МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УЧНІВ 6 – 7КЛАСІВ МЕХАНІЗАЦІЇ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ТА ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ГРУНТ ЯК ЗАСІБ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОВИРОБНИЦТВА
1.1 Поняттяпро ґрунт та фактори ґрунтоутворення
1.2 Будова,склад і властивості ґрунту
1.3 Водно-повітрянийрежим ґрунту
РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ОБРОБІТКУГРУНТУ
2.1 Загальні завдання обробітку ґрунту
2.2 Технологічні процеси обробітку ґрунту
2.3 Основні прийомиобробітку ґрунту
2.4 Опір ґрунтузнаряддям обробітку
РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ДО ТЕМИ «ГРУНТООБРОБНІ МАШИНИІ ЗНАРЯДДЯ» ТА МАШИН ПО ВНЕСЕННЮ ДОБРИВВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Сільське господарство, основне завдання якогополягає у виробництві продуктів харчування для населення і сировини дляпромисловості – одна з головних галузей народного господарства. Для успішноговиконання цього дуже відповідального завдання потрібно використати всі резерви,зокрема запровадити у кожному господарстві науково обґрунтовані сівозміни,високоякісно обробляти ґрунт, сіяти, доглядати за посівами з одночаснимвикористанням високопродуктивної сільськогосподарської техніки.
Частка сільського господарства у загальномунаціональному доході становить понад 80 %, а сільськогосподарська продукція татовари, вироблені з неї – близько 75 % фонду народного споживання. Розвитоксільського господарства є запорукою піднесення життєвого рівня населеннякраїни, що без міцної сільськогосподарської бази неможлива жодна господарськадіяльність.
Виробництво сільськогосподарської продукціїзбільшуватиметься в результаті дальшої інтенсифікації комплексної механізаціїта концентрації сільськогосподарського виробництва на основі агропромисловоїінтеграції. Вже тепер розроблені і використовуються при вирощуванні зернових,технічних та інших культур нові сільськогосподарські машини, такі якзернозбиральні комбайни, ґрунтообробні машини, посівні та садильні агрегати, задопомогою яких продукція виробляється без затрат ручної праці.
РОЗДІЛ І. ГРУНТ ЯК ЗАСІБСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1 Поняття про ґрунт та фактори ґрунтоутворення
Одним з основних багатств людини є ґрунт, наякому вирощується майже вся продукція рослинництва. Уже в стародавні часи булонагромаджено багато відомостей про ґрунт.
Землероби Єгипту, Вавилону, Хорезму, Римськоїімперії вносили добрива, застосовували поливи. Примітивні описи ґрунтів були щеу стародавніх греків і римлян. Що собою представляє ґрунт? Ґрунт це верхній шарземлі, що утворився під впливом природних факторів (клімат, рослинний ітваринний світ, рельєф місцевості, виробнича діяльність людини тощо).
Ґрунт являється основним засобом виробництва усільському господарстві. На відміну від інших засобів виробництва, якістаріють, зношуються в процесі виробництва (машини, будівлі), властивостіґрунту при правильному використанні навпаки покращуються, а родючістьпідвищується.
Таким чином, основною властивістю ґрунту, якахарактеризує його як засіб виробництва є родючість. Під родючістю требарозуміти здатність ґрунту забезпечувати рослини достатньою кількістю води,поживних речовин та повітрям
В практиці землеробства розрізняють природну таштучну родючість. Природна родючість створена в результаті ґрунтоутворення безучасті людини. Вона є потенціальною і властива лише цілинним ґрунтам. Штучнародючість створена в процесі використання землі людиною. Вона залежить відкультури землеробства, агротехнічних заходів, меліорації, застосування добривтощо. Ґрунт утворився з гірських порід в наслідок вивітрювання – механічногоруйнування і хімічної зміни їх.
За переважною дією певних факторів розрізняютьфізичне, хімічне та біологічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання – це механічне подрібнювання гірських порід і мінералів без зміни їххімічного складу. Відбувається воно під впливом коливання добових і сезоннихтемператур на поверхні землі. Внаслідок зміни температури, нерівномірногорозширення (при нагріванні) і стискання (при охолодженні) мінералів і гірськихпорід виникають тріщини. В них потрапляє вода, яка при замерзанні збільшуєтьсяі об’ємі і продовжує процес руйнування. В наслідок цього гірська породаперетворюється в рухляк і уже здатна пропускати повітря, воду і частковозатримувати її, таким чином, створюються сприятливі умови для наступноговивітрювання.
Хімічне вивітрювання – це процес хімічної зміни і руйнування гірських порід і мінералів зутворенням нових мінералів і сполук. Основними факторами цього процесу є вода,вуглекислий газ і кисень. Таким чином, відбувається синтез і кристалізаціянових мінералів. Внаслідок хімічного вивітрювання в гірській породі поступовонагромаджуються найдрібніші колоїдні частинки, які надають їй зв’язності іздатність утримувати воду. Поступово гірська порада перетворюється наматеринську або ґрунтотворну.
Біологічне вивітрювання – це механічне руйнування і хімічна зміна гірських порід і мінералівпід дією живих організмів (бактерій, водоростей, лишайників, грибів тощо). Прибіологічному вивітрюванні тваринні організми засвоюють потрібні для побудовисвого тіла мінеральні речовини і акумулюють їх у вигляді органічних сполук уверхніх шарах породи, створюючи тим самим умови для утворення ґрунту.
Таким чином ґрунти утворились з гірських порід,які в наслідок сукупної дії води, вітру, температури – руйнуються,подрібнюються і перетворюються в рухляк.
1.2 Будова, склад і властивості ґрунту
Будова ґрунту. Підвпливом природних факторів ґрунтоутворення в процесі розвитку (генезису) ґрунтрозчленовується на генетичні горизонти. Кожний горизонт має певну товщину іморфологічні ознаки: колір, будову, механічний склад тощо. Таким чином,утворюється ґрунтовий профіль у більшості ґрунтів, зокрема у ґрунтів Львівськоїобласті профіль розчленований на такі горизонти:
/>
Гумусовий горизонтзавжди темніший від інших. У ньому нагромаджується гумус і загальні елементиживлення рослин. Якщо порівняти хімічний склад рослин і гумусу, то виявляється,що гумус значно багатший на вуглець та азот, але бідніший на водень та кисень.Точна формула гумусу ще не встановлена. Відомо лише, що вона складається зчисленних атомів.
Слід зауважити дуже велике практичне значеннягумусу. Повільно розкладаючись у ґрунті, він вивільнює зольні елементи живленнярослин. Вбираючи розчинні елементи живлення рослин, зокрема калій і фосфор, вінзапобігає їх вимиванню. Гумус склеює механічні елементи в структурні окремості,поліпшуючи цим водно-повітряний режим ґрунтів. Нарешті гумус, вбираючи воду,збільшує вологоємкість ґрунтів.
Ілювіальний горизонт – це горизонт вимивання. Він відрізняється від верхнього горизонтуменшим вмістом гумусу, а також тим, що в ньому нагромаджуються вимиті з верхніхгоризонтів мінеральні солі та інші поживні речовини. Ілювіальний горизонтздебільшого бурого або коричнево-бурого кольору і поступово переходить уматеринську породу.
Материнська порода– горизонт, на якому утворюється ґрунт. Товщина його може бути різною, іноді докількох метрів, часто має включення у вигляді гальки, валунів, вапняковихутворень тощо. Колір переважно жовтувато-бурий, характерна відсутністькарбонатів і пористість. В цьому шарі ґрунту немає жодних поживних речовин таелементів.
Під материнською породою залягає підстиляючапорода, в якій зовсім не відбуваються ґрунтотворні процеси. Це мертва порода іне відомої товщини. Загальна товщина ґрунтового профілю буває різною: відкількох сантиметрів (це ґрунти тундри, кам’янисті ґрунти) до 2 м і більше – цеґрунти чорноземи.
Колір ґрунту. Вінможе змінюватись від чорного, червоного до бурого, жовтого і навіть є біліґрунти. Чорний колір характерний для чорноземів. Червоного і бурого кольоруґрунтам надають сполуки окисного заліза і алюмінію, білого кольору надаютькарбонати.
Будова ґрунту –може бути пухкою, вона характерна для суглинкових ґрунтів де міститься багатоорганічних речовин, розсипчаста – для піщаних ґрунтів та структурнихчорноземів, щільна – для важких глинистих грунтів з незначною кількістю гумусу,злита – для солонцюватих грунтів.
Складові частини ґрунту. Ґрунт складається з твердої, рідкої та газоподібної частин або фаз.Тверда частина ґрунту – це ґрунтові мінерали, продукти їх вивітрювання таорганічні речовини ґрунту. Рідка складова частина – це ґрунтовий Рощин, якийутворився з води і розчинених в ній мінеральних солей. Газоподібна частина – цеґрунтове повітря, яке заповнює вільні від води пори. Всі три фази взаємодіютьміж собою, в зв’язку з чим змінюються властивості ґрунту.
Механічний склад ґрунту. Тверда частина ґрунту складається з різних за розміром дрібнихґрунтових часток, що утворилися при вивітрюванні материнської породи. Твердічастинки ґрунту, з яких складається ґрунтовий скелет, називають механічнимиелементами або фракціями, а процентне співвідношення фракцій різної величини уґрунті – його механічним складом.
Виділяють такі фракції твердої частини ґрунту:
- уламки гірських порід діаметром більше як 10 ммприйнято називати камінцями;
- діаметром 3 – 10 мм називають хрящами;
- діаметром 0,01 – 3 мм називають піском;
- дрібні частинки (від 0,001 до 0,01 мм) називаютьпилом;
- менші за 0,001 мм називають мулом.
Від механічного складу ґрунту залежать йогофізичні і хімічні властивості: пористість, вологоємкість, водо- іповітро-проникність, вбирна здатність, вміст і доступність поживних речовин.
Хімічний склад ґрунту. До складу ґрунту входить велика кількість хімічних сполук. Майже вусіх ґрунтах, крім червоноземів субтропіків і тропіків, переважає окис кремнію (SiO2). Йогокількість коливається в межах 65 – 95 %. На другому місці стоять гідрантиокислів алюмінію (Al(OH)3) та заліза (Fe(OH)3), які складають у сумі 10 – 12 %. Окисли металів (СаО, MgO, K2O, NaO) зустрічаються в значно менших кількостях (1– 2 %). У невеликій кількості в ґрунтах міститься фосфор, сірка тощо.Переходячи у розчин вони є основним джерелом живлення для рослин.
Крім того, у ґрунті в дуже незначних кількостяхзнаходяться такі елементи, як титан, марганець, нікель, кобальт, бор та інші.Їх називають мікроелементами. Вони теж відіграють дуже важливу роль у живленнірослин.
1.3 Водно-повітряний режим ґрунту
Ґрунтове повітря. Уґрунтових шарах не дуже вологого ґрунту завжди міститься повітря. З нього коренірослин беруть кисень. Він підтримує життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмівта тварин.
Повітря проникає в ґрунт з атмосфери і швидкозмінює свій склад. Живі організми споживають кисень і виділяють у ґрунтовеповітря вуглекислоту. Якщо в атмосферному повітрі міститься кисню 20 % то вґрунтовому лише 16 %, а іноді і менше. Якби ґрунтове повітря не обмінювалося затмосферним, вміст вуглекислоти в ньому підвищився б настільки, що всяке життяприпинилося б. Ось чому дуже важливо, щоб обмін між атмосферним і ґрунтовимповітрям був якнайкращим. Останнє досягається доброякісною оранкою на глибинуне менше 20 – 25 см та ретельним розпушуванням міжрядь.
Водно-повітряний режим ґрунту. Рослинам для їх найкращого росту і розвитку необхідно, щоб у ґрунтіодночасно була вода і повітря. Співвідношення води і повітря обумовлюєтьсяхарактером ґрунтової пористості та його вологістю.
Ґрунт являє собою пористе тіло. У ньомурозрізняють до семи різних категорій пар. Але для практичних цілей важливі двікатегорії.
Перша категорія – це дрібні проміжки, якіявляють собою капіляри; друга – це значні простори: тріщини, ходи коренів,проміжки між структурними окремостями та інше. Капілярні шари у вологих ґрунтівзвичайно наповнені водою. Великі шари не мають капілярних властивостей, вода зних швидко витікає і вони, як правило, заповнені повітрям. Найкращий воднийрежим у ґрунті створюється у тому випадку, коли об’єм пор обох категорійоднаковий. Це буває у структурних чорноземах та лучних перезволожених ґрунтах.Коли починає збільшуватися об’єм капілярних пор, доступ води і повітря у ґрунтутруднюється, ґрунт довгий час не просихає і корені рослин у них можутьзагнивати. Це спостерігається у важких за механічним складом безструктурнихґрунтах – підзолистих, сірих лісових, каштанових. При збільшенні обсягу великихпроміжків ґрунти втрачають здатність зберігати вологу, дуже швидко просихають.До них в першу чергу належать піщані підзолисті ґрунти Полісся,чорноземно-піщані ґрунти Степової зони.
Найкраще співвідношення води і повітрястворюється тоді, коли вода займає 60 %, а повітря 40 % від загального об’ємуґрунтових пор. Слід сказати, що доброякісний обробіток ґрунту сприяєпроникненню як повітря так і води.
РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНІПРОЦЕСИ ТА ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ
2.1 Загальні завдання обробітку ґрунту
В системі заходів по підвищенню культуриземлеробства та врожайності сільськогосподарських культур велике значення маєобробіток ґрунту:
- нагромадження і збереження вологи;
- створення правильного співвідношення в ґрунті міжводою і повітрям;
- поліпшення умов життєдіяльності мікроорганізмів,які готують елементи мінерального живлення рослин;
- систематичне знищення бур’янів;
- відновлення структурного стану ґрунту в одномушарі;
- своєчасне і старанне загортання в ґрунтпісляжнивних решток, органічних і мінеральних добрив, вапна, гіпсу та іншихречовин, які поліпшують ґрунт і створюють сприятливі умови для нормальногорозвитку рослин.
Обробіток ґрунту в поєднанні з іншими заходамислід також спрямовувати на ефективну боротьбу з шкідниками і збудниками хворобсільськогосподарських культур. Таким чином, механічна дія на ґрунт робочимиорганами машин і знарядь з метою створення найкращих умов для росту і розвиткувирощувальних культур, називається обробітком ґрунту.
2.2 Технологічні процеси обробітку ґрунту
Під час обробітку ґрунту повинні здійснюватисьтакі основні технологічні процеси: перевертання, розпушування, кришіння,перемішування, вирівнювання та ущільнення ґрунту.
Перевертання верхнього шару ґрунту потрібне для загортання післяжнивних решток, дернини, добрив, насіннябур’янів, знищення збудників хвороб с/г культур тощо. Періодичне перевертанняґрунту поліпшує фізичні властивості і біологічну активність орного шару,створює кращі умови для живлення рослин.
Розпушуванням і кришінням зменшують розміри ґрунтових частинок та змінюють їх взаємнерозміщення, в наслідок чого збільшується пористість і зменшується щільністьґрунту. Розпушування і кришіння ґрунту поліпшує водо- і повітропроникність,життєдіяльність атробних мікроорганізмів та умови росту рослин.
Перемішування ґрунту застосовується для створення однорідного орного шару та длярівномірного розподілу в ньому мінеральних добрив, вапна, гіпсу тощо.Однорідність орного шару потрібна для рівномірного росту і розвитку рослин тасвоєчасного їх достигання.
Вирівнювання поверхні ґрунту зменшує випаровування води, створює кращі умови для сівби, догляд зарослинами і збирання врожаю, а в умовах зрошення ще й поливів.
Ущільнення ґрунтузбільшує його капілярну пористість і зменшує некапілярну, запобігає надмірноглибокому загортанню насіння під час сівби, збільшує контакт його з ґрунтом.Волога після ущільнення ґрунту краще піднімається по капілярах з нижчих шарів.Ущільнення ґрунту після оранки запобігає пошкодженню коріння і випаданнюрослин.
2.3 Основні прийоми обробітку ґрунту
Технологічні процеси при механічному обробіткуґрунту здійснюють за допомогою окремих прийомів обробітку ґрунту, з якихосновними є оранка, лущення, культивація, боронування, шлейфування, коткуванняі фрезування.
Оранка є прийомомобробітку ґрунту, що забезпечує перевертання і розпушування орного шару, атакож підрізування підземної частини рослин, загортання добрив і післяжнивнихрешток. Оранку проводять плугами різної конструкції. Основними робочимиорганами плуга є леміш, ніж і полиця. Леміш корпуса плуга відрізає скиби вгоризонтальній площині, а ніж – у вертикальній. Полиця перевертає скибу ірозпушує її і набавляє в сусідню борозду. Якість оранки значною мірою залежитьвід форми полиць. Найкраща форма полиці – культурна, яка добре перевертає ікришить скибу.
/>
а – гвинтова; б – напівгвинтова; в –культурна; г – циліндрична.
Рис. 1. Формиполиць.
Найбільш досконалою оранкою є оранка плугом зпередплужником, так звана культурна оранка.
/>
Рис. 2. Схемавстановлення передплужника і дискового ножа.
1 – корпус плуга; 2 – передплужник; 3 – ніж; 4– кутомір.
Подаємо схему оранки плугом з передплужником.На якість оранки впливає глибина та строки її проведення. Найбільш поширенаосіння зяблева оранка.
/>
Рис. 3. Схемаоранки плугом з передплужником.
Після зяблевої оранки у ґрунті більшенагромаджується вологи, краще відновлюється структура, а також підвищуєтьсяефективність боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами с/г рослин.
Оранку проводять на різну глибину, залежно відгрунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей вирощування рослин.
Якщо оранку проводять на глибину до 20 см, їїназивають мілкою; на 20 – 22 см – середньою, а якщо орють на 25 см і більше –глибокою.
Є два способи оранки: загінна і гладка.Найбільш поширена загінна оранка, при якій поле розбивають на рівні за шириноюзагінки. Виділені загінки орють вклад або врозгін. Оранку вклад починають зсередини загінки, а в кінці загінки агрегат повертають вправо. Оранку врозгінпочинають з правого боку загінки, а в кінці агрегат повертають вліво.
/>
а – врозгін; б – всклад.
Рис. 4. Схемазагінної оранки.
Лущення – прийомобробітку ґрунту, який забезпечує розпушення, часткове перевертання іперемішування ґрунту, а також підрізування бур’янів. Проводять його післязбирання культур суцільного способу сівби.
Основним завданням лущення є збереження вологий нагромадження вологи в ґрунті, знищення бур’янів і шкідників. Для лущеннявикористовують лемішні та дискові лущильники, але перевагу мають лемішнілущильники. Лущення проводять на глибині від 6 до 14 см, залежно від стануполя.
/>
Рис. 5. Дисковийгідрофікований лущильник ЛДГ – 5А.
а – загальний вигляд; б – регульованийпонижувач; в – механізм підйому батарей; 1, 7 і 10 – колеса; 2 – брус; 3 і 8 –тяги; 4 – гідроциліндр; 5 – серга; 6 – рама; 9 – хомут; 11 — понижувач; 12 –рамка; 13 – батарея; 14 – труба підйому; 15 – перекриваюча батарея; 16 – диски;17 – корпус понижувача; 18 – болт; 19 – повзун; 20 – регульовочна гайка; 21 –штанга; 22 і 23 – ричаги; 24 – шплінт; 25 — пружина.
/>
Рис. 6. Лемішнийплуг-лущильник ППЛ-10-25.
1 – корпус; 2 і 5 – секції рами; 3 і 17 –колеса; 4 – вісь; 6 – штанга; 7 і 12 – регулятори глибини; 8 – штурвал; 9 –довантажувач; 10 – кронштейн; 11 – тяга; 13 – ричаг; 14 – гідроциліндр; 15 –поводок; 16 – причіпний пристрій;
Культивація – цетакий прийом обробітку ґрунту, під час якого розпушується і перемішуєтьсяґрунт, а також підрізуються бур’яни. Проводять його культиваторами різнихконструкцій, робочими органами яких є лапи різної конструкції. Глибинукультивації встановлюють залежно від конкретних завдань обробітку, вологостіґрунту тощо. Так, глибина передсівної культивації має відповідати глибинізагортання насіння. Глибина міжрядних культивацій просапних культур залежитьвід біологічних особливостей, способу вирощування певної культури, погоднихумов.
Боронування – цеагротехнічний прийом обробітку ґрунту, під час якого розпушується,перемішується ґрунт і вирівнюється його поверхня, а також частково знищуютьсяпроростки і сходи бур’янів. Боронування проводять зубовими, сітчастими,пружинними та ротаційними боронами.
Розрізняють три способи боронування: загінний,фігурний і поперечно-діагональний. Якість боронування оцінюють за такимиознаками:
- відсутність огріхів;
- належна глибина розпушування (вимірюють у 20 місцях);
- відсутність брил і гребенів;
/>
Рис. 7. КультиваторКПС-4.
а – універсальна стрільчаста лапа; б – варіантиположень лапи в вертикальній площині; в і ж – розміщення робочих органів; г, ді е – розрихлюючі лапи; з – загальний вид культиватора КПС-4; 1, 12 і 15 –наральники; 2, 11, 14 – стійки; 3 – болти; 4 і 10 – тримачі; 5 – штанга; 6 –пружина; 7 – упор; 8 – гряділь; 9 – лапа; 13 – підплужник; 16 – штанга зпружиною; 17 – гідроциліндр; 18 – сниця; 19 – серга; 20 – підставка; 21 –регулятор глибини; 22 – рама; 23 – кутник; 24 – штанга з пружиною; 25 – колесо;26 – робочі органи; 27 – понижувач; 28 – пристосування; 29 – пружинна боронка;
- відсутність бур’янів;
- найменше розпилення ґрунту;
- своєчасність проведення.
Шлейфування –застосовують рано на весні як перший прийом обробітку зябу для вирівнюваннягребенястої поверхні ґрунту. Під часшлейфування добре розрівнюється поверхня ґрунту, внаслідок чого зменшуєтьсявипаровування вологи з його поверхні і створюються сприятливі умови дляпроростання насіння бур’янів.
/>
Рис. 8. Борони.
А – зуб квадратного перерізу; Б – зуб круглогоперерізу; В – зуб овального перерізу; Г – лапчастий зуб; Д – зуби сітчастоїборони; Е – ножові зуби плугової борони; Ж – зуб пружинної борони; а –Б3ТС-1,0; б – сітчаста БСО-4; в – шлейф-борона ШБ-2,5; г – голчастий дискмотики; 1і 2 – планки рами; 3 – зуб; 4 – причіпний пристрій; 5 – брус навіски;6 – стійка; 7 – палець; 8 і 13 – ланцюги; 9 – кронштейн; 10 – тяга; 11 – рамка;12 – сітчасте полотно; 14 – шлейф; 15 – ричаг; 16 – вага; 17 – ніж; 18 –граблі.
/>
Рис. 9. Дисковаборона БДН-3.
а — загальний вигляд; б – батарея; в – дисклегкої борони; г – диск важкої борони; 1 – навіска; 2 – батарея; 3 – рама; 4 –боковий брус; 5 – вісь; 6 – диск; 7 – шпулька; 8 – кронштейн; 9 – штир; 10 –чистик; 11 – підшипник.
Для шлейфування використовують шлейфи, якіскладаються з ножів, зубчастих брусів та дерев’яних брусків.
Коткування –агротехнічний прийом обробітку ґрунту, під час якого ущільнюється ґрунт івирівнюється поверхня поля, а також підрівнюються глибші шари ґрунту.Застосовують його переважно перед сівбою та після сівби для вирівнювання рілліта ущільнення розпушеного ґрунту, щоб посилити надходження вологи з нижніхшарів ґрунту до верхніх та забезпечення кращого контакту насіння з грунтом. Длякоткування використовують гладкі, рубчасті, кільчасті і кільчасто-шпорові катки.
/>
Рис. 10. Котки.
а – кільчасто-шпоровий; б –кільчасто-зубчастий; в – борончатий; г – гладкий водоналивний; 1 і 5 – осі; 2 –диски; 3 і 6 – баластні ящики; 4 і 7 – колеса.
Фрезування – прийомобробітку ґрунту, під час якого кришиться і перемішується шар ґрунту, якийобробляють. Застосовують фрезування під час освоєння осушених боліт, а також надуже задернілих ґрунтах. Основним робочим органом фрези є фрезерний барабан, доякого прикріплені лапи різної форми.
/>
Рис. 11.Ґрунтообробна фреза ФБН-2.
а – робочий орган; б – загальний вид фрези; 1 –вал; 2 – ножі; 3 і 4 – диски; 5 – навіска; 6 і 7 – редуктори; 8 – кожух; 9 – решітка;10 – регулятор; 11 — колесо.
Таблиця1. Основні показники оцінки якості обробітку ґрунтуПоказники якості Якість
добра задовільна незадовільна
Лущення стерні
Строк Одночасно із збиранням урожаю В перші 5 днів після збирання
Пізніше 5 днів
після збирання
Глибина Відповідно до агроправил Відхилення на 1—2 см
Відхилення понад
2 см
Підрізування бур'янів та стерні Повне
Залишається не більше 1 на 10 м 2
Більше 1 на 10 м 2
Огріхи Немає Немає Трапляються
Оранка
Строк
У першій половині
Встановленого строку У встановлений строк Із запізненням
Глибина
Встановлена або
з відхиленням до 1 cм Відхилення не більше 2 см Відхилення понад 2 см
Рівномірність Рівномірна по всьому полю Відхилення до 5% Відхилення понад 5%
Бриластість ріллі Брил понад 10 см майже немає (площа, зайнята ними, менша 5-10%) Площа брил не більша 15% Площа брил понад 15%
Гребенястість (для пару і весняної оранки) Гребенів немає Незначна гребенястість Невирівняна гребенястість
Загортання дернини
і післяжнивних решток Повне Не більше 3 місць з незагорнутою дерни-ною або післяжнив-ними рештками на 1 га Понад 5 місць на 1 га
Огріхи Немає Немає Трапляються
Оборювання кінців поля Кінці полів оборані Кінці полів оборані
Кінці полів не
оборані, є огріхи
Боронування
Строк У встановлений
У встановлений
строк
Із запізненням
більше як на 2 дні
Глибина розпушування 4—5 см і більше Не менше 3 — 4 см
Розпушування
поверхневе, в окремих місцях кірку
не зруйновано
Бриластість
Брил понад 5 см
немає
Бриласта поверхня
менше 20% площі
Бриласта поверхня
становить понад
20% площі
Вирівняність ріллі Поверхня рівна (гребенів і борозен немає) Висота гребенів і глибина борозен не більше 3 см
Висота гребенів і глибина борозен
більші 3 см Огріхи Немає Немає Трапляються Культивація з боронуванням
Строк
У першій половині
встановленого
строку
У встановлений
строк
Із запізненням
на 2—3 дні Глибина розпушування Встановлена
3 відхиленням не
більше 1 см
3 відхиленням
понад 1—2 см Бриластість Брил немає
Не більше 5 брил
на 1 м 2
Понад 5 брил на 1 м 2 Вирівняність поверхні Вирівняна Вирівняна Невирівняна Підрізування бур'янів Повне
Залишилось не більше 1 бур'янини на 10 м 2
Більше 1 бур'янини на 10 м 2 Огріхи Немає Немає Трапляються Коткування
Строк Вслід за попереднім обробітком або сівбою У день попереднього обробітку або сівби Більше 2 днів між попереднім обробітком або сівбою
Ступінь ущільнення
верхнього шару ґрунту Ґрунт ущільнений помірно, брили розпушені
Ґрунт ущільнений
помірно, брили розпушені слабо і вдавлені в ґрунт Ґрунт ущільнено слабо, брили не розпушені Бриластість
На поверхні немає
брил понад 3 см
Діаметр брил не
перевищує 3 — 5 см Діаметр брил понад 5 см Огріхи Немає Поодинокі огріхи Трапляються (понад 0,03 % площі) Міжрядний обробіток
Строк
У першій половині
Встановленого строку У встановлений строк Із запізненням понад 2 дні Глибина розпушування Встановлена 3 відхиленням до 1 см 3 відхиленням понад 1 см Підрізування бур'янів Повне
Залишилось не більше 1 бур'янини на 10 м 2
Залишилось більше 1 бур'янини на 10 м 2 Пошкодження і загортання рослин
Пошкоджених і
загорнутих рослин немає Пошкоджених рослин не більше 1 % Пошкоджених рослин понад 1 % Огріхи Немає Немає Трапляються /> /> /> /> /> /> />
2.4 Опір ґрунту знаряддям обробітку
В практиці використання знарядь обробіткуґрунту важливе значення має те, який опір чинить ґрунт знаряддям обробітку. Відцього залежать норми виробітку, витрати пального та зношування знарядь.
Слід сказати, що опір залежить від цілого рядупричин: механічного складу ґрунту, його вологості і стану поверхні тощо. Вінвизначається величиною питомого опору, що показує, яку силу в кг требаприкласти в перерахунку на 1см2, щоб підрізати й перевернути шарземлі. Він змінюється в межах від 0,3 до 0,9 кг/см2.
Найменший опір обробітку чинять ґрунти піщаногоі супіскового механічного складу (0,3 – 0,4 кг/см2), в яких окреміпіщинки нічим не зв’язані між собою. Великий опір (0,7 – 0,8 кг/см2)мають безструктурні глинисті ґрунти, де вся маса механічних елементів наческлеєна колоїдними частинками. Структурні ґрунти чинять значно менший опір ніжбезструктурні.
Опір зменшується до певної межі з підвищеннямвологості ґрунту. Вода розклинює тверді частинки ґрунту, робить їх меншзв’язаними.
Найбільший опір (0,9 кг/см2) чинятьсуглинкові та глинисті ґрунти, які містять у вбирному комплексі натрій. Натрійрозпилює колоїди, робить їх клейкими.
Для виміру величини опору користуютьсяспеціальним приладом – динамометром. Але практично, для визначення цьогопоказника користуються міцністю ґрунту, тобто його опору роздавлюванню, що дужелегко визначити невеличким приладом – щільноміром.
РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИЧНІРОЗРОБКИ ДО ТЕМИ «ГРУНТООБРОБНІ МАШИНИ І ЗНАРЯДДЯ» ТА МАШИН ПОВНЕСЕННЮ ДОБРИВ
Відповідно до програми з трудового навчання дляIV – VIII класів систематичне вивчення с/г техніки татехнології обробітку ґрунту розпочинається в VII класі (Програма середньої загальноосвітньоїшколи: Трудове навчання IV – VIII кл.Сільськогосподарська праця та технологія обробітку ґрунту, 2000 р).
Навчальний матеріал про с/г машини татехнологію обробітку ґрунту викладено по класах, так щоб на знаннях учнів зоснов наук ґрунтувалося усвідомлення провідних принципів, покладених в основутехнологічних процесів обробітку ґрунту і техніки, яка застосовується в с/гвиробництві.
Ґрунтообробні машини і знаряддя пообробітку ґрунту при вирощуванні с/г культур.
Мета: ознайомитиучнів з технологією механізованого обробітку ґрунту, системою ґрунтообробнихмашин, принципом їх роботи.
Навчити визначати типи ґрунтообробних машин,робочі органи до них, режими використання їх з урахуванням виду роботи,характеру ґрунту і місцевості, виконувати нескладні регулювання робочих вузліві механізмів, а також обробляти ґрунт відповідно до заданих умов.
З точки зору професійної направленості,виховувати інтерес до професії механізатора сільського господарства, формуватипочуття бережливого ставлення до природних ресурсів, зокрема до ґрунту,рослинного світу, привчити раціонально і економно використовуватипаливно-мастильні матеріали.
Методичні рекомендації. Відповідно до програми на вивчення ґрунтообробних машин відведено 6навчальних годин, з яких 4,5 годин рекомендується використати на практичніроботи. Кожне заняття має бути сплановано так, щоб на повідомлення теоретичнихзнань йшла 1/3 відведеного часу,тобто приблизно 30 хв., а 2/3 на практичні заняття.Виходячи з результатів проведеного дослідження й узагальнення досвіду роботивчителів, можна рекомендувати на першому занятті розповісти про класифікаціюс/г машин і більш детальніше зупинитись на роботі і будові лущильників, надругому – з’ясувати питання про будову та робочий процес плугів та види оранки,а на третьому – розглянути котки, борони, культиватори, які застосовуються длясуцільного обробітку ґрунту. У процесі с/г праці учні практично ознайомилися зосновними видами обробітку ґрунту: оранкою, боронуванням, культивацією,спостерігали за роботою машин. Тому спочатку доцільно провести коротку бесіду зучнями про ґрунт, його структуру, родючість, процеси які відбуваються в ґрунтіта види обробітку ґрунту. Використовуючи при цьому навчальні таблиці, моделі,наочні посібники (діафільми, кінофільми), основні вузли машин тощо.
Розглядаючи процес лущення ґрунту, вчитель підводить учнів до сприймання навчального матеріалу прокласифікацію, будову і принцип роботи лущильників.
Відомо, що ґрунт під впливом опадівущільнюється. У ньому створюються капіляри, по яких волога з нижніх шарівпіднімається до кореневої системи рослин, а значна частина її випаровується вповітря. Після того, як хлібостій скосили і зібрали, поверхня поля швидковисихає, тріскається, і волога випаровується інтенсивніше. Лущення, якповерхневий процес розпушення ґрунту, сприяє зменшенню інтенсивностівипаровування вологи внаслідок порушення капілярів і тріщин. Крім того,руйнуються гнізда гризунів та підрізуються корені бур’янів. Щобпродемонструвати принцип роботи дискового лущильника, можна використати йогомодель або секції з трьох-п’яти дисків тракторноголущильника.
Розглядаючи процес оранки ґрунту, вчитель прагне, щоб учні усвідомили його сутність на основі попередніхзнань з основ наук і трудового навчання. Далі вчитель пояснює, що зоране полена зиму залишається не зайнятим, ґрунт промерзає, що сприяє зниженню шкідниківі бур’янів. Потім потрібно з’ясувати, що глибока оранка назяб здійснюється з обов’язковим перевертанням скиби ґрунту, що забезпечуєприорювання рослинних решток, добрив, перемішування шарів і поступовогопоглиблення орного, родючого шару ґрунту.
Сутність процесу оранки вчитель формулює сам,розчленяючи його на окремі операції: підрізання і піднімання скиби ґрунту,зміщення її вбік і перевертання та розкришування. Порівнювати її можна зопераціями, які виконуються при перекопуванні ґрунту лопатою вручну.
З’ясувавши сутність процесу обробітку ґрунту,розглядають класифікацію машин. Спочатку слід пригадати матеріал, який учнівивчали в попередніх класах, про поділ ґрунтообробних машин відповідно довиконуваного процесу. Так, для лущення застосовують лущильники, для оранки –плуги, для коткування – котки, боронування – борони, а для культивації –культиватори.
Вивчаючи процес боронування, спочатку розкривають сутність процесу даного виду обробітку ґрунту,агротехнічні вимоги до нього, називають типи борін, а потім ознайомлюють учнівіз загальною будовою зубових, шлейфових борін. Далі вчитель звертає увагуучнів, що борони треба застосовувати тільки за призначенням. Наприклад, якщотреба вирівняти поверхню поля за сівалкою, то борони в агрегаті із сівалкамиабо ж окремим агрегатом використовують лише легкі зубові, у яких зуби кругліабо квадратні у поперечному перерізі. Ранньою весною на озимих посівах кращезастосовувати середні зубові борони.
Вивчаючи котки,слід сказати, що їх застосовують для ущільнення і вирівнювання поверхні поля.Учитель повинен особливу увагу звернути на з’ясування процесу, якийвідбувається при коткуванні поля. Використовуючи знання учнів про капілярність,її роль у підтриманні інтенсивного надходження води з нижніх шарів ґрунту докореневої системи рослин, вчитель розкриває значення своєчасного і якісногопроведення цього виду обробітку ґрунту.
Відповідно до навчальної програми учнівивчатимуть культиватори для суцільного обробітку ґрунту. Спочаткувчитель пояснює суть культивації, потім – за якими ознаками поділяютькультиватори, потім потрібно виділити робочі і допоміжні частини культиватора,їх призначення.
Пов’язуючи навчальний матеріал із знаннямиучнів з біології, вчитель повинен розповісти про агротехнічні вимоги досуцільної передпосівної культивації ґрунту. Зокрема, з’ясувати, що правильнезастосування робочих органів (стрілчастих або розпушувальних) визначаєтьсяхарактером поверхні поля. На забур’яненому полі застосовують стрілчасті лапи,на чистому – розпушувальні. Щоб не залишилося не підрізаних бур’янів, трубалапи розмістити в два ряди так, щоб слід проходження кожної лапи перекривався.Глибина розпушення ґрунту повинна бути такою, як глибина сівби, щоб насіннярозміщувалося на твердій основі.
В кінці заняття вчитель загострює увагу учнівдо підготовки поля для проведення відповідних технологічних прийомів, девключає такі операції, як: засміченість рослинними рештками, різнимимеханічними домішками, камінням, корчами тощо. Візуально визначають рельєф,розміри поля, щоб правильно вибрати напрям руху агрегату. Крім того, требарозмітити поле на загінки так, щоб було як найменше холостих переїздів агрегатуі не багато відкритих борозен.
Машини для внесення добрив.
Мета: практичноознайомити учнів із способами механізованого внесення добрив у ґрунт та змашинами.
Дати поняття про шкідливий вплив на рослининеправильного дозування добрив і порушення строків внесення їх у ґрунт.Виховувати почуття відповідальності за збереження і економне витрачання добривта захист навколишнього середовища від забруднення добривами.
Подаємо методичні рекомендації. Вивчення машиндля внесення у ґрунт добрив вчитель розпочинає з повторення методом бесідинавчального матеріалу, який учні вивчали на уроках біології, хімії і с/г праців V – VI класах. Зокрема, з’ясовують роль органічних і мінеральних добрив уполіпшенні структури ґрунту і підвищенні врожаїв с/г культур; типи добрив івимога до внесення їх у ґрунт, способи виявлення потреби рослин у тих чи іншихдобрив.
Потім учитель повинен нагадати учням про триспособи внесення добрив – суцільне поверхневе (до початку передпосівногообробітку ґрунту), місцеве (безпосередньо в рядки під час сівби чисадіння), підкореневе (в період росту і розвитку рослин). При цьомупотрібно звернути увагу на те, що й машини поділяються залежно від способувнесення добрив: на розкидальні і підживлювальні; залежно від виду добрив – намашини для внесення органічних, мінеральних добрив.
Потім вчитель пояснює агротехнічні вимоги домашин, а саме: рівномірність розсівання добрив на поверхні поля, зручністьрегулювання на задану норму внесення добрив у ґрунт, забезпечення надійногозахисту і зручності роботи механізатора. Тут дуже важливо, щоб вчительнаголосив на захист навколишнього середовища від забруднення мінеральними іорганічними добривами. Зокрема, треба пояснити, якої шкоди може завдатинадмірна норма добрив для культурних рослин, недбале ставлення до їхзберігання, особливо в місцях мешкання птахів, бджіл, свійських тварин.
Крім того, вчитель повинен ознайомити учнів зправилами особистої гігієн під час роботи з добривами та правилами безпечноїроботи. Учні повинні обов’язково мати спецодяг, захисні окуляри, мити руки іобличчя з милом після роботи, бути уважними і обережними під час обслуговуваннямашин та під час роботи з добривами.
Здійснюючи огляд машин, треба одягати рукавиці.Учням не рекомендується працювати з мінеральними добривами, а зотрутохімікатами – забороняється.
Даною темою передбачене вивчення машин, якізастосовуються для суцільного внесення добрив у ґрунт. До них належатьрозкидачі органічних добрив, розкидачі рідких добрив та гноївки, тукові сівалкидля розсіювання на поверхні поля мінеральних добрив.
Користуючись навчальними таблицями, діафільмом «Сільськогосподарськімашини і їх використання» вчитель розкриває сутність виконавчого процесу,називає робочі органи і допоміжні частини, а потім розповідає про технологічнийпроцес роботи, демонструючи фрагменти діафільму.
Закінчуючи заняття слід опитуванням учнівбезпосередньо біля машин. При цьому треба звертати увагу на засвоєння учнямиправил безпечної роботи, охорони навколишнього середовища, знань функціональногопризначення робочих органів машин і способів їх регулювання, послідовностіпідготовки добрив до розкидання, а також вимог до зберігання машин і догляду заними.
Подаємо приклад структури уроку на тему «Технологіявнесення добрив у ґрунт».
Заняття 1. Загальнівідомості про технологію внесення добрив у ґрунт.
Мета: ознайомитиучнів з агротехнічними вимогами та механізованого внесення добрив та засобамимеханізації. Виховувати почуття відповідальності за збереження і економневитрачання добрив та захист навколишнього середовища від забруднення добривами.
Обладнання і посібники: наявність добрив, які вносять у господарствах регіону, навчальніплакати, моделі машин, діафільм «Машини для внесення добрив» тощо.
Приблизний хід уроку
1. Організаційна частина. Вчитель повідомляє тему уроку, коротко знайомить учнів з його змістом.
2. Повторення вивченого матеріалу. Пригадати види обробітку ґрунту і основні технологічні операції, якінеобхідні для вилощування сільськогосподарських культур, вчитель задає учнямнаступні запитання:
- Перерахуйте види механізованого обробітку ґрунтупід польові культури.
- Які фактори впливають на ширину поворотної полоси?
При потребі учитель доповнює і підсумовуєвідповіді учнів.
3. Виклад і закріплення нового матеріалу. (Приблизний виклад матеріалу про технологію внесення добрив у ґрунт миописали в розділі «Машини для внесення добрив»).
4. Ознайомлення учнів з безпечними умовамипраці та особистої гігієни.
5. Заключна частина. Щоб виявити рівень засвоєння нового матеріалу, слід використатиспеціальні карточки-завдання.
Карточка1. Назвітьдопустимі відхилення від заданої норми внесення мінеральних добрив центробіжнихрозкидувачів.
Варіанти відповідей:
1. ± 15 %.
2. ± 10 %.
3. ± 5 %.
Карточка2. Назвітьосновний спосіб руху розкидувачів.
Варіанти відповідей:
1.Човниковий.
2.Круговий.
3.Діагональний.
Карточка3. Чимрегулюється норма внесення мінеральних добрив розкидача 1РМГ-4.
Варіанти відповідей:
1.Поступовоюшвидкістю руху агрегату.
2.Перекриттямсуміжних проходів агрегату.
3.Відкриттямдозуючих заслінок у співвідношенні з величиною швидкості руху агрегату.
4.Переміщеннямтупо подільників вперед.
Правильні відповіді:1 (2); 2 (1); 3 (3).
6. Заключний інструктаж. Підводячи підсумки, потрібно проаналізувати роботу кожної ланки,розглянути допущені учнями помилки, повідомити їхні оцінки.
ВИСНОВОК
Виконана робота може бути використана якметодичні поради по проведенню уроків з сільськогосподарської праці по темі: «Механізаціяобробітку ґрунту та внесення добрив», а також для проведеннялабораторно-практичних робіт з курсу «Основи с/г виробництва» длястудентів спеціальності трудове навчання.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Моцак В. З. Методика вивчення сільськогосподарськихмашин. К., 1985.
2. Устименко Г. В., Кононков П. Ф. Основи агротехнікипольових і овочевих культур. К., 1987.
3. Снегур А. В., Мороз О. И. Методическиерекомендации к урокам сельскохозяйственного труда (в помощь учителю сельской школы)К., РУМКТОП.1984
4. Снігур А. В., Мороз О. І. Методичні рекомендації доуроків сільськогосподарської праці. К. РУМКТНП.1982.
5. Ставровський О. Е. Заняття з сільськогосподарськоїпраці в 4 – 7 класах. К., 1985.
6. Основы сельского хозяйства (под. ред. Фоксева П. М.), Просвещение1988.
7. Основи агрономії (під. ред. Атрошенко М. Д.), К.1991.
8. Матеріали щодо проведення уроків с/г праці тастворення матеріально-технічної бази сільських шкіл Дрогобицького району.
9. Ващенко И. М. И др. Практикум по основамсельского хозяйства, М. Просвещение, 1986.
10. Вейц В. В. Изучение основ сельского хозяйства в средней школе, М.Педагогика, 1991.
11. Заняття із с/г праці в 4 – 7 класах. Літературнийпосібник для вчителів (за ред. Ставровського), К. 1994.
12. Карпенко А. Н., Халанский В. М. Сельскохозяйственные машины, М. «Агропроиздат»,1989.
13. Загальне землеробство (під. ред. Гордієнка В. П.), К.: Вища школа, – 1989.
14. Рубін С. С. Загальне землеробство К.: Вища школа, –1980.
15. Основи с/г виробництва (під. ред. Польського Б. М.)К.: Вища школа, — 1980.
16. Землеробство (під. ред. Гордієнка В.П.), К.: Вища школа, – 1981.
17. Руденко І. С. Основи агрономії. К: Вища школа, — 1987.