Дніпропетровськийнаціональний університет
Коршунов Віталій Олегович
УДК323.28
ПОЛІТИЧНИЙТЕРОРИЗМ:
ІНФОРМАЦІЙНІМЕТОДИ БОРОТЬБИ
Спеціальність23.00.02 – політичні інститути та процеси
Автореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатаполітичних наук
Дніпропетровськ– 2008
Дисертацією єрукопис
Робота виконанана кафедрі політології Донецького національного університету Міністерстваосвіти і науки України.
Науковийкерівник: докторполітичних наук, професор
ПримушМикола Васильович,
Донецькійнаціональний університет,
завідувач кафедриполітології
Офіційніопоненти: докторфілософських наук, професор
ОстроуховВолодимир Васильович,
Державнийуніверситет інформаційно-комунікаційних технологій,
завідувач кафедрисоціальних технологій
кандидатполітичних наук
ПоловкоОлена Олексіївна,
Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка,
асистент кафедриполітології
Захиствідбудеться 6 червня 2008 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченоїради К 08.051.08 Дніпропетровського національного університету за адресою:49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1 (парк ім. Т.Г. Шевченка), Палацстудентів ДНУ, к. 30.
З дисертацієюможна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара Дніпропетровськогонаціонального університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул.Козакова, 8.
Авторефератрозісланий 5 травня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованоївченої ради,
кандидатфілософських наук, доцент С.В. Ставченко
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темидослідження викликана все більш зростаючою загрозою впливу політичноготероризму на внутрішню політику держав і міжнародні відносини в цілому. Сьогоднітероризм перетворився на політичний суб’єкт, який безумовно враховується приформуванні міждержавних відносин та основ світової безпеки. Вінхарактеризується великим впливом на громадську думку, а відтак і на суспільнусвідомість, що перетворює терористів на впливових політичних акторів.
Тероризм, як ібудь-який вид людської діяльності, еволюціонує. Відтак, якщо раніше терористиставили на меті, в першу чергу, зміну окремих дій уряду завдяки вбивству політичнихдіячів, то тепер терористи формулюють завдання впливу на суспільство в цілому зметою зміни політики уряду. Таким чином, суспільство стає головним об’єктомдіяльності терористів.
На сьогоднішнійдень склалася ситуація, коли терористичні організації довели, що для ефективнихдій і досягнення перемоги, яка втілюється в отримання впливу на владусупротивника, не обов’язково мати потужні збройні сили або найновішу зброю.Відтак збільшення витрат держав виключно на власний військово-обороннийкомплекс у більшості випадків набуває неефективного характеру, оскільки вони неможуть гарантувати безпеки власних громадян на власній території.
Таким чином, якщовійни четвертого покоління (Друга світова війна) або п’ятого покоління (війна вАфганістані або в Іраку) велися за таких умов,коли ворог хоча б приблизно міг бути оцінений за показниками військовоїмогутності і локалізований, то терористи вивели війну на наступний рівеньрозвитку – асиметричних насильницьких дій та величезного інформаційногорезонансу.
Сьогодні, взалежності від політичних цілей терористів, театром терористичної активностістає весь світ, механізмом терористичних дій – насильство відносно цивільнихмешканців, його головним об’єктом – суспільство та громадська думка, а основнимзасобом донесення вимог, погроз та підтримки інтересу – засоби масовоїінформації.
Відтак,вдосконалення інформаційних методів боротьби з політичним тероризмом стає більшактуальним, ніж ескалація виключно військового протистояння з ним.
В Україні, поприте, що країна майже не підпадає під терористичні атаки і не зустрічається зтероризмом безпосередньо, дослідженню інформаційних методів протидії тероризму необхіднонабувати системного характеру. Це пов’язано з тим, що Україна є активним членомміжнародного співтовариства, здійснює співпрацю, в тому числі ввійськово-інформаційній сфері, як в напрямку поглибленого співробітництва з ООНта Північноатлантичним альянсом, так і з державами СНД.
Крім того, неслід випускати з уваги територію потенційної міжетнічної напруги та можливої активізаціїдіяльності терористичних угрупувань – Автономну республіку Крим, де зараз існуєскладна політико-етнічна ситуація, що гальванізується економічними (земельні питання),етнічними (актуалізація інтересів татарського населення) та зовнішньополітичними(перебування збройних сил Російської Федерації) факторами.
Всі вищеназваніаспекти роблять дослідження інформаційної протидії тероризму надзвичайноактуальним і необхідним.
Зв'язок роботи знауковими програмами, планами, темами. Тему даного дисертаційного дослідженнязатверджено Вченою Радою Донецького національного університету. Дисертаційнедослідження пов’язано з розробкою наукової теми «Громадська думка як об’єктсоціологічного дослідження», що здійснює кафедра політології Донецького національногоуніверситету.
Мета і завданнядослідження. Метою роботи є дослідження політичного тероризму як суб’єктасучасного політичного життя і складової інформаційного суспільства та розробка комплексуінформаційних методів боротьби з тероризмом.
Реалізаціяпоставленої мети дослідження зумовила необхідність розв’язання наступнихзавдань:
— розкритисутність феномену політичного тероризму, з’ясувавши теоретико-методологічнійого аспекти;
— розкрити іпроаналізувати психологічну та ідеологічну складову політичного тероризму;
— виявити інавести основні тенденції політичного тероризму у інформаційному суспільстві тазробити аналіз світового досвіду у інформаційній війні проти нього;
— з’ясувати місцеі роль інформаційних технологій у терористичній і контр-терористичнійдіяльності та розкрити роль засобів масової інформації у боротьбі з тероризмом;
— дослідитиособливості політико-правового регулювання боротьби з тероризмом;
— розробитипринципи оптимізації інформаційних методів боротьби з політичним тероризмом тазапропонувати політико-правові шляхи вдосконалення інформаційної протидіїтероризму в Україні.
Об’єктомдослідження є сучасний політичний тероризм та засоби масової інформації уконтексті боротьби з ним.
Предметомдослідження є інформаційна складова політичному тероризму, а також комплексінформаційних методів протидії йому.
Методидослідження. Для вирішення поставлених завдань в роботі був використанийкомплекс методів наукового пошуку. Зокрема, семантичний метод — для визначеннятерміну «тероризм», історичний та проблемно-хронологічний — для з’ясуваннявиникнення тероризму, а також для розгляду динаміки його розвитку, порівняльний- для відмежування поняття тероризму від суміжних понять, порівняльного аналізудіяльності терористичних організацій з метою виведення спільних ознактероризму.
Системний підхідстав ефективним в аналізі інформаційної складової терористичної активності, атакож антитерористичної політики держав, а біхевіористський метод — у виявленнікомплексу суб’єктивних реакцій влади, засобів масової інформації та суспільствана терористичні дії з метою напрацювання оптимальної моделі інформаційноїпротидії тероризму.
Наукова новизна отриманих результатів дисертаційногодослідження полягає в аналізі сучасного політичного тероризму як складовоїінформаційного суспільства та розробці комплексу інформаційних таполітико-правових заходів боротьби з ним.
Наукова новизнаконкретизується у наступних положеннях:
— встановлено, щополітичний тероризм сьогодні став невід’ємною складовою інформаційного суспільства,здатний еволюціонувати і пристосовуватися до умов сучасного світу, в якомуборотьба з тероризмом в інформаційній сфері ще не придбала системного тавсеосяжного характеру, адекватного складній соціально-політичній природітероризму і ступеню його погрози;
— уточнено термін«тероризм», — запропоновано під тероризмом розумітине тільки суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованомузастосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур,залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чиздоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метоюдосягнення злочинних цілей, але й вчинення значних матеріальних збитків чинастанні інших суспільно небезпечних наслідків, що здійснюються з метоюпорушення громадської безпеки;
— з’ясованаключова роль інформації в еволюціонуванні сучасного політичного тероризму, якаполягає у тому, що сьогодні терористичні акти розраховані, в першу чергу, не назавдання матеріальних збитків і загрозу життю й здоров’ю людей, а на спричиненняінформаційно-психологічного шоку, вплив якого на населення створює сприятливуситуацію для досягнення терористами своїх цілей;
— виведена формула, за якою здійснюється терористична діяльність в сучасномуінформаційному суспільстві, що зводиться до такого алгоритму: насильство протимирних людей, з обов’язковою систематичною демонстрацією катастрофічнихрезультатів терору через засоби масової інформації суспільству – і, через громадськудумку, як через передавальний механізм, — лідерам країн, — для подальшогопред’явлення через ті ж ЗМІ суспільству і владі мотивів терору та умов йогоприпинення;
— зробленийкомплексний аналіз інформаційної складової політичного тероризму тазапропонований комплекс методів щодо інформаційної боротьби з ним, якіполягають у поєднанні: по-перше, державної політики всфері інформації, комунікації з громадянами та взаємодії з засобами масовоїінформації, по-друге, практичної діяльності самих засобів масової інформації таособисто журналістів щодо підходів у висвітленні терористичної активності,по-третє, політико-правовому регулюванні обігу інформації щодо боротьби зполітичним тероризмом безпосередньо в державі та в міжнародному співтоваристві;
— проведене вивченняпроблем регулювання діяльності засобів масової інформації під частерористичного акту та встановлено, що при плануванні та реалізації політичномотивованих терористичних акцій, особи, що їх готують і проводять, головною зісвоїх цілей ставлять прорив до широкої суспільної аудиторії, звідки виходитьнеобхідність добровільного самообмеження журналістів,що висвітлюють в засобах масової інформації хід та результати теракту, рамкамипрофесійної журналістської етики, моралі та громадянської самосвідомості, а такожзакріплення цих норм в діючому законодавстві;
— наданіконкретні пропозиції, щодо внесення змін у діюче законодавство України поборотьбі з тероризмом в аспекті оптимізації інформаційної протидії йому, — підготовленийПроект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу зтероризмом», що передбачає уточнення терміну «тероризм», введення та визначенняпоняття «спеціальний режиму взаємодії з засобамимасової інформації підчас проведення антитерористичної операції»,встановлення відповідальності за здійснення пропагандиабо виправдання тероризму та заклики до опору проведенню антитерористичноїоперації.
Практичнезначення отриманих результатів полягає у можливості використання дисертаційноїроботи не тільки державними органами з метою вдосконалення вітчизняноїполітико-правової системи у галузі боротьби з тероризмом та оптимізаціївзаємодії із засобами масової інформації, а також і самими ЗМІ – для визначенняетично-правових основ своєї діяльності підчас роботи з матеріалами, щостосуються висвітлення питань політичного тероризму. Таким чином, матеріалдисертації може стати підґрунтям для оптимізації антитерористичногозаконодавства України та вдосконалення діяльності ЗМІ під час висвітленнятерористичних актів.
Крім того, матеріалипредставленого дослідження можуть бути використані для забезпечення навчальногопроцесу в системі професійної підготовки політологів.
Особистий внесокздобувача. Постановка та розв’язання комплексу сформульованих завдань,оформлення їх у відповідні положення і висновки є оригінальними і належатьдисертанту. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 7 публікацій.
Апробаціярезультатів дослідження. Окремий комплекс напрацювань роботи втілився в ПроектЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу зтероризмом», що систематизує та оптимізує питання інформаційної боротьби зтероризмом. Законопроект запропонований на розгляд Комітету Верховної РадиУкраїни з питань національної безпеки і оборони та Комітету з питань свободислова та інформації.
Також в рамкахдисертаційної роботи були розроблені принципи журналістської відповідальності ігромадянської солідарності в боротьбі з тероризмом, які містять універсальніметоди запобігання та мінімізації можливості використання ЗМІ та інформаційногопростору в інтересах терористів. Розроблені принципи передані до КомітетуВерховної Ради України з питань свободи слова та інформації для розгляду.
Крім того, окреміположення дисертаційної роботи було обговорено на Міжнародноїнауково-практичної конференції «Імператив національної консолідації: потенціалпартійної системи та ресурси громадянського суспільства України» (Донецьк,Чернівці, 2005р.); Міжнародної науково-практичної конференції «Трансформаціяполітичних систем на постсоціалістичному просторі» (Київ, 2006р.); Міжнародноїнауково-теоретичної конференції «Ідентичність у сучасному соціумі (Донецьк,2006р.); Міжнародної наукової конференції «Від Угоди про партнерство таспівробітництво (УПС) до політики поглибленого сусідства: перспективи відносинУкраїна — ЄС» (Івано-Франківськ, 2007р.); Всеукраїнської науково-теоретичноїконференції «Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи»(Харків, 2008р.).
Публікації.Результати роботи опубліковані автором у 7 наукових статтях, що представлені уфахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структурадисертації відповідає логіці вирішення мети та завдань дослідження. Дисертаціяскладається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку джерелта додатків. Загальнийобсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких на 13 сторінках – списоквикористаних джерел, що містить 231 найменування, та на 31 сторінці – додатки.
ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
У вступіобґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету тазавдання, визначено об’єкт та предмет, описано методику дослідження, вказанонаукову новизну роботи та практичне значення отриманих результатів, наведені даніпро апробацію одержаних результатів та структуру дослідження.
У першому розділі«Політичнийтероризм: дефініції, суть, тенденції»аналізуються теоретико-методологічні основи дослідження політичного тероризму,його психологічні та ідеологічні складові, досліджуються основні тенденціїрозвитку тероризму в сучасному суспільстві.
Перший підрозділ«Теоретико-методологічніоснови дослідження політичного тероризму» розглядає теоретичні питання проблемита ступінь її вивченості. Констатуємо, що тероризм розглядається дослідниками зрізних боків, в залежності від спеціалізації, – юридичного,соціально-політичного, історичного, психологічного, ідеологічного, філософського,військового, публіцистичного.
Зюридично-правового боку тероризм розглядають такі автори, як В. Антипенко, Ю. Антонян,В. Ємельянов, Ю. Іванов, В. Крутов, В. Ліпкан, В. Лунєєв, К. Марков, С. Мохончук,В. Петрищев, В. Устинов, якими дається широкий аналіз як застосування правовихмеханізмів в боротьбі з тероризмом і трактування понять кримінального тероризму,так і позиції держави по відношенню до цього явища. Історичній проблематицітероризму присвячені праці таких вчених, як, зокрема, О. Будніцкий; Д. Архієрейський,О. Бажан, Т. Бикова, О. Білокінь, В. Іваненко. Політологічний підхід додослідження проблеми, а також глибоке вивчення соціально-політичних аспектівтероризму та його політичного середовища репрезентують праці таких дослідників,як Ю. Авдеєв, О. Бодрук, Т. Бояр-Созонович, А. Грачов, В. Грехнев, І. Дементьєв,А. Дорошенко, С. Зелінський, Л. Мошкова, Є. Ляхов, М. Примуш, О. Токовенко, А. Яцько.Серед робіт, які досліджують психологічні, філософськи та ідеологічні аспектитероризму автор відокремлює труди В. Васильєва, М. Галамба, І. Дубровського, В.Остроухова, Б. Орлова, В. Пронякіна, М. Шепєлєв, Г. Щедрова, які надаютьбагатий науковий та прикладний матеріал по проблематиці, підіймають питання психологічноїта ідеологічної складової тероризму, а також його середовища в умовах сучасногогромадянського суспільства і глобалізації. Інформаційно-публіцистичні напрямкив дослідженні проблематики тероризму та засобів масової інформації надаютьроботи В.Демченко, А. Кузнецова, Р. Перла, Г. Почепцова, Т. Ревяко, М. Требіна,які підіймають актуальні питання в галузі розвитку міжнародної терористичноїзагрози.
Автором булопроаналізовані дисертації П. Агаіхаджеха, В.Вознюка, О. Коломійця, О. Половко, М.Руденко, М. Семикіна, М. Целуйко, які досліджували тероризм з позиційполітології та права та були захищені в останні роки.
Автор підкреслює,що в цих роботах ставляться актуальні питання вивчення проблеми тероризму, алене підіймається, як основна тема, саме інформаційна складова протидіїтероризму, що дає можливість охарактеризувати напрямок інформаційної боротьби зтероризмом як маловивчений та перспективний для дослідження.
Аналіз науковихробіт і нормативно правової бази по розглянутій проблематиці, показав, щодотепер не вироблена загальновизнана наукова теорія тероризму і політичногонасильства. До цього часу не знайдено чіткого, єдиного і загальновизнаноговизначення тероризму. В цих умовах автором проводиться дослідженнянайпоширеніших визначень тероризму, надається аналіз його сутності та найбільшістотних ознак і підвалин, на яких він ґрунтується. Аналізуються конкретніісторичні приклади тероризму, виокремлюються загальні його риси і досліджуютьсяспільні причини, що викликали появу тероризму на тій чи іншій території.
Наводиться обґрунтованеавторське бачення класифікації тероризму за ознаками ореолу розповсюдження,характеру терористичної діяльності та цілей терористичної активності.
Були зроблені висновкищодо ризиків виникнення терористичної активності в нестабільному суспільстві,яке переживає післявоєнний (постреволюційний) період, має тривалісоціально-економічні проблеми при загальній неефективності та непопулярностідій влади. Окремо відмічаються фактори ризику виникнення терористичноїактивності в регіонах, де тривалий час існують політично невирішені етнічні танаціональні проблеми, в країнах, визначених терористами ворогом, а також деперетинаються геополітичні та кримінально-економічні інтереси держав табізнес-груп. Підкреслюється, що політичні, кримінально-економічні танаціонально-етнічні інтереси та цілі терористичних угруповань дуже частовзаємодоповнюють одне-одне і тероризм залишається поширеним явищем в політичнонестабільних та конфронтуючих суспільствах.
У другомупідрозділі «Психологічні та ідеологічні складові політичного тероризму» досліджуютьсяпсихологічна складова діяльності терористичних організацій та особливостейсприйняття результатів такої діяльності суспільством в ракурсі подачі відомостейзасобами масової інформації.
Аналізуються безпосередніпсихологічні ознаки терористів, дається характеристика основних факторівформування терориста, його психологічний портрет і вплив на сприйняттяінформації та формування ідеології. Терористична діяльність зумовлена специфічнимхарактером особистостей, що беруть в ній участь. До основних рис їх характерувідносяться деструктивність дій, нетерпимість по відношенню до тих, хтопредставляє іншу точку зору, неприйняття цих особистостей в дитинстві іюнацтві, крайня зневага до людського життя.
Автор досліджуєрелігійні, расові, національно-етнічні та політичні фактори, як підґрунтя длятерористичних ідеологій, розглядає історичні приклади їх використаннятерористами та досягнутий ними мобілізаційний ефект, в залежності відвикористання тої чи іншої ідеології.
Відмічається, щорелігійні терористичні ідеології є значно давнішими і ефективнішими заполітичні, але дуже часто вони переслідують спільні цілі і в деяких своїхпунктах збігаються. Однак, як правило, вони не мають чітко розробленої концепції,а базуються на певному тлумаченні доктрини тієї чи іншої релігії.
Авторомдоводиться, що до ідеолого-психологічних основ тероризму належать також нетільки особисті риси терористів, але й морально-психологічний та культурний стансуспільства, яке є об’єктом діяльності терористів. Зрозумівши ідеологічні тапсихологічні особливості окремих терористичних організацій у дослідниківвиникає можливість зрозуміти основи їх діяльність і навіть прогнозуватистратегічні напрямки їх активності.
У третьому підрозділі«Основні тенденції розвитку тероризму в сучасному суспільстві» висвітлюються визначально нові можливості, що отримуєтероризм в умовах інформаційногосуспільства та глобалізації.
Проводитьсяаналіз розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовимитенденціями, досліджується Закон України Закон «Про основні засади розвиткуінформаційного суспільства». На конкретних прикладах аналізуються методивикористання терористами інформації та можливостей комунікацій підчас скоєннятерактів, а також безпосередньоінформаційний тероризм і кібертероризм та потенційні ризики від нихдля України.
Доводиться, щоінформаційний тероризм є новим видом терористичної діяльності, орієнтованим навикористання різних форм і методів тимчасового або незворотного виведення зладу інформаційної інфраструктури держави або її елементів, а також задопомогою протиправного використання інформаційної інфраструктури для створенняумов, що тягнуть за собою тяжкі наслідки для різних сторін життєдіяльностіособистості, суспільства й держави.
Констатується,що проведені дослідження дозволяють зробити висновок о незворотному процесізмін в терористичної діяльності в напрямку використання новітніх технологічних,інформаційних, комп’ютерних, комунікаційних та мас-медійних засобів. Від цьогоризики для громадянської спільноти та держав демократичного світу якіснозбільшуються, оскільки арсенал можливих методів дій організованих міжнароднихгруп терористів, завдяки досягненням інформаційного суспільства, дозволяєстворювати загрози не лише окремим особистостям та організаціям, а йнаціональній та міжнародній безпеці взагалі, на тлі поступового розвитку потужногоінформаційного тероризму.
Другийрозділ «Інформаційне середовище політичного тероризму» присвячений комплексному аналізу ефективності використання інформаційних технологій в терористичної таконтртерористичної діяльності, визначенню ролі та місця засобів масовоїінформації в питанні протидії тероризму, дослідженню політико-правового регулюванняборотьби з тероризмом.
Упершому підрозділі «Інформаційні технології втерористичної та контртерористичної діяльності» розкриваютьсяособливості активноговикористання терористами інформаційно-психологічноговпливу, як важливого елемента маніпуляції свідомістю людей з одного боку та інформаційнійпротидії цьому органів державної влади – з іншого боку.
Констатується,що сьогодні засоби комунікацій, що оперують, трансформують та дозуютьінформацію, стають головним інструментом впливу в сучасному суспільстві. Дляпідвищення ефективності здійснення стратегій використовуються найсучаснішіінформаційні технології, які допомагають перетворити публіку в об’єктманіпулювання. Автор наводить практичні приклади використання подібнихтехнологій, як терористами, так і державами, аналізує їх ефективність інаслідки, реакцію на це суспільства та потенційні ризики поглибленнятерористичної діяльності в цьому напрямку.
Врезультаті, автором виводиться формула, за якою здійснюється терористичнадіяльність в сучасному інформаційному суспільстві. Вона втілюється в такий алгоритм:насильство проти мирних та не належних до «адресата» терору людей, зобов’язковою систематичною демонстрацією суспільству катастрофічних результатівтерору через засоби масової інформації та, через громадську думку, як черезпередавальний механізм, — лідерам країн, — для подальшого пред’явлення через тіж ЗМІ суспільству і владі мотивів терору та умов його припинення.
Робитьсявисновок щодо ключової ролі засобів масової інформації в реалізаціїінформаційних технологій терористів при досягненні їх цілей та потенційніможливості владних структур обмежити позитивні для терористів наслідки привідповідній взаємодії зі ЗМІ.
Удругому підрозділі «Засоби масової інформації в питаннях протидії тероризму» розглядаєтьсяроль ЗМІ і журналістів, яку ті відіграють в інформаційній протидії тероризму.
Авторомвикривається своєрідний конфлікт інтересів між владою та засобами масовоїінформації, коли професійне прагнення журналістів виконати свою роботу як можнаяскравіше та захоплююче, при висвітленні терористичних актів мимоволі грає «наруку» терористам. Автором наводиться ґрунтовний аналіз практичних прикладівподібної роботи ЗМІ і ефекту, який завдяки цьому, досягають терористи.
Досліджуютьсярезультати не прогнозованого розміщення в засобах масової інформації даних, якіможуть бути використані терористами підчас підготовки та проведеннятерористичних актів, наводяться конкретні приклади таких подій, коли діяльністьЗМІ здатна не тільки ускладнювати проведення спеціальних контртерористичнихоперацій або сприяти пропаганді ідей тероризму, але й служити джереломінформації про тактику підготовки злочинних дій та найбільш ефективних формах іметодах реалізації терористичних намірів.
Авторомдоводиться, що, з точки зору професійної доцільності, було б корисним змінитиформу подачі інформації про терористів в ефірі на інформативно-лаконічну та констатуючу.В цілому, проблема визначення ролі й місця ЗМІ в боротьбі з тероризмом вимагаєучасті в її вирішенні як редакторів і журналістів, так і, в остаточному підсумку,всього суспільства, яке нині все частіше стає колективним заручником у рукахтерористів. Про-державна позиція при висвітленні тероризму повинна всілякоморально і соціально культивуватися, а також нормативно регламентуватися.
Утретьому підрозділі «Політико-правове регулювання боротьби з тероризмом» досліджуються методипротидії тероризму, та розглядається система міжнародних актів, що регулюєборотьбу з тероризмом. Наводяться ключові конвенції, протоколи та деклараціїООН, розглядаються міжнародні організаційні заходи в цій сфері. Проведенийаналіз світових міжнародних домовленостей по боротьбі з тероризмом свідчить провідсутність спеціальних актів, що регулюють протидію тероризму в інформаційнійсфері і їх розробка, на думку автора, залишається вкрай нагальною.
Авторомобґрунтовується, що окремого регулювання потребує взаємодія ЗМІ з державою, атакож висвітлення в ЗМІ терористичних актів. Дуже часто у погоні за сенсацієюмас-медіа не тільки не запобігають, але й сприяють терористичній діяльності. Вищевикладенесвідчить про назрілу необхідність запобігання ситуацій, у яких засоби масовоїінформації добровільно або мимоволі стають «спільниками» терористів. Вирішенняданої проблеми виражається у двох елементах: по перше, в рості громадськоїсвідомості, заснованої на захисті прав людини та зміцненні державності,по-друге, в удосконалюванні та нарощуванні внутрішньодержавної та міжнародної правової бази в області протидії терору.
Констатуємооднаковість у підходах правоохоронних органів різних країн до проблемиінформаційного висвітлення ЗМІ актів тероризму. Подібна єдність наочно доводитьправоту методики, відповідно до якої свободажурналістського самовираження повинна строго регламентуватися при висвітленні акцій спрямованих нашкоду особистої, суспільної й державної безпеки.
Утретьому розділі «Інформаційна протидія політичному тероризму» розглядаєтьсясвітовий досвід інформаційної війни з тероризмом, досліджуються шляхиоптимізації інформаційних методів боротьби з ним, наводяться авторськіпропозиції щодо вдосконалення політико-правових методів боротьби з тероризмом вУкраїні.
Першийпідрозділ «Світовий досвід інформаційної війни з політичним тероризмом»присвячений аналізу міжнародних напрацювань в цієї сфері та систематизаціїотриманого досвіду.
Констатується, щона сьогоднішній день світовим лідером в галузі досліджень і практичного застосування інформаційнихтехнологій у забезпеченні безпеки, а також власних національних інтересів є Сполучені Штати Америки. Це підтверджується конкретнимиприкладами та розробленими схемами інформаційної підтримки антитерористичнихоперацій США. Досягнутий такий ефект, що незалежно від правочинності дій СполученихШтатів та позиції світового співтовариства, американська громадська думка була на боці урядовоїполітики.
Авторомрозглядається також практика організації інформаційної боротьби зтероризмом в інших країнах (Російська Федерація, Австрія, Великобританія,Німеччина, Ізраїль, Італія, Франція та інші), у тому числі, — у руслі взаємодіїмедіа-співтовариства із задіяними на даній ділянці правоохоронними органами і спеціальними службами.
Звертаємоувагу на те, що антитерористичне законодавство більшості європейських країндозволяє залучати можливості ЗМІ в якості ефективного тактичного засобу протидії терористичним погрозам, попередження небажаного розвитку подій, нейтралізації діїнегативних факторів і мінімізації наслідків терористичних проявів, щовідбулися.
Авторомпропонуються наступні кроки для інтенсифікації співробітництва в інформаційнійборотьбі з тероризмом в рамках СНД:
— вироблення та прийняття єдиних критеріїв оцінки тероризму ітерористичних проявів у межах Співдружності;
— зближенняантитерористичних законодавств країн СНД, активізація заходів по створенню єдиного інформаційного банку даних по суб’єктах терористичноїдіяльності з обов’язкових однаковим тлумаченням;
— прийняттяу країнах СНД єдиних методик проведення інформаційного висвітлення контртерористичнихоперацій і здійснення переговорів зтерористами;
— регулярнепроведення конференцій, семінарів, робочих зустрічей фахівців,що займаютьсяпроблемами боротьби з тероризмом;
— відряджанняпрофесорсько-викладацького складу тафахівців для навчання і підготовки колег із проблем організації інформаційного супроводу контртерористичнихоперацій;
— вироблення єдиної технології загального висвітлення проблем протидіїтерористичним погрозам у засобах масовоїінформації.
У другомупідрозділі «Оптимізація інформаційних методів боротьби з політичним тероризмом»досліджується комплекс можливостей ЗМІ по поширенню інформації в суспільстві,потенціал пропагандистської та профілактичної роботи в сфері протидіїтероризму. Аналізуються конкретні приклади європейських країн в цьому напрямку,де правоохоронними органами ініціюється проведення спеціальних профілактичних антитерористичних програм.
Доводиться,що одночасно з реалізацією функції антитерористичної спрямованостіпропагандистське забезпечення діяльності органів здійснюючих у країні боротьбу зтероризмом, буде сприяти попередженню цього видузлочинів, що загрожують життєво важливим інтересам особистості, суспільства й держави.Як стратегічний напрямок розглянутоїпропагандистської діяльності, повинно визначатися подолання неоднозначного відношеннячастини суспільства до правоохоронних органіві спеціальних служб, розширення соціальноїбази підтримки їхньої роботи.
Особливароль у формуванні адекватної суспільної думки про діяльність силовихструктур належить ЗМІ. Ця обставина вимагає подальшого вдосконалювання існуючої системивзаємодії з ними. Виходячи із проведеного дослідження, автор запропонував закласти воснову інформаційної протидії тероризму серіюпринципів, які можуть бути оформлені в соціальний договір між владою й ЗМІ для добровільного його виконання.
1. Роботазасобів масової інформації — на користь суспільства, а нетерористів. Висвітлення подій у ЗМІ не повиннепрацювати на терористів. На думку автора, журналісти безумовно повинніпідтримувати адекватні дії влади при здійсненні контртерористичних операцій і на їх вимогу поширювати інформацію від імені держави.
2. Створення інформаційноговакууму для терористів через їх ізоляцію відпредставників преси. Позбавлення злочинців пропагандистської трибуни необхіднозавжди, за винятком тих випадків, коли це буде сприяти припиненню їхньоїдіяльності.
3. Щоне регулює закон, — визначає журналістська етика. Законодавчарегламентація питань висвітлення засобамимасової інформації терористичної діяльності й заходів боротьби з тероризмомактуальна й, безумовно, корисна. Але, відштовхуючись від одного з основнихпостулатів теорії права, що визначаєнеможливість урегулювання всіх взаємин нормамиЗакону, основним критерієм визначення журналістом власної лінії поведінки в цій справі повинні стати не нормативні акти, а його совість, високі моральні якості, цивільна позиція, почуття відповідальності перед суспільством.
4.Безумовне співробітництво влади й ЗМІ в питаннях профілактикитероризму. Підготовлені спільними зусиллями співробітників антитерористичних структурі журналістів матеріали повинні бути націлені напідвищення рівня правової свідомості громадян, причому не тільки пересічнихгромадян, але представників влади, томущо правовий нігілізм останніх і прийняття ниминепродуманих політичних рішень часом здатнідетермінувати соціальну напруженість, що втілюється,у тому числі, в екстремізм, акції громадськоїнепокори, масові безладдя, акти тероризму.
Задопомогою інформаційних технологій, заснованих на знанні соціальноїпсихології, можливо формувати громадську думкув напрямку протидії тероризму, сприяти вихованню у свідомості людей неприйняттяметодів насильства й шантажу й підтримки дій влади, навчанню прийомам особистої й колективної безпеки в ситуаціях, пов’язаних з терористичними погрозами.
Прицьому основний акцент в інформаційній протидії повинен бути зосереджений на профілактичнихі пропагандистських заходах. Нанашу думку, реалізація зазначених можливостейЗМІ досяжна лише при дотриманні наступних умов:
— єдиного державного підходу в справі реалізації інформаційної політики спрямованої на протидію тероризму;
— виробленню й прийняттюжурналістським корпусом професійно-етичних норм у висвітленні тероризму;
— дотримання балансу необхідності захисту демократичних свобод і змушених обмежувальних заходів, покликаних попереджати йпротидіяти використанню сучасних комунікаційтерористами;
— активному включенні в процесборотьби з тероризмом і його профілактику суспільних і політичних структур, традиційних конфесій, представниківтворчої інтелігенції;
— використанняновітніх досягнень у сфері інформаційних технологій, а також діючогосоціального й правового захисту осіб, щореалізують перераховані положення.
Утретьому підрозділі «Вдосконалення політико-правових методів боротьби з тероризмом в Україні» авторнаводить порівняльний аналіз двох антитерористичних законі: Закону України«Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року та Федеральногозакону Російської Федерації «Про протидію тероризму» від 6 березня2006 року, надається інформація щодо діяльності Антитерористичного центру приСлужбі Безпеки України.
Відзначається, щов Україні є досить потужна законодавча та практична база для належної боротьбиз тероризмом. В той же час, занадто мало уваги приділяється саме інформаційноїскладової протидії політичному тероризму, що в сучасних умовах може суттєвознизити ефективність стратегічного результату контртерористичної діяльності.
Пропонується,окрім врахування методів і напрямків безпосередньої роботи в інформаційномупросторі та в аспекті взаємодії з засобами масової інформації, внести зміни вдіюче законодавство, що дозволило б надати інформаційної роботі вантитерористичному напрямку системності та послідовності.
Авторомобґрунтовується доцільність підготовленого ним відповідного Проекту ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», в рамкахякого пропонується:
Внестизміні та доповнення в Статтю 1 «Визначення основних термінів» Розділу I«Загальні положення» щодо уточнення терміну «тероризм», передбачивши, що підтероризмом розуміється не тільки суспільно небезпечна діяльність, яка полягає усвідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників,підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчиненняінших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрозивчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей, але й вчиненнязначного матеріального ущербу чи настання інших суспільно небезпечнихнаслідків, що здійснюються з метою порушення громадської безпеки.
Внестизміні та доповнення в Статтю 1 «Визначення основних термінів» Розділу I«Загальні положення» щодо введення терміну «Спеціальний режим взаємодії ззасобами масової інформації підчас проведення антитерористичної операції», визначившийого, як сукупність взаємовідносин суб’єктів боротьби з тероризмом та представниківзасобів масової інформації, які тривають протягом дії антитерористичноїоперації та базуються на принципах добровільногосамообмеження осіб, що висвітлюють в засобах масової інформації ситуацію, якапов’язана з терористичним актом і проведенням антитерористичної операції,рамками професійної журналістської етики, моралі та громадянськоїсамосвідомості з метою недопущення передчасного висвітлення відомостей пропідготовку та проведення антитерористичної операції, уникнення пропагандинасильства та тероризму, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи.
Внестизміні та доповнення в Статтю 3 «Основні принципи боротьби з тероризмом» РозділуI «Загальні положення» щодо принципів, на яких ґрунтується боротьба зтероризмом. А саме ввести принцип спеціального режиму взаємодії з засобамимасової інформації з метою уникнення передчасного висвітлення відомостей пропідготовку та проведення антитерористичної операції, уникнення пропагандинасильства та тероризму, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи.
Внестизміни та доповнення в статтю 25 «Відповідальність за сприяння терористичнійдіяльності» розділу VI «Відповідальність за участь терористичній діяльності»щодо відповідальності керівників та посадових осіб підприємств, установ іорганізацій, а також громадян, які сприяли терористичній діяльності,передбачивши відповідальність згідно з Законом за здійснення пропаганди абовиправдання тероризму, заклики до опору проведенню антитерористичної операції.
Внесеннязазначених змін та доповнень, на думку автора, може стати основою для подальшоїсистематизації законодавства та підзаконних актів України в сфері інформаційноїпротидії політичному тероризму.
/>Автором наводяться три основні напрямки, від котрих, на йогодумку, залежить ефективність інформаційної протидії політичному тероризму.
По-перше,це державна політика в сфері інформації, комунікації з громадянами та взаємодіїз засобами масової інформації.
По-друге,це позиція самих засобів масової інформації та особисто журналістів до підходівв висвітленні терористичної активності, особистостей лідерів терористичнихорганізацій та безпосередньо до подачі новин про терористичні акти.
По-третє,це політико-правове регулювання обігу інформації щодо боротьби з політичнимтероризмом безпосередньо в державі та в міжнародному співтоваристві.
Авторконстатує, що неможливо досягнути вагомого успіху в інформаційної боротьбі зтероризмом, не охоплюючи одразу всі вищеперелічені напрямки, оскількибездіяльність або шкідливість, що будуть створюватись хоча б на одному з них, гарантуєвідсутність ефективності інформаційної протидії тероризму в цілому.
Увисновках подано основні результати дисертаційного дослідження, а також сформульованопрактичні рекомендації.
Результатидослідження викладені у наступних положеннях.
1. Тероризм –соціально небезпечний феномен, який, залишаючись за своєю природою суспільнимявищем, став невід’ємною складовою інформаційного суспільства та суб’єктомполітичного життя, здатний еволюціонувати та пристосовуватися до умов сучасногосвіту. Однак, дотепер не вироблена загальновизнана наукова теорія боротьби зтероризмом й політичним насильством, оскільки вони переслідують політичні цілі.При цьому, боротьба з тероризмом в інформаційній сфері ще не придбаласистемного та всеосяжного характеру, адекватного складній соціально-політичнійприроді тероризму і ступеню його погрози.
2. Найбільш характерніознаки сучасного тероризму полягають у свідомому застосуванні насильства,залякуванні, вчиненні інших посягань на життя і здоров’я людей, вчиненні значноїматеріальної шкоди чи настання інших суспільнонебезпечних наслідків, а також широкого поширення інформації про хід тарезультати терактів, або про намір їх вчинення.
3. Особливістюсучасного тероризму є активне використання інформаційно-психологічного впливуяк важливого елемента маніпуляції свідомістю людей. Мета політичного тероризмусьогодні — це спеціально організований та професійно здійснюваний вплив насвідомість, почуття й волю людей для досягнення політичних, економічних,релігійних, військових та інших цілей. Автор констатує, що способи впливу налюдську свідомість з кожним днем стають все більш різноманітними й діючимизавдяки накопиченому досвіду, а також за рахунок створення спеціальнихтехнологій спілкування, пропаганди і комунікацій.
4. Глобалізаціяінформаційної діяльності створила віртуальний мир, у якому відбуваєтьсязіткнення протилежних концепцій. Ця обставина активно використовуєтьсяорганізаторами й безпосередніми виконавцями актів терору. Сьогодні терористичніакти розраховані, в першу чергу, не на завдання матеріальних збитків і загрозужиттю і здоров’ю людей, а на спричинення інформаційно-психологічного шоку,вплив якого на великі маси людей створює сприятливу ситуацію для досягненнятерористами своїх цілей;
5. Процесглобалізації, поряд з умовами життя та діяльності людей, створює умови, якіхарактеризуються рядом ознак. По-перше, людство переживає «інформаційнийвибух», наслідком якого стало формування глобального простору, де всі одержуютьсхожі новини та мають можливість їх сприймати майже одночасно. По-друге, центральнавлада у демократичних країнах залежить від виборів і громадської думки. По-третє,існують потужні засоби масової інформації, які готові оперативно висвітлювати«терористичні сенсації» і здатні оперативно впливати на громадську думку вбудь-якій країні світу. По-четверте, люди в значному числі країн не звикли дополітичного насильства і при активному поширенні емоційно офарбованоїінформації про факти скоєння такого насильства це безпосередньо впливає нашироку громадську думку, що активно використовується терористами.
6. Сьогоднісформувалась перевірена практикою ланка терористичної дії, яка зводиться донаступної послідовності. Насильство (погроза насильства) проти мирногонаселення, яке не відноситься до «адресата» терору. Широка,емоційно окрашена демонстрація через засоби масової інформації наслідків(потенційних наслідків) теракту. Ескалація в інформаційному просторі ефектугромадської паніки ті пригнічення. Доведення до суспільства і його лідерівчерез засоби масової інформації мотивів терору та умов його припинення.
8. При плануванніта здійсненні політично мотивованих терористичних акцій особи, що їхпідготовлюють і здійснюють, головною зі своїх цілей ставлять прорив досуспільної аудиторії. При цьому, працівники засобів масової інформації, щовисвітлюють хід та результати терористичних актів, стають не простооповідачами, але й об’єктивно, активними учасниками цих подій. Сучасна практикадемонструє, що, як правило, професійне прагнення журналістів виконати своюроботу як можна яскравіше і надати матеріал найбільш повно, при висвітленнітерористичних актів мимоволі допомагає терористам..
9. Держава,ґрунтуючись на загальних принципах міжнародного права (насамперед,загальнолюдських цінностях, праві на суверенітет і його захист) зобов’язананадати суспільству чітку картину подій, що відбуваються (пов’язаних, зокрема, зборотьбою з тероризмом). Але обов’язкове відстоювання свободи слова й думокповинне узгоджуватися з непорушністю інших демократичних цінностей, таких якправо на життя, здоров’я, охорону приватної власності, громадський спокій таінше. Звідси виходить необхідність добровільного самообмеження журналістів, що висвітлюють в засобах масової інформації хід тарезультати теракту, рамками професійної журналістської етики, моралі тагромадянської самосвідомості, а також закріплення цих норм в діючомузаконодавстві. Лише за умови одночасного виконання цих двох складових можливедосягнення позитивного ефекту в інформаційної протидії тероризму.
10.Автор дійшов до висновку щодо необхідності внесення відповідних змін в ЗаконУкраїни «Про боротьбу з тероризмом», передбачивши, що під тероризмомрозуміється не тільки суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому,цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів,убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення іншихпосягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчиненнязлочинних дій з метою досягнення злочинних цілей, але й вчинення значногоматеріального ущербу чи настання інших суспільно небезпечних наслідків, щоздійснюються з метою порушення громадської безпеки. Крім того пропонуєтьсяввести поняття спеціального режиму взаємодії з засобами масової інформації підчас проведення антитерористичноїоперації, розуміюче це як сукупність взаємовідносин суб’єктів боротьби зтероризмом та представників засобів масової інформації, які тривають протягомдії антитерористичної операції та базуються на принципах добровільного самообмеження осіб, що висвітлюють в засобахмасової інформації ситуацію, яка пов’язана з терористичним актом і проведеннямантитерористичної операції, рамками професійної журналістської етики, моралі тагромадянської самосвідомості з метою недопущення передчасного висвітленнявідомостей про підготовку та проведення антитерористичної операції, уникненняпропаганди насильства та тероризму, проведення інформаційно-роз’яснювальноїроботи. І, нарешті, передбачити відповідальність за здійснення пропаганди абовиправдання тероризму, заклики до опору проведенню антитерористичної операції.
Головні положеннядисертаційного дослідження викладені в наступних публікаціях автора:
1. Коршунов В.О. Політичний тероризм: аномаліясучасного суспільства // Трибуна. – 2006. — № 3-4. – С.30-31.
2. Коршунов В.О. Деякі аспекти класифікації тероризму //Трибуна. – 2006. — № 5-6. – С.30-31.
3. Коршунов В.О. Армія визволення Косово:терористичний прецедент в Європі // Трибуна. – 2006. — № 9-10. – С.36-38.
4. Коршунов В.О. Порівняльний аналіз українського іросійського законодавства у сфері боротьби з тероризмом // Трибуна. – 2007. — №7-8. – С.37-38.
5. Коршунов В.О. Ідеологічні основи тероризму // Науковийвісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. –2007. — Вип. 7-8. – С.75-81
6. Коршунов В.О. Вкрай небезпечний феномен. Деякіаспекти організаційної і законодавчої протидії тероризмові на території країнСпівдружності Незалежних Держав // Трибуна. – 2007. — № 9-10. – С.32-33.
7. Коршунов В.О. Психологічні основи політичноготероризму // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія,Соціологія, Філософія. – 2007. — Вип. 9. – С.47-52
АНОТАЦІЇ
Коршунов В.О.Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби. – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02– політичні інститути та процеси. – Дніпропетровський національний університет,Дніпропетровськ, 2008.
Дисертаціяприсвячена комплексномуаналізу, вивченню та розробці інформаційних методів боротьби з тероризмом яксоціально-політичним явищем. У роботі окрім розкриття сутності політичноготероризму, аналізу шляху його трансформації та вивчення принципів сучасногоеволюціонування політичного тероризму, було істотно уточнено і висвітленоосновні ідеологічні, психологічні підвалини терористичної діяльності із’ясована у ній ключова роль інформації.
Зроблений аналізінформаційної складової політичного тероризму та запропонований комплексзаходів щодо інформаційної боротьби з ним. Проведене дослідження спектруінформаційних профілактичних заходів та надані конкретні пропозиції щодо їхорганізації, — для попередження проявів політичного тероризму.
Здійснений аналізпроблем регулювання діяльності засобів масової інформації під частерористичного акту та наведені шляхи їх вирішення. Надані конкретніпропозиції, щодо внесення змін у діюче законодавство України щодо боротьби зтероризмом в аспекті оптимізації інформаційної протидії, — підготовлений ПроектЗакону України «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу зтероризмом».
Ключові слова: політичнийтероризм, антитерористична діяльність, ідеологія тероризму, психологіятероризму, інформація, інформаційні технології, засоби масової інформації.
Коршунов В.О.Политический терроризм: информационные методы борьбы. — Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидатаполитических наук по специальностии23.00.02 — политические институты и процессы. — Днепропетровский национальныйуниверситет, Днепропетровск, 2008.
Диссертация посвященакомплексному анализу, изучению и разработке информационных методов борьбы с терроризмомкак социально-политическим явлением. В работе, кроме раскрытия сущности политического терроризма, анализапути его трансформации и изучения принципов современного эволюционированияполитического терроризма, было существенным образом уточнены и освещеныосновное идеологические, психологические основы террористической деятельности,а также выявлена в ней ключевая роль информации.
Выяснена ключевая рольинформации в эволюционировании политического терроризма и выведена формула, покоторой осуществляется террористическая деятельность в современноминформационном обществе. Осуществлено изучение проблем регулированиядеятельности средств массовой информации во время террористического акта,установлено, что при планировании и реализации политически мотивированныхтеррористических действий, лица, которые их готовят и проводят, главной своейцелью ставят прорыв к широкой общественной аудитории.
Проведено исследование информационнойсоставляющей политического терроризма и предложен комплекс мероприятий поинформационной борьбе с ним. Проведено исследование спектра информационныхпрофилактических мероприятий и предоставлены предложения относительно ихорганизации, — для предупреждения проявлений политического терроризма. Проделананализ проблем регулирования деятельности средств массовой информации во времятеррористического акта и приведены пути их решения.
Предоставлены конкретныепредложения, относительно внесения изменений в действующее законодательствоУкраины относительно борьбы с терроризмом в аспекте оптимизации путей информационногопротиводействия ему, — оформлены и представлен Проект Закона Украины «Овнесении изменений в Закон Украины „О борьбе с терроризмом“, которыйпредусматривает уточнение и дополнения определения «терроризм», введениепонятия «специальный режим взаимодействия со средствами массовой информации вовремя проведения антитеррористической операции», а также ответственности заосуществление пропаганды или оправдания терроризма, призывы к сопротивлениюпроведению антитеррористической операции.
Ключевые слова:политический терроризм, антитеррористическая деятельность, идеологиятерроризма, психология терроризма, информация, информационные технологии, средствамассовой информации.
Korshunov V.O. Political terrorism: informational methods to fight it. – Manuscript.
Dissertationfor obtaining academic degree of candidate of Political Sciences underspecialty 23.00.02 – Political institutes and processes. Dnipropetrovs’kNational University, Dnipropetrovs’k, 2008.
Dissertationis dedicated to complex analysis, study and development of informationalmethods to fight terrorism as social political phenomenon. In addition touncovering the essence of political terrorism, analysis of its transformationand studying principles of temporary evolution of political terrorism, thiswork also essentially specifies and cover main ideological, psychological basisof terrorist activity and elucidate the key role of information in it. Complexanalysis of informational constituent of political terrorism was done andcomplex of methods as to informational fight with it was offered. A research ofcomplex of informational and preventive measures was done and concreteproposals to arrange it were given in order to prevent manifestation ofpolitical terrorism. Complex analysis of problems connected with regulation ofmass media activity during terrorist act was done and were given ways to solveit. Concrete proposals were done as to making changes to acting legislation ofUkraine regarding informational counteraction to political terrorism.
Key words:political terrorism, antiterrorist activity, ideology of terrorism,information, informational technologies, mass media.
Підписанодо друку 05.05.2008. Формат 60х90/16. Друк плоский. Гарнітура Times New Roman. Умов.друк. арк. 1,0. Наклад 100 прим. Замовлення № 5/08. Друкарня Університетуінформаційно-комунікаційних технологій, м. Київ, вул. Соломенська, 7.