КУРСОВА РОБОТА
«Методика підготовки і проведення практичногозаняття „Оцінка екологічної стабільності території“ з дисципліни»Землевпорядне проектування" з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій".
Зміст
Вступ
1. Практичне заняття як організаційна форма навчання
2. Використання інформаційно-комунікаційних технологій унавчанні
3. Місце дисципліни землевпоряднепроектування у підготовці інженерів-землевпорядників
4. Методика та зміст практичного заняття по темі«Оцінка екологічної стабільності території»
4.1 Рекомендована література для підготовки студентів допрактичного заняття
4.2 Питання для закріплення та перевірки засвоєних знань
Висновки
Список літератури
Вступ
Сучасна системаосвіти зароджувалася, удосконалювалася у ХХ столітті в період інтенсивногорозвитку агропромислового комплексу та індустріалізації країни. Посилена увагадо природничих, точних наук, продуктивної праці поєднувалася зі збільшеннямкількості навчальних закладів.
У наступний періодвеличезними кроками освоювалися нові природні ресурси, вибухали екологічнікризи, передові країни ставали на шлях інноваційного розвитку, в усіх сферахутверджувалися інформаційні технології — усе це поставило нові завдання передосвітою та наукою.
Сучаснийглобалізований світ став велетенським обмінним пунктом інформації. 1988 рокуоптико-волоконний кабель передавав одночасно три тисячі інформаційнихімпульсів, 1996 року — півтора мільйона, 2000 року — уже десять мільйонів. Останнімироками у світі щороку видається в середньому понад вісімсот тисяч книжок різнихнайменувань. У середині XV століття у світі налічувалося всього близько тридцятитисяч книжок.
Наприкінці ХХстоліття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід відпостіндустріального до нового етапу розвитку людства — інформаційногосуспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація.
Ще К. Ушинськийговорив, що розум — це добре організована система знань, але знань, якіпостійно оновлюються! [15] Ось чому одна з важливих тенденцій розвитку освіти вкраїні складається з перебудови самої концепції організаціїнавчально-пізнавальної діяльності, педагогічного керівництва нею, колиінформативна модель освіти втратила свою актуальність.
Сьогоднісуспільство досягло такого рівня розвитку, коли обсяги теоретичних знань,інформації, рівень її структурованості та складності зумовлюють створенняякісно нової інформаційної структури, в якій інформаційні ресурси визначатимутьрозвиток країни, сфер суспільства; умови життєдіяльності людини в усіхсоціальних сферах, інтелектуалізацію праці, вдосконаленнясоціально-комунікаційних відносин, виробництва й управління усіма соціальнимисферами; вибір і використання інформаційних систем і технологій різногопризначення.
Це вимагаєнайшвидшого переходу до нової стратегії розвитку освіти на основіширокомасштабного використання знань та інформації як стратегічних ресурсів розвитку,а також перспективних високоефективних технологій як основних інструментівцього розвитку.
Саме такий підхіддо освіти був визначений Національною програмою «Освіта. Україна ХХІсторіччя», в якій передбачено забезпечення розвитку освіти на основі новихпрогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніхпедагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення новоїсистеми інформаційного забезпечення освіти, входження України утрансконтинентальну систему комп'ютерної інформації [7].
Для реалізаціїпрограми великого значення набувають процеси інформатизації, використаннякомп'ютера, інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційнихресурсів у професійній діяльності працівників освіти.
Тому обрана темакурсової роботи є високо актуальною, розробка методики практичного заняття звикористанням ІКТ є одним з кроків запровадження у навчальний процес новітніхінформаційних технологій.
Об’єктом курсовоїроботи є підготовка і проведення практичного заняття з дисципліни «Землевпоряднепроектування» по темі «Оцінка екологічної стабільності території».
Мета — підготуватиметодику підготовки і проведення практичного заняття з дисципліни «Землевпоряднепроектування» по темі «Оцінка екологічної стабільності території».
При аналізіпоставленої мети я виділила наступні завдання:
висвітлитиінформацію про практичне заняття, як організаційну форму навчання;
розкритиважливість використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні;
скласти методикупідготовки і проведення даного практичного заняття з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій.
1. Практичне заняття як організаційнаформа навчання
Практичне заняття- форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розглядстудентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вмінняі навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконаннястудентом відповідно сформульованих завдань [15].
Практичне заняттяставить за мету на основі засвоєних системних знань включати учнів у різні видисамостійної діяльності — практичної, інтелектуальної, предметної.
Практичнадіяльність учнів забезпечує використання знань, умінь і навичок у різнихситуаціях. Наприклад, предметна — це маніпуляція матеріальними об'єктами (роботаз мікрокалькулятором, обладнанням, вимірювальними приладами, реактивами та ін).Інтелектуальна діяльність учнів у процесі виконання практичної роботи — цебачення та виправлення своїх помилок, перенесення знань з одного предмета на інший,діагностування й моделювання навчально-пізнавальної діяльності.
Практична роботапроводиться відповідно до навчальної програми і її виконання є обов'язковим. Вонамає велике значення для технічної освіти, розкриття дидактичного принципузв'язку теорії із практикою, розвитку пізнавальних здібностей та самостійностіучнів, формування в них умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя тасамоосвіти, впливає на конкретизацію й закріплення знань, розвиває вмінняспостерігати та пояснювати явища оточуючого світу [14].
Цілями практичногозаняття можуть бути: розширення уявлень учнів про явища оточуючого світу, у т. ч.тих, що вивчаються, глибоке проникнення в їх сутність; формування в них уміньвиявляти об'єктивні зв'язки та взаємообумовленість явищ; озброєння учнівспеціальними навичками, необхідними не тільки в навчальній, а й у виробничійпраці.
Практичне заняттяпередбачає попередню теоретичну підготовку учнів, збір фактичного матеріалу дляузагальнення, систематизації, аналізу [14]. На практичне заняття відводиться,як правло, дві академічні години (тривалість визначається навчальною програмою,але може коригуватись учителем); завдання, які винесені на практичне заняття,виконуються всім класом, при цьому форма організації їх діяльності може бутиіндивідуальною, груповою, фронтальною, змішаною.
Основні вимоги доорганізації проведення практичного заняття: визначення його місця в системіуроків з даної теми; чітка постановка цілей та завдань; відбір змісту матеріалута підготовка обладнання; проведення інструктажу з дотримання техніки безпекивикладачами та учнями; виконання випереджувальних завдань; ознайомлення зтехнікою безпеки; підготовка й обговорення форм звіту про виконану роботу; вивченнятих елементів практичних знань, умінь і навичок учнів, які вимагають подальшогоформування та розвитку, відпрацювання на даному практичному занятті; раціональнепоєднання форм навчальної діяльності учнів (репродуктивної,раціоналізаторської, творчої); розробка критеріїв оцінки результативностівиконання практичної роботи, уведення в самостійну роботу учнів елементів грита змагань як важливого фактора її стимулювання; здійснення контролю такорекції навчально-пізнавальної діяльності учнів; підбиття підсумківпрактичного заняття. Зміст практичного заняття зумовлюється специфікоюнавчальних предметів (хімія, фізика, математика, біологія, географія), теми,мети та завдань. Воно може проводитись у класі, навчальному кабінеті,майстернях, на місцевості, на виробництві.
З метоюзабезпечення ефективності практичного заняття викладачу потрібно: підготуватиучнів до виконання практичної роботи, тобто щоб вони не тільки добре знализміст теоретичного матеріалу, на основі якого виконуватиметься практичнаробота, а й були ознайомлені з прийомами її виконання; забезпечити всіх студентівпосібниками, приладами, інструментами, довідниками; контролювати хід виконанняроботи, вчасно приходити на допомогу студентам, не обмежуючи їхньої активностіта самостійності; аналізувати та оцінювати виконання практичного завдання. Практичнізавдання мають, як правило, тренувальний характер. При цьому інструктажвикладача повинен бути конкретним і зрозумілим, можливі неодноразовіповторення, нагадування у процесі поетапного виконання практичної роботи. Уміру набуття учнями практичних навичок і вмінь завдання ускладнюються, аінструктаж спрощується.
Різновидомпрактичного заняття є практикум, який проводиться після завершення великихрозділів курсу та має переважно повторювально-узагальнюючий характер. Участь уньому відкриває великі можливості для прояву та розвитку індивідуальнихінтересів і нахилів учнів. На практикумі з'являються можливості для здійсненнядиференціації навчання. Студентам можна доручити виконання неоднакових зазмістом і характером завдань. При цьому одним слід дати повний інструктаж,іншим — лише короткі відомості, для третіх обмежитись постановкою цілей тазавдань, для розв'язання яких учні повинні самостійно розробити план таалгоритм дій, підібрати обладнання. Практикум може складатись із декількохзавдань і дослідів, після виконання яких учні обробляють результатиспостережень та експерименту, складають письмовий звіт.
Практикум єнайбільш складною формою організації самостійної роботи учнів. Активна участь упрактикумі сприяє оволодінню учнями методикою спостереження, постановки тапроведення лабораторного експерименту, формуванню вмінь і навичок узагальнення,робити висновки, розробляти пропозиції щодо перевірки гіпотез. Цінністьпрактикумів безперечна, тому що при цьому в учнів є реальна можливістьпрацювати у власному темпі та ритмі, просуватись у навчанні в міру засвоєння тавідпрацювання відповідних завдань і засобів діяльності. Наявністьдиференційованих завдань дозволяє переводити учнів на більш високі рівнінавчальних досягнень і розвитку. Основні вимоги до практикуму: визначити місцепрактикуму в системі уроків з курсу навчального предмета, скласти план роботиіз проведення практикумів у різних класах, підготувати необхідні інструкції,диференційовані завдання з урахуванням рівнів навчальної підготовленості учнів;розробити методики спостереження та лабораторного експерименту; перевіритиматеріальне забезпечення практикумів, доукомплектувати обладнання, необхіднедля індивідуальної та групової роботи учнів; визначити термін проведенняпрактикуму; продумати та забезпечити систему безпосереднього й опосередкованогокерівництва та контролю діяльності учнів під час практикуму; створити комфортніумови проведення заняття, забезпечити радість творчості, емоційне задоволення,засвоєння етичних норм колективної діяльності.
На практикумідоцільно широко використовувати електронно-обчислювальну техніку, дисплеї,сучасні методи наукових досліджень з урахуванням специфіки конкретногонавчального предмета [15].
У процесіспостереження та аналізу практичного заняття слід зосередити увагу на такихпараметрах:
відповідність темипрактичної роботи змісту навчальної програми, визначення її місця в системіуроків;
постановка цілейта завдань практичної роботи, їх відповідність змісту теми, моделюванняподальшої навчальної діяльності учнів;
підготовка допрактичної роботи (виділення найбільш значущих знань, умінь і навичок учнів,які будуть використані при проведенні практичної роботи; відбір змістудидактичного матеріалу, вибір форм і методів виконання практичної роботи; підготовкапосібників, інструментів, приладів для виконання роботи);
процес виконанняпрактичної роботи (ознайомлення з метою та завданнями роботи, інструктаж ізподальшої діяльності, тобто ознайомлення з прийомами та засобами виконанняроботи; забезпечення всіх учнів посібниками, приладами, інструментами длявиконання практичної роботи; оформлення результатів роботи; поділ студентів нагрупи; поетапний контроль і корекція процесу виконання завдання);
результативністьвиконання практичної роботи (уміння студентів застосовувати теоретичні знанняпри виконанні практичних завдань, користуватись приладами, інструментами,здійснювати проміжні записи, аналізувати та узагальнювати їх, робити висновки; констатувати,скільки студентів виконали, скільки не виконали роботу, характер утруднень; озброєнняучнів спеціальними та загально-навчальними вміннями та навичками, які маютьважливе значення для навчальної та виробничої праці).2. Використання інформаційно-комунікаційнихтехнологій у навчанні
Розвиток сучасногосуспільства, його глобальна інформатизація і трансформація, зміна формгосподарювання, впровадження сучасних інтенсивних методів виробництвапотребують розробки принципово нових і адекватних часу підходів до підготовкифахівця. Такі підходи тісно пов’язані з інформаційно-комунікаційнимитехнологіями.
Підінформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів татехнічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації,зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації [7].
Проблемавпровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процесдосліджувалась у працях Б. Бєсєдіна, А. Веліховської, М. Голованя, Ю. Горошка,В. Дровозюк, М. Жалдака, Т. Зайцевої, В. Клочка, Н. Кульчицької, К. Ламонової,Ю. Лотюк, Н. Морзе, А. Олійника, К. Осенкова, А. Пенькова, С. Ракова, Ю. Рамського,В. Розумовського, Є. Смирнової, В. Чирко, В. Шавальової та інших учених [5].
Широкевпровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес породжує низкупроблем, які стосуються змісту, методів, організаційних форм і засобівнавчання, гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, інтеграціїнавчальних предметів і фундаменталізації знань, підготовки й удосконаленнякваліфікації педагогічних кадрів, створення системи неперервної освіти, зокремасистеми самоосвіти й самовдосконалення вчителів, яка забезпечувала б оволодінняними основами сучасної інформаційної культури. Звідси випливає необхідністьрозробки й побудови цілісної системи підготовки вчителя до використанняінформаційної технології в навчальному процесі, яка включає весь комплекснавчальних дисциплін з відповідно побудованим змістом, сукупність методів,організаційних форм і засобів навчання, орієнтованих на широке використаннясучасної інформаційної технології в навчальному процесі, і забезпечуєметодологічну, спеціальну й методичну підготовку вчителя в нерозривному зв’язкуз формуванням основ інформаційної культури та підготовкою до практичноговикористання нової інформаційної технології у своїй професійній діяльності,здатність і готовність до постійної самоосвіти й самовдосконалення, а такожможливість їх здійснювати.
Проблемівикористання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесіприсвячені, зокрема, дисертаційні дослідження І. Богданової, Л. Павлюк, Л. Панченко,І. Синельник, А. Уманця та інших дослідників [7].
Від негативнихнаслідків необґрунтованого ігнорування методів, організаційних форм і засобівнавчання в рамках традиційної методики викладання математики та надмірної,методично невиправданої, комп’ютеризації навчального процесу застерігає З. Слєпкань:“Запровадження нових інформаційних технологій навчання не повинно бутисамоціллю. Воно має бути педагогічно виправданим, розглядатись передусім зпогляду педагогічних переваг, які воно може забезпечити порівняно з традиційноюметодикою навчання” [5,c.28].
Від занадтоширокого й методично невиправданого застосування комп’ютера в навчальномупроцесі застерігає О. Вербицький: “Необхідно перш за все визначити конкретніцілі та зміст навчання у комп’ютерному варіанті. Якщо виявиться, що цілі можутьбути досягнуті за допомогою традиційних, надійних, звичних для викладача істудентів засобів, то краще за все звернутися саме до них. Для комп’ютерногонавчання доцільно відбирати лише той зміст, розробка та засвоєння якого не можеобійтися без електронно-обчислювальних машин" [5, с.37].
За думкою О. Співаковського[5], використання нових інформаційних технологій навчання у вищому навчальномузакладі, крім сприяння досягненню основних, запланованих цілей навчання уконкретній предметній галузі, сприяє досягненню і додаткових цілей навчання: формуваннюв майбутнього вчителя позитивного ставлення до нових інформаційних технологійнавчання, переконаності в ефективності цих технологій навчання, практичномузасвоєнню методів навчання в умовах нових інформаційних технологій навчання. Студентидолають психологічний бар’єр між традиційними формами, методами й засобаминавчання і навчанням із застосуванням комп’ютерних засобів набагато швидше, ніжучителі, що вже мають досвід роботи традиційними методами.
В. Клочко [5] виділяєтакі характерні відмінності традиційної освіти й сучасних вимог до технологіїнавчання, на яких ґрунтується підхід до побудови методичної системи навчання набазі нових інформаційних технологій:
1) традиційнасистема навчання готувала фахівців до умов виробництва, яке вже функціонувало,завданням сучасної системи освіти є підготовка фахівців до маловідомих умов;
2) у традиційнійсистемі освіти домінує технократичний підхід з прагматичними цілями. У сучаснихумовах виникає необхідність гуманітаризації освіти;
3) традиційнасистема освіти орієнтувалась на стійку систему знань, умінь і навичок. Такимчином, необхідні еквіваленти елементів знань, які були б стійкими відноснозміни умов виробництва;
4) традиційнасистема освіти була в основному спрямована на репродуктивну діяльність, творчакомпонента була присутня у незначній мірі. Сучасні умови виробничої діяльностіпотребують творчих фахівців, які мислять нестандартно;
5) традиційнатехнологічна діяльність орієнтувалась на статичну картину світу. Нова картинасвіту, в якому буде працювати фахівець, невідома.
На думку М. Голованя[5], інформаційно-комунікаційні технології навчання мають якісні відмінностівід традиційних технологій. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій не єпростим придатком до існуючих методичних систем навчання, вони вносять суттєвікорективи в усі компоненти методичної системи (мету, зміст, методи, засоби таорганізаційні форми навчання). Інформаційно-комунікаційні технології навчаннямають також суттєві відмінності між собою, зумовлені тим, що в їх основузакладено різні теоретичні засади, а також тим, що за допомогою такихтехнологій реалізуються різні функції навчання, і реалізуються вони по-різному.
Доцільність таефективність використання інформаційної технології в навчальному процесіпедагогічного вищого навчального закладу нерозривно пов’язані з поняттямінформаційної культури.
Формуванняінформаційної культури педагогів — це насамперед формування системи знань,навичок та вмінь, які необхідні педагогам для використанняінформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності. Змістінформаційної культури для педагогів має свою специфіку. Невід’ємнимкомпонентом цього змісту є психолого-педагогічні особливості застосуваннякомп’ютера у навчанні.
Найважливішимкомпонентом інформаційної культури є формування вміння практичного використаннякомп’ютера при розв’язуванні практичних задач. Для працюючих у системі освіти,як загальної, так і професійної, основи інформаційної культури виступаютьважливою частиною не лише загальноосвітньої, але й професійної підготовки. Мовайде не тільки про формування у студентів уміння розв’язувати різноманітнізадачі за допомогою комп’ютера, а й про вміння навчити майбутніх учніввикористовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі власноїнавчально-пізнавальної діяльності.
У процесіформування інформаційної культури вчителів доцільно розкрити роль комп’ютера усправі розв’язування завдань виховання та розвитку особистості учнів. Цейаспект загальної підготовки вчителів має виняткове значення, оскільки багато зних і досі вважають комп’ютерну техніку в школі тільки засобом розв’язуванняматематичних задач та проведення різноманітних обчислень.
У процесіформування інформаційної культури майбутні педагоги повинні зрозуміти, щокомп’ютер сприяє формуванню в того, хто навчається, рефлексії своєї діяльності[7]. Рефлексія — одна з форм самосвідомості, яка орієнтована на осмисленнялюдиною своєї діяльності, усвідомлення своєї особистості, а також діяльності іособистості своїх партнерів. Можна виділити такі види рефлексії: інтелектуальнуі особистісну. Перша з них спрямована на осмислення власної діяльності, друга — на осмислення самого себе, властивостей і якостей характеру, усвідомленнявласного “Я". Крім того, можна виділити міжособистісну рефлексію, яка засвоїм змістом збігається з інтелектуальною або з особистісною, алевідрізняється тим, що спрямована на іншу людину. Формування рефлексії — одна знайважливіших навчальних цілей. Пізнання самого себе, своєї діяльності єнеобхідною передумовою формування навчальної діяльності. Особистісна рефлексіяє засобом адекватної самооцінки й виступає необхідною передумовою самоконтролю,самовиховання в широкому смислі слова, визначення свого місця в житті. Новіможливості у формуванні в студентів інтелектуальної рефлексії з’являються першза все завдяки тому, що використання комп’ютера надає можливість наочнопредставити студентам, до чого призводить кожна їх дія.
Систематичне іпедагогічно доцільне використання під час аудиторних занять мультимедійнихзасобів сприяє вдосконаленню сенсомоторної сфери студентів, розвиває їх зоровуі слухову чутливість, формує вміння сприймати, розвиває спостережливість. Порядіз цим використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвиткуперцептивної уваги. Окремі властивості зорових і слухових подразників та їхкомплексний вплив на психіку людини обумовлюють виникнення мимовільної уваги,її стійкості та зосередженості. Використання комп’ютерних засобів навчаннядозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для засвоєння студентами,що у свою чергу сприяє розвитку їхнього мислення, формує систему розумових дій,здатність до самостійної творчої роботи.
При визначенніефективності будь-якої методики навчання необхідно враховувати особливостіпсихічних процесів кожного студента, а саме: особливості мислення, властивостіпам’яті, окремих аналізаторів (слух, зір), а також характер і волю. Безурахування зазначених факторів неможливо досягнути засвоєння студентаминавчального матеріалу у повному обсязі. За допомогою комп’ютера педагог маєможливість матеріалізувати деякі абстрактні властивості реальних об’єктів, чимсприяє підвищенню доступності навчального матеріалу для засвоєння студентами. Використанняінформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі виступаєсвоєрідним каталізатором, який призводить до якісних змін системи освіти вцілому, у тому числі і в змісті навчання. За допомогою комп’ютера вдаєтьсязробити доступним багато з того, що протягом тривалого часу вважалосянедоступним унаслідок своєї абстрактності. Зокрема, з’являється можливістьнаочно представити студентам навчальний матеріал, який охоплює різні сферижиття та діяльності людини.
Проаналізувавшинаукову, методичну, психолого-педагогічну літературу, досвід НПУ імені М.П. Драгомановата інших провідних педагогічних вищих навчальних закладів України з проблемивикористання інформаційно-комунікаційних технологій загалом у навчальномупроцесі, існує перелік вимог до інформаційно-комунікаційних технологій:
1) комплексністьта універсальність;
2) простий,зрозумілий, україномовний інтерфейс;
3) простота інадійність у використанні, сумісність із периферійними пристроями з метоюнадання звукового супроводу, можливості друку тощо;
5) компонентністьу реалізації основних функцій (компонента, за означенням О. Співаковського [5],- це абстрактна одиниця, яка може використовуватися при виконанні певноївизначеної роботи, тобто мати визначені обов’язки. Компонента повинна матиневеликий набір чітко визначених пунктів і бути пов’язаною з іншимикомпонентами настільки слабко, наскільки це можливо);
6) програмнийпродукт має містити увесь спектр понять, операцій і функцій, вільне оперуванняякими передбачено змістом навчальної дисципліни;
7) використанняпрограмного продукту не повинне передбачати наявності у користувача ґрунтовнихзнань з програмування та володіння ним термінологією, не характерною для даноїсфери діяльності людини.
Слід зазначити такожпро доцільність надання переваг вітчизняним програмним продуктам з метоюуникнення правових протиріч із законодавством України щодо визнання авторськихправ на інтелектуальну власність.
На сьогоднішньомуетапі розвитку суспільних та економічних відносин інформаційно-комунікаційнітехнології в повній мірі можна вважати невід’ємною частиною навчального процесу.Комп’ютер поступово перетворюється на своєрідний вимірювач ефективності обранихнавчальних стратегій. Оскільки вже сьогодні певний базовий рівень інформаційноїкультури вимагається від кожного члена суспільства, то вміння використовуватизасоби інформаційно-комунікаційних технологій набуває виняткового значення щодополітехнізації навчання та загальної підготовки студентів до майбутньоїпрофесійної діяльності.
Впровадженнякомп’ютера у навчальний процес вищого навчального закладу не повиннеспрямовуватись на поступове обмеження впливу й ролі викладача, його місця ізначення у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів. Педагог був ізалишається ключовою ланкою навчально-педагогічного процесу, і останній завждибуде йому підпорядкованим і ним керованим.3. Місце дисципліни землевпоряднепроектування у підготовці інженерів-землевпорядників
Дисципліна «землевпоряднепроектування» займає одне з ведучих місць в навчальному плані підготовки фахівцівспеціальності 7.070904 «Землевпорядкування та кадастр». Вона, спираючисьна об'єктивні економічні закони, систему соціально — економічних та екологічнихзаходів, спрямованих на реалізацію положень земельного законодавства, розробляєметодологію і методику ефективного і раціонального використання та охорони земельна різних категоріях, видах і типах землекористування,адміністративно-територіальних утворень, по регіонах і країні в цілому.
У ході вивченнядисципліни викладаються закономірності і конкретні методичні рекомендації порозробці і обґрунтуванню проектних рішень по створенню і вдосконаленнюорганізації території адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь іземлекористувань, територіальній організації сільськогосподарського та іншихвиробництв відповідно до умов різних регіонів країни і форм власності на землю.
Мета курсу полягаєу вивчення закономірностей організації використання землі, як територіальногобазису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, прискорення темпівросту продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного процесу іраціонального використання землі, трудових і фінансових ресурсів, професійній іекологічній підготовці інженера-землевпорядника [9].
В результатівивчення дисципліни студент повинен знати методику техніко-економічногообґрунтування організації території адміністративно територіальних утворень,землеволодінь і землекористувань, складання схем і проектів землеустрою, володітиметодами наукових досліджень, різними способами організації території,формуванням правового режиму землекористування, створенням сприятливогосередовища і поліпшенням природних ландшафтів, розробкою системи заходів зізбереження, відновлення і поліпшення родючості ґрунтів, попередженню деградаціїземель від негативних явищ.
Дисципліна «Землевпоряднепроектування», на вивчення якої типовим навчальним планом відведено 486год., в т. ч. аудиторних занять 340 год. Викладається на III і IV курсах всистемі всіх інших дисциплін навчального плану. Програма курсу охоплює два видиземлеустрою: територіальний землеустрій, внутрішньогосподарський землеустрій.
Курс «Внутрішньогосподарськийземлеустрій» (четвертий курс) передбачає навчити теоретичним і практичнимнавикам організації угідь і сівозмін на території сільськогосподарськихпідприємств і господарств, проводити екологічну та економічну оцінкузапроектованим заходам, формування витягів для бізнес-плану [9].
4. Методика та зміст практичного заняттяпо темі «Оцінка екологічної стабільності території»
Практичне заняттяпо темі «Оцінка екологічної стабільності території» відноситься дорозділу дисципліни «Внутрігосподарський землеустрій існуючихсільськогосподарських землеволодінь і землекористувань та створених нових»,передбачає проведення студентами агроекологічної типізації земель, виявленнякоефіцієнту екологічної стабільності території шляхом виконання практичноїроботи «Визначення ступеня екологічної стабільності території» за індивідуальнимипланами землекористувань.
Методикапроведення практичного заняття включає такі етапи:
1. Підготовчий,під час якого учні знайомляться з метою практичного заняття, отримують завданнята вимоги щодо представлення результатів проведеної роботи;
2. Змістовно-організаційний,під час якого відбувається навчальна діяльність, що передбачена планом даногозаняття;
3. Підсумковий,під час якого проводиться звітування учнів щодо виконаної роботи, перевірканабутих знань і вмінь, підведення підсумків практичного заняття.
При проведеннізаняття забезпечуються такі міжпредметні зв’язки: Земельне право,Геоінформаційні системи у землевпорядкуванні, Основи землеустрою.
Виконанняпрактичної роботи.
ТЕМА: Оцінкаекологічної стабільності території.
МЕТА: Навчитисявизначати ступінь екологічної стабільності території для оптимізації структуриугідь.
Зміст
Визначення складуугідь.
Розрахунокзначення коефіцієнтів оцінки екологічних властивостей.
Оцінка ступенівантропогенного навантаження територій.
Визначення екологічноїстабільності території.
Висновки.
Вихідні матеріали:
Таблиця 1
Значеннякоефіцієнтів оцінки екологічних властивостей земельних угідь. № п/п Назва угідь Коефіцієнт екологічної стабільності території, К1 Коефіцієнт екологічного впливу угідь на прилеглі території, К2 1 Заб. території і дороги 0,00 1,27 2 Рілля 0,14 0,87 3 Виноградники 0,29 1,47 4 Лісосмуги 0,38 2,29 5 Фруктові сади, чагарники 0,43 1,47 6 Городи 0,5 1,59 7 Сіножаті 0,62 1,71 8 Пасовища 0,68 1,71 9 Ставки і болота природного походж. 0,79 2,93 10 Ліси природного походження 1,00 2,29
Таблиця 2№ п/п Види землекористування (угідь) Оцінка в балах 1 Землі промисловості, транспорту, нас. пункти 5 2 Орні землі, багаторічні насадження 4 3 Природні кормові угіддя, залужені балки 3 4 Лісосмуги, чагарники, ліси, болота, під водою 2 5 Мікро заповідники 1
Таблиця 3Значення коефіцієнтів, К ек. стаб. Стабільність території Менше 0,33 екологічно нестабільна 0,34 — 0,50 стабільно нестійка 0,51 — 0,66 середньо стабільна Перевищує 0,67 екологічно стабільна
Оцінка впливускладу угідь на екологічну стабільність агроландшафтів тасільськогосподарського землекористування
Для оцінки впливускладу угідь на екологічну стабільність території пропонується така системаекологічних показників:
коефіцієнтекологічної стабільності території (землекористування);
індекспродуктивності агроландшафтів;
коефіцієнтантропогенного навантаження.
Оцінка впливускладу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить відсільськогосподарської освоєності земель, розораності й інтенсивностівикористання угідь, проведення меліоративних і культуртехнічних робіт, забудовитериторії, характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності ландшафту доі після освоєння проекту землекористування. Значення коефіцієнтів оцінкиекологічних властивостей земельних угідь розраховується з використанням таб. №1.
При різному складіугідь коефіцієнт екологічної стабільності території землекористуваннярозраховується за формулою:
Кек. ст. = (S (К1і * Пі) / SПі) Кр
К1і-коефіцієнтекологічної стабільності угіддя і-того виду.
Пі-площа угіддяі-того виду; Кр — коефіцієнт морфологічної стабільності рельєфу (Кр=1.0 -длястабільних територій і Кр — для нестабільних територій.
Коефіцієнтантропогенного навантаження (Ка. н) характеризує наскільки великий впливдіяльності людини на стан довкілля в тому числі на земельні ресурси. Вінрозраховується по формулі:
Ка. н. =S (Р*Б) / SР
Р-площа земель ізвідновленим рівнем антропогенного навантаження, га;
Б-бал відповідноїплощі з певним рівнем антропогенного навантаження (вимірюється по п'ятибальнійшкалі). Оцінка ступеня антропогенного навантаження проводиться по шкалі вТаблиці 4.
Таблиця4. Зразок. Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності антропогенногонавантаження території Львівської області Турківського районуНазва угіддя
Коефіцієнт екологічної
стабільності угіддя, К1 Площа угіддя, Р % К1*Р Бал угіддя, Б Р*Б 1 2 3 4 5 6 7 Забудовані землі 0,00 3251 2,7 0,00 5 16255 Рілля 0,14 22429 18,8 3140,06 4 89716 Захисні нас., лісосмуги 0,38 8793 7,4 3341,34 2 17586 Сади 0,43 208 0,2 89,44 4 832 Городи 0,50 139 0,1 69,5 4 556 Сіножаті 0,62 5488 4,6 3402,56 3 16464 Пасовища 0,68 16966 14,2 11536,88 3 50898 Інших земель 0,60 1580 1,3 948 2 3160 Під водою 0,79 1237 1,0 977,23 2 2474 Ліси 1,00 59249 49,7 59249 2 118498 å 119340 100 82754,01 ---- 316439
К ек. ст. = 82754,01/119340=0,69
Ка. н. =316439/119340=2,65
Висновок: данатериторія є екологічно стабільною.
Використанняінформаційно-комунікаційних технологій при проведенні практичного заняття«Оцінка екологічної стабільності території».
Під інформаційно-комунікаційнимитехнологіями розуміють сукупність методів та технічних засобів, яківикористовуються для збирання, створення, організації, зберігання, опрацювання,передавання, подання й використання інформації [7].
Необхіднематеріально-технічне забезпечення заняття:
комп’ютернийнавчальний клас, розрахований щонайменше на одну студентську групу;
програмнезабезпечення Autodesk AutoCad (найнижча версія — 2006 року);
Microsoft OfficeExcel (найнижча версія — 98).
При виконанніпрактичної роботи по визначенню екологічної стабільності території ІКТ доцільновикористовувати саме для збирання та обробки інформації у такому алгоритмі:
Відскановані такоординатно прив’язані плани землекористувань (м 1: 1000) в форматі dwgстуденти відкривають у програмі Autodesk AutoCad (використання цьогопрограмного засобу підвищує точність визначення площ в порівнянні з традиційниммеханічним способом).
Наступний крок — оцифровування сільськогосподарських угідь та визначення їхньої площі задопомогою даного програмного засобу значно пришвидшує процес одержання даних,ніж визначення площі механічним способом з паперових планів.
Наступнийпрограмний засіб, який доцільно використати для обробки й організаціїінформації при виконанні практичної роботи — Microsoft Office Excel (найнижчаверсія — 98). Отримані дані площ угідь разом з іншими вихідними данимивносяться до таблиці 4, де й виконуються остаточні обрахунки.
За отриманимирезультатами студенти роблять висновки про ступінь екологічної стабільностітериторії та будують секторну діаграму з зазначенням площі угідь та балуекологічної стабільності по кожному з них.
Додатковаінформація. Autodesk AutoCAD (автокад) — графічна програма проектування. Autodeskautocad призначена для двох — та тримірного проектування. CAD в назві програмиговорить про причетність к CAD-системам (computer aided design — системиавтоматизованого проектування).
Перша версіяAutodesk AutoCAD появилась в 1982 році. Програма автокад призначена для роботина персональних комп'ютерах. Останні версії програми AutoCAD містять системипроектування, моделювання, нанесення розмірів, візуалізації. Autodesk AutoCADвикористовується в машинобудівельному та архітектурному проектуванні,моделюванні різних обєктів, у тому числі, промисловий дизайн и моделювання одягу.
Компанія Autodesk,яка виготовляє програму AutoCAD, основана в 1982 році. Штаб-квартира Autodeskрозташована у м. Сан-Рафаель, Каліфорнія. Доходи Autodesk за підсумками 2006фінансового року склали 1,523 млрд. доларів. Кількість користувачів програми Autodeskв 2006 році нараховує 7 мільйонів. Першим продуктом Autodesk була програмаAutoCAD. Сьогодні Autodesk виготовляє велику кількість комп'ютерних програм (наприклад,3ds max, Maya).
AutoCAD є базовимпродуктом для багатьох програм, які випускає Autodesk. Після вивчення автокадкористувачеві буде легко працювати у таких програмах, як Autodesk ArchitecturalDesktop, Autodesk Map 3d, Autodesk Inventor та інших.
Autodesk AutoCAD — зручна и популярна програма. Вона є лідером систем автоматизованого проектування.4.1 Рекомендована література дляпідготовки студентів до практичного заняття
Закон України ”Про природно-заповідний фондУкраїни // Відом. Верхов. Ради України. — 1992. — №34. — С.502
Булигін С.Ю. Формування екологічно сталихагроландшафтів.
Підруч. для підготовки спеціалістів в аграр. вищ.навч. закладах III-IV рівнів акредитації. — К.: Урожай, 2005. — 300 с. (Розділ8, с.121-132).
Кривов В.М. Екологічно безпечнеземлекористування Лісостепу України. Проблема охорони грунтів. — К.: Урожай,2006. — 304с. (Розділ 3, с.142-145).
Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичніоснови і територіальний землеустрій: навч. посібник. — К.: Вища освіта, 2006. — 528с. (Розділ 7, с.246-258).
Третяк А.М., Шквир М.І. Методичні рекомендаціїоцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарськогоземлекористування. — К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. — 15с.
www.nbuv.gov.ua/e-Journals/nd/2006-2/06gipplu.html
— наукова стаття по темі екологізації територій ландшафтних парків,запропоновані напрями поліпшення екологічної стабільності територій.
1. 4.2 Питання для закріплення таперевірки засвоєних знань
Що характеризуєкоефіцієнт антропогенного навантаження, як він розраховується?
Коефіцієнтантропогенного навантаження (Ка. н) характеризує наскільки великий впливдіяльності людини на стан довкілля в тому числі на земельні ресурси. Вінрозраховується по формулі:
Ка. н. =S (Р*Б) / SР
Р-площа земель ізвідновленим рівнем антропогенного навантаження, га;
Б-бал відповідноїплощі з певним рівнем антропогенного навантаження.
2. Які угіддя єнайбільш екологічно стабільними? — Ліси природного походження.
3. Які угіддя єнайбільш екологічно нестабільними? — Забудовані землі.
4. Вкажітьзначення коефіцієнту екологічно стабільної території. — більше 0,67.
5. Території зяким коефіцієнтом вважаються екологічно нестабільними? — менше 0,33.
6. Які угіддянайменше впливають на прилеглі території? — Рілля.
7. Назвітьпоказник оцінки екологічної стабільності для природних кормових угідь. — 3 бали.
8. Яким чиномможна підвищити екологічну стабільність території? — трансформувати необхіднівиди угідь у більш екологічно стабільні.
Висновки
В ході курсовоїроботи була розроблена методика підготовки і проведення практичного заняття«Оцінка екологічної стабільності території» з дисципліни «Землевпоряднепроектування» з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, буливраховані міжпредметні зв’яки та попередньо набуті навички роботи з програмнимзабезпеченням. В методиці запропоновані наступні елементи ІКТ: комп’ютернапрограма Autodesk AutoCAD та Microsoft Office Excel. Використання цих засобів,на мою думку, сприятиме більш активному засвоєнню знань при підготовціінженерів-землевпорядників, отже ці засоби широко використовують і навиробництві.
Одне з головнихзавдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства — навчити учнів істудентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. Узв'язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів іфахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп'ютерноютехнікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Відвирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни. .
Список літератури
1. ЗАКОН УКРАЇНИ Проосвіту — zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1060-12
2. ЗАКОН УКРАЇНИ Проосновні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки.вiд 09.01.2007 N 537-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 12,ст.102.
3. ЗАКОН УКРАЇНИ Проприродно-заповідний фонд України // Відом. Верхов. Ради України. — 1992. — №34.- С.502
4. Биков В.Ю., Жук Ю.О.Класифікація засобів навчання // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб.наук. праць /За ред.В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука / Інститут засобів навчання АПНУкраїни. — К.: Атіка, 2005. — С.39-60.
5.В.М. Брижко, О.М. Кальченко,В.С. Цимбалюк ті ін. Інформаційне суспільство. / За ред. доктора юридичнихнаук, проф. Р.І. Калюжного, доктора екон. Наук, проф. М.Я. Швеца. — К., "Інтеграл",2002 р. — 220арк.
6. Державна програма"Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010роки": Міністерство освіти і науки України. — К., 2005.
7. Інформаційнезабезпечення навчального процесу: інноваційні засоби і технології: Колективнамонографія. — К.: Атіка, 2005. — 252с.
8. Лузан П.Г. Методи іформи організації навчання у вищій аграрній школі: Навчальний посібник. — К.: Аграрнаосвіта, 2003. — 229 с.
9. Навчально-методичнийкомплекс дисципліни «Землевпорядне проектування» для напрямку 1304 — «Геодезія, картографія, землевпорядкування та кадастр», НАУ факультетземлевпорядкування // Київ-2004.
10. Ніколаєнко C. Восвіті — інформаційна революція. // Дзеркало тижня. — 2006. — №1 (580).
11. Сучасні системивищої освіти: порівняння для України /За заг. ред.В. Зубка, — К.: Асасіетіа, 1997.- 290 с.
12. Третяк А.М. Землевпоряднепроектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: навч. посібник. — К.: Вища освіта, 2006. — 528с. (Розділ 7, с.246-258).
13. Третяк А.М., ШквирМ.І. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів тасільськогосподарського землекористування. — К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. — 15с.
14. Фіцула М.М. Педагогіка:Навч. посібник. — К.: Академія, 2001. — 528 с.
15. Ягупов В.В. Педагогіка:Навч. посібник. — К.: Либідь, 2002. — 560с.