ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 10
франко лірика віршуванняГрупа: 19, 13, 14 Спеціальність ЗВ, ВБДК Тема заняття: Іван Франко. Життя і творчість видатного діяча, письменника, ученого, перекладача. Поетична творчість І.Франка — найвище досягнення української поезії II половини XIX ст. Мета заняття: Навчальна - Розкрити багатогранність діяльності Великого Каменяра; знати основні його твори та його роль у розвитку української літератури Виховна - Виховувати патріотичні почуття Розвиваюча - Розвивати уміння логічно мислити Вид заняття: лекція Вид лекції: вступна лекція Форма проведення заняття: Лекція з елементами бесіди Міжпредметні зв’язки: Забезпечуючі Українська література Забезпечувані
Теорія літератури, історія України Методичне забезпечення: опорні конспекти, реферати Література: Обов’язкова:
1. Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – Т. 16. – С. 7.
2. Франко З. Передмова// Франко І. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. – Львів, 2001. – С. 4.
3. Франко І. Твори в 20-ти т. – Т. 1. – С. 17.
4. Франко І. Статті і матеріали. – Зб. 5. – Львів, 1956. – С. 126.
5. Іван Франко. Документи і матеріали 1856 – 1965. – К., 1966. – С. 149.
6. Іван Франко у спогадах сучасників. – Львів. – 1956. – С. 394.
7. Франко І. Публіцистика. – К., 1963. – С. 112.
8. Панченко В. Боротьба і любов адвоката Рафаловича // Франко І. Перехресні стежки. – Кіровоград, 2000. – С. 216.
9. Ільницький М. “Все, що мав у житті…” (Повість Івана Франка “Перехресні стежки в світлі авторської особистості) // Ільницький М. У вимірах часу. – К., 1988. – С. 270. Додаткова:
1. Іван Франко. Документи і матеріали. – С. 190.
2. Басс. І., Каспрук А. Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. – С. 318 – 319.
3. Франко І. Поет зради // Франко І. Мозаїка. – С. 213. Технічні засоби навчання комп’ютер /> /> />
ХІД ЗАНЯТТЯ
1.Організаційний момент
1.1Привітання студентів
1.2Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.
2.Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття
(планзаняття)
І.Я.Франко. Життєвий і творчий шлях (1856-1916). Теорія літератури – основивіршування
3.Мотивація навчання. Вказується значущість теми у майбутньому житті
4.Актуалізація опорних знань
фронтальнеопитування, зачитування доповідей, рефератів
5.Коментар відповідей та робіт студентів
6. Викладення та вивчення нового матеріалу (лекція)
ІВАН ФРАНКО
27 серпня 1856 р. – народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повітуу Східній Галичині (тепер Львівська обл.). Про дитячі роки писав в оповіданнях Укузні, Малий Мирон, Під оборогом.
1862-1864 – навчання у школі села Ясениця Сільна.
1864-1867 – навчання у нормальній школі при василіянськомумонастирі у Дрогобичі.
1867-1875 – навчання у Дрогобицькій гімназії. Про шкільніроки писав в оповіданнях Грицева шкільна наука, Shonshcreiben, Олівець. Устолярні.
1875 р. – вступив на філософський факультет Львівськогоуніверситету, увійшов до складу редакції журналу Друг.
1876 р. у літературному альманасі Дністрянка опублікованооповідання Лесишина челядь, Два приятелі. Вийшла перша поетична збірка Баляди ірозкази.
1877 р. почав друкувати оповідання з циклу Борислав.
Червень 1877 р. перше ув'язнення.
Січень 1878 р. – суд над Франком та його однодумцями, їхзвинувачували у належності до таємної соціалістичної організації, якоїнасправді не було. У тюремній камері Франко написав сатиру Сморгонська академія
1878 р. Франко разом з М. Павликом заснував журнал Громадськийдруг. 1878 р. вийшло тільки два номери. Журнал було заборонено. Видавцівипустили у світ два збірники журнального типу Дзвін, Молот.
1878 — 1880 р. видає серію книжок Дрібна бібліотека.
Березень 1880 р. другий арешт і тримісячне ув'язнення вколомийській тюрмі. Письменника звинуватили у підбуренні місцевих селян проти“законного порядку”. Враження від коломийського ув'язнення описані у творі Надні.
1881 р. почав виходити журнал Світ за активної участиФранка. За 1881-1882 рр. у Світі Франко написав 52 відсотки усього матеріалу,що містив журнал, не враховуючи непідписаних редакційних статей. У цьомужурналі був надрукований роман Борислав сміється.
1881-1882 р. живе у Нагуєвичах. Тут пише повість ЗахарБеркут, перекладає трагедію Фауст Й… В. Гете, поему Німеччина Г. Гайне, пишенизку статей про Т.Шевченка, рецензує збірку Хуторна поезія П. Куліша тощо.
1883 р. працює у журналі Зоря. Увійшов до складу редакції газети Діло.
1885 1886 р. відвідує Київ. Знайомиться з М. Лисенком,І.Нечуєм-Левицьким, М. Старицьким, П. Житецьким, О. Кониським, В.Антоновичем.
Травень 1886 р. у Києві одружується з Ольгою Хорунжинською.
1887 р. перше видання збірки З вершин і низин. Збірка присвяченаО. Хорунжинській.
1887 1997 рр. працює у редакції Kurjera Lwowskiego.
1888 р. написав поему Смерть Каїна.
1889 р. третій арешт, двомісячне ув”язнення за зв”язок згрупою київських студентів, що прибули до Галичини.
1890 Вийшла збірка оповідань У поті чола. У Львові почаввиходити двотижневик Народ відповідальним за випуск якого був І. Франко. Заініціативою І. Франка та М. Павлика засновано Русько-українську радикальнупартію.
1892 р. у Чернівецькому університеті виконав навчальні завданняостаннього семестру.
1 липня 1893 р. захистив докторську дисертацію Варлаам і Йоасафу Віденському університеті, старохрстиянський духовний роман і його літературнаісторія у професора Ягича.
1893 р. вийшла п”єса Украдене щастя. Вперше була поставлена утеатрі Руська бесіда.
1894 1897 видає журнал Житє і слово.
1896 вийшла збірка Зів”яле листя.
1896 1897 рр. — участь у виборах до Віденського Сейму.
1897 р. вийшла збірка Мій Ізмарагд, друге видання збірки Звершин і низин.
1898 р. вийшла поема Похорон.
1898 р. святкування 25-річного ювілею творчої праціписьменника.
1899 р. вийшла збірка Поеми, до якої були включені твори, написаніна основі обробки східного епосу поема Істар, Сатні і Табубу, поема БіднийГенріх, Поема про білу сорочку.
1900 р. вийшла збірка Із днів журби, поема ІванВишинський.
1904 р. відвідав Рим .
1905 р. написав поему Мойсей.
1906 р. Харківський університет присвоїв науковий ступіньдоктора російської словесності. О.Шахматов, Ф.Корш висунули кандидатуру Франкакандидатом у члени Російської академії наук, однак імперські реакційні силиперешкодили здійсненню цього.
1906 р. вийшла збірка Semper tiro.
1913 р. святкування 40-річчя. Творчої діяльності письменника.
1914 р. вийшов ювілейний збірник Привіт Іванові Франкові.
1914 р. вийшла збірка Із літ моєї молодості.
28травня 1916 р. помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Відень, 18 травня 1893 р. Іван Франко
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р. у підгірськомувиселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Батьковакузня – одне із найяскравіших дитячих вражень майбутнього письменника.
Зрештою, до образу батькової кузні письменник повертався не раз –і в поезії, і в новелістиці, й у наукових, етнографічних студіях. І. Франкодуже рано втратив батька, але вогонь його кузні надихав письменника все життя,став одним із ключових образів Франкової творчості, символом його ненастанної,всепоглинаючої духовної праці. 1902 року в оповіданні “У кузні (із моїхспоминів)” Якщо батькова кузня була для майбутнього письменника школою життя іпраці, то школою краси й духовності, як це споконвіків прийнято в Україні,стала мамина пісня.
Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя.
“Мамо, голубко! – було налягаю. –
Ще про Ганнусю, шумильця вінки!”
“Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
Праця чекає моєї руки”
Мати Івана Франка Марія Миколаївна з роду Кульчицьких, що походилаіз сусіднього з Нагуєвичами села Ясениця-Сільна, “ще в часи дівування навчиласябагатьох пісень від односельців і чужосільних жінок”, і любов до народноїтворчості на все життя прищепила малому Івасеві.
Хлопець виявляв неабияку кмітливість і допитливість, відзначавсябурхливою уявою і схильністю до фантазування, особливо любив природу йпереймався “містикою” батькової кузні. В шестилітньому віці, в 1862-го року,він пішов до школи, але не в рідних Нагуєвичах, а в Ясениці-Сільній, де мешкаву свого дядька по матері Павла Кульчицького.
Вчився він у сільській школі, спочатку в Нагуєвичах, а потім уЯсениці Сільній, у Губичах, з 1864 по 1867 р.–у Дрогобицькій школі василіан, адалі у гімназії, яку закінчив 1875 року. Його батько, Яків Іванович, помер,коли І.Франкові було лише близько одинадцяти років. Саме про смерть батька у1871р. Франко написав свій перший вірш. Вітчим добре поставився до свогопасинка. Дав йому змогу продовжувати навчання. Та невдовзі у молодогогімназиста померла щиро ним люблена мати (1872р.). За підтримки вітчима ІванФранко в 1875р. закінчує Дрогобицьку гімназію. Вже з дитячих років “Кобзар”Т.Шевченка став його улюбленою книгою. В гімназії Франко глибоко цікавиться ізнайомиться з літературою польською, німецькою, французькою, з латинськимикласиками. Восени 1875р. вступає на філософський факультет Львівськогоуніверситету.
Зрештою, й там наука не була особливо пильною, тож допитливийхлопець мусив багато осягати самотужки. Так, читати він навчився за десять днівз допомогою дядька. Шкільний приятель Івана Франка Михайло Кобилецький у своїхспогадах так про це розповідав: “Вуйко його, Павло Кульчицький, бувнапівграмотною людиною та й показував Ясеві по букварю “аз”, “буки”, “віди”,“глагол”. Я прибігав часто до Яся і тих “буків”, “землів”, “животів” трохипокуштував, бо від нашого дяковчителя Андрусевича мало ми користали, тому щовін не мав часу нас вчити з тої причини, що бував майже щоденно на комашнях,хрестинах, весіллях, яких ніколи не пропускав, – а ми, школярі, звичайнопустували. Ясьо розумів дуже скоро, писав часто пальцем по шибках і допитувавсявуйка, чому треба два “буки” і два “ази”, щоби написати “баба” і т. д.”.
Тим не менше, за два роки, проведені в ясеницькій школі, хлопецьнавчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами, а такожарифметики й церковного співу. Умови для селянських – “мужицьких” – дітей тутбули далеко не ідеальними. В дрогобицькій школі, де навчання велося німецькоюмовою, майбутній письменник уперше зустрівся з проявами національної йсоціальної несправедливості, які дуже гостро переживав. Він чимало натерпівсявід деяких учителів-нелюдів, надзвичайно переконливі образи яких відтак вивів усвоїх відомих оповіданнях “Schönschreiben” і “Отець-гуморист”.
Незабаром, аби якось давати лад чималому господарству і поставитина ноги дітей, Франкова мати змушена була вдруге вийти заміж. Вітчимоммайбутнього письменника став молодий парубок із Ясениці-Сільної Гринь Гаврилик,який виявився чоловіком вольовим, серйозним і практичним; він робив усе, щобиФранко й далі міг продовжувати навчання. Із осені 1867-го року Іван Франко –вже учень Дрогобицької гімназії.
1 червня 1872року померла Франкова мати, яка тривалий час хворілана задуху. “Було се… саме пополудні перед зеленими святами, – писав І. Франко.– Моя мама… лежала в передсмертних муках, конаюча. Рано в суботу я сидів ушколі і на мене напала страшна, ненатуральна, шалена веселість. Я сміявся безупину від 8 до 12 години. Прийшовши на станцію (в Дрогобичі), я почув, – ну, щоя почув, не знаю. Знаю тільки то, що був дощ, я був голоден, не їв обіду, необзирався, тілько почувши, що мама вмирає, як стій побіг піхотою до Нагуєвич. Яприбіг пополудні, мокрий до нитки і застав маму конаючу. Вітчим сидів підвікном і чесав вовну. Я став коло постелі, не говорячи й слова, – я тількидрожав, – ані сльозинки не капнуло з моїх очей. Мама не могла говорити, аледивилася пильно на мене. Як виглядало тоді моє лице, – не знаю. На другий деньрано мама вмерли. Вночі вони ще говорили з другою жінкою (я спав), і тота жінкапередала мені ось які слова: “Боже, Боже, – казала небіжка, – мій Іванцьоприбіг з Дрогобича, став коло мене і так сі чогось гнівно на мене дивив, такгнівно, що Господи!”.
Йдучи до шостого класу гімназії, Іван Франко, як і його братиЗахар і Онуфрій та маленька сестричка Юлія, був круглим сиротою. Проте вітчимГринь Гаврилик і далі дбав про них, та й мачуха – колишня наймичка ксьондза зЯсениці-Сільної, з якою Г. Гаврилик відтак одружився, – була доброї вдачі, йперегодом Франко називав її мамою.
В кінці 1878 року І.Франко став редактором органу друкарів “Praca”і перетворює його на орган всіх робітників Львова. У березні 1880 року І.Франковиїжджає в Коломийський повіт. В дорозі письменника вдруге заарештовують узв’язку з судовим процесом, що його вів австрійський уряд проти селян вКоломиї. Три місяці просидів І.Франко у тюрмі, після чого його було відправленоу супроводі поліцая до Нагуєвичів. І ще раз по дорозі посаджено у Дрогобицькутюрму, що її описав потім І.Франко в оповіданні “На дні”. У газеті “Praca”латинськими буквами опублікував І.Франко вірш “Гімн” (“Вічний революціонер”). У1881р. І.Франко видає статтю “Причинки до оцінення поезії Тараса Шевченка”.Виходить друком історична повість “Захар Беркут”.
В 1886 році в Києві, в колишній колегії Галагана (тепер середняшкола № 92) “у позиченому сурдуті” І.Франко обвінчався з курсисткою ОльгоюХорунжинською і повіз молоду дружину до Львова. Він шукає для себе будь-якоїроботи, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі. Боротьбу І.Франкопроводить і на науковій ділянці. Він задумав написати докторську дисертацію,обравши собі політичну поезію Т.Г.Шевченка.
Львівський університет, в якому керував кафедрою українськоїлітератури О.Огоновський, не взяв написану І.Франком дисертацію до захисту. Тасвоєї мети автор не залишає, він виїжджає в Чернівці, а коли й там нічогопевного не накреслюється, перебирається восени 1892 року у Відень, слухає тамлекції відомого славіста проф… Ягича і пише свою докторську дисертацію“Варлаам і Йоасаф” – старохристиянський духовний роман і його літературнаісторія”. В червні 1893 року йому присуджено науковий ступінь докторафілософії.
1894 року, коли помер проф. О.Огоновський, І.Франко пробувавпосісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великимуспіхом прочитав він пробну лекцію, але до кафедри його не було допущено.В цейже період галичани тричі висували сина пересічного українця до австрійськогопарламенту та галицького сейму (1895, 1897, 1898 рр.). Але кожного разу,внаслідок різних виборчих махінацій, видатного письменника обрано не було.Свідченням високого авторитету письменника є святкування 25-річного ювілеюлітературної діяльності І.Франка, влаштоване з ініціативи прогресивної молоді.
На революцію 1905 року в Росії І.Франко відгукується поемою“Мойсей”, віршами із збірки “Semper tiro” (згадаймо хоч би вірш“Конкістадори”), закликаючи “на все підле й гидке бистрії стріли пускать”(“Стріли”, 1903р.).В 1913 році розпочались ювілейні святкування сорокаліттялітературної діяльності письменника, готувалися до видання ювілейної збірки. Таперша імперіалістична війна обірвала їх видання (збірник “Привіт ІвановіФранкові в сорокаліття його письменницької праці 1874 – 1916 рр. вийшов уЛьвові 1916 р.) За весь час своєї діяльності І.Франко видав сім збірок поезіїта цілий ряд поем і величезну кількість перекладів з світової літератури.Чимало його поетичних творів не друкувалися у збірках, а лише у періодичнійпресі або ж залишилися в рукописах.У 1915 році здоров’я письменника різкопогіршало. Весною 1916 року хворий письменник переїхав до свого будинку уЛьвові. Тут він склав заповіт 9 березня 1916 року, в якому всю свою рукописнуспадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т.Г.Шевченка.
28 травня 1916 р. Іван Якович Франко закрив навіки свої світлістомлені очі. З1 травня 1916 р. труна з тілом Франка була тимчасово поставленав орендованому склепі. Лише через десять літ, 1926 р., останки Франкові булиперенесені на вічний спочинок у могилу на Личаківському кладовищі. На могиліписьменника був споруджений пам’ятник: висічену на камені фігуруробітника-каменяра. 1964 року перед фронтоном Львівського університету іменіІвана Франка поставлено йому пам’ятник.
* * *
Напрочуд цікавий момент: іще з 1875 року Франко як здібний учень ісирота отримував стипендію – 157 золотих і 50 центів австрійської валютищорічно; а коли він став студентом, йому підвищили розмір стипендії до 210золотих. Матеріальне становище хлопця було, м’яко кажучи, незадовільним,нерідко доводилося перебиватися, як то кажуть, із хліба на воду, але ось як вінвирішив розпорядитися неочікуваними грішми. “Мені підвищили стипендіум нарічних 210 золотих, – писав Іван Франко у листі до Ольги Рошкевич 29 лютого1876 року. – На тоту інтенцію зібралось нас трьох таких лапсардаків, щобивидати твори прозові, а іменно повісті Устияновича… Паралельно з тим думаємовидавати книжечками твори, переводжені з інших словесностей. Початок маєзробити Гетого “Фауст”, мого перекладу”.
Звісно ж, перейнятий такими ідеями студент не міг задовольнитисяодними лише університетськими студіями, а одразу ж із головою поринув унаукове, літературне і культурологічне життя тодішнього Львова.
Зрештою, Франко стає бібліотекарем, а відтак і входить до редакціїжурналу “Друг”, який друкував його твори ще тоді, коли молодий письменник бувгімназистом. Франко, Павлик та їхні послідовники зав’язують контакти зпольськими та російськими соціалістами, налагоджують канали отриманнязабороненої літератури, листуються і навіть кілька разів зустрічаються звідомим ученим, провідником національних і соціал-демократичних ідей в УкраїніМихайлом Драгомановим.
1876 року І. Франко видає свою першу поетичну збірку “Баляди ірозкази” з присвятою Ользі Рошкевич, але ця, ще зовсім юнацька, книжка пройшламайже непоміченою. На молодого письменника, що виявляв неабияку громадськуактивність, чекали серйозні випробування, і вони грянули вже наступного, 1877року. Що воно таке, той соціалізм, у тодішній Галичині ніхто достеменно незнав, але політична поліція “інакомисліє” відстежувала ревно.
У січні 1878 року відбувся судовий процес над студентами, Франкавизнано винним у нібито приналежності до таємної соціалістичної організації йзасуджено до шести тижнів ув’язнення. Як бачимо, про надуманість обвинуваченьсвідчить уже сам термін покари. Але наслідки для молодого письменника це малодоволі серйозні, і не тільки в особистому житті (втрата коханої), – йоговиключено з “Просвіти”, наукових організацій, позбавлено заробітку, та й щедовго для галицького загалу він залишався “проскрибованим”. Тим не менше,Франко і його друзі не впадали у відчай – замість “Друга” вони взялися видаватинові часописи – “Громадський друг”, відтак “Дзвін”; друкували “Дрібнубібліотеку” – невеликі дешеві книжечки масовими накладами, насамперед перекладисвітової реалістичної класики і науково-популярну, просвітницьку літературу.Франко чимало перекладає, пише низку поезій, які відтак стали хрестоматійними(“Каменярі”, “Картка любові” та ін.), повість “Boa constrictor”, оповідання,статті.
Тяжкі матеріальні обставини змушують І. Франка 1880 року залишитиЛьвів. Письменник приймає пропозицію вчителя з гуцульського села НижньогоБерезова (нині Косівського району Івано-Франківської області) Кирила Ґеникапідготувати його до іспиту на атестат зрілості.
В коломийській тюрмі Франко пише знаменитого “Вічногореволюцйонера”, а також низку інших шедевральних віршів, що увійшли відтак доциклів “Веснянки”, “Скорбні пісні”, “Нічні думи”, “Думи пролетарія” збірки “Звершин і низин”.
Вітчим прийняв “проскрибованого” Франка непривітно, і той, заледвеоклигавши, знову виїхав до Коломиї з наміром таки добратися до Кирила Ґеника.Але коломийський староста не пускав його до Березова, доки в нього не будепаспорта. Франко написав до Дрогобича, аби йому видали паспорт, а сам, хворийна пропасницю, без грошей і знайомих, сидів у готелі й писав. Тут він “написавповістку “На дні” і на останні гроші вислав її до Львова, опісля жив три днітрьома центами, найденими над Прутом на піску, а коли й тих не стало…, заперсяв своїй кімнаті в готелю і лежав півтора дні в горячці й голоді, ждучи смерті,безсильний і знеохочений до життя”.
1883 року поміщик Владислав Федорович запропонував Франковіприїхати до нього в село Вікно на Тернопіллі, щоб упорядкувати архів і написатибіографію його батька, відомого ліберального громадського діяча, публіциста йдовголітнього депутата віденського парламенту Івана Федоровича (1811 – 1870).Письменник береться за цю працю, що обіцяла вигідний гонорар, а також дозволяладокладно ознайомитися з матеріалами про економічне і соціальне життя краю вбагатому архіві І. Федоровича.
Того ж року письменник часто буває в Станиславові, де знайомитьсяз дочкою польського еміґранта з Росії Юзефою Дзвонковською, і це знайомствопереростає в яскраве, хоча й нещасливе кохання. Юзя, також захоплена Франком,відмовляє йому, і лише згодом письменник довідався про справжні причини цієївідмови: дівчина була хвора на сухоти – на той час невиліковну хворобу, і самечерез це ні з ким не хотіла зв’язувати своє життя. Відтак шляхтянка Юзефа сталанародною вчителькою, а через кілька років померла. Її поховали на старомуцвинтарі в центрі Станіславова.
* * *
у 1885 – 86 роках Іван Франко двічі відвідує Київ. Він сподівавсяна Великій Україні знайти матеріальну і культурницьку підтримку своїй ідеївидання всеукраїнського літературно-наукового і суспільно-політичного журналу,а натомість знайшов… свою долю. 16 травня 1886 року в Павлівській церквіколеґії Павла Галагана він узяв шлюб з Ольгою Федорівною Хоружинською,освіченою курсисткою, сучасною й розумною жінкою, якій іще до одруження писав улисті: “Мені здається, що з нашої тихої й скромної хати повинна виходити струянового, могучого руху, котрого елементи вже тепер проявляються на всіх куткахнашої Галичини і котрий при нашій помочі повинен міцніти і ширшати, – рухуреального і розумного народолюбства. Знаєте, Олічка, що життя тільки тодіжиття, коли його движучою силою єсть ідея; а моє дотеперішнє життя, хоч і як нераз тяжке, було тим хіба щасливе і гарне, що ніколи ніяка невзгодина не могламене зовсім втиснути в грязь, ані збити на хвилю з ідейної дороги”.
Повернувшись із молодою дружиною до Львова, Франко з головоюпоринає у працю. “Живу тепер зовсім ізольований, між людей ніяких не виходжу…часу немає й хвилини, бо всякої роботи бездна на голову злізлася”, – писав віну цей час в листі до одного зі своїх друзів.
Задля заробітку співпрацює з низкою польських на українськихчасописів; витримує часом украй непрості дискусії з їхніми консервативнимиредакціями задля можливості пропагувати власні погляди на суспільне талітературне життя. Захоплюється науковою роботою, досліджує твори ТарасаШевченка і давньоукраїнські рукописи, а головне – пише власні твори: низкуоповідань, повісті “Захар Беркут” і “Лель і Полель”, драму “Украдене щастя”;1887-го року друкує перше, а 1893-го – друге видання поетичної збірки “З вершині низин”, яка ознаменувала собою новий етап у розвитку української поезії.1896-го року виходить друком його лірична драма “Зів’яле листя”.
У серпні 1889 року, якраз перед виборами до сейму (парламенту),Івана Франка за надуманими звинуваченнями втретє заарештовують, і випускають ізтюрми “через відсутність доказів” лише по закінченні виборів (такі “фокуси”,дорогий читачу, влада вміла витворяти, як бачимо, іще в ті часи). У 1890-муроці І. Франко разом із М. Драгомановим засновують Русько-українську радикальнупартію – першу українську політичну організацію, що мала власну соціальну йекономічну програму, на відміну від “народовців” і “москвофілів”, діяльністьяких зводилася всуціль до просвітницької роботи. Але відтак невдалими виявилисявсі три спроби Франка стати послом (депутатом) австрійського парламенту (1895,1897, 1898), – влада робила все, щоби провалити “хлопського кандидата”. 1899-гороку, розійшовшись у поглядах із провідниками радикалів, Іван Франко разом ізМихайлом Грушевським засновують Національно-демократичну партію.
Поступово змінюються політичні погляди Франка. В передмові дозбірки поезії “Мій Ізмарагд” (1897) він пише: “Жорстокі наші часи! Так багатонедовір’я, ненависти, антагонізмів намножилося серед людей, що недовго ждати, абудемо мати (а властиво вже маємо!) формальну релігію, основану на догматахненависти та класової боротьби.
Теми лірики Франка
- лихе становище рідного народу
- національне оновлення
- минуле та сучасне українського народу
- щасливе та нещасне кохання поета
- пейзажна лірика
- інтернаціональні мотиви
- поетизує працю
- активна турбота про майбутнє своєї батьківщини
особливості лірики
1. Вираження почуттів і роздумів героя, викликаних зовнішнімиобставинами (тобто зображення людини через відтворення її переживань).
2. Наявність елементів сюжету, описи
3. Висока емоційність, схвильований тон розповіді
4. Інтенсивне використання образотворчих засобів
5. Стислість викладу художнього матеріалу
6. Віршова форма
7.Малий обсяг
Опорнийконспект
Теоріялітератури (основи віршування)
Ліричнітвори — твори, у яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевнийстан автора, його ставлення до оточення.
Строфа — кілька віршових рядків, поєднаних за змістом і певнимпорядком римування. Залежно від кількості рядків у строфі розрізняють такістрофи: дистих, тривірш, терцина, катрен, сонет тощо. Вони різняться ще йсистемою римування.
Рима — це однаковезвучання або співзвуччя закінчень віршових рядків.
Три основні формиримування:
парне (суміжнеабо паралельне) (АА ББ ВВ):
оповите (кільцевечи опоясуюче) (А Б Б А):
перехресне (А Б АБ):
Ритм — повторюваністьу віршованій мові однорідних звукових особливостей.
Віршовий розмір
Двоскладова стопа
1,3,5,7,9 – хорей_/ _ / _/ _ / _/ _ / _/ _ / _/ _ /
2,4,6,8,10 – ямб _ _/ / __/ / _ _/ / _ _/ / _ _/ /
Трискладова стопа
1,4,7,10 – дактиль _/ __/ _/ _ _/ _/ _ _/ _/ _ _/
2,5,8,11 – амфібрахій __/ _/ _ _/ _/ _ _/ _/ _ _/ _/
3,6,9,12 – анапест _ _ _// _ _ _ // _ _ _ // _ _ _ //
Примітка: цифра позначаєномер наголошеного складу.
7. Запис плану лекції
8. Закріплення знаньстудентів: фронтальне опитування за записаним
9. Коментар роботистудентів
10. Підсумок заняття
11. Домашнє завдання