Методика ознайомлення молодших школярів з правами та обов'язками громадянина України на уроках "Я і Україна. Громадянська освіта"

Зміст
Вступ
1.  Поняття про права людини
1.1    Еволюція уявлень
1.2    Категорії
1.3    Україна й права людини
1.4    Права дитини
2.  Методика ознайомлення молодшихшколярів з правами та обов’язками громадян України
2.1    Аналіз нормативних документів,та матеріалів підручника
2.2    Апробовані педагогічноюпрактикою заняття
Висновок
Додатки

Вступ
Важливим напрямом громадянського виховання є вихованняправове. Цей предмет продовжує суспільствознавчу складову початкової освіти іспрямовується на соціалізацію особистості молодшого школяра, його громадянськезростання. Значне місце посідає формування понять про права та обов’язки людинита дитини, що дає можливість усвідомити значення та розуміння своїх прав.Розвивальний аспект цього предмета полягає у формуванні досвіду творчоїдіяльності учнів, розвитку загально-навчальних умінь, оволодінні узагальненимиспособами дій, моделюванні культурних і статево рольових стандартів поведінки врізних ситуаціях, розвиткові активного пізнавального ставлення до природного тасоціального оточення, пізнанні школярами своїх можливостей. Найважливішим виховнимспрямуванням змісту цієї курсової роботи є формуванням в учнів найбільшзначущих для українського народу цінностей: патріотизм, соціальнусправедливість, первинність духовного щодо матеріального, природолюбство,взаємоповага; виховання в дитини свого власного власного «Я»; виховання соціально активноїособистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе,інших людей і т. д.
/>Прививченні прав та обов’язків громадянина вчителю потрібно якнайкраще донести досвідомості учнів знання своїх прав та обов’язків, переконати їх у тому, що кожна людинаі дитина, втому числі, мають права та обов’язки, які потрібно дотримуватися унашому суспільстві. Для вивчення цієї теми вчителю необхідно обрати такі методироботи на уроці, щоб учні брали активну участь, прагнули до пізнання нового,зацікавити їх, адже саме ця тема є корисною для формування особистості, дляпізнання самої себе як громадянина України, дізнатися про свою роль всуспільстві, використати такі методи, щоб учні могли розмірковувати про своїправа та обов’язки, змогли самостійно зрозуміти суть того чи іншого права чиобов’язку, детально пояснити дітям, що вони повинні бути відповідальними за всісвої і дотримуватися всіх прав громадянина України.
Завданням курсової роботи є:
1.        Ознайомитидітей з правами людини .
2.        Познайомитидітей з категоріям прав людини та дитини.
3.        Розкритиособливості методики ознайомлення учнів початкових класів з правами таобов’язками дитини.

1.        Поняттяпро права людини
1.1 Еволюція уявлень
На нашій Землі людство існує мільйони років. Однак навряд чихто може собі уявити, щоб члени першої спільноти людей – стада, – сидячи нагалявині після полювання, розмірковували про права та обов’язки. Минав час, ілюди починали розуміти, що не можна захищати свої права або примусити когосьвиконувати обов’язки тільки з допомогою сили.
З самого початку людина почала будувати свою поведінку тавідносини з іншими людьми, дотримуватись елементарних прав та обов’язків уплемені – спільноті людей, об’єднаних кровною спорідненістю. Правило «Кров закров, життя за життя» з часом поступилося усвідомленню того, що «Життя –природне та невід’ємне право кожної людини».
Розвивалося людина, суспільство, у якому вона жила,змінювалися уявлення про власні права та обов’язки. Права формувались якрезультат пошуку взаємовідносин між окремими людьми, між індивідом іспільнотою. У правах людини відбивалися моральні, естетичні, релігійні,культурні та інші правила-норми. З появою майнової нерівності у суспільстві, апотім і з виникненням держави проблема безправ’я одних та всемогутності і іншихнабувала гостроти.
Ідея прав людини виникла у V – IV ст. до н.е. у стародавніх Афінах і Римі. Громадянин свого полісу – держави – мав передсвоєю державою певні обов’язки, але наділявся й деякими правами. Щоправда,права мали не всі. Наприклад, рабів у Стародавньому Римі називали «інструментумвокалум», що дослівно означає – інструмент, що розмовляє. Безправними булижінки, діти.
Не мала прав більшість людей не тільки в періодрабовласницьких держав, а й в епоху феодального середньовіччя. Однак уже в цейчас англійська аристократія (барони, лицарі) робить крок щодо обмеженнявсевладдя короля. Так у 1215 р. була прийнята Велика хартія вольностей, яказакріпила положення про те, що вільну людину можна покарати лише за вирокомсуду.
Закон, прийнятий у період формування буржуазного устрою вАнглії у 1679 р., закріпив гарантії недоторканності особистості та інші важливіположення з прав людини. Білль про права 1689 р. закріпив свободу виробів допарламенту та право на подання петиції народу королю.
Подальший розвиток ідеалів свободи і прав людини бачимо уСША. Учення про природні права людини розвинуті Т. Пейном і Т. Джефферсеном,були закріплені у Декларації прав Вірджинії 1776 р., надалі розвинуті уДекларації незалежності США 1776 р.
Ідея природних та невід’ємних прав людини, розвинуті вченимиепохи просвітництва Ж. –Ж. Руссо, Т. Гоббсом, М. Л. Монтеск’є, стали могутнімфактором Французької революції, яка створила Декларацію прав людини ігромадянина 1789 р.
1.2     Категорії
Уявлення людини про свої права зплином часу змінюються. Права людини визначають її становище у суспільстві тадержаві, а також її можливості щодо реалізації власних інтересів і потреб урізних галузях життя.
Наше життя надзвичайно багатоманітне.Досить часто ми навіть не замислюємося над структурою суспільства, у якомуживемо; не думаємо, у яких сферах проходить наше життя. А тим часом кожний знас має безліч прав і обов'язків (про них мова піде пізніше). Права людиниоб'єднують у групи за сферами її життєдіяльності: особисті (громадянські),політичні, соціальні, економічні та культурні.
Особисті (громадянські) права людини з'явилисянайраніше. Рівноправність усіх людей за повної відсутності привілеїв одних зарахунок інших (відсутність дискримінації) права, котрі людство сформулювалотак: «Усі люди різні — усі люди рівні». Кожна людина дуже вразлива як фізично,так і духовно. Втручання в її життя порушує комплекс прав, які часто називають «правом на цілісність». До нихналежать: право на життя; заборона рабства та катувань; свобода місцяпроживання та пересування; захист честі, гідності та власності; свободасімейного життя; свобода думки, совісті, віросповідання. Є також комплекс прав,які умовно визначають як «право на незалежний судовий процес». Без них не булоб у державі правосуддя, тобто суду, який захищає права людини, суспільства тадержави.
 До політичних прав належать: свобода зборів іасоціацій; право брати участь у роботі уряду, право обирати та бути обраним, атакож ще ціла низка прав. Успішна реалізація цих прав залежить від того,наскільки активно народ бере участь в управлінні своєю державою.
Соціальні та економічні права часто розглядають разом, тому щоїх перелік та реалізація залежать від рівня розвитку суспільства та економікикраїни. До цих прав насамперед належать: право на достатній рівень життя; правона відпочинок і дозвілля; право на охорону здоров'я. Реалізація цих правнеможлива без комплексу трудовихправ: права на працю,рівноцінну плату за рівноцінну працю, заборони примусової праці.
Культурні права нерозривно пов'язані з іншимикатегоріями прав людини. До культурних прав належать: право на освіту; право научасть у культурному житті; право користуватися досягненнями науково-технічногопрогресу, свобода творчості, наукових досліджень та захист авторського права. Якбачимо, категорії прав людини охоплюють усі сфери її життя. Усі п'ять категорійправ людини часто називають «каталогом прав людини».
1.3     Україна й правалюдини
Еволюція уявлень про права людини натериторії кожної країни в минулому відбувалася у руслі уявлень про права людиниу цивілізованих державах. Якщо говорити про права людини у недалекомурадянському минулому, то цей період був складним і суперечливим. З одного боку,у конституціях Радянської України 1919,1929, 1937 та1978 років закріплений широкий перелік правлюдини, а з другого –багато з прав лишепроголошувались(декларувались), а не гарантувались (забезпечувались). В умовах радянськоївлади інакше і бути не могло, тому що людина, її честь, гідність, права ісвободи були вторинними щодо інтересів тоталітарної держави. Права й свободинадавались людині державою, тобто ніби дарувались. За цих умов не було й мовипро природний та невід'ємний характер прав людини, котрими наділена кожналюдина лише тому, що вона —людина.
У другій половині 80-х рр. уже минулогостоліття в СРСР розпочалися процеси демократизації усіх сфер суспільного життя.16 липня 1990 р.була прийнята Декларація про державний суверенітет України. 24 серпня1992 р. був прийнятий Акт проголошеннянезалежності України. Україна стала суверенною, незалежною, демократичною,правовою державою. 28червня 1996 р.Верховна Рада України прийняла Основний Закон країни — Конституцію.Це було здійснено парламентом нашої країни від імені українського народу — громадянусіх національностей.
Наша країна велика. Вона простягаєтьсявід Чернігівського полісся до Кримського узбережжя з півночі на південь та відКарпат до просторів Луганщини та Донбасу. Народ України -великаі дружна родина. Єдиний законодавчий орган нашої держави — ВерховнаРада.
Реалізація важливих державних ісуспільних завдань передбачає виконання обов'язківкожним членом суспільства. Ми вже розглядали еволюцію уявлень про права людиниі категорії прав людини. Однак є права, які ми називаємо фундаментальними, абоосновними. Основними правами називаються ті права, що закріплені в ОсновномуЗаконі України — Конституції. Правам, свободам таобов'язкам людини і громадянина в Україні присвячений один з найважливішихрозділів Конституції України.
Людина, яка живе у суспільстві йдержаві, займає певне становище як особистість і громадянин. її становище(статус) визначається правами та обов'язками. Конституційне становище людини ігромадянина визначається сукупністю її конституційних прав та обов'язків.Конституційні права розподіляються на права людини і права громадянина. Обсяг,перелік та механізм забезпечення (гарантій) багато в чому залежать від держави.Водночас права і свободи громадянина залежать від норм (правил) поведінки,закріплених державою та усім народом через представницький орган влади, яким унашій країні є Верховна Рада.
 Серед прав громадянина України особливоважливе місце займає право на громадянство. Наша Конституція закріплює єдине громадянство,що робить взаємозв'язок держави і громадянина більш міцним, а відносини міжними — більш природними. Відносини між людиною та громадянином ґрунтуються напевних правилах, які ще називають конституційними принципами. Провідне місцесеред них займає положення про те, що людина — найвища соціальна цінність, аправа і свободи людини та їх гарантії (забезпечення) визначають зміст іспрямованість діяльності держави. Конституція України закріплює такожрівноправність громадян і ще цілу низку основоположних принципів, якістосуються не лише прав, а й обов'язків людини і громадянина.
Обов'язки людини можна визначити яквимоги, які висуває до неї суспільство для того, щоб не порушувались праваінших людей і нормально розвивалося саме суспільство. Громадяни нашої країни нетільки мають рівні права, вони рівні перед законом, а це вже накладає на нихпевні обов'язки перед державою. Вимоги держави до людини і громадяниназакріплені у правових нормах, тобто правилах поведінки, що встановлені абосанкціоновані (дозволені) державою; вони є обов'язковими і забезпечуються силоюдержавного примусу — конституційнимиположеннями: відповідальність держави за свою діяльність; обов'язком держави єутвердження та забезпечення прав і свобод людини. Разом з тим у Конституції закріпленоположення про те, що кожний громадянин зобов'язаний неухильно додержуватисязаконів України і не посягати на права та свободи, честь і гідність іншихлюдей. Таким чином, і ми, і держава маємо обов'язки.
Основні обов'язки людини і громадянина,закріплені в Конституції України, називають конституційними обов'язками. Ценасамперед такі:
-  захист Вітчизни, незалежності татериторіальної цілісності держави;
 - проходження військової службивідповідно до закону;
— шанування державних символів: Прапора,Герба, Гімну;
— не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовуватизавдані їм збитки;
-  сплачувати податки, збори та обов'язковіплатежі, встановлені законом;
-  неухильно додержуватися КонституціїУкраїни та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідністьінших людей.
Цікаво, що у Київській Русі договір, щоукладався між людьми, мав назву ряд, а людина, яка неухильно виконувала своїобов'язки, — порядною людиною. Виявляється, нашадержава висуває до нас не так уже мало обов'язків, додержання яких робить наспорядними людьми і громадянами, гідними жити у такій країні, як наша ріднаУкраїна.
 Спроба забезпечити світовий порядок,заснований на безпеці людини та поважанні її життя, честі й гідності, булазроблена у 1919 р. після закінчення Першої світової війни. З цією метою буластворена міжнародна організація — Ліга Націй, яка стала прообразом майбутньоїОрганізації Об'єднаних Націй. Однак прихід до влади в ряді країн Європитоталітарних режимів призвів до того, що у 1939 р. розпочалася Друга світовавійна. Під час війни, яка тривала шість років, світ побачив такі страшнінасильства над людиною та людством у цілому, яких до цього воно не знало.
Ще у 1942 р. двадцять шість урядів країнантигітлерівської коаліції підписали Декларацію Об'єднаних Націй. Пізніше цейдокумент був підписаний ще представниками 21 країни. У вересні 1944 р. США,Велика Британія, СРСР і Китай запропонували створити нову світову організацію.24 жовтня 1945 р. набув чинності статут новоствореної міжнародної організації,яка дістала назву Організація Об'єднанихНацій — ООН. З моменту її створення піклування про додержання прав людини сталочастиною міжнародного права.
До складу ООН входитьбагато органів, які відіграють вагому роль у галузі прав людини. Одним з такихє Генеральна Асамблея ООН,яка прийняла 10 грудня1948 р. Загальну декларацію прав людини, щостала точкою відліку у законодавчих зусиллях міжнародного співтовариства щодостворення міжнародних стандартів у сфері прав людини. Рада Безпеки — щеодин центральний орган ООН.її першочерговезавдання -підтримка міжнародного миру і безпеки,які тісно пов'язані з правами людини. Комісія з прав людини, створена у 1946 р., єголовним органом ООН, котрий займається правами людини, їїроль в установленні міжнародних стандартів у цій сфері дуже важлива. Вона нелише здійснює нагляд за додержанням прав людини у світі, а й розробляє таприймає багато міжнародних конвенцій з прав людини.
 В ООН створенасистема основних та допоміжних органів, які тією чи іншою мірою контролюютьдодержання прав людини у світі.
Після закінчення Другої світової війнибуло укладено більше 40міжнародних конвенцій зправ людини. Серед них є один, якому належить особливе місце: Загальнадекларація прав людини, прийнята 10грудня 1948 р.Генеральною Асамблеєю ООН.Цей документ частоназивають Біблією прав людини, Міжнародним каталогом прав людини, Міжнароднимстандартом прав людини. Декларація — своєрідний компас, щовказує усім країнам правильний курс у морі проблем, пов'язаних з правамилюдини.
За п'ятдесят років існування Загальнадекларація набула великої моральної ваги у світі. Вона стала основою для усієїнаступної міжнародної та конституційної нормотворчості в галузі прав людини. Їїдотримання стало правилом, яке ніде офіційно не закріплене, але повинновиконуватися під загрозою санкцій з боку світового співтовариства.
Будь-яке право, яке має одна особа,передбачає наявність обов'язків у іншої або інших осіб. Права людинизабезпечують нормальне існування та розвиток людини у цивілізованомусуспільстві та передбачають наявність обов'язків, передусім єдиногопредставника суспільства — держави. Ці обов'язкирізноманітні: іноді держава повинна створити спеціальний механізм реалізаціїправа (наприклад, права на освіту), іноді вона зобов'язана не втручатися сама ізабезпечити невтручання інших у реалізацію людиною свого права (наприклад,права на особисте життя). Від того, наскільки успішна діяльність держави у цьому плані,залежить і визнання їїцивілізованою та демократичною.
 Однак під словосполученням«права людини», як правило, розуміють порівняно невеликий набір прав і свобод,при цьому масове або грубе порушення хоч одного з них тягне негайну відмовусвітового співтовариства визнати цю державу демократичною та цивілізованою, аіноді й інші наслідки економічного чи політичного характеру. Це — так званіфундаментальні права і свободи, без додержання яких неможливе нормальнеіснування та розвиток людини в сучасному суспільстві. Іноді їх ще називаютьконституційними правами, тому що саме вони закріплені в конституціях сучаснихдержав, як найважливіші та пріоритетні, ті права, на основі яких визначаєтьсястановище людини в суспільстві. Саме стосовно цих прав і свобод встановлюютьсяміжнародні стандарти прав людини, саме їх додержання перевіряється міжнароднимиорганізаціями.
Наша держава розташована в Європі.Європа — не просто континент, на якому існуютьдержави різні за устроєм, мовою, культурою, традиціями. 5 травня1949 р. була створена Рада Європи, до якоїсьогодні входять більше 40країн континенту. Нашакраїна вступила до Ради Європи в 1995р. Рада Європи маєчимало ознак, більшою мірою властивих державам:
1.Прапор — яскраво-синєпрямокутне полотнище, на якому зображено 12золотих зірок (12 — символудосконалення й тому кількість зірок на прапорі не змінюється);
2.Гімн Європи — музичнеаранжування до «Оди радості» з дев'ятої симфонії Бетховена;
3.День Європи — 5 травня;
4.Державні мови — англійськай французька;
5.Бюджет Ради Європи — близькодвох мільярдів французьких франків;
6.Штаб-квартира Ради Європи розташована уСтрасбурзі, який називають столицею Європи.
Уже понад п'ятдесят років Рада Європипрацює над створенням єдиної Європи, заснованої на принципах свободи,демократії, дотриманні прав людини та верховенстві закону. Діяльність, що їїпроводить Рада Європи, торкається всіх аспектів нашого життя, а програмаохоплює широке коло питань, що є життєво важливими для суспільства.
Серед пріоритетних (головних) напрямівможна виокремити:
1. Права людини: розширення гарантій, включенихдо Європейської Конвенції з прав людини, удосконалення правосуддя тазаконодавства.
2. Засоби масової інформації: захистсвободи слова та інформації й розширення сфери їх застосування.
 3. Соціальні та економічні питання:визначення провідних напрямів, що мають на меті збереження соціальноїсправедливостіу Європі та захист тих членів суспільства, котрі потребують цього більше заінших.
4. Освіта: передання демократичнихцінностей та підготовка молодих людей до життя у багатомовній та полікультурнійЄвропі.
5. Культурна спадщина: сприянняусвідомленню приналежності до європейської культури та удосконалення політики зохорони спадщини континенту.
6. Спорт: сприяння політиці «спорт длявсіх» та всебічний розвиток фізичної культури.
7. Молодь: залучення молоді доєвропейської співдружності через Європейський центр молоді та Європейський фондмолоді.
Таким чином, Рада Європи займаєтьсязміцненням політичної, правової, соціальної та культурної співпраці, а такожзахистом загальнолюдських цінностей у Європі.
770 мільйонів європейців представлені уРаді Європи через національні уряди, парламенти своїх країн та органи місцевогой регіонального самоврядування, які мають представників у Комітеті МіністрівРади Європи, у Парламентській Асамблеї Ради Європи та в Конгресі місцевої тарегіональної влади Європи. Ці органи здійснюють консультації та розробляютьрекомендації щодо життєво важливих питань для всіх країн — членів Ради Європи.
З 1 січня 2002 р. у ряді європейськихкраїн, що входять до Європейського Союзу, увійшла в обіг єдина валюта — євро.І, можливо, незабаром громадяни європейських країн матимуть паспорт громадянинаЄвропи.
Поглянувши на Феміду — богиню правосуддяу давньогрецькій міфології, — побачимо, що очі в неї зав'язані, в одній руцівона тримає терези, а в другій — меч. Так стародавні греки уявлялинеупередженість (зав'язані очі), об'єктивність і зваженість рішень (терези) тапокарання тих, хто порушує права (меч).
Правосуддя в нашій країні здійснюєтьсяна основі Конституції України та чинних законів. Воно є демократичним,об'єктивнимі справедливим засобом вирішення різноманітних справ, що пов'язані з правами ісвободами людини і громадянина.
Кожній людині в нашій країнігарантується право на оскарження в суді рішень або дій органів влади чипосадових осіб. Кожна людина має право на правову допомогу, яка у передбаченихзаконом випадках надається безоплатно. Для забезпечення права на захист дієадвокатура — недержавне правозахисне об'єднання,покликане відстоювати і захищати права кожного. Основні закони визначаєпринцип, згідно з яким ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні наказиабо розпорядження, ніхто не може бути двічі притягненим до відповідальності заодне й те саме правопорушення.
Презумпція (припущення) невинуватості — одиніз конституційних принципів правосуддя, згідно з яким особа вважаєтьсяневинуватою, доки її вину не буде доведено.
Законодавство України передбачає нетільки судовий захист прав, а й самозахист, тобто захист прав від порушень тапосягань будь-якими засобами, які не заборонені законом. Кожна людина має правошукати захист у судових, правоохоронних органах. Крім того, людина має право навідшкодування збитків, яких їй завдали в результаті порушення її прав іматеріальних інтересів.
Законодавством нашої країни гарантованеправо громадян на звернення до міжнародних судових органів з приводу захистусвоїх прав, що були порушені, якщо вже використані всі можливості правовогозахисту в нашій країні.
Отже, у нашій країні створена доситьефективна система захисту прав людини правосуддям.
Права людини захищають не лише державні,а й неурядовіправозахисні організації. Вони здійснюють різні дії, спрямовані на захист правлюдини, наприклад:
-  контролюють державні органи та збираютьвідомості про порушення прав людини;
-  готують звіти щодо порушень прав людиниі доводять їх до відома засобів масової інформації, широких кіл громадськості,державних органів та міжнародних організацій;
-  організовують різні масові заходи зметою привернути увагу громадськості до фактів порушення прав людини;
-  беруть участь у міжнародних конференціяхта нарадах з прав людини;
-  здійснюють навчання з прав людини нарізних рівнях системи освіти.
Цій же справі підпорядкована йдіяльність правозахисних організацій, кількість яких збільшується. У світіоднією з найвідоміших правозахисних організацій вважають МіжнароднуАмністію.У нашій країні функціонує Українська Асоціація Міжнародної Амністії.Пріоритетним напрямом її діяльності є скасування смертної кари в усьому світі.У Карному Кодексі України смертну кару замінено на довічне ув'язнення. Уприйнятті цієї правової норми певну роль відіграли правозахисники. Українськіправозахисники разом зі своїми колегами з інших країн ведуть боротьбу за:скасування катувань та інших жорстоких форм поводження з ув'язненими; заприпинення страт без вироку суду; проти зникнення людей з вини владнихструктур; проти позбавлення волі не за карне діяння, а за образу думки (нажаль, такі факти ще мають місце у деяких країнах світу).
Міжнародне Товариство Прав Людини — міжнародна правозахисна організація — також має своє відділення у нашій країні.Одним з важливих напрямів діяльності цієї організації є проведення щорічнихконкурсів творів-есе з прав людини, в яких беруть активну участь школярі істуденти не лише України, а й Росії, Білорусі та Молдови, тобто, всі, хто маєбажання висловити власну думку щодо прав людини.
Охорона навколишнього середовища вУкраїні є мета діяльності екологічної правозахисної організації «Зелений світ».її учасники не лише фіксують факти порушення, а й прибирають сміття, озеленюютьнаселені пункти — активно захищають довкілля.
Отже, у нашій країні створено системузахисту прав людини як на рівні держави, так і на рівні громадянськогосуспільства. Хоча діючий правозахисний механізм потребує вдосконалення.
Людина з моментународження має права природного характеру і лише тому, що вонависокоорганізована частина живої природи, наділена розумом і совістю. Ми неможемо говорити про те, що рослинний і тваринний світ володіє будь-якимиправами і тим більше обов'язками перед людиною й суспільством. Однак важко собіуявити природу, яка оточує людину, у нормальному стані, якщо людина не будедодержуватись певних правил, обов'язків.
Упродовж тисячолітьвироблялися й правила (норми) взаємовідносин між людьми. їх називають нормамиморалі. Вони слугують основою для правових норм. Норми моралі та норми правадоповнюють одна одну.
На певному етапірозвитку суспільства з'явилася необхідність створити систему органів, в якихобранці народу вирішували б питання в інтересах усього народу.
З появою державиз'являються і норми права — система загальнообов'язкових правил поведінки в державі.Вони дістають закріплення у нормативно-правових актах, а їх виконання забезпечуєтьсядержавою. З цього моменту виникає ситуація, за якої, з одного боку, існуютьправа людини, а з іншого — у держави теж є право,правила якого є обов'язковими для людей. Права людини і право тісновзаємопов'язані, але не тотожні. Суб'єктивні права — це права людини як міраможливої поведінки та реалізації потреб, якими людина наділена як індивід.Право держави — це об'єктивне право, тобто система загальнообов'язкових правилповедінки, що дозволені або встановлені державою й такі, що існують об'єктивноу державі незалежно від конкретної людини і громадянина.
На перший погляд, суб'єктивне праволюдини і об'єктивне право держави — поняття, що маловзаємодіють одне з одним. Але це не так. Наприклад, поняття правопорядку. Йогоможна розглядати як порядок у суспільстві та державі, що врегульований нормами права.Можна сказати, що правопорядок — порядок у суспільстві,встановлений на основі додержання прав людини. У демократичній і цивілізованійдержаві правопорядок — порядок у суспільствіта державі, що врегульований на основі рівноваги правових норм та прав людини.
Світ і людська цивілізація розвиваються.Сучасні засоби комунікації, нові інформаційні технології зближують країни, іводночас зростає взаємозалежність прав різних людей. Так, у 80-і рр. XX ст.з'явилося поняття колективних прав народів. До них належать: право на безпечнудля людини екологію, право на світ без війн, право на невтручання в життянародів шляхом зовнішньої збройної агресії.
В Європі питаннями безпеки та співпраціна континенті займається Організація з безпеки та співпраці у Європі — ОБСЄ, атакож ряд інших організацій Європейського співтовариства.
Таким чином, ми переконуємось у тому, щоправа людини взаємопов'язані з різноманітними нормами, яких необхіднодотримуватися для реалізації своїх прав, а це породжує обов'язки.
Обов'язок і відповідальність — поняттябагатогранні. З морального погляду, обов'язок — цеприйняття людиною моральних норм як її боргу перед суспільством. Таке розумінняобов'язку накладає на людину певну відповідальність, під якою ми розуміємо їїготовність приймати рішення, здійснювати дії та нести за них відповідальністьна основі своїх обов'язків.
Однак є обов'язки і відповідальність нетільки морального плану, а ще й юридичного, правового та ін. Юридичні обов'язки— це закріплені у правових нормах вимогидержави до поведінки людини на території держави. Невиконання обов'язків, якізакріплені у правових нормах, як правило, тягне за собою юридичнувідповідальність — передбачений нормами права обов'язокособи, що порушила правові норми.
Порушуючи правила користування благамиприроди, ми порушуємо не тільки закони природи, а й закони суспільства йдержави. Порушуючи права інших членів нашої сім'ї, ми не виконуємо своїхобов'язків і це осуджується не лише нормами моралі, а й нормами права. Злочини — особливотяжкі види правопорушень, і за їх скоєння ми відповідаємо перед своєю совістю ізаконом водночас.
Таким чином, права людини, суспільствата правові норми держави не тільки взаємопов'язані між собою, а й породжуютьвзаємні обов'язки, що, у свою чергу, породжує взаємну відповідальність. Людинає частиною складної системи «природа —суспільство — держава- світ». Елементи цієї системи не лишевзаємодіють, а й вступають у протиріччя один з одним. На прикладі конфліктуправ ми це розглянемо у наступному параграфі.
1.4     Правадитини
Діти також мають права. Їм необхідніправа для життя, повноцінного фізичного та психічного розвитку, формуванняособистості. Кожна держава повинна проявити особливу турботу про дитину, якапроходить період формування особистості, пізнає саму себе і навколишній світ.Адже сьогоднішнім дітям, які становлять половину населення світу, належитьпродовжити справу встановлення справедливого соціального порядку на Землі.
1,2млн. дітей України постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. 80 %дітей, хто іде у перший клас, має якісь проблеми зі здоров'ям. Зараз в Українінараховується 140 тис. дітей-інвалідів, які не здатні засвоїти У нашій країнізараз 142 спеціалізовані установи, в яких перебувають 12 000 дітей, а також —386 спеціалізованих шкіл-інтернатів з 600 тис. учнів. До сьогодні масовийхарактер має процес відправлення у спецзаклади тих, хто вважається у«звичайних» школах «важкими», недисциплінованими дітьми.
Усьогона Україні у 2003 р. віком до 14 років померло 12 167 дітей (дані Держкомітетустатистики), з яких через вроджені пороки — 21 % дітей, через невиліковнізахворювання одразу після народження — 20 %. Найбільший рівень смертностівикликають захворювання нервової системи — 7,8 % дітей.
Діти-сироти  .
НаУкраїні зараз діє 42 будинки дитини та 38 дитячих будинків, в яких мешкаєвідповідно 4 та 2,9 тис. сиріт. З 90тис. неповнолітніх, що залишились без опіки батьків, лише 7 %— круглі сироти. У 80 % таких дітей спостерігають помітні психоневрологічніаномалії.
Захистправ дитини
Наглядза виконанням законодавства із забезпечення прав неповнолітніх, права наохорону здоров'я, захисту від психологічного та фізичного насильства, наздобуття освіти покладено в Україні на різні служби: прокуратуру, кримінальнуміліцію у справах неповнолітніх, школа.
Приблизно13 тис. порушень прав дітей виявили у 2003 р.органи прокуратури. За 2004 р.було порушено 360 кримінальних справ щодозахисту прав дітей.
Більшеніж 50 тис. дітей у нашій державі і є наркоманами. За 2003— 2004рр. підлітками було скоєно близько 60 тис.злочинів. За останні З—4 рокикількість ВІЛ-інфікованих дітей збільшилась у 100 разів.У 2003 р. неповнолітні скоїли 6 тис.злочинів разом із дорослими, але до кримінальної відповідальності (за залученнядо злочинної діяльності) було притягнуто лише 1/3 цихдорослих.
Бездомнідіти
Найбільш гостро ця проблемастоїть у великих містах нашої країни — Києві, Одесі, Харкові, Донецьку,Дніпропетровську та інших. Більшість притулків у цих містах розраховані длядітей до 8 років, а доросліших дітей, якихзатримують за жебрацтво, розміщувати ніде. Спец-приймальники-розподільникипереповнені. За 2000—2004 рр. через них пройшли близько50 тис. дітей.
Дещоз історії
Вісторії України проблема прав людини була однією з визначних ще за часівсхідних слов'ян (IV—IX ст. ), звичаєве право передбачало рівність усіх людей.
«РуськаПравда» (XI ст.) передбачала різні покарання за кримінальний злочин та простеправопорушення різних верств населення, обмежила та передала під контрольдержави феодальну експлуатацію селян та міщан.
Магдебурзьке право (XII—XIII ст.) надавало право місцевого самоврядування українськім містам,захищало інтереси міського населення, прирівнюючи його до однієї з важливихланок феодального суспільства.
Конституція ПилипаОрлика (1710) уперше в історії України закріпила рівність всіх станів передзаконом, основні (природні) права та свободи людей: на життя, недоторканністьособи та її власності, свободу думки та ін.
Сучасна КонституціяУкраїни (1996) приділила правам та свободам людей Розділ II, що є найбільшим закількістю статей (47) серед інших розділів основного закону. Багато міжнароднихспостерігачів зазначають, що цей розділ найбільше відповідає міжнароднимвимогам у цій галузі.
Отже, права дитини – це комплекс праві свобод, який характеризує правовий статус дитини з урахуванням особливостейрозвитку людини до повноліття. Права дитини – складова частина загальногокомплексу прав людини, який становить правовий статус будь-якої фізичної особи.
1.        Дитинавнаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує соціальної охорони іпіклування, включаючи і належний правовий захист як до, так і після народження.Щодня багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їїрозвитку. Вони зазнають численних страждань, стаючи жертвами насильства,расової дискримінації, апартеїду, агресії, іноземної анексії, біженцями іпереміщеними особами, вимушеними залишати свої власні домівки, сім’ї,інвалідами чи жертвами недобросовісної, жорстокості та експлуатації. Щоднямільйони дітей страждають від бід, злиднів та економічної кризи – від голоду івідсутності домівки, від епідемій і неграмотності, від деградації навколишньогоприродного середовища. Щодня на нашій планеті діти помирають через недоїдання іхвороби, в тому числі синдром набутого імунодефіциту, через відсутність чистоїводи, погані санітарні умови, а також наслідки наркоманії, проституції,злочинності тощо.
2.        Дітисвіту невинні, вразливі й залежні. Вони також цікаві, енергійні та сповненінадій. Їхній час повинен бути часом радості і мира, ігор, навчання і росту.Їхнє майбутнє повинне ґрунтуватись на гармонії та співробітництві. Їхнє життямає ставити більш повнокровним, поки розширюються їхні перспективи і вонинабувають досвіду.
Таким чином, діти також повинні матиправа для захисту життя і значного зменшення їхніх страждань, для сприяннявсебічному розвиткові їх людського потенціалу і для того, щоб вони саміусвідомили свої потреби, права та можливості.
У чому полягає соціально-правовацінність Конвенції про права дитини?
Конвенція про права дитини 1989 р. –це складова частина комплексу документів про права людини. Її слід розглядати вконтексті становлення громадського суспільства, демократизація та гуманізаціясуспільства.
Соціальна роль Конвенції визначаєтьсятим, що, встановлюючи чіткі правові зобов’язання держав, вона водночас міститьморальні орієнтири і закладає педагогічні основи спілкування дорослих з дітьми.
Основна ідея Конвенції – найкращезабезпечення інтересів дитини, її права на виживання, розвиток, захисті й активнуучасть у житті суспільства. Конвенція про права дитини проголосила дитинусуб’єктом правових відносин. Це означає, що діти повинні володіти правамилюдини самі по собі, а не завдяки тому, що їхні інтереси представляють батькибо опікуни. Визначаючи дитину самостійним суб’єктом права, Конвенціяпідкреслює, що діти володіють громадянськими, політичними, економічними,соціальними і культурними правами людини. При цьому здійснення одного праваневід’ємне від здійснення інших; будь-яка людина, в тому числі й дитина, можебути тільки тоді, коли вона захищена і від репресій, і від злиднів.
Конвенція проголошує пріоритетністьінтересів дітей перед будь-якими інтересами держави, суспільства, релігії,сім’ї. спектр прав, які надаються дітям, надзвичайно широкий. Конвенціяпроголошує рівність дітей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови,релігії, політичних чи інших переконань, національного і соціальногопоходження, майнового стану, стану здоров’я та інших обставин.
Конвенція проголошує право дитинизнати свої права. Тому держави-сторони зобов’язані, використовуючи належні тадієві засоби, широко інформувати про принципи й положення Конвенції якдорослих, так і дітей (ст. 42).
20 листопада 1989 року кожна країнадоклала чимало зусиль для підготовки даного документа. Душею і головнимініціатором вироблення конвенції був громадянин Польщі, відомий юрист, професорАдам лопатка.
Структурно Конвенція про права дитинискладається з преамбули, трьох частин, що об’єднують 54 статті. Дана Конвенціянабула чинності 29.09.1990 р. як юридично обов’язковий документ для країн ООН.Для України конвенція набула чинності 27 вересня 1991 року.
ООН не тільки прийняла Конвенцію, алей створила механізм, за допомогою якого можна перевірити фактичне виконаннядержавами взятих зобов’язань. Відповідно до статті 43 Конвенції створенокомітет ООН з прав дитини.
Однією з міжнародних організаційзахисту прав та інтересів дитини є Дитячий фонд ООН. Він був створений яктимчасовий орган для допомоги дітям у країнах, зруйнованих Другою світовоювійною. Україна стала членом Дитячого фонду ООН у 1958 році.
Закріплення прав дитини внаціональному законодавстві
Законодавство України в галузі правлюдини, насамперед Конституція України, гарантує рівність дітей узагальногромадянських правах та їх захист.
Відповідно до статті 52 КонституціїУкраїни, діти рівні у своїх правах незалежно від їх походження, а також відтого, народжені вони в шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та їїексплуатація забороняються. Покарання за його допущення передбачаєтьсявідповідними статтями Кримінального Кодексу.
Відповідно до статті 51 КонституціїУкраїни, сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.Розділ IV Основ законодавство про охоронуздоров’я встановлює заохочення материнства та гарантії охорони здоров’я матеріі дитини.
Права дитини закріплюються і ЗакономУкраїни «Про громадянство». Так, дитини, батьки якої на момент народженнядитини перебували у громадянстві України, є громадянином України незалежно незалежно від того, народилася вона на території України чи за її межами.

2         Методикаознайомлення молодших школярів з правами та обов’язками громадян України
2.2     Аналізнормативних документів та матеріалів підручника
Україна — молода демократичнадержава, що визначила свій шлях до цивілізованої правослухняної Європи. Українавступила до Ради Європи, ратифікувала 17лишаї 1997року Європейську конвенціюпро захист прав людини та основних свобод, і відтоді Європейський суд з правлюдини щорічно розглядає понад тисячу заяв від українців, які прагнутьсправедливості. Проте більшість українських звернень відхиляються Євросудом якнеприйнятні для подальшого розгляду переважно через те, що українці не знаютьяк власне законодавство, так і міжнародне.
Найбільш вразливою і незахищеноюверствою населення в Україні є діти. В українському законодавстві є Бюджетний,Митний, Земельний та інші кодекси, а от Дитячого кодексу в Україні немає.Щоправда, є Сімейний кодекс, але він ледь-ледь прикриває цю законодавчупрогалину. Мета мого дослідження — показати актуальність і необхідністьстворення Дитячого кодексу України (ДКУ). У своєму проекті ДКУ я використавлише декілька десятків законів і підзаконних актів, не змінюючи змісту цихзаконів. Кожна стаття ДКУ закінчується посиланням на порядковий номер закону(перелік їх я додаю в кінці ДКУ) і статтю цього закону. Сподіваюсь, що моєдослідження у формі Дитячого кодексу України заповнить законодавчу прогалину іпринесе практичну користь нашим дітям. Запрошую усіх до участі в обговореннізапропонованого мною проекту.
Розділ І.
Загальні положення
Глава 1. Основні положення
Стаття1. Призначення Дитячого Кодексу України
ПризначенняДитячого Кодексу України — захистправ і свобод дітей України.
Стаття2. Визначення понять
1)  Дитина— особа до досягнення нею повноліття;
2)  малолітнядитина — дитина до досягнення нею чотирнадцятироків;
3)  неповнолітнядитина — дитина у віці від 14 до 18 років(2, 6).
РозділІІ. Основні права дитини в Україні.
Глава1. Громадянські права.
Стаття3. Право на життя, ім'я, прізвище, по батькові
1.      Кожналюдина має право на життя. Кожний має право захищати своє життя, здоров'я,життя і здоров’я інших людей від посягань
Правона життя є невід'ємним правом кожної людини. Ніхто не може бути свавільнопозбавлений життя (1, 27; 32, 6).
2.        Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Дитиніможе бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національноїменшини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитиниможе вирішуватися органами опіки та піклування або судом (2, 146).
Фізичнаособа, яка досягла 16 років, має право змінити своє прізвище та ім'я. Фізичнаособа, яка досягла 14 років, має право змінити своє прізвище та ім'я за згодоюбатьків або одного з батьків, з ким вона проживає (6, 28).
3.        Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.Якщо батько і мати мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньоюзгодою.
 Батьки,які мають різні прізвища, можуть присвоїти своїй дитині подвійне прізвище,утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ (2, 148).
Уразізміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семироків.
 Уразізміни прізвища обома, батьками прізвище дитини, яка досягла семи років,змінюється за її згодою (2, 148).
4.        По батькові дитини визначається за іменем батька.
Побатькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, щобатьківство щодо дитини не визначено, визначається за іменем особи, яку матидитини назвала її батьком. (2, 147).
Уразі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла 14 років,змінюється за її згодою. (4, 149).
Стаття4. Право на громадянство
Особа,яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні брат чи сестра, син чидочка, онук чи онучка народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 рокуна території, яка стала територією України, подала заяву про набуттягромадянства України, а також її неповнолітня дитина, реєструються громадянамиУкраїни. (12, 8 – 19).
Стаття5. Право на повагу своєї гідності
Кожниймає право на повагу його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню,жорстокому поводженню чи покаранню (1, 28).
Стаття6. Право на особисту недоторканість. Право на гендерну рівність
Кожналюдина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештованийінакше як за вмотивованим рішенням суду (1, 33).
Кожналюдина має право на гендерну рівність – рівний правовий статус жінок ічоловіків на рівні можливості для його реалізації (18, 1).
Стаття7. Право на свободу пересування, вибір місця проживання
Кожному,хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свободапересування, вільний вибір місця проживання, право залишати територію України,за винятком обмежень, які встановлюються законом ( 1, 33).
1.        Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обираєсобі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
2.        Місце проживання фізичної особи у віці 10 – 14-тироків є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з кимвона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладуохорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
3.        Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10-тироків, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з кимвона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладуохорони здоров’я тощо, в якому вона проживає.
4.        Фізична особа може мати кілька місць проживання (6,26).
Стаття8. Право на свободу світогляду, віросповідання
Кожниймає право на свободу світогляду і віросповідання (1, 35).
Стаття9. Право на участь у дитячих суспільних організаціях
Дітимають право вступати до будь-яких дитячих громадських організацій та створюватиїх ( 1,36; 27, 15).
Стаття10. Право на участь у самоврядуванні закладів освіти
Дітимають право на участь у роботі органів громадського самоврядуваннязагальноосвітнього навчального закладу (3, 51).
Глава2. Соціально-економічні права
Стаття11. Право на працю
Кожниймає право на працю (1, 43).
Трудовийдоговір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової формиє обов’язковим при укладанні трудового договору з неповнолітнім.
Скороченатривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18років – 36 годин, для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень.
Забороняєтьсязалучення до роботи в нічний час: вагітних жінок і жінок, що мають дітей вікомдо 3-х років; осіб, молодших 18 років.
Недопускається прийом на роботу осіб молодше 16 років.
Зазгодою одного з батьків можуть як виняток прийматися на роботу особи, якідосягли 15 років.
Дляпідготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнівзагальноосвітніх шкіл, ПТУ для виконання легкої парці, що не завдає шкодиздоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненніними 14-річного віку за згодою одного з батьків.
Забороняєтьсятакож залучати осіб молодших 18 років на важких роботах і на роботах зішкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (11,190).
Віковіобмеження ваги вантажу для учнів 8 – 10 років – 2 кг; 11 – 13 років – 2,2 – 3кг; 14 – 15 років – 5 кг (27).
50%заробітку за виробниче навчання і практику учнів ПТУ, які отримують стипендію іхарчування за рахунок держави, можуть бути спрямовані на рахунок закладу освітидля зміцнення його матеріально-технічної бази (3, 53).
Звільненняпрацівників молодше 18 років з ініціативи власника допускається лише за згодоюміської ( районної) комісії у справах неповнолітніх ( 18, 198).
Стаття12. Право на відпочинок
Кожний,хто працює, має право на відпочинок (1, 45).
Працівникамнадається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин.Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчуванняповинна надаватись, як правило, через чотири години після початку робіт ( 11,66).
Стаття13. Право на освіту
Кожниймає право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечуєдоступність і безоплатність дошкільної, певної загальної середньої,професійно-технічної, вищої освіти в державних навчальних закладах (1, 53; 19,2; 22, 2; 23, 9).
Стаття14. Право на безпечні умови навчання
Ділянкипід забудову шкіл повинні розташовуватися в зоні населеного пункту. Недопускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємствта інших об’єктів, що є джерелами забруднення довкілля небезпечними викидами.
Ширинасанітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинна бути неменшою за 50 м. Відстань від СТО, АЗС не може бути меншою ніж 50 м. (28).
Стаття15. Право на безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи
Дляучнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 км від школи,забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи та зі школи.
Стаття16. Право на безкоштовний проїзд дитини дошкільного віку
Пасажирмає право безкоштовно провозити з собою на автобусних маршрутах загальногокористування одну дитину дошкільного віку без надання йому окремого місця(19,41).
Стаття17. Право на соціальний захист
Громадянимають право на соціальний захист (1, 46).
Допомогау зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100% середньомісячногодоходу жінки, але не менше 25% від розміру, встановленого законом прожитковогомінімуму.
Матерям,які мають дітей віком до 3-х років і водночас продовжують навчання з відривомвід виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х роківпризначається в повному розмірі.
Допомогапризначається малозабезпеченим сім’ям з дітьми віком до 16 років (учнів – до 18років), якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї нижчий від прожитковогомінімуму для сім’ї.
Прожитковиймінімум – вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімумунепродовольчих товарів та мінімального набору послуг для задоволення основнихсоціальних і культурних потреб особистості (16, 9 – 19; 15).
Стаття18. Право на достатній життєвий рівень
Кожниймає право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включаєдостатнє харчування, одяг, житло (1, 48).
Стаття19. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування
Кожниймає право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Закладиохорони здоров’я разом з органами управління освітою забезпечують безоплатниймедичний огляд учнів, моніторинг і корекцію стану здоров’я, проведення лікувально-профілактичнихзаходів (1, 49; 4, 22, ч. 2).
Стаття20. Право на захист від інфекційних хвороб
ГромадяниУкраїни зобов’язані піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, незавдаючи шкоди здоров’ю інших громадян, проходити медичні огляди і робитищеплення.
Особа,віком від 15 до 18 років, щеплення проводиться за їх згодою (13, 10; 414, 12 –15).
Стаття21. Право на захист від трансляції програм або відео сюжетів, які можутьзавдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей
Забороняєтьсятрансляція програм або відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному,психічному або моральному розвитку дітей і підлітків, якщо вони мають змогу їхдивитись (реклама порнографії, наркотиків, психотропних засобів) (20, 6).
Стаття22. Право на безпечне довкілля
Кожниймає право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодуваннязавданої порушенням цього права шкоди (1, 50).
Глава3. Майнові права дітей в Україні
Стаття23. Цивільна дієздатність фізичної особи
Цивільнудієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та можекерувати ними (6, 30).
Стаття24. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років
Фізичнаособа, яка не досягла 14 років, має право:
-          самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;
-          здійснювати особисті немайнові права на результатиінтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом.
Малолітнядитина не несе відповідальність за завдану нею шкоду (6, 31).
Стаття25. Неповна цивільна дієздатність цивільної особи у віці 14 – 18 років
1.        Фізична особа у віці 14 – 18-ти років (неповнолітнядитина) має право:
-          самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендієюабо іншими доходами;
-          самостійно здійснювати право на результатиінтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;
-          бути учасником юридичних осіб, якщо це не забороненозаконом або установчими документами юридичної особи;
-          самостійно укладати договір банківського вкладу(рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я ( грошовимикоштами на рахунок).
2.        На вчинення неповнолітньої дитиною правочину щодотранспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріальнопосвідчена згода батьків.
3.        Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовимикоштами, що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодоюбатьків (6, 32).
Стаття26. Відшкодування шкоди, завданої дитиною
Відшкодуванняшкоди, завданої неповнолітньою особою.
1.        Неповнолітня дитина відповідає за завдану нею шкоду.
2.        У разі відсутності у неповнолітньої дитини майна цяшкода відшкодовується її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завданоне з їхньої вени ( 6, 1179).
Стаття27. Право на спадщину
Заповідачне може позбавити права на спадкування дітей, які мають право на обов’язковучастку у спадщині (6, 1222).
Глава4. Державний захист сім’ї і дитинства
Стаття28. Права дітей неповнолітніх дітей
Якщомати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків,хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні нимбатьківських прав та виконанні батьківських обов’язків (2, 16).
Стаття29. Право на шлюб за віком
Шлюбнийвік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка у 18 років (2, 22).
Зазаявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано правона шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (2, 23).
Стаття30. Право на подання заяви про реєстрацію шлюбу
Заявапро реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державногооргану реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (2, 28).
Стаття31. Обов’язок молодого подружжя повідомляти про стан свого здоров’я
Особи,які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомляти одна одну про стансвого здоров’я (2, 30).
Стаття32. Реєстрація шлюбу
Шлюбреєструється після спливу одного місяця від дня подання заяви.
Уразі вагітності, народження дитини шлюб реєструється у день подання заяви (2,22 – 23).
Стаття33. Право нареченої і нареченого отримати прізвище
Нареченімають право обирати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя абонадалі іменуватися дошлюбними прізвищами (2, 35).
Стаття34. Визнання недійсним шлюбу
Недійснимє шлюб, зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в іншому шлюбі, міжособами, які є родичами, з особою, яка визнана недієздатною (2, 39).
Стаття35. Право чоловіка і дружини на поділ майна
Дружинаі чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісноївласності, незалежно від розірвання шлюбу (2, 69).
Стаття36. Право на отримання аліментів
Аліментиприсуджуються за рішенням суду від дні подання позовної заяви. Аліменти невходять до складу загального місячного чи річного оподаткованого доходу (2, 79;17, 4).
Стаття37. Обов’язок забрати дитину з пологового будинку
Мати,батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологовогобудинку (2, 143).
Стаття38. Право батьків залучати до виховання дитини інших осіб
Батькимають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на вихованняфізичним та юридичним особам (2, 151).
Стаття39. Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування
Мати,батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтосьіз них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання тапозбавлення волі тощо) (2, 153).
Стаття40. Обов’язки батьків з виховання дітей
Дитинамає право на належне батьківське виховання (2, 152).
Ухиленнябатьків від виконання обов’язків із забезпечення необхідних умов життя,навчання та виховання неповнолітніх дітей карається штрафом (5, 184).
Стаття41. Право суду постановити рішення про відібрання дитини від батьків
Судможе постановити рішення про відібрання дитини від батьків, якщо перебування уних дитини становить небезпеку її життю, здоров’ю і моральному вихованню (2,170).
Стаття42. Право дитини на те, щоб бути вислуханою членами сім’ї
Дитинимає право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовимиособами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї (2, 171).
Стаття43. Обов’язки дітей піклуватися про батьків
Дітизобов’язані піклуватися про батьків, виявляти про них турботу та надавати їмдопомогу (2, 172).
Стаття44. Обов’язок батьків утримувати дитину до її повноліття
Батькизобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (2, 180).
Стаття45. Право дитини давати згоду на усиновлення
Дляусиновлення дитини потрібна її згода (2, 218).
Стаття46. Право дитини на опіку та піклування
Опікавстановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиноювіком від 14 – 18 років.
Опіка,піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а такожсудом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (2, 243, ч. 3).
Стаття47. Право дитини на патронат
Задоговором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротоюабо з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’юіншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, заплату.
Напередачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщовона досягла такого віку, що може її висловити (2, 252 – 254).
Стаття48. Право діда, баби, прадіда, прабаби на спілкування з онуками
Баба,дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками,брати участь у їх вихованні (2, 257).
Глава5. Право на особливе правосуддя для неповнолітніх
Стаття49. Право на захист прав, свобод і інтересів свобод дітей незалежним інеупередженим судом
Кожномугарантується право на оскарження в суді порушення прав і свобод людини.
Неповнолітнідіти можуть особисто здійснювати свої цивільні процесуальні права і виконуватисвої обов’язки в суді у справах, що виникли із відносин, в яких вони особистоберуть участь .
Попереднєзатримання не застосовується щодо вагітних жінок, жінок старших 55 років тажінок, що мають дітей у віці до14 років, а також щодо осіб, які не досягливіку, з якого наступає кримінальна відповідальність (1, 55; 2, 152; 7, 29; 21,2; 29, 41; 30, 6; 31, 3; 33, 8).
Стаття50. Право на розгляд судових справ за місцем перебування дитини
Адміністративнісправи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а такождіяльність чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, що стосуютьсяінтересів конкретної особи, розглядаються за місцем знаходження позивача (8,19).
Стаття51. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність
Кримінальнійвідповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння злочину виповнилося16 років.
Особи,що скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальнійвідповідальності лише за вмисне вбивство, посягання на життя, умисне тяжкетілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості середнє ушкодження, бандитизм,теракт, диверсію, захоплення заручників, зґвалтування, крадіжку, грабіж,розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхівсполучення транспортних засобів, хуліганство (9, 22).
Якщовстановлено, що особа у віці 11 – 14 років скоїла злочин, за скоєння якогоКримінальним кодексом України передбачено покарання у формі позбавлення волістроком понад 5 років, то слідчий виносить постанову з дозволу прокурора і завмотивованим рішення суду про негайну ізоляцію і поміщення в прийомник длянеповнолітніх на строк до 30 діб.
Щодоосіб віком до 11 років, що вчинили суспільно-небезпечні дії, слідчий виноситьпостанову про припинення справи, про що повідомляє прокурора та службу із справнеповнолітніх за місцем проживання (9, 22, 10, 7, 20, 271).
Особимолодше 16 років, якщо вони не є підсудні або свідками у справі, недопускаються до зали суду (10, 271).
Стаття52. Право на захист від насильства в сім’ї
Членисім’ї, які здійснили насильство в сім’ї, несуть карну, адміністративну абоцивільно-правову відповідальність згідно із законом (25, 10).
Програма курсу «Я і Україна.Громадянська освіта» передбачає ознайомлення дітей з правами та обов’язками. Зцією темою діти знайомляться у 2 класі. Зокрема у цьому класі звертається увагана вивчення таких тем: «Взаємні обов’язки батьків та дітей», «Ознайомлення зправами громадян, окремими правами дитини, її обов’язками, з правопорушеннями,що поширені серед дітей, відповідальністю за них.», «Ознайомлення з деякимистаттями Конституції України, які гарантують захист прав людини, з Конвенцієюпро права дитини».
Правознавча тема поглиблюється у 4класі при вивчені тем «Основні правопорушення серед дітей», «Юридичнавідповідальність за правопорушення», «Ознайомлення з основними громадянськимиправами й обов’язками».

2.2     Апробованіпедагогічною практикою заняття
 
Тема заняття: Знай свої права таобов’язки.
Мета:розповісти учням проправа та обов'язки дитини, ознайомити з Конституцією нашої країни, вчитивідрізняти права від обов'язків, закріпити їх у пам'яті учнів. Розвиватикультуру дітей, ввічливість, чесність, людяність. Виховувати дисциплінованість,повагу до товаришів.
Обладнання:КонституціяУкраїни для школярів, оповідання В. Сухомлинського, брошура «Знай свої права»,ілюстрації.
Хід заняття
—      Миговоримо: права дитини.А хто така дитина? (Дитина— це людина, якій ще не виповнилося 18 років).
—      Кожнадержава повинна піклуватися про своїх громадян: про чоловіків і жінок, багатих і бідних,про людей усіх національностей, будь-якого кольору шкіри, у тому числі промаленьких громадян. У кожній демократичній державі є Конституція, яка захищаєлюдину, гарантує її права.
—      Ащо таке Конституція?
Конституція — ОсновнийЗакон будь-якої держави. У ній записані усі правила, за якими повинні жити людицієї країни. І правила ні в якому разі не можна порушувати!
За допомогою Конституції державапіклується про своїх громадян. Але в усіх малих громадян є ще й свояКонституція. Вона називається «Декларація прав дитини».
—      Чичули ви про документ «Декларація прав дитини»? 10 грудня1948 року проголосили Декларацію, завдяки якій запобігли 3-ій світовій війні. Вонамає 46 статей, які включені до нашоїКонституції. У цьому документі вперше були зазначені права дитини.
Буратіно. Виходить, що наша держава повиннапіклуватися про своїх дітей?
Мальвіна. О,Ви робите незвичайні успіхи, Буратіно! І лише одна-однісінька країнавідмовилася. Це Країна Дурнів.
Буратіно. А цікаво, що це за права, які начебто ямаю?
Мальвіна. Ну ось, наприклад: «Ніхто не має праваображати іншого, принижувати його, карати». Як це робив, наприклад,Карабас-Барабас.
Буратіно. Ух ти! Здорово! А ще!
Мальвіна. Аще кожна дитина має право ходити до школи і вчитися безкоштовно, щоб статиграмотним, розумним і вихованим.
Буратіно. Подумаєш! А якщо я не хочу вчитися?
Мальвіна. Значить,ви порушуєте виконання Конституції. Адже крім прав, кожна дитина повиннапам'ятати і про свої обов'язки. Ходити у школу, Буратіно, — цеВаш обов'язок.
Буратіно. Я так і знав! Зразу палки у колеса! Ядумав, якщо мені дають права, це значить, можна робити, що завгодно!
Мальвіна. Ви не маєте жодних здібностей доправознавства.
Усі люди народжуються вільними ірівними, усі мають однакові достоїнства і права. Усі наділені розумом і повинніставитися один до одного, як брати і сестри, незважаючи на колір шкіри.
Буратіно. Та це дурість якась написана! Люди неможуть народжуватися однаковими, рівними: наприклад, мій сусід, хлопчик, колинародився, важив 3 кг, а його братик — 2 зполовиною...
Мальвіна. Послухай:народжуватися рівними —це не значитьнароджуватися однаковими на зріст і вагу або однаково сильними чи красивими. Цезначить — народжуватися людьми. Адже ж ніхто ще ненародився на світ міністром з портфелем або генералом з погонами!
—      Азараз ми поговоримо про ті казки, де були порушені права людей.
У книзі О.С. Пушкіна «Казка про царяСалтана» дорослими людьми був зроблений ганебний вчинок. «В бочку з синомпосадили, Засмолили, покотили. Та й пустили в Океан — Моввелів так цар Салтан».
—      Чимали право ці люди таке чинити із царицею і дитиною?
Я думаю, що це було дуже жорстоко, чи нетак?
У Конституції записано: «Головне правокожної людини — право на життя». І маленька дитина тежмає право жити. А вона могла загинути у хвилях океану!
Снігова королева з казки Г.-К. Андерсена «Снігова королева» викрала хлопчика Кая,що мешкав у маленькому будиночку з бабусею, і відвезла його у свій величезнийльодовий палац. Вона обіцяла йому подарувати увесь світ! І пару ковзанів надодачу. Хто знає, може вона хотіла хлопчикові добра?
—      А чи мала вона право забирати,викрадати Кая з рідної домівки?
Дітимають право на життя зі своїми батьками, і нікому не дозволено їх розлучати.
Указці А. Ліндрен «Малюк і Каре лон, який живе на даху», Фрекен Бок неповажала і не любила дітей. Вона примовляла: «Нічого, нічого! В мене і діти, ісобаки швиденько стають шовковими!».
Анузгадайте, діти, яке ім'я придумав їй Малюк? Правильно, домомучительниця.
—      Чи малавона право з ним так поводитися?
УДекларації прав дитини сказано: «Не можна навчати і підтримувати дисципліну ушколі жорстокістю і приниженням».
—      Указці Ш. Перро «Попелюшка» дівчина весь час працює і тільки працює. І тут усіхзапросили на бал «Матінко, — сказалавона, — чи не можна мені хоч одним окомподивитися на бал?». «Ха-ха-ха! Що тобі, замазуро, робити у королівськомувідповіла мачуха.
—      Хтотут неправий? Попелюшка була дитиною. Дитина має
право відпочити, пограти іповеселитися. Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
Знайсвої права
—Всідіти мають право на любов і піклування.
—Дітиє рівні у правах.
—Всідіти мають право на повноцінне харчування.
—Маютьправо на освіту.
—Маютьправо на відпочинок і дозвілля.
—Маютьправо на медичну допомогу.
—Жоднадитина не повинна бути примусово залученою до праці.
—Жоднадитина не повинна бути скривджена і зневажена.
—Жоднадитина не повинна бути жертвою насильства або війни.
—Жоднадитина не повинна бути об'єктом сексуальних домагань.
—Дітимають право вільно висловлювати свої погляди.
—Дітимають право на свободу совісті, думки і релігії.
—Дітимають право на вільне спілкування.
—Дітимають право на інформацію.
—Особливатурбота дітям без сімей.
—Особливатурбота дітям-біженцям.
—Особливатурбота дітям-інвалідам.
—Особливатурбота дітям, які конфлікті із законом.
Інструкціяоповідання В. Сухомлинського «Списав задачу»
Павлик прийшовдо школи стурбований. Вдома він не міг розв'язати задачу. Прийшов, щоб у когосьсписати. Бо працювати сам не любив.
Прийшла відмінниця Зіна. Павлик попросив у неїсписати, бо, мовляв, у самого не вийшло.
 Зінадала Павлику свій зошит. Павлик почавсписувати. В третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати23, Зіна написала 32.
У своєму зошиті Павлик написавправильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.
Наступного дня вчителька принесла зошита після перевірки.
-          У Павлика — п'ять,— сказала вчителька. — Молодець,Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе,Зіно, — чотири. Помилку допустила. Зіназблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервоніві схилив голову над партою.
-           Чому Павлик опустивголову і почервонів? Кожна людина має не тільки права, але й обов'язки передсуспільством, у якому живе, і повинна поводитися так, щоб її права і обов'язкине заважали правам і свободам інших людей
Визначення обов’язків дітей
1.        Будьчесним, чуйним, добрим, людяним.
2.        Не бийся.Спробуй переконати товариша.
3.        Допомагайдрузям.
4.        Ділисяіграшками.
5.        Не кричи,вислухай товариша.
6.        Людинапочинається з добра.
Вірш «Твори добро»
Ти добро лиш твори повсюди.
Хай тепло твої повнить груди.
Ти посій і доглянь пшеницю.
Ти вкопай і почисть криницю.
Волю дай, погодуй пташину.
Приласкай і навчи дитину.
Бо людина у цьому світі,
Лиш добро повинна творити!
Анкетування
1.        Якщо менітреба когось покликати, я не кричу на весь клас.
2.        Неображаю менших.
3.        Мирнограюся з друзями.
4.        Поважаюпрацю чергових.
5.        Завждивітаюся з товаришами.
6.        Негніваюся коли програю у грі.
7.        Чемнорозмовляю з однокласниками.
8.        Готовийдопомогти товаришу
Підсумок
-          Які визнаєте права дітей?
-          Якіобов’язки учнів ви знаєте?
-          Яквпливають недобрі стосунки на здоров’я дітей?
Тема: Декларація прав дитини. Основний закон держави. Обов’язкибатьків та дітей.
Мета: Познайомити дітей з поняттям«Право», «Обов’язок», «Декларація», «Конвекція». Дати уявлення про моральнінорми поведінки. Познайомити з правами та обов’язками, що гарантуються законом.Формувати правову свідомість. Розвивати логічне мислення. Виховувати пошану дозаконів України, уміння дотримуватись правових обов’язків та користуватисясвоїми правами.
Обладнання: Конвенція ООН прав дитини,Конституція України, магнітофон, запис на касеті, чарівна скринька,картки-тести, ілюстрації до казок «Колобок».
 
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1.        Бесіда.
-          У мене вруках чарівна скринька, у ній – найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хочейого побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати, кого він там побачив,аж поки не зазирнуть усі.
-          То когови там побачили? (Діти називають себе бо на дні дзеркало).
-          Так, випобачили в чарівному дзеркалі себе. Бо людина найцінніший скарб.
-          Кожен знас – особистість, і саме такої людини, як ви, більше в світі немає і не буде.
-          Відомийпоет України В. Симоненко, який прожив життя-спалах (28 р.), написав пронеповторність кожної людини, якій батьки подарували життя.
2.        Декламуваннявірша ученицею.
«Ти знаєш, що ти – людина»
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твої – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде,
Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди,
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе:
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж, не проспи.
Бо ти на Землі – Людина,
І хочеш того, чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
-          Як вигадаєте про що цей вірш?
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.
-          Пройде неодне тисячоліття, поки людство зрозуміє цю істину, і пройде не однетисячоліття, поки людство нарешті, прийме закони, які оберігають дитину –найбільше наше багатство.
-          Отже, нашурок буде присвячений правам та обов’язкам дитини.
IV. Сприйняття і усвідомлення новогоматеріалу
1.        Поясненняпоняття «право».
-          А що жтаке право?
-          Правадитини – це певні можливості, які треба вам дітям, для того щоб жити ідорослішати.
-          Тобто те,що ви можете робити, і в чому вам не можуть відмовити для того, щобподорослішати і вести повноцінне доросле життя.
-          Дітимають особливе право на піклування та допомогу з боку держави. Але, на жаль,життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу недостатньо захищені.
-          Сьогодні250 млн. дітей живе за рахунок тяжкої праці, жебрацтва, пограбувань. 30 млн. неможуть навчатися. Кожен рік від хвороб помирає 5 млн. дітей. Поширюєтьсяторгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовились батьки для пересадківорганів.
-          В Україні– три чверті дітей – діти з хронічними хворобами. З’явився новий тип людей«діти вулиці». Діти, що залишили рідні домівки і живуть та харчуються, якзаманеться. Більшість з них молоді злочинці, наркомани, торгівці наркотиками.
2.        Знайомствоіз законами.
-          У різніепохи неоднаково дивилися не однаково за вихованням і доглядом дітьми.
-          Аж у 17 –18 ст. на дітей починають звертати увагу – шиють дитячий одяг, створюють дитячііграшки, пишуть дитячі книги, музику та пісні.
-          А ранішеу дітей були іграшки?
-          Дитинаносила довгу сорочку, а коли виростала – носила одяг, як у дорослих. Знаємо, щодітям було не легко, не було законів, які оберігали дитину. У 1989 р. всіпрогресивні країни світу, в тому числі й наша Україна, підписала Конвекцію правдитини.
-          Щоозначають слова «декларація» та «конвекція»?
3.        Словниковаробота.
Декларація – це документ, у якому викладено важливіправила, обов’язки для всіх людей.
Конституція – в перекладі з лат. Означає устрій,будова. Це закон про устрій, про будову держави, про головні права та обов’язкигромадян.
Конвенція – це угода, міжнародний договір з певнихпитань. У даному випадку – з питань прав дитини.
Закон – документ, нормативний акт, прийнятий вищимпредставницьким органом державної влади, загальнообов’язковим
/>
4.Робота в парах.
-          Зараз ми звами будемо у ролі суддів.
-          З якоїказки ілюстрація? («Колобок»).
-          Якеправило встиг використати Колобок у своєму житті? Порадьтеся у групах.
-          З якої цеказки? («Попелюшка»).
-          Які праваПопелюшки порушувала мачуха у казці?
-          Що це заказка? («Золотий ключик»).
-          Чиправильно вчинили поліцейські, схопивши Буратіно і не давши промовити йомужодного слова?
-          Якеправило порушили?
5.        Знайомствоз терміном «обов’язок».
-          Праванерозривно пов’язані з обов’язками.
-          А що такеобов’язок?
-          Обов’язок– це те, що ви повинні робити, щоб бути корисними собі та оточуючим.
/>
-          Як вирозумієте правила особистої гігієни?
-          А що такемораль?
-          Мораль –це уявлення людей про те, що добре, а що погано, які вчинки заслуговують наповагу, які на – осуд.
6.        Фізкультхвилинка.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Проблемні ситуації.
 а)Директор у кабінеті зайнятий своєю роботою,заходить вчителька із учнем).
-          ДозвольтеІване Івановичу? (вчителька тягне учня за одяг).
-          Заходьте,що трапилося?
-          Знову цейСидоренко вибив шибку на першому поверсі.
-          МарієІванівно, як це трапилося?
-          Грали усніжки, іншого місця їм не знайшлося. (Учень стоїть похнюпившись).
-          Батьківповідомили, хай відшкодують.
-          Хтопорушив обов’язок?
-          Чиїпорушені права?
б) Тато читає газету і вголос вигукує:
— Ех, знову «Динамівці» внічию зіграли з Іспанією!Син, ледве пересуваючи ноги, підходить до батька з щоденником:
— Тату, підпиши щоденник!
-          Що тамзнову?
-          Зауваженнята 2 з української мови.
-          Ах ти,негіднику, я ж тебе попереджав! (Дістає ремінь).
-          Тату, ябільше не буду! Я виправлюсь! (Тікає від батька).
-          Я тобізараз дам зауваження… (Наздоганяє сина).
-          Чиїпорушено права?
-          Що невиконав син?
VI. Підсумок уроку.
-          Що такеправо?
-          Що такеобов’язок?
-          З якимидокументами познайомились?

Висновок
 
Мета і завдання, поставлені перед процесом гуманізаціїсистеми освіти на Україні включаючи не тільки формування погляду на людину якнайвищу цінність для іншої людини, але й підвищення рівня загальної культури, ікультури спілкування зокрема. Гуманізація освіти передбачає також їїнаціоналізацію, тобто надання якомога ширшого національного характеру процесунавчання і виховання. В процесах гуманізації освіти невід’ємною складовою є іформування духовності, як найвищого щабля свідомості особистості, що приведе допослаблення анти гуманних тенденцій у світі і культурі, соціальних стосунках, усуспільстві загалом. Важлива роль на цьому етапі відводиться школі, урокампредмету «Я і Україна. Громадянська освіта».
Громадянська освіта включає в себе еволюцію уявленьпро права людини, категорії прав людини, конституційні права й обов’язки людиниі громадянина України, права та обов’язки дитини, бо тільки завдяки цьому існуєнаше суспільство і наша держава. Правознавство – це наука, яка включає в себеправа й обов’язки громадянина, знання та дотримання цих прав, уміння правильноі тверезо оцінювати свої вчинки. Нарешті, правознавство – це пізнання того,чого ми повинні дотримуватися, живучи в нашій державі, те, як людина поводитьсебе в суспільстві і чи дотримується вона тих правил і норм, які поставленіперед нею законом. Отже, правознавство – це сукупність прав та обов’язківгромадянина України.
Матеріал курсової можна використати на уроках «Я іУкраїна. Громадянська освіта» при вивчені таких тем: «Права та обов’язкигромадянина України», «Основні правопорушення серед дітей», «Ознайомлення зправами громадян, окремими правами дитини, її обов’язками, з правопорушеннями,що поширені серед дітей, відповідальністю за них.», «Ознайомлення з деякимистаттями Конституції України, які гарантують захист прав людини, з Конвенцієюпро права дитини». Уроки громадянська освіта повинні стати цікавими тадоступними для дітей початкової школи, викладати матеріал потрібно, спираючисьна життєвий досвід дітей, використовувати життєві ситуації, які пов’язані звивченням цієї теми. Такі уроки можна проводити у формі бесіди, влаштуватиконкурсну програму по знаннях прав дитини, провести вікторину між командами.Якщо робота з громадянської освіти не буде поєднана з позакласною, гуртковою,то вона не дасть очікуваних результатів. Потрібно не лише дізнатися проіснування прав та обов’язків дитини, але й запам’ятати їх і використовувати уповсякденному житті.
Кожна людина є особистістю настільки, наскільки вонапізнала і розуміє права та обов’язки суспільства, в якому вона живе.

Література
 
1.  Р. А. Арцишевський, Т. В. Бакка, У.М. Гейко «Громадянська освіта».
2.  В. А. Оршинський «Основи праваУкраїни».
3.  Ю. М. Тюдик, А. В. Жуковський«Конституційне право України».
4.  М. Настюк «Правознавство».
5.  Г. Федоров «Історія держави і права».
6.  Н. В. Діптан, А. А. Назаренко «Планиконспектів уроків «Я і Україна» 4 клас».
7.  А. Й. Рогожина «Історія держави іправа».
8.  Н. В. Борисова «Пишаємось Вітчизноюсвоєю».
9.  В. Г. Буткевич «Міжнародне правоосновні галузі».

Додаткова література
 
Тема: Права й обов'язки громадянина.
Мета:формувати уявлення проправа й обов'язки громадянина України; коротко ознайомити з Декларацією правдитини і Законом України «Про охорону дитинства»; показати цінність прав, танеобхідність їх дотримування; учити поважати права особистості; виховуватигромадянські почуття та повагу до законів України.
Обладнання: таблиця з переліком прав дитини; малюнкиіз символами світової книги прав дитини.
Хід уроку
 
І. Перевірка домашнього завдання.
 
1.      Фронтальне опитування.
— Яку мову ми називаємо рідною?
— Яка мова є державною в нашій країні?
— Поміркуйте, чому кожен громадянин нашоїкраїни має знати українську мову.
— З яким прислів'ям ви працювали вдома?
— Як ви розумієте вислів «Мова — цевіконце, через яке людина бачить світ»?
— Для чого люди прагнуть знати декількамов?
— Яку мову слід добре знати і завждипам'ятати? Чому?
— Дайте характеристику рідній мові.
— Хто з вас зміг розшукати і вивчитинапам'ять вірші про рідну мову, рідне слово? Прочитайте їх.
2.      Заслуховування віршів,підготовлених дітьми.
 — Як називають поети нашу рідну мову?
3.      Продовження опитування.
— Чому кожна людина, кожний народ маєплекати свою, мову?
— Що казав про українську мову письменникПанас Мирний?
— Як ви розумієте слова «схованкалюдського духу», «багата скарбниця»?
— Що говорять про українську мовуіноземні вчені?
— Які поради залишив майбутнім поколіннямІ. Огієнко у своїй роботі «Наука про рідномовні обов'язки»?
— Чи згодні ви з цими порадами?
— Які власні поради ви б додали до цьогопереліку?
II. Повідомлення теми і завдань уроку.
 
—Ми живемо з вами у чудовій країні, у чудовий час. Зростає наша молода незалежнасуверенна держава, зростаємо з нею і ми. Наша країна, ставши незалежною, демократичноюдержавою, постійно навчається жити в новому політичному устрої. А ми разом знею навчаємось високих громадянських чеснот.
—А що означає — бути громадянином України?
Як кожний справжній громадянин, виповинні знати свої права й обов'язки. Сьогодні наш урок буде присвячений правамі обов'язкам кожного громадянина нашої країни. Ми не тільки дізнаємося про своїправа й обов'язки, а і зрозуміємо значущість таких важливих документів, якДекларація прав дитини та Конвенції про права дитини. Дізнаємося про те, якізакони захищають дітей у різних країнах світу та які закони охороняютьдитинство в нашій країні.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
 
Бесіда.
— Ми з вами вже зустрічалися з поняттями право,обов'язок. Якви розумієте значення цих слів?
— Про які права вам вже доводилось чути?
— Чим право відрізняється від обов'язку?
— Які обов'язки виконують ваші батьки нароботі, в сім'ї, перед державою?
— Які права є у вас? А обов'язки?
—
IV. Первинне сприйняття і усвідомленнянового матеріалу.
 
1.   Розповідь учителя з елементами бесіди.
 
—Якви гадаєте, для чого людині потрібні права?
Отже, людина — ценайцінніший скарб матінки Природи. І кожен із нас є неповторною особистістю.Щоб усвідомити неповторність кожної особистості, людству знадобилося не однетисячоліття. Нам пощастило жити в той час, коли на Землі діють закони, якіоберігають людину, її життя та індивідуальність. 10 грудня1948 р. Генеральна Асамблея ОрганізаціїОб'єднаних Націй проголосила один із найважливіших правозахисних документів.Загальну декларацію прав людини. Декларація — целатинське слово, що у перекладі означає: заява, оголошення. Цей документ визнавгідність і цінність усіх людей, визначив основні права кожної людини. Минулобільше 11 років після прийняття Загальної декларації, і у 1959 р. ГенеральнаАсамблея ООН проголосила Декларацію прав дитини, яка визнавала необхідністьспеціальної охорони дитини. Якщо ми зазирнемо в давні часи, то побачимо, щопротягом багатьох віків люди не знали, що дитинство — цедуже важливий період у житті, що має свої неповторні особливості.
Важко жилося дітям. Тільки діти заможнихбатьків мали всі умови для всебічного розвитку. А діти ж простихтрударів були приречені на нестатки і тяжку працю зраннього дитинства.
Лише наприкінці XIX — напочатку XX століття були прийняті перші закони, які забороняли використовуватипрацю дітей. Однак у більшості країн ті закони ігнорувалися.
Довгі роки найрозумніші та найдобрішілюди боролися за безпеку дітей самотужки, і нарешті у 1924 р. вони впершезібралися разом у місті Женеві, де була прийнята перша Декларація прав дитини.А у 1959 р. була розроблена й утілена в життянова Декларація прав дитини, яку визнали у Загальній Декларації прав людини.
У 1989р. у Нью-Йорку всіпрогресивні країни світу підписали Конвенцію про права дитини. Конвенція (златинської) — це угода, міжнародний договір із певнихпитань. У даному випадку —з питань прав дитини.
Ми з вами — громадяниУкраїни. У нашій країни людина, її життя та здоров'я, честь і гідність,недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Так записаноу Конституції України —Основному Законі нашоїкраїни.
1991 р., колиУкраїна стала суверенною і незалежною державою, Президент нашої країни відімені України підписав міжнародний договір — Конвенціюпро права дитини. Приєднавшись до Конвенції, Україна зобов'язалася створитиумови, засоби і заходи, за допомогою яких забезпечити права і свободи дитини.Згідно з Конвенцією у 2001р. Верховна РадаУкраїни прийняла Закон «Про охорону дитинства».
Сьогодні ми з вами розглянемо деякіправа людини. Людина не може вважатися освіченою, якщо не знає своїх прав іобов'язків, законів своєї країни. Також слід запам'ятати, що ці правастосуються не тільки дорослих —їх повиннідотримуватися і діти.
Примітка.Учитель демонструєтаблицю з коротким переліком прав дитини, зафіксованим у Конвенції: право нажиття; право на освіту; право на відпочинок і дозвілля; право житиму сім'ї разом з батьками; право наособливий захист і допомогу держави; право на користування різнимиінформаційними джерелами; право на охорону здоров'я. Під час обговореннякожного права не слід добиватися точного їх знання і розуміння. Учні повинніотримати тільки загальне уявлення про правові документи, спрямовані на захистїх прав.
—Прочитайте, про які права піде мова.
—Як ви розумієте кожне право?
Учитель доповнює та узагальнює відповідіучнів.
Розробляли права людини науковці різнихгалузей: економісти, юристи, медики, психологи, учителі, історики. Усі вонивважали, що дитина повинна бути повністю підготовлена до самостійного життя всуспільстві й вихована в дусі усвідомлення та сприйняття вищих гуманістичнихідеалів, вищих моральних цінностей.
Одним із найважливіших прав дитини є правона життя.
Народження дитини в кожній сім'ї — радіснаподія. Діти — це майбутнє країни. Наша держава, як і інші держави, що підписалиКонвенцію, визнає право кожної дитини на життя з моменту її народження,гарантує їй право на охорону здоров'я, кваліфіковану медичну допомогу, сприяєстворенню умов для здорового розвитку.
Також з моменту свого народження кожнадитина має право на індивідуальність — власнеім'я й отримання громадянства. У дуже давні часи дитині давали постійне ім'я,тільки коли вона дорослішала, а до цього часу називали її як кому заманеться. УЗаконі України «Про охорону дитинства» записано, що кожна дитина відразу післянародження має право на індивідуальність —власне ім'я й отриманнягромадянства. Для цього немовля реєструють, тобто записують у державнихдокументах його прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, імена батьків,місце, де дитина народилася. Дитина стає справжнім громадянином, а напідтвердження цього отримує свідоцтво про народження.
Кожна людина мріє жити поряд з рідними,близькими людьми. Кожній дитині надається правожити у сім'ї разом із батьками.
Діти та батьки не повинні розлучатисяпроти їхнього бажання, про це говорить Закон України. Тільки у випадку, колибатьки жорстоко поводяться з дитиною, не піклуються-про неї, суд може змуситиїх проживати окремо від дитини.
На жаль, іноді дорослі не можутьзберегти сім'ю. Хоча це й погано, але життєві обставини іноді складаються так,що мама й тато живуть окремо. Закон України стверджує, що сім'я є природнимсередовищем для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право проживатиразом з батьками або тільки з мамою, або з татом. Батьки мають рівні права йобов'язки щодо своїх дітей і несуть однакову відповідальність за виховання ірозвиток дитини незалежно від того, живуть вони разом або окремо.
Добре, коли дитина перебуває у повноцінномусімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Мабуть, томуособливу увагу наша держава приділяє дітям, які втратили батьків.
Закон України надає правона особливий захист і допомогу дітям, які тимчасово або назавжди втратили своєсімейне оточення і залишилися без батьківського піклування.
Таких безпритульних дітей тимчасоворозміщують у притулках і надають їм правову, психологічну, медичну та іншудопомогу. Водночас розшукують їхні сім'ї. Якщо це не вдається зробити, дитинупередають до дитячого будинку або інтернату.
Ми з вами вже не раз говорили про те, щолюдина повинна зростати освіченою, грамотною, вона має вміти правильновисловлювати особисті думки, формувати власні погляди, брати активну участь ужитті суспільства. А для цього треба знати якомога більше. Чим більше людинаотримує інформації, тим більше буде у неї знань.
—      Звідки ви можете отриматиінформацію?
Так, звичайно, із книжок, журналів,газет, програм телебачення і радіо, з уроків у школі, від дорослих людей, зІнтернету. Шляхів дуже багато — вибирай який завгодно. Забезпечує ваше правона отримання і користування інформацією нашадержава. У Законі «Про охорону дитинства» записано: держава сприяє поширеннюматеріалів, корисних для розвитку дитини, заохочує випуск і розповсюдженнядитячої літератури, приділяє особливу увагу мовним потребам дитини, що належитьдо групи меншин або до корінного населення країни.
Отже, одержуючи корисну інформацію, визможете розвиватися, обмінюватися своїми поглядами й думками з іншими людьми,зростати освіченими громадянами.
До речі, давайте розглянемо ще одненайважливіше право — право на освіту.
Для того щоб усі діти могли навчатися,наша держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальноїсередньої, професійно-технічної та вищої освіти. Держава забезпечує доступністьосвіти для всіх дітей — освіта є безкоштовною, а в разі потреби надаєтьсягрошова допомога.
Діти нашої країни також мають правона охорону здоров'я імедичну допомогу.
—      Як ви розумієте це право?
Так, наша держава гарантує дитині правона охорону здоров'я, безкоштовну кваліфіковану медичну допомогу в державнихзакладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя
і здорового розвитку дитини, для їїраціонального харчування, сприяє формуванню навичок здорового способу життя.
—      Якце право виконується в нашій школі? Кожного року діти проходять медичний огляд,усім обов'язково
роблять щеплення. На уроках іпозакласних закладах розповідають про здоровий спосіб життя. ,
—      Дужеважливі та складні питання ми розглядаємо сьогодні на уроці. Отже, бачу — витрішки стомилися. Мабуть, час відпочити, тим паче ви маєте і таке право.Держави — учасниці Конвенції визнають праводитини навідпочинок і дозвілля, правобрати участь в іграх і розвагах, відповідних її вікові, брати участь укультурному житті й займатися мистецтвом.
2.   Хвилинка відпочинку (за виборомучителя).
 
3.    Узагальнюючабесіда.
 
—З якими правами дитини ми ознайомилисьна уроці?
—Назвіть основні документи про правадитини.
—Чи потрібна в наші дні охорона правдитини?
—Що означає право дитини наіндивідуальність?
—Які права має дитина, батьки якоїрозлучені?
—Як держава піклується про дітей, якізалишились без батьківського піклування?
—
V. Закріплення та осмислення знань.
 
1.      Робота з підручником (с. 59).
—Які права дитини ви вважаєтенайважливішими? Як би ви проілюстрували одне з них?
2.      Творче завдання. Робота в групах.
—Намалюйтеемблему, що відтворює ідеї виконання прав дитини.
VI.Узагальнення та систематизація знань.Розв'язанняправових ситуацій.
•        Увідомому кінофільмі «Опудало» розповідається про те, як цілий клас об'єднавсяпроти однієї дівчинки. Над нею знущалися, її ображали, доводили до відчаю.Очолювала цькування учениця на прізвисько «Залізна Кнопка». А решта підкоряласяїй. Хтось просто не замислюючись, а хтось — бажаючирозважитися. Граючи на слабкості своїх однокласників, «Залізна Кнопка» отрималавеличезну владу над дівчинкою. А вчителі, на жаль, нічого не помічали івважали, що в їхній школі все гаразд.
—Які права дівчинки були порушені?
—Як можна було захистити свої права вситуації, у якій опинилася нещасна дівчинка?
•        Наавтобусній зупинці молода жінка гримала на хлопчика і штовхала його. Малийплакав, намагаючись вивернутися. Перехожі втрутились, вимагаючи припинитизнущання. Молода жінка відповіла: «Це мій син, і я виховую його, як вважаю запотрібне!»
—      Хтоправий?
VII. Підсумок уроку.
 
Бесіда.
—Про що йшлося на уроці?
—Для чого людина повинна знати своїправа?
—Якби вам довелося обирати для себе триголовних права, на чому б ви зупинилися? Поясніть свій вибір.
VIІІ. Домашнє завдання.
 
1. Розкажіть батькам, з якими правами випознайомились на уроці.
2. Разом із батьками підготуйте розповідьпро обов'язки, що стосуються опрацьованих прав.
3. Розкрийте зміст виразу « Ставсядо людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе ».
4. Виконати завдання зошита на с. 18.
Тема заняття: Наші права – щасливедитинство.
Мета: розповістиучням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчитиправильно реалізовувати свої права,- виховувати в учнів поважне ставлення довласної особистості та інших.
Обладнання: аудіозапис пісні «Ми маленькі діти» із кінофільму «Пригоди Електроніка», плакат«Календар правових дат», роздруковані пам'ятки «Знати потрібно дорослим ідітям» (Додаток 7), великі картки, на яких написані основні права дитини,визначені відповідною Конвенцією.
Коментар: дляпроведення виховного заходу організатори складають «Календар правових дат»: XXIстоліття — Століття дитини.
2001—2010 рр.— Міжнародне десятиріччя миру і не насилля
в інтересах дітей усієї планети.
1 червня— Міжнародний день захисту дитини.
28 червня— День Конституції України.
20 листопада— Всесвітній день прав дитини.
10 грудня— День прав людини.
За кілька днів до проведення заходуучитель знайомить учнів з основними пунктами міжнародної Конвенції про правадитини.
Виховний захід відбувається у класі або шкільній бібліотеці.Угорі на видному місці прилаштовано плакат із назвою заходу, під ним — «Календарправових дат». Звучить пісня «Ми маленькі діти», наперед виходять ведучі.
Ведуча. Доброго дня, друзі! Ми зібрались сьогодні для того, щобдоговорити про права дітей, тобто про ваші права.
Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до розуміння того,що права людини слід захищати?
Учні висловлюють власні думки щодо запитання. Ведучийдоповнює й узагальнює відповіді.
Ведучий. Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникланеобхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина немала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав бидопомогти їй у вирішенні спорів.
Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той іправий». Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановитизагальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людськесуспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захисті й сильного, йслабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.
Ведуча. З тих пір минуло чимало століть. Держави створювалися,розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі йуряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країнівійну чи приймаючи яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнитилише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже,людству потрібно було щось придумати, знайти такого захисника, який міг бипримусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадяні постійно піклуватися про них.
Ведучий. Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організаціяООН.
Що ви знаєте про цю організацію?
Учні відповідають на запитання, ведучі доповнюють іузагальнюють відповіді. Наперед виходять учні-читці.
1-й учень. 1945 року, після закінчення Другої світової війни —найжахливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства — народи багатьохкраїн вирішили, що задля збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того,щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались невоєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 рокубула створена Організація Об'єднаних Націй (ООН). До речі, одним із їїзасновників була Україна.
2-й учень. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальнудекларацію прав людини — документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїмнародам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом,особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись своєїрелігії й багато іншого.
Ведуча. Загальна декларація прав людини — важливий і корисний документ. Але вньому говориться про людей загалом — і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують особливоїуваги й захисту з боку держави.
3-й учень.Саме тому 1989 року ООН прийняла окремийдокумент під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція — це міжнародна угода. У ній державиберуть зобов'язання дотримуватись прав кожної дитини. І наша держава такожпідписалася під цим документом, а значить — пообіцяла світові піклуватися просвоїх маленьких громадян.
4-й учень
Найбільше я хочу, Щоб мир був на світі, Як небо — у зорях, А сад наш — у цвіті.
5-й учень
Найбільше я хочу, Щоб сонце щоранку Зі мною віталось,Присівши на ґанку.
6-й учень
Найбільше я хочу, Щоб рідна матуся Всміхнулась мені, Коли яусміхнуся.
Ведуча. Давайте пригадаємо, про які права дітей ідеться у Конвенції,на що кожен із вас має незаперечне право?
На столах у вас лежать роздруковані аркуші, на якихперелічені основні права дітей — основні статті цієї Конвенції.
Ведучі пропонують учням по черзі прочитати по одній статтіКонвенції і своїми словами коротенько пояснити її
зміст.
Учні виконують завдання.
Ведучий. Дякуємо, друзі. Ви дуже добре процитували й пояснили статтіКонвенції про права дитини. Але нам би хотілося дізнатися, чи добре ви знаєтесьна своїх правах і чи вмієте їх правильно реалізовувати?
Ведуча. Давайте проведемо «Казкову правову вікторину» і на прикладігероїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про правадитини.
Ведучі проводять вікторину. «Казковаправова вікторина» Ведучі по черзі описують негативні ситуації, у які потрапивтой чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке право, визначенеКонвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя.
Ситуація 1
Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати.Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.
Яке право порушено стосовно Попелюшки?
(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь
у розважальних заходах, що відповідають її віку.)
Ситуація 2
За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей ізрізних соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушеннямсуспільної моралі. Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, якГекльберрі
Фін?
(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право насвободу асоціацій та свободу мирних зібрань.)
Ситуація З
Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чиможна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?
(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожналюдська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)
Ситуація 4
Мауглі не вміє говорити людською мовою — лише видаватинезрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшлиМауглі в лісі, замкнути його в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Якіправа хлопчика порушено?
(Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцінноюдитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією йому мають забезпечити гідніумови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-якежорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному йпсихічному здоров'ю.)
Ситуація 5
Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходятьхлопчику зі школи чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?
(Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницюкореспонденції.)
Ситуація 6
Баба Ягавикрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесятецарство. Які права дитини порушила злодійка?
(Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися збатьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крімтого, Конвенцією забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їхіз-за кордону.)
Ведучі відзначають учнів, які брали активну участь вобговоренні ситуацій вікторини.
Ведучий. «Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» — ці слова, на жаль, частовикористовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай, заява проособисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням отриматищось, нічого не даючи взамін.
Зараз, друзі, перед вами будуть розіграні невеличкіситуації, у яких діти недоречно заявляють про свої права. Ваше завдання — визначити, чому той чи інший геройнеправий. Що б ви на місці, дорослого відповіли йому? А можливо, він усе ж такиправий у своїх вимогах?
Далі відбуваються інсценування. Звучить музика. Напередвиходять 1-ша мати і Син.
Мати. Скільки можна казати тобі — після одинадцятої години ти маєшпровести своїх гостей. Ваша жахлива музика дратує усіх!
Син. Але ж, мамо! Ти все одно не спиш у цей час. До того ж, я маюправо на свободу мирних зібрань!
Ведуча. Про що слід знати матері хлопчика, щоб обґрунтуватинеприйнятність його дій?
(Стаття Конвенції, що визначає право дитини на свободуасоціацій та мирних зібрань, передбачає певні обмеження. У даному випадкуповедінка сина утискує права і свободи інших членів родини, що є порушеннямпорядку.)
Звучить музика. Наперед виходять Учитель та Учень.
Учитель (звертається до учня). Скажи, будь ласка, чому ти не готовий до уроку?
Учень.Я вирішив зовсім не відвідувати ваші урокифізики. Вони мені нецікаві, до того ж я збираюся після школи поступати догуманітарного вузу.
Учитель. Але шкільну програму з фізики ти маєш вивчати.
Учень. У такому випадку я вимагаю, щоб мене навчав інший учитель.Ви — занадтосуворі, хоча самі, на мою думку, не дуже добре знаєте предмет, який викладаєте.
Учитель. Ти поводишся зневажливо й дуже грубо. Я змушена викликатитвоїх батьків.
Учень. Це не грубість, а моя думка. Я маю право вільно висловлюватисвої погляди з будь-яких питань, що стосуються мене.
Ведучий. Звичайно, ми добре розуміємо, як неприємно, коли твоїхбатьків викликають до школи. І, звичайно, ми вільні у висловлюванні власнихдумок. Проте закон у цьому випадку на боці вчителя. Подумайте, чого не можнаприпускатися, заявляючи про свої права?
(Дійсно, Конвенція визнає за дитиною право вільновисловлювати власні думки, але це право обмежується в деяких випадках. Зокрема,якщо висловлювання власної думки завдає шкоди репутації та гідності іншоїособи.)
Звучить музика. Наперед виходять 2-га мати і Донька.
2-га мати. Доню, я йду на роботу. Будь ласка, прибери у своїй кімнаті,помий після себе посуд, сходи в магазин.
Донька. Але ж, мамо, у мене завтра контрольна!
2-га мати. Якщо поквапишся, встигнеш і хатню роботу виконати, і до контрольноїпідготуватися.
Донька. Між іншим, Конвенція про права дитини захищає мене відбудь-якої роботи, що перешкоджає здобуттю освіти.
(У Конвенції йдеться мова не про щоденну хатню, посильну длядитини, роботу, а про економічну експлуатацію дітей та прийом їх на роботу.Самообслуговування не може стати на заваді здобуттю освіти.)
Звучить пісня «Ми маленькі діти». Наперед виходять усіучасники заходу.
Ведучий. Отже, друзі, давайте підведемо підсумки сьогоднішньоїзустрічі.
Ведуча. У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх, щобзахистити себе, якщо хтось хоче нас образити.
Ведучий. Але слід знати не лише свої права, але й обов'язки. Прагнучивідстояти свою свободу не утискайте свободу інших.