--PAGE_BREAK--В даний час встановлено [1], що при недостатній тренованості, а тому і слабкості внутрішньоочних і навколоочних м’язів відбувається зниження гостроти зору. Авторами доведено, що спеціальні тренувальні вправи для очей можуть викликати стабілізацію і навіть зворотний розвиток далекозорості і короткозорості.
У функціональному відношенні в периферійному відділі зорового аналізатора виділяють оптичну (рогівка, кришталик, склоподібне тіло, зволожуюча рідина передньої і задньої камери) і сприймаючу частини (сітківка).
Зображення предметів зовнішнього світу відтворюється на сітківці за допомогою оптичної системи, яка фокусує світлові промені і забезпечує чітке зображення видимих предметів на сітківці в зменшеному і перевернутому вигляді.
У розглянутому нами периферійному відділі зорового аналізатора відповідно структурі і функціям виділяють оптичну систему, що забезпечує фокусування зображення на сітківці, і сприймаючу систему, де відбувається переробка, трансформація світлової енергії в електричний імпульс, що прямує в зорові центри мозку.
Центральний зір пов’язаний з діяльністю жовтої плями, де переважно розташовані колбочкові фоторецептори, і його центральною ямкою. Встановлено, що сприйняття предметів областю жовтої плями визначає гостроту зору. Під гостротою зору прийнято розуміти здатність ока сприймати дрібні деталі предметів на великій відстані або розрізняти дві крапки, видимі під мінімальним кутом [19].
Наочне уявлення про те, чим визначається гострота зору, дає рис. 1.
Рис.1 Точка зору
Взаємозв’язок між величиною даного об’єкту і віддаленістю його від очей характеризує кут, під яким видно об’єкт. Кут, утворений крайніми точками даного об’єкту і кутовою точкою ока, називається точкою зору. Встановлено, що гострота зору обернено пропорційна точці зору; чим менша точка зору, тим вища гострота зору.
Периферійний зір — це весь простір, що одночасно сприймається нерухомим оком, інакше кажучи, це спроектований на площину простір, видимий нерухомим оком. Дослідження [19] показали, що межі поля зору дорослої людини складають: назовні — 90°, вгору — 60°, всередину — 60°, вниз — 70°.
Таким чином, периферійний зір забезпечує орієнтацію людини в просторі.
Для бінокулярного зору характерним є не тільки відчуття форми предметів, але і їх просторове розташування. Бінокулярний зір, як вища форма зорового сприйняття, є складною динамічною системою численних зв’язків між чутливими елементами сітківок, окоруховими м’язами, а також підкірковим центром і корою головного мозку. Повний бінокулярний зір формується до 7-15 років [40].
В даний час [37] для оцінки гостроти зору використовуються перевірочні таблиці (додаток 1), декілька рядів спеціально підібраних знаків, які називають оптотипами. Як оптотипи використовують букви, цифри, малюнки і тому подібне Сучасні таблиці як для дітей, так і для дорослих побудовані по десятковій системі. У кожному ряду розміри оптотипів однакові, але поступово зменшуються від першого ряду до останнього. Таблиці розраховані на дослідження гостроти зору з 5 м. На цій відстані деталі оптотипів десятого ряду видно і відповідають гостроті зору, рівній одиниці. Якщо гострота зору інша, то визначають, в якому ряду таблиці обстежуваний розрізняє знаки. При цьому гостроту зору обчислюють за формулою Снеллена [78]:
де d — відстань, з якої проводиться дослідження;
D — відстань, з якої око розрізняє знаки цього ряду (проставлено в кожному ряду зліва від оптотипів).
Нормальне око розрізняє знаки першого ряду з 50 м, а якщо піддослідний читає цей ряд з 5 метрів, отже, його гострота зору рівна 0,1одиниці:
Якщо гострота зору обстежуваного менша 0,1, то визначають відстань, з якої він розрізняє оптотип першого ряду. Для цього обстежуваного поступово підводять до таблиці. Гостроту зору при цьому обчислюють за загальною формулою. Наприклад, якщо обстежуваний бачить оптотип першого ряду з відстані 3 м., то його
Таким чином, оцінка гостроти зору проводиться за спеціальними перевірочними таблицями і обчислюється для правого і лівого ока окремо, показники яких можуть сильно варіюватися.
Оцінка здатності людини розрізняти кольори здійснюється за допомогою поліхроматичних таблиць, а також з використанням спеціальних спектральних апаратів. Для визначення поля зору використовують прилади-периметри (ручні, сферичні та ін.) [19].
Оцінка розглянутих зорових функцій здійснюється стосовно кожного ока (монокулярний зір). При двох розплющених очах предмет бачиться одиничним, формується бінокулярний зір. Для його оцінки використовуються колірні прилади. Найбільш простий і доступний спосіб оцінки бінокулярного зору, коли до одного ока підставляють трубку, а перед другим – на відстані 10-15 см – власна долоня. За наявності бінокулярного зору створюється враження «дірки в долоні», через яку видно предмети.
З вищесказаного виходить, що для оцінки стану зорових функцій досліджується в першу чергу гострота зору, як здатність ока сприймати дрібні деталі предметів на різних відстанях. Лише при розвитку гостроти зору стає можливим оцінити здатність ока сприйняти колір, поле зору і повноцінний бінокулярний зір.
За даними дослідників основною причиною виникнення порушень зору є зміна форми очного яблука, що являється результатом ослаблення окорухових і акомодаційних м’язів.
З вищесказаного виходить, що порушення зору характеризуються наступними ознаками: головний фокус оптичної системи не співпадає з сітківкою (при міопії — знаходиться перед сітківкою, в результаті порушується далекий зір; при гіперметропії — за сітківкою, відбувається порушення ближнього зору); порушення зору часто супроводжується зміною форми очного яблука (при міопії око подовжується в передньо-задній осі, при гиперметропії – сплющується, при астигматизмі — порушується не тільки сферичність оптичної системи, але і змінюється форма ока в двох головних меридіанах).
Отже, розглянувши будову зорового аналізатора, виділяємо наступні його анатомо-фізіологічні особливості, пов’язані із сприйняттям світлової енергії: це форма і розташування очного яблука в очній ямці і його зв’язок з допоміжним апаратом ока — м’язами, узгодженими рухами очей, м’язи від сили і слабкості яких залежить гострота зору; особливості будови оптичної системи ока, що забезпечує фокусування зображення на сітчасту оболонку ока, сприймає системи ока, відповідальної за сприйняття світлових збуджень; особливості провідних шляхів і зв’язку з центральним відділом кори великого мозку. Найважливішими функціями зорового аналізатора є: центральний, переферійний і бінокулярний зір.
1.3 Аналіз методик профілактики порушень зору В даний час досягнення медицини дозволяють виправити багато видів порушень зору, використовуючи окуляри, а останнім часом і контактні лінзи для швидкого поліпшення зору. Окуляри і лінзи допомагають людині бачити, проте, зір при цьому не поліпшується, до того ж носіння окулярів і лінз приводить до ослаблення очних м’язів, тому силу лінз поступово збільшують, щоб забезпечити чітке бачення. Нові, сучасні операції для корекції зору за допомогою лазерів, як відзначають багато фахівців [60], все ж таки дуже ризиковані і не впливають на одну з головних причин захворювань і порушень зору — слабкість очних м’язів, функціональні зміни сітківки ока. Тому в даний час зростає інтерес і потреба до використання природних методів оздоровлення і поліпшення зору [28].
Аналіз науково-методичної літератури, що стосується проблеми збереження і поліпшення зору, показав, що в даний час відомі вітчизняні і зарубіжні методики, що дозволяють виправити багато видів порушень зору без хірургічного втручання і допомоги окулярів.
У ряді робіт [29] є дані про найдавніші методики, що дозволяють відновити зір і поліпшити стан здоров’я, — це даоська оздоровча гімнастика, методика пальцевих вправ, аюрведа, цигун-терапія, шиатсу.
Даоська оздоровча гімнастика заснована на м’якості і пластичності та поєднує в собі гімнастику для очей і всього організму, масаж біологічно активних точок, відповідальних за зір. Всі вправи виконуються в розслабленому стані, цим досягається хороша циркуляція енергії і крові, підвищується ефективність занять.
Пальцьова гімнастика спрямована на зняття стомлення циліндричного м’язу за допомогою масажу спеціальних точок навколо очей, яка впливає і на загальний стан організму.
Аюрведа — йога пальців, представляє собою комбінації пальців (мудрі), що замикають енергетичні канали і здійснюють лікувальний ефект.
Цигун-терапія — це метод дії на організм за допомогою психофізичних вправ (дихальні вправи, точковий контактний і безконтактний самомасаж, ходьба та ін.).
Шиатсу – це терапія, що передбачає натискання пальцями під бровами, по нижньому краю очної ямки, на повіки, ніс і крапку між лопатками. Вважається, що шиатсу додає нові фізичні і душевні сили.
Розглянуті нами стародавні методи відновлення зору характеризуються цілісною взаємодією на весь організм за допомогою гімнастики, масажу, досягнення спокою і розслаблення при виконанні вправ.
Дані методики збереження і відновлення зору заклали основу нині існуючим оздоровчим системам.
При аналізі науково-методичної літератури нами виділено роботу, присвячену використанню методів йоги для збереження і поліпшення зору. Головний принцип йоги — з’єднання, зв’язок, злиття, гармонія фізичного і психічного стану людини як засіб самовдосконалення, що може з успіхом застосовуватись для профілактики порушення зору.
На думку йогів, на зір впливає і загальний стан організму, нервової системи. Тому за йогою необхідне щоденне виконання фізичних вправ (асан) у поєднанні з гімнастикою для очей, дотримання режиму праці і відпочинку, раціональне харчування з переважанням натуральних продуктів.
Методика китайського самомасажу, на думку більшості авторів, дозволяє попередити короткозорість, припинити її прогрес як у дітей, так і у дорослих. Встановлено, що масаж певних точок покращує кровообіг ока, знижує напругу очних м’язів, тим самим покращуючи гостроту зору. На думку ряду авторів, методика китайського самомасажу може бути з успіхом застосовна для профілактики порушень зору школярів. Автори рекомендують виконувати масаж в режимі навчального дня після закінчення уроків.
Ю.А. Утехиним розроблена методика боротьби з порушеннями зору безопераційним методом лікування, які є оптико-фізіологічними заходами, що включають тренування і вправи для м’язів ока із застосуванням біофакальних сферопризматичних окулярів.
Таким чином, дані методики направлені на тренування акомодації очного апарату очей з використанням спеціальних лінз, окулярів, вправ, пов’язаних з переведенням погляду з ближнього на дальній об’єкт за розробленими методиками, що дозволяє, на думку авторів, поліпшити здатність акомодації очей після напруженої зорової роботи на близькій відстані, а також підвищити резервні можливості органу зору.
Аналіз науково-методичної літератури з проблем профілактики порушення зору показав, що в даний час існують методики, що дозволяють зберегти зір з використанням спеціальних вправ для очних м’язів, масажу, оздоровлення і загартування організму. Особливостями даних методик є те, що вони ґрунтуються на принципах фізичного виховання, мають фізкультурно-оздоровчу спрямованість.
У зв’язку з гігієнічними вимогами до умов навчання молодших школярів в різних видах сучасних загальноосвітніх установ з метою профілактики втоми, порушення постави і зору на уроках повинні проводитися фізкультхвилинки і гімнастика для очей у ході навчання читання, писання і математики.
Висновки до 1 розділу Аналіз науково-методичної літератури показав, що проблема профілактики порушень зору в даний час є актуальною.
Встановлено, що порушення зору частіше виникають унаслідок недостатньої тренованості, внаслідок слабкості очних м’язів, відповідальних за узгоджені рухи, фокусування зображень на сітчасту оболонку ока. Саме від сили, або слабкості очних м’язів залежить гострота зору, тому їх необхідно тренувати, щоб попередити виникнення порушень зору. Дуже важливо дотримуватись гігієнічних вимог, займатися оздоровленням і загартовуванням організму, щоб зберегти зір.
В даний час існують різні методи корекції порушень зору — це застосування окулярів, контактних лінз, лікування лазером, хірургічні втручання, що вимагає великих матеріальних витрат, і зір при цьому якщо і поліпшується, то не на довго. Встановлено, що окуляри допомагають людині бачити, але стан зору при цьому не поліпшується, а навпаки, відбувається поступове зниження гостроти зору, і силу лінз доводиться збільшувати. Носіння окулярів приводить до атрофії очних м’язів, подібно до того, як ходіння на милицях приводить до ослаблення м’язів кінцівок.
В даний час наука довела ефективність методів збереження і поліпшення зору без хірургічного втручання і допомоги окулярів — це методика зорових тренувань, розроблених А.І.Дашевським, Е.С.Аветісовим, Ю.А. Утехіним, методи йоги і точкового масажу. Кожна методика характеризується певною спрямованістю дії на орган зору.
Аналіз існуючих методик збереження і поліпшення зору показав, що вправи, що рекомендуються, підрозділяються на наступні групи:
1. Релаксаційні вправи, спрямовані на зняття зорової втоми і відновлення працездатності (точковий масаж, пальмінг за методикою Бейтса, моргання, повороти, соляризація та ін.).
2. Спеціальні тренувальні вправи, спрямовані на зміцнення навколоочних м’язів (повороти очей по вертикальних, горизонтальних, діагональних траєкторіях, по колу з використанням допоміжних предметів, тренажерів).
3. Спеціальні тренувальні вправи для зміцнення апарату акомодації ока (вправи «Мітка на склі», за методикою Е.С. Аветісова, використання нерухомих і рухомих об’єктів, тренажерів).
Існують й інші методики, які дають позитивні результати у відновленні зору, але для цього потрібне спеціальне устаткування, складна апаратура, конструювання шкільних меблів, вони дорогі, що для більшості шкіл недоступні. Використання спеціальних тренувальних вправ для збереження і відновлення зору доступно кожному, в будь-якому віці, незалежно від ступеня порушень зору, не вимагає матеріальних витрат і найефективніше при дотриманні загальнопедагогічних принципів.
Не дивлячись на наявність різноманітних методик збереження і поліпшення зору, матеріал з профілактики порушень зору відсутній в нині чинних програмах і навчальних посібниках з фізичного виховання. Спостерігається відсутність профілактичних заходів в режимі навчального дня школярів, де зорове навантаження особливо велике, що є недотриманням гігієнічних вимог до умов навчання учнів в сучасних загальноосвітніх установах.
Використовуючи відомі методи збереження і відновлення зору, нами розроблені програми профілактики порушень зору для учнів молодшого шкільного віку, які в комплексі фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня дозволили б зупинити процес прогресу порушень зору на сучасному етапі.
Розділ ІІ. Завдання, методи та організація дослідження 2.1 Завдання дослідження Відповідно до мети дослідження були поставлені наступні завдання:
1. Визначити динаміку порушень зору в учнів загальноосвітньої школи.
2. Визначити стан зору у молодших школярів.
3. Визначити рівень фізичного розвитку і його взаємозв’язок зі станом зору молодших школярів.
4. Теоретично і експериментально обґрунтувати зміст і розробити технологію попередження порушень зору у молодших школярів засобами фізкультурно-оздоровчої діяльності.
2.2 Методи дослідження Для вирішення поставлених завдань в дослідженні були використані наступні методи:
1. Аналіз і узагальнення літературних джерел.
2. Методика визначення гостроти зору.
3. Антропометричні вимірювання.
4. Тестування рівня фізичної підготовленості.
5. Методи визначення стану постави.
6. Педагогічний експеримент.
7. Методи математичної статистики.
Для обґрунтування завдань і вибору методів дослідження вивчалась література з наступних галузей знань: теорії і методики фізичного виховання, педагогіки, психології, анатомії, фізіології, математичної статистики. Зроблений аналіз літератури з проблеми шкільної медицини з розділу охорони зору учнів.
Методика визначення гостроти зору. Стан зору молодших школярів визначався за загальноприйнятою методикою. Як основний показник при визначенні стану зору використовувалася гострота зору.
Гострота зору молодших школярів визначалася за спеціальними таблицями: Орлової, Сивцева, Новікова (додаток 1).
На початку навчального року ще не всі першокласники добре знали букви, тому при їх обстеженні застосовувалася таблиця Орлової, на якій зображені десять знайомих дітям предметів: зірка, гриб, літак та інші. Величина зображень предметів, розташованих горизонтальними рядами, зменшується зверху вниз. На таблиці зліва по вертикалі для кожного рядка вказана дистанція, чітке бачення з якою відповідає гостроті зору, рівній одній одиниці. Для верхнього рядка вона складає 5,0 м для нижньої — 2,5 м. Праворуч від кожного рядка вказана гострота зору. Для верхнього рядка це 0,1 одиниць, для самої нижньої — 2,0 одиниць.
продолжение
--PAGE_BREAK--Для визначення гостроти зору піддослідний з відстані 5 метрів розглядають по черзі рядки, починаючи з верхнього.
Показником гостроти зору вважається рядок з найменшим за розміром зображенням, яке може побачити піддослідний.
Для визначення гостроти зору в других і третіх класах використовувалася таблиця Сивцева, на якій замість предметів зображені букви різного розміру, і таблиця Новікова із зображенням кілець з розривом в різних місцях.
Для отримання точних показників гостроти зору виконувалося декілька простих, але обов’язкових умов.
По-перше, таблиця знаходилася в просторому приміщенні, освітленому лампою з прозорого скла потужністю 40 ватів. Висота закріплення таблиці залежала від росту обстежуваних, при цьому рівень очей знаходився дещо нижче за середину таблиці.
По-друге, досліджуваний сидів на стільці на відстані 5 метрів від таблиці. При цьому потрібно було стежити, щоб учні голову і тулуб тримали прямо і не примружували ока. Окуляри під час визначення гостроти зору знімалися.
По-третє, вчитель стояв біля таблиці так, щоб не закривати падаюче на неї світло, показуючи всі знаки в одному рядку. Кінець указки фіксувався біля знаку, який показувався. Експозиція на екрані не перевищувала 2-3 секунд.
По-четверте, при визначенні монокулярної гостроти очі по черзі прикривалися щитком білого кольору.
Якщо досліджуваний читав всі знаки, то зір його вважався нормальним, і результат обстеження фіксувався в протоколі.
Діти, що не прочитали всі знаки, за нашими рекомендаціями підлягали обстеженню у окуліста.
Антропометричні вимірювання. Для обстеження піддослідних ми дотримувалися загальноприйнятої методики антропометричних вимірювань [39]. Обстеження передбачало вимірювання довжини і маси тіла.
Тестування рівня фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості визначався за такими тестами:
1. Біг на 30 метрів (швидкісні здібності).
2.Стрибок у довжину з місця (швидкісно-силові здібності).
3. Підтягування на високій перекладині з положення вису (хлопчики) і на низькій перекладині з положення вису лежачи (дівчатка) (силові здібності).
4. 6-хвилинний біг (витривалість).
5. Нахил вперед з положення сидячи (гнучкість).
Отримані в ході обстеження результати фізичної підготовленості молодших школярів були зіставлені з середніми віковими нормами фізичного розвитку і рухових здібностей [48].
Методи визначення стану постави. Постава молодших школярів визначалася у фронтальній і сагітальній площині.
Для визначення стану постави у фронтальній площині проводилося вимірювання ромба Мошкова [44]. На спині дитини позначалися наступні точки:
1) остистий відросток VII шийного хребця;
2) точки нижніх кутів лопаток;
3) остистий відросток V поперекового хребця.
Сантиметровою стрічкою проводилося вимірювання між 1-2, 2-3 точками з кожного боку. При різниці 0,5 см і більше постава визначалася як асиметрична.
Для визначення стану постави в сагітальній площині проводилися вимірювання фізіологічних вигинів хребетного стовпа за допомогою гоніометричної методики В.А. Гамбурцева [16]. При цьому вимірювалися наступні кути:
а/ γ – який відображав верхньогрудний відділ хребта;
б/β- який відображав попереково-нижньогрудний відділ хребта;
в/ α — який відображав кут нахилу стегна до вертикалі;
г/ χ — кут нахилу тазу до горизонталі.
Згідно з цією методикою, за цими показниками визначався стан постави молодших школярів [16].
Педагогічний експеримент. Для перевірки висунутої гіпотези був проведений педагогічний експеримент, мета якого полягала у визначенні змісту і технології попередження порушень зору у молодших школярів в режимі навчального дня засобами фізичного виховання. Для цього була розроблена експериментальна програма яка складалась з трьох частин: I експериментальна програма „Попередження порушень зору з використанням окорухової гімнастики”; II експериментальна програма „Попередження порушень зору з використанням окорухової гімнастики у поєднанні з вправами на зміцнення постави”; III експериментальна програма „Попередження порушень зору з використанням точкового масажу і гімнастики-йоги для очей”.
Методи математичної статистики. Для обробки результатів дослідження були використані загальноприйняті методи математичної статистики [10, 30, 39]. Отримані дані були оброблені за допомогою Microsoft Office Еxcel. Для кожного з досліджуваних показників розраховувалися середні значення, середньоквадратичні відхилення. Оцінка достовірності відмінностей середніх значень показників, визначалася за t — критерієм Ст’юдента при 5% рівні значущості.
2.3 Організація дослідження Дослідження проводилося на базі ЗНЗ І-ІІ ступенів – ДНЗ села Горпинь Львівської області Кам’янака-Бузького району.
Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі (вересень-листопад 2008 рр.) аналізувалося питання процесу фізичного виховання в загальноосвітній школі, зокрема фізкультурно-оздоровча діяльність учнів молодшого шкільного віку, проведений аналіз стану зору учнів і видів його порушень. Вивчалась література з функціонування зорової сенсорної системи і методи її дослідження. Особливе місце займало вивчення особливостей дитячої короткозорості, способів її профілактики і корекції. Підбиралися методи дослідження.
Другий етап дослідження (грудень 2008 р.) полягав у:
- обґрунтуванні змісту програми з профілактики порушення зору молодших школярів на основі аналізу літератури та отриманих даних;
- розробці трьох експериментальних програм з профілактики порушень зору молодших школярів.
Для вирішення поставлених завдань був проведений педагогічний експеримент впродовж січня — квітня 2009 рр. На початку навчального року був визначений початковий рівень зору і фізичного стану учнів молодшого шкільного віку. Кількість учнів, з урахуванням віку і статі представлено в табл. 1.
Таблиця 1
Дані про учнів молодших класів, які взяли участь у педагогічному експерименті (кількість учнів)
Зі 199 обстежених було сформовано одну експериментальну (ЕГ) і одну контрольну (КГ) групу. Дані про склад груп представлені в таблиці 2.
Таблиця 2
Учні експериментальної і контрольної груп мали однаковий стан зору, за винятком дівчаток ЕГ. При статистичному аналізі показників гостроти зору достовірних відмінностей виявлено не було.
У режим навчального дня експериментальної групи, згідно наявним інструктивно-методичним рекомендаціям [17], з метою профілактики втоми, порушення постави і зору була введена оздоровча гімнастика.
Учні контрольної групи гімнастику на уроках не виконували. Відповідно для ЕГ були розроблені експериментальні програми з профілактики порушень зору в молодших школярів у режимі навчального дня.
Гімнастика в режимі навчального дня, проводилася вчителями початкових класів. Заздалегідь для вчителів були організовані теоретичні і практичні тренінги (додаток 2), де нами був поданий докладний інструктаж з методики проведення гімнастики на уроках читання, письма і математики, технології її виконання, а також про застосування тренажерів, що використовувались в плані уроку, спільно з вирішенням певних дидактичних завдань.
Після визначення початкового рівня зору вчителі повинні були розмістити учнів за вказівкою лікаря на максимально зручну для кожного учня відстань від шкільної дошки з урахуванням типології порушень зору, щодня проводити окорухову гімнастику в режимі навчального дня, дотримуватись гігієнічних вимог відповідно умов навчання.
На третьому етапі дослідження (травень 2009) була проведена оцінка ефективності розроблених програм з профілактики порушень зору.
Оцінка ефективності розробленої програми визначалася нами, по-перше, за зміною кількісних показників гостроти зору в експериментальній групі в порівнянні з контрольною до і після педагогічного експерименту, по-друге, за порівнянням змін в рівні зору в експериментальних групах до і після педагогічного експерименту. Обстеження стану зору проводилося на початку, в середині і в кінці навчального року.
Розділ ІІІ. Аналіз стану зору і фізичного стану молодших школярів 3.1 Стан зору учнів молодшого шкільного віку Для оцінки стану зорового аналізатора в учнів молодшого шкільного віку як основні показники використовувалася гострота зору, яка визначалася за спеціальними таблицями. У перших класах використовувалася таблиця Орлової, оскільки на початку року ще не всі першокласники добре знали букви, а у других і третіх — Сивцева (дод. 1).
Оскільки зір у дітей зазнає певної вікової еволюцію, відповідність гостроти зору нормі визначалися нами за таблицею «Вікові норми гостроти зору у дітей» (додаток 1). Учні, у яких в результаті обстеження було виявлено зниження гостроти зору, підлягали повторному обстеженню у дільничного лікаря-офтальмолога.
В результаті проведеного нами обстеження кількість учнів, що мали зниження гостроти зору (0,8 од. і нижче), склала 41%, нормальну (0,9 од. і вище) – 59 % школярів.
Згідно з результатами наших досліджень, порушення зору в 1-4 класах розподілилися таким чином: у перших класах кількість учнів, що мають порушення зору склала 37%, в других — 44%, в третіх — 42%, в четвертих – 44%. Достовірних відмінностей за поширеністю порушень зору між 1-4 класами не виявлено.
Дані початкового стану зору учнів молодшого шкільного віку, розділені за віком і статтю.
У перших класах кількість учнів, що мають нормальний зір, складає 63%, з порушеннями — 37%. Кількість порушень зору в групі хлопчиків перших класів склала 33%, дівчаток — 41%.
У других класах кількість учнів з нормальним зором склала 56%, з порушеннями — 44%. Кількість порушень зору в групі хлопчиків і дівчаток однакова. У третіх класах стан зору знаходиться на такому ж рівні. У четвертому класі кількість учнів, які добре бачать рівна 53%, які погано бачать – 47%.
За ступінню порушень зору в перших класах було виявлено, що більша кількість дітей складає підгрупу із слабким ступенем зниження зору (0,8-0,6 од.). Кількість учнів із слабким ступенем зниження зору склала 33%, середнім ступенем (0,5-0,3 од.) — 3%, високим ступенем (0,2-0,1 од.) — 1% учнів.
У других, третіх і четвертих класах характер порушень приблизно однаковий, лише з незначним збільшенням кількості учнів з середньою степінню зниження гостроти зору в порівнянні з першим класами. Воно склало в других класах 8%, третіх — 10% учнів, четвертих – 11%. Проте за кількістю порушень зору 1-4 класи достовірно не відрізняються. Достовірних відмінностей також не виявлено між хлопчиками і дівчатками.
У зв’язку з тим, що гострота зору правого і лівого ока визначається окремо і їх показники можуть сильно варіювати [36], ми вирішили за необхідне їх представити.
Кількість учнів з нормальною гостротою зору правого і лівого ока в перших класах склала 74% і 67% відповідно, в других — по 64% на обох очах, в третіх — 65% і 68%, і четвертих 64% і 66%. Достовірних відмінностей у кількості учнів з нормальною гостротою правого і лівого ока не виявлено.
У групі учнів із зниженою гостротою зору як правого, так і по лівого ока більший відсоток учнів мав слабкий ступінь зниження зору (0,8-0,6 од.).
У других класах було виявлено переважання порушень зору в учнів із слабким ступенем, що склало на праве око — 23%, ліве — 27%, у третіх класах на праве око — 24%, ліве — 23%, у четвертих класах – 24% і 24% відповідно. Між хлопчиками і дівчатками, гостротою правого і лівого ока достовірних відмінностей не виявлено.
Кількість учнів з середнім ступенем зниження зору в перших класах склало на праве око 2%, ліве — 3%. У других класах їх кількість на праве око склала 10%, ліве — 6%. Між першими і другими класами виявлені достовірні відмінності у гостроті правого ока.
У структурі порушень зору група учнів з високим ступенем зниження зору склала в перших класах по 1 % на праве і ліве око, у других — по 3%. У хлопчиків і дівчаток достовірних відмінностей у гостроті правого і лівого ока не виявлено.
Таким чином, аналіз стану зору учнів молодшого шкільного віку виявив високий рівень зниження зору, що склав 41%.
За ступінню порушень зору серед молодших школярів слабкий ступінь зниження зору було виявлено у 32% учнів, середній — 7%, високий — 2%. Отже, більша кількість дітей має слабкий ступінь зниження зору, учнів з середнім і високим ступенем зустрічаються рідше. Достовірних відмінностей за кількістю і ступінню порушень зору між хлопчиками і дівчатками різних вікових груп нами не виявлено.
При аналізі показників гостроти правого і лівого ока в учнів 1-4 класів нами було виявлено, що кількість учнів, яка має слабкий ступінь зниження зору за гостротою правого ока, в групі хлопчиків склала 20%, дівчаток — 26%, за гостротою лівого ока в групі хлопчиків — 23%, дівчаток — 30%. Кількість учнів, що мають середній ступінь зниження зору за гостротою правого ока, в групі хлопчиків і дівчаток опинилася на рівні — 6%, за гостротою лівого ока в групі хлопчиків — 6%, дівчаток — 3%.
Кількість учнів з високим ступенем зниження зору за гостротою правого ока в групі хлопчиків склало 4%, дівчаток — 2%, лівого ока — в групі хлопчиків — 2%, дівчаток — 3%.
Достовірних відмінностей в групі учнів з нормальною і зниженою гостротою, між хлопчиками і дівчатками за гостротою правого і лівого ока нами не виявлено. Виявлену достовірність у відмінності правого ока між першими і другими класами ми вважаємо випадковою.
Виходячи з вищесказаного, нами зроблений висновок про те, що характер порушень зору в учнів молодших класах приблизно однаковий, достовірних відмінностей не виявлено ні за віком, ні за статтю, ні за гостротою правого та лівого ока. У зв’язку з відсутністю відмінностей немає необхідності, на наш погляд, диференціювати програму профілактики порушень зору залежно від віку і статі.
3.2 Рівень фізичного розвитку молодших школярів і його взаємозв’язок із станом зору В даний час встановлено [58], що порушення зору найчастіше виникають у дітей з недостатнім фізичним розвитком. У ряді досліджень [54] наголошується, що на ступінь прогресу порушень зору впливає стан здоров’я. Отже, щоб поліпшити стан зору школярів, необхідно створювати умови для оздоровлення учнів, активно привертати до занять фізичною культурою, прищеплювати навики турботи про своє здоров’я з дитинства.
Для оцінки рівня фізичної підготовленості нами були використані тести, які визначали швидкісні (біг на 30 м), швидкісно-силові (стрибок в довжину з місця), силові здібності (підтягування на високій перекладині з вису — хлопчики, на низькій перекладині — дівчатка), загальну витривалість (6-хвилинний біг) та активну гнучкість (нахил вперед з положення сидячи).
За отриманими результатами, відповідно до вимог „Державних тестів і нормативів оцінки фізичного стану населення України” [26] був визначений рівень фізичної підготовленості учнів молодшого шкільного віку.
Для визначення рівня фізичної підготовленості серед учнів молодшого шкільного віку були сформовані дві групи. До першої належали учнів з нормальною гостротою зору, до другої — зі зниженою.
Дані про рівень фізичної підготовленості представлені в таблиці 3.
Таблиця 3
Рівень фізичної підготовленості в учнів молодшого шкільного віку в групах з нормальною і зниженою гостротою зору %
продолжение
--PAGE_BREAK--Аналіз рівня фізичної підготовленості в перших класах показав, що в групі учнів з нормальною гостротою зору високий рівень має дуже мала кількість дітей (6%), переважають учні з середнім (28%) та вище середнього рівнями (53%), нижче середнього (13%) діти з низьким рівнем відсутні. Тоді як в групі учнів із зниженою гостротою зору високий рівень мають 3%, вище середнього — 34%, середній — 27%, нижче середнього 20% і з низьким — 16% учнів.
Таким чином, порівняльний аналіз показав, що в групі з нормальною гостротою зору частіше зустрічаються учні з вище середнім та середнім рівнем фізичної підготовленості, а в групі із зниженою гостротою зору достовірно частіше — з нижче середнім і низьким рівнем фізичної підготовленості.
У других класах в групі з нормальною гостротою зору 7% учнів мають високий рівень фізичної підготовленості, вище середнього — 50%, 25% — середній, учні з рівнем фізичної підготовленості нижче середнього — 15%, а з низьким — 3%.
У групі із зниженою гостротою зору високий рівень мають 4%, вище середнього — 31%, середній — 30%, нижче середнього — 25%, низький — 10%. Так само, як і в перших, в других класах в групі з нормальною гостротою зору більше дітей з рівнем фізичної підготовленості вище середнього і середнім. У групі учнів із зниженою гостротою зору виявлена більша кількість дітей із середнім, нижче середнього та низьким. Виявлені між досліджуваними групами відмінності достовірні.
У третіх класах в групі з нормальною гостротою зору високий рівень мають 11%, вище середнього — 49%, середній — 31%, нижче середнього — 9%, а з низьким рівнем учнів даної групи не було.
У групі учнів із зниженою гостротою зору високий рівень мають 5%, вище середнього — 27%, середній — 36%, нижче середнього — 27%, низький — 15%.
У четвертих класах в групі з нормальною гостротою зору 9% учнів мають високий рівень фізичної підготовленості, вище середнього — 40%, 34% — середній, учні з рівнем фізичної підготовленості нижче середнього — 12%, а з низьким рівнем 5%.
У групі із зниженою гостротою зору високий рівень мають 3%, вище середнього — 41%, середній — 25%, нижче середнього — 20%, низький — 11%.
Таким чином, аналіз рівня фізичної підготовленості молодших школярів показав, що дітей з високим рівнем в групах з нормальною і зниженою гостротою зору приблизно однакова кількість, учнів з середнім рівнем достовірно більше в групі з нормальною гостротою зору. Кількість учнів з низьким і нижче середнього рівнем фізичної підготовленості виявилось більше в групі із зниженою гостротою зору. Отже, досліджувані групи виявилися нерівними за рівнем фізичної підготовленості — в групі учнів з нормальною гостротою зору достовірно більше дітей з середнім рівнем, в групі учнів із зниженою гостротою зору більше дітей з низьким рівнем фізичної підготовленості.
Дослідження стану фізичної підготовленості в учнів із зниженою гостротою зору, проведені І.М. Маруненко [42] показали, що вони значно відстають від однолітків з нормальним зором. Автор вважає, що низький рівень фізичної підготовленості школярів з порушенням зору є наслідком низької рухової активності і високого рівня захворюваності в даній групі.
Висновок до 3 розділу Серед учнів молодшого шкільного віку виявлений високий рівень порушень зору (41%), частку із слабким ступенем зниження складають 32%, середньою — 7%, високою — 2% учнів. Велика частина дітей має слабкий ступінь зниження зору, тому, щоб не допустити його підвищення, профілактику порушень необхідно починати в молодшому шкільному віці.
Виявлений в результаті дослідження взаємозв’язок між станом зору і фізичним станом школярів проявляється тим, чим нижчий рівень фізичної підготовленості, тим більшою є достовірність в учнів з порушеннями зору. Таким чином, можна стверджувати, що рівень фізичного стану має певний взаємозв’язок з погіршенням зору школярів.
Розділ IV. Теоретичне і експериментальне обґрунтування змісту і технології попередження порушень зору у молодших школярів засобами фізичного виховання
4.1 Теоретичне обґрунтування змісту і технології попередження порушень зору у молодших школярів Результати проведених нами досліджень стану зору учнів молодшого шкільного віку показали, що значна частина дітей (41%) має знижену гостроту зору. Отримані дані відповідають дослідженням В.А. Ковальова [35].
Результати досліджень дозволили визначити, що профілактику порушень зору в школі необхідно починати в молодшому шкільному віці.
В даний час існують різні підходи, методи і способи профілактики та корекції порушень зору. Проте в рамках режиму навчального дня потрібний ретельний підбір засобів і методів, пов’язаних з обмеженим навчального часу, віковими, психолого-педагогічними особливостями учнів молодшого шкільного віку. До того ж методика не повинна зачіпати принципових положень змісту педагогічного навчання, а стосуватися лише фізіологічних аспектів оптимізації зорового сприйняття і режимів навчання, або сприяти підвищенню розумової працездатності, поліпшенню засвоюваності навчального матеріалу.
Фізкультурно-оздоровчі заходи, що проводяться вчителями, в режимі навчального дня молодших школярів, введені відповідно до гігієнічних вимог і норм [49], та повинні містити вправи для зняття зорової втоми, профілактики порушень зору.
Проте здійснені нами педагогічні спостереження за навчальним процесом молодших школярів не виявили наявності таких заходів, які б застосовувались для профілактики порушення зору, не дивлячись на те, що стан зору школярів погіршується з кожним роком [50].
Необхідність введення фізкультурно-оздоровчих заходів в режим навчального дня молодших школярів пов’язана з віковими та психологічними особливостями даного віку. На думку І.Ю. Кулагиної [40], молодший шкільний вік характеризується певною психологічною напруженістю, „внутрішньою зажатістью”, що дуже шкідливо, оскільки породжує невпевненість, відчуття безпорадності, гальмує формування позитивної мотивації учня, а в подальшому психічний розвиток дитини. Дослідженнями встановлено, що при емоційному напруженні виникає надмірне навантаження на окремі групи м’язів тіла. Самостійно діти не можуть позбутися цього, що призводить до напруження нових груп м’язів.
На думку Е.В. Селезньова [52], психічну напругу породжує безліч видів напруги, це приводить до спазму очних м’язів, порушення кровообігу, постачання кров’ю зорового нерва і зорових центрів та в результаті призводить до зниження гостроти зору. Встановлено, що кожному виду порушення зору відповідає свій вид напруги; так, міопія пов’язана із зусиллям побачити віддалені об’єкти, тоді як гиперметропія завжди пов’язана із зусиллям побачити об’єкти в найближчій точці. Автор стверджує, що до тих пір, поки орган зору використовується в умовах психічної і фізичної напруги, зорові порушення зберігатимуться і навіть посилюватимуться. Досягнення стану спокою і розслаблення психіки перш за все, а потім вже і око покращує стан зорових функцій.
М.Д. Корбетт [38] вважає, що напруга очей у школярів виникає внаслідок звички дуже пильно дивитися на незнайомі об’єкти, що викликає швидке стомлення очей, зниження працездатності, а також через шкільну дошку, не дивлячись на те, що вона є необхідним елементом освітнього процесу в сучасній школі.
Таким чином, ряд вищеназваних авторів однією з причин зниження зору школярів вважає напругу органів зору, викликану фізичною, психічною напругою; усунення даної причини і буде профілактикою порушень зору. Важливо навчити дітей відчувати напруження м’язів, змінювати її силу або й зовсім знімати, розслаблюючи певні групи м’язів. Тому однією із складових всіх трьох экспериментальных програм з профілактики порушень зору у молодших школярів є застосування вправ спрямованих на релаксацію очних м’язів.
Ми вважаємо, що в рамках режиму навчального дня з метою профілактики порушень зору у молодших школярів необхідно застосовувати методи релаксації, особливо на уроках читання, писання і математики, де зорове навантаження особливо велике.
В даний час розроблені спеціальні вправи для тренування внутрішньоочних і навколоочних м’язів [38].
Спеціальна методика тренування найголовнішого внутрішньоочного (циліндричного) м’язу заснована на принципі скороченні і розслабленні м’язів при переключанні погляду з ближнього на дальній об’єкт і назад за методикою „Мітка на склі” [3] з використанням нерухомих і рухомих об’єктів.
Тренування циліндричного м’язу проводиться в режимах: монокулярному – „Для кожного ока окремо”; бінокулярному – „Двома очима одночасно з використанням допоміжних різновіддалених предметів” [90].
Тренування навколоочних м’язів проводиться при розфукусованому зорі. Вправи рекомендується виконувати з розплющеними і закритими очима по 10-15 секунд в кожному з наступних напрямів: повороти очей по горизонтальних і вертикальних траєкторіях; повороти очей по діагональних траєкторіях; повороти очей по колу.
Таким чином, другою складовою трьох експериментальних програм з профілактики порушень зору у молодших школярів є застосування вправ, спрямованих на тренування очних м’язів.
Тренування очних м’язів в режимі навчального дня молодших школярів бажано проводити в середині уроку з метою зняття зорової втоми, зміцнення навколоочних та акомодаційних м’язів у вигляді короткочасних комплексів, тривалістю 2-3 хвилини, або в комплексі вправ для цілісного організму, наприклад, у поєднанні з вправами на зміцнення постави.
З метою підвищення інтересу до занять окоруховою гімнастикою в молодшому шкільному віці необхідно застосовувати ігровий метод. Наприклад вправи для очей можна перетворити в спеціальні зорові ігри [146]. Ігри рекомендується застосовувати як на уроках після напруженої зорової роботи, так і на подовжених перервах.
Застосовуючи зорові ігри в групах подовженого дня, ставилось завдання підвищити рухову активність учнів, а також зняти розумове та фізичне навантаження. Спеціалізовані зорові ігри (додаток 3) були включені в режим навчального дня експериментальної групи.
У другій експериментальній програмі з профілактики порушень зору у молодших школярів при проведенні фізкультхвилинок нами були використані вправи на зміцнення постави, які виконувалися у поєднанні з коректувальними вправами для очей.
У профілактиці порушень зору школярів в даний час знаходить застосування один із старовинних засобів збереження зору — китайський точковий масаж.
На думку ряду авторів, точковий масаж знайшов широке застосування в профілактиці зорової і загальної втоми, пов’язаної із значним зоровим напруженням.
В основі точкового масажу лежить механічна дія пальцями на біологічно активні точки (БАТ).
Ґрунтуючись на методичних рекомендаціях і схемі розташування точок (додаток 4), ми використовували точковий масаж в режимі навчального дня молодших школярів в кінці уроків читання, письма і математики.
Таким чином, масаж, відповідальних за зір БАТ, який використовувався з метою зняття зорової втоми і відновлення працездатності, склав основу третьої експериментальної програми з профілактики порушень зору молодших школярів.
Аналіз науково-методичної літератури показав, що профілактика порушень зору у молодших школярів з урахуванням їх вікових, психолого-педагогічних особливостей характеризується наступною спрямованістю:
— введенням релаксаційних вправ в режимі навчального дня молодших школярів для зняття фізичного та психічного напруження, відновлення працездатності;
— введенням спеціальних вправ для тренування окорухових м’язів;
— введенням спеціальних вправ для тренування циліндричних (акомодаційних) м’язів ока;
— введенням точкового масажу для профілактики зорової і загальної втоми;
— введення спеціалізованих зорових ігор з метою вдосконалення зорових функцій, формування інтересу до занять гімнастикою для очей.
Таким чином, проведені нами дослідження дозволили визначити зміст і технологію попередження порушень зору, пов’язану з розробкою програм профілактики порушень зору у молодших школярів.
4.2 Програма профілактики порушень зору у молодших школярів засобами фізичного виховання Метою нашої програми є профілактика порушень зору у дітей молодшого шкільного віку. Для визначення змісту і технології попередження порушень зору нами були розроблені і впроваджені в режим навчального дня молодших школярів три експериментальні програми з профілактики порушень зору у молодших школярів.
I програма: „Попередження порушень зору з використанням окорухової гімнастики в режимі навчального дня молодших школярів”.
II програма: „Попередження порушень зору з використанням окорухової гімнастики, в режимі навчального дня молодших школярів а поєднанні з вправами на зміцнення осанки”.
III програма: „Попередження порушень зору з використанням гімнастики-йоги і точкового масажу для очей в режимі навчального дня молодших школярів”.
Відповідно до даної мети в програмі вирішуються наступні завдання:
1. Профілактика порушень зору і оволодіння уміннями і навичками самостійного виконання спеціальних вправ для очей.
2. Навчання навичкам контролю за станом свого зору.
Вирішення даних завдань сприяє виконанню вимог програми:
1. Знати елементарну будову і функціонування органу зору.
2. Знати основні види порушень зору і причини їх виникнення.
3. Уміти виконувати спеціальні вправи, грати в ігри, спрямовані на розслаблення і тренування очних м’язів.
4. Уміти контролювати стан свого зору.
Основними засобами профілактики порушень зору у молодших школярів в режимі навчального дня є комплекси вправ, ігри релаксаційного і тренуючого характеру.
Форми занять: фізкультхвилинки, гімнастика до занять, рухливі ігри в групах подовженого дня, година здоров’я. Об’єм: щодня в режимі навчального дня. Загальна тривалість занять в школі складає в перших класах — 15-20 хвилин, в других класах — 20 хвилин, в третіх-четвертих класах — 25 хвилин.
Програма, профілактики порушень зору складалася з практичного розділу, який спрямований на визначення причин виникнення зорових розладів і захворювань очей, про методи їх корекції та ефективності.
Вирішення завдань з формування в учнів знань, умінь і навичок з профілактики порушень зору було заплановано в навчальній частині даного розділу програми, в якій було передбачено проведення теоретичних і практичних занять. Теоретичні заняття проводилися за наступними темами:
1. Значення зору в житті людини.
2. Причини виникнення порушень зору та їх профілактика.
3. Гігієна зору.
На практичних заняттях діти оволодівали уміннями і навиками виконання спеціальних вправ та ігор, спрямованих на збереження і поліпшення зору, уміння контролювати стан зору. Практичні заняття проводилися за наступними темами:
1. Оволодіння умінням виконувати спеціальні вправи для розслаблення очних м’язів.
2. Оволодіння умінням виконувати спеціальні вправи для тренування окорухових м’язів.
3. Оволодіння умінням виконувати спеціальні вправи для тренування акомодаційних м’язів.
4. Оволодіння умінням грати в спеціальні зорові ігри.
5. Оволодіння умінням контролювати стан зору.
Для проведення занять використовувалася година здоров’я.
Практичний розділ всіх трьох експериментальних програм з профілактики порушень зору в режимі навчального дня для молодших школярів мав основну і варіативну частину. Основна частина була загальною для всіх трьох програм і включала комплекси наступної спрямованості:
I Релаксаційні вправи, спрямовані на зняття зорового навантаження і відновлення працездатності:
1) Вправа „Пальмінг” за методикою У.Г. Бейтса (дод. 5). Мета виконання вправи — досягнення пасивної релаксації зорових органів. Час виконання вправи в режимі навчального дня — на початку уроків, де передбачається виконання завдань, пов’язаних з великим зоровим навантаженням і уявним зосередженням, що визначається безпосередньо вчителем. Вправа виконується з дотриманням методичних рекомендацій, в повній тиші в класі або з використанням спокійної мелодії. Дозування: виконується не менше 2 хвилин.
2) Вправа з перевірочною таблицею. Мета виконання вправи — навчити дітей дивитися розслаблено, без якого-небудь навантаження, бачити стільки рядків, скільки можливо. Одним з призначень перевірочної таблиці є оволодіння умінням дивитися на навколишні предмети розслаблено (класна дошка, інша наочність). Друге призначення таблиці полягає в тому, щоб учні могли самостійно перевірити стан свого зору, визначити, який рядок вони бачать чітко і можуть легко прочитати всі знаки. Нами використовувалася стандартна перевірочна таблиця Сивцева (дод. 1).
3) Вправа „Великі повороти”. Мета виконання вправи — зняття навантаження м’язів всього тіла і очей після тривалого читання, або писання. Час виконання вправи — в середині уроку. Дозування: вправа виконується в помірному темпі 1,5-2 хвилини.
продолжение
--PAGE_BREAK--ІІ. Спеціальні вправи для тренування акомодаційних м’язів.
Акомодація ока, тобто здібність до чіткого бачення об’єктів, віддалених від нього на різні відстані, є найважливішою характеристикою зорового аналізатора. У багатьох випадках причиною порушень зору є недостатня здатність м’язів ока скорочуватись, регулювати кривизну кришталика, що забезпечує процес акомодації. Тому ці м’язи необхідно тренувати.
Для тренування акомодаційних м’язів нами використовувалася вправа з переключенням погляду з ближнього на дальній об’єкт і назад за методикою „Мітка на склі” [12, 13, 14, 19]. Вправа виконується в класі під час великої перерви. Тривалість — 1,5-2 хвилини.
На шибках на рівні очей дітей наклеюється ряд кольорових міток, величиною з поштову марку. За командою вчителя учні підходять до мітки на відстані 30-35 см і роздивляються 2-3 секунди мітку на склі, а потім переводять погляд на віддалений предмет за вікном, також фіксуючи погляд на 2-3 секунди на вибраному об’єкті. Важливо дотримувати того, щоб погляд учні переводили паралельно, а очні яблука при цьому залишалися нерухомими, дихання вільне, рівне. Для чіткості виконання вправи нами використовувалася команда „мітка-мета”. Кількість поглядів, що фіксуються, на мітці і вибраному об’єкті за вікном визначалася нами залежно від віку: 1 класи — 20, 2 класи — 25, 3 класи — 30 разів, 4 класи – 35 разів.
Для підвищення інтересу до занять окоруховою гімнастикою дітей молодшого шкільного віку зорові вправи були модернізовані в зорові ігри відновного і тренувального характеру (дод. 3).
Ігровий матеріал відновного і тренувального характеру нами застосовувався у зв’язку з особливостями адаптаційного процесу зорового аналізатора молодших школярів протягом навчального року. На початку експерименту переважали ігри відновного характеру, в співвідношенні 2:1, далі домінували ігри тренувального характеру в співвідношенні 3:1. Спеціалізовані зорові ігри застосовувалися нами в групах продовженого дня. Загальна тривалість занять не перевищувала 20 хвилин.
Таким чином, основна частина трьох експериментальних програм з профілактики порушень зору у молодших школярів містила наступні розділи:
1. Релаксаційні вправи для зняття зорового навантаження і відновлення працездатності.
2. Спеціальні вправи для тренування окорухових м’язів.
3. Спеціальні вправи для тренування акомодаційних м’язів органу зору.
4. Спеціалізовані зорові ігри в процесі вдосконалення зорових функцій.
У варіативній частині експериментальні програми відрізнялися за спрямованістю профілактики порушень зору.
I. Перша експериментальна програма з профілактики порушень зору у молодших школярів включала спеціальні вправи, спрямовані на розвиток гостроти зору. Вправи були розбиті в комплекси (додаток 6) і виконувалися під час фізкультхвилинок.
При розучуванні вправ темп виконання був повільний, у міру засвоєння учнів правильності виконання вправ поступово збільшувався темп і кількість повторень.
Значна збудливість центральної нервової системи молодших школярів сприяла швидкому оволодінню навиками виконання вправ для очей. Враховуючи особливості молодшого шкільного віку (емоційність, нестійкість уваги), застосовувалися такі методичні прийоми, як варіювання навантаження, створення позитивного емоційного фону.
Виявлений нами в розділі III взаємозв’язок між станом постави і станом зору ліг в основу розробки варіативної частини другої експериментальної програми з профілактики порушень зору у молодших школярів, в якій використовувалися вправи для зміцнення постави, що виконуються в комплексі з гімнастикою для очей.
Крім уроків фізичної культури, вправи на зміцнення постави необхідно використовувати безпосередньо в режимі навчального дня, оскільки у молодших школярів ще відносно слабкі м’язи, тому їм важко впродовж всього уроку підтримувати положення правильної постави. Тим паче, що таке положення вимагає статичної сили м’язів, що особливо важко для дітей. Тому, під час уроків необхідно проводити гімнастику для очей у поєднанні з вправами на зміцнення постави молодших школярів у вигляді спеціалізованих фізкультпауз, тривалістю 3-5 хвилин не менше двох разів на день. Темп виконання середній або повільний. Комплекси побудовані так, щоб здійснити сприятливий вплив на поставу і не викликати додаткової втоми очних м’язів. Вправи в комплексах виконуються в наступній последовності:
- вправи, сприяючі поліпшенню кровообігу в очах;
- вправи для зміцнення м’язів шиї і плечового поясу;
- вправи для зовнішніх м’язів очей;
- вправи для зміцнення м’язів тулуба;
- вправи для зміцнення внутрішньоочних м’язів.
У варіативній частині третьої експериментальної програми з профілактики порушень зору використовувався точковий масаж і гімнастика-йога для очей (додаток 8).
Точковий масаж використовувався нами в режимі навчальногоо дня з метою зняття зорового стомлення і відновлення працездатності та виконувався двічі; перший — після другого уроку, другий — за декілька хвилин до закінчення останнього уроку в школі. При цьому використовувався плакат із зображенням місця знаходження біологічно активних точок, виготовлений на листі ватману (додаток 4). При виконанні масажу важливо було сформувати в учнів уміння правильно знаходити розташування точок, однією з ознак якого є виникнення легкого больового відчуття при натисканні на точку, а також дотримання методичних рекомендацій у його використанні.
З метою оволодіння методикою точкового масажу нами були організовані семінари, де вчителі отримали інструктаж по їх використанню (додаток 2), тому за проведення масажу в класі був відповідальний вчитель початкових класів. Після оволодіння учнями методики виконання точкового масажу тривалість заняття складала 4-5 хвилин.
Комплекси гімнастики-йоги для очей (додаток 8) використовувались в середині уроку (читання, писання і математики) під час фізкультхвилинок. Тривалість виконання одного комплексу складала 2-3 хвилини.
Особливості гімнастики для очей за методикою йоги полягають в тому, що їх виконання вимагає уявного зосередження, концентрації уваги. Гімнастика спрямована на розслаблення очних м’язів, зняття фізичного і психічного навантаження, на вдосконаленні очей фокусуватись на різні відстані, а також на підвищення тренованості очних м’язів.
4.3. Експериментальне обґрунтування змісту і технології попередження порушень зору у молодших школярів Для виявлення степені дії розроблених програм, спрямованих на профілактику порушень зору молодших школярів, була проведена оцінка стану зорового аналізатора до початку, в середині і після закінчення педагогічного експерименту.
Було визначено одну експериментальну і одну контрольну групу. Експериментальна група займалася в лютому 2009 р. за програмою №1, в березні 2009 р. за програмою №2 і в квітні 2009 р. — за програмою №3. У контрольній групі заняття проводилось традиційно.
Аналіз результатів дослідження, проведеного до початку педагогічного експерименту, показав, що діти експериментальних і контрольних груп у всіх вікових паралелях за показниками гостроти зору достовірних відмінностей не мали.
Після трьох місяців занять за розробленими програмами нами був зроблений аналіз ефективності експериментальних програм і визначений їх вплив на стан зору учнів молодшого шкільного віку, в результаті яких були виявлені наступні зміни (таблиця 4).
Таблиця 4 Кількість (%) учнів з порушеннями зору до і після педагогічного експерименту
Примітки:
Х – хлопці;
Д – дівчата.
Результати дослідження показали, що експериментальна программа здійснила статистично достовірний, позитивний вплив на покращення зору в учнів перших, других, третіх та четвертих класах як у хлопчиків так і дівчаток.
У контрольних групах всіх класів в групі хлопчиків та в групі дівчаток відбулося статистично достовірне погіршення показників гостроти зору.
Таким чином, використання експериментальних програм призвело до скорочення кількості учнів з порушеннями зору у всіх вікових групах.
Таким чином, використання окорухової гімнастики, спеціальних вправ, спрямованих на формування правильної постави, китайського точкового масажу для профілактики порушення зору в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності дітей здійснило позитивні зміни в стані їх зору.
Висновки
1. Аналіз динаміки порушенні зору в сучасний період виявив погіршення стану зору у всіх вікових групах. В середньому кількість порушень зору серед школярів зросла з 12,2% до 45,1%. Встановлено, що кількість учнів з порушеннями зору збільшується з віком і досягає максимуму в старших класах.
2. Визначення стану зору в молодшому шкільному віці дозволило встановити високий рівень порушень зору (41%). Аналіз ступеня порушень зору виявив переважання учнів із слабким ступенем зниження зору (32%), середній і високий ступінь зниження зору зустрічається значно рідше (7% і 2% відповідно). Достовірних відмінностей по кількості і ступеню порушень зору між хлопчиками і дівчатками різних вікових груп нами не виявлено.
3. В цілях профілактики порушень зору в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів необхідно: включати релаксаційні вправи для зняття зорової навантаження у фізкультхвилинках на початку уроків, використовувати спеціальні вправи для тренування окорухових і акомодаційних м’язів у фізкультхвилинках в середині уроків. Використовувати спеціальні зорові ігри для вдосконалення зорових функцій в групах продовженого дня.
4. Результати проведеного експерименту показали, що стан зору покращився у всіх експериментальних групах. Кількість учнів з порушеннями зору скоротилося в ЕГ першого класу з 30% до 13% у хлопчиків та з 17% до 0% у дівчаток, ЕГ другого класу з 54% до 31% у хлопчиків та з 25% до 0% у дівчаток, ЕГ третього класу з 47% до 12% у хлопчиків та з 55% до 22% дівчаток, ЕГ четвертого класу з 27% до 9 % у хлопчиків та з 54% до 17% у дівчаток.
У всіх контрольних групах як у хлопців так у дівчаток стан зору погіршився в порівнянні з початковим.
5. Результати, отримані в ході педагогічного експерименту, дозволяють рекомендувати всі розроблені нами програми з профілактики порушень зору молодших школярів до використання в загальноосвітніх учбових закладах. Використання окорухової гімнастики у поєднанні з вправами на зміцнення постави та точковим масажем дозволяє позитивно впливати на стан зору молодших школярів.
Література: 1. Аветисов Э.С, Ковалевский Е.И., Хватова А.В. Руководство по детской офтальмологии. – М.: Медицина. 1987. – 494 с.
2. Аветисов Э.С, Ливадо Е.И., Курпан Ю.И. Физкультура при близорукости. – М.: Советский спорт, 1993. – 80 с.
3. Аветисов Э.С, Мац К.А. Метод тренировки цилиарной мышцы при ослабленной аккомодации // Материалы научной конференции по вопросам профилактики, патогенеза и лечения заболеваний органа зрения у детей. – М.: 1971. – С. 60-65.
4. Аветисов Э.С. и др. Занятия Физической культурой при близорукости /Э.С.Аветисов, Ю.И.Курпан., Е.И.Ливадо/. – М.; Физкультура и спорт, 1983. – 148 с.
5. Аветисов Э.С. Охрана зрения детей. – М.: Медицина, 1975. – 270 с.
6. Аветисов Э.С., Ливадо Е.И., Курпан Ю.И. Физкультура при близорукости. – М.: „Советский спорт”, 1993. – 205 с.
7. Анатомия человека /Под ред. М.Р. Сапина – 2-ое изд. перераб. и доп. – М.: Медицина – 1993. – 560 с.
8. Анатомія і фізіологія дитини (з основами шкільної гігієни): Практикум: Навч. посіб. для студ. пед. фак. пед. ін-тів / Ю.П. Антипчук, Й.Б. Вожик, Н.С. Лебедєва, Н.В. Луніна. – К.: Вища шк., 1984. – 176 с.
9. Антипчук Ю.П. Анатомія і фізіологія дитини (з основами шкільної гігієни). Практикум: навч. посібник для пед. фак-тів пед. ін-тів / Ю. П. Антипчук, Вожик Й.Б., Вожик Й.Б., Вожик Й.Б. – К.: Вища школа, 1984. – 176 с.
10. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: учебное пособие / Ашмарин Б.А. – М.: Физкультура и спорт, 1978. – 223 с.
11. Баранов А.А. Матвеева Н.А. Здоровье школьников: Пути его укрепления. – Красноярск, 1989. – 184 с.
12. Бурмистрова Н.И. Осанка под контролем //Физическая культура в школе — 1996.-№1.0.14-16.
13. Венсловене Н.И., Уфимцева Л.П. и др. Здоровье развивающее направление в коррекционно-реабилитационной и учебно-воспитательной работе со слабовидящими школьниками. // Современные аспекты офтальмологии. Сборник: – Красноярск. – 1998. – С. 222-225.
14. Виноградов П.А., Панаєв В.Г., Розумовський Е.А. До питання оцінки фізичного стану дітей і підлітків // Матеріали Всеукраїнської науково-практ. конференції „Здоров’я і фізичний стан населення України на початку 21 століття” – К., 1994. 24-25 жовтня, – С. 21-23
15. Ворошилов П.А. Близорукость у школьников. Действия учителя. // Физическая культура в школе. – 1998. – №2. – С. 85-87
16. Гамбурцев В.А. Гониометрия человеческого тела. – М.: Медицина. – 1975. – 165 с.
17. Гигиенические требования к условиям обучения школьников в различных видах современных общеобразовательных учреждений: СанПиН. // Школа здоровья. – 1998. – №2. – С. 19-23
18. Гладюк Т.В. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни: навч. посіб. для студ. фак. підготовки вчит. почат. кл., Ч. 1 / Т.В. Гладюк. – Тернопіль: ТНПУ, 2007. – 122 с.
19. Глазные болезни: Учебник под ред. Т.И. Брошевского, А.Д. Бочкаревой. –2-ое изд. перераб. и доп. – М.: Медицина, 1983. – 448 с.
20. Дашевский А.И. Ложная близорукость. М.: Медицина, 1973. – 152 с.
21. Двилужоглин Г.Г. Тренируйте зрение. – М.: Советский спорт. – 1990. – 48 с.
22. Демирчоглян Г.Г. Хочу и буду видеть лучше. 15 практических уроков. –М.: Рипол Классик, 1997. – 128 с.
23. Демирчоглян Г.Г. Гимнастика для глаз. // Секреты здоровья. – 1995. – №1. – С. 6-9
24. Демирчоглян Г.Г. Как улучшить и сохранить зрение. – М.: Крон-пресс. –1995. – 147 с.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--