Дипломна робота
САМОСТІЙНА РОБОТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСНОВ ЗДОРОВ'Я
Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ1. Організація самостійної роботи молодших школярів у теорії та практиціпочаткової школи
1.1.Теоретичні основи організації самостійної роботи учнів у початковій школі
1.2.Врахування вікових особливостей молодших школярів під час проведеннясамостійної роботи
1.3.Стан організації самостійної роботи на уроках курсу «Основи здоров'я » упрактиці початкової школи
Висновкиз розділу
РОЗДІЛ2. Дослідно-експериментальна робота з організації самостійної роботи молодшихшколярів на уроках «Основи здоров'я » у 3 класі
2.1.Аналіз навчальної програми і підручнику з курсу «Основи здоров'я » (3 клас)
2.2.Комплекс пізнавальних завдань для самостійної роботи учнів з курсу «Основиздоров'я »
2.3.Результати експериментальної роботи
Висновкиз розділу ІІ
ЗАГАЛЬНІВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Значноютеоретичною і практичною проблемою педагогічної науки є обґрунтування шляхів іметодів досягнення мети навчання і виховання – гармонійно і всебічно розвиненоїособистості у сучасній початковій школі. Суспільство у ХХІ столітті вимагаєтворчих, інтелектуальних, освічених працівників. У зв'язку з цим, воно орієнтуєзагальноосвітні заклади «не лише на збагачення учня змістовними знаннями, а йна розвиток його особистості, формування прийомів розумової діяльності,соціокультурної компетентності, на виявлення людей з цінними задатками» [61,28]. Формування особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, значноюмірою здійснюється у навчальному процесі. Розвитку самостійності кожного упочатковій школі значною мірою сприяє виконання самостійних робіт.
Самостійні роботи «підвищують інтерес учнів до предмета,розвивають їх ініціативу й активність, сприяють зменшенню навантаженнядомашньою роботою» [17, 41]. Використання різних видів самостійних робітдопомагає педагогу творчо підходити до побудови уроку.
Найсприятливіші умови для розвитку особистості учня початковоїшколи, його пізнавального інтересу виникають тоді, коли вчитель не викладаєматеріал в готовому вигляді, а організовує самостійну роботу школярів. Вона даєзмогу здійснювати диференційований підхід у навчанні, глибоко вивчатиіндивідуальні особливості кожного вихованця. Без правильно організованоїсамостійної роботи не можна успішно розвивати пізнавальні можливості учнів, їхспостережливість, пам'ять, творчу активність тощо.
У дослідженнях Ю. Бабанського, М. Данилова, Б. Єсіпова, П.Підкасистого,В. Онищука та інших учених зазначається, що одним із основних напрямівактивізації навчання школярів є систематичне використання самостійних робіт,включення учнів у пошукову діяльність, запровадження у навчальний процесрізноманітних проблемних завдань.
Оскільки «самостійна робота належить до визнаних і ефективнихметодів навчання, тому різні її аспекти постійно привертають увагу теоретиків іпрактиків» [25, 15]. Зокрема, вивчалися питання про мету, завдання, функціїсамостійних робіт, розглядалася їх класифікація, дидактичні умови організаціїтощо. Значним внеском у дидактичну розробку цих питань є праці Е. Голанта, Н. Дайрі,В. Стрезікозіна. Дидактичні та методичні аспекти організації самостійної роботив початковій школі розглядались у роботах Г. Аквілєва, Н. Вапняр, В. Качалко, Н.Коваль, О. Савченко та інших.
Самостійна роботає одним із важливих методів навчання курсу «Основи здоров'я». Метою даногокурсу є «виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'яінших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичокі засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічногоздоров'я учнів (вихованців)» [49, 212].
Значення здоров'яважко переоцінити. Здоров'я — найперша необхідна умова успішного розвиткукожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім'ї і вихованнядітей.
Від ставленнялюдини до здоров'я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчитидітей берегти і зміцнювати своє здоров'я — одна з найважливіших проблемсучасної школи. Пріоритетність оздоровчих функцій шкільної освіти зумовленапередусім вкрай негативними тенденціями, якими характеризується стан здоров'ядітей і молоді в нашій країні, що потерпає від наслідків Чорнобильськоїкатастрофи, інших екологічних бід та економічної нестабільності.
Особливості вивчення курсу«Основи здоров'я» розглядаються у працяхН. Бібік, Т. Бойченко, О. Єресько, О. Каличенко, Н. Коваль, Л.Лохвицької та ін.
Актуальність проблеми зумовиливибір теми дипломної роботи: «Самостійна робота молодших школярів з основздоров'я».
Об'єкт дослідження — самостійна робота учнів початкової школи.
Предметом дослідження — організація самостійних робіт на уроках курсу«Основи здоров'я » у 3 класі.
Мета дипломної роботи — дослідження особливостей організаціїсамостійних робіт на уроках «Основи здоров'я» у 3 класі.
Гіпотеза дослідження: оволодіння молодшими школярами знаннями,уміннями й навичками з основ здоров'я відбуватиметься швидше і якісніше заумови цілеспрямованої, систематичної, методично правильної організаціїсамостійної роботи.
Для досягнення визначеної мети роботи ми вирішували такі завдання:
1. Проаналізувати сутністьта види самостійної роботи учнів та стан висвітлення цієї проблеми упсихолого-педагогічній літературі.
2. Охарактеризувати особливостіврахування вікових особливостей молодших школярів під час проведеннясамостійної роботи.
3. Проаналізуватичинні навчальні програми та підручники з навчального курсу «Основи здоров'я »для 3 класу із точки зору організації самостійної роботи.
4. Розробитикомплекс завдань для самостійної роботи учнів на уроках « Основи здоров'я ».
5. Перевіритиефективність запропонованого комплексу завдань для самостійної роботи школяріву педагогічному експерименті.
Методами дослідження єаналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми; бесіди з вчителямита учнями; анкетування вчителів; опитування учнів; спостереження занавчально-виховним процесом; моделювання під час розробки комплексу завдань длясамостійної роботи учнів у 3 класі; теоретичне узагальнення; педагогічнийексперимент; кількісний та якісний аналіз отриманих результатів.
Дослідженнявиконувалось протягом 2008 — 2009 н. р. Умовно його можна поділити на триетапи.
На першому етапі,констатуючому, проводився теоретичний аналіз проблеми (2008 р). Вивчаласьпсихолого-педагогічна, методична і навчальна література з даного питання,аналізувався досвід роботи вчителів початкових класів, формувалися мета йзавдання дослідження, розроблялись шляхи реалізації мети й завдань дослідження,матеріали експериментального дослідження.
На другому етапі(січень — квітень 2009 р.) проводився формуючий експеримент.
Третій етап дослідження(травень 2009 р.) був спрямований на обробку й узагальнення результатівформуючого експерименту, оформлення роботи.
Практичнезначення дипломної роботи полягає в розробці комплексу завдань для самостійноїроботи учнів з курсу «Основи здоров'я» (3 клас), які можуть бути використані впрактичній діяльності вчителів.
Експериментальнедослідження проводилося на базі 3-А і 3-Б класів ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 М.Львова. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 45 учнів, 8 вчителівпочаткової ланки даної школи.
Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків,списку використаної літератури, додатків. Обсяг роботи — 82 сторінки.
РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯСАМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
1.1. Теоретичні основи організації самостійної роботи учнів упочатковій школі
Вивчення педагогічних джерел [4; 16; 20; 28 та ін.] показало, що самостійністьучнів у навчанні розглядається як найважливіша передумова повноцінногооволодіння знаннями, уміннями і навичками. Часто і правильно застосовуванасамостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє у них здатністьміркувати, запобігає формалізму в знаннях і взагалі формує самостійність якрису характеру особистості. Це зумовлює обов'язковість і різноманітністьвикористання самостійних робіт у навчальному процесі.
Проблема розвиткупізнавальної самостійності учнів була в центрі уваги дослідників у всі періодирозвитку школи.
У працях Я. Коменського,Ж.Ж. Руссо, І. Песталоцці, Ф. Дістервега не раз підкреслювалось значеннясамостійності в оволодінні знаннями, вміннями, навичками. Я. Коменський у «Великійдидактиці» писав, що «людей необхідно вчити спостерігати самим природу, а нетільки пам'ятати чужі спостереження і пояснення з книжок» [39, 150].
На значення самостійної роботи, яка сприяє розвитку розумовихздібностей дитини, вказував К. Ушинський. Він вважав, що «навчання дітейповинно здійснюватися переважно на основі вражень, здобутих ними безпосередньоз навколишнього світу» [65, 163].
Вихованню самостійності учнів особливого значення надавав відомийучений-методист О. Герд. У своїх працях він зазначав, що «вчитель природничихнаук не може задовольнятися тільки повідомленням наукових фактів. Він повиненрозвинути в учнів інтерес до самостійного навчання явищ природи, передати їмпотрібні для самостійних робіт практичні відомості й прийоми» [17, 142]. О. Гердпрагнув озброїти учнів засобами пізнання навколишнього світу. У його книжках іметодичних посібниках містилися завдання для класної і домашньої самостійноїроботи учнів.
Що ж розуміють під терміном самостійна робота?
У дидактиці існує декілька точок зору щодо трактування даногопоняття. Одні вчені вважають самостійною роботою навіть усні відповіді учнів назапитання вчителя. Як зазначають М. Казанський і Т. Назарова, «…відповіді учнівна запитання вчителя – це не самостійна робота, хоча в них нерідко учніпроявляють самостійність. Проте не можна ототожнювати самостійну роботу ісамостійність. Самостійність – це якість особистості, а самостійна робота – цеметод навчальної роботи» [32, 160].
Інші вчені вважають самостійною роботою таку роботу, в яку ученьвносить щось своє, особисте, індивідуальне. Якщо дитина виконує завдання зазразком, поданим учителем, то це, на їхню думку, не є самостійною роботою.
Б. Єсіпов вважає, що «самостійна робота учнів, яка входить унавчальний процес, — це така робота, яка виконується без безпосередньої участівчителя, за його завданням у спеціально виділений для цього час; при цьому учнісвідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, використовуючи своїзусилля і висловлюючи в тій чи іншій формі результати розумових або фізичних(або тих і інших разом) дій [28, 19]. Таким чином, це сукупність різноманітнихнавчальних прийомів і дій, за допомогою яких учні самостійно закріплюють тапоглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички і вміння, атакож оволодівають новими.
Самостійні роботи внавчанні виконують освітню, виховну і розвиваючу функції.
Освітня функціясамостійних робіт полягає в тому, що під час їх виконання учні свідомішезасвоюють знання, навчаються їх використовувати на практиці, набуваютьзагальнонавчальних умінь і навичок.
Виховна функціяпроявляється у формуванні таких рис особистості як акуратність, уважність,працездатність, уміння долати труднощі, упевненість у своїх силах.
Розвиваюча функціяполягає в розвитку спостережливості, самостійності, інтелектуальних таекспериментальних умінь учнів.
Як зазначає О. Савченко, самостійна робота учнів має певнуструктуру. Вона містить три етапи: підготовчий (орієнтувальний), виконавчий таперевірний [61, 94-95].
Перший (підготовчий) етап ознайомлення із завданням таорієнтування в ньому полягає в тому, що учень, прослухавши завдання, розглядаєпредмет, читає або перечитує умову завдання, зміст тексту і т. ін. У процесіцього орієнтування учень здійснює аналіз завдання і пов'язаний з ним синтез,тобто осмислює його (виділяє, що дано в завданні, що потрібно дізнатися, якізнання і дії для цього необхідні) і складає план виконання завдання.
Другий (виконавчий) етап полягає в тому, що учень, зрозумівшизавдання і склавши план дій, виконує навчальну роботу.
Третій (перевірний) етап полягає в тому, що учень, виконавшизавдання, за власною ініціативою перевіряє і оцінює власну роботу, тобтоздійснює самоконтроль і самооцінку.
Таким чином, у структуру самостійної роботи входить: аналіззавдання, пошук способів розв'язання завдання, планування роботи, виконаннязавдання, перевірка й оцінка виконаної роботи.
Певні види самостійних робіт можуть містити або всі, або деякі ізцих етапів (елементів). Чим більше вказаних елементів входить у самостійнуроботу учнів, тим вищим є її рівень, а отже, і рівень самостійності школярів[23, 72].
Мета організації самостійної роботи визначає її зміст і методикупроведення. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночасвони відображають специфіку формування основних умінь і навичок саме зконкретного предмета.
Слід зазначити, що у дидактиці класифікують самостійні роботи зарізними критеріями:
1. За дидактичною метою виділяють самостійні роботи, спрямованіна:
а) підготовку учнів до сприймання нового матеріалу – підготовчіроботи;
б) засвоєння нових знань – навчальні роботи;
в) закріплення, розширення й удосконалення засвоєних знань, уміньта навичок – перевірні роботи [32, 143-144].
На кожному уроці можуть використовуватися самостійні роботирізного дидактичного призначення, підкреслює І. Гаркунова, а саме: підготовчі,навчальні, перевірні [20, 34].
Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібнідля сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітямпідготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи наповторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій, попереднє читанняі спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, замальовокякихось об'єктів, знаходження даних тощо. Таким чином, призначення підготовчихробіт – актуалізація досвіду дитини, підготовка до засвоєння нових знань.
До навчальних самостійних робіт відносять ті, які пропонують дітямдля самостійного засвоєння нового матеріалу [55, 7]. Тобто основним завданнямцього виду самостійних робіт є формування знань, умінь і навичок учнів упроцесі вивчення навчального матеріалу.
Під час використання самостійної роботи з метою одержання новихзнань вчитель детально продумує план цієї роботи, тобто формулює її мету ташляхи досягнення. Відповідно до цього план самостійної роботи містить дваосновних розділи: що учень повинен зробити для виконання нового завдання і щопотрібно для цього знати.
Основна функція перевірних самостійних робіт — контролююча, хоча іїм теж властиві елементи навчання [22, 128].
2. За навчальним матеріалом розрізняють самостійні роботи, пов'язанізі спостереженням, постановкою дослідів, вимірюванням, роботою з підручником(книгою) і т. ін. Навчальним матеріалом можуть бути тіла і явища навколишньоїдійсності. Він може бути трьох видів:
а) для закріплення і повторення набутих знань, умінь і навичок;
б) пропедевтичний;
в) позапрограмовий [9, 162].
Значне місце у початкових класах займає самостійна робота учнів ізпідручником, навчальною книгою, її текстом, ілюстраціями, схемами, таблицями іт. ін. Останнім часом поширилися самостійні роботи над таким матеріалом, якнавчальні фільми, радіо- і телепередачі тощо.
Критеріями добору навчального матеріалу, який доцільно засвоюватив процесі самостійної учбової діяльності молодших школярів, як зазначає О. Біда,є:
Ø зв'язок нового з ранішезасвоєним матеріалом;
Ø можливість логічногочленування навчального матеріалу на чіткі кроки та елементарні завдання;
Ø наявність протиріччя міжопорними і новими знаннями;
Ø готовність школярів доучасті в пошуковій діяльності [9].
Розвивальні функції самостійного ознайомлення з новим матеріаломвиявляються в тому, що воно передбачає самоорганізацію та виконання учнями увзаємозв'язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат.Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом,школяр фактично виконує кілька супідрядних завдань: визначає мету, виділяєневідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність виконаннядій, контролює їх.
Орієнтиром для вчителя у визначенні матеріалу для самостійної навчальноїроботи має бути:
1) міцне, свідоме володіти учнями знаннями, на яких ґрунтуєтьсяновий матеріал;
2) можливість актуалізації опорних знань через підготовчі вправи;
3) доступність, чіткість викладу матеріалу в підручнику;
4) рівень сформованості в учнів умінь працювати з підручниками,картками;
5) достатній темп письма і читання [61, 156].
Визначаючи матеріал для навчальної самостійної роботи, вчительповинен виходити з того, що діти добре засвоїли попередній матеріал, на якомутією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового. Так само треба дуже уважновизначити спосіб постановки завдання. Інструкція має бути лаконічною, алеточною і повною, відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, якітреба виконати.
Важливо, щоб у процесі виконання самостійної роботи вчительпропонував дітям пізнавальні завдання: для сортування навчального матеріалу запевними критеріями; для порівняння у формі зіставлення і протиставлення якзасіб відкриття нових властивостей, ознак предметів, що вивчаються; дляпідготовки висновків за аналогією; для класифікації; виділення головного;встановлення причинно-наслідкових зв'язків; доведення істинності суджень [30,42].
3. За характером навчальної діяльності розрізняють самостійніроботи, пов'язані з роботою за:
а) поданим зразком,
б) за правилом чи системою правил,
в) творчими завданнями [20, 34].
Даний вид самостійної роботи виражається у цілісній системіокремих завдань, спрямованих на розв'язання тих чи інших задач. У цій системіучні поступово просуваються вперед, стаючи все більш самостійними.
4. За способом організації виділяють такі види самостійної роботи:
а) фронтальна, коли всі учні виконують однакове завдання;
б) групова, коли різні групи учнів працюють над різнимизавданнями;
в) індивідуальна, коли кожен учень виконує окреме завдання [4, 45].
Найчастіше самостійна робота організовується фронтально, однак уцьому випадку одні учні працюють не на повну силу, а для інших вона єнепосильною. Групова форма організації самостійної роботи проводиться з метоюпопередження списування і пов'язана з організацією непостійних груп.Індивідуальна форма самостійної роботи, як правило, використовується лише увипадку необхідності (хвороба, пропуск занять, відставання учнів).
У 60-70-х роках ХХ століття намітився новий підхід до оцінки йкласифікації самостійних робіт як засобу навчання і розвитку учнів. Залежно відтого, які елементи переважають у діяльності учнів (відтворюючі чи творчі), удидактиці розглядають репродуктивні і пошукові самостійні роботи [57, 25].
Репродуктивна самостійна робота має на меті сприймання, осмисленняі запам'ятовування учнями тієї навчальної інформації, яку подано в підручникуабо яка повідомляється вчителем. У процесі цієї роботи учні нагромаджуютьзнання, необхідні для виявлення нових властивостей природних об'єктів, щорозглядаються, розкриття взаємозв'язків між ними. Такий вид роботи є необхідноюумовою для самостійного пошуку.
Пошукова самостійна робота передбачає здобування нових знань івмінь на основі набутих, оволодіння способами самостійного пошуку: виділенняістотних ознак предметів і явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків міжними, доведення окремих положень тощо.
Пошукова самостійна робота учнів молодших класів має такі ознаки:
1) її метою є засвоєння нових знань;
2) постановка завдань сприяє розвитку потреби розв'язувати їхсамостійно, формуються позитивні мотиви учіння;
3) учні оволодівають прийомами навчальної діяльності [46, 52].
Отже, важливо систематично залучати учнів молодших класів допошукових завдань. Зміст самостійної роботи пошукового характеру в процесівивчення нового матеріалу потрібно в міру розширення знань і оволодінняприйомами навчальної діяльності ускладнювати, а обсяг – збільшувати. Проте цене означає, що матеріал, який опрацьовується на уроці, учні повинні вивчатитільки самостійно. Керівна роль вчителя залишається визначальною на всіх етапахзасвоєння нового матеріалу. Головне, щоб учитель знайшов оптимальне поєднаннярепродуктивних і пошукових завдань. Виходячи з цього, навчальна діяльністьучнів на уроці повинна включати: сприймання, осмислення і запам'ятовуваннязнань; застосування здобутих знань за зразком; застосування засвоєних знань уновій ситуації з метою здобуття нових знань, формування прийомів навчальноїдіяльності.
Самостійна робота пошукового характеру потребує більше часу. Цезумовлено різними факторами: несформованістю в учнів прийомів навчальноїдіяльності, відсутністю досвіду пошукової діяльності, а також індивідуальнимиособливостями учнів. Вплив цих факторів помітний на перших етапах організаціїсамостійного пошуку. Згодом лише окремі учні потребують додаткових вказівокщодо виконання поставлених перед ними пізнавальних завдань [22, 156].
Самостійна робота на уроці є органічною частиною навчальногопроцесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостямикожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. Плануючисамостійну роботу, зазначає О.Я.Савченко, вчителі повинні:
Ø визначити її місце вструктурі уроку;
Ø знати вимоги до учнів наданому рівні оволодіння новим навчальним матеріалом;
Ø передбачити труднощі, якіможуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;
Ø правильно визначити змісті обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;
Ø дібрати потрібнийдидактичний матеріал;
Ø знайти раціональнийспосіб перевірки роботи [61, 96-97].
У педагогічній літературі завдання для самостійної роботи учнів,як правило, називаються «пізнавальними завданнями» [62]. Під цим терміномрозуміють сукупність проблемних запитань, логічних завдань, виконання якихвимагає від учнів початкових класів різного рівня самостійності. Серед них єтакі пізнавальні завдання, які передбачають нагромадження знань про природні об'єкти,що вивчаються. Навчальна діяльність учнів при цьому має репродуктивнийхарактер; оскільки їм необхідно осмислити, запам'ятати і відтворити побачене,почуте або прочитане на вимогу вчителя. Без такої роботи неможливо працюватинад завданнями, які вимагають від учнів самостійного пошуку, застосуванняздобутих знань у нових ситуаціях. Пошукова навчальна діяльність учнів полягає втому, що вони аналізують природні об'єкти, виділяють їх істотні ознаки,встановлюють взаємозв'язки між ними, роблять висновки, доводять правильністьвисловленої думки тощо [36].
Організації самостійної пізнавальної діяльності учнів сприяютьдидактичні матеріали. Використовуючи їх, вчитель керує пізнавально-практичноюдіяльністю школярів під час засвоєння нових знань та їх закріплення, а такожорганізовує дослідницьку позаурочну і позакласну роботу [1].
Н. Коваль вважає, що дидактичні роздавальні картки — це важливийзасіб удосконалення самостійної діяльності учнів в початкових класах. Вонипризначені для виконання завдань, пов'язаних із дослідом, спостереженнями іпрактичною діяльністю. В них містяться запитання і завдання для організаціїфенологічних спостережень. Варіативність завдань досягається добором різних об'єктівдля спостережень і дослідів, а також практичних дій. Це дає змогу учителю змінімальними затратами сил і часу здійснювати індивідуальний підхід у навчаннідітей [37].
Як зазначає П. Підкасистий, В. Коротяєв, форму самостійних завданьбажано урізноманітнювати, щоб працювали різні види сприймання і пам'яті:зорова, слухова, моторна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання.Результативність самостійної роботи залежить і від того, як учитель зумієпоєднати способи виконання завдань: усні з письмовими, фронтальні зіндивідуальними [55].
На думку О. Савченко, для підтримання уваги, розширення її обсягумолодшим школярам слід пропонувати завдання, виконання яких вимагає поєднаннярозумових дій із практичними [61]. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділититекст на частини, не тільки повторити правило, а й записати у зошит власніприклади тощо.
У працях В. Буряк [14], К. Ішматьєвої [31]та інших дослідниківзазначається, що результативність самостійної роботи значною мірою залежить відспособу постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їхформулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано, щобінструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчитиновий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер, то варто оформити їх увигляді пам'ятки (настінної таблиці, плаката), яку вивішують на дошці.
Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коливони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендованийплан міркування в індивідуальних картках чи на дошці.
Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховуєможливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку [51, 52].Зокрема, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використатипідручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться пропідготовку до сприймання нового матеріалу — в пригоді стануть розповідь-бесіда,вправи з дошки. Неправильне визначення часу на самостійну роботу можеспричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку.
Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників.Насамперед — складністю та обсягом завдання: воно може бути і невеликим, алеучні тільки-но почали засвоювати цей матеріал і, отже, техніка виконання вправопрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу потрібновідвести більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу. Буває, що роботанескладна, але, щоб здобути результат, учням доводиться робити багато записів.Це також слід ураховувати, визначаючи час для самостійної учбової діяльностіучнів. Крім того, тривалість роботи залежить від працездатності учнів, обсягуїхньої уваги, темпу читання й письма [28, 73].
Для виконання самостійних вправ, що передбачають формуваннякомплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер іпослідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими йлаконічними.
Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бутивпевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтуєтьсявивчення нового, добре засвоєні дітьми [47 92]. Так само уважно слідпоставитися до способу подачі завдання. Інструкція до нього має бутилаконічною, але достатньою і точною, її зміст повинен відображати послідовнийхід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття тощо.
Добираючи завдання для самостійної роботи, вчитель прискіпливозважує можливості кожної форми завдання відповідно до мети уроку, вважає С.Бойченко. Так, коли учням пропонується робота з тренувальними вправами,доцільно використати підручник чи картки з диференційованими завданнями: коли жідеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригодістануть звукозапис, картина, підготовчі вправи з дошки тощо [10].
Виконання всіх самостійних робіт треба перевіряти й оцінювати. Дляцього іноді досить пройти під час уроку між рядами, переглянути зошити, зробитиокремі зауваження [10, 51].
Таким чином, самостійна робота в початкових класах – це обов'язковийкомпонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництвавизначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнемпідготовки школярів.
1.2 Врахування віковихособливостей молодших школярів під час проведення самостійної роботи
У психологічних дослідженнях [16; 25; 53 та ін.] зазначається, щоістотною особливістю розумової діяльності учнів молодшого шкільного віку є, зодного боку, інтенсивне зростання їхніх пізнавальних потреб, а з другого –недостатня зрілість логічного мислення, обмеженість пізнавальних можливостей.Для того, щоб дитина могла вільно і міцно засвоювати знання, треба розвивати їїаналітичне мислення, навчати виділяти істотне в навчальному матеріалі,порівнювати, робити узагальнення, доводити окремі положення, оцінювати явища іподії, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Цього можна досягти у процесіактивної самостійної діяльності.
Пізнання здійснюється за допомогою психічних процесів —мислення, пам'яті, уваги та ін., починаючись із відчуттів і сприймань. Умолодшому шкільному віці сприймання набуває рис цілеспрямованої діяльності:дитина спроможна виділити предмет із ряду інших предметів, зосередити увагу наньому і визначити його специфічні якості [16, 137]. У першу чергу школярісприймають яскраві, об'ємні об'єкти, що викликають емоційну реакцію, причомухарактерним є поверхневе сприймання і не завжди адекватне виділення суттєвихознак. Ці особливості сприймання виявляються у навчальному процесі. Зокрема,учні плутають схожі графічні зображення і звуки, помиляються у врахуванні кількісногоі просторового розміщення предметів при конструюванні та аплікації, порушуютьпропорції при малюванні та ліпленні. Недоліки сприймання утруднюють засвоєннядітьми понять, стримують перенесення дії у внутрішній план.
У процесі навчання сприймання учня молодшого шкільного вікурозвивається як цілеспрямована й раціонально організована діяльність чуттєвогопізнання. Вчитель повинен забезпечити:
Ø по-перше, достатнюточність і повноту у сприйманні дитиною об'єкта, явища;
Ø по-друге, збагаченнясенсорного досвіду учнів;
Ø по-третє, вихованняякостей спостерігача — умінь спостерігати і бачити приховані закономірності;
Ø по-четверте, оволодіннясенсорними еталонами (загальноприйня-тими зразками предметів та властивостей);
Ø по-п'яте, організаціюзовнішнього сприймання об'єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу [53,158].
Організовуючи процес сприймання об'єкта, учням слід дотримува-тисяпевної послідовності дій для його розгляду, а саме:
Ø цілісне сприйняттяпредмета, формування загального враження про нього;
Ø виділення основних частинпредмета та його особливостей (форма, розміри, колір);
Ø визначення просторовогорозміщення одних частин предмета відносно інших (вище, нижче, праворуч,попереду тощо);
Ø характеристика додатковихдрібних частин, їх просторового розміщення відносно основи;
Ø повторне ціліснесприйняття предмета, закріплення його образу в свідомості [52, 46].
Розвиток сприймання у молодших школярів нерозривно пов'язаний іззасвоєнням слів, що фіксують властивості предметів та узагальнюють чуттєвіуявлення дитини.
Сприймання є основою для мислення, що спрямоване на виявленнявідношень і закономірних зв'язків між предметами і явищами об'єктивноїдійсності. Розумовий процес реалізується через різні операції: аналіз, синтез,абстрагування, порівняння, конкретизація. Розумова діяльність проявляється удитини в різноманітних формах — як наочно-дійове, наочно-образне і логічнемислення. Наочно-дійове мислення вплітається у практичну діяльність: школярреально оперує предметами. При наочно-образному мисленні він спирається наобрази предметів чи уявлення. Логічне мислення ґрунтується на перетворенніпонять і побудованих на їх основі суджень [16, 160].
Дитина може розв'язувати завдання, застосовуючи всі формимислення, однак домінуючим у цьому віці є наочно-образне мислення, а призіткненні з труднощами активізується дійове мислення. Ця форма мислення єважливим резервом для засвоєння знань дітьми. Ефект у розумовому розвиткувизначається взаємодією трьох форм мислення. Повноцінний розвиток образного мисленняі вправляння в розв'язанні завдань на рівні логічних міркувань сприяютьрозвитку логічного мислення як підґрунтя для засвоєння наукових знань.
Навчальний матеріал із різних предметів ставить дітей переднеобхідністю виділяти суттєві ознаки, притаманні як одному явищу, так і їхсукупності, формулювати необхідні висновки. Істотні властивості предметапроявляються через включення його у зв'язки з іншими предметами і порівнянняїх. Таке включення С. Рубінштейн розглядав як основний спосіб мислення, формуванняякого дає змогу пізнавати предмет у його взаємозв'язку з іншими об'єктами [60,215].
Перехід від зовнішньої дії до внутрішньої (від реальної до мовної)відбувається з великим напруженням і потребує ретельної роботи на кожномуетапі. Час затримки на певному рівні визначається складністю навчальногоматеріалу і ступенем його новизни для учнів. Якщо у внутрішній план переходитьнедостатньо засвоєна дія, вона й уявно виконуватиметься повільно,нераціонально, із значною кількістю помилок. Тому вчитель у кожному окремомувипадку визначає підготовленість дитини до переходу на вищий етап осмисленнянового матеріалу, підкреслює Н. Половнікова [57, 124].
Пізнавальна діяльність вміщує також процеси пам'яті. Як зазначаютьучені-психологи, зокрема Г. Костюк, пам'ять у молодших школярів переважномимовільна, наочно-образного характеру [16]. Вони добре запам'ятовуютьматеріал, що викликає інтерес чи має істотне значення для дитини. Учні маютьпевний досвід довільного запам'ятовування і відтворення, набутий у життєвих ситуаціяхта іграх. Але володіти своєю пам'яттю, підпорядковувати мнемічні процесисвідомо поставленій меті діти починають лише в навчальній діяльності.
За умови правильної організації навчання відбувається посиленийрозвиток і якісна перебудова пам'яті. Тенденція якісних змін полягає у переходідо переважно довільного запам'ятовування і відтворення на основі логічноїобробки матеріалу. Мимовільне запам'ятовування стає побічним продуктом, але нимтакож слід керувати [16, 126].
Особливістю навчання у початковій школі спочатку є переважномимовільне запам'ятовування, що дає змогу запам'ятати досить абстрактнийматеріал без спеціального орієнтування і додаткових зусиль. Формі мимовільногозапам'ятовування відповідають навчальні ситуації з ігровим мотивуванням. Розвитокдовільної пам'яті передбачає постановку свідомої мнемічної мети та використанняпевних способів і прийомів запам'ятовувати. Не слід зловживати заучуваннямнапам'ять, доки діти не привчаться до попереднього усвідомлення матеріалу.Ефективний розвиток пам'яті на початковому етапі навчання значно підвищуєзагальну культуру розумової діяльності молодших школярів, вважає П.Підкасистий[56].
Що стосується емоційної сфери молодших школярів, то цей періодхарактеризується імпульсивністю дитячої поведінки (схильністю діяти за першимспонуканням, під дією зовнішніх обставин чи емоцій) [48, 10]. Емоціїпереважають над усіма сторонами психічного життя; вони швидко виникають іяскраво проявляються. Безпосередність дітей, зовнішні виразні рухи (міміка,поза, жести), мовленнєва інтонація дають можливість учителеві швидко виявлятихарактер емоцій учнів та відповідно реагувати на них.
У молодшому шкільному віці зароджуються елементи самооцінок таоцінок взірців, наслідування. На думку М. Дідори, Т. Ковальчук, В.Стельмах [25,15-16], учні за цими ознаками поділяються на дві групи. Перші становлять групушколярів, які загалом правильно оцінюють себе і взірець для наслідування. Цідіти мають нахил до самовдосконалення, намагаються виробити у собі моральніякості, зокрема чесність, працьовитість тощо. У їхній поведінці зримо проступаєпрагнення самостійно або ж за допомогою дорослих знаходити і використовувативідомі їм прийоми самоосвіти. Типовим для багатьох учнів другої групи єнеадекватна оцінка себе і взірців для наслідування. Такі діти мають абозанижену оцінку взірця, або ж ідеалізацію людини. Неадекватність самооцінки уцих дітей частково пояснюється тим, що учні не аналізують власні дії та якостіі не порівнюють їх зі взірцем.
В учнів молодшого шкільного віку починає формуватися самостійністьяк риса особистості. Вчителі початкової школи нерідко вкладають різний зміст упоняття «самостійність». Оперуючи ним, педагоги мають на увазі або бажанняшколяра виконати завдання своїми силами, не звертаючись по допомогу; або вмінняучня долати труднощі на шляху до кінцевої мети, не підміняючи її проміжною; абосхильність дитини виявляти ініціативу, творчо ставитися до навколишнього; абопрагнення вихованця діяти автономно, окремо від інших; або його здатністьобстоювати особисту точку зору, давати критичну оцінку зробленому.
При визначенні сутності цього поняття, на думку Б. Єсипова,доцільно додержуватися двох основних вимог:
1) щоб всі її складники загалом становили необхідний мінімум, тобтобули найменшою сукупністю провідних умінь школярів;
2) щоб об'єднання всіх компонентів в одне ціле було достатнім —охоплювало найголовніше, найістотніше у виявах самостійності [28,98-99].
Із таких позицій самостійність треба розуміти як «узагальненухарактеристику активності молодшого школяра, що виявляється в його незалежності(вмінні без прямого керівництва і допомоги ззовні, власними силами досягтипоставленої мети), творчій ініціативі (схильності реалізувати своє починання,виявляючи винахідливість, оригінальність) і критичності (здатності аналізуватиситуації або наслідок праці, щоб дати їм оцінку, виділити достоїнства й вади)»[36, 57].
Таким чином, у різноманітних виявах названих якостей молодшогошколяра практично розкривається його вміння діяти самостійно. Щоб одержативідомості про кожну з них, вчителеві передусім треба визначити характерактивності учня, його ставлення до труднощів, наявність або відсутністьнамагання спростити кінцеву мету діяльності, форми вияву творчої ініціативи,ставлення до своєї роботи та оцінювання її результатів.
Про характер активності кожного учня можна робити висновок напідставі того, за допомогою яких пошукових дій він просувається до мети:раціональних (вони супроводжуються міркуванням), керується доцільністю, чивикористовує лише продуктивні засоби. Або навпаки, ці пошуки набувають формиодноманітних, непродуктивних маніпуляцій.
Особливої уваги вчителя заслуговує аналіз поведінки молодшогошколяра під час його зіткнення з труднощами: «Як здебільшого поводиться той чиінший учень? Робить спроби продовжити самостійний пошук? Звертається додорослого за допомогою? Залишає роботу незакінченою? Переключається на іншезаняття?». Знати відповіді на ці питання важливо тому, що самостійна дитина, якправило, і вимагає допомоги або користується нею лише в разі крайньої потреби[29, 63].
Як зазначає Г. Костюк та інші психологи, вчителю доцільно звернутиувагу на наявність у дитини намагання спростити кінцеву мету діяльності,підмінити її проміжною, або ж іншою. Самостійний школяр завжди виявляєцілеспрямованість, докладає зусиль для того, щоб точно виконати завданняучителя. Учень із недостатнім рівнем розвитку цієї якості часто схильнийзадовольнитися тим, що в нього вийшло, відповідно спрощуючи кінцеву метудіяльності. Деколи ці діти користуються обхідними шляхами, хитрують, вдаютьсядо недозволених прийомів. Важливим показником самостійності молодшого школяра єформи вияву його творчої ініціативи. Чим самостійнішою є дитина, тим менше воназадовольняється роллю виконавця чужого задуму [16].
Зрозуміло, можливості виявити творчу ініціативу у цьому віцідосить обмежені (насамперед умовами проведення уроку). І все ж молодший школярза своєю природою залишається активною істотою, яка намагається проявити себе іза допомогою вигадки, і оригінального рішення, і спроби щось раціоналізувати.Дуже потрібні вчителю й відомості про те, в чому саме прагне виявити власнутворчість той чи інший учень — у зміні, збагаченні змісту виконуваноїроботи, зовнішньому її оформленні, збільшенні кількості зробленого тощо [48, 13].
Згідно даних експериментальних досліджень Б. Друзя [26], молодшомушколяреві найскладніше виявити творчу ініціативу саме під час розв'язуваннянавчального завдання (спрацьовує звичка виконувати вимогу вчителя «Роби, як явчив»). Зате йому значно легше щось «вигадати» після їх закінчення —підкреслити, виділити, оздобити. У таких показниках і виявляється йогосамостійність.
Кожний педагог повинен знати, з чим саме пов'язуєучень-початківець успішне завершення роботи: об'єктивними показниками кінцевогорезультату праці чи зі звичною (бажаною) оцінкою. Самостійному учню притаманневміння робити висновок про успіх та неуспіх, своєї діяльності передусім напідставі реального досягнення. А діти з недостатнім розвитком цієї якості обов'язковоскажуть, що вони добре виконають певне завдання тільки тоді, коли знатимутьоцінку своєї роботи вчителем, зазначає І. Гаркунова [20, 35].
На думку О. Гринька, бажано одержати й таку інформацію: чиспроможні школярі об'єктивно, обґрунтовано, розгорнуто оцінити те, що самівиконали, чи є в їхній оцінці аналіз достоїнств і вад, наскільки точно, вонавідображає вкладену працю; чи характеризує труднощі, які трапилися на шляху домети. Надавши дитині змогу зіставити свою роботу з іншими (сусіда по парті абооднолітка), можна довідатись про те, як співвідноситься її критичність ізсамокритичністю, до наслідків чиєї праці — своєї чи чужої — вона виявляє більшупоблажливість, або навпаки, вимогливість [23].
Самостійні школярі здебільшого досить вимогливі як до себе, так ідо навколишніх. Внаслідок цього вони володіють умінням об'єктивно оцінитидостоїнства й вади незалежно від того, чию саме роботу аналізують. Недостатньосамостійні учні завищують оцінки результату своєї праці (занижуючи при цьомуоцінки інших) або виявляють невміння сформулювати власне оцінне судження,повністю покладаючись на думку дорослого [32, 162].
Розподіл школярів за групами відповідно до рівня розвитку їхньоїсамостійності передбачає одержання точних відомостей про повноту, сферу істійкість її виявів. Учитель має право називати самостійним лише того молодшогошколяра, поведінка та діяльність якого характеризуєтьсяповнотоювияву активності, тобто водночас всіма провідними складниками: незалежністю,творчою ініціативою, критичністю. Проте кожен із них, важливий сам по собі, невичерпує змісту поняття «самостійність». Адже не всякий незалежний школяр можебути людиною творчою, а ініціативний — критичною і самокритичною. Таким чином,несформованість хоча б одного з названих компонентів робить неможливою високуоцінку самостійності як важливої якості учня [23].
Щоб встановити сферу вияву самостійності вихованців, педагогу слідзвернути увагу на те, в яких саме видах діяльності кожний із них реалізуєздатність поводитися незалежно, ініціативно, виявляє критичність [36, 57]. Важливо,щоб учень не обмежувався тими діями, до яких виявляє інтерес, бо у цьому разівони для нього нескладні. Щоб сферу вияву самостійності можна було визнатидостатньо широкою, вчитель повинен констатувати: школяр виявляє незалежність,творчу ініціативу й критичність у найрізноманітніших видах діяльності — цікавихі нецікавих для нього.
Про стійкість вияву молодшими учнями самостійності варто робитивисновок на такій підставі: наскільки притаманна кожному з них тенденція донезалежності, ініціативи і критичності в одному виді діяльності, але за різнихумов її організації (наодинці, у присутності стороннього, під час виконаннязавдань різної складності або при наданні можливості обрати один іззапропонованих для цього варіантів та ін.). Найкраще спостерігати за роботою,яка не викликає у дитини ні особливого інтересу, ні незгоди [16].
Отже, якщо незалежно від виду й умов організації діяльності ученьпочаткових класів виявляє тенденцію до самостійності, вчитель має підставувисоко оцінити цю його якість. Коли ж школяр у вияві самостійності не стійкийабо навіть безініціативний, це означає, що потреба у цьому ще не виникла або,можливо, вже намітилася схильність до залежності. Дуже важливо своєчасно з'ясувати,хто з вихованців перебуває на високому і середньому рівні розвиткусамостійності, а хто потребує активізації зусиль учителя [14, 50-51].
С. Бойченко [10] наводить схему, орієнтуючись на яку педагог узмозі розподілити своїх вихованців на різні групи відповідно до рівня розвиткусамостійності у кожного з них. Рівень визначають на підставі того, наскількисильно або слабо розвинене у школярів уміння виявляти в діяльності й поведінцінезалежність, ініціативність, критичність. Дітям із високим рівнем розвиткудосліджуваної якості властива сильна вираженість позитивних виявів згаданихпоказників, із низьким — слабка.
До І групи відносять учнів, поведінка і діяльність якихвідзначається найвищим ступенем розвитку основних ознак самостійності.Здебільшого ці учні здатні відстояти свою думку, обґрунтувати власне рішення.Вони прагнуть самоствердитися за допомогою кінцевого результату праці, завждивдаються до раціональних пошукових дій, просять допомоги у дорослого лише вразі крайньої необхідності, найменше залежать від оцінних суджень авторитетнихлюдей (хоча, зрозуміло, зважають на них, як усі молодші школярі). Цеініціативні діти, які завжди доводять розпочате до кінця, оптимістичносприймають труднощі, спроможні докладати максимум самостійних зусиль длядосягнення мети.
З самого початку роботи ці школярі впевнені у своєму успіху, томущо мають переважно позитивний досвід досягнень, звикли до високих оцінокбатьків та вчителів. Вони виявляють критичність суджень, досить вимогливоставляться до результатів діяльності своєї і товаришів, рівень навчальнихдосягнень у них високий або достатній. Кількісний склад цієї групи, зрозуміло,коливається залежно від добору дітей, методів навчання і виховання дорослих,проте в середньому здебільшого становить 20-30 % учнів класу.
II групу складають вихованці, вияви незалежності, творчоїініціативи і критичності яких менш стійкі, ніж у представників І групи. Залежновід настрою, інтересу, рівня знань й умінь, умов організації діяльності ці учніможуть виявляти оптимізм, завзяття, ініціативність або, навпаки, бути байдужимиі несамостійними. На початку роботи вони здебільшого впевнені в успіху, однак,натрапивши на перешкоду, пасують перед нею. Це діти з високим рівнем домагань іпри цьому низьким рівнем розвитку вольової активності. Вони легко вдаються додопомоги вчителя, скориставшись якою прагнуть видати успіх за власний. Восновному це досить творчі учні, значно більше критичні, ніж самокритичні.Таких школярів у кожному класі близько 30-40 %. Варто підкреслити, що самевони становлять основний резерв учителя, тому що мають реальні підставипіднятися на вищий рівень розвитку самостійності. Головне їхнєдостоїнство — бажання виявити творчу ініціативу, породжене схильністю доризикованих дій. Основна вада — звичка досягати мети, обираючи для цьогополегшений, подекуди обхідний шлях, щоб ціною малих зусиль досягти високихуспіхів.
У ІІІ групу входять учні, які в різних умовах і видах діяльностівиявляють досить сталу поведінку. Рівень розвитку суттєвих ознак їхньоїсамостійності характеризується середніми показниками. Це досить пасивні діти,які не прагнуть високих досягнень, звикли задовольнятися необхідним мінімумом,не схильні до ризикованих дій. Здебільшого вони недостатньо організовані, легкоприймають допомогу, не покладають на себе особливих надій. Самокритичністьтаких школярів не стимулює високих прагнень. Вони дивляться на себе очимаавторитетних дорослих (вчителя і батьків). Як і попередня, ця група налічує від30 до 40 % дітей класу. Доречно зауважити, що їхня поведінка та діяльністьхарактеризуються консерватизмом, вони важко піддаються виховним впливам. Щобактивізувати цих учнів, необхідно перебудувати всю систему взаємин з дорослими(вчителями, батьками).
Останню, IV групу становлять молодші школярі, в яких виявинезалежності, творчої ініціативи і критичності найнижчі за рівнем розвитку.Вони не вміють працювати без допомоги й керівництва дорослих. Невпевнені усобі, задовольняються виконанням вимог учителя. Ці діти звикли до шаблоннихрішень, тому прагнуть одержати для орієнтації готовий зразок, завжди віддаютьперевагу добре відомим завданням із розписаним ходом виконання. Зіткнення зновим, невідомим породжує розгубленість — вони потребують опіки, керівництва.Якщо їм відмовлено у допомозі, залишають роботу незакінченою або підмінюютькінцеву мету проміжною (роблять не те, що вимагається, а те, що виходить).Самостійно неспроможні оцінити зроблене, дати йому критичну, обґрунтовануоцінку, вони цілком залежать від оцінних суджень учителя. Здебільшого, це діти,виховані у сім'ях, в яких панує авторитарний режим (вони звикли до необхідностіпідкорятися, беззаперечної слухняності).
Ця найменша група (близько 10 % учнів класу) викликає найбільшутурботу педагогів. Адже навчити їх самостійності надзвичайно складно, бо вонине володіють засобами досягнення мети, не вміють орієнтуватись у завданні,встановлювати асоціативні зв'язки, практично не користуються навіть методомспроб і помилок, їх необхідно вчити працювати в умовах дефіциту допомоги,вдаючись до методу поступового наближення трудності. Та головною, відправноюточкою відліку у вихованні відносної самостійності цих дітей є повна відмовадорослих (батьків, учителів) від авторитарного стилю керівництва.
Виховання молодшого школяра як самостійної людини потребуєзабезпечення двох важливих умов: надання вихованцеві можливості виявляти цюважливу якість і формувати готовність до цього [24, 71]. Надати можливістьозначає не заважати становленню вміння дитини діяти за власним розсудом, негальмувати розвиток її потреби робити щось по-своєму, свідомо сприяти вияву неюсамостійної активності на уроках та в позаурочний час. Формування готовностіпередбачає збагачення учня знаннями й уміннями, необхідними для виконанняпевної діяльності, навчання позитивного ставлення до різних її видів.
Учитель зможе визначити рівень розвитку самостійності кожноговихованця, якщо навчальні завдання, які він пропонуватиме школярам,відповідатимуть таким вимогам:
Ø міститимуть об'єктивнускладність (саме вона «продукує» труднощі, викликає у дитини бажання звернутисядо дорослого по допомогу);
Ø надаватимуть учневіможливість діяти на власний розсуд, ризикувати, відходити від зразка-штампа;
Ø передбачатимутьнеобхідність оцінити зроблене (висловити оцінне судження щодо кінцевогорезультату, орієнтуючись при цьому на реальні якісно-кількісні показники, нечекаючи оцінки вчителя) [31, 58].
Як зазначають М. Дідора, Т. Ковальчук, пропонуючи учням початковихкласів певні види самостійних робіт, слід пам'ятати таке правило: якщо педагогпрагне одержати хоча б мінімум відомостей про дитячу незалежність, ініціативністьі критичність, він зобов'язаний забезпечити такі умови виконання школярамизавдання, які б надавали їм максимум можливості їх виявити [25].
Отже, слід потурбуватися про те, щоб самостійна робота сприяларозвитку розумової активності учнів, спиралася на їхні знання, вміння, навички,життєвий досвід. Вона має бути посильною, різноманітною за формою та змістом,вносити у процес засвоєння знань елемент новизни, заохочувати дорізностороннього вивчення предметів, використання ними різних форм порівняння,аналізу, узагальнень, конструювання та переконструювання матеріалу. Дітей слідучити переходу від оперування теоретичними положеннями до практичного їхвикористання, обґрунтовувати свої дії, критично оцінювати зроблене.
Для того, щоб виявити рівень розвитку самостійності у молодшихшколярів, учителю потрібно шукати шляхи активізації їхньої розумової тапрактичної діяльності, спрямовувати увагу на розкриття суттєвих ознак різнихпонять, на визначення зв'язків і залежностей між ними [50, 21].
Форму вияву самостійної активності вихованців доцільно вивчати нарізних етапах виконання навчальних завдань: на орієнтувальному, коли школярпрагне конкретизувати мету завдання, робить прогноз майбутнього результату,намагається програмувати свої дії; під час виконання роботи, коли необхідноусвідомити трудність, подолати її, виявити творчу ініціативу й незалежність відзовнішньої допомоги; на заключному етапі, коли результат уже досягнутий і требасамому дати розгорнуту, об'єктивну, критичну його оцінку, порівняти свою роботуз тією, яку зробив товариш [28, 103].
У визначенні рівня розвитку самостійності молодшого школяраособливого значення набувають міра й форми допомоги вчителя вихованцеві, вважаєО.Савченко. Головною умовою розвитку такої якості в учнів є правильний розподілфункцій між дорослим і дитиною. З огляду на це допомога вчителя під часвиконання дітьми самостійної роботи має набути форми сприяння, співучасті, а непідміни зусиль виконавця вміннями дорослого. Педагогу повинен керуватися тим,наскільки його допомога об'єктивно й суб'єктивно потрібна: її зміст і формазалежать, з одного боку, від того, наскільки школяр відчуває потребу в ній уконкретній ситуації та, з іншого, — в якій мірі втручання вчителя в ціломувідповідає досвіду його спілкування з дорослими, спрямованості на самостійну чизалежну поведінку [62].
Отже, організація самостійної роботи учнів вимагає від учителязнання й урахування їхніх індивідуальних психологічних і вікових особливостей:сприймання, пам'яті, мислення, уваги та ін.
1.3 Стан організаціїсамостійної роботи на уроках курсу «Основи здоров'я » у практиці початковоїшколи
В останні роки опубліковано ряд посібників, які містять завданнядля використання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я».Ці посібники до певної міри надають учителям можливість частіше використовуватина уроці самостійні роботи. Проте, ці посібники не містять методичнихрекомендацій щодо ефективного використання самостійних робіт як засобуформування знань, умінь і навичок з основ здоров'я.
Залишаються нез'ясованими і такі моменти: на якому етапі урокунайдоцільніше організовувати самостійну роботу, у якій формі (фронтальній,індивідуальній, груповій) подавати те чи інше завдання, які методи роботи слідзастосовувати, як надавати допомогу учням, що працюють самостійно, як їхперевіряти і оцінювати та ін.
Відсутність обґрунтованих методичних рекомендацій щодовикористання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я»,на нашу думку, пояснює той факт, що завдання для самостійного опрацюваннябагатьма вчителями використовуються епізодично або використовуються зпорушенням методики.
Вивчаючи це питання, мипровели констатуючий експеримент у загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів № 7 м.Львова. Шляхом спостереження, анкетування, бесід з учителями ми намагалися з'ясуватистан використання самостійних робіт на уроках з навчального курсу «Основиздоров'я» в початковій школі, дослідити можливості впливу їх на розвиток учнів,з'ясувати питання готовності вчителів і учнів працювати з цими завданнями тапричини, що цьому заважають.
Нас цікавили такі питання:
1. Як часто вчителі використовують на уроках самостійні роботи?
2. Які саме завдання вони застосовують і в якій мірі використовуютьможливості підручника для організації самостійної роботи на уроці?
3. Чи відчувають труднощі у виконанні і поясненні учням завдань длясамостійного опрацювання?
4. В якій формі (індивідуальній, фронтальній, груповій) організовуютьсамостійну роботу ?
5. Чи надають на уроці допомогу учням, які знаходяться на низькомуступені розвитку навчальної самостійності? Чи оцінюють їхню роботу?
6. На яких етапах уроку організовують самостійну роботу?
7. Чи пропонують учням «цікаві завдання» для самостійних робіт?
В анкетуванні взяли участь 8 учителів початкових класів. Результатианкетування показали, що фактично всі вчителі початкових класів в тій чи іншіймірі використовують самостійні роботи на уроках з навчального курсу «Основиздоров'я ». 80% вчителів застосовує їх і в позакласній, і домашній роботіучнів. Разом з тим ми побачили, що цілеспрямовано використовує самостійніроботи у повсякденній практиці незначна кількість учителів (40%). Усі учителіорієнтуються на завдання, подані у підручнику, а додаткові завдання длясамостійних робіт використовують епізодично і безсистемно.
Спостерігаючи за роботою класоводів, ми виявили, що стаж іпедагогічний досвід не є основною причиною відмінностей між учителями. Відповідіанкет показали, що вчителів іноді ігнорують самостійні роботи через брак часуна уроці, через великий процент слабких учнів у класі, через відсутність чіткихметодичних вказівок щодо опрацювання самостійних робіт, нарешті, черезневолодіння методикою подачі і адекватної перевірки самостійних робіт самимучителем.
Виявилося, що у практичній роботі вчителі початкової школи нерідковкладають різний зміст у поняття «самостійність». Оперуючи ним, педагоги маютьна увазі то бажання школяра виконати завдання своїми силами, не звертаючись подопомогу; то вміння учня долати труднощі на шляху до кінцевої мети, не підміняючиїї проміжною; то схильність дитини виявляти ініціативу, творчо ставитися донавколишнього; то прагнення вихованця діяти автономно, окремо від інших; тойого здатність давати критичну оцінку зробленому.
Визначаючи матеріал для навчальної самостійної роботи, лише деяківчителі виходять з того, що діти добре засвоїли попередній матеріал, на якомутією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового.
Лише близько половини учителів у процесі виконання самостійноїроботи пропонують дітям усі рекомендовані методикою пізнавальні завдання: длясортування навчального матеріалу за певними критеріями; для порівняння у формізіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознакпредметів, що вивчаються; для підготовки висновків за аналогією; для класифікації;виділення головного; встановлення причинно-наслідкових зв'язків; доведенняістинності суджень.
Також виявилося, що найпоширенішим видом самостійних робіт, яківикористовують учителі у процесі вивчення навчального курсу «Основи здоров'я»,є репродуктивні. Це, з одного боку, добре, оскільки у процесі цієї роботи учнінагромаджують знання, необхідні для виявлення нових властивостей природних об'єктів,що розглядаються, розкриття взаємозв'язків між ними. Проте, з іншого боку,недооцінено значення пошукових самостійних робіт, а також творчих.
Отже, важливосистематично залучати учнів молодших класів до пошукових завдань. Змістсамостійної роботи репродуктивного характеру потрібно ускладнювати завданнямипошукового змісту. Самостійні роботи, подані в процесі вивчення новогоматеріалу, потрібно в міру розширення знань і оволодіння прийомами навчальноїдіяльності ускладнювати, а обсяг їх – збільшувати.
Що стосується форми подачі завдань для самостійної роботи, товчителі використовують переважно завдання, орієнтовані на зорову пам'ять ісприймання. А відтак форму самостійних завдань слід урізноманітнювати, щобпрацювали різні види сприймання і пам'яті: зорова, слухова, моторна. Не вартоперевантажувати якийсь один вид сприймання.
Виявилося, що найчастіше молодшим школярам потрібне керівництвовчителя, коли вони опановують новий вид роботи.
Лише третина учителів, плануючи завдання для самостійної роботи,враховують можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку.Зокрема, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, вони використовуютьпідручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться пропідготовку до сприймання нового матеріалу — в пригоді їм стаютьрозповідь-бесіда, вправи з дошки.
Особливої уваги передових учителів заслуговує аналіз поведінкимолодшого школяра під час його зіткнення з труднощами. У них постають питання:«Як здебільшого поводиться той чи інший учень? Робить спроби продовжитисамостійний пошук? Звертається до дорослого за допомогою? Залишає роботунезакінченою? Переключається на інше заняття?». Знають відповіді на ці питаннянезначна кількість педагогів, усвідомлюючи, що самостійна дитина, як правило,вимагає допомоги або користується нею лише в разі крайньої потреби.
Вчителі не завжди звертають увагу на наявність у дитини намаганняспростити кінцеву мету діяльності, підмінити її проміжною, або ж іншою.Самостійний школяр завжди виявляє цілеспрямованість, докладає зусиль для того,щоб точно виконати завдання учителя. Учень із недостатнім рівнем розвитку цієїякості часто схильний задовольнитися тим, що в нього вийшло, відповідноспрощуючи кінцеву мету діяльності. Деколи ці діти користуються обхіднимишляхами, хитрують, вдаються до недозволених прийомів. Важливим показникомсамостійності молодшого школяра є форми вияву його творчої ініціативи. Чимсамостійнішою є дитина, тим менше вона задовольняється роллю виконавця чужогозадуму.
Вивчення публікацій передового педагогічного досвіду вчителів щодопроблеми організації самостійної роботи в початковій школі показало, щоостаннім часом відбулися позитивні зрушення в методиці самостійної роботи,зокрема в розширенні видів самостійних завдань на користь таких з них, які нетільки тренують уміння й налички, а й розвивають пізнавальну активність. Значноурізноманітнилися способи постановки самостійних завдань. Дедалі частішевчителі почали вдаватися також і до диференціації самостійної роботи. Водночас,спостереження за навчально-виховним процесом свідчать, що обмеженістьбезпосереднього спілкування вчителя з учнями подекуди призводить до тою, щосамостійна робота молодших школярів стає некерованою, втрачає чіткеспрямування.
Висновки з розділу 1
Вивчення наукової літератури з проблеми дослідження показало, що самостійністьучнів у навчанні є найважливішою передумовою повноцінного оволодіння знаннями,уміннями і навичками. Пошуки теоретиків і практиків спрямовуються на створенняоптимальних умов навчання, формування у дітей інтересу до активної мислительноїі практичної діяльності, самостійності у здобуванні знань. Широке коло проблем,що їх визначили методисти, стали програмою для досліджень, які поглибилирозуміння сутності самостійної роботи і уточнили можливості її ефективногозастосування в школі.
Самостійна робота учнів, яка входить у навчальний процес, —цесукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких учнісамостійно закріплюють та поглиблюють раніше набуті теоретичні знання,практичні навички і вміння, а також оволодівають новими. Самостійна роботаучнів має певну структуру. Вона містить три етапи: підготовчий(орієнтувальний), виконавчий та перевірний. У структуру самостійної роботивходить: аналіз завдання, пошук способів розв'язання завдання, плануванняроботи, виконання завдання, перевірка й оцінка виконаної роботи.
Види самостійних завдань відображають специфіку формуванняосновних умінь і навичок саме з конкретного предмета. У дидактиці проводятькласифікацію самостійних робіт за різними критеріями. На кожному уроці можутьвикористовуватися самостійні роботи різного призначення (підготовчі, навчальні,перевірні). Про стійкість вияву самостійності варто робити висновок напідставі, наскільки притаманна кожному з них тенденція до незалежності,ініціативи і критичності в одному виді діяльності, але за різних умов їїорганізації.
У практиці роботи практично усі вчителі початкових класіввикористовують самостійні роботи на уроках з навчального курсу «Основи здоров'я».Проте лише близько половини учителів у процесі виконання самостійної роботипропонують дітям усі рекомендовані методикою пізнавальні завдання.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАРОБОТА З ОРАГаНІЗАЦІЇ самостійної роботи молодших школярів на уроках «Основиздоров'я » у 3 класі
2.1. Аналіз навчальноїпрограми і підручника з курсу «Основи здоров'я » (3 клас)
Зміна цілей іцінностей сучасної освіти, яка відбулася останніми роками, засвідчує потребу уновому розумінні педагогами ролі здоров'я в організації навчально-виховногопроцесу, оцінці його результатів. Це знайшло відображення в низціосновоположних документів, які визначають зараз діяльність школи.
Галузь «Фізична культураі основи здоров'я» у початковій школі може бути реалізована двома шляхами: суцільнимінтегрованим курсом «Основи здоров'я і фізична культура» (3 год.) абоінтегрованим курсом, який складається з двох частин: курс «Основи здоров'я»(1 год.) і предмет «Фізична культура» (2 год.).
Програма інтегрованогонавчального курсу «Основи здоров'я» [58] для 3 класу розроблена відповідно дочинного Державного стандарту освітньої галузі «Фізична культура і основи здоров'я» на основі науково-педагогічної концепції поетапного формування самосвідомостімолодших школярів та містить значні можливості для організації самостійноїнавчальної діяльності учнів початкових класів.
Мета курсу —« формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодінняжиттєвими навичками здорового способу життя та безпечної для здоров'я поведінки» [58, 187].
Аналіз програмипоказав, що інтегрований навчальний предмет «Основи здоров'я» охоплює двакомпоненти — валеологічний і безпеку життєдіяльності учнів. Вони мають єдинукінцеву мету — збереження життя і зміцнення здоров'я, але різними засобами,тому цілком природною є їх інтеграція в єдиний курс.
Завданнямипредмета «Основи здоров'я» в 3 класі є:
Ø формувати в учнів знання(уявлення і поняття) про:
—фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров'я, про їхвзаємозв'язок;
—безпеку життєдіяльності учнів в природному і соціальномуоточенні;
—залежність здоров'я людини від стану навколишньогоприродного середовища, про вплив соціального середовища на здоров'я людини;
—передумови для формування в учнів мотивації щодо засвоєннязмісту предмета;
Ø продовжувати виховувати вучнів:
— потребу вздоров'ї як важливій життєвій необхідності;
—свідоме прагнення до ведення здорового способу життя;
—відповідальне ставлення до власного здоров'я іздоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності;
Ø продовжувати формувати в учнівуміння і навички:
—морально-етичної поведінки через загальнолюдські цінності(милосердя, співчуття, взаємодопомога, вибір між добром і злом, прекрасним ібридким);
—надання само- і взаємодопомоги в різнихситуаціях;
—безпечної поведінки вдома, в школі, на дорозі, впасажирському транспорті, під час спілкування з незнайомими людьми, виникненнягрізних природних явищ, спілкування з дикими та свійськими тваринами, літньоговідпочинку;
Ø забезпечувати необхідніумови для:
—формування в учнів умінь прогнозувати можливість виникненнянебезпеки в навколишньому природному середовищі, мікросоціумі та уникати їхнегативного впливу на життя і здоров'я;
—формування в учнів умінь вчитися з мінімальними затратамисвого здоров'я та вмінь брати активну участь в його збереженні й зміцненні.
Відповідно дозавдань предмета основними структурними компонентами його змісту визначено:
Ø знання (факти, уявлення,поняття): валеологічні та з безпеки життєдіяльності;
Ø способи діяльності(навчально-пізнавальна діяльність учнів щодо оволодіння ними валеологічнимизнаннями та знаннями з безпеки життєдіяльності; практична діяльність учнів, пов'язаназ охороною свого здоров'я та здоров'я інших людей), алгоритми їх виконання;
Ø правила поведінки учнів урізних ситуаціях: приготування корисної їжі; запобігання шлунковим інфекційним хворобам;зміцнення здоров'я за допомогою природних чинників; поведінка на залізничнійколії; користування громадським транспортом; спілкування з незнайомими людьмитощо.
У процесізасвоєння правил і виконання алгоритмів навчально-пізнавальної та практичноїдіяльності в учнів формуються вміння і навички: загальнопізнавальні(аналізувати, порівнювати, узагальнювати тощо), власне предметні (активновідпочивати; піклуватися про своє здоров'я та здоров'я інших людей;спілкуватися з членами родини, друзями, учнями класу; керувати власнимиемоціями; адекватно діяти в небезпечних ситуаціях тощо).
Відповідно до цихзавдань зміст курсу структурується таким чином: 1) людина та її здоров'я; 2)фізична складова здоров'я; 3) соціальна складова здоров'я; 4) психічна тадуховна складові здоров'я; 5) безпека життєдіяльності учнів вдома, у школі, навулиці, в громадських місцях, на відпочинку [58, 188].
Зазначені напрямиє наскрізними для всієї початкової школи, але в кожному класі зміст і обсягпропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповіднодо зростаючих пізнавальних, психологічних особливостей учнів. Томупослідовність і кількість годин на ці складові курсу можуть змінюватисявідповідно до робочого плану школи. Адже у викладанні цього курсу необхідно зупередженням на доступному для цього віку матеріалі реагувати на конкретніумови, в яких відбувається навчальний процес (скажімо, наближення епідемій,стихійне лихо, інфекційні хвороби тощо), враховувати особливості учнівськогоконтингенту саме даного класу. До тематичного змісту складових програм забажанням педагогічної і батьківської рад можуть входити додаткові теми зарахунок шкільного компонента, що дозволить максимально враховувати статеві,індивідуальні особливості дітей і регіональні умови.
Змістову основупредмета складають такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя,безпечна поведінка.
Здоров'ярозглядається як цілісний і водночас багатовимірний феномен — через фізичну,соціальну, психічну і духовну складові. Фізична складова здоров'я — фізичний(тілесний) стан людини та її фізичний розвиток; здатність людинипристосовуватися до змін навколишнього середовища та ефективно протидіятихвороботворним чинникам. Соціальна складова здоров'я визначається як узгодженаВзаємодія дитини з природним і соціальним середовищем, Розв'язання нею різнихжиттєвих ситуацій у навколишньому середовищі. Психічна складова здоров'явизначає розвиток основних функцій психіки дитини як особистості, оптимальне
Аналіз програмипоказав, що у 3 класі на вивчення теми «Людина та її здоров'я» відводиться 2 години,«Фізична складова здоров'я» — 7 годин, «Соціальна складова здоров'я» — 19годин, «Психічна і духовна складові здоров'я» — 4 годин.
Змістова лінія «Людината її здоров'я» в програмі і підручниках представлена навчальним матеріалом, щодає змогу учням набути знань про ознаки здоров'я, його значення для людини;хвороби.
Під час вивченнятеми «Людина та її здоров'я» в учнів формується уявлення про здоров'я якнайважливішу цінність у житті людини; про показники здоров'я (швидкий ріст ірозвиток, висока працездатність (розумова і фізична), задоволення відспілкування, чуйне ставлення до оточуючих людей, уміння керувати своїми діями,відповідальне ставлення до дорученої справи, гарний настрій, позитивні емоції,емоційне ставлення до природи); забезпечуються взаємозв'язки між виділенимипоказниками здоров'я.
Змістове наповненнятеми допоможе усвідомити учням цінність здоров'я, переваги здорової людини;сприятиме вихованню потреби в здоров'ї, відповідального ставлення до свогоздоров'я і до здоров'я оточуючих. Крім того, третьокласники дізнаються про рольм'язів для людини, з'ясують необхідність їх тренування, оволодіють уміннямвимірювати силу м'язів за допомогою силометра.
На уроках з цієїтеми розширюються та систематизуються уявлення учнів про здоровий спосіб життя,що найбільше (50%) впливає на здоров'я людини. Розгляд у підручнику малюнків,схем допоможе учням сформулювати правила здорового способу життя.
Зрозуміло, щобзнання, які учні засвоїли на уроці, переросли в уміння і навички, щобсформувати в них свідоме прагнення до здорового способу життя, — одного урокунедостатньо. Питання, пов'язані зі здоров'ям дітей, повинні бути органічновплетені у весь навчальний процес, щоб на кожному уроці вчитель міг формувати вучнів почуття відповідальності за своє здоров'я. З точки зору педагога, — якзазначає О.Я.Савченко, — стан здоров'я сучасної дитини визначається якістюорганізації навчально-виховного процесу в школі [49].
Особливе значеннядля реалізації завдань предмета має співпраця з сім'єю. В цьому контекстінаводимо розмірковування В.О. Сухомлинського про те, що приблизно у 85% усіхневстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні — поганий стан здоров'я,яке можна вилікувати тільки спільними зусиллями батьків, лікаря і вчителя [49].
Тема «Людината її здоров'я», як і наступні теми, закінчується комплексом ранковоїзарядки. Комплекс вправ розраховано як на дівчаток, так і на хлопчиків.
Зміст лінії «Фізичнаскладова здоров'я» розширює та систематизує уявлення учнів про здоровий спосібжиття, збереження та зміцнення здоров'я; формує в учнів уявлення про працездатність,активний відпочинок, інфекційні хвороби, природні чинники, що сприяютьзміцненню здоров'я.
Тема передбачаєвиконання спільних завдань дітей і батьків: складання правил активного відпочинкудля всієї родини; правил захисту членів родини від грипу; обладнання куточкадля активного відпочинку вдома; обговорення страв, які щоденно споживаються вродині; заходів профілактики інфекційних захворювань у родині; обговоренняособливостей природи своєї батьківщини; складання меню на тиждень; вивченнямаркування харчових продуктів; виконання фізичних вправ, що сприяють зміцненнюздоров'я.
Крім того, данатема передбачає засвоєння учнями правил: зберігання харчової цінностіпродуктів; приготування корисної для здоров'я їжі; щодо попередження отруєнь;запобігання шлункових інфекційних хвороб; загартовування. Розгляд малюнків упідручнику, актуалізація життєвого досвіду дітей допоможуть їм свідомо засвоїтиці правила та їх дотримуватися.
Змістова лінія «Соціальнаскладова здоров'я» втілюється через формування в учнів уявлення про особистісніякості кожної людини; про права дитини, які сприяють збереженню і зміцненню їїздоров'я. У цій темі розглядається також безпека життєдіяльності — правилаповедінки в школі, безпека вдома, безпека пасажирів у населеному пункті, підчас відпочинку, в природному середовищі.
Також продовжуємовиховувати в учнів шанобливе, доброзичливе ставлення до батьків, інших членівродини; бережливе ставлення до свого здоров'я та до здоров'я своїх ближніх.
Крім того, науроках з цієї теми здійснюється формування в учнів соціальної потреби жити ібути здоровим, розвиваються уявлення про родину, домівку як чинники здоров'япро домівку як середовище існування дитини, в якому вона співживе з іншимичленами родини.
Методичний апаратцієї теми націлює учнів на їхню співпрацю з батьками. Спільнообговорюватимуться взаємини дітей у сім'ї; обов'язки дитини в родині;визнаватимуться чинники, що розвивають силу, витривалість, спритність;обговорюватимуться права дитини на здоров'я.
Змістова лінія«Психічна і духовна складові здоров'я» продовжує формувати в учнів: уявленняпро ввічливу людину; вміння розпізнавати емоційний стан кожного з членівродини, друзів, однокласників, керувати своїми емоціями й почуттями, вмінняадекватно реагувати на вчинки та слова своїх рідних, ровесників, сусідів, чужихлюдей; відповідальне ставлення як до свого здоров'я і життя, так й інших людей;виховувати особистісні якості людини (чуйність, милосердя та ін.). зміст темисприяє розвитку і саморозвитку учнів.
На уроках з цієїтеми учні набуватимуть досвіду ввічливого поводження з рідними, друзями,однолітками, незнайомими людьми; культурного поводження серед природи, вдома, вгромадських місцях тощо.
Впродовж вивченнякурсу учні застосовують такі методи пізнання як спостереження і моделювання.
На основікомплексного використання різних форм, методів і прийомів навчання, у томучислі самостійної роботи і пізнавальних завдань, на кінець навчального рокуучні 3 класу повинні:
Øмати уявлення про здоровий спосіб життя, працездатність учня,інфекційні хвороби, про сім'ю як чинник здоров'я, шкідливість куріння івживання алкоголю на здоров'я дитини; безпеку і небезпеку; небезпечні речовинипредмети, які створюють безпеку для здоров'я і життя; природні стихійні лиха(землетрус, повінь, буря, ураган, снігопад, ожеледиця); про увагу і пам'ять;правду і кривду.
Øназивати показники здоров'я, групи їжі, — чинники природи, щовпливають на здоров'я; екологічні особливості своєї місцевості; основні правадитини в сім'ї та суспільстві; небезпечні для здоров'я предмети і речовини [].
У планісамостійної організації власної практичної діяльності учні повинні вміти:
Øпорівнювати різні настрої людини;
Øвстановлювати взаємозв'язки між увагою, пам'яттю, творчістю іздоров'ям;
Ø розпізнавати термінпридатності харчових продуктів за маркуванням; ознаки застуди; дорожні знаки;різні вияви поведінки близьких, однокласників, друзів;
Øвиконувати правила здорового способу життя; правила активноговідпочинку; правила поведінки під час епідемії грипу; обов'язки щодо старших імолодших членів своєї родини, правила безпечного користування електроприладамиі протипожежної безпеки, евакуації з приміщення; правила безпечної поведінкивдома, в школі, з незнайомими людьми; правила дорожнього руху (перехід дороги зобмеженою оглядовістю, за несприятливих погодних умов); правила поведінки білязалізничної колії; правила поведінки під час відпочинку; правила спілкування зрідними, однокласниками, друзями.
Ø надавати першу допомогупри укусах собак, комах, порізах, кровотечах з носа;
Ø повідомляти відповідніслужби (01, 02,03, 04) про небезпечні ситуації.
Ø оцінювання безпечнуповедінку (однолітків та своєї) [58, 195-197].
Навчальний процес у 3 класі здійснюється за підручником «Основиздоров'я» авторів Н. Бібік, Т. Бойченко, Н.Коваль, О. Манюк. Короткоохарактеризуємо зміст і структуру підручника. Книга охоплює всі складові курсу:людина та її здоров'я, здоровий спосіб життя, цінуй життя і здоров'я, настрій іздоров'я; безпека життєдіяльності. У такій послідовності вони представлені упідручнику.
У підручнику ізкурсу «Основи здоров'я» для 3 класу вміщено основні тексти інформаційногохарактеру, а також додаткові тексти — у вигляді віршиків, оповідань. Так,статті «Показники здоров'я », «Завдяки чому людина рухається », «Працездатністьі відпочинок», «Бережи здоров'я» мають інформаційний характер [7]. У структурікниги, крім інформаційних текстів, досить широко представлено майже до кожноїтеми такі блоки: «Поради», виділені синім кольором, і«Правила», виділені червоним кольором. Їх зміст відзначаєтьсяособистісно зорієнтованим спонукальним стилем, що заохочує дитину до співпраці.
Підручниквідкривається і завершується зверненням до дитини. На початку книги звернення —це, по суті, установка на сприймання майбутнього матеріалу, а на завершення —автори дають дітям поради, як зміцнювати своє здоров'я на літніх канікулах.
Ілюстраціїскладають органічну частину підручника. Малюнки виконуютьінформативно-ілюстративну функції. Керувати сприйманням учнями малюнків, вчительвестиме школярів до розуміння не лише окремих деталей, а й мети, ідеїзображеного.
Апараторганізації засвоєння (запитання і завдання) підручника призначений дляактивізації пізнавальної самостійності учнів. Їх формулювання відзначаєтьсяособистісно зорієнтованим спонукальним стилем, що заохочує дитину до співпраці.
Зрозуміло, щопідручник складає лише основу організації уроку, на якому вчитель вільнопоєднує інші джерела інформації. Навчальна діяльність учнів при цьому маєрепродуктивний характер; оскільки їм необхідно осмислити, запам'ятати івідтворити побачене, почуте або прочитане на вимогу вчителя. Наприклад, такезавдання: розглянь малюнки і вкажи, що позитивно впливає на здоров'я. Без такоїроботи неможливо працювати над завданнями, які вимагають від учнів самостійногопошуку, застосування здобутих знань у нових ситуаціях.
Пошукованавчальна діяльність учнів на уроках полягає в тому, що вони аналізують, якізвички є корисними для здоров'я, а які шкідливі, виділяють ознаки здоров'я,встановлюють взаємозв'язки між здоров'ям і способом життя дитини, роблятьвисновки, доводять правильність висловленої думки тощо. Проілюструємо це такимзавданням: поміркуй, чому шкідливий вплив тютюнового диму на здоров'я? Запитаннявимагає від учнів установлення причинно-наслідкових зв'язків.
Чимало цікавихзавдань підручників спрямовують учнів на порівняння і протиставлення об'єктів,на використання життєвого досвіду дітей, їхніх спостережень. Наприклад, розгляньмалюнок і поміркуй, хто з дітей має корисні звички, а хто —шкідливі.
Варіантипрактичних завдань: пригадай, порівняй, розкажи, знайди, відгадай та інші. Мипровели кількісний аналіз різноманітних видів самостійних робіт різних видів упідручниках із курсу «Основи здоров'я » для 3 класу. При цьому ми згрупувалисамостійні роботи на репродуктивні (типу «Які», «Розкажи (за малюнками)»,«Пригадай», «Назви»), конструктивні (типу «Чому», «Порівняй», «Перевір», «Поміркуй»,«Покажи»), творчі («Обговори», «Розпитай», «Розкажи (про себе)», «Обгрунтуй»).Як показує кількісний аналіз самостійних робіт у підручниках (див. табл. 2.1.),найбільше самостійних робіт у 3 класі виконують репродуктивних.
Таблиця 2.1
Кількісний аналізсамостійних завдань різних видів у підручнику з курсу «Основи здоров'я » для 3класу№ Тип завдання 3 клас 1 Репродуктивні 91 2 Конструктивні 63 3 Творчі 52
Аналіз підручниказ курсу «Основи здоров'я» для 3 класу [7] показав, що він володіє значнимипізнавальними можливостями з точки зору організації самостійних робіт різнихвидів.
2.2 Комплекс пізнавальнихзавдань для самостійної роботи учнів з курсу «Основи здоров'я »
Аналізпедагогічних джерел дав нам змогу з’ясувати, що організація самостійної роботимолодших школярів на уроках курсу «Основи здоров'я» потребує дотримання певнихметодичних вимог:
—самостійне засвоєння учнями певної суми знань проздоров'я має бути не самоціллю, а лише засобом для досягнення більш важливоїмети —вироблення ціннісного ставлення до нього, а також бажання і вміння берегтиі зміцнювати його;
—у центрі уваги постійно має бути сама особистістьучня, його потреби, інтереси, почуття та інші вияви його сутнісних (людських)характеристик, щоб самостійно засвоюваний навчальний матеріал сприймався ним невідсторонено, як щось зовнішнє і формально-байдуже, а зацікавлено, як те, щомає для нього певний позитивний сенс і значення;
—зміст курсу в процесі його засвоєння учнями здопомогою самостійних робіт і завдань повинен постійно співвідноситися зізмістом інших шкільних предметів початкової школи (фізичне виховання,ознайомлення з навколишнім, трудове навчання тощо), спиратися на них іпов'язуватися з власним життєвим досвідом дітей;
—у процесі вивчення курсу мають використовуватисярізні види учнівської діяльності, а не лише розумово-пізнавальна, він повиненмати діяльнісно-практичну спрямованість, що передбачає застосування різнихметодів, зокрема, зважене поєднання традиційних та інтерактивних методів наоснові самостійної роботи і практично-дослідницьких завдань.
Під час організаціїсамостійної роботи важливим є складання пізнавальних завдань. Під«пізнавальними завданнями» ми розумітимемо сукупність проблемних запитань,логічних завдань, виконання яких вимагає від учнів початкових класів різногорівня самостійності.
У своємудослідженні ми враховували те, що пізнавальні завдання можуть бутизапропоновані дітям у різній формі: усно, на таблицях або картках, черездіапроектор, запис на дошці тощо. Щоб учні молодших класів могли виконатиописані типи пізнавальних завдань, вони повинні мати певний рівеньсформованості таких прийомів розумової діяльності, як аналогія, порівняння,встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо.
Для успішного формуваннязнань потрібна розумова діяльність учнів, тобто аналіз, порівняння, синтез, абстрагуваннятощо. Тому з метою формування знань в учнів початкових класів з основ здоров'я необхідноздійснювати керівництво процесом виконання самостійних робіт на основіалгоритмів розумової діяльності, що передбачає зростання рівня самостійності таактивності учнів.
При конструюваннікомплексу завдань для самостійної роботи учнів з теми «Соціальна складоваздоров'я. Безпека життєдіяльності» (3 клас) ми керувались такими принциповимивимогами:
Ø комплекс повинен охоплюватирізні види роботи учнів (з підручником, дидактичними картками, роздатковимматеріалом тощо);
Ø за формою завданняповинні бути різними, щоб працювали різні види сприймання і пам'яті: зорова,слухова, моторна;
Ø завдання повинні бутипосильні для учнів;
Øу змісті завдань повинні бути відображені різні типи пізнавальноїдіяльності учнів;
Øпри розробці завдань необхідно враховувати принцип зростанняскладності;
Øкомплекс повинен сприяти підвищенню рівня самостійності учнів;
Øдля підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам пропонувалисязавдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними;
Øзавдання для самостійної роботи пропонувалися в системі в межахкожного уроку. Кожне наступне завдання повинно логічно зв'язуватися зпопереднім матеріалом, бути спрямованими на досягнення мети уроку.
Наш комплексвключав завдання для різного типу самостійних робіт:
ØЗавдання для підготовчої самостійної роботи. Їх мета – встановитиопорні знання і підготувати учнів до сприймання нового матеріалу.
ØЗавдання для навчальної самостійної роботи. Учитель дає учнямзавдання і показує, як його виконувати.
ØЗавдання для тренувальної самостійної роботи вчать застосовуватизнання в різних ситуаціях. Для самостійного розв'язання за зразком.
ØЗавдання пошукової самостійної роботи розв'язуються школяремцілком самостійно.
ØЗавдання контролюючої самостійної роботи даються з метою перевіркиі корекції знань.
Ми враховувалитакож і те, що при вивченні теми «Соціальна складова здоров'я» необхіднопродовжувати формувати в учнів уміння порівнювати. Зауважимо, що зміст даноїтеми забезпечує встановлення взаємозв'язків між здоров'ям кожного члена родиниі ставленням кожного члена родини один до одного та піклуванням кожного ізчленів родини один про одного.
Також ця темапередбачає:
Ø розповіді учнів про своїхбатьків, свою родину, свої обов'язки перед родиною;
Ø оцінювання власнихучинків щодо батьків, старших членів родини, менших братів, сестер;
Ø розв'язуванняпрогностичних завдань.
Крім того, змісттеми спонукає учнів до:
Ø оцінювання своєїповедінки та поведінки однокласників на перерві, в їдальні тощо;
Ø обговорення«секретів» спілкування;
Ø встановленнявзаємозв'язків між психічною і фізичною складовими здоров'я;
Ø аналізу своїх звичок(яких треба набути, а яких —позбутися);
Ø порівняння рис ввічливоїі здорової людини, встановлення схожості між ввічливою і здоровою людиною;
Ø співпраці з батьками(обговорення шкідливих звичок членів родини та як їх позбутися).
Якзазначає Ю. Павлов, керівництво розумовою діяльністю школярів під час виконаннясамостійних робіт у процесі формування знань передбачає «здійснення певноїсукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певноїінформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективнезасвоєння знань учнями відповідно до програми або мети навчання» [53, 158].
Упсихолого-педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництварозумовою діяльністю учнів у процесі формування знань. Найпоширенішимивважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва.
Підпрямим способом керівництва, вказує Л. Ланда, розуміють «… безпосередній впливна розумові операції учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та іншихінструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їхперебіг» [42, 231]. Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосереднійхарактер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних розумових дій.
Удослідженні Н. Коваль [37, 59] встановлено, що організація й контроль завиконанням учнями самостійної роботи здійснюється прямим способом у чотириетапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з'ясовують,з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють тойчи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконанняподібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використо-вуютьзасвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.
Прямекерівництво розумовою діяльністю учнів початкових класів у процесі навчанняпередбачає створення в їхній свідомості певного алгоритму міркувань. Якзазначають Е. Страчар [64], О.Я. Савченко [61], М. Казанський і Т. Назарова[32] та інші, алгоритм — це вказівка, що визначає обов'язкове коло елементарнихрозумових операцій або їх системи, які необхідно виконати у певнійпослідовності, щоб розв'язати поставлене завдання. «Алгоритмічні приписивизначають найдоцільнішу послідовність розумових та практичних дій і цим самимпривчають дитину міркувати правильно й економно» [64, 24]. Розчленуванняспособу дії на послідовні операції допомагає учням самостійно виконуватизавдання.
Сутністьопосередкованого шляху керівництва розумовою діяльністю учнів полягає в тому,що «… дітям пропонують різні завдання в такій послідовності, яка бзабезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції — складової того чиіншого прийому розумової діяльності». Звідси випливає, що «непрямий спосібкерівництва діяльністю школярів здійснюється через методи та зміст навчання іспонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури розумових дій узагальному змісті учбової діяльності. Керівництво розумовою діяльністю прицьому здійснюється за допомогою пізнавальних завдань» [37, 19]. Вони поступовоускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступнимзавданням.
Оскількикерівництво розумовою діяльністю здійснюється через пізнавальні завдання, тонеобхідною умовою ефективного виконання учнями самостійної роботи єцілеспрямоване використання пізнавальних завдань як засобу формування знань.
Н. Ковальвизначає такі типи пізнавальних завдань, які доцільно використовувати науроках:
1. Сортування навчального матеріалу за завданням учителя.
2. Порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриттянових властивостей, ознак предметів і явищ, що вивчаються.
3. Використання аналогії як засобу перенесення способу дії.
4. Класифікація предметів і явищ навколишнього середовища.
5. Виділення головного.
6. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
7. Доведення істинностісудження [37].
Аналіз літературидав нам змогу визначити, що з курсу «Основи здоров'я» доцільно використовуватитакі типи пізнавальних завдань.
1. Завдання насортування навчального матеріалу в початкових класах за своєю складністюповинні варіативно відтворювати знання. На основі прочитаного тексту, розповідівчителя, розгляду малюнків, власного досвіду учневі потрібно: знайти в текстівідповідь на поставлене запитання; розповісти про об'єкт, що вивчається;виконати завдання за зразком тощо.
Наведемо прикладтакого завдання для 3 класу: прочитай статтю «Тимчасове вимкнення електричногосвітла» (с. 64) і розкажи як уникнути незручностей, коли вимкнули електричнесвітло. Розглянь малюнок (с. 71) і покажи дорогу, перехрестя і перехід.
Під час вивченнятеми «Фізична складова здоров'я» формували в учнів уміння групувати предмети запевними ознаками. Наприклад, групувати їжу з урахуванням її харчової цінності.
2. Завдання напорівняння у формі зіставлення і протиставлення.
Пізнавальнасутність порівняння полягає у відображенні таких зв'язків, відношень об'єктивноїдійсності, як подібність і відмінність.
Порівнянняздійснюється в двох основних формах — зіставленні і протиставленні. Підзіставленням розуміють процес, спрямований на виділення істотних ознак, спільнихдля ряду об'єктів (позитивна абстракція), а протиставлення — процес, що маєпротилежну мету, тобто виділення того, від чого необхідно відокремитися привизначенні істотних ознак (негативна абстракція).
Винятковогозначення порівнянню надавав К. Ушинський. Він вважав порівняння «основоювсякого розуміння і всякого мислення», засобом зв'язку нових і старих знань,матеріалу підручника з власним досвідом учня. Порівняння, на його думку, єнеобхідним прийомом у навчанні дітей бачити різні відношення між предметами іявищами.
Як дидактичнийприйом, що розвиває і зміцнює розум, порівняння зберігає важливе значення і всучасній початковій школі. Про це свідчать наукові дослідження, творчий досвідучителів, вимоги навчальних програм. Навчальна програма з курсу «Основи здоров'я» для 3 класу передбачає використання порівняння в процесі самостійногоздобування знань, узагальнення і систематизації матеріалу тощо. Наприклад,можна запропонувати таке завдання: розглянь малюнки і порівняй, як сидятьдівчинка і хлопчик за партою. Чим відрізняється, як сидить дівчинка від того,як сидить хлопчик? Хто з них сидить правильно?
3. Завдання длявиділення головного. Самостійне розрізнення другорядного і головного є важливиметапом у пошуковій діяльності. Це зумовлено тим, що об'єктивнааналітико-синтетична діяльність учнів молодшого шкільного віку має тенденцію дозмішування істотного і неістотного, виділення яскравих динамічних зв'язківзовнішнього характеру. Водночас без достатнього розвитку вміння виділятиголовне неможлива повноцінна самостійна діяльність. Тому пізнавальні завданняпа визначення головного повинні широко використовуватись у процесі засвоєннянових понять, узагальнення і систематизації знань, під час підведення підсумківуроку.
Завдання цьоготипу мають кілька видів: сортування матеріалу за певними ознаками (складністю,значущістю); виділення головної думки прочитаного; виділення істотних подібнихі відмінних ознак явищ і предметів [37]. Навчати учнів початкових класів,наприклад, виділяти головне в прочитаному тексті треба поступово, поділяючи цевміння на кілька простіших. Спочатку треба привчити дітей робити загальнийаналіз тексту, ставлячи такі запитання: про що тут розповідається?
Відомо, що учнімолодших класів з небажанням готують стислий переказ прочитаного. Їм легшедослівно переказати прочитане, ніж виконати складну аналітичну роботу, оскількидля стислого переказування необхідно зв'язати в один ланцюжок головні думкикожної частини твору. Допомагає цьому прийом, який у методиці дістав назвусортування матеріалу. Сутність його полягає в тому, що діти, читаючи текст,виконують певні аналітичні завдання, наприклад: прочитай і визнач, що тобінезрозуміло, про що дізнався вперше, про що знаєш більше, ніж сказано в тексті,які слова у даній частині тексту найважливіші і чому. Отже, відбуваєтьсяаналітичне читання тексту, тому діти сприймають його не в цілому, аусвідомлюють окремі елементи, а це є необхідною передумовою виділення головнихдумок і складання плану.
Виконуючизавдання на виділення головного, діти аналізують матеріал. Наведемо прикладизавдань для виділення головного.
У статті «Бережиздоров'я » (с. 9 підручника) прочитай перший абзац. Що допоможе тобі зберегти здоров'я?
Розглянь малюнок(с. 9 підручника). Що негативно впливає на здоров'я?
4. Завдання навстановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Учні навчаютьсязнаходити і розуміти об'єктивно існуючі між предметами і явищамипричинно-наслідкові зв'язки в процесі продуктивної діяльності, коли необхіднопояснювати і доводити певне положення. У початкових класах можуть бутивикористані пізнавальні завдання на встановлення причинно-наслідкових зв'язків,які передбачають пояснення тих чи інших явищ за допомогою одного або кількохправил. Зокрема, учні повинні навчитися встановлювати взаємозв'язки між продуктивністюпраці та активним відпочинком; видами занять та кількістю вживання їжі, міжякістю їжі та її зберіганням, способами приготування; якістю продуктів та їхтерміном придатності, з'ясовувати причини виникнення втоми людини тощо.
Розглянемо прикладизавдань цього типу. Чому не можна вставляти у розетку цвяхи та інші металевіпредмети? Чому при переході дороги треба бути уважним коли падає сніг?
5. Завдання надоведення істинності судження.
Уміння доводити —одна з важливих властивостей розвиненого мислення. У науковому розуміннідоведення. — це логічна дія, у процесі якої істинність якоїсь думкиобґрунтовується за допомогою інших думок, істинність яких доведена практикою.Кожне доведення обов'язково повинно складатися з тези, доводу і способів доведення.За способом доведення воно може бути прямим і непрямим [61, 124]. Доведення, уякому доводи прямо обґрунтовують істинність тези, називається прямимдоведенням. Доведення, у якому істинність тези обґрунтовується спростуваннямістинності суперечного положення, називається непрямим доведенням.
Учням початковихкласів під силу пізнавальні завдання на пряме доведення вже сформульованоїдумки, твердження.
Наведемо прикладитаких завдань.
1. Дівчинка, якаперебігає дорогу в небезпечному місці чинить неправильно. Доведи це.
2. Діти, які підчас новорічних свят користуються бенгальськими вогнями наражають себе нанебезпеку. Доведи це.
Запропонованітипи пізнавальних завдань використовували на етапі ознайомлення з новимматеріалом, узагальнення та систематизації знань. На етапі ознайомлення з новимматеріалом учням спочатку пропонували ті завдання, які сприяють поповненню,усвідомленню, уточненню та осмисленому відтворенню знань. Потім учні виконувализавдання, які вимагають від них самостійного пошуку.
На етапі узагальненняі систематизації знань використовували ті завдання, які спонукають учнів довиділення головної думки в прочитаному, доведення правильності висловленогосудження тощо.
Важливим засобомсамостійного здобуття знань є підручник, що спрямовує пізнавальну активністьдітей у потрібне русло: поглиблює і систематизує відомості, здобуті учнями впроцесі спілкування з природою. Крім того, матеріал підручника дає можливістьефективніше організовувати самостійну роботу учнів.
Для самостійноговивчення за підручником насамперед пропонували той матеріал, що не спричиняєзначних труднощів, або засвоєння якого підготовлене роботою на попередніхуроках. Самостійне вивчення нового матеріалу за підручником закінчувалосяузагальнюючою бесідою, у ході якої вчитель перевіряв ступінь розуміннявивченого, дає додаткові пояснення, уточнення, наголошує на істотному. Крімвідтворення матеріалу, варто практикували завдання, які спонукають дітейпереносити знання з відомих об'єктів на невідомі.
Отже, самостійна роботаучнів за матеріалом підручника дає змогу розв'язати ряд важливихнавчально-виховних завдань: розвивати пізнавальні можливості учнів,самостійність мислення; підвищувати свідомість і міцність засвоєння знань,формувати в учнів уміння й навички самостійно здобувати знання, а такожзастосовувати їх у житті.
Назвемо основніприйоми, які використовувалися у самостійній роботі з навчальною книгою:
Ø знаходження в текстіформулювань, висновків;
Ø використання питань длясамоконтролю;
Ø виконання завдань учителяпісля його розповіді (наприклад, знайти в підручнику певні умови, за яких можевідбуватися явище, що розглядається);
Ø вивчення наведених утексті прикладів, придумування власних;
Ø звернення до підручника зметою встановлення зв'язку між новим матеріалом і аналогічним попереднім;
Ø складання схем, таблицьза матеріалом прочитаного;
Ø поєднання аналізупідручника з роботою із зошитом, таблицями;
Ø опис ілюстраційпідручника тощо.
Для зверненняуваги молодшим школярам пропонувалися такі завдання, для виконання яких потрібнобуло поєднати розумові дії з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а йнавести свої приклади тощо.
Ілюстраціїпідручників використовувалися для самостійної роботи школярів майже на кожномууроці. До малюнків продумувався ряд запитань та завдань, які допомагалиспрямувати увагу дітей на виявлення ознак різних явищ, що зображені намалюнках.
Наведемо прикладикомплексу завдань для самостійних робіт з безпеки життєдіяльності.
Тема уроку:Безпека вдома
1. Прочитайтетекст статті «Тимчасове вимкнення електричного світла» (с. 54) ізнайдіть відповідь на запитання«Як потрібно діяти вдома, коли раптом вимкнутьсвітло? ».
2. Прочитайтеобведені рамкою речення на с. 55 і поміркуйте, чому вам не можна користуватисяджерелами відкритого вогню.
3. Розгляньтемалюнки на с. 55 і порівняйте поведінку дітей. Хто з дітей наражається нанебезпеку і чому?
4. Доведіть, щонеобхідно користуватися ліхтариком, коли вимкнуть світло.
5. Покладітьголову на руки і заплющте очі. Уявіть свою квартиру. Пригадайте розташуваннякімнат, де стоїть стіл, шафа та інші речі. Намалюйте те, що уявили.
6. Продовжте речення:Користуватися сірниками, свічками можна лише.......
7. Прочитайтетекст статті «Безпечна електрика» (с. 56) і знайдіть відповідь на запитання «Дочого може призвести порушення правил користування електричними приладами?»
8. Прочитайтевиділені речення на с. 57 і розкажіть, як будете діяти, коли відчуєте запахдиму, побачите іскри, полум'я.
9. Розгляньтемалюнки на с. 58 і оцініть поведінку дітей.
10. Продовжтеправила «Як уникнути ураження електричним струмом»: Не торкатися обірваних проводів,...
11. Позначтецифрами по порядку дії по наданню допомоги ураженому електричним струмом:
Øвикликати швидку допомогу;
Øвідключити електрику;
Øстати на гумовий килимок або дерев'яну дошку (навіть книжку);
Øсухим дерев'яним або пластмасовим предметом відвести провід відпостраждалого.
З метоюзакріплення і перевірки знань учнів пропонувалися такі завдання для самостійноїроботи:
1. Вибери середпереліченого електроприлади: килимок, телевізор, вазон, пилосос, шафа, дитячамашинка, комп'ютер.
2. З поданих слівсклади правила користування електроприладами:
Несправним,користуватися, не, можна, електроприладом.
Не, можна,руками, вмикати, мокрими, чи, вимикати, електроприлад.
Потрібно,електроприлади, тільки, використовувати, за, призначенням.
Удома мипропонували учням виконати таку самостійно практичну роботу під наглядомбатьків «Правила користування сірниками і свічками».
Тема уроку: Небезпекавід вогню. Евакуація
1. Розгляньте малюнкина с. 60 і назвіть можливі причини пожежі.
2. Прочитайтеправила безпечної поведінки під час пожежі, обведені рамкою і повторіть їх просебе.
3. Розгляньтемалюнки на с. 61. Що на них зображено?
4. Прочитайте пам'яткуна дошці: «Виклик пожежників» і запам'ятай її.
5. Прочитайтетекст на с. 62 і знайдіть відповідь на запитання: «Що слід робити, коли накомусь загорівся одяг?».
З метоюзакріплення і перевірки знань учнів пропонувалися такі завдання для самостійноїроботи:
1. Позначкружечком правильні відповіді. Як вийти з приміщення, уникнувши отруєння чаднимгазом?
Залишитиприміщення треба повзком.
Швидко бігти наповний зріст.
Захищати ніс ірот мокрою тканиною (рушником, одягом).
2. Намалюйте плансвоєї квартири і небезпечні місця замалюй червоним кольором. Шлях евакуації увипадку пожежі познач зеленим.
3. Практичнаробота. Склади діалог між «потерпілим» та «оператором» служби 01. Озвуч його зі своїм товаришемпо парті.
Удома мипропонували учням виконати таку самостійно практичну роботу під наглядомбатьків «Евакуація під час пожежі».
Тема уроку:Безпека у школі
1. Розгляньмалюнки на с. 64-65. Порівняй поведінку учнів. Поясни, хто з учнів дотримуєтьсяправил поведінки у школі, а хто наражається на небезпеку.
2. Оціни свою поведінкуу школі.
3. Прочитайтетекст на с. 66 підручника «Що таке конфлікт». Знайди відповідь на запитання: як уникнутиконфлікту?
4. Прочитай натаблиці правила спілкування зі старшокласниками. Чи можна їх дотримувати? Якщоні, запропонуй свій варіант.
Завжди намагайсяпотрапити у компанію до старших школярів. Вони — дорослі, з ними тобі будецікавіше.
Ніколи ні в чомуне поступайся старшим. Будь упертим.
Поводьсяневвічливо, вживай брутальні слова — і тебе будуть поважати.
5. Поміркуй, чомукажуть, що ввічливість — найперше правило безпеки?
6. Розгляньмалюнки на с. 67 підручника. Порівняй поведінку учнів. Хто з дітей уміє уникатиконфліктів, а хто —ні?
7. Як ти вважаєш:бійка приносить користь чи шкоду людині? Доведи чому.
8. Поясниприказки:
Бійка до добра недоводить.
Захищатися требасловами, а не кулаками.
Шляхом зла недоходять добра.
9. Відгадайзагадки і поясни, яких правил техніки безпеки з цими речами требадотримуватися.
Я блискуча ігостренька, маю очко маленьке. За собою несу довгу-довгу косу (Голка і нитка).
Я всіх обшиваю,сама ж одягу не маю (Голка).
Два кільця, двакінця, а посередині цвях (Ножиці).
З метоюзакріплення і перевірки знань учнів пропонувалися такі завдання для самостійноїроботи:
1. Позначстрілочками, на яких уроках потрібно дотримуватися правил поведінки?Дотримуватися дистанції під час виконання фізичних вправ. На уроках праці Бути обережним при користуванні лінійкою, косинцем. На уроках фізкультури. Бути обережним, користуючись голкою, ножицями, дротом. На уроках математики.
2. Поміркуй, як тичинитимеш у таких випадках. Якщо погоджуєшся з одним із варіантів відповіді,познач його кружечком. Якщо ні —запропонуй свій варіант відповіді.
А. Якщо менедражнять однокласними, то я:
б'ю того, хтомене ображає;
ображаюся і ні зким не розмовляю;
спробую перевестивсе на жарт;
вчинюпо-іншому:________________________________________.
Б. У меневимагають гроші старші школярів. Я:
розкажу про цебатькам, старшому братові;
повідомлю про цевчителя;
покірноплатитиму;
вчиню по-іншому:__________________________________________.
В. Меніпропонують з'ясувати стосунки за допомогою кулаків. Я: розкажу проце батькам;
розкажу процевчителеів;
піду з'ясовуватистосунки, узявши з собою друзів;
вчиню по-іншому:_________________________________________.
Удома мизапропонували учням самостійно прочитати вірш Лідії Компанієць «Порозумілися» іпідібрати прислів'я про дружбу.
Тема уроку:Безпека пішоходів
1. Прочитай текстстатті «Дорога з обмеженою оглядовістю» на с. 68 підручника і знайди відповідіна запитання: Чому потрібно переходити дорогу якомога далі від повороту? Чомуне можна виходити на проїзну частину дороги із-за перешкоди?
2. Розгляньмалюнки на с. 68 і 69. Чи правильно переходять дорогу діти? Поясни чому.
3. Прочитай текстстатті «Дорога з обмеженою оглядовістю» на с. 69 підручника і знайди відповідіна запитання: Як треба переходити дорогу з обмеженою оглядовістю?
4. Розгляньмалюнки на с. 70 підручника і порівняй поведінку дітей. Хто з дітей наражаєтьсяна небезпеку, а хто —ні?
5. Розгляньмалюнки на дошці. Визнач небезпечні місця для пішоходів.
6. Намалюй, якідорожні знаки є на дорозі, якою ти йдеш до школи.
7. Поміркуй, чиможна переходити дорогу в тому місці, де вона піднімається вгору чи спускаєтьсявниз. Чому?
8. Розгляньдорожні знаки, зображені на таблиці. Про що попереджають дані знаки?
9. Прочитай текстпідручника на с. 72 і дай відповідь на запитання: Чому переходити дорогу занесприятливих умов можна лише тоді, коли проїзна частина вільна від транспорту?
10. Розгляньмалюнки на с. 72-73 підручника і порівняй поведінку дітей. Хто з дітейнаражається на небезпеку, а хто —ні?
11. Прочитайправила переходу залізничного переїзду на с. 74 підручника і подумки повториїх.
12. Розгляньмалюнки на с. 75 підручника і порівняй поведінку дітей. Яка небезпекапідстерігає пішоходів? Хто чинить правильно?
13. Прочитайтекст підручника на с. 76 і дай відповідь на запитання: Як уникнути небезпечнихситуацій на залізничних коліях?
14. Розгляньмалюнки на таблиці. Розкажи за малюнками, де можна переходити залізничну колію.Порівняй поведінку дітей. Хто порушує правила переходу залізничної колії?
З метоюзакріплення і перевірки знань учнів пропонувалися такі завдання для самостійноїроботи:
1. Підкреслиумови, за яких видимість на дорозі є недостатньою.
Вечірня пора,туман, сонячний день, злива, ясний ранок, ніч, курява над дорогою, дощ,снігопад.
2. Доповниречення: Водій бачить пішохода за таких умов_________.
3. Запиши, чому утемну пору доби потрібно вдягати одяг зі світлоповертаючими елементами?
4. Намалюй знаки:залізничний переїзд зі шлагбаумом і без шлагбаума.
Удома мипропонували учням виконати таку самостійно практичну роботу під наглядомбатьків «Виявити місця з обмеженою оглядовістю по дорозі до школи» і намалюватиплакат «Мій друг — безпечний рух».
Тема уроку:Безпека пасажирів
1. Розглянути намалюнках як позначаються дорожніми знаками або дорожньою розміткою місцязупинки пасажирського транспорту і запам'ятати. Яким дорожнім транспортом використуєтесь?
2. Розгляньмалюнки на с. 78-79 підручника. Порівняй поведінку учнів. Які правилакористування пасажирським транспортом вони порушують? На яку небезпекунаражаються діти?
3. Прочитай на с.79 підручника правила — заборони користування пасажирським транспортом. Повториїх кілька раз мовчки.
4. Прочитай текстна с. 80 підручника і склади правила переходу дороги під час висадки зтранспорту.
5. Розгляньмалюнки на с. 80 підручника. Які правила переходу дороги після висадки зтранспорту порушують діти? Чому не слід цього робити?
6. Прочитай текстна с. 81 підручника і знайди відповідь на запитання: Що таке ескалатор? Якиправил треба дотримуватися, їдучи ним? Чому?
З метоюзакріплення і перевірки знань учнів пропонувалися такі завдання для самостійноїроботи:
1. Доповниречення.
Людей, які їдутьу транспорті, називають ______.
Сідати утранспортний засіб пасажири повинні на _____________.
В автобус,тролейбус, трамвай заходять через _____двері, а виходять через ____________.
2. Намалюйдорожні знаки: місце зупинки автобуса, тролейбуса.
3. Вислови своюдумку щодо такої ситуації. На сидінні в транспорті хлопчик і дівчинка. Він —біля вікна, вона —біля проходу. Підійшла жінка з дитиною на руках. Хто повинензапропонувати їй місце? Одні кажуть: хлопчик, бо він хлопчик. Інші кажуть: ні,дівчинка, бо жінці з дитиною незручно проходити до вікна.
Удома мипропонували учням виконати самостійно практичну роботу під наглядом батьків —постерігати, чи дотримуються діти правил безпеки пасажирів. Розповісти молодшійсестрі чи брату правила безпечної поведінки пасажирів: на зупинці, в салонітранспорту, під час посадки та висадки пасажирів, при переході дороги післявисадки з транспорту.
Організовуючикерівництво самостійною навчально-пізнавальною діяльністю учнів на уроці, мивраховували наступні чинники. Оскільки типи пізнавальних завдань визначаютьсятими прийомами розумової діяльності учнів, які при цьому застосовуються, товміння виконувати завдання безпосередньо залежить від рівня сформованостівідповідних розумових операцій. Ми використовували два способи навчання учнівприйомам самостійної роботи: прямий і непрямий. Організація і контроль завиконанням завдань здійснювалася прямим способом в чотири етапи.
На першому етапіми пояснювали учням значення прийому, що формується, і з'ясовували, з якихпослідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворювали той чиінший прийом, а на третьому його структура закріплювалася в процесі виконанняподібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійновикористовували засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності у новихситуаціях.
Різні прийомирозумової діяльності дітей ми формували на кожному уроці курсу «Основи здоров'я» залежно від його мети і змісту навчального матеріалу. Розглянемо докладнішецей процес на прикладі встановлення причинно-наслідкових зв'язків і порівняння.Ми пояснювали учням сутність понять «причина» і «наслідок». Повідомляли дітям,що в природі одні явища спричиняють інші, залежать одне від одного, однівідбуваються раніше, інші пізніше. Тому й розрізняють причину і наслідок.Причина — це явище, яке спричиняє інше, наступне за ним; наслідок — явище, якевиникло через причину. Щоб діти зрозуміли таку залежність, їм пропонувалися«життєві» завдання: «Сергійка не пустили на прогулянку, тому що Сергійкозахворів.» та ін. Діти одразу визначали причину і наслідок.
Отже, міркуваннявчителя, його запитання до класу були спрямовані на виявлення структурнихелементів прийому розумової діяльності.
Такий висновокзакріплювався і в міркуваннях учнів про взаємодію причини й наслідку в іншихситуаціях.
Виконуючи іншізавдання, учні міркували у такій самій послідовності: аналіз і виділеннямістотних ознак об'єкта; пошук і пояснення причини явища або події, встановленняі пояснення наслідку; співвіднесення причини й наслідку; висновок: поясненнявзаємозв'язків між об'єктами, що аналізуються.
У процесівивчення курсу «Основи здоров'я» відбувалося формування й інших прийоміврозумової діяльності.
2.3 Результатиекспериментальної роботи
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провелиекспериментальне дослідження особливостей формування самостійної учбовоїдіяльності молодших школярів.
Експериментальнедослідження проводилося на базі 3 — А і 3- Б класів ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 м.Львова. Формуючим експериментом було охоплено 22 учнів експериментальногокласу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 23 учнівконтрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.
Класи були відібрані зприблизно однаковими рівнями навчальних досягнень та умовами навчання.
Ми поставили за метупорівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, якімали відмінності в організації та змісті навчального процесу за рахуноквпровадження запропонованої нами методики організації самостійної роботи учнів.
Плануючисамостійну роботу на уроці «Основи здоров'я», ми враховували необхідністьнаступних дій:
Ø визначення місця іфункцій самостійної роботи у структурі уроку;
Ø передбачення методичнихта практичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи;
Ø визначення змісту, обсягута форми самостійних завдань;
Ø планування самостійноїроботи через її подачу її невеликими, логічно завершеними частинами, враховуючитривалість самостійної роботи;
Ø підбір дидактичногоматеріалу (роздаткових карток), таблиць тощо;
Ø обґрунтуванняраціональних способів перевірки роботи.
У контрольномукласі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя. В експериментальномукласі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати власнуметодику організації самостійної роботи учнів.
На етапіформуючого експерименту використовувалися самостійні роботи навчального,тренувального характеру та контролюючі. Відповідно тривалість самостійноїроботи зумовлювалася складністю і обсягом завдань. У процесі організаціїсамостійної учбової діяльності ми, перш за все, навчали дітей працюватисамостійно із наочними посібниками, підручником тощо, ставили перед ними мету,завдання та спільно визначали шляхи його виконання. Для самостійногоознайомлення ми пропонували учням і новий матеріал. Велике значення усамостійному вивченні нового матеріалу мала робота з малюнками, оскільки вонапривертала увагу учнів до ілюстрацій, вчила робити висновки. Подібні роботизаймали небагато часу, але давали значний ефект.
Як показалирезультати дослідження, самостійна робота проходила успішно лише в тому разі,коли діти зрозуміли мету, їм цікаво її досягти, вони володіють навичкамивиконання самостійних дій.
Так, під час першогоуроку на тему «Безпека пішоходів. Дорога з обмеженою оглядовістю» пояснювали будовувулиць, безпечний перехід на вулиці. При цьому самостійність учнів на уроцібула меншою. Після того як діти засвоїли це, ми пропонували провести аналогічнуроботу самостійно на другому уроці «Безпека пішоходів. Дорога за несприятливихумов». При цьому чітко давалися завдання для самостійної роботи і вказувалисяшляхи її виконання.
Усі роботи учніввідрізнялися як за ступенем їх самостійності, так і за дидактичною складністю.Для звернення уваги молодшим школярам пропонувалися такі завдання, для виконанняяких потрібно було поєднати розумові дії з практичними. Наприклад, не тількипрочитати, а й порівняти навести свої приклади тощо.
У процесіекспериментального дослідження проводилися контрольні зрізи знань із метоювизначити вплив розробленої методики на якість знань учнів з основ здоров’я.Таких зрізів знань було проведено три.
Виконані контрольнісамостійні роботи ми перевіряли, оцінювали й підводили підсумки.
Завдання, які мирозробили для 1 зрізу знань учнів:
1. Як правильновикликати телефоном рятувальну службу? Вибери правильну відповідь і познач їїкружечком.
1) Ой, швидшеприїжджайте, мені страшно, тут багато диму. У нашому будинку щось горить. Ой,біда!
2) У житловомубудинку, що на вулиці зеленій, 25, пожежа. Повідомив Назарко Іван, учень третьогокласу школи № 7.
2. Підкресли, якіз перелічених предметів можуть бути причиною пожежі. Яблуко, бенгальські вогні,пісок, саморобні обігрівальні прилади, цеглина, сірники.
3. Запишіть, якихправил безпеки потрібно дотримувати у коридорі на перерві.
4. Чому не можнагасити електричні прилади водою?
Завдання, які мирозробили для 2 зрізу знань учнів:
1. Доповниречення. Водій погано бачить пішохода за таких умов:_______________.
2. Запиши, якихправил безпеки потрібно дотримуватися біля залізничної колії.
3. Намалюй знак,що попереджає пішоходів і водіїв, що дорога слизька, та знак, що забороняє рухпішоходів.
4. Чомунебезпечні для пішоходів місця виїздів машин з дворів?
Завдання, які мирозробили для 3 зрізу знань учнів:
1. З’єднай стрілочками правила поведінки пасажираПосадка і висадка з громадського транспорту... … бути обережним, не штовхатися, не лізти під колеса. У салоні автобуса, тролейбуса потрібно... … відволікати увагу водія, бешкетувати, смітити. У салоні автобуса, тролейбуса не можна... … сидіти або стояти, тримаючись за поруччя. Під час посадки і висадки потрібно... … здійснюється тільки на зупинці.
2. Чому не можнапритулятися до дверей у поїзді метро?
3. Доповниречення. Стрибати з транспорту, що рухається________.
4. Намалюй дорожнізнаки, що позначають місце зупинки пасажирського транспорту.
Критеріями якостізнань були правильність і повнота відповіді. Ми вважали, якщо учні виконалиправильно усі чотири завдання, то вони досягли високого рівня знань та умінь.Якщо учні допустили 1 помилку, то вони досягли достатнього рівня знань, якщоучні допустили 2 помилки, то вони досягли середнього рівня знань та умінь.Учні, що допустили 3 помилки, досягли низького рівня знань та умінь.
Результатидосягнення учнями рівня знань відображені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Результатинавчальних досягнень учнів
№
зрізу знань Кількість учнів, що досягли рівня знань ( у %) високого достатнього середнього низького
Е.
клас
К.
клас
Е.
клас
К.
клас
Е.
клас
К.
клас
Е.
клас
К.
клас 1
6
(27%)
4
(16%)
8
(37%)
6
(27%)
6
(27%)
10
(43%)
2
(9%)
3
(14%) 2
6
(27%)
5
(21%)
9
(41%)
6
(27%)
6
(27%) 11(48%)
1
(5%)
1
(4%) 3
7
(32%)
6
(27%)
9
(41%)
7
(30%)
6
(27%) 10(43%) - -
Дані таблицісвідчать про те, що в учнів експериментального класу краще сформовані знання,уміння і навички, ніж в учнів контрольного класу. Таким чином, результатиекспериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашогодослідження та довели ефективність запропонованої методики використаннясамостійних робіт у процесі вивчення навчального курсу «Основи здоров'я» у 3класі початкової школи.
Висновки з розділу ІІ
Навчальний курс «Основиздоров'я» містить значні можливості для організації самостійної навчальноїдіяльності учнів початкових класів. Проте самостійне засвоєння учнями певноїсуми знань про здоров’я є не самоціллю, а лише засобом для досягненняусвідомлення значення здоров’я, вироблення ціннісного ставлення до нього, атакож бажання і вміння його підтримувати.
Підручник з курсу«Основи здоров'я » для 3 класу володіє значними пізнавальними можливостями зточки зору організації самостійних робіт різних видів. Самостійна навчальнадіяльність учнів на уроках полягає в тому, що вони аналізують, встановлюютьвзаємозв'язки, роблять висновки тощо. Для самостійного вивчення за підручникомпропонується матеріал, що не спричиняє значних труднощів, або засвоєння якогопідготовлене роботою на попередніх уроках.
З метою формування знаньв учнів початкових класів необхідно здійснювати керівництво процесом виконаннясамостійних робіт на основі алгоритмів розумової діяльності. Останнє передбачаєздійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих наоснові певної інформації про процес навчання та його закономірності,спрямованих на ефективне засвоєння знань учнями відповідно до програми або метинавчання. Найпоширенішимиєдва напрямки педагогічного керівництва – прямий та опосередкований.
У процесівекспериментального дослідження ступінь самостійності на уроках визначався в кожномуконкретному випадку, але в цілому самостійність у роботі учнів постійнозростала. Виконану самостійну роботу ми перевіряли, оцінювали й підводилипідсумки.
Результатиекспериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашогодослідження та довели ефективність запропонованої методики.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Аналіз проблеми організації самостійної роботи учнів у процесівивчення курсу «Основи здоров'я» у педагогічній літературі дав змогу з’ясувати,що самостійна робота в початкових класах є обов’язковим компонентом навчальногопроцесу. Її значення, зміст, місце на уроці, тривалість проведення, способикерівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою тарівнем підготовки школярів.
Систематичне використання самостійних робіт, включення учнів упошукову діяльність є одним із основних напрямів активізації навчання молодшихшколярів, що сприяє підвищенню інтересу учнів до навчального предмета,формуванню самостійності як риси характеру молодших школярів.
У результаті дослідження з’ясовано, що під самостійною роботоюрозуміють таку активну навчально-пізнавальну діяльність учнів, яка виконуєтьсябез безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціальновідведений час і під його керівництвом. При цьому учні свідомо прагнуть досягтипоставленої в завданні мети, використовуючи свої зусилля та висловлюючи в тійчи іншій формі результати власних дій.
Класифікацію самостійних робіт проводять за різними критеріями: задидактичною метою (підготовчі, навчальні, перевірні); за навчальним матеріалом(пов’язані зі спостереженнями, постановкою дослідів, вимірюваннями, роботою ізпідручником і т. ін.); за характером навчальної діяльності (робота поданимзразком, за правилом чи системою правил, творчими завданнями); за способоморганізації (фронтальна, групова, індивідуальна); за рівнем творчості(репродуктивні і пошукові).
Як навчальна діяльність самостійна робота має свою структуру, яку можнавідобразити у вигляді трьох послідовних етапів: підготовчий; виконавчий;контрольний. Для кожного етапу характерні певні навчальні операції. Підготовчийетап включає в себе аналіз завдання, пошук способів розв'язання, планування;виконавчий — це власне виконання завдання з врахуванням його специфіки; наконтрольному етапі здійснюється контроль вчителя, самоконтроль учнів і самооцінка.Певні види самостійних робіт можуть містити усі або деякі із цих етапів, аефективність розвитку самостійності молодших школярів залежить від наявності узавданнях максимальної кількості структурних елементів самостійної роботи.
Аналіз педагогічної літератури дав змогу з’ясувати основні вимогидо проведення самостійних робіт: відповідність змісту самосійних робіт вимогамнавчальних програм; посильність самостійних робіт для учнів; дотриманняпринципу свідомості при їх виконанні; організація самостійних робіт увизначеній системі; підготовка учнів до виконання самостійних робіт;спостереження вчителя за ходом виконання школярами самостійної роботи і наданняїм необхідної допомоги при виникненні труднощів; обов'язкова перевіркавиконання учнями самостійних робіт; вироблення навички самоконтролю у школярів підчас роботи; здійснення індивідуального підходу до учнів в процесі організаціїсамостійної роботи.
Під час планування самостійної роботи вчителі повинні визначити їїмісце в структурі уроку, передбачити труднощі, які можуть виникнути під часроботи у різних групах дітей; правильно визначити зміст і обсяг завдань, формуїх подачі; тривалість самостійної роботи. Також потрібно дібрати потрібнийдидактичний матеріал та знайти раціональний спосіб перевірки роботи,враховуючи, що результативність самостійної роботи значною мірою залежить відспособу постановки навчального завдання.
Самостійна робота у початкових класах повинна бути різноманітноюза формою та змістом, вносити у процес засвоєння знань елемент новизни,заохочувати до різнобічного вивчення предметів, використання різних формпорівняння, аналізу, узагальнень, конструювання й переконструювання навчальногоматеріалу. Загальний процес використання самостійних робіт на уроках «Основиздоров'я» повинен спрямовуватися на перехід від оперування теоретичнимиположеннями до практичного їх використання, здатності обґрунтовувати свої діїта критично оцінювати виконане навчальне завдання.
Виділяють два способи керування самостійною роботою: непрямий, приякому учні оволодівають досвідом пошукової діяльності через поступовеускладнення змісту пізнавальних завдань, об'єднаних у певну систему; поетапногокерування: вчитель спочатку називає прийом виконання завдання, розкриває йогоопераційний склад, потім спрямовує учнів на створення індивідуального досвідусамостійного використання цього прийому для розв'язування подібних завдань.Нарешті, учні використовують засвоєний прийом самостійно в новій ситуації.
На основі аналізу навчальної програми та підручника з курсу «Основиздоров'я» (3 клас) виявлено, що у підручнику та програмі закладені великіможливості щодо організації самостійної роботи учнів на уроках зприродознавства.
Розроблено комплекс завдань для самостійної роботи учнів на урокахкурсу «Основи здоров'я» у 3 класі. При його розробці ми керувались такимивимогами: комплекс повинен охоплювати різні види роботи учнів ( з підручником,дидактичними картками, роздатковим матеріалом тощо); за формою завдання повиннібути різними, щоб працювали різні види сприймання і пам’яті: зорова, слухова,моторна; завдання повинні бути посильні для учнів; у змісті завдань повиннібути відображені різні типи пізнавальної діяльності учнів; при розробці завданьнеобхідно враховувати принцип зростання складності; комплекс повинен сприятипідвищенню рівня самостійності учнів; для підтримання уваги, розширення їїобсягу молодшим школярам пропонувалися завдання, виконання яких потребуєпоєднання розумових дій з практичними; завдання для самостійної роботипропонувалися в системі в межах кожного уроку. Кожне наступне завдання повиннологічно зв’язуватися з попереднім матеріалом, бути спрямованими на досягненнямети уроку.
У педагогічному експерименті доведена ефективність комплексузавдань для самостійних робіт учнів з курсу «Основи здоров'я».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под ред.Г.И. Щукиной. — М.: Педагогика, 1984. — 224 с.
2. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. — К.: Радянськашкола, 1981. — 224 с.
3. Бей П.І. Основи безпеки життєдіяльності. Здоров'я учня. 1-4 класи.— Навчальна книга — Богдан, 2001. —122 с.
4. Бєшков А.О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях// Рідна школа. — 1991. — № 2. — С. 43-47.
5. Бібік Н.М. «Основи здоров'я» у початковій школі // Початковашкола. — 2005. — № 10. — С. 42 — 48.
6. Н.М. Бібік Н.М. Основи здоров'я: Підручник для 2 кл / Н.М. Бібік,Т.Є. Бойченко, Н.С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2005. — 96 с.
7. Н.М. Бібік Н.М. Основи здоров'я: Підручник для 3 кл / Н.М. Бібік,Т.Є. Бойченко, Н.С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2005. — 111 с.
8. Н.М. Бібік Н.М. Основи здоров'я: Підручник для 4 кл / Н.М. Бібік,Т.Є. Бойченко, Н.С. Коваль, О.І. Манюк. — К.: Прок-Бізнес, 2005. — 143 с.
9. Біда О.А.Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. — Київ;Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. — 400 с.
10. Бойченко С. Організація самостійної роботи учнів на уроках вмалокомплектній школі // Початкова школа. — 2004. — № 1. — С. 51-53.
11. Бойченко Т.Є. «Основи здоров'я» у початковій школі // Початковашкола. — 2006. — № 9. — С. 34 — 37.
12. Бойченко Т.Є. Основи здоров'я: Підручник для 1 кл. загальноосвіт. навч.закл. / Т.Є. Бойченко, О.Я. Савченко. — 2-ге вид., доопрацьоване. — К.: генеза,2007. —96 с.
13. Бойченко Т.Є. Що і як вивчають діти в школі про здоров'я? //Зауч.— 2004. — № 31. — С. 3 — 4.
14. Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра //Рідна школа. — 2001. — № 9. — С. 49-51.
15. Будна Н.О. Уроки з курсу «Основи здоров'я». 1 клас: Посібник длявчителя. Вид. 2, перероб. і доп. / Будна Н.О., Бей П.І., Жирська Г.Я.,Кікінеджі О.М. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. —272 с.
16. Вікова і педагогічна психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.:Педагогіка, 1976. – 486 с.
17. Вопросы воспитания познавательной активности и самостоятель-ностишкольников: Сб. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. — 240 с.
18. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров'я. 5 клас: Посібникдля вчителя. — Алатон, 2005. — 264 с.
19. Гаврилычева Г.Ф. Это желанное слово «Сам»: Развитие самосто-ятельностиу детей // Начальная школа. — 1992. — № 2. — С. 13-18.
20. Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы науроках чтения // Начальная школа. — 1988. — № 1. — С. 33-36.
21. Гнатюк О.В. Охорона життя і здоров'я учнів. 1-4 класи. — Харків:Ранок, 1998. — 112 с.
22. Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподаванияприродоведения. — М.: Просвещение, 1984. — 159 с.
23. Гринько О. Самооцінка учнів — засіб пізнавальної самостійності //Рідна школа. — 1998. — № 5. — С. 72-78.
24. Гужова З.В. Организация и содержание одновременной работы наоднопредметных уроках // Нач. школа. — 1981. — № 9. — С. 68-72.
25. Дідора М.І., Ковальчук Т.Г., Стельмах В.О. Умови формуваннясамостійності молодших школярів // Початкова школа. — 1989. — № 3. —С. 15-16.
26. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів впроцесі навчання. — К.: Радянська школа, 1978. — 160 с.
27. Єресько О.В. особливості змісту шкільного предмета «Основи здоров'я»// Основи здоров'я і фізична культура. — 2005. — №2. — С. 8-11.
28. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. — М.:Просвещение, 1961. — 240 с.
29. Жарова JI. Легко ли быть самостоятельным? // Народное образо-вание.—1990. — № 6. — С. 62-65.
30. Истомина И.Б. Активизация учащихся на уроках математики вначальных классах. — М.: Просвещение, 1985. — 94 с.
31. Ишмаметьева К.В. Организация самостоятельной работыслабо-успевающих учащихся // Нач. школа. — 2003. — № 6. — С. 57-59.
32. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). — М.:Просвещение, 1978. — 260 с.
33. Каличенко І.О. Формування здоров'я школярів в умовахнавчально-виховного закладу // Дозвілля та здоров'я. —2003. — № 3. — С. 59-63.
34. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початковихкласах. — К.: Вища школа, 1975.— 176 с.
35. Коваль Н.С. Календарне планування уроків з курсу «Основи здоров'я».— К., 2008. — 32 с.
36. Коваль Н.С. Пошукові завдання для самостійної роботи зприродознавства // Початкова школа. — 1977. — № 9. — С. 57-62.
37. Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства:Посібник для вчителів. — К.: Радянська школа, 1982. — 96 с.
38. Команьова О.О. Валеологія. Школа здоров'я. Навч. посібн. для 2-3кл. — К.: Літера, 1999.— 112 с.
39. Коменский Я.А. Избр. соч. // Коменский Я.А., Локк Дж., РуссоЖ.-Ж., Песталоцци. И.Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987. – С.18-156.
40. Кононко О.Л. Як виявити рівень самостійності учнів // Почат.школа. — 1989. — № 1. — С. 40-44.
41. Лабащук О. Основи здоров'я: Зошит з друкованою основою для 3класу. —Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. —48 с.
42. Ланда Л.Н. Алгоритмизация в обучении / Под общ. ред. Б.В. Гне-денко,Б.В. Бирюкова. — М.: Просвещение, 1966. — 523 с.
43. Лисенко Н.М. Раціональні прийоми самостійної роботи на однотемнихта однопредметних уроках // Початкова школа. — 1986.- № 11. — С. 49 — 50.
44. Лохвицька Л. Про здоров'я треба знати, про здоров'я треба дбати //Палітра педагога. — 2004.- № 2. — С. 20 — 23.
45. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучениешкольников самоконтролю // Учитель. — 2003. — № 2. — С. 3-6.
46. Мельник Ю. Самостійна робота у системі індивідуального навчанняучнів сільських шкіл // Рідна школа. — 2002. — № 6. — С. 51-53.
47. Микельсон Р.М. О самостоятельной работе учащихся в процессеобучения. — М.: Учпедгиз, 1943. — 224 с.
48. Мірошник І. Проблема формування творчої самостійної діяльностіучнів у педагогічній науці // Світло. — 2003. — № 1. — С. 10-13.
49. Навчання і виховання учнів 3 класу: Методичний посібник длявчителів / Упор. О.Я.Савченко — К.: Видавництво «Початкова школа», 2004. — 512с.
50. Наумченко И.Л. Самостоятельная работа в системе непрерывногообразования // Советская педагогика. — 1989. — № 5. — С. 19-22.
51. Нестеренко Л.П. Диференційований підхід до організації самостійноїроботи молодших школярів // Освіта Донбасу. — 2001. — № 3. — С. 52-56.
52. Орлов В.И. Активность и самостоятельность учащихся // Педагогика.—1998. — № 3. — С. 44-48.
53. Павлов Ю.В. Управление процессом познавательной деятельности //Взаимоотношение чувственного опыта и понятия в учебной деятель-ности. Сб. науч.тр. — М.: МГПИ, 1983. — С. 156-159.
54. Пидкасиситый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. —М.: Педагогіка, 1972. — 186 с.
55. Пидкасиситый П.И., Коротяев В.М. Самостоятельная деятельностьучащихся в обучении. — М.: Педагогика, 1978. — 77 с.
56. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельностьшкольников в обучении. — М.: Педагогика, 1980. — 240 с.
57. Половникова Н.А. О теоретических основах воспитания познавательнойсамостоятельности школьников в обучении. — Казань, 1968. — 204 с.
58. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.:Початкова школа, 2006. – 432 с.
59. Пышкало A.M. Самостоятельная работа учащихся в малокомплектнойшколе. — М.: Просвещение, 1974. — 164 с.
60. РубинштейнС.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
61. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — К.: Ґенеза, 1999. –324 с.
62. Савченко О.Я.Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів— К.: Рад.школа, 1982. – 176 с.
63. О.Я.Савченко, Т.Є.Бойченко, А.В.Царенко, Н.М.Колотій Інтегрованийкурс «Основи здоров'я« // Початкова школа. — 2001. — №7. — С.22—25.
64. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом: Пер.зі словацької. — К.: Радянська школа, 1982. — 295 с.
65. УшинскийН.Д. Собр. соч.: В 6-ти т. – М.-Л.: Наука, 1956. – Т. 3. – 454 с.
66. Ханбиков Я.И. О подготовке учащихся к самостоятельной работе скнигой // Советская педагогика. — 1956. — № 5. — С. 23-26.
67. Шахненко В.І. Азбука здоров'я молодшого школяра. — К.: Центр«Магістр — S«, 1998. — 56 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Алгоритми
Виділенняголовного в прочитаному:
1) аналізсмислових частин тексту; 2) встановлення взаємозв’язку між ними; 3)виділення опорних суджень, що несуть головне смислове навантаження в кожнійчастині; 4) порівняння значущості опорних суджень; 5) виділення головної думки;6) доведення правильності висловлених міркувань.
Виділенняголовного в спостережуваному об’єкті:
1) всебічнийаналіз об’єкта; 2) виділення його істотних ознак; 3) з’ясування, яка серед нихнайістотніша.
Щоб порівнятипредмети, необхідно:
а) проаналізуватиі виділити їхні ознаки, частини; б) зіставити предмети і визначити подібні тавідмінні ознаки, частини; в) зробити висновок, що в предметах подібного і щовідмінного.
Щоб здійснитикласифікацію треба здійснити:
1) аналізпредметів і явищ; 2) їх порівняння і визначення істотних ознак, властивостей,зв'язків; 3) об'єднання об'єктів у групу за істотними ознаками.
Міркування навстановлення причинно-наслідкових зв’язків:
1) аналіз івиділенням істотних ознак об’єкта; 2) пошук і пояснення причини явища абоподії, 3) встановлення і пояснення наслідку; 4) співвіднесення причини йнаслідку; 5) висновок: пояснення взаємозв’язків між об’єктами, що аналізуються.
Міркування зааналогією:
1) всебічнийаналіз розглядуваного об’єкта; 2) виділення істотних спільних ознак; 3)встановлення аналогічних ознак, виявлених в нових умовах; 4) обґрунтуванняправильності виконаної дії.
Доведенняправильності міркувань:
1) усвідомленнятези, тобто мети доведення (що необхідно довести?); 2) осмислення сутностітези, тобто виділення істотних ознак об'єкта, за якими буде проведений пошукаргументів; 3) пошук потрібних доказів (фактів), які підтверджують абозаперечують те, що доводять; 4) формулювання загального висновку.
Додаток Б
Завдання для самостійної роботи з малюнками
/>
Розглянь малюнки. Зазнач, у яких випадках перешкоди заважаютьбачити ситуацію на дорозі ( —), а в яких дорога проглядається добре (+).
/>
Розглянь малюнки. На яких малюнках видимість на дорозі єнедостатньою? Чому?
/>
Розглянь малюнки. Хто переходить дорогу правильно, а хто порушуєправила?