Територіальний устрій в Україні

Тема лекції: «КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ» Вступ. 1. Поняття, сутність та основні принципи державно-територіального устрою України. Характеристика України за державно- територіальним устроєм 2. Поняття та склад території держави (державної території). 3. Конституційно-правовий статус Державного кордону

України 4. Адміністративно-територіальний поділ України. 5. Особливості статусу окремих територій та адміністративно-територіальних одиниць України. Вступ. І. Поняття, сутність та основні принципи державно-територіального устрою України. Характеристика України за державно-територіальним устроєм Ст.2 Конституції України визначає Україну - як унітарну державу.

З курсу загальної теорії держави Ви знаєте, держави за формою державного устрою (т.б. за системою поділу держави на окремі складові територіальні частини та характеристикою владних взаємовідносин між територіальними одиницями і державою вцілому) поділяються на :  унітарні;  федеративні  конфедеративні Для унітарної держави характерним є:  єдина Конституція, норми якого чинні на всій території держави без виключення; &

#61550; єдиний законтворчий орган;  єдина система органів виконавчої влади;  єдина судова система;  єдине громадянство;  єдина правова система;  територія унітарної держави поділяється на складові частини (адміністративно-територіальні частини) які не мають жодних ознак державності (суверенності).  у зовнішніх зносинах така держава виступає тільки як єдине ціле (

іншими словами - жодна її частина не може бути учасником цих зносин) Сучасна унітарна держава буває двох видів: 1) унітарна централізована 2) унітарна децентралізована Унітарна централізована держава характеризується :  одержавленням місцевого життя (всеможливвим регулюванням місцевого життя державними приписами);  підпорядкуванням органів місцевого самоврядування органам державної виконавчої влади на місцях.

Сучасна унітарна децентралізована держава характеризується насамперед існуваням на місцях трьох елементної системи:  органів місцевого самоврядування  місцевих органів державної виконавчої влади  органів регіонального амоврядування. Всі ці три елементи утворюють своєрідну «місцеву систему публічних відносин», взаємодіють між собою. При цьому кожен виконує свої функції і завдання:  органи місцевого самоврядування представляють

інтереси населених пунктів (інтереси територіальних громад)  органи регіонального самоврядуваня - інтереси населення певних територій (районів, областей)  органи державної виконавчої влади - інтереси держави в даному регіоні (загальнодержавні, загальнонаціональні інтереси) Взаємовідносини цих «трьох елементів» перебувають під захистом суду. За загальною характеристикою, сучасна Українська держава

є децентралізованою унітарною державою з автономним утворенням Поняття територіального устрою держави є дуже близьким до вище згаданого поняття державного устрою Питання про територіальний устрій - це питання про те, як організована територія тої чи іншої держави, з яких частин вона складається і яким є правове положення як території вцілому, так і її окремих складових.

Поняття територіального устрою (одне з понять): Територіальній устрій України - це обумовлена соціальними, економічними, національно-етнічними, історичними, географічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці. Територіальний устрій України, відповідно до Конституції, грунтується на засадах:  цілісності

та єдності державної території  поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади  збалансованості соціально-економічного розвитку населених пунктів та регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. При здійсненні державної політики у сфері територіального устрою повинні враховуватись також:

1) кількість та національний склад населення, 2) оптимальне розміщення продуктивних сил, 3) наявність умов і можливостей для надання населенню соціально-культурних і побутових послуг, 4) необхідність наближення органів державної влади до населення , 5) забезпечення належного функціонування місцевого самоврядування. ІІ. Поняття та склад території держави (державної території).

Як відомо, однією з обов’язкових ознак держави є її територія. Територія держави (державна територія)- це частина земної кулі на яку поширюється суверенітет і влада певної держави. Державна територія кокретної країни - це територія окреслена чіткою визначеною лінією державного кордону, яка відділяє територію цієї держави від території інших держав або від території, яка не належить жодній

із існуючих держав (наприклад - океан чи море). Державна теритторія виконуєю мінуму дві важливі функції: (за проф.Ніною Нижник): 1) визначає просторові межі здійснення державної влади (територіальні межі державного суверенітету) через окреслення лінії державного кордону 2) виконує просторове структуювання державної влади, т.б. своєрідний територіальний розріз органів державної влади з метою її кращої організації та здійснення на місцях Територія держави (державна територія) включає в себе:

 сухупутну територію  водну територію внутрішні води територіальні води  надземну територію  територія посольств та консульств  територія суден, які належать тій чи інішій державі Сухупутна територія держави включає в себе сушу землі і простір під нею, т.б. надра землі. Водна територія міститьв собі два складники: 1) внутрішні води (річки, озера, штучні водойми, моря в середині держави, внутрішні затоки, бухти,

порти і т.д.) 2) територіальні води ( морська полоса вздовж берега прибрежних держав по відношенню до якої держава злійснює суверенітет) Надземну територію - це повітряний простір над сухопутною та водною територією держави. За практикою яка склалася у міждержавних стосунках повітряний простір держави включає в себе висоту до 100 кілометрів. Територією держави умовно вважається і територія посольств та консульств а ткож територія суден, які належать тій чи

інішій державі. Судна, як засоби пересування, можуть бути:  морські  річкові  повітряні  космічні, тощо Як правило державна територія сучасної держави (сухопутна її частина) повинна співпадати з територією етнічною. Етніча територія - це територія історичного розселення тої чи

іншої нації. У світі майже немає таких націй, які немають своєї етнічної (етнографічної) території. Підсумовуючи викладене, можна зробити короткий висновок про наступне: Державна територія України - це частина земної кулі окреслена державним кордоном України. Державна територія Україїни після відновлення державної незалежності в 1991 році на законодавчому рівні вперше була означена (окреслена) 12 вересня 1991 року в положення

Закону України «Про правонаступництво України», ст.5 якого говорила : « Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.» , іншими територія окреслена

Державним кордоном України - є її державною територією. Таким чином на законодавчому рівні було окреслено державну території України, яка в основному співпадає з етнічною українськю територією. За рамками сьогоднішньої державної території України залишилися в силу політичних причин, впершу чергу по причині довготривалого бездержавного існування української нації ряд «чистих» та «змішаних» (наполовину

чистих) етнічних українських територій. А саме:  на півночі - Берестейщина (р-н сучасної Бреської області Білорусії  на сході частини Курської області та Кубань (р-н Російської Федерації)  на заході: 1) Холмщина, Закерзоння ( р-н старовинних українських міст - Ярослава, Холма, Перемишля - тепер Польща) 2) Лемківщина (частини гірських карпатських районів теперішньої

Польщі та Словатчинни) 3) Марморищина - ( частина Буковини - тепер у складі Румунії) Питання зміни території України віднесено до виключного відання всеукраїнського референдуму ( ст.73 Конституції України). Як уже зазаначалось вище, територія держави окреслюється спеціальною лінією, що називається державним кордоном ІІІ. Конституційно-правовий статус Державного кордону України Частина третя ст. 2 Конституції

України говорить, що « Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою». Існуючий державний кордон України (лінія Державного кордону України), як зазначалось вище вперше після проголошення державної незалеожності України (24 серпня 1991 року) було визначено в положеннях Закону України «Про правонаступництво України», ст.5 якого говорила : «

Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.» Пізніше, протягом 1992-97 років шляхом укладення серії відповідних міжнародних договорів України з Білорусією, Польщею, Словатчиною,

Угорщиною, Румунією та Російською Федерацією лінію державного кордону було уточнено і офііційно підтверджено (демарковано). Основні положення, щодо статусу державного кордону - як політико-правово явища викладено у Законі України « ПРО ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ» принятому Верховною Радою України ще 4 листопада 1991 року. Поняття державного кордону України Державний кордон

України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України (суші, вод, надр, повітряного простору). Лінія Державного кордону України визначається : 1) рішеннями ВерховноїРади України, 2) міжнародними договорами України. Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами

України, встановлюється: 1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах; 2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України; 3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; 4) на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; 5) на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону

України до берегів озера або іншої водойми. При цьому діє наступне правило - Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік; 6) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах -відповідно до лінії державного

кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення; 7) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних інесудноплавних річок (ручаїв) по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону

України на воді. Позначення державного кордону України Державний кордон України на місцевості позначається ясновидимими прикордонними знаками - прикордонними стовпами. Територіальне море України До територіального моря України належать - прибережні морські води шириною 12 морських миль (1 морська миля приблизно - 1.85 км т.б. прибрежні територіальні води це 22 км)

Цю відстань, 12 морьких миль (22 кілометри) відлічуваних: 1) від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, 2) від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Внутрішні води України До внутрішніх вод України належать: 1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального

моря України; 2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; 3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, (до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль);

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні; 5) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні. З метою належної організації охорони державної території України, чинним законодавством України встановлено спеціальний статус Державного кордону України - спеціальний «режим державного кордону».

Це поняття («режим державного кордону»), включає в себе наступне:  порядок перетинання державного кордону України  порядок плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України,  порядок заходження іноземних невійськових суден

і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них,  порядок утримання державного кордону України,  порядок провадження різних робіт на Державному кордоні  порядок проваодження промислової та іншої діяльності на державному кордоні Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне,повітряне та інше сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску .

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюютьсяприкордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Переліт державного кордону України поза повітряними коридорами допускається тільки з дозволу

уповноважених на те державних органів України. Виліт українських та іноземних повітряних суден з території України, а також їх посадка після вльоту на територію України провадяться в аеропортах (на аеродромах), відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і митні установи Контроль при перетинанні державного кордону

України Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України підлягають:  прикордонному контролю  митному контролю У відповідних випадках (певних ситуаціях) можуть здійснюватися і інші види контролю, а саме:  санітарно-карантинний  ветеринарний  фітосанітарний ( фіто - рослина в перкладі з грецької мови, т.б. рослинно-самнітарний контроль) &

#61550; контроль за вивезенням з території України культурних цінностей, тощо З метою належного забезпечення встановленого режиму Державного кордону України , чинне законодавство передбачає :  заборону промислової, дослідної та пошукової діяльності іноземних невійськових суден і військових кораблів у водах України  заборону плавання

і перебування невійськових суден і військових кораблів в окремих районах вод України  тимчасове припинення сполучення через державний кордон України у разі загрози поширення інфекційних хвороб. Карантин Порушниками державного кордону України визнаються : 1) особи, які перетнули або намагаються перетнути державний кордон

України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України 2) особи, які перетнули Державний кордон пунктах пропуску через державний кордон України, але з порушенням правил його перетинання; 3) особи, які проникли або намагаються проникнути на українських або іноземних транспортних засобах закордонного прямування з метою незаконного виїзду з території України; 4) іноземні невійськові судна

і військові кораблі, які зайшли у територіальне море або внутрішні води України на порушення установлених правил заходження в ці води. 5) Іноземні підводні човни та інші підводні транспортні засоби є порушниками державного кордону України і в тих випадках, коли вони перетинають державний кордон України в підводному положенні або перебувають у цьому положенні під час плавання та перебування у водах

України; 6) повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповідного дозволу компетентних органів України або вчинили інші порушення правил перельоту через державний кордон України. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими іншими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу або на порушення встановленого

порядку. З метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга (основні положення): 1) встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках 2) встановлюється вздовж берегів прикордонних річок, озер та

інших водойм врахуванням особливостей місцевості і умов 3) до прикордонної смуги не включаються:  населені пункти  місця масового відпочинку населення. Контрольовані прикордонні райони (основні положення): 1) встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України до узбережжя моря, що охороняється

Прикордонними військами України 2) до контрольованого прикордонного району включаються:  територіальне море України,  внутрішні води України  частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови. Охорона державного кордону України Охорона державного кордону

України покладено: 1) на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах - на Прикордонні війська України 2) в повітряному просторі - на Війська повітряної оборони України. Державні органи, громадські організації, посадові особи зобов'язані подавати всемірну допомогу Прикордонним військам України в охороні державного кордону України. Охорона державного кордону України має здійснюється при

і активній участі громадян України. Громадянам України, які беруть участь в охороні державного кордону України, держава гарантує захист життя і здоров'я від злочинних посягань. Державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов'язані: 1) додержувати режиму державного кордону України, 2) виконувати вимоги прикордонного режиму 3) виконувати вимоги режиму в пунктах пропуску через державний кордон

України. ІУ. Адміністративно-територіальний поділ України. За адміністративно-територіальним устроєм Україна подіялється на на три умовні рівні:  перший або первинний рівень - села, селища та міста.  другий рівень (середній рівень))- райони областей, Автномної Республіки Крим та міст спеціального статусу  третій рівень (найвищи рівень) - Автономна Республіка Крим, 24 області і два міста, які мають спеціальний статус -

Київ і Севастопіль. Області і Автономна Республіка Крим складаються:  з районів  з міст обласного підпорядкування (підпорядкування Автономної Республіки Крим) Райони областей і Автономної Республіки Крим складаються:  з міст районного підпорядкування  селищ  сіл. Міста Київ і Севастопіль поділяються на райони (ст.133

Конституції України). За офіційними даними на 01.01.1996 року в Україні, окрім вищезгаданих Автономної Республіки Крим, 24 областей і 2 міст загальнодержавного значення, систему адміністративно-теритроіальний поділу України складали:  162 міста обласного підпорядкування ( в т.ч. 11 міст підпорядкування Автономної Республіки Крим),  489 районів областей

і районів Автономної Республіки Крим,  282 міські Ради міст районного підпорядкування,  807 селищних Рад  9982 сільські Ради Всіх поселень на Україні (міст, селищ, сіл) - 30219. Поняття і види адміністративно-територіальних одиниць (із проекту Закону про територіальний устрій України) Адміністративно-територіальна одиниця - це частина території

України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За соціально-територіальними ознаками адміністративне територіальні одиниці поділяються на :  населені пункти ( села, селища, міста), які виділені у самостійні адміністративно-територіальні одиниці,  об'єднання населених пунктів (райони, областя, Автономна Республіка Крим - як автономно-територіальна одиниця у складі

України). Населений пункт - це частина комплексно заселеної території Ук¬раїни, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, пе¬редбаченому цим Законом. Адміністративно-територіальними одиницями є окремі населені пункти:  міста  села  селища

Невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад населення або є об єктами службового призначення в системі певної га¬лузі господарства будівлі залізничних служб, будинки лісників, шля¬хових майстрів, бакенщиків, польові стани та одиночні двори, селянські (фермерські) господарства - не є самостійними населеними пунктами і належать до тих населених пунктів, з якими вони пов язані адміністративно або територіально.

Населені пункти умовно можна поділити на:  сільські населені пункти  міські населені пункти До сільських населених пунктів належаті відповідно села і селища; до міських: 1) міста загальнодержавного підпорядкуваня (міста спеціального статусу); 2) міста обласного підпорядкування; 3) міста районного підпорядкування. Автономна Республіка Крим, області, райони, населені пукти - як автономна адміністративно-територіальна

одиниця у складі України Автономна Республіка Крим є автономною адміністративно-територіальною одиницею - невід'ємною складовою частиною України Територією Автономної Республіки Крим є територія Кримського півострова, крім міста Севастополя. Область - це основна складова частина території України, яка історично склалася і характиризується певним організаційним відособленням, цілісністю,

економічною та соціальною самодостатністю, місцевими особливостями і традиціями Відповідно до Конституції до складу України входять24 області, а саме: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська,

Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області. Район - це частина території області, невеликий регіон з агропроми¬словим характером економіки, транспортною, інформаційною та іншою соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв'язку між сільськими та міськими населеними пунктами,

які входять до його складу як самостійні адміністративно-територіальні одиниці. Селище - це сільський населений пункт, що сформуваався при промисловому та іншому підприємстві, організації чи установі, жителя якого поєднюють свою роботу на ньому із веденям селянського господарства. Село - це населений пунк із сталим складом жителів, які зайняті переважно у сільськогосподарському виробництві.

У. Особливості статусу окремих територій та адміністративно-територіальних одиниць. На сьогоднішній день в Конституцією України та чинним законодавством передбачено створення спеціальних статусів для ряду адмінісративно-територіальних одиниць та окремих територій. До них відносяться:  столиця України - м.Київ  місто Севастополь  гірські населиних пунктів  тридцяти кілометрова

Чорнобильська зона  прикордоні смуги та прикордон райони  та інші території Особливості правового статусу гірських населених пунктів України 5 лютого 1995 року Верховною Радою України принято Закон «ПРО СТАТУС ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УКРАЇНІ», яким фактично до певної міри розпочато реформу існуючої адміністративно-територіального устрою України.

Відповідно до положень цього закону, до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти: 1) які розташовані у гірській місцевості 2) які мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, 3) які мають обмежену транспортну доступність. Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:  розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більш як

половина мешканців цього пункту, на висоті 500 метрів і вище над рівнем моря  даний населений пункт розташований на території, рельєф якої є дуже розчленований,  в цьому населеному пункті 60 і більше відсотків сільськогосподарських угідь у межах цього пункту на схилах крутизною 15 градусів і більше;  в цьому населеному пункті на одного жителя припадає менш як 0,15 гектара ріллі;

 наявність суворих кліматичних умов: 1) холодна і довга зима /середня тривалість - не менше 115 днів, середньодобова температура повітря у січні не перевищує мінус 4 градуси за Цельсієм/, 2) прохолодне коротке літо /середня тривалість - не більше двох місяців, середньодобова температура у липні не перевищує 20 градусів за Цельсієм/, велика кількість опадів /середньорічна сума опадів у рідкому

і твердому стані - не менше 600 міліметрів/, 3) мають місце селеві явища, повені. Якщо населені пункти, які розташовані на висоті 500 метрів і вище над рівнем моря і відповідають трьом критеріям передбаченим вище, набувають статусу гірських. Порядок надання населеним пунктам статусу гірських 1) пропозиції щодо надання населеним пунктам статусу гірських подаються Кабінету Міністрів України:  урядом

Автономної Республіки Крим  обласними державними адміністраціями 2) перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі ліквідації, перейменування, об'єднання, роз'єднання населених пунктів, яким надано статус гірських, або створення нових зазначений перелік уточнюється в такому ж порядку. Державні гарантії соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських

Для забезпечення соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських, держава гарантує: 1) виділення бюджетних коштів на розвиток і зміцнення:  матеріально-технічної бази пасажирського транспорту,  дорожнього господарства  зв'язку  електричних мереж  систем теле- і радіотрансляції  систем газифікації та розробки місцевих газових

і нафтових родовищ,  освіти  охорони здоров'я  культурно-побутового та торговельного обслуговування 2) виділення бюджетних коштів на фінансування заходів для поліпшення  родючості земель  розвитку та використання туристичних, рекреаційних та лікувальних можливостей гірського регіону; 3) здійснення заходів щодо будівництва об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури; 4) встановлення доплат до ціни сільськогосподарської продукції, яка вироблена

в місцевостях, що віднесені до гірських, та реалізується державі виробниками таких населених пунктів; 5) забезпечення в централізованому порядку поставок населенню життєво необхідної продукції 6) встановлення плати за електроенергію громадянами у розмірі, що дорівнює платі за електроенергію у сільській місцевості. Порядок, визначення та надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює /навчається/ на території населеного пункту, якому надано статус гірського

Статус особи, яка проживає і працює /навчається/ на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам:  особам що постійно проживають  особам,що постійно працюють  особам якінавчаються на денних відділеннях навчальних закладів в цьому населеному пункті 2) даним особам виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних депутатів видається посвідчення встановленого зразка.

Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює /навчається/ на території населеного пункту, якому надано статус гірського 1. Умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. 2. Розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або

навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. В Україні можуть створюватись закриті адміністративно-територіальні одиниц . Закритою адміністративно-територіальною одиницею мають визнаватися те¬риторіальне утворення, в межах якого розташовані:  промислові підприємства по розробці, виготовленню, збереженню та утилізації зброї,  промислові підприємства по переробці радіоактивних та

інших матеріалів,  військові та інші об'єкти, для яких необхідний особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, включаючи спеціальні умови проживання громадян і функціонування відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Частина 6 ст.20 Конституції України визначає місто Київ столицею України, а ч.3 ст.133 Конституції України говорить , що м.

Київ має спеціальний статус визначений окремим законом; про особливості правового статусу столиці (зокрема щодо здійснення в ній місцевого самоврядування) говориться в ч.2 ст.140 Конституції України. Така "опіка" щодо правового статусу столиці в Основному Законі держави не є випадковою. Оскільки столиця держави є не тільки (як правило) головним осередком держави - економічним, культурним,

істричним, а і політико-адміністративним центром. Останнє означає, що саме в цьому місті знаходяться і працюють вищі органи держави - парламент, Голова держави, уряд, вищі судові інстанції, саме в цьому місті перебувають акредетовані в державі іноземні посли. Все це вимагає спеціального правового статусу даного міста, статусу - який би дозволив

не тільки якомога ефективніше організувати в першу чергу роботу вищих державних органів і посадових осіб, іноземних посольств, а й забеспечечи їм надійну (при потребі) охорону. Особливий статус м.Севастополя викликаний конкретними політико-правовими проблемами пост-радянського періоду існування колишнього Черноморського флоту Воєнно-Морських сил

СРСР. На сьогоднішній день м.Севастопіль не входить в територіальну організацію Автономної Республіки Крим (відповідно до ст.5 Закону України Про Автономну Республіку Крим м. Севастополь є адміністративно-теритроіальною одниницею загальножержавного підпорядкування) воно фактично є місцем базування - російського і українського флотів на

Чорному морі. Статус м.Севастополя має бути врегульовано окрем закононом.