Зміст
Зміст
1.Предмет і об'єкт дослідження методики навчаннябіології
2.Структураметодики навчання біології
3.Зв'язокметодики навчання біології з іншими науками
4.Методинауково-педагогічних досліджень
5.Методиканавчання біології в системі професійної підготовки вчителя біології
Списоклітератури
1. Предмет іоб'єкт дослідження методики навчання біології
Методика навчання біологи —цепедагогічна наука про систему навчання та виховання учнів, зумовленаособливостями вивчення шкільного курсу біології. Вона розробляє й визначаєраціональні методи, прийоми, засоби та форми навчальної діяльності, під часякої відбуваються свідоме оволодіння учнями системою знань зі шкільного курсубіології та формування в них відповідних умінь і навичок для застосування цихзнань у повсякденному житті.
Методика навчання біології як наукарозвивається під впливом учених, педагогів, методистів на основі їхніхметодичних ідей, педагогічної науково-теоретичної спадщини, практичнихузагальнень.
Предметом методики навчаннябіології є зміст і структура сучасних розділів біології, а також методи, засобий форми навчання, виховання та розвитку учнів, а об'єктом — біологічна освітаучнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
Отже, методика навчання біологіїохоплює весь навчальний процес, починаючи від підготовки вчителя й завершуючиобліком результатів його навчально-виховної діяльності з предмета, в тому числікласної, позаурочної, позакласної роботи. Проте головні критерії оцінкинавчальної діяльності вчителя такі: як він навчає, як учні сприймають ізасвоюють тему уроку, як здійснюється їх виховання, які досягнення має вчительу реалізації освітніх та виховних завдань.
Таким чином, методика навчаннябіології є педагогічною, а не біологічною дисципліною, оскільки встановлюєпедагогічні, а не біологічні закономірності.
Фундаментом методики навчаннябіології є наука біологія./>
2.Структура методики навчання біології
Структура методики навчаннябіології (рис. 1.1) науковообґрунтована. Виокремлюють загальну методику навчання біології та спеціальні(окремі) методики вивчення біології (розділів «Природознавство», «Рослини»,«Тварини», «Біологія людини», «Загальна біологія»).
Загальна методика навчання біологіїмає структуру самостійної педагогічної дисципліни. До її складу входять такірозділи: історія розвитку основних проблем методики навчання біології тазначення біологічної освіти; виховання в процесі навчання біології; зміст таособливості шкільної біології; розвиток біологічних понять; методи та засобинавчання; система форм навчання; матеріальна база навчання біології;особистість учителя біології.
Загальна методика розглядає питаннявивчення всіх шкільних біологічних розділів у єдності змісту й методіввикладання, взаємозв'язку між формами навчальної роботи, наступності курсів,котрі визначають систему вивчення біології, яка забезпечує міцність таусвідомленість знань учнів і формування вмінь і навичок, що є основнимзавданням школи.
Спеціальні методики вивченнябіології розглядають питання викладання, пов'язані з особливостями змістунавчального матеріалу та віком учнів. Вони визначають методику уроків,екскурсій, позаурочних робіт, позакласних занять, тобто систему викладаннякурсу.
Як і всі педагогічні дисципліни,методика навчання біології сприяє вдосконаленню навчально-виховного процесу збіології у загальноосвітній школі та школах інших типів через розв'язання низкиконкретних завдань.
Насамперед методика навчаннябіології відповідає на запитання: що дає вивчення біології в школі дляосвітньої, виховної та практичної підготовки учнів? Крім того, вона вказує,чому потрібно вчити, тобто, який теоретичний матеріал має включатися в курсбіології і як він може використовуватися на уроках і в позакласній роботі.Також методика роз'яснює: як потрібно вчити; як виховувати засобами предмета;застосування яких методів і прийомів найефективніше для розвивального навчанняй виховання учнівської молоді через зміст біологічного матеріалу. 3.Зв'язокметодики навчання біології з іншими науками
Методика навчання біології тіснопов'язана з дидактикою — розділом педагогіки, що розробляє теорію освіти йнавчання, яка обґрунтовує й розкриває зміст і методи та організаційні формипроцесу навчання.
Слід зазначити, що дидактика, зодного боку, в своєму розвиткові спирається на теорію й практику методики, а зіншого — дає загальні наукові підходи до досліджень у галузі методики,забезпечуючи єдність методологічних принципів у вивченні процесу навчання.
Методика біології, що давносклалась як самостійна дисципліна, розробляє теоретичні й практичні проблемизмісту, форм і методів навчання та виховання, зумовлені специфікою шкільноїбіології.
Оскільки методика визначається нелише специфікою біологічного змісту, а й віковими особливостями учнів, вонаспирається на дитячу психологію. Зміст навчального матеріалу й методикавикладання біології ускладнюються від класу до класу залежно від віковихособливостей розвитку особистості дитини.
Методика навчання біології тіснопов'язана з біологічними науками. Адже викладання шкільних курсів вимагає відучителя ерудиції в цій і галузі, як теоретичної — для наукового пояснення явищприроди, так і практичної, необхідної для розпізнавання рослин і тварин уприроді, їх визначення, вирощування та проведення дослідів із ними.
У біологічних науках основнимиметодами досліджень є спостереження, експеримент і теоретичне узагальненнянагромаджених фактів, вивчення біології в школі передбачає практичнеознайомлення з най простішими прийомами спостережень та експерименту влабораторії й природі, проведення яких має задовольняти елементарні вимогинаукової достовірності, точності досліджень і фіксування результатів.Узагальнення, порівняння, осмислення добутого в процесі спостереження йексперименту матеріалу привчає учнів до творчого мислення.
/>
/>
Шкільний предмет «Біологія» табіологічні науки різняться метою, обсягом, структурою, методами й формамивикладання. Мета шкільного предмета біології — повідомлятиучнів про наукові факти й закономірності, на що відводиться обмежений час. Метаж біологічних наук — діставати новідані про природу способом дослідження, необмеженого в часі. Біологічні науки впроцесі свого розвитку поділилися на анатомію, морфологію, систематику,фізіологію, екологію, генетику, біохімію, мікробіологію тощо. У шкільному жкурсі під час вивчення організмів, окремих органів рослин і тварин, а такожлюдини елементи цих наук інтегруються. Розглядуваний у 10—11 класах матеріалщодо закономірностей індивідуального й історичного розвитку організмів на всіхрівнях вивчення їх сучасною наукою об'єднує основи еволюційного вчення,цитології, генетики, селекції, екології, вчення про біосферу. Це дає змогуоптимізувати викладання матеріалу, зробити доступнішим вивчення природних явищі процесів.
Методика допомагає вчителюправильно добирати найістотніші елементи основ науки, типові об'єкти вивчення йвикладати навчальний матеріал у формах та зв'язках, найдоступніших длярозуміння й запам'ятовування, з урахуванням вікової психології дитини.
Таким чином, біологія як шкільнийнавчальний предмет інтегрує знання з відповідних наук у систему, якавизначається методичними закономірностями навчання й виховання згідно іззагальноосвітньою метою школи та віковими особливостями учнів.
Біологія є основою агрономії.Агрономічні знання необхідні вчителю, зокрема для організації шкільноїнавчально-дослідної земельної ділянки й проведення на ній позаурочних робіт,виконання учнями суспільно корисної праці в сільському господарстві.
У курсах зоології, біології людинита загальної біології багато тем пов'язані з медичними, зокрема гігієнічнимизнаннями.
Методика навчання біологіїспівпрацює з філософією, яка сприяє самопізнанню людини, розумінню місця й ролінаукових відкриттів у системі розвитку людської культури, дає змогу зрозрізнених фрагментів знань скласти цілісну наукову картину світу. Важливістьзв'язку методики з філософією зумовлена ще й тим, що вивчення основ науки пропрояви життя на різних рі мукання й розвиток в учнів н;
Для реалізації цілей сучасноїшкільної біологічної освіти, які спрямовані на формування особистості,гуманізацію й диференціацію навчання, необхідне впровадження нових навчальнихтехнологій.
Оптимальним шляхом реформуванняшкільної біологічної освіти вважається поступова замінапояснювально-ілюстративної технології навчання особистісно-орієнтованими, заяких навчання переводиться на суб'єктну основу з настановою на саморозвиток ісамовиховання особистості.
Нова програма сучасної освітивисуває на перший план особистісно-орієнтоване навчання, яке забезпечуєрозвиток і саморозвиток учня, виходячи з його індивідуальних особливостей яксуб'єкта навчання та його предметної діяльності. Це означає, що після засвоєнняпередбачених Державним стандартом освіти знань кожному учневі надаєтьсяможливість обрати з варіативної частини базового навчального плану певнийпрофіль навчання відповідно до своїх інтересів та уподобань.
Тому наша доба позначилася врахуваннямінтересів не лише держави, а й особистості. Саме гаслу «Держава для людини, ане людина для держави» відповідає факт створення й ефективного функціонуванняшкіл (класів) із різною профільною диференціацією навчання.
Сучасні проблеми методики навчання біології:
визначення ролі предмета біології взагальній системі навчання й виховання школярів;
узгодження змісту, структури таобсягу шкільного предмета біології з вимогами часу;
розробка методів, методичнихприйомів та організаційних форм навчання учнів з урахуванням специфічнихособливостей біологічних наук;
впровадження й поширенняінноваційних технологій навчання, розроблених педагогами, які працюють творчо;
удосконалення змісту й організаціїпозакласної роботи з біології;
розробка навчально-методичних комплексівіз біології;
розробка й практична перевіркаоснащення навчального процесу (кабінету біології, куточка живої природи,шкільної навчально-дослідної земельної ділянки, об'єктів живої природи,навчальних наочних посібників). 4. Методинауково-педагогічних досліджень
Під методом дослідження розуміютьпевні прийоми та способи розв'язання наукової проблеми.
Історія розвитку методики навчаннябіології засвідчила, що захоплення якимось одним методом, засобом, прийомом абоформою навчання й нехтування іншими ніколи себе не виправдовувало.Нагромаджений найкращими вчителями досвід навчання біології переконує, що,справді, лише узгодженим застосуванням апробованих методів і засобів поряд ізновими, але перевіреними на уроках чи позакласних заняттях, можна довести їхнюпридатність або непридатність.
Щоб бути обізнаним із досягненнямиметодичної науки, необхідно вивчати методичну літературу, педагогічні журнали,газети, систематично брати участь у педагогічних читаннях, працювати в методичнихоб'єднаннях учителів-біологів, підвищувати свою кваліфікацію.
У науково-методичній роботі вчителябіології важливим завданням є оволодіння методами педагогічного дослідження длявикористання його результатів у практичній діяльності.
У методиці навчання біологіївиокремлюють методи теоретичного та експериментально-емпіричного рівнів.
Теоретичні методи найважливіші внаукових дослідженнях із методики навчання біології, бо забезпечують дослідниканауковою методологією та методикою. До цих методів належать: вивченняісторичної спадщини; абстрагування; аналіз; синтез; ідеалізація; моделювання;індукція; дедукція.
Вивчення історичної спадщини. Працівчених-біологів, педагогів, методистів, найкращих учителів із розвиткуметодичних ідей, методичної думки на різних етапах існування людськогосуспільства становлять теоретичну основу наукової роботи з методики біології.
Учитель має знати й розуміти стандосліджуваної проблеми як в Україні, так і за рубежем. У процесі опрацюваннялітератури уточнюються мета й тема дослідження, формується відповідна гіпотеза.Читаючи літературу, дослідник порівнює думки різних авторів із досліджуваноїтеми, відзначає подібність і суперечність поглядів, виявляє причини цього,групує літературні джерела за певними ознаками.
Отже, кожне методичне дослідженняпередбачає використання історичного методу, який дає змогу ознайомитися зметодичною спадщиною, проаналізувати досягнуте, накреслити подальші шляхививчення. Цей метод передбачає кропітку роботу з педагогічною, психологічною таметодичною літературою.
Абстрагування — це не сліпевідвернення від неістотних, другорядних ознак або властивостей предметів і явищпід час їх вивчення й виокремлення спільних та істотних, які характеризуютьданий клас предметів чи явищ. У поєднанні з іншими розумовими процесамиабстрагування є засобом навчального пізнання, засвоєння закономірностей.Абстрактні поняття виникають у процесі мислення як узагальнення чуттєвогопізнання конкретних предметів і явищ об'єктивної реальності. Наприклад, небуває «явища» чи «закону» взагалі — існуютьконкретні явища й закони. Але без уведення абстрактного поняття дослідник нездатний глибоко зрозуміти конкретне.
Процес абстрагування в системілогічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження, насамперед заналізом і синтезом.
Аналіз—логічнийметод наукового пізнання, що полягає в мисленому або практичному розчленуванніоб'єкта дослідження на складові частини (елементи або властивості), а синтез —цесполучення частин або властивостей об'єкта вивчення в одне ціле.
Єдність аналізу й синтезузабезпечує об'єктивне, адекватне відображення дійсності. Аналіз дає змогувизначити будову досліджуваного об'єкта, його структуру, відокремити суттєвевід несуттєвого в певному явищі, звести складне до простого. Синтезом в однеціле об'єднуються частини, властивості, відношення, виокремлені на підставіаналізу.
Ідеалізація — мисленнєвий акт, щополягає в створенні теоретичних об'єктів, які реально не існують. Ідеалізованіоб'єкти (наприклад, ідеальний газ) вважаються граничними випадками тих абоінших реальних об'єктів і обираються як засіб наукового аналізу, як основа дляпобудови теорії цих реальних об'єктів. Отже, врешті вони виступають яквідображення об'єктивних предметів, процесів і явищ.
Моделювання —непрямийметод наукового пізнання, який ґрунтується на застосувати моделі як засобудослідження. Під моделлю розуміють уявну або матеріалізовану систему, котра,відображуючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його, так щовона сама стає джерелом інформації про об'єкт пізнання.
Моделювання застосовується длярозв'язання багатьох пізнавальних задач: моделюються педагогічні й біологічніпроцеси, хімічні реакції, організми, екологічні ситуації тощо.
Індукція — це форма науковогопізнання, що спрямоване на з'ясування причинно-наслідкових зв'язків міжпедагогічними явищами, узагальнення емпіричних даних на підставі логічнихпросувань від конкретного до загального, від відомого до невідомого. Індуктивнізнання мають імовірнісний характер, бо завжди виражають припущення проіснування певної закономірності.
Дедукція —цеформа достовірного умовиводу окремого положення із загального. Основоюдедуктивного методу виступають наукові положення та постулати, що не вимагаютьдослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми.
У реальному педагогічному процесііндукція та дедукція застосовуються в єдності та взаємозв'язку й становлятьлогічні основи навчання.
Експериментально-емпіричні методи.Із цих методів у методиці навчання біології застосовуються: спостереження;аналіз шкільної документації; анкетування; бесіда; інтерв'ю; педагогічнийексперимент; математично-статистичні методи.
Спостереження є одним із основнихемпіричних методів педагогічного дослідження, який полягає в систематичному йцілеспрямованому сприйнятті педагогічних явищ для вивчення їх специфічних зміну конкретних умовах, а також у пошуку змісту цих явищ. Головними його вимогамиє: чіткість і тривалість, систематичність, усебічність, достатня об'єктивність,ретельне, вдумливе й копітке опрацювання зібраного матеріалу, врахування всіхвпливів на перебіг досліджуваних явищ, неупередженість у тлумаченні матеріалу,в оцінюванні фактів і висновків щодо них.
Розрізняють такі види спостережень:пряме (безпосереднє); непряме (опосередковане); самоспостереження.
Під час прямого спостереженнядослідник бере безпосередню участь у досліджуваному процесі, діє разом зучасниками дослідження. Залежно від дослідницьких завдань вибудовується системастосунків спостерігача з іншими учасниками дослідження. Цим методом здебільшоговивчають зовнішні прояви почуттів і поведінку дітей у процесі їх навчання йвиховання.
Непряме спостереження не передбачаєбезпосередньої участі дослідника в процесі, що вивчається. Воно ефективніше,ніж пряме спостереження, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку дітей,унеможливлює вплив педагога на них.
Самоспостереження полягає вдослідженні внутрішніх психічних процесів з одночасним спостереженням за їхнімизовнішніми проявами. Цей унікальний метод «проникнення» всередину психічнихпроцесів та явищ пов'язаний із певними труднощами, оскільки данісамоспостереження мають бути не інтерпретованими, а сутнісними в тійпослідовності, в якій вони виникають.
Спостереження охоплює елементитеоретичного мислення (задум, методичні прийоми осмислення й контрольрезультатів), а також кількісні та якісні методи їх аналізу.
Аналіз шкільної документації(класні журнали, тематичні й поурочні плани, методичні розробки, щоденники йзошити учнів, контрольні роботи тощо) дає змогу визначити систему вивченнябіології в школі та з'ясувати якість знань учнів.
Анкетування —цешироко застосовуваний метод педагогічного дослідження за допомогою анкет. Віндає змогу охопити багато опитуваних. Зміст запитань і спосіб відповідей на нихзаздалегідь плануються. Анкетування може здійснюватися заочно. Анкетний методпередбачає аналіз та обробку даних опитування за допомогою статистики.Анкетування застосовують у педагогіці для збирання первинної інформації, напідставі якої робляться висновки про типовість різноманітних явищ у процесінавчання й виховання школярів, певних фактів, подій.
Бесіда —метододержання інформації за допомогою словесного спілкування з особами, якихдослідник вивчає в природних умовах. Щоб бесіда була результативною, необхідночітко визначити її мету й спланувати систему запитань, створити сприятливуатмосферу для відвертого обміну думками, проявляти педагогічний такт. Бесідазастосовується як допоміжний метод педагогічного дослідження для уточненнявисновків, зроблених на підставі інших методів, зрідка як самостійний — длязбирання первинної інформації.
Інтерв'ю —цетакож метод збирання первинної інформації в педагогічних дослідженнях. Навідміну від бесіди, що відбувається в атмосфері природності й невимушеності,під час інтерв'ю одна людина (інтерв'юер) намагається одержати конкретнуінформацію від іншої, ставлячи заздалегідь визначені запитання в певнійпослідовності й записуючи відповіді співбесідника. Специфіка інтерв'ю полягає втому, що добута інформація деякою мірою формується в процесі спілкуванняінтерв'юера з опитуваним і тому несе на собі відбиток цього спілкування. Відхарактеру останнього, тісноти контакту й ступеня взаєморозуміння здебільшогозалежить успіх інтерв'ю, повнота та якість добутої інформації.
Педагогічний експеримент —головнийсеред усіх методів педагогічного дослідження. Це спеціально організованаперевірка того чи іншого методу або прийому роботи для виявлення його дієвостій ефективності. Перш ніж розпочати експеримент, дослідник на підставі вивченнялітератури та досвіду роботи школи визначає головну проблему дослідження,висуває гіпотезу. Гіпотеза — цетвердження, що являє собою науково обґрунтовану передбачувану або ймовірнувідповідь на запитання, що ставить дослідницька проблема. Як правило,експеримент проводиться задля перевірки правильності наукової гіпотезидослідника.
Важливою умовою проведенняексперименту є підготовка експериментальних матеріалів відповідно до висунутоїгіпотези: розробка дидактичних матеріалів, навчальних текстів, наочних засобівнавчання, запитань і завдань для учнів, перевірних завдань тощо.
Педагогічний експериментпроводиться у двох класах (або групах учнів) — експериментальномуй контрольному. В першому — перевіряєтьсяефективність нових прийомів навчання або вводяться нові елементи знань, удругому —навчанняздійснюється без змін. При цьому слід, щоб учні експериментального йконтрольного класів мали приблизно однакові здібності й рівень підготовки.
Деякі автори поділяють педагогічніексперименти на констатувальні й формувальні, або творчі. Констатувальнийексперимент проводиться на початку дослідження й передбачає вивчення стануданого явища на практиці, а формувальний — ґрунтуєтьсяна попередньому вивченні стану проблеми та аналізі результатів констатувальногоексперименту. Тому ці два види експериментів правомірно розглядати якпослідовні етапи єдиного педагогічного експерименту.
За умовами проведення розрізняютьдва види педагогічних експериментів -— лабораторнийі природний. Лабораторний експеримент проводиться у спеціальному приміщенні,обладнаному сигнальними та реєструвальними пристроями, тобто в штучнихзмодельованих умовах. Суть його полягає в тому, що перед досліджуванимиставиться завдання в штучних умовах виконувати певні дії, які за своєюструктурою близькі до реальної діяльності.
Особливість природного експериментуполягає в тому, що піддослідний, перебуваючи в природних для нього умовах, нездогадується, що він знаходиться в полі дослідження.
Педагогічні експериментиздійснюються за такою схемою:
визначення об'єкта й предметадослідження;
формулювання гіпотези та постановкамети експерименту;
проведення експерименту;
опрацювання експериментальнихданих;
аналіз результатів експерименту, їхнаукова інтерпретація, формулювання практичних рекомендацій.
Проводячи педагогічний експеримент,дослідник часто паралельно використовує такі методи, як психологічнеспостереження та психологічний експеримент, що дає змогу виявити особливостіпсихологічного сприйняття учнями запропонованих нововведень і на підставі цьоговирішити, чи доцільно впроваджувати їх у навчально-виховний процес із біології.Завершальним етапом методичних досліджень є формулювання висновку й практичнезастосування рекомендацій, які широко перевіряються в практиці навчання, щопідвищує їхню достовірність.
Математично-статистичні методидають змогу на підставі розрахунків і статистичних даних виявити й пояснитискладні взаємозв'язки педагогічних явищ.
Математична й статистична обробкарезультатів педагогічних досліджень дуже важлива для методики навчаннябіології, особливо для формування точних і правильних висновків, зроблених наобмеженому статистичному матеріалі (наприклад, оцінити доцільність упровадженнянетрадиційних методів і прийомів навчання для здобуття глибоких знань, умінь ізтеми, розділу тощо).
Важливою проблемою методикинавчання біології є методична майстерність, якою має оволодіти кожен учительбіології. Методична майстерність поступово формується, розвивається,вдосконалюється й стає складовою передового педагогічного досвіду, що зазвичаймістить елементи творчого пошуку, новизни і є взірцем для наслідування. Отже,те, що дає високий результат у методиці навчання біології та заслуговуєнаслідування, може вважатися передовим педагогічним досвідом.
Із викладеного вище випливаєважливий висновок, що якість роботи вчителя визначається методичноюрезультативністю, критеріями якої є:
якість і рівень знань, умінь танавичок, якими оволоділи учні в процесі навчання біології;
високий рівень загального розвиткуучнів, про що свідчить уміння застосовувати знання в різних нестандартнихситуаціях;
висока вихованість учнів,усвідомлення ними необхідності гуманно ставитися до навколишньої природи,охороняти рідкісні рослини й тварин тощо.5.Методика навчання біології в системі професійноїпідготовки вчителя біології
Навчальна дисципліна «Методиканавчання біології» є завершальною ланкою в системі професійної підготовкивчителя біології у вищому педагогічному навчальному закладі, спрямованою накомплексне методичне формування майбутнього педагога. Методика навчаннябіології належить до галузі педагогічних наук, предметом дослідження якої єзакономірності організації навчально-виховного процесу з вивчення живоїприроди. Вона розглядає цілі, завдання, зміст шкільної біологічної освіти, методи,засоби, організаційні форми навчання тощо.
Головною метою курсу є опануваннястудентами методики навчання біології та формування в них готовності допізнавальної взаємодії зі школярами в процесі навчання на основісуб'єкт-суб'єктних відносин.
Основні завдання курсу — оволодіннясучасними досягненнями методичної науки й практики, передовим досвідом роботишкіл різних типів, формування в студентів педагогічних умінь і навичок ізмоделювання й проведення різноманітних форм навчальних занять і позакласної роботиз біології в середніх загальноосвітніх закладах, розвиток потреби в самоосвітіта самовдосконаленні.
За своєю структурою методиканавчання біології — багатокомпонентна дисципліна, що передбачає різноманітніформи організації навчально-пізнавальної діяльності студентів: лекції,лабораторно-практичні заняття, самостійну роботу, педагогічну,навчально-польову практики, виконання курсових і дипломних робіт, складаннязаліків та екзаменів.
Зміст лекцій розкриває теоретичніоснови методики організації навчально-виховного процесу з біології у середніхзагальноосвітніх закладах: цілі та завдання шкільної біологічної освіти, шляхиїх реалізації на уроках та в позакласній роботі; принципи побудови та структурушкільного курсу біології; закономірності засвоєння учнями системи біологічнихпонять та формування в них умінь і навичок; методи, засоби та форми організаціїнавчання, виховання й розвитку учнів; роль навчально-матеріальної бази впроцесі вивчення біології; особливості застосування нових освітніх технологій; системусамоосвіти вчителя біології, актуальні проблеми методики навчання біології тавнесок вітчизняних і зарубіжних учених у теорію й практику навчання біології.
Лабораторно-практичні заняттяпередбачають формування в студентів низки професійних умінь: аналізувати змісті структуру чинних навчальних програм, шкільних підручників танавчально-методичних посібників із біології; визначати освітні, розвивальні тавиховні завдання шкільного курсу біології, його розділів і тем; складатитематичні й поурочні плани; моделювати й аналізувати різні типи уроків та іншіформи навчальних занять; добирати й раціонально застосовувати комплекс методів,методичних прийомів, засобів та способів організації пізнавальної діяльностішколярів; визначати логіку та реалізовувати закономірності процесу формуваннябіологічних понять; формувати в учнів систему методологічних, загально-навчальнихта спеціальних умінь і навичок; організовувати та проводити індивідуальну,групову й фронтальну роботу учнів на уроках, позаурочних і позакласнихзаняттях; виготовляти наочні посібники та дидактичні матеріали; вивчати йвикористовувати передовий педагогічний досвід тощо.
Мета самостійної роботи студентів —засвоєння окремих теоретичних і практичних питань курсу шляхом опрацюванняфахової літератури (підручників, навчальних посібників, періодичних видань) тапідготовки методичних розробок різних форм навчальних занять і позакласної роботи.
Методика навчання біологіїпередбачає різні види педагогічної практики (пропедевтичну, навчальну,виробничу) для набуття студентами досвіду професійно-педагогічної діяльностівідповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня.
Навчально-польова практиказабезпечує формування в студентів практичних умінь і навичок з організаціїдослідницької діяльності учнів у куточку живої природи, на шкільнійнавчально-дослідній земельній ділянці та в природі.
Індивідуальнінавчально-дослідницькі завдання, курсові й дипломні роботи з методики навчаннябіології спрямовані на оволодіння студентами науковим рівнем проведенняпедагогічного експерименту.
У результаті вивчення курсустуденти мають опанувати:. загальнінауково-теоретичні основи вивчення шкільного курсу біології;
завдання й принципи організаціїшкільної біологічної освіти на сучасному етапі розвитку національної школи;
структуру та зміст чиннихнавчальних програм, підручників і навчально-методичних посібників із біології;
методи біологічних і педагогічнихдосліджень та технології організації сучасного навчально-виховного процесу збіології;
шляхи реалізації завдань із вихованняособистості школяра в процесі урочної, позаурочної та позакласної роботи;. специфікувідповідної матеріальної бази навчання.
Даний курс покликаний сформувати встудентів уміння:. орієнтуватися всучасному освітньому просторі;
створювати особистісно-орієнтованей розвивальне середовище життєдіяльності школяра;
конструювати зміст навчальногоматеріалу відповідно до цілей біологічної освіти на різних ступеняхзагальноосвітньої школи;
використовувати внавчально-виховному процесі методологічні, історико-наукові знання та надбанняетнопедагогіки;
моделювати різноманітні видинавчальних занять (уроки різних типів, лабораторні та практичні роботи, лекції,семінари, дидактичні ігри, екскурсії тощо), самостійну роботу учнів;
добирати оптимальні методи й засобинавчання;
організовувати різноманітні видинавчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях (колективну, групову таіндивідуальну);
здійснювати керівництво позаурочноюта позакласною роботою з біології.
Списоклітератури
1.Полянський Ю. «Загальна біологія» ст. 153-157
2.Мотузний В. «Біологія» ст. 32-35