгарно-соціологічною критикою.
Безперечно, виходячи зі своїх світоглядних позицій, Франко маврацію, стверджуючи:
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга,
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нута друга:
Надія, воля, радісне чуття.
…………………………………
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох,
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог, не епілог.
Протене був аж настільки неправим і В. Щурат, убачаючи в ліричній драмі елементинових, модерністських віянь, популярних під ту пору в європейських літературах,де реалізм плавно вичерпував себе. Це завважують і пізніші дослідники: навітьавторитетний Д. Чижевський, розглядаючи Франкову творчість усуцільреалістичною, не міг не констатувати, що “у 20-му столітті модерністи приймализбірки віршів І. Франка як цілковито “свої”. Зрештою, відгомін новітніхлітературних віянь тут лише формальний, та й то його радше слід було б назватипрозірливістю. “Декадентом” у “Зів’ялому листі” поет був не більшою мірою, ніж“каменярем” у книжці “З вершин і низин”, – усе це лише різні міфи про різнііпостасі мистецьки “цілого чоловіка”.
* * *
Чогоявляєшся мені
Усні?
Чогозвертаєш ти до мене
Чудовіочі ті ясні,
Сумні,
Немовкриниці дно студене?
Чомууста твої німі?
Якийдокір, яке страждання,
Якенесповнене бажання
Наних, мов зарево червоне,
Займаєтьсяі знову тоне
Утьмі?
Чогоявляєшся мені
Усні?
Вжитті ти мною згордувала,
Моєти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знатьне знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть незирнеш
Іголовою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добрезнаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль,свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь віктужити —
Не жити.
Так най те серце, що втурботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,—
Хоч в сні на вид твійоживає,
Хоч в жалощах живішеграє.
По-людськи вільновіддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!
*******************************
Червонакалино, чого в лузi гнешся?
Чого в лузi гнешся?
Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?
Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту?
На радощi свiту?
Чи бурi боїшся, чи грому з блакиту?
Чи грому з блакиту?
Не жаль менi цвiту, не страшно i грому,
Не страшно i грому,
I свiтло люблю я, купаюся в ньому
Купаюся в ньому.
Та вгору не пнуся, бо сили не маю,
Бо сили не маю.
Червонi ягiдки додолу схиляю,
Додолу схиляю.
Я вгору не пнуся, я дубам не пара,
Я дубам не пара;
Та ти мене, дубе, отiнив, як хмара,
Отiнив,як хмара.
ДЕКАДЕНТ
(В. Щуратові)
Я декадент? Се новина длямене!
Ти взяв один з мого життямомент,
І слово темне підшукав тавчене,
І Русі возвістив: «Осьдекадент!»
Що в моїй гіісні біль, іжаль, і туга —
Се лиш тому, що склалосьтак життя.
Та є в ній, брате мій, щенута друга:
Надія, воля, радіснечуття.
Я не люблю безпредметнотужити
Ні шуму в власних слухативухах;
Поки живий, я хочусправді жити,
А боротьби життя мені нестрах.
Хоч часто я гірке йквасне ковтаю,
Не раз і прів, і мерз я,і охрип,
Та ще ж оскоминихронічної не маю,
Катар кишок до мене неприлип.
Який я декадент? Я синнарода,
Що вгору йде, хоч бувзапертий в льох.
Мій поклик: праця, щастяі свобода,
Я є мужик, пролог, неепілог.
Я з п'ющими за пліт невиливаю,
З їдцями їм, для бійкимаю бук,
На празнику життя непозіваю,
Та в бідності не опускаюрук.
Не паразит я, що дуріє зжиру,
Що в будні тільки й думапро процент,
А для пісень на «шрррум»настроїть ліру.
Який же я у бісадекадент?* * *
Oй ти, дівчино, з горіхазерня,
Чом твоє серденько —колюче терня?
Чом твої устонька — тихамолитва,
А твоє слово остре, якбритва?
Чом твої очі сяють тимчаром,
Що то запалює серцепожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, йсонця не хоче!
І чом твій усміх —длямене скрута,
Серце бентежить, як бурялюта?
Ой ти, дівчино, яснаязоре!
Ти мої радощі, ти моєгоре!
Тебе видаючи, любитимушу,
Тебе кохаючи, загублюдушу.
Грiє сонечко!
Усмiхається небо яснеє,
Дзвонить пiсеньку жайвороночок,
Затонувши десь в безднi-глубiнi
Кришталевого океану...
Встань,
Встань, орачу! Вже прогули вiтри,
Проскрипiв мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дiвчини, що з сну будиться,
В грудi радiсно б'єсь здоровая
Молодая кров,
Так i грудь землi диха-двигаєсь
Силою дивною, оживущою.
Встань, орачу, встань!
Сiй в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любовi мати щирая
Обiйме його,
Кров'ю теплою накормить його,
Обережливовиростить його.
СІДОГЛАВОМУ
Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала, —
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
Ти, брате, любиш Русь,
Як любиш добре пиво, —
Я ж не люблю, як жнець
Не любить спеки в жниво.
Ти, брате, любиш Русь,
За те, що гарно вбрана,-
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.
Бо твій патріотизм —
Празнична одежина,
А мій — то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування, —
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.
Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь —
Кривава в серці рана.
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови,—
Я ж не люблю її
З надмірної любови.Гей, брати! В кого серце чистеє,
Руки сильнiї, думка чесная,-
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте всемогущого
Поклику весни!
Сiйте в головах думи вольнiї,
В серцях жадобу братолюбiя,
В грудях смiливiсть до великого
Бою за добро, щастя й волю всiх!
Сiйте! На пухку, на живу рiллю
Впадуть сiмена думкивашої!
7.Коментар роботи студентів
8.Підсумок заняття: Письмове опитування
І. Виберіть один правильний варіант відповіді:
1.Роки життя Івана Франка:
а)1845 — 1900; в) 1855 — 1913;
б)1856—1916; г) 1845— 1916.
2.Іванові Франку належатьпоетичні збірки:
а)«Пролісок», «З вершин інизин», «Досвітки», «Хуторна поезія», «Порвані струни»;
б)«Зів'яле листя», «Підсільською стріхою», «Хвилини», «Давнє і нове», «Хуторна поезія»;
в)«З вершин і низин»,«Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro»;
г)«Кобза», «Зів'яле листя»,«Досвітки», «Струни», «Каїн».
3.Головна тема збірки «Звершин і низин»:
а)оспівуваннячудової природи;
б)відтворенняконфлікту героя з юрбою;
в)журба завтраченими днями, безнадія в житті;
4.До збірки «Зів'яле листя»входить лірика:
а)громадянська; в)пейзажна;
б)сатирична; г)інтимна.
9.Домашнє завдання