Епітеліальнана
Тканина, це історично (філогенетично)утворена система клітин і деяких структур, яка має спільність будови, функції, розвитку.
Розрізняють 4 типи тканин:епітеліальна, сполучна, м'язева і нервова. Кожна розвивається із певнихембріональних зачатків, що і складає їх специфіку структури і функції.
Епітеліальна тканина є пограничною тканиною між організмом і довкіллям. Воназабезпечує захист організму від впливу зовнішнього середовища. Разом з тимкрізь епітеліальну тканину здітйснюється обмін речовин між організмом ідовкіллям. Розрізняють кілька видів епітелію, але властивість межовоїструктури є у кожному з них.
Епітелій вкриває всю зовнішню поверхнютіла, поверхню травного тракту, дихальних і сечостатевих шляхів, усі серозніоболонки порожнин тіла. Із епітеліальної тканини побудовані нирки, майже усізалози організму, за винятком окремих відділів залоз внутрішньої секреції.
Епітеліальна тканина розвивається ізусіх трьох зародкових листків. Із ектодерми утворюється епітелій шкіри, ротової порожнини,рогівки ока, найнижчих відділів сечостатевого шляхуу і залоз цих відділів. Ізендодермирозвивається епітелій, що вкриває внутрішню поверхню шлунково-кишкового тракту,його залози, печінка, підшлункова залоза. Із мезодерми виникає увесь епітелій серозних оболонок порожнинтіла і епітелій сечостатавих шляхів.
Крізь епітелій проходять речовини ізодного середовище в інше (наприклад, всмоктування речовин кишковим епітеліеєм,виділення крізь епітелій нирок тощо). Епітелій виконує також функцію захисту (ушкірі захист від механічних впливів, у шлунку — від хімічних і частковомеханічних). У зв'язку з цим цілісність епітеліального покриву має дуже великезначення.
Епітелій, що утворює залози, продукує секрети і його називають секреторним. Одні залози виводять утворені ним речовини у зовнішнє середовище — на шкіру, у порожнину дихальних шляхів, рота,шлунково-кишковий тракт, порожнини сечостатевих вивідних шляхів, інші виділяютьці речовини (гормони) у кров.
Секрети залоз мають дуже великезначення.
Гормони впливають на обмін речовин.Секрет залоз ротової порожнини, шлункових залоз, кишкового епітелію, печінки,підшлункової залози беруть участь у процеси травлення, здійснюючи розщепленняречовин до їх складових, які можуть засвоюватися у травному апараті. Інший типсекрету, наприклад слиз, захищає епітелій від хімічних пошкоджень, забезпечуєформування калових мас у кишечнику, сприяє виведенню пилеподібних часток іздихальних шляхів. Секрет одних шкірних залоз змазує шкіру, інших — забезпечуєвиведення води, продуктів білкового обміну.
Виділяють велику кількість епітеліїв,бо вони мають різне походження і функції. Але усі вони характеризуютьсяспільними рисами:
1). Це пласт клітин, завдяки чому вінможе захищати нижні тканини від зовнішніх впливів і здійснювати обмін міжзовнішнім і внутрішнім середовищем; порушення цілісності пласта приводить допослаблення його захисних властивостей, до можливості проникання інфекції;
2). епітелій розташований на базальниймембрані, яка відіграє велику роль у прониканні поживних речовин в епітелій знижніх тканин;
3). епітелій розташований на сполучнійтканині, крізь яку до епітелію надходять поживні речовини;
4). епітелій характеризуєтьсяполярністю, тобто частини клітини (базальні), що лежать ближче до базальноїмембрани, мають одну будову, а протилежні (апікальні) — мають іншу; у кожнійчастині клітини розташовуються різні її компоненти;
5). епітелій має дуже високу здатністьдо регенерації (відновлення).
Класифікація епітелію
Існують різні класифікації епітелію.
Найчастіше епітелій класифікують захарактером будови.
Одно- і багатошаровий. У одношаровогоусі клітини лежать на базальній пластинці. У багатошарового — лише нижній рядторкається базальної пластинки. До складу багатошарового епітелію входять різніклітини (циліндричні, шипуваті, пласкі), тому його називають поліморфним.
Одношаровий епітелій може бути одно- чибагаторядним. У однорядного клітини мають однакову форму (кубічні, циліндричні,пласкі) і розташовані у один ряд. Їх ядра розташовані на одномі рівні.
/>У багаторядного епітелію клітини різної форми, ядра їх розташовані нарізних рівнях, кількома рядами.
Епітелій
покривний покривний залозистий
одношаровий багатошаровий
/ \ \
однорядний багаторядний здатний роговіти
| нездатний роговіти
плоский перехідний
циліндричний
кубічний
Особливості будови клітин епітелію.
Епітеліальні клітини щільно сполученіодна з одною, що зумовлює міцність епітеліального пласта. Сполученнявідбувається за допомогою аморфної (безструктурної) речовини, яка лежить міжними. Міцність забезпечуєт і зв’язок клітин одна з одною за принципом “шип — гніздо” (видимі лише піделектронним мікроскопом), тобто вирости однієї клітини впинаються у заглибленняіншої, сусідньої.
Спеціалізовані структури епітеліальнихклітин виникають у зв’язку з особливостями їх функцій. Клітини можуть мати мікроворсинки,війки, джгутики, тонофібрили, вп’ячування мембрани у базальній частині клітини.
Мікроворсинки — дрібнесенькі виростицитоплазми на вільній, не зв’язаній з базаьною мембраною поверхні клітини. У складі однієї клітини їхналічуть до 3000. Така велика кількість мікроворсинок збільшує робочу поверхнюклітин. Мікроворсинки мають епітелії кишечника, канальців нирки, тобтоклітини, які здійснюють всмоктування.
Війки — тонкі рухливі вирости поверхніклітин миготливого епітелію і епітелію статевих шляхів. Це вирости цитоплазми,у яких розташовані нитки, які сполучені з видозміненими центріолями. Війкипостійно і швидко скорочуються, завдяки чому створюється рух рідини (слизу).Так переміщується пил у дихальних шляхах, гамети у статевих шляхах.
Джгутики — є апаратом руху чоловічихстатевих клітин, за будовою нагадують війки.
Тонофібрили — нитчасті структури, якілежать у цитоплазмі клітин. Вони складаються із ланцюгів білковіх молекул.Забезпечують міцність епітеліальних клітин.
Вп’ячування мембрани у базальній частині властивіклітинам канальців нирки, слинних залоз тощо, яким необхідний великий контакт збазальною пластинкою.
Приклади епітелію
Одношаровий (однорядний) пласкийепітелій — мезотелій.
Має мезодермальне походження, вистилаєповерхню навколосерцевої сумки, поверхню листків плеври, очеревини, сальника.Має межову (відділяючу) і секреторну функції. Утворюючи гладеньку поверхнюполегшує ковзання органів (серця, легень, кишечника) у порожнинах, перешкоджаєутворенню спайок між органами. Спайки утворюються тоді, коли цей епітелійруйнується. Крізь мезотелій відбувається обмін речовин між рідиною вториннихпорожнин тіла і кровоносними судинами сполучної тканини, на якій він лежить.
Одношаровий кубічний епітелій. Клітиниоднакові, кубічної форми з круглими ядрами в центрі. Цей епітелій розвиваєтьсяз усіх трьох зародкових лістків і розташовується у канальцях нирок, у дрібнихпротоках залоз, дрібних бронхах легень. Виконує всмоктувальну, секреторну тамежову функції.
Одношаровий циліндричний, абопризматичний, епітелій. В основному ендодермального походження, розташовуєтьсяна внутрішній поверхні шлунково-кишкового тракту, жовчевого міхура, вивіднихпротоках печінки, підшлункової залози.
У кишечнику і жовчевому міхур епітеліймає багаточисельні вирости цитоплазми — мікроворсинки. Вони збільшують поверхнюклітин для всисання. У кишечнику є бокалоподібні клітини, вони виділяють слиз.Такі клітини є і у шлунку. Слиз — захист. У вивідних протоках печінки іпідшлункової залози циліндричний епітелій виконує межову функцію.
Відокремлено стоїть циліндричнийепітелій мезодермального походження, що вкриває внутрішню поверхню яйцеводів іматки. Він має мікроворсинки і миготливі війки, які сприяють просуваннюстатевих клітин.
Одношаровий багаторядний миготливийепітелій. Його клітини мають різну форму і висоту; відповідно їх ядрарозташовані на різних рівнях, утворюючи кілька рядів. На клітинах є миготливівійки. В цьому епітелії виділяють 3 типи клітин: миготливі, короткі і довгівставні. Вставні клітини лежать на базальній пластинці своєю широкою частиною,а миготливі — вузькою. Вставні клітини до поверхні епітелію не доходять.Зустрічають і бокалоподібні клітини, які виділяють слиз, що утворює слиз наповерхні епітелію. Цей епітелій вистилає повітроносні шляхи і має ендодермальнепоходження. Функція — захист і відмежування. На клітині є до 250 війок, рухияких і забезпечують виведення пилу із дихальних шляхів.
Багатошаровий поліморфний нездатнийроговіти епітелій. Три шари клітин: базального, шипуватого і плаского.Базальний шар складається із клітин циліндричної форми. Це ростовий, абокамбіальний, шар, тобто за його рахунок заміщуються відмерлі клітини.
Другий шар має клітини неправильноїбагатокутної форми. У них багато протоплазматичних відростків з десмосомами. Уцитоплазмі є тонофібрили — надають механічної стійкості.
Третій шар — шар пласких клітин, якізакінчують свій життєвий цикл і злущуються. Цей тип епітелію зустрічається урогівці, частково у порожнині рота, стравоході.
Багатошаровий поліморфний здатнийроговіти епітелій. Вкриває шкіру, деякі сосочки язика тощо. Складається ізкількох десятків шарів, які можна об’єднаті у 5: базальні клітини, шипуваті клітини,зернистий шар, блискучий і роговий.
Базальний шар і шипуватий називаютьростковим — вони активно розмножуються.
Зернистий шар складається із сплющенихклітин, у яких містяться зерна кератогіаліну — фібрилярного білка. Блискучийшар складається із клітин пласкої форми, у цитоплазмі яких знаходиться белковаречовина елеідин. Кератогіалін і елеідин поступово перетворюються в кератин(рогова речовина). Клітини рогового шару складаються із рогових пласких лусок.Вони заповнені роговою речовиною і повітрям. Поступово вони злущуються.
Перехідний епітелій. Залежить відрівня розтягування органу. Вистилає порожнини органів видільної системи(лаханки, сечоводи, сечовий міхур), які змінюють свій об’єм при заповненні. Є тут два шари:базальний і покривний. Базальний складається із дрібних темних і великихсвітлих клітин (розташовані між дрібними). Покривний складається із великихсплющених клітин. Такі вони при розтягуванні органа. При скорочуванні клітинистискаються і ніби випинаються назовні, нагадуючи при цьому багаторяднийепітелій.
Залозистий епітелій. різний бовиконує різні функції. тобто секретує різні речовини. Їх розглянемо прирозгляді залоз.
Сполучна тканина
Розвивається із мезенхіми. Своєрідноїтканини — блукаючих клітин що вивільняються із усіх зародкових листків.Мезенхімні клітини ембріону у своєму розвитку можуть округлятися іперетворюватися у вільні рухливі клітини, які розташовуються у рідкій або напіврідкійпроміжній речовині. Разом з тим можуть виникати мало рухливі або нерухливіклітини: які виробляють більш-менш щільну міжклітинну рідину. В результатіцього утворюються різні види сполучної тканини.
Зформована сполучна тканина складаєтьсяіз клітин і добре вираженої міжклітинної речовини. Кількість клітин і волоконта міжклітинної речовини дуже варіюють у різних сполучних тканин.
Міжклітинна речовина продукуєтьсяклітинними елементами. Міжклітинна речовина може мати і самостійне значення,надаючи певних властивостей тій чи іншій тканині. Наприклад міцність кістковоїтканини цілком залежить від міжклітинної речовини. В ній відбуваються основніпроцеси кісткової тканини.
Сполучна тканина повсюдна. Підстилаєепітелій, оточує судини, з якими вона пов’язана генетично і функціонально.
Функції сполучної тканини.
1) трофічна — бере участь в обмініречовин;
2) захисна — здатність до фагоцитозу таформування імунітету;
3) механічна (опірна) — утворює зв’язки, сухожилля, хрящі, кістки. Разоміз судинами основу багатьох органів.
Маючи велику здатність до регенераціїбере участь у загоюванні ран, утворюючи сполучнотканинні рубці.
Сполучна тканина має дуже багато перехідних форм тому її класифікація дуже складна і частішевсього грунтується на функціях.
/>
Сполучна/>/> тканина
Трофічні тканини Опорно-трофічні тканини Опорні тканини
Кров Лімфа / | \ Хрящі Кістки
Спеціальні Рихла Щільна
види: рети- Сухожилля
кулярна, (зформована)і
жирова, незформована
пігментна
Звичайно, такий поділ досить умовний.
Однією з сполучних тканин є кров.
У людини крові 6-8% маси тіла. Всередньому це 4,5-5,5 літрів. Складається із проміжної речовини, якою є плазмакрові, та форменних елемнтів. В’язкість крові — 5, плазми крові 1,7-2,2. Питомавага крові — 1,050-1,060, еритроцитів — 1,090, плазми — 1,025-1,034.Осмотичний тиск крові — 7,6 атм. Температура замерзання нижче “0” на 0,56-0,58°С. рН кровіколивається в межах 7,35-7,40.
Плазма крові містіть 90-92% води і 8-10% сухого залишку.У плазмі є білки — 7-8% сухого залишку; вуглеводи -0,12%; жири — 0,7-0,8%;мінеральні речовини — 0,9%. Серед білків — альбуміни (» 4,5%),глобуліни (2-3%), фібриноген (один з глобулінів; 0,2-0,4%).
Функції: транспортна (дихальна,живлення, виділення, регуляція тощо) та захисна (фагоцитоз та утворенняантитіл; зсідання).
Кров знаходиться у тісному контакті зтканинною рідиною і лімфою, забезпечуючи гомеостаз тканин.
Гематокрит: 40-45% форманних елементіві 55-60% плазми.
Серед форменних елементів: еритроцити,лейкоцити і тромбоцити.
Еритроцити — 4-7. 1012 у літрі. Частина з них у депо. Двоввігнуті диски діметром 7-8,5 мк.Безядерні клітини. Червоного кольору надає гемоглобін — складний білок із Fe.Транспорт кисню. Живуть 2-3 місяці.
Лейкоцити (білі кров’яні клітини), ядерні. 3-9. 109 у літрі. Основні функції лейкоцити виконують поза межами кровотоку — утканинах. Вони проникають між клітинами ендотелію, потрапляють в сполучнутканину, можуть проходити і між клітинами епітелію. Лейкоцити — це фагоцити.Лімфоцити беруть участь у формуванні імунних тіл. Здатні до активногопереміщення (хемотаксис). Виділяють зернисті (гарнулоцити) і незернисті(агранулоцити).
Гранулоцити: еозинофіли, базофіли інейтрофіли.
Агранулоцити: лимфоцити (активна участьу формуванні імунітету — утворення антитіл) і моноцити (фагоцити — макрофаги).
Процентне співвідношення різнихлейкоцитів складає лейкоцитарну формулу, яка має значення для уточненнядіагнозу хвороби.
Кров’яні пластинки (тромбоцити) дрібні безбарвнітільця 2-5 мк. Це ділянки цитоплазми кровотвірної тканини. Мають значення узсіданні крові. 200-400. 109 у літрі.
Клітини крові утворюються із стовбурнихкровотвірних клітин. Це малодиференційовані клітини: які дають початок усімвидам кров’янихклітин. Еритроцити, гранулоцити, моноцити, тромбоцити утворюються у червономукістковому мозку, а лімфоцити у лімфатичних вузлах і селезінці. В селезінцілюдини можуть виникати і інші лейкоцити, тромбоцити і еритроцити.
Лімфа — між кровоносними капілярами іклітинами тканин, у прошарках сполучної тканини є проміжки (міжклітинніщілини), які заповнені міжклітинною рідиною. Ця тканинна рідина утворюється зарахунок проникнення речовин із кровоносних капілярів та виділення клітинамисвоїх продуктів. Значна частина міжклітинної рідини повертається у кров’яне русло, а частина її надходить улімфатичні капіляри і перетворюється у лімфу. По лімфатичних капілярах лімфанадходить до лімфатичних вузлів. Тут вона збагачується лімфоцитами імоноцитами.
Лімфатичні узли є органами імунноїсистеми. Розрізняють кілька типів вузлів. До вузлів першого етапу підходить 6 ібільше приносних лімфатичних судин, виходить — 2-4 виносні судини. Виноснісудини приносять лімфу у вузли другого етапу, а звідси до наступних етапів.Розміри лімфовузлів різні — 0,5-1 ÷ 50-75 мм. Кожний вузол має сполучнотканиннукапсулу, від якої до сусідніх тканин відходять тяжі до сусідніх тканин. Місцевиходу судин у вузлі називають його воротами — тут є невелике заглиблення.Внутрішня тканина (строма) вузла розташована між сполучнотканинними тяжами,які зв’язані іззовнішньою капсулою. Строма побудована із ретикулярних волокон і ретикулярнихклітин, які утворюють тримірну сітку з петлями різної величини і форми. Упетлях ретикулярної тканини розташовуються клітинні елементи лімфоїдного ряду.
Рихла незформована сполучна тканинасупроводжує кровоносні судини, тим самим присутня у кожній ділянці органа.Основа багатьох органів побудована із цієї тканини.
Міжклітинна речовина цієї тканинивключає в себе основну речовину, колагенові, еластичні і ретикулінові волокна.
Основна (аморфна) речовина гомогенна — мукополісахариди з білками. Від рідкого до желеподібного стану.
Колагенові (клейдающі) волокна — смужкиабо стрічки товщиною до 12 мк. Білок — колаген.
Еластичні волокна (білок — еластин) — гіллясті нитки, які анастомозують між собою.
Ретикулінові, або аргирофільні, волокнарозташовані у вигляді сітки.
Клітинні елементи рихлої сполучної тканини дуже різн різноманітні.
Фібробласти
гістіоцити
тучні клітини
плазматичні клітини
адвентиціальні клітини
пігментні клітини
жирові клітини
Хрящова тканина. Розвивається ізмезенхіми — має клітини і волокна, які розташовані у щільній основній речовині.У хрящах міжклітинної речовини більше ніж у щільній сполучній тканині. Хрящвкритий охрястям, яке утворене хондробластами. За їх рахунок хрящова тканинаросте. Ріст хряща може здійснюватися і за рахунок розмноження молодіх клітинсамого хряща. У хращі відсутні кровоносні судини, його живлення відбувається зарахунок охрястя, у якому дуже багато кровоносних судин.
Виділяють гіаліновий, еластичний іволокнистий хрящі.
Гіаліновий — суглобові поверхні, дихальні шляхи.
Еластичний — вушнараковина, надгортанник, ріжкоподібний і клинопо-дібний хрящі гортані. В ньомубільше еластичних волокон, які мають різноманітні напрямки і утворюють густусітку.
Волокнистий — міжхребцеві диски, симфиз лобкових кісток, місця прикріплення зв’язок, сухожиль і великих м’язів до кісток. У цьому хрящі волокнаідуть пучками паралельними рядами.
Кісткова тканина. Утворюється ізмезенхіми. Міжклітинна речовина провапнована. Вона містить волокна інеорганічні солі (кальцію, фосфору, магнію тощо). Волокна типу колагену — осеїн.
У міжклітинній речовині розташованіпорожнини, сполучені тоненькими кістковими канальцями. У них розташовани остеоцити — не здатнідо поділу відростчасті клітини із слабко вираженими органелами.
Другий тип клітин кісткової тканини — остеобласти. Цекісткоутворюючі клітини. Виділяючи міжклітинну рідину і замуровуюючись у ній,вони перетворюються у остеоцити. Тобто у зформованій кістці остеобласти є лишеу ділянках регенерації кісткової тканини.
Ще один тип клітин кістки — остеокласти -багатоядерні клітини великих розмірів. Їх цитоплазма містить багато лізосом.Клітини утворюють мікро-ворсинки, які спрямовуються у напрямку руйнування хрящачи кістки. Остео- класти руйнують частину остеоцитів “підправляючи” структурукістки.
Розрізняють перетинчасту іпластинчасту кісткову тканину. У перетинча-стій у основній речовині урізних напрямках проходять товсті пучки осеїнових волокон. Без певноїорієнтації розташовані і остеоцити. Такі кістки криші черепа, частина ключиці.
Пластинчаста кістка побудована ізпластинок. Кожна пластинка — це паралельні ряди осеїнових волокон, між якимирозташовані остеоцити. У основній масі кістки пластинки розташовуються увигляді трубочок вставлених одна в одну — остеон (гаверсова система). У двохсусідніх пластинках пучки волокон ідуть у взаємоперпендикулярних напрямках, щонадає кістці великої міцності. Між остеонами розташовуються вставні пластинки.
М’язева тканина. Всякі рухи у людини і тваринзабезпечуються м’язами. М’язискорочуються завдяки наявності у них скоротливих структур — міофибріл.
Розрізняють посмуговану, непосмуговану, серцеву та спеціалізовану (міоепітеліальні клітини, якіоточують секреторні відділи молочних, слинних, потових залоз і сприяютьвидавлюванню із них секрету; мускулатура зіниці і ціліарного тіла ока — змінюють кривизну кришталика) м’язеву тканину.
Не посмугована (гладенька мускулатура)м’язева тканинавходить до складу усіх внутрішніх органів (крім верхнього відділу стравоходу,кінцевого відділу товтої кишки та діафрагми). Розвивається із мезенхіми. По-будована із клітин — міоцитів; веретеноподібні або зірчасті; L = до 100 мк. Уних багато міофібрил, які складаються із протофібрил. Міофібрили забезпечуютьскорочення тканини. Скорочується ціла група міоцитів одночасно, скороченнявідбувається недовільно, за характером — це тонічні скорочення. Міоцити оточеніпрошарками сполучної тканини, у яких ідуть кровоносні судини.
Посмугована м’язева тканину утворюється ізмезодерми. Із неї побудовані м’язи скелетні, рота, язика, глотки, гортані, верхня частина стравоходу,діафрагми, мімічні, зовнішнього відхідникового сфінктра. Скорочується довільно.Побудована із волокон симпластичної будови.
Є смугасті м’язи білі (повільні) і червоні (швидкі).Це від міоглобіну, який забезпечує м’яз О2.
М’язеве волокно має L від кількох мм до 10-12 см.Має форму циліндра.
Волокно вкрите оболонкою — сарколемою, яка маєвласне оболонку м’язевого волокна (цитоплазматична мембрана) і сітку колагенових волокон,які щільним шаром вкривають м’язеве волокно. Волокно має багато ядер, розташованих під сарколемою, імітохондрій (саркосом). Саркосом більше у волокнах, які мають велику рухливуактивність.
Основним компонентом м’язевих волокон є міофібрили — пучкибезперернвих волокон, які ідуть від одного кінця волокна до другого паралельноосі волокна. Міофібрили складаються із товстих (міозин) і тонких (актин)протофібрил. Вони частково перекриваються. Функціональною одиницею міофібрили єсаркомер — ділянка між двома смужками Z (телофрагми). Z смужка — це мембрана доякої прикріплюються молекули актину.
Скорочення м’яза здійснюється завдяки руху (ковзанню)молекул актину і міозину однієї по відношенні до іншої.
Особливе місце займає серцевий м’яз. У ньому між м’язевими волокнами є анастомози. М’язеве “волокно” у цьому м’язі складене із клітин. Вставніпластинки (межі сусідніх клітин) пересікають м’язеві волокна. В пластинках закінчуютьсяміофібрили клітин, тобто міофібрили однієї клітини не проникають у сусідню.Кожна м’язева клітинатакож має сарколему, сарко- плазму з міофібрилами і ядром в центрі. Міофібрилимають смугастість як і у скелетних м’язів і розташовуються рідко по під краєм клітини.По анастомозам вони переходять із одного “волокна” в інше. Такийвузькопет-листий синцитій сприяє повному і сильному скороченню серця.
У клітинах багато мітохондрій. Кожне“волокно” оточене тонковолокнистою сполучною тканиною з кровоносними судинами.
Нервова тканина розвивається із ектодерми і складається із двохкомпонентів — нервових клітин і нейроглії.
Нейроглія здійснює опірну, трофічну, секреторну і захиснуфункції. Є два типи нейроглії: макро- і мікроглія.
Макроглія (утворюється із ектодерми) поділяється наепендиму, астроглію і олігодендроглію.
Епендима вистилає спинномозковий канал,шлуночки мозку. Крім вистилки бере участь в утворенні спинномозкої рідини.
Астроглія — утворює опірний апаратцентральної нервової системи. У клітинах багато мітохонджрій, що свідчить проїх участь у обмінних процесах.
Олігоденроглія — утворює оболонкинервових волокон, входить до складу рухових і чутливих нервових закінчень.Здійснює трофіку нейронів, що оточує, отримуючи поживні речовини відкровоносних капілярів. Мають значення в проведенні нервових імпульсів.
Мікроглія (утворюється із мезенхіми) складаєтьсяіз рухливих відростчастих клітин, які виконують фагоцитарну функцію.
Нервові клітини складаються із тіла та відростків. Розрізняють два типи відросткі:короткі — дендрити та довгий — аксон. Довжина відростків дуже варіює — відкількох мікронів до 1,5 м.
Характерною ознакою нервових клітин єнаявність у специфічних структур — речовина Нісля і нейрофібрили. Тільця Ніслясвідчать про здатність нервових клітин синтезувати білки. Нейрофібрилирозташовуються у тілі клітини у вигляді сітки, а у відростках правильнимирядами.
За характером розташування відростківнервові клітини поділяють на уніполярні, біполярні, мультиполярні тапсевдоуніполярні. У уніполярних є один (як правило довгий) відросток. Убіполярних їх два, або бильше, але вони розташовані на двох полюсах. У мультиполярнихнейронів відростків багато і великий за розмірами може не відрізнятися відмалих. У псевдоуніполярного нейрона є лише аксон, який ділиться на два — одиніде на периферію, а інший до ц.н.с.
За функціями нервові клітини поділяютьна рухові, чутливі (частіще це псевдоуніполярні) та вставні або проміжні(мультиполярні).
Нервові волокна — відростки нервових клітин, які вкриті оболонками із нейроглії. Центрволокна становить відросток нервової клітини (осьовий циліндр — аксон).Розрізняють м’якотні ібезм’якотнінервові волокна.
М’якотні (міелінові) мають складну оболонку. Одна її частина маєміелін (міелінова оболонка), який має шарувату будову. У ній чергуютьсяконцентричні шари ліпідів і білків. Друга частина оболонки називаєтьсяшванівською або неврилемою. Межі між сусідніми шванівськими клітинаминазиваються перехватами Ранв’є. Тут мієліну немає.
Безм’якотні нервові волокна мають лише шванівськіклітини, які утворюють тяжі цитоплазми. У цих тяжах проходить кілька осьовихциліндрів.
М’якотні і безм’якотні нервові волокна, оточені сполучноютканиною, утворюють периферичні нервові стовбури (нерви), які на периферіїгалузяться і зрештою утворюють чутливі чи рухові закінчення.
Нервові закінчення. Чутливі нервовізакінчення (рецептори) — це кінцеві розгалудження відростків чутливихнейронів. Вони є у всіх тканинах організму і сприймають різноманітніподразнення (больові, температурні, хімічні, механічні тощо). Є простірецепторі і складні. Прості — це безм’якотні розгалудження дендритів. У складних єклітини глії. Деякі з них утворюють ще і капсули із сполучної тканини. Цекапсульовані нервові закінчення. Клітини глії відіграють певну роль утрансформуванні енергії подразнення у нервовий імпульс.
Рухові (моторні) кінцеві закінчення утворені кінцевими галуженнями аксонів моторнихклітин, тіла яких розташовані у рухових ядрах спинного чи головного мозку. Ізіннервованою тканиною нервове закінчення утворює синапс. У складі синапсувиділяють пре- (мембрана аксона) і постсинаптичну (мембрана іннервованогооргана) та синаптичну щілину. Передавання імпульсу у синапсі відбувається зарахунок медіатора, який виділяється пресинаптичним утворенням.