Міністерство освіти та науки України
Тернопільський національний педагогічнийуніверситет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра природничих та математичних дисциплін початковогонавчання
ДИПЛОМНА РОБОТА:
Використання народних прикмет природознавчогохарактеру на уроках «Я і Україна» в початковій школі
Виконала студентка
53 групи факультету ПВПК
заочної форми навчання
Рибак Людмила Іванівна
Науковий керівник:
кандидат біологічних наук,
Чайковська Г.Б.
Тернопіль — 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Народніприкмети в контексті їх навчального та виховного значення
1.1 Особливості виникненнянародних прикмет та їх класифікація
1.2 Педагогічніможливості: народні прикмети природознавчого характеру в умовах початковоїшколи
Розділ 2. Дослідницько-експериментальнаперевірка використання народних прикмет природознавчого характеру в початковійшколі
2.1 Аналіз думкивчителів щодо можливості та доцільності використання народних прикметприродознавчого характеру на уроках «Я і Україна»
2.2 Методика використаннянародних прикмет на уроках «Я і Україна» в початковій школі
2.3 Формування пізнавальноїактивності молодших школярів під час використання народних прикметприродознавчого характеру на уроках «Я і Україна»
Висновки
Список використанихджерел
Додатки
Вступ
Вумовах розбудови української державності значної актуальності набуває проблемаформування духовно багатої особистості у відповідності до національного ідеалу,традицій навчання і виховання рідного народу. Саме ця ідея пронизує Державнунаціональну програму “Освіта” (Україна ХХI століття) й спрямовує діяльністьнавчально-виховних закладів, творчий пошук науковців та практиків.
Відродженняетнопедагогіки в Україні стало насущною проблемою нашого часу, яка переконаловчених-педагогів в тому, що без повернення до високо результатного,випробуваного століттями педагогічного досвіду народу, ми не можемо виховатисправжню людину.
Питання навчання тавиховання з використанням народних знань порушували в різний часфілософ-просвітитель і поет-гуманіст Г.С. Сковорода, вчений-педагог, письменникта історик О.В. Духнович. Вони справедливо вважали, що суть виховання закладенов природі самого народу. Велику увагу вчені приділяли традиційним народнимсвятам, звичаям, обрядам. прикметам.
На особливій ролінавчально-виховного досвіду народу в педагогічній науці й житті суспільстванаголошував видатний український філософ, письменник і педагог Г. Сковорода.Ідеями української народної педагогіки пройнята вся його спадщина. Видатноюподією у висвітленні української етнопедагогіки стала геніальна спадщина Т.Г. Шевченка,яка постала з народної творчості і навіки залишилась з народом як невід'ємначастина народної педагогіки.
«Народні знання — ось порятунок у вихованні і навчанні дітей, ефективні ліки для наших байдужих,зашкарублих душ. Бо народне — це завжди правдиве». Так вважає М.Г. Стельмахович,і не можна з ним не погодитись. Ми живемо в складний і цікавий час. Ламаютьсязастарілі стереотипи, цінності, оновлюється наше суспільство. Дедалі частішезвертаємось до витоків нашої духовності, бо в ній містяться всі необхідні длялюдини знання [30].
Проблема народноїпедагогіки займала одне з центральних місць у педагогічній діяльності нашогоспіввітчизника В.О. Сухомлинського. Він наголошував: «Необхідно зміцнювати удітей сильне природне почуття належності до отчого краю, котре ніколи недозволить їм збочити з тернистого життєвого шляху». Він підкреслював, щоважливо, щоб перші наукові істини діти засвоювали не за підручниками, а зживодайних джерел рідного краю [31].
Протягом столітьнарод створював і удосконалював свої знання, певні морально-етичні норми. Головнимичинниками моралі українців споконвіку були повага і любов до вільної праці,створення ідеалів добра, краси природи, гуманного відношення до дарів природи. Уцьому контексті, на підставі багаторічних спостережень в природі склавсяземлеробський календар, сформувалися вміння передбачати погоду. Ці знання івміння об’єдналися у великомасштабну категорію народних знань – народніприкмети.
Народні прикметивиникли на основі безпосередніх спостережень за навколишнім життям. Вони відзначаютьсявлучністю вислову та лаконічністю, увібрали в себе світогляд народу, йогобагатовіковий досвід. Своїм змістом відображають найширші обрії побуту народу,його історію, культуру, звичаї, вірування, і водночас особливостісвітосприймання, самого способу мислення, національної ментальності.
Вивченнямнародних прикмет займались: В.М. Гнатюк “Вибранні статті про народнутворчість”, М.Ю. Русин “Фольклорні традиції і сучасність”, Л.С. Хренов “Народніприкмети та календар”, І. Огієнко “Українська культура”, В. Скуратівський “Місяцелік”,“Русалії”, Митрополит І. “Дохристиянські вірування українського народу”.
Народні прикметиприродознавчого характеру – це сталі вислови, в яких певні явища природивідповідно до змін пір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінами.Народні прикмети природознавчого характеру одухотворяють природу, вчать дітейберегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони єскладовою частиною багатьох галузей народних знань — народної біології,астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо. Використання народніприкмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкриває важливі граніжиття природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молодідо самостійного життя.
Використаннянародних прикмет у навчально-виховному процесі на усіх ланках (особливопочатковій) шкільної освіти допомагає вирішенню широкого кола педагогічнихзавдань, пов’язаних з формуванням і розвитком особистості з самого ранньогодитинства. Народні знання є головною підвалиною національного виховання, вічнимі невичерпним джерелом народної мудрості.
Однак, незважаючи на вагомий теоретичний та практичний внесокіснуючих досліджень у розв’язання означеної проблеми, в педагогічній галузіосвіти бракує системного дослідження використання народних прикмет у навчаннідітей молодшого шкільного віку. Саме тому, актуальність проблеми, її недостатнятеоретична та методична розробленість, дали підстави для визначення темидослідження, метою якого є розгляд психолого-педагогічних особливостейвикористання народних прикмет природознавчого характеру в роботі з дітьми молодшогошкільного віку.
Об’єктом дослідження дипломної роботи є народні прикмети, їхпедагогічні можливості.
Предметом дослідження: використання народних прикметприродознавчого характеру на уроках «Я і Україна».
Мета дослідження – визначення виховних і навчальних можливостейнародних прикмет природознавчого характеру у навчанні молодших школярів тадоцільності їх використання для підвищення рівня пізнавальної активностімолодших школярів на уроках «Я і Україна».
Відповідно до мети вирішувались наступні завдання:
– з’ясування змісту поняття«народні прикмети природознавчого характеру» та особливості їхвиникнення;
– визначеннявиховних і навчальних можливостей народних прикмет природознавчого характеру упочатковій школі;
– проведенняаналізу та узагальнення педагогічного досвіду щодо ефективності використаннянародних прикмет природознавчого характеру у навчанні дітей молодшого шкільноговіку;
— розробка таапробація методики використання народних прикмет природознавчого характеру науроках «Я і Україна».
– оцінка рівняпізнавальної активності учнів початкової школи під час використання народнихприкмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна».
Гіпотеза дослідження: використання народних прикмет природознавчогохарактеру на уроках «Я і Україна» підвищить рівень пізнавальної активностімолодших школярів.
Практичнезначення дослідження полягає в тому, щопроаналізовано й систематизовано широке коло народних прикмет природознавчогохарактеру і розроблено методичні рекомендації вчителям і вихователям щодо їхвикористання у вихованні й навчанні молодших школярів.
На першому етапі роботи ми визначили основні поняття проблеми,провели аналіз літературних джерел, з'ясували рівень використання народнихприкмет природознавчого характеру у навчанні молодших школярів у практиціроботи передових вчителів. На цьому етапі нами використовувались методитеоретичного дослідження, порівняльно-історичний аналіз проблеми, методиспостереження, анкетування, метод інтерв’ю, бесіда, вивчення передовогопедагогічного досвіду.
На другому етапіроботи ми використовували народні прикмети природознавчого характеру у навчаннідітей, що, на нашу думку, сприятиме зростанню рівня пізнавального інтересумолодших школярів. Методи дослідження на цьому етапі: педагогічнийексперимент, спостереження.
На третьомуетапі, в процесі узагальнення результатів експериментальної роботи,використовувались методи теоретичного узагальнення.
Дипломна роботаскладається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури,додатків. Обсяг роботи – 61 сторінка друкованого тесту.
Розділ 1. Народні прикмети в контексті їх навчального та виховногозначення
1.1 Особливості виникнення народних прикмет та їх класифікація
Проблемавиникнення народних прикмет у світоглядно-історичному плані є досить складною.Складність її вирішення криється у значному часовому проміжкові, що віддаляєнас від того періоду життя суспільства, коли виникли перші уявлення тавірування. Сучасній науці важко вказати точний час зародження народних прикмет.Але, ймовірно, початок цього процесу можна віднести до періоду трипільськоїкультури, або й ще раніше.
Народні прикмети — це короткі влучнівислови, що в художній формі типізують різні явища життя. Вони є узагальненоюпам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду на основі спостережень [29].
Творення прикмет — довгий та тривалийпроцес. Перші спроби осмислити життєві спостереження і виразити їх у художнійформі виникли ще у докласовому суспільстві. Вони передусім пов’язанні ізспостереженням над природою та трудовою діяльністю людини [19].
Простота і виразність висловленогоспостереження забезпечили йому тривалу життєздатність. Основним їх змістом єміркування про вплив явищ природи на наслідки трудової діяльності людини,висновки з господарського досвіду. У них відбите споконвічне і безнастаннепрагнення людини до освоєння таємниць природи, до розумного їх використання.
Життя українців продовж багатьохтисячоліть невіддільно від землі-годувальниці. Одвіку земля була для нашогонароду втіленням жіночого початку – материнства, а сонце початком чоловічогобатьківства [21].
У продовжтисячоліть творилося сотнями поколінь українських хліборобів і скотарівунікальне, неоцінне поле України – величезний набуток аграрного і культурногодосвіду людства.
Серед українців досить поширювалисядавні світоглядні поняття, які знайшли відбиток у народних прикметах. Існувалидавні тотемістичні, анімістичні та фетишимістичні уявлення пов’язані зоточуючим світом: віра у наявність душі чи духу в явищах природи (сонце, вода,грім, блискавка) поставали як живі істоти (персоніфікувалися), і їм людипоклонялися; надприродний зв’язок між людьми та окремими видами рослин, птахіві звірів; надприродну властивість предметів та речей. Древні люди розмежувалисвіту матеріального і не матеріального, людини та природи, дії та предметів.Рослини і тварини, а також різноманітні предмети використовувались у багатьохритуалах, обрядах. Люди були богобоязними, обожнювали дари природи, щопояснюється культом язичництва. У віруваннях і забобонних діях, якими людинамагалися пояснити природу та оточуючий світ, важливу роль відігравали культи,що стали для них своєрідною первісною релігією. Культ (від латинськогоcultus — вшанування) – інститут вшанування та поклоніння речам, явищам, істотам[17].
Існував культ вогню, культ води, грози,землі, вітру, хліба, дерев, тварин та рослин, небесних світил, предметів. Зкультами землі та сонця тісно пов’язувався культ зерна та хліба. Вважалося, щозерно та хліб вбирають в себе сонячну енергію та силу землі.
Усі ці культи співіснували одночасно,їхнє зародження було пов’язане з набуттям певних знань про навколишній світ.Тому народні прикмети своїм змістом пов’язані з цими культами.
Поряд з обожненням природних явищ танебесних світил стародавні українці створили цілий світ богів, серед нихнаймогутнішим були бог неба – Сварог:
“Якщо рано в небі з’являється“попіл” – червоніє небо,
то на вітер, а як у вечері, то насніг або дощ”.
Бог сонця Дажбог:
“Сонце в темнуватому прозорому колі,
або червоне перед заходом – чекайвітру”.
Бог вітруСтрабог:
“Якщо вітер довго віє з одного боку,
але раптом змінив напрямок, — скорозадощить”.
Бог родючості і скотарства – Велес, боггрому і війни – Перун
“Грім узимку – на сильний вітер існіг”.
“Грім напровесні на голе дерево –погано вродять зернові”.
Дохристиянський світогляд, вірування,народна психологія органічно увійшла в систему усної народної творчості давніхчасів, що реально відобразило життя народу у давні часи.
Офіційною релігією українців, як іінших східних слов’ян було православ’я – один із різновидів християнства, вонодавало нові можливості розвитку духовного і матеріального світу. Разом з новимвіруванням, християнство принесло нову мораль; а також – негативне ставлення доязичества, до магії та чаклунства, поклоніння силам природи [42].
Будучи абсолютно відмінним відіснуючого на українських землях язичницького світогляду, християнство вступилов боротьбу зі старими традиціями. За час цієї боротьби християнствоперетворювало місцеву культуру часом саме підпадаючи під вплив місцевихзвичаїв.
Християнство уживалося з різнимиповір’ями і прикметами, які своїм корінням сягали у дохристиянські релігійніуявлення: віра у чаклунство, у “порчу”, наврочення та інше:
“Якщо на Різдво чиясь ложка будеперевернута –
власник скоро піде з цього світу”.
“Якщо на Благовіщеня вагітна жінкапрацюватиме –
дитина народиться калікою”.
А християнськісвяті сприймалися народом як видозмінні образи язичницьких богів. Святий Ілля –з’єднувався з Перуном, а дрібні божества і духи дожили навіть до нашогостоліття:
“Якщо прийдеІлля, то наробить у полі гнилля”.
“До Іллі мужиккупається, а після Іллі і на кущі не сохне”.
“Збіги християнських і язичницьких свят занадто численні, щоб бутилише справою випадку. Вони свідчать про компроміс, до якого церква у час своготоржества вимушена була вдатися з протидіючими культами, що навіть переможені,ще не втратили свого впливу” [41].
У багатьохтрадиційних святах існує чимало язичницьких рис. На Різдво – це ряджені,колядники, ворожіння: на погоду, на рік, на майбутній врожай, людські долі.
Накалендарно-обрядовий цикл, в основі якого лежали старі вірування та уявлення,накладалися церковні свята, які за своєю суттю залишалися язичницькими [38].
Священне право навільну працю народ вироблював століттями, у праці він відстоював свою честь,гідність. Цінність людини вимірювалася передусім її ставленням до праці. І невипадково основу народної педагогіки становило трудове виховання:
“Якщо хочешгрибів назбирати – треба до схід сонця вставати”.
“Змарнуєш нажнивах хвилину – втратиш не одну зернину”
Згідно з народнимсвітоглядом людина була невід’ємною від природи. За аналогією з природою навітьвік людини порівнювався до певної пори року (дитинство – весна, молодість –літо, зрілість – осінь, старість — зима). Основним осередком виховання буласім’я, тут дитина пізнавала перші моральні цінності, любов до краси свого краю,а саме головне правило – поводження в природі, сезонні зміни, прикмети:
“Як у серпні дбаємо– так зимою маємо”.
“На нивку гній,на скотину лій, а на спину здоров’я”.
“Не чіпай гніздалелеки – хата згорить”.
Народнаметеорологія – одна з найдавніших галузей народних знань, що обіймає системународних прикмет, раціональних спостережень і достовірних передбачень проприродні зміни на близький чи віддалений час [40].
Землеробськийхарактер господарських занять українців зумовлював цілковиту залежністьуспішного проведення сільськогосподарських робіт, а відтак кліматичних умов.Усвідомлення цього вимагало уважно приглядатися до навколишнього середовища,розвивати спостережливість, виявляти причинно-наслідкові зміни між зміноюпевних атмосферних явищ, характером поширення звуку, поведінкою тварин, станомрослин та наступною зміною погоди.
Широко побутувалиприкмети, що дозволяли прогнозувати погодні зміни протягом найближчого часу заособливостями сходу і заходу сонця, його кольору, за виглядом нічного неба, заяскравістю зірок та місяця.
Так, повсюдивважалося чистий захід сонця – на добру днину, яскраво-червоне сонце – навітер. Червоно-багряні зорі – на непогоду, ясне зоряне небо на погоду.
Довголітнійнабуток ставав стрункою системою господарської та побутової діяльності.
Навіть в наш час,коли виникли наукові теорії народні прикмети не витратили своєї пріоритетності,а сприяють виробленню обґрунтованих традицій величезного досвіду народу.
Система, на якійбазуються сільськогосподарські народні прикмети була живучою на Україні ще в20-30рр., переважна більшість хліборобів користувалося нею. Селяни безпомилковомогли визначати строки посіву городніх і зернових культур, підтримуватиродючість ґрунтів, вміло завбачати погоду. Власне довголітній досвід допомігселянам отримувати високі врожаї на своїх присадибних ділянках, що значноюмірою врятувало багатьох від страхітливого голодомору, штучно створеногосталінською системою на Україні [2].
Це – словеснімініатюри, що в процесі формування закріпились як своєрідні усталені форми,образні кліше. Побутуючи частина з них втратила своє первісне значення:
“Якщо здалекучути потяг – буде дощ”.
“Придивіться довізерунку на шибці: якщо їх пагони спрямовані вгору – морози триватимуть, аколи вниз – бути відлизі”.
Релігією давніхукраїнців було язичництво, яке в усіх своїх проявах протиставляєтьсяхристиянському вченню. Дохристиянських світогляд дає можливість пояснитирізноманітну тематику народних прикмет, яка пов’язана з язичницькими культами(вогню, води, грози, землі, хліба, дерев, тварин рослин, небесних світил,сонця, предметів землеробських знарядь, предків), залишки яких наявні ухристиянській релігії та поєднані з календарно-обрядовими святами (дідух,обереги). Будучи від природи дуже спостережливими та користуючись попереднімизнаннями селяни узагальнювали природні та біологічні фактори у прикмети:
“Якщо вітерпосилюється під час дощу і напрямок його змінюється проти годинникової стрілки– чекай швидкого потепління”.
Які маютьпрактичну вартість ще на сьогоднішній день, бо національними рисами українськоїментальності є їх любов до рідної природи, її обожнення та прагнення з неюгармонічних стосунків.
“Соловей співавусю ніч – перед гожим днем”.
“Якщо початоктравня холодний,
то наприкінцімісяця буде тепло і навпаки”.
Не знаючиприродних законів, люди не розуміли до кінця чому певні причини викликають завждиті ж наслідки, але спостерігали залежність між різними явищами, укладаючи ціспостереження у словесні формулювання, поради. Ці явища поступовоприв’язувалися до дня, що запам’ятовувався (здебільшого якогось свята).Поступово утворився народний календар – перелік прикмет на кожен день іпов’язана з ним народна мудрість, де використано власні імена:
“На Юрія (5травня) роса – не треба коням і вівся”.
“На Василя (14січня)на деревах біло, то буде і в коморі мило”.
“Який день наРіздво – такий і на Петра”.
Народний календармав практичне застосування і багато в чому впливав на господарську діяльністьселян-хліборобів.
Початковівірування українського народу найбільше зв’язані з життям, з природою свогодовкілля, бо це вимагалося їх господарським побутом, їх натуралістичнимивіруваннями. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, боясна річ бачила, що в усьому залежить від неї, і тому постійно зверталася досонця, зірок, Землі [19].
Знамення чи явищена небі – дивували весь народ, комети завжди віщували нещастя, і люди боялисяїх з найдавніших часів. А от сонце з давніх-давен наші предки вважали святим.Зроду віку пращури були сонцепоклонниками, обожнювали небесні світила і йогопроменисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс – всі ці слов’янські божества такчи інакше пов’язані з сонцем і його життєдайним початком.
Стародавня людинауявляла сонце у вигляді вогняного колеса, що котилося небом. Гріхом булопоказувати на сонце пальцем – усохне палець, або виколе собі око; кидатикаміння на сонце – бог хліба не дасть.
Образ сонцячастозустрічається в народних прикметах:
“Стовп біля сонцявзимку – на мороз, влітку – на посуху”.
“Якщо сонцесходить в тумані – буде тихо і душно”.
“Духота під часходу сонця означає, що під вечір задощить”.
“Не лягай спатиперед заходом сонця – матимеш страшний сон”.
Образ грому, посланця неба йвогню, який має цілющу силу привертав увагу спостережливого народу. Людипомітили, що весною як гримить перший грім, треба спиною обпертися об дерево чиоб щось інше і спина не болітиме до нового грому у наступному році.
“Грім на початкуберезня – на шкоду житу і ячменю,
бо буде раннявесна”.
Особливе значеннянадавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грім, блискавку, градвикликають духи:
“Перший грім припівнічному вітрі – холодна весна,
при східному –суха й тепла, південному – тепла,
західному — мокра”.
“Вранці чутибезперервний грім -
надвечір піде дощз градом”
“Глухий грім – натихий дощ”.
Образ води шанувавсянародом. Вода – колиска людства, першість. Слово “Рус” – означає “вода.”
“Якщо вода дужешумить у горах – буде непогода”.
“Якщо на воді підчас дощу з’являються.
бульбашки, тонегода недовго”.
“Вода потемніла врічці – перед грозою”.
Багато народнихпередбачень становлять прикмети пов’язані зі станом атмосферних змін,різними метеорологічними явищами. Наявність туману, роси вранцівважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру – вірноюприкметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі – нагрозу, червонувате при заході сонце – на вітер.
“Білі зимовіхмари – на мороз”
“Якщо післянового року хмари рухаються проти вітру –
падатиме сніг”
До достовірнихналежали також прикмети пов’язані з певними змінами в атмосфері, якіспричиняють зміну стану предметів та явищ:
“Духота в повітрі– на грозу”.
“Зволожуєтьсясіль чи хліб – на негоду”.
“Дим стелиться,погано горять дрова – на відлигу”.
Значна групаприкмет ґрунтується на спостереженнях за поведінкою тварин, комах,птахів, риб. Перед дощем крила комах зволожуються і комахиопускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи та риби. Через тепоширені такі прикмети:
“Ластівки літаютьнизько – на дощ”.
“Риби вискакуютьз води і ловлять комах – на непогоду”.
“Якщо бджоли невилізають з вуликів – слід чекати дощу”.
“Перед негодоюмурашки закривають більшість ходів у мурашник”
“Горобці літаютьзграйками – на суху і ясну погоду”.
Значна увагаприділялася спостереженням за поведінкою тварин, птахів. Переважали тут свійськітварини і птахи. Кіт дере лапами, собака качається – на вітер.Кури чубаються – на дощ. Качка ховає голову – на холод.
“Голубирозворкотілися – на тепло”.
“Якщо кітзгорнувся в клубочок і лапками приховав писок –
похолодає, а коливмивається – на суху погоду”.
“Корови лягаютьспати на дворі – буде гарна погода,
під навісом — занегодить”.
“Худобазбивається докупи – на негоду”.
Достовірнимиприкметами вважали також зміни у рослинному світі:
“Якщо шишкивисоко на смереці – на довгу холодну зиму,
а якщо низьконавпаки”.
“Рано жовтієлистя – рання зима буде”.
“Багато лушпинняна цибулі – буде люта зима”.
Спостерігаючи зажиттям рослин люди помічали, що окремі з них розкривають своє листя або квітив теплу погоду і закривають в холодну.
“Квіти сильнопахнуть перед дощем”
“Квіти пахнутьздалека – на вітер”.
“Багато булопролісків – гарно вродить картопля”.
“Доки нерозвилася жовта верба –
не висаджуй уґрунт будь-якої рослини”.
Образ Місяця частоприваблював увагу людей. Особливо багато прикмет пов’язано з молодим місяцем,його появою на небі (“місяць-молодик”). Матері впевнені: якщо немовлянародиться на молодика, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяцьприносить багатство немовляті;
“Місяць блідий –буде дощ”.
“Райдужне колонавколо місяця-молодика – буде вітер і хмари”.
“Якщо місяцьнародився і водою обмився, незабаром задощить”.
“Круті рогивзимку – на мороз, влітку на мокру погоду”.
Цікавим виступаєу народних прикметах образ веселки. Здається кольори всіх зеленихквітів відбилися в ній. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцяхнеба багато про що говорить бувалому мандрівнику:
“Висока крута веселка– на погоду, низька і смугаста – на дощ”.
“Вечірня веселкаобіцяє добру погоду, а ранкова на заході — мокру”.
“Червона веселка– спека і вітер”.
“Якщо веселкувидно і після дощу, але вона швидко зникає –
на погожу днину”.
Річний календарукраїнці поділили на чотири пори року, кожна з яких має свою систему свят.Левова частка цього набутку традиційно припадає на січень. З останнім місяцемзими у хліборобів було пов’язано багато прикмет. Особливо довіряли людиСтрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом:
“Відлига наСтрітення – рання і тепла весна”.
“Якщо настрітення холодно, то вже скоро весна”.
“Сніг наСтрітення – весна дощова, хурделиця – пізня та холодна”.
“Похмуро і безсонця – дошкулятимуть морози”.
“На Стрітенняобертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга”.
Існує багатоприкмет, які підтверджуються науковими даними. Помічено, що людина, хвора наревматизм, з підвищеною нервозністю, хворим серцем або легенями краще за іншихвідчуває зміну погоди:
“Коли руки абоколіна ломить – буде переміна погоди”.
“Здорову людинуопівдні знемагає сон – буде дощ”.
Цікавим іпо-своєму мудрим є календарне регламентування шлюбних обрядів. Знавці весільнихцеремоній знають, що народна мораль чітко визначала строки їх проведення.Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другій половині весни і протягомліта:
“Хто у травнізвінчається, то буде вік маятися”.
“У травніоженився, то вік журився”.
“У маю розумнийжениться, а дурна заміж йде
а в жовтнірозумна заміж йде, а дурний жениться”.
Весілля,традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”,починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весілля:
“Прийшла Пречиста– несе старостів нечиста,
а як прийдеПокрова – зареве дівка, як корова”
“Покрова накриваєтраву листям, землю снігом,
воду льодом, адівчат – шлюбним вінцем”.
Система народнихприкмет має своєрідну струнку історичну структуру, яка включає в себе дваголовних історичних шари традиційної побутової культури, які визначають дватипи української ментальності – землеробську:
“Сівбу визначаютьтак: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, мак;
запахтіла калина– сій огірки, гарбузи”
“З’явилися квітина бузині – прийшла пора висівати льон”.
“Зацвіла горобина– пора братися за огірки й помідори”.
Козацький типментальності формувався на пріоритеті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, наідеї дороги, походу – на відміну від прив’язаності до землі та статусу жінки –символу стабільності й землеробської праці:
“У поле вирушай,козаче, вже весна соколом плаче”.
“Прийшла Покрова– сиди, козак, дома”.
“Копита в конейпотіють – на тепло”.
“Коні жадібноїдять траву, форкають і хропуть – погода зіпсується”.
“Якщо кожух ставгнучким і м’яким – чекай тепло й опадів”.
“Кінь лягає наземлю – перед снігопадом”.
Аналізуючи змістнародних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи:космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса,веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів;рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля,вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.
1.2 Педагогічніможливості народних прикмет природознавчого характеру в умовах початкової школи
Народні прикметиприродознавчогохарактеру – це сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змінпір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінами [6].
В них відображені зміст і особливості народного світосприймання,знання, які виконують у житті орієнтуючу, регулюючу і прогнозуючу функції. Такізгустки народних спостережень, передбачень часто зафіксовані в крилатихвиразах, усталених висловлюваннях. У прикметах та віруваннях сконцентрованірезультати багаторічних спостережень дідів і прадідів над явищами природи,порами року, флорою і фауною рідного краю. Наприклад: «Багато хрущіввесною — на жарке літо», «Не руйнуй гнізда ластівки, бо будеш зластовинням» та ін.
Прикмети погоди,що передавалися з покоління в покоління, постійно перевірялися та доповнювалисябезпосереднім досвідом людей. Про те, що люди дуже уважно і вдумливоспостерігали найменші зміни погоди, свідчить різноманітна народна термінологія.Так, “годиною” називали ясну і сонячну погоду, “негодою” – погану погоду.Відповідно зиму називали “погожою”, “хазяйською”, “сирітською”, “гнилою”.
Прицьому під педагогічним потенціалом народних прикмет розуміємо сукупністьможливостей педагогічного впливу на особистість, що формується й розвивається,а також їх можливостей цілеспрямованого використання в навчально-виховномупроцесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вчать дітей берегти,примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовоючастиною багатьох галузей народних знань — народної біології, астрономії, медицини,метеорології, хліборобської справи тощо. Народні прикмети у цікавій, нерідкодотепній і кмітливій формі розкривають важливі грані життя природи, людей.Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молоді до самостійного життя,успішної трудової, господарської діяльності в майбутньому [5].
Програма навчального курсу “Я і Україна. Довкілля” дає можливістьпосилити дійовість, практичність навчання, його вияви на розвиток творчихздібностей шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру. Важливоюумовою формування творчого мислення через природу є організація спостережень.Вони розпочинаються з розвитку молодших школярів уміння бачити природу. Аджевідомо, що дивитися — це не означає бачити. Уміння бачити, уміння помічати те,що на перший погляд, не відрізняється чимось особливим, — це, образно кажучи,повітря, на якому тримаються крила думки [3].
Вчитель не повинен обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, авміти відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але так, щоб залишилосьщось недомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про щовона дізналася. Саме здатність молодшого школяра до знаходження невідомого увідомому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, які фіксуютьневідоме, виступають як ланка народження проблеми, як етап з якого починаєтьсярозгортання мислительного пошуку. У цьому аспекті використання народних прикметприродознавчого характеру, покликане виконати вище згадані завдання, оскількидають дітям не лише знання, а й збільшують рівень пізнавального інтересу,рівень дослідницьких вмінь на основі власних спостережень [11].
Цінність спостережень за природою полягає в тому, що в дітейвиробляється певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагнуть доконкретних фактів, перевіряючи правильність і стан практикою, досвідом. Дослідницькийпідхід є рисою мислення учнів, які прагнуть як найглибше перевіритиправильність висновків про закономірності явища природи. Дослідженняправдивості народних прикмет сприяє самостійності, творчому характеру розуму. Науроках серед природи діти спостерігають, досліджують середовище, в якомуживуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані з погодою, знаннями в рослинному,тваринному середовищі [31].
При ознайомленні учнів з багатогранністю навколишнього світу шляхомвикористання народних прикмет природознавчого характеру формується гармонійнорозвинута особистість, в якій розвивається уявлення, що природа єдине ціле,виробляються інтелектуальні і практичні вміння, виховується шанобливе ставленнядо природи, формується науковий світогляд, біоцентричне, екологічна культурамислення, вміння пізнання дійсності, що задовольняють потяги дитини додослідництва і висновків, конструювання комунікації.
Використання народних прикмет природознавчого характеру на думкупедагогів дозволяє вирішити наступні завдання:
- розкриття цілісності природи;
- моделювання зв’язків між живою і неживою природою;
- формування уміння порівнювати, класифікувати, встановлюватиподібність за аналогією;
- розвиток уміння доводити істинність судження.
- оволодіння зазначеними вміннями шляхом залучення до самостійногопошуку знань;
— поєднання теоретичної і практичної підготовки молодших школярів,тобто на основі знань формувати в учнів практичні вміння [27].
Перевірені багатовіковим досвідом надбання народної мудростістановлять ідейно-моральну основу виховання, яке має національні тазагальнолюдські аспекти. Пошуки активних форм і методів роботи,навчально-виховного процесу сприяють, щоб ефективність уроків природознавствабула якомога вищою.
Освіта і виховання є найважливішими компонентами культури, яка йусьому світі розвивається національними шляхами. Виховання — це насамперед«вбирання» в себе кожною особистістю духовності культури рідногонароду, його національного духу, буття. Відтворюючи себе з покоління впокоління (фізично і духовно) і турбуючись про свою вічність буття в дружнімколі народів світу, кожна нація (етнос) піклується про виховання дітей, щобвони продовжували у віках культурно-історичні традиції батьків, дідів і прадідів.
Продовжуючи традиції народного передбачення, учні переконуються втому, що люди праці проводили постійні спостереження за сонцем, місяцем, небом,хмарами, вітром, рослинами і тваринами, відкриваючи певні закономірності іфіксували їх у прислів'ях, приказках, прикметах. Народ помічав за народнимкалендарем закінчення літа знаменує день Маковея, «Першого Спаса»,(14 серпня). У цей день можна було востаннє робити хліборобські толоки. Занародними спостереженнями, починається відліт у вирій ранніх птахів. У храмахосвячують воду, квіти, голівки маку. 19 серпня починається другий, або«Великий Спас». Це одне з найбільших народних землеробських свят.Зібрані овочі, фрукти, ягоди, гриби, мед тощо несуть освячувати до храмів. Утаких звичаях кінця літа — гідність господаря землі, гордість за високіврожаї. Народ освячує, поетизує нелегку хліборобську працю і, як дорогоціннуестафету, передає свою працелюбність, хазяйновитість, творчу підприємливість успадок підростаючим поколінням. Участь учнів, у таких традиціях, звичаях формуєв них пошану до важкої хліборобської праці, вчить розуміти її високу красу [20].
Народний календар виконує життєво важливу функцію прогностикапогоди, інших явищ, природи, видів трудової діяльності людини, поведінки.Календар втілює в собі відомості про походження українських, в тому числірегіональних назв місяців, а також пов'язані з ними крилаті вирази, жанрифольклору. Кожна людина-трудівник, яка не відірвалася від рідного народупостійно використовує прогностичні функції народного календаря, щоб кращеорганізувати своє життя, господарську діяльність, побут і дозвілля. Тим більшеце стосується молоді, у якої обмаль життєвого досвіду. Тому пізнання народногокалендаря як прогностика вкрай необхідне для учнів. Вивчаючи прогностичні функціїнародного календаря, учні вчаться творчому мисленню: вони аналізують, зіставлявгеографічні, біологічні, метеорологічні і астрономічні фактори, відшукують міжними взаємозв'язки і взаємозалежності, роблять узагальнення, доходятьсамостійних висновків, які збігаються з народними спостереженнями, прикметами[22].
У житті часто бувають нестандартні, а то й екстремальні ситуації(в лісі, на воді, вночі тощо), тому глибоке пізнання учнями народногопрогнозування, методів і прийомів орієнтації в будь-яких драматичних обставинахсприяє зміцненню здоров'я, попередженню трагічних випадків.
Для кожного учня життєво необхідним є вивчення прогнозуючогопотенціалу народного календаря, який стосується змін погоди, уміння знатинародні прикмети: «Вінця навколо сонця — на дощ», «Небо надлісом посиніло — буде тепло», «Зірки стрибають — на мороз»,«Не до Різдва йде, а до Великодня: вночі тріщить, а вдень плющить» таін.
Народні передбачення сприяють правильному веденню господарства,готують учнів до самостійної трудової, виробничої діяльності. Наприклад:«Дощ на зелені святки — будуть великі достатки», «Сонце в кругах— до урожаю», «На стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб —до плуга», «На Благовіщеня виносять вулики з бджолами тощо.
Народний календар як прогностик визначає також строки, в якінайдоцільніше і дорослим, і молоді займатися побутовими справами, проводитидозвілля, реалізовувати певні норми, стиль і спосіб поведінки. Наприклад:»З Юрія хороводи, з Дмитра — вечорниці", «Великий піст усім притиснехвіст», «Прийде Влас – з печі злазь» та ін. [42].
Календарні прогностичні спостереження, мудрі настанови народупривчають учнів все глибше розуміти природу рідного краю, вчасно ставити ірозв'язувати природоохоронні завдання, уникати зайвих турбот, ускладнень ужитті, не допускати прорахунків у господарських справах.
Матеріали про народний календар як прогностик використовуються науроках народознавства, рідної мови та літератури, географії, фізики,астрономії, в багатогранній позакласній і позашкільній роботі.
Народ, навчання і виховання — ці поняття взаємопов'язані, вони неіснують одне без одного. Адже так повелося в історії людства, що кожен народвід покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід,духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створюєтьсяісторія матеріальної і духовної культури нації, народу, формується йогосамосвідомість. Народ завжди виступає учителем і вихователем молодшогопокоління, а виховання при цьому набуває народного характеру. Тільки народневиховання, зауважував К.Д.Ушинський, є живим органом в історичному процесінародного розвитку, таке виховання набуває надзвичайної впливової сили наформування національного характеру, національної психології людини [21].Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобівнародного навчання та виховання становлять золотий фонд народної педагогіки,одного з чинників колективної народної творчості.
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективностівикористання народних прикмет природознавчого характеру в початковій школі
2.1 Аналіз думки вчителівщодо можливості та доцільності використання на уроках «Я і Україна» народнихприкмет природознавчого характеру
З метою вивченнядумки педагогів щодо можливості та доцільності використання народних прикмет науроках «Я і Україна» було проведено анкетування вчителів початкових класівПідволочиського району, Тернопільської області. Було опитано 20 респондентів,які дали відповіді на питання розробленої нами анкети. Зразок анкети, якапропонувалася вчителям подана у додатках. (Додаток 1)
Аналіз проведеного анкетування показав,що усі вчителі схвально сприймають ідею використання народних прикмет на уроках«Я і Україна». Деякі з них висловили думку про реалізацію даної проблеми і впозаурочний час. Вчителі переконані, що народні прикмети у цікавій, нерідкодотепній і кмітливій формі дозволяють просто та доступно розкрити важливі питанняєдності природи, розуміння її глибинності. Вони, несучи у собі великий багажнаукових знань, спонукають до перевірки їх достовірності, формують у дітейвласні переконання.
Усі вчителі одноголосно стверджують, щофенологічні спостереження є обов’язковим етапом уроку «Я і Україна», оскількидитина ніколи не пізнає природу, якщо у неї не будуть розвиватися вміння танавички аналізувати природні зміни.
Внаслідок обробки даних отриманих врезультаті анкетування, виявлено, що більшість вчителів на етапі уроку фенологічніспостереження використовують метод спостереження, розповідь, бесіду, тільки деякізастосовують роботу в групах, пояснювально-ілюстративний, репродуктивний,евристичний методи.
Більшістьвчителів вважають, що проблема використання на уроках «Я і Україна» народнихприкмет природознавчого характеру в теорії навчання розроблене недостатньо, іщо вони недостатньо забезпечені науково-популярною літературою з даноїпроблеми.
Аналізуючи питання, чи достатньонавчального матеріалу підручника для пізнання навколишнього світу, особливостейзмін та взаємозв’язків у природі, більшість вважають, що ні, деяківикористовують ще і додаткову літературу.
На сьогоднішній день рівень знаньмолодших школярів про народні прикмети та їх прогностичний характер, на думкувчителів, є недостатній.
В процесі вивчення курсу “Я і Україна”вчителі встановлюють єдність пізнання, переживання і діяльності учнів задопомогою екскурсій, бесіди, практичної роботи, на основі спостережень,наочного матеріалу, обговорення різних ситуацій, поєднують пізнавальнусамостійність учнів із відповідними методами навчання за джерелом знань.
Щоби змінити світосприйняття дітей вцьому напрямку, вчителі відповіли, що потрібно частіше використовувати народнізнання на уроках, у позаурочний і позашкільних заняттях, доповнити навчальнийматеріал підручника, збільшити кількість екскурсій, більшу увагу приділятипрактичній діяльності, більше залучати дітей до практичної діяльності.
Отже, проблема використання на уроках«Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру отримала належнеопрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо гірше розроблена вона нарівні навчального предмета, навчального матеріалу, педагогічної діяльності іособистісного надбання учнів.
2.2 Методика використання народних прикмет на уроках «Я і Україна»в початковій школі
Використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет передбачає:
1) навчання учнів сприймати природу не як окремі предмети і явища,а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у взаємозв'язку івзаємообумовлені;
2) навчання учнів розглядати природу не в стані спокою інерухомості, а в стані безперервного руху і розвитку;
3) систематичне закріплення у свідомості учнів поняття предметів іявищ, які розвиваються за законами природи.
Щоб навчити учнів самостійно розкриватиіснуючі в природі зв'язки, наприклад між окремими складовими елементами погоди,погодою і поведінкою тварин, доцільно запропонувати дітям перевіритидостовірність народних прикмет і пояснити їх. Якщо учні не раз пересвідчаться вістинності того або іншого наукового положення, воно стане їхнім власнимпереконанням, і вони будуть його відстоювати. Домінуючим методом тут виступаєметод спостереження.
У зв'язку із спостереженням можнаознайомити учнів із науковими дослідженнями в галузі метеорології. Датизавдання перевірити народні прикмети поліпшення чи погіршення погоди, щоґрунтуються на тривалих спостереженнях людей над закономірностями природи.
О.Я. Герд один із засновників методичної систем викладанняприродознавства відмітив, що реальні знання одержані людством шляхомспостережень, порівнянь, дослідів, а ніяк не читанням статей. Ось чомуспостереження є одним з основних методів придбання природничих знань впочаткових класах. Спостереження дозволяють сформувати конкретні і образніуявлення і поняття про навколишню дійсність і на цій основі розвивати логічнемислення усну і писемну мову молодших школярів. Вони сприяють формуванню основнаукового світогляду переконують дітей в постійній зміні і розвитку природнихявищ, їх взаємозв’язку і закономірності всього, що відбувається в природі,матеріальності світу і єдності природи.
Спостереження — це суб’єктивнадіяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цимумінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостережливість— це прагнення і уміння найповніше помічати особливості тіл і явищ, у томучислі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший поглядмалоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах.Спостережливість — важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і змістінших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибшемислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращірезультати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливаєна поведінку. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів упроцесі вивчення природознавства незаперечна.
Спостереження допомагає формувати однуіз важливих якостей особистості – спостережливість, яка пов’язана з вихованнямстійкої уваги, розвитку пам’яті. Допитливості, вмінням встановлювати зв’язкиміж природними явищами.
Правильно організовані спостереження допомагають вихованню такихнеобхідних якостей як працелюбство, акуратність, дисциплінованість, почуттявідповідальності перед колективом, бережливе відношення до приладів, шкільногомайна, сприяє волі, наполегливості в досягненні мети, розвиває ініціативу інаполегливість. У дітей розвиваються навики по роботі з метеорологічнимиприладами, моделями, вміння, необхідні для оформлення записів про погоду,складання і читання діаграм. Всі ці вміння мають велике значення в підготовці учнівдо практичної діяльності.
Методику використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» впочатковій школі поділяємо на три етапи: підготовчий, польовий, підсумковий (завершальний).
1) Підготовчий етапполягає в ознайомленні молодших школярів з народними прикметами та програмоюспостережень.
Педагог-керівник повинен:
а) добре ознайомити дітей зособливостями існуючих в природі зв'язків між окремими складовими елементами погоди,а також погодою і поведінкою тварин;
б) розробити та пояснити дітям планперевірки достовірність народних прикмет в природі;
в) вибрати (разом з дітьми) ті народніприкмети, які є доступними дітям для перевірки їх достовірності, тахарактеризуються повторністю, що є уже важливо для встановлення чітких закономірностей;
Обов’язковим етапом уроків «Я іУкраїна» є фенологічні спостереження, на якому учні розвивають вміння танавички аналізувати погодні умови та зміни у природі. Розроблена нами методикапередбачає на даному етапі виявлення закономірностей змін у природі з використаннямнародних прикметам. Наведемо приклад фрагменту такого уроку (14 грудня).
ІІ. Фенологічні спостереження.
Вчитель: Діти, який стан неба сьогодні? Чи є опади? Чи є вітер,який його напрям? Які зміни у природі ви спостерігали на протязі тижня? Якасередня температура повітря за тиждень?
Діти: Відповідають.
Вчитель: Що цікавого в природі ви помітили по дорозі до школи?
Діти: Галки і ворони сиділи на верхівках гілок.
Вчитель: Молодці діти. В народі кажуть: Якщо галки і ворони сидять наверхівках гілок, слід чекати ясну погоду, а сідають в крону на нижні гілки – навітер. Давайте ми запишемо цю прикмету у свої зошити фенологічних спостереженьі перевіримо її достовірність.
Діти: Голуби ховають одну ніжку в пір’я. Моя бабуся казала, щослід чекати різкого похолодання.
Вчитель: Добре діти. Давайте запишемо та перевіримо і цю прикмету.А ще в народі вважають, якщо до 13 грудня (Парамона) сніг не випаде, зима будетеплою, якщо сніг вже лежатиме — сніжна і холодна.
Так діти, разом із вчителем, формуютьперелік народних прикмет, пов’язаних із добовими та сезонними змінами на даномууроці, а також отримують завдання перевірки їх достовірності. Якщо ці змінидобові – то на наступному уроці, якщо сезонні – то після їх тривалого аналізу.
г) організувати фронтальну, групову абоіндивідуальну роботу, відповідно до мети та поставлених завдань.
— фронтальніспостереженняздійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвомучителя. У процесі бесіди діти осмислюють і конкретизують об'єкти і ціліспостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі іскладають план.
Кожне завдання перед розв’язаннямповторюється вчителем або учнем («За чим будете спостерігати?.. Далі простежтеза...» та ін.). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжнихрезультатів з кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідківдозволяє учителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і йогокоригувати.
Крім того, словесне вираженнярезультатів сприймання вголос одним учнем, а про себе іншими дозволяє кожнійдитині усвідомити зміст, порівняти власний результат із результатамиоднокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі.Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється учителем (якщоскладний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.
— груповіспостереження.Завдання виконуються групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів зоднаковим («сильні», «середні», «слабкі») і різним рівнями підготовки. Такігрупи не стабільні. Склад їх рухомий і визначається «зоною актуальногорозвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим длястворення групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин.
Залежно від навчальної ситуації,дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливезастосування різних варіантів методики організації групових спостережень.
1. У групах діти з однаковоюпідготовкою. Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка добезпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведутьспостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всігрупи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робитьсяфронтально.
2. У групах діти з однаковоюпідготовкою. Завдання для груп різні за змістом. Така робота доцільна напідсумковому уроці, коли діти володіють теоретичними знаннями, а деякіспостереження вони вже проводили в ході засвоєння окремих тем розділу.Дидактична ціль цих спостережень конкретизувати теоретичні знання, уточнитисформовані уявлення і розширити. Рівень самостійності дітей у такій ситуаціїзростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги.Наприклад, для слабших учнів вибираються простіші об’єкти спостережень,конкретні тіла і явища, пропонується детальний план спостережень, здійснюєтьсябезпосередній контроль.
Наслідки спостережень кожної групиобговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’єктиспостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.
3. У групах діти з різною підготовкою.Методика організації може бути подібною до попередніх варіантів. Різниця утому, що «сильні» учні допомагають слабшим.
— індивідуальніспостереженнявиконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під часвиконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуютьсяіндивідуальні особливості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтересишколярів, що досягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль,але об’єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завданняоднакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо.
2) Польовіспостереження. Проводити їх бажано щодня, на протязі року, оскільки внародних прикметах зосереджені не лише добові (соловей співав усю ніч –перед гожим днем; якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно; духота підчас ходу сонця означає, що під вечір задощить), а й сезоні закономірності (раноопало листя з липи — зима буде лютою; якщо береза листям вкривається раніше заклен, то літо буде сухим, якщо навпаки – дощовим; багато було пролісків – гарновродить картопля”).
Велике значення для спостережень,особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об’єктів. Вониповинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо церослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди,використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть утакому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важчезробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щобучитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, вяких вони найчастіше зустрічаються.
Нами розроблено план (індивідуальнийробочий зошит) шкільних фенологічних спостережень з використанням народнихприкмет (додаток 1), в якому діти на протягом року занотовували явища та їхзміни у природі. Весною проводилися наступні спостереження: приліт граків, прилітшпаків, початок льодоходу на річці, початок цвітіння ліщини, початок цвітінняверби, перший виліт бджіл, початок весняної оранки, початок кування зозулі, початоксівби ранніх ярих культур, приліт перших ластівок сільських, поява листя на березі,поява перших хрущів, початок цвітіння кульбаби, початок випасу худоби, початокцвітіння вишні і т.д.
Останній етап роботи — обробка зібранихматеріалів (завершальний або підсумковий). На основі спостережень учні роблятьвисновок про тісні зв’язки між живою та неживою природою; відшукуютьзакономірності та залежності та віднаходять їх підтвердження у народнихприкметах. Дані види робіт дадуть наочне уявлення про зміст фенологічноїроботи; крім цього вони сприяють розвитку спостережливості і допитливості вучнів цього віку, а також інтересу до своєї місцевості і до її вивчення, до їїдослідження.
Спостереження за природоюпоглиблюються, учні набувають навиків по користуванню приладами. Складнішимстає характер обробки результатів спостережень. Ведуть спостереження запогодою, відмічають стан неба, опади, температуру повітря, напрям вітру.Вчаться користуватися компасом, флюгером, опади вимірюють опадоміром, вснігового покриву вимірюють снігомірною рейкою, лінійкою. Ці спостереженнянабувають конкретнішого характеру. Спостереження за неживою природою потрібнопоєднувати зі змінами в рослинному і тваринному світі, звертаючи увагу назв’язок з живою і неживою природою.
Завдяки такій роботі в учніврозвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, більшедізнаватися.
З учнями ІV кл. організовуютьфенологічні спостереження за рослинами і тваринами. Для зацікавлення вчительрозповідає про велике значення фенологічних спостережень. За фенологічнимиспостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і часпояви шкідників, що дає можливість вести планомірну боротьбу з ними. Віддосконалості планування залежить підвищення врожайності (розгляд таблиць –прикмети погоди). Для спостереження беруть ті рослини, які вивчаються запрограмою. Результати спостереження занотовують у таблиці, що є найбільшхарактерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів.
Цінними є фенологічні спостереження заозимими культурами, особливо восени, що дає змогу передбачити стан зимівлі, їхта розвиток навесні. Доцільно організувати спостереження за найпоширенішимикомахами – шкідниками: колорадським жуком, озимою совкою, буряковимдовгоносиком, луговим метеликом, біланом капустяним, біланом жилкуватим.
При цьому звертають увагу на те, якіумов сприяють появі шкідників і їх розвитку, які є методи боротьби. Виявляютькорисних комах: сонечка, трихограми, мурашки.
Обробку і узагальнення результатів спостереженьпроводять письмово; їх можна супроводжувати поясненнями вчителя і розповідямиучнів.
Ці дві форми тісно пов’язані між собою.Заповнюючи таблиці діти можуть дати словесну характеристику місяця або сезону. Всяробота повинна бути направлена на встановлення причинно-наслідкових зв’язків івзаємозалежностей.
В 4 класі спостереження і узагальненняспостережень повинні проводитись на більш високому рівні, використовуючиспостереження за попередні роки, а також весь наочний матеріал. Приузагальненні матеріалу учні встановлюють закономірності явищ в природі,причинні залежності, зв’язки між живою і неживою природою.
Ефективність роботи по організаціїспостережень залежить від того, наскільки вони пов’язані з практичнимироботами. Щоб успішно провести роботу по узагальненню матеріалу необхідно чіткопродумати мету і значення узагальнень: за який період будуть підводитисьпідсумки, які були спостереження. Які знання одержать діти на уроках, якихумінь і навиків набудуть в процесі обробки матеріалів і узагальнень, яківиховні знання вирішаться на уроці, які будуть використані знання одержані наоснові спостережень.
З метою перевірки наведених теоретичнихположень ми провели експериментальне дослідження особливостей використаннянародних прикмет природознавчого характеру у процесі учбової діяльності.
Практичному проведенню експериментупередував теоретичний етап, у процесі якого була визначена сфера дослідження,наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література зданого питання, досвід роботи вчителів початкової школи з проблеми дослідження,формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.
Практичний етап експериментальногодослідження був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези ірозв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 4класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваноїпроблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.
На кінцевому етапі проводився аналіз таузагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота таз’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики використаннянародних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна».
Експериментальне дослідженняпроводилося на базі 4 класу Староміщинської ЗОШ І – ІІ ступенів Підволочиськогорайону Тернопільської області. Формуючим експериментом було охоплено 22 учніекспериментального класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічнимипоказниками 23 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикоюнавчання.
Плануючи процес використання народнихприкмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» ми враховувалинеобхідність наступних дій:
· визначення місця і функційпроцесу використання народних прикмет природознавчого характеру у структуріуроку;
· передбачення методичних тапрактичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи;
· визначення змісту, обсягу таформи поставлених завдань;
· планування процесу використаннянародних прикмет природознавчого характеру через подачу навчальних завданьневеликими, логічно завершеними частинами;
· обґрунтування раціональнихспособів перевірки навчальних завдань.
У процесі організації процесувикористання народних прикмет природознавчого характеру у процесі учбовоїдіяльності ми, перш за все, навчали дітей працювати із наочними посібниками,приладами, підручником тощо, ставили перед ними мету, завдання та спільновизначали шляхи його виконання.
2.3 Формування пізнавальної активності молодших школярів під часвикористання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна»
Серед основних завдань, які стоять перед школою і кожним учителем,є формування в учня позитивної мотивації до навчальної діяльності та мотивації,яка б спонукала його до наполегливої самостійної роботи. Найголовнішим мотивомпедагогічної діяльності людини, який постійно збуджує її до пошукової істини єпізнавальний інтерес. Його можна визначити як позитивне оцінне ставленнясуб’єкта до своєї діяльності, вибіркову спрямованість людини на об’єкт і явищанавколишньої діяльності [5]
Виховання в дітей стійких пізнавальнихінтересів, їх розвиток завжди були актуальною проблемою. Методи та прийомиактивізації пізнавального інтересу майбутнього громадянина, пробудження йогоінтелектуальних та моральних сил, повне використання емоційного резерву – осьправильний шлях для перетворення об’єкта педагогічного процесу на суб’єкта.
Пізнавальний інтерес на рівніструктурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень нетільки охоче засвоїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформованапотреба в якійсь пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієїдіяльності [27].
Завжди є постійна увага дослідників (Л.Виговський, О. Дусавицький, О. Киричук, Н. Морозов, Г. Щукіна та ін.) дорізноманітних аспектів формування пізнавальних інтересів. Встановлено, щопізнавальний інтерес активізує всі психічні процеси людини, на високому рівнірозвитку збуджує до постійного пошуку. Кожен учитель мріє про те, щоб його учнівиросли допитливими людьми, «щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання».Але як запалити цей вогник? З цього приводу В.О. Сухомлинський зазначив, щосаме від нас дорослих залежить, чи відчуває дитина красу пізнання. Великимможливостями для розвитку пізнавальних інтересів є уроки природознавства впочатковій школі [25].
Серед критеріїв рівня сформованостіпізнавальної активності на уроках «Я і Україна» ми виділили наступні:
1. Мотиваційний – характер мотиваціїучня, рівень пізнавального інтересу, здібність до цілепокладання;
2. Когнітивний – рівень володіннязнаннями, вміннями, навичками;
3. Емоційно – вольовий емоційневідношення до діяльності, вольові риси.
На основі цих критеріїв ми виділиличотири групи учнів, відповідно до рівнів сформованості критеріїв пізнавальногоінтересу [18]:
Перша група молодших школярів –рівень безініціативності – об’єднанабайдужим відношенням до навчання. Саму необхідність вчитися учні пояснюютьвимогами дорослих (вчителів або батьків). Часто пізнавальний інтерес та метанавчання відсутні. Наявні знання мають поверховий характер на рівні уявлень,вони мало пов’язані з життєвим досвідом. Здебільшого учні є пасивними тааморфними в навчанні. Навчальні вміння та навички здійснюються тільки підкерівництвом та тиском з боку вчителів. У разі виникнення ускладнень та помилокйде руйнування діяльності, що дозволяє говорити про відсутність вольових рис. Емоційнихвідношень до навчання не виявляють. Учні цієї групи взагалі безвідповідальновідносяться до навчання. У цих учнів відсутнє бажання вступати у спілкування зоточуючими і вести діалог, тому й комунікативні навички розвинуті слабо.
Для другої групи учнів – рівень ситуативноїпізнавальної ініціативності –характерною є нестійка мотивація, орієнтована тільки на успішне досягненнярезультату. Пізнавальний інтерес виявляється тільки під впливом зовнішніхстимуляторів та базується на задоволенні особистісної допитливості в емоційно –приваблюючих ситуаціях. При цьому молодші школярі цього рівня сформованостіпізнавальної ініціативності обмежуються лише стереотипними діями, що непотребують затрат значних зусиль. Учні цієї групи усвідомлено приймають ціліззовні та дотримуються їх на рівні знань та розумінь, тобто спроможнітрансформувати вивчений матеріал з однієї форми вираження в іншу, при цьомупояснюють його, роблять припущення стосовно подальшого перебігу подій.Проявляють навчальні вміння, діючи не за прикладом, а за алгоритмом. Щостосується виконання додаткових завдань, то учні цього рівня виконують лише тізавдання, що виконуються усіма учнями. Взагалі, можна сказати, що учніпристосовуються до потреб середовища. Навчання визиває нестійкі позитивніемоції в деяких навчальних ситуаціях. Учні цієї групи є здібними до реалізаціїсвоїх особистісних якостей, які є яскраво вираженими, але вольові якості прицьому виявляються досить рідко та імпульсивно, що робить учня неспроможнимидіяти у ситуаціях, що потребують неординарного підходу або нових прийомів.Відповідальність переживається, але не завжди виявляється.
Третя група учнів характеризується розвинутиминавчально–пізнавальними мотивами, що базуються на розумінні таусвідомленості необхідності та важливості знань, прагненням досягти високихрезультатів в межах вимог, що висуває вчитель, прагненням зайняти певну позиціюу відносинах з однолітками, заслужити авторитет. Пізнавальний інтерес у учнівцієї групи відносно стійкий. Разом із вчителем, а також самостійно представникицього рівня ставлять цілі навчання та беруть участь у пошуках раціональнихшляхів їх досягнення. Провідні знання знаходяться на рівні розуміння тавикористання в нових навчальних ситуаціях. Виявляють вміння оперувати законамита теоріями в конкретних практичних ситуаціях, частково володіють прийомамиактивізації мислительної діяльності: аналізом, синтезом, узагальненням тасистематизацією. Вміння отримують характер звичного, усвідомленого,мимовільного. Дії більш емпульсивні, інтуітивні, відносно більше маютьвідтворюючий характер, ніж творчій. Виявляють стійке позитивне відношення донавчальної діяльності репродуктивного характеру, але емоційна реакція більшспрямована на результат, ніж на сам процес пізнання. В вольовій сферіпереважають відповідальність, цілеспрямованість, старанність та виконливість.
Четверта група учнів – рівеньтворчої пізнавальної ініціативності – демонструє стійкі творчі проявлення пізнавальноїініціативності. Для дітей цієї групи звичним є стійкий пізнавальний інтерес,який виявляється у намаганні пізнати складні теоретичні питання окремих наук,дійти до сутності явищ. Закономірність стає не кінцевим пунктом процесу, апроблемою, самостійною метою дослідження. Розвинуто самоцілепокладання тавміння вибору шляху його досягнення. Учні є гарно проінформованими. Вониспроможні приймати рішення, виявляючи при цьому автономність, та несутьвідповідальність за нього. Знання знаходяться на більш високомуінтелектуальному рівні, вони міцні та усвідомлені. Учні в змозі самостійно їхвикористовувати. Навчальні вміння виявляються у здібності обирати з відомих їмзасобів рішення найбільш раціональні та дієві у даній ситуації, продумуватинаслідки застосування відібраних засобів. Діти цієї групи усвідомлено володіютьвмінням саморегуляції, самоорганізації та навичками самоконтролю. При вирішеннізавдань виявляють нестандартність рішень, ерудованість, часто беруть на себероль лідера. Для учнів є характерною розвинута навчальна інтуіція. Емоційнасфера навчання стійко позитивна, навіть при зіткненні з ускладненнями. Яскравовиражена емоційна реакція на сам процес пізнання. Найбільш вираженими вольовимирисами учнів, у яких сформована творча пізнавальна ініціативність, виступаютьенергійність, критичність, рішучість та креативність.
Таким чином, дана класифікація рівнів зїх критеріями була використана нами при проведенні діагностичних заходівстосовно моніторінгу формування пізнавального інтересу ході формувального та констатуючогоетапів експерименту.
У процесі експериментальногодослідження нами проводилися контрольні заміри рівня знань учнівекспериментального і контрольного класів. З метою визначення ефективностіекспериментального дослідження у підвищенні ефективності процесу навчання учнів4 класів учням пропонувалися серії контрольних завдань. Це були завдання навизначення змістовності і дієвості знань, набутих у процесі використаннянародних прикмет природознавчого характеру. У процесі перевірки завданьвраховувалася правильність і повнота виконання роботи, свідомість ісамостійність її виконання. Перевірку виконання завдань ми проводилидиференційовано, у процесі діалогу, не виділяючи в окремий етап уроку іпередаючи функції учительського контролю самим учням — у разі організаціїсамоконтролю та взаємоконтролю. Для організації самоконтролю використовувалисяпереносні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо.
Характеризуючи результати зрізу знаньучнів, ми визначили такі критерії оцінювання рівнів засвоєння знань молодшимишколярами:
а) "високийрівень"
— учень глибоко,ґрунтовно, послідовно розкриває зміст завдань;
— висловленітвердження ілюструє прикладами з власних спостережень;
— без допомогивчителя аналізує, порівнює, застосовує набуті знання;
— легко робитьнеобхідні висновки;
— відповіді чіткі,логічно завершені, носять творчий характер.
б) «достатнійрівень»
Відповідь в основному задовольняєвимоги «високого рівня» але учень:
— при викладіматеріалу припускається незначних помилок, йому важко
— ілюструвативідповідь прикладами з власного досвіду;
— переважає інколиповерхнева обізнаність;
— робить неповніузагальнення та висновки.
в) "низькийрівень"
— знаннянавчального матеріалу поверхневі;
— учневі важкосамостійно підтвердити відповідь прикладами;
— відповідьнепослідовна, фрагментарна, неточна;
— неспроможністьсамостійно дати відповідь на запитання.
Аналіз результатівконстатуючого експерименту показав, що рівень знань учні контрольного таекспериментального класів відповідає достатньому рівню навченості, відповідно56 та 55% від загальної кількості. Результати формувального експерименту поданів таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Рівні засвоєння учнями знань під часвикористання народних прикмет природознавчого характеру у процесі учбовоїдіяльності
Рівні засвоєння
знань учнів
4-А клас
(контрольний)
4-Б клас
(експериментальний) Високий 25 34 Середній 56 60 Низький 19 9
Дані таблиці свідчать про те, що вучнів експериментального класу зростає рівень знань з предмета, порівняно зконтрольним класом.
34% і 6о% учнів експериментальногокласу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 9% і4% більше, ніж у контрольному класі. На цьому фоні значно зменшилося кількістьдітей з низьким рівнем засвоєння знань, відповідно 9% проти 19% контрольногокласу.
На діаграмі отримані даніекспериментальної роботи виглядають наступним чином:
/>Діаграма 2.1. Рівень знаньучнів в умовах використання народних прикмет природознавчого характеру науроках «Я і Україна»
Отже, ми прийшли до висновку, пронадзвичайно багаті можливості народних прикметах природознавчого характеру дляформування і розвитку знань учнів. Дослідницько-експериментальний аналізефективності та доцільності використання народних прикмет у навчанні молодшихшколярів на уроках „Я і Україна” свідчить про важливість та необхідність їхзастосування в початковій школі як передумови розвитку розумових сил учнів, їхсамостійності та активності, творчого мислення. Використання народних знань унавчанні забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльністьзахоплюючою, оскільки вчить долати труднощі
З метою визначеннярівнів пізнавальної активності, наступним етапом експериментального роботистало дослідження рівнів пізнавального інтересу учнів 4 класів методоманкетування. З цією метою дітям пропонувалося дати відповіді на запитання,представлені у таблиці 1. Діти з великим задоволенням відповідали на питанняанкети. Можна було поспостерігати самостійність та відвертість їх відповідей. Утаблиці подано результати стверджувальних відповідей дітей контрольного таекспериментальних класів (у %).
Таблиця 2.1.
Оцінка рівнів інтересу учнів вумовах експериментального дослідження (у%).Питання анкети
Контрольний
Клас (4-Б) Експериментальний клас (4-А)
1
2
1
2 1. Чи подобаються тобі уроки „Я і Україна»? 54 54 53 78 2. Чи працюєш ти активно на цьому уроці? 61 62 63 82 3. Чи подобається тобі спостерігати за явищами природи та змінами у ній? 42 41 45 68 4. Чи доводилося тобі самостійно, без допомоги вчителя, відкривати природні закономірності.? 21 23 22 58 5. Чи знаєш ти народні прикмети, які допомагають людині передбачати погоду? 18 20 19 97 6. Чи подобається тобі дослідницька робота? 34 33 36 78 7. Чи використовуєш ти знання з курсу «Я і Україна» у повсякденному житті? 42 44 40 65 8. Ти спостережлива людина? 21 25 24 75 9. Ці цікаво тобі отримувати знання на уроках «Я і Україна» 42 44 41 83 10. Чи розповідаєш ти своїм рідним та знайомим цікаву інформацію, яку отримуєш на уроках «Я і Україна» 42 49 39 72
Примітка: 1 – до початку експерименту;2 – після експерименту
Дані таблиці свідчать про вірогіднезбільшення рівня пізнавальних інтересів учнів експериментального класу на фонінезначних змін рівня пізнавальних інтересів учнів контрольного класу.
Зростання рівня стійкого інтересу вучнів експериментального класу на уроках «Я і Україна» більше як вдвічі свідчитьпро ефективність використання народних прикмет не лише для зростання рівнязнань в учнів початкової школи, але і їх пізнавальних інтересів.
Відповідно до отриманих даних зробленовисновок про збільшення у експериментальному класі кількісного складу групидітей з рівнем творчої пізнавальноїініціативності та рівнем з розвинутими навчально-пізнавальними мотивами. Разомз тим, зменшилася кількість дітей групи дітей з рівнями ситуативноїпізнавальної ініціативності та безініціативності.
Отже, досліджуючипроблему підвищення рівня пізнавальної активності учнів 4 класу шляхомвикористання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я іУкраїні», ми встановили, що ефективність їх використання є важливою умовою результативностіїхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність іповнота, осмисленість, міцність та дієвість знань), а також формування в дітейемоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес,усвідомлення цінності компонентів природи).
Висновки
Народні прикметиприродознавчого характеру – це сталі вислови, в яких певні явища природивідповідно до змін пір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінамиВони виникли і розвивалися на основі спостережень за станом погоди, речей,людей, тварин.
Аналізуючи змістнародних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи:космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса,веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів;рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля,вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.
Народні знанняукраїнців були пов’язані насамперед із різноманітною господарською діяльністю іґрунтувалися на спостереженнях за природою і оточуючим середовищем. На підставіцих спостережень склався землеробський календар, сформувалися вмінняпередбачати погоду.
Підпедагогічним потенціалом народних прикмет розуміємо сукупність можливостейпедагогічного впливу на особистість, що формується й розвивається, а такожможливостей їх цілеспрямованого використання в навчально-виховному процесі. Народні прикмети одухотворяютьприроду, вчать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, законирозвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань — народноїбіології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо.Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкривають важливіграні життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовцімолоді до самостійного життя, успішної трудової, господарської діяльності вмайбутньому
Як свідчить аналіз літературних джерелта проведене нами анкетування вчителів початкової школи проблема використанняна уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру отрималаналежне опрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо гірше розробленавона на рівні навчального предмета, навчального матеріалу, педагогічноїдіяльності і особистісного надбання учнів.
Розроблена нами методика використаннянародних прикмет природознавчого характеру на основі спостережень в природідозволяє учням самостійно встановлювати тісні зв’язки між живою та неживоюприродою; віднаходити закономірності та залежності, а також їх підтвердження.Дані види робіт дають наочне уявлення про зміст фенологічної роботи; крім цьоговони сприяють розвитку спостережливості і допитливості в учнів цього віку, атакож підвищують рівень пізнавального інтересу до своєї місцевості і до їївивчення.
Виявлено, щоосновними джерелами розвитку знань, вмінь та навичок молодших школярів засобаминародних природознавчих традицій виступають: а) пізнавальна діяльність учнів,пов'язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницькадіяльність, що передбачає різноманітну активну роботу на основі вивченнядостовірності народних прикмет; в) практична (прикладна) діяльність, що виникаєі розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активнеставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку природничізнання у практичні навички роботи.
Розроблено та охарактеризованометодику використання народних прикмет природознавчого характеру при навчаннімолодших школярів. Метою її є розширення, поглиблення, систематизація набутихзнань, формування в учнів уявлення про природу як джерело знань, добра і краси,матеріального й морального благополуччя кожної окремої особистості і нашогонароду загалом.
Виявлено, щореалізація в навчальній роботі народних знань робить уроки більш цікавими,змістовними, а участь учнів в дослідницькій роботі, пов’язаній із проблемоюдослідження забезпечує більш високу пізнавальну активність і глибокуґрунтовність набутих знань.
З метою перевірки наведених теоретичнихположень проводилося експериментальне дослідження особливостей використаннянародних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» та їх впливуна пізнавальну активність молодших школярів. У процесі експериментальногодослідження досліджувався рівень знань та пізнавального інтересу експериментальногоі контрольного класів. Для визначення впливу експериментальної методикинавчання учням були запропоновані різноманітні завдання та анкети. Результатиекспериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашогодослідження та довели ефективність запропонованої методики
Таким чином, використанняна уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру забезпечуєтісний зв'язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозумітиявища природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в пізнанніприроди.
Звичайно, не всез традиційного набутку нашого народу на сьогоднішній день має практичнувартість. Але це не означає, що ми не повинні знати про них, оскільки, якпоказали результати нашого дослідження, народні знання володіють невичерпноюмудрістю.
Списоквикористаних джерел
1. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. — Ленинград: Гидрометеоиздат,1982. — 240 с.
2. Бабиченко В.М., Ніколаєва Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б.Весна в Україні // Український географічний журнал. — 1996. — №1. — С.58-63.
3. Балашова С. Спостереження заприродою як засіб екологічного виховання молодших школярів / С.Балашова //Почат. шк. — 2005. — № 3. — С. 19-21.
4. Берлянд М.Е., Красиков П.Н. Предсказание заморозков и борьба сними. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1960. — 148 с.
5. Бойко Н.О. Формування в учнів потреби в знаннях як основи їхпізнавального інтересу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. –Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. – С. 128-131.
6. Булашов Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійнихпоглядах та віруваннях: космологічні українські народні погляди та вірування. –К.: Довіра, 1992.- 414 с.
7. Воропай О. Звичаї нашого народу.- К.: Оберіг, 1991.-Т.1.- 448 с.
8. Грищенко В.Н. Миграции птиц и народные верования // Гуманитарныйэкологический журнал. — 1991. — Вып. 1. — С.23-32.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природногосередовища. — К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. — 203 с.
10. Дяченко Т. Ставлення до природи у дітей східних слов'ян /Т.Дяченко// Шлях освіти. — 2002. — № 3. — С.49-53.
11. Жаркова І.І. Теоретичні засади формування природничих знань дієвопрактичного характеру у молодших школярів // Проблеми педагогічних технологій. —Вип. 2. — Луцьк: Волинська друкарня, 2003. — С. 51-54.
12. Енциклопедія українознавства. — К., 1994. — 400 с.
13. Етнографія України / За ред. С.А.Макарчука. — Львів: Світ, 1994. —520 с.
14. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичномуосвітленні. — К.: АТ „Обереги”, 1994. — 528 с.
15. Коваль Н.С. Люби і бережи ріднуприроду // Початкова школа. – 1991. — № 1. – С. 14-15.
16. Культура і побут населення України. — К.: Либідь, 1991. — 232 с.
17. Лановик М. Українська усна народна творчість. – К.: Знання-Прес,2001.-с.57.
18. Лазебна О. Формування активноїекологічної позиції школярів // Рідна школа. – 2003. — № 6. – С. 58-60.
19. Лебедева А.А. Народные знания славян. Этнография восточных славян.— М.: Наука, 1987. — 540 с.
20. Лобановська О. Вчити розумітиприроду // Початкова школа. — 1998. — № 6. — С. 23-25.
21. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активностішколярів / Харк. держ. пед. ун. ім. Г.С. Сковороди. — 2-ге вид., доп. — X.:О.В.С., 2000 – 123 с.
22. Любар І.Г. Народ завбачує погоду. — К.: Знання, 1990. — 32 с.
23. МитрополитІларіон. Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійнамонографія. – К., 1994 – 182 с..
24. Михельсон В.А. О погоде и как ее можно предвидеть. — М.-Ленинград:Огиз, Ленсельхозгиз, 1935. — 68 с.
25. Мелаш В. Екологія для молодшихшколярів // Початкова школа. – 2001. — № 5. – С 22-25.
26. Народні прикмети. Мова квітів. Символіка кольору. — К.: Глобус,1991. — 18 с.
27. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В.,Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства. – К.: Вища школа. – 1990. –301 с.
28. Огієнко І.Українська культура. – К.: Довіра, 1992.
29. Парнюк М.О. Народні прикмети і передбачення. — К.: Наукова думка,1975. — 130 с.
30. Пономарьов А.Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 265 с..
31. Пустовіт Г. Формуванняособистісного ставлення учнів до природи у психолого-педагогічному контексті //Рідна школа. – 2006. — № 2. – С. 3-6.
32. Рыженков Г.Д.Народный месяцеслов. Пословицы, поговорки, приметы, присловья о временах годапо погоде. – М.: Современник, 1991. – 126с.
33. Рощин А.Н. Сам себе синоптик. — К.: Радянська школа, 1990. — 195с.
34. Русін М.Ю.Фольклорні традиційні сучасності. – К., 1991.
35. Сиваченко М.Є.Сторінки української літератури і фольклористики. – К.: Наукова думка, 1990 –176 с..
36. Симонова Л.П. Задания поекологии для младших школьников // Начальная школа. – 1998. — №6. – С. 42-49.
37. Скуратівський В. Місяцелік: Український народний календар. — К.:Мистецтво, 1993. — 208 с.
38. Ткачев А. Метеорологи // Наука в твоей профессии. — 1978. — №8. —С.5-8.
39. Українське народознавство / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.Гори,Р.Ф.Кирчіва. — Львів: Фенікс, 1994. — 608 с.
40. Форрестер Ф. Тысяча и один вопрос о погоде. — Ленинград:Гидрометеорологическое изд-во, 1968. — 384 с.
41. Фрєзер Дж. Золотая ветвь. Исследования магии и религии. – М.,1983. – с.339.
42. Хренов Л.С. Народные приметы и календарь. — М.: Агропромиздат,1991. — 64 с.
Додаток 1
Анкета для вчителів початкової школи
1. Чи обов’язково, на вашу думку, накожному уроці «Я і Україна» проводити фенологічні спостереження?
_____________________________________________________________
2.Чи вважаєте ви за доцільне використовуватинародні прикмети природознавчого характеру на уроках «Я і Україна»?
_____________________________________________________________
3.У чому, на вашу думку, полягають педагогічніможливості народних прикмет природознавчого характеру?
_____________________________________________________________
4. На якому етапі урокувикористаннянародних прикмет народознавчого характеру є найбільш ефективним?
_____________________________________________________________
5.Коли ви вважаєте більшдоцільно вивчати дані питання: на уроках чи в позаурочний час?
_____________________________________________________________
6.Які методи навчання повинні статидомінуючими при використанні народних прикмет у навчанні молодших школярів?
_____________________________________________________________
7. Чи володієте ви достатнім рівнемзнань з даної проблеми?
_____________________________________________________________
8. Чи забезпечені ви науково-популярноюлітературою з відповідної проблеми?
_____________________________________________________________
9. Чи достатньо навчального матеріалупідручника для пізнання навколишнього світу, особливостей змін тавзаємозв’язків у природі?
_____________________________________________________________.
10. Чи достатній рівень знань пронародні прикмети та їх прогностичний характер у молодшого школяра сьогодні?
_____________________________________________________________
Додаток 1
Індивідуальний робочий зошит учнівпочаткової школи
Фенологічні спостереження звикористанням народних прикмет
учня (учениці) 4 класу
індивідуальної групи № 1
загальноосвітньої школи І – ІІІступенів
(прізвище, ім’я, по-батькові)
Табл.1.
Результати спостереження, пов’язанііз підтвердженням достовірності народних прикмет
№п/п
Народна прикмета
Дата спостереження
Результати спостереження
Висновок про достовірність народної прикмети 1
Якщо 1 лютого (Макара) погода ясна, то весна буде рання 2
Якщо 14 лютого (Трохима) на нічному небі багато зірок — весна очікується пізня 3
Якщо 14 березня (Явдохи) погода сонячна і тепла — буде тепле літо 4
Якщо 24 травня (Мокія) буде туман — літо буде дощовим 5
Якщо на Трійцю (49 день після Великодня) йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця 6
Якщо 23 серпня (Лаврентія) безвітряна погода, осінь буде теплою і сухою.
Табл.2.
Результати виявлення зв’язків міжживою та неживою природою та їх підтвердження у народних прикметах
№п/п
Дата спостереження
Об’єкт та явище спостереження
Народна прикмета, пов’язана з цими спостереженнями 1
4.06
5.06 – 9.06
дощ, на воді багато бульбашок
дощ “Якщо на воді під час дощу з’являються бульбашки, то негода недовго” 2
3
4
5
6
Додаток 3
Народні прикмети про погоду
На весну
Якщо 1 лютого (Макара) погода ясна, то весна буде рання. Якщо 4лютого (Тимофія) після обіду буде сонячно — весна буде рання. Якщо 14 лютого(Трохима) на нічному небі багато зірок — весна очікується пізня. ьЯкщо снігвипав 15 лютого (Стрітення) — весна буде дощовою і холодною, а якщо в цей деньсонячно — весна буде рання. Якщо цього ж дня погідно, але не видно сонця, томорози посиляться 24 лютого (Власа).
Ознаки раннього приходу весни:Якщо сніг випадеранньої осені — чекай на ранню весну. Якщо восени листя берези жовтіє зверху — весна буде ранньою, якщо знизу — пізньою.
Ознаки холодної весни: Якщо зайці весною довгоне линяють — холоди ще повернуться. Довгі бурульки — чекай затяжної весни. Ознакиранньої, теплої весни Ранній виліт бджіл — на теплу весну. Одночасний прилітптахів зграями — на дружну весну. Якщо у вересні багато дощів — мало буде втравні. Перший грім року при східному вітрі — весна буде сухою і теплою. Вороникупаються ранньою весною — на тривале тепло. Як закувала зозуля, то морозівбільше не буде.
На літо
Якщо 14 березня (Явдохи) погода сонячна і тепла — буде тепле літо.Якщо весняні води не рушать до 14 квітня (Марії) — літо очікується холодне ідощове. Якщо погода не встановиться до 22 квітня (Антипа) — літо буде сухе, які весь рік. Якщо при зустрічі Сонця з Місяцем 21 квітня (Родіона) погода теплаі сонячна, то й літо буде таким, якщо негода — чекай холодного літа. Якщо 13травня (Яреми) схід сонця безхмарний і ясний, літо буде погоже, якщо цього ждня буде теплий вечір і зоряна ніч, літо буде засушливим. Якщо 24 травня(Мокія) буде туман — літо буде дощовим. Якщо на Трійцю (49 день післяВеликодня) йтиме дощ, то дощитиме до кінця місяця. Якщо 3 липня (Мефодія) йдедощ, то дощитиме ще 40 днів. Якщо дощ йтиме 10 липня (Самсона), то аж добабиного літа буде сирість і мряка. Якщо липа цвістиме 22 червня (Кирило) — літо буде теплим і сонячним.
Ознаки літа:
Якщо сніг тане з північного боку мурашника, літо буде теплим, якщоз південного — коротким і холодним.
Якщо береза листям вкривається раніше за клен, то літо буде сухим,якщо навпаки — дощовим.
Якщо птахи в'ють гнізда на сонячному боці дерева — літо будехолодним, а якщо у затінку — жарким.
Якщо на дубі листя з'явилось раніше, ніж на ясені — літо вологе іпрохолодне, якщо ж раніше зазеленів ясен — літо буде сухим.
Ознаки теплого літа Якщо у берези листя з'являється раніше,ніж у вільхи, — літо буде теплим. Блискавка без грому ранньої весни віщуєпосушливе літо. Пізня весна — тепле літо. Маловітряна весна — тепле літо.Якщоверба зацвіла у теплу і ясну погоду — літо буде тепле і на мед щедре.Малинародить рано — літо буде теплим. Якщо гусенята вилуплюються на початку травня — літо буде сонячним і теплим. Морозна зима — жарке літо.Багато павутиння летитьвесною — тепле літо.
Ознаки холодного літа Якщо граки прилітають до середини березня- зійде рано сніг, але літо буде дощовим. Якщо у червні сохне трава — літо будедощовим і холодним. Пізно розвивається тополя — літо буде прохолодним. Щедрийсік у берези — літо дощове. Якщо вільха розпускається раніше за березу — літобуде дощове і холодне. Сніг тане раптово, а вода збігає швидко — літо дощове.
На осінь
Якщо 1 серпня (Мокрини) буде дощ, осінь буде дощовою, якщо сухо,то й осінь буде сухою. Якщо 23 серпня (Лаврентія) безвітряна погода, осінь будетеплою і сухою. Якщо 27 серпня (Михеїв день) буде буря — чекай непогожоговересня, якщо вітряно, без дощу — осінь передбачається суха й вітряна. Якщопогода «молодого бабиного літа» (з 23 серпня по 11 вересня) гарна, то«старе бабине літо» (з 31 вересня по 8 жовтня) непогоже. Якщо молодикз'являється у дощовий день жовтня, то весь наступний місяць теж буде дощовим.
Ознаки теплої осені:Грім у жовтні — малосніжна осінь. Грозовийкінець серпня чи початок вересня — довга і тепла осінь. Багато павутиння набабине літо — осінь буде ясною, а зима морозною. Пізно зацвіла горобина — осіньдовга і тепла. Якщо калина вже достигла і зберігає зелене листя, то осінь будетеплою. Якщо польові миші в копицях сіна живуть в самому низу, осінь будесухою. Журавлі летять у вирій високо в небі — осінь тепла і довга. Якщо шпакидовго не відлітають, осінь буде сухою. Довго не зникають мухи восени — осіньбуде довгою і теплою. Влітку на деревах з'являється жовте листя — осіньочікується рання і тепла, Доки з вишні не опаде листя, скільки б снігу не випало- розтане. Грім у вересні — тепла і довга осінь.
Ознаки холодної осені:Рано замовкають сороки — осінь будеранньою. Ранній вирій птахів — холодна осінь. Синиці, сороки, сойки ранопочинають моститись на ночівлю — осінь буде холодною. Якщо достиглий овесзазеленів знову — осінь буде непогожою.
На зиму
Якщо 30 червня (Мануїла) дощить — зима буде сніжною. Якщо 23серпня (Лаврентія) погода безвітряна — зима буде без заметілей і хуртовин. Якщоу перший половині серпня погода стала, то зима буде затяжною.Якщо 14 жовтня(Покрова) вітер дме з півдня — зима буде теплою, якщо із заходу — помірною,якщо з півночі або сходу — холодною. Якщо цього ж дня зранку дме вітер зпівдня, а з обіду-з півночі, початок зими буде теплий, а потім значнопохолодає. Якщо до 14 жовтня опаде листя з вишні, зима буде теплою, якщо листятільки жовте — лютою і сніжною. Якщо журавлі відлітають до Покрови, зима будеранньою. Який буде перший день грудня, такою бути зимі. Якщо до 13 грудня(Парамона) сніг не випаде, зима буде теплою, якщо сніг вже лежатиме — сніжна іхолодна. Пізньої осені дме вітер зі сходу — буде холодна зима. Новоріччя будеморозним: якщо на 25 грудня сонце ясне й променисте, якщо ж сонце ховатиметьсяза хмари, а на деревах паморозь, то під Новий рік буде хмарно і можливавідлига.
Ознаки зими:Зима настане через 40 днів після першого снігу. Якщов жовтні листя з берези і дуба опадає не все — зима буде суворою, якщо ж всезразу — теплою і мокрою. Якщо на сосні шишки рясніють зверху — зима м'яка,посередині — холодна, знизу — люта. Якщо вхід до кротячої нори розташований зпівнічного боку — зима буде тепла, якщо з південного — холодна. Якщо гніздобілки розташоване на дереві високо — зима буде теплою, низько — холодною.
Ознаки теплої зими:Рано восени линяють кури — зима будетеплою. Багато щавлю влітку — тепла зима. Пізні гриби віщують малосніжну зиму.
Ознаки холодної зими:
Багато ягід влітку — холодна зима. Урожай на жолуді передвіщаєхолодну зиму. Вологе літо і тепла осінь — довга зима. Горіхи вродили рясно, ана гриби неврожай — зима буде сніжною і морозною. Буремне літо — зима ззаметілями. Чим більші восени мурашники, тим суворіша зима. Пізній листопад — на довгу зиму, Рано опало листя з липи — зима буде лютою. Снігурі прилітають угрудні — зима передбачається сувора.
Ознаки гарної погоди, спільні для всіх пір року
Зоря має промінь зеленуватого відтінку. На небі багато зірок.Чумацький Шлях зоряний і світлий. Сонце сідає червоне при безхмарному небі. Сонцезаходить за низьку суцільну хмару, а небо має зеленуватий відтінок. Білісвітлові кола навколо Сонця чи Місяця. Місяць блідий. Хмари повільно рухаютьсязі сходу або півночі. Поступове послаблення чутності віддалених звуків. Постійністьпівнічних і північно-східних вітрів. Послаблення дощу або снігу надвечір. Великароса на траві. Роса або іній після заходу сонця і зникнення після сходу.
Додаток 4
Народнi прикмети у визначеннi погоди пов’язані з тваринами тарослинами
Птахи
Якщо бузьки не вiдлетiли до Покрови — на теплу зиму.
Ворони неспокiйнi на гнiздах — на негоду.
Ворони гуртом пасуться — на сльоту.
Ворони сидять на нижнiх гiлках дерев — буде вiтер.
Голуб, вiдпочиваючи, ховає одну нiжку в пiр'я — чекай рiзкогопохолодання.
Галки збираються великими зграями i сильно кричать — на яснупогоду й мороз.
Горобцi сидять з розпущеним пiр'ям — на дощ.
Якщо гайвороння кряче на Петра Вериги (29 сiчня) — на метелицю.
Туркоче горлиця — цього дня дощу не буде.
Дрозди перед негодою кричать.
Журавлi лiтають низько — на негоду.
Жайворони високо в небi довго спiвають — на погоду, а якщо зранкувони мовчать — чекай дощу.
Зозуля кує на сухому деревi — похолодає.
Зяблик вiдлiтає — до похолодання.
Кажани лiтають пiсля заходу сонця — на теплу, ясну погоду.
Кури рано всiдаються на гнiзда — на мороз, i чим вище, тим вiнсильнiший.
Якщо кури не ховаються вiд дощу — вiн iтиме недовго.
Ластiвки лiтають високо — на гарну погоду, а низько — на дощ.
Пiвнi дружно спiвають — на вiдлигу.
Птахи дружно вертаються з вирiю — на тепло.
Снiгур спiває — на снiг, завiрюху.
Сова кричить — холод вiщує.
Синицi починають зранку пищати — вночi буде мороз, ховаються пiддах — на хуртовину.
Сорока лiтає поблизу житла й лiзе пiд стрiху — буде завiрюха.
Сичi вночi кричать — на дощ.
Тетеруки знiмаються з дерев i вiдлiтають iз вiдкритих мiсць у глиблiсу — чекай бурi.
Якщо фазани ховаються в кущах — буде дощ i вiтер. Коли ж ввечерiвсiдаються на гiлках дерев — буде суха i тиха нiч.
Чайки залишаються на березi i з писком бродять серед прибережнихскель чи пiщаними мiлинами — скоро буде шторм.
Чаплi голосно кричать у польотi — на гарну, ясну погоду.
Шулiки кружляють у повiтрi i протяжно кричать — перед негодою.
Комахи
Раннiй вилiт бджiл — ознака теплої весни.
Якщо бджоли до Покрови (14 жовтня) залiпили зовсiм лотки — насувору зиму.
Бджоли сидять на стiнках вуликiв — на велику жару.
Гедзi особливо злi перед дощем.
Поява комарiв-товкунцiв у жовтнi — на м'яку зиму.
Комарi та мошки в'ються стовпом у повiтрi — на гарну погоду.
До пiзньої ночi сюрчать коники — ранок буде тихий, сонячний.
Перед дощем метелики ховаються серед сухого галуззя, в дуплахдерев.
Якщо навколо мурашника кипить життя — дощу не передбачається.
Перед сльотавою, вiтряною погодою мухи сидять нерухомо.
Якщо оси гнiздяться на землi в сiнокiс — буде сухо, а якщо надеревах — то будуть дощi.
Якщо зранку з'явився павук i нема роси, то це вiрна ознакаблизької негоди.
Павук сидить, забившись у середину павутини, — на дощ, а плетеновi павутини — на гарну погоду.
Свiтлячки вночi свiтяться особливо яскраво — завтра буде погожийдень.
Весною багато хрущiв — лiтом слiд чекати засухи.
Мовчить цвiркун — на дощ, а дуже сюркоче пiзно ввечерi — завтрабуде гарна днина.
Ссавці
Бiлка мостить гнiздо низько — на морозну зиму, високо — зима будетеплою.
Кричать бурундуки перед грозою.
Вiвцi стукаються лобами — на сильний вiтер.
Жаби стиха покумкують — на дощ, голосно кричать — на хорошупогоду, мовчать — перед похолоданням.
Жаби не спiвають на болотi — буде мороз.
Жаби завелися дуже гучним хороводом — на дощ.
З'явився в саду заєць — буде зима сувора.
Кiнь хрипить — на негоду, фиркає — на тепло, трясе головою iзакидає її вгору — на дощ, лягає на землю влiтку — перед сирою погодою, взимку- перед снiгопадом.
Перед негодою кiт тягнеться до води i п'є її бiльше звичайного.
Якщо корови ввечерi особливо жадiбно скубуть траву, завтра чекайтедощу; худоба збивається до купи — на негоду.
Перед дощем корови збавляють молоко.
Кроти нагрiбають високi купки — треба чекати поганої погоди.
Мишi вилазять з-пiд снiгового насту i бiгають — на вiдлигу.
Мишi пищать — на похолодання.
Собака риє землю — на дощ, качається по землi — на негоду, лежить,згорнувшись клубком, — на холод, лежить простягнувшись — на тепло.
Якщо собаки на Петра Вериги (29 сiчня) качаються по снiгу — будевiдлига.
Перед настанням морозiв свинi щiльно туляться одна до одної, передхуртовиною — вищать, а перед бурею — тягають солому.
Рослини
З наближенням негоди, перед дощем, з квiток акацiї видiляється такбагато нектару, що аромат вiдчувається за сотнi метрiв.
Якщо весною береза ранiше за вiльху листя викине — лiто будесухим, а коли вiльха першою розiв'ється — замучать дощi й холод.
На дощ квiтки березки польової стулюються, а розкриваються навiтьi за хмарної погоди.
Перед хмарною погодою колючки будякiв щiльно притуляються доголовки i стають не дуже колючими.
Вишня на Покрову має зелене листя — буде сувора зима.
Горiхiв багато, а грибiв мало — зима буде снiжною i суворою.
Перед дощем на листках плакучої верби з'являються крапельки вологи.
Якщо влiтку на горобинi багато плодiв — осiнь буде дощова, мало — суха.
Коли дуб розпустився швидше вiд ясена — на посуху.
На дубi багато плодiв — на сувору зиму.
Якщо небо хмариться, а квiтки жовтцю вiдкритi — дощу не буде.
Якщо на широких листках канн зранку видно прозорi крапельки води — вдень буде дощ.
Перед негодою квiтконiжки картоплi схиляються, квiтки никнуть.
Розпустився клен — буде вже тепло.
Перед негодою конюшина стуляє свої листочки i схиляє головкисуцвiть, а перед стiйкою гарною погодою стебла й листочки її вирiвнянi,суцвiття пiднятi догори.
Якщо в сонячну погоду квiтки кульбаб стулюються — буде дощ.
Як спливе на поверхню листя водяної лiлiї — заморозкiв бiльше небуде.
Якщо ж квiтка лiлiї взагалi не пiднялася з води — буде затяжназлива або наступить похолодання.
Перед дощем квiтки мальви стулюються.
Анотація
У роботі теоретично обґрунтовано іекспериментально перевірено методику використання народних прикмет природознавчогохарактеру на уроках «Я і Україна» в початковій школі, проаналізовано основнітруднощі в навчальному процесі і визначено шляхи їх розв’язання.
Дослідження складається з двохрозділів. У першому розділі з’ясувано зміст поняття «народні прикметиприродознавчого характеру», особливості їх виникнення. Також досліджено виховніі навчальні можливості народних прикмет у реалізації завдань початкової школи.
У другому розділі проведеноаналізу ефективності використання народних прикмет природознавчого характеру унавчанні дітей молодшого шкільного віку на уроках «Я і Україна»,шляхом оцінки рівня пізнавальної активності учнів початкової школи.
Ключові слова: народні прикмети природознавчого характеру,спостереження, пізнавальна активність, молодші школярі.