Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі

ДИПЛОМНА РОБОТА
Використання народознавчого матеріалу на уроках«Я і Україна» в початковій школі

Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристика народознавчого матеріалу, щовикористовується на уроках „Я і Україна" в початковій школі
1.1 Різноманітність жанрів усної народної творчості длядітей
1.2 Використання відомостей народного календаря
Розділ 2. Методика використання народознавчого матеріалу науроках „Я і Україна"
2.1 Педагогічні умови ефективного використаннянародознавчого матеріалу в початковій школі
2.2 Методика використаннянародознавчого матеріалу під час вивчення курсу „Я і Україна" в 2 класі
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність проблеми дослідження. Наукою табагатовіковою практикою переконливо доведено, що українська школа справдінаціональна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українськійнаціональній системі впливу на формування особистості і за орієнтаційний еталонмає народні чесноти, норми християнської моралі, гармоніюродинно-громадсько-шкільного виховання. Оптимальність функціонуванняукраїнської національної школи відбувається за наявності міцноїетнопедагогічної основи. Такої точки зору дотримувались провідні українськіпедагоги, зокрема О. Духнович, І. Огієнко, Ю. Дзерович, П. Холодний, І. Бажанський,С. Русова, А. Волошин, Г. Ващенко, В. Сухомлинський та інші. Життя молодшихшколярів повинно будуватися з урахуванням народних традицій трудового,родинно-сімейного, морально-естетичного та духовного виховання.
Народознавчий підхід у навчально-виховномупроцесі сприяє формуванню загальнолюдської моралі, готовності виконуватизаповіти батьків. Використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями,допомагає впроваджувати в навчально-виховний процес все цінне з народноїмудрості, активно залучати школярів до засвоєння спадщини свого народу, аджедитина, позбавлена можливості спиратися на досвід людства, не може розвиватисьповноцінно. Засобом фіксування та акумуляції соціально-ціннісного досвідустарших поколінь є фольклор.
У сучасних умовах розвитку школи необхідністьта важливість використання народознавчого матеріалу в системінавчально-виховної роботи не викликає сумнівів як у вчених, так і у вчителів-практиків.Це знайшло відображення і в чинних навчальних програмах. Зокрема, впояснювальній записці до програми з курсу „Я і Україна" зазначається, щойого метою є сприяти формуванню в учнів потреби до пізнання світу і людини вньому; засвоєнню духовних цінностей у екологічній, пізнавальній, моральній,емоційній, естетичній сферах. Цей курс передбачає створення передумов дляусвідомленого сприймання і засвоєння соціальних, морально-правових норм,історичних, національно-культурних традицій українського народу. Протепрактична реалізація цієї вимоги в педагогічному досвіді вчителів початкової школизустрічає перешкоди. Це зумовлене багатьма причинами, серед яких основними, нанаш погляд, є недостатня розробка науково-теоретичних основ народознавства впочатковій школі та брак науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодовикористання на уроках народознавчого матеріалу.
Оскільки підручники з курсу „Я і Україна"є єдиними для всієї України, то вони не можуть повністю відобразити регіональніособливості кожної області, кожного краю. Тому виникає протиріччя міжнеобхідністю вивчення природи і національно-культурних традицій своєї області,з однієї сторони, та змістом підручників, з іншої. Для виходу з цієї ситуаціївчителю початкової школи необхідно підібрати народознавчий матеріал проісторію, культуру та природу своєї області, який доцільно використовувати науроках під час вивчення нового матеріалу.
Проблема відродження національної культури ішляхи її реалізації в загальноосвітній школі розробляється на сучасному етапібагатьма дослідниками (М. Стельмахович, Ю. Руденко, П. Ігнатенко, В. Стрілько,Н. Сивачук, К. Чорна, О. Любар, Д. Федоренко та ін.). Проте слід зазначити, щопроблема використання народознавчого матеріалу під час вивчення курсу „Я іУкраїна" в початковій школі висвітлена недостатньо й потребуєудосконалення її змістової та методичної сторін з урахуванням сучасних вимог,які ставить реформування системи освіти в Україні.
Таким чином, актуальність проблемивикористання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" зумовленапереходом початкової школи на нові навчальні програми та недостатньою кількістюв підручниках навчального народознавчого матеріалу. Разом з тим, аналізрезультатів цілеспрямованих спостережень уроків „Я і Україна”, свідчить про те,що народознавчий матеріал, як правило, використовується епізодично, бездетально розробленої методики його опрацювання. Недоліки у використанні народознавчогоматеріалу в початковій школі та необхідність методичного удосконалення йогозастосування визначили вибір теми дипломної роботи: „Використаннянародознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі”.
Об’єкт дослідження — процес вивчення курсу „Яі Україна" в 2 класі.
Предметом дослідження є відбір народознавчогоматеріалу для уроків „Я і Україна" в 2 класі та методика його використанняна уроках.
Мета дослідження — визначити теоретичніаспекти проблеми реалізації народознавчого принципу навчання в початковій школіта розкрити методику використання народознавчого матеріалу на уроках „Я іУкраїна" в 2 класі.
Гіпотеза дослідження — результативністьзасвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться,якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично,цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал.
Для розкриття теми і реалізації метидослідження у дипломній роботі вирішувались такі завдання:
Охарактеризувати види народознавчогоматеріалу, який доцільно використовувати на уроках „Я і Україна" впочатковій школі.
Проаналізувати сучасний стан розвитку проблемидослідження з точки зору використання народознавчого матеріалу унавчально-виховному процесі.
Визначити педагогічні умови ефективноговикористання народознавчого матеріалу в початковій школі.
Здійснити відбір народознавчого матеріалу дляуроків „Я і Україна" в 2 класі.
Експериментально перевірити впливсистематичного використання народознавчого матеріалу на рівень навчальнихдосягнень учнів із курсу „Я і Україна".
Для написання дипломної роботивикористовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічноїта методичної літератури, чинних навчальних програм та підручників дляпочаткової школи, передового педагогічного досвіду; анкетування вчителів; спостереженнянавчально-виховного процесу; спостереження, педагогічний експеримент; тестуванняучнів; теоретичне узагальнення; кількісний і якісний аналіз результатівекспериментального дослідження.
Експериментальне дослідження проводилось у триетапи.
Під час констатувального етапу експерименту мипроаналізували стан дослідження проблеми в теорії та практиці роботи сучасноїпочаткової школи; провели анкетування вчителів початкових класів, визначилиосновні поняття проблеми.
На формувальному етапі ми розробили методикупроведення педагогічного експерименту; визначили педагогічні умови використаннянародознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі,здійснили відбір народознавчого матеріалу, який використовувався на уроках „Я іУкраїна" в 2 класі.
Під час підсумкового етапу ми узагальнювалирезультати експериментального дослідження; формулювали загальні висновкидослідження.
Структура дипломної роботи. Дипломна роботаскладається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел,додатків.
Розділ 1. Характеристиканародознавчого матеріалу, що використовується на уроках „Я і Україна" впочатковій школі1.1 Різноманітність жанрів усноїнародної творчості для дітей
Важливим завданням початкової школи єформування особистості молодшого школяра. Одним із шляхів розв’язання цьогозавдання є прилучення учнів до національної культури та народних традицій. Самев школі прищеплюється повага до свого народу, його історії, культури,закладаються основи цілісного внутрішнього світу особистості, її національноїсамосвідомості, народного світогляду, емоційної культури.
В зв’язку з цим важливого значення набуваєздійснення народознавчого підходу у процесі вивчення природознавства. Цезумовлено тим, що використання народознавчого матеріалу на уроках дає змогу сформувати,поглибити, розширити знання дітей про навколишній світ, розвивати дитячудопитливість і кмітливість. При цьому, зазначає О. Біда, молодші школярівчаться не просто спостерігати, а й бачити, чути бентежний світ природи,відчувати потребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне йзагадкове [9].
Крім того, народні знання відображаютьтрадиції шанобливого ставлення українського народу до природи, тому ірозглядаються вченими як важлива умова ефективного формування екологічної культуримолодших школярів. У численних приказках, обрядах відображено досвід багатьох поколінь,норми поведінки в сім’ї, суспільстві, з об’єктами природи тощо. Пісні, легендий повір’я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є доситьхарактерним для українського народу. Прилучаючись до скарбів національноїкультури, учні переймаються особливим ставленням до природи — шанобливим, якепередбачає повагу до законів природи, до всіх форм життя, усвідомлення людстваяк частини, а не повелителя оточуючого світу [21, с.4].
Використовуючи джерела народної мудрості,учитель знайомить дітей з історією свого народу, його звичаями, побутом. Відомо,що узагальнений досвід життя народу найяскравіше відображається у фольклорі. Дитячийфольклор — це багатожанрова система, що складається з прозових, речитативних,пісенних та ігрових форм. Традиції, звичаї, обряди, вірування постають воригінальній художній формі в різних його жанрах. Цього треба вчити дитину зперших днів життя. Недарма в народі кажуть: „Коли дитину не навчиш у пелюшках,то не навчиш і в подушках".
Звичаї, традиції, обряди В. Сухомлинськийвважав надзвичайно важливим засобом формування особистості. Він використовувавїх з метою досягнення певних цілей, збагачення і урізноманітнення методикинавчально-виховної роботи школи народознавчим змістом. Вчений народнупедагогіку розглядав як найвизначніший засіб виховання, навчання і розвиткудітей [54].
Національна початкова школа має широковикористовувати жанри усної народної творчості на уроках та у позакласнійроботі, забезпечуючи дидактичні, виховні, розвивальні цілі. Тому вчитель маєпостійно звертатися до народної творчості. Особливо активно потрібно на уроці„Я і Україна" використовувати загадки, прислів’я, приказки, народніприкмети тощо. Це дає змогу розширити уявлення молодших школярів про народнутворчість.
Розглянемо, твори яких жанрів фольклорудоцільно використовувати на уроках „Я і Україна" в початковій школі.
Серед дидактичних засобів значне місце посідаєзагадка, яка розглядається як засіб розвитку, навчання та виховання дітей. Удітей молодшого шкільного віку загадки викликають великий інтерес.
Загадки — один ізнайдавніших і найпоширеніших видів народної творчості. У давнину загадка малапевне значення, слугувала засобом перевірки мудрості, мала пізнавальну цінність.За допомогою загадок народні знання, народна мудрість передавалися поколінням.
Термін „загадка” давнього походження. Вінпоходить від слова гадати, тобто думати. Загадки мають свою специфіку: сутністьїї полягає в тому, що в загадках предмети чи явища прямо не називаються. Проних мовиться у прихованій, завуальованій, алегоричній формі і треба відшукати їхпервісне значення.
Загадки — це стислі твори, в основі якихлежить метафоричне запитання. Для того щоб дати на нього відповідь, потрібновміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності. Інодіця подібність обмежується кількома або навіть однією якоюсь ознакою, — отже,розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості,кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному [20].
У загадках широко використовується метафора,алегорія, уособлення, менше — порівняння. Часто задуманому предметові (явищу) дастьсяназва інших на основі їх схожості. Наприклад, в загадці про Сонце: „Встає рано,лягає пізно, світить яскраво, гріє жарко". Сонце тут порівнюється злюдиною, з діями, вказує на характерні ознаки — світить і гріє. Часом узагадках робляться незвичайні порівняння чи зіставлення. Скажімо, небо узагадках — це голубий шатер, синя шуба, синя хустина, поле неміряне, моребезкрає; комар — не звір і не птиця, ні рак, ні риба, летюче, маленьке, кусюче;морква — це дівчина, панна, що має пишну косу, а та надворі та ін.
Якщо розглядати загадку з точки зору їїзмісту, то неважко помітити, що вона є логічним завданням. Відгадати загадку — значитьна основі вказаних у ній ознак визначити предмет, тобто розв’язати логічнезавдання. З давніх-давен загадка стала засобом розваг молоді на вечірках,своєрідною розумовою грою, змаганням у кмітливості. Вмінню відгадувати загадкив давні часи надавалося велике значення, воно було мірилом мудрості й розуму. Основнимпризначенням загадок було перевірити кмітливість людини, оцінити її знання,спостережливість, допитливість, кмітливість [9, с.324].
Загадки розвивають процес мислення — аналіз,синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, привчають до самостійностімислення, розвивають такі якості розуму, як тямущість і кмітливість.
Загадка може бути використана для того, щобзосередити увагу дітей на понятті, яке вивчається або закріплюється на уроках,із метою уточнення, конкретизації знань дітей про тіла і явища природи, їхпризначення. При цьому загадки підбираються, згідно з метою уроку та рівнемрозвитку дітей. Відгадування загадок можна планувати як складову частину уроків„Я і Україна”. Вони можуть бути використані під час дидактичних ігор,спостережень за явищами природи. Наприклад, на уроці „Я і Україна" у 2класі під час вивчення теми „Весна в природі" варто запропонувати дітям загадкипро весну:
Сидить дід за подушками
І стріляє галушками. (Град)
Мене просять, чекають,
А як покажусь — утікають. (Дощ)
Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка-семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала. (Веселка)
Старий дід мости помостив,
Молода прийшла — мости розвела.
(Весна)
Молодших школярів захоплює сам процесзагадування і відгадування. Загадка примушує учнів думати, аналізувати, вчитьприглядатися до оточуючого світу, помічати те, що не лежить на поверхні,проникати у сутність речей, розвиває спостережливість, асоціативне мислення,фантазію. Вона несе дітям радість відкриття і пізнання світу.
У загадках для молодших школярів є доситьцінний пізнавальний матеріал про природу, взаємозв’язки і залежності в ній,походження різних предметів і явищ, про найважливіші властивості, і тим самимвони заохочують дитячу допитливість.
У народних загадках звеличується природа,звертається увага на її красу та чарівність, наприклад, весна „пробуджує поля”,„заквітчує гаї", Сонце — „яснокриле”, ромашки — „сестрички із золотимиочима та білими віями". Часто у народних загадках прямо вказано на те, якукористь людині приносять тварини, рослини.
Вірно людям я служу,
їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю,
Шкідників ним здобуваю. (Дятел)
Навесні я тебе радую,
Влітку прохолоджую,
Восени годую,
А взимку грію. (Дерево)
Товстий Гнат -
При землі не впізнать,
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк)
В окремих загадках мова йде про залежністьрослин від зовнішніх умов, змінюються умови — зникають одні рослини із’являються інші. Наприклад:
Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю,
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку. (Пролісок)
Після того, як діти відгадали загадку, вчительзвертає їхню увагу на головні ознаки, за якими учні впізнали рослину: першазацвітає, влітку зникає, квіти синього кольору. Учитель організовує бесіду зучнями: чому саме влітку ці квіти зникають? Чи треба їх берегти? Як саме?
Пропонуючи народні загадки про пори року, С. Волкова[12] рекомендує зіставляти їх з ознаками кожної пори року згідно зіспостереженнями учнів.
Глибока предметність загадок зумовлюється,перш за все, тісним зв’язком цього виду художньої творчості з повсякденнимжиттям трудівника, його виробничою діяльністю, коли людина ще безпосередньосприймала все, що потрапляло в поле її зору. Як і всякий інший поетичний твір,повноцінна, справді художня загадка могла з’явитися лише на порівняно високомуступені розвитку первіснообщинної культури. Адже для того, щоб створити навітьнайпростішу загадку, необхідно, як вірно відзначив Е. Тейлор, порівняно добреволодіти здатністю абстрактного порівняння. Крім цього, потрібний значнийрозвиток знань взагалі, щоб цей процес став загальнодоступним і, нарешті, ізсерйозного перейшов у гру, що особливо яскраво визначається на пізнішому етапірозвитку загадок.
У великому циклі українських загадок пробудову Всесвіту передусім відзначається прагнення людини пізнати світ задопомогою аналогій, порівнянь з іншими відомими їй предметами та явищами. Деякізагадки цього циклу є картинами з життя, побуту, часом навіть характеризуютьцілу епоху. Наприклад:
Толока не міряна,
череда не лічена,
пастух не найманий. (Небо, зорі, Місяць)
До загадок про будову Всесвіту тісно примикаєцикл творів про явища природи, тваринний і рослинний світ. У цих загадкахзнайшли свій вияв спостереження людини за змінами в природі протягом року,прагнення відобразити різні пори року та характерні для кожної із них явищаприроди за допомогою звичайних образів із повсякденного життя. Характерні щодоцього такі загадки:
Чорна корова всіх людей поборола,
А білий віл всіх людей підвів.
(Ніч і день)
Невидимий біле зерно сіє,
Та ще не зійшло, як зі світу втекло.
(Сніг)
Скатертина біла увесь світ накрила.
(Сніг)
Без сокири, без долота, а мости будує.
(Мороз)
Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Грім)
Понад воду стежечка, а води не перейдеш. (Веселка)
У загадках про тваринний і рослинний світфігурують, насамперед, свійські тварини та культурні рослини, які здавнавідігравали важливу роль у житті людини, а також дикі звірі, рослини, комахи. Вцих загадках із великою силою виявляються трудова основа народної поетичноїтворчості, утилітарне ставлення людини до навколишньої дійсності, прагненняякомога повніше підкорити її своїм інтересам, оцінка всіх предметівнавколишнього світу з точки зору їх ролі й важливості в житті трудівника. Наприклад:
Ні старому, ні малому
не дасть приступити до дому.
(Собака)
Хто найраніше встає? (Півень)
Тільки сонце блисне -
вони вже гудуть,
уже свою здобич у хатку несуть.
(Бджоли)
Широко представлена в народних загадках сама людина,її фізична природа, їжа, житло, домашній інвентар, речі повсякденного вжитку. Длязагадок цього напряму також характерні картини-аналогії з повсякденноготрудового життя народу, які мають зорієнтувати того, перед ким ставитьсязагадка, „полегшити” відгадку твору. Наприклад:
Повен хлівець білих овець,
а за ними червоний баранець.
(Зуби, язик)
Дві матері мають по п’ять синів,
і кожному сину ім’я є.
(Руки, пальці)
Брат з братом через дорогу живуть,
а один одного не бачать. (Очі)
Кругом проруби у два ряди білі голуби. (Рот і зуби)
Значне місце в загадках цієї групи відводитьсястравам. Використовуючи засіб послідовного виключення окремого із загального,застосовуючи барвисту метафору чи вдале порівняння, народ створив цілий рядзагадок, в яких підкреслюються характерні ознаки того чи іншого виду їжі:
Ріжуть мене ножакою
і б’ють мене ломакою,
за те мене отак гублять,
що всі мене дуже люблять. (Хліб)
Що то таке, що з ложки
висять ножки? (Локшина)
Без обручів, без дна повна бочка вина. (Яйце)
Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко)

У досконалій художній формі загадок пролюдське житло, домашній інвентар, предмети щоденного користування виразно іконкретно виявляється процес історичного розвитку людства, його матеріальноїкультури, постійного підкорення і удосконалення речей та предметівповсякденного оточення людини, виділяються елементи нового у житті та побутінароду на певному щаблі його розвитку.
Слід підкреслити велике педагогічне значеннязагадок цього напряму. Адже саме звернення до предметів повсякденного оточеннялюдини у цих загадках є вдячним засобом збудження інтересу дитини до наслідківтрудової діяльності батьків, до характеру, сутності та призначення у життіпредметів праці дорослих. Подібні загадки сприяють пізнанню дітьминавколишнього світу; поглиблюють їх спостережливість, допитливість, а такожпримушують замислюватись над справжнім значенням людської праці, виховуютьпочуття поваги до трудящих, прищеплюють смак до суспільно корисної діяльності. Ізширокої низки творів цього напряму, які можна успішно використовувати впрактиці школи, слід згадати хоча б такі:
Не їсть, не п’є, день і ніч кує.
(Годинник)
Усіх обшиваю, а сама одягу не маю.
(Голка)
Стоїть у куточку, підперезане мотузочком. (Віник)
Дерев’яне полінце шість дірочок має, весело співає. (Сопілка)
Великим кількісно і широким за тематикоюявляється цикл загадок про трудовий процес, господарський інвентар, знаряддявиробництва, техніку і засоби пересування. У цілому ряді цих загадок знайшливідображення минулі епохи розвитку суспільства з їх мануфактурним способомвиробництва, із широким застосуванням ручної праці (наприклад: загадки просоху, серп, кужіль, терницю та ін).
Чимале місце займають тут також виробничіпроцеси, пов’язані із сільськогосподарським побутом: оранка, сівба, косовиця,молотьба, ткацтво, ковальство, приготування їжі, рибальство, мисливство тощо. Безпосередньодо цих загадок примикають твори про господарський інвентар та знаряддявиробництва. Мовби дальшим розвитком, логічним завершенням цієї групи творів єзагадки про машини, починаючи з найпростішої і закінчуючи порівняно складними. Найбільшхарактерними загадками цієї групи є такі:
Брат брата січе, біла кров тече.
(Жорна у млині)
Залізний ніс, дерев’яний хвіст.
(Сокира)
Не пташка, а з крилами.
(Млин-вітряк)
Зуби мають, а їсти не просять.
(Граблі)
Показовими щодо відображення прогресу,розвитку технічних знань людини є загадки про засоби пересування, подоланняпростору (кінь, пліт, човен, поїзд, автомобіль, літак). Ці твори дуже люблятьдіти, зокрема молодшого шкільного віку, і вчитель, який повинен підтримувати ірозвивати природний інтерес дитини до технічних знань, може використовувати цізагадки в своїй роботі.
Серед суми різноманітних знань про навколишнійсвіт, набутих трудівником у результаті господарської й громадської діяльності,важливе місце належить питанням освіти та виховання людини. В умовах класовогосуспільства, коли основна маса народу була приречена на постійні злидні і безправ’я,питання освіти, виховання людини були надзвичайно актуальними. Народ ніколи немирився зі своїм рабським становищем, постійно прагнув до освіти, здобуттясистематичних знань, навчання. В цій групі український народних загадок і відображаєтьсяпитання про освіту, шкільне виховання. Наприклад:
Добре бачить, а сліпий.
(Неписьменний)
Мовчить, а розуму навчить.
(Книга)
Цілком самостійну групу становлять загадки, вяких знайшли своє відображення абстрактні, загальні, умовні та збірні поняття. Зточку зору генетичного розвитку, ці твори є продуктом досить пізньої доби ісвідчать про розвиток абстрактного мислення людини та про активне відношеннятрудівника-художника до надбань духовної культури. Про пізній час походженняцих творів свідчить і їх мова. На відміну від загадок, що мають залишки давньоїлексики, ці твори відзначаються чистотою й добірністю мови, чіткістю таунормованістю синтаксичних конструкцій, стрункістю побудови. Об’єктомхудожнього відтворення тут є голос, луна, сон, прикрість, думка, любов,радість, біда, тінь, совість та багато іншого. Окреме місце серед загадок цієїгрупи посідають твори про різні відрізки часу (рік, місяць, тиждень, добу,годину тощо).
Чимало загадок присвятив український народ чудовійприроді рідного краю, поетично змалював у них таких представників лісовогоцарства, як тополя, ялина, смерека, береза. Ось, як, наприклад, говориться внародній загадці про ялину: „Зимою й літом маячить зеленим цвітом". Щеяскравіше відображені в загадці характерні риси білокорої берези: „Біле — несніг, зелене — не луг, кучеряве — не людина".
Сучасні дослідники загадок, зокрема І. Березовський,підкреслюють благотворний вплив їх на розвиток художньої літератури, особливодитячої [12]. Творення загадок продовжують як професійні письменники, так іширокі кола самодіяльних митців, збагачуючи цей дивний жанр художнімизнахідками.
Багато спільного із загадками мають прислів’ята приказки. Їх об’єднує насамперед метафоричність, що ґрунтується наспостереженнях за природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Переноснезначення вислову дозволяє іноді вживати загадку як прислів’я („Прийшов хтось,узяв щось, бігти за ним, не знаю за ким”).
Прислів’я — це коротке влучне висловлювання зприводу почутого та побаченого. Здебільшого це віршовані народні вислови, вяких виражено повчальний життєвий досвід та мудрість народу. Вони тіснопов’язані зі щоденним життям і побутом людини, є узагальненою пам’яттю народу,висновками з життєвого досвіду, який дає право формувати погляди на природу, етику,мораль, історію й політику.
Близькими до прислів’їв є приказки. Різкоїмежі між прислів’ями та приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр. Різницяміж ними полягає хіба в тому, що приказки будуються як одночленні речення, априслів’я більш розгорнуті. Прислів’ями вважаються самостійні судження іззамкнутою формою кліше, що є художніми творами з прямими або переноснимизначеннями, інтонаційно й граматично оформлені як прості або складні речення. Вонив стислій, точній формі підводять підсумки спостережень за групами подій абоявищ, відзначаючи в них характерне й особливе, даючи узагальнений висновок,який може бути застосований при характеристиці аналогічних подій чи явищ. Навідміну від прислів’я, приказка висловлює думку неповно, становить собою виднезамкнутого кліше, частину речення, до якого приєднується авторський контекст.Іноді приказки — це скорочені прислів’я, але без властивого їм повчальногозначення. Наприклад:
У чужому оці і порошинку бачить, а в своємуоці і сучка недобачає.
В своєму оці сучка недобачає.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Праця людину годує.
Якщо говорити про час виникнення прислів’їв таприказок, то зараз важко визначити, з якої епохи бере початок цей різновиднародної мудрості. Найдавніші прислів’я та приказки пов’язані з усвідомленнямлюдиною свого місця в природі і своєї діяльності. В них можна знайти натяки наепоху матріархату, залишки зооморфізму та антропоморфізму. Російський дослідникВ. Анікін пояснює походження ряду прислів’їв забобонною уявою первісної людини:„Зозуля кує — недолю віщує" — прислів’я, пов’язане з віруванням у те, щокрик птаха може віщувати щось фатальне для людини [52].
У ході розвитку мови одні прислів’я таприказки виходили з ужитку, інші змінювали значення. На місці старих з’являлисянові, відображаючи життя прийдешніх поколінь. Джерела, які живили прислів’я таприказки, весь час розширювалися. Стали посилено живити їх писемні художнітвори та філософські трактати. Але найчастіше прислів’я та приказкизароджувалися в усному спілкуванні певного середовища.
Разом прислів’я та приказки становлять начебтозвід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідкоконстатують якийсь факт скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють абозасуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет минулих поколінь.
Прислів’я та приказки є енциклопедієюнародного життя. Немає такої ділянки побуту, взаємостосунків між людьми, які бне знайшли відображення в народній мудрості. Видатний педагог К. Ушинськийписав, що в прислів’ях, „як у дзеркалі… відтворені всі сторони життя народу: домашня,родинна, рільнича, лісна, громадська, його потреби, звички, його погляди наприроду, на значення всіх явищ життя" [32]. Вони не тільки відображаютьрізні об’єкти діяльності людини, а й дають свою оцінку, живуть разом із народомйого турботами й болями, радіють його успіхам, палко захищають і стверджуютьдобро, нещадно карають зло.
Однією з основних прикмет прислів’їв таприказок є той чи інший ступінь узагальнення, аж до перенесення названого явищана інші, начебто не подібні до нього. Прислів’я перестає ним бути, коливживається в буквальному значенні і правильне тільки для якогось одного випадку.Коли ми говоримо: „Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже", — то, звичайно, не маємо на увазі ні меду, ні взагалі солодощів, якими частуєодна людина іншу, а розуміємо, що „солодкі” — це приємні, але фальшиві слова,якими не слід вірити. І власні імена, названі у прислів’ях, справи не міняють,бо не означають конкретної особи: „У всякої Домашки свої замашки"; „Грицьза волами, і Гриць за дровами”; „Збагатів Кіндрат та й забув, хто його брат”.
Досягти узагальнення у прислів’ях найчастішедопомагає метафора („Дивиться псом, а думає вовком”; „Орел не ловить мух”). Широкозастосовуваним засобом узагальнення та економного вислову у прислів’ях єзведення однорідних членів до одного з них: „ Влітку і качка прачка"; „На чужиніі тріска б’ється". Тут сполучник „і” ніби завершує ряд подібних понять івиступає замість сполучників „не тільки”, „а і".
Прислів’я здебільшого мають двочленну будову: ”Ходивтри дні, та виходив злидні”; „Дешева рибка — погана юшка". Трапляються йскладніші конструкції, які іноді переростають у короткі народні усмішки іззавершеним сюжетом: „Ходив рак сім літ по воду, а вертаючись, перечепився черезпоріг, та й розлив, та й каже: отак чорт бере скору роботу!" [20].
Стилістичну побудову прислів’яурізноманітнюють такі прийоми, як ведення діалогу („Хочу пирогів, а нема! — Таон, на печі, бери їж! — Не хочу, я думав, що нема! ”), звертання („Засмійся,Матвійку, дам копійку! ”, „Посидь, Уляно, бо ще рано! ”), запитання, щопередбачають заперечення („Чи хто видав, щоб ведмідь літав? ”, „Хіба що сіре,те й вовк?! ”), або саме заперечення („Не моє просо, не мої горобці, не будувідганяти”), паралелізми („Яка хата, такий тин, який батько, такий син”),протиставлення (антитези) типу бідний — багатий, розумний — дурень, працьовитий- ледащо.
Для прислів’їв характерне римування відприблизної співзвучності до послідовного витриманого ритму і досить складноїрими: „Слово — полова, а праця — диво".
Прислів’я та приказки близькі до так званихідіоматичних зворотів — сталих словосполучень із переносним значенням,властивих розмовній мові: „Ніколи вгору глянути”, „Накивати п’ятами" тощо.
Тематика прислів’їв та приказок різноманітна: проприроду, господарську діяльність людини, про саму людину, риси характеру,родинне життя тощо. У прислів’ях та приказках народ знаходив відповіді на всівипадки буття. Їх тематичний діапазон такий же різноманітно-колоритний ібагатий, як життя — особисте, родинне та громадське — в його історичномурозвитку.
Найдавнішими є прислів’я і приказки проприроду, її явища, рослинний і тваринний світ, працю та побут людини. Вонивідображають взаємини людини з природою від найдавніших часів, коли формувалисяпочатки словесного мистецтва. Природа виступає в них, то як незрозуміла грізна,ворожа сила, то як помічник людини. Проте зразки, що дійшли до нас, уже невідображають первісного світогляду, оскільки протягом століть погляди на те, чиінше явище змінювалися, ведучи до змін та наповнення новим змістом і самихприслів’їв. Лише в окремих із них можна відчути відголоси давньої епохи.
Прислів’я та приказки про пори року вживаютьсяпереважно в їх прямих значеннях. Це й спостереження над природою різного часу,і поради, як вести господарство, і своєрідна народна агрономія. Переважно простан природи й погоди інформують прислів’я з назвами місяців в основі:
Січень не так січе, як у вуха пече.
Лютий — острокутий.
Березень невірний: то сміється, то плаче.
У серпні серпи гріють, а вода холодить.
Як вересніє, то дощик сіє.
Жовтень ходить по краю та й виганяє птиць ізгаю.
З листопада бабам рада: ховатися на піч.
Грудень поле грудить, а землю студить.
Слов’янські прислів’я та приказки прохліборобство такі ж давні, як і про природу. Найдавніші з них відображаютьпроцеси землеробської праці слов’ян ще в докласовому суспільстві, адже орнегосподарство було вже добре розвинуте. У сучасному фонді прислів’я прохліборобство становлять велику тематичну групу, в якій відображено процесивесняних, літніх і осінніх робіт, погляди хлібороба ще із часів натурального господарства.Це переважно прості істини про потребу удобрювати землю („Клади гній густо, натоку не буде пусто”), поради вчасно орати й засівати ріллю добрим зерном („Добримзерном землю засівай — збереш гарний урожай”).
Чимало є прислів’їв та приказок і просільськогосподарські культури. Вже здавна жито, пшениця, овес, просо, ячміньбули важливими культурами землеробства. У прислів’ях та приказках зафіксованонемало агрономічних знань, виявлено розуміння важливості кожного злаку. У їх центрі- міркування про врожай, зерно, господарську дбайливість: „Зірко до зірка, то йбуде мірка", „Поки зерно в колоску — не засиджуйся в холодку! ”.
Значні за обсягом тематичні ряди складаютьприслів’я та приказки, в яких змальовується хлопець і дівчина, розкриваєтьсяїхня краса, зображуються любовні взаємини. У фольклорі нерідко дівоча вродазіставляється з образом калини або цвіту взагалі: „Гарна дівка як у лузікалина”, „Красна як калина". Краса, постава парубка зіставляються зобразами орла, сокола: „Знати сокола по польоту, а молодця — по походці”,„Сокіл — не парубок, орел — не козак”.
Не менш велика й розгалужена тематична група прислів’ївта приказок, що відображають родинне життя. За тематичним спрямуванням вонидуже різноманітні. Ті, в яких відображається інституція роду і спільного життя(„Свого доправляйся, роду не чужайся”, „Хто ся зрече роду, того й рід ся зрече”),сягають ще тих часів, коли самотня людина не могла існувати.
Прислів’я та приказки майже енциклопедичнорозкривають усі сторони поведінки людини, риси її характеру. В нихнаголошується, що властивості й характер людини формуються під впливом зовнішньогосередовища, життєвих умов, загальних етичних норм. Народна мудрість розподіляєлюдей на добрих і злих, радить ніколи не втрачати людської гідності („Гляди, незабудь, людиною будь”). Тільки завдяки чесній праці, добрим вчинкам людиназдобуває собі авторитет („Не місце чоловіка красить, а чоловік місце”), в життіпрагне забезпечити собі краще життя, ніж має („Риба шукає, де глибше, ачоловік, де ліпше”).
Серед прислів’їв, що характеризують рисихарактеру людини, найповнішим є цикл з опорними словами розум (розумний) — дурний(глупий). За народними переконаннями розум — найбільший скарб людини. Діапазонзначень прислів’їв зі словами дурний дуже широкий: він охоплює родинну сферу („Дурномусинові батькове багатство не в поміч”), навчання („Дурного учити, що мертвоголічити”), сферу взаємостосунків, коли прислів’я не радять зв’язуватися знедалекоглядними людьми („Дурному вступися з дороги”).
В усний кодекс народної моралі ввійшли іприслів’я про чесність, совість, моральну чистоту. Ці якості особливо високоцінилися серед народу: „Добро стратиш — наживеш, честь утратиш — пропадеш".Несумісні з моральними принципами народу і такі риси людського характеру, якскупість, заздрість, жадібність („В скупого посеред зими льоду не випросиш",„Заздрий від чужого щастя сохне”).
Окремий цикл складають вислови, що передаютьжиттєвий досвід, застерігають людину від небезпеки („Не спитавши броду, не лізьу воду", „Оглядайся на задні колеса”). В цілому прислів’я цієї тематичноїгрупи відтворили всі риси людського характеру, поведінки, схвалюючи позитивне вжитті людей і засуджуючи негативне. Вони створили кодекс моральних норм, щоскладалися протягом багатьох століть. Недаремно І. Франко називав прислів’я таприказки „багатим і важним скарбом… у скарбівні нашої мови… її коштовнимиперлинами" [34], а М. Рильський порівнював народне слово з дорогоціннималмазом, який слід доглядати, шліфувати, „щоб дедалі більше граней у ньомупереливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів” [22].
Своєрідним фольклорним жанром, широковикористовуваним у педагогічній практиці, є скоромовки. Скоромовки (спотиканки)- це жартівливі вислови, побутові на зумисне утрудненій вимові римованого чиритмізованого тексту, скомпонованого з важких звуків та звукосполучень, які вимовляютьсяв швидкому темпі. В основі ігрового ефекту скоромовок лежить опанування дитиноюзвуком. Ігровий ефект скоромовок будується на навмисному утрудненні вимовипевного тексту, викликаному відповідним розташуванням приголосних звуків.
Летів горобець через безверхий хлівець,
Вхопив гороху без червотоку,
Без червоточини, без прачервоточини.
Специфіка цього фольклорного явища виходить замежі власне фольклористики. Зміст творів відіграє другорядне значення; вони, якправило, є невеликим повідомленням, твердженням. Зрідка скоромовки наповнюютьсяглибшим змістом, набуваючи рис і значення народного прислів’я:
Сидить Прокіп, кипить окріп.
Пішов Прокіп, кипить окріп.
Як при Прокопові кипів окріп,
Так і без Прокопа кипить окріп.
Суне сова свої слова.
Яка сова, такі й слова.
Цінність скоромовок полягає не в смисловомунавантаженні чи оригінальних засобах художнього вираження, а в такому доборі ірозстановці слів, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленнюдикції, правильної артикуляції, що, в свою чергу, підвищує культуру усногомовлення. Крім того, завдяки скоромовкам прищеплюється увага й повага докожного вимовленого звука, слова до якості і чистоти мовлення.
Інформаційний потенціал скоромовок дещовужчий, хоча і вони займають велике місце в скарбниці духовної культуриукраїнського народу. Найбільшу тематичну групу становлять скоромовки, в якихчасто повторюється певна буква, а також ця буква стоїть на початку скоромовки. Такожчималу групу складають скоромовки про тваринний і рослинний світ.
Окрему групу становлять скоромовки, в якихйдеться про господарську діяльність людини. В них лише подається коротка стисларозповідь про якийсь трудовий процес: „Босий хлопець сіно косить, роса роситьноги босі”, „Пиляв Пилип поліно з лип, притупив пилку Пилип".
Невелику за обсягом тематичну групу становлятьскоромовки з дещо повчальним змістом, або ті, в яких висміюється ледарстволюдей та їх незграбність. Наприклад: „Був господар, був господар, та йрозгосподарився", „Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп — кипитьокріп, як при Прокопові, так і при Прокописі і при Прокопенятах".
Прислів’я, приказки, загадки скоромовки — цізолоті зернята народної мудрості маленькі, але дорогоцінні. Вони служать іслужитимуть справі морального й естетичного виховання нашого народу і особливодітей та юнацтва — майбутніх знавців українського фольклору.
У формуванні певних позитивних рис молодшихшколярів значну роль відіграє українська народна казка, яканалежить до фольклорних джерел і дарує радість дорослим та дітям. Казка — цесвоєрідний сплав реальності й уяви, життєвого досвіду та мрій народу. Народнаказка посідає важливе місце в навчально-виховній роботі початкової школи. Аджев народній казці знайшли відображення взаємини між людьми, мораль і етиканароду, картини з життя природи. Казки відзначаються великою простотою йдохідливістю розповіді, майстерним розгортанням сюжету, емоційною силою,яскравою образністю і барвистою мовою. Тому вони користуються великоюпопулярністю серед дітей.
За допомогою казки дитина не тільки пізнаєсвіт, а й відкликається на події і явища навколишнього світу, виражає своєставлення до добра і зла. У казці вона вперше зустрічає уявлення просправедливість і несправедливість. Казки виховують любов до рідної землі, бовони створені народом. Це духовне багатство народної культури, пізнаючи яку,дитина пізнає серцем рідний край, народ.
Найсуттєвішими особливостями казки як видународної творчості, завдяки яким доцільно використовувати її унавчально-виховному процесі є:
фантазія, що надзвичайно імпонує молодшимшколярам. Зокрема, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою;
наявність героїв (людей, тварин, птахів,рослин), вік, дії і вчинки яких відповідають вікові, діям і вчинкам дітеймолодшого шкільного віку;
гранична стислість казки і доступність їїідейного змісту свідомості дітей, відповідність їхній психології.
За допомогою казок, які вчитель використовує усвоїй роботі, дитині прищеплюються ввічливість, коректність у стосунках ізлюдьми, працелюбність, любов до рідної землі. Широке використання казок упочатковій школі зумовлюється тим, що їх зміст викладений у цікавій формі. Існуєчіткий поділ персонажів на добрих і поганих, сутність учинків яких легкорозуміється дітьми і дає змогу визначити моральні якості кожної дійової особи. Цеполегшує правильну оцінку дітьми моральної цінності вчинку і дає змогусамостійно зробити висновки щодо правил культурної поведінки.
„Казка — животворче джерело дитячого мислення.Багаторічний досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття,які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потікдумки, що пробуджує до активної діяльності мозок, зв’язує повнокровними ниткамиживі острівці мислення. Під впливом почуттів дитина мислить словами. В казковихобразах — перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного. Завдякиказці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем”, — писав В. Сухомлинський[54].
Казка — найважливіший помічник у розумовійроботі учня. Це можна простежити на різних етапах засвоєння нового матеріалу. Першийетап: розумова робота над новим матеріалом, починаючи з уваги, яку К. Ушинськийназвав дверима, „через які проходить усе, що входить у душу людини іззовнішнього світу".
Поступово перший етап розумової праціпереходить у другий — уяву. Саме під час роботи над казкою учень має можливістьоживити матеріал, „наповнити його додатковою інформацією", „ввійти в нього".
Дослідження показали, що в періоди великогоемоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовуваннявідбувається найінтенсивніше. Тепер уже другий етап розумової роботи надзасвоєнням матеріалу переходить у третій — запам’ятовування (пам’ять). Томуслід створювати умови для запам’ятовування через казку. Саме вона приваблюєдитину своєю яскравістю, незвичайністю, зацікавлює маленького учня, зумовлюєвиникнення асоціації.
Під час запам’ятовування дитина логічномислить. Отже, третій етап розумової праці вмішує у собі і четвертий — мислення.Створення проблемної ситуації, а потім її роз’яснення — це вже робота логічногомислення.
Народні казки — перші підручники життя вкожній сім’ї.І. Франко, високо оцінюючи казки, зазначав, що вони „вкорінюють"у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівноїмилозвучності. Казки сприяють розвитку в дітей творчої уяви, логічного мислення.„Казки доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу,його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землівже тому, що вона — творіння народу”, — писав В. Сухомлинський [54, с.157].
Таким чином, казка у навчальному процесірозвиває дитячу уяву, увагу, пам’ять, мислення, які допомагають учням воволодінні навчальним матеріалом.
На основі вивчення педагогічної літератури [12;17; 25; 29], ми спробували з’ясувати значення використання казок на уроках упочатковій школі, а саме:
1. Казка захоплює молодших школярів яскравимипоетичними образами, динамічними діями героїв, викликає у них позитивні емоції,закріплює світле, радісне сприймання природи;
Оскільки народні казки виникли у результатітривалих спостережень за життям і поведінкою різноманітних представників фауни,то багато з них прямо повчають учнів бережливо ставитися до живих істот. Наприклад,казка „Справедливий вуж" починається словами: „Вужа не треба ніколи займатий досаждати йому: не займай його, то й він тобі нічого..."
Народні казки, в яких зображено протилежнітипи ставлення людини до природи: чуйне та лагідне ставлення до живої і неживоїприроди та корисливе ставлення, повчають молодших школярів. Наприклад: „Продідову дочку та бабину дочку", „Про бідного парубка і царівну”, „Чудо-груша"та інші. Використання таких казок дає змогу показати учням, як герої, щодбайливо та бережливо ставляться до живих істот і до неживої природи,винагороджуються щастям, добробутом, повагою людей і, навпаки, коли геройставить на перший план свої корисливі інтереси, не звертає уваги на потребиприроди, його спіткають невдачі, розорення, зневага громадян і навіть смерть.
Особливо близькі й зрозумілі дітям казки протварин. Ці казки сприятливо позначаються на формуванні характеру, високихморальних якостей дитини, розширенні її кругозору. Такими є, наприклад,„Рукавичка", „Солом’яний бичок", „Півник і котик", „Лисичка-сестричкаі вовк-панібрат".
Педагогічне значення народних казок про тваринвисоко цінував І. Франко. Видаючи збірку „Коли ще звірі говорили", вінписав у передмові, що звідси малі читачі „винесуть перші й міцні основизамилування до чесноти, правдомовності й справедливості, а надто любов доприроди" [2, с.74].
На думку педагогів, народні казки кращевикористовувати в 1-2 класах, а в 3-4 доцільно включати до навчальногоматеріалу легенди та перекази. Слід зазначити, що в практиці сучасної початковоїшколи ще недостатня увага звертається на легенди та перекази, хоча вони, як івесь фольклор, мають безмежні можливості для використання на уроках упочатковій школі.
Легенди — ценародні оповіді про події чи явища, оповиті казковістю, фантастикою. Віднародних казок легенди відрізняються тим, що в них обов’язково є вказівка надостовірність зображеної події, явища. У легендах поряд із реальнимикомпонентами використовуються домисел і вигадка. Вони близькі до переказів, алеостанні характеризуються більшою реалістичністю, правдивістю фактів, у нихмайже відсутня фантастика.
У легендах і переказах, крім естетичноїфункції, важливу роль відіграє інформативно-практична передача наступнимпоколінням певних знань, пояснення визначних подій, учинків окремих осіб, явищприроди. Із багатьох легенд і переказів діти можуть почерпнути цікавий матеріалпро рослинний і тваринний світ. Зокрема, такими є легенди про походження рослин.Наприклад: легенди про звіробій, кульбабу, деревій материнку, підсніжник,проліску, лілії тощо пояснюють виникнення місцевих рослин. Відомі легенди проте, звідки з’явилися кущі калини, чому лелеки живуть біля людей і т. ін. Використаннялегенд про рослини і тварини на уроках в початковій школі стимулюють виникненняв учнів бажання захищати їх, висаджувати рослини в саду, на подвір’ї, напришкільній земельній ділянці. У деяких легендах, крім основного — інформативногозмісту, зустрічаються мотиви кохання, оборони рідного краю від іноземнихзагарбників, гіркої долі сироти тощо.
Із найдавніших часів усна народна творчістьбула своєрідним способом пізнання навколишнього світу, засобом навчання тавиховання. Адже вона виникла і розвивалась у процесі трудової діяльності людей,була спрямована на полегшення праці, часто супроводжувала її. В усних народнихтворах відбилося розуміння явищ природи, пропонувалися фактичні поради щодо поведінкилюдей, їхньої праці, збереження здоров’я і т. ін. У народних прислів’ях іприказках, загадках і казках, легендах і переказах акумулюється, зосереджуєтьсявсе, варте уваги нащадків. Ці твори були ніби неписаним підручником длянавчання, розвитку розумових здібностей наступного покоління, розширювали йогокругозір, формували естетичні смаки.
Фольклорні твори і в наші дні відіграютьвинятково важливу роль у навчанні й вихованні дітей. Зокрема, вони є дужецінним матеріалом для розумового, морального та естетичного розвитку учнівпочаткової школи, збагачують і поглиблюють їхні знання, впливають на формуваннясвітогляду.1.2 Використання відомостей народногокалендаря
У період відродження української державності йкультури повертаються до вжитку народні традиційні свята, обряди та звичаї.
Велику виховну силу мають традиції, звичаї таобряди, пов’язані з народним календарем, що є також складовою педагогікинародознавства. Народні свята кожної пори року мають конкретну ідейно-виховнуспрямованість (Новий і Старий рік, масляна тощо). Народні свята були пов’язаніз урочистими заходами щодо річного природного циклу. Хліборобські та іншінародні свята пов’язані з досвідом мудрості та краси людей праці.
Звичаї, традиції та обряди, безпосередньопов’язані з народним календарем, дозволяють молодшим школярам зрозуміти, щоісторична пам’ять зберегла єдність людини з навколишньою природою.
Звичаї народу — це ті прикмети, за якимирозпізнається народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому,вони охоплюють усі галузі громадського і родинного суспільного життя [9].
Ознайомлення учнів початкової школи з народнимагрокалендарем — важливий фактор у формуванні у дітей почуття господаря рідноїземлі, в оволодінні трудовими вміннями і навичками. Використовувати такийматеріал доцільно посезонно. Народний агрокалендар побудований за системоюсвят, дат, подій, які в певній послідовності відзначаються протягом усього року.
Календар знайомить учнів із основними датамипосіву зернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишньогосередовища, звичаями, обрядами, святами, які відзначали наші предки.
Прихід весни, оновлення природи, оранка ісівба, догляд за культурними рослинами й збирання врожаю, закінчення польових,городніх і садових робіт та підготовка до зими — ці віхи у річному цикліжиттєдіяльності людини відображені у святах та подіях народного календаря, щосупроводжувалися відповідною обрядовістю.
Найбільше народних прикмет і традиційпов’язано з весною. Зокрема, „На теплого Олексія (30 березня) щука лід хвостомрозбиває", день Юрія (6 травня) пов’язаний з богом сонця, Ярилом — покровителемвесни, родючості, весіль.
Багато свят і в літньому народному календарі. Ународній творчості оспіване таке свято, як Івана Купала (7 липня). Це святодавало практичні поради щодо погоди: „Після Івана Купала не треба жупана”, „ПоПетрі на дворі пусто, а в полі густо", „Минув Спас — держи рукавиці прозапас" [49].
Певну роль у житті українського народувідігравали символи. Символи — це обереги етнічної пам’яті: верба над ставом; калинав лузі; тополя край дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.
Звичаї й обряди зимових свят спрямовані напрославлення життя, його вічне оновлення, підбиття підсумків минулого року,утвердження творчих планів на майбутнє, оспівування господарської діяльності,мудрості хазяїна тощо.
У зимові свята на Україні здавна шанували 19грудня Святого Миколая, 7 січня — Різдво Христове, народження Ісуса Христа, 14січня — Новий рік.
Усі стихійні сили природи умиротворяються тазакликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі. Про все це співається вколядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів в Україні. Слідтакож зазначити, що кутя — це символ урожаю, писанка — це символ народженнявесняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороняли своє житло від нечистихдухів, що прокидаються, як вони вірили, разом із весною, із воскресіннямприроди, від русалок, мавок, перелесників. Купало — це типове дохристиянськесвято з усіма староукраїнськими атрибутами.
До навчального процесу з курсу „Я і Україна"потрібно вводити народні звичаї та обряди. Матеріал про ведення здоровогоспособу життя, правила особистої гігієни буде цікавим при вивченні розділу „Людина- частина живої природи”.
Засвоєні й примножені не одним поколіннямтрадиції та звичаї містять у собі духовні, моральні цінності (ідеї, ідеали,погляди, норми поведінки тощо), які мають величезне значення для сучасноїсистеми шкільного навчання і виховання.
Як зазначають Т. Дем’янюк [19], А. Синцова [47],Л. Хренов [55], В. Скуратівський [59] народний календар є своєрідним збірникомприкмет, влучних висловів і нормативів поведінки людини.
Народні прикмети є складовоюкультурно-історичного досвіду народу. Вони узагальнюють багатовіковий досвідтрудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв’язком івзаємозалежністю явищ у природі та праці.
Народні прикмети — складова народноїметеорології, медицини, астрономії, хліборобської праці, моралі тощо. Уприкметах відображена синівська любов до рідної землі, природи, необхідність їхзбереження. Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєвіявища, події, наприклад: „Ранній грім — родючий рік" [55].
За допомогою народних прикмет вчительпереконує школярів в цілісності природи. Наприклад, показуючи учням 2 класунерозривний зв’язок, взаємозалежність неживої природи і представників рослинногоі тваринного світу в процесі вивчення теми „Жива і нежива природа", вчительвикористовує прикмети: „Ластівки літають низько — перед дощем", „Рибивискакують із води і ловлять комах — на дощ". Разом з учнями він з’ясовує,що перед дощем значно підвищується вологість повітря, крила комах зволожуються,стають важкими, і вони опускаються нижче до землі. Комахами живляться птахи іриби, тому перед дощем птахи літають низько над землею, а риби вискакують ізводи, щоб зловити комах. Можна запропонувати приклади із життя рослин. Дужепоширеною є прикмета: „Перед дощем квіти сильніше пахнуть". Чи правда це? Цесправді так. За цих умов рослини погано випаровують воду, яка накопичується унектарнику; випаровуються лише пахучі речовини.
Велика кількість народних прикмет і завбаченьбазується на спостереженнях за фізичними явищами в атмосфері. Чому ж такговорять: „Дим стовпом — на мороз, на гарну погоду”? Справа в тому, що переднегодою частинки диму зволожуються і опускаються вниз — дим стелиться,передвісником ясної сонячної погоди влітку є роса — ознака різних добових змінтемператури. Поширена прикмета: сильна роса — на ясну погоду. Всі ці прикметиучні легко можуть перевірити.
Використання у навчально-виховному процесітаких народних прикмет дає змогу школярам краще зрозуміти взаємозалежність уприроді, уявити її як цілісне утворення.
Народний календар об’єднував ритми людини,природи й суспільства в єдине ціле і організовував життя згідно з рівновагоюцього цілого. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв’язоклюдини і природи. На сучасному етапі цей зв’язок став драматичним і трагічнимдля природи і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена внародному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системілюдина-природа, вирішення завдань екологічного виховання.
Використання народного календаря на уроках даєзмогу показати учням, що календар чітко регулював відносини людини з природою,наприклад, полювання на птахів заборонялось від Петрового дня (12 липня). Рибналовля дозволялась лише від Івана пісного (11 вересня). Збирання лікарськихрослин відбувалось у дні Аграфени купальниці й Івана Купала. Чому? Дві причини:дозрівання природних багатств і забезпечення їх відтворення.
Об’єднання у народному календарі всіх ритмівлюдського і природного світу — важлива екологічна риса.
Уже в 1 класі, де учні знайомляться з порамироку, їх характерними ознаками, вчитель може показати, що навіть у назвахмісяців і пір року відображені живі спостереження народу за проростання трави,розпукуванням квітів, листків на деревах, за періодами землеробської праці (сінокіс,жнива, збирання врожаю), за змінами у природі. Наприклад, грудень — від грудокмерзлої землі із снігом, січень — січе зиму наполовину, січе людину морозом,березень — від білої берези, яка в цей час „плаче” солодким соком, травень — землявкривається молодою травою.
Вивчення літератури [14; 15; 55] свідчить, щоу сиву давнину календар брав свій початок із весни. З її приходом пробуджуєтьсяприрода, активізується людська діяльність. Оновлення природи, польові роботи,підготовка до зими — все це відображене у святах та подіях народного календаря.Саме з весною найбільше пов’язано народних прикмет.
15 лютого — свято Стрітення, вважалося, що вцей день зустрічається зима з весною. Дійсно, з наукової точки зору, цей час — часзимового сонцестояння — відзначає поворот на весну. Яка погода на Стрітення,така й весна буде. Люди помітили: коли на стрітення мороз — то можлива раннявесна, а коли відлига — то зима буде довга. Сьогодні вчені підтверджують багатоз цих прогнозів, а це, в свою чергу, свідчить про надзвичайну спостережливістьі допитливість нашого народу, і, на думку педагогів, цього варто навчати дітей[21].
Одним із цікавих жанрів фольклору також тіснопов’язаним із народним календарем є примовки. Вони надзвичайно широковикористовуються в народних традиціях.
Примовки є елементом обрядової культуриукраїнців. Ці невеличкі тексти є компактним вираженням традиційних народнихуявлень про навколишній світ, про природу речей. У минулому примовки малимагічне призначення, їх виконання в тій чи іншій ситуації мусило вплинути нанавколишній світ, природу, людину [24]. Наведемо кілька прикладів.
Коли дикі гуси летять, то підкидають угорутрохи соломи і кажуть: „Гуси, гуси, нате вам на гніздо”. Потім цю соломузбирають, роблять з неї гніздо для квочок; тоді квочка виведе стільки курчат,на скількох яйцях була підсипана солома — жодного бовтуна не буде.
6 травня — свято Юрія. В цей день до сходусонця обсипають подвір’я свяченим маком, він є оберегом від усіх хвороб. Обсипаючимаком, примовляють: „На всякий лик сиплю мак".
Дожинаючи свою ниву, господар колись не зрізавусі стебла повністю, а останні колоски залишав, зав’язуючи їх по-особливому. Казали,що це — Спасова борода. Потім зерна зі Спасової бороди сіють між стебел,примовляючи: „Роди, Боже, на всякого долю — і бідного, і багатого” [49].
Окремі прикмети дають прогнози і господарськіпоради, конденсуючи багатовікові спостереження хлібороба: „Сухий березень,теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай”, „Як у маю дощ не спаде, то йзолотий плуг нічого не виоре" та інші.
Як стверджує О. Біда [9] традиції, звичаї таобряди, безпосередньо пов’язані з народним календарем, дозволяють зрозумітиучням, що історична пам’ять зберегла єдність людини з природою, народнийкалендар побудований за системою свят, дат, подій, які в певній послідовностівідмічаються протягом року. Календар знайомить учнів із основними датами посівузернових, посадки овочевих культур, зі збереженням навколишнього середовища,звичаями та обрядами, святами, які відзначали наші предки [47].
Таким чином, у традиційній українськійкультурі народний календар відігравав роль своєрідного нормативного документа,який забезпечував єдність людини і природи, єдність світу. У нього органічнобули вплетені прикмети розвитку природи, рослинного і тваринного світу,сонячного і місячного циклів, відповідні правила харчування та праці, нормисоціальної організації, сімейних відносин, шанування батьків.
Розділ 2. Методика використаннянародознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна"2.1 Педагогічні умови ефективноговикористання народознавчого матеріалу в початковій школі
Використання народознавчого матеріалу науроках „Я і Україна" допомагає учням зосередити увагу на фактах і явищахоточуючої дійсності, сприяє формуванню правильних природничих тасуспільствознавчих уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені,систематичні й міцні знання про навколишній світ.
Для того щоб процес використання народознавчогоматеріалу на уроках „Я і Україна" в початковій школі був ефективним,вчителям необхідно дотримуватися певної сукупності взаємопов’язаних педагогічнихумов. На думку В. Юрович [60] до таких умов належать наступні:
у процесі добору народознавчого матеріалунеобхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності,емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів;
використання народознавчого матеріалу унавчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
під час розробки методики використання народознавчогоматеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодших школярів, специфікунавчального предмету „Я і Україна" і спиратися на пізнавальну активністьучнів.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективневикористання народознавчого матеріалу на уроках у початковій школі, є добірйого змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, народознавчийматеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути доступним длярозуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальноюінформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи головного,а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно насиченим,спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідноїприроди, культури, традицій, звичаїв, праці людей, до всього живого.
На цю особливість (єдність емоційного іпізнавального у навчальній діяльності школярів) звертав увагу В. Сухомлинський.Спостерігаючи протягом багатьох років за розумовою працею молодших школярів,він переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стаєособливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше. „Думка учняпочаткових класів невід’ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченістьпроцесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, — це вимога, щовисувається законами дитячого мислення” [54].
Під час добору змісту народознавчого матеріалуважливим критерієм є також його особистісна значущість для школярів. Реалізаціяцієї вимоги забезпечується шляхом залучення учнів до добору народознавчого матеріалудля уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки — залежно відіндивідуальних особливостей молодших школярів) та врахування вчителем змісту іобсягу пізнавальних інтересів учнів.
Пізнавальні інтереси молодших школяріввідзначаються великою різноманітністю і широтою, властивою саме дітям цьоговіку. Учні цікавляться історією свого краю та його культурою, хотіли б більшедовідатися про традиції, звичаї, обряди та життя людей свого краю. Врахуванняпізнавальних інтересів учнів і зіставлення їх зі змістом навчальної програмидає змогу вчителю визначити, на яких уроках використати той чи інший народознавчийматеріал, а що необхідно залишити для позакласного опрацювання. За умови такоїорганізації пізнавальної діяльності учнів зміст народознавчих відомостейнабуває для них особистісного значення і краще засвоюється.
Ефективність цього процесу значно зростає,якщо народознавчий матеріал використовується систематично та цілеспрямовано, зурахуванням його багатофункціональності. Систематичність використання народознавчогоматеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на уроках. Причому, якзазначає С. Волкова [12], народознавчі відомості, що опрацьовуються, мають бутине уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану,завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначитиобсяг народознавчих знань, який необхідно засвоїти учням.
Цілеспрямованість процесу використання народознавчогоматеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховній тарозвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності народознавчихвідомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановимпізнавально-виховним навантаженням. Зокрема, народознавчий матеріал можевикористовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу;актуалізації знань учнів, чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до новоїтеми; перевірки міцності та усвідомленості знань і вмінь учнів; закріплення йпоглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів; підвищення їхактивності; зв’язку навчання з життям, зазначає Л. Вострікова [14].
Поряд із навчальною народознавчий матеріалвиконує виховну та розвивальну функції. Він сприяє вихованню в учнів любові дорідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розвивальнафункція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку психічнихпроцесів учнів, їхнього мовлення, спостережливості.
Використання народознавчого матеріалу на уроцізалежить також від віку учнів та рівня їхньої обізнаності з ним. У 1-2 класахосновна роль у цьому процесі відводиться вчителю. Він добирає матеріал, самйого розповідає, зачитує цікаві відомості. Чим дорослішими стають діти, тимактивнішою має бути їхня діяльність. Учитель може доручати дітям 3-4 класівдобирати цікавий народознавчий матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступатиз короткими повідомленнями в класі. Широко слід практикувати виготовленняучнями класних тематичних альбомів, які будуть опорою для проведеннявідповідних уроків. Такі завдання народознавчого характеру, на думку В. Сухомлинського[54], розвивають творчість, активність, самостійність учнів, сприяютьформуванню у них стійкого інтересу до вивчення природи, історії та культурирідного краю.
Добираючи народознавчий матеріал і визначаючиметодику його використання, необхідно виходити також із особливостейпізнавальних психічних процесів молодших школярів, а саме особливостей їхньогосприймання, пам’яті, уяви, мислення, уваги. Учні молодшого шкільного вікухарактеризуються яскраво вираженою емоційністю та гостротою сприймання, йоготісним зв’язком із діями дитини. Згідно з цим народознавчий матеріал, якийпланується використати на уроці, має бути цікавим, яскравим, емоційно насиченим.У процесі пізнання навколишньої дійсності у молодших школярів переважає діяльністьпершої сигнальної системи, у зв’язку з чим у них краще розвинена наочно-образнапам’ять. Тому, добираючи зміст народознавчих відомостей, необхідно віддаватиперевагу конкретним фактам, тілам і явищам природи, які дитина кращезапам’ятає, тому що вони цікаві і викликають у неї емоційний відгук.
Особливість уваги молодших школярів — їївідносна нестійкість — має враховуватись під час вибору способів опрацювання народознавчогоматеріалу. Виходячи з цього, вчитель має ретельно продумувати не тільки зміст народознавчихвідомостей, але і їх обсяг.
Щоб народознавчий матеріал на уроках „Я іУкраїна" сприяв ефективному формуванню в учнів знань, необхідна великапідготовча робота вчителя до проведення таких занять. Для цього слід чітковизначити уявлення і поняття, які передбачено формувати й розвивати на уроці, апотім приступити до опрацювання та відбору фактичного народознавчого матеріалудо кожної теми курсу.
Вивчення педагогічної літератури [6; 9; 13; 18;19] дало змогу нам визначити загальні вимоги, якими слід керуватися під часдобору народознавчого матеріалу до уроків:
Відібраний матеріал необхідно піддатидидактичній обробці з урахуванням вікових особливостей молодших школярів ізагального рівня їхньої підготовки.
2. До змісту уроків доцільно включати такийнародознавчий матеріал, який би давав учням елементарні природничі знання,розкривав істотні ознаки об’єктів живої та неживої природи, пояснював би удоступній формі взаємозв’язки між живою і неживою природою, між живимиістотами, між людиною, суспільством, природою, визначали моральні норми (правила)поведінки учнів у природі та серед людей.
3. При доборі народних знань слід ураховуватипсихологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, їхнє уміння розуміти,зіставляти, порівнювати, робити висновки.
4. Народні знання повинні забезпечуватирозуміння школярами естетичних цінностей природи, тобто встановлювати зв'язокміж інтелектуальним і емоційним розвитком дитини.
5. Розподілити народознавчий матеріал по темахуроків, причому на уроці він повинен бути не самоціллю, а засобом досягненняпоставленої мети.
Наступним етапом у підготовці до уроків „Я іУкраїна" із використанням народознавчого матеріалу є вибір формиорганізації навчальної діяльності і підбір оптимальних методів та методичнихприйомів навчання.
Організовуючи засвоєння народознавчогоматеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання. Якзазначає М. Стельмахович [50] є багато методів, які пройшли багатовіковуапробацію і можуть знайти відповідне застосування у процесі використаннянародознавчого матеріалу в школі: бесіди, розповіді, ілюстрації, демонстрації,проблемні пошуки, самостійна робота над фольклорними і етнографічнимиджерелами, переконання, виконання письмових завдань, позитивний прикладповедінки, навчання, вправляння, створення виховуючи ситуацій, змагання,заохочення тощо. Вибравши способи опрацювання народознавчого матеріалу, вчительмає продумати і його місце в структурі уроку. Аналіз методичної літератури [9; 32;33] дає змогу стверджувати., що народознавчий матеріал можна успішновикористовувати на різних етапах уроку. Найчастіше це робиться в процесівивчення основного програмового матеріалу теми для конкретизації та ілюстраціїокремих його положень. Іноді доцільно за допомогою народознавчих відомостейздійснити закріплення і поглиблення уявлень і понять, що формуються на уроці. Доцільновикористовувати народознавчий матеріал і для актуалізації знань учнів таповідомлення теми уроку. Цікавим прийомом є використання народознавчогоматеріалу з метою систематизації знань учнів, проведене у формі дидактичної гриабо у вигляді завдання „Хто зайвий? ” („Що зайве? ”).
Перевіряючи домашнє завдання, теж можнаспиратися на народознавчий матеріал, завдяки чому цей етап уроку виконуватимене лише контрольну, а й пізнавальну функцію, стимулюючи цим самим увагу йактивність учнів.
Таке наповнення змісту навчально-виховногопроцесу в початковій школі народознавчим матеріалом забезпечує не лише міцне йосмислене засвоєння знань, а й сприяє розширенню кругозору та розвиткусвітогляду учнів.
Таким чином, на основі аналізу літератури мидійшли висновку, що підготовка і проведення уроків із використанням народознавчогоматеріалу повинні включати такі етапи:
ретельний аналіз теми, що вивчається, з точкизору можливостей використання народних знань;
добір до теми необхідного народознавчогоматеріалу;
визначення, з якою метою будуть застосовуватисянародні знання;
визначення етапу уроку, на якому доцільновикористати даний матеріал.
Вивчення педагогічної літератури [9; 12; 15; 25;42] дало змогу виділити такі шляхи використання народознавчого матеріалу у навчальномупроцесі:
Фрагментарне включення народних знань в змістпрограмового матеріалу.
Концентрація народних знань в окремі параграфиі розділи.
Виділення відповідних знань в окреміпараграфи, а також включення до змісту програмового матеріалу.
Використання народних знань в процесіпозакласної роботи.
На думку вчених, позитивною стороною першогошляху є органічний зв’язок народознавчого матеріалу з програмовим матеріалом. Проте,в даному випадку цілісні знання про відповідний елемент національної культуриформуються недостатньо.
Перевага включення народознавчого матеріалу взміст навчального матеріалу окремими параграфами полягає в тому, що дозволяєзосередити увагу учнів саме на цьому елементі національного компоненту змістуосвіти. Слабкою стороною його є те, що ці знання по відношенню до основногозмісту програмового матеріалу залишаються зовнішньою системою.
Третій шлях включення народних знань в змістприродничо-наукової освіти поєднує в собі позитивні сторони двох попередніхшляхів, тобто в даному випадку ці знання пов’язані за змістом із програмовимматеріалом, служать фоном для їх вивчення. Одночасно цей шлях дає можливістьсформувати цілісні знання про відповідний елемент національної культури.
Проте включення народних знань лише в процесінавчальних занять має певні обмеження щодо глибини та повноти розкриття елементунаціональної культури, який розглядається. Усунути ці недоліки можна,використовуючи четвертий шлях включення народних знань, тобто, використання їх упозакласній роботі. Проте, в багатьох випадках отримані таким чином знаннятакож залишаються зовнішньою системою по відношенню до матеріалу навчальноїпрограми.
Тому педагоги стверджують, що найбільшефективним є поєднання третього та четвертого шляхів включення народознавчогоматеріалу в зміст природничо-наукової освіти, тобто, коли відповідні знанняподаються як зі змістом програмового матеріалу уроку, так і в додаткововиділених окремих параграфах, а також проводиться цілеспрямована діяльність ізїх використання в позакласній роботі [39].2.2 Методика використаннянародознавчого матеріалу під час вивчення курсу „Я і Україна" в 2 класі
Гіпотезу нашого дослідження, суть якої полягаєв тому, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчихзнань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школісистематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчийматеріал, ми перевіряли в процесі експериментального дослідження.
Експериментальна робота проводилась впродовж2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 міста Тернополя.У педагогічному експерименті взяли участь 49 учнів других класів даної школи. Середних визначено експериментальний клас 2-А — 25 учнів та контрольний клас 2-Б — 24учні. Класи були підібрані приблизно з однаковим рівнем навчальних досягненьучнів на початок навчального року.
У контрольному класі навчальний процесздійснювався за традиційною методикою. Для проведення уроків „Я і Україна"в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем,що вивчалися. Навчальний процес був побудований таким чином, щоб реалізувати запропонованінами шляхи використання народознавчого матеріалу в початковій школі. Задопомогою різноманітних жанрів фольклору (загадки, легенди, народні ігри, казки,скоромовки, прислів’я та приказки) ми намагались ознайомити учнів з історією,культурою, традиціями і звичаями українського народу, поведінкою, способомжиття тварин, показати, яку користь приносять рослини, тварини людям,узагальнити знання учнів про взаємозв’язки в природі, розвивати у дітеймислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо.
Розглянемо фрагменти уроків, на яких мивикористовували різні жанри народної літературної творчості українського народу.
Завдяки казці дитина пізнає світ не лишерозумом, але й серцем, і його треба одухотворити, дати натхнення для роботидумки. Перші знання і уявлення про багато об’єктів і явищ природи у дітейвиробляються здебільшого під впливом прослуханих ними казок. Із них вонидовідуються про особливості поведінки тієї чи іншої тварини, про її зовнішнійвигляд та умови життя тощо. Те, що ведмідь незграбний і ласун, вовк хижий,лисиця хитра і спритна, заєць полохливий і прудкий, діти знають ще задовго дотого, як вивчають у школі цих звірів. Звідси — потреба в бесіді про відомийучням казковий матеріал.
Так, на уроці на тему „Сонце. Значеннясонячного світла і тепла" було використано українську народну казку„Сонце, мороз і вітер" (див. додаток А).
Після ознайомлення з текстом ми з’ясовували здітьми деякі уявлення, зокрема:
Як розуміти слова Сонця: „Я спалю"? Ічому саме в жнива?
Тут мається на увазі таке явище, як запалзернових. Суть його полягає в тому, що наприкінці червня — на початку липня,коли наливається зерно основних хлібних культур (пшениці, жита), часто дмутьгарячі вітри, які мають назву суховії. Вони висушують недозріле зерно, інасіння тоді буде дрібне й зморшкувате. Отже, врожай буде низький, і для посівуна наступний рік це зерно не годиться.
Чому Вітер говорить, що як він ані повійне, толюдина і в лютий мороз не змерзне? (Це пояснюється тим, що з вітром і вневеликі морози значно холодніше і людям, і тваринам)
Діти, пригадайте, коли ви сильніше відчуваєтехолод: в тихий холодний день чи вітряний.
Коли перед дітьми поставили запитання: „А комувклонились би ви? ”, то в класі розгорнулася цікава бесіда. Діти називали іводу, і землю. В процесі бесіди вчитель коректував, доповнював, розширювавуявлення учнів про значення всіх стихій неживої природи в житті людини.
Вивчаючи тему „Як тварини готуються до зими”на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів було запропоновано казку„Чому зайці сірі” (див. додаток А). Під час роботи з нею, ми ставили учням такізапитання:
Якого кольору заяча шубка? (Існуютьзайці-біляки та зайці-русаки).
Та чи завжди так було? (Ні).
Якого кольору стали зайці? (Одні дісталикожушок білий, інші — чорний, ще інші — червоний, рябий).
До чого це призвело? Чому? (Побачили їх орли,яструби, лисиці, стрільці. Та почали за ними ганятись і убивати, бо вони сталипомітними для хижаків).
Якого висновку дійшли зайці? („Кожен ворогтепер нас бачить. У нас їх багато. Скоро й вигублять вони увесь заячий рід,ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж”, — вирішили зайці).
Вивчаючи тему „В царстві тварин” на уроці буловикористано дві казки: „Орел і кріт” та „Лисичка і Журавель” (див. додаток А).
При опрацюванні казки „Орел і кріт” мизвернули увагу дітей на такі питання:
Яке дерево вибрав орел і чому?
Чому орел багато знав?
А чому він так невдало вибрав дерево?
А хто знав, що дуб скоро впаде? Чому?
Чи може кріт знаходитись на поверхні землі такдовго, як миші і ховрахи?
Чим харчується кріт?
Після прочитання тексту української народноїказки „Лисичка та журавель” ми провели евристичну бесіду, за такими запитаннями:
Де жив журавель? (Журавель жив на болоті).
Де жила лисичка? (Лисичка жила в лісі).
Чи далеко вони жили один від одного? (Жиливони не далеко один від одного).
Як ви думаєте, якби лисичка пригощала журавлятією їжею, яку вона їсть насправді, що би вона поставила на стіл? (Мишку,зайчика, пташку, солодкі корінці лісових трав).
А що би поставив на стіл журавель? (Жабку,вужа).
Чи їв би журавель лисиччину їжу, а лисичка — їжужуравля? (У цих тварин їжа різна).
Якби лисичка і журавель споживали однаковуїжу, чи були б вони добрими сусідами? Чому? (В природі постійно відбуваєтьсяконкуренція, боротьба за територію, на якій тварини можуть нормальнопрохарчуватись).
Наведіть приклади тварин, які мітять своютериторію, щоб інші не могли на ній полювати, пастись.
Після цього проводилась узагальнююча розповідьучителя про свійських (собака, кіт) і диких (ведмідь, вовк, дятел) тварин.
Під час вивчення теми „Весна в природі. Рослининавесні" ми використали українську народну казку „Як квітень до березня вгості їздив" (див. додаток А).
Після прочитання тексту казки, ми розглянули здітьми такі питання:
Чи справді березень зумисне заважав квітневіїхати до нього в гості? (Березень завжди відзначається нестійкою погодою,оскільки в цьому місяці відбувається перехід від мінусових температур доплюсових і перехід цей ніколи не буває плавним. Перемагає то мороз, то тепло).
Чому квітень скаржився саме травню? (Боберезень і травень — його найближчі сусіди).
А чи бувають морози у квітні і травні, як вониназиваються? (Бувають; їх називають приморозки).
В яку пору доби вони бувають? (Ранньою весноюземля ще недостатньо прогріта і, коли надходять холодні маси повітря,температура вночі знижується до 0о і до 2-3° морозу).
Вивчаючи тему „Правила поведінки в гостях” мивикористали інсценування вже відомої дітям української народної казки „Лисичкаі журавель", проілюстрували її прислів’ями: „Уміла готувати, та не вмілаподавати"; „Не роби комусь, що собі не мило”. Після цього булозапропоновано учням самостійно сформулювати правила поведінки в гостях наоснові цієї казки.
В українському фольклорі існує величезнакількість так званих героїчних та пригодницьких казок, у яких виражена одвічнамрія людини пізнати світ, опанувати водну стихію, повітряний океан, пустелі (наприклад,„Кирило Кожум’яка", „Чоботи-скороходи”, „Голубий килим" тощо). Окреміфрагменти цих та інших казок ми також використовували на відповідних уроках „Яі Україна" в 2 класі.
На основі аналізу педагогічної літератури мидійшли висновку, що на уроках доцільно використовувати легенди про українськісимволи — обереги етнічної пам’яті: верба над ставом; калина в лузі; тополякрай дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.
Найулюбленішими в Україні птахами були сокілта орел, як символ свободи й гордовитості, а також лебідь, зозуля. З особливоюсимпатією ставилися до лелеки як птаха сонця, котрий приносить в оселю щастя. Лелекавикликав у людей прихильність ще й за здатність знищувати жаб, до яких селяниставилися не завжди прихильно.
Легенди про калину, тополю, вербу, дуб, явір,липу, соняшник та інші рослини, з якими пов’язана історія українського народу,його побут, вчать дітей любити рідну природу, неньку Україну. Їх мивикористовували під час вивчення тем „У царстві рослин", „Вшануваннярослин” і „Символи України" (див. додаток Б).
Під час вивчення цих тем ми також вважали за доцільневикористати цікавий матеріал про калину, вербу, тополю та інші рослини. Зокрема:
Символом любові до рідного краю, до ненькиУкраїни є калина. Із покоління в покоління народ передавав повагу і любов докалини. У калині, кажуть, материна любов і мудрість, а ще це символ дівочоїкраси та ніжності. Коли випікають весільний коровай, неодмінно уквітчують його калиною.Її цвітом чи ягодами оздоблюють весільне гільце молодої. Калина символізуєдружбу народів, могутність Вітчизни. Калина — це і пам’ять. Пам’ять про матір,про найдорожчу людину у світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. Затрадицією на могилах загиблих саджали калину.
В Україні особливу шану й популярність, крімкалини, мали такі дерева, як верба, дуб, тополя, явір, липа. Дуб шанували задовголіття, міцність, вологостійкість. Знаючи ці його властивості, селянивикористовували дубові колоди на нижні вінці (підвалини) при будівництві житла.
Тополю теж вважали символом України, їїсаджали, якщо народжувалась дівчинка, у непомітному місці. Вона була ліками відмалого зросту і незграбної постави.
Чорнобривці у народі називають по-різномужовтяки, бархатки, тому що яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всімавідтінками лимонних та золотистих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневихбарв. Але найпоширеніша назва — чорнобривці, їх назва пов’язана зі старовинноюлегендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні святкові жіночічобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.
Під час вивчення розділів „Про тебе самого”,„Родина, рідня, рід" та „Людина серед людей" на уроках широковикористовувалися прислів’я і приказки для пояснення змісту навчальногоматеріалу з курсу „Я і Україна" (див. додаток В). Як правило, у прислів’яхі приказках схвалюються або засуджуються певні дії відносно природи, вонимістять рекомендації, повчання, застереження у тих чи інших діях. А томуприслів’я та приказки мають значний вплив на формування у дітей поглядів наприроду, регулюють їхню поведінку в родині, в суспільстві, допомагаютьвизначити своє місце серед людей.
Зокрема, використовували прислів’я, яківідображають життєві правила та норми поведінки, наприклад:
„Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся”;
„Хто старших зневажає, той добра не знає”;
„Ввічливості всі двері відчиняються”;
„Поводься з іншими так, як би ти хотів, щобповодилися із тобою" та інші.
Також пропонували дітям народні прислів’я, вяких широко відображається система поглядів українського народу на формуванняморальних якостей особистості. В них прославляється працелюбність,розсудливість, прислів’я викривають ледачих:
„Дружно люди візьмуться — гори здадуться”;
„Дружній череді і вовк не страшний”;
„Одна бджола мало меду носить”;
„Дружні сороки орла заклюють”;
„Добре в тій сім’ї живеться, де гуртом сієтьсяі жнеться"
„Маленька праця краща за велике безділля”;
„Під лежачий камінь вода не тече”;
„Бджола мала, а й та працює”;
„Не кажи не вмію, а кажи навчуся" тощо.
Особливе значення мають приказки і прислів’я,в яких йдеться про необхідність дбайливого ставлення до природи (див. додаток В):
„Горнися до природи — не матимеш пригоди”;
„До землі з ласкою — будеш з паскою”;
„Пошануй худобу раз, а вона тебе десять разпошанує”;
„Від природи бери те, що вона дає, тай за тедякуй”;
„Зруйнував гніздо пташине — не буде в тебе нідітей, ні родини”;
„Доглядай землю плідну, як матір рідну" тощо.
Деякі прислів’я і приказки забороняютьнегативні дії відносно природи. Заборони зафіксовані у зверненнях до дітей: „непсуй", „не руйнуй", „не брудни", „не рубай". Наприклад:
„Не брудни криниці, бо схочеш водиці”;
„Не бий бобра, бо не буде добра”;
„Не псуй джерела — онуки проклянуть".
Ряд прислів’їв і приказок прямо вказують нанеобхідність раціонального природокористування. Це такі, як:
„Зрубав одне дерево — посади троє”;
„Посієш вчасно — збереш рясно”;
„Посадив дерево — себе прославив, посадив сад- рід прославив".
Ряд прислів’їв і приказок показують, щоприрода є найважливішою цінністю у житті людини. Зокрема, це такі:
„Земля наша мати — всіх годує”;
„Хліб — батько, вода — мати".
Найкращими побажаннями для людей колись було:
„Будь здорова — як риба, гожа — як рожа,весела — як весна, робоча — як бджола, а багата — як земля".
У прислів’ях і приказках відображено ставленнялюдини до природи. Наприклад: „Не кожному природа матір’ю, іншому й мачухою”.
За народними уявленнями у природі вседоцільно, тому неприпустиме будь-яке насильство над нею: „Не пхай ріки, вонасама пливе", „Криницю силою копати — води не пити".
Усі ці прислів’я і приказки ми використовувалипід час вивчення теми „До природи не неси шкоди" у 2 класі.
На нашу думку, у роботі з молодшими школярами підчас формування уявлень про сезонні зміни в неживій і живій природі та працілюдей найбільшу увагу слід приділяти прислів’ям і приказкам, у яких мова йдепро спостереження за природою в різні пори року. Наприклад:
„Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур”;
„Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — будедобрий урожай”;
„Як у травні дощ на дворі, то восени хліб укоморі”;
„Посієш вчасно — збереш рясно”;
„Як листя жовтіє, то поле смутніє”;
„Весняний день рік годує”;
„Де багато пташок, там немає комашок”.
Для учнів 2 класу при вивченні розділу„Природа навколо нас”, де розкриваються зв’язки між живою і неживою природою урізні пори року, краще використовувати прислів’я і приказки, у яких відображенапряма залежність між окремими природними чинниками і розвитком рослин. Учніповинні вміти пояснити, зокрема такі приказки:
„Без дощу і трава не росте”;
„Як дощу не буде, той очерет не виросте”.
Народні приказки і прислів’я виникли урезультаті встановлення і усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків міжнеживою і живою природою. Наприклад, прислів’я „Зима без снігу — літо без хліба"вказує на пряму залежність між кількістю опадів узимку і розвитком рослинулітку.
Для того щоб урізноманітнити роботу дітей ізприслів’ями та приказками ми пропонували їх у незвичній формі. Перш ніжаналізувати їх зміст учні повинні були скласти прислів’я чи приказку. Наприклад:

Тема уроку. Хто ти?Звідки? Якого роду-племені?
„Збери” прислів’я. Про які риси, притаманніукраїнському народові, у них йдеться? Дружба та братство - ► ◄ людина — родом і народом. Дерево міцне корінням, ► ◄ найбільше багатство. Згода будує, ► ◄ море загатити. Гуртом можна й ► ◄ вік учись. Зробив діло - ► ◄ а незгода руйнує. Вік живи - ► ◄ гуляй сміло.
 
Тема уроку. Проакуратність. Твоя квартира
Прочитай прислів’я, починаючи з виділеногокружечка. Запиши його. Поясни, чому так кажуть.
/>
 
Тема уроку. Протрудолюбивих і лінивих
З’єднай частини прислів’я і поясни, чому таккажуть. Більше діла, ► ◄ за велике безділля. Тяжко тому жити, ► ◄ а й та працює. Маленька праця краща ► ◄ вода не тече. Під лежачий камінь ► ◄ менше слів. Бджола мала, ► ◄ хто не хоче робити.

Ще однією складовою культурно-історичногодосвіду народу, яку доцільно використовувати на уроках „Я і Україна" єнародні прикмети. Вони узагальнюють багатовіковий досвід трудової діяльностілюдей, тривалі спостереження за взаємозв’язком і взаємозалежністю явищ уприроді та праці. Народні спостереження допомагають передбачити і врахуватижиттєві явища, події.
Під час експериментального навчання мивикористовували народні прикмети, показуючи учням 2 класу нерозривний зв’язок івзаємозалежність неживої природи та представників рослинного і тваринного світув процесі вивчення розділу „Природа навколо нас".
На початку кожної пори року ми пропонувалидітям перевірити певні народні прикмети щодо передбачення погоди (див. додатокГ). На основі аналізу спостережень учні відбирали ті народні прикмети, за якимиможна прогнозувати погоду в даній місцевості. Результати проведенихспостережень вони занотовували у таблиці в „Щоденнику спостережень”: Дата Народні прикмети, які спостерігали Прогноз погоди синоптиків на цей день Яка погода була насправді в цей день
Крім того, учні отримували завдання дібратиінші народні прикмети, за якими можна передбачити погоду тієї чи іншої порироку. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажаннярозгадувати таємниці природи, якомога більше дізнатись про вже відомі явища.
Наприкінці кожного місяця і пори року загаломми проводили підсумки спостережень дітей. Характеризуючи кожну прикмету, учнівисловлювали свої судження, на підставі чого можна зробити висновок щодовзаємозв’язків у природі.
Використання у навчально-виховному процесінародних прикмет передбачення погоди дає змогу молодшим школярам кращезрозуміти взаємозалежність у природі, уявити її як цілісне утворення.
У формуванні першооснов моральної культури молодшогопокоління необхідно враховувати вплив національного характеру. Складаєтьсянаціональний характер, як відомо, впродовж століть, вбираючи кращі рисипредставників нації під впливом історичних, релігійних та інших подій. Основнимирисами українського національного характеру є щедрість, совісність, увага доінших, повага до людини, працелюбність, милосердя тощо. Ці якості й утворюютьзмістовну основу моральної культури.
Засвоєння дітьми азбуки моральної культури даєїм можливість олюднювати свої вчинки, опановувати духовними цінностями свогонароду, розуміти мету і сенс життя.
У кожній родині наші пращури навчали правиламнародного етикету. Тому учням 2 класу під час вивчення теми „Школа ввічливості"ми вважали за доцільне запропонувати традиційні привітання, поширені вукраїнських традиціях. Ці вислови повинні рівноправно існувати поряд іззагальновживаними формами звертань, привітань і побажань.
Здавна існував у нас звичай: зайшов до хати — знімикапелюха і вклонися, до господарів привітайся: „Доброго вечора у вашій хаті”,„Мир вам, добрі люди", „Здорові були". Побачиш, що хтось працює,побажай йому: „Щоб легко починалося, та добре скінчилося”; „Аби хазяйська хатабула світла, кріпка і багата"; „Щоб люди не минали, та до хати заглядали".
Велике значення у застосуванні традиційнихзасобів впливу на учнів мають українські народні ігри, що спрямовані напрактичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій тавзаємин дорослих.
З давніх-давен прихід весни зустрічаливеснянками — хоровими піснями з іграми й танцями. У веснянках оспівуєтьсяпробудження природи, висловлюються надії на добрий урожай. Весняні дитячі ігридуже схожі на старовинні веснянки: „Подоляночка”, „Маківниці", „Ластівка",„А ми просо сіяли", „Мак” (див. додаток Е). Їх ми використали під часпроведення уроку на тему „Зустрічаємо весну! ”.
Під час проведення уроку на тему „Чому людихворіють. Твоя аптечка" ми організували ігри, в яких учні випробовувалисебе у ролі народних лікарів, визначали за зовнішнім виглядом і запахом рослиниу вузликах. Це історія, мудрість народна. Її поради вчать відчувати серцем нашземельний дивосвіт, відповідати за майбутнє України.
Неабиякого значення у процесі навчання ми надавализагадкам, які привертають увагу молодших школярів цікавим змістом. Адже задопомогою них можна закріплювати й розширювати знання учнів про ознаки тавластивості рослин і тварин, розвивати кмітливість, швидкість реакції. Відгадуючизагадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об’єкти, виділяєз-серед численних особливостей істотні, вчиться встановлюватипричинно-наслідкові зв’язки, робити певні висновки. Їх бажано згадувати під часфронтальної роботи з класом. Загадки ми підбирали так, щоб вони розкриваливластивості тварин і рослин, явища природи (див. додаток Д). Для учнівмолодшого шкільного віку краще підбирати поетичні, римовані загадки, якіхарактеризуються конкретним викладом, виразністю та влучністю визначень. Такождля учнів 2 класу варто підібрати для уроків загадки типу „Підкажи словечко".Учитель читає загадку у віршах, а діти хором підхоплюють відповідь, наприклад:
Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я припадаю вам до ніг,
і називаюсь просто… (сніг).
Після відгадування учитель ілюстрував загадку,доповнював відомостями про тварину, рослину, тіла неживої природи чи явищаприроди.
У відгадуванні загадок важливий не лишерезультат, а й його обґрунтування, доведення правильності відповіді. Для цього мипостійно запитували в учнів: „Як здогадатись? Чому так вирішили? Поясніть, якміркували".
Найчастіше ми використовували загадки на етапіактуалізації знань учнів та повідомленні теми уроку, а також під часзакріплення засвоєних знань, умінь і навичок учнів. Зокрема, на уроці на тему „Природанавколо нас. Жива і нежива природа" на етапі закріплення знань учнів мизапропонували їм завдання такого типу:
Відгадайте загадки:
Між берегів текла, текла, мороз зміцнів — підскло лягла. (Річка)
3 рогами, а не бик, доять, а не корова. (Коза)
В теплий дощик народився, парасолькою накрився.(Гриб)
Не бджола, а гуде; не птах, а летить. (Літак)
Впала стрічка через річку, поєднала береги. (Міст)
Вона мовчить, але чогось навчить. (Книжка)
Хто на зиму роздягається, а на літо одягається?(Дерево)
Летіла орлиця по синьому небі, крила розкрила,Сонце закрила. (Хмара)
Всю ніч бродить навмання, прокладає шлях додня. (Місяць)
Розподіліть відгадки на три групи та запишіть їху таблицю. Нежива природа Жива природа Речі, виготовлені людиною
Використання загадки на етапі актуалізаціїзнань учнів та повідомлення теми уроку покажемо на прикладі уроку на тему„Сонце”:
Що таке природа?
Якою буває природа?
Наведіть приклади тіл неживої природи.

Сонце, повітря, вода, гірські породи, ґрунт — цетіла неживої природи. А якому тілу неживої природи буде присвячений наш сьогоднішнійурок, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку:
І світить нам, і гріє, І всяк йому радіє.
Радіють поле, луки, гай.
Земля радіє з краю в край.
А що за диво, відгадай! (Сонце)
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як рухаютьсясонячні промені й чому виникає тінь, зрозумієте, чому взимку холодно, а вліткутепло, чому найтепліша пора доби — полудень.
Розглянемо, як народознавчий матеріал різноговиду ми реалізовували в комплексі на прикладі конспекту уроку.
Тема уроку. Веснянісвята. Великдень
Мета: ознайомити дітейіз найдавнішим найурочистішим народним святом, традиціями нашого народу щодосвяткування Великодня, навчати малювати орнаменти на писанках, ознайомити ізсимволікою знаків на писанках; розвивати фантазію, пам’ять, мислення; виховуватилюбов і шану до народних традицій, до минулого і сучасного українського народу.
Обладнання: писанки,зразки орнаментів, позначки.
Хід уроку
І. Організація класу до уроку.
Девіз уроку: „Весна прийшла, свята принесла".
ІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомленнятеми уроку.
Які весняні свята вже відзначили у березнімісяці?
А які будемо відзначати у квітні?
Послухайте вірш Т. Коломієць і скажіть, якісвята святкують у квітні.

КВІТЕНЬ
Квітень — славний квітникар.
Сонечко рясно
Уквітчає нам календар
Першим цвітом-рястом.
Космонавтам склав букет
В їхній день на славу.
В кошик на Великдень
Писанки поставив.
Сьогодні на уроці ми познайомимося ізтрадиціями українського народу у святкуванні одного із найвеличніших свят. Аякого саме дізнаєтеся, послухавши вірш.
ВЕЛИКДЕНЬ
Христос Воскрес! Усе радіє.
Сміється сонечко з небес,
Прозора річечка леліє -
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
В траві фіалочки зітхають,
І пролісок тремтить увесь,
Розквітла яблунька аж сяє -
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
 
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь учителя про Великдень.
Немає більшою свята, більшої радості, яквоскресіння Христове. В ньому святкують знищення смерті, зруйнування пекла,початок нового вічного життя.
Завершується Великий піст у скорботі зарозп’ятим Христом. А світлого недільного ранку настане той великий день, якийзветься Великоднем, свято радості й добра, прощення ближнього.
Після Воскресної утрені й освячення паскиприходять дружно додому, обходять із свяченим хату, щоб усе стало повнеблагодаті Воскресіння, входять до хати із свяченим у руках і бажають всьогодоброго своїй родині, бо це Великий день, день воскресної радості, по-великодньомуцілуються.
Христос Воскрес!
В цей день прощають всім своїм ворогам,недругам.
2. Опрацювання казки про писанку (автор А. М’ястківський)
Залишивши гніздечко, покотилося яєчко...
Та покотилось воно недалечко.
Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла,
Діток своїх забавляла...
Мамо, он яєчко по стежинці котиться, — сказалонайменше курчатко. — Ану ж, яке воно на колір?
Біле, як сніг, — сказала Квочка.
А який сніг? — спитав півник, бо курчатоквзимку ще не було, і снігу вони не бачили.
Такий білий, як оте яєчко, що котиться, — відповілаквочка. — Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно булобарвисте, як весна.
Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й нуйого фарбувати.
Припустив теплий дощик, потім стала веселочкав небі. Курчатка у веселочки фарб позичили, на білому яєчку весну малювали.
Малювали лапками та писали пір’ячком — іпокотилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчата її доганяли, на крилечкахпіднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, насвято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка,садочок увесь. І проказала Наталочка:
Христос Воскрес!
3. Розповідь учителя про писанку.
Без писанки не обходиться жоден Великдень, їїосвячують у церкві разом з паскою, ставлять на святковому столі, дарують нащастя рідним та друзям. Так наша писанка стала відома в усьому світі, а вКанаді їй є великий пам’ятник.
Прикотилася до нас писанка із давнини. Длянаших пращурів писанка була символом зародження життя, символом сонця, тепла івічності. Дотепер вважають, що писанка приносить щастя. Тому її першою їли,коли поверталися з церкви. Крашанками та писанками обмінювалися, давали їхрідним та близьким.
Існують такі повір’я: дівчата, щоб бути гарними,умивалися водою, в яку опускали крашанку чи писанку і гроші. Освячену писанку здавніх-давен клали до першої купелі немовляті, щоб зростало сильним і сміливим.Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця і всяка пашниця.
4. Опрацювання легенди.
ЛЕГЕНДА.
Десь глибоко під землею сидить злий змій. Щорокунапередодні Великодня посилає він своїх гінців на землю — чи малюють дітиписанки. Якщо писанок багато — змій чахне, і залізні ланцюги надійно утримуютьйого. Лютий змій чекає, коли-то вже не буде писанок, щоб вирватися на волю іпринести на землю зло, та й не дочекається. Бо то дуже давня традиція нашогонароду — малювати писанки. Цю традицію ми продовжимо зараз на уроці.
5. Бесіда з елементами розповіді.
Що означає слово „писанка"? Від якогослова походить? (Від слова „писати”).
Писанка має багато кольорів і малюється воском.Крім того, розрізняють ще: крашанки, дряпанки, крапанки, мальованки.
Крашанка — яйця одного кольору, які постійновиготовляють ваші мами та бабусі.
Дряпанка — яйця фарбують в один колір, а потімголкою чи шилом вишкрябують орнамент. Дряпанки частіше називають шкрябанками.
Крапанки — спочатку воском накрапаютьвізерунок, а потім фарбують, тобто опускають у барвник.
Мальованки — малюються пензликом, фломастером,олівцем. Що ми сьогодні з вами і зробимо.
Але ми не сказали, які бувають орнаменти. (Рослинний,тваринний, геометричний, побутовий).
А ще що ми повинні пам’ятати? (Кожен значок,кожна риска на писанках мають свою життєдайну силу).
Сонце — це носій світла і життя.
Хрест — це символ Всесвіту, є знаком чотирьохсторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року, чотирьох темпераментів.
Трикутник — є символом вогню, безсмертності Іа чоловічої та материнської сили.
Триріг — є знак святого числа 3 і три божества.Число 3 є символом симпатії і порядку.
Зоря — знак неба.
Свастика — це знак святого вогню і сонця.
Колосся і зерно — є уособлення предків, святоюїжею.
Граблі — це символ дощу.
Гілка — як частинка, представляє цілісність дерева,символ безконечного життя.
Кольори, в які фарбували яйця, мали свою мову.Як ви думаєте, що символізують кольори?
Червоний — радість життя;
жовтий — місяць, зорі, врожай;
блакитний — здоров’я;
зелений — воскресіння природи;
чорний з білим — пошана духів;
червоний з білим — родинне свято, мир, щастя;
коричневий — матір земля, її врожай, щедрістьдо людини.
ІV. Закріплення знань учнів.
1. Самостійна робота учнів у зошиті здрукованою основою [23, с.58].
А тепер, мабуть, вам уже хочеться швидшеприступити до роботи. Відкрийте зошити на с.58. Розмалюйте писанки, намальованітам, і намалюйте свій візерунок для писанки. Хай музика допоможе вам творитикрасу і добро. (Звучить музика)
/>
/>
/>
Пам’ятайте про кольорову гаму писанок такрашанок, коли будете вдома допомагати мамам у приготуванні до Великодніх свят.
2. Ігри та забави з крашанками на Великдень.
Колись на Великдень з крашанками грали в ігри.Зіграємо у них і ми.
Народна гра „В блудька". Один з гравцівкладе крашанку на землю і робить п’ять кроків. Іншому гравцю зав’язували очі,тричі обертали навколо себе і змушували зробити п’ять кроків. Потімрозв’язували очі і він намагався дотягнутися до крашанки рукою. Якщодотягнувся, то забирав собі.
Народна гра „В трапка”. Гравця відводилидалеко від крашанки, і він, закриваючи шапкою обличчя, намагався підійти до неї.
Народна гра „Битки”. Гравці „стукалися”крашанками. Чия розбивалася, той програвав.
Народна гра „Котючки". Крашанки катали згорбів. Часто при цьому використовували спеціальні жолоби, намагаючись розбитичуже яйце.
Народна гра „В кидка". Дві крашанки клалитак, щоб між ними не могло прокотитися третє яйце. Гравець кидав між яйцямисвою крашанку, намагаючись розбити відразу два яйця.
V. Підсумок уроку.
Тема уроку. Уцарстві рослин
Мета: формуватиуявлення про дерево, кущ, трав’янисту рослину, про різноманітність рослин уприроді та їх значення; формувати вміння розпізнавати, порівнювати дерева,кущі, трав’янисті рослини; розвивати спостережливість, уміння аналізувати,класифікувати; виховувати бережливе ставлення до рослин.
Обладнання: малюнкиіз зображенням рослин, гербарії рослин.
Хід уроку
І. Організація класу до уроку.
II. Актуалізація знань учнів. Повідомленнятеми уроку.
На дошці схематичні малюнки дерева, куща,трав’янистої рослини.
Що зображено на малюнку? Як одним словомназвати те, що зображене на малюнках?
Тема нашого уроку „У царстві рослин".
III. Вивчення нового матеріалу.
Розгляньте малюнки із зображенням дерева ікуща. Порівняйте їх. Що у них спільного і чим вони відрізняються?
Чи можна відрізнити дерево від куща застеблами? (У куща багато стебел, вони тонкі, а в дерева одне стебло, вонотовсте)
Отже, рослина, яка має одне міцне дерев’янистестебло (стовбур), називається деревом. Рослина, яка має кілька міцнихдерев’янистих стебел, називається кущем.
Розгляньте гербарії трав’янистих рослин іскажіть, яке стебло у них. (У трав’янистих рослин тонке м’яке стебло)
Рослина, яка має м’яке соковите стебло,називається трав’янистою рослиною.
Відгадайте загадки:
Біла кора, тоненькі віти.
Що то є? — Вгадайте, діти.
(Береза)
І літом, і зимою одне вбрання у нас,
А можна нас побачить,
як рік почавсь у вас. (Ялини)
Береза — це дерево чи кущ? Доведіть свою думку.
Ялина — це дерево чи кущ? Доведіть свою думку.
Розгляньте гілки берези і ялини. Порівняйте їхлистки за розмірами. (У берези листя широке, а у ялини — вузенькі голки)
За зовнішнім виглядом та будовою листківдерева поділяються на листяні і хвойні. У листяних дерев листя широке, а ухвойних — вузеньке, схоже на голки і називається хвоєю.
Чи опадають листки берези восени? А ялини? (Листяберези кожної осені опадає, а хвоїнки тримаються на ялині по 2-3 роки іопадають не одночасно, тому хвойні дерева цілий рік зелені. Лише у модриниопадає восени вся хвоя)
Назвіть, які ви знаєте дерева.
В Україні особливою шаною і популярністюкористувалися такі дерева: дуб, береза, тополя, явір, верба, липа, ялина. Дубшанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Використовували дуб убудівництві. Вважалося, що дуб має велику силу. Тому, щоб хлопець був міцним,як дуб, йому в першу купіль клали три листочки, але із вершка дуба. Колинароджувався хлопець — коло хати садили дуб. Скільки ж їх, могутніх велетнів,пережили віки й лихоліття, постали перед нами свідками подій, припорошенихпилом історії! Велична краса дуба викликає захоплення у кожнім селі, і місті. Успеку його могутня крона дає жадану прохолоду і затримує пил, а в дощ служитьнадійною парасолею.
Здавна любили українці і березу, її деревинавикористовувалась як будівельний матеріал. Березовий сік, який збирали навесні,був одним із найпопулярніших напоїв. Береза милує наш зір у будь-яку днину. Танайпривабливіша вона ранньою весною, коли тільки-но розвинуться ніжні, жовтаво-зелені,ще липкі листочки, і повітря сповнять п’янкі березові пахощі.
Цінували українці й тополю. З неї виготовляличовни. Листя тополі здатне очищати повітря від пилу. Зовні воно вкрите тоненькоюплівкою клейкої речовини, до якої прилипає пил, а потім дощ його змиває наземлю.
Послухайте легенду про тополю.
У бога Сонця був син — Фаетон. Він випросив усвого батька дозволу проїхатися по небу у золотій колісниці, яку тягнуличетверо крилатих коней. Він не зміг впоратися з управлінням крилатими кіньми ізагинув. Сестри Фаетона гірко плакали за ним. Горе дівчат було невтішне і богиперетворили їх у стрункі тополі.
Тополя в Україні — символ жіночої долі.
Верба — ніжне дерево, миле й дороге серцюукраїнця. Наші пращури вірили, що вона охороняє людей і їх житло від злих духів.Народ переконався, що без верби малій, а отже і великій річці, вижити важко. Вербає запорукою чистоти і повноводності річок. Недарма народні прислів’я кажуть: „Деверба, там і вода”, „Верба водою живе, верба воду береже".
На листяні і хвойні поділяють також і кущі. Розгляньтегілочку бузку та ялівцю. До якої групи рослин належить бузок? (До листяних)
Доведіть, що ялівець належить до хвойнихрослин.
Доведіть, що бузок і ялівець — кущі.
Назвіть, які ви знаєте кущі.
Калина коло хати — здавна найперша йнайзначніша ознака оселі українця, як символ надійного життєвого щастя, родинногоблагополуччя і достатку. Про виникнення цієї назви народ склав багато легенд. Ународі рубінові плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своєжиття і свою кров у боротьбі з ворогами. До того ж, вийнята із плоду сплющенанасінина калини за формою схожа на полум’яне серце. Існують легенди просміливих дівчат, що заводили у непрохідні нетрі, прирікаючи на загибельтатаро-монгольські загони. Ці, сповнені сміливості і патріотизму, дівчата непобоялися смерті від шабель ворогів заради благородної мети — врятування ріднихосель від ворожої навали. Легенди твердять, що саме з крові цих самовідданихдочок народу зросли калинові кущі. Калина використовується людьми як ліки прикашлі, серцевих захворюваннях. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Дітям,щоб вони не нівечили цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз.
Дерева і кущі — багаторічні рослини, якіживуть багато років. А серед трав’янистих рослин є однорічні, дворічні ібагаторічні рослини. Однорічні рослини живуть протягом одного року: навесніпроростають з насіння, влітку та восени квітують, дають плоди з насінням івідмирають.
Щоб дізнатися, які рослини є однорічними,відгадайте загадки:
Без рук, без ніг, а по тичині в’ється.
(Горох).
Повернулося до Сонця золоте денце.
(Соняшник).
Довгий, зелений, добрий, солоний. Добрий і сирий. Хто він такий.
(Огірок).
Дворічні трав’янисті рослини — це ті, щопершого року життя проростають із насінини, але не квітують. Квітки і плоди знасінням з’являються у них на другий рік. Давши насіння, дворічні рослинивідмирають.
Відгадайте загадки і ви дізнаєтесь, якірослини є дворічними:
Сидить дівчина в коморі,
а коса її надворі. (Морква).
Сидить вона на городі, вся в латках.
(Капуста).
Багаторічні трав’янисті рослини — живутьбагато років. Мають довговічні підземні стебла — цибулини, бульби, кореневища. Уних накопичуються підземні речовини. На цибулинах, бульбах, кореневищах єбруньки. Щороку з бруньок виростають надземні стебла, які квітують, дають плодиз насінням і відмирають. А цибулини, бульби, кореневища перезимовують у ґрунті.
Відгадайте загадки про багаторічні рослини:
Шкір має сім, сльози випускає всім.
(Цибуля).
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
(Картопля).
Що то за голова,
Що лиш зуби і борода.
(Часник).
Стоїть при дорозі на одній нозі
Хто її зрушить — плакати мусить.
(Кропива).
Білі кульки на стеблах красуються в полі,
Повіє легенький вітерець — стебла стають голі.
(Кульбаба).
 
IV. Закріплення вивченого матеріалу.
Які рослини називають деревами? Наведіть прикладидерев.
Які рослини називають кущами? Наведітьприклади кущів.
Які рослини називають трав’янистими? Наведітьприклади трав’янистих рослин.
Які рослини називають листяними, а якіхвойними?
Наведіть приклади хвойних і листяних рослин.2.3 Аналіз результатівекспериментального дослідження
Одним із завдань нашого дослідження булоекспериментально перевірити вплив систематичного використання народознавчогоматеріалу на рівень навчальних досягнень учнів із курсу „Я і Україна" в 2 класі.
Ми ставили за мету порівняти результати роботив експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організаціїта змісті навчального процесу за рахунок впровадження запропонованої намиметодики. Для цього впродовж експериментального дослідження ми проводилиспостереження за активністю учнів на уроках, індивідуальні опитування учнів науроках, а також контрольний зріз знань у формі письмового опитування наприкінцінавчального року.
Для письмового опитування ми запропонувалиучням 2 класу такі завдання:
1. Основа обрядовості свята «Трійці»:
а) культ рослин і тварин; б) культ рослин; в) культтварин.
2. Рослини-символи, що притаманні українськомународу — це:
а) береза, явір, ялина, липа;
б) верба, тополя, калина, чорнобривці;
в) клен, тополя, ромашка, каштан.
3. Свято, на яке весна зиму перемагає:
а) Пасха; б) Благовіщення; в) Стрітення.
4. Заповни за зразком таблицю „Символи України”.
Географічні
об’єкти Рослини Тварини Славетні українці Народне мистецтво
Літературні
герої Споруди
Говерла
калина
лелека
Т. Шевченко
вишиванка
Котигорошко
Золоті ворота
5. Запиши від чого походять назви веснянихмісяців.
Березень ______________________
Квітень _______________________
Травень _______________________
6. З’єднай стрілками.  ● Великий Спас Зима ● ● Водохреща  ● Трійця (Зелені свята) Весна ● ● Івана Купала  ● Великдень Літо ● ● Різдво Христове  ● Святого Миколая Осінь ● ● Вербна неділя  ● Покрова
7. Запиши народні прикмети, за якими можнапередбачити погоду у якусь пору року.
8. Запиши назви українських народних казок, уяких героями є тварини.
9. Запиши, в які ігри гралися українські дітив давнину.
10. Прочитай і запиши вислів, починаючи звиділеного кружечка. Поясни, як ти його розумієш.
/>
Критерієм оцінювання результатів письмовогоопитування була якість виконання учнями завдань, тобто правильність та повнотавідповіді. За кожне правильно виконане завдання №№ 1-9 учень отримував 1 бал,за правильно виконане завдання № 10 учень отримував 3 бали.
Результати виконання учнями завдань подано увигляді таблиці 4.
 
Таблиця 4. Результати виконання завданьКлас Кількість учнів, що отримали бали 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ЕК 2 3 3 3 7 2 3 2 КК 1 3 2 5 2 4 4 2 1
На основі даних таблиці ми визначили рівнісформованості знань учнів (див. рис.1)
/>
Рис.1. Співвідношення рівнів навчальнихдосягнень учнів експериментального і контрольного класів
Із діаграми видно, що рівень навчальнихдосягнень учнів експериментального класу вищий, ніж учнів контрольного класу. Високогорівня навчальних досягнень в експериментальному класі досягли 28% учнів, а вконтрольному — 12%; достатнього рівня в експериментальному класі досягли 52%учнів, а в контрольному класі — 42%; середнього рівня в експериментальномукласі досягли 20% учнів, а в контрольному — 42%; низький рівень знань в експериментальномукласі не виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4%.
Наведені результати експериментальногодослідження свідчать про те, що результативність засвоєння учнями природничих ісуспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" впочатковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовуватинародознавчий матеріал.
Висновки
Використання елементів народознавства вокремих видах роботи дуже важливе на сучасному етапі. Дітей треба навчити непросто спостерігати, а й бачити, чути цей бентежний світ, щоб вони відчулипотребу пильно придивлятися до навколишнього, помічати поруч дивне й загадкове,приховане від лінивого ока, використовуючи при цьому народний календар. Івсього цього можна досягти, використовуючи елементи народознавства. Коженнарод, нація протягом багатьох віків виробили власну духовність, якою маєоволодіти дитина в сім’ї, дитсадку, школі й далі — у вузі. Народною духовністюповинні бути пройняті всі навчальні предмети і навчальні заходи. Лише за такихумов підростаюче покоління стає народом своєї країни, нацією.
Нині діти опановують зразки національноїкультури. Використовуючи народознавчий матеріал на уроках „Я і Україна”, можнацікаво збагатити, урізноманітнити програмовий матеріал.
Народознавчий підхід у навчально-виховномупроцесі сприяє формуванню загальнолюдської моралі, готовності виконуватизаповіти батьків. Використання досвіду, накопиченого попередніми поколіннями,допомагає впроваджувати в навчально-виховний процес все цінне з народноїмудрості, активно залучати школярів до засвоєння спадщини свого народу, аджедитина, позбавлена можливості спиратися на досвід людства, не може розвиватисьповноцінно.
Особливого значення ця проблема набуває впочатковій школі. Адже добре відомо, що діти цього віку відрізняютьсяпідвищеною емоційністю, яскравим сприйманням навколишнього, що створюєсприятливі умови для залучення їх до вивчення історії народу.
Розбудовуючи національну школу, необхідновраховувати надбання освіти інших країн, і насамперед, наш національний скарб — етнопедагогіку, педагогічну спадщину Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Грушевського,І. Огієнка, Г. Ващенка, С. Єфремова та інших, пошуки вчителів, учених.
Наукою і багатовіковою практикою переконливодоведено, що українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується наукраїнській етнопедагогіці, українській національній системі впливу наформування особистості й за орієнтацінний еталон має народні чесноти, нормихристиянської моралі, гармонію родинно-громадсько-шкільного виховання. Життямолодших школярів повинно будуватися з урахуванням народних традицій трудового,родинно-сімейного, морально-естетичного та духовного виховання. Такої точкизору дотримувались провідні українські педагоги, зокрема К. Ушинський, О. Духнович,І. Огієнко, Ю. Дзерович, П. Холодний, І. Бажанський, С. Русова, А. Волошин, Г. Ващенко,В. Сухомлинський.
Використання елементів народознавства науроках та в позакласній роботі забезпечує всебічне і глибоке засвоєння учнямивсього культурно-історичного шляху розвитку рідного народу. Розкриттянавчального матеріалу всіх основ наук, змісту освіти в народознавчому аспектістворює сприятливі умови для виховання високоморальної особистості,повноправного господаря країни, палкого патріота й інтернаціоналіста. діяльностівідіграє важливу роль у формуванні національної української культури.
Опрацювавши науково-методичну літературу зданої проблеми, ми дійшли висновку, що використання народознавчого матеріалу науроках „Я і Україна" дає змогу вчителеві формувати у молодших школярівінтерес до природи, історії, культури і традицій рідного краю, розвиватиморально-естетичні почуття, привчати учнів шанобливо ставитись до природи,людей, історичних пам’яток. У численних прислів’ях, приказках, обрядах відображенодосвід поколінь, норми і правила поведінки. Пісні, легенди, прикмети, повір’язасвідчують поетичне сприймання навколишнього світу, що є досить характернимдля українського народу.
Проаналізувавши чинні навчальні програми тапідручники із навчального курсу „Я і Україна", ми з’ясували, що в курсінародні знання інтегровані з природничими та суспільними, проте включені вони взміст курсу фрагментарно, без певної системи.
На основі вивчення педагогічної та методичної літературими визначили сукупність взаємопов’язаних педагогічних умов, дотримання яких будесприяти ефективності використання народознавчого матеріалу на уроках „Я іУкраїна" в початковій школі. До таких умов належать:
у процесі добору народознавчого матеріалунеобхідно дотримуватись критеріїв доступності, багатофункціональності,емоційної насиченості та особистісної значущості його для учнів;
використання народознавчого матеріалу внавчальному процесі має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
під час розробки методики використаннянародознавчого матеріалу необхідно враховувати вікові особливості молодшихшколярів, специфіку навчального предмету „Я і Україна" і спиратися напізнавальну активність учнів.
На основі аналізу навчальної програми курсу „Яі Україна”, ми здійснили відбір народознавчого матеріалу до уроків в 2 класі. Підчас відбору матеріалу ми враховували, що підготовка і проведення уроків „Я іУкраїна" із використанням народознавчого матеріалу повинні включати такіетапи:
Ретельний аналіз змісту теми, що вивчається, зточки зору можливостей використання народознавчого матеріалу.
Добір до теми необхідного народознавчогоматеріалу.
Визначення, з якою метою буде застосовуватисянародознавчий матеріал.
Визначення етапу уроку, на якому доцільновикористати народознавчий матеріал (актуалізація знань учнів, перевірказасвоєних знань, умінь і навичок, вивчення нового матеріалу, закріпленнявивченого матеріалу).
Для перевірки гіпотези, що результативністьзасвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться,якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично,цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал, ми провелиекспериментальне дослідження впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньоїшколи № 15 м. Тернополя.
У контрольному класі навчальний процесздійснювався за традиційною методикою, а для проведення уроків „Я і Україна"в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем,що вивчалися. За допомогою різноманітних жанрів фольклору (загадки, легенди,народні ігри, казки, скоромовки, прислів’я та приказки) ми намагалисьознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звичаями українськогонароду, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносятьрослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв’язки в природі,розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо.
Отримані результати експериментальногонавчання дали змогу обґрунтувати його ефективність. Загалом під час аналізурезультатів формувального експерименту виявилося, що наприкінці вивчення курсу„Я і Україна" в 2 класі рівень навчальних досягнень учнівекспериментального класу вищий, ніж учнів контрольного класу. Зокрема, високогорівня навчальних досягнень в експериментальному класі досягли 28% учнів, а вконтрольному — 12%. Крім того, низький рівень знань в експериментальному класіне виявив жоден учень, а в контрольному класі цей показник становив 4%.
Таким чином, систематичне, послідовне іцілеспрямоване використання народознавчого матеріалу на уроках „Я і Україна”, впозакласній роботі сприяє удосконаленню відповідних знань, умінь і навичокмолодших школярів, зацікавлює учнів і формує позитивну навчальну мотивацію, допомагаєучням зосередити увагу на фактах, подіях і явищах оточуючої дійсності, сприяючитим самим формуванню правильних уявлень і понять, з яких складаютьсяусвідомлені й міцні знання про навколишній світ. У невимушеній обстановці дітинабувають знань, які нагромадив наш народ протягом усього свого розвитку. Разомз тим, встановлено, що систематичне використання народознавчого матеріалу науроках „Я і Україна" сприяє позитивному ставленню учнів до цьогонавчального предмету та підвищенню інтересу школярів до вивчення історії,культури, природи і традицій рідного краю.
Список використаних джерел
1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавствапочаткових класів: Навчальний посібник. — К.: Веселка, 1998. — 334 с.
2. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для3 класу. — К.: Форум, 2002. — 176 с.
3. Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для4 класу. — К.: Форум, 2003. — 176 с.
4. Барвистий світ навколо нас. Методичний посібник зпитань екологічного виховання. — Тернопіль: Мальва — ОСО, 2007.
5. Бібік Н.М. До відродження традицій — через інтересдитини // Початкова школа. — 1995. — № 3. — С.16-18.
6. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Особливості змісту йметодики інтегрованого курсу „Я і Україна" // Навчання і виховання учнів 2класу. — К.: Початкова школа, 2003. — С.384-411.
7. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна. Віконечко: Підручникдля 1 класу. — К.: Генеза, 2007. — 112 с.
8. Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Підручник для2 класу. — К.: Форум, 2002. — 144 с.
9. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарськапраця: Методика викладання. — Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. — С.321-333.
10. Вакалюк П.Г. Оповіді про дерева. — К.: Урожай, 1991.- 108 с.
11. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентіввищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр „Академія", 2001. — 576с.
12. Волкова С.В. Український фольклор у контекстіформування морально-ціннісних орієнтацій особистості // Педагогічні науки. Збірникнаукових праць. — Вип.34. — Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. — С.132-136.
13. Воспитание и развитие детей в процессе обученияприродоведению: Из опыта работы / Сост. Л.Ф. Мельчаков. — М.: Просвещение, 1981.- 158 с.
14. Вострікова Л.Д. Роль фольклору в процесінаціонального виховання особистості // Педагогічні науки. Збірник науковихпраць. — Вип.34. — Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. — С.136-141.
15. Горленко В.Ф., Раулко В.І. Народні знання ісвітоглядні уявлення українців // Радянська школа. — 1991. — № 1. — С.29-38.
16. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподаванияприродоведения. — М.: Просвещение, 1978. — 224 с.
17. Гагарін М. Критерії добору української народноїказки для виховання морально-естетичних почуттів // Початкова школа. — 2006. — №1. — С.55-58.
18. Грущинська І. Реалізація українознавчого принципу упроцесі навчання // Початкова школа. — 2004. — № 1. — С.28-31.
19. Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчоїроботи в сучасній школі. — К., 1996. — 106 с.
20. Довженок Г.В. Український дитячий фольклор. — К.: Науковадумка, 1984. — 470 с.
21. Екологічне виховання учнів молодших класів наукраїнських народних традиціях: Методичні рекомендації для вчителів початковоїшколи / Укл. Л.М. Різник. — К.: ІСДО, 1994. — 64 с.
22. Ємець А., Шапка О. Українські літературні загадки впочатковій школі // Початкова школа. — 2006. — № 5. — С.42-46.
23. Жаркова І.І., Мечник Л.А. Я і Україна. Зошит для 2класу. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 48 с.
24. З перлин народної мудрості / Упоряд. В.А. Юрович, М.Ф.Бриняк, З.М. Кочмар. — Жидачів, 1997. — С.5-52.
25. Загрева В.Я. Народознавство в навчально-виховномупроцесі // Початкова школа. — 1995. — № 5-6. — С.13-19.
26. Запереченко Н. Цікаві завдання з природознавства //Початкова школа. — 2006. — № 1. — С.28-30.
27. Запорожан З. Є. Екологія в початковій школі. — Кам’янець-Подільський:Кам’янець-Подільський державний університет, 2005. — 252 с.
28. Іваницька А.І. Українська музична фольклористика (методологіяі методика). — К.: Заповіт, 1997. — 391 с.
29. Клепач Н. Використання народознавчого матеріалу науроках навчання грамоти // Початкова школа. — 2004. — № 11. — С.6-8.
30. Коровин А.И., Коровина О.Н. Календарь природы // Биологияв школе. — 1991. — № 1-4.
31. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчик З.О. Основинаціонального виховання: Концептуальні положення. — К.: Інформ.-вид. центр„Київ", 1993. — 108 с.
32. Кузьмич Л.В. Цікавий додатковий матеріал для уроківприродознавства // Розкажіть онуку. — 2005. — № 19-20. — С.69-71.
33. Кучинський М.В. Роль усної народної творчості урозвитку молодших школярів // Початкова школа. — 1993. — № 1. — С.8-13.
34. Миронов А.В. Методика изучения окружающего мира вначальных классах. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 360 с.
35. Міщенко М. Дивосвіт. — К.: Веселка, 1990. — 205 с.
36. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методикавикладання природознавства в початкових класах. — К.: Вища школа, 1990. — 302 с.
37. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподаванияприродоведения. — М.: Просвещение, 1990. — 192 с.
38. Парнюк М.О. Народні прикмети і передбачення. — К.: Науковадумка, 1975. — 128 с.
39. Похила Л.С., Степанюк А.В., Яцук Г.Ф. Народнамудрість та її використання в процесі вивчення біології (розділ „Рослини”). — Тернопіль,1992. — 89 с.
40. Програма з народознавства // Початкова школа. — 1990.- № 8, 9,10.
41. Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-4класи. — К.: Початкова школа, 2006. — С.246-276.
42. Рєпа Н.О., Рєзник Н.О., Євграфова Л.І., ЧугаєвськийВ.Г. Значення народознавства у вихованні культури школярів // Початкова школа.- 1993. — № 4. — С.39-41.
43. Рощин А.Н. Сам себе синоптик. — К.: Радянськашкола, 1990. — 195 с.
44. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. — К.:Магістр-S, 1997. — 256 с.
45. Сивачук Н. Виховний потенціал українських народнихколискових пісень // Початкова школа. — 2006. — № 1. — С.51-55.
46. Сидоренко Н., Веснянко Л. Уроки з курсу „Я іУкраїна" в 2 класі // Початкова школа. — 2007. — № 3. — С.36-37.
47. Синцова А.А. Использование на уроках элементовустного народного творчества // Начальная школа. — 1996. — № 5. — С.15-19.
48. Система виховання національної самосвідомості учнівзагальноосвітньої школи / За ред. Д.О. Тхоржевського. — К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова,1999. — 294 с.
49. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народнийкалендар. — К.: Мистецтво, 1993.
50. Стельмахович М.Г. Етнопедагогічні основи вивченнянародознавства в школі // Початкова школа. — 1990. — № 12. — С.2-8.
51. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. — К.: Вищашкола, 1992. — 312 с.
52. Ступак Ю.П. Виховне значення українського фольклору.- К.: Радянська Україна, 1960. — 32 с.
53. Сухомлинська О.В. Сучасні цінності у вихованні: проблеми,перспективи // Шлях освіти. — 1996. — № 1. — С.24-27.
54. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. — К.: Радянськашкола, 1988. — 272 с.
55. Хренов Л.С. Народные приметы и календарь. — М.: Агропромиздат,1991. — 64 с.
56. Черуха З.В., Давидюк Л.П. Українська етнопедагогіка.- Рівне, 1995. — 68 с.
57. Шевченко Н. Уроки з природознавства // Початковашкола. — 2007. — № 10. — С.37-39.
58. Школьна З.І., Іващенко В.А. Обрядові свята весни //Початкова школа. — 1993. — № 4. — С.24-26.
59. Щур-Храплива Л. Українські народні звичаї всучасному побуті. — Львів: Фенікс, 1990.
60. Юрович В. Фольклор про природу як засіб підвищенняефективності уроків природознавства // Початкова школа. — 2005. — № 6. — С.34-38.
Додатки
Додаток А
Українські народні казки
ЧОМУ ЗАЙЦІ СІРІ
На золотім престолі засів Всемогутній володарсвіту, щоб вислуховувати просьби різних звірів. Прийшла черга до зайців. Тодівиступив найстарший з них перед володарем і каже:
Всесильний Володарю, усіх звірів ти оздобивгарними кожушками, один тільки наш рід дістав просту сіру одіж. Дай нам іншушерсть — чорну, білу, рябу, щоб звірі з нас не сміялись.
Добре, любі дітоньки, хай буде по волі вашій.
І тільки це Володар сказав — змінилась шерстьу зайців. Одні дістали білі кожушки, інші — чорні, ще інші — червоні, а другі — рябі. Дуже втішились зайці і розбіглись по лісу і полю. Та тільки де непоказались, зараз побачили їх орли, яструби, лисиці і стрільці та почали заними ганятись і убивати. Насилу вдалось їм утікти в гущавину.
Ой, тяжко жити, кожен ворог тепер нас бачить,- сказав найстарший заєць, — у нас їх багато. Скоро вигублять увесь заячий рід.Ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж.
Як сказали, так і зробили — пішли. Вислухав їхволодар і каже:
Знав я, що ви знову прийдете до мене.
Сіру одіж я вам дав на те, щоб ваші вороги немогли вас так скоро побачити і так скоро убивати. Бачите тепер, що це було длявашого добра. Та хай буде по вашій волі. Дістанете знов сірі кожушки, але навічну пам’ятку вашої немудрої забаганки деякі з вашого роду зостануться врізнокольоровій одежі, та будуть жити біля людської хати, як свійські зайці — кролики.І з того часу мають зайці свою давню сіру шерсть.

ЛИСИЦЯ І ЖУРАВЕЛЬ.
На болоті, в очереті, на купині жив журавель. Тамже, трохи оддалік, жила лисиця. Вони щодня зустрічалися, їм не раз доводилосьвести між собою розмову про своє життя. Разів два ходили в куми до дрохви. Одногоразу лисиця попрохала журавля до себе в гості:
Приходь, куме, до мене в гості, а то ми зтобою вже давно познайомились, а досі одне в одного не були в домі.
Добре, кумасю, сьогодні зайду.
Лисиця побігла додому, наварила молочної каші зманної крупи, розмазала її по тарілці, стала дожидатись гостя. Прийшов журавель.Лисиця заходилась його угощать.
Їж, їж, куме, не стісняйся, будь як вдома.
Журавель нахилив голову до тарілки, довбавносом по тарілці, нічого не зачепив, у рот ні одної крихти не попало А лисицяне дрімала: швиденько язиком лизь, лизь і вмить, спорожнила тарілку, потім кажежуравлеві:
Не положи гніву, куме, бо потчувать нічим. Чимбагата, тим і рада.
Журавель дуже розгнівався на лисицю, за їїбезсовісні хитрощі, але нічого на це не сказав, а тільки подумав:
Погоди, я тебе угощу ще не так, будеш довго згадуватькума.
Ідучи від лисиці, журавель, в свою чергу,попросив її на обід:
Приходь же ти, кумасю, до мене завтра. Я приготуюсмачний обід.
Добре, добре, прийду, твоя гостя.
Журавель здобув кубушку з вузеньким горлом іглечик з широким горлом. В кубушку наложив рисової каші з маслом, а в глечиккинув мишку, і став дожидатись гостю. Дивиться — мчить лисиця. Він низенькопоклонився і каже:
Милості просю, кумасю, обідать. В мене обід з двохблюд.
Почали вони обідать. Журавель раз за разом встромляєголову у кубушку, на весь рот ковтає кашу, а лисиця вертиться біля кубушки,хвостом виляє, та тільки облизується. Каші дістати так і не змогла. То понюхає,то лизне край горла кубушки, то пильно подивиться в середину, а голову ніяк неможе просунути. Лисиця бачить, що журавель доїдає кашу, одійшла од кубушки іприйнялась до глечика. Побачивши в глечику мишку, сказала:
Ти, куме, доїдай, а я за друге блюдо приймусь,аби швидше.
Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула внього свою голову, саме в горлі дуже туго йшло. Просунула голову в горло,почала клацать зубами, ловити мишу. Мотала головою, доки миша попала їй в рот. Вонасхрупала мишу і почала пригадувать, як їй освободити свою голову. Журавель доївкашу і каже:
Не положи гніву, кумасю, угощать більше нічим.Чим багаті, тим і раді.
Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобувлізла в глечик з головою і ніяк не може висунути звідти голову. Побрела оджуравля з глечиком лисиця, зблудила з дороги і поплелась куди попало. Наткнуласьвона на пастухів. Пастухи похватали кийки, окружили лисицю. Вона куди не поткнеться- все на кийок наткнеться. Один хлопець невзначай ударив кийком по глечику ірозбив його. Лисиці тоді видно стало куди тікати. Шмигнула од пастухів іпомчала щодуху, аж курява встала.
З того часу дружба між журавлем і лисицеюрозсохлась. Лисиця утекла в ліс і вже більше ніколи з журавлем не зустрічалась.
ОРЕЛ І КРІТ
Весною орел надумав майструвати гніздо. Вибравстарий-престарий, густий та високий, а на кінці гілчастий. Коли орел почавмайструвати гніздо, з-під землі виліз кріт і побачив, що орел працює надгніздом. Йому жаль стало, що орел дарма прикладав своє старання, бо він знав,що дуб не сьогодні так завтра повалиться. Всі корені дуба потрощені. Крітпідняв голову і сказав:
Не мости на цьому дубі гніздо, у нього всікорені підгнили. Коли підніметься буря, він повалиться, дарма пропаде твояпраця, і ти занапастиш своїх дітей.
Орел розсердився і з серцем відповів:
Твоє діло в землі копатися, а не учити того,хто більше забув, чим ти знаєш.
Кріт каже:
Хоч ти, орел, і багато знаєш, а того знать, щоя ти не можеш знать. Не хочеш мене послухати, і не опісля будеш жалкувати.
Орел сердито крикнув на крота:
З таким сліпцем, як ти, я і розмовляти не хочу.
Кріт поліз під землю. Пройшов тиждень, пройшовдругий, вилупились орлята. Орел з орлихою були дуже раді, не могли налюбуватисьна своїх діток. Не пройшло і трьох днів, як піднялась велика буря: ліс зашумів,загудів, піднялася тріскотня. Як налетіла буря на том самий дуб, де було орлинегніздо, він бідняга скрипів, скрипів і не видержав — разом із землею вивернулойого. Впав дуб на землю, а орлятам попадавши з такої вишини на землю, розбились.Орел з орлихою поплакали, а горю своєму все ж таки не допомогли. Тоді орелзгадав про крота: „Дурний я, чого не послухав крота, не прилучилось би такогонещастя".
Недарма кажуть старики, що і з великим умомбез практики і досвіду можна в дурнях зостатись.
СОНЦЕ, МОРОЗ І ВІТЕР
Ішли Сонце, Мороз і Вітер битим шляхом усі триі зустрічають чоловіка. Глянув він на них і каже:
Доброго здоров’ям! Та й пішов собі.
Стали вони між собою сперечатись; кому з нихвін сказав „Доброго здоров'я!" Доганяють його й питаються:
Кому з нас, чоловіче, ти доброго здоров'я побажав?А він каже:
А ви хто такі будете?
Один каже:
Я — Сонце.
Другий:
Я — Мороз.
А третій:
А я, — каже, — Вітер.
Ну то я Вітрові сказав.
От Сонце й каже:
Я тебе в жнива спалю.
А Вітер:
Не бійся, я повію холодом і буду тебе холодити.
А Мороз нахваляється:
Я тебе взимку заморожу.
А як ти, Морозе, будеш морозити, то я аніповійну, — от він і не замерзне.
ЯК КВІТЕНЬ ДО БЕРЕЗНЯ В ГОСТІ ЇЗДИВ
Колись давно покликав Березень Квітня до себев гості. Квітень поїхав возом, а Березень заходився та такого наробив, що мусивКвітень додому вернутися: сніг, мороз, завірюха! — не можна возом їхати.
На другий раз знов поїхав Квітень до Березня вгості, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, снігрозтав, річки розлилися, — знов мусив вернутися Квітень.
Зійшовся квітень з травнем і скаржиться:
Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня вгості, та ніяк не доїду — ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зиматака, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; доїду саньми — теплінь такастане, що ні возом, ні саньми.
А Травень і каже:
Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьмивоза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш.
Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу,зробив так, як порадив Травень: їде саньми, а на санях воза й везе. Березеньдав тепло, і сніг розтав. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і таки даліїде. Став знову мороз і сніг — Квітень знов поскладав човен і воза на сани. Далірозтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. ТодіКвітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав доБерезня в гості так, що той і не сподівався.
Здивувався Березень та й питає:
А хто тебе навчив, як до мене дістатися?
Та, спасибі йому, Травень порадив, як їхати.
Березень і каже тоді:
Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю!
Так від цього й тепер часто в Травні березневіморози бувають, бо Березень і досі сердиться на Травня.

Додаток Б
Легенди
ЛЕГЕНДА ПРО БЕРЕЗУ
У незапам’ятні часи над сивим Дніпром живмолодий і ставний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, то ж старажінка мала його за єдину опору в житті, за єдину надію і втіху.
Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги.І пішов Доброслав із княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров’юобливалося за сином, сльози туманили старі очі.
Якось почула стара мати кінське іржання підворітьми. В надії і тривозі вийшла з хати і побачила сивого коня, на якому синпоїхав битися з ворогами. Осідланий, стояв він під ворітьми без вершника іжалісно, мовби когось оплакуючи ржав.
Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилиласяна ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місцібілокоре дерево. І тому мабуть, що хата вдовина стояла при самім березі, то йназвали те дерево березою.
Від материного доброго серця має береза багатоцілющих ліків. З лікувальною метою використовуються бруньки, листя, кора та сікберези. А що гарна, як тиха сумовита пісня, то теж не диво, бо хіба може бутина землі хтось кращий, ніж мати для сина?
ЛЕГЕНДА ПРО ПІДСНІЖНИК
Колись, дуже давно, квіти цвіли круглий рік. Снігпадав на землю, але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотівсніг, щоб і на нього люди дивились і щоб ним, як квітами, милувалися. Пішовсніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. Арута йому відповіла: „Я червона, і все навкруги буде червоним", — і недала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички і нумо її прохати,щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертавсявін і до айстри, і до І ніхто не допоміг снігові. Лише коли сніг звернувся добілого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору. І відтоді, коли сходитьсніг, з’являються підсніжники.
ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ
Одного разу в українському селі було весілля. Зібралосядуже багато вродливих дівчат. І саме в розпалі гуляння на село налетіли татари.Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата,аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними іпотрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, — з’явилися гнилі купини, а натому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущівкалини. І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущскладено безліч пісень, віршів і приказок.
НАРЦИС
В одному селі жив дуже вродливий парубок. Вінлюбив ходити на берег річки і, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одногоразу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало заздрісне, що парубокгарний.
Чаклун розсердився і сказав хлопцеві:
Віднині ти завжди дивитимешся у воду, — іперетворив його на нарцис.
У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколине підводиться. Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду.
ЯК ЛЕЛЕКИ ДІТЕЙ ВРЯТУВАЛИ
Давно це було, коли на українську землю? нападалиорди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полонжінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки істукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, непочули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялисявисоко-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганятиворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козакизавойовників і порубали. З того часу лелекам на Україні завжди раді.

Додаток В
Прислів’я і приказки
Людина і суспільство:
Добре в тій сім’ї живеться, де гуртом сієтьсяі жнеться.
Хто старших зневажає, той добра не знає.
Гостре словечко коле сердечко.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Умій сказати, умій і змовчати.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Дружби дружбою шукають.
Ввічливості всі двері відчиняються.
У кого серце вовче, той їсть кого хоче.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
На добро відповідають добром.
Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся.
Поводься з іншими так, як би ти хотів, щобповодилися із тобою.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізьгладенько.
Все купиш, лише тата й мами — ні.
Сім’я без батька — як хата без даху.
На сонці тепло, а біля матері добре.
У дитини заболить пальчик, а в мами — серце.
Мати одною рукою б’є, а другою гладить.
Бабусине слівце — плідне зеренце.
До свого роду — хоч через воду.
Здоров’я — найбільше багатство.
Хто здоровий, той багатий, а хто недужий, тойбідний.
Здоров’я за гроші не купиш.
Як нема сили, то й світ не милий.
Хвороба нікого не красить.
Поки здоров’я служить, то чоловік не тужить.
Здоров’я маємо — не дбаємо, а втративши,плачемо.
В здоровому тілі — здоровий дух.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я, докимолодий.
Де рідний край, там і рай.
Вдома і стіни гріють.
Маленька праця краща за велике безділля.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Бджола мала, а й та працює. Діло майстравеличає.
Не відкладай на завтра те, що можеш зробитисьогодні.
Тримай хату, як у віночку, а рушничок накілочку.
У чепурній оселі і життя веселе. Без охотинема роботи.
Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь.
Без труда нема плода.
Не все одразу дається, а потроху та помалу, тобуде користі чимало.
Рослини і тварини:
Рослина — землі окраса.
Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси.
Ліс не школа, а усіх учить.
Як листя жовтіє, той поле смутніє.
Травень ліси ошатно вбирає, літо в гості чекає.
Зрубав одне дерево — посади троє.
Посадив дерево — себе прославив, посадивсад-рід прославив.
Без дощу і трава не росте.
Ліс і вода — брат і сестра.
Ліс — природне багатство.
Ліс — природне багатство.
Без верби й калини нема України.
Де верба, там і вода.
Рання квітка сніг ламає.
Де дуби, там і гриби.
Дороге дерево не тільки плодами.
Не з кожного цвіточка ягідочка.
Де один грибок, там цілий вінок.
Верба, що лугова трава: її викосили, а вонатому рада.
Лиса вбили — курям радість.
У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.
Здорове дерево дятел не довбає.
Зозуля житнім колосом удавилася.
Реве ведмідь не тому, що бджоли йому меду недали.
Природні явища:
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
У лютому у дня більше світла, у ночі менше холоду.
Березень з водою, квітень з травою, травень зквітами.
На стрітення повертається птиця до гнізда,хлібороб — до плуга.
У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.
В серпні літо до осені біжить підскоком.
Осінь іде і дощ за собою веде.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє,крутить, припікає і поливає.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Земля — найбагатша, вода — найсильніша.
Всі ріки до моря ведуть.
Вода, що витекла, назад не повернеться.
Великі річки з малих джерел витікають.
Буря і дуба звалить.
Зимою деньок, як комарів носок.
Лютневий сніг весною пахне.
В лютому сонце іде на літо, а зима — на мороз.
Весна відмикає джерела і річки.
Травень ліси одягає, літо в гості чекає.
Осінь на строкатому коні їздить.
В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печіпідбирайся.
Плаче жовтень холодними сльозами.
Листопад білими кіньми їде.
Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню іводи ще більша біда.
Повітря дорожче від золота.
Вітер на дворі — радість і горе.
Море — рибальське поле.
Екологічні взаємозв’язки в природі:
Багато снігу — багато хліба.
Зима без снігу — не буває.
Дощ у посуху — золотий дощ.
Без дощу і трава не росте.
Весняний дощ зайвим не буває.
Колос не спіє, коли сонце не гріє.
Люди раді літу, бджоли раді цвіту.
Буде дощик — будуть і грибочки.
Не довіряй, козу вовкові, а капусту
Де звіру живеться, там він і ведеться.
Як багато птиць, то не буде гусениці.
Де багато пташок, там мало мурашок.
Малий хробак великого дуба підточить.
Вночі панують сови та сичі.
Не потрібна солов’ю золота клітка, кращаявітка.
Великий сніг врожай зберіг.
Великі ліси — глибокі сніги.
Сніг — ковдра для пшениці.
Раннє сонечко — ранні пташки.
Літо запасає, а зима забирає.
Літо дає коріння, а зима насіння.
Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг невиоре.
Кущі та дерева — берегів обереги.
На будь-яку квітку бджілка сідає, бо квітка,її радо вітає.
Кожна травинка має свою росинку.
Ліпше сире жито жати, як має ним вітер тріпати.
Де волошки, там хліба трошки.
Весняний дощ ростить, осінній — губить.
Природа і праця людей:
Аби сіяв вчасно, то і вродить рясно.
Тому горе, хто мілко оре.
Глибше орати — більше хліба мати.
Посій упору — будеш мати зерна гору, сій вчасно- вродить рясно.
Сніг землеробу дорожчий за срібло,
Дощ упору — золото.
Весняний день рік годує.
Хто весною ледачий, той цілий рік плаче.
Дощ у травні — буде хліб славний.
Травень створює хліба, а червень — сіно,
Що влітку вродилося, то взимку згодилося.
Кому влітку холод, тому взимку голод.
Що влітку збереш, те взимку на столі знайдеш.
Червень тому зелениться, хто працювати неліниться.
Липень — маківка літа, втоми не знає, все прибирає.
Весна багата квітками, а осінь — снопами.
Квітень славиться квітами, а осінь — плодами.
Людина живить землю, а земля — людину.
Землі кланяйся низько — до хліба будеш близько.
З глибокої борозни високий хліб росте.
Як рік поле дармує, то на другий за тривродить.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Казав овес: „Сій мене в болото — буду якзолото".
Казав ячмінь: „Сій мене в грязь — то будешкнязь".
Каже гречка: „А мене хоч в золу, аби в пору".
Кукурудзу посієш до дощу — матимеш сало доборщу.
Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
В серпні у хлібороба три турботи: і косити, іорати, і сіяти.
Де сніг буде — хліба прибуде, де водарозіллється сіна набереться.
Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадутьхліба на три годи.
Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.
Хто спить весною, той плаче зимою.
У червні на полі густо, а у дворі пусто.
Вода — мати полів, а без матері не проживеш.
Сонце — батько, а вода — мати врожаю.
Охорона природи:
Зрубали дерева — прощайте птахи.
Діброви та ліси — нема в краї більшої краси.
Багато лісу — не губи, мало лісу — бережи, немаєлісу — посади.
Рослини — землі окраса.
Ліс і вода — брат і сестра.
Бережеш дерево — бережеш життя.
Де знищується природа, там закінчується життя.
Якщо хочеш щось побачити в лісі — станьневидимим.
Хочеш у лісі щось побачити — навчись по лісіходити
Не привик ліс до наших коліс.
Одна людина в лісі залишає слід, десять — стежку,сто — ...

Додаток Г
Народні прикмети передбачення погоди
Падає лапатий сніг — на потепління.
Собака качається по землі — на сніг.
Якщо після морозів небо вкривається хмарами — будеснігопад.
Шибки у вікнах пітніють — буде потепління.
Якщо свійські гуси або качки стають на однуногу, а голову ховають під крило — буде холодно.
Якщо галки та ворони сідають на верхівкахгілок — на ясну погоду. А сідають на нижні гілки (в крону) — на вітер.
Якщо дерева вкриті інеєм — на потепління.
Закружляли в повітрі лапаті сніжинки — будевідлига.
Якщо вранці з’являються темні хмари — чекайдощу завтра або вдень.
Якщо Сонце сідає в хмари — погода погіршиться.
Якщо вранці трава вкрита рясно росою — дощу несподівайся.
Якщо роси мало або зовсім відсутня — вденьчекай дощу.
Ввечері тепліше, ніж вранці — чекай негоди.
Дим стелиться по землі — на негоду.
Зима без снігу — літо без хліба.
Горобці ховаються під стріху — на мороз.
Сніг налипає на дерева — чекай тепла.
Пізній листопад — на сувору і довгу зиму.
Тихо і задушливо влітку — на грозу.
Дим піднімається вгору стовпом — на яснупогоду.
З берези тече багато соку — на дощове літо.
Кульбаба рясно вкрили всю долину — на яснудогідливу днину.
Якщо ліс без дощу шумить — чекай дощу.
Перисті хмари — на вітер.
Купчасті хмари — на дощ.
Будяк коле боляче — сонячна погодаутримається, а якщо коле слабо — ждіть дощу.
Рипить під ногами сніг, далеко чути голоси — намороз.
Якщо горобці пурхають під стріху чи дах ізпір’їною або соломою у дзьобі — незабаром ударять морози.
Осінній туман — на дощ.
Вранці не вийшли квіти із води латаття білого- після обіду буде дощ.
Перед дощем закриваються квітки кульбаби.
Кілька днів на небі білі хмари — напохолодання, темні — на дощ.
Павутиння стелиться по рослинах — до тепла.
День починається туманом — потепліє.
У саду чи лузі дуже запахли квіти — без дощуне обійдеться.
Якщо закриваються квіти кульбаби — буде дощ.
Сильний вітер під час дощу — до хорошої погоди.
Горобці купаються в поросі — буде дощ.
Комарі та мошкара в’ються стовпчиком — будегарна погода.
Коники сюркочуть дотемна — на спеку.
Рання роса — на гарну погоду.
Жаби гучно квакають — бути дощу.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйнийти пишний.
Січень без снігу — осінь без хліба.
Як у січні тріщать морози, влітку від хлібатріщатимуть вози.
Тоді просо засівається, як глухий дуброзвивається.
Березень спочатку хмарний, всередині болотний- сніп буде намолотний.
Як марець ясний, то май щасний.
Коли в березні орють, а квітень студений,травень буде красний, теплий і зелений.
Як у травні дощ надворі, то восени будутьповні комори.
Птахи з-за моря вертають — плуги з полемрозмовляють.
Мокрий квітень, сухий май — для картоплі будерай.
Як сухий і теплий май — скупий буде урожай.
Опеньки з’явились — літо скінчилось.

Додаток Д
ЗагадкиДихають, ростуть, а ходити не можуть. (Рослини) Зелена, а не луг, біла, а не сніг, Кучерява, та без волосся. (Береза)
Весною веселить, літом холодить,
Восени годує, зимою гріє. (Дерево)
Серед літа — метелиця:
Пух летить і стелиться. (Тополя)
Для пилки й рубки,
Для чобіт і шубки,
У кошик свинарці,
На стіл — для заварки. (Дуб)
Весною росте, літом цвіте,
Восени осипається,
Зимою відсипається;
А квітки — на медок,
Лікує від грипу, кашлю і хрипу. (Липа) Зимою і літом — одним цвітом. (Ялина, сосна)
Червоний колір має, а винний смак,
Кам’яне серце, а чому це так (Вишня). Весною біле, літом зелене, Восени жовте, зимою добре. (Груша).
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Вдивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина)
Низький та колючий,
Солодкий, та не пекучий,
Ягоду зірвеш — руку обдереш. (Терен)
Стоїть зелений кущик,
Зачепиш — вкусить. (Шипшина).
Зелененькі їжачки Почіплялись на гілки.
Хто зірветься з деревини, Той колючу шубку скине. (Каштан)
Гілки рогаті,
плоди крилаті. (Клен)
Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить. (Кропива).
Білі кульки на стеблах красуються в полі,
Повіє легенький вітерець — стебла стають голі. (Кульбаба).
Стоїть пані у лісочку,
Має червону сорочку,
Хто не йде, той поклониться. (Суниця лісова).
На сонечко я схожий,
І сонце я люблю,
До сонця повертаю
Я голову свою. (Соняшник)
І печуть мене, і варять мене.
І їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля)
Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля)
Без рук, без ніг,
А пнеться на батіг (Квасоля)
В земляній сиджу коморі,
А коса моя надворі. (Морква) Білі горошини на зеленій стеблині. (Конвалія)
Що за голова,
Що лиш зуби і борода. (Часник)
Я найперша зацвітаю синім квітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку. (Пролісок)
Цвіте синьо, лист зелений,
Квітник прикрашає,
Хоч мороз усе побив -
Його не займає. (Барвінок)
Що два тижні зелениться, А два тижні колоситься, За два тижні одцвітає,
А два тижні наливає І два тижні підсихає? (Жито)
М’який, а не пух, Зелений, а не трава, Знайдеш його в лісі
І на солом’яній стрісі. (Мох)
Швидко скрізь цей птах літає, Безліч мошок поїдає.
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)
Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться.
Дзьоб крючком, великі очі, І не спиться їй щоночі. (Сова)
Вірно людям я служу, Їм дерева стережу.
Дзьоб міцний я маю, Шкідників ним здобуваю. (Дятел)
Які ноги заввишки, Такий ніс завдовжки.
Хату на хаті має, Жабам рахунок знає. (Лелека) Чорномазий, довгодзьобий, Він за плугом важно ходить, Черв'яків, жуків знаходить — Сторож вірний, друг полів, Перший вісник теплих днів. (Грак)
Дивний ключ у небі лине, Не залізний, а пташиний.
Цим ключем в осінній млі Відлітають… (Журавлі) Мале і проворне, Хрущів і мишей поїдає, А для своєї оборони Безліч голок має. (їжак)
Одяг багатий, сам сліпуватий, Живе без віконця, не бачить сонця.
(Кріт)
Цей дивак знадвору.
Носить здобич у «комору» Не на спині у мішку,
А сховавши за щоку? (Хом’як)
Літом любить полювати, А зимою — в лігві спати.
Як зачує він весну, Прокидається від сну. (Ведмідь)
Хто на гілці шишки гриз І кидав огризки вниз,
По соснах, ялинах стрибає,
У дуплах горішки ховає
І сушить на зиму гриби? (Білка)
Я — прудка, луската, Нірка — моя хата,
А коли хтось нападає -
Йому хвіст свій залишаю. (Ящірка)
Голос тоненький, ніс довгенький.
Хто його уб’є, то свою кров проллє.
(Комар)
Біла латка, чорна латка по дереву скаче. (Сорока)
Не птах, а з крилами,
Не бджола, а літає над квітами,
Нектар збирає, а не запасає,
Жити квітам допомагає. (Метелик)
Не звір, не птиця, всього боїться.
Половить мух — і в воду плюх! (Жаба) Узимку спить, літом бринить, Понад квітами літає, Солодку росу збирає. (Бджола)
Що таке: живе і ллється,
Часом і на камінь пнеться,
Як немає — все всихає,
Звір і птиця помирає. (Вода)
Із-під гірки, з-під крутої Прокрадається порою.
Та й до моря утіка
Через лози по ярках. (Джерело)
Ледь колишуть вітерці Стрічку на просторі:
Кінець вузький — у джерельці,
А широкий — в морі. (Річка)
Серед села корито водою налито,
Біля нього вербичка пухнаста,
І калина гілляста. І малеча, і дорослі Часто йдуть до нього в гості. (Ставок)
Поміж трави на пісок
Впав блакитний поясок,
Хоч лежить, а не підняти,
Хоч біжить, а не спіймати. (Струмок)
Таке велике,
Що займає увесь світ,
Таке маленьке,
Що в щілину зайде. (Повітря) Одне багаття Увесь світ зігріває. (Сонце) Що без леза і без зуба Розтина міцного дуба? (Блискавка)
Насувалася — гриміла, Стріли до землі летіли.
Нам здавалось — йде з бідою,
А вона ішла з водою.
Підійшла і пролилася,
Земля вдосталь напилася. (Хмара) Наказало сонце: стій, Семибарвний міст крутий! Сонячне світло хмарка закрила — І сліду від мосту не залишилось. (Райдуга) Лід на річках, тиша в лісах, Віхола гуляє, снігом поле вкриває. Хто скаже, хто знає, Коли це буває? (Зимою)
Коли падаю я з неба,
Люди кажуть: «Так і треба».
Восени тоді, вважай,
Буде добрий урожай!" (Сніг)
У нас взимку білим цвітом
Сад розцвів, неначе літом. (Іній)
Рибам взимку тепло жить -
Дах як скло товсте лежить. (Лід)
Ніжна зірка сніжнобіла
На рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди -
Стала краплею води. (Сніжинка)
Зійшли сніги, шумить вода.
Земля все квіти викида, Буяє травка молода.
Все оживає. Коли це буває? (Весною)
Жовте листячко летить, Під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає, Коли, діти, це буває? (Восени)
Сонце пече, липа цвіте,
Жито колоситься, пшениця золотиться,
Хто скаже, хто знає, коли це буває? (Літом) Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці)
Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, А на кожній гілці по чотири гнізда, -
А в кожному гнізді по семеро пташенят. (Рік, місяці, тижні, дні) Хто за рік чотири рази переодягається? (Земля)
Стоїть вулик придорожній,
Влітку він завжди порожній. (Школа)
Красивий, щедрий рідний край,
І мова наша — солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься… (Україна)
Дуже я потрібна всім:
і дорослим і малим.
Всіх я розуму учу,
а сама завжди мовчу. (Книжка) Два ряди сорочок, а між ними фартушок. (Зуби і язик)
Брат з братом через дорогу живуть,
а один одного не бачать. (Очі)
Є у двох матерів по п’ятеро синів,
разом народилися, на весь вік здружилися. (Руки і пальці) Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає, на морозі замерзає, бо одежини не має. (Ніс) Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають. (Очі, ноги, руки)
Посягнеш — досягнеш,
Оглянешся — не видно. (Вухо) У лісі народився, у лісі виріс, в дім зайшов — всіх навколо себе зібрав. (Стіл)
Людей годую, сама голодна,
часом гаряча, часом холодна. (Ложка) Біля тулуба вуха, а голови немає. (Каструля) Маю рот і одне вушко, хто така, вгадай? (Чашка) Носом пар я випускаю, всіх запрошую до чаю. (Чайник) Хто всім нам хліб ділить? (Ніж) Є у хаті рахівник, дні рахує цілий рік. В нього кожен день-деньочок має цифру і листочок. А як вечір надійде, той листочок упаде. (Календар)
Тік-так, а з місця ніяк. (Годинник)
Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син. (Донька)

Додаток Е
Народні ігри
Мак (гра-хоровод)
За допомогою лічилки діти вибирають з-поміжсебе Мака. Потім, взявшись за руки, роблять коло. В середину кола сідає Мак таімітує рухами співаний текст. Діти співають:
Ой на горі льон, при долині мак.
Мак, маки, маківочки, мої любі паняночки!
Станьте ви так, як на горі мак.
Проспівавши раз, запитують у Маку:
Козачок, козачок, чи виорав на мачок?
Мак відповідає:
Виорав!
Козачок, козачок, чи посіяв мачок?
Посіяв!
Козачок, козачок, чи посходив мачок?
Посходив!
Козачок, козачок, чи нора полоть мачок?
Пора!
Козачок, козачок, чи цвіте вже мачок?
Цвіте!
Козачок, козачок, чи поспів мачок?
Поспів!
Козачок, козачок, чи пора трусить мачок?
Пора!
Після цього діти по-двоє повертаються обличчямодин до одного, піднімають руки і б’ють один одного правою долонькою об праву,а потім лівою долонькою об ліву і т.д. Одночасно діти слідкують за Маком, якийнамагається тихенько вислизнути з кола. Хто його наздожене і зловить, той стаєМак, і гра продовжується.
Маківниці (гра-хоровод)
Діти утворюють коло (якщо дітей багато, тоутворюють два кола, які під час гри рухаються в різні сторони), два-три гравцістають в середині кола і виконують ті ж рухи, що і всі діти, тобто імітують: посівмаку „висівають” з пучки в рядочок, „полють" сапкою, „в’яжуть" (перев’язуютьодин одної пояском чи стрічкою), „тереблять” (кулачком однієї руки постукуютьпо долоньці другої, потім навпаки). Діти беруться за руки і перші два рядочкикожного куплету співають, рухаючись по колу, а два останні рядки повторюютьдвічі і супроводжують відповідними рухами, стоячи на місці.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак,
Любі наші маківниці,
Сіяти би так, так.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак,
Любі наші маківниці,
Полоти би так, так.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак,
Любі наші маківниці,
А жати би так, так.
По горі льон, льон,
По долині мак, мак,
Любі наші маківниці,
Теребити б так, так.
По останніх словах ведучий вигукує: „Ой,розсипався! ” Діти, що були в середині великого кола, тікають і біжать до ведучого,а інші їх доганяють. Кого впіймають — забирають у своє коло, і гра продовжується.Виграє той, хто залишився в середині великого кола сам.
Примітка:
1. Ловити гравців можна лише за межамивеликого кола.
2. Гравця, що підбіг до ведучого і торкнувсяйого рукою, вже не ловлять.
Льон
Діти стають поруч один одного, а коли їхбагато (десять і більше), то стають у два ряди обличчям один до одного наВідстані 2-3 метри. Запитання до матері співають, стоячи рівно, а, співаючиприспів, рухами показують, як виконувати те, про що йдеться в тексті. Якщо дітистоять у два ряди, то вони поводять себе так, ніби показують один одному, яксаме треба виконувати дану роботу.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон брати?
Приспів: От так, от і так!
От і ось як, от і так!
При долині, при лужку,
При крутому бережку
Льон, мати, льон!
Льон, мати, льон!
Діти насипають насіння льону у фартушки.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон сіяти?
Приспів.

Набирають у жменьку насіння з фартушка і „сіють",описуючи рукою перед собою півколо, повільно роблять два кроки вперед і назад.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон вибирати?
Приспів,
Нахиляються вперед, „виривають” з коренем льоні кладуть поруч.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон молотити?
Приспів.
Присідають і „палицею” б’ють по купці льону.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон мочити?
Приспів.
Беруть у руки льон і „опускають у воду".
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон витягати?
Приспів.
Витягають льон „з води".
Скажи ж мені, моя маги,
Як той льон посушити?
Приспів.
Схиляються вперед і стелять — розрівнюють льон„на березі”.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон потерти?
Приспів.
Імітують процес руйнування твердої частинисоломи і льону на терниці.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон брати?
Приспів.
Імітують рухи ноги і рук при роботі з прялкою,кужелем і веретеном.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон поткати?
Приспів.
Імітують роботу на домашньому ткацькомуверстаті.
Скажи ж мені, моя мати,
Як той льон поносити?
Діти струнко випрямляються. Дівчатка стають навшпиньки,руками беруться за спіднички; хлопчики беруть руки в боки — всі, співаючиприспів, довільно повертаються то вліво, то вправо, демонструють нове гарневбрання.
Грушка
Гра супроводжується хороводом. Одна дівчинкавстає в центрі кола і відтворює рухи, про які йдеться в пісні:
Ой вийду я за вороточка, -
Свою грушку посаджу, посаджу.
Ой вийду я за вороточка, -
Свою грушку піділлю, піділлю.
Ой вийду я за вороточка, -
Моя грушка вже росте, вже росте.
Ой вийду я за вороточка, -
Моя грушка вже цвіте, вже цвіте.
Ой вийду я за вороточка, -
Моя грушка відцвіла, відцвіла.
Ой вийду я за вороточка, -
Моя грушка вже паліє, паліє.
Ой вийду я за вороточка, -
Свою грушку потрясу, потрясу.

Додаток Ж
У різні пори року приваблива земля (творчийпроект)
Під час цього проекту кожен учень мав змогувиявити свої здібності. Клас було поділено на чотири групи: „Зима", „Весна",„Осінь", „Літо". Кожна група виготовляла свою емблему і оспівуваласвою пору року. Підсумок дав змогу переконатися, що кожна пора року має власну,неповторну красу, Це діти підтвердили таночком, у якому закружляли всі порироку.
Хід свята
Вчитель. Першасестра — від квітів рябіє,
Друга сестра — палить, як вогнище,
Третя сестра від дощів мокра,
А четверта сестра сувора — жах! (Пори року: весна,літо, осінь, зима).
Сьогодні ми помандруємо в гості до прекраснихсестер. Кожна з них приваблює своєю красою. Хто ж буде першою?
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає.
Коли, діти, це буває? (Восени)
Діти. Доброго дня,сестрице!
Осінь. Доброгодня, я — Осінь.
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
У мене є дуже гарні помічники. Познайомтеся зними.
Вересень. ЗвозитьВересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
Жовтень. Тихо осіньходить гаєм,
Ліс довкола аж горить,
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
Листопад. Листя злип і беріз осипається.
Стали трави, стежки золотистими,
А тоненькі гілки — та й безлистими.
Осінь. Люди завждимене прославляли. І багато цікавого помічали.
Народні прикмети. Грім у вересні — на теплупогоду. Сухий вересень — на пізню зиму. Ранній листопад — на холодну зиму.
Вчитель. Багатоцікавого ми дізналися про Осінь. Але мандрівочка продовжується і ми завітаємодо другої сестрички. Хто ж вона?
Стало біло навкруги -
Я розтрушую сніги,
Наганяю холоди,
Води сковую в льоди.
В дружбі з дітьми я всіма
Здогадались? Я,. (Зима)
Вчитель. Цікаво,чи справді наша сестричка така сувора? Познайомимося з нею!
Діти. Доброго дня,сестрице!
Зима. Доброго дня,я — Зима.
Зима! Зима! Усякий знає,
вона холодною буває.
Летять, кружляють, як пушинки,
Легкі білесенькі сніжинки.
От випав сніг. Яка обнова!
Зима тоді така чудова!
А ось мої помічники. Познайомтеся з ними.
Грудень. Змерзлимгруддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
Це вже Грудень! — кажуть люди
І вдягають кожухи.
Січень. Ліс підінеєм дріма,
По землі іде зима.
Входить пишна і велична
В крижану господу січня.
Лютий. Хоче Лютий,щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Зима. В народібагато цікавого про мене кажуть.
Народні прикмети. Землею дим стелиться — виглядайметелицю. Уночі іній на дерева ліг — не випаде вдень сніг.
Вчитель. Гарна,білосніжна сестричка-Зима! Але мандрувати нам далі пора, а до кого відгадайте:
Все у зелені довкола:
Пасовища, ліс і поле.
І в сороки новина -
Облітала всіх вона,
Сповіщаючи:… (Весна)
Діти. Дорого дня,сестрице!
Весна. Доброго дня!Я — Весна!
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
У мене є чарівні помічники, які разом зі мноюприкрашають землю. Познайомтеся з ними.
Березень. ТрудивсяЛютий до світанку
І заморозив геть струмок.
А Березень підкрався вранці
І схрумав нишком весь льодок.
Квітень. Недарма цемісяць — Квітень,
Вся уквітчана земля.
Вкрились першим первоцвітом
Луки, гори і поля.
Травень. У зеленихтравах,
У вінку барвистім
Красень місяць Травень
Завітав у місто.
Весна. Багатоцікавого люди за мною помічали.
Народні прикмети. Було багато пролісків — гарновродить картопля.
Квіти пахнуть здалека — на вітер.
Вчитель. Привабливанаша красуня Весна. Та у нас є ще сестричка одна. Хто ж вона?
Маки вогняно цвітуть.
Вишні дозрівають.
Соковиті полуниці
В кошики збирають.
Дітвора весела й дружна
В таборах відпочиває,
Коли це буває?.. (Влітку)
Діти. Доброго дня,сестрице!
Літо. Доброго дня!Я — Літо!
Ходять в парі Сонце з Літом,
Обсипають землю цвітом.
Ягідками та плодами.
Різною пашницею -
Житом і пшеницею.
Я хочу вас познайомити зі своїми помічниками.
Червень. Ходив полісі червень,
Суниці розгубив.
Бо, кажуть, як малята,
Суниці він любив.
Липень. У саду відплодороду
Гнуться віти.
По городу ходить липень працьовитий.
Серпень. Нагострившисерпи,
Вийшов серпень у степи, -
Урожай збирати,
Літо прославляти.
Літо. Спостережливі,працьовиті люди часто помічали багато цікавого. Народні прикмети. Червень — рум’янецьроку. Як сіно косять, то дощів не просять. Липень — вершина літа.
Вчитель. А заразбатечко рік приготував для кожної сестри завдання. А їхні помічники їм допоможуть.Кожна Із сестер повинна скласти так слова, щоб відшукати своє ім’я. В Е С Е Л К А В І Т Е Р Р О С А Т У М А Н К У Л Ь Б А Б А В Л І Т К У Р І Ч К А В І Т Е Р С О Н Ц Е М О Р О З Л И Ж І М Е Т Е Л И Ц Я Б У Р У Л Ь К А О Г І Р К И Ч А С Н И К П О М І Д О Р К А В У Н Я Б Л У Н Ь К А
 
Вчитель. Пори рокуподружились,
У таночку закружились.
(Діти виконують танок)
У різні пори року приваблива земля.
Усі це відчувають, коли спостерігають,
Земля прекрасна восени,
Узимку, навесні і влітку.
Про це слід пам’ятати
І вам, маленькі дітки.
Примножувать її красу,
Як ранішню туман росу
Примножує довкола.