МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
УДК 930.253+025.71(437+477)«1945/2007»
БОРЯК Тетяна Геннадіївна
АРХІВНО-БІБЛІОТЕЧНІ ЗІБРАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ ЗЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ: ІСТОРІЯ ПЕРЕМІЩЕНЬ ТА ОПРАЦЮВАННЯ В УКРАЇНІ(1945–2007)
27.00.02 – документознавство, архівознавство
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2008
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження.Феномен української еміграції міжвоєнного періоду в ЧехословацькійРеспубліці (ЧСР) почав активно досліджуватися після масштабного розсекреченнядокументів державними архівами України на початку 1990-х рр. Об’єктомуваги вчених ставали певні персоналії, інституції чи явища, пов’язані зісторією еміграції. Було підготовлено дисертаційні роботи про видатних діячів –І. Горбачевського, В. Січинського, П. Феденка, М. Шаповала,про дослідження історії України в Українському вільному університеті,український студентський рух в еміграції, видавничу й бібліотечну діяльність вЧехословацькій Республіці. Ці та інші дотичні роботи базуються надокументальних масивах, що складають так званий Празький архів (далі – ПА),однак сам ПА лише нещодавно став об’єктом дослідження. Це можна пояснити,зокрема, великою кількістю забутих чи взагалі незнаних імен і явищ, якідослідники прагнули повернути з небуття, лишаючи таким чином питання джерельноїбази на другому плані.
До комплексу ПА ми включаємо документальні (архівні, бібліотечні,музейні) зібрання української еміграції, створені в Чехословацькій Республіці у1920-х – 1948 рр. у центрах зосередження української еміграції (Прага,Подєбради та інші міста, за винятком Підкарпатської Русі), та акумульованіпереважно двома інституціями у Празі: Українським історичним кабінетом (далі –УІК) та Музеєм визвольної боротьби України (далі – МВБУ). Цей комплекс зміркувань передусім «оперативної» доцільності було переміщено до УРСРшляхом трьох трансакцій у 1945, 1958 та 1983 рр.; окремі фрагменти архівних табібліотечних фондів ПА зберігаються також в архівах, бібліотеках і музеяхЧеської Республіки та Словаччини, частково – Російської Федерації.
Упродовж майже двох повоєнних десятиліть перебування в державнихархівах УРСР фонди ПА стали інструментом реалізації офіційної політики пошуку«ворогів народу» – «контрреволюційних (»к/р")елементів" у середовищі української еміграції. Відповідно до цієїконцепції проводилося архівне опрацювання документів за т. зв. скороченимциклом, фондування, розпорошення цілісних документальних комплексів безурахування походження, приналежності та специфіки документів. Бібліотечніматеріали було змішано з іншими зібраннями у спецфонді відділунауково-довідкової літератури Центрального державного історичного архіву (далі– ЦДІА) УРСР у м. Києві.
Високий статус секретності переміщених матеріалів пояснювавсянаявністю в них інформації про діяльність українських еміграційних діячів таорганізацій, що становила «оперативний» інтерес для радянськихспецслужб. Ішлося не про ретроспективну інформацію документів, а про актуальнідані щодо діяльності ворожих радянському режимові «к/р елементів»доби Української революції 1917–1921 рр. та міжвоєнного періоду (а це десяткитисяч прізвищ, адрес, контактів), а також практичного результату їхньоїдіяльності – значного масиву наукових, популярних, пропагандистських праць.
Передані з інших країн Європи еміграційні матеріали спіткала такасама доля, як і документи ПА, – вони проходили опрацювання з єдиною метою:шляхом вироблення системи посилань на документи надати радянським спецслужбамінструментарій для пошуку «ворогів народу». Це спричинилоперемішування фондів різного еміграційного походження, що стало головноюперепоною на шляху реконструкції первісного складу УІК та МВБУ. Тим не менше,ПА залишився найбільшим серед переміщених комплексів еміграційної українікиархівно-бібліотечним документальним масивом.
Дане дослідження відтворює історію архівного опрацювання та«оперативної розробки» (далі – ОР) документальних масивів ібібліотечних матеріалів ПА, відновлює первісний склад архівних документів нарівні фондів, реконструює коло друкованих матеріалів, що є складовою«празького» еміграційного комплексу. Разом з тим, тема дисертаціїактуальна не лише для архівознавства та документознавства, але й українськоїісторичної науки в цілому.
Стан наукової розробки теми. На сьогодні існує значний історіографічний масив з темиеміграційних персоналій, інституцій, переміщення та долі їхніх архівнихколекцій. У той же час література з питань складу, змісту, історії формування йпереміщень ПА є значно меншою. Першими стали публікації середини 1990-х рр.архівістів Л. Лозенко та Л. Яковлєвої, у яких висвітлено етапи переміщеннята опрацювання цих матеріалів в українських архівах. М. Мушинка у своїймонографії простежив історію МВБУ, включно з долею його фондів після ліквідаціїустанови у березні 1948 р.
Найбільш ґрунтовними на сьогодні залишаються дослідження П. Кенне䳥рімстед про переміщення й розпорошення первісно цілісних російських таукраїнських еміграційних комплексів (2001; 2005) та М. Палієнко проособливості формування джерельних комплексів ПА в контексті створення тафункціонування архівних осередків української еміграції Європи міжвоєнногоперіоду (2008).
Спеціального комплексного дослідження, що об’єднує різні елементиісторії феномену ПА (переміщення, опрацювання, ОР, використання, сучаснемісцезнаходження, склад архівних і бібліотечних зібрань), немає.
Дослідження не лише поглиблює й уточнює окремі аспектидосліджуваної тематики, але й висвітлює нові питання історії функціонуваннязазначених документальних масивів: ОР та її результати, порівняльний аналізсписків фондів 1952 і 1962 рр. та справ фондів, виявлення атрибутивнихознак бібліотечного сегмента Державної наукової архівної бібліотеки, м. Київ(далі – ДНАБ) тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами,планами, темами. Дисертація виконана урамках науково-дослідної теми "Історія української державності нової тановітньої доби" (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), включеної дотематичного плану історичного факультету Київського національного університетуімені Т. Шевченка тапідпрограми "«Празькі архіви»– зведений каталог архівів української еміграції в міжвоєнний період"Галузевої програми «Архівні зібрання України», що виконуєтьсядержавними архівними установами України під егідою Державного комітету архівівУкраїни з 2001 р. (рішення колегії від 7 лютого 2001 р. № 01–108).
Мета дослідження – реконструкція історії переміщення та окремих елементівнауково-технічного опрацювання ПА, встановлення сучасного місцезнаходження йогофрагментів, окреслення шляхів та проведення початкового етапу пофондовоїреконструкції його архівних колекцій і поодиничної – бібліотечних зібрань.
Передбачається розв’язання таких наукових завдань:
– дослідити репрезентативністьджерельної бази теми;
– простежити історію,визначити етапи та обставини переміщень ПА з Праги до Києва;
– проаналізувати феномен ОР тавстановити його хронологічні межі;
– визначити особливостівикористання документів «празького» походження після втрати"інтересу" до них з боку спецслужб;
– виявити особливостінауково-технічного опрацювання фондів;
– окреслити реальні межі«празького» масиву в колі суміжних фондів ЦДАВО України на базіпорівняльного аналізу наявних переліків фондів та справ фондів;
– провести атрибуцію тавстановити сучасне місцезнаходження окремих архівних сегментів ПА за системоюатрибутивних ознак;
– реконструювати складдрукованих видань «празького» еміграційного масиву в колишньомуспецфонді ДНАБ за атрибутивними ознаками, що засвідчують приналежність до ПА;
– окреслити шляхи подальшоїнаукової реконструкції архівного і бібліотечного сегментів ПА, відповідно, напофондовому та поодиничному рівнях.
Об’єкт дослідження – сукупність українських еміграційних архівних фондів ібібліотечних колекцій, що сформувалися в Чехословацькій Республіці в міжвоєннийперіод, а після війни були поетапно переміщені до державних архівів України, наяку ми поширюємо умовну назву ПА.
Предмет дослідження – історія переміщення та функціонування архівно-бібліотечногомасиву ПА, особливості та специфіка його науково-технічного опрацювання та ОРна різних етапах, проведення атрибуції друкованих видань за визначеною системоюознак.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1945–2007 рр., від припинення функціонування УІК тапершого переміщення документальних масивів української еміграції з Праги дозавершення впорядкування і відкриття у 2007 р. публічного доступу до останньогосегмента ПА – фонду № 269 Центрального державного архіву громадських об’єднань(далі – ЦДАГО) України.
Методологічною основою дисертації є принципи історизму та об’єктивності. У ходідослідження використовувалися загальнонаукові методи: історичний, порівняльний,проблемно-хронологічний, статистично-аналітичний, синхронний та діахронний.Застосовано також спеціальні методи архівознавчої евристики та атрибуції,документальної реконструкції.
Джерельна база дослідження складається з кількох блоків. Це інституційні архіви: фондиГоловного архівного управління (далі – ГАУ) при Раді Міністрів УРСР та ЦДІАУРСР у м. Києві, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органіввлади та управління (далі – ЦДАВО) України; діловодні архіви (ДНАБ іЦентральний державний кінофотофоноархів (далі – ЦДКФФА) Україниім. Г. С. Пшеничного), поточний (ДНАБ) і внутрішній (ЦДКФФА Україниім. Г. С. Пшеничного)архіви; колекції документів(Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва (далі – ЦДАМЛМ)України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) та окремі фонди ПАу ЦДАВО України; науково-довідковий апарат (далі – НДА) державних архівів(справи та переліки фондів (включно із понад 400 справами фондів ЦДАВО Україниеміграційного походження), путівники); інтегрований Інтернет-ресурс«Архіви України» – офіційний веб-портал Державного комітету архівівУкраїни (далі – ДКАУ); специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. Окремугрупу складають книжковий та журнально-газетний сегмент еміграційної україніки,де джерелом є кожна друкована одиниця, тобто кожна книга чи брошура, примірникжурналу чи газети (понад 20 тис. одиниць).
Наукова новизна. У дисертації вперше проведено ретельну реконструкцію роботивідділів таємних фондів (перших частин) з документами української еміграції уповоєнні десятиліття, а саме: ОР, її видів, темпів, періодизації, а такожнауково-технічного опрацювання. Робота висвітлює архівознавчий аспект політикирадянського режиму стосовно «українських буржуазних націоналістів» таінших «к/р елементів».
Науково-методичною новизною проведеного дослідження є комплексневикористання НДА архівів – справ фондів, описів, а також діловодних архівів.
До евристичних знахідок роботи слід віднести виявлену в ЦДАВОУкраїни Картотеку на «к/р елемент», що, будучи результатом ОРеміграційних фондів у середині 1940-х – на початку 1960-х рр., трансформуваласяна унікальний довідково-енциклопедичний масив, який і до сьогодні чекає наактуалізацію та удоступнення для широкого загалу.
Запропоновано й апробовано методику реконструкції комплексупараметрів за атрибутивними ознаками приналежності до ПА друкованих видань, асаме: уточнення хронологічних та географічних меж функціонування установ задатами видань, що містять печатки чи адреси цих інституцій; простеженняпереміщення певних осіб у часі й просторі, зважаючи на їхні адреси надрукованих одиницях; окреслення географічних меж території, що входила до колаінтересів української еміграції міжвоєнного періоду з осередком у Празі;уточнення відомостей про склад еміграційних бібліотек.
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження може бути використане при реалізації Галузевоїпрограми ДКАУ «Архівні зібрання України», а також длявиробленнязасад генеральної каталогізації фондів ПА.
Найважливішим практичним доробком даного дослідження є створеннязасад й окреслення шляхів наукової реконструкції первісного складу УІК та МВБУ.Дисертація є практичним внеском у розвиток науково-методичного апаратуархівознавства; ідентифікований бібліотечний сегмент ПА створює нову джерельнубазу для проведення культурологічних, бібліографічних, біографічних та іншихдосліджень з історії української еміграції першої половини ХХ ст.
Результати дисертації також можуть бути використані при підготовціспецкурсів з архівознавства, зокрема, з історії спецфондів у системі державнихархівів та бібліотек. Окрім того, робота може прислужитися для дослідженняідеологічного інструментарію радянської авторитарної держави другої половини1940–1980-х рр.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на дев’ятиконференціях різного рівня, в тому числі міжнародних: «Четверті джерелознавчічитання» (Київ, листопад 2001 р.); «П’ятий міжнародний конгресукраїністів» (Чернівці, серпень 2002 р.); «Четверті архівознавчічитання» (Київ, грудень 2002 р.); «Музей Визвольної боротьби Українив Празі. Втрати і знахідки» (Прага, жовтень 2005 р.); Конференція до Днянауки історичного факультету Київського національного університету ім. ТарасаШевченка (Київ, квітень 2007 р.); «Шоста Буковинська міжнароднаісторико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадкипро Чернівці» (Чернівці, жовтень 2007 р.); «Другі всеукраїнськінаукові читання, присвячені пам’яті професора М.П. Ковальського»(Дніпропетровськ, березень 2008 р.); П’ята міжнародна науково-практичнаконференція з проблем теорії і практики документознавства, бібліотекознавствата науково-інформаційної діяльності (Київ, травень 2008 р.); Міжнароднанаукова конференція «Проблема вивчення культурних зв’язків ветнокультурних зонах у слов’янському світі» (Мінськ, травень2008 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у дев’ятинаукових публікаціях, п’ять з яких – у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (12параграфів), висновків, списку джерел (158 позицій) і літератури (118 позицій),10-ти додатків (на 124 с.). Загальний обсяг дисертації становить 312 с.,основного тексту – 186 с., списку використаних джерел і літератури – 28 с. (273позиції).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми,формулюються мета і завдання дослідження, визначаються об’єкт, предмет,хронологічні межі, характеризується джерельна база, розкривається науковановизна, теоретичне та практичне значення роботи.
Перший розділ "Історіографія темита джерельна база дослідження"висвітлює стан наукової розробки проблеми та аналізує джерельну базу.Встановлено, що дослідників цікавили питання переміщення та сучасногомісцеперебування архівів українських еміграційних центрів у різних країнах:Польщі (А. Крохмаль, М. Палієнко), Німеччині (Г. Боряк, О. Гаранін,Л. Дубровіна, О. Кириленко, О. Піщаний О. Яценко), Австрії(В. Потульницький, П. Ричков), Великобританії (Джанет М. Хартлі),Італії (О. Павлюк), Австралії (Л. Саєнко), Канаді (Б. Кравченко, А.Крохмаль, І. Матяш, Я. Розумний, О. Шаленко), США (І. Валявко, О.Верховська Данлоп, С. Захаркін, Н. Мерфі, М. Палієнко).
Інтенсивно вивчалась історія функціонування українських закладів уЧСР, доля діячів еміграції. Хрестоматійна для вивчення історії українськоїеміграції міжвоєнного періоду праця С. Наріжного (1942, репринт: 2008)придалася передусім як фундаментальне довідкове видання, що дало змогу уточнитиатрибутивні ознаки бібліотечної колекції ПА у ДНАБ, встановити місцезнаходженняеміграційних установ.
Наукова діяльність викладачів Українського високого педагогічногоінституту ім. М. Драгоманова в Празі висвітлена О. Зубко. Особи, пов’язаніз міжвоєнною Прагою (І. Горбачевський, В. Січинський,П. Феденко, М. Шаповал), стали активно вивчатись у 2000-х рр.Дослідження з історії України в Українському вільному університеті (далі – УВУ)проаналізував О. Гаранін, український студентський рух в еміграції – О.Дуднік, видавничу і бібліотечну діяльність української еміграції в ЧСР –О. Заремба, правовий статус, соціальну адаптацію, громадську та політичнудіяльність української еміграції – В. Піскун, умови існування тадіяльності українських емігрантів у чеських землях у 1945–1948 рр. – чеськийісторик Б. Зілінський.
Наступний історіографічний блок становлять праці дослідників,присвячені основним аспектам історії та функціонування документо- табібліотеко-акумулюючих установ у міжвоєнній Чехословацькій Республіці та доліїхніх колекцій. Це праці професійних архівістів Л. Лозенко (1994),Л. Яковлєвої (1994), Н. Топішко (1995), А. Кентія (2000), а також дослідниківМ. Мушинки (1996; 2005), П. Кеннеді Ґрімстед (2001; 2005), М. Палієнко(2006). Окремі аспекти функціонування МВБУ та долю його колекцій після закриттяу 1948 р. досліджували також О. Пеленська, М. Няхайова,М. Сополига (2006). Нещодавно побачило світ комплексне дослідженняМ. Палієнко про історію створення та функціонування архівних центрівукраїнської еміграції, в тому числі УІК та МВБУ (2008).
Питання остаточної концентрації бібліотечного сегмента ПА взагаліне вивчалися. М. Савка провела історико-бібліографічне дослідження українськихперіодичних видань у ЧСР міжвоєнного періоду (2002). О. Заремба дослідилавидавничу та бібліотечну діяльность української еміграції в ЧСР (2006). Іїкнига стала у пригоді для уточнення складу фондів як власне ПА, так ібібліотечного масиву, що зберігається в ДНАБ. Але першою, хто оприлюднив тезупро перебування друкованих видань, привезених із Праги, у фондах ДНАБ, булаЛ. Лозенко. Наступний крок зробила П. Кеннеді Ґрімстед, яка ініціювалапопередній пошук печаток УВУ та Української читальні ім. Т. Шевченка вПразі на початку 2000-х, відбитки яких було виявлено у понад 625 виданнях.
Проаналізовано сім груп джерел, використаних у дисертаційномудослідженні: 1) інституційні архіви (описи 2 і 7 фонду № 14, ГАУ при Раді МіністрівУРСР; опис 1 і 2 фонду № 4703, ЦДІА УРСР у м. Києві); 2) діловодні,поточний і внутрішнійархіви (ДНАБ, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного);3) колекції документів ЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного таЦДАВО України (117 справ опису 1 фонду № 544, Колекція фотоальбомів з МВБУ, м.Прага; окремі фонди ПА відповідно); 4) НДА (справи понад 400 еміграційнихфондів у ЦДАВО України; справи фондів: № 269, Український музей у Празі, уЦДАГО України; № 544, Колекція книжкової графіки (відбитки), у ЦДАМЛМ України;переліки, реєстри та описи справ, путівники по архівних зібраннях українських,російських, чеських і словацьких архівів); 5) офіційний веб-портал ДКАУ«Архіви України»: матеріали спеціального розділу “Архіви, повернуті іпередані в Україну", різножанрові онлайнові бібліографічні й архівнідовідники (зокрема, розділ «Зарубіжна архівна україніка»); 6)книжковий та журнально-газетний сегменти еміграційної україніки у ДНАБ, деоб’єктом аналізу виступала кожна друкована одиниця (обсягом понад 20 тис. од.);7) специфічні бібліографічні джерела 1920–1940-х рр. – один ізінструментів реконструкції первісного складу колекцій УІК та МВБУ (кумулятивнийзвіт А. Животка про діяльність УІК за 1930–1940 рр., «ВістиМВБУ» за 1925–1938 рр.).
Другий розділ «Феномен»Празького архіву": повоєнні трансформації від публічних колекцій доспецфондів" досліджує повоєннуісторію переміщень та ОР ПА. Проаналізовано обставини, розміри та умови передавань 1945 і1958 рр. та, наскільки можливо, 1983 р. Показано, що процес переміщеннядокументальних масивів українських діячів еміграції міжвоєнного періоду як зЧСР, так і з інших країн підпорядковувався переважно одній меті: концентраціїцих матеріалів в українських архівах для подальшої ОР. Тому надходження наступнихроків перемішувалися з попередніми, зовсім не бралися до уваги місце походженнядокументів та первісний склад колекцій. Констатовано відсутність документальнихсвідчень про передавання 1948 р., згадуване М. Мушинкою іМ. Палієнко.
Проаналізовано ОР та архівне опрацювання ПА у Спеціальному відділітаємних фондів (далі – ТФ) ЦДІА УРСР у м. Києві у 1945–1950 рр. Розглянутотемпи, види та обсяги архіво-технічного опрацювання фондів. Проаналізовано видиОР еміграційних матеріалів: складання списків-довідників, характеристик,історичних довідок, взяття на облік «к/р елементу» шляхом вливаннякарток до картотеки. Показано роль центрального органу управління архівноюсправою в організації цієї роботи. Коротко охарактеризовано кінцевий результатОР фондів – Картотеку на «к/р елемент», виявлену у ЦДАВО України,зокрема, методику складання карток.
Досліджено історію зберігання, опрацювання та використанняеміграційних фондів у спецфондах ЦДІА УРСР у м. Києві та Центральногодержавного архіву Жовтневої революції (далі – ЦДАЖР) УРСР у 1950-му –наприкінці 1980-х рр. Опрацювання надходження 1958 р., як і раніше, булопідпорядковано «оперативним» цілям; фонди впорядковувалися заскороченим циклом. На відміну від ОР матеріалів УІК, яка велася до останньогоаркуша, ОР матеріалів 1958 р. надходження припинили у 1962 р. через їїбезперспективність. У 1964 р. надійшла директива Головархіву про знищенняосновних результатів ОР. Картотека залишилася єдиним практичним результатомграндіозного «архівного проекту» спецслужб 1940–1950-х рр. З певнихпричин вона пережила акцію «утилізації» 1964 р.
Видовий склад матеріалів, переданих у 1945 р., відрізнявся відпереданих у 1958 р. більшою кількістю особових фондів. Надходження обохроків мають фонди провідних освітніх установ та організацій (УВУ, УГА,Український громадський комітет тощо). Кінцевий обсяг переданих матеріалів у1945 р. становив 215 фондів, у 1958 р. – 173 фонди.
Л. Лозенко зробила висновок про розпорошення ПА шляхомпередавання у 1963 р. частини фондів, ідентифікованих нею як матеріали ПАнадходження 1958 р., до семи державних архівів УРСР. Однак з’ясовано, що обсягдокументів, переданих у 1963 р., становив бл. 50 од. зб., що у порівнянні змасивом ПА у ЦДАВО України (бл. 30 тис. од. зб.) є мізерним. З іншого боку, припередаванні матеріалів переважно виходили з професійної доцільності приєднанняокремих справ до вже існуючого фонду, якщо навіть останній зберігається віншому архіві.
Третій розділ «Відкриті архіви: зібрання Українського історичногокабінету та Музею визвольної боротьби України в кінцевих депозитаріях фондів(кінець 1980-х – 2007)» досліджує окремі сегменти ПА в українських тазарубіжних архівах. Проаналізовано “празькі” колекції у ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного, ЦДАГО та ЦДАМЛМ України. Встановлено, що найменшим сегментом ПА єкнижкова графіка фонду № 544 ЦДАМЛМ України, на 391-й одиниці зберігання якоговиявлено печатки МВБУ. Через специфіку матеріалів розсекречення розпочалося вжеу 1983 р. Фотодокументальний сегмент ПА має складнішу історію, оскільки складаєтьсяз надходжень 1945 і 1958 рр. Те, що надійшло до архіву у 1945 р.,розчинилось у фондах. Надходження ж 1958 р. представлено на сьогодні 26-маальбомами МВБУ. Встановлено ймовірні дати їхнього опрацювання в архіві: 1960,1964, 1968, 1981 рр. Проаналізовано видовий склад цих альбомів. Інша складоваПА перебуває на зберіганні у ЦДАГО України: матеріали нинішнього фонду№ 269 походять з МВБУ, УІК та інших осередків української еміграції, тожназва фонду «Український музей у Празі» є досить умовною. Опрацюванняцього сегмента ПА проводилося з 1993 по 1997 рр. З 2007 р. фонд відкрито дляпублічного доступу.
У ЦДАВО України – основному депозитарію архівних еміграційнихзібрань – встановлено приналежність і віднесено до ПА 323 фонди, що складає 28129справ і 4 кілограми розсипу (за даними обліку 1945 р.), а у 94-х фондахеміграційного походження (про яких НДА не має відомостей стосовно їхньогопоходження з «празького» еміграційного осередку) – 1887 справ. Шляхомзіставлення відомостей про походження фондів з Праги, отриманих зі справ фондів(194 фонди) та списків 1952 та 1962 рр. – результатів опрацювання переданих ізПраги матеріалів, які було передано з Праги, – з наявними інституційнимпереліком та переліком особових фондів ПА (1990-ті рр.), виявлено матеріали«празького» еміграційного комплексу. Зіставлення справ фондів,списків 1952 р. та 1962 р. зі списком УІК дозволило осягнути процес опрацюванняфондів та додати до переліку «празьких» фондів ще – принаймні 39фондів.
Проаналізовано наявні в сучасній історіографії думки та наведеношляхи складання довідника-путівника по зібраннях ПА, складовою якого має бутикаталог еміграційної україніки у фондах ДНАБ. Інформаційний потенціалреєстраційних книг та списків надходжень до УІК та МВБУ дає можливості дляпереходу від пофондового до поодиничного/подокументного рівня атрибуціїналежності до ПА. Ретельна кореляція даних усіх облікових і поточних діловоднихдокументів УІК, МВБУ та нинішніх кінцевих депозитаріїв матеріалів ПА в Україніє необхідною умовою подальших «реконструктивних» робіт. Невід’ємноюскладовою реконструйованого масиву ПА має стати кінцевий «продукт» ОР– Картотека на «к/р елемент» (за попередніми даними, вона нараховуєпонад 300 тис. карток на бл. 100 тис. осіб).
Документи ПА опинилися в результаті переміщень (1945–1983) удержавних архівах України (ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім.Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України; по кілька фондів отримали ЦДІА умістах Києві і Львові). Державний архів Тернопільської області одержавдокументи від приватної особи, а не в порядку централізованого переміщеннядокументів (1990-ті рр.). Встановлено місця сучасного зберігання окремихсегментів ПА, а також українського еміграційного масиву у Чеській Республіці іСловаччині, який відклався в результаті функціонування українських інституцій ідіяльності осіб у ЧСР міжвоєнного періоду, але не був переміщений в Україну. Удодатках наведено кількісні та змістові параметри найбільшого сегмента ПА вархівах України, передусім – його найбільшого сегмента у ЦДАВО України (додаткиК, Л).
Четвертий розділ «Бібліотечний сегмент „Празького архіву“ уфондах Державної наукової архівної бібліотеки: реконструкція довоєннихеміграційних колекцій» розглядає колишній спецфонд ДНАБ як середовищефункціонування бібліотечних зібрань та аналізує їхні атрибутивні ознаки.Завдяки діловодному та поточному архівам ДНАБ вдалося простежити опрацювання у1946 р. друкованих видань, отриманих з Праги 1945 р. Про опрацюваннянадходження 1958 р. документальних відомостей не виявлено. Проведено періодизаціюісторії спецфонду, відповідно до основних видів і напрямків робіт збібліотечними фондами. Встановлено, що під час акції знищення дублетнихпримірників у 1966 та 1983 рр. було назавжди втрачено складову бібліотечногосегмента ПА. Проаналізовано результати атрибутивної роботи, проведеноїспівробітниками ДНАБ у 2000-х рр. Їхній доробок дав можливість додати до спискудрукованих видань ПА 129 книг і брошур іноземного фонду. Викладено методичнізасади проведеного атрибутивного пошуку: безумовні та умовні ознакиприналежності до ПА, принцип «фінальності», поняття «друкованаодиниця» (далі друк. од.). Встановлено загальну кількість«празьких» одиниць: 1829 книг і брошур, 1152 підшивки журналів
(2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разом періодичнихвидань 2319 підшивок (16562 друк. од.); кількість потенційно«празьких» друкованих одиниць складає близько 900 книг і брошур, тамайже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань.
Проаналізовано атрибутивні ознаки книжкового фонду. Встановлено,що найбільшою групою ознак є печатки, в тому числі накладні, автографи/дарчі таекслібриси. Більшість печаток належать УВУ та установам Українськоїгосподарської академії. Інформативною є група дарчих, яка дає можливістьрозширити знання про контакти і стосунки осіб між собою, з одного боку, та міжособами й інституціями, з іншого. Екслібриси дають змогу частковореконструювати приватні книжкові колекції та доповнити портрети діячіввідомостями біографічного характеру. Подвійні атрибутивні ознаки уможливлюютьпростеження історії переміщення книг у просторі й часі.
Досліджено атрибутивні ознаки журнального фонду. Група адрес осібу ньому є значно меншою, ніж у газетному фонді. Виявлено велику кількість адресМВБУ. Дарчих та автографів ідентифіковано набагато менше, ніж по книжковомуфонду. Випадки подвійної атрибуції є більш інформативними, аніж у книжковому тагазетному фондах. Більшість друкованих одиниць цієї групи мають печатку яккінцеву атрибутивну ознаку, і близько третини їх складають журнали з печаткамиМВБУ. Великою групою є також залишки адрес, поштових штемпелів тощо.
Ідентифіковано власників та адресатів газетного фонду. Черезспецифіку формату газет та малу вагу їх часто надсилали з приклеєною адресою тамаркою, без конверта. Значний масив марок та адрес зберігся до сьогодні.Найбільше виявлено адрес МВБУ, окрім того – 49-ти установ у ЧСР. Велику групустановлять видання, адресовані або належні кубанським організаціям та установам(виявлено понад 1910 печаток «Читальні товариства кубанців в ЧСР»).Газетному фонду властива група виправлених та неповних адрес, які, тим неменше, дають можливість ідентифікації друкованих одиниць як частини ПА.
У висновках сформульовано основні результати дослідження,які виносяться на захист:
1. В історії переміщень ПА виділено три етапи: 1945, 1958 та 1983рр. Встановлено додаткові обставини останнього передавання. Доведено, щоосновними причинами переміщення архівних і бібліотечних комплексів українськоїеміграції з Чехословацької Республіки були ідеологічні міркування та«оперативні» потреби спецслужб. Опрацьовані джерела дають підставидля спростування деяких міфологем, що побутують в історіографії починаючи зкінця 1980-х рр., зокрема, щодо не засвідченого документально передаванняархівів з Чехословацької Республіки до УРСР 1948 р.
Шляхом співставлення обсягу документів, переданих у 1963 р., знаявним сегментом ПА у ЦДАВО України, а також аналізу змісту та традиційноїпрактики приєднання нових матеріалів до вже існуючих фондів спростованотвердження про розпорошення «празьких» архівів по регіональнихархівосховищах України у повоєнні роки. Якщо ж розглядати комплекс ПА яксукупність документальних матеріалів, створених українськими емігрантами в ЧСР(без участі офіційних установ Підкарпатської Русі та осіб, які постійно мешкалина цій території і не були пов’язані з еміграційними центрами у Празі), вєвропейських та американських країнах у міжвоєнний період та в роки Другоїсвітової війни, то слід визнати, що ці архіви було розподілено лише міжнинішніми центральними архівами України – ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім.Г. С. Пшеничного, ЦДАМЛМ України. По кілька фондів отримали ЦДІА у містахКиєві і Львові. До ДА Тернопільської області надійшли документи від приватноїособи, а не в порядку централізованого переміщення документів. Щодо матеріалів,переданих у 1990–2000-х рр., то вони вже фондувалися за загальним профілемустанови-отримувача, а також за наявністю у ній споріднених фондів.
2. Найбільш інтенсивно фонди розроблялися у другій половині40-х рр. Встановлено види ОР: підготовка списків-довідників, історичнихдовідок та характеристик, взяття на облік шляхом складання карток та вливанняїх до картотеки, надсилання результатів ОР до Архівного управління УРСРвідповідно до вказівок, що надходили з республіканського і союзного центрів.Окреслено фонди, які підлягали першочерговому опрацюванню: особові фонди; фондиосвітніх установ; архіви допомогових комітетів, – усі вони апріорно містятьвелику кількість особової інформації. Зроблено висновок про прагматично-споживацькийпідхід до опрацювання цих матеріалів, зумовлений політичними та ідеологічнимичинниками: воно тривало лише доти, доки ставало можливим посилання на номери іаркуші справ при підготовці звітів про виявлення «к/р елементів»,після чого припинялося. Оскільки спроби використати результати ОР еміграційнихматеріалів виявилися марними, на початку 1960-х рр. її було припинено, а в 1964р. видано директиву Головархіву про знищення основних результатів цієї роботи.З початку 1970-х рр., після концентрації основного масиву ПА в ЦДАЖР УРСР уКиєві, рух і використання фондів практично припинилися. Період«спокою» для еміграційних матеріалів закінчився наприкінці 1980-х –на початку 1990-х рр. у зв’язку з масштабним розсекреченням документів, які почаливводити до наукового обігу. Отже, загалом упродовж кількох повоєнних десятилітьєдиними користувачами «таємної» документної інформації фондів ПА булиспецслужби.
3. Віднайдено один із основних результатів ОР ПА – Картотекуобсягом близько 300 тис. карток на щонайменше 100 тис. учасниківукраїнського визвольного руху першої половини ХХ ст., кваліфікованих радянськимрежимом як «к/р елемент». Картотека є унікальнимархівно-енциклопедичним довідников і своєрідною кумулятивною «базоюданих» зразка 1950-х рр.
4. Досліджено перебіг науково-технічного опрацювання фондів заскороченим циклом, яке тривало від надходження матеріалів 1945 р. до початку1960-х рр., та подальше використання документів ПА виключно в ідеологічнихцілях. З’ясовано, що передавання матеріалів 1945 р. надходження до ЦДАЖР УРСР уХаркові після закінчення їхнього опрацювання на початку 1950-х рр. не булоодномоментним процесом. Аналіз перебігу та результату опрацювання надходження1958 р. дозволив встановити, що формально документи обліковувалися за відділомреспубліканських фондів ЦДІА УРСР у м. Києві, однак фактично опрацювання (втому числі ОР) проводилося у відділі ТФ цього архіву, куди офіційно передалиопрацьовані фонди; на початку 1970-х рр. вони об’єдналися з«харківським» комплексом ПА у ЦДАЖР УРСР.
5. Встановлено кількісні та змістові характеристики сегментів ПА вЦДАМЛМ України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного та ЦДАГО України, включно зісторією їхнього надходження до вказаних архівосховищ, опрацювання іпереведення документів ПА на режим відкритого зберігання. Виявлено атрибутивніознаки бл. 400 документів (117 од. зб.) фонду № 544 ЦДАМЛМ України. Досліджено26 альбомів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, віднесених до фондівМВБУ. З’ясовано обставини надходження та процес опрацювання матеріалівнинішнього фонду № 269 до ЦДАГО України. Встановлено місця сучасного зберіганняелементів ПА та українського еміграційного масиву за межами України, якийвідкладався в результаті функціонування українських інституцій та діяльностіосіб у Чехословацькій Республіці міжвоєнного періоду, але опинився «позаувагою» УІК та МВБУ, зокрема: Національний архів у Празі; Літературнийархів пам’яток національного письменства у Празі; Слов’янська бібліотека; Музейукраїнської культури у Свиднику; Караскова галерея у Празі; деякі земельні,обласні та міські архіви Чеської Республіки; архіви Академії наук,університетів, деякі інші відомчі архіви.
6. На базі комплексного використання внутрішньоархівної обліковоїдокументації проведено аналіз найбільшого сегмента ПА, що зберігається у ЦДАВОУкраїни. Шляхом співставлення відомостей про походження фондів з Праги,отриманих зі справ фондів, та списків фондів 1952 та 1962 рр. – результатівопрацювання матеріалів ПА – зі складеними у 1990-х рр. інституційним таособовим переліками фондів ПА встановлено ймовірність внесення до цих переліків«зайвих», «непразьких» фондів, утім, таки еміграційногопоходження; низку фондів запропоновано додатково внести до переліків. Урезультаті ретельної фіксації відомостей про опрацювання документів, отриманихіз ЧСР, складено таблицю із зазначенням кількості та часу опрацювання того чиіншого фонду.
7. Проведено поодиничний перегляд понад 20 тис. примірників книжокі брошур та номерів журналів і газет колишнього спецфонду ДНАБ, де зберігаєтьсядрукований сегмент ПА, з метою виявлення атрибутивних ознак приналежності до«празького» еміграційного масиву. Розроблено й обґрунтовано методику атрибуціїз поділом на умовні та безумовні атрибутивні ознаки. В результаті пошукубеззастережно віднесено до ПА 1829 книг і брошур, а також 1152 підшивкижурналів (2505 друк. од.) та 1168 підшивок газет (14060 друк. од.), разомперіодичних видань – 2319 підшивок (16562 друк. од.). Групу, що включаєпримірники ймовірно «празького» походження, складають бл. 900 книг іброшур та майже 290 зшитків (1072 друк. од.) періодичних видань. Виявленийкомплекс дає змогу розширити відомості про контакти і стосунки осіб між собою,з одного боку, та між особами й інституціями, з іншого; отримати відомостібіографічного характеру шляхом співставлення адрес і дарчих написів з рокамидрукованих видань, у яких ці адреси та дарчі містяться; дістати уявлення проособливості функціонування і комплектування бібліотек інституцій, чиї печаткиабо автографи були виявлені.
8. Досліджено діловодний та поточний архіви ДНАБ, які дозволилипростежити опрацювання еміграційних матеріалів у бібліотеці. Відносно невеликучастину атрибутивних ознак можна, ймовірно, пояснити фактом утилізаціїдублетних і таких, що не мають «наукової цінності» і «практичногозначення» видань (стандартна для актів експертизи формула-вирок), що булосанкціоновано згори і проведено без урахування специфіки бібліотечногоспецфонду. Виявлені матеріали можуть стати важливим джерелом для дослідженняісторії спецфондів та загалом бібліотечної справи України другої половиниХХ ст.
9. Окреслено кількісні та змістові параметри найбільшого сегментаПА в ЦДАВО України; складено попередній перелік фондів ПА архіву (додаток Л),що налічує 323 фонди (28129 справ і 4 кг розсипу). Виокремлено 94 фондиеміграційного походження обсягом у 1887 справ, які можуть мати елементи ПА.Проаналізовано два наявні переліки фондів ПА ЦДАВО України. Їх скорельовано зісправами фондів та списками 1952 і 1962 рр., що дало змогу дослідити процеси науково-технічногоопрацювання фондів.
10. Проаналізовано наявні в історіографії думки стосовнодоцільності та можливості наукової реконструкції первісного складу ПА.Інформаційний потенціал реєстраційних книг та відомостей про надходження до УІКта МВБУ відкриваає певні можливості для переходу від пофондового допоодиничного/подокументного рівня атрибуції належності до ПА. Зрозуміло, марносподіватися на стовідсоткове відновлення змісту колекції УІК і МВБУ станом насередину – кінець 1940-х рр. Але ретельне співставлення відомостей пропередавання архівних матеріалів до УІК чи МВБУ з їхніх облікових та поточнихдокументів з документальними масивами ЦДАВО, ЦДАГО, ЦДКФФА України ім.Г. С. Пшеничного та ЦДІА України, м. Львів, дасть змогувстановити «генеалогію» принаймні частини документів. Важливимискладовими наукової реконструкції мають стати каталог друкованих видань ПА,виявлених у ДНАБ, та введення до наукового обігу Картотеки на «к/релемент» – унікального біографічного та джерелознавчого інструментарію длядослідження доби Української революції 1917–1921 рр. та української еміграціїміжвоєнного періоду.
11. Проведено попередню реконструкцію архівних і бібліотечнихколекцій ПА після всіх переміщень, концентрацій та перефондувань. У результатівперше складено Зведений перелік фондів ПА в архівах та бібліотеках України.Загальний обсяг матеріалів безумовного архівного сегмента ПА в українськихархівах становить: 33030 справ, 73 кг розсипу (за обліковими даними 1940–1950-хрр.), 3514 фотодокументів; умовний масив ПА (документи еміграційногопоходження, фонди яких можуть мати атрибутивні ознаки ПА) сягає 1887 справ.Обсяг друкованого сегмента безумовної приналежності до ПА: 290 од. зб. зколекцій ЦДАМЛМ та ЦДАГО України; 1879 книг і брошур; 2320 підшивок журналів і газетз фондів ДНАБ (16569 друк. од.). Умовно до ПА віднесено ще 2400 книг і брошурта 390 підшивок журналів і газет (2072 друк. од.).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ
1. Боряк Т. Організаційно-фінансові засади функціонуванняеміграційних інституцій у Чехо-Словацькій Республіці в 1920–1930-х рр. (зафондами ЦДАВО України) / Т. Боряк // Архіви України. – 2004. – № 4–6. –С. 175–184.
2. Боряк Т. Особові фонди українських діячів культури танауки в Державному центральному архіві в Празі / Т. Боряк // Вісник Київськогонаціонального університету ім. Т. Шевченка. Серія "Історія". – 2005.– № 77–79. – С. 111–112.
3. Боряк Т. [Архівні джерела з історії переміщень таопрацювання ПА] / Т. Боряк // Ґрімстед Патриція Кеннеді. «Празькіархіви» у Києві та Москві. Повоєнні розшуки і вивезення еміграційноїархівної україніки / Патриція Кеннеді Ґрімстед. – К.: ДЦЗД НАФ, 2005. – С.67–234.
4. Боряк Т. До питання атрибуції збірки фотодокументів МВБУта УІК (за матеріалами ЦДАВО та ЦДКФФА України) / Т. Боряк // Muzeumosvobozeneckйho boje Ukrajiny. K 80. vэroин zaloћenн: sbornнk pшнspмvkщ zkonference (Praha, 12. –
14. шнjna 2005). – [Sestavila Dagmar Petiљkovб] / Nбrodnн knihovna Иeskйrepubliky – Slovanskб knihovna. – Praha, 2006. – С. 91–100.
5. Боряк Т. «Празький архів»: історія переміщень,опрацювання та сучасний стан (1945–2007) / Т. Боряк // Бібліотечний вісник. –2008. – № 4. – С. 19–24.
6. Боряк Т. Переміщення “Празького архіву” українськоїеміграції з Праги до Києва (1945–1983) / Т. Боряк // Бібліотекознавство.Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С. 30–38.
7. Боряк Т. Чехословацкая Республика как среда обитанияукраинской эмиграции между двумя мировыми войнами / Т. Боряк // Пытаннімастацтваузнавства этнологіі і фалькларыстыкі. Вып. 4 / Ін-т мастацтваЎзнавства, этнографіі іфальклору імя К. Крапівы НАН Беларусі; навук. рэд. А. І. Лакотка. – Мінск:Права і экономіка, 2008. – С. 194–199.
8. Боряк Т. Робота трофейних бригад з повернення вивезенихнацистами українських архівів / Т. Боряк // Документознавство.Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики:матеріали П’ятої міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 20–22 травня 2008 р.) /Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і туризму України,Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв [та ін.]. – К., 2008. –С. 198–199.
9. Боряк Т. «Празькі» бібліотечні зібрання у фондахДержавної наукової архівної біблiотеки: реконструкція еміграційних колекційміжвоєнної Чехословаччини / Т. Боряк // Науковий вісник Чернівецькогоуніверситету: зб. наук. статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини.– Чернівці: Рута, 2008. – Вип. 378–379. – С. 186–188.