ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
ДЕМЧИНА Любов Іванівна
УДК 027.08: 378.147
ВИЩА БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА ОСВІТА
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ:
ФОРМУВАННЯ ДОКУМЕНТОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ
27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство,бібліографознавство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидатанаук
з соціальних комунікацій
Харків – 2008
Дисертацію єрукопис.
Робота виконана вХарківській державній академії культури, Міністерство культури і туризмуУкраїни.
Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор Кушнаренко Наталя Миколаївна, Харківськадержавна академія культури, проректор з наукової роботи, завідувач кафедрикнигознавства та фондознавства.
Офіційні опоненти:доктор історичних наук, професор Слободяник Михайло Семенович, Державнаакадемія керівних кадрів культури і мистецтв, директор Інституту державного управліннята інформаційної діяльності, завідувач кафедри інформаційних систем ітехнологій (м. Київ) кандидат педагогічних наук, доцент Сілкова ГалинаВасилівна, Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри документальнихкомунікацій.
Захист відбудеться28 листопада 2008 р. о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої радиД 64.807.02 в Харківській державній академії культури, 61057, м. Харків-57,Бурсацький узвіз,4.
З дисертацієюможна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури заадресою: 61057, м. Харків-57, Бурсацький узвіз,4.
Авторефератрозісланий " 27 " жовтня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованоївченої ради Давидова І.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темидослідження. Успішна реалізація стратегічних завдань реформування сучасноївищої бібліотечно-інформаційної освіти (БІО) України потребує фундаменталізаціїдокументологічної складової підготовки кадрів в умовах опануваннябібліотечно-інформаційною сферою новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій(ІКТ), диверсифікації основних каналів і засобів передавання інформації тазнань у сучасному суспільстві. Наразі посилюються тенденції інтеграції тавзаємодоповнення документального, інформаційного і когнітивного рівнівсоціальної комунікації. При цьому документальна складова, яка забезпечуєстворення, розповсюдження і використання соціально значущої документованоїінформації, передавання її в часі та просторі, залишається одним ізнайважливіших чинників успішного функціонування інформаційного суспільства тасуспільства знань.
Актуальність темидослідження зумовлена також необхідністю вирішення таких основних протиріч між:а) потребою українського суспільства та бібліотечної галузі України вкомпетентних, високоосвідчених кадрах, здатних ефективно діяти в умовахінформатизації суспільства, забезпечуючи повне й оперативне задоволення потребкористувачів у різноманітних видах і типах документно-фіксованої інформації, ісучасним станом підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів, зорієнтованої восновному на роботу з традиційними друкованими виданнями; б) об’єктивноюнеобхідністю забезпечення послідовності і спадкоємності в здобутті студентамисистеми знань, набутті умінь, навичок, професійних і фахових компетенцій щодозабезпечення «життєвого циклу» друкованих та електронних документів іфрагментарністю сучасної документологічної підготовки майбутніх фахівців,існуючим дублюванням дисциплін документально-комунікаційного циклу наосвітньо-кваліфікаційних рівнях – молодший спеціаліст, бакалавр і магістр; в) нагальноюнеобхідністю створення цілісної системи документологічної підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні в умовах ступеневої освіти та станомнаукової розробленості означеної проблеми в сучасному бібліотекознавстві. Нинівідсутні дисертаційні і фундаментальні наукові праці, які б висвітлювалисучасні потреби в системному розвитку та якісному оновленні документологічноїскладової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України в умовахступеневої освіти й інформатизації суспільства.
Вищезазначене даєпідстави вважати, що опрацювання теоретичних засад документологічної складовоїпідготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умов інформатизації таступеневої освіти є актуальною теоретичною і методичною проблемою, успішнерозв’язання якої має важливе соціальне, науково-освітнє і професійне значення,сприятиме ефективному вирішенню стратегічних і тактичних завдань щодопідвищення якості підготовки кадрів бібліотечно-інформаційного профілю Україниі потребує спеціального дослідження.
Зв’язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане зреалізацією законів України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Проосновні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»,«Про вищу освіту», «Про освіту дорослих (про освіту впродовжжиття)», програми дій щодо приєднання України до Болонської угоди. Дисертаційнаробота виконана в межах наукової теми факультету бібліотекознавства таінформатики «Бібліотечно-інформаційне забезпечення науки, виробництва,освіти і культури» (затв. вченою радою 28.02. 2006 р., протокол№ 8).
Метадисертаційного дослідження – розроблення теоретичних засад формування системидокументологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів у сучаснійУкраїні в умовах інформатизації та ступеневої освіти.
Відповідно до метивизначено такі завдання дисертаційного дослідження:
відстежитиеволюцію теоретичних уявлень про систему наукових і навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу;
обґрунтуватиміждисциплінарний характер документологічного знання як домінанти базовогозмісту сучасної БІО в Україні;
визначити основніметодологічні підходи до дослідження документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах інформатизації та ступеневоїосвіти;
вивчити сучаснийстан документологічного навчання майбутніх фахівців бібліотечно-інформаційногопрофілю у ВНЗ України І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації;
з’ясуватиособливості документологічної підготовки як компоненти БІО у ВНЗ Європи тасвіту, здійснити порівняльний аналіз;
опрацюватиконцептуальні засади формування системи документологічної складової підготовкикадрів в умовах інформатизації суспільства та ступеневої БІО в Україні;
створитиконкретно-дисциплінарну модель системи документологічної складової підготовкимайбутніх фахівців бібліотечно-інформаційного профілю України в умовахінформатизації та ступеневої освіти.
Об’єкт дослідження– вища бібліотечно-інформаційна освіта.
Предметдослідження – теоретичні засади формування системи документологічної складовоїпідготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах інформатизації таступеневої освіти.
Методи дослідження.Для досягнення мети й успішного вирішення завдань дисертації застосовано комплексзагальнофілософських, загальнонаукових підходів і методів дослідження. Загальнофілософськоюосновою дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який дозволив вивчитиоб’єкт у його розвитку; системний підхід та його різновиди (системно-структурний,системно-функціональний, системно-діяльнісний) – уможливили розглянутидокументологічну складову підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів в Україніяк системну цілісність, що набуває змістової та структурної єдності в умовахелектронного середовища та ступеневої освіти; соціально-комунікативний – длярозгляду соціальної комунікації і документальної комунікації як її складової –детермінанти БІО; обґрунтування базового значення документологічної складовоїпідготовки сучасних вітчизняних кадрів, вивчення внутрішніх і зовнішніхзв’язків дисциплін документально-комунікаційного циклу в умовах посиленняінтеграційних процесів у системі соціальних комунікацій сучасної України.
На різних етапахдослідження використовувалися відповідні методи: джерелознавчий пошук та аналізосновних публікацій з теми дослідження і суміжних з нею – для визначення станудослідження обраної наукової проблеми; історико-генетичний – для встановленнясистемно-історичних зв’язків і виявлення стадій становлення та зміни основнихнаукових парадигм змісту вищої БІО; порівняльний – для виявлення загального таспецифічного в змісті документологічної підготовки студентів ВНЗбібліотечно-інформаційного профілю України та світу; компетентнісний підхід іметод моделювання – для розроблення концептуальної моделі системидокументологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних фахівцівУкраїни в умовах інформатизації та ступеневої освіти, представлення її наконкретно-дисциплінарному рівні; соціологічні та ін.
Теоретичнепідґрунтя дослідження складають ідеї, теорії, концептуальні положеннявітчизняних і зарубіжних учених, які досліджували окремі аспекти вищої БІО: В.В.Загуменної, В.О. Ільганаєвої, Т.І. Ківшар, О.П. Коршунова, С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко,О.В. Матвієнко, М.І. Сенченка, Г.В. Сілкової, С.В. Сищенко, В.К. Скнар, М.С. Слободяника,А.В. Соколова, А.А. Соляник, Ю.М. Столярова, Л.Я. Філіпової, А.С. Чачко, Г.М. Швецової-Водки,І.О. Шевченко, В.М. Шейка та ін.
Наукова новизнаодержаних результатів полягає в тому, що це перша дисертаційна праця, в якійобґрунтовано теоретичні засади формування системи документологічної складовоїпідготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України в сучасних умовахінформатизації та ступеневої освіти.
Наукова новизнавиявляється в тому, що в дисертації вперше:
дослідженоеволюцію та обґрунтовано стадіальність формування наукових і навчальнихдисциплін документально-комунікаційного циклу; виявлено тенденцію щодоактивного розроблення теорії документа в Україні та світі, основні надбанняякої мають стати органічною складовою змісту вищої вітчизняної БІО;
обґрунтованобазовий статус документивної парадигми у формуванні змісту вищої БІО в Україні,орієнтованість на різноманітні види документів, які спеціально створюють длязбереження та передавання соціальної семантичної інформації (знань) у просторіта часі, що складають основу документальної підсистеми соціальної комунікації;
на основісприйняття документології як інтегрованої наукової дисципліни, що досліджуєзагальне у феномені документа в його типо-видовому розмаїтті, до терміносистемибібліотекознавства вперше введено поняття «документологічна підготовкабібліотечно-інформаційних кадрів», що означає навчання, базоване назагальних теоретичних знаннях про документ як специфічний цивілізаційний феномен,джерело інформації, засіб і канал соціальної комунікації, основний об’єктподальшої професійної діяльності;
доведено, щоформування документологічної складової змісту БІО України є чинникомфундаменталізації галузевої освіти, підвищення її теоретичного рівня та якості,розширення професійного світогляду майбутніх бібліотечно-інформаційних фахівцівщодо рівнозначимості друкованих та електронних документів як об’єктів пошуку,відбору, кумуляції, аналітико-синтетичної обробки, зберігання й організаціїдоступу до них через сучасні бібліотеки;
обґрунтовано, щосформувати систему документологічної підготовки нової генераціїбібліотечно-інформаційних кадрів України можна, базуючись на таких теоретичнихзасадах: через перехід від монодокументної до полідокументної парадигми змістуосвіти; через гармонізацію в змісті БІО традиційних (друкованих) і новітніх(технотронних) соціально значущих документів; через внутрішню і зовнішнюінтеграцію дисциплін документально-комунікаційного циклу, базовану на поєднаннікнигитивно-документивної, документивно-інформаційної тадокументивно-когнітивної парадигм у підготовці молодших спеціалістів,бакалаврів і магістрів бібліотечно-інформаційного профілю;
уведено донаукового обігу новий фактичний матеріал про сучасний стан документологічноїпідготовки бібліотечно-інформаційних фахівців у ВНЗ України І-ІІ та ІІІ-ІVрівнів акредитації, Європи та світу, що сприяє взаємозбагаченню надбань різнихосвітніх систем, є гарантом уходження України до європейського і світовогоосвітнього та соціально-комунікаційного простору.
Практичне значенняодержаних результатів дисертації полягає в обґрунтуванні автором базовогостатусу документивної парадигми, що забезпечує системну єдність змісту тафундаментальність документологічної складової підготовки сучаснихбібліотечно-інформаційних кадрів в Україні; створює надійне теоретичнепідґрунтя для вироблення на науковій основі стратегії і тактики визначення напрактиці загального, особливого, часткового й індивідуального в змістідокументологічної складової підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів імагістрів бібліотечно-інформаційного профілю України, їх конкурентоспроможністьна національному, європейському і світовому ринках праці.
Наукові висновки,результати і рекомендації дисертаційного дослідження, концептуальна іконкретно-дисциплінарна моделі системної документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів сприятимуть розробленню на науковій основідержавних стандартів освіти України для молодших спеціалістів, бакалаврів імагістрів з освітніх напрямів «Книгознавство, бібліотекознавство ібібліографія», «Документознавство та інформаційна діяльність»; можутьвикористовувалися ВНЗ України І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитаціїбібліотечно-інформаційного профілю для розроблення освітньо-професійних програм(ОПП), навчальних планів і програм з дисциплін документально-комунікаційногоциклу.
Матеріали танаукові результати дисертаційного дослідження використано і реалізовано внавчальному процесі вищих навчальних закладів України І-ІІ та ІІІ-ІV рівнівакредитації, зокрема:
у розробленніосвітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик інавчальних планів бакалаврів та магістрів освітнього напряму «Книгознавство,бібліотекознавство і бібліографія» в Харківській державній академіїкультури, освітнього напряму «Документознавство та інформаційна діяльність»в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу;
у викладанніавторських курсів «Документознавство», «Документально-інформаційнікомунікації», «Аналітико-синтетична переробка інформації», якідисертант викладає впродовж багатьох років в Івано-Франківському національномутехнічному університеті нафти і газу;
у системіпідвищення кваліфікації бібліотечних фахівців Харківської та Івано-Франківськоїобластей, про що свідчать акти про впровадження.
Особистий внесокздобувача. Всі наукові положення та висновки дисертації є результатом власногобагаторічного дослідження системи документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів України, одержані автором самостійно. Публікаціїу співавторстві відсутні.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні наукові положення, висновки і результатидисертаційного дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціяхміжнародного, всеукраїнського і регіонального рівнів: міжнароднійнауково-теоретичній конференції «Духовна культура в інформаційномусуспільстві» (Харків, 2002); Сьомій міжнародній науковій конференції «Бібліотечнаосвіта та практика: пошуки взаєморозуміння» (Москва, 2002); міжнароднійнауковій конференції «Соціокультурні комунікації в інформаційномусуспільстві» (Харків, 2003); Восьмій міжнародній науковій конференції «Бібліотечнасправа – 2003: гуманітарні і технологічні аспекти розвитку» (Москва, 2003);другій всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта: реаліїта перспективи» (Київ, 2004); міжнародній науковій конференції "Інформаційно-культурологічната мистецька освіта" (Харків, 2004); науково-практичній конференції "Інформаційно-культурологічната мистецька освіта (консенсус, партнерство, стандарти) в контексті Болонськогопроцесу" (Харків, 2005), всеукраїнській науково-теоретичній конференціїмолодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст. „(Харків, 2008), щорічних наукових конференціях молодих учених Харківськоїдержавної академії культури та Івано-Франківського національного університетунафти і газу в 1999-2008 рр.
Текст дисертації,її основні наукові положення, висновки і рекомендації обговорено наміжкафедральному семінарі Харківської державної академії культури.
Публікації. Основнітеоретичні положення, висновки і результати дисертації викладено у 23одноосібних публікаціях. Серед них: 9 – статті в наукових фахових виданняхУкраїни; 4 – навчально-методичні матеріали; 10 – матеріали і тези доповідей наміжнародних і всеукраїнських наукових конференціях.
Структурадисертації зумовлена логікою дослідження й викладу його наукових результатів. Роботаскладається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та спискувикористаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 250 сторінок: основний текст– 193 сторінки, 17 додатків на 28 сторінках, список використаних джерел – 309найменувань на 29 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовуються актуальність теми, наукове завдання, зв’язок роботи з науковимипрограмами і планами, сформульовано мету, завдання, концепцію і гіпотезудослідження, визначено його об’єкт, предмет, теоретичну базу, основні методи. Розкритонаукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесокздобувача, наведено відомості про апробацію результатів дисертації тапублікації автора.
У першому розділі “Теоретико-методологічнізасади дослідження документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів», який складається з трьох підрозділів,досліджено еволюцію наукових уявлень про систему наукових і навчальнихдисциплін документально-комунікаційного циклу; доведено міждисциплінарнийхарактер документологічного знання як домінанти вищої БІО; визначено теоретичнубазу і методи дослідження.
Дослідженняеволюції зародження, становлення та розвитку наукових і навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу в контексті динаміки вітчизняної і світовоїгалузевої науки дозволило умовно виокремити п’ять основних стадій їхньоїеволюції, зумовлених процесами диференціації та інтеграції: І стадія – Х-XІV ст.– емпіричне накопичення знань у результаті узагальнення досвіду роботи різнихсоціальних інститутів (зокрема бібліотечного) з матеріальними об’єктами, щомістять інформацію; ІІ стадія – XV-XVIII ст. – початкове формуваннясинкретичної науки про книгу та інші друковані видання – книгознавства(бібліології, бібліографії), що поєднує окремі емпіричні знання про книгу якголовний засіб документальної комунікації; ІІІ стадія – ХІХ ст. –інституалізація в межах єдиної синкретичної книгознавчої науки ядра стосовноавтономних наукових дисциплін – книгознавства, бібліотекознавства,бібліографознавства, документознавства, початкове формування документології якузагальнюючої науки про документ; ІV стадія – початок – середина ХХ ст. –диференціація документально-комунікаційних дисциплін, об’єктом вивчення яких єокремі процеси «життєвого циклу» документа: створення, виробництво,розповсюдження, кумулювання, оброблення та надання в користування; V стадія –середина ХХ – початок ХХІ ст. – формування системи наукових і навчальнихдисциплін документально-комунікаційного циклу на засадах інтеграції, поєднаннядокументивного і комунікативного підходів, які впродовж століть розвивалисяпаралельно і лише з посиленням інтеграційних процесів зумовили формуваннясистеми дисциплін документально-комунікаційного циклу в науці та навчанні, що єсвоєрідним синтезом усього попереднього історичного розвитку. Попри динамічнізміни парадигм вищої бібліотечної освіти в Україні та світі базове значення маєдокументивна парадигма змісту БІО, суть якої полягає у визнанні пріоритетудокумента та його сукупностей як складників основного об’єкта і предметасучасної бібліотечно-інформаційної діяльності, науки та освіти.
Наразі змістсучасної БІО в Україні визначають також інформативна і когнітивна парадигми,які розвиваються паралельно. Об’єднальною для них є комунікативна парадигма. Інтегрованадокументивно-комунікативна парадигма має відіграти суттєву роль у підвищенніякісного рівня документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів вУкраїні за умов ступеневої освіти.
Доведено, що ниніцентральне місце в системі наукових дисциплін документально-комунікаційногоциклу посідає документологія, яка інтенсивно розвивається як фундаментальнатеоретична дисципліна, однаково значима для цих наук, що вивчає теоріюдокумента, закони, закономірності, принципи, основні ознаки, властивості,функції, класифікацію типо-видового розмаїття документів та їх сукупностей, загальніпідходи до їх створення і функціонування в суспільстві. При цьомуінституціонально документологія формується як навчальний курс. Перехід надокументологічну платформу в науці зумовлює об’єктивну необхідність наступногокроку – змінити предикат «документознавчий» на «документологічний»і ввести до терміносистеми бібліотекознавства поняття «документологічнапідготовка бібліотечно-інформаційних кадрів». У цьому разі піддокументологічною підготовкою бібліотечно-інформаційних кадрів розумієтьсянавчання, що забезпечує систему знань, умінь і навичок про документи та їхніутворення в типо-видовому розмаїтті, які функціонують у сучасномуінформаційному суспільстві. Це забезпечить перехід галузевої освіти на якісновищий – фундаментальний рівень документологічної підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні, що відповідає розумінню суті вищоїосвіти в нашій країні, Європі та світі.
На основіретельного аналізу публікацій виявлено, що провідну роль у становленні тарозвитку наукових дисциплін документально-комунікаційного циклу відіграютьучені, які є одночасно й викладачами відповідних навчальних дисциплін. Обґрунтовановисновок щодо провідної ролі «вузівської науки» в розвитку наукових інавчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу, визначенні їхноменклатури, об’єкта, предмета, міжпредметних зв’язків. Підкреслено особливузаслугу в розвитку ідеї документології представників української науковоїшколи, що є закономірним результатом їх наукових пошуків стосовно формуваннятеоретико-методологічних засад узагальнюючої науки про документ в усіх йогопроявах. Зазначено, що серед сучасних українських учених-викладачів провіднемісце посідають В.В. Бездрабко, В.О. Ільганаєва, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко,М.С. Слободяник, А.А. Соляник, Г.М. Швецова-Водка та ін.
Доведеноміждисциплінарний характер документологічного знання як ключової компетенції,необхідної всім посередникам-професіоналам у цілому ібібліотекарям-бібліографам зокрема в системі соціальної комунікації. Восвітньому вимірі науковий висновок щодо міждисциплінарного характерудокументологічного знання створює об’єктивне підґрунтя для його розгляду якбазового в навчанні майбутніх бібліотечно-інформаційних фахівців України. Прицьому документологічне знання в навчанні бібліотечно-інформаційних кадрівнаявне у двох основних формах:
1) як сукупністьнавчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу;
2) як «наскрізне»явище, що «пронизує» переважну більшість навчальних курсів, яківикладаються бакалаврам і магістрам.
У другому розділі «Сучаснийстан документологогічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрівв Україні та світі», який складається з двох підрозділів, охарактеризованоособливості сучасного стану документологічної підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні; здійснено порівняльний аналіздокументологічної підготовки бібліотечно-інформаційних фахівців в європейськихкраїнах та США.
На основіпорівняльного аналізу доведено, що в підходах до змісту БІО в Україні та світіє багато спільного. Загальним можна вважати поліпарадигмальність – існуваннядекількох теоретичних підходів до вирішення цього питання. Серед них: книгитивний(основний об’єкт бібліотечно-інформаційної діяльності та освіти – книга,видання); документивний (основний об’єкт – документ, тобто інформація,закріплена на спеціально створеному матеріальному носієві); інформативний(основний об’єкт – документована абоусна інформація, відомості, дані); когнітивний (основний об’єкт – знання); комунікативний– передавання в часі та просторі соціальнозначущої документної чи усної інформації та знань у суспільстві. Це даєпідстави розглядати поліпарадигмальність методологічним принципом сучасноївищої БІО України та світу. Вона передбачає існування декількох теоретичнихпідходів або концепцій, на основі яких обґрунтовуються цілісні, завершенімоделі освітнього процесу, що за змістом і формою відповідають вимогамбібліотечно-інформаційної теорії, практики та освіти, визнаних професійноюспільнотою.
Підкреслено, щопри поліпарадигмальному підході до змісту БІО в Україні та світі все ж одна зпарадигм є базовою, яка формує найсуттєвіші характеристики змісту галузевоїосвіти в той чи інший періоди її розвитку. Однією з таких базових парадигмможна вважати документивно-комунікативну, суть якої полягає у формуванніпрофесійної компетентності майбутніх бібліотечно-інформаційних фахівців щодопошуку, відбору, придбання, опрацювання, зберігання й організації використаннясоціально значущої документної інформації та знань соціумом і ∕ абоособистістю як сьогодні, так і в перспективі. Про базовий статусдокументивно-комунікативної парадигми свідчить, по-перше, те, що вона єнайбільш адекватною проблемам бібліотечної практики, яка об’єктивно розширюєтипо-видовий склад бібліотечних фондів; по-друге, оскільки найточнішевідповідає генетично притаманній бібліотекам документально-комунікаційнійфункції; по-третє, сама по собі БІО є документально-комунікаційним процесомпередавання інформації та знань в документній або усній формі; нарешті, наданняпріоритету документивній парадигмі у вітчизняній галузевій освіті відповідаєзагальносвітовим тенденціям, що сприяє її інтеграції до єдиного світовогоосвітнього простору.
На основі аналізусучасного стану викладання навчальних дисциплін документально-комунікаційногоциклу у ВНЗ України та інших країнах світу обґрунтовано висновок про їхнєпереважання в обсязі та змісті навчальних планів та освітньо-професійнихпрограм. Це підтверджує достовірність наукової гіпотези даного дисертаційногодослідження щодо базового значення документологічного змісту БІО. У цьомуполягає подібність освітніх систем. Відмінність виявляється у наданніпріоритету зарубіжними ВНЗ електронним документам (онлайновим та офлайновим) таїх сукупностям, що забезпечує підготовку бібліотечно-інформаційних фахівців,адаптовану до сучасних інформаційних технологій, є обов’язковою умовою переходуна новий рівень розвитку бібліотечної діяльності через її модернізацію,інновацію і трансформацію. Для вітчизняної БІО характерні такі особливості: а) орієнтуваннязмісту освіти як у минулому, так і за умов інформатизації переважно надруковані документи книжкового типу, що не повною мірою відповідає якурізноманітненим об’єктам сучасної бібліотечно-інформаційної діяльності, так іочікуванням користувачів, які прагнуть швидко отримати інформацію в будь-якійфіксованій формі; б) порушення паритету між традиційними й електроннимидокументами через переважання друкованих видів документів у змісті навчання. Затаких умов документологічна підготовка бібліотечно-інформаційних кадрів вУкраїні об’єктивно «запізнюється» в реагуванні на зміни в інформаційнихпотребах суспільства у фіксованій інформації та знаннях, перебуває в ситуації «доганяючого розвитку освіти», що знижує якість підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів.
Позитивним узарубіжному досвіді можна вважати наявність галузевих стандартів (державних аборегіональних) БІО, що забезпечує спадкоємність, інваріантну єдністьдокументологічної підготовки кадрів на різних рівнях освіти. В Україні такістандарти поки що відсутні. За цих умов невизначеними залишаються не лишеваріативна, але й інваріантна складові вищої БІО, зокрема і документологічноїїї складової. Водночас, існування в Україні дипломів молодшого спеціаліста,бакалавра і магістра єдиного державного зразка потребує вироблення єдинихнаукових підходів до визначення пріоритетних професійних компетенцій фахівціврізних кваліфікаційних рівнів, що забезпечить послідовність і спадкоємність уреалізації відповідних освітньо-професійних програм.
Порівняльнийаналіз свідчить, що в зарубіжному досвіді переважають тенденції інтеграції, а увітчизняному – процеси диференціації. Інтеграційні тенденції виявляються воб’єднанні декількох споріднених спеціальностей в один ширший освітній напрям –документально-комунікаційний. Загальна фундаментальна підготовка фахівцівзабезпечує мобільність випускників у виборі майбутньої професійної діяльності,переваги на ринку праці через універсальність освіти. Така практика має й сутопрагматичні переваги: за умов державної підтримки БІО в більшості зарубіжнихкраїн кращі студенти мають можливість навчатися на держбюджеті в магістратурі вразі обрання ними бібліотечної спеціальності на рівні бакалавра. Запозичення,на наш погляд, потребує й існуюча в більшості зарубіжних країн внутрішньодержавнакоординація, яка передбачає «закріплення» за окремими ВНЗ країни нелише певних спеціальностей, а й спеціалізацій. Тобто система вищої БІО в Європіта світі базується на органічному поєднанні принципів інтеграції ідиференціації, що має бути реалізоване в реформуванні вітчизняної бібліотечноїосвіти.
У третьому розділі«Формування системи документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах інформатизації та ступеневоїосвіти», який складається з двох підрозділів, запропоновано концептуальнумодель системної єдності документологічної складової підготовки кадрів в умовахінформатизації та ступеневої БІО в Україні; розроблено конкретно-дисциплінарнумодель документологічної складової підготовки бакалаврів і магістрівбібліотечно-інформаційного профілю України в умовах інформатизації таступеневої освіти.
Обґрунтовано, що вконтексті системної документологічної підготовки бібліотечно-інформаційнихкадрів України за умов ступеневої освіти інтеграційно-диференційний підхіднабуває статусу методологічної основи, загальнонаукового методу пізнання ідидактичного принципу. Його застосування дозволило розглянути перспективисистемної документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів Україниза умов ступеневої освіти у двох основних аспектах:
1) як однієї зголовних підсистем підготовки кадрів для документальної комунікаціїсуспільства, як складової соціальної комунікації;
2) як системнеутворення, що має не лише зовнішні зв’язки, але й внутрішню структуру, зумовленусистемою загальнопрофесійних і спеціальних компетентностей, які мають набутибакалаври й магістри після закінчення вищого навчального закладубібліотечно-інформаційного профілю. Досягти системної документологічноїпідготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України можна за умовінтеграції та диференціації у відборі, проектуванні та реалізації зміступрофесійної і фахової підготовки з метою формування особистостіпрофесіонала-фахівця, здатного ефективно працювати в різноріднихсоціально-комунікаційних і документально-комунікаційних системах, який набувзагальнопрофесійні і спеціальні документологічні компетенції, набутими впроцесі навчання за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями – молодшийспеціаліст – бакалавр – магістр. Особливості атрибутивної іфункціональної підсистем документальної комунікації мають скласти професійнікомпетентності, а відповідні підсистеми бібліотечної комунікації – фаховікомпетентності. При цьому суттєва роль відводиться органічному поєднанню взмісті документологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів в Україніяк об’єктів навчання як традиційних (друкованих), так і технотронних (зокремаелектронних) джерел інформації та їхніх сукупностей: документних потоків,масивів, фондів, ресурсів.
Визначено, що першимкроком у забезпеченні системної документологічної підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні за умов ступеневої освіти має статиоб’єднання споріднених освітніх напрямів (спеціальностей) під єдиною освітньоюгалуззю. Принаймні, це стосується таких освітніх напрямів (у минуломуспеціальностей), як «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія»,«Документознавство та інформаційна діяльність», «Журналістика»,«Видавнича справа та редагування», «Реклама та зв’язки згромадськістю». З огляду на перспективи, їх слід об’єднати підінтегрованою освітньою галуззю «соціальні комунікації», щозабезпечить її відповідність за змістом і назвою новій науковій галузі,введеній в Україні у 2007 році. Це дозволить на засадахінтеграції-диференціації забезпечити системний розвиток професійної діяльності,відповідних галузей знань, а також підготовку кадрів для документальноїкомунікації як головної підсистеми соціальних комунікацій.
Обґрунтовано, щоступенева БІО в Україні потребує системного підходу до формуваннядокументологічної складової підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів імагістрів. Вона має враховувати інваріантні етапи будь-якої діяльності людини(орієнтація – пізнання об’єкта вивчення – його перетворення – оцінювання),будуватися на логічній послідовності етапів навчального процесу (адаптація –спеціалізація – інноватизація – поліфункціоналізація – професіоналізація),передбачати розширення і поглиблення спеціальних документологічних компетенційна кожному освітньо-кваліфікаційному рівні. Цього можна досягти, на наш погляд,якщо вибудувати структуру документологічної складової підготовки сучаснихбібліотечно-інформаційних кадрів на засадах поєднання об’єктного й аспектногопідходів. Об’єктний підхід передбачає наявність у структурі документологічногонавчання таких складових: документ (традиційний і технотронний) як елементдокументальної комунікації суспільства; окремі види документів та їх сукупності– основні об’єкти бібліотечно-інформаційної діяльності; процеси й операції,пов’язані з професійною підтримкою «життєвого циклу» первинних івторинних документів. Аспектний підхід передбачає наявність у структурідокументологічного навчання бібліотечно-інформаційних кадрів таких складових: основизнань; теорія; історія; технологія; управління; методологія документа тадокументально-комунікаційної діяльності.
Доведено, щовикористання об’єктного й аспектного підходів забезпечує методологічнепідґрунтя для інтеграції та диференціації документологічної складовоїпідготовки сучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України на різнихосвітньо-кваліфікаційних рівнях. Програма молодших спеціалістів має ознайомитиїх з основами документологічних знань, умінь і навичок, необхідних длямайбутньої професійної діяльності, має переважно практичну спрямованість. Програмабакалаврів передбачає набуття базових документологічних компетенцій дляуспішної роботи з різними видами і типами документів – об’єктів майбутньоїпрофесійної діяльності; вивчення технологічних, теоретико-історичних аспектів «життєвогоциклу» первинного і вторинного документів; оперативного управліннядокументними ресурсами (потоками, масивами, фондами). Магістерська програмаспрямована на креативне, творче використання здобутих документологічних знань,необхідних у майбутній професійній діяльності, пов’язаної з науковою, освітньоюй управлінською діяльністю; забезпечує історичні, теоретичні, методологічні,освітні й управлінські напрями документологічної професійної підготовки; орієнтуєна актуалізовані фахові напрями професійного забезпечення «життєвого циклу»документа та стратегічне управління документними ресурсами бібліотек. Програмапіслявузівської освіти покликана постійно оновлювати документологічні знання,її характерна ознака – інноваційність. Ступенева БІО є головною складовоюбезперервної освіти, що забезпечує системне формування та постійневдосконалення документологічних компетенцій бібліотечно-інформаційних фахівців «упродовжжиття».
Підкреслено, щопослідовності і спадкоємності документологічної складової підготовки сучаснихбібліотечно-інформаційних кадрів України різних освітньо-кваліфікаційних рівнівможна досягти, якщо при визначенні її змісту в навчанні фахівцівосвітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» дотримуватисяпереважно принципових засад книгитивно-документивної парадигми; «бакалаврів»– документивно-інформаційної парадигми; «магістрів» –документивно-когнітивної парадигми. Це сприятиме підвищенню фундаментальногорівня документологічної складової вищої БІО, дозволить упровадити в практикуцілісну модель галузевої освіти.
Застосуванняінтегративно-диференційного підходу як дидактичного принципу забезпечилиметодологічне підґрунтя для розроблення конкретно-дисциплінарної моделідокументологічної складової підготовки бакалаврів – випускників ВНЗ УкраїниІІІ-ІV рівнів акредитації освітнього напряму (спеціальності)«Книгознавство,бібліотекознавство і бібліографія», з урахуванням прийнятої ієрархічноїпідпорядкованості – професії, спеціальності, спеціалізації, індивідуалізації. Освітнюмодель документологічної складової підготовки бакалаврівбібліотечно-інформаційного профілю складають чотири блоки навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу: Блок 1. Загальнопрофесійні (фундаментальні)дисципліни, серед яких: соціальні комунікації; документологія; книгознавство таісторія книги, бібліографознавство; Блок 2. Професійно орієнтовані дисципліни; Блок3. Спеціальні дисципліни; Блок 4. Курси за вибором – найдинамічнішаноменклатура дисциплін.
Доведено, щомодель документологічного навчання магістра передбачає встановлення системних,внутрішньопредметних, міжпредметних та інтегративних зв’язків між компонентамипроцесу навчання бакалаврів і майбутніх магістрів за умов спадкоємності,диференціації, спеціалізації та індивідуалізації їхньої фахової підготовки.
Висновки
У процесідослідження досягнуто поставлену мету, вирішено завдання, що дозволило дійтиосновних наукових висновків:
1. Стратегічнимзавданням реформування вищої БІО в сучасній Україні є підвищення їїфундаментального рівня. Одним із ефективних шляхів вирішення цієї важливоїсоціально значущої і професійної проблеми може стати формування та системнийрозвиток документологічної складової її змісту. Фундаменталізація дисципліндокументально-комунікаційного циклу – запорука фундаменталізації вищої БІО загалом,під якою розуміються єдність професійної та фахової підготовки майбутніхфахівців, збагачення змісту галузевої освіти новим науковим знанням продокумент, його властивості, ознаки, функції, класифікацію, типологізацію,закономірності «життєвого циклу» документа та формуваннядокументоутворень з огляду на специфіку динамічних трансформаційних перетвореньу сучасній системі соціальної комунікації. Це має суттєве значення також заумов формування інформаційного суспільства, суспільства, базованого на знаннях;упровадження системи ступеневого навчання та інтеграції вітчизняної вищої БІОдо європейського і світового освітнього простору. Однак, незважаючи наактуальність проблеми, в сучасному бібліотекознавстві відсутні фундаментальні ідисертаційні праці, в яких досліджується проблема формування та системногорозвитку документологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційнихкадрів України за умов інформатизації суспільства і ступеневої освіти, які єважливими чинниками її вдосконалення. Це є додатковим свідченням актуальності,наукового та практичного значення дисертаційного дослідження.
2. Обґрунтуваннятеоретичних засад формування системи документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні передбачає синтез сучасногонаукового знання і стабілізацію вже відомих наукових істин, які набуваютьзначення історико-методологічного і наукового фундаменту. Вивчення еволюціїнаукових поглядів на зміст та структуру наукових і навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу в контексті світової і вітчизняноїгалузевої науки, практики й освіти з огляду на динамічний розвитоксоціально-комунікаційної діяльності в бібліотечній галузі дозволило виявитистадіальність їх формування – від накопичення емпіричних знань про окремі документи,їхньої диференціації, оформлення перших галузей знань, виникнення окремихспоріднених наукових і навчальних дисциплін, які мають справу з документамирізних сфер інформаційної діяльності, – до формування інтегрованоїфундаментальної науки про документ – документології, предметом вивчення якої єзагальне у феномені документа, різноманітних утворень документів, щофункціонують у сучасному суспільстві завдяки бібліотекам. Документологія маєвідіграти провідну роль у формуванні документологічної складової підготовкисучасних бібліотечно-інформаційних кадрів України на оновленомутеоретико-методологічному ґрунті, що сприятиме, з одного боку, розширеннюпрофесійної свідомості випускників, з іншого, – підвищенню фундаментальногорівня галузевої освіти, осмисленню динаміки трансформаційних змін її змісту вумовах інформатизації бібліотечної галузі та ступеневої освіти.
3. Цілісністьвищої БІО сучасній Україні значною мірою залежить від науково обґрунтованоговибору пріоритетної концептуальної основи – базової ідеології, що складаєнадійне теоретичне підґрунтя підвищення якості й ефективності професійноїпідготовки майбутніх фахівців бібліотечної галузі України, конкурентоспроможнихна вітчизняному і світовому ринках праці. Такою базовою ідеологією має статидокументивна парадигма, суть якої полягає у визнанні пріоритету документа якодного з основних засобів соціальної комунікації, об’єкта і предмета сучасноїбібліотечно-інформаційної практики, науки, освіти й управління. Через своєважливе соціальне та професійне значення документ як матеріальний об’єкт, щомістить інформацію, закріплену створеним людиною способом для її передавання вчасі та просторі, має посісти належне місце в змісті підготовки сучаснихбібліотечно-інформаційних кадрів України. Документивна парадигма галузевоїосвіти відповідає одвічній унікальній функції бібліотек у системі соціальноїкомунікації щодо повного й оперативного задоволення потреб користувачів удокументованій соціально значущій інформації (знаннях), незалежно від їїзберігання; забезпечує дисциплінарно-предметну цільність ядра професії за умовпостійних парадигмальних змін розуміння її сутності, зумовлених динамікоюінформаційного суспільства.
4. Уточненнясутності та структури документальної комунікації сучасного інформаційногосуспільства дозволило дійти принципових висновків, які суттєво впливають назміст документологічної складової підготовки нової генераціїбібліотечно-інформаційних кадрів України. Серед основних із них: розгляддокументальної комунікації суспільства як домінанти вищої БІО, що є однією зосновних підсистем соціальної комунікації; міждисциплінарний характердокументологічного знання; об’єктивне існування інтегрованоїдокументально-комунікаційної професії, яка об’єднує всіх професіоналів –посередників у системі соціальної комунікації суспільства; провідна рольбібліотекарів-професіоналів у забезпеченні «життєвого циклу»первинних і вторинних соціально значущих документів, що спеціально створюютьдля збереження і передавання семантичної інформації в просторі і часі. Все це всистемному поєднанні з пізнавальними можливостями документивної парадигми ітеоретико-методологічним потенціалом документології дало підстави дляобґрунтування об’єктивної необхідності переходу БІО на вищий –документологічний – щабель. Документологічна складова вищої БІО в Україні – цефундаменталізація галузевої освіти, підвищення її теоретичного рівня; перехідвід монодокументивної на полідокументивну платформу навчання; гармонізація взмісті освіти традиційного й технотронного сегментів; системна цілісність іструктуризація змісту навчання, базовані на органічному поєднаннідокументивної, інформаційної і когнітивної парадигм на різнихосвітньо-кваліфікаційних рівнях підготовки кадрів; інтелектуалізація вищої БІОв сучасній Україні.
5. Використанняпізнавальних можливостей системного, діяльнісного, функціонального,соціокомунікативного, компетентнісного підходів, комплексу дослідницькихметодів – аналізу і синтезу, джерелознавчого, історико-генетичного,порівняльного аналізу, моделювання, а також соціологічних (анкетування,опитування, тестування) дозволило запобігти фрагментарності та суб’єктивності,на науковій основі розробити концептуальну і конкретно-дисциплінарну моделідокументологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умовінформатизації і ступеневої освіти, зорієнтованої на підвищенняфундаментальності навчання, інтелектуалізацію навчально-пізнавальноїдіяльності, високу професійну компетентність, розвиток творчих здібностеймайбутніх фахівців, здатних ефективно працювати як з традиційними (друкованими),так і з новітніми (технотронними) видами та типами документованої інформаціїдля успішного виконання бібліотеками своєї специфічної –документально-комунікаційної – функції в сучасній системі соціальних комунікацій.
6. Усебічнийаналіз навчальних планів, програмних, навчально-методичних матеріалів ВНЗУкраїни І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації, результатів соціологічногодослідження, а також власний багаторічний досвід викладання дисципліндокументально-комунікаційного циклу свідчать, що в більшості навчальних курсівспеціальної підготовки бібліотечно-інформаційна професія розглядається черезпризму документивного підходу. Нині документологічна складова вищої БІО існує удвох основних формах – інституціональній і латентній, з переважанням останньої.Типові приклади навчальних курсів: «Документознавство», «Книгознавство»,«Патентознавство», «Бібліотечні фонди», «Аналітико-синтетичнаобробка документів», «Бібліографознавство», «Обслуговуванняв бібліотеці», «Документні ресурси» та ін. Співвідношенняінституціональних і латентних її форм в основному залежить від спеціалізації,визначеної в межах освітнього напряму «Книгознавство, бібліотекознавство ібібліографія». Підкреслено, що за рівнем перспективності документологічнапідготовка вітчизняних бібліотечно-інформаційних кадрів не поступаєтьсязарубіжній. Однак на сучасному етапі розвитку існує нагальна необхідністьформування її системи через якісне оновлення змісту освіти, відповідно досоціально-комунікаційних перспектив, потреб інформаційного суспільства та вимогступеневого навчання.
7. Порівняльнийаналіз сучасного європейського і світового досвіду підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів свідчить: кожна країна має своїнаціонально-специфічні традиції в цій царині, що унеможливлює пряме запозиченнязарубіжного досвіду. Постає об’єктивна необхідність розроблення власноїнаціональної стратегії документологічної підготовки бібліотечно-інформаційнихкадрів з огляду на загальносвітові тенденції і реалії української вищої освіти.Відмітними ознаками світового досвіду є: спрямованість навчання студентів ВНЗна роботу із сучасними електронними джерелами інформації; інтеграційні процеси,що виявляються в узгодженості освітніх програм різних країн, регіонів, їхнійуніфікації; об’єднання споріднених освітніх напрямів і спеціальностейдокументально-комунікаційного профілю, що сприяє мобільності випускників усучасній системі соціальних комунікацій та на ринку праці; спадкоємність іпослідовність документологічного навчання на рівні освітніх напрямів,спеціальностей, спеціалізацій, освітньо-кваліфікаційних ступенів освіти, змістунавчальних дисциплін документально-комунікаційного циклу; орієнтуваннябібліотечної спеціальності на інновації в реаліях сучасного електронного середовища;наявність стандартів освіти на державному і регіональному рівнях та ін. Орієнтаціяна світові тенденції з урахуванням кращих вітчизняних традицій дозволитьпідвищити якість документологічної складової підготовкибібліотечно-інформаційних кадрів в Україні, сприятиме її органічному входженнюдо європейського і світового освітнього простору.
8. Системноїєдності документологічної складової підготовки сучаснихбібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах ступеневої освіти можнадосягти через реалізацію в її змісті принципу рефлексивності іпрофесіоналізації, який передбачає структуризацію навчання на таких якіснихрівнях: технологічний, управлінський, теоретичний і методологічний. Кожний ізнаступних освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодший спеціаліст, бакалавр,магістр) потребує оперування з ширшим фрагментом документно-професійногопростору; посилення інтелектуальної компоненти навчання; розвиткупрофесійно-творчих здібностей майбутніх фахівців бібліотечно-інформаційноїгалузі України. Використання методологічного потенціалу принципу рефлексивностіі професіоналізації, пізнавальних можливостей об’єктного й аспектного підходівдозволило обґрунтувати концептуальні засади та вибудуватиконкретно-дисциплінарну модель системної документологічної складової БІОсучасної України, згідно з якою молодші спеціалісти мають вивчати основидокументально-комунікаційної діяльності, професійно здійснюваної бібліотечнимиустановами; бакалаври – практично-технологічні й організаційні аспектистворення, розповсюдження, опрацювання, зберігання і використання документів, атакож основи теорії, історії функціонування різних видів документів ідокументаційної діяльності; магістри – управління, теоретико-методологічніаспекти «життєвого циклу документа», методику науково-дослідницькоїдіяльності й особливості викладання дисциплін документально-комунікаційногоциклу. На рівні перепідготовки і підвищення кваліфікаціїбібліотечно-інформаційних кадрів основну увагу слід приділяти методології,теорії, управлінню та інноваціям.
9. На основіздійснення теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтованоконкретно-дисциплінарну модель структури дисципліндокументально-комунікаційного циклу в системі документологічної складовоїпідготовки молодших спеціалістів, бакалаврів і магістрів бібліотечно-інформаційногопрофілю в Україні на рівні загальнопрофесійних, професійно орієнтованих,спеціальних навчальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором. Запропонованаконкретно-дисциплінарна модель базується на принципах науковості, послідовності,спадкоємності, інноваційності; передбачає на кожному ступені навчаннярозширення, поглиблення, закріплення та розвиток документологічних знань, уміньі навичок майбутніх бібліотечно-інформаційних фахівців; структурується наметодологічних засадах книгитивно-документивної (програма підготовки молодшогоспеціаліста), документивно-інформаційної (програма підготовки бакалаврів) ідокументивно-когнітивної (програма підготовки магістрів) парадигм змістудокументологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів за умовступеневої освіти, підвищення інтелектуального рівня бібліотечно-інформаційноїпрофесії, що сприятиме організації вищого рівня функціонуванню бібліотеки яксоціально-комунікативної структури в сучасній інформаційній інфраструктурісуспільства.
10. Проведенедослідження не вичерпує повністю означеної проблеми. Подальшими перспективниминапрямами вдосконалення документологічної підготовки бібліотечно-інформаційнихкадрів в Україні за умов ступеневої і безперервної освіти можна назвати такі: а)обґрунтування оновлення змісту і структури навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу; б) надання пріоритетного значення внавчанні бібліотечно-інформаційних кадрів електронним документам якперспективним об’єктам діяльності сучасних бібліотек; в) визначення дидактичнихзасад документологічної підготовки кадрів, адаптованих до різних ступенів вищоїБІО з метою їх стандартизації; г) адаптація теоретичних і методичних засадБолонської угоди до національної галузевої вищої школи; д) розробленнятеоретичних і методико-організаційних засад дистанційного навчання за умовступеневої і безперервної БІО в Україні та ін.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті у науковихфахових виданнях:
1. Демчина Л.І. Структурування дисципліндокументально-комунікаційного циклу в умовах ступеневоїбібліотечно-інформаційної освіти / Л.І. Демчина // Вісн. Харк. держ. акад. культури:зб. наук. пр. – Х, 2003. – Вип.11. – С.114-194.
2. Демчина Л.І. Етап зародження дисципліндокументально-комунікаційного циклу як базової змістовної компонентибібліотечної освіти / Л.І. Демчина // Вісн. Харк. держ. акад. культури: зб. наук.пр. – Х, 2004. – Вип.16. – С.121-130.
3. Демчина Л.І. Змістовне оновленнядокументознавчої підготовки бібліотечних фахівців / Л.І. Демчина // Вісн. Харк.акад. культури: зб. наук. пр. – Х, 2004. – Вип.15. – С.142-151.
4. Демчина Л.І. Моделювання документознавчоїскладової вищої бібліотечно-інформаційної освіти: педагогічні засади / Л.І. Демчина// Вісн. Харк. держ. акад. культури: зб. наук. пр. – 2006. – Вип.18. – С.141-153.
5. Демчина Л.І. Системний підхід додокументознавчої підготовки фахівців в умовах ступеневоїбібліотечно-інформаційної освіти / Л.І. Демчина // Вісн. Харк. держ. акад. культури:зб. наук. пр. – Х., 2006. – Вип.17. – С.131-137.
6. Демчина Л.І. Документальна комунікація якдетермінанта змісту вищої бібліотечно-інформаційної освіти / Л.І. Демчина // Вісн.Харк. держ. акад. культури: зб. наук. пр. – Х., 2007. – Вип. 19. – С.113-123.
7. Демчина Л.І. Конкретно-дисциплінарна структурадокументологічної підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України / Л.І. Демчина// Вісн. Харк. держ. акад. культури: зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 20. – С.85-92.
8. Демчина Л. Реформування змісту вищоїбібліотечно-інформаційної освіти в контексті документологічної парадигми / Л. Демчина// Вісн. Кн. палати. – 2007. – № 2. – С.28-31.
9. Демчина Л. Структурна єдність дисципліндокументально-комунікаційного циклу в бібліотечній освіті / Л. Демчина // Вісн.Кн. палати. – 2007. – № 5. – С.26-29.
10. Навчальні та науково-методичні видання:
11. Демчина Л.І. Аналітико-синтетична переробкаінформації: метод. вказівки для студ. / Л.І. Демчина. – Івано-Франківськ: Факел,2003. – 13 с.
12. Демчина Л.І. Аналітико-синтетична переробкаінформації: метод. вказівки до написання курсових робіт / Л.І. Демчина. –Івано-Франківськ: Факел, 2003. – 25 с.
13. Демчина Л.І. Документально-інформаційнікомунікації: метод. вказівки до вивчення дисципліни / Л.І. Демчина. –Івано-Франківськ: Факел, 2003. – 22 с.
14. Демчина Л.І. Документально-інформаційнікомунікації: курс лекцій / Л.І. Демчина. – Івано-Франківськ: Факел, 2004. – 82с.
15. Тези доповідей:
16. Демчина Л.І. Бібліотекар і електроннікомунікації: синергетичний ефект / Л.І. Демчина // Духовна культура вінформаційному суспільстві: матеріали і тези міжнар. наук. -теорет. конф.,24-25 січн. 2002 р. / Харк. держ. акад. культури. – Х., 2003. – С.171-172.
17. Демчина Л.И. Дисциплиныдокументально-коммуникационного цикла: основания комплексирования / Л.И. Демчина// Библиотечное образование и практика: поиски взаипонимания: тез. докл. СедьмойМеждунар. науч. конф.24-25 апр. 2002 г. – М., 2002. – С.50-51.
18. Демчина Л.І. Інтеграційні тенденції уформуванні дисциплін документально-комунікаційного циклу / Л.І. Демчина // Соціокультурнікомунікації в інформаційному суспільстві: матеріали і тези міжнар. наук. конф.,20-21 листоп. 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. – Харків, 2003. – С.61-62.
19. Демчина Л.И. Направления модернизациисодержания библиотечно-информационного образования за рубежом / Л.И. Демчина //Библиотечное дело – 2003: гуманитарные и технологические аспекты развития: материалыВосьмой междунар. научн. конф., 24-25 апр. 2003 г. – М., 2003. – С.223-224.
20. Демчина Л.І. Система безперервної освіти: проблемиі перспективи / Л.І. Демчина // Вища освіта України: матеріали ІІВсеукраїнської науково-методичної конференції «Безперервна освіта: реаліїта перспективи». – 2004. – № 4. – С.56-58.
21. Демчина Л.І. Системне ядро дисциплін документально-комунікаційногоциклу / Л.І. Демчина // Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: станта перспективи: матеріали міжнар. наук. конф., 12-13 жовт. 2004 р. – Х.,2004. – С.29-30.
22. Демчина Л.І. Системоутворююча роль дисципліндокументознавчого циклу в підготовці бібліотечно-інформаційних кадрів / Л.І. Демчина// Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта (консенсус, партнерство,стандарти) в контексті Болонського процесу: матеріали наук. -практ. конф.,13-14 груд. 2005 р. – Х., 2005. – С. 209-211.
23. Демчина Л.І. Педагогічні засади моделюваннязмісту професійної підготовки фахівців для бібліотечної галузі України / Л.І. Демчина// Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали наук. конф. молодихучених, 25-26 квітня 2006 р. – Х., 2006. – С. 209-210.
24. Демчина Л.І. Документальна комунікація вконтексті вищої бібліотечно-інформаційної освіти / Л.І. Демчина // Культура таінформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали конф. молодих учених, 24-25квітня 2007 р. – Х., 2007. – С.238-239.
25. Демчина Л.І. Система документологічноїпідготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України в умовах ступеневої освіти/ Л.І. Демчина // Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.: матеріаливсеукр. наук. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2008 р. – Х., 2008. – С.245-246.
АНОТАЦІЇ
Демчина Л.І. Вищабібліотечно-інформаційна освіта в сучасній Україні: формуваннядокументологічної складової. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій заспеціальністю 27.00.03 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство.– Харківська державна академія культури. – Харків, 2008.
Упершедокументологічна складова вищої бібліотечно-інформаційної освіти розглядаєтьсяяк системне явище, що формується під впливом змін у соціально-комунікаційномусередовищі за умов інформатизації та ступеневої освіти в сучасній Україні. Визначеноосновні стадії розвитку наукових та навчальних дисципліндокументально-комунікаційного циклу, що дозволило виявити передумовитрансформації книгитивно-документознавчої в документологічну підготовкувітчизняних бібліотечно-інформаційних кадрів, зорієнтовану на широке колотрадиційних і технотронних (електронних) соціально значущих документів,спеціально створених для передавання інформації в часі і просторі, базовану надокументивній парадигмі змісту навчання. Доведено провідну роль документальноїкомунікації як домінанти змісту вищої бібліотечно-інформаційної освіти. Здійсненопорівняльний аналіз сучасного стану підготовки фахівців в Україні та іншихкраїнах світу щодо пошуку, відбору, кумуляції, аналітико-синтетичної обробкидокументів різних типів і видів через сучасні бібліотеки. Розробленоконцептуальну та конкретно-дисциплінарну моделі документологічної складовоїпідготовки молодших спеціалістів, бакалаврів і магістрів, базовану на поєднаннікнигитивно-документивної, документивно-інформаційної тадокументивно-когнітивної парадигм галузевої освіти.
Ключові слова: бібліотечно-інформаційнаосвіта, соціальна комунікація, документальна комунікація, концептуальна модельдокументологічної підготовки кадрів, конкретно-дисциплінарна модельдокументологічної підготовки фахівців.
Демчина Л.И. Высшеебиблиотечно-информационное образование в современной Украине: формированиедокументологической составляющей. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученойстепени кандидата наук с социальных коммуникаций по специальности 27.00.03 –книговедение, библиотековедение, библиографоведение. – Харьковскаягосударственная академия культуры. – Харьков, 2008.
Впервые документологическаясоставляющая содержания высшего библиотечно-информационного образованиярассматривается как системное явление, сформировавшееся под влиянием измененийв социально-коммуникационной среде в условиях информатизации и ступенчатогообразования. Выявлены четыре основные стадии развития научных и учебныхдисциплин документально-коммуникационного цикла, что позволило определитьпредпосылки трансформации книгитивно-документоведческой в документологическуюподготовку отечественных библиотечно-информационных кадров, сориентированную наширокий круг традиционных и технотронных (электронных) социально значимыхдокументов, специально созданных для передачи информации во времени ипространстве, базируемой на документивной парадигме содержания обучения. Данаяпарадигма становится составляющей фундаментализации высшегобиблиотечно-информационного образования в целом, под которой понимаетсяединство общепрофессиональной и специальной подготовкибиблиотечно-информационных кадров новой генерации, обогащение содержанияобразования новым научным знанием о документе, его свойствах, признаках,функциях, классификации, закономерностях формирования документных фондов,специфике динамичных трансформаций в современной системе социальной коммуникации.Обоснована ведущая роль документальной коммуникации как доминанты содержаниявысшего библиотечно-информационного образования. Осуществлен сравнительныйанализ современного состояния подготовки бакалавров и магистров в Украине и вдругих странах мира к поиску, отбору, кумуляции, аналитико-синтетическойобработке, сохранению и организации доступа к документам разных типов и видов спомощью современных библиотек. Предложена концептуальная модель формированиясистемы документологической составляющей подготовки бакалавров и магистровбиблиотечно-информационного профиля на уровне образовательного направления,специальности, специализации, номенклатуры учебных дисциплин, в основу которойположен объектно-аспектный подход, принципы научности, системности,преемственности, последовательности, инвариантности и вариативности. Разработанаконкретно-дисциплинарная модель документологической подготовки бакалавров имагистров, построенная на объединении когнитивно-документивной,документивно-информационной и документивно-когнитивной парадигм отраслевогообразования.
Ключевые слова: библиотечно-информационноеобразование, социальная коммуникация, документальная коммуникация,концептуальная модель документологической подготовки кадров,конкретно-дисциплинарная модель документологической подготовки кадров.
Demchyna L.I. Highereducation in the sphere of library and information science in present dayUkraine: formation of documentological component. – Manuscript.
Thesis for thescientific degree of a Candidate of sciences in social communications,speciality 27.00.03 – Book science, library science, bibliography science. –Kharkiv State Academy of Culture. – Kharkiv, 2008.
For the firsttime the documentological component of the content of library and informationscience (LIS) education is examined as a system phenomenon, which is formedunder the influence of changes in social-communicative environment uponcondition of informatization and level education in present-day Ukraine. Themain stages of the development of scientific and educational subjects ofdocument-communication cycle are determined, which makes it possible to revealprerequisites of transformation of book-document science education intodocumentological education of Ukrainian library and information personnel. Thiseducation is directed to the wide range of traditional and electronic sociallysignificant documents specially created for transfer in time and space, andbased upon document paradigm of education content. The important role ofdocument communication as a dominant of content of higher LIS education isproved. The comparative analysis is made of the present-day state ofspecialists training in Ukraine and other countries as for retrieval,selection, cumulation, analytical and synthetic processing of documents ofvarious types and forms through modern libraries. Both conceptual andspecific-disciplinary models of documentological content of education of juniorspecialists, bachelors and masters based upon integration of book-document,document-information and document-cognitive paradigms of LIS education aredeveloped.
Key words: libraryand information science education, social communication, documentcommunication, conceptual model of documentological education of personnel,specific-disciplinary model of documentological education of specialists.