ЗмістВступ
РозділІ. Особливості проведення уроків читання у початковій школі.
1.1Зміст уроків читання.
1.2Психолого-педагогічні особливості проведення уроків читання в початковихкласах.
1.3Переваги та недоліки використання комп’ютера на уроках у початковій школі.
РозділІІ. Методика проведення уроків читання із використання комп’ютерів.
2.1Використання комп’ютерів вчителем початкових класів.
2.2Розробка дидактичних засобів для уроків читання.
2.3Практика використання комп’ютера в початковій школі.
Висновки.
Списоквикористаної літератури.
Вступ
Бурхливий розвиток нових інформаційних технологій у останніп’ять років наклали певний відбиток на розвиток особистості сучасної дитини.Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологійу телебаченні, поширення ігрових приставок, електронних іграшок і комп’ютерівдуже впливають на виховання дитини і його сприйняття навколишнього світу.Істотно змінюється й характер його улюбленої практичної діяльності – гри,змінюються і його улюблені герої й захоплення.
Починаючи вчитися в школі, вінможе відчути певний дискомфорт. Не у всіх школах сьогодні ще є оснащенітехнологічні класи, що застаріли навчальні програми й методичні прийомиприводять до істотного зниження мотивації навчання школярів, змушуючи вдумливихпедагогів шукати більш сучасні засоби й методи навчання.
Об’єктом курсової роботи став молодший школяр тавплив на розвиток його навичок читання комп’ютерних засобів зокрема та НІТвзагалі.
Предмет – використання комп’ютера тазасобів мультимедіа на уроках читання у початковій школі.
Метою роботи є розробити певні шляхивикористання комп’ютера на уроках читання в початкових класах.
Комп’ютерні й комунікаційнітехнології виявляють собою цілком очевидні прояви інформаційної революції. Томустає зрозумілим той пильний інтерес, що проявляють до комп’ютерної грамотностіпедагоги, що займаються пошуками шляхів адаптації школи до сучасного світу.
Розділ І. Особливостіпроведення уроків читання у початковій школі
1.1 Зміст уроків читання
Читання в початкових класах є одним зпредметів, у процесі якого здійснюється процес навчання, з одного боку, а зіншого – читання виступає засобом навчання. Чим успішніше діти оволодіютьповноцінною навичкою читання, тим швидше будуть реалізовані можливостіпрограмового матеріалу загальноосвітньої школи з метою навчання, виховання ірозвитку учнів.
Читання – один з основних компонентіврозвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формуванняособистості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів технічнусторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечитимаксимальний вплив твору на школяра.
У світовій практиці читання вважаєтьсяосновною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації,особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.
У початковій школі читання виступаєособливим предметом, який одночасно є унікальним засобом власне навчаннямолодшого школяра й інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметівусіх ланок школи. Воно є одним з видів мовленнєвої і пізнавальної діяльності,активно впливає на мовний, естетичний розвиток дитини, залучає її до читаннякнижок, художньої й науково-пізнавальної літератури.
Читанню у початкових класах належитьпровідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському,моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання,саморозвитку, духовності, національної свідомості.
Уміння дитини читати вже у початковійланці школи розглядається у двох аспектах, перший – формування техніки читання– буквально сприймання графічної моделі слова і правильне звукове їївідтворення за одиницями читання (склад, різного типу злиття: ПГ, ППГ, ПППГ,ПГПП) з поступовим переходом до читання цілими словами, словосполученнями,реченнями і другий – здобуття знань через читання художньої інауково-пізнавальної літератури, вироблення свого власного ставлення допрочитаного, а отже виховання, розвиток своєї читацької самостійності.Очевидно, основою другого аспекту є солідна база першого. Взаємозв’язок,взаємозумовленість тут надзвичайно тісні, але на окремих етапах розвиткупочатковому вмінню читати у широкому розумінні цього слова відводиться особливемісце.
Уміти читати – означає оволодіти технікоючитання (якостями читання, засобами логіко-емоційної виразності читання, матиздоровий мовленнєвий апарат), усвідомлено сприймати те, що читаєш,орієнтуватися в художній науково-пізнавальній і довідковій літературі,рекомендованій для молодшого шкільного віку, а також у дитячій періодиці.
Уміння читати – це наявність інтересу дочитання, до книг як джерела пізнання довкілля, громадського виховання,опанування літературної мови, розвиток духовного світу дитини, її почуттів.
При створенні відповідних умов на урокахчитання формується людина нового суспільства, закладаються основи юного громадянина,його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють тексти художньої літератури.Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90% саме художніх текстів.Водночас учень має бути готовим до вивчення таких навчальних предметів, яківимагають високого рівня розвитку логічного мислення (природознавство,біологія, математика та ін.). У зв’язку з цим на уроках читання опрацьовуютьсятексти науково-пізнавального характеру, де мають не лише відпрацьовуватисяспособи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні, часові, просторові,причинові та інші зв’язки. Учень має бути обізнаний з науково-технічнимрозвитком суспільства, людиною – творцем цього процесу, її ставленням донавколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики, ознайомленняз навколишнім, природознавства, граматики і правопису, слухаючи поясненнявчителя, учень має справу з об’єктивно існуючими або тими, що колись існували,фактами, явищами, подіями, процесами.
Читання ж текстів художньої літератури –це особливий вид пізнання дійсності. Тут учень сприймає предмети, об’єкти,явища, події не реального світу, а дійсність, створену фантазією, уявоюхудожника (поета, прозаїка). Дізнаючись про явища, факти, людей з художньоготвору, читач водночас має навчатися бачити і ставлення до всього описуваногосамого письменника. А це вимагає посилення специфіки роботи над художнімитекстами. Дитина поступово має осягнути те, що письменник з життя добирає длязображення ті явища, події, вчинки, які найбільше відповідають його естетичнимідеалам, поглядам, розумінню. Специфіка опрацювання текстів художньоїлітератури має будуватися так, щоб учні вчилися бачити в одному явищі, подіїрізні аспекти, знаходити і розуміти причини ставлення автора до описуваного івисловлювати своє ставлення, своє розуміння, зіставляти його з авторським,знаходити спільне й відмінне.
Зміст і форма літературного текстувпливають на кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання можебути неадекватне змістові художнього твору.Це пояснюється специфікою художньої літератури – різними шарами її змісту,особливостями художнього образу, психічним складом читача, рівнем йогорозвитку.
У молодшого школяра ще немає розумінняхудожнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, частопримітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставленнясвого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.
Як наголошує Л.С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не простозасвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва абоформування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основітексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель,виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму словапозицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставитисебе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передаватиголовний сенс його діяльності через творчу розповідь.
Такий методичний підхід дає змогу вноситикорективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо упершому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то ухудожньому – вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретаціятексту.
Результатом такої роботи є створеннякожним учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення задопомогою тексту свого розуміння позиції автора.
Методика навчання на уроках читання і йогозміст повинні бути підпорядковані розв’язанню завдань, визначених шкільноюпрограмою: пізнавальних (засвоєння інформації, що міститься в творах);виховних, у тому числі і завдань розвивального навчання (морально-естетичне,трудове; розвиток мовлення, спостережливості, пам’яті, культури слухання,аналітико-синтетичних умінь – зіставлення, порівняння, узагальнення, доведення,проведення аналогії, стійкої уваги, витримки, терпіння, самостійності, творчихздібностей, навичок самоконтролю); спеціально-навчальних: удосконалення технікичитання (розширення поля читання, кореляція темпу, удосконалення правильнихприйомів читання, навичок виразного читання, розвиток мовленнєвого апарату іпромовляння, вміння інтонувати речення і та ін.); розвиток навичок зв’язногомовлення у зв’язку з прочитаним текстом (відповіді на запитання;репродуктивний, вибірковий, стислий і творчий перекази і та ін.).
Вартозвернути увагу на емоційно-вольову сферу діяльності дітей на уроці читання,оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитинучитати, розвивати її мислення, а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобтовикликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.
Цьому сприятимуть способи і порядок роботиз текстом як на уроках класного, так і позакласного читання. Найбільш ефективнимиє:
1) самостійне прочитування та осмислення дітьмиключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем;оволодіння їх читанням з дошки;
2) передбачення змісту тексту або його частини зопорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів;
3) самостійне читання дітьми тексту або його частинивголос (ланцюжком або за викликом);
4) відтворення тексту за допомогою ілюстрацій абоаплікацій на дошці, інших дидактичних ілюстративних засобів, заучуваннянапам’ять цікавих словосполучень, виразів, римованих рядків за бажанням учнів;
5) бесіда-дискусія за проблемним запитанням, якеставить учитель або пізніше – діти;
6) творчі роботи різноманітного характеру.
Така організація дітей до роботи з текстомна всіх уроках читання є продуктивною, суттєво допомагає при навчанні молодшихшколярів читанню.
Формуючи у дітей уміння читати, необхіднодотримуватися головної умови – постійно тренувати учнів у читанні тацілеспрямовано удосконалювати їх читацькі вміння по роботі з текстом. Виховніможливості уроків читання, як правило, визначаються виховним потенціаломхудожнього твору, який діти читають. К.Д. Ушинський з цього приводу писав: «На моральне почуття повинен впливатибезпосередньо сам літературний твір, і цей вплив літературних творів на моральністьдуже великий: той літературний твір моральний, який спонукає дитину полюбитиморальний вчинок, моральне почуття, моральну думку, що виражені в цьому творі»[1]. Водночас урок читання не може бути ізольований від загальної системишкільного виховання. Він повинен взаємодіяти з іншими навчальними предметами –українською мовою, природознавством, музикою, образотворчим мистецтвом,позакласними заходами. Урок читання, як і будь-який урок рідної мови, в першучергу повинен задавати високий рівень мовленнєвої культури і забезпечуватидитині мовленнєве середовище. В його структурі обов’язково передбачаєтьсяробота з розвитку мовлення дітей, причому всіх видів – слухання, говоріння,читання і письма.
Безпосередня читацька діяльність дітей зтекстом повинна становити орієнтовно 2/3 уроку. Використання різноманітнихметодичних прийомів на уроках читання не повинно ставати самоціллю, а повинноузгоджуватися з етапами роботи над твором, його літературними особливостями, знавчально-пізнавальними та розвивальними завданнями. Тоді робота з текстомхудожнього або науково-пізнавального твору сприятиме активізації розумовоїдіяльності дітей: вчитиме спостерігати за фактами та подіями твору, зіставлятиїх, узагальнювати, тобто виконувати аналітичні та синтетичні операції. Звідси,завданнями сучасного уроку читання є:
1. Удосконалення навички читання: цілеспрямованаробота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.
2. Формування читацьких умінь по роботі з текстом;активізація «вдумливого читача», тобто уміння думати над твором до читання, підчас читання і після завершення читання.
3. Проведення літературознавчої пропедевтики іформування літературознавчих знань.
4. Забезпечення морального і естетичного вихованнядітей.
5. Формування у дітей сучасного світосприйняття, якене протирічить науковим досягненням у різних сферах знань.
6. Розвиток мовлення, образного і логічного мислення,творчої уяви дітей.
Тут слід зазначити, що для виконання всіхцих завдань вчителю потрібно використовувати різноманітні засоби і форминавчання, від заздалегідь розроблених та напрацьованих впродовж років, донових, використання яких ще недостатньо вивчено на теоретичному рівні, або незастосованих в практиці.
Уроки читання класифікують за такимипараметрами:
· за навчальною метою;
· за провідною діяльністю учнів;
· за типом навчального матеріалу.
Сучасний урок читання, з одного боку,повинен мати обов’язкові компоненти, оскільки базується на конкретномунавчальному матеріалі, втілює конкретний задум учителя, враховує психологічніособливості дітей, з іншого – йому притаманні гнучкість структурних елементів,тому що він пронизується імпровізацією вчителя, який миттєво реагує на читацьківраження дітей.
1.2 Психолого-педагогічніособливості проведення уроків читання в початкових класах
Загальна середня освіта має забезпечитиумови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів,виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані закласти базис дляформування демократичного суспільства, яке визначає освіченість, вихованість,культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореногорозвитку України.
У молодшихшколярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхомоволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними іконтрольно-оцінними уміннями й навичками. Освітніми результатами цього етапушколи є повноцінні читацькі, мовленнєві уміння й навички, узагальнені знанняпро реальний світ у його зв’язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння,мислення, уява, пам’ять, здатність до творчого самовираження.
Мета роботи вчителя-професіонала впочатковій школі – допомогти кожній дитині пізнати себе: пробудити і розвинутизакладені природою позитивні здібності, можливості та бажання їхудосконалювати, щоб, здобувши освіту, виконати свій обов’язок – стати Людиною.Цю мету може здійснити вчитель, який переконаний у вагомості кожного людськогожиття, який може і має бажання допомогти будь-якому своєму учневі цювартісність у собі побачити і зреалізувати.
Творчий потенціал особистості вчителя бересвій початок у методиці, яка, як і будь-яка інша наука, є системоюоб’єктивно-істинних знань про те, як необхідно діяти і чого не потрібно робити,щоб швидше і легше досягти мети. Звідси завдання вчителя через навчальний предмет,точніше – через навчальний матеріал уроків рідної мови, тобто через засвоєнняфактів, явищ, процесів якоїсь частини оточуючого дітей реального світу, щомають відображення в навчальному предметі, через правильно організованудіяльність з об’єктами, в яких ці факти, явища і процеси задіяні, допомогтидитині на доступному їй рівні пізнати не тільки «чужий світ», але й себе самого(чи цікавий він мені? важливий? чим? як? чи надовго? а чому?) і забезпечитивсім дітям у змісті матеріалу, що вивчається, набуття життєво необхідних умінь,навичок, звичок, хоча б у мінімальному обсязі.
Реалізуючи завдання, вчитель удосконалюєсвою майстерність і творить власну технологію, розраховану на себе і на свійклас, яка опирається на наукову основу відповідної методичної системи. І робитьвін це успішніше і краще, якщо використовує в своїй практиці різноманітніпідходи, методи і прийоми, щоб кожен урок для дитини був цікавим, ніс своючасточку знань для дитини, відкривав їй світ з різних сторін.
Основні професійні інструменти вчителяпочаткових класів – це дитяча книжка (у тому числі і підручник) і живе уснемовлення, розраховане на сприйняття учнями молодшого шкільного віку. Томучільне місце у формуванні дитячої особистості посідають уроки рідної мови(навчання грамоти, класне читання, позакласне читання, українська мова, урокирозвитку мовлення).
Та не лише цим користується вчитель. Вінвикористовує безліч дидактичних засобів, наочних посібників для того, щоб ученьзміг краще зрозуміти прочитане, осягнути ті моменти, які хотів виділити автортвору або і сам вчитель.
Готуючись до проведення уроків, педагогперш за все визначає дидактичну мету і виховні завдання уроків, зміст і обсягнового навчального матеріалу, який має бути засвоєний на уроці, встановлюєосновні лінії зв’язку з матеріалом, котрий попередньо вивчили учні, добираєпитання для повторення, а також окреслює структуру уроку та основні методинавчальної роботи на кожному етапі уроку з врахуванням рівня підготовки учнів,розподіляє навчальний час на окремі види роботи, добирає і готує необхіднінаочні посібники до уроку, додаткову літературу, матеріал для самостійноїроботи учнів.
Високої педагогічної майстерності вимагаєзнаходження оптимальних шляхів їх реалізації. Тут чітко повинні домінувати триосновні аспекти: добір матеріалу, визначення структури уроку, організаціянавчальної діяльності учнів. Слід пам’ятати, що результативність навчаннявизначається не кількістю і різноманітністю завдань, а цілеспрямованим іпланомірним впливом на особистість школяра всієї системи навчальної роботи науроках читання.
Учитель, плануючи свій урок, передусімповинен відмовитися від уроків-копій відомих поурочних розробок, оскільки в нихне знайшли вияву риси індивідуальної майстерності вчителя, особливості роботи зданим контингентом дітей. Також необхідно звернути увагу на уроки «творчого»типу, які нагадують виставу з «феєрверком» різноманітних педагогічних засобів іприйомів.
Тут не останню роль відіграють наочніпосібники, здатні пробудити уяву дитини. В сучасних умовах слід зазначити наможливості використання нових форм і прийомів на уроці, як-от застосуваннякомп’ютерних програм, що дають змогу перевести на новий етап і підготовкувчителя до уроку, та і сам урок.
Зміст будь-якого уроку визначаєтьсянасамперед програмою і підручником. Але слід глибоко усвідомити, що сучасневикладання – не копіювання, а втілення методичних ідей. Головним має бутивдумливий підхід до запровадження методичних рекомендацій з урахуваннямконкретних умов роботи з дітьми всього класу. Тільки переглянувши всірекомендації, проаналізувавши необхідні навчальні посібники й дидактичніматеріали, обміркувавши різні методи, з допомогою яких має бути досягнута мета,можна скласти власний поурочний план-конспект.
Вважаємо за необхідне звернути увагу на залученнядодаткового матеріалу, який за дидактичними можливостями не повинен поступатисятому, що у систематизованому вигляді вміщений у підручниках. Додатковийматеріал можна використовувати в тих випадках, коли він має виховні йрозвивальні можливості, коли його застосування вимагає навчальна мета уроку,конкретні умови даного класу, місцевості. Таким матеріалом можуть бутидиференційовані завдання, творчі вправи, інформація, пов’язана з подіямисьогодення, залучення життєвих спостережень учнів тощо.
Щоб забезпечити результативність уроку,слід продумувати режим діяльності учнів. Важливим при цьому є правильнийрозподіл часу на уроці, визначення оптимального використання елементів йогоструктури. Від того, як чергуються види діяльності, яка тривалість етапів урокута окремих завдань, залежить активність сприйняття, увага й працездатністьучня.
Слід пам’ятати, що на результативністьуроку впливає й визначена вчителем мета уроку. Об’єктивно не можна не бачити йне розуміти того, що мета й завдання кожного уроку дедалі ускладнюються. Цезакономірний наслідок розв’язання школою її основних завдань: озброїти учнівзнаннями про природу та суспільство, необхідними практичними вміннями танавичками, розвинути розумові здібності учнів, їхні нахили та інтереси, підготуватиїх до поповнення знань протягом усього життя, забезпечити належне вихованнятощо. Реалізація цих завдань зумовила наявність триєдиної мети: навчальної,розвивальної, виховної, що, у свою чергу, характеризує ефективність уроку, яка,за І.П. Підласим визначається такими критеріями [2]:
— високим науковим обґрунтуванням стратегії й тактики керуванняпізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;
— напруженою, досконало організованою й результативною пізнавальноюпрацею всіх учнів із врахуванням психологічних можливостей молодшого школяра;
— ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять,прогнозуванням ходу й наслідків навчально-виховного процесу, вибором на ційоснові досконалої технології досягнення запроектованих результатів;
— творчим, нестандартним підходом до розв’язання конкретних завданьвідповідно до наявних умов та можливостей;
— обґрунтованим вибором, доцільним застосуванням необхідного ідостатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;
— диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовоюіндивідуалізацією педагогічного впливу на основі діагностики реальнихможливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованихрезультатів;
— ефективним використанням кожної хвилини навчального заняття;
— атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружньогоспілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально-виховногопроцесу за результати спільної праці.
Підготувати і провести такий урок дуженепросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, дуже хотіти,відповідально ставитися до своїх учительських обов’язків, а найбільше – вийтина новий рівень педагогічного мислення.
Багато в чому з цього може допомогтипланомірне використання нових інформаційних технологій (НІТ) внавчально-виховному процесі уроків читання.
Одним з таких засобів, що володієунікальними можливостями й широко розповсюджений і апробований у школахіндустріально розвинених держав, і є комп’ютер.
Сполучаючи в собі можливості телевізора,відеомагнітофона, книги, калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатноїімітувати інші іграшки й всілякі ігри, сучасний комп’ютер разом з тим є длядитини тим рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії йзапити, якого йому так часом не вистачає. Терплячий товариш і мудрийнаставник, творець-казкар світів і персоналій, вершина інтелектуальнихдосягнень людства, комп’ютер грає все більшу роль у відпочинковій діяльностісучасних дітей та у формуванні їхніх психофізичних якостей і розвиткуособистості. Використання комп’ютерів у навчальній і позаурочній діяльностішколи виглядає дуже природним з погляду дитини і є одним з ефективних способівпідвищення мотивації й індивідуалізації його навчання, розвитку творчихздатностей і створення теплого емоційного тла.
1.3 Переваги і недоліки використаннякомп’ютера
Оновлення всіх сторін життя суспільства, необхідністьвиходу на передові рубежі науково-технічного прогресу, забезпечення високоїефективності і розвитку творчого потенціалу суспільства – усе це ставить передзагальноосвітньою школою зовсім нові завдання, як навчально-розвивального, такі виховного характеру. Необхідно, щоб навчання формувало новий тип мислення,новий стиль діяльності, орієнтований на більш ефективне розв’язання виробничих,соціальних, культурних та інших проблем.
На перший план в методиці навчальних предметів поступововстає інтенсифікація навчання – підвищення продуктивності праці вчителя таучнів за кожну одиницю часу. А для того, щоб напруженість праці залишалась надопустимому рівні та у той самий час була ефективною, необхідно обиратиоптимальні варіанти навчання. І тут, звичайно, на допомогу може прийтикомп’ютер.
Узагальнивши результати наукових досліджень і досвідтворчих педагогів, учителів-новаторів, можна виділити та використовуватинаступні позитивні моменти використання ПК для інтенсифікації уроків упочатковій школі, зокрема на читанні:
– підвищення цілеспрямованості навчання;
– посилення мотивації навчання;
– застосування активних методів і форм навчання;
– прискорення темпу навчальних дій;
– краще запам’ятовування, відтворення матеріалу тощо.
Вплив комп’ютера на формування психіки молодшого школяра
Сьогодні усе більше уваги приділяється оптимізації таіндивідуалізації шкільної освіти. Розроблено педагогічні, психологічні,фізіологічні та психофізіологічні концепції навчання, у яких значне місцезаймають питання індивідуалізації і оптимізації навчального процесу. Чільнемісце у вищезгаданих проблемах посідає навчання з допомогою комп’ютерноїтехніки та засобів мультимедіа.
Та будь-яка система навчання припускає наявність якпозитивних, так і негативних моментів. Однак, на тому, чого новостворенасистема не може розвинути і розвитку чого перешкоджає, акцентувати увагу неприйнято. Крім того, не обговорюється „біологічна ціна”, яку учень „сплачує” запридбання такого роду знань, тобто ті енергетичні і психологічні витрати, щосупроводжують процес навчання. В цьому розділі ми привернемо увагу як допозитивних, так і до негативних моментів використання нових інформаційнихтехнологій в початковій школі, зокрема на уроках читання.
Використання комп’ютера на уроках у початковій школіпередбачає в основному орієнтування на ігрові форми роботи, на роботу зпрограмним забезпеченням ігрового й навчально-тренувального характеру, а такожвикористання ПК як технічного засобу навчання.
Зрозуміло, що ігрова навчальна діяльність є дужепривабливою для молодших школярів. Але комп’ютерно орієнтовані ігрова інавчальна діяльність мають деяку специфіку, а також своєрідний вплив наформування психіки і стан центральної нервової системи молодших школярів.
Ставши частиною процесу навчання, інформатизація привноситьсвої вимоги до засобів отримання і обробки інформації. Зокрема, діалог зкомп’ютером має на увазі значну формалізацію прямого і зворотнього зв’язків.Таким чином, стимулюються види діяльності, найбільш „зручні” для формалізації.Відомо, що розвиток засобів діяльності, характерних для лівої півкулі мозку,пригноблює „правопівкульні” засоби обробки інформації. Високий ступіньформалізації суперечить наочно-образному мисленню, характерному для молодшихшколярів.
Існує напрямок, пов’язаний з комп’ютерними технологіяминавчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Їх аналіз показує, щодля вирішення відповідних дидактичних задач ними передбачається включення внавчальні програми ігор або навіть побудова самого навчання на основі гри. Утаких випадках особливого значення набуває використання мультимедіа-технологій.
У процесі проектування та створення навчальних програм потрібнодотримуватись психологічних принципів взаємодії людини і комп’ютера:
ü достатністьдопомоги без надмірності;
ü адекватність;
ü умотивованість;
ü відсутністьзайвої категоричності і т.д.
Для максимально позитивного впливу на формування дитячої психікипід час створення і використання комп’ютерних програм для дітей варто було бдотримуватись таких принципів:
— гуманістичність;
— функціональність;
— мотиваційна віднесеність;
— когнітивне наповнення;
— емоційна включеність;
— контрольованість;
— прозорість;
— відповідність дій і результату.
Застосування комп’ютерних навчальних систем повиннодоповнювати, а не заперечувати інші форми навчання.
Вплив комп’ютера на фізичне здоров’я людини
Окрім впливу на психіку дитини робота з комп’ютеромздійснюється із впливом на фізичний розвиток учнів, а саме на зоровийаналізатор та м’язово-скелетну систему. Так, Н.С.Полька, вивчаючи впливперсонального комп’ютера на функціональний стан організму молодших школярів,виявила поступове наростання негативних порушень залежно від якості ПК (щонижча якість, то більше порушень). При чому константові наступні порушення:
1. Зорова втома („болять очі”, „пісок в очах”,„зайчики” тощо);
2. Зниження обсягу акомодації;
3. Можливість виникнення деяких захворювань очей.
Усі фізичні дії людини пов’язані з динамічною та статичноюпрацею. Діяльність користувачів комп’ютерів характеризується тривалою працею всидячому положенні. У випадку недотримання необхідних умов, така праця можеспричинити перенапруження різних ділянок м’язово-скелетної системи. А якщо цесупроводжується ще й неправильним положенням, то може виникнути тиск на груднуклітку, який утруднює дихання, призводить до порушення кровообігу, застою кровіу венах, кінцівках тощо.
Та усі ці вищезазначені проблеми зі здоров’ям можна зуспіхом оминути, якщо вдало продумати режим праці і відпочинку з комп’ютерноютехнікою, забезпечити наявність фізкультхвилинок, фізкультпауз, вправ для очейта ін. Необхідно також звернути увагу на посадку дітей за ПК (див додаток 1.).
Отже, під час навчання дітей з комп’ютером вчителю простонеобхідно звернути увагу на всі вищезазначені аспекти, як позитивні, так інегативні. Тоді таке навчання принесе справжню користь учням від отриманихзнань.
Розділ ІІ. Методика проведення уроківчитання із використання комп’ютерів
2.1 Використання комп’ютерів вчителемпочаткових класів
Діапазон використаннякомп’ютера в навчально-виховному процесі дуже великий: від тестування учнів, дообліку їхніх особистісних особливостей в певному середовищі. Комп’ютер можебути як об’єктом вивчення, так і засобом навчання, тобто можливі два видинапрямку комп’ютеризації навчання: вивчення інформатики, а також їївикористання при вивченні різних предметів. При цьому комп’ютер є потужнимизасобом підвищення ефективності навчання. Ще ніколи вчителі не одержувалинастільки потужних результатів навчання, як із допомогою комп’ютера.
Комп’ютер значно розширивможливості подачі навчальної інформації. Застосування кольорів, графіки, звуку,сучасних засобів відеотехніки дозволяє моделювати різні ситуації й середовища.
Комп’ютер дозволяє підсилитимотивацію учня. Не тільки новизна роботи з комп’ютером, що сама по собі сприяєпідвищенню інтересу до навчання, але й можливість регулювати подачу навчальнихзавдань за ступенем складності, заохочення правильних рішень позитивнопозначається на мотивації.
Крім того, комп’ютер дозволяєповністю усунути одну з найважливіших причин негативного відношення до навчання– неуспіх, обумовлений нерозумінням, значними пробілами в знаннях. Працюючи ізкомп’ютером, учень одержує можливість вирішити поставлене завдання до кінця,спираючись на необхідну допомогу. Одним із джерел мотивації є цікавість.Можливості комп’ютера тут невичерпні. І дуже важливо тут, щоб ця цікавість нестала переважаючим фактором, щоб вона не закривала навчальні цілі.
Комп’ютер дозволяє істотнозмінити способи керування навчальною діяльністю, занурюючи учнів у певну ігровуситуацію, даючи можливість учням запросити певну форму допомоги, викладаючинавчальний матеріал з ілюстраціями, графіками й т.і.
Комп’ютер дозволяє якіснозмінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкістькерування навчальним процесом. Комп’ютер дозволяє перевірити всі відповіді, а вбагатьох випадках він не тільки фіксує помилку, але досить точно визначає їїхарактер, що допомагає вчасно усунути причину, що спричинює її появу. Учителевіне потрібно призивати учнів до порядку й уваги.
Застосування комп’ютерноїтехніки робить урок привабливим і по-справжньому сучасним, відбуваєтьсяіндивідуалізація навчання, контроль і підведення підсумків проходять об’єктивной вчасно.
2.2 Розробка дидактичних засобів для уроківчитання
Цикл уроків українськогочитання у 2 класі. Казки українських письменників
Тема: Уявлення про літературну казку якжанр.
Казка І. Франка «Лисичка і журавель»
Мета:
- дати дітям уявлення про літературні казки;
- навчати виразного інтонування та переказуваннятворів;
- вдосконалювати навички читання;
- розвивати зв’язне мовлення учнів;
- виховувати інтерес до літературних казок.
Обладнання: малюнкидо казки «Лисичка і журавель»; портрет І. Франка; маски для читання в особах,комп’ютер.
Хід уроку
І. Організація дітей.
II. Повідомлення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Учитель.
Розгляньте засіб, який є у нашому класі(показує на комп’ютер). Хто знає, як він називається? (Комп’ютер).
Сьогодні віннам стане в нагоді під час нашого уроку, на якому ми ознайомимось із казками,взнаємо, що таке казка, опрацюємо цікаву казку І. Франка «Лисичка і журавель».
III. Вивчення нового матеріалу.
1.Демонстрування портретів І.Я. Франка (можна застосувати програму переглядузображень і розглянути портрети на комп’ютері, якщо таких немає в класі).
2. Розповідь про І.Я. Франка(застосовується презентація у POWERPOINT)
3. Знайомство ізказкою (прослуховування запису читання казки вчителем на комп’ютері).
4. Словникова робота.
5. Перевірка первинного сприймання казки
6. Вибіркове читання
7. Фізкультхвилинка.
8. Мовчазне читання. Поділ казки на двічастини.
9. Повторне читання казки.
10.Читання казки в особах з викорис танняммасок.
11. Стислий переказ казки за малюнками (використаннякомп’ютера або роздрукованих на принтері малюнків).
IV. Закріпленнявивченого матеріалу
1.Робота над малюнком
2. Робота над прислів’ям.
V. Підсумок уроку
1. Прослуховування уривків з казоклітературної і народної і визначення, з якої саме вони казки (можливе, припотребі використання записів на комп’ютері).
VI. Домашнє завдання.
Тема: Казка Н. Забіли «Вовк і козлята». Інсценівка за казкою.
Мета:
- навчити дітей спостерігати за поведінкою дійовихосіб;
- сприяти формуванню почуття дружби;
- розвивати уміння порівнювати казки;
- формувати уміння інсценізувати казку;
- виховувати увагу до поетичного слова.
Обладнання: портретН. Забіли, ілюстрації до казки, маски для інсценування, комп’ютер.Хід уроку
I. Організаціядітей.
II. Перевірка домашнього завдання
1. Читання та переказування казки І.Франка «Лисичка і Журавель». (Запис відповідей на комп’ютер за допомогоюмікрофона).
2. Енциклопедична хвилинка. (Розповіді дітейпро прочитані казки І. Франка і паралельне ілюстрування їх вчителем задопомогою малюнків на комп’ютері).
III. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
1. Жива «вікторина». (Учитель показуємалюнки до казок, зроблені у комп’ютері, а діти відповідають, з якої саме вониказки).
2. Бесіда за проробленою роботою.
IV. Повідомлення теми уроку.
V. Вивчення нового матеріалу
1. Відгадуваннязагадок.
2. Словникова робота (уточненнялексичного значення слів).
3. Прослуховування казки і попереднєобговорення її (запис голосу вчителя на комп’ютері)
5. Вправи з виразного читання
6. Вибіркове читання.
7. Читання казки за особами.
8. Озвучування малюнка в підручнику.
9. Інсценізація казки.
VI. Закріплення вивченого матеріалу
1. Переказ казки учнями
2. Творча робота. (Діти разомзаповнюють кросворд з іменами казкових героїв на комп’ютері, вписує словавчитель).
VII. Підсумок уроку.
VIII. Домашнє завдання.
Тема: «Безкінечні казочки» М.Підгірянки
Мета:
- опрацювати зміст казочок, розкрити красу поетичноїформи;
- сприяти розвитку творчих здібностей у дітей;
- виховувати увагу до слова.
Обладнання: ілюстраціїдо казки; картки із зображенням казкових героїв, таблиця з дидактичною грою«Знайди героїв казки», комп’ютер.Хід уроку
І. Організація дітей. Мотиваціянавчального інтересу.
II. Перевірка домашнього завдання.
1. Тестування (Використовуєтьсякомп’ютер, де у Word учнівідповідають на запитання. Тестування і показ правильних результатів зроблено здопомогою гіперпосилань).
1) Кому належать слова «Я несу ваммолока»:
а) козі;
б) вовкові?
2) Хто до воріт прибіг щодуху:
а) коза;
б) вовк;
в) пес Рябко.
3) Кому належать слова «До воріт козапідходить»:
а) вовкові;
б) авторові;
в) козенятам.
3. Читання напам’ять уривка з казки.
III. Підготовча робота до сприйняття нового матеріалу.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь про Марійку Підгірянку. (Використовуєтьсяпрезентація у POWERPOINT).
2. Словникова робота.
3. Мовчазне читання казки. Бесіда зазмістом.
4. Повторне читання казки.
5. Переказ казочок, які найбільшесподобалися дітям.
6. Робота за малюнками до казочок.Озвучування казкових моментів за малюнками. (Використання програми переглядузображень).
V. Закріпленнявивченого матеріалу
1. Конкурс «Кращий читач»
2. Гра «Знайди героїв казок» (Таблиця укомп’ютері).
ЛВЗАЙЧИКМ
АКОТИКОВР
ПРМУШКАФГ
СТТОРОБЧИКЛОБЄХЛОПЧИНАУ1
КРВЛИСИЦЯМС
ХБЖАБКАФК
ЗВКОЗАМЛ
СИВОВКФЛ
VI. Підсумокуроку.
2.3 Практика використаннякомп’ютера в початковій школі
В процесі практичної діяльності в школі ми зосередили своюувагу перш за все на практичній стороні застосування комп’ютера внавчально-виховному процесі. За 3 місяці роботи з дітьми та безпосередньоговикористання комп’ютерних засобів (комп’ютера, принтера, сканера) в своїйдіяльності ми отримали наступні напрямки практичного застосування засобівмультимедіа на уроках.
Перш за все слід відзначити на необхідності комп’ютера усучасній школі вже для створення наочних посібників звичайного характеру:
· Таблиці. Найпростіші таблиці (наприклад, складучисла), що використовуються у початковій школі можна легко виконати у WORD, або EXCEL, згодом самостійно роздрукувати на принтері та користуватись впродовжвивчення всієї теми.
· Малюнки (предметні, тематичні). Пошук малюнків стає доситьполегшиним, якщо використовувати відповідні CD. Такі малюнки просто нобхідні для ілюстрування уроків читання,природознавства, основ здоров’я тощо.
· Геометричні малюнки. Мається на увазі прості чискладні геометричні фігури, які можна виконати у PAINT, роздрукувати і використовувати як роздатковий матеріал для кожногоучня.
· Завдання на картках. Картки для поточного контролювикористовуються вчителями майже на кожному уроці. І зробити їх набагато легше,якщо надрукувати завдання у WORD, а потімрозмножити за допомогою принтера для 6-7 учнів. Таким чином вивільняється часдля вчителя (йому не потрібно писати від руки для кожного учня окремо). Умайбутньому можливе використання аналогічних карток і для підсумкового контролю(переказ на українській мові, додаткові завдання з математики, питання дляприродознавства чи основ здоров’я).
І це лише прикладивикористання комп’тера без задіяння в роботу учнів.
З практичної роботиучнів за комп’ютером слід відзначити використання у ній різноманітних ігор.Діти залюбки грайються у дидактичні ігри “Країна Фантазія” та “Вежа знань”, якіпо-можливості були включені у процес навчання. Шкода лише, що розроблені ціігри російською мовою – це створює деякі труднощі у спілкування учнів ізкомп’ютером.
Загалом, на нашу думку,вже вищезазначене використання комп’ютера значно полегшує роботу вчителя тазацікавлює дітей у навчанні.
Покращити цей процесбуло би можливим за рахунок більш чіткої систематизації використання комп’ютерав навчально-виховному процесі, пошуку необхідної інформації з різних джерел,залучення до роботу батьків, введенні позакласних занять для дітей з технікивикористання ПК тощо.
За умови правильноїпостановки і вирішеня подальших проблем можна досягти нового етапу розвиткувітчизняної школи, освіта у якій буде тісно переплітатись з науково-технічнимпрогресом.
Висновки
Комп’ютерприродно вписується в життя школи і є ще одними ефективними технічним засобом,за допомогою якого можна значно урізноманітнити процес навчання. Кожне заняттявикликає в дітей емоційний підйом, навіть відстаючі учні охоче працюють ізкомп’ютером. З іншого боку, цей метод навчання дуже привабливий і для вчителів:допомагає їм краще оцінити можливості й знання дитини, проконтролювати їх,зрозуміти, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми й методи навчання. Цебільша область для прояву творчих можливостей для багатьох учителів,методистів, психологів, усіх, хто хоче й уміє працювати, може зрозумітисьогоднішніх дітей, їхні запити й інтереси, хто їх любить і віддає їм себе.
На нашудумку використання комп’ютера на уроках читання досить швидко увійде в практикушколи, сподобається як учням, так і вчителям. Таке використання має на метіпокращити навчально-виховний процес у початковій школі, виконати всі завдання,які стоять перед сучасним вчителем.
Список використаної літератури
1. Ушинський К.Д. Пед. твори: В 6т. – М., 1989. – Т.4.– С.18.
2. Підласий І.П. Критерії ефективності сучасногоуроку. К. – Педагогічна думка. – 2003 р.
3. Пільгачук В. Профілактика професійних захворюванькористувачів комп’ютерів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 40 с.
4. Вєтрова І., Вербенко В. Використання комп’ютерів унавчанні молодших школярів і його вплив на формування їхньої психіки. //Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2001. – №2. С. 22-23.
5. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови упочатковій школі. — Тернопіль — Астон — 2003 р. — 542 с.
6. Ушакова З.М. Розвиток творчої активності школярів.– К., 1991 р.
7. Маргоми Я.М., Иванов А.М., Баранкина З.С. Методыбезпрерывного обучения информатике в начальной и средней школе. // ИНФО, 1991.– №1.
8. Лапчик М. Информатика и технология: компонентыпедагогического образования. // Информатика и образование. – 1991. – №6.