Курсова робота
«Методична розробка системи уроків з розділу«Електротехнічні роботи»
Зміст
Вступ
1.Теоретична частина
1.1 Методичний аналіз теми
1.2 Календарно-тематичнепроведення уроків з теми
1.3Мотивований вибір об'єктів роботи учнів1.4 Застосовувані методи таформи організації навчальної та виховної роботи1.5 Дидактичний зв'язок знань та вмінь зтрудового навчання з їх знаннями та вміннями з іншими навчальними предметами1.6 Розвиток художньо-естетичноїтворчості1.7 Профорієнтаційна робота
2. Практичначастина
2.1Творчий проект «Одноламповий світильник»
2.2План-конспект уроку
3.Аналіз стану матеріальної бази трудового навчання в ЗОШ
Висновок
Списоквикористаної літератури
/>/>Вступ
У школі все починається з учителя. І хоча результати навчанняі виховання учнів залежать від трьох чинників – хто навчає, кого навчають, якнавчають, – важко сказати, що важливіше. Безумовно, величезною у справівиховання є роль учителя, його особистості.
Головні сфери – виробництво, наука, мистецтво. Виробництво – основажиття суспільства, воно забезпечує людей необхідними засобами існування. Наукадає нові знання, технології, що допомагають розвивати виробництво, сприяютьусвідомленню сутності буття. Та не лише інтелектуальною діяльністю івиробництвом живе людина. Велику роль відіграє духовна царина, яку живитьмистецтво через відображення дійсності в художніх образах. Наука і мистецтвовпливають на виробництво, удосконалюючи його.
Програмоюпо трудовому навчанню для кожного класу визначено об'єм знань і вмінь, якимиповинні оволодіти учні.
Знаннярахуються засвоєними, якщо вони закріплюються в свідомості учнів у виглядіпонять, які він може застосувати на практиці. Технічні поняття мають рядособливостей, які необхідно враховувати в процесі трудового навчання.
Основнемісце на уроках праці займає практична діяльність учнів, яка спирається натрудові вміння. Формування їх починається з створення образу виконуваної дії.Учень повинен чітко уявляти, що йому необхідно виконати і як. Таке уявленнястворюється на основі пояснення і демонстрації трудових дій вчителя. Чим кращевчитель володіє трудовими діями та методикою навчання і чим глибше пізнає їхтонкощі тим більш повний образ дії він може створити у учнів.
Однакпрактика показує, що, якою б високою кваліфікацією не володів вчитель, у учнівна основі демонстрації і пояснення не може створюватись абсолютно вірний образдії. Це пояснюється суб'єктивністю слухового і зорового сприйняття підлітків.
Не можнане враховувати і тих обставин, що демонстрація вчителем трудових прийомів неможе бути ідеальною. Вона завжди містить певні похибки, які сприймаються учнямияк приклад для копіювання. Тому образ дії, який формується у учнів, як правило,має неточності.
Крімцього, об'єктивно існує ще дві основні причини, які приводять до того, що міжобразом трудової дії і фактично виконанням трудових дій на перших порах, якправило, спостерігається невідповідність.
Отжестворення образу дії являється необхідною, але не недостатньою умовоюформування трудових вмінь.
Сформувавшиобраз трудової дії, потрібно переходити до вправ. Над усе, вправ навчальних,вони порівняно короткочасні і присвячуються оволодінню трудовими прийомами. Взалежності від складності трудової дії вправа може охоплювати її цілком абочастково. Виконавши навчальні вправи, учні приступають до виготовлення виробів.При цьому вони фактично продовжують виконувати вправи в відпрацюванні трудовихдій. До вимоги вірно виконувати трудові дії додаються вимоги, що стосуютьсявиконання продукції певної точності і за відведений час. Висування останніхвимог сприяє росту цікавості учнів до трудових завдань, підвищення рівня їхтрудової дисципліни.
На основіцього можна сказати, що на сучасному етапі розвитку виробництва, трудовапідготовка учнів має здійснюватися в напрямку практичного засвоєння івдосконалення вмінь та навичок. Перед вчителем ставляться вимоги для створенняне лише образу якоїсь дії або операції в уяві учня, а й формування в них практичнихвмінь виконання операцій обробки та виготовлення виробів, а цього можна досягтилише використовуючи метод вправ. Метою даної курсової роботи є дослідженняорганізації методу вправ при вивченні розділу «Електротехнічні роботи ” у5 класі а також розробка своєї системи вправ та методики її застосування втрудовому навчанні школярів при вивченні даного розділу.
1. Теоретична частина
/>/>/>
1.1 Методичний аналіз теми
За навчальною програмою учні отримують знання про електричнуенергію, електричне коло, будову і призначення ізольованих проводів і шнурів,електромонтажні інструменти. Мають виконувати підготовку проводів іелектрошнурів до монтажних робіт. Здійснювати монтаж простого електричногокола. Визначати провідники і непровідники електричного струму. Дотримуватисьправил електробезпеки та правил виконання монтажних робіт. Характеризуютьпобутову електротехнічну арматуру, електричну схему. Розпізнають і зображуютьумовні позначення на простих електричних схемах. Роблять демонтаж і складаннялампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання.
Щоб зацікавити та залучити до активного навчального процесу,навчити учня, треба його здивувати. Тому обов`язково після вивчення матеріалуучні повинні на кожну тему зробити свій міні проект. Для прикладу можнапоказати те як інші діти розробляли ці проекти зробити все для того, щоб ученьпочав працювати. Незвичність побаченого захоплює, зацікавлює і цим самимвикликає бажання своїми руками створити щось подібне, гарне, неповторне – цедає працю рукам і думці.
Аналізлітературних джерел я роблю з тією метою, щоб детальніше оглянути, як авторипропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загальнотрудовихумінь і навичок в учнів 5-9 класів в процесі трудового навчання. Так, БатишевС.Я. говорить що в 5-9 класах доцільно проводити розпочату в початкових класахроботу саме по формуванню і розвитку в учнів загальнотрудових умінь і навичок,при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тимефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичнихвмінь і навичок учнів з молодших класів. Він стверджує, що формуючи в учнівзагальнотрудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях необхіднодотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості, доступності,систематичності і послідовності, зв'язку теорії з практикою, міцності засвоєннязнань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання і розвитку, свідомості іактивності, наочності, а також індивідуального підходу. Неабияке значення вформування загальнотрудових вмінь і навичок учнів автор відводить вправам. Вінстверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового повторення операцій ідій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.
Багатоцікавого методичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвиткузагальнотрудових умінь і навичок учнів старших класів при вивченні трудовогонавчання можна знайти в журналах „Школа и производство“,»Трудова підготовка в закладах освіти", «Педагогіка і психологія».Так, наприклад, Кірілов М.Я. подає методичні рекомендації по проведенню занятьз ручної обробки деревини 8-9 класах і пропонує свою методику формування тарозвитку загальнотрудових умінь та навичок безпосередньо під час виконанняроботи. Його методика базується на єдності і взаємозв'язку трудового навчання ісуспільно-корисної праці, згідно якої основне місце на занятті займає практичнадіяльність учнів. При поясненні нового матеріалу автор рекомендує спиратися назнання учнів з математики, фізики. Особливу увагу звертає він звертає нарозширення політехнічного кругозору школярів, розвиток їх технічного мислення,формування стійких інтересів до професій деревообробної промисловості. Якпоказало детальне опрацювання методичної та науково-педагогічної літератури,досвід підготовки та проведення уроків з трудового навчання у 5–9 класахсередніх шкіл особливу роль в трудовій підготовці школярів відводиться урокамтрудового навчання, які мають свою специфіку.
Практичнаспрямованість уроків праці створює особливий характер труднощів в роботі учнів.З одного боку, школярі залюбки беруться за трудові завдання. їх принаджуютьконкретність, видимість результатів діяльності, зміни обстановки уроку, певнарокованість дій та відносин. Але різниця у самих процесах виконанняпоставленого завдання дозволяють нам стверджувати про особливий статус данихтруднощів: учень може знати, як виконати завдання, але його пальці не володіютьнеобхідною гнучкістю, вправністю, йому незручно працювати в незвичній для ньогопозі. Не вміючи пояснити та подолати труднощі, що виникли, такі учні дуже частопочинають задовольнятися низькою якістю виконаного завдання.
Слідвиділити, що перехід учнів 5–9 класів на уроках з основ наук до видимо простихзавдань на уроках з трудового навчання, дуже часто супроводжується пониженнямінтересу до змісту уроків з трудового навчання та недооцінюванням вимог, якіставляться перед учнями. У деякої частини школярів формується відношення доуроків праці, як до другорядних. Усне опитування, проведене нами під часпроходження практики показало, що по значущості серед навчальних предметів,встигаючі учні ставлять уроки з трудового навчання на одне з останніх місць. Нанашу думку, для подолання такого роду поглядів та оцінок в середовищі учнівнеобхідно використовувати всі можливості уроків з трудового навчання таситуацій, що виникають на них для виховання школярів. Таке твердженняґрунтується не тільки на результатах проведеної нами практики, але й нарезультатах опрацьованої наукової та методичної літератури.
Повага допраці формується у школярів на основі знань про працю, які вони отримують навсіх уроках загальношкільного циклу та в процесі позакласної роботи,попереднього досвіду трудової діяльності, застосування засвоєних навиків тавмінь. У зв'язку з цим нам видається обґрунтованою та важливою думка проважливість виділення шляхів розумового розвитку дітей в процесі оволодіння нимитрудовою діяльністю ще в молодшому шкільному віці. До таких шляхів відносятьсяоволодіння знаннями, які пов'язані з трудовою діяльністю; розвиток логічногомислення; формування інтелектуальних умінь та навичок, уміння планувати своюроботу, підбирати відповідні засоби для її здійснення, правильно знаходитишляхи та способи виконання трудового завдання.
Доцільноює, на наш погляд, рекомендація науковців-педагогів звертати особливу увагу натрудові досягнення окремої людини та ті дії, які забезпечують їй ці досягнення(мова йде «про робоче місце, основні робочі дії, про спеціальні предметита знаряддя праці, результати праці).
Знання пропрацю колективу допомагають розкрити соціальні зв'язки людей. Вони включаютьзнання про працю людей різних спеціальностей одного профілю (в будівництвінаприклад це муляри, монтажники, кранівники, столяри); про загальний для всіхоб'єкт праці (це може бути стадіон, будинок культури, промислове підприємство,школа тощо) та розподіл обов'язків в процесі роботи (наприклад, конвеєроб'єднує зусилля всіх робітників).
Спільне чипочергове використання школярами деяких верстатів, інструментів, пристосувань,загальний режим, колективна організація праці – все це сприяло відпрацюваннюузгоджених дій, взаємодопомоги, розуміння трудових взаємовідносин між людьми,учасниками трудового процесу.
Нами булозафіксовано і те, що праця, організована в колективних формах, але з розподіломтрудових функцій між різними виконавцями, допомагає встановленню між учнямивідносин взаємної залежності, відповідальності та контролю. Таким чином,правильно організована праця дозволяє відноситись до учнів не тільки як довиконавців замовлення, але й як до організаторів виробничого процесу, вонадозволяє і допомагає навчати їх основам економічної грамоти, виховує повагу дорезультатів своєї і чужої праці.
Отже,виховні функції уроку трудового навчання визначаються його цільовоюспрямованістю, змістом навчального матеріалу, способами стимулювання учнів дотворчої діяльності, а зміцнення навчально-матеріальної бази трудового навчаннястворює передумови до забезпечення творчого процесу діяльності вчителя і учнів.
/>/>1.2 Календарно-тематичнепроведення уроків з теми
У кожному класі навчальний матеріал згруповано в темиі вказано кількість годин на їх вивчення. Після вивчення шкільної програмивчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів єдосить відповідальним етапом у підготовці вчителя до занять, бо вони повиннібути посильними для дітей та суспільно – корисними за своїм призначенням.Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно – тематичногоплану. Календарно тематичний план складають для того, щоб передбачити,кількість необхідних матеріалів, інструментів та обладнання майстерні. Такожзнаючи зміст кожного заняття, поставити перед ними завдання для повтореннятеоретичного матеріалу.Дата Зміст навчального матеріалу Кількість год.
Тема 3.1 Електрична енергія в господарстві держави та в побуті
Електричне коло (джерело струму, з’єднувальні проводи, споживач). Електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці круглогубці, викрутка) та прийоми роботи з ними. Будова і призначення ізольованих проводів електрошнурів та ізоляторів. Правила електробезпеки.
Практичні роботи. 1. Підготовка проводів для електромонтажних робіт (нарізання заготовок, знімання ізоляції, оцінювання контактним кільцем, тичком, приєднання до затискачів). 2. Монтаж простого електричного кола. 3. Визначення дослідним шляхом провідників і непровідників електричного струму. 2
Тема 3.2 Електротехнічна арматура. Побутові переносні електричні прилади
Будова і призначення електричної арматури (ламповий патрон, вимикач, штепсельне з’єднання). Проста електрична схема. Умовне позначення на схемах джерела струму (генератора, акумулятора, батарейки, лампи розжарювання, вимикача, штепсельного з’єднання, затискачів). Види і класифікація переносних електричних приладів. Правила вмикання переносних побутових приладів у електричну мережу.
Практичні роботи. 1. Креслення простих електричних схем. 2. Демонтаж і складання лампового патрона, вимикача, штепсельного з’єднання. 3. Складання електричного кола з лампою; вмикання переносних побутових приладів у мережу. 2
/>/>1.3 Мотивованийвибір об'єктів роботи учнів
При проведенні кожного уроку з трудовогонавчання завжди обирається об'єкт праці учнів оскільки уроки з трудовогонавчання містять 25% теорії та 75% практики Учні оволодівають певними знаннямита застосовують їх на практиці.
Зважаючи на те, що вибір об'єктатехнологічної діяльності робиться залежно від потреб людини, вчителю слідзвернути увагу учнів на такі показникиякості виробу як: функціональність (можливість використання); естетичність; економічнудоцільність; ергономічність (зручність, привабливість); технологічність (легкістьвиготовлення).
Але не треба робити вибір замість учня,або ж нав'язувати йому свою думку! Нехай краще виріб буде гірший, в якомусь ізаспектів, але обраний учнем самостійно! Можна запропонувати учневі змінити тучи іншу деталь, порадити як краще щось зробити, пояснити наслідки того чиіншого недоліку. Потрібно підтримувати ініціативу та активність учнів, вміннясамостійно робити обдуманий вибір.
Проектне навчання не тільки спонукаєдо розумно вмотивованої доцільної діяльності, відповідно до вікових і навчальнихінтересів молодших школярів, а й істотно трансформує роль педагога вкерівництві нею. Учитель за такого підходу неодмінно перетворюється наконсультанта, порадника, координатора, який переконує у власній правоті силоюдосвіду, мудрості, аргументу, але не наказу, допомагає учням у пошуку джерел,необхідних їм у роботі над проектом, сам є джерелом інформації, підтримуєнеперервний рух учнів у роботі над проектом. Учитель має не лише добре знатисвій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачититочки їх зіткнення. Педагог має добре знати своїх учнів, їхні можливості,інтереси, бажання.
Тому сфера контролювання вчителемпроцесу становлення особистості не звужується, а навпаки – розширюється. Дотого ж, проектна діяльність опосередковано виводить різновікових учасниківспільної діяльності на пошуки спільної мови і розуміння багатьох побутовихцінностей та оцінок. Ознайомимось з діяльністю вчителів та учнів під часвикористання методу проектів (таблиця 1). Таким чином, використання методупроектів у навчально-виховному процесі заохочує і підсилює щире прагнення донавчання з боку учнів, тому що воно: особистісно орієнтоване; використовуєбезліч дидактичних підходів; має високу мотивацію, що означає зростанняінтересу й залучення до роботи в міру її виконання; підтримує педагогічнізавдання в когнітивній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях –знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу; дає змогу вчитися навласному досвіді, досвіді інших у конкретній справі, ане вдавати навчальну діяльність./>/> 1.4 Застосовуваніметоди та форми організації навчальної та виховної роботи
В педагогічній практиці метод – впорядкованийспосіб діяльності з досягненням навчально-виховних цілей. Методи навчання – цеспособи спів діяльності викладача і учнів, направленої на розв'язок задачнавчання (дидактичних задач) і дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.
Існує безліч методів навчання тавиховання, які вчитель застосовує на уроці. Але не можна сказати, що той, абоінший метод треба застосувати. Вибір того чи іншого методу залежить від віку,знань учня, ступеня самоосвіти, глибини мислення учнів та ін. Кожен з методівнавчання, як правило можна застосувати для виконання декількох навчальнихзавдань. Тому інколи не так просто зробити вибір методу навчання. Крім того,доводиться чергувати різні методи трудового навчання. Наприклад, викладеннянового матеріалу часто будують з використанням різних методів навчання. Такбесіда переходить у пояснення, пояснення чергується з демонстрацією і т.д.
У трудовому навчанні часто застосовуютьтакі методи навчання як:
- Словесні методи(розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція...);
- Наочні методи (методілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження);
- Практичні методи (вправи,лабораторні і практичні роботи).
- Проблемно-пошукові(висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язаннязаданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем)
- Індуктивно-дедуктивні(базуються на думці учня – сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення,оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
Застосування методів словесногоповідомлення дозволяє вчителю трудового навчання систематично, у логічнійпослідовності викладати технічні відомості, знайомитись з будовою інструментів,пристроїв, сутністю технологічних операцій. Живе слово вчителя здійснюєемоційний вплив на учнів, активізує практичну діяльність, розвиває уяву, спонукаєдо технічного мислення.
Методи демонстрації досліджуванихтехнічних об'єктів, процесів їх зображення можна розглядати з різних точокзору. З одного боку це засобі наочності, з іншого – це реалізація дидактичногопринципу наочності з третього боку – ці демонстрації можуть бути об'єктомвирішення, тоді уяві цього об'єкту стає основним джерелом знань для учнів.
Демонстрації можуть бути динамічними(показ рухомих об'єктів показ прийомів роботи) та статичні (показ нерухомихоб'єктів, макетів, схем таблиць).
Також при вивченні даної теми застосовуютьметоди практичної роботи. Це пов'язано з тим, що самі технологічні знання,вміння і навички не можна сформувати не використовуючи цих методів. Упрактичних методах навчання здійснюється це через практичні дії самих учнів іпочинається воно із застосування знань у самих діях.
На початку заняття варто провести вступнийінструктаж, щоб допомогти учням організуватись і направити їх на діяльність,засвоїти особливості роботи і раціональні методи їх виконання. Інструктаж – цепояснення, яке спрямоване на формування в учнів трудового уміння, розкриттязмісту трудового завдання, способів його виконання та корекції дій. Є різнівиди інструктажу, фронтальний інструктаж, вчитель проводить одночасно для всіхучнів групи. Це спрощує ведення навчально-виховного процесу, створює гарніумови для пояснення нового матеріалу, поліпшує керування навчальною діяльністюучнів, які виконують однакові учбові завдання. Але фронтальний інструктажінколи застосовувати недостатньо. Коли окремі учні, або бригада учнів виконуютьіндивідуальну роботу, тоді використовують індивідуальний або бригаднийінструктаж. Основним недоліком такого інструктажу є великі витрати часувчителя, який повинен дати інструкцію кожній групі і складність управління їхдіяльністю, так як у кожної бригади своє завдання.
Є ще один вид інструктажу, якийвикористовується при організації навчальної роботи. Поточний інструктажпроводиться для бригади чи в індивідуальному порядку для учня на робочомумісці, на основі спостережень за роботою учнів, або на їх прохання.
Особливо важливою задачею інструктажу єперевірка того, наскільки учень обдумано виконує завдання, контролює сам себе,як він засвоює на практиці теоретичні знання. Вчитель перевіряє такожпідготовку робочого місця, правильність виконання трудових прийомів, виявляєхарактер труднощі, які виникають в учнів, випадки порушення правил безпекипраці.
На уроках трудового навчання обов'язковоповинна бути присутня і виховна робота. Вона дає змогу повніше і глибшерозкрити зміст навчального матеріалу, сприяє формуванню в учнів позитивнихмотивів учіння та їх розвитку як особистостей.
Шкільний вчитель, які б творчі манери інахили він не пропагував, яким би не був ерудованим і що б не викладав, по сутіі в основі – Вихователь.
Вчитель – не найголовнішалюдина на уроці, а перша серед подібних і рівних йому: – він веде і його ведутьодночасно. Існує декілька причин, які пояснюють, чому так важливо, коли вчительне єдиний „герой“ в класі.
1) На уроці відкривається багато неочікуваного, інколи більшцікавого і змістовного, ніж це передбачено вчителем.
2) Ініціатива учня часто є сильнішою за вплив вчителя і дужчекличе всіх інших до розумової активності.
3) Слідуючи за учнем, вчитель допомагає йому виростати вособистість, адже в кожного, хто попереду і за ким ідуть інші,поряд з творчим формується особисте.
4) Учні, як правило, не бажають сперечатися з вчителем, зовсімінша річ – їх товариш. їх сперечання породжує полеміку, яка є найголовнішиматрибутом рухомого уроку. Урок має бути рухомим. Урок – на один раз! Будуєтьсявін в залежності від ситуації, на гнучкій основі реального і можливого вкожному окремому класі. Між собою спілкуються не „сторони“ і „об’єкти“з обов’язковою між ними „дистанцією“, а люди, які обговорюють певнупроблему в міру своїх знань і здібностей. Кожний з них тоді володіє уроком в цілому,а не окремими його частинами. Ця „естафета“ переходить із рук до рук,від вчителя до учня і навпаки. Це – урок духовноїрівноправності, урок на якому виховується демократичний характер і де учень неілюструє наперед підготовлену вчителем схему, а разом з ним, іноді всуперечйому сам досягає істини.
5) Урок – це основна форма підвищення кваліфікації ісамонавчання для вчителя, адже саме на уроці, а не курсах і семінарах приходитьдо вчителя багатократно вивірене подвійним (його і учнівським) досвідомнайнеобхідніше – практичні знання.
Вибір методів навчання залежить від:загальних цілей освіти, виховання та розвитку учнів і провідних установоксучасної дидактики; особливостей предмету, що вивчається; особливостей методіввикладання конкретних навчальних дисциплін, що визначаються специфікою вимог довідбору загально-дидактичних методів; мети задач і змісту матеріалу конкретногоуроку; часу, що відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; віковихособливостей учнів; рівня підготовленості учнів (освіта, вихованість,розвиток); можливостей та особливостей вчителя, рівня теоретичної та практичноїпідготовленості, його особистих якостей.Вчительповинен не тільки ставити ціль або задачу і показувати шлях до її досягнення, анамагатись запропонувати різні підходи і заохочувати дитину робити власнийвибір, шукати свою стежку до мети./>/> 1.5 Дидактичнийзв'язок знань та вмінь з трудового навчання з їх знаннями та вміннями з іншиминавчальними предметами
Трудовенавчання має тісний зв'язок з шкільними предметами, які передбаченні навчальнимпланом школи. На уроках праці учні мають можливість застосовувати на практицізнання й уміння, набуті під час вивчення інших предметів. Крім цього, під частрудової діяльності перед учнями виникають проблеми, вирішення яких вимагаєґрунтовних знань з шкільних предметів. Це спонукає учнів глибше вивчатиматематику, основи здоров'я, образотворчого мистецтва, трудового навчання:технічна та художня праця, історії. Загальноосвітні предмети сприяють успішномунавчанню праці, збуджують в учнів інтерес до трудової діяльності, у процесіякої розширюються, поглиблюються й конкретизуються знання з цих дисциплін.Міжпредметні зв'язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхіддо формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язкиміж предметами для поглибленого, всебічного розгляду, найважливіших понять,явищ, вони є результатом узагальнюючих дій, розвивають системне мислення.
Міжпредметнізв'язки на рівні видів навчальної діяльності встановлюються між загальнимиприйомами навчальної роботи, загальними способами рішення одноманітних навчальнихзадач (розрахунково-вимірювальних, графічних, конструктивно-технічних,творчих), загальними способами розумової, речової, образотворчої, художньої таінших видів діяльності, які здійснюються учнями. Так, наприклад, кресленнявикрійок учні виконують в 5 класі, а предмет креслення починають вивчати тількиу 7 класі. Тому вчителю трудового навчання необхідно слідкувати задотримуванням єдиних вимог під час виконання креслень, не допускати формуванняв учнів неправильних понять та вмінь, які на уроках креслення довелося бвиправляти. На уроках трудового навчання в навчальних майстернях, як і на іншихуроках, треба привчати учнів до раціоналізації навчальної діяльності.Міжпредметні зв'язки повинні виключити дублювання матеріалу, якщо навіть вінвивчався давно. Учні спроможні за завданням учителя самостійно повторити ранішевивчений матеріал з іншою предмета (за повторення слід виставляти оцінки), а науроці трудового навчання має відбуватися не повторення, а поглиблення знань. Цеособливо стосується теоретичного матеріалу.
Такимчином, зв'язки трудового навчання з іншими шкільними предметами являютьсянеобхідною умовою глибокого і всебічного засвоєння теми, що вивчається.
Зв'язкитрудового навчання можуть бути здійснені наступним шляхом:
1. Зв'язки міжпредметні:
- використаннязнань, умінь отриманих учнями в процесі трудового навчання за попередні роки;
- використаннявідомостей про працю і виробництво;
- використанняматеріалу про досягнення сучасної науки і техніки, який ще не увійшов у змістнавчання;
- зв'язок зпозакласним заняттям з технічної творчості учнів.
2. Зв'язки з іншими навчальнимипредметами:
- використанняматематичного апарату;
- зв'язок зіншими предметами.
Отже, суть міжпредметних зв'язків можнарозглядати як дидактичний еквівалент не тільки міжнаукових зв'язків, але йзв'язків науки з іншими формами суспільної свідомості і видами людськоїдіяльності. Тому, спробуємо показати методичну реалізацію їх на основінаступних зв'язків з математикою, основами здоров'я, довкіллям, образотворчиммистецтвом та трудовим навчанням: технічна і художня праця у початкових класах./> 1.6 Розвитокхудожньо-естетичної творчості
На розвиток художньо-естетичної творчостіта творчого мислення учнів впливає безліч чинників, такі як зміст уроку,майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку.Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчоїособистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги допідбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання маютьбути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів.Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вонисприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваютьсявимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивченнявластивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів;розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.
Проектно-технологічні знання учнів повинніносити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивченнярізних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цихповинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхіднадля виготовлення проекту.
Основні якості особистості, які формуютьсяв процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторськийсвітогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання іпраці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуттякраси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культурапраці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчаннюшколярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. Завизначенням О.М. Пєхоти: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і дея можу ці знання застосувати. Створюються умови інтенсивного розвитку творчоїпізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів.
Тема «Охорона довкілля» зорієнтована натеоретичні знання, але потрібно зробити свій міні проект. Допомогти учнямзробити цей проект можна за допомогою таких методів як методфантазування (який доречно застосовувати під час вивчення даної темип'ятикласниками), метод мозкового штурму, морфологічний аналіз, метод фокальнихоб'єктів, основи теорії розв'язування винахідницьких задач, метод створенняідеального об'єкта тощо.
Важливою складовоювсебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.
Естетичневиховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована наформування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси вусіх сферах діяльності людини.
Методологічноюзасадою естетичного виховання є етика – наука про загальні закономірностіхудожнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображеннядійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвиткусуспільства.
У процесіестетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.
Естетичнасвідомість – форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційнеосвоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеалитощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.
Естетичні почуття –особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне вдійсності й у творах мистецтва.
Естетичний смак –здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справдіпрекрасне від неестетичного.
Естетичний ідеал –уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.
Естетика поведінки– риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й досуспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.
У процесіестетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу.Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає,відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вмілирозрізняти справді красиве і потворне.
Під часестетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання – створенняумов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сферилюдини свідчить про її духовне багатство. Складною є проблема формуваннясприймання мистецтва. Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба матиелементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про щоє певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні вестетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури. Сформованіестетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекраснедають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючипобачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку.Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вмінняздійснювати операції мислення.
Поряд із розвиткоместетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичноговиховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності.Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а йберегти і захищати їх.
Важливе значеннямає виховання у школярів естетики поведінки – акуратності в одязі, красивоїпостави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетичновиявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.
Одним з головнихшляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створеномалі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товаристванародних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва,етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі довитоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості,уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства,мандрівки в історію тощо.
Виняткову роль вестетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання,співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певнітеоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповіднихпрактичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомимдоповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світовоїлітератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомлятьсяз шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичнихдисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи,формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики – в логічнійчіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховнезначення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння танавички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявитисебе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматисяй ходити.
На розв'язаннязавдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крімбесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей наестетичну тематику, цінною в естетичному вихованні є участь школярів удіяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньоїсамодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільнихоркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання,уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах:музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.
Важливу роль в естетичномувихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири,наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій зобговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі,спільне відвідування театру – все це створює сприятливі умови для прищепленняестетичних смаків дітям.
Методмозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ходітривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є 2групи людей. Перша група – це ті, хто генерує ідеї, друга – критично аналізує.Такі групи здійснюють пошук розв'язку певної проблеми.
Практичний досвід використання мозковогоштурму викреслив основні прийоми, які сприяють формуванню ідей. Серед цихметодів розрізняють такі як: аналогія (зробити так,як це було вже в розв'язаній задачі).
Методфантазування. Це спосіб спільної діяльності учнів та учителя, колидосягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішуєпоставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякіелементи конструкції цього об'єкта невідомі.
Головною умовою методу фантазування євідсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичногомислення.
Методзразків. Суть цього методу полягає в тому, що учитель допомагаєшколярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразкиоб'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктамитехнологічної діяльності людини.
На основі порівняння виявляютьтехнологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами ірозробляють послідовність дій щодо їх усунення.
Методфокальних об'єктів. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогоюцього методу називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус).Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальнийоб'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі даютьзмогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом єзошит, а випадковим – тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастийзошит».
Методстворення образу ідеального об'єкта. Будуютьтаблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі – 10прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація і т.д.), а по вертикалі – 10основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні,фізико-механічні, тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного зпараметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічнихрішень.
Для розвитку творчих здібностей на урокахтрудового навчання можна використовувати технічну документацію з неповними даними. Кількість даних в технічній документації в процесі навчаннязменшується. Це дає можливість учням творчо приступити до вирішення завдання.
Також можна застосовувати колективне обговоренняіндивідуальних творчих проектів. При такій організації праці колективспонукає учня до більш активної діяльності. А колективне обговорення завданьсприяє підвищенню мотивації та уваги учнів до виконання своїх завдань.
При виборі форм та методів роботи з учнямина уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, щоактивізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничихситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші.
Вчитель трудового навчання під часпроведення уроків має включати в плани уроків розв'язування з учнями творчихзадач з елементами конструювання; технічні завдання, як засіб формування вучнів навичок просторового і технічного стилю мислення; читання кресленьдеталей, як засіб розвитку конструкторського мислення; творчі практичні роботи,тощо.
Формування та подальший розвитоклогічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудовогонавчання дає змогу виконати загольноосвітні завдання на кожному етапізагальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожноїдитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншимиосвітніми галузями. А це означає – створення умов для залучення учнів досистематичної продуктивної праці з елементами творчості; формування в учніврозуміння важливості самооцінки своїх власних можливостей.
На перших заняттях праці в шкільніймайстерні в учнів повинно скластися переконання, що для успішної діяльності їмнеобхідно буде не тільки працювати фізично, але і займатись розумовою працею,тобто перш ніж розпочати якусь роботу, робити якийсь виріб, потрібнообмірковувати весь технологічний процес, продумати з чого починати та в якійпослідовності виконувати завдання.
Отже, ефективність роботи вчителя по розвитку технічноїтворчості учнів залежить від того, наскільки він зможе зацікавити учнів, пробудитив них інтерес до технічної творчості, та бажання випробувати свої сили в ційгалузі./>/> 1.7Профорієнтаційна робота
Завершальниметапом психологічної та практичної підготовки учнів до трудової діяльності є їхправильна професійна орієнтація.
Професійнаорієнтація – система організації та проведення навчально-виховної роботи,спрямованої на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні йпсихофізіологічні умови правильного вибору професії, формування в них умінняаналізувати вимоги різних професій до психологічної структури особистості, атакож свої професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.
Правильний вибірпрофесії – це моральне задоволення, висока самооцінка. Водночас це й високапродуктивність праці, висока якість продукції. Вибір професії – точка, в якійсходяться інтереси особистості та суспільства, де можливе й необхідне поєднанняособистих і загальних інтересів.
Завданнямипрофорієнтації є ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору,рекомендованими Міністерством освіти і науки України; виховання в молодіспрямованості на самопізнання і власну активність як основу професійногосамовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами,необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі реальнийплан оволодіння професією; забезпечення розвитку професійно важливих якостейособистості.
Профорієнтаційнаробота складається з таких компонентів: професійна інформація, професійнадіагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.
Професійнаінформація – психолого-педагогічна система формування в особистості активноїпрофорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовамвільного та свідомого професійного самовизначення особистості. Вона даєшколярам змогу ознайомитися з різними професіями, зі змістом трудовоїдіяльності в галузі кожної з них, з вимогами, які ці професії висувають до людини,а також з тим, де ними можна оволодіти. Завдяки такій допомозі учні виявляютьсвої індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості, вміння зіставитиїх з вимогами тієї професії, до якої вони мають інтерес і нахили, щоб прийнятиправильне рішення про свою придатність до професійної діяльності в обранійгалузі праці.
Професійнадіагностика – система психологічного вивчення особистості з метою виявлення їїпрофесійно значущих властивостей і якостей.
Професійнаконсультація – надання особистості на основі її вивчення науково обґрунтованоїдопомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів професійногосамовизначення.
Професійнаконсультація має також на меті навчити учнів прийомів самооцінки своїх якостей,щоб встановити їх відповідність вимогам професії. Мріючи про ту чи ту професію,школярі повинні водночас замислюватися, чи справді вони годяться для такоїроботи. Щоб відповісти на це питання, вони мають знати вимоги професії до їїносія. Такі вимоги розроблено до багатьох професій.
Аналогічні консультаціїслід надавати і батькам учнів, щоб вони серйозніше підходили до обраннямайбутньої професії дітьми, змогли певною мірою допомогти їм у цьому. Допрофесійної консультації залучають також медичних працівників школи, які знаютьперелік медичних протипоказань стосовно основних професій і можуть запобігтинебажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію вжена етапі відбору.
Професійний відбір– система роботи, спрямована на надання допомоги учневі у визначенні й виборіконкретної професії на основі виявлення й оцінки його загальних і спеціальнихздібностей, задатків, інтересів, потреб і об'єктивних умов професійноїпідготовки і працевлаштування.
Професійний відбірздійснюють навчальні заклади, що висувають до вступників конкретні вимоги, абоустанови, які приймають випускників на роботу. На цьому етапі з молодими людьмислід проводити роз'яснювальну роботу. Вони повинні усвідомити: якщо вони маютьпевні недоліки, що не є відхиленням від абсолютно важливих професійних вимог, то,попрацювавши над собою, можуть їх подолати або згладити й досягнути професійноїмайстерності.
Професійнаадаптація – процес пристосування людини до професійної діяльності, її умов;досягнення бажаної продуктивності праці й відповідності між професійними намірами,інтересами, якостями особистості та вимогами до діяльності.
Здійснюється тоді,коли учень уже обрав професію і перебуває на стадії оволодіння нею. Ознакамипрофесійної адаптації є: збереження і розвиток здібностей і схильностей дообраної професійної діяльності, збіг суспільної та особистої мотивації праці,яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та виробничого оточення. Професійнаадаптація здійснюється разом із суспільною адаптацією, її результативністьзначною мірою залежить від того, як школа зуміла закласти основи адаптації.
У Положенні пропрофесійну орієнтацію молоді, яка навчається, визначено етапи профорієнтаційноїроботи зі школярами різного віку:
Початковий(пропедевтичний). Ознайомлення дітей у процесі навчальної, позакласної тапозашкільної роботи з найпоширенішими професіями, виховання позитивногоставлення до різних видів трудової та професійної діяльності, інтересу допізнання своєї особистості, формування початкових загальнотрудових умінь інавичок, здатності до взаємодії з іншими особами в процесі діяльності.Результат – сформоване у молодших школярів ставлення до себе, суспільства іпрофесійної діяльності.
Пізнавально-пошуковий(5–7 класи). Передбачає: формування ціннісних орієнтацій, мотиваціїсамопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні таоволодінні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з професіями унавчально-виховному процесі; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метоюусвідомлення власної професійної спрямованості; консультування щодо виборупрофілю подальшої освіти, форм трудової підготовки. Результат – вибір напряму(профілю) навчання, продовження освіти у 8–9 класах.
Базовий(визначальний) (8–9 (8–12) класи). Здійснюється вивчення наукових основ виборупрофесії, класифікаційних ознак професії, вимог професій до людини, основнихпрофесійно важливих якостей, правил вибору професії; оволодіння методикамисамопізнання, самооцінки; розвиток індивідуальних професійно важливих якостей;формування вміння зіставляти вимоги, необхідні для здобуття конкретноїпрофесії, з власними можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умовдля випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності(консультації щодо вибору професії та навчального закладу; проведенняпрофесійного відбору для випускників загальноосвітніх навчально-виховнихзакладів). Результат – сформованість значущого сенсу вибору професії, певноїпрофесійної спрямованості, професійне самовизначення учнів, готовність до змінипрофесійної спрямованості та переорієнтації на суміжні професії, на інші видидіяльності відповідно до індивідуальних особливостей учнів та результатівпрофвідбору.
Профорієнтаційнуроботу в школі проводять учителі всіх навчальних предметів, класні керівники,інші члени педагогічного колективу, фахівці різних галузей виробництва.
Важливу роль упрофесійній орієнтації школярів відіграють факультативні курси. Значна їхчастина орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм певний обсягзнань, умінь і навичок з цієї професії.
Провідна роль уцій роботі належить класному керівникові. Він упродовж тривалого часуспостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості,інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціалкожної сім'ї. Це дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу наналежному рівні.
Серед форм такоїроботи, використовуваних класними керівниками, найефективнішими є екскурсії,зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, конференції,класні години, заняття в гуртках, факультативи, що дає їм змогу спостерігати зарозвитком у школярів професійних інтересів.
Поширенимметодом є розповідь, пояснення з використанням різноманітної наочності:демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів праці й різнихпромислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чиіншою професією, пов'язаного з темою окремого заняття або цілого розділупрограми, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, йогозакріплення, на вступному інструктажі до лабораторної чи практичної роботи, впроцесі самостійної діяльності учнів або на заключному інструктажі.
2.Практична частина
2.1 Творчий проект «Одноламповийсвітильник»
1. Організаційно – підготовчий етап:
А) Пошук теми, проблеми:
Створити творчу роботу на тему:
«Одноламповий світильник».
Б) усвідомлення проблеми:
Це має бути макет простий одноламповий світильник якийповинен містить лампу, патрон, провід, вимикач тощо. Творча робота маєвиконувати своє функціональне призначення, бути достатньо зрозумілим придемонстраціях та показах учням.
В) Виробивши ідеї, вивчивши і узагальнивши матеріали,генеруємо варіанти і починаємо розробку проекту.
2. Конструкторсько – дизайнерський етап:
А) Складання схеми виробу.
В) Вибір матеріалів.
Г) Організація робочого місця.
Для успішного виконаннявсіх трудових завдань у майстернях треба добре засвоїти й акуратно виконуватиправила безпечної роботи.
Перевірити, чиправильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся.
Перевірити станробочого місця.
Не залишати робочемісце без дозволу вчителя
З інструментами йматеріалами поводитись обережно.
Під час роботи нерозмовляти, не заважати працювати іншим.
Не складати на робочомумісці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.
Після закінчення урокуприбирати робоче місце.
Д) Економічне обґрунтування.
Вид роботи і вироби повинні бути в національному стилі,дешеві, красиві і мати практичне застосування та економічну ефективністьпорівняно з тими, що випускаються серійно.
3. Технологічний етап:
А) Виконання технологічної документації
Б) Виконання практичної частини проекту, складання за схемоювикористовуючи приготовлений матеріал та інструмент.
В) Контроль і самоконтроль діяльності, дотримання безпеки, такультури праці, технологічної дисципліни.
В процесі виконання творчої роботи над виробами виникаєнеобхідність контролю за розмірами та розміщенням всіх об`єктів, їх правильногорозташування та закріплення та. Загальний зовнішній вигляд.
4. Заключний етап:
А) Корекції практичної і проектної діяльності.
В процесі створення світильника виникали недоречності якіусувалися під час практичної роботи.
Б) Презентація творчої роботи.
Провівши оцінку творчої роботи, виявили незначні відхилення вправильності розташування будівель на макеті, але в цілому створення проектудало позитивний результат. Просторове уявлення, естетичний смак, креслярськівміння, художні здібності.
В) Оформлення роботи
На світильник створили технологічну карту, на виробі вказалиназву роботи, авторів, рік, школу, дату виготовлення.
Г) Самооцінка та аналіз отриманих результатів.
В процесі створення макету ми навчилися проектувати таоформлювати садиби в різних стилях.
Під час створення проекту «Одноламповий світильник» учнівиступили в ролі електриків. Використали знання та вміння з таких предметів як:креслення, фізика. При його виконанні учні показали свої навички роботи зелектроарматурою, ручним інструментом та показали свої знання в областіелектротехнічних робіт.
2.2 План-конспектуроку
Підготовка вчителя до заняття закінчується складаннямплану – конспекту заняття.
Чим повніший план заняття, тим легше вчителеві йоговести. Урочний план можна скласти за такою формою:
План-конспект уроку з трудового навчання.
Клас___
Дата______
Тема уроку:
Мета уроку:
1. Навчальна:
2. Виховна:
3. Розвиваюча:
4. Профорієнтаційна:
5. Дидактичні засоби:
Матеріали та обладнання та інструмент:Об'єкт роботи :
Хід уроку
1. Організаційний момент.
2. Повторення раніше вивченого матеріалу.
3. Вивчення нового навчального матеріалу.
4. Закріплення нового матеріалу.
5. Інструктаж до проведення практичної роботи.
6. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя.
7. Підведення підсумків роботи.
8. Завдання додому.
/>Заняття № Дата: Клас:
Розділ: ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ РОБОТИ
Тема заняття: Електрична енергія в господарстві держави тапобуті.
Електричне коло
Мета: Дати первісне уявлення про електричну енергію,електричне коло; сформувати вміння здійснювати монтаж простого електричногокола, виховувати працелюбність, зацікавленість під час виконання практичної роботи
Тип заняття: ФЗВН
Обладнання,матеріали, інструменти: побутові споживачі електричної енергії, наочніпосібники.
Хід заняття:
І.Організація класу.
ІІ. Вступний етап:
1. Актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань, та знань,які лежать в основі вміння.
— Якіпобутові прилади працюють від електричного струму?
— Девиробляється електрична енергія?
2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Всі Ви розумієте, що сучасне життя неможливе безелектроенергії. Вона використовується як на виробництві так і в побуті. Про те,як її сутність, яким чином вона передається до споживачів, ви дізнаєтесь насьогоднішньому занятті
3. Повідомлення теми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основна частина:
1. Вивчення нового матеріалу
1.1.Поняття про електричний струм. Лічильник електричної енергії.
Укожному будинку, в кожній квартирі, біля вхідних дверей закріплена невеликакоробочка зі скляним віконцем. До неї підведені проводи, а за склом обертаєтьсяметалевий диск. Це – відомий кожному прилад електричний лічильник.
Якщоелектричні прилади вимкнуто – диск стоїть на місці. Проте, якщо ввімкнути хочаб одну електричну лампочку або інший прилад – диск починає обертатися. Початокобертання диска свідчить про те, що почалось використання електроенергії. Чимбільше приладів увімкнено в квартирі, тим швидше обертається диск, а отже,більше використовується електричної енергії.
Що жтаке електрична енергія? Складними дослідами було встановлено, що, крім молекулі атомів, у речовинах містяться менші від них заряджені частинки – електрони.Ці частинки можна примусити рухатися всередині речовини у певному напрямку.Упорядкований рух заряджених частинок називають електричним струмом, апристрій, за допомогою якого викликається цей рух, – джерелом електричногоструму, джерелом електричної енергії.
Якщозаряджені частинки рухаються по спіралі електричної лампочки або електричноїплитки – вони нагрівають їх, у результаті спіраль лампочки світиться, а спіральплитки – нагрівається.
Електричнаенергія має велике значення в житті та праці людей. На підприємствах країнипрацює величезна кількість різних електричних машин і приладів. Вони приводятьв рух трамваї і тролейбуси, ескалатори і будівельні крани. Електрика плавитьметал і випікає хліб, доїть корів і виводить в інкубаторах курчат.
Їївикористовують для освітлення квартир, вулиць, приміщень, кінотеатрів,спортивних залів. За допомогою електричної енергії працюють холодильники ішвейні машини, пилососи і кондиціонери, телевізори і комп’ютери, багато іншихелектричних приладів.
Тому,яку б професію ти не обрав після закінчення школи, тобі необхідно оволодітизнаннями з електротехніки.
Електротехніка– галузь науки і техніки, пов’язана з виробленням, розподілом та використаннямелектричної енергії.
1.2 Джерелаелектричного струму
Людистворили багато різних пристроїв, машин, які виробляють електричну енергію. Дляживлення плеєрів, магнітофонів, радіоприймачів, інших приладів, використовуютьвідомі тобі батарейки. Їх ще називають гальванічними елементами, тому що в нихвідбуваються хімічні перетворення.
Гальванічнийелемент має, наприклад, цинкову і мідну пластинки, які занурені в спеціальнийрозчин, або цинковий корпус і вугільний стержень, між якими містяться вугільнийпорошок і розчин. З’єднавши між собою кілька таких елементів, дістанемо батареюелектричного струму. У батарейці від кишенькового ліхтарика з’єднано триелементи: вугільний стержень першого елемента з’єднаний з цинковим стаканчикомдругого, а вугільний стержень другого – з цинковим стаканчиком третього. Відцинкового стаканчика першого елемента і вугільного стержня третього виведеніжерстяні пластинки, які називають полюсами батарейки: довша цинкова пластинаслугує негативним полюсом, який позначається знаком „мінус” (–), коротшапластинка є позитивним полюсом і позначається знаком „плюс” (+). У такихбатареях хімічна енергія перетворюється в електричну.
Більшпотужніші пристрої – генератори. Вони виробляють електричний струм наелектричних станціях, автомобілях, літаках внаслідок обертання.
Електричніприлади мотоциклів, моторолерів, автомобілів, інших машин працюють відакумуляторів, у яких накопичується електрична енергія, отримана від генератора.
Велектротехніці всі пристрої, які виробляють електричну енергію, називаютьджерелами електричної енергії.
Приладиі машини, які працюють за рахунок використаної електричної енергії називаютьспоживачами.
Длявироблення електричної енергії на електростанціях спалюють велику кількістьвугілля, нафти, газу, витрачають воду річок. Щоб зменшити їх витрати, необхідноекономно використовувати електроенергію. Ресурси, які залишаються від економії,можуть бути використані для інших потреб. Зменшення кількості спалюванихречовин, сприяє зменшенню шкідливих викидів у атмосферу, збереженню довкілля,поліпшенню умов життя на землі.
1.3 Електричнеколо
Електрична енергія передається від джерела струму доспоживача по проводах. Для вмикання та вимикання споживачів слугують пристрої,які називають приладами керування (наприклад, у квартирі – електровимикачі).Таким чином, джерела струму, споживачі та прилади керування, з'єднанні міжсобою проводами, утворюють електричне коло (рис. ). Усі пристрої, які входятьдо складу електричного кола, називають його елементами. Електричний струм можепроходити по колу до споживача лише тоді, коли воно не має розривів, тобто,коли елементи кола не пошкоджені, проводи надійно приєднані, а вимикачувімкнено. Таке коло прийнято називати замкнутим. Для зображення електричногокола на папері немає потреби малювати проводи, лампу, вимикач, їх можнанакреслити за допомогою умовних знаків, установлених державним стандартом(табл. ). Графічний документ, на якому електричне коло зображено за допомогоюумовних позначень, називають електричною схемою (рис. ). Електричні схемибувають різні. Якщо необхідно показати тільки спосіб з'єднання елементів кола,тобто його принципи, креслять принципову схему ( рис.). Схема, за якою монтують(складають) електричне коло, називають монтажною ( рис.). На ній обов'язковопоказують точне місце розміщення всіх елементів.
2. Первинне закріплення ( осмислення та встановленняоб’єктивних зв’язків і залежностей в новому матеріалі):
- Для чого призначеніджерела електричної енергії?
- Які пристрої називаютьспоживачами електричної енергії?
- Що називаютьелектричним колом?
- Який документ називаютьелектричною схемою?
- У чому полягає схожістьі відмінність між принциповою і монтажною схемами?
3. Вступний інструктаж до практичної роботи учнів:
- пояснення і показтрудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з обґрунтуваннямкожної дії;
- ознайомлення зінструкційними картами;
- акцентування уваги направила ТБ;
- закріплення таперевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи).
4. Поточний інструктаж:
4.1 Цільові обходи робочих місць учнів:
- перевірка організаціїробочого місця;
- перевірка правильностівиконання трудових прийомів;
- перевірка правильностівиконання трудових операції;
- перевірка вміннякористуватися технічною документацією, інструментами;
- перевірка дотримуванняправил ТБ.
4.2 Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковий інструктаж при умові однакових помилок значноючастиною учнів.
5. Практична робота. Складання (монтаж) електричного кола
Обладнання, інструменти та матеріали: монтажна панель,батарейка від кишенькового ліхтарика, вимикач, ламповий патрон, лампочка,з'єднувальні проводи, викрутка.
Послідовність виконання роботи:
1. Уважно розглянь монтажну схему електричного кола.
2. Розмісти на монтажній панелі батарейку від кишеньковоголіхтарика, ламповий патрон, лампочку, вимикач та з'єднувальні проводи.
3. З'єднай проводом один з полюсів батарейки з одним ізконтактів патрона.
4. З'єднай другий контакт патрона з одним із контактіввимикача.
5. З'єднай другий контакт вимикача з другим полюсом батареї.
6. Загвинти лампочку в патрон і перевір роботу електричногокола.
7. Розбери електричне коло, від'єднавши проводи від контактівкожного елемента кола.
ІV. Заключний інструктаж:
– аналіз виконуваних робіт;
– аналіз помилок, які найчастіше траплялися;
– аналіз порушень трудової дисципліни;
– аналіз виконання правил ТБ;
– мотивація оцінок;
– демонстрація найкращих робіт.
V. Повідомлення теми та мети наступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: 20,21,22
VІІ. Прибирання робочих місць, прибирання майстерні.
3. Аналіз стану матеріальної бази трудового навчанняв ЗОШ
Ушколі обладнано дві майстерні: з деревообробки та металообробки. Вони дужедобре обладнані верстатами та інструментами, так що кожен учень має можливістьпрацювати окремо. Площа майстерні з обробки деревини відповідає нормам,освітлення комбіноване, є вентиляція природна і штучна. Під час роботи коженучень працює за своїм робочим верстаком, всього їх 15 і вчитель добре бачитькожного учня за роботою. Це дуже підвищує ефективність управління навчальнимпроцесом.
Вмайстерні встановлено радіально-свердлильний верстат; стругальний станок HP 250-2/230; токарний верстат по деревуDSO- 1000; токарний універсальнийверстат SPA-500.Є шафа дляінструментів та готових виробів та шафа для навчально-технічної документації.Робоче місце вчителя розміщене біля вікна; на стіні за ним розміщена дошка.Станки, які знаходяться в майстерні відключаються централізовано тумблером, щознаходиться біля столу вчителя. Обладнання заземлене. Деревообробні верстативстановлені біля вікон на відстані 40см від стінки, з проміжком 80см між ними.
Майстернязабезпечена всіма приладами та інструментами, відповідно до вимог навчальногоплану. На стінах майстерні висять плакати з техніки безпеки при роботі наверстатах та з інструментом.
/>Висновок
Пройшовши педагогічну практику у СШ №187 вмісті Києві провів самостійно 4 уроки з трудового навчання, один виховний захід.За цей період здобув досвід у навчальній, виховній та позакласній роботі. Цяпрактика являє собою органічну частину учбового виховногопроцесу, забезпечує собою поєднання теоретичної діяльності та практики, щовиконує ведучу роль у формуванні освіченості майбутніх вчителів.
Суттєва особливість педагогічної праці – воназ початку і до кінця і процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистіснихвзаємин у педагогічній праці: підкреслює важливість моральних аспектів.Специфічним є і результат педагогічної діяльності – людина, яка оволоділапевної частиною суспільної культури, здатна до соціального саморозвиткувиконання певних соціальних ролей у суспільстві.
За період проходження педагогічноїпрактики я зрозумів, що педагог повинен ставити перед вихованцем посильні ірозумно сформульовані вимоги з метою його подальшого розвитку, тобтоздійснювати педагогічний вплив гуманістичного, а не авторитарного характеру.Виявляючи в діалозі, співпраці, партнерстві повагу до учня, і толерантність ісправедливість, учитель тим самим захищає свободу особистості, продовжуєкультурну спадщину, творить нові вартості, виступає співучасником зміцненнядемократичного ладу.
Проводячи самостійно уроки дійшла висновку, що серед умінь навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвитокмови педагога, що є одним із важливих виховних засобів і містить такі аспектіправильна дикція, „поставлений голос“, ритмічне дихання і розумнеприєднання до мови міміки і жестів.
/>/>Список використаної літератури
1. Д.О. Тхоржевський»Методика трудового і професійного навчання та викладаннязагальнотехнічних дисциплін", – К.: «Вища Школа», 1992 – с.1Котляр В.П. До питання про кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя // Сучаснітехнології.
2. Крылова Н.Б. Культурология образования. – М.: Народноеобразование, 2000. – 270 с.
3. Кузьмина Н.В. Одаренные дети. Психология учителя. – М., 1991.– 236-254.
4. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. – Л.,1985.-С. 14-17.
5. Практикум у навчальнихмайстернях. Антонів Т. М. і др., – К., «Вища Школа», 1972., с. 424.
6. ТхоржевськийД.А. Заняття по трудовому навчанню, 5 клас: Обробка деревини, металу,електротехнічні роботи, ремонтні роботи в побуті: Посібник для вчителяпраці.-2-ге видання, перероб. і доп. – М.: Просвіта, 1989. – 176с., з іл.
7. Коваленко В.И.,Кулененок В.В. Объекты труда: 5 кл.: Обработка древесины и металла. Электротехническиеработы: Пособие для учителя. –М.: Просвещение, 1990.-176с., ил.
8. Активные методыобучения педагогическому общению и его оптимизация. Психология педагогическойдеятельности. – М., 1983, С. 64-73.
9. Бех І. Д.Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології //Педагогіка іпсихологія. – 3/24/99. – К.' Педагогічна думка, 1999. – С. 5-14.