Зміст
Вступ
1 Поняття про величину та її значення
2 Особливості сприймання дошкільниками поняттяпро величину предметів
3 Завдання змісту ознайомлення дітей дошкільноговіку з величиною предметів
4 Методика ознайомлення дітей дошкільного віку звеличиною предметів
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Уперші сім років дитина проходить через три основні періоди свого розвитку,кожний з яких характеризується певним кроком назустріч загальнолюдськимцінностям і новим можливостям пізнавати світ. Ці періоди життя обмежені одинвід одного, кожен попередній створює умови для виникнення наступного, і вони неможуть бути штучно «представлені» в часі.
1.Період дитинства (1 рік життя дитини).
2.Раннє дитинство (від 1 до 3 років).
3.Дошкільнедитинство (від 3 до 7 років).
Удошкільному дитинстві складається потенціал для подальшого пізнавального,вольового та емоційного розвитку дитини.
Світне тільки стійкий у сприйнятті дитини, але і може виступати як релятивним (всеможна всім); складається в попередній період розвитку умовний план діївтілюється в елементах образного мислення, що відтворює і творчу продуктивнууяву. Формуються основи символічної функції свідомості, розвиваються сенсорніта інтелектуальні здібності. До кінця періоду дитина починає ставити себе намісце іншої людини, дивитися на те, що відбувається з позиції інших і розумітимотиви їхніх дій, самостійно будувати образ майбутнього результатупродуктивного дії. Зароджується оцінка та самооцінка.
Дитинапозбувається від властивої більш раннього етапу «глобальної наслідувальності»дорослому, може протистояти у відомих межах волі іншої людини; розвиваютьсяприйоми пізнавальної, власневольової та емоційної саморегуляції.
Емоціїдитини все більше звільняються від імпульсивності. Починають закладатисяпочуття (відповідальності, справедливості тощо), формується радість відініціативної дії; отримують новий поштовх розвитку соціальні емоції у взаємодіїз дорослими. До семи років формуються передумови для успішного переходу нанаступний ступінь освіти. На основі дитячої допитливості згодом формуєтьсяінтерес до навчання, розвиток пізнавальних здібностей послужить основою дляформування теоретичного мислення, вміння спілкуватися з дорослими і одноліткамидозволить дитині перейти до навчального співробітництва; розвиток довільностідає можливість долати труднощі при вирішенні навчальних завдань; оволодінняелементами спеціальних мов, характерних для окремих видів діяльності, станеосновою засвоєння різних предметів у школі (музика, математика тощо).
1 Поняття про величину та її значення
Середовище,що оточує дітей у дитячих садках, повинно забезпечити безпеку їх життя, сприятизміцненню здоров'я і загартовування організму кожної з них.
Неодмінноюумовою побудови розвиваючого середовища в дошкільних установах будь-якого типує опора на особистісно-орієнтовану модель взаємодії між людьми. Це означає, щостратегія і тактика побудови житлового середовища визначаються особливостямиособистісно-орієнтованої моделі виховання. Дорослий в спілкуванні з дітьмидотримується положення: «не поруч, не над, а разом». Його мета — сприятистановленню дитини як особистості. Це передбачає вирішення наступних завдань:
— забезпечитивідчуття психологічної захищеності — довіру дитини до світу, радості існування(психологічне здоров'я);
— формуванняпочатку особистості;
— розвитокіндивідуальності дитини: знання, вміння, навички розглядаються не як мета, а якзасіб повноцінного розвитку особистості.
Способиспілкування — розуміння, пізнання і сприйняття дитини, врахувати його точкузору і не ігнорувати її почуття і емоції. Практика спілкування — співробітництво. Позиція дорослого — виходити з інтересів дитини та перспективйого подальшого розвитку, як повноцінного члена суспільства. Виключне значенняу виховному процесі надається грі, що дозволяє дитині проявити власнуактивність, найбільш повно реалізовувати себе. Гра грунтується на вільномуспівробітництві дорослого з дітьми і самих дітей один з одним, стає основноюформою дитячого життя.
Величезнуроль в розумовому вихованні і в розвитку інтелекту відіграє математика. В данийчас, в епоху комп'ютерної революції зустрічається точка зору, що виражаєтьсясловами: «Не кожен буде математиком», безнадійно застаріла. Сьогодні,а тим більше завтра, математика буде необхідна величезному числу людей різнихпрофесій. У математиці закладені величезні можливості для розвитку мисленнядітей, в процесі їх навчання з самого раннього віку.
Величина- одне з основних математичних понять, що виникло в давнину і піддане в процесітривалого розвитку ряду узагальнення.
Загальнепоняття величини є безпосереднім узагальненням більш конкретних понять:довжини, площі, об'єму, маси, швидкості і т.д. Кожен конкретний рід величинпов'язаний з певним способом порівняння відповідних властивостей об'єктів.
Потребау вимірюванні всякого роду величин, так само як потреба в рахунку предметів,виникла в практичній діяльності людини на зорі людської цивілізації. Так самояк для визначення чисельності множин, люди порівнювали різні множини, різніоднорідні величини, визначаючи, перш за все, яка з порівнюваних величин більше,яка менше. Ці порівняння ще не були вимірами. Надалі процедура порівняннявеличин була вдосконалена. Одна якась величина приймалася за еталон, а іншівеличини того ж роду (довжини, площі, обсяги, маси і т.п.) порівнювалися зеталоном. Коли ж люди оволоділи знаннями про числа та їх властивості, величиноюеталона стали приписувати число 1 і еталон став називатися одиницею виміру.Мета вимірювання стала більш визначеною — оцінити, скільки одиниць міститься ввимірюваній величині. Результат став виражатися числом. З проблемою сприйняттявеличини предметів, в тій чи іншій мірі, стикаються всі педагоги, що займаютьсятеорією математичного розвитку дошкільників [4, 65].
Дляправильної та повної характеристики будь-якого предмета оцінка величини має неменшу значущість, ніж оцінка інших його ознак. Уміння виділити величину яквластивість предмета і дати їй назву необхідно не тільки для пізнання кожногопредмету окремо, але і для розуміння відносин між ними. Це робить істотнийвплив на формування у дітей більш повних знань про навколишню дійсність.Усвідомлення величини предметів позитивно впливає на розумовий розвиток дитини,тому що тісно пов'язане з розвитком здатності ототожнення, розпізнання,порівняння, узагальнення, підводить до розуміння величини як математичногопоняття і готує до засвоєння у школі відповідного розділу математики.
Ційпроблемі приділяли увагу З.А. Михайлова, Л.А. Венгер, А.А. Столяр, А.М. Леушинаі Л.С. Метліна. Рукописні матеріали Леушиної А.М. були використані принаписанні навчальних посібників надалі такими фахівцями, як Р.Л. Березіна, З.А.Михайлова, Р.Л. Непомняща, Т.Д. Ріхтерман, А.А. Столяр. Формування удошкільників уявлень про розміри передбачає розвиток умінь орієнтуватися впросторових ознаках предметів. Вони носять досить конкретний характер: вмінняпоказувати, називати довжину, ширину, висоту предметів, визначати їх розмір уцілому. Таке уявлення про величину є початковим і пов'язане зі створеннямчуттєвої основи для формування в подальшому наукового поняття. Визначеннявеличини можливо тільки на основі порівняння, так як порівнянність — основнавластивість величини [7, 112].
Завдякипорівнянню можна прийти до розуміння відносин і до нових понять: більше, менше,дорівнює, які визначають різні якості, в тому числі довжину, ширину, висоту,об'єм і багато інших. Не завжди предмети піддаються безпосередньому порівнянні.Ми часто проводимо уявне зіставлення даного предмета зі сформованими у насзагальними уявленнями розмірів відомих предметів. При цьому розмір сприйманогопредмета порівнюється з узагальненим чином, в якому як би укладений досвідпрактичного відмінності предметів. Величина характеризується також мінливістю.Наприклад, зміна довжини даного столу змінює лише його розмір, але не змінюєйого змісту і якості — стіл залишається столом. Третя властивість величини — відносність. Один і той же предмет може бути визначений нами як більший абоменший в залежності від того, з яким за розмірами предметом він порівнюється. Порівнюємо,мінливість, відносність — ці основні властивості величини можуть бути осмисленідошкільнятами в самій конкретній формі, в діях з різноманітними предметами привиділенні і зіставленні їх довжини, ширини, висоти, об'єму.
Сприймаючипредмет, діти зазвичай орієнтуються на його обсяг в цілому (що визначаєтьсясловами великий — маленький) або на співвідношення окремих протяженностей(довжини, ширини, висоти). При цьому переважна протяжність, що має для людинипрактичну значимість, служить підставою для визначення розмірів. У цьомувипадку користуються такими конкретними визначеннями величини, як високий,низький, довгий, товстий і т. д. («Дитині потрібен низький стілець», «Машинийдуть по широкій дорозі», «Купили високу ялинку» і т. п.). Вимірювання можебути як безпосереднім і простим зіставленням одиниці виміру й вимірюваного, такі більш-менш опосередкованим. Вимірювання включає в себе дві логічні операції:перша — це процес поділу, який дозволяє дитині зрозуміти, що ціле можнароздробити на частини, друга — це операція заміщення, яка полягає у з'єднанніокремих частин (представлених числом мірок). Сутність вимірювання полягає вкількісному дробленні вимірюваних об'єктів і встановлення величини даногооб'єкта по відношенню до прийнятої мірі. За допомогою операції вимірюваннявстановлюється чисельне відношення між вимірюваною величиною і заздалегідьобраної одиницею виміру, масштабом або еталоном. Діяльність вимірювання можебути засвоєна в опануванні специфічними вміннями, що переходять при постійномуповторенні в навичку. Вимірювальними вміннями діти можуть оволодіти прицілеспрямованому керівництві з боку дорослих [8, 72].
Самеслово величина незрозуміло багатьом дітям, так як вони рідко чують його. Колиувага дітей звертається на розмір предмета, вихователі вважають за кращекористуватися словами — «однаковий, такий самий», які багатозначні (наприклад,однаковий за кольором, формою, величиною), тому їх слід доповнювати словом, щопозначає ознака, за якою зіставляються предмети (знайди — такий же завеличиною: довжині, ширині, висоті і т. д.). Найчастіше діти по відношенню добудь-яких предметів вживають слова великий, маленький. Але це не означає, що вїх словнику відсутні більш конкретні визначення. В окремих випадках діти зрізним ступенем успішності вживають їх. Так, про шию жирафа говорять довга, проматрьошку — товста. Досить часто одні визначення замінюються іншими: замістьтонка говорять вузька і т.п. Це пов'язано з тим, що навколишні дітей дорослічасто користуються неточними словами на позначення розміру предметів.Загальновідомо, що стосовно цілого ряду предметів правомірно говорити, як провеликих або маленьких, оскільки змінюється весь обсяг предмета (великий — маленький стілець, великий — маленький м'яч, великий — маленький будинок іт.д.), але коли у відношенні цих же предметів ми хочемо підкреслити лише якусьістотну сторону, то говоримо: Купи високу ялинку; дитині потрібен низькийстілець і т. д.
Ціприпущення у використанні слів в їх відносному значенні є передумовоюнеточності, яка часто викликає завідомо неправильні вирази: великий (маленький)шнур, велика лінійка (замість довга), велика пірамідка (замість висока), тонкастрічка (замість вузька) і т.п. Тому, коли дитина слідом за дорослимикористується такими загальними словесними позначеннями величини предметів, як«великий — маленький» замість конкретних «високий», «низький» і т.д., він, хочі бачить відмінності у величині предметів, неточно відображає це у промови. ЩеК. Д. Ушинський писав, що «… у дітей запас слів і форм рідної мови звичайноне малий, але вони не вміють користуватися цим запасом, і ось цей-то навиквідшукувати швидко і вірно в пам'яті потрібне слово і необхідну форму є одне знайважливіших умов розвитку дару слова».
ЛеушинаА. М. вважає, що не враховується і інший вельми важливий чинник у розпізнаваннірозмірів — це відносний характер даного поняття. Довгий — короткий, широкий — вузький і інші параметри — поняття відносні, тому вони можуть бути осмисленілише на основі їх порівняння, зіставлення розмірів двох предметів. Щобпознайомити дітей, зі словом довгий або короткий, необхідно, перш за все,розкрити значення поняття довше — коротше. І як показують багато досліджень (Л.А. Венгер, Є. В. Проскура, Р. Л. Березіна та інші), тільки вибір на основіпорівняння забезпечує диференціювання різних параметрів протяжності. Цей вибірпоступово повинен ускладнюватися: вибір з двох предметів замінюється вибором зтрьох і більше, що в кінцевому підсумку підводить дітей до поні маніюпослідовності в зменшенні (збільшенні) того чи іншого параметра протяжності ірозуміння відносності розмірів. При правильному навчанні діти починають успішновпорядковувати предмети за їх розмірами.
Розставляючив ряд предмети за зростанням (спаданням) того чи іншого параметра, дітизасвоюють порядкові відносини за аналогією з взаємоберниними відносинами міжсуміжними числами в діяльності рахунку. Однак як сприйняття найпростішихвідносин двох об'єктів, так і оволодіння відносинами ряду вимагає навчання, щопереконливо показано в ряді досліджень.
Столяр,виходячи з особливостей дитячих уявлень про величину предметів, пропонуєбудувати педагогічну роботу в певній послідовності. Спочатку формувати уявленняпро величину як просторовому ознаці предмета. Вчити дітей виділяти дану ознакупоряд з іншими, користуючись спеціальними прийомами про проходження. Практичнопорівнюючи контрастні і однакові за величиною предмети, малята повиннівстановлювати відносини «рівності — нерівності». А результати порівняннявідображати в мові за допомогою прикметників: довше, коротше, однакові (рівніза довжиною), ширше, вже, однакові (рівні по ширині), вище, нижче, однакові(рівні по висоті), більше, менше, однакові (рівні за величиною) і т.д. Такимчином, столяр спочатку передбачає лише попарне порівняння предметів за однієюознакою.
Даліслід перейти до формування уявлень про три мірності предметів. З цією метоюдіти визначають довжину, ширину, висоту у предметів, які займають щодо постійнеположення в просторі (наприклад, предмети меблів), а потім і в інших предметів(деталей будівельного матеріалу, конструктивних виробів і т. п.). Виділення івизначення трьох вимірів проводять при порівнянні предметів різного обсягу. Врезультаті діти приходять до висновку, що більшими чи меншими предмети називаютьсяв залежності від розміру всіх трьох вимірів. У старшій і підготовчій групах, столярпропонує вирішувати завдання з впорядкуванням предметів по довжині, ширині,висоті і об'єму в цілому. Кількість упорядковує в ряд предметів становить до10, а різниця їх розмірів від 3 до 1 см [2, 74].
Ускладненнязавдань полягає в тому, що одні й ті ж предмети розміщуються в ряд то поодному, то іншому ознакою (наприклад, палички спочатку розкладаються подовжині, а потім по товщині). Інше ускладнення полягає в тому, що вказанийвихователем предмет в ряду порівнюється не тільки з сусіднім, а й з усімапопередніми йому чи наступними. У результаті цього дитині стає зрозумілим, щокожен елемент у ряді менше (більше), ніж всі попередні, і більше (менше), ніжвсі наступні. Так відбувається усвідомлення відносності розміру. Старшідошкільники виконують і більш складні завдання на розвиток окоміру: знайти наоко, а більшого, або меншого розміру, ніж зразок; підібрати два предмети, щоб,разом вони були рівні зразком і ін. Поступово розширюють і площа, на якійздійснюється пошук предметів потрібного розміру. При порівнянні трьох об'єктів,з яких один служить зразком, дитина повинна навчитися порівнювати кожен об'єкт,який пред'являється для вибору, з зразком і вирішити, дорівнює він за величиноюзразком чи ні, тобто оволодіти операцією послідовного порівняння — найбільшекономічним способом вирішення завдання. Цьому слід навчити дітей.
Отже,вручений дитині зразок повинен грати роль еталону для порівняння з ним іншихоб'єктів; служити мірою вимірювання лінійних величин. Тому, дуже важливо, щоб дитинасприйняла цей еталон як міру виміру. Для цього треба запропонувати дітям самимстворити таку мірку (зразок), яка служила б опосередкованим ланкою для порівняння.
Подальшезавдання полягає в тому, щоб навчити дітей способам вимірювання за допомогоюмірки (показати, що кінець мірки повинен бути суміщений, з кінцем вимірюваноговідрізка) і шляхом зіставлення мірки з об'єктом знаходити рівні їй або нерівні.Як показують дослідження та досвід, з введенням мірки точність визначеннярозміру навіть при мінімальних відмінностях порівнюваних об'єктів значнозростає.
Отже,рішення окомірних завдань залежить не стільки від величини порогів окоміру,скільки від оволодіння певними способами окомірних дій. Звідси необхіднозробити висновки для методики: треба послідовно навчати дітей практичнимспособам порівняння, поступово ускладнюючи окомірні дії. Чим складніше завданнядля очей, тим важливіше намітити послідовність навчання (спочатку в практичномуплані).
Вправиу встановленні транзитивності відносин порядку проводяться також з допомогоюігор, що вимагають від дітей кмітливості та кмітливості.
Одниміз завдань для вихователя, що працює з дітьми старшого дошкільного віку є задачауточнення уявлень дітей про зміну предметів за довжиною, шириною, товщиною,висотою при правильному відображенні цього в мові («Стало довше», «Це більше» іт. д.) [11, 84].
Відомо,що кожна людина в своєму індивідуальному досвіді при вирішенні різноманітнихжиттєвих завдань, так чи інакше, змінює величину предметів. Дитинапрактикується в цьому постійно в найрізноманітніших видах діяльності: у процесіліплення, при створенні різних споруд зі снігу та піску, в конструюванні, привиготовленні іграшок і т.д. Складений таким чином досвід зміни величинипредметів навряд чи достатній. Необхідні спеціальні вправи, у процесі якихдіяльність, спрямована на зміну величини, зв'язується із з'ясуванням кількіснихвідносин. Такі вправи краще всього проводити в другій частині заняття — упроцесі роботи з роздатковим матеріалом. Вихователь організовує дії зкомплектування, порівнянню за величиною певних предметів. З цією метою вінвчить користуватися зразком, міркою-посередником і дещо пізніше умовною міркою,які виступають як засіб перетворення об'єкта (наприклад, з рівних по довжинісмужок треба зробити різні, і навпаки). 2Особливості сприймання дошкільниками поняття про величину предметів
Розглянемопрограму з формування математичних уявлень про величину предмета в кожній звікових груп.
Другамолодша група
Цейрозділ програми пов'язаний з розвитком початкових уявлень у дошкільників провеличину предметів контрастних і однакових розмірів по довжині, ширині, висоті,товщині, обсягом (більше, менше, однакові за величиною). Діти вчаться словомвизначати величину предметів: довгий — короткий, широкий — вузький, високий — низький, товстий — тонкий, більший — менший.
Заняттяз малятами треба побудувати так, щоб окремі ознаки предметів, на які ми хочемозвернути увагу, були значимі для дітей. По-перше, засвоювати ці знання дитинамає в процесі діяльності, дій з різними предметами: адже джерелом знань єбезпосереднє чуттєве сприйняття речей. Отже, потрібно створювати такі ситуації,при яких окремі ознаки предметів набувають особливої значущості. Наприклад,вибір найдовшого або самого широкого предмету є необхідною умовою для будь-якоїцікавої діяльності дитини. Заняття рекомендується починати з цікавої гри абопривабливою для дитини діяльності. Ні в якому разі не слід копіювати шкільнийурок. При першому знайомстві з тим чи іншим ознакою предмета інші ознакивиключаються. Наприклад, порівнюються по довжині дві стрічки з одного і того жматеріалу, однієї і тієї ж ширини; різниця повинна бути тільки в довжині цихстрічок. При порівнянні предметів слід широко використовувати прийоми додатку інакладення.
Коли дошкільнятадобре засвоять контрастні величини предметів, їх слід познайомити з рівністюпредметів по довжині, ширині, висоті, товщині. Навчити користуватися виразами:однакові (рівні) по довжині, рівні по ширині, однакові (рівні) по висоті,товщині, однакові (рівні) по висоті. Враховуючи той факт, що в процесі пізнаннядії повинні супроводжуватися словом, необхідно називати обстежувані ознаки величини.Спочатку це робить вихователь, а потім вимагає осмисленого вживання дітьми слів«довжина», «ширина», «висота», «товщина» [9, 34].
Середнягрупа
Ускладнюєтьсязавдання формування уявлень про величину.
Неволодіючи способами оцінки величини, дитина часто не може зіставити за розміромпредмети різної форми або по-різному розташовані в просторі, враховуючи прицьому, як правило, тільки один з параметрів величини, в першу чергу висоту, щопризводить до невірного рішення — до оцінок по зоровому враженню.
Щоб виробитиорієнтування на величину предметів як значиму ознаку і підвести дитину доусвідомлення необхідності вимірювання як способу зіставлення предметів завеличиною, потрібна така організація навчання, яка викликала б власнупізнавальну активність дитини. Дітей продовжують вчити порівнювати(порівнювати) предмети по ширині, довжині, висоті, товщині шляхом прикладанняїх один до одного, ускладнюючи цю роботу тим, що предмети для порівнянняпідбираються з малою різницею у ширині, довжині, висоті, товщині. Це робитьсядля того, щоб показати необхідність порівняння. При цьому слід звернути увагуна правильність виконання порівняння: чітке зрівняння сторін вимірюванихоб'єктів, необхідність використання єдиної точки відліку. Ведеться робота здітьми з підготовки до освоєння вимірювання. Це порівняння двох предметів задопомогою третього — умовною заходи. Наприклад, у кожної дитини на столі листокз наклеєними ялинками і смужка паперу, з якого вони повинні самостійно зробитимірку і з її допомогою визначити, яка з ялинок вище. Діти повинні, порівнюючипредмети, вміти розкласти їх у зростаючому або спадаючому порядку за довжиною,шириною, товщиною, висоті. Спочатку таке визначення робиться у результатіпрямого прикладання предметів один до одного, а потім діти повинні вмітивизначити на око. Наприклад, вихователь просить дати смужку паперу такої ждовжини або принести альбом товстіше того, що лежить на столі, і т.д.
Старшагрупа
Дітишести років повинні вміти порівнювати, зіставляти предмети за довжиною,шириною, висотою, товщиною і правильно відображати ці вміння у мові («сталодовшим», «мотузка товщі нитки», «тут ширше», «цей предмет ширше» і т. д .).Порівнювати групи предметів. Їх навчають на око визначати довжину і товщинупалиці, ширину смужки, стрічки, висоту огорожі і дерева, оцінюючи сприймаютьрозміри шляхом зіставлення з величиною відомих предметів або дій. Наприклад,товщиною в палець, висотою в людину, довжиною в два кроки і т. д. Особливемісце у старшій групі вихователь відводить вправам в угрупованні тавпорядкування предметів за окремими змінами: по довжині, ширині, висоті,товщині і ін. групуючи предмети за довжині, діти поміщають в одну групу ті, уяких однакова довжина, незважаючи на їхні розходження у висоті і ширині.З'ясовують, чим схожі і чим відрізняються предмети, що потрапили в одну групу,чому в одній групі опинилися предмери різної висоти і т.п. цієї роботи слідприділити увагу не тільки на заняттях з математики, але і на інших заняттях, уповсякденному житті. Триває навчання і вправи дітей в розкладанні предметів узростаючому і спадному порядку по довжині, ширині, висоті, товщині на основіпорівняння, використання програми накладення. Новим програмним завданням єнавчання дітей виміру.
Устаршій групі дітей навчають вимірювати і визначати за допомогою умовної міривеличину предметів і обсяг рідких і сипучих тіл. Вихователь пояснює і показуєпослідовність вимірювання. Процес вимірювання розбивається на етапи, кожен зяких повторюється дітьми слідом за вихователем. Так, вихователь спочатку демонструємірку, за допомогою якої можна виміряти, наприклад, смужку паперу. Потім вінпоказує, що мірку потрібно докласти так, щоб кінці вимірюваної смужки і міркизбіглися. Діти повторюють цю дію. Далі вихователь відзначає кінець мірки,пояснює, що кожен раз, коли мірка уклалася в смужці повністю, потрібновідкласти «для пам'яті» фішку, (кухлів або квадратик) яка показує, що міркауклалася в смужці повністю. Далі мірка прикладається до позначки, зновувідзначається кінець мірки і знову відкладається фішка. Таким чином вимірюєтьсявся смужка. У результаті вимірювання перед дітьми утворюється ряд фішок,перерахувавши які можна сказати, скільки разів мірка вклалася у вимірюваномуоб'єкті. Діти повинні міцно засвоїти правила вимірювання, тому що на наступнихзаняттях вони виконують вимірювання самостійно від початку до кінця. Важливо,щоб діти не тільки запам'ятали послідовність, але і правильно виконували.
Формуванняуявлень про величину
Рікнавчання Вимоги до знань, умінь, навичок Вимоги до розвитку мовлення
Перший- другий рік навчання Знати: напрями протяжності — довжина, ширина, висота.
Вміти:порівнювати два предмети за довжиною, висотою і шириною, визначати рівністьвеличин, відображати результати порівняння у мові Розуміти значення слів:«величина», «розмір», «довжина», «довгий», «короткий», «довше, ніж… »,«коротше, ніж… »,« ширина »,« широкий »,«вузький »,« ширше, ніж… »,« вже,ніж… »,« висота »,« високий »,« низький »,« вище, ніж… »,« нижче, ніж…»,« однакові »,« рівні по довжині, по висоті, по ширині »і намагатисявикористовувати їх у фразовой мови при виконанні математичних завдань, упродуктивній діяльності і в побуті.
Третійрік навчання: предмети можна порівнювати з різних товщин; довжина завждибільше, ніж ширина.
Вміти:викладати в ряд предмети (до п'яти) різні за величиною, у зростаючому іспадному порядку, порівнювати предмети за величиною на-віч, порівнюватипредмети за двома товщин Розуміти значення слів: «найдовша», «довші»,«коротше», «ще коротше», «сама коротка», «сама висока», «вище», «нижче», «щенижче», «ще вище», «сама низька», «сама широка», «ширше», «ще ширше», «вже»,«ще вже», «сама вузька», «однакові по довжині, але різні по ширині» івикористати їх у фразовой мови при виконанні математичних завдань, упродуктивній діяльності і в побуті.
Четвертийрік навчання: предмети можна порівнювати за величиною
Вміти:викладати в ряд предмети (до 10) різні за величиною в зростаючому і спадномупорядку, порівнювати предмети за величиною на-віч, робити вимірювання величини,порівнювати предмети за різними товщин, визначати товщину предметів Розумітизначення слів: «товщина», «товстий», «тонкий», «повний», «поганий», «товщі,ніж ...», «тонше, ніж ...» і використати їх у фразовой мови при виконанніматематичних завдань, у продуктивній діяльності і в побуті [5, 112].
П'ятийрік навчання: для вимірювання довжини використовуються різні мірки; ніж міркаменше, тим більша кількість їх виходить більша кількість при вимірюванні однієїі тієї ж довжини.
Вміти:вимірювати довжину за допомогою умовних мірок; визначати обсяг рідких і сипучихтіл; порівнювати предмети по тяжкості. Розуміти значення слів: «виміряти»,«мірка», «обсяг», «повний», «порожній», «важкий», «легкий», «важчим», «легше»,«терези» і використати їх у фразовой мови при виконання математичних завдань, упродуктивній діяльності і в побуті.
3 Завдання змісту ознайомлення дітей дошкільного віку з величиноюпредметів
Чомунеобхідно знайомити дітей з порівнянням величини предметів? Існує думка, щодіти приходять до школи з готовими поняттями про величину предметів. Напрактиці виходить зовсім інша картина. Перш ніж навчити дітей порівнювативеличину предметів, їх треба навчити ці предмети бачити та розглядати.
Л. В.Глаголєва використовувала різні методи при навчанні порівнянні величинпредметів, а саме — лабораторний, ілюстрований, дослідницький, наочний методи ігру, як метод навчання порівнянні величин.
Участьдитини в житті при нормальних умовах має виражатися лише в одному — в роботі — грі. Граючи, працюючи, живучи, він неодмінно особисто навчиться розрізнятивеличину предметів, якщо ми, дорослі, будемо при цьому його незаміннимипосібниками. Спостерігаючи навколишній матеріальний світ, сприймаючи його ірозчленовуючи при посередництві своїх органів почуттів, дієво беручи участь вйого житті, дитина поступово й непомітно для себе збільшує запас своїх уявлень.
Л.А.Венгер, О.М. Дьяченко пропонують здійснювати математичний розвиток на заняттяхі закріплювати в різних видах дитячої діяльності, в тому числі, в грі [12, 77].
Упроцесі ігор закріплюються кількісні відношення (багато, мало, більше, стількиж), вміння розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися у просторі та часі.
Особливаувага приділяється формуванню вміння групувати предмети за ознаками (властивостями),спочатку по одному, а потім за двома (форма і розмір).
Ігриповинні бути спрямовані на розвиток логічного мислення, а саме на вміннявстановлювати найпростіші закономірності: порядок чергування фігур за кольором,формою, розміром. Цьому сприяють і ігрові вправи на знаходження пропущеної вряду фігури.
Сучаснийстан математичного розвитку дошкільників передбачається в різних програмах.Одна з них — програма «Дитинство» полягає в наступному:
Мета — розвиток пізнавальних і творчих здібностей дітей (особистісний розвиток).
Змісткласичний:
— Порівняння — рахунок
— Зрівняння — вимірювання
— Комплектування — обчислення плюс елементи логіки і математики.
Методиі прийоми:
— Практичні (ігрові);
— Експериментування;
— Моделювання;
— Відтворення;
— Перетворення;
— Конструювання.
Дидактичнізасоби:
Наочнийматеріал (книги, комп'ютер):
— Блоки Дьенеша,
— Палички Кюїзенера,
— Моделі.
Формаорганізації дитячої діяльності:
— Індивідуально-творча діяльність,
— Творча діяльність в малій підгрупі (3-6 дітей),
— Навчально-ігровадіяльність (пізнавальні ігри, заняття),
— Ігровий тренінг.
Всеце спирається на розвиваюче середовище, яку можна побудувати наступним чином:
1.Математичні розваги:
— Ігри на площинне моделювання (Піфагор, Танграм і т.д.),
— Ігри головоломки,
— Завдання-жарти,
— Кросворди,
— Ребуси.
2.Дидактичні ігри:
— Сенсорні,
— Моделюючого характеру,
— Спеціально придумані педагогами для навчання дітей.
3.Розвиваючі ігри — це ігри, що сприяють рішенню розумових здібностей. Ігригрунтуються на моделюванні, процесі пошуку рішень. Нікітін, Минскин «Від гри дознань» [9, 32].
Виховательповинен знати не тільки як навчати дошкільників, але і те, чого він їх навчає,тобто йому повинна бути ясна математична сутність тих уявлень, які він формує удітей. Широке використання спеціальних навчальних ігор так само важливо дляпробудження у дошкільнят інтересу до математичних знань, вдосконаленняпізнавальної діяльності, загального розумового розвитку.
Виділившисьз дошкільної педагогіки методика формування елементарних математичних уявленьстала самостійною науковою та навчальною областю. Предметом її дослідження євивчення основних закономірностей процесу формування елементарних математичнихуявлень у дошкільників в умовах суспільного виховання. Коло завдань, що вирішуютьсяметодикою, досить великий:
— Наукове обгрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних,просторових, тимчасових і інших математичних уявлень дітей у кожній віковійгрупі;
— Визначення змісту матеріалу для підготовки дитини в дитячому саду до засвоєнняматематики в школі;
— Вдосконалення матеріалу з формування математичних уявлень у програмі дитячогосаду;
— Розробка та впровадження в практику ефективних дидактичних засобів, методів ірізноманітних форм і організація процесу розвитку елементарних математичнихуявлень;
— Реалізація наступності у формуванні основних математичних уявлень в дитячомусадку і відповідних понять у школі:
— Розробка змісту підготовки висококваліфікованих кадрів, здатних здійснюватипедагогічну та методичну роботу з формування і розвитку математичних уявлень удітей в усіх ланках системи дошкільного виховання;
— Розробка на науковій основі методичних рекомендацій батькам щодо розвиткуматематичних уявлень у дітей в умовах сім'ї.
Теоретичнубазу методики формування елементарних математичних уявлень у дошкільниківскладають не лише загальні, принципові, вихідні положення філософії,педагогіки, психології, математики та інших наук. Як система педагогічних знаньвона має і свою власну теорію, і свої джерела. До останніх відносяться:
— Наукові дослідження та публікації в яких відображені основні результатинаукових пошуків (статті, монографії, збірники наукових праць і т.д.);
— Програмно-інструктивні документи («Програма виховання і навчання вдитячому садку», методичні вказівки і т.д.);
— Методична література (статті в спеціалізованих журналах, наприклад, в«Дошкільне виховання», посібники для вихователів дитячого саду ібатьків, збірники ігор і вправи, методичні рекомендації тощо);
— Передовий колективний та індивідуальний педагогічний досвід з формуванняелементарних математичних уявлень у дітей в дитячому садку і сім'ї, досвід таідеї педагогів-новаторів [8, 102].
Методикаформування елементарних математичних уявлень у дітей постійно розвивається,вдосконалюється і збагачується результатами наукових досліджень і передовогопедагогічного досвіду.
Вданий час завдяки зусиллям вчених і практиків створено, успішно функціонує івдосконалюється науково-обгрунтована методична система з розвитку математичнихуявлень у дітей. Її основні елементи — мета, зміст, методи, засоби і формиорганізації роботи — найтіснішим чином пов'язані між собою і взаємообумовлюютьодин одного.
Провіднимі визначальним серед них є мета, так як вона веде до виконання соціальногозамовлення суспільства дитячим садом, готуючи дітей до вивчення основ наук (утому числі і математики) в школі.
Навчанняведе за собою розвиток. В умовах раціонально побудованого навчання, враховуючивікові можливості дошкільнят, можна сформувати у них повноцінні уявлення проокремі математичні поняття. Навчання при цьому розглядається як неодмінна умоварозвитку, яке у свою чергу стає керованим процесом, пов'язаним з активнимформуванням математичних уявлень і логічних операцій. При такому підході неігнорується стихійний досвід та його вплив на розвиток дитини, але провіднароль відводиться цілеспрямованому навчанню.
Підматематичним розвитком слід розуміти зрушення і зміни у пізнавальній діяльностіособистості, які відбуваються в результаті формування математичних уявлень іпов'язаних з ними логічних операцій. Формування математичних уявлень — цецілеспрямований і організований процес передачі і засвоєння знань, прийомів іспособів розумової діяльності, передбачених програмними вимогами. Основна йогомета — не лише підготовка до успішного оволодіння математикою в школі, а йвсебічний розвиток дітей.
Такимчином, наука математичного розвитку у світлі сучасних вимог змінилася, сталабільш орієнтованою на розвиток особистості дитини, розвиток пізнавальних знань,охорону його фізичного і психічного здоров'я. Якщо принавчально-дисциплінарному підході виховання вона зводиться до виправленняповедінки або попередження можливих відхилень від правил за допомогою«навіювань», то особистісно-орієнтована модель взаємодії дорослого з дитиноювиходить з кардинально іншого трактування процесів виховання: виховувати — значить прилучати дитини до світу людських цінностей.
Першезаняття: Розмір предметів: по довжині (довгий, короткий); по висоті (високий,низький); по ширині (широкий, вузький); по товщині (товстий, тонкий); за масою(важкий, легкий); за глибиною (глибокий, дрібний); за обсягом (великий,маленький).
Ігровийматеріал: набір карток з зображенням геометричних форм.
1.Дорослий називає який-небудь предмет навколишнього оточення, а дитина показує карткуз геометричною формою, відповідною формою названого предмета.
2.Дорослий називає предмет, а дитина словесно визначає його форму. Наприклад,косинка-трикутник, яйце-овал і т.д.
3.Дорослий показує картинку з предметом, діти визначають словесно за массою [5,34].
Другезаняття: Геометричні фігури і тіла: коло, квадрат, трикутник, овал,прямокутник, куля, куб, циліндр.
Ігровийматеріал: набір геометричних форм. За допомогою геометричних форм викластискладні картинки.
Третєзаняття: Структурні елементи геометричних фігур: сторона, кут, їх кількість.
Ігровийматеріал: ілюстрація з геометричним зображенням порваних килимків. Знайтипідходящу (за формою і кольором) латочку і «полагодити» (накласти) їїна дірку.
Четвертезаняття: Форма предметів: круглий, трикутний, квадратний. Логічні зв'язки міжгрупами величин, форм: низькі, але товсті; знайти спільне та відмінне в групахфігур круглої, квадратної, трикутної форм.
Ігровийматеріал- іграшки, кубики різної величини, м'ячі, пірамідки.
Основнезавдання даних занять-пізнавальні та мовні вміння. Цілеспрямовано зорово іруховим способом обстежити геометричні фігури, предмети з метою визначенняформи. Попарно порівнювати геометричні фігури з метою виділення структурнихелементів: кутів, сторін, їх кількості. Самостійно знаходити і застосовуватиспосіб визначення форми, розмір предметів, геометричних фігур. Самостійноназивати властивості предметів, геометричних фігур; висловлювати у мові спосібвизначення таких властивостей, як форма, розмір; групувати їх за ознаками.Просторові відношення в парних напрямках від себе, від інших об'єктів, в русі взазначеному напрямку; тимчасові — в послідовності частин доби, сьогодення,минулому і майбутньому часі: сьогодні, вчора і завтра.
Узагальнення3-5 предметів, звуків, рух по властивостях — розміром, кількістю, формою та ін
Пізнавальніта мовні вміння. Порівнювати предмети на-віч, шляхом накладення, додатки.Висловлювати в мові кількісні, просторові, тимчасові відносини між предметами,пояснити послідовне збільшення і зменшення їх за кількістю, розміром.
П'ятирічкипроявляють високу пізнавальну активність, вони буквально закидають старшихрізноманітними питаннями про навколишній світ. Досліджуючи предмети, їхвластивості та якості, діти користуються різноманітними діями.
Дітирадіють своїм досягненням і новим можливостям. Вони націлені на творчі проявита доброзичливе ставлення до оточуючих. Індивідуальний підхід вихователядопоможе кожній дитині проявити свої вміння та схильності у різноманітнійзахоплюючій діяльності.
Формуючізаняття передбачають розробку системи математичного розвитку дітей 4-5 років уконтексті різних видів діяльності. При проведенні формуючого заняттявирішувалися наступні завдання:
— Створити розвиваюче середовище; визначити найбільш оптимальний підхід для дітей4-5 років;
— Скласти систему ігор;
— Експериментально випробувати вплив розробленої системи ігор на формуванняматематичних уявлень.
Длявирішення поставлених цілей і завдань необхідно провести ігри з розвиткуматематичних уявлень у дітей 4-5 років. Для цього ми розділили всі ігри запринципом від простого до складного. Формують заняття проводяться у природнихумовах.
Закріпленнязанять
У 4-5років дитина прагне висловити свої судження, ідеї, потребує уваги до них з бокудорослого, у схваленні його прагнення зрозуміти щось, у підтримці. У даномувипадку немає необхідності прагнути негайно дати дитині «правильні» відповідіна всі виникаючі в неї питання — набагато корисніше створити умови длярозгортання його власних роздумів.
Тепервід дорослих потрібно:
— широковикористовувати ілюстрації до книг, діафільми, телепередачі пізнавальногоспрямування тощо;
— якомогабільше розповідати дітям про життя в різних місцях і в різні часи;
— уважноі зацікавлено вислуховувати міркування дітей, ніколи їх не критикуючи;
— ставитирозвиваючі питання.
НосоваЕ. А. говорить, що бажано, щоб до кінця 4 роки діти могли:
1.Розрізняти і називати кольори та їх відтінки.
2.Розрізняти геометричні форми: коло, трикутник, чотирикутник, п'ятикутник і т.д.Розрізняти пряму і криву лінію.
3.Розуміти форми прикметників — вибирати з набору трьох предметів найбільший,самий довгий і т.п.
4.Розуміти форми прикметників — вибирати з набору трьох предметів найбільший,самий довгий і т.д.
5.Розуміти слова, що позначають взаємне розташування предметів: по рисункувідповідати на питання вихователя.
6.Впорядковувати предмети і малюнки до лав:
— Зазростанням розміру предметів (спочатку подібних, потім різних);
— Зазменшенням розміру предметів;
— Попорядку проходження справ дитини протягом дня;
— Попорядку зростання рослини, тварини, людини;
— Продовження ряду за зразком (наприклад, послідовність викладання намистин:червона-зелена-червона-зелена-червона-...);
— Ілюстрації до казки («Ріпка», «Колобок») у порядкурозгортання дії.
7. Збиратип'ятимісні матрьошки і пірамідки з 7-8 кілець.
8.Збирати розрізні картинки з 4 частин.
9.Вважати напам'ять до 10.
10.Визначати кількість предметів в межах 5 без перерахунку:
а) наякійсь картці намальовано 3 ...;
б)дай мені 3 ...;
в)скільки тут?
11.Порівнювати за кількістю:
— Пошук множин з однаковою кількістю елементів, складених:
а) зоднакових предметів,
б) зрізних предметів;
— Пошук більшої множини;
— Пошук меншої множини.
12.Порівнювати безперервні кількості (води, піску); пошук однакових, великих,менших.
13. Вимірюватибезперервні кількості довільною міркою («Дай мені 3 стаканчика рису»).
14.Розуміти слова «спочатку — потім», «довго — скоро», «швидко — повільно»,«зараз».
15.Класифікувати об'єкти за однією ознакою.
16.Розрізняти цифри в межах 10 [8, 105].4 Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з величиноюпредметів
Приформуванні уявлень про величину предметів використовується спеціальнийдидактичний матеріал. У другій молодшій групі для порівняння достатньо взятидва предмети, пропонуючи дітям визначити як абсолютну (довгий — короткий), такі відносну величину (довший — коротше). Основна вимога до дидактичногоматеріалу в цій групі — порівнюємо властивість повинна бути яскраво виражено іреально характеризувати предмет.
Наперших заняттях переважно використовувати плоскі предмети, поступово розширюючиїх коло, щоб зформувати у дітей узагальнене уявлення про те, що при порівняннібудь-яких предметів різної довжини вони визначаються як довгі — короткі, довше- коротше; різної ширини — широкі — вузькі, ширше і т. д. Слід враховувати, щорізний колір дозволяє виділити величину, тому спочатку потрібно пропонувати дляпорівняння різнокольорові предмети. На кожному занятті слід надавати дітямможливість-діяти з роздатковим матеріалом (смужки паперу різної довжини прирівній ширині і, навпаки, різної ширини при рівній довжині; різної довжини,різної ширини; клаптики тканини різної товщини і т. п.). Дії з роздатковимматеріалом забезпечують можливість всебічного обстеження предметів кожноюдитиною.
Навчаннядітей другої молодшої групи ведуть поступово. Спочатку дошкільнят навчають припорівнянні двох плоских предметів показувати і називати довжину, як найбільшлегко виділяється протяжність, потім інші виміри. Порівняння предметів покожному вимірюванню окремо слід проводити на 3-4 заняттях. Вихідним у роботі змалюками є обстеження — спеціально організоване сприйняття предметів з метоювикористання його результатів у тій чи іншій змістовної діяльності.
Позитивнийефект дає застосування таких прийомів прямування, як показ довжини, ширини і т.д., проведення пальцем за вказаною протяжністю, «вимір» розведеними пальцямиабо руками, порівняння різних ознак величини шляхом застосування або накладення[8, 74].
Обстеженнядає можливість встановити напрям кожної конкретної протяжності, що має суттєвезначення для їх відмінності. Діти дізнаються, що при показу довжини рукарухається зліва направо, уздовж предмета, показуючи ширину, ру ка рухаєтьсяпоперек предмета, висота показується знизу нагору або зверху вниз, а товщинупоказують розведеними пальцями і ступінь розведення залежить від товщинипредмета. Товщина округлих предметів показується шляхом обхвату їх. Показобстежуваної ознаки величини потрібно повторювати 2-3 рази, щоразу кільказміщуючи лінію руху, щоб діти не співвіднесли дану ознака з якою-небудь однієюлінією або стороною предмета.
Враховуючитой факт, що в процесі пізнання дії завжди повинні супроводжуватися словом,необхідно називати обстежувані ознаки величини. Спочатку це робить вихователь,а потім вимагає осмисленого вживання дітьми слів довжина, ширина, висота,товщина.
Великезначення надається навчання молодших дошкільнят способам порівняння: додатком інакладення. При накладенні або додатку порівнювані предмети підрівнюють зодного краю (краще з лівого) або ставлять поруч на одну площину, якщопорівнюють по висоті.
Длявправи дітей в порівнянні предметів за величиною можна давати такі, наприклад,завдання:
— здвох смужок різної довжини, розкладених на столі, показати довгу або, навпаки,коротку;
— дітямпред'являються по черзі зразки різної довжини; необхідно знайти смужку такої ждовжини;
— потрібновзяти найдовший брусок з двох; показати його довжину, потім показати довжинукороткого бруска;
— знайтидовгий олівець з двох, покласти його вгорі, а короткий покласти під ним [7, 35].
Виховательперевіряє, як діти виконують завдання, пропонує їм розповісти про величинуобраного предмету, пояснити, чому саме цей предмет вони обрали. У процесі цихвправ у дітей розвивається окомір, накопичується досвід в умінні розрізнятирозміри, який значно розширює чуттєву основу знань; збагачується івдосконалюється мова дитини за рахунок використання при позначенні величинипредметів відповідних слів. Поступово дітям стають доступними такі відповіді:«Це короткий брусок», «Лялька довго йде у свій будиночок, тому що доріжкадовга», «Я показав ширину вузької стрічки» і т. п.
Необхідновчити дітей називати розмір предметів, зіставляючи й протиставляючи їх однеодному: «Червона стрічка коротше синьої, а синя довше червоної, верхня коробкавже нижня, а нижня ширше верхньої, зелений олівець товстіше жовтого, а жовтийтонше зеленого». Впізнання самих протяженностей цілком доступно маленькимдітям, але головне полягає в тому, щоб віддиференціювати точність їх назв, а цеповністю залежить від виховної роботи, що проводиться з дітьми.
Великемісце в роботі з маленькими дітьми повинно бути відведено ігровим ситуаціям,Наприклад: «Посадимо ведмедиків на лавки» (на довгу — багато, на коротку — одного). «Поставимо машини в гаражі» (широкі — вузькі, високі — низькі). «Хтошвидше прийде у свій будиночок?» (Довга — коротка доріжка). «Підбери стрічкидля бантиків лялькам, ведмедикам».
Дляуточнення, закріплення знань проводять ігри типу «Знайди і опиши», «Що там?»,«Підбери пару».
Усередній групі вчать порівнювати три — п'ять предметів, менш контрастних зарозміром. При цьому діти опановують порівняльною оцінкою величини (довше,коротше, ще коротше, найкоротша не тільки в порядку спадання, але і взростаючій мірі при одночасному встановленні взаємно зворотних відносин.Різниця в розмірах порівнюваних предметів поступово зменшується від 5 до 2 см. Спочатку дітей навчають розкладати предмети по порядку в ряд, користуючись зразком, а потім заправилом (починай з самого довгого бруска і т. п.).
Створюючина очах у дітей зразок ряду предметів і розглядаючи його, вихователь звертаєувагу на послідовне розташування предметів, напрямок ряду (висхідний абоспадний), постійну різницю між двома суміжними предметами. Оскільки виявленняостаннього часто ускладнює дітей, на перших порах можна відзначати спеціальнопроведеною лінією (міткою) або іншим кольором «зайвий шматочок» в кожногонаступного елемента в порівнянні з попереднім. Аналіз зразка — ефективнийприйом навчання, так як він спрямований на обстеження наочно представленихпредметів і сприяє формуванню поняття «відношення порядку» і його властивостей.
Правиловибору (вибирай кожного разу з усіх смужок найдовшу або саму коротку) такожслужить засобом побудови упорядкованого ряду. Воно визначає послідовність дій — практичне або зорове зіставлення елементів і вибір потрібного. Усвідомленнявідносин порядку та його властивостей у цьому випадку відбувається на основізаданого способу дії, самостійно, в результаті виконання завдання.
Перевіркоюправильності виконання завдань служить попарне порівняння предмета з «сусідами»з ряду, так діти вчаться розуміти, що оцінка розміру предмета носить відноснийхарактер. Тут так само, як і в молодшій групі, широко використовуються ігровіситуації: «Побудуємо драбинку», «Наведемо порядок», «Розкладемо по порядку»,«На якій сходинці півник?» І т. п.
Усередній групі дітей навчають порівнювати плоскі предмети за довжиною і шириноюодночасно (стрічки рівної довжини, але різної ширини і т. п.).
Великаувага приділяється розвитку окоміру. Дітям дають завдання знайти зчотирьох-п'яти предметів рівний за своїми розмірами зразком чи більшого,меншого розміру (знайди такої ж довжини, знайди довше, коротше і т. д.). Щобздійснити всі завдання, передбачені програмою середньої групи, треба провестине менше 10-12 занять. Знання та вміння, отримані на таких заняттях, необхідносистематично закріплювати і застосовувати в інших видах діяльності: порівнюватирозміри різних частин рослин, підбирати смужки потрібних розмірів для ремонтукниг, малювати, ліпити предмети відповідних розмірів, спостерігати, якзмінюються розміри будинку, що будується, і т. д.
Даліслід перейти до формування уявлень про тривимірності предметів. З цією метоювизначаються довжина, ширина, висота у предметів, які займають щодо постійнеположення в просторі (наприклад, предмети меблів), а потім і в інших предметів(деталей будівельного матеріалу, конструктивних виробів і т. п.). Виділення і визначеннятрьох вимірів проводять при порівнянні предметів різного обсягу. В результатідіти приходять до висновку, що більшими чи меншими предмети називаються взалежності від розміру всіх трьох вимірів [7, 34].
Устаршій і підготовчій групах триває вирішення завдання впорядкування предметівпо довжині, ширині, висоті і об'єму в цілому. Тепер кількість упорядковує в рядпредметів збільшується до 10, а різниця їх розмірів ще більше зменшується (від3 до 1 см). Ускладнення завдань полягає в тому, що одні й ті ж предметирозміщуються в ряд то по одній, то іншій ознаці (наприклад, палички спочаткурозкладаються по довжині, а потім по товщині). Інше ускладнення полягає в тому,що вказаний вихователем предмет в ряду порівнюється не тільки з сусіднім, а й зусіма попередніми йому чи наступними. У результаті цього дитині стаєзрозумілим, що кожен елемент у ряді менше (більше), ніж всі попередні, і більше(менше), ніж всі наступні. Так відбувається усвідомлення не тільки відносностірозміру, але і транзитивності відносин між впорядкованими елементами (якщоа>b і b> с, то а> с).
Висновок
Методикаформування елементарних математичних уявлень у системі педагогічних наукпокликана надати допомогу в математиці — одного з найважливіших навчальнихпредметів у школі, сприяти вихованню всебічно розвиненої особистості.Виділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарнихматематичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю.Предметом її дослідження є вивчення основних закономірностей процесу формуванняелементарних математичних уявлень у дошкільників в умовах суспільноговиховання. Коло завдань, що вирішуються методикою, досить великий:
— науковеобгрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних, просторових,тимчасових і інших математичних уявлень дітей у кожній віковій групі;
— визначеннязмісту матеріалу для підготовки дитини в дитячому саду до засвоєння математикив школі;
— вдосконаленняматеріалу з формування математичних уявлень у програмі дитячого саду;
— розробката впровадження в практику ефективних дидактичних засобів, методів ірізноманітних форм і організація процесу розвитку елементарних математичнихуявлень;
— реалізаціянаступності у формуванні основних математичних уявлень в дитячому садку івідповідних понять у школі:
— розробказмісту підготовки висококваліфікованих кадрів, здатних здійснювати педагогічнута методичну роботу з формування і розвитку математичних уявлень у дітей в усіхланках системи дошкільного виховання;
— розробкана науковій основі методичних рекомендацій батькам щодо розвитку математичнихуявлень у дітей в умовах сім'ї.
Теоретичнубазу методики формування елементарних математичних уявлень у дошкільниківскладають не лише загальні, принципові, вихідні положення філософії,педагогіки, психології, математики та інших наук. Як система педагогічних знаньвона має і свою власну теорію, і свої джерела. До останніх відносяться:
— науковідослідження та публікації, в яких відображені основні результати науковихпошуків (статті, монографії, збірники наукових праць і т.д.);
— програмно-інструктивнідокументи («Програма виховання і навчання в дитячому садку»,методичні вказівки і т.д.);
— методичналітература (статті в спеціалізованих журналах, наприклад, в «Дошкільневиховання», посібники для вихователів дитячого саду і батьків, збірникиігор і вправи, методичні рекомендації тощо);
— передовийколективний та індивідуальний педагогічний досвід з формування елементарнихматематичних уявлень у дітей в дитячому садку і сім'ї, досвід та ідеїпедагогів-новаторів.
Методикаформування елементарних математичних уявлень у дітей постійно розвивається,вдосконалюється і збагачується результатами наукових досліджень і передовогопедагогічного досвіду. В даний час завдяки зусиллям вчених і практиківстворено, успішно функціонує і вдосконалюється науково-обгрунтована методичнасистема з розвитку математичних уявлень у дітей. Її основні елементи — мета,зміст, методи, засоби і форми організації роботи — найтіснішим чином пов'язаніміж собою і взаємообумовлюють один одного. Провідним і визначальним серед них ємета, так як вона веде до виконання соціального замовлення суспільства дитячимсадом, готуючи дітей до вивчення основ наук (у тому числі і математики) вшколі.
Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти вУкраїні // Дошкільне виховання. — 1999. — № 1.
2. Програма «Дитина».Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах. — К., 1993.
3. Програма «Зернятко». Програмарозвитку, навчання дитини раннього віку / За редакцією О.Л. Кононко. — К:Кобза, 2004.
4. Кононенко П. П., Кононенко Т. П.Концепційні основи програми національно-державницького виховання. — К.: НДІУ,2007.
5. Анісіна М. О. Сенсорне виховуванняшколярів у процесі образотворчої діяльності // Педагогіка та психологія. — Х.,1998.
6. Артемова Л. В. Вчися граючись:Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят. — К.: Томіріс, 1995.
7. Барбашова І.А. Сучасні підходи досенсорного виховання молодших школярів // Зб. наукових праць. — Бердянськ,2008. — №1: Педагогічні науки.
8. Грицюк Л.А., Каратаєва М.І. Плануваннянавчально-виховної роботи у I-й молодшій групі за програмою«Зернятко». — Мандрівець, 2007.
9. Дичковская И.Н., Пониманская Т.И. Воспитаниедля жизни: образовательная система М.Монтессори. — М., 1996.
10. Дорошенко З. П. Сенсомоторний розвитокдитини раннього дошкільного віку: теорія і практика. Пріоритетні напрями роботидошкільної ланки освіти на 2006-2007 навчальний рік: методичний аспект. Випускшостий / За науковою редакцією К.Л. Крутій. — Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС»ЛТД, 2007.
11. Малікова Ю.В. Сенсорне виховання всучасній теорії і практиці дошкільної освіти // Наук. вісн. — Одеса, 2005.
12. Маліновська Н.В. Проблеми сенсорногорозвитку і виховання дітей у педагогічній спадщині С.Ф. Русової // Наук.записки. — Рівне, 2003.
13. Олійник Л. Умови оптимізаціїсенсорного виховання в ранньому віці // Вересень. — 2005.
14. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка:Навч. посібник. — К.: Академвидав, 2006.
15. Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори.- К.: Освіта, 1996.
16. Трикоз С.В. Теоретичні засадисенсорного розвитку дошкільників // Гуманізація навчально-виховного процесу. — Слов'янськ, 2000.
17. Фомина Л.В. Сенсорное развитие:Программа для детей в возрасте (4) 5-6 лет. — М.: Творческий Центр«Сфера», 2001.