Міністерствоосвіти і науки України
Одеськийпедагогічний коледж
Південноукраїнськогодержавного педагогічного університету
ім.К.Д Ушинського
Курсоваробота
натему:
ЕМПІРИЧНЕДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Виконаластудентка гр. Ш-33
Рощина Г.В.
Перевірила: КузнєцоваО.В.
м.Одеса, 2011
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Суть і природа моралі, поняття про моральний розвиток
1.2 Психологічні особливості особистостімолодших школярів
1.3 Закономірності та чинникиморального розвитку у молодшому шкільному віці
РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯМОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
2.1 Методи емпіричного дослідження
2.2 Методики емпіричного дослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТАЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
У всі століттялюди високо цінували моральну вихованість. Глибокі соціально — економічніперетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, примушують насроздумувати про майбутнє України, про її молодь. В даний час зім'яті етичніорієнтири, підростаюче покоління можна звинувачувати в бездуховності, безвір'ї,агресивності. Наше суспільство потребує підготовки широко освічених, високоетичних людей, що володіють не тільки знаннями, але і прекрасними рисами особи. У сучасному світі маленька людинаживе і розвивається, оточений безліччю різноманітних джерел сильної дії, які щодняобрушуються на інтелект, що не окріпнув, і відчуття дитини, на сферуморальності, що ще тільки формується.
Саме по собіосвіта не гарантує високого рівня етичної вихованості, бо вихованість — цеякість особи, що визначає в повсякденній поведінці людини його відношення доінших людей на основі пошани і доброзичливості до кожної людини. К.Д. Ушинськийписав: «Вплив морального складає головне завдання виховання». [30, с.431].
Озброєнняморальними знаннями важливе і тому, що вони не тільки інформують молодшогошколяра про норми поведінки, що затверджуються в сучасному суспільстві, але ідають уявлення про наслідки порушення норм або наслідках даного вчинку длянавколишніх людей.
Передзагальноосвітньою школою ставиться завдання підготовки відповідальногогромадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати своюдіяльність відповідно до інтересів оточуючих його людей. Рішення цієї задачіпов'язане з формуванням стійких етичних властивостей особи школяра.
Об'єктдослідження – моральний розвиток молодших школярів.
Предметдослідження: розвиток моральних знань молодших школярів.
Актуальністьдослідження. Українське суспільство, що знаходиться на етапі інтенсивного реформування,пред'являє відповідні вимоги до системи освіти. Потреба суспільства, що росте,— людина мобільна, здібна до самостійних і відповідальних рішень, з чіткимиціннісними орієнтаціями. Необхідність у формуванні нового сучасного типулюдини виразилася в зміні освітньої парадигми — відмова від монологічної,авторитарної системи і перехід до гуманістичних основ навчання і виховання.Пріоритетними завданнями проголошені: виховання дбайливого відношення доісторичної і культурної спадщини народів України, виховання патріотів України,громадян, що поважають має рацію і свободи особи, володіють високою моральністюі що проявляють шанобливе відношення до традицій і культури інших народів;екологічне виховання, що формує дбайливе відношення населення до природи. Метасучасної освіти — це виховання людини з цілісним світобаченням, яка уміє бачитивзаємозв'язку в різних сферах життєдіяльності суспільства, взаємозалежністьсоціального і природного миру. Погіршення екологічної обстановки на Землі,забруднення повітряного, водного басейну, виснаження природних ресурсів,конфлікти між державами, локальні війни — всі ці проблеми світового масштабупідсилюють актуальність пошуку ефективних шляхів виховання підростаючогопокоління. Все великої значущості набувають загальнолюдські цінності,проголошені в міжнародних правових документах — Загальній декларації правлюдини, Європейській конвенції про захист прав людини, Конвенцію ООН про правадитини. Підростаюче покоління потребує ясних життєвих орієнтирів. Головнацінність на Землі — це життя як така у всіх її проявах, людина і благо кожногонезалежно від національності, соціального положення, фізичних і психічнихособливостей. Сучасні підходи у вихованні і навчанні багато в чому спираютьсяна педагогіку радянського періоду. Ідеї морального виховання розгорнені впедагогічних творах Н.К. Крупськой і А.С. Макаренко.
Проблемаформування етичної свідомості, поведінки у взаємозв'язку розроблялася такимипедагогами, як І.А. Каїров, Н.І. Болдирєв, И.С. Мар’єнко, І.Ф. Харламов, О.С. Богданова.
Програма моральноговиховання, розроблена Н.І. Болдирєвим, є фундаментальним внеском в данійобласті. Важливе те, що в основу виховання покладені принципи гуманізму,інтернаціоналізму, непримиренності до лицемірства, користолюбству, егоїзму.
Основним напрямомв сучасній етиці є дослідження моральних норм, об'єднуючих людей незалежно відїх політичних, релігійних переконань, національних особливостей і ін. Проблемапошуку фундаментальних філософських основ об'єднуючої етики людства всесторонньорозглядається багатьма ученими, серед яких представляють особливий інтереспраці А.А. Гусейнова, А. Швейцера, Ю.В. Шрейдера, С.В. Мейена. Процесиглобалізації економічних, політичних процесів, все більш тісна взаємодія країні народів примушує звертатися до «етики об'єднаного людства» (А.А. Гусейнов),головним її принципом є принцип співчуття до іншого (С.В. Мейен). Основоюетичної поведінки проголошується сама людина як особа, а не політичні,релігійні, ідеологічні і інші рамки. Загальною підставою для рівного відношеннядо всього живого, що визнається в багатьох сучасних педагогічних дослідженнях,є «принцип благоговіння перед життям» (А.Швейцер). Проходження йому забезпечуєзбереження природної різноманітності, що є умовою життя людини, вирішення конфліктівмирним шляхом, без застосування насильства. На сьогоднішній день є величезнакількість різноманітних курсів по залученню дітей до моральних цінностей.Особливий інтерес представляють наукові дослідження Н.Е. Щурковой, А.И. Шемшуриной,М.І.Шиловой. Система виховання етичної культури А.І. Шемшуриной, має наступнізв'язки з «Азбукою морального виховання» О.С. Богдановой. Важливе те, щометодика «Етичної граматики» А.І. Шемшуриной грунтується на діалозі,рівноправному обміні духовними, моральними цінностями вчителя і учня.
Велике значенняпри розробці методів педагогічної взаємодії мають теоретичні положення Н.Е. Щурковой.Принципом побудови взаємин в просторі шкільного життя є затвердження однієїлюдини в бутті іншого. Міра морального визначається увагою до іншого,врахуванням інтересів що оточують, беззастережне ухвалення цінності особи іншоїлюдини незалежно від віку, статусу, успішності.
Важливоюпередумовою при встановленні співвідношення загальнолюдського, національного,особового компонентів морального знання в процесі засвоєння їх молодшимишколярами сталі дослідження М.І. Шилової. Не дивлячись на обширний пластдосліджень все ж таки мало приділяється уваги формуванню цілісної картини миру,залученню до загальнолюдських цінностей (життя, благо кожної живої істоти наЗемлі). Ця проблема знайшла віддзеркалення у фундаментальних роботах А.М. Архангельського[3], Н.М. Болдирева [6], Н.К. Крупськой [14], А.С. Макаренко [15], І.Ф. Харламова[32], в яких виявляється суть основних понять теорії морального виховання,указуються способи подальшого розвитку принципів, змісту, форм, методів моральноговиховання.
Ряд дослідниківосвітлює в своїх роботах проблеми підготовки майбутніх вчителів до моральноговиховання школярів (М.М. Гей, А.А. Горонідзе, А.А. Калюжний, Т.Ф. Лисенко).
Такі педагоги якН.М. Болдирев [6], І.С. Марьєнко [16]. Л.А. Матвєєва [17], Л.І. Божович [5] і багато інших дослідників розглядають моральневиховання в різних аспектах. Дана проблема визначила вибір теми курсовоїроботи.
Структура курсовоїроботи. Курсова складається з введення, трьох розділів, висновку і літератури.
моральпсихологічний дослідження дошкільник
РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНИЙРОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
ЯК ПЕДАГОГІЧНАПРОБЛЕМА
1.1 Суть іприрода моралі, поняття про моральний розвиток
У короткомусловнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль- норми, принципи, правила поведінки людей, а так само сама людська поведінка(мотиви вчинків, результати діяльності), відчуття, думки, в яких виражаєтьсянормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим(колективом, класом, народом, суспільством)» [13, с.191-192]. В.І.Даль тлумачив слово мораль як «моральне учення, правила для волі, совістілюдини» [8, с.345]. У Ожегова С.І. ми бачимо: «Моральність — це внутрішні, духовні якості,якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, визначувані цими якостями»[20, с.414]. Мислителі різних століть трактувалипоняття моральності по-різному. Ще в стародавній Греції в працях Арістотеля проетичну людину мовилося: «Етично прекрасною називають людину довершеноїгідності. Адже про етичну красу говорять з приводу чесноти: етично прекраснимзвуть справедливого, мужнього, розсудливого і такого, що взагалі володіє всімачеснотами людини»[2, с.360 ].
А Ніцше вважав:«Бути моральним, етичним, етичним — означає надавати покору спрадавнавстановленому закону або звичаю». [ 19,с.289]. У науковій літературі указується, щомораль з'явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль в її виникненнізіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без певних обов'язків повідношенню до роду чоловік не зміг би вистояти в боротьбі з природою. Моральвиступає як регулятор взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особа тимсамим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство,підтримуючи і поширюючи ту або іншу мораль, тим самим формує особу відповіднодо свого ідеалу. На відміну від права, яке також має справу з областю взаєминлюдей, але спираючись на примушення з боку держави. Мораль підтримується силоюгромадської думки і зазвичай дотримується через переконання. При цьому моральоформляється в різних заповідях, принципах, як слід поступати. Зі всього цьогоми можемо зробити висновок, що дорослій людині деколи важко вибирати, як поступитив тій або іншій ситуації. А що ж говорити про дітей? Сухомлинський вважав, що«непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньомуотроцтві, коли добро і зло, честь і ганьба, справедливість і несправедливістьдоступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидностіморального сенсу того, що він бачить, робить, спостерігає» [27, с.170]. Школа єосновною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапінавчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів,вважає Ю.К. Бабанський, такою стороною буде моральне виховання: діти опановуютьпростими нормами моральності, навчаться слідувати їм в різних ситуаціях.Учбовий процес тісно пов'язаний з етичним вихованням. В умовах сучасної школи,коли зміст освіти збільшився в об'ємі і ускладнився по своїй внутрішнійструктурі, в етичному вихованні зростає роль учбового процесу. Змістовнасторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, які учні одержують,вивчаючи учбові предмети. Самі етичні знання мають не менше значення длязагального розвитку школярів, чим знання по конкретних учбових предметах [4, с.352]. Н.І. Болдирев відзначає, що специфічноюособливістю морального виховання є те, що його неможна відособити в якийсь спеціальний виховний процес. Формування моральноїзовнішності протікає в процесі все багатогранній діяльності дітей (іграх,навчанні), в тих різноманітних відносинах, в які вони вступають в різнихситуаціях з своїми однолітками, з дітьми молодше за себе і з дорослими. Проте, моральне виховання є цілеспрямованимпроцесом, що припускає певну систему змісту, форм, методів і прийомівпедагогічних дій. [6,с.102]. Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е. Ковальов, Б.Ф.Райський, Н.А. Сорокин розрізняють декілька аспектів:
По-перше,здійснення узгоджених виховних впливів вчителя і учнівського колективу врішенні певних педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій що всіхвчаться. По-друге, використання прийомів формування учбової діяльності етичнимвихованням. По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв'язок і взаємовпливвиховуваних в даний момент моральних якостей у дітей. По-четверте, систему морального виховання слід убачати і впослідовності розвитку тих або інших якостей особи у міру зростання ірозумового дозрівання дітей. [11, с.198]. У формуванні особи молодшого школяра,з погляду С.Л. Рубінштейна, особливе місце займає питання розвитку етичнихякостей, складових основу поведінки.
У цьому віцідитина не тільки пізнає суть етичних категорій, але і вчиться оцінювати їхзнання у вчинках і діях навколишніх, власних вчинках. [24, с.58]. На визначенняролі планування, як в учбовій діяльності, так і в етичній поведінці дітеймолодшого шкільного віку було напрямлено увагу таких учених як Л.А. Матвєєва [17],Л.А. Регуш [22]. У своїх дослідженнях вони звертаються до формування етичнихмотивів поведінки, оцінки і самооцінки етичної поведінки. Процес виховання вшколі будується на принципі єдності свідомості і діяльності, виходячи з якогоформування і розвиток стійких властивостей особи можливе при її діяльній участів діяльності.
«Практичнобудь-яка діяльність має моральне забарвлення», вважає О.Г. Дробніцкий [9, с.33], у тому числі і учбова, яка, надумку Л.И. Божович, «володіє великими виховними можливостями». Останній авторпредставляє учбову діяльність молодшого школяра ведучої. У цьому віці вонабільшою мірою впливає на розвиток школяра, визначає поява багатьохновоутворень. У ній розвиваються не тільки розумові здібності, але і етичнасфера особи. [5, с.34]. В результаті регламентованогохарактеру процесу, обов'язкового систематичного виконання учбових доручень умолодшого школяра складаються етичні знання, характерні для учбової діяльності,етичні відносини, указує И.Ф. Харламов.
Учбовадіяльність, будучи в молодшому шкільному віці ведучої, забезпечує засвоєннязнань в певній системі, створює можливості для оволодіння прийомами, учнів,способами рішення різних розумових і етичних задач.
Вчителевіналежить пріоритетна роль у вихованні і навчанні школярів, в підготовці їх дожиття і суспільної праці. Вчитель завжди є для учнів прикладом моральності ізрадженого відношення до праці. Проблеми моральності школярів на сьогоднішньомуетапі розвитку суспільства особливо актуальні. [32, с.541].
Специфічноюособливістю процесу морального виховання слід вважати те, що він тривалий ібезперервний, а результати його відстрочені в часі.
Істотною ознакоюпроцесу морального виховання є його концентрична побудова: рішення виховнихзадач починається з елементарного рівня і закінчується вищим. Для досягненнямети використовуються види діяльності, що все ускладнюються. Цей принципреалізується з урахуванням вікових особливостей учнів. [3, с.386]. Процес морального виховання динамічний і творчий: вчителі постійновносять до нього свої корективи, направлені на його вдосконалення. Всі чинники,що обумовлюють моральне становлення і розвиток особи школяра, И.С. Мар’єнкорозділяє на три групи: природні (біологічні), соціальні і педагогічні. Увзаємодії з середовищем і цілеспрямованими впливами школяр, набуває необхідногодосвіду етичної поведінки.
На моральнеформування особі надають дію багато соціальних умов і біологічні чинники, алевирішальну роль в цьому процесі грають педагогічні, як найбільш керовані, направленіна вироблення певного роду відносин.
Одне із завданьвиховання — правильно організувати діяльність дитини. У діяльності формуютьсяетичні якості, а виникаючі відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивівдіяльності, що у свою чергу впливає на засвоєння етичних норм і цінностейорганізацій. Діяльність людини виступає і як критерій його морального розвитку.
Розвитокморальної свідомості дитини відбувається через сприйняття і усвідомлення змістудій, які поступають і від батьків і педагогів, навколишніх людей черезпереробку цих дій у зв'язку з етичним досвідом індивіда, його поглядами іціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини зовнішня дія набуваєіндивідуального значення, таким чином, формує суб'єктивне відношення до нього.У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, ухвалення рішення і етичний вибірдитиною власних вчинків. Спрямованість шкільного виховання і реальні вчинкидітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягтивідповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності доцього. Необхідна ланка в процесі морального виховання — моральна освіта, метаякої — повідомити дитині сукупність знань про моральні принципи і нормисуспільства, якими він повинен опанувати. Усвідомлення і переживання моральнихпринципів і норм прямо пов'язане з усвідомленням зразків етичної поведінки ісприяє формуванню моральних оцінок і вчинків. [10, с.8-14]. Отже, теоретичнийаналіз стану проблеми морального виховання школярів дозволяє зробити висновокпро те, що ученими напрацьовані цікаві підходи до даного питання, які можнаузяти на озброєння при підвищенні морального виховання школярів.
1.2 Психологічніособливості особистості молодших школярів
Успіхи дитини воволодінні предметами ґрунтуються на основі наслідування зразків дорослих.Прагнення дитини до наслідування набуває генералізованого характеру,переноситься з конкретних способів дій на всю поведінку дорослого, на йоговзаємини з оточуючими. Відкривши для себе у ранньому віці «світ предметів»,дитина переходить до «відкриття світу людей». На перший план для дитинивиступають соціальні взаємовідносини, спілкування між людьми, їхні суспільніфункції: моя мама вчителька, а моя — лікар тощо. Якщо у ранньому віці успілкуванні з дорослим головною ланкою був предмет, то тепер він відступає надругий план, служачи засобом входження дитини у світ людських взаємин.Прагнення молодшого школяра стати дорослим, наслідувати його соціальні функціїне може мати реального втілення, тому виникає сюжетно-рольова гра.
Головним змістомсюжетно-рольової гри виступає моделювання міжособистісних взаємовідносиндорослих людей. У предметно — маніпулятивних іграх діти моделюють взаємозв'язкиміж предметами за допомогою замінників реальних предметів.
Прагнення донаслідування дорослих реалізується й за допомогою інших видів діяльності, щоактивно формуються у молодшого школяра: продуктивної, образотворчої, трудової.У цих видах діяльності дитина, як і у сюжетно-рольовій грі, прагне охопитидійсність у її цілісності, у взаємозв'язках між її складниками, що стаєможливим на основі достатнього інтелектуального розвитку. Діяльність молодшогошколяра відзначається знаково-символічним характером. Наприклад, малюнок єсвоєрідним не конвенціональним (зберігаючим подібність з предметом) знаком об'єктаабо ситуації, що зображаються.
Дитина освоюєшироке коло видів діяльності — ігрову, трудову, продуктивну, побутову.Формується як їх технічна сторона, так і мотиваційно-цільова. Входження дитиниу світ дорослих у різних видах діяльності відбувається по-різному.
Сюжетно-рольовагра виступає для молодших школярів школою міжособистісних взаємин. Упродуктивних видах діяльності дитина виступає як справжній творець, засвоюючиодну з характерних людських ролей. У діяльності самообслуговування позабезпеченню свого побуту, у трудовій діяльності дитина досягає реальнихрезультатів, схвалюваних дорослим, засвоює гігієнічні навички, трудові дії,важливість яких зберігається протягом всього життя: мити руки, одягатись,пришити ґудзик, прибрати у кімнаті тощо.
Допомагаючидорослому, дитина стає безпосереднім його партнером, співробітником, колегою.Результати праці дитини, схвалювані дорослим, викликають у нього гордість,переживання своєї значущості.
Головнимпідсумком розвитку всіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіннямоделюванням як центральною розумовою здатністю, з другого боку, формуваннядоцільної поведінки.
Прагнення дитиниувійти у світ дорослих зумовлює значні і міни у формах його спілкування.Змістовність його помітно зростає, чому сприяє оволодіння мовленням,з'являються теми «філософського» рівня. У 6—7 років спілкування дошкільника здорослим носить поза ситуативно — особистісний характер, обговорюються проблемилюдських взаємин, моралі. Інтенсивно розвиваються форми і зміст спілкування зоднолітками, що виступає необхідною умовою організації та проведеннясюжетно-рольових ігор. У ході спілкування з ровесниками у психіці таособистості дитини виникають такі риси, як повага до думки інших, здатністьбути партнером, узгодити різні позиції, обґрунтувати, заперечити тощо.
На основідосягнень дитини у розвитку пізнавальних процесів, їх інтелектуалізації,інтеграції та диференціації, набуття ними довільного та свідомого характерузнання дитини значно розширюються, систематизуються, набувають особистісногозмісту. Це дає підстави і говорити про закладання у молодшого школяра основсвітогляду. Важливими новоутвореннями особистості виступають перші моральніінстанції, супідрядність мотивів, формується диференційована самооцінка іособистісна свідомість.
Дитина проникає усутність людської діяльності, переходить від її зовнішніх ознак та атрибутів доглибинного смислу й значення. Поступово дитина все більше розуміє, що гра— целише імітація дорослого життя, зростає незадоволеність своєю позицією. Характерно,що дитина в 3 роки говорить «я велика», а в 6-7 років починає вважати себемаленькою. Зростання інтелектуального рівня приводить до реальної оцінкидитиною своїх можливостей і розуміння необхідності навчання для справжньоговходження у доросле життя. Дитина спостерігає, що дорослий більш поважно йсерйозно ставиться до діяльності учіння, а тому прагне оволодіти цієюдіяльністю.
1.3Закономірності та чинники морального розвитку у молодшому
шкільному віці
Учені у областіпедагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості дляморального виховання. Дитина, підліток і хлопець, по-різному відносяться дорізних засобів виховання.
Знання і облікдосягнутого людиною в той або інший період життя допомагає проектувати увихованні його подальше зростання. Моральний розвиток дитини займає провіднемісце у формуванні всесторонньо розвиненої особи. [5, с.132]. Працюючи над проблемами моральноївихованості молодших школярів, треба враховувати їх вікові і психологічніособливості:
1) Схильність догри. В умовах ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоюєнормативну поведінку. У іграх, більш ніж де потрібне від дитини уміннядотримувати правила. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають ібезкомпромісно виражають своє засудження порушникові. Якщо дитина непідкорятиметься думці більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємнихслів, а може, і вийти з гри. Так дитина вчиться зважати на інших, одержує урокисправедливості, чесності, правдивості.
Гра вимагає відїї учасників уміння діяти за правилами. «Яка дитина в грі, такий багато в чомувін буде в роботі, коли виросте» — говорив А.С. Макаренко.
2) Неможливістьдовго займатися монотонною діяльністю. Як затверджують психологи, діти6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудьпредметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати своюувагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під часзанять.
3) Недостатнячіткість етичних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.
Дитина до 5 роківзасвоює примітивний рівень правил поведінки, заснований на забороні абозапереченні чого-небудь. Наприклад: «Не розмовляй голосно», «Не перебивай тих,що розмовляють», «Не чіпай чужу річ», «Не кидай сміття» і ін. Якщо дитинупривчили до виконання даних елементарних норм, то ті, що оточують вважають цюдитину вихованою. Безглуздо говорити про другий рівень морального виховання,якщо не освоєний перший. Але саме така суперечність спостерігається середпідлітків: вони хочуть сподобатися навколишнім людям, але не навченіелементарній поведінці.
4) Може існуватисуперечність між знанням, як потрібно, і практичним застосуванням (цестосується етикету, правил хорошого тону, спілкування).
Не завжди знанняморальних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливочасто це трапляється в ситуаціях, де відбувається неспівпадання етичних норм іособистих бажань дитини.
5)Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками(у побуті і удома, в школі і на вулиці). Як долатимемо ці особливості?Звернемося до досвіду великих педагогів. В.А. Сухомлинський говорив: «Упрактичній роботі по етичному вихованню наш педагогічний колектив бачить першза все формування загальнолюдських норм моральності. У молодшому віці, колидуша дуже податлива до емоційних дій, ми розкриваємо перед дітьмизагальнолюдські норми моральності, учимо їх азбуці моралі:
1.Ти живеш середлюдей. Не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання відбивається наоточуючих тебе людях. Знай, що існує межа тим часом, що тобі хочеться, і тим,що можна. Перевіряй свої вчинки питанням до самого до себе: чи не робиш ти зла,незручності людям? Роби все так, щоб людям, що оточують, тебе було добре.
2. Ти користуєшсяблагами, створеними іншими людьми. Люди роблять тобі щастя дитинства. Плати їмза це добром.
3. Всі блага ірадощі життя створюються працею. Без зусиль не можна чесно жити.
4. Будь добрим ічуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришеві в біді.Не заподіюй людям зла. Поважай і почитай матір і батька – вони дали тобі життя,вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною здобрим серцем і чистою душею.
5. Будьнебайдужий до зла. Борися проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиреннимдо того, хто прагне жити за рахунок інших людей, заподіює зло іншим людям,обкрадає суспільство.
Така азбукаетичної культури, опановувавши якою діти осягають суть добра і зла, чести ібезчестя, справедливості і несправедливості» [27, с.161-165].
Серед основнихзавдань, які ставить сучасне суспільство перед народною освітою, виділяєтьсяактуальне завдання виховання активної свідомої творчої особи.
У молодшомушкільному віці, констатує М.Н. Аплетаєв, особливу роль виконує учбовадіяльність, відбувається перехід від: «ситуативного» пізнання світу до йогонаукового вивчення, починається процес не тільки розширення, але ісистематизації і поглиблення знань. Учбова діяльність в цьому віці створюєумови для оволодіння прийомами, учнів, способами рішення різних розумових іетичних задач, формує на цій основі систему відносин дітей до навколишньогосвіту [1, с.195]. Молодший школяр в процесі навчання в школі поступово стає нетільки об'єктом, але і суб'єктом педагогічної дії, оскільки далеко не відразу іне у всіх випадках дії вчителя досягають своєї мети. Дійсним об'єктом навчаннядитина стає тільки тоді, коли педагогічні дії викликають в нім відповіднізміни.
Це торкається,тих знань, які засвоюються дітьми, у вдосконаленні умінь, навиків, засвоєнніприйомів, способів діяльності, перебудови відносин учнів. Природна і необхідна«сходинка» важлива в процесі розвитку дитини в молодшому шкільному віці.
Включаючись вучбову діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано і при виконанніучбових завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набуваютьусвідомленого характеру. Все частіше при вирішенні різних розумових і етичнихпроблем учні використовують придбаний досвід.
Значущоюособливістю суб'єкта діяльності є і усвідомлення їм своїх можливостей, і уміння(можливість) співвіднести їх і свої прагнення з умовами об'єктивної дійсності. [7,с.19-20]. Э.П. Козлів рахує, що розвитку цих якостей сприяє мотиваційнийкомпонент учбової діяльності, в основі якого виникає потреба особи, яка стаємотивом при нагоді її усвідомлення і наявності відповідного відношення. Мотиввизначає можливість і необхідність дії.
Тут ми підходимодо другої сторони питання, яку ми висуваємо в нашій гіпотезі про структуруучбової діяльності, — до питання про значущість єдності всіх трьох компонентівучбової діяльності (мотиваційного, змістовного, операційного) для становленняпочаткових класів, учнів, як суб'єкта учбової діяльності. Причому, сутьзначущості цієї єдності можна розглядати в двох аспектах.
Перше – цеможливість розвитку кожного з них на основі двох інших.
Так, формуваннямотиваційної сфери що вчиться неможливо без достатнього розвитку і змістовною,і операційної сторони, оскільки і свідомість своїх можливостей і виникненнявідношення (відчуттів), відповідних «сигналів» можливо лише в тому випадку,якщо дитина володіє певним змістом, на основі якого виникає потреба, ікомплексом прийомів, — способів задоволення цих потреб.
Таким чином,учень стає активним учасником процесу навчання, тобто суб'єктом учбової діяльності,тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого.Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодінняопераційними структурами, і мотивами даної діяльності.
Другий аспект, щорозкриває суть значущості єдності даних компонентів, є наступним: насьогоднішній день процес навчання в початковій школі в значній мірі направленийна засвоєння знань і прийомів, способів учбової роботи, тобто упор робиться назмістовний і частково операційні компоненти. При цьому передбачається, що вході цього процесу йде і розумовий розвиток, і моральне. У визначеній своїйчастині це положення вірне, але при цілеспрямованому формуванні змістовнихелементів, в якій – те ступені «стихійний» розвиток операційної і мотиваційноїсторін неминуче відстає, що, природно, починає гальмувати і процес засвоєннязнань, не дає повною мірою використовувати закладені в учбовій діяльності можливостідля розумового і морального розвитку учнів [12, с.152]. Проблема моральногорозвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозв'язана з трьомачинниками, які визначає Т.В. Морозова.
По-перше,прийшовши в школу, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньоїдійсності, у тому числі і моральних норм, що існують в суспільстві, до його науковогоі цілеспрямованого вивчення. По-друге, в ході учбової роботи школярі включені вреальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм,регулюючих взаємини учнів між собою і взаємини учнів з вчителем.
І третій чинник:в процесі обговорення положення в сучасній школі все частіше звучить теза проте, що навчання в школі – це, перш за все, формування моральної особи. Узв'язку з цим пропонується збільшити питому вагу гуманітарних наук в загальномуоб'ємі шкільної програми. Учбова діяльність має всі можливості, що дозволяютьрозвивати у учнів етичні якості особи в процесі вивчення будь-якого предмету.
З цієї точки зоруі необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів впроцесі шкільного навчання, в єдності, в тісному взаємозв'язку одного і іншого.З цих позицій учбова діяльність є чинником цілісного розвитку особи дитини [18,с.28]. Початкове навчання в данийчас будується таким чином, що розвиває у школярів пізнавальні здібності;виробляє навики активного оволодіння учбовим матеріалом, веде до об'єднанняодержаних знань в цілісну систему, направлену на усвідомлення навколишньогосвіту.
Розвитокмислення, оволодіння різноманітними способами роботи з учбовим матеріаломробить прямий вплив на засвоєння дітьми етичних знань; організація учбовогопроцесу і його методи сприяють накопиченню морального досвіду.
Формуванняморальності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немаєголовних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організаціянавчання, вчитель, його особа, знання, переконання, але і та атмосфера, якаскладається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховуєсебе і сам учень, перетворюючись з об'єкту в суб'єкт виховання.
Для моральноговиховання важливо організувати учення як колективну діяльність, пронизанувисокоморальними відносинами. Учбова діяльність стає колективною працею, якщопізнавальне завдання ставиться перед дітьми як загальна, для її вирішенняпотрібний колективний пошук. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми,щоб діти змогли усвідомити учбове завдання і як загальну, і як що відноситьсяособисто до них.
Охарактеризуватиособливості того або іншого суспільного явища, – значить, виявити його істотнівзаємозв'язки з іншими явищами соціальної дійсності. З розвитком суспільства ізміною історичних умов існування людей постійно оновлюються, а в окреміісторичні періоди корінним чином міняється зміст виховання. Виховання можеправильно зрозуміти лише як природно історичний і діалектичний суперечливийпроцес. Суть соціального аспекту морального виховання визначається, перш завсе, особливістю розвитку сучасної епохи, перетвореннями в нашому суспільстві,що відбуваються на принципово нових початках.
РОЗДІЛ II.ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРАЛЬНОГО
РОЗВИТКУ МОЛОДШИХШКОЛЯРІВ
2.1 Методиемпіричного дослідження
Вивчення психікидитини становить складне завдання науковців, а також вихователів дитячихзакладів. Засобами психологічного дослідження виступають методи — певні шляхидонору наукових фактів, які потім служать предметом теоретичного аналізу.Методи психології відображають специфіку психічних фактів або явищ.
Психічний фактмає внутрішню сутнісну складову та зовнішній прояв, похідний від внутрішньогосвого єства. Сприймати ми можемо лише зовнішній складник психічного факту, авнутрішній залишається для оточуючих прихованим. Водночас дослідник повиненохоплювати своїм вивченням весь психічний факт у його цілісності, розкриваючивнутрішнє (не спостережуване) його єство опосередковано, спираючись на зовнішніпрояви.
Так, дослідникможе зафіксувати вербальні й невербальні прояви поведінки, дії, рухи, мімічніреакції дитини, у яких переважно й виявляються (унаочнюються) психічні явища(процеси, стани, властивості). Ці зовнішні прояви виступають показникамивнутрішніх не спостережуваних складників психічних фактів. Додатковимипоказниками служать виразні рухи: міміка, жести, інтонації мовлення.
До основнихметодів дитячої психології відносять спостереження, експеримент, бесіду іаналіз продуктів дитячої діяльності.
Провідним методому дошкільній психології є спостереження, яке передбачає цілеспрямованесприйняття і фіксацію психологічних фактів. Наукове спостереження ретельнопланується: визначається його мета, гіпотеза, схема проведення, критеріївідбору фактів згідно з об'єктом. Вік 6-7 років найбільш сприятливий дляспостереження, оскільки діти довірливо й відкрито ставляться до дослідника, неусвідомлюючи своєї ролі як досліджуваних.
Вони сприймаютьдослідження як звичайні спілкування, бесіди, завдання дорослих. Крім того,самосвідомість та життєвий досвід дитини відзначаються обмеженими можливостями,які не дозволяють цілком зрозуміти своєї ролі випробуваних. Розрізняютьдекілька видів спостереження: повне і часткове; включене і невключене.
Повне спостереженняпередбачає дослідження всіх психічних проявів, часткове — одного з них,наприклад, мовлення або гри. Спостереження залежить від позиції спостерігача,який може бути членом групи дітей і взаємодіяти з ними, одночасноспостерігаючи, або знаходиться зовні дитячої діяльності.
Завдякиспостереженням дослідник фіксує зовнішні прояви дитячої психіки. Ці проявивідзначаються своїм багатством та розкутістю. Під час спостереження дитинаповодиться вільно й невимушено, займаючись звичними для себе справами, щополегшує для дослідника вирішення завдання отримання різнобічних та достовірнихфактів для створення цілісного уявлення про дитину. Водночас цього не достатньодля забезпечення об'єктивності спостереження, на його результати та висновкизначно впливає позиція самого дослідника. Перший ліпший прояв поведінки можебути інтерпретований як закономірний та стійкий. Щоб уникнути такої помилки,спостереження слід проводити систематично. Адже в процесі спостереження переддослідником постає складна і різнобарвна палітра фактів і дуже важковідокремити характерне, істотне від випадкового і другорядного. Систематичністьспостереження дозволяє розкрити істинні причини поведінки дитини.
Для об'єктивностірезультатів спостереження важливою є неупереджена позиція дослідника. Вінповинен до максимально можливого рівня звільнитися від соціальних стереотипів івласних установок, внаслідок яких сприймає й інтерпретує психологічні фактиспотворено, викривлено. Важливо також позбутися зайвого емоційного ставлення додитини: позитивного чи негативного. Як відомо, дитина, яка викликає у дорослогосимпатію оцінюється ним більш поблажливо, ніж та, яка «не подобається». Щобуникнути суб'єктивізму, необхідно свої враження чітко розділяти з фактами, висновкизавжди підтверджувати фактами.
Підвищитиоб'єктивність дослідження допомагає прийом, названий «стереоскопічністюпогляду» на дитину, що передбачає звертання до думки батьків та інших дорослих,які працюють з нею.
Проведенняспостережень за поведінкою дошкільника вимагає від дослідника досить складнихнавичок, зокрема при виконанні завдання фіксації проявів дитячої поведінки упротоколах різних видів.
Одна з можливихформ ведення протоколу — «фотографічний запис», який детально описує мімічні,пантомімічні прояви емоцій; дослівно передає мовлення дитини в прямій формі,відзначає паузи, інтонацію, силу голосу, темп. Запис детально відображає всіоперації, з яких складаються дії дитини. «Фотографічний запис» розкриваєцілісну картину ситуації, в яку включена дитина, тому в протоколі відзначаютьрепліки та дії дорослих, однолітків, направлені на неї. Спеціальні навичкинеобхідні і при обробці протоколів спостережень. При цьому варто широковикористовувати математичну обробку отриманих результатів. Звичайно, методспостереження має і свої недоліки. Він дещо уповільнює добір значного заобсягом фактичного матеріалу, оскільки одночасно вдається спостерігати тількиза однією дитиною або невеликою їх групою (2—5 осіб). При спостереженнідослідник відзначається пасивною вичікувальною позицією, бо не може втрутитисяв дитячу діяльність, викликати необхідне психічне явище, що також уповільнюєдинаміку дослідження, тому в дитячій психології також широко використовуєтьсябільш активний метод дослідження — експеримент.
На відміну відспостереження, в експерименті дослідник активно змінює умови діяльностідосліджуваного з метою виявлення психічного факту, який вивчається. Підготовкадо проведення експерименту передбачає врахування вікових особливостей школярів.Зокрема, діти легковразливі, швидко заражаються емоціями один одного,імпульсивні, їхні психічні процеси нестійкі й недостатньо довільні, поведінказначною мірою реактивна. Потрібно створити умови, щоб дитина не відволікаласьна сторонні подразники, передбачити можливість появи таких подразників. Якщоексперимент індивідуальний, то необхідно виключити контакти дітей між собою. Якправило, він проводиться в окремому приміщенні, де забезпечується нейтральнаобстановка (однотонне забарвлення стін у «спокійні» кольори, відсутністьнезвичних для дитини предметів). Перед основною частиною експерименту слідподбати, щоб дитина звикла до приміщення й до експериментатора. Інтерес дозавдань у дитини швидко згасає, тому один експериментальний сеанс триває 10—20хвилин. У разі, якщо дитина раніше виявляє небажання продовжувати роботу,відсутність інтересу до неї, втому, то сеанс припиняється. Хід експерименту, які спостереження, фіксується в протоколі.
Щоб виявити тойчи інший психічний факт, розробляється відповідна методика, побудована науявленнях дослідника про умови, необхідні для виникнення потрібного психічногоявища. У методиці експерименту зазначається його мета, необхідний предметнийматеріал, послідовність етапів проведення дослідження, критерії для оцінки йінтерпретації результатів. Методика вимагає чіткого дотримання всіх їїінструкцій, що дає можливість згодом повторити експеримент, перевірити йогорезультати та висновки. Наприклад, у методиці зазначається, що інструкціюпевного завдання слід чітко й виразно прочитати дитині лише один раз. Навітьякщо дитина просить повторити завдання або пояснити його, досліднику цьогоробити не варто, адже у результатах враховується, як дитина зрозуміла завданнябез допомоги дорослого. Водночас після проведення експерименту дорослий можепопрацювати з дитиною, пояснюючи їй незрозумілі раніше завдання.
Так само чіткослід виконувати вимоги щодо характеристик предметного матеріалу: інодівимагається, щоб картинки були кольоровими, іноді — чорно-білими; іноді набілому фоні, іноді — на тонованому тощо.
Дотримання чіткихвимог методики забезпечує об'єктивність його результатів. З іншого боку,варіювання умов експерименту дозволяє виявляти закономірності й механізмипсихічного розвитку. В експерименті забезпечується активна позиція дослідника,чіткі критерії аналізу та схеми фіксації результатів, що дозволяє накопичитизначний фактичний матеріал й ефективно його узагальнити. Значний обсяготриманого фактичного матеріалу робить можливим вираження його результатів учислових показниках, які піддаються математичній обробці, чим підвищуєтьсядостовірність висновків. Водночас об'єктивність експерименту не абсолютна йтакож має свої обмеження. В експерименті досліджуються конкретні психічніявища, і не слід поширювати їхні характеристики на всю психіку дитини, робитизанадто узагальнені висновки.
Схеми проведенняексперименту можуть бути досить різними. І вони зумовлюють виокремлення кількохрізновидів експерименту: лабораторного й природного. Лабораторний експериментпроводиться в умовах лабораторії за допомогою приладів. Досліджуваний перебуваєу незвичних для себе умовах, що впливає на його поведінку й утруднює виявленняхарактерних реакцій. Природний— проводиться у звичайних для досліджуваногоумовах, і зміни, які експериментатор вносить у ситуацію, для дитини непомітні.Враховуючи вимогу бережно ставитися до дитини, не травмувати її психіку, вроботі з учнями найбільш прийнятний природний експеримент. Він використовуєтьсяу формі занять, гри, бесід.
Природнийексперимент має стандартну схему проведення, за якою у ньому вирізняють кількаетапів: констатуючий, формуючий та повторний констатуючий. Констатуючийексперимент виконує діагностичні завдання: дозволяє визначити наявний у дітейрівень розвитку певного психічного явища, який склався в традиційних умовахїхнього виховання.
На основіотриманих результатів дослідник визначає недоліки розвитку певного психічногоявища та планує формуючий експеримент, спрямований на вирішення розвивальнихзавдань. Природний психологічний експеримент нагадує певною мірою педагогічнийексперимент. Головна відмінність між ними полягає у тому, що педагогічнийексперимент призначений для визначення доцільності запровадження нових освітніхта виховних програм, педагогічних методик, а природний спрямовується нарозкриття закономірностей розвитку психіки дитини. Різновиди експериментувизначаються також за кількістю дітей, які виступають досліджуваними. Буваєгруповий та індивідуальний експеримент.
У психологічнихдослідження дошкільників широко використовується бесіда як прийомекспериментальної методики або як самостійний метод. Така форма роботи з дітьмичасто використовується в практиці дошкільного виховання, тому діти звикли добесід з дорослими. Серед бесід з дітьми можна виділити ті, які носятьзапланований характер, та такі, які виникають спонтанно. Бесіда як методпсихологічного дослідження належить до запланованих бесід, але має при цьому щей специфічні ознаки, які зумовлені її дослідницькою спрямованістю на виявленнятієї чи іншої психологічної закономірності. Бесіда має чітко усвідомлювану метуі наперед підготовлену систему питань, які формулюються чітко, коротко і точно.Існує низка вимог до формулювання питань. Вони не повинні підказувати дитиніяку-небудь відповідь. Зміст бесіди повинен стосуватися відомих дітям тем,складатись із простих зрозумілих слів. Деяких тем слід уникати, щоб нетравмувати психіки дитини, не пробуджувати у неї неприємних спогадів тощо.Тривалість бесіди 10—15 хвилин.
Для ефективноговикористання часу бесіди необхідно, щоб відповіді дітей були інформативними.Для цього досліднику також потрібно правильно формулювати свої питання.Здатність дитини вільно почувати себе під час бесіди зростає, якщо бесідапроводиться в ігровій формі з використанням ігрових моментів, які стимулюютьінтерес дитини до теми розмови. Бесіди можуть проводитися з використанняммалюнків, картинок, використовувати наочний матеріал у бесідах з молодшимишколярами.
Бесіда зошколярем не завжди дає бажані результати внаслідок недостатнього розвиткусамосвідомості дитини, її мовлення. Активне оволодіння школярем різними видамидіяльності дозволяє досліджувати його психіку, спираючись на метод аналізупродуктів дитячої діяльності: казок, віршів, розповідей, малюнків, конструкцій,аплікацій тощо. За допомогою оцінки продуктів дитячої діяльності психологнамагається реконструювати процес діяльності, побачити основні його етапи,труднощі, переваги. Ціла низка робіт дошкільника носить виразно творчийхарактер, у них розкривається його внутрішній світ, думки, переживання,уявлення. Продукти діяльності відображають уміння та навички малюка,властивості його особистості, які забезпечують виконання діяльності:довільність, наполегливість, працездатність, охайність, організованість,самостійність тощо. При цьому стають помітними недостатньо розвинені якості дитини,вузлові проблеми її розвитку. Схема аналізу продуктів дитячої діяльностівключає виділення основних критеріїв аналізу, систему тих психічних якостейдитини, які забезпечили отримання відповідних продуктів діяльності. Цей методможе застосовуватися стосовно робіт однієї дитини, виконаних протягом тривалогочасу, або робіт різних дітей, тобто аналіз продуктів діяльності включає елементпорівняння.
2.2 Методики емпіричного дослідження
По формуваннюморального розвитку молодших школярів, слід використовувати різні методи і формироботи. Методи і форми морального виховання молодших школярів повиннівідповідати для дітей цього віку. У педагогічному процесі використовуєтьсяцілий комплекс різних методів і засобів. Педагогові слід вибирати івикористовувати систему методів відповідно поставленим цілям, оскільки при їхвиборі необхідно враховувати всі тонкощі і особливості особи дитини. Також прироботі треба вибирати тільки ті методи, з якими педагог знайомий, якимиволодіє. Йому необхідно створювати ситуації, сприяючі емоційному переживанню напрактиці. Один з методів створення таких ситуацій – бесіда. [26, с.25]. Бесідає діалогічним методом викладу матеріалу. Суть бесіди полягає в тому, щовчитель, шляхом уміло поставлених питань спонукає учнів до міркування, доаналізу в певній логічній послідовності фактів, що вивчаються, і явищ досамостійного формування відповідних теоретичних висновків і узагальнень.
В процесіморального виховання учнів велика роль належить моральним бесідам. Моральнубесіду слід проводити систематично, бажано в позаурочний час. При проведенніморальних бесід треба враховувати, що моральні норми і правила мають дужескладний і багатоплановий характер і їх не можна розкрити відразу в повномуоб'ємі. У молодших класах доцільніше розмовляти з дітьми з конкретних питань.Всі бесіди на моральні теми в початкових класах повинні будуватися на живому іпереконливому матеріалі. Зміст і логіка викладу морального матеріалу визначаютьструктуру бесіди. При проведенні бесіди вчителя можуть слідувати по такійструктурі: визначення теми бесіди і збудження у школярів інтересу до сприйняттяі засвоєння матеріалу; обґрунтування важливості обговорюваної теми; розкриттятеми бесіди на прикладі, а також на матеріалі навколишнього життя; аналізположення подів в класі у зв'язку з обговорюваною темою і визначення конкретнихзавдань по поліпшенню роботи і поведінки учнів; узагальнення підсумків бесіди ікороткий опит учнів по основних положеннях викладеного матеріалу.
З педагогічноїточки зору така бесіда повинна бути змістовним і глибоко емоційним урокомморальності, що збагачує моральні знання учнів і стимулюючим їх до позитивнихвчинків і дій.
При організаціїроботи по моральному розвитку можливо включити ляльковий театр. Використаннялялькового театру в школі сприяє вихованню гармонійно розвиненої особи школяра.А спектр застосування творчої діяльності самого вчителя, який присвятить себеорганізації роботи з ляльками в дитячому колективі, безмежний. Оформленнялялькового театру повинне бути глибоке продуманим і художньо виправданим,допомогти донести зміст спектаклю до свідомості і серця юного глядача.
Ляльковий театрзайме певне місце в учбово-виховній роботі за умови: наявності і розвиткууявлень і інтересу дітей до різних видів театру; різноманітності костюма ідоступності художнього оздоблення спектаклів і інсценувань; оволодіння дітьмиправилами і прийомами того або іншого виду діяльності, що театралізується;серйозного, щирого, емоційно-позитивного відношення педагога до ігор дітей втеатр.
Педагог, спостерігаючиза тими, що грають, повинен відзначати різноманітність сюжетів, якістьуправління лялькою, звертати увагу на культуру поведінки за ширмою, хвалити завдалі знахідки і показувати як правильно побудувати сцену або ввести ляльку,відзначати помилки, знаходити час для індивідуальної роботи.
Вчителевіпочаткових класів добре в учбово-виховній роботі використовувати потенціалказки. При цьому необхідно враховувати і правильно вибрати казку, щовивчається. Казки найкращим чином відповідають запитам дітей, органічновідповідають дитячій психології. Уявний, фантастичний мир в основі своєювиявляється відображенням реального миру в головних його основах. Казкова,незвична картина життя дає малюкові можливість порівнювати її з реальністю, зоточенням, в якому існують він сам, його сім'я, близькі йому люди. Це необхіднодля мислення, що розвивається, оскільки воно стимулюється тим, що людинапорівнює і сумнівається, перевіряє і переконується. Казка не залишає дитинубайдужим спостерігачем, а робить його активним учасником що відбувається, щопереживає разом з героями кожну невдачу і кожну перемогу. Казка привчає його додумки, що зло у будь-якому випадку повинно бути покарано [31, с.58]. Сьогодні потреба в казціпредставляється особливо великою. Дитину буквально захльостує потік інформації,що безперервно збільшується. І хоча сприйнятливість психіки у малюків велика,вона все ж таки має свої межі. Дитина перевтомлюється, робиться нервовим, ісаме казка звільняє його свідомість від всього неважливого, необов'язкового,концентруючи увагу на простих діях героїв і думках про те, чому всевідбувається так, а не інакше.
Казка наочнопоказує, де проходять правильні життєві шляхи людини, в чому його щастя інещастя, яка його розплата за помилки і чим людина відрізняється від звіра іптаха. Кожен крок героя веде його до мети, до фінального успіху. За помилкидоводиться розплачуватися, а розплатившись, герой знову отримує право на успіх.
На всі ціособливості казки вчитель повинен звернути увагу при плануванні роботи. [29, с.111-114].У організації етичної освіти слід враховувати такі вікові особливості молодшихшколярів: емоційна сприйнятливість і чуйність; дитяча безпосередність;навіюваність і наслідування; здатність живо відгукуватися на слово вчителя;активний інтерес до всього нового, до знань, прагнення використовувати їх. Длявиявлення рівня сприйняття матеріалу казки про тварин надаємо методику роботи зказкою. Як матеріал вибирається казка, відповідна віковим особливостям дітей ідоступна для сприйняття. Критерії сприйняття матеріалу казки у молодшихшколярів проводиться по рівнях: високий, середній і низький.
Рівні сприйняття
Високий рівень:Виходячи з вчинків тварин уміє виводити мораль казки і може пояснити це іншим,може вільно висловлювати сенс казки, аргументує свою думку. Середній рівень:Виходячи з вчинків тварин уміє виводити мораль казки, але не уміє пояснити цеіншим, не може вільно висловлювати сенс казки і аргументувати свою думку.Низький рівень: Може переказати зміст казки, але не уміє виводити мораль і визначитисенс казки. Робота проводиться в три серії.
Перша серіяпроводиться у формі індивідуальної бесіди, якою завдання дитини полягає всамостійному виявленні моралі казки про тварин. Вчиться пропонується прочитатиросійську народну казку тварин. Потім задається питання: Що ти зрозумів з цієїказки? Відповіді учнів оцінюються по 5-балльной системі: 5 балів — відразууловлює мораль казки; 4-3 бали — намагається визначити мораль; 2-1 бал — робитькороткий переказ; 0 балів — не може відповісти.
Друга серіяпроводиться у вигляді тесту відкритого типу. За змістом даної казкипропонується відповісти на питання: Якими словами можна охарактеризувати вчинкигероїв казки? Напиши. Підрахунок результату тесту проводиться по 5-балльнойсистемі. Кожному перерахованому слову додається 1 бал.
У третій серіївикористовується робота з карткою. Завдання дитини вибрати картку із словами,які відповідає особовим якостям героїв казки: наприклад, хитрість, хоробрість,доброта, чуйність, справедливість. Підсумок підводиться по кількості вибранихкарток, по 5-балльной системі.
Таку методикуможна використовувати при роботі з будь-яким матеріалом (чарівні, побутовіказки, розповіді, сюжети з життя.). Таким чином, користуючись представленимиматеріалами, вчителі зможуть грамотно визначити місце, час і мету проведенняроботи, а значить, значно поліпшити і підвищити рівень морального розвиткумолодших школярів.
Учбова діяльністьзначуща на всіх вікових етапах, але особливо в молодшому шкільному віці,оскільки в даному шкільному віці починає формуватися учбова діяльність, а відрівня сформованості залежить успіх всього навчання не тільки в початковійланці, але і в старших класах, оскільки учбова діяльність є такою, що веде, впроцесі якого формуються основні новоутворення, психічний розвиток дитини йдеінтенсивно.
Для виявлення станурівня моральної сформованості можна використовувати діагностичні опити учнів.
Завданняпропонуються в двох класах. Один є контрольним, інший експериментальним. Дітямпропонуються питання морального характеру. Мета полягала у виявленні рівняморального виховання. Як початковий матеріал, на якому вивчається моральнийдосвід молодших школярів, вибираються такі моральні норми, як«відповідальність» і «доброзичливість», які дуже актуальні на сучасному етапіжиття суспільства. Аналіз теоретичної літератури дозволив виділити основнізмістовні характеристики цих норм. При визначенні відповідальності указувалосяна добровільне ухвалення зобов'язань, при появі об'єктивної необхідності,строге дотримання прийнятих зобов'язань з урахуванням реальних умов, готовністьвідзвітувати за поточні і перспективні результати своєї діяльності,співвідношення своїх умов і їх можливих наслідків з інтересами інших людей.
Моральна норма«доброзичливість» характеризувалася в більшій мірі взаєминами між людьми.Доброзичливість визначається нашими пізнаннями, як прагнення бачити в іншомупозитивні якості, віра в можливість зміни людини до кращого і в його здібності,готовність прийти на допомогу.
Завданнядослідження визначають вибір методик. Моральний досвід представляє перед собоюєдність інтелектуального і емоційного компонентів. Інтелектуальний компонентрозглядається як знання школярем моральних принципів і норм, виражених вестетичних поняттях і абстрактно, – логічних побудовах. Моральні знання івідносини виявляються в реальній поведінці школярів. Методики маютьспрямованість на вивчення знань, відносин і способів поведінки.
При дослідженніморального досвіду молодших школярів використовуються ряд методик: бесіда посюжетній розповіді, метод незавершених розповідей.
Бесіда. Привикористанні бесіди по сюжетній розповіді, випробовуваній пропонуютьпрослуховувати розповідь, що містить етичну проблему. Герої розповідіпотрапляли в ситуацію морального вибору. Після прослуховування розповідішколярам задаються питання, які складаються так, щоб у відповідях і висловахвипробовуваних виявляються відносини, знання про способи поведінки.
Незавершенарозповідь. При використанні методу незавершених розповідей, учням зачитуєтьсярозповідь, в якій героєві необхідно діяти, або порушуючи етичну норму, абовідповідно до неї. Кожного випробовуваного просять уявити, що дійовою особою євін сам. Учень повинен закінчити розповідь, пропонуючи свої способи поведінки іобґрунтовувати їх.
При визначенніособливостей морального досвіду молодших школярів використаються наступнікритерії: ступінь відповідності етичній нормі знань, відносин і способівповедінки учнів; узагальненість знань; їх глибина і широта; ступінь стійкості.
Для оцінкиморальних знань випробовуваних виділяються такі прояви, як розуміння ними змістморальних норм, знання способів поведінки, знання переживань, що виникають улюдини у разі дотримання або недотримання моральної норми.
Про моральневідношення дізнаються по оцінних думках школярів про вчинки іншої людини, просвої вчинки, а також по особливостях виконання моральної діяльності і їхмотивах.
На першому етапідослідження пропонуються завдання відповісти на питання: Скажи, як ти думаєш,що таке відповідальність? Як завжди поводиться відповідальна людина? Як завждиповодиться безвідповідальна людина? Скажи, як ти думаєш, що такедоброзичливість? Як завжди поводиться доброзичлива людина? Як завжди поводитьсянедоброзичлива людина?
На другому етапідослідження пропонуються такі ситуації, в яких учні повинні були б допомогтитоваришеві:
— «Якби ти гуляву дворі разом з іншими і хто–небудь з хлоп'ят впав біля тебе і дуже сильнозабив ногу. Що б ти зробив?»
— «Діти грали вгрупі, деякі малювали, розглядали картинки в книзі. Таня сиділа одна, дужесумна. Що б ти зробив?»
«Якби ти будувавщось з дощечок і поряд Вітя теж будував. І йому не вистачало кубиків. Що б тизробив?»
При відповіді, щодав би свій, задавалося додаткове питання: «А якби тобі теж потрібні були цідощечки, тобі б теж не вистачило?»
— «Вашомутоваришеві на уроці важко вирішити завдання і він просить вас допомогти йому.Ваші дії?»
Урок малювання. «Розфарбуйтерукавички (даються заготовки – рукавички, з розрахунку одна пара на двоє дітейі кольорові олівці, кожного кольору по два. Дається інструкція: «Зараз мирозфарбовуватимемо рукавички, Ви сидите удвох, щоб рукавички вийшли красивими іоднаковими, адже це одна пара, ви винні домовиться між собою, якрозфарбовуватимете, який малюнок малювати, щоб він сподобався обом».
Діагностика сформованостіморального виховання.
Діагностикавключає 3 пункти:
1. Метод ранжирування.
2. Діагностичнийметод «Робота над помилками».
3. Методдіагностичної ситуації «Експеримент»
Для порівняннясформованості морального виховання у учнів, I вимір роблять в 1 класі, а IIзавмер — в 2 класі.
Перший метод — методранжирування. Учні одержують анкету із завданням: «Пронумеруй по порядку тіякості людини, які ти оцінюєш вище: веселий, модний, нарядний, чесний,справедливий, розумний, культурний».
Другий метод — «Робота над помилками». Сенс цієї діагностики полягає в наступному: дітямчитають текст, в якому міститься 5 помилок. Діти повинні відшукати ці помилки ізаписати їх кількість.
Текст: « ОленаМиколаївна пояснює хлоп'ятам правило складання. В цей час відкриваються двері.У клас вбігає задиханий, розпалений Федя.
— Я зустрів Вітю.Ми разом ходили в дитячий сад. Вітя вчиться в 1 «Б». А я і не знав. Осьздорово!
-Сідай, Федя, — сказала Олена Миколаївна і спохмурніла. — Зараз ти допустив декілька помилок».Скільки?
Помилок мивиділили 5:
1. Самезапізнення. Спізнюватися неввічливо.
2. Требапостукати і спокійно увійти.
3. Вибачитися іпопросити дозволу сісти на місце .
4. Тихоприготуватися і почати займатися.
5. Про зустрічдруга розповідати на зміні.
Третій метод — «Діагностичнаситуація». Перед учнями ставиться проблема морального вибору. Перед кожноюдитиною розіграється сценка.
«По дорозі вїдальню учень знаходить 2 банкноти по 5 гривень. Задоволена знахідкою дитинапідходить до буфета, але помічає однолітка (учень 2 класи), що плаче, якийпитає його, чи не знаходив він монет, одержаних їм від мами на морозиво івтрачених десь поблизу.»
Варіантивідповідей (вчинків дітей):
1. Що знайшовгроші сказав: «Гроші не втрачатимеш!»- і не віддав гроші — 0 балів.
2. Перший ученьвіддав другому 1 банкнот, а інший залишив собі — 1 бал.
3. Перший ученьвіддав обидві банкноти, але сказав: «Скажи всім, що це я знайшов і повернувтобі гроші» — 2 бали.
4. Перший учень віддавбанкноти і сказав: «Не плач! Ось твої банкноти, ти упустив їх на сходах» — 3бали.
Для чистотиексперименту розігруються сценки під час уроку, виключивши при цьому можливістьзнаходження банкнот іншими учнями школи. Спостерігають за реакцією дітей ізбирають дані учні 11 класу, щоб діти не відчували «морального тиску» дорослих,оскільки поява дорослого може вплинути на вибір учня.
ВИСНОВКИ
Проблемуморального виховання досліджували і філософи, і психологи, і педагоги. Але ізараз вона актуальна.
Педагогічний сенсроботи по моральному становленню особи молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагатийому просуватися від елементарних навиків поведінки до вищого рівня, де потрібнасамостійність ухвалення рішення і етичний вибір. Успішність даного видудіяльності у формуванні моральних якостей школяра залежить від письменностіпедагога, різноманітності вживаних ним методів і емоційному відгуку дітей.Метою морального виховання є формування цілісної, довершеної особи в їїгуманістичному аспекті. Перш за все, молодшому школяру необхідні знання про те,що добре, а що погано, як поступати в тому або іншому випадку. Знання мертвібез емоцій, але і емоції неповноцінні без знань. Дуже важливо, щоб дитинапроявляла адекватні емоції і відчуття, щоб йому хотілося плакати від того, щоіншому боляче; щоб хотілося радіти, а не злитися від того, що сусід по парті одержавдесятку. Коли знання про норми і правила моральності будуть відчуті,усвідомлено сприйняті, сформується етична спрямованість як сукупність провіднихмотивів особи, яка і забезпечить стабільність лінії поведінки. Без знань немаєморальної спрямованості особи, не може бути стабільної лінії поведінки, вчинкиноситимуть інтуїтивний, ситуативний характер.
Формування упочаткових класів знань про норми і правила моральності — перша сходинка нашляху до моральної стійкості. Моральна стійкість особи виявляється в уміннівзаємодіяти з представниками тваринного і рослинного світу, в діях з предметамипобуту — з об'єктами живої і неживої природи. Молодший школяр повиненусвідомити необхідність дбайливого, дбайливого відношення до всього, що йогооточує, будь то людина або старенька, пошарпана книга. Коли дитина усвідомлюєзв'язок, що існує в природі між всіма об'єктами і явищами, він зможе будуватилінію поведінки відповідно до принципу “не нашкодь”, а значить, стане моральнестійким.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Аплетаев М.Н. Система воспитанияличности в процессе обучения: Монография /Омск.гос.пед.ун-т – Омск: Изд-воОмГПУ, 1998.
2. Аристотель. Сочинения в 4-х томах.Т.4. -М: «Наука», 1984.
3. Архангельский Н.В. Нравственноевоспитание. — М.: «Просвещение», 1979.
4. Бабанский Ю.К. Педагогика: Курслекций. — М.: «Просвещение», 1988.
5. Божович Л.И. О нравственномразвитии и воспитании детей //Вопросы психологии. — М.: Просвещение, 1975.
6. Болдырев Н.И. Нравственноевоспитание школьников. — М.: Просвещение», 1979.
7. Воспитание личности школьника внравственной деятельности: Метод. Рекомендации /Ом.гос.пед.ин-т им. Горького –Омск: ОГПИ, 1991.
8. Даль В.И. Толковый словарь живаговеликорусского языка. Т.1.- М.: 1979.
9. Дробницкий О.Г. Проблемынравственности. — М.: «Просвещение», 1977.
10. Каиров И.А. Нравственное развитиемладших школьников в процессе воспитания. — М.: «Просвещение», 1979.
11. Ковалев Н.Е., Райский Б.Ф.,Сорокин Н.А. Введение в педагогику: Учебное пособие для педагогическихинститутов. – М.: «Просвещение», 1987.
12. Козлов Э.П. Воспитаниенравственного сознания школьников. Изд-во Ростовского ун-та, 1983.
13. Краткий словарь по философии – М.:«Высшая школа», 1982.
14. Крупская Н.К. Задачи школы Iступени: Пед.соч., в шести томах Т.2.– М.: «Просвещение», 1978.
15. Макаренко А.С. Проблемы школьногосоветского воспитания: Соч. Т.5. – М.: «Просвещение», 1976.
16. Марьенко И.С. Нравственноестановление личности школьника. — М.: «Просвещение», 1985.
17. Матвеева Л.И. Развитие младшегошкольника как субъекта учебной деятельности и нравственного поведения. — Л.:ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1989.
18. Морозова Т.В. «Обзоры поинформационному обеспечению общесоюзных науч.-пед. программ». Вып. 5. –М.,1996.
19. Ницше Сочинения в 2-х томах.Т.1.- М.: НИИОП АПНСССР, 1988.
20. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю.Толковый словарь русского языка, 2 издание – М.: «Просвещение», 1995.
21. Пропп В.Я. Морфология сказки. –М.: «Педагогика», 1969.
22. Регуш Л.А. Развитие способностейпрогнозирования в познавательной деятельности (дошкольник-юноша): Учеб. пособиек спецкурсу. — Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1983.
23. Родари Дж. Грамматика фантазии.Введение в искусство придумывания историй. – М., «Прогресс», 1978.
24. Рубинштейн С.Л.Психолого-педагогические проблемы нравственного развития школьников. — М.:«Просвещение», 1981.
25. Стрельцова Л.Е. Литература ифантазия. — М.: «Педагогика», 1989.
26. Стрельцова Л.Е. Уроки сказки. –2-е изд. – М.: «Просвещение», 1990.
27. Сухомлинский В.А. Избранныепедагогические сочинения. Т.2.-М.: «Просвещение», 1980.
28. Сухомлинський В.О. Серце віддаюдітям // Вибрані твори: В 5т. Т.3.- К.: «Радянська школа», – 1977.
29. Ушакова О.С. О словесномтворчестве детей // Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А. Ветлугиной.– М.: «Просвещение», 1972.
30. Ушинский К.Д. Собрание сочинений.Т.2. — М.: «Просвещение», 1985.
31. Фесюкова Л.Б. Воспитание сказкой.– Харьков: «Фолио», 1997.
32. Харламов И.Ф. Педагогика: Курслекций. — М.: «Просвещение», 1980.