--PAGE_BREAK--1.3 Розробка змісту професійної підготовки фахівця
1.3.1 Зміст професіональної підготовки фахівця
Основними чинниками, що впливають на зміст професійної підготовки фахівця є об’єкт вивчення та вид формованої діяльності фахівця.
Зміст професійної підготовки економіста представлений у табл. 1.4.
Таблиця 1.4. Зміст професійної підготовки фахівця
1.3.2 Постановка тактичних цілей навчання
Тактичні цілі представляють собою конкретизовані стратегічні цілі, тобто цілі вивчення дисциплін чи цикли дисциплін. Ці цілі повинні відображати професійну спрямованість (смотивованість діяльності фахівця, які відображається через зацікавленість у високих результатах праці, бажання здійснити трудову дію швидко та якісно), професійну компетентність (якість праці), комунікативну готовність (уміння пояснювати, обґрунтовувати ухваленні рішення), економічну ерудицію і правову компетентність (дбайливо відноситися до засобів виробництва, дотримуватися правил праці і т.д.), характеристики професійної пам’яті та мислення, здатність творчого підходу в рішенні технічних задач, здатність саморегуляції і самоаналізу (уміння контролювати професійні дії).
Постановка тактичних цілей навчання економіста представлені у табл. 1.5.
Таблиця 1.5. Постановка тактичних цілей підготовки економіста в рамках дисципліни «Техніко-економічний аналіз»
2. Проектування технологій навчання за темою «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей» курсу «Техніко-економічний аналіз»
2.1 Постановка оперативних цілей по темі «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей» дисципліни «Техніко-економічний аналіз»
Характеристика навчальної групи визначається за такими показниками:
– середній бал по опорних дисциплінах: «3» → 0%, «4» → 80%, «5» → 20%;
– поведінкова характеристика групи: дисциплінованість, згуртованість, наявність позитивного лідера, доброзичливість один до одного;
– переважаючий тип мислення: логічний;
– відношення до майбутньої професії: позитивне;
– відношення до навчання: позитивне;
– переважаючий тип темпераменту: холерик.
Оперативні цілі навчання по темі формулюються на підставі поставлених стратегічних і тактичних цілей. Мета вивчення повинна бути виражена через дії, згруповані за рівнями засвоєння тими, хто навчається, навчального матеріалу, кожний з яких має певні характеристики: умови, результат, критерії оцінки.
Згідно з теорією В. Беспалько, існують чотири рівні засвоєння навчального матеріалу.
На першому рівні ті, хто навчаються, не тільки сприймають інформацію, але у них формується загальне уявлення про об'єкт діяльності, з'являється пізнавальний інтерес. Для цього рівня характерно рішення простих задач на знаходження деякого об'єкту у ряді інших, пізнавання на слух і по зображенню (позначенню) заданих елементів (властивостей) і т.д.
Другий рівень характеризує алгоритмічну діяльність по пам'яті або здатність відтворювати і використовувати наявну інформацію для вирішення завдань по заданому алгоритму.
Третій рівень характеризує етап продуктивної дії (аналіз та синтез інформації). На цьому рівні орієнтовна основа діяльності засвоєна таким чином, що сформовані дії ідеалізуються і той, хто навчається, здатний виконати їх в думці. Він вирішує нестандартні задачі відповідно до конкретних ситуацій і об'єктів.
Четвертий рівень характеризує продуктивну дію, що виконується шляхом самостійного конструювання нової орієнтовної основи діяльності. На цьому етапі здобувається нова інформація, і цей рівень характеризує дослідницьку діяльність.
При засвоєнні навчального матеріалу враховуємо три рівні, які обумовлюються складністю матеріалу теми та загальною успішністю групи, яка складає досить високий рівень засвоєння матеріалу з дисциплін.
Постановка оперативних цілей вивчення теми і вибір відповідних їм еталонів дій учнів представлені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Постановка оперативних цілей вивчення теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
Оперативна мета навчання – формування знань, умінь та навичок у проведенні аналізу структури основних фондів, характеристики руху основних фондів, ефективності їх використання, темпів росту та приросту, динаміки.
2.2 Проектування дидактичних матеріалів по темі «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
До дидактичних матеріалів відносять: план викладу теми, текст і контурний конспект по темі.
Етапами розробки плану викладу теми є:
– вибір необхідних змістовних елементів по темі і встановлення типу існуючих між ними взаємозв'язків;
-·вибір послідовності викладу змістовних елементів і формулювання заголовків, які об'єднують ці змістовні елементи за однорідними ознаками;
-·вибір рівня складності плану.
План викладу теми може бути дедуктивним і індуктивним. Перехід від загальних положень до конкретних понять характерно для дедуктивного плану. Зворотний перехід реалізується в індуктивному плані.
На вибір типу плану впливають:
– особливості сприйняття, розуміння, запам'ятовування тими, хто навчається, нової інформації;
– рівень сформованості базових знань;
– рівень фахівців, що формується (вимога розвитку оперативності мислення реалізується шляхом вибору індуктивного плану, а дедуктивного – навпаки).
В результаті виявлення змістовних елементів по темі і встановлення їх взаємозв'язків утворюється логіко-структурна схема викладу навчального матеріалу.
Логіко-структурна схема, забезпечуючи уявлення про різноманіття змістовних елементів по темі, їх ролі і значенні в темі, дозволяє на наступному етапі вибрати послідовність їх вивчення і, тим самим, зробити другий крок на шляху конструювання такого дидактичного матеріалу, як план.
Ще одним питанням, що вирішується при конструюванні плану викладу теми, є ступінь його складності. На її вибір впливають:
– особливості сприйняття і розуміння тими, хто навчається, нової інформації;
– рівень підготовки учнів;
– цільове призначення тексту.
План викладу теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
1. Основні фонди.
1.1. Визначення поняття «основні фонди».
1.2. Класифікація основних фондів.
1.2.1. Основні засоби.
1.2.2. Інші необоротні матеріальні активи.
1.3. Показники ефективності використання ОФ.
1.4. Показники руху ОФ.
2. Виробнича потужність.
2.1. Визначення поняття «виробнича потужність».
2.2. Показники динаміки виробничої потужності.
Детально представлений матеріал в послідовності, визначеною планом є контурний конспект. За способом представлення інформації конспекти діляться на плани-конспекти і конспекти-схеми.
У контурному конспекті повинні міститися тільки ключові положення нової основної інформації, виражені за допомогою таблиць, графіків, абревіатури, різного роду позначень, акцентів. План-конспект стисло представляє зміст кожного з пунктів плану
Конспект-схема – це ієрархія понять теми, впорядкованих згідно плану і доповнених основними відомостями.
Контурний конспект теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
1.1. Основні фонди – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
1.2. Основні фонди класифікуються за такими групами:
І. Основні засоби
· земельні ділянки;
· капітальні витрати на поліпшення земель;
· будинки, споруди та передавальні пристрої;
· машини та обладнання;
· транспортні засоби;
· інструмента, прилади, інвентар (меблі);
· робоча і продуктивна худоба;
· багаторічні насадження;
· інші основні засоби.
ІІ. Інші необоротні матеріальні активи
· бібліотечні фонди;
· малоцінні необоротні матеріальні активи;
· тимчасові (нетитульні) споруди;
· природні ресурсі;
· інвентарна тара;
· предмета прокату;
· тощо.
1.3. Показники ефективності використання основних фондів. Узагальнюючими показниками, що характеризують використання основних фондів є показник фондовіддачі (Фв) і зворотний йому показник – фондомісткість (Фм), який характеризує скільки фондів затрачається на 1 грошову одиницю продукції.
Фондовіддача прямо пропорційна продуктивності праці (ПП) і обернено пропорційна фондоозброєності праці (ФО), яка означає скільки доводиться основних фондів на кожного робітника підприємства.
Фв = випуск продукції / основні фонди
Фм = основні фонди / випуск продукції
Фоз = ОФ / чисельність персоналу
Фр = прибуток / ОФ
Найбільший економічний ефект досягається тоді, коли продуктивність праці зростає швидше за її фондоозброєність.
1.4. Важливе значення для загальної характеристики руху основних фондів мають відповідні коефіцієнти.
2.1. Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції в номенклатурі й асортименті, при повному; використанні устаткування і виробничих площ з урахуванням запланований (заходів щодо впровадження передової техніки і технології, поліпшення організації виробництва і праці.
Виробнича потужність підприємства обчислюється за потужністю основних виробничих цехів, агрегатів, ділянок із застосуванням передовий технологічних норм.
2.2. Показники динаміки (темпи росту) виробничої потужності обчислюються стосовно базисного року, планового і попереднього року. Відтворення потужностей характеризують показники абсолютного приросту, коефіцієнти відновлення і вибуття. Індекс росту виробничої потужності (К1) розраховується у такий спосіб:
К1 = Мк.р./Мп.р.
де Мк.р., Мп.р – виробнича потужність відповідно на кінець та початок року.
Коефіцієнт відновлення виробничої потужності (К2) характеризує Частку нових потужностей у складі всіх потужностей на кінець року:
К2 = Мнов / Мк.р.
де Мнов – потужність, введена в звітному періоді (році).
Дня характеристики процесу відновлення виробничих потужностей застосовується коефіцієнт їх вибуття (К3), що характеризує частку потужностей, що вибувають, у їхньому складі на початок року:
К3 = Мвиб / Мк.р.
де Мвиб – виробнича потужність, що вибула внаслідок застарілості,
К4 – величина, зворотна К3, характеризує фактичний період випуску продукції на даних виробничих потужностях.
В аналізі необхідно використовувати також коефіцієнт інтенсивності відновлення (К5), обумовлений за допомогою співвідношення вибулих і нових потужностей:
К5 = Мвиб / Мнов.
продолжение
--PAGE_BREAK--2.3 Аналіз базових знань учнів
Аналіз базових знань учнів включає декілька аспектів діяльності викладача та проводиться як перед початком вивчення нового навчального курсу (вхідний контроль), так й перед вивченням кожної з тем (поточний контроль та корекція сформованих знань). Мета цього полягає у визначенні рівня підготовки навчальної групи шляхом аналізу міжтемних та між – предметних зв’язків, а також розробки способів контролю, які дозволять одержати повне представлення о дійсних знань учнів, необхідних для засвоєння ними нового матеріалу.
Виходячи з виду МТ-зв'язку і особливостей його реалізації, вибираються способи контролю базових знань з урахуванням характеристик навчальної групи, складності і важливості нового матеріалу, резерву часу. За формою ввідний контроль може бути індивідуальним, фронтальним, груповим або комбінованим. До засобів реалізації контролю відносяться завдання, питання, картки завдань, тести і т.д.
Залежно від результатів ввідного контролю вибираються способи формування базових знань учнів, серед яких:
– швидке і чітке відтворення необхідної інформації;
– включення базового матеріалу в орієнтовну основу діяльності при викладі нового матеріалу;
– рішення задач з міжпредметним змістом.
Методами формування базових знань можуть бути вибрані розповідь, пояснення і т.д., а засобами, відповідно, – план викладу матеріалу, план рішення задачі і т.д.
Вибір базового матеріалу, визначення способів контролю та формування базових знаний представлені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2. Вибір базового матеріалу, визначення способів контролю та формування базових знаний
2.4 Проектування мотиваційних технологій навчання
Мотивація – це система внутрішніх чинників (потреб, мотивів, інтересів, ідеалів, прагнень, установ, емоцій), які викликають та направляють поведінку суб’єкта, орієнтовані на досягнення мети.
Мета мотивації – забезпечення швидкого включення учнів в професійну навчально-пізнавальну і навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання» в роботу, підтримки діяльності на необхідному рівні активності.
Навчальна мотивація по характеру поведінки учасників ділиться на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, які або направляють, або гальмують поведінку людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, що відбуваються в свідомості людини.
Відповідно до етапів навчального процесу розрізняють вступну та поточну мотивацію. Вступна мотивація активізує навчальну діяльність тих, хто навчається, сприяє формуванню первинного бажання освоїти навчальну діяльність, викликає інтерес до процесу навчання. Вона може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того або іншого предмету або явища, на освоєння якого буде направлений весь процес навчання. Основними методами є мотивуючий вступ і мотивуюча демонстрація. Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання. Вона може здійснюватися різними методами відповідно до етапів здійснення діяльності, а саме:
– в процесі його пояснення – бесіда, лекція, розповідь;
– в ході виконання практичних завдань – рішення задач і завдань, виконання лабораторних робіт;
– в процесі контролю – поточний, підсумковий, завершальний і ін.
Умовою вибору типу мотивації служить характеристика навчальної групи, а саме відношення учнів до навчання та майбутньої професії.
Характеристика мотивації: тип – внутрішня мотивація, вид – вступна мотивація, метод – мотивуючий вступ, прийом – віднесення до особистості.
Мотивуючий вступ при вивченні теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
«На цьому занятті ми познайомимося з темою «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей», зокрема з поняттями «основні фонди» та «виробнича потужність», розглянемо класифікацію основних засобів, основні показники руху та ефективності використання основних фондів, а також показники динаміки виробничої потужності, навчимося проводити пофакторний аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей. Відповідно до вашої професії та діяльності знання цієї теми знадобляться вам для проведення економічного аналізу основних показників та чинників впливу основних фондів та потужностей на підприємстві за декілька років. Вам, як економістам, за даними підприємства це дозволить оцінити структуру основних фондів, її відповідність оптимальним параметрам підприємства, вивчити темпи, форми та методи відновлення основних фондів та їх відповідність сучасним умовам виробництва, оцінити використання діючих потужностей, виявити внутрішні виробничі резерви росту ефективності використання основних фондів. Усе це є найважливішим етапом вашої професійної діяльності, який дозволить виявити, які фактори впливають на показники ефективності роботи підприємства та розробити шляхи поліпшення використання виробничої потужності та ефективності основних фондів».
Відповідно до даної навчальної групи, у учнів якої позитивне ставлення до навчання, доцільно використати внутрішню мотивацію, а саме «віднесення до особистості», коли при вивченні даної теми важливим для тих, хто навчається є зацікавленість професіональною діяльністю.
2.5 Проектування технологій формування ООД, ВД, КД
Метою етапу проектування технологій формування ООД є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які забезпечать правильність її виконання.
Структура ООД включає наступні елементи:
– образ кінцевого продукту або уявлення про кінцевий результат (у теоретичному навчанні – це відповіді до завдань, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному – деякі зразки, макети, моделі);
– об'єкт перетворення або матеріал для діяльності (у теоретичному навчанні – це умови завдань, питання, сформульована проблема, а в практичному – заготовки, матеріали і т.д.);
– засоби діяльності (інструменти, інструкції і креслення, карти, таблиці, алгоритми і формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки);
– технологія діяльності або уявлення про способи її здійснення (склад прийомів, послідовність їх виконання, представлена у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методики вибору, порядку рішення, вказівок і інструкцій).
Виділяють три типи навчання: неповна ООД (перший тип), повна ООД в конкретному вигляді (другий тип), повна ООД в загальному вигляді (третій тип).
Неповна ООД характеризується тим, що викладач, представляючи навчальний матеріал, показує початкові дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту. Навчання здійснюється методом «проб і помилок», досить поволі.
Повна ООД в конкретному вигляді характеризується наявністю всіх умов, необхідних для правильного здійснення діяльності, які подаються у вигляді готового алгоритму діяльності в конкретній формі, стосовно деякого завдання.
Повна ООД в загальному вигляді буде тоді, коли викладачем не даються готові орієнтири, а пояснюються лише принципи їх формування. Цей тип навчання має повний склад, орієнтири представлені в загальному вигляді, характерному для цілого класу явищ.
Виходячи із характеристики групи і важливості вивчення даної теми для виконання майбутньої професійної діяльності учнів доцільно вибрати другий тип навчання, при якому діяльність викладача у викладанні теми здійснюється поетапно, тобто подається готовий алгоритм стосовно до рішення конкретної задачі.
Метою етапу проектування технологій формування ВД є формування умінь, навичок, тобто процес засвоєння дійсності, в якої пізнавальна діяльність набуває розумову форму, яка відбувається шляхом реалізації ряду етапів. Чинники ВД, що враховуються при їх розробці: зміст, цілі та характеристика групи.
Контроль дає можливість визначити ступінь досягнення мети навчання, недоліки процесу навчання тощо.
Діяльність по контролю можна розділити на наступні види: контрольно-проектувальну діяльність, тобто діяльність по створенню (розробці) технології контролю за навчальною дисципліною, її розділам і темам, при цьому контроль повинен забезпечувати діагностику ступеня досягнення мети навчання; контрольно-виконавчу діяльність, тобто діяльність по організації і здійсненню контролю; контрольно-аналітичну діяльність, тобто діяльність по аналізу і оцінці результатів навчального процесу і його корекції.
Діяльність по розробці системи контролю включає ряд етапів:
Перший етап – аналіз мети навчання, на якому необхідно проаналізувати цілі кожного з рівнів засвоєння, з тим, щоб здійснювати у відповідній послідовності і контроль формування умінь.
Другий етап – вибір видів контролю, у якому необхідно побудувати систему контролю і продумати способи контролю.
Третій етап – вибір способів контролю.
Четвертий етап – вибір засобів контролю.
Вибір способів формування навчальної діяльності представлений у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Вибір способів формування навчальної діяльності
На першому рівні засвоєння навчального матеріалу доцільно було використати лекцію як метод формування ООД, коли зміст навчального матеріалу не пов'язаний з досвідом практичної роботи та відсутні базові знання у тих, хто навчається. На цьому етапі ми формуємо знання з основних понять теми та видам показників основних засобів та виробничих потужностей. Методом фронтальної бесіди ми можемо активізувати виконавчу діяльність навчальної групи та за допомогою постановки питань будемо мати уявлення про вже сформовані знання у нашої групи. Контроль знань на даному етапі будемо проводити за допомогою тестування, яке доцільно використати для виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу.
На другому рівні були використані бесіда та пояснення, тому як на цьому рівні вже є наявність базових знать та можливості постановки питань, дискусії, роз'яснення окремих питань змісту матеріалу. За допомогою індивідуальної бесіди, як метода формування ВД, ми активізуємо виконавчу діяльність учнів, яка дає можливість кожному з учнів проявити свої знання з теоретичних та практичних основ теми. Усне опитування, як метод контролю, дає можливість визначити рівень засвоєння навчального матеріалу кожного з учнів.
На третьому рівні доцільно було використати такий метод формування ООД, як пояснення, який вимагає роз'яснення окремих питань навчального матеріалу даної теми учням. Для метода формування виконавчих дій на даному етапі використовуємо метод рішення задач, який дає можливість при наявності базових знань у тих, хто навчається проявити свої знання на практиці. Як метод контролю ми вибираємо письмову контрольну роботу з рішенням задач, тому що за наявністю базових знань можливе постановка проблеми учням на основі конкретних ситуацій та розв’язування задач, що дає можливість у повній мірі оцінити знання та уміння навчальної групи з засвоєнням навчального матеріалу.
2.6 Складання перспективно-поурочного плану викладу теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей» дисципліни «Техніко-економічний аналіз»
Перспективно-поурочний план – це документ, який містить перелік уроків по конкретній темі, організаційні і дидактичні характеристики кожного з них, представлені часом, що відводиться на вивчення тих або інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами навчання.
Особлива увага приділяється тому, наскільки зміст плану відповідає виконаним раніше розробкам і забезпечується кореляція між його елементами. Так, тип уроку повинен бути вибраний з урахуванням складності матеріалу і його об'єму (чим складніший матеріал, тим менша кількість завдань буде плануватися на урок), з урахуванням характеристик навчальної групи і часу, що відводиться на вивчення матеріалу.
Найменування типу уроку визначає основне його завдання або мету. Це слід враховувати при формуванні структури кожного уроку і формулюванні мети навчання.
Таблиця 2.4. Перспективно-поурочний план викладу теми «Аналіз використання основних фондів та виробничих потужностей»
продолжение
--PAGE_BREAK--