--PAGE_BREAK--Публікації. Основні положення й висновки дисертації знайшли відображення в 11 одноосібних наукових працях, що входять до переліку видань, які затверджені ВАК України.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (304 джерела) та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 275 сторінок друкованого тексту, з яких 165 сторінок основного тексту, 23 сторінки списку використаних джерел, 87 сторінок додатків. Робота містить 31 таблицю, 19 рисунків, 1 схему, 2 формули і 11 додатків.
Основний зміст
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; ступінь розробленості проблеми; визначено мету; об’єкт; предмет; сформульовано гіпотезу; завдання; теоретичну основу; розкрито наукову новизну; теоретичне та практичне значення дослідження; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження; визначено публікацій.
У першому розділі “Виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності як педагогічна проблема” розкриваються теоретико-методологічні основи досліджуваної проблеми та стан її розробленості у психологічній, педагогічній, філософській літературі.
Уточнюється сутність наполегливість та його взаємозалежність з поняттями: воля, вольові якості особистості, класифікація вольових якостей, аналізуються різні підходи. Так, Августин і Фома Аквінський розвинули перші теорію “свободи волі”. Аристотель волю пов’язував із розумом, діяльністю і почуттями. Ф. Гегель, І. Кант, Й. Фіхте розглядали поняття “чиста” воля. І.Д. Бех звертає увагу на усвідомлення бажання як основу волі. Проявляється воля, за Д.А. Колоццою, в іграх у поєднанні з емоційним станом. А.С. Макаренко спрямовував погляд на вольові якості колективіста. В.О. Сухомлинський звертав увагу на силу волі та її слабкість. К.Д. Ушинський досліджував виховання волі через прагнення до мети та ін.
Характеризуючи класифікації вольових якостей особистості Ф.Н. Гоноболіна, Є.П. Ільїна, В.В. Крутецького, Н.Г. Левандовського, В.В. Нікадрова, С.А. Петухова, С.Л. Рубінштейна, П.А. Рудика, В.І. Селіванова, А.І. Щербакова та ін., встановлено, що наполегливість відноситься до групи основних вольових якостей.
Розкриваючи сутність наполегливості, І.П. Іванов, В.А. Крутецький, С.Л. Рубінштейн, П.А. Рудик звертають увагу на довге переслідування цілі, не зважаючи на невдачі; Л.С. Рувінський та С.І. Хохлов дають корисні поради щодо виховання наполегливості; С.Д. Максименко, О.М. Степанов та М.М. Фіцула протиставляють наполегливості впертість.
Проаналізувавши психолого-педагогічні джерела (В.К. Калін, Є.П. Ільїн, В.І. Селіванов, Г.М. Ситін, М.М. Фіцула, В.Б. Шапар та ін.), теоретично обґрунтовується сутність поняття “виховання наполегливості”, що розглядається нами як цілеспрямований процес формування у молодшого школяра здатності досягати поставлену мету, долаючи при цьому різні перепони, які з’являються на шляху до досягнення бажаного результату.
На основі досліджень М.С. Солопчука, С.М. Філя, О.М. Худолія та ін. проаналізовано походження та розвиток ігрової діяльності від родового суспільства до ХХІ століття. Встановлено, що засновником теорії гри був німецький філософ Ф. Шіллер, послідовниками його теорії — К. Бюхер і К. Гросс (Німеччина), Г. Спенсер (Англія) і Летурно (Франція).
Проведений аналіз наукових джерел (Г.С. Костюк, В.А. Крутецький, Г.О. Люблінська, М.М. Фіцула та ін.) дав змогу дослідити поняття “гра”, “ігрова діяльність”, “позакласна діяльність” та теоретично обґрунтувати сутність поняття “позакласна ігрова діяльність”, яке розглядається як складова частина навчально-виховного процесу, яка спрямована на задоволення запитів, інтересів школярів через виховний вплив педагога та включає у себе один із видів активної діяльності дітей, що моделює під час гри відносини між ними, формує основи морально-психологічних якостей і властивостей особистості: волі, емоцій, інтелектуальної сфери; сприяє розвитку уяви, уваги, мислення, пам’яті тощо. У дошкільному віці за своїм змістом і формами ігрова діяльність є провідною діяльністю, а у початкових класах є однією з форм навчання і виховання молодших школярів, що допомагає здійснити поступовий перехід від звичної для них ігрової діяльності до навчальної діяльності. Ігрова діяльність не зникає, а продовжує розвиватися, ускладнюватися.
Узагальнення досліджень Д.Б. Ельконіна, В.В. Зеньківського та ін. дали змогу виділити функції гри, а О.Л. Богініч, Л.К. Грицюка, Л.А. Завацької, Н.В. Кудикіної, А.П. Рудика, О.С. Семенова та ін. — описати структури ігор.
Намагання описати гру як метод навчання і виховання учнів різних вікових категорій знаходимо у науковій спадщині видатних педагогів, які працювали в історично та соціально різних умовах – Ш.О. Амонашвілі, Н.К. Крупської, А.С. Макаренко, С.Ф. Русової, В.О. Сухомлинського та ін.
Досліджено класифікації рухливих (Л.В. Билеєва, Е.С. Вільчковський, К. Гросс, Д.А. Колоцца, І.М. Коротков, Н.В. Кудикіна, С.Б. Мудрик, Е.А. Покровський, П.А. Рудик та ін.) та українських народних ігор (А.Я. Вольчинський, Г.В. Воробей, Г.В. Довженок О.В. Кенеман, Н.В. Кудикіна, С.Б. Мудрик, М.Г. Стельмахович, А.В. Цьось та ін.).
На основі аналізу різних класифікацій ігор доповнена класифікація рухливих ігор розробленими іграми, які визначають розвиток фізичних якостей та рухливі ігри, естафети з елементами футболу.
Отже, класифікація рухливих ігор має такі ознаки: 1) інтенсивність (низька, середня, велика), 2) вікова категорія (молодші школярі), 3) стать (хлопчики та дівчатка), 4) переважаючий прояв вольової якості (одна або декілька вольових якостей: цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самостійність, рішучість, наполегливість, витримка, організованість, діловитість, сміливість, мужність тощо, які формуються у грі), 5) малі фольклорні форми (загадки, заклички, жеребкування, лічилки, мирилки, примовки, скоромовки тощо), 6) час і місце проведення; рухливі ігри поділені на групи: 1) ігри, які сприяють розвитку фізичних якостей (швидкість, витривалість, гнучкість, сила, спритність, швидкісно-силова якість); 2) ігри з елементами стройових вправ; 3) ігри з елементами загальнорозвивальних вправ; 4) ігри з елементами прикладних вправ; 5) ігри з елементами рівноваги; 6) ігри з елементами акробатики; 7) ігри з елементами боротьби; 8) ігри з елементами танцю; 9) ігри з елементами футболу; 10) ігри з ходьбою; 11) ігри з бігом; 12) ігри зі стрибками; 13) ігри з метанням; 14) ігри на воді; 15) ігри на лижах; українські народні ігри мають такі групи: літнього, осіннього, зимового та весняного циклів; розвиток фізичних та виховання вольових якостей; статево-вікові ознаки; обрядово-ритуальні, родинно-побутові, рухливі, історичні, календарні ігри та розваги; малі фольклорні форми.
У другому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності виховання наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності” розкрито та обґрунтовано методику проведення дослідно-експериментальну роботу: представлено розроблену педагогічну модель, умови та технологію виховання наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності; висвітлено результати дослідження.
Для діагностики вихованості наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності було перевірено одинадцять нормативів: критерії та показники вихованості наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності; ставлення молодших школярів до рухливих ігор у процесі позакласної ігрової діяльності; групи індексу фізичного розвитку (ІФР); рівні втоми молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності; вплив рухливої гри на емоційний стан молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності; тест на прояв елементарних форм швидкості й наполегливості; кистьова динамометрія; рівні розвитку факторів з основ здоров’я і фізичної культури (за 12 бальною системою оцінювання); обстеження фізичного розвитку молодших школярів; результати перевірки державних, рухових тестів і нормативів з фізичної підготовленості школярів; обстеження функціонального стану організму і змін його в динаміці.
З метою перевірки співвідношення нормативів нами було проведено діагностування 848 учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №1, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 14 міста Умані Черкаської області.
Для перевірки вихованості наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності виділено такі критерії: когнітивний, емоційний, мотиваційний, діяльнісний. До кожного з цих критеріїв були визначені показники. Показниками когнітивного критерію є повнота, системність і міцність знань молодших школярів про зміст ігор, порядок їх проведення; емоційного критерію – модальність, стійкість та вибірковість емоцій школярів, які визначаються за письмовим опитуванням на запитання. Показниками мотиваційного критерію є широта, сила та стійкість мотивацій молодших школярів; діяльнісного критерію – активність і стабільність під час позакласної ігрової діяльності та фізична підготовленість школярів 1-4 класів.
На етапі констатувального експерименту, перевіряючи показники, встановлено, що сталися незначні зміни у відсотковому розподілі учнів за рівнями: учні ЕК та КК, які віднесені до високого рівня показали такі результати: повнота знань: КК – 19%, ЕК – 24%; системність знань: КК – 17%, ЕК – 25%; міцність знань: КК – 24%, ЕК – 27%; модальність емоцій: КК і ЕК – 15%; стійкість емоцій: КК – 28%, ЕК – 7%; вибірковість емоцій: КК–17%, ЕК–12%; широта мотивації: КК – 16%, ЕК – 28%; сила мотивацій: КК – 28%, ЕК – 24%; стійкість мотивації: КК –43%, ЕК – 29%; активність: КК – 23%, ЕК – 13%; стабільність під час позакласної ігрової діяльності: КК – 36%, ЕК – 28%; фізична підготовленість: КК – 28%, ЕК – 36%.
Розробці технології виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності передував етап моделювання. Створення педагогічної моделі є дієвим засобом перевірки принципів, форм, методів та засобів виховання. Схематично взаємодоповненість та взаємозв’язок компонентів моделі − мети, принципів, форм, методів, засобів, педагогічних умов та результатів виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності зображено на рис. 1.
Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності з урахуванням емпіричних даних, які були отримані за результатами констатувального експерименту. До них відносяться: конкретизація мети та перспектив діяльності на кожному етапі роботи; використання різноманітних засобів, форм і методів проведення занять; дотримання принципу доступності на кожному етапі роботи; створення ефекту суперництва; усвідомлення кожним учнем свого обов’язку і відповідальності за школу, за клас, за команду тощо; створення позитивного емоційного фону молодшим школярам, як за результати їхньої діяльності, команди, так і завдяки доброзичливому слову вчителя, однолітків; показ дітям взірця як орієнтира на рівень засвоєння вивченого завдання; постійне використання завдань, які виконуються дітьми “до відмови”; допомога дітям у подоланні труднощів, які з’являються раптово, несподівано.
Усе це стало підставою для розроблення технології виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності. Вона передбачає узгодженість підготовчого, основного та завершального етапів дослідження.
На підготовчому етапі було використано методи: бесіди, опитування, спостереження. З учнями вивчали правила ігор за допомогою лотереї та вправ-ігор. Батькам експериментальних класів було роздано “Пам’ятку для батьків” тощо. Аналізуючи дії учнів під час ігор, було розроблено та експериментально перевірено рівні вихованості наполегливості у молодшого школяра: високий, середній, низький. На основі розподілу рухливих ігор на п'ятнадцять груп, визначаємо характер їх впливу на ступінь прояву наполегливості: низький та високий. Описано методику розроблення ігор та естафет з елементами футболу.
На основному етапі передбачалося пояснення, показ розроблених змісту ігор та естафет з елементами футболу, можливих їх варіантів та правил. На основі проведених ігор доведено, що принципи (свідомості й активності учнів, наочності, доступності, індивідуалізації, систематичності, міцності, прогресування) сприяють ефективнішому вихованню наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності; описано порівняльну динаміку становлення наполегливості в учнів молодшого шкільного віку.
Назавершальному етапі обговорювалися результати гри; прогнозувалась ефективність ігрової діяльності у вихованні наполегливості та ймовірність переходу молодших школярів на більш високий рівень вихованості наполегливості у процесі позакласної ігрової діяльності.
У формувальному експерименті результати діагностування одного із одинадцяти нормативів − показники вихованості наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності стали значні зміни у відсотковому розподілі учнів за рівнями: учні ЕК у високому рівні показали від двох до трьох разів вищі результати, ніж учні КК повнота знань: КК – 38%, ЕК – 70%; системність знань: КК – 40%, ЕК – 83%; міцність знань: КК – 23%, ЕК – 67%; модальність емоцій: КК – 14%, ЕК – 62%; стійкість емоцій: КК – 31%, ЕК – 52%; вибірковість емоцій: КК –36%, ЕК – 64%; широта мотивації: КК – 48%, ЕК – 60%; сила мотивацій: КК – 20%, ЕК – 57%; стійкість мотивації: КК – 22%, ЕК – 46%; активність: КК – 20%, ЕК – 76%; стабільність під час позакласної ігрової діяльності: КК – 32%, ЕК – 82%; фізична підготовленість: КК– 32%, ЕК – 64%.
Отже, ці дані пояснюються тим, що розроблена і впроваджена педагогічна модель та особистісно орієнтована технологія виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності позитивно вплинули на динаміку сформованості даного особистісного новоутворення в учнів експериментальних класів (рис. 2, табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка показників вихованості наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності в учнів експериментальних і контрольних класів (%)
продолжение
--PAGE_BREAK--