План
Вступ
Розділ1. Теоретичне обґрунтування ролі музичних ігор в розвитку особистості
1.1Суть і значення ігрової діяльності на уроках у початкових класах
1.2Фізіологічні особливості молодих школярів
Розділ2. Особливості ігрової діяльності на уроках музики у початкових класах
2.1Методичні рекомендації щодо проведення музичних ігор на уроках музики
2.2Різноманітність в уроках засобами словесної творчості
2.3Досягнення єдності видів діяльності з допомогою теми уроку
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
У шкільній практиці є, в основному, два погляди напобудову уроку музики. Представники одного з них вважають, що урок має бутирізноманітним (комплексним), іншого – одноплановим. В обох випадках ідеться проструктуру уроку, тобто співвідношення його складових компонентів.
Одноманітно побудовані уроки розраховані на якийсьодин вид музичної діяльності: хоровий спів або слухання музики, сольфеджування(сольмізацію). Вони дають змогу забезпечити міцне засвоєння навчальногоматеріалу, і вчитель використовує для розучування тих або інших вправ (пісень)стільки часу, скільки потрібно для розв'язання поставлених завдань. З іншогобоку, витрачаючи на будь-який вид діяльності урок, учитель фактично перетворюєкожний його компонент на самостійну дисципліну, що й зумовлює одноманітністьнавчального процесу.
Актуальністю дослідження є то, що якщо педагог нетільки розв'язує вузькотехнологічні завдання, а й дбає про загальномузичнийрозвиток школярів, то він, певно, прагнутиме подолати одноплановість занять.Про це свідчить практичний досвід учителів, які вважають: щоб навчитися гарноспівати, зовсім немає потреби тільки й робити, що співати. Як для художньоговиконання, так і для формування співацьких навичок велике значення маєзагальний музичний розвиток.
Мета вчителя – навчити дітей рухатися у характерімузики, передаючи темпові динамічні, метроритмічні особливості. Виразноюпередачею рухами характеру музики досягалось втілення образного змістумузичного твору. Заняття ритмікою мали сприяти засвоєнню головнихмузично-теоретичних понять, розвивати музичний слух і пам'ять, відчуття ритму,активізувати сприймання музики. У процесі роботи над рухами під музикуформується художній смак дітей, розвиваються їхні творчі здібності, почуттяпрекрасного в мистецтві та дійсності, виховується увага, зосередженість,прагнення досягти мети, виробляється злагодженість дій усього колективу. Крімритміки і сольфеджіо, до занять старших дітей входили танець, хоровий спів імузична імпровізація на фортепіано. У такий спосіб була створена широка системамузично-творчого виховання, яка отримала визнання ще до першої світової війни.
Об’єктом дослідження є процес музичного вихованняучнів молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження – методична проведення музичнихігор на уроках музики у початкових класах.
Музично-ритмічне виховання ґрунтувалося у Жак-Далькрозана імпровізації як методі музичного виховання. Він вважав, що частевикористання, однієї й тієї ж музики унеможливлює спонтанні, індивідуальнівияви рухової активності, сприяє утворенню штампів рухових форм емоційноговідгуку на знайому музику. Саме сприймання втрачає гостроту і напруженістьслухової уваги.
Відзначимо особливу увагу Жак-Далькроза доіндивідуальних виявів музикальності дитини. «Моя мета, – підкреслював він,– на основі слухового сприймання пробудити в ньому (учневі) засобами спеціальноїгімнастики почуття його власного ритму, що виявляється в його фізичнійприроді». На основі колективних занять Жак-Далькроз всіляко прагнув довиявлення своєрідності особистості кожної дитини і розвитку її музичностівідповідно до психофізіологічних якостей.
На його думку, ритміка, як засіб виховання, складаєперший (елементарний) рівень, на якому здійснюється масове музичне вихованнядітей. Другий рівень ставить завдання підготовки до професійного навчання іґрунтується на сольфеджіо та імпровізації на фортепіано. Навчання сольфеджіоспрямовувалося на розвиток слуху до абсолютного, оволодіння музичною грамотою,під якою розумілося вміння «бачити те, що чуєш, чути те, що бачиш».Жак-Далькроз розширив межі традиційного сольфеджіо використанням рухів.
Як зазначалось, імпровізація у педагогічній системіЖак-Далькроза виконувала функцію головного методу осягнення музики. Ставилосязавдання засвоїти метроритмічні, мелодико-гармонічні й поліфонічні елементнімузики, і на цій основі розвивати навички вільного музикування, творчуфантазію. У такий спосіб у рамках однієї музично-педагогічної системи булипоєднанні завдання масового і професійного музичного виховання, освіти йнавчання.
Наголосимо на глибоко гуманістичній спрямованостісистеми Жак-Далькроза, який прагнув виховати особистість через залучення домистецтва, звеличити її духовне життя. Зазначимо, що попри всю прогресивність,гуманістичну спрямованість та принциповість новизни методична системаЖак-Далькроза перевороту в музичній педагогіці не здійснила. По-перше, Європана початку XX ст. була далекою від практичного втілення ідей швейцарськогопедагога і музиканта. У результаті ритміка втратила глибокий виховний сенс, духрадісного, звеличеного спілкування з мистецтвом, що стимулює моральне очищенняі художнє потрясіння. По-друге, педагогічна практика дедалі більше виявлялапевну однобокість і зрозумілу обмеженість музично-ритмічного виховання. Томусистема Жак-Далькроза поступово ніби розчинилася в багатьох інших системахмузичного виховання. Окремі її елементи трапляються у сучасних методикахнавчання художній гімнастиці, використовуються в дошкільних закладах ізагальноосвітніх школах тощо.
Розділ 1. Теоретичне обґрунтування ролі музичних ігорв розвитку особистості
1.1 Суть і значення ігрової діяльності на уроках упочаткових класах
Намагаючись проникнути у таємниці природноїмузикальності людини, К.Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовногоу мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови.Першоджерелом музики він вважав ритм, якому не можна навчити, але який можнавивільнити у людині як живу силу організму і всього біологічного життя.
На думку Орфа, музичне виховання не повиннообмежуватися розвитком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри наінструментах. Завдання музичного виховання – стимулювати і спрямовувати творчуфантазію, уміння імпровізувати, творити у процесі індивідуального іколективного музикування. У цій роботі слід опиратися па зв'язок музики зжестом, словом, танцем, пантомімою.
Результатом півстолітніх зусиль К.Орфа і йогосоратниці Г.Кеетман стала струнка концепція відродження і виховання природноїмузикальності людини, раціональні організаційні форми її реалізації, знайдені йудосконалені засоби втілення педагогічного задуму. Педагогічні принципи К.Орфавтілені у методичному посібнику під назвою «Schulwerk», (Назвапоходить від двох німецьких дієслів «wirken» і «schulen» –«діяти» і «навчати», тобто «навчати в дії»). Цеп'ятитомне зібрання найпростіших партитур для дитячих інструментів, пісень дляхорового виконання в інструментальному супроводі, вправ у вимові та декламації,ритмічних вправ, театралізованих сценок. Збірки побудовані на народних піснях,фольклорних текстах (приказках, загадках, лічилках, дражнилках тощо). Партитуринаписані зовсім не для того, щоб діти їх розучували і демонстрували своєвміння. Це моделі, створені професійним композитором і призначені длястимулювання музичної творчості дітей. Це споріднює «Шульверк» знародним музикуванням, учасники якого також нерідко продовжують творити наоснові вже складених у народних традиціях зразків. У посібнику даються такожрекомендації щодо залучення дітей до музики, активної творчої діяльності, яка бприносила радість і задоволення.
Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власнідитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найнаївніші,– ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність,стимулює розвиток творчих здібностей, – така одна з головних ідеймузично-педагогічної концепції К.Орфа. З нею нерозривно пов'язана й інша ідея –закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічневідчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільнов ній орієнтуватися і творити.
Одноманітно побудований урок ускладнює розвитокмузичних здібностей учнів. Відомо, що для кожної дитини властиве певнепоєднання музичних здібностей, які розвиваються нерівномірно. Кожний з видівмузичної діяльності сприяє удосконаленню тих або інших музичних здібностей. Різнівиди діяльності, об'єднані в комплекс, ефективніше впливають на формування йрозвиток музичних здібностей.
Треба мати на увазі, що музичні здібності дітейрозвиваються за принципом компенсації. За теорією Б.Теплова, відносна слабкістьбудь-якої здібності може бути компенсована іншою, розвиненішою в дитини. Отже,залучення учнів до різноманітних видів діяльності доцільно розглядати як умову,що сприяє формуванню й розвиткові музичних здібностей.
Одноманітна структура уроку небажана й тому, щопризводить до втомлення учнів молодшого шкільного віку. Як відомо, увага дітейще нестійка, їм важко зосередитися на виконанні однотипових завдань.Різноманітність форм і методів роботи є одним з найважливіших чинниківуважності учнів протягом усього уроку, посилення їхнього інтересу до занять.
Якщо заняття присвячують одному компонентовідисципліни (найчастіше співу), то ставлять багато навчальних завдань, длярозв'язання яких знадобиться цілий урок. У таких випадках доцільно обмежитиобсяг вимог до учнів або спростити їх, тоді для досягнення поставленої метибуде потрібно менше часу, і з'явиться можливість для занять іншими видамимузичної діяльності.
Наприклад, учитель має розучити з дітьми складнупісню. Якщо він планує зробити це протягом двох уроків, то їх треба повністюприсвятити тільки розучуванню пісні. Доцільніше спланувати роботу над піснею натрьох-чотирьох уроках. Перше ознайомлення з твором можна розглядати якпопереднє прослухування: учитель виконує пісню й проводить коротку бесіду,присвячену їй. Бажано запропонувати учням підспівувати найпростіші фрази(частіше вони трапляються в приспіві). На другому уроці можна розучити приспівпісні (заспів вони слухають у виконанні вчителя). На наступному уроці розучуютьзаспів) і виконують пісню загалом.
Методика поступового розучування пісні дає змогутривалий час «спілкуватися» з нею, що сприяє кращому її запам'ятовуванню.Перевага такої методики в тому, що пісня майже місяць на вустах в учнів. За цейчас вони краще запам'ятовують її текст, мелодію і мають змогу повторювативдома. До того ж, пісню розучують без надмірних зусиль.
Те саме стосується й слухання музики. Захоплюючисьцим видом діяльності, окремі вчителі намагаються вирішити на одному уроцікілька завдань, спрямованих на формування навичок музичного сприймання. Вонипропонують учням для прослухування на одному уроці різні твори, вдаються до їханалізу, прагнучи активізувати пізнавальні процеси учнів. Проте на певномуетапі уроку в молодших школярів настає втома. Діти не можуть протягом тривалогочасу зосереджуватися на одному виді діяльності.
Бувають уроки, на яких учитель захоплюється музичноюграмотою, сольфеджуванням. Діти записують у зошити музичні приклади, повторюютьправила, вчаться сольфеджувати (сольмізувати), тобто виконують низкуодноманітних завдань, характерних для занять із сольфеджіо або теорії музики вспеціальній музичній школі. Якщо в музичних навчальних закладах професійногоспрямування такі уроки можливі (хоча бажано їх урізноманітнювати), то взагальноосвітніх школах вони нецікаві.
Очевидно, захоплення вчителя одним видом музичноїдіяльності можна пояснити тим, що він здобув освіту хормейстера, теоретика абовиконавця-інструменталіста й залежно від цього розробляє методику уроків.Професійна спрямованість спеціальної освіти вчителя, звичайно, впливає на йогопедагогічну діяльність, це природно. Більше того, у роботі з дітьми бажаномаксимально реалізувати свої потенційні творчі можливості. Втім головниморієнтиром для вчителя мають бути не стільки власні професійні інтереси йнахили, скільки усвідомлення завдань виховання, навчання й розвитку школярів.Якщо педагог розуміє перевагу комплексних уроків порівняно з одноплановими, вінпрагнутиме подолати однобічність своєї музичної підготовки. Б.Асаф'єв писав, щовчитель музики у загальноосвітній школі не повинен бути «спецом» в якійсь однійгалузі музики. Він має бути й теоретиком, і регентом, і водночас музичнимісториком, і музичним етнографом, і виконавцем, який володіє інструментом, щобзавжди бути готовим спрямувати увагу в той чи інший бік.
Однією з хиб уроків музики є відсутністьвзаємозв'язку між різними видами музичної діяльності, коли компоненти урокуізольовані один від одного, й незрозуміло, чому саме використовують ті чи іншітвори, за яким принципом їх поєднують в єдине ціле. Сутність комплексноїструктури уроку в тому й полягає, що застосовані види музичної діяльності маютьбути взаємозумовлені і взаємопов'язані між собою. Якщо урок ділять на частини,естетичне чуття цілого в учня не задовольняється.
Цікаві спогади про відомого вчителя-методистаН.Гродзенську однієї з її учениць: «… взаємозв'язок усіх видів роботи такий,що неможливо говорити про „розділи" уроку; практично їх немає, а є єдинийцілісний процес, що йде нібито на одному диханні… Але це не завжди і не всімвдається. Нелегко буває знайти те єдине, що може об'єднати весь урок».
Плануючи структуру уроку й музичний матеріал,доцільно враховувати, що тривале перевантаження будь-яким одним видомдіяльності спричиняє втому. Втома розвивається, якщо не враховують емоційнезабарвлення творів для виконання і слухання.
Досвід роботи багатьох педагогів свідчить, що одним знайкращих варіантів побудови уроку музики є такий, коли спочатку вчительрозучує або повторює з дітьми пісні сумного характеру, а потім слухає з нимирадісну, веселу музику. Деяке закономірне зниження працездатності в серединіуроку компенсує її підвищення наприкінці. Якщо на початку заняття розучують абоповторюють бадьорі, енергійні пісні, то в другій половині можна послухати твориспокійного, наспівного звучання. Такий варіант побудови уроку також сприяєзбереженню працездатності учнів.
Якщо на початку уроку вчитель планує слухання сумноїмузики, то потім треба співати веселі пісні. Коли виконують і сприймаютьоднохарактерні пісні, працездатність наприкінці уроку спадає. Деяке зниженняпрацездатності має місце, якщо після слухання веселої музики співають піснісумного характеру. Вдалою є побудова уроку, на якому використовують твори дляспіву і слухання жартівливого, веселого, енергійного звучання.
Наш досвід переконує, що в молодших класах урокибажано закінчувати в мажорних, світлих тонах. Через те на першому зі згаданихуроків діти спочатку розучували веселу, жваву «Пісню Лисички», потім слухалиспокійну, ліричну «Колискову» й наприкінці – жартівливу, мажорну пісню «Двапівники». У середині другого уроку звучали мінорна колискова «Котикусіренький», потім жартівлива «Веселий музикант». Слухання творів веселогохарактеру наприкінці уроків доповнювали музично-ритмічними рухами.
У побудові уроку музики важливо, крім методичноїструктури, враховувати й дидактичну.
Відомо, що дидактична структура комбінованого урокуне може бути універсальною. Це стосується й занять з музики. Так, можливі різніструктурні варіанти уроку музики. Наприклад:
хоровий спів – музична грамота – слухання музики;
музична грамота – хоровий спів – слухання музики;
слухання музики – хоровий спів – музична грамота.
Водночас гра на дитячих музичних інструментах імузично-ритмічні рухи можуть супроводжувати будь-який з таких компонентівкомбінованого уроку, як опитування, актуалізація опорних знань, вивчення новогоматеріалу та ін.
Іноді методична структура уроку музики буває щескладнішою. Якийсь вид музичної діяльності через деякий час може повторитися(на основі іншого музичного матеріалу), наче проникаючи в інший. Такийвзаємозв'язок компонентів методичної структури уроку дає змогу планувати безлічваріантів, що важко піддаються чіткій класифікації. Готуючись до уроку, вчительобирає той із них, який допоможе йому краще розкрити тему, досягти мети, розв'язатипоставлені навчально-виховні завдання.
Отже, новий матеріал може бути в одному з багатьохвидів діяльності на будь-якому часовому відрізку уроку. Це стосується йопитування, яке може передувати поясненню нового матеріалу або, навпаки,закінчувати його.
Специфічним для уроків музики є традиційнеопитування. Оскільки його мета – виявити, яких знань набувають школярі, йогобажано проводити на уроці неодноразово, згідно з видами музичної діяльності, щочергуються. Учитель повинен знати, як школярі засвоїли навчальний матеріал і зіспіву, слухання музики, інструментального музикування. Мета опитування науроках музики та з інших предметів збігається лише частково. На заняттяхмистецтва вона відображає зовнішній, формально-логічний бік навчання. Хоча й сьогодніще немало архаїчних уроків музики, коли вчителя цікавить лише знання дітьмилітературного тексту розучуваних пісень. Внутрішня сутність опитування віншому, а саме, в тому, щоб допомогти дітям висловити власні думки про музику.Це зумовлено особливостями сприймання музики, що становить основу будь-якоїмузичної діяльності.
Один із шляхів забезпечення цілісності уроку –визначення наперед його драматургії: зав'язки, розвитку, кульмінації,розв'язки. Кульмінація уроку заснована здебільшого на проблемній ситуації ібуває найчастіше, коли минуло дві третини уроку (як і в художньому творі).
Отже, урок музики – складне цілісне утворення, вякому нерозривно пов'язані різні компоненти методичної та дидактичної структур.Особливо багатопланова методична структура уроку. Кожний з видів музичноїдіяльності має свої, часткові навчальні завдання. Якщо вчитель зможеінтегрувати на уроці згадані види діяльності, підпорядковуючи часткові завданнязагальним, він виконає головну мету – забезпечить виховання в учнів естетичного,творчого ставлення до мистецтва й дійсності.
1.2 Фізіологічні особливості молодих школярів
На наш погляд, подоланню ізольованості видівдіяльності на уроці музики сприятимуть такі напрями їх взаємозв'язку залежновід навчально-виховних завдань: розуміння учнями змістової сутності музики;ознайомлення з основами музичної грамоти; формування виконавських умінь інавичок; розвиток творчих здібностей.
Розуміння змістової сутності музики. Виділення цьогонапряму взаємозв'язку видів діяльності зумовлене завданням музичного виховання– забезпечити розуміння учнями того, що музика відбиває життя в різних йоговиявах. Стосовно учнів молодших класів – це зображення картин природи, птахів,тварин, казкових персонажів, характерів людей.
Як правило, кожний музичний твір пройнятий певнимнастроєм, породжує ті чи інші емоції. Навчити дітей переживати музику – важливезавдання, реалізація якого сприяє формуванню естетичних і моральних рисшколярів.
Забезпечити розуміння змістової сутності музикидопоможе взаємозв'язок співів, гри на музичних інструментах, слухання музики,використання ритмічних рухів, окремих видів художньої діяльності (сприйманняказки, картини, пейзажу).
Ознайомлення учнів з основами музичної грамоти. Умузичному навчанні й вихованні молодших школярів важливим є усвідомленнязасобів музичної виразності, за допомогою яких композитор втілює той чи іншийзадум. Знання учнями основ музичної грамоти позначаються на розвиткові їхньогомузичного мислення, навичок диференційованого сприймання музики, розуміння їїметроритмічних, тембродинамічних, ладових особливостей, а також формотворнихелементів.
На уроках є можливість залучати учнів до різних видівхудожньої діяльності, використовувати аналогії. Це зумовлено тим, що мажорнеабо мінорне забарвлення властиве не тільки музичним, а й літературним творам;форму оповідань, віршів можна порівняти з відповідними особливостями музичнихтворів (наприклад тричастинною). За допомогою аналогій виділяють загальне іспецифічне в різних видах мистецтва.
Формування виконавських умінь і навичок. Єузагальнені уміння й навички, зокрема й такі, що формуються в різних видахмузичної діяльності.
Одне із завдань учителя – формувати естетичнеставлення до звучання. Під час співу, гри на дитячих музичних інструментахважливо добиватися красивого, нефорсованого звуку; увагу дітей до звучанняпривертають також, коли слухають музику.
Увагу слід приділити виробленню навичок виконання зрізною динамікою та артикуляцією, зокрема під час співу, гри на музичнихінструментах, застосування ритмічних рухів.
Важливо також навчати дітей читати ноти з аркуша;успіх у роботі залежатиме від того, наскільки гра на дитячих музичнихінструментах пов'язана зі співом, сольмізацією.
Взаємозв'язок різних видів діяльності забезпечуєперенесення вироблених навичок з одного з них на інший, наприклад гри надитячих музичних інструментах в хоровий спів.
Розвитку творчих здібностей учнів великою міроюсприяє діяльність пошукового характеру. На уроках музики доцільно пропонуватидітям такі завдання: придумати назву для музичного твору; закінчити мелодію абоказку; аранжувати знайому пісню, інструментувати п'єсу. Успіх у роботі залежитьвід взаємозв'язку слухання музики, співу, гри на дитячих музичних інструментах,ритміки, допоміжних видів діяльності.
Виділені напрями взаємозв'язку видів діяльності можназабезпечити на будь-якому уроці, якщо на кожному з них ставити комплексвідповідних завдань. Розглянемо докладніше, як саме пов'язувати на уроках різнійого компоненти – види діяльності.
Розділ 2. Особливості ігрової діяльності на урокахмузики у початкових класах
2.1 Методичні рекомендації щодо проведення музичнихігор на уроках музики
Взаємозв'язок хорового співу і слухання музики можназабезпечити різними способами. Передусім, порівнянням музичного матеріалу дляспіву і слухання, взявши за основу настрій і характер у музиці, засобихудожньої виразності. Треба мати на увазі, що музичні твори, які діти співаютьі слухають, можуть бути схожими або контрастними. Наприклад:
1. Музичний матеріал: спів – «Веселий музикант»А.Філіпенка; слухання музики – «Осінній настрій» Ю.Іщенка.
Можливі варіанти взаємозв'язку:
за характером: бадьорий, радісний – ліричний,задумливий;
за темпом: обидва твори у помірному темпі; заладовими особливостями: мажор – мінор;
за способом виконання: вокальний твір (хоровий абосольний) – інструментальна п'єса;
за метроритмічними особливостями: дводольний розмір –чотиридольний розмір;
обидва твори починаються із сильної долі.
2. Музичний матеріал: спів – «Щебетала пташечка»українська народна пісня; слухання музики – «Скерцино» В.Косенка.
Можливі варіанти взаємозв'язку:
за характером: спокійний, наспівний – легкий,витончений;
за темпом: помірний – швидкий; за ладовимиособливостями: мажор – мінор;
за способом виконання: вокальний твір (хоровий абосольний) – інструментальна п'єса;
за метроритмічними особливостями: повний такт –затакт; чотиридольний розмір – тридольний розмір;
за авторством: народна пісня – п'єса, створенакомпозитором.
Аналіз уроків музики свідчить, що кожний виддіяльності можна розглядати як самостійний компонент і як допоміжний метод.Наприклад, слухання музики може бути відносно
окремою складовою уроку, а уважне вслуховування вмузику – умовою виконавської діяльності школярів (співу, гри на дитячихмузичних інструментах). Імпровізація може бути самостійним видом діяльності,але її використовують і для активізації мислення учнів під час співу,інструментального музикування, слухання музики.
Види діяльності, що переважають на уроці, назвемодомінуючими, їх визначають під час підготовки до кожного уроку на основінавчально-виховних завдань.
Хоровий спів можна розглядати і як допоміжний метод,що використовують для надання допомоги учням; зокрема в засвоєнні окремихпонять музичної грамоти; запам'ятовуванні теми творів для слухання музики;визначенні виразності інструментального твору; розвиткові творчих здібностей.
Відчути виразність інструментального твору допоможепроспівування його мелодії, завдяки якому діти краще вслуховуються в музику,наче «пропускаючи її крізь себе». Можна навіть проспівати мелодію твору,призначеного для слухання музики, як пісню. Наприклад, рекомендуємо проспіватиз дітьми мелодію «Старовинної французької пісеньки» П.Чайковського на словаЕ.Александрової (переклад з російської Е.Печерської) (бажано транспонувати взручнішу для дітей тональність, зокрема, у фа мінор):
Від річки йде вітрець, він спокій нам несе,
І пролітають білі хмари вдалечінь.
Кудись вони спішать, струмляться, як вода.
Неначе ті птахи, і слід їх пропада.
Ось десь далекий дзвін тремтить, зове!
Чи хтось до серця вістки подає?
Біжить, дзюрчить вода, минає швидко час,
А пісня ця живе і завжди буде в нас!
Для розучування цієї пісеньки потрібний час, через тена кількох уроках хоровий спів домінуватиме.
Гру на дитячих музичних інструментах використовуютьнайчастіше як допоміжний метод у хоровому співі й слуханні музики. Застосуваннядитячих музичних інструментів сприяє розвитку в молодших школярів координаціїслуху й голосу; творчих музичних здібностей; розумінню особливостей музичнихтворів.
Іноді гра на дитячих музичних інструментах домінує вдіяльності учнів. Водночас учитель залучає дітей до творчості: складання«партитури», забезпечення ансамблю.
Нерідко на уроці практикують одночасно різні видимузичної діяльності. Так, грою на дитячих музичних інструментах можнасупроводити спів. Сприймаючи музику, діти реагують на неї відповіднимиритмічними рухами, що виконують звичайно функцію допоміжного методу(пластичного інтонування).
Буває, що одна частина класу співає, друга –акомпанує на дитячих музичних інструментах, третя – слухає. Такий розподілобов'язків забезпечують звичайно за допомогою ігрового методу: один ряд – хор,другий – оркестр, третій – слухачі. Одночасне застосування різних видівмузичної діяльності можна вважати одним з варіантів комплексної структуриуроку.
2.2 Різноманітність в уроках засобами словесноїтворчості
У процесі слухання музики є можливість активізуватилітературно-творчі здібності дітей, якщо запропонувати їм створити невеликівірші до мелодій окремих фортепіанних п'єс. Наприклад «Колискова» (муз.А.Філіпа):
На добраніч, спи, моя Катрусе.
Все спокійно, тихо засинай.
Про лисичку казочку послухай
І привіт від нас їй передай.
Ось і добра казка закінчилась.
Все спокійно, тихо засинай.
Інший вірш на мелодію «Колискової»:
Ніч, вже пізно, сплять птахи і мушки,
Сплять ведмеді, зайці та слони.
Ти лягай зручніше на подушку,
Щоб наснились радіснії сни.
Ніч, вже пізно, всі давно заснули,
Засинати треба вже й тобі.
В одному з других класів учні запропонували створитисвої вірші до мелодії української народної пісні «Щебетала пташечка»: (Додаток1)
/>
У першому класі було виконано фортепіанну п'єсуД.Кабалевського «їжачок», але діти відчували складність у визначенні її назви.Ми запропонували їм відгадати таку загадку: (Додаток 2).
/>
Загадку діти відразу відгадали. Було створено й таківірші на мелодію «Їжачка»:
Йоржик в лісі не дрімав,
Йоржик хату збудував.
Ой приходьте, всі звірючки,
Пригощати буду вас.
Прибігайте, всі подружки,
Танцювати всім ураз!
Йоржик, ти не позіхай,
Швидко зайця здоганяй!
Ой, бігом біжить наш йоржик,
Він старається, дивак.
Але зайчика малого
Не здогнати аж ніяк.
2.3 Досягнення єдності видів діяльності з допомогоютеми уроку
Забезпечити логічний зв'язок різних видів музичноїдіяльності допоможе тема уроку. Наприклад, вступний урок за темою «Першімузичні спогади» (1 клас, І чверть) можна провести так:
– Діти, ви, звичайно, не раз слухали музику, особливов дитячому садку. Співали про маму, природу, пташок і про різних тварин. Кожнапісенька по-своєму красива. Зараз я проспіваю вам ще одну. Ви уважно їїпослухайте і скажіть, чи вона вам знайома і про кого в ній ідеться.
Учитель виконує «Пісню Лисички» з дитячої опериМ.Лисенка «Коза-дереза», проводить бесіду про пісню й розучує її.
– Діти, недавно ви стали школярами. А коли були щемаленькими, мама, укладаючи вас у ліжечко, що робила, аби ви швидше заснули ?
– Розповідала казку.
– А ще що?
– Співала пісеньку.
– А хто пам'ятає, як називається пісенька, щодопомагає заснути?.. Забули? Ну, нічого. Зараз послухаємо музику, вирозповісте, яка вона, і, можливо, пригадаєте, як її називають.
Звучить «Колискова» (муз. Я.Степового).
Учитель проводить бесіду про твір відповідно дозавдань уроку.
– Увечері треба вчасно засинати, бо на світанку насможе розбудити… хто? Правильно, півник. Я проспіваю вам зараз пісеньку, і непро одного півника, а відразу про двох. Це українська народна пісня «Двапівники». А ви послухайте і скажіть, чи чули її раніше, і спробуйте передатирухами музику.
Учитель співає «Два півники», допомагаючи дітямвиконувати музично-ритмічні рухи.
Наступний урок можна провести за таким планом.
Спочатку після розспівування продовжують розучувати«Пісню Лисички» М.Лисенка. Потім можна провести таку бесіду:
– Діти, хто з вас пам'ятає, яку музику ми слухали наминулому уроці?
Школярі з допомогою вчителя згадують твір.
– А чи помітили ви, яка лисичка акуратна, неполінувалася прибрати в хаті, щоб було чисто й затишно. Адже ви теж допомагаєтемамі, чи не так?.. А може, іноді допоможете їй заколисати братика абосестричку?.. А для цього вам потрібно розучити яку пісеньку?
– Колискову.
– Правильно. Тепер я заспіваю вам українську народнупісню «Котику сіренький». Послухайте, хто хоче навчитися співати її, піднімітьруки.
Учитель розучує пісню з дітьми.
– Є в мене знайомий хлопчик Миколка. Тежпершокласник. Нещодавно він проспівав цю пісеньку своїй маленькій сестричці,заколисав її та й сам заснув. І сниться йому, що знайшов він різні музичніінструменти, про які давно мріяв. Ви, напевне, знаєте, які це інструменти. Хтонам підкаже?
Учитель вивішує на дошці малюнки із зображеннямскрипки, балалайки й барабана; діти називають інструменти.
– Грає мій знайомий Миколка на цих інструментах, іраптом бачить, що під його музику почали танцювати… Хто б ви думали?..Зайчики! У них, виявляється, гарний музичний слух. Про цей дивний сон йдеться упісеньці «Веселий музикант». Послухайте її і апробуйте уявити, що граєте нарізних інструментах.
Учитель виконує пісню (муз. А.Філіпенка, сл.Т.Волгіної).
– Чи сподобалася пісня? Вивчимо її на наступномууроці?
– Так!
На цих уроках тематична лінія допомогла забезпечитивзаємозв'язок співу, слухання музики й виконання ритмічних рухів.
Висновки
Новаторство педагога особливо виявилось у продуманомувикористанні «елементарної музики». Який зміст вкладався ним у цепоняття? Насамперед, слово «елементарний» означає: первісний,початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика – це зовсім непримітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, якідали їй початок. «Елементарна музика – це не музика сама по собі: вонапов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї слідсамому включатися не як слухачу, а як її учаснику», – писав К.Орф.Елементарна музика у найпростішій формі може передавати значущий зміст і ні вякому разі не є примітивним, другорядним мистецтвом. Справді, хіба можнаназвати примітивними такі, скажімо, українські народні пісні, як«Щедрик» або «Дударик» з їх елементарними мелодіями?
Елементарна музика, елементарний інструментарій,елементарні словесні тексти стали для К.Орфа головними засобами вихованнядітей. Він писав: «Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, щопробуджує і розвиває! духовні сили, створюють основу для розвитку особистості,основу, без якої; ми прийдемо до душевного спустошення… Слід підкреслити, щоелементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним.;Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської!особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих1 уроківмузики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньомувіці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявитьсяпротягом усього її життя».
Педагог вважав, що для дійового музичного вихованнянадзвичайно важливо щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерелмистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому вінвідмовився-від використання на першому етапі композиторської музики і обравшляхи активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування,спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.
К.Орф дійшов висновку, що якщо музикування проводитина класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них;вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмінно відволікатиме увагудітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам,якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу орфівського дитячогооркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони,глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти (дитячі литаври, барабани,тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної] сопілки(блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на«пустих» струнах. Відзначимо м'якість, чистоту і приємність звучанняорфівських інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К.Заксом.
Вільна імпровізація стала відправним пунктоморфівського «уроку». Xoчa найпростіші ритми й мелодії були доступнимелементарним матеріалом, імпровізація вимагала виявлення фантазії, яку слідбуло пробудити. З огляду на це К.Орф слушно підкреслював, що ніщо не вимагаєтакої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, якіаж ніяк не дають учителю права імпровізувати.
Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рухі гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію іспів. Особливу увагу композитор приділяв слову – елементу мови й поезії, йогометричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому аботьмяному, прозорому або насиченому тощо). У єдності слова, жесту і мелодії вінвбачав першооснову музики.
К.Орф вважав, що особистість не можна виховати навипадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом длявиховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички,колискові пісні, колядки, веснянки тощо. Народна словесна творчість завжди дієна дітей безпосередньо і безвідмовно, тому педагог був переконаний, щостародавня обрядова поезія і казка не можуть бути виключені зі світу дитинства.Важливо те, що світ простих форм поезії не потребує «композитора»,щоб покласти його на музику. Він сам насичений внутрішнім звучанням, і дітимимоволі стають творцями такої найпростішої музики. Обрядові тексти викликаютьпосилену роботу уяви, активізують музичне мислення учнів.
Народне мистецтво, пісню і танець К.Орф розглядав нелише як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячоговиконання й інсценізації. Тому він добирав для роботи такі твори, які б давалидітям змогу брати участь у їх відтворенні. У цьому контексті«Шульверк» є ніби маленькою антологією світового фольклору зпереважанням вітчизняних зразків.
Вважаючи, що дитина у своєму розвитку сконцентрованопроходить усі стадії, які раніше пережило людство, К.Орф дійшов думки, щомузичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічнійоснові. Він розмістив пісенні зразки так, щоб вони вели від двозвучного наспівудо пентатоніки: «У мелодії вихідним пунктом стала для нас інтонація зозулі– низхідна терція, поспівка на двох ступенях, що поступово розширювалась і перетворюваласьна звукоряд без півтонів, на мажорну пентатоніку. Мовною основою стали імена,лічилочки і найпростіші дитячі пісні. Це був світ доступний усім дітям. Я недумав про виховання особливо обдарованих дітей, а мав на увазі виховання нaширшій основі, яка б дала змогу охопити й малообдарованих дітей.
Список використаної літератури
1. Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу усередніх школах України / З педагогічної спадщини композитора. Упор.Л.О.Іванова. – Муз. Україна, 1989. – 136с.
2. Леонтьева О. Карл Орф. – М.: Музыка, 1984. – 334с.
3. Медушевский В.В. О содержании понятия»адекватное восприятие" Восприятие музыки: Сб.ст. – М.: Музыка, 1980.– С.141-155.
4. Медушевский В.В. О закономерностях и средстваххудожественного воздействия музыки. – М.: Музыка, 1976. – 254 с.
5. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. –ML: Просвещение, 1987. – 95 с.
6. Музыка в начальных классах: Методическое пособиедля учителя / Абдуллин, Т.Бендер, Т.Вендроваи др. – М.: Просвещение, 1985. –140с.
7. Музыкальное воспитание в Венгрии / Ред.-сост.Л.Баренбойм. М: Сов. композитор, 1983. – 400с.
8. Назайкинский Е. О психологии музыкальноговосприятия. – М.: Музыка, 1972. – 384с.
9. Падалка Г. Учитель, музика, діти. – К.: Муз.Україна, 1982. – 144с.
10. Панкевич Г. Искусство музыки. – М.: Знание, 1987. –112с.
11. Програми та поурочні методичні розробки длясередніх загальноосвітніх шкіл. Музика: 1-4 класи / Авт. кол.: О.Ростовський,Р.Марченко, Л.Хлєбникова, З.Бервецький. – К.: Перун, 1996. – 128с.
12. Раввінов О. Методика хорового співу в школі. – Вид.2-е. – К.: Муз. Україна, 1971. – 124с.
13. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. –К.: І3МН, 1997. – 248с.
14. Ростовський О.Я. Художньо-педагогічний аналізмузичних творів у школі: Метод. рекомендації. – К.: Рад. шк., 1989. – 72с.
15. Ростовський О.Я. Взаємозв'язок різних видівмистецтва на уроках музики: Метод, рекомендації. – К.: Освіта, 1991. – 48с.
16. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. – М.:,Педагогика, 1976.– 416с.
17. Сергеева Г. Нотная грамота на уроках музыки //Музыка в школе. – 1985. – №2. – С.7-12.
18. Скуратівський В. Берегиня: Художні оповіді, новели.– К.: Рад. письменник, 1987. – 278с.
19. Сохор А.Н. Вопросы социологии и эстетики музыки: В3-х т. – Т.1. – Л.–М.: Музыка, 1980. – 296с.
20. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У-5 т. – Т.3. –К.: Рад. шк., 1977. – 670с.
21. Тарасов Г. Психологические особенности музыкальногообучения младших школьников // Музыка в школе. – 1983. – №2. – С.14-18.
22. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х т. – М.:Педагогика, 1985. – Т.1. – 328с.
23. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. – 2-евид., перероб. і доп. – К.: Голов, ред. УРЕ, 1986. – 800с.
24. Фролкин В. Традиционные и новаторские чертысовременных зарубежных систем масового музыкального воспитания //Художественное воспитание подрастающего поколения: проблемы и перспективы. –Новосибирск, 1989. – С.59-75.
25. Хлебникова Л.О. Виховання музикою // Навчання івиховання шестирічних першокласників: 36. ст. Упор. К.Прищепа. – К.: Рад. Шк..,1990 – С.155-168.
26. Холопова В.Н. Мелодика: Научно-методический очерк –М.: Mузыка, 1984. – 88с.
27. Холопова В.Н. Музыкальный ритм. – М.: Музыка, 1980.– 80с.
28. Шип С. Детское музыкальное творчество в динамикестановления личности // Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст – Вып. 1. – К.:Муз Україна, 1987. – С.102-119.
29. Элементарное музыкальное воспитание по системеКарла Орфа. / Ред.-сост. Л.Баренбойм. – М.: Сов.композитор, 1978. – 368с.