Зміст
Вступ
Розділ 1. Завдання і зміст морального виховання
Розділ 2. Завдання і зміст правового виховання
Розділ 3. Завдання і зміст естетичного та інших видіввиховання
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальністьтеми. Соціально-економічнаситуація початку XXI ст. в суспільстві не сприяє формуванню належногоморального середовища для виховання дітей і молоді. Несприятливе побутовеоточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунтівнутрісімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання іскорочення позашкільних закладів — все це призводить до збільшення числа дітейі підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидкозбільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зростає дитячазлочинність.
Крім цього, на сучасномуетапі розвитку українське суспільство прагне побудувати справжню європейськуправову державу. За для здійснення даної мети велика увага в країні маєприділятися вихованню нашої молоді, яка буде впевненно тримати курс по вибранномушляху. Одним із головнихзавдань процесу виховання є досягнення у особи стану вихованості, щопроявляється у її ставленні до навколишнього середовища, повазі дозагальнолюдських цінностей, закону, прав та свобод людини.
Виховання можна визначити як процессистематичного, організованого і цілеспрямованого впливу на свідомість людини,її духовний та фізичний розвиток, з метою формування повноцінної особистості якневід'ємної частини суспільства, зумовлений дією багатьох об'єктивних ісуб'єктивних чинників. У широкому розумінні — це сукупність всіх впливів насвідомість, поведінку та психіку людини, спрямованих на її підготовку доактивної участі у виробничому, культурному, громадському житті суспільства.
Мета роботи: визначити основні завдання тазміст процесу морального, правового,естетичного та інших видів виховання.
Для досягненняпоставленої мети необхідно визначити такі завдання:
— дослідити основні завдання та змістморального виховання;
— проаналізувати основні завдання та змістправового виховання;
— визначити завдання та зміст естетичногота інших видів виховання.
Об’єкт роботи: моральне, правове, естетичне та інші види виховання.
Предмет роботи: формування морально-естетичних якостей та правової культури.
РОЗДІЛ І. ЗАВДАННЯІ ЗМІСТ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Моральневиховання виступає основним чинником всебічного гармонійного розвиткуособистості. Морально-духовні цінності особистості є її найбільшим надбанням.Тому й цінувати людину необхідно передусім за рівнем сформованості моральнихцінностей.
Завданняморального виховання — це оволодіння нормами й правилами моральної поведінки,формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної,адекватної поведінки в процесі суспільних відносин. Основою моральноговиховання є етика.
Етика (від rpe. ethika —звичка, норов, звичай) — наука, об'єктом вивчення якої є мораль. Як філософськанаука етика уже з доби давнини відігравала роль «практичної філософії'*. Ветиці вирізняють дві низки проблем: по-перше, питання про те, як має чинитилюдина (нормативна етика), і, по-друге, теоретичні питання про походження ісутність моралі.
Мораль (від лат. moras — звичай)— це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінкулюдей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільногожиття — праці, побуті, політиці, науці, сімейних, особистісних, колективних,міжнаціональних та міжнародних стосунках.
/>В основу змісту морального виховання покладено загальнолюдськіморально-духовні цінності.
Загальнолюдськіморальні цінності — це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової,національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначаютьоснову поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.
На основізагальнолюдських і національних морально-духовних цінностей можна окреслитиколо якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Цегуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і людей взагалі,чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість,національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму,інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства,екологічна та правова культура.
Моральне вихованняхарактеризують поняття: мораль, моральний ідеал, моральний кодекс, моральнінорми, моральні переконання, почуття та якості.
Мораль — система ідей,принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюютьгуманні стосунки між людьми.
Мораль виконуєпізнавальну, оціночну, виховну функції, а її складовими є моральна свідомість,моральна діяльність, моральні відносини. Норми і принципи моралі, моральніідеали та почуття становлять систему моралі, яка складає основу, життєвупозицію особистості.
Моральний ідеал — образ,що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.
Це той взірець моральноїдосконалості, який спонукає особистість до саморозвитку і на який зорієнтованийвиховний процес.
Моральна норма— вимога, яка визначає обов'язкилюдини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінкуособистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.
Возведена в системусукупність моральних норм утворює моральний кодекс. Якщо мораль є суб'єктивним уявленням людини про добро та зло,то практична її діяльність щодо творення добра, спонукана внутрішніми мотивами(»голосом совісті") постає як моральність.
Моральність — втілення у практичній діяльностілюдей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів. Моральніпереконання — стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи,ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше. Моральніпочуття — стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольовихреакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей,окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості — типовіриси поведінки особистості.
Основу моральноговиховання становить етика (від грец. еіпіка — звичка, звичай) — філософськанаука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвиткуморальних норм і взаємовідносин між людьми. Вона досліджує моральні категорії,в яких втілені моральні принципи, норми, оцінки, правила поведінки. Сукупністьетичних проблем охоплюють питання про те, як має чинити людина (нормативнаетика), а також теоретичні питання про походження і сутність моралі.
Характерною особливістюморального становлення особистості є врахування її менталітету (ментальності) —специфічного світосприймання, світовідчуття, світогляду, бачення світу і себе усвіті, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливомбагатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно-кліматичнихчинників.
Дисциплінованість,організованість —суттєві ознаки моральної вихованості та культури людини. Основою дисципліни єпоєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості.Це суттєва передумова для опанування вміннями і звичками моральної поведінки.
Основні якостіморальності формуються в ранньому дитинстві на основі так званого «соціальногоуспадкування». Вирішальною у цьому є роль батьків: їх поведінка,цілеспрямований вплив на особистість дитини. Особливо важливо задіяти вморальному вихованні можливості усіх соціальних інституцій:
— сім'ї, цілеспрямованийвплив її на формування моральних цінностей дитини;
— педагогічну діяльністьдошкільних виховних закладів;
— освітньо-виховнудіяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв,гімназій);
— діяльність професійнихнавчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальнихзакладів);
— засобів масовоїінформації (радіо, телебачення, кіно, газет та ін.);
— діяльність мистецькихзакладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);
— соціально-виробничудіяльність громадян на підприємствах, в організаціях.
Провідніякості моральності формуються в ранньому дитячому віці на основі так званого«соціального успадкування». Вирішальну роль у цьому процесівідіграють батьки: їх власна поведінка на засадах високої моральності,цілеспрямований вплив на особистість дитини закладають основи моральних чеснотособистості. Можна визначити своєрідний кодекс моральних доброчинностей дитинидошкільного віку, які є аксіоматичними засадами цивілізації:
1. Люби ішануй батьків своїх.
2. Бережливостався до навколишнього природного світу.
3. Не вбивайнічого живого.
4. Будьмилосердним, з повагою стався до інших, намагайся допомагати їм.
5. Стався доінших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе.
6. Прагнисумлінно працювати.
7. Не кради.
8. Незраджуй: ти завжди відповідальний затих, кого наблизив до себе.
9. Уникайнеправди, не свідчи на когось брехливо.
10.Остерігайся шкідливих звичок.
Процесморального виховання здійснюється у взаємозв’язку з інтелектуальним розвиткомособистості та формуванням вольових якостей її. У комплексі вони становлятьдуховну сферу особистості. Моральне удосконалення – головний і центральний актлюдської природи: всі інші шляхи удосконалення ведуть до нього і тільки з йогодопомогою стають досконалістю в повному значенні цього слова. Будь-яке моральневиховання розпочинається з моралі і віри в моральні ідеали. Мораль як формасуспільної свідомості є зводом правил, норм, вимог, які регулюють відносини івзаємодію людей, їх поведінку. Моральність людини позначається на трьохголовних сферах її життя: на стосунках з іншими людьми, на її моральномуздоров’ї (чисте – нечисте сумління) і на стані її духовного життя, коли людиназнаходить або втрачає духовну рівновагу.
Отже, моральне виховання розпочинається в сім'ї, продовжуючись упроцесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські танаціональні цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин усуспільстві. Серед таких норм — гуманізм і демократизм, що відображаються відеалі вільної людини з високороз-виненим почуттям власної гідності, поваги догідності іншої людини. Моральне виховання передбачає формування в дітей почуттялюбові до батьків, вітчизни, правдивості, справедливості, чесності, скромності,милосердя, готовності захищати слабших, шляхетного ставлення до жінки,благородства, інших чеснот.
РОЗДІЛ ІІ. ЗАВДАННЯІ ЗМІСТ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
Одним ізаспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже неможна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючиширокі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатністьлюдини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чиномповодитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховнихзаходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видахдіяльності.
Правовевиховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямованана формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінкишколярів.
Необхідністьорганізації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовоюУкраїнської держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правовоїкультури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністюподолання правового нігілізму та правової неграмотності.
Соціально-економічнаситуація початку XXI ст. в суспільстві не сприяє формуванню належногоморального середовища для виховання дітей і молоді. Несприятливе побутовеоточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунтівнутрісімейних стосунків, недоліки в організації шкільного виховання іскорочення позашкільних закладів — все це призводить до збільшення числа дітейі підлітків, поведінка яких виходить за межі моральних і правових норм. Швидкозбільшується кількість підлітків, які не вчаться і не працюють. Зростає дитячазлочинність. Поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальнезростання.
Метаправового виховання особистості — формування в неї правової культури громадянина України, щоскладається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків передсуспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої повагидо законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконуватизакріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участів управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.
Змістправового виховання визначається особливостями права якнормативно-регулятивного явища, його суспільними функціями і значенням ворганізації та управлінні суспільством. Законодавство України охоплює різнігалузі права. Серед них чільне місце належить державному праву. Його нормирегулюють найважливіші суспільні відносини, що закріплюють основи організаціїсуспільства і правового становища особи, державного устрою. Особливим питаннямдержавного права України є її Конституція як Основний Закон держави ісуспільства.
Прилученнямолоді до правової культури збагачує її духовне життя. Водночас знання неюсвоїх прав і обов'язків розширює можливості їх реалізації, зокрема й у власнихінтересах. Правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує громадянськуактивність, загострює почуття непримиренності до негативних явищ.
Найпершезавдання правового виховання — озброєння знаннями законів, підвищення їхюридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права.Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вонидопомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише іззагальновідомими моральними нормами, а й з вимогами законів, коригувати своюповедінку, змінювати її у правильному напрямі.
Значначастина школярів хоча й не знає конкретних правових норм, але не допускаєправопорушень. Регулятором поведінки у цьому разі є дотримання норм моралі тазвичаїв. Такі школярі не завдають шкоди іншим, не скоюють крадіжок та іншихправопорушень, тому що керуються в конкретній ситуації певними моральнимипринципами.
Другезавдання — формування правової свідомості як сукупності правових уявлень,поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимогзаконів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації. Правові поглядимають бути засновані на загальних правових знаннях та уявленнях про державу іправо, про правові відносини між людьми, про конституційні права та обов'язкиособистості. Важливо, щоб ці знання і уявлення правильно відображали певніправові норми, адже інакше правові погляди будуть хибними. Одним ізнайважливіших компонентів правової свідомості є переконання — усвідомленнялюдиною істинності світоглядних та моральних понять та її особиста готовністьдіяти відповідно до цих правил і понять.
Упроцесі правового виховання дуже важливо виховувати вищі правові почуття, які брегулювали їх поведінку (відповідальність, справедливість та ін.), інакшеголовним регулятором її стануть прості емоції (гнів, страх тощо), якіспричиняють ситуативну поведінку.
Третєзавдання — формування поваги до держави і права, розуміння необхідностідотримання вимог законів. Такі якості виховують, розкриваючи соціальну суть іроль держави та права. Виховання поваги до закону і правопорядку, переконаностів необхідності дотримання правових норм здійснюють через виховання поваги доправоохоронних органів, людей, які охороняють закони. Проте не слід залякуватиучнів цими органами, бо вони не зможуть усвідомити, що закони виконують не лишекаральну функцію, а й захищають інтереси всього суспільства, кожного йогочлена.
Четвертезавдання — вироблення в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. Звичку івміння дотримуватися вимог права і моралі слід розглядати як продукт свідомогоставлення учнів до визнання свого громадянського обов'язку, до дотриманняправових норм. Як правомірна, так і неправомірна поведінка залежать від певнихмотивів. Одні учні дотримуються правових норм унаслідок глибокої переконаності;другі — тільки тому, що побоюються можливого покарання; треті гарною поведінкоюнамагаються досягти своїх егоїстичних цілей; четверті — тому, що їхню поведінкуконтролюють; п'яті звикли виконувати правила співжиття. Звісно, педагог муситьзнати, якими мотивами керується учень, виконуючи норми закону.
П'ятезавдання — формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень ізлочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативнимиявищами, вміння протистояти негативним впливам. В юридичній літературірозглядають різні рівні активності особистості щодо вимог закону. Так, якщовона просто дотримується правових норм, виявляється мінімальний рівень їїактивності, тому що їй слід лише уникати дій, заборонених законом. Якщо жособистість виконує правові норми, вона виявляє більшу активність.Використовуючи правові норми, особистість виявляє найвищий ступінь активності.Третій рівень активності передбачає, щоб учні не лише сумлінно виконували своїобов'язки, а й вимагали цього від інших. Така позиція формуватиметься за умовизалучення їх до діяльності, спрямованої на забезпечення дисципліни й порядку вшколі та за її межами. Будь-яка спроба ізолювати дітей від негативного,замовчувати і приховувати від них недоліки нашого життя не виховує у нихнепримиренного ставлення до цих явищ, не мобілізує їх на боротьбу з цим злом,не виробляє імунітету проти його впливу.
Шостезавдання — подолання у правовій свідомості хибних уявлень, що сформувалися підвпливом негативних явищ, життя. Специфічним недоліком правової свідомостіокремих учнів є хибні уявлення про зміст правових норм. Вони визнають наявністьнизки заборон, але неправильно уявляють собі їх суть, наслідки невиконання.Багато з них упевнені, що за правопорушення відповідають лише дорослі, анеповнолітні нібито звільняються від такої відповідальності. Вони не переконанів дієвості положення, що «незнання закону не звільняє від відповідальностітих, хто його порушує», нерідко не вміють зіставляти свої дії та вчинки звимогами права. Коли їм доводиться давати правову оцінку конкретномуправопорушенню, виходять з власних уявлень про протиправне, що, як правило,ґрунтуються не на знаннях конкретних положень закону, а передусім на відомих їмнормах моралі. Такі недоліки правової свідомості — одна з причин вчинення правопорушеньнеповнолітніми.
Адміністративнеправо регулює організацію і діяльність апарату державного управління. Школяріповинні мати уявлення про органи державного управління та нормиадміністративного права, які охоплюють низку правил: санітарних, протипожежних,дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях,військового обліку та багато інших, що регулюють діяльність різних установ, їхпрацівників, а також поведінку громадян. Якщо людина порушує встановленіправила, її вважають правопорушником і накладають на неї адміністративнестягнення. Служба у справах неповнолітніх має право застосовувати до них різнівиди стягнень аж до направлення їх до спеціальної школи чи спеціальногопрофтехучилища.
Взаємовідносиниміж людьми, громадянами й організаціями, між самими організаціями регулюютьсянормами цивільного права, що покладає певні обов'язки і надає права громадянамі організаціям. Діти, як і всі дорослі, вважаються правоздатними, можуть матимайно, яке їм дісталося у спадок, можуть бути авторами вірша чи оповіданнятощо. Щоправда, не кожна правоздатна особа може самостійно здійснювати своїправа. Оскільки здатність діяти розумно, правильно розпоряджатися своїм майном,брати на себе певні обов'язки людина набуває у відповідному віці, законвизначає поняття цивільної дієздатності та встановлює її межі (15 років —часткова дієздатність, 15—18 — відносна дієздатність, 18 років — повнадієздатність).
У процесіправового виховання учні засвоюють і окремі положення трудового права. Аджесьогоднішній школяр завтра стане працівником установи, підприємства, де вінстикатиметься з багатьма питаннями, в яких має бути компетентним (умови прийомуна роботу, переведення і звільнення з роботи, тривалість робочого дня й часувідпочинку, охорона і оплата праці, моральна та матеріальна відповідальністьтощо).
Ознайомлюючисьз питаннями кримінального права, учні повинні чітко уявляти, що таке злочин,відповідальність за підготовку і замір злочину, співучасть у злочині, віккримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання,відбування покарання в місцях позбавлення волі, і усвідомити, що жоден злочинне залишається безкарним.
Таким чином, правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив налюдину з метою формування у неї правової культури і активної правомірноїповедінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в життіюридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватисяїх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значнозменшити кількість правопорушень.
РОЗДІЛ ІІІ. ЗАВДАННЯІ ЗМІСТ ЕСТЕТИЧНОГО ТА ІНШИХ ВИДІВВИХОВАННЯ
Всебічний гармонійний розвитокособистості не можна уявити без ЇЇ естетичної вихованості.
XX ст. було наповнене соціальнимипотрясіннями — революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами,економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишньогосвіту і насамперед краси людського духу. Наміри будувати вільне демократичнесуспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної довершеностіособистості, де чільне місце має зайняти духовна краса людини. І коли Ф.М.Достоєвський писав, що краса врятує світ, то мав на увазі насамперед красуморальну. Єдність естетичного і морального виховання, а також вихованнягромадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси є передумовоюефективного естетичного виховання.
Естетичне виховання тісно пов'язане зкультурою народу. 3 одного боку, воно відображує надбання культури, а з другого— стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає натворення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичневиховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги йприязні, товариськості та дружби.
/>Основні завданняестетичного виховання такі:
1) виховання в особистості почуттяпрекрасного;
2) формування умінь і навичок творитикрасу в повсякденному житті;
3) формування уміння відрізнятипрекрасне від потворного;
4) формування уміння жити за законамидуховної краси,
/>Змістом естетичного виховання єестетичне сприйняття, естетичні судження, естетичні знання, естетична культура,естетичні ідеали, естетичні почуття, естетичні переживання, естетична насолода,естетичні смаки, естетична діяльність. У комплексі ці категорії розкриваютьсутність естетичного виховання, розширюють його палітру, становлять йогоструктуру).
Структура (лат. structura—побудова,розміщення) — внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок складових частинцілого.
Естетичнесприйняття —початковий момент у процесі естетичного ставлення до дійсності, якийпроявляється в спостережливості, вмінні помітити найбільш суттєве, щовідображує зовнішню та внутрішню красу предмета, явища, процесу. Поети,письменники, художники завдяки загостреному естетичному сприйняттю викрешуютьвогонь краси здавалося б із буденних подій.
У процесі естетичного вихованняважливо розвивати естетичні судження, які передають ставлення особистості допевного об'єкта, явища. Варто не нав'язувати школярам своїх міркувань, адопомагати їм виявляти самостійність в оцінці тих чи тих предметів і явищ зпогляду їх естетичної цінності.Тільки згодом, з досвідом формується певний естетичний ідеал як своєріднийзразок, із позицій якого особистість оцінює предмети, явища навколишньоїдійсності.
Естетичні знання сприяють сприйняттю й оцінціпрекрасного в навколишній дійсності, становленню естетичних ідеалів і смаків, атакож оволодіння тими вміннями й навичками, що дозволяють здійснюватиестетичну, художньо-творчу діяльність.
Естетична культура передбачає сформованість у людиниестетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичногосприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне внавколишній світ, зберігати прекрасне.
Естетичні почуття виражаються у схвалюванні людини,відчутті нею насолоди від сприйняття творів мистецтва, краси природи, упрагненні до активної творчості діяльності у сфері мистецтва.
Естетичніпереживання —це почуття людини, які пов'язані з конкретними предметами, явищами, що їхсприймає особистість. Коли твори мистецтва, картини природи чи людинивикликають естетичні почуття, то це пробуджує в особистості хвилювання,переживання. Сукупність людських почуттів — це, по суті, сукупність ставленнялюдини до навколишнього світу і передусім до інших людей у живій ібезпосередній формі особистого переживання.
Естетична насолода проявляється у відчутті задоволеннявнаслідок сприймання об'єктів красивого, що спонукає до любування ним;задоволення від участі у творенні прекрасного.
Естетичний ідеал відображує уявлення людини прокрасу, підкреслює критерії, за якими варто оцінювати ті чи ті предмети таявища. З одного боку, естетичний ідеал є своєрідним еталоном, а з другого — вінвсе-таки не позбавлений впливу індивідуальних суджень. Тому поняття естетичногоідеалу є певною мірою чинником індивідуальним.
На основі естетичних знань,сприйняття, почуття, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки.
Естетичні смаки — це стійке, емоційно-оціночнеставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб'єктивний характер. Томуне може бути якихось стандартних смаків. Це чуттєва категорія, що пов'язанапередусім з індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям.
Кінцева мета естетичного виховання —формування готовності людини до естетичноїдіяльності як важливого компонента естетичної культури.
Екологічне виховання.
Змістекологічного виховання передбачає розкриття таких положень:
А) світприроди – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженніїї цілісності, чистоти.
Б) осмисленняекологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, даватирекомендації розумної взаємодії з нею; естетична краса природи сприяєформуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження,спонукає до природоохоронної діяльності; розуміння наслідків тих чи інших дійлюдини в природі.
В)виховання непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків, якепередбачає: озброєння учнів знаннями про шкідливість різних видів наркотиків,згубні його наслідки, формування у них правильних поглядів на це соціальне зло;вироблення в учнів певних психологічних «гальм», які б стримували їху сприятливих для вживання наркотиків умовах; своєчасне виявлення тих, хтовживає наркотики, проведення з ними індивідуальної виховної роботи.
Статевевиховання – складова загального процесу виховної роботи сім’ї, що забезпечуєправильний статевий розвиток дітей і молоді. У процесі статевого виховання потрібнозосереджувати свою увагу на вирішенні таких морально-психологічних питань,розв’язання яких сприяло б формуванню правильних взаємовідносин між статями,попереджувало б статеву розписку, закладало б основи для міцної сім’ї вмайбутньому. Основні завдання – виховувати повагу до себе, чоловічу та жіночугідність, повагу до протилежної статі, почуття відповідальності юнаків і дівчатза свої дії в галузі статевих відносин і ін. У процесі підготовки молоді досімейного життя необхідно також виховувати уміння: обирати собі друга на всежиття; налагодити взаємні стосунки у подружньому житті, уступати один одному,незводити дрібні незлагоди в конфлікти, вести спільно домашнє господарство,розподілити між собою обов’язки і розпоряджатися бюджетом; виховувати дітей іт.д.
Трудове виховання.
Метою трудового виховання в сучаснихумовах є формування шанобливого ставлення до праці у будь-якій сфері (фізичній,інтелектуальній). Право стимулює ідейну і психологічну готовність до трудовоїдіяльності, потяг до високоякісної праці та професіоналізму, виховання у особидисципліни в трудовій сфері, свідомого ставлення до праці, вмінь та навичок.Сюди ж необхідно віднести виховання культури праці, поваги до людей, якіпрацюють, формування переконання, що лише праця людей, яка забезпечуєвиробництво матеріальних і духовних цінностей, всього необхідного для життя особи,а також вміння керувати цими процесами забезпечить достатній рівень життялюдей, їх матеріальний і духовний добробут.
Трудовевиховання– це діяльність, спрямована на формування психологічної і практичноїготовності до праці в умовах ринку. Вона передбачає:
1. Розвитокіндивідуальних і соціальних мотивів трудової діяльності (моральних,матеріальних, пізнавальних, естетичних та інших).
2. Допомогуу визначенні суб’єктивних цілей праці, що відповідають мотивам його діяльностіі особистим можливостям.
3. Формуванняуміння враховувати умови праці, необхідні для успішного досягнення визначенихцілей; зовнішні (особливості навколишнього середовища) і внутрішні (наявністьзнань, умінь, навичок, трудового досвіду, здібностей).
4. Підтримкуу навколишньому прояві власного «Я» (самореалізації).
5.Спеціальне навчання самоконтролю, самооцінці і самокорекції власної трудовоїдіяльності.
Складовоючастиною трудового виховання є професійна орієнтація– обгрунтована системадопомоги (соціально-економічної, психолого-педагогічної, медико-біологічної,виробничо-технічної) у виборі професії відповідно до здібностей, нахилів іринку праці.
Змістомпрофорієнтаційної роботи є: розкриття перспектив галузі, в якій особистість маєнамір обрати професію; місце обраної ним професії серед інших професій даноїгалузі; перспективи вдосконалення своєї професії і професійного зростання;умови роботи з обраної професії; обсяг умінь і навичок, яких вимагає обранапрофесія.
Економічневиховання – це організованапедагогічна діяльність, спрямована на формування економічної свідомості учнів.В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючогопокоління стає загальним і обов’язковим.
Змістекономічного виховання має розкривати такі ідеї:
економікарозвивається на базі сучасної науки і техніки;
учасникекономічної сфери життя має осмислювати свою діяльність у масштабах конкретноговиробництва; бути не просто виконавцем, а діловим раціоналізатором, працюватитворчо; працівник на виробництві дотримується трудової, технологічноїдисципліни, наукової організації праці, забезпечує якість результату, якийвідповідає естетичним потребам споживача; кожен працівник прагне вносити зміниу свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації.
Фізичневиховання.
Фізична культура– це сформований спосіб життя людини, що спрямований на зміцнення здоров’я,загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичнихможливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.
Змістроботи по вихованню фізичної культури включає діяльність, що забезпечує:
1.Морфологічне і функціональне удосконалення організму, закріплення йогостійкості перед несприятливими умовами зовнішнього середовища, попередженнізахворювань і охорону здоров’я.
2.Формування та вдосконалення основних рухових якостей: сили, витривалості,спритності, швидкості.
3.Формування життєво важливих рухових умінь та навичок: бігу, стрибків, плавання,ходіння на лижах.
4.Виховання стійкого інтересу і потреби у систематичних заняттях фізичною культурою.
5. Набуттянеобхідного мінімуму знань в галузі гігієни і медицини, фізичної культури іспорту.
Таким чином, завданняместетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, спискупрочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів,духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.В свою чергу виховання можна визначити як процес систематичного,організованого і цілеспрямованого впливу на свідомість людини, її духовний тафізичний розвиток, з метою формування повноцінної особистості як невід'ємноїчастини суспільства, зумовлений дією багатьох об'єктивних і суб'єктивнихчинників.
ВИСНОВКИ
По-перше. Виховання можна визначити якпроцес систематичного, організованого і цілеспрямованого впливу на свідомістьлюдини, її духовний та фізичний розвиток, з метою формування повноцінноїособистості як невід'ємної частини суспільства, зумовлений дією багатьохоб'єктивних і суб'єктивних чинників. У широкому розумінні — це сукупність всіх впливів насвідомість, поведінку та психіку людини, спрямованих на її підготовку доактивної участі у виробничому, культурному, громадському житті суспільства.
По-друге. Моральне виховання— виховна діяльність, що має на меті формування стійких моральних якостей,потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, нормі принципів моралі, участь у практичній діяльності.
По-третє. Правове вихованняспрямовується на ознайомлення з окремими положеннями державного,адміністративного, цивільного, трудового, кримінального, сімейного та іншихгалузей права. Зміст правового виховання включає формування правової свідомостіта її компонентів, ознайомлення із правами, обов’язками, розкриття їх суті.Особливу увагу слід приділити усвідомленню призначення законів та поваги до них.Слід донести, що культ закону стоїть на сторожі прав і обов’язків людини. Правове виховання тісно пов'язане зіншими видами виховання. Неможливо уявити правове виховання без морального. Цепояснюється тим, що і право, і мораль спрямовані на формування необхідноїповедінки людей відповідно до визначених норм та принципів поведінки.
Правове виховання органічно пов'язанез ідейно-політичним вихованням. Право є одним із засобів здійснення державноїполітики. Воно надає політичним вимогам загальнообов'язкового характеру,забезпечує стійкість та визначеність суспільних відносин. Держава за допомогоюправа повинна впливати на людей з метою формування у їх свідомості переконання(ідей) побудови демократичної, соціальної, правової держави.
По-четверте. Під естетичним вихованням розумієтьсяформування естетичних смаків та ідеалів особистості, розвиток здібностей,правильного розуміння прекрасного в дійсності і мистецтві. Суспільстворозвивалось, на зміну одному поколінню приходило інше, мінялись погляди іуявлення людей, в тому числі і погляди на прекрасне, на шляху його впливу налюдину. Але сперечання про естетичне виховання не втихали. Творча, пошуковадумка все глибше розкривала його природу, шляхи впливу на особистість людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про освіту» //Голос України. – 1996. – №77.
2. Закон України «Про загальнусередню освіту» // Інф. Збірник МО України. – 1990. – №15.
3. Киричук В.О. Філософія освіти: проблемивиховання // Нові технології навчання. Вип. 19. – К., 2002.
4. Конкуренція виховання дітей та молоді унаціональній системі освіти // Інф. Збірник МО України. – 2003. – №13.
5. Кравець В.П. Психолого-педагогічніоснови підготовки школярів до сімейного життя. – Тернопіль, 2001.
6. Мартинюк І.В. Національне виховання: Теоріяі методологія. – К., 2006.
7. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. –К., 1985.
8. Сухомлинський В.О. Проблеми вихованнявсебічно розвиненої особистості // Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.1.
9. Сухомлинський В.О. Народженнягромадянина // Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.3.
10. Щербань П. Формування духовноїкультури особистості // Рідна школа. – 1999. – №7–8.
11. Карпенчук С.Г. Теорія і методикавиховання: Навч. посібник. – Вища школа, 1997.
12. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. —
Львів, 2005.
13. Кузь В. Г, Руденко Ю. Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання.— Умань, 2004.
14. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 2002.
15. ВишневськийОмелян. Сучасне українське виховання. /Педагогічні нариси. – Львівськийобласний науково-методичний інститут освіти. Львівське обласне педагогічнетовариство ім. Г.Ващенка, 1996. – 236с.
16. КовальЛ.Г. Виховання почуття прекрасного. – К.: Радянська школа, 1983. – 120 с.
17. СтельмаховичМ.Г. Народне дитинознавство. – К.: Товариство «Знання» УкраїнськоїРСР. – Серія 7 «Педагогічна», № 2, 1991. – 48с.
18. В.О.Сухомлинський.Сто порад учителеві. – К: Радянська школа. 1998. – 303 с.
19. Эстетическаякультур и эстетическое воспитание: Кг. Для учителя/ Сост. Г.С. Лобковская. –М.: Просвещение, 1983. – 304 с.
20. «Золотийчлючик» духовності. Визначення рівнів естетичного сприймання. Статтякандидата психологічних наук з м. Києва Ж.Масенко // Початкова освіта. – 2003.- №3. – січень. С. 10.11.
21. ЗаконУкраїни «Про освіту» – К., 1991.