Методика проведення уроку волейболу в 5-7 класах загальноосвітньої школи

Міністерствоосвіти і науки України
Міжнароднийекономіко-гуманітарний університет
ім.академіка Степана Дем’янчука
Факультетздоров’я, фізичної культури і спорту
КафедраТМФВ та адаптивної фізичної культури
 
Методикапроведення уроку волейболу в 5-7 класах загальноосвітньої школи
Дипломнаробота
Допущено до захисту Студент-виконавець:
Зав кафедри Дивульський ЮрійЮрійович
спеціальність «фізичне виховання»,
група 41-ЗФВ
Науковий керівник:
Ковальський В.В. к.п.н., доцент
Рівне2009

ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРНІРИСИ УРОКУ ТА ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НЬОГО
РОЗДІЛ ІІ. УРОК ВОЛЕЙБОЛУ ВШКОЛІ, ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
2.1 Зміст уроків волейболу у 5-7класах загальноосвітньої школи
2.2 Проведення уроків волейболу
2.3 Вивчення окремих елементівволейболу
РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Організація досліджень
3.2 Методи досліджень
РОЗДІЛ ІV. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ВОЛЕЙБОЛУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ

ВСТУП
 
Актуальністьтеми. Волейболв нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великийвибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст волейболу,дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організмузалежно від рухових можливостей тих, хто ним займається. Великий діапазонвикористання засобів i методів волейболу робить його доступним людям різноговіку, роду діяльності i фізичної підготовленості.
За допомогоюволейболу найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичногорозвитку, оскільки в його розпорядженні є найрізноманітніші вправи, щосприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м’язові групилюдини.
Волейбол є однієюз основних i невід’ємних частин змісту уроків фізичної культури iфакультативних занять, фізкультурно–оздоровчих заходів i спортивних розваг врежимі шкільного дня, позакласної роботи з фізичного виховання школярів.
Волейбол у процесі вирішення завданьфізичного виховання школярів
Заняттяволейболом в школі сприяють: формуванню рухової функції; всебічномугармонійному розвитку рухового апарату і всіх систем організму; вихованнюсвідомого ставлення до фізичних занять, формуванню здорової особистості. Окрімголовних завдань, передбачених фізичним вихованням, волейбол виховує такіфізичні якості, як спритність, силу, швидкість, витривалість, гнучкість;формують правильну поставу, виховують наполегливість, сміливість, силу волі.Перераховані завдання уточнюються залежно від віку учнів, їх фізичного стану,здоров’я та рівня фізичної підготовленості.
Особливу увагуслід звернути на вирішення завдань, які сприяють формуванню умінь управлятисвоїми функціями.
Рухова функція дітейі підлітків проявляється через рухову діяльність, яка пов’язана з руховимактом, запасом умовно–рефлекторних зв’язків. Чим більшим запасомумовно–рефлекторних зв’язків володіє людина, тим легше і швидше в неїформуються нові форми рухів, тим успішніше вона управляє ними в умовахзовнішнього середовища.
Уміння управлятисвоїми рухами і виконувати їх відповідно зі своїми потребами формується лише впроцесі спеціального навчання за допомогою спеціально підібраних фізичнихвправ. При цьому потрібно враховувати, що найважливішим у навчанні є вмінняоцінювати свої рухи в часі, в просторі і за ступенем м’язової напруги.
Кожна свідомаробота вимагає серйозного відчуття простору і часу та уміння справлятися з цимспіввідношенням не теоретично, а на практиці. Для виховання таких уміньвикористовують уроки волейболу. Термінова потокова інформація про час, простірта ступінь м’язових зусиль в процесі рухової діяльності дає можливість учнямнавчитись диференціювати на різні величини отримані відчуття, що досить важливодля управління рухами та розширення їх рухових можливостей.
Свідомеуправління руховою діяльністю тісно пов’язане з розвитком органів чуття, аособливо з м’язовим відчуттям. Через органи чуття проходить сприйняттязовнішнього світу. Чим менше розвинуті органи слуху, зору та інші органи чуття,тим більше обмежена діяльність людини і тим менше вона розвинена. Діти, котріоволоділи своїми рухами в просторі, часі і силі, успішно справляються з різнимируховими діями, на відміну від тих дітей, які не навчались цьому. Їх діяльністьактивніша, вони вміють зіставляти, виявляти подібності і відмінності різнихрухових актів. Якщо при навчанні руховим діям не розвиваються вміння керуватисвоїми рухами, то рухові можливості дітей обмежені: виявлення їх творчих здібностейв руховій діяльності звужується, рухова здатність до імпровізації рухівускладнюється. Рухова зрілість не приходить сама по собі з віком – вонарозвивається в тісному взаємозв’язку з навколишнім середовищем і режимомрухової діяльності дітей.
Об’єкт дослідження. Урок волейболу в 5-7 класах загальноосвітньої школи.
Предмет дослідження. Ефективне проведення уроку волейболу в загальноосвітнійшколі, як засобу фізичного виховання і основної форми організаціїнавчально-виховного процесу.
Мета дослідження. Підвищення ефективності уроку волейболу в загальноосвітнійшколі шляхом удосконалення методів і прийомів навчання основам гри у волейбол
Завдання дослідження.
1. Проаналізуватилітературу, щодо організації і проведення занять волейболом.
2. Розкритизначення уроку волейболу для дітей шкільного віку.
3. Визначитинайоптимальніші методи проведення уроку волейболу.
4. Розробитикомплекси вправ на уроках волейболу
Методидослідження.
1. Спостереження.
2.  Педагогічнийексперимент.
3. Методиматематичної статистики.
4. Тестовізавдання

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРНІ РИСИ УРОКУ ТАЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НЬОГО
Основноюформою фізичного виховання школярів, яка забезпечує необхідний рівень знань,умінь і навичок, передбачених навчальною програмою, є урок фізичної культури.
Урокифізичної культури в комплексі з іншими предметами, позакласною та позашкільноюроботою покликані забезпечувати всебічний гармонійний розвиток особистостішколяра. Вони відрізняються від інших навчальних предметів тим, що їхспецифічним змістом є рухова діяльність. Проте це не знижує її освітнього івиховного значення. У процесі педагогічно спрямованих занять фізичною культуроюв учнів формуються теоретичні знання і практичні навички, уміння раціональновиконувати рухи в усіх видах діяльності. Уроки фізичної культури виховують удітей дисциплінованість, самостійність, колективізм, сприяють підвищеннюфізичної і розумової працездатності. Інструктивна спрямованість уроків фізичноїкультури визначає зміст і забезпечує реалізацію інших форм занять фізичнимивправами школярів.
Якіснепроведення уроків фізичної культури сприяє залученню учнів до самостійнихзанять фізичними вправами і в спортивних секціях.
Відвідуванняуроків фізичної культури є обов’язковим для усіх учнів школи. В залежності відстану здоров’я учні поділяються на дві групи основну і спеціальну медичну. Восновну групу входять практично здорові діти, а ті, що мають відхилення у станіздоров’я, належать до спеціальної медичної групи і навчаються за спеціальноюпрограмою.
Характернимирисами уроку, що відрізняють його від інших форм організації фізичноговиховання є:
— яскраво виражена дидактична спрямованість;
— керівна роль учителя, що передбачає викладання предмета і виховання учнів;
— чітка регламентація діяльності учнів і дозування навантаження згідно з їхнімиіндивідуальними можливостями;
— постійний склад учнів та їхня вікова однорідність;
— зумовленість занять розкладом.
Ціриси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять істворюють сприятливі умови для досягнення кінцевої мети навчання в школі — підготовки всіх учнів до самостійного життя, творчої праці, формування в нихпотреби та вміння самостійно займатись фізичними вправами, зміцнювати своєздоров’я і систематично підтримувати належний рівень фізичної підготовки упродовжжиття.
Успіху досягненні даної мети залежить від багатьох чинників і в першу чергу відпрофесійної підготовленості вчителя фізичної культури, яка складається з:
— науково-теоретичної підготовки;
— методичної підготовки;
— організаторської підготовки;
— підготовки з матеріально-технічного оснащення занять;
— підготовки зі страхування і виконання правил безпеки в процесі занять фізичнимивправами.
Наявністьу вчителя належної професійної підготовки буде сприяти виконанню ним такихдидактичних вимог до уроку:
— чіткість постановки мети і завдань уроку (характер завдань залежить від етапупроцесу навчання — ознайомлення, розучування, закріплення і вдосконалення);
— єдність освітніх, виховних і оздоровчих завдань (в ході організації навчальноїдіяльності на уроках вчитель повинен забезпечити не лише оволодіння руховимиуміннями і навичками, розвиток фізичних якостей, засвоєння знань, але йвиховувати особистісні якості — сміливість, наполегливість, колективізм,почуття патріотизму, готовність до захисту Батьківщини і т.д. Кожен урокфізичної культури повинен розвивати в учня інтелект, моральність, фізичніздібності тощо);
— організаційна чіткість уроку, забезпечення керівної ролі вчителя (своєчаснийпочаток уроку, усвідомлення учнями кінцевої мети уроку, раціональні способикерівництва навчальною діяльністю, використання активу класу, мотивація істимулювання учнів тощо);
— доцільний добір засобів і методів навчання з урахуванням дидактичних цілей ізавдань уроку (кожен урок повинен мати розвиваючий характер, включати новівправи, методи і форми організації діяльності учнів і т.д.);
— поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи (на уроці вчительозброює учнів уміннями і навичками самостійної роботи, прийомами самоосвіти ісамоконтролю, формує культуру рухів, виховує потребу до систематичних занятьфізичними вправами);
— забезпечення функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів (усідії учнів на уроці повинні оцінюватись, висуватись нові завдання, показуватисьшляхи їх досягнення);
— дотримання безпеки травматизму на уроці (перевірка справності приладів,використання прийомів страхування, раціональне розміщення учнів при виконаннівправ з метання, зіскоків, лазіння по канату і т. ін.).
Коженурок повинен бути тісно пов'язаний із попередніми і наступними, утворюючисистему уроків. Вивчаючи новий матеріал, систематично повторюйте і закріплюйтераніше вивчене, готуйтесь до засвоєння наступного. Пам'ятайте, добре засвоєнівправи, збагачуючи руховий досвід учнів, систематично використовуються уфізичному вихованні та повсякденному житті дітей Така система забезпечуєтьсяпослідовним вирішенням низки вузьких навчальних завдань.
Сучаснийурок відрізняється організацією самостійної навчальної діяльності учнів.Учитель послідовно озброює їх уміннями і навичками навчальної роботи, прийомамисамоосвіти, самооцінки і самоконтролю, домагається формування культури рухів,виховуючи тим самим потребу до систематичних занять фізичними вправами. Прицьому свідома робоча дисципліна передбачає широку ініціативу і творчість дітей.Уроки вчителів-новаторів — це колективна праця педагогів і учнів. У багатьох ізних вихованці беруть участь навіть у побудові уроку, доборі засобів і методів.Це і є вищим проявом дисципліни.
Метоюсамовдосконалення як вищої форми навчально-виховної роботи є підготовка учнівдо прийняття відповідальності за подальший розвиток після припинення виховнихвідносин у школі.
Самонавчанняі самовиховання у процесі занять фізичними вправами служить не тільки формоюпідготовки до ролі суб'єкта (співтворця) власного розвитку в майбутньому, але йсприяє реалізації актуальних рухових потреб учнів, котрі не можуть бути цілкомзадоволені реальною кількістю уроків
Привчаннядо самовдосконалення вимагає формування відповідних суб'єктивних поглядів учнівІ, водночас, забезпечення його необхідними вміннями І знаннями про методи працінад собою Формування суб'єктної позиції учня у процесі фізичного вихованнявідповідає принципу гуманізації навчально-виховного процесу, а забезпеченнязнаннями та спеціальними вміннями вимагає його інтелектуалізації.
Якщораніше на заняттях фізичними вправами, які переслідували мету тренування тіла,знання учневі були не дуже потрібні (достатньо було, щоби ними володівучитель), то сьогодні для забезпечення зв'язку між навчанням І вихованням підкерівництвом учителя і самостійною рекреаційною активністю після закінченняшколи (відповідно до теорії перманентності), актуальною є інтелектуалізаціяцього процесу. Водночас, інтелектуалізація вже не може здійснюватися лишешляхом повідомлення учням інформації у вигляді коментарів про значення вправ іїхній вплив на організм під час безпосереднього вивчення вправ. Вона з новоюсилою ставить на порядок денний питання про підготовку і видання підручників тапорадників (посібників) для учнів.
Зінтелектуалізацією (в широкому й розумінні) як впливом на самоусвідомленняучнем власних фізичних потреб і можливостей тісно пов'язане поняття гуманізаціїі демократизації процесу фізичного виховання. Останні передбачають свідомуучасть учня в педагогічному процесі, як його суб'єкта, співучасть упроектуванні цього процесу та співвідповідальність за його результати. У цьомузв'язку можна сказати, що, не перестаючи бути біологічною категорією, людськийорганізм стає одночасно суспільною категорією.
Отже,гуманізація означає, що закони біологічного розвитку не є вирішальнимифакторами, які визначають мету фізичного виховання, а є лише інструментом їїраціональної реалізації в межах прийнятної особистістю системи цінностей.
Показовимдля сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів іприйомів, що використовуються вчителем. Недопустимо будувати заняття зашаблоном, обраним назавжди, яким би ефективним він спочатку не був. Закониадаптації вимагають постійного оновлення засобів, методів, форм організаціїдіяльності учнів, оскільки «старі» не викликають бажаних реакцій, аотже, і функціональних змін. При цьому використовувані на уроці засоби, методи іформи організації діяльності учнів повинні відповідати їх індивідуальнимможливостям.
Індивідуалізаціяпередбачає пристосування навчально-виховних засобів, методів і форм до індивідуальнихпсихофізичних особливостей учня і докорінно змінює його роль у процесі навчаннята виховання. Тепер уже не учень служить реалізації програми, а програмаслужить задоволенню його потреб. Інакше кажучи, не учень для фізичноговиховання, а фізичне виховання для учня.
Обов'язковоюумовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнівпротягом усього уроку.
Накожному уроці треба забезпечити функціонування системи контролю та оцінкизнань, умінь і навичок учнів. Вона повинна діяти в кожній його частині івикористовуватись для оцінки ходу і підсумків навчання та розвитку фізичнихздібностей.
Увсіх названих випадках оцінювання полягає в порівнянні передбачуванихрезультатів із реальними досягненнями учнів і становить основу раціоналізаціїїхньої діяльності та дій учителя.
Крімневідкладних (термінових) завдань, оцінка виконує також важливі перспективніфункції (виховання для майбутнього), сприяючи вихованню критичного ставлення довласних досягнень, привчає до самоконтролю і самооцінки рухових можливостейпісля закінчення шкільного навчання.
Шкільнійоцінці повинні підлягати лише ті ефекти, які є результатом праці учня івчителя.
Реалізаціярізноманітних функцій оцінки в сучасному навчально-виховному процесі вимагаєпевного часу (американські фахівці відводять 10% від загального часу занять),надійного й ефективного інструментарію та високої кваліфікації вчителя(особливо у сфері антропології, фізіології, психології і статистики).
Сьогодніу зв'язку з сучасними тенденціями, притаманними фізичному вихованню у світовійпрактиці, крім тестів для визначення рухових можливостей учнів, все частішевикористовують тести для оцінки їхнього емоційного ставлення до фізичноїактивності, інструменти та школи для оцінки постави тощо.
Ушкільній практиці тести для оцінки результатів впливу на емоційно-вольову таінтелектуальну сферу учнів поки що широкого застосування не мають. Причинамицього є, як відсутність досвіду, так, відповідно, й інструментарію. Протесподіваємося, що найближчим часом такі методи одержать поширення.
Водночасварто зазначити, що до оцінювання учнів ще й сьогодні вчителі та теоретикиставляться по-різному. Багато емоцій викликає воно і в учнів, їхніх батьків тапрацівників системи управління освітою. Ті, хто безпосередньо підтримуєоцінювання у фізичному вихованні, доводять, що воно є джерелом інформації проуспіхи, що добрі оцінки спонукають до нових досягнень. Опоненти вважають, що, отримуючинизькі оцінки, учні будуть негативно ставитися до рухової активності не тількипід час навчання у школі, але й після її закінчення, що побоювання поганихоцінок може позбавити учнів радості в навчально-тренувальних заняттях.
Важкооднозначно прийняти чи заперечити аргументи, висловлені будь-якою стороною(беззастережними прихильниками чи опонентами оцінки). Шкільна оцінка зфізичного виховання (як, до речі, і все інше, що винайшла людина) несе в собіпозитивні та негативні ефекти. Важливим є те, які з них будуть використанівчителем. Якщо вчитель виставляє учням оцінки лише за показаний у бігу,стрибках чи метаннях результат, то це є звичайне педагогічне невігластво.По-перше, тому що результати, показані учнями, не завжди (швидше рідко коли) єрезультатом праці школи, а по-друге, успіхи в руховій діяльності незабезпечують готовності до піклування про свій фізичний стан по закінченнінавчання у школі.
Водночасзі шкільних оцінок можна зробити чудове знаряддя для підвищення ефективностіпроцесу фізичного виховання, використовуючи відому закономірність, відповіднодо якої нагороджувані дії зміцнюються, а дії, що спричинили покарання, — гальмуються. При цьому оцінка залишається джерелом інформації про хід інаслідки навчально-виховного процесу. Досягти цього можливо, якщо системаоцінювання буде функціонувати на засадах таких основних положень:
1)вона має чітко визначену мету;
2)є справедливою;
3)є цілком зрозумілою для учнів і прийнятою ними.

РОЗДІЛ ІІ. УРОК ВОЛЕЙБОЛУ В ШКОЛІ, ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
2.1 Зміст уроків волейболу у 5-7 класахзагальноосвітньої школи
Сучасний волейбол — надзвичайно цікава івидовищна гра. Це силові подачі, потужні нападаючі удари, удари біля сітки таіз задньої лінії, карколомні дії в захисті і під час блокування та намайданчику, складні техніко-тактичні дії за участю гравців передньої та задньоїлінії. Завдяки своїй емоційності гра у волейбол є засобом не тільки фізичногорозвитку, а й активного відпочинку Поряд із розв'язанням завдань зміцненняздоров'я, різнобічної фізичної підготовки, вдосконалення життєво важливихрухових умінь та навичок правильно підібрана методика навчання волейболу сприяєвихованню «волейбольних» талантів серед юних спортсменів, а такожстворює передумови для масового залучення людей різної статі і віку досистематичних занять цим видом спорту протягом усього життя Для гри у волейболспортсмени повинні швидко рухатися, високо стрибати, добре володіти арсеналомтехніко-тактичних дій.
Основу волейболу складає ігровадіяльність, яка носить характер змагального протиборства, регламентованого спеціальнимкодексом правил.
Для ігровоїдіяльності у волейболі характерними є швидко змінюючі умови боротьби намайданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергунамагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри іздобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців намайданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати діїпартнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігровихситуацій.
Згіднозі статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» – «Фізична культура– складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцненняздоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностейлюдини з метою гармонійного формування її особистості.
Фізичнакультура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей,задоволення її моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потребивзаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцненнямиру.»
Вособистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини,яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а такожрівнем життєдіяльності людини та стану її здоров’я. Вона дозволяє за допомогоюсвоїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливостілюдини.
Фізичневиховання є головним напрямком впровадження фізичної культури.
Однієюіз сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчанняхарактеризується як організований процес передачі і засвоєння системспеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічневдосконалення людини.
Результатомнавчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанніспеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способівсамостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вміньвикористовувати їх у повсякденному житті.
Обсягі зміст теоретичних знань, умінь і навичок у загальноосвітній школівизначається програмою з фізичного виховання, згідно з якою учні повинні знати:
- історичні аспекти українського спорту;
- поняття про «особисту фізичну культуру»;
- поняття про фізичний розвиток і фізичнупідготовку;
- поняття про здоровий спосіб життя;
- роль спорту в формуванні особистості;
- оздоровче значення занять спортом;
- руховий режим учня і його значення;
- значення фізичної культури для здоров’яшколярів;
- значення активного відпочинку впозаурочний час для здоров’я і працездатності;
- правила поведінки на заняттях фізичноюкультурою з метою запобігання травматизму;
- правила безпеки на уроках;
- надання першої допомоги у разітравмування, обмороження та перегрівання;
- попередження спортивного травматизму і патологічнихстанів організму;
- профілактика спортивного травматизму іпатологічних станів організму;
- самострахування під час виконанняфізичних вправ;
- правильне дихання під час виконанняфізичних вправ;
- гігієнічні норми рухової активності;
- гігієнічні вимоги до занять фізичнимивправами;
- одяг і взуття для занять фізичноюкультурою;
- правила загальної гігієни і санітарії;
- засоби попередження інфекційнихзахворювань;
- правила і методика загартовування;
- загартовування водою; правила купання увідкритих водоймах;
- харчування та руховий режим школярів;
- гігієнічні вимоги до раціональногохарчування;
- питний режим, режим харчування;
- значення і методика корегуючоїгімнастики для формування постави;
- правила поведінки в разі перших ознакзахворювання;
- суб’єктивне відчуття, захисне і тренуючезначення втоми;
- дозування фізичних навантажень;
- зовнішні ознаки, стадії і біологічнезначення втоми; ознаки перевтоми;
- засоби підвищення працездатності,прискорення відновлення;
- вплив занять фізичними вправами наосновні системи і функції організму;
- згубний вплив шкідливих звичок (куріння,алкоголь, наркотики);
- державні тести і нормативи оцінки стануфізичної підготовленості;
- вплив фізичних вправ на розвитокосновних фізичних якостей;
- правила розвитку сили, гнучкості,швидкості, спритності, витривалості;
- правила самоконтролю та безпеки під часвиконання фізичних вправ;
- самоконтроль за станом організму під часвиконання фізичних вправ;
- прийоми самоконтролю під час занятьфізичними вправами;
- методика самостійних занять фізичнимивправами;
- основні правила змагань із вивченихвидів спорту;
- види туризму; організація і підготовкапоходу чи подорожі;
- фізичні вправи для підготовки до праці,служби в армії, надбання професії, гармонійного розвитку майбутньої матері.
Уміти:
- складати і виконувати комплекси вправфізкультпаузи, ранкової гімнастики, для формування правильної постави іпрофілактики плоскостопості;
- виконувати комплекси вправ для розвиткусили, гнучкості, швидкості, спритності і витривалості;
- виконувати вправи комплексного тесту;
- виконувати бігові, стрибкові і метальнівправи;
- виконувати акробатичні вправи, вправи наприладах, опорні стрибки, лазіння по канату в 2 чи 3 прийоми;
- визначати пульс до і після навантаження;
- вести щоденник самоконтролю;
- страхувати, оцінювати техніку виконаннявправ з різних розділів програми;
- встановлювати намет, вкладати рюкзак;
- орієнтуватися на місцевості різнимиспособами;
- пересуватись на лижах різними способами;
- грати у волейбол, баскетбол,, футболгандбол, рухливі чи народні ігри.
Програмою длязагальноосвітніх навчальних закладів з фізичної культури передбачено вивченняспортивних ігор. У 5-7 класах на вивчення розділу спортивні ігри (баскетбол,волейбол, гандбол та інші на вибір) передбачено таку кількість навчальнихгодин. 5 клас – 29, 6 клас – 34, 7 клас – 36. Розподіл часу на вивчення кожноїгри вчитель здійснює самостійно, виходячи з матеріально-технічного забезпеченнянавчального закладу.
Зміст навчальногоматеріалу при вивченні волейболу включає в себе теоретичну підготовку, фізичну,технічну і тактичну
Теоретичнапідготовка
Історіяукраїнського волейболу. Загальна характеристика гри у волейбол.
Основніумови для гри — майданчик, обладнання, інвентар. Раціональне харчування юноговолейболіста.
Фізична підготовка Загальна фізична підготовка
Загальнорозвивальні вправи; бігові вправи, стрибкові вправи, вправи на зміцненняфалангів пальців кисті руки, вправи для формування координації рухів, постави.
Ходьба,бігові та стрибкові вправи, вправи на зміцнення фалангів пальців кисті руки,вправи для формування координації рухів, постави.
Спеціальна фізична підготовка
Вправи для розвитку швидкості: прискорення до 10 м; біг із різних вихідних положень;біг із зміною напрямку та швидкості; естафета з бігом; рухливі ігри;
вправи для розвитку спритності: «човниковий» біг; багаторазовістрибки з поворотами; акробатичні елементи; рухливі ігри;
вправи для розвитку сили та швидкісно-силових якостей: вправи з набивними м'ячами;згинання і розгинання рук в упорі; стрибки в довжину; перестрибування черезперешкоди; рухливі ігри.
Технічна підготовка.
Техніка гри — це комплекс спеціальнихприйомів, необхідні волейболістові для успішної участі в грі. Для досягненняуспіху в ситуаціях, що швидко змінюються, волейболіст повинен володіти широкимарсеналом технічних прийомів та способів, ефективно використовувати їх у грі.Техніка гри має велике значення, оскільки гру оцінюють судді, і тим самим цевпливає на результат гри. Технічний прийом — це система раціональних рухів,схожих за своєю структурою і направлених на вирішення однотипних задач.
Бездоганнатехніка створює хороші умови для успішного вирішення ігрових задач в нападі тав захисті і базується на природній координації рухів людини. Тільки в цьомувипадку можна досягти ефективних дій у грі, економно використовувати свої силипротягом всієї зустрічі. Раціональнатехніка дає можливість гравцеві, навіть який не має великого зросту, добитисявисокого спортивного результату.
Стійка волейболіста. Способи пересування, пересування різними способами впоєднанні з технічними прийомами у нападі. Передача і прийом м'яча двома рукамизверху.
Нижнята верхня прямі подачі.
Техніка захисту Пересуваннярізними способами в поєднанні з технічнимиприйомами у захисті; прийом м'яча: двома руками знизу та відбивання його.
Тактична підготовка
Основними завданнями тактичноїпідготовки волейболістів є:
Розвиток психофізіологічних здібностей іфізичних якостей.
Придбання тактичних знань (загальніоснови теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х,3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).
Навчання практичному використаннюприйомів, елементів, варіантів тактики.
Вдосконалення тактичного вміння зурахуванням ігрових функцій волейболістів.
Формування вміння швидко переходити віднападу до захисту і навпаки.
Формування вміння ефективновикористовувати технічні прийоми і тактичні дії в різних ігрових ситуаціях.
Вивчення вживаних ігрових систем узахисті і нападі та їх варіантів.
Вивчення команд суперника(техніко-тактична і вольова підготовленість).
Аналіз участі в змаганнях.
Загальні і спеціальні знання складаютьнеобхідну передумову вивчення тактичних дій і розвитку тактичних навиків.Джерела знань в області тактики різноманітні: література з волейболу, лекції,бесіди, семінари, спостереження на змаганнях, практичні заняття і їхній аналізтощо .
Методи тактичної підготовки ті ж, що іпри вирішенні задач технічної підготовки, але з врахуванням специфіки тактики.При показі необхідно використовувати макети майданчика, фільми, схеми, плакати,відеофільми та ін. При вивченні тактичних дій і їхньому вдосконаленнізастосовувати певні орієнтири, сигнали .
Тактична підготовка повинна бутиорганічно пов'язана з фізичною, технічною, вольовою і теоретичною підготовкою.
Головний засіб навчання і вдосконаленнятактики гри — багаторазове виконання вправ, дій, елементів.
Будь-яка тактична дія, спрямована наоптимальний успіх, повинна будуватися відповідно до тактичних знань, технічнихнавичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та іншихкомпонентів підготовки.
В умовах постійного сприйняттяінформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначатиособливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польотум'яча визначити їх тактичний задум і наступні дії. Це здійснюється в результатізапам'ятовування .
Психомоторні процеси тактичної діївиконуюються в трьох головних фазах:
сприйняття і аналіз ситуації змагання;
розумове вирішення тактичної задачі;
рухове вирішення тактичної задачі .
Індивідуальні дії без м'яча: орієнтування на майданчику: пересування, вибірвихідного положення для прийому м'яча з подачі;
Тактика нападу Індивідуальні дії: вибір місця для виконання другоїпередачі;
групові дії: взаємодії гравців передньої лінії; взаємодії гравців задньої лінії підчас прийому м'яча;
Тактика захисту Індивідуапьні дії вибір місця під час прийому м'яча;
командні дії: розташування гравців на майданчику, система гри з другоїпередачі через гравця передньої лінії, система гри «кутом уперед»
Відповіднодо змісту навчального матеріалу, програмою передбачені Державні вимоги дозагальноосвітньої підготовки учнів при вивченні теми «Волейбол», згідно якихучні повинні :
називатизагальні характеристики гри у волейбол;
стійки та пересування: стійку волейболіста високу, середню, низьку; пересуванняприставними та перехресними кроками, бігом, кроком, стрибками;
характеризуватиісторію українського волейболу; розташування гравців на майданчику; місцеукраїнського волейболу на міжнародній арені;
пояснюєзначення раціонального харчування для здоров'я юного волейболіста;
виконуватиходьбу; бігові й стрибкові вправи; вправи на зміцнення фалангів пальців кистіруки; вправи для формування координації рухів, постави; здійснюватиорієнтуванняна майданчику; вибір вихідного положення для приймання м'яча з подачі.
передачі та прийом м'яча: передачу і прийом м'яча двома руками зверху на місці, впарах, у зустрічних колонах; верхню передачу м'яча двома руками; прийом м'ячадвома руками знизу та відбивання його,
подачі: нижню та верхню прямі подачі;
 визначатимісця для передач; вибір місця під час прийому подач; вибір місця під часстраховки партнера, що приймає м'яч,
застосовувативзаємодії з гравцями передньої лінії під час другої передачі гравців зон 4 і 2з гравцем зони 3; гравця зони 2 з гравцями зон 3 і 4, гравців зон 4 і 3 згравцем зони 2; систему гри з другої передачі через гравця передньої лінії(після прийому верхніх передач); взаємодії з гравцями задньої лінії під час прийомум'яча; систему гри у захисті «кутом уперед»; прийоми самоконтролю під часзанять волейболом;
дотримуватисяправил: розміщення гравців; рухливих ігор «Вудочка», «Боротьба за м'яч»,«Лабіринт», «Горобці і ворони», «Невід», «Передача м'ячів»; навчальних ігор уволейбол; техніки
дотримуєтьсяправил: рухливих ігор «Піонербол», «М'яч у повітрі». «Слухай сигнал».«Третій зайвий», «Невід», «Передача м'ячів», «Мисливці і качки», «Переправачерез струмок», «Вовк і ягня», «Вудочка», «Стрибки по купинах»; техніки безпекипід час занять волейболом.

2.2 Проведення уроків волейболу
Уроки фізичної культури є основною організаційною формоюфізичного виховання школярів. їх проводять систематично протягом навчальногороку з урахуванням пори року для певної місцевості і станунавчально-матеріальної бази.
За структурою уроки фізичної культурискладаються з трьох частин:
1. Підготовча (8-12 хв.). Учитель організовує учнів, пояснюєзавдання уроку, готує їх психологічно і фізіологічно (розминка) до виконаннязавдань уроку.
2. Основна (25-ЗО хв.). Передбачає вивчення, удосконалення,виконання на оцінку фізичних вправ, розвиток рухових якостей, формуванняправильної постави тощо.
3. Заключна (З-5хв.). Учитель поступово знижує фізичне навантаження, приводячи організм учня
 Неодмінністьтакої схеми диктується психофізичними закономірностями функціонування організмупри виконанні м’язових навантажень і змін його працездатності: зонапередстартового стану, зона впрацьовування, зона відносної стабілізації ітимчасової втрати працездатності.
Функціональнізрушення в першій зоні можуть бути значними. ЧСС, наприклад, збільшується більшяк на 10 уд./хв., легенева вентиляція — на літр і більше. Загальна мобілізаціясил до роботи (з усвідомленим намаганням виконати її) має умовнорефлекторнуприроду і характеризується дією установки з предметною орієнтацією на наступнудіяльність. Тип емоційного стану при цьому може бути різним — від стану«бойової готовності» до «передстартової лихоманки» або, навпаки, до апатії.
Удругій зоні безпосередньо з початком роботи тривають подальші перебудовифізіологічних функцій — організм впрацьовується, оскільки найвищий рівеньпрацездатності відразу не досягається. На відміну від передстартового стануфункціональні зрушення при впрацьовуванні мають більш специфічний характер — мобілізація функцій здійснюється в прямій залежності від особливостей роботи,що виконується. В цілому рівень функціональної активності організму зростає.Налагоджується взаємодія у діяльності всіх органів і систем, які забезпечують роботупри ведучій ролі ЦНС. Потім досягнутий рівень певний час зберігається знезначними відхиленнями в сторону підвищення або зниження (зона відносноїстабілізації).
Звитратою функціональних резервів робочих органів і систем організму (м’язової,серцево-судинної, дихальної та ін.) працездатність поступово знижується (фазатимчасової втрати працездатності). Ступінь загальної втоми в кінці урокузалежить від конкретної спрямованості завдань, особливостей змісту, об’єму таінтенсивності навантаження.
Такиймеханізм включення організму у м’язову роботу є універсальним і неминучепроявляється у будь-якій руховій діяльності за умови дотримання правильноїпослідовності — підготовка до роботи, робота, відпочинок. Оскільки основнимзмістом уроку фізичної культури є рухова діяльність, у його структурнійпобудові мають бути враховані усі зони реагування організму на м’язовінавантаження. Так, зонам передстартового стану і впрацьовування відповідаєпідготовча частина уроку. Вона використовується головним чином для того, щоборганізувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме, активне оволодіннянавчальним матеріалом і виконання інших завдань в даному уроці
Наступнимважливим елементом дій учителя в підготовчій частині уроку є повідомленнязавдань уроку. Спочатку необхідно підкреслити їх загальну спрямованість,показати зв’язок з попереднім уроком і значення тих завдань, що висуваються наданий урок, збудити в учнів намагання до активної діяльності. Разом з тим, неслід занадто деталізувати завдання, оскільки вони ще будуть конкретизуватися походу уроку перед кожним окремим видом завдань. Повідомляти завдання слід нелише у доступній, але і в цікавій формі, враховуючи вік учнів.
Дляпочаткової організації класу потрібно декілька хвилин, потім починаєтьсярозминка. Спочатку робиться загальна розминка. Вона м’язової,серцево-судинної та інших систем організму, викликати оперативні функціональнізрушення, котрі сприяють ефективній реалізації рухових можливостей. Найбільшефективними в цьому плані є вправи в русі: різноманітні способи ходьби(навшпиньках, перекатом з п’ятки на носок, похідним, стройовим, м’яким, гостримкроком тощо); біг, стрибки, підскоки, танцювальні вправи, галопом, приставнимикроками; загальнорозвиваючі вправи (ЗРВ) без предметів і з предметами (великім’ячі, гімнастичні палиці, обручі, прапорці тощо).
Привиконанні комплексу вправ для загальної розминки на місці, як правило,дотримуються такої послідовності: потягування, вправи для рук і поясу верхніхкінцівок, вправи для тулуба, стрибки, дихальні вправи і вправи на розслаблення.
Усівправи, як в русі, так і на місці доцільно виконувати з різним темпом,амплітудою, силою, швидкістю. На кожному уроці в підготовчій частині повиннібути оптимально співвіднесені нові та відомі вправи. Змінюючи характер виконанняЗРВ, корисно змінювати форму розташування (в колоні, шерензі, у замкнутому ірозімкнутому строю, колі, квадраті, дугами і т. д.) і прийоми управління учнями(під рахунок, музичний супровід, оплески, постукування паличками, самостійнийрахунок вголос і мовчки, елементи змагань і т. ін.).
Дужеважливо, щоб кожна вправа виконувалась учнями технічно правильно, впротилежному випадку вона не подіє на організм учнів з очікуваною ефективністю.
Виконаннявправ у підготовчій частині слід строго індивідуалізувати за обсягом,інтенсивністю і характером виконання (вправи повинні виконуватись по-різномудівчатками і хлопчиками починаючи з першого класу).
Ефективністьзагальної розминки загалом оцінюється щонайменше за двома показниками:
— за самопочуттям учнів і рядом об’єктивних показників, викликаних нею(збільшення амплітуди рухів, швидкості і темпу виконання вправ, потовиділення,частоти дихання і серцевих скорочень тощо).
— за схожістю використаних вправ (змістом і формою) до тих, які будуть виконуватив основній частині уроку.
Незважаючина те, що під час загальної розминки відтворюються окремі елементи наступноїосновної діяльності (це певною мірою надає розминці відповідної спрямованості)тим не менше, вони не замінюють того, що повинна дати спеціальна розминка.
Сутьспеціальної розминки полягає у забезпеченні оптимального впрацьовування системорганізму у напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності.
Ступіньрізноманітності вправ загальної і спеціальної розминки залежить, перш за все,від кількості запланованих основних вправ і рівня їх засвоєння (етапу процесунавчання). Якщо в урок включено, наприклад, три основні вправи, то кожній з нихповинна передувати спеціальна розминка.
Упроцесі проведення спеціальної розминки доцільно передбачити місце длякороткочасної індивідуальної розминки, під час якої учні виконуютьзапропоновані учителем і підібрані самостійно вправи, що сприяють кращійпідготовці до розв’язання наступних завдань. Загалом на підготовчу частинууроку відводять приблизно від 7-10 до 12 хв.
Восновній частині уроку (фаза відносної стабілізації) вирішуються такі завдання:
— набуття учнями знань, умінь і навичок виконання фізичних вправ за планом даногоуроку;
— навчання учнів самостійно займатись фізичними вправами;
— формування правильної постави учнів у процесі виконання фізичних вправ;
— виховання фізичних якостей, що забезпечать успішне навчання і життєдіяльністьучнів;
— сприяння моральному, трудовому, розумовому і естетичному вихованню, зміцненнюволі учнів;
— підвищення рівня спортивних досягнень учнів.
Названізавдання визначають головні підходи до формування змісту і методики проведенняосновної частини уроку.
Враховуючитой факт, що стан максимальної працездатності, особливо психічної, явищевідносно короткочасне — вирішення завдань на уроці здійснюється у такійпослідовності: на початку основної частини уроку вирішуються завдання,пов’язані з вивченням нового матеріалу, діями високої координаційноїскладності. Потім відпрацьовуються вправи, які потребують деталізованого розучування.І в кінці основної частини уроку -удосконалення в техніці виконання вправ.
Вирішуючизавдання у такій послідовності учитель повинен забезпечити достатній рівеньнавантаження шляхом досягнення оптимальної інтенсивності і необхідної кількостіповторення вправ: при розучуванні до 15-20 повторень і 30-40 при закріпленні івдосконаленні навчального матеріалу.
Паралельноз формуванням умінь і навичок особливого значення набувають теоретичнівідомості. Умовно їх можна поділити на чотири основні групи:
— відомості, що сприяють організації учнів у процесі занять фізичними вправами(наприклад, правила організації рухливих ігор та розваг з молодшими школярами(VII клас); правила суддівства з різних розділів програми та ін.);
— відомості медико-біологічного спрямування (наприклад, надання першої медичноїдопомоги при травмах (VII клас),
— відомості, які безпосередньо пов’язані з практичним виконанням фізичних вправ
— відомості з організації і методики проведення самостійних занять фізичнимивправами (наприклад, щоденник самоконтролю (V клас), самострахування привиконанні вправ (VII клас), правила самостійного виконання швидкісних і силовихвправ, правила медичного самоконтролю (VII клас) та ін.).
Ефективністьметодики формування знань на уроках фізичної культури визначається дотриманнямтаких правил:
— оволодіння руховою дією повинно починатись з формування знань про сутністьрухового завдання і шляхи його вирішення;
— обсяг і зміст теоретичних відомостей залежить від віку учнів, їх попередньоїтеоретичної і практичної підготовленості, а також інтелектуального розвитку;
— учні краще засвоюють теоретичний матеріал, якщо при вивченні певних видів рухівґрунтуються на знаннях з математики, фізики, біології і т.д.;
— особливістю засвоєння теоретичних відомостей є те, що джерелом знань служить нетільки інформація вчителя, але й сама рухова діяльність учнів. На основім’язових відчуттів, аналізу результатів виконання фізичних вправ, учень пізнаєзакономірності рухів, отримує уявлення про вплив конкретних видів вправ на розвитокфізичних якостей, удосконалення функцій різних систем організму, переконуютьсяу власних рухових можливостях і значенні занять особисто для себе. Ефективністьзасвоєння теоретичного матеріалу залежить від оптимального вибору форм іметодів його викладання;
— основною формою повідомлення теоретичних знань є усний виклад. Найбільш успішнозастосовується розповідь, бесіда, опис, пояснення, а також поєднання цихзасобів із засобами наочної демонстрації.
Вихованняфізичних якостей є обов’язковою умовою кожного уроку. Хоча їх розвитокневіддільний від усього процесу навчання (завдяки дії «методу паралельноговпливу»), тим не менше, згідно змісту і завдань уроку, необхідно включати внього і спеціальні вправи, що найбільш активно впливають на ту чи іншу фізичнуякість. На уроках з комплексним змістом навчального матеріалу вправи дляспрямованого впливу на фізичні якості виконуються у такій послідовності:підготовча частина уроку — прудкість, спритність; основна — сила, витривалість;заключна — гнучкість. На уроках з предметним змістом послідовність виконанняспеціальних вправ залежить від характеру навчального матеріалу. Витривалість,наприклад, краще розвивати на уроках, де використовується біг на довгідистанції, сила і гнучкість — при застосуванні гімнастичних вправ, спритність — у спортивних і рухливих іграх.
Заключначастина уроку (зона тимчасової втратипрацездатності). Її тривалість 3-5 хв. За цей час необхідно забезпечитиспрямоване поступове зниження функціональної активності організму. Міравідновлюваної спрямованості заключної частини уроку залежить від тихфункціональних зрушень, які мали місце в основній частині уроку. Разом з тим,треба пам’ятати, що використання тут засобів, що прискорюють відновні процеси,не повинно зводити нанівець той позитивний ефект заняття, завдяки якомудосягаються позитивні зміни в стані учнів.
Узаключній частині, як правило, застосовують стройові і порядкові вправи,дихальні вправи, вправи на розслаблення, вправи на увагу та інші вправи, що непов’язані з інтенсивними навантаженнями. У кінці уроку учитель короткопідводить підсумки, оцінює дисципліну, загальні успіхи і недоліки, повідомляєабо нагадує про домашні завдання.
Завдання додому можна давати усьомукласові, групам учнів і окремим учням по ходу уроку. Зміст домашніх завданьскладають вправи, що спрямовані на розвиток основних рухових якостей іповторення нескладних елементів техніки рухів. Зміст завдання додому повиненбути доступним і не пов’язаним з небезпекою травматизму і перенавантаження.

2.3 Вивчення окремих елементів волейболу
Сутністьгри у волейбол полягає в тому, що вона проводиться між двома командами по 6чоловік кожна, на площадці прямокутної форми довжиною 18 і шириною 9 м,розділеною сіткою на дві половини). Гравці однієї команди, передаючи рукамиодин одному м'яч, прагнуть третім торканням (ударом або передачею) направитийого через сітку так, щоб він упав на стороні суперника або щоб у відповіднихдіях суперник припустився помилки.
 Дляпочаткового підготування юних волейболістів рекомендується гра міні-волейбол,що подібний звичайній грі у волейбол, але з деякими особливостями проведення.
Техніка гри волейболістів складається з техніки нападу(переміщення, подачі, передачі, нападаючі удари) і техніки захисту(переміщення, приймання м'яча з подачі і нападаючого удару, блокування).Існують різні способи виконання кожного прийому. Чим вищі та різноманітнішіуміння і навики волейболіста, тим більші і його тактичні можливості у вирішеннірізноманітних ігрових завдань.
Особливе місце серед технічних прийомівзаймають стойки і переміщення. За достатньо високого загального рівня гри уволейбольній партій кожному спортсмену практично безперервно доводитьсярухатися кроком, стрибком, бігом на місці. Щоб бути готовим до ефективних дійволейболісти набирають оптимального положення тіла — ігрової стойки.
Підвищену функціональну готовність,необхідність якої обумовлюється характером гри, забезпечує так звана динамічнастойка з рухами невисокої амплітуди на місці. Передача — основний технічнийприйом, що його виконують двома та однією рукою. Розрізняють верхні та нижніпередачі. Атакуючими, як правило, є верхні передачі.
Основою правильного виконання передачі єсвоєчасне переміщення до м'яча і прийняття відповідної ігрової стойки.
Виконуючи верхню передачу м'яча двомаруками, волейболіст з основної стойки приймає таке положення — ноги зігнуті вколінах, одна нога спереду, тулуб тримається майже вертикально, руки зігнуті вліктях, кисті на рівні обличчя й трохи відведені назад, пальці рівномірнорозставлені і напружені. Далі відбувається погоджене розгинання ніг, тулуба йрук, м'ячеві надається поступальний рух вгору-вперед.
Передачі здійснюють у таких напрямках — вперед, над собою, назад і в сторони. Для виконання передачі над собою і назадгравець, піднімаючи руки над головою займає положення.
На кінцевому етапі передачі над собоютулуб і руки надирають майже строго вертикального положення. Передачі буваютькороткі (у межах однієї зони), середні (із зони 2 в зону 3) і довгі (із зони 2в зону 4). Розрізняють передачі низькі (заввишки до одного метра), середні (до2 метрів) і високі (понад 2 метри). Під час виконання високих і довгих передачробота ніг більш активна.
Подача — це способи введення м'яча вгру. В сучасному волейболі подачу використовують як ефективний засіб атаки, здопомогою якого суперникові ускладнюють підготовку тактичних комбінацій унападі, а іноді здобувають очко. Подачі бувають: нижні (прямі і бокові) іверхні (прямі і бокові).
Розрізняють силові, націлені іпланеруючі подачі. Варіантність застосування подач підвищує ефективність атакиза рахунок швидкості м'яча, що летить (силова подача), точності (націленаподача), зміни траєкторії польоту (планеруюча подача).
Нижня пряма подача. Гравець стає намісце подачі у вихідному положенні — ноги ледь зігнуті в колінах, ліва трохипопереду, тулуб незначно нахилений вперед. М'яч на долоні лівої руки, зігнутоїв ліктьовому суглобі, навпроти правиці. Випрямляючи праву ногу, виконують махправою рукою вниз-вперед і б'ють по м'ячу знизу-ззаду, спрямовуючи йоговперед-вгору. Точка удару — на рівні пояса.
Верхня пряма подача. Гравець стаєобличчям до сітки, однією ногою — на півкроку вперед. Лівою рукою підкидаєперед собою м'яч на висоту до півтора метра, правою — замахується вгору-назад,прогинаючи тулуб і переносячи масу тіла на праву ногу, яку згинає в коліні.Удар виконують майже одночасно з руками, ніг і тулуба. Випрямляється правиця іб'є по м'ячу. За вихідним положенням тотожна а за структурою рухів подібна доописаної подачі так звана націлена.
Єдність технічної та тактичноїпідготовки досягається вдосконаленням техніки прийому в рамках тактичних дій ібагаторазового виконання тактичних дій з підвищенням інтенсивності, щодопомагає у вдосконаленні техніки.
Ефект інтеграцій цих видів підготовкидосягається під дією трьох вправ: перший — виконання прийомів гри в рамкахтактичних дій; другий — поступовість виконання різних тактичних дій; третій — переключання в тактичних діях різного характеру. Для всіх типів вправхарактерна тривалість їх виконання
За час існування волейболу булодоведено, що бездоганна техніка або тактика не може зрівнятися зтехніко-тактичними діями команди.
Вправи, що використовуються утехніко-тактичній підготовці:
1. Перша передача в зону 3 з наступноюпередачею для нападаючого удару в зону 4.
2. Перша передача в зону 2 з наступноюпередачею для нападаючого удару в зону3.
3. Перша передача для нападаючого ударуіз зони 2 в зону 3 з ударом, відкидка в зону 2, де і виконується нападаючийудар.
4. Перша передача спрямована в зону 3 іззони 2 — відкидка за голову для завершення нападаючого удару.
5. Перша передача із зони 6 в зону 4 — гравець зони 4 виконує напалаючий удар.
6. Перша передача спрямована гравцеві взону 3 із зони 1 — відкидка за голову для завершення атаки гравцем зони 4.
7. « Напад — Захист». Команда в ігровомурозташуванні. Гравець зони 1 готовий виконати подачу. На другій сторонімайданчика нападники, кожен з м'ячем в руках, стоять в зонах 4, 3 та 2,пасуючий — в зоні 2. Після подачі гравці виконують зміну місць на передній ізадній лініях, перелаштовуються на захисні дії за раніше домовленим тактичнимпланом. Як тільки м'яч перелетів після подачі сітку, нападники виконуютьпочергово нападаючі удари із зони 4, 3, 2. Після цього команда виконує змінумісць і все повторюється.
8. Виконання почергово вивчених прийомівгри і їх способів в різних позиціях.
9. Виконання прийомів в рамках тактичнихдій. Основну увагу звертають на техніку, але зберігають і структуру тактичнихдій. Всі дії раніше обумовлені.
10. Переключення у виконання прийомівнападу, захисту, нападу, захисту: передача — прийом, подача — прийом,нападаючий удар — блокування.
11. При зміні гравців передньої ізадньої лінії гравець задньої лінії виходить вперед раніше. В момент подачігравці передньої лінії відступають назад. Таким чином гравці задньої лініїзнаходяться попереду. Такий варіант зміни місць потребує від всіх гравцівособливої уважності, технічного прийому м'яча після подачі, тому що їхзалишилося практично четверо.
Розглянемо техніку навчання подачі уволейболі на прикладі уроку фізкультури.
Мета:навчити основтехніки нижньої прямої подачі (дівчата) та верхньої прямої подачі (хлопці);вдосконалити техніку передачі волейбольного м'яча згори
двомаруками; сприяти розвитку швидкісно-силових та силових якостей; виховуватидисциплінованість, упевненість у своїх силах, уміння працювати у колективі.
Місцепроведення: спортивнийзал.
Інвентар:волейбольна сітка,волейбольні м'ячі, гімнастичні мати, секундомір.№№ Зміст уроку Дозування Організаційно-методичні вказівки 1 2 3 4 І. Підготовча частина (9 хв) 1 Шикування у шеренгу 0,5 хв 2 Повідомлення завдань уроку 0.5 хв 3 Повороти та крокування на місці 1 хв Стежити за чіткістю виконання 4
Вправи у русі:
•різновиди ходьби;
•рівномірний біг;
• біг приставними кроками правим та лівим плечем уперед;
•біг схресними кроками;
•спиною вперед 3 хв
Виконуються в обхід по залу
Виконувати у високій стійці волейболіста 5
Комплекс сгрибкових вправ:
•стрибки у кроці;
•на одній нозі;
•вистрибування вздовж волейбольної сітки;
•із повного присіду («жабки»)
4хв
10-12 стрибків Виконувати по діагоналі майданчика 6
Загальнорозвивальні вправи в русі:
•В.п. — руки перед грудьми у замок, колові рухи кистями;
•В.п. — руки в сторони, малі кола всередину та назовні;
• В.п. — руки вгору, 2 кола вперед, 2 назад;
• В.п. — руки за головою, повороти тулуба вліво-вправо
Виконуються під час поверненні у вихідне положення для виконання стрибкових вправ.
Руки рівні.
Тулуб рівний
II. Основна частина (33 хв) 1 Перешикування із колони по одному у колону по чотири. пояснення завдань у кожному відділенні 0.5 хв 2
Перехід для роботи по відділеннях
/ відділення — виконання нижньої прямої подачі (дівчата або верхньої прямої подачі (хлопці).
Послідовність навчання:
-прийняти вихідне положення для виконання подачі;
-підкидання і ловіння м'яча у положенні подачі;
-імітація подачі;
-виконання подачі.
// відділення — передачі м'яча у парах через сітку із переміщенням уздовж сітки.
IIIвідділення — передачі м'яча вгорі двома руками у парах (трійках).
IVвідділення — колове тренування:
1 станція — піднімання тулуба в сід із положення лежачина спині;
0,5 хв
8 хв
8 хв
8 хв
8 хв
За командою учителя, за направляючим учнем.
Здійснюється під контролем учителя.
Звернути увагу на помилки під час виконання
Звернути увагу на помилки під час виконання
Виконувати на відстані 4-5 м.
0,5 хв — виконання вправи,
1 хв — перехід і відпочинок. Контроль
за роботою здійснює відповідальний учень або тимчасово звільнений від навантажень
2 станція — піднімання тулуба із положення лежачи на животі;
3станція — присідання на двох ногах;
4станція — згинання рук в упорі лежачи від підлоги(хлопці), від лав (дівчата)
III. Заключна частина (3 хв) 1 Шикування у шеренгу 0,5 хв 2 Ходьба, вправи на відновлення дихання 1 хв В обхід по залу 3 Підбиття підсумків уроку 0,5 хв Відзначити кращих учнів з техніки виконання подачі та найкращу групу учнів 4
Домашнє завдання:
•імітація подачі;
•силові вправи, які виконувались на уроці 1 хв /> /> /> /> /> />

РОЗДІЛ ІІІ.ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Організація досліджень
З метою вирішення вищепоставленихзавдань було організовано проведення уроків фізичного виховання в 5-7 класахРічицької загальноосвітньої школи Зарічненського району Рівненської області.Уроки волейболу проводились у спортивному залі. Тривалість занять складала 40хвилин… Основну увагубуло приділено раціональному використанню часу навиконання поставлених завдань.
Для якісного проведення уроків фізичноїми ретельно готуватись до кожного уроку. Підготовка до уроків починали щезаздалегідь, коли складали плани, виходячи з вимог програми і враховуючинаявну матеріальну базу й інвентар для використання на уроках, а також станфізичної підготовленості і розвитку учнів. Потім, керуючись планом та програмоюз фізичної культури, розпочинали складання плану або конспект уроку, в якомукоротко і точно визначали педагогічні завдання, а також засоби та методирозв’язання їх. Розпочинаючи урок, учитель повинен добре знати не тільки йогоструктуру, а й зміст програми, засоби й методи реалізації педагогічних завдань,а також враховувати стан здоров'я і фізичний розвиток дітей, їхніанатомо-фізіологічні, психологічні та індивідуальні особливості, рівеньфізичної підготовленості. Крім того, враховували клімато-географічні іметеорологічні, санітарні і матеріально-технічні умови проведення уроків.
Виховання позитивних моральних тавольових рис характеру учнів — тривалий процес протягом усього періоду навчанняучня і здійснюється всім педагогічним колективом. Важливо, щоб учитель,плануючи уроки, визначив основні завдання виховання, які випливають із змістунавчального матеріалу і вимог програми, та форми і методи реалізації їх.
Сформулювати ці завдання у плані урокуможна, на-приклад, таким чином: «Сприяти вихованню рішучості і сміливості підчас виконання певних вправ і проведення рухливих ігор».
Готуючись до проведення уроку, повиненми намагались передбачати заходи щодо запобігання травматизму учнів Передпочатком уроку перевіряли форму учнів, спортивний одяг і взуття, які мають бутиакуратно підігнані і відповідати існуючим нормам.
Основними причинами травм є порушенняправил методики навчання і організації занять, відсутність дисципліни на уроці,недбала підготовка місця занять, несправний спортивний інвентар, поганоорганізоване страхування і допомога. Саме тому значну увагу ми приділялидисципліні на уроці, щоб учні чітко виконувати всі вимоги вчителя, пов’язані зметодикою навчання і організацією класу. Порушення вказівок учителя, спробавиконати вправу поспіхом після команди або розпорядження про її закінчення, виконаннявправ на непридатних і неперевірених приладах, без матів, без страхування йрозминки, виконання складних вправ без достатнього засвоєння їх можутьпризвести до травм.
Важливо правильнорозмістити прилади в залі, ставлячи їх на достатній відстані від стін і одинвід одного. Не можна ставити прилади так, щоб вправи доводилося виконуватиобличчям до сліпучого світла. Учні повинні добре бачити прилад і місце зіскоку.Мати треба укладати впритул, щоб між ними не було порожнього місця. Учителевітреба також знайомити, учнів з навичками сприятиме запобіганню нещаснихвипадків, а й допоможе зрозуміти основи техніки рухів, що вивчаються, іприскорити процес формування рухових навичок.
Навчання грі у волейбол умовно можна розділитина 3 етапи:
І етап — головна увага надаєтьсярозвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі — швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування,швидкості переміщень, спостережливості, перемикання з одних дій на інші (основутренування складають виконання завдань у відповідь на зорові та слуховісигнали).
ІІ етап — формування тактичних умінь упроцесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом,на точність).
III етап — навчання індивідуальнимтактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щобстворювати умови, при яких гравці повинні вибирати дії в залежності віднапрямку та траєкторії польоту м'яча, від дій нападаючих гравців або захисниківтощо).
Ми застосовували різні способиорганізації діяльності учнів на уроках
· фронтальний (одночасне виконання учнями вправ);
· потоковий (виконання учнями вправи по черзі один за одним);
· змінний (учнів поділяють на зміни, які по черзі виконуютьвправи);
· груповий (передбачає розподіл учнів класу на групи, кожна зяких займається окремою вправою);
· індивідуальний (застосовується при виконанні учнями вправ наоцінку, при складанні навчальних нормативів);
· колове тренування (характеризується тим, що учні невеликимигрупами виконують певну кількість різних вправ послідовно, переходячи «по колу»від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи доіншого).
Всі урочні форми занять волейболом вшколі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічнихзавдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.
Навчальні урокипереважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилокпід час виконання вправ та їх усунення. Широко використовуються прийомистрахування, самострахування, взаємонавчання, активізація учнів, повідомленнятеоретичних відомостей.
Тренувальні урокипроводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичнихякостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.
Комплексні урокипередбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначеннястержневого матеріалу на певну серію уроків.
Контрольні урокирозв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей,вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.
В практиці роботишколи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються доситьрідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.
Визначено, щологіка навчально–виховного процесу потребує:
1. Послідовноговключення учнів у пізнавальну діяльність;
2. Постійногодосягнення належного рівня фізичної працездатності;
3. Послідовноговирішення намічених на дане заняття освітніх, оздоровчих i виховних завдань;
4. Забезпеченнявідповідного післяробочого стану організму, що сприяє успішній діяльностіучнів.
В підготовчійчастині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фазавпрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби,стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищенняемоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовуватимузичний супровід.
Зміст підготовчоїчастини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці.Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичнихнавантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основнихвправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвіднівправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідністьвизначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивноговпливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.
Тривалістьпідготовчої частини – від 7 до 12 хв.
При виконанні комплексузагальнорозвиваючих вправ у підготовчій частині уроку рекомендується зберігатинаступний порядок:
— вправи типупотягування;
— вправи для рукi плечового поясу;
— вправи для нiг;
— вправи длятулуба;
— стрибки ідихальні вправи.
Для виконаннявправ використовуються різноманітні форми розташування учнів – у розімкнутому ізімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщоприлади розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займаютьмісця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя іне заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення,як змійка, зигзаг, пересування по точках зали.
В основнійчастині уроку вирішуються завдання по:
· формуваннюспеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок;
·  вдосконаленнюфізичних i психічних якостей;
· навчаннюучнів самостійно займатись фізичними вправами;
· вихованнюморальних і естетичних якостей;
· покращаннюрівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.
Таким чином,програмою будь-якого заняття волейболом повинно бути навчання руховим діям iрозвиток фізичних якостей. Цікавий підбір вправ i правильне їх чергуваннябагато в чому передбачають успіх уроку.
В цій частиніуроку учні виконують вправи, що вимагають від них прояву значних фізичних iвольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новимматеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слідвиконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їхможна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.
При підборі вправдля основної частини уроку слід враховувати явище негативного переносу.
В процесінавчання учнів гімнастичним вправам в основній частині уроку необхідно добитися:
1.Безпосереднього чіткого уявлення учнів про вправу.
2. Доступностівправ кожному учневі.
3. Підвищенняякості виконання вправи в кожній наступній спробі.
4. Безпекивиконання вправ.
Заключна частинауроку характеризується поступовим зниженням функціональної активностіорганізму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тимбільшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість.Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяєзниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступнівправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м’язів,танцювальні композиції тощо.
Тривалістьзаключної частини уроку – 3-5 хв.
3.2 Методидосліджень
Розучуючикомплекси загальнорозвиваючих вправ, необхідно використовувати такі вправи, якіби відповідали рівню фізичної підготовки учнів, викликали живий інтерес до їхвиконання. При розучуванні, наприклад, положень рук, ніг, тулуба i рухівокремими частинами тіла можна використати назви тварин, старатись імітувати їхрухи. На наступних уроках (при закріпленні i вдосконаленні) вводититермінологічні поняття, що характеризують напрямок, спосіб виконання й iн.
Слід такожпам’ятати, що багаторазове повторення однієї i тієї ж вправи втомлює дітей, алебез цього неможливо сформувати руховий навик з усіма його компонентами (ритм,амплітуда, розподіл м’язових зусиль i ін.). Для успішного навчання учнівзагальнорозвиваючі вправи повинні відрізнятися за структурою їх виконання,необхідно змінювати умови виконання, вихідне i кінцеве положення, напрямокрухів i дiй; вчити дітей складати нові варіанти вправ.
Велике значеннядля ефективного навчання учнів загальнорозвиваючим вправам має правильний вибірметодів демонстрації i слова. Експериментально доведено, що найбільший ефектдає таке їх співставлення, при якому вчитель один раз називає i зразу ж показуєвправу, а учні виконують її за ним; на другому етапі (закріплення iвдосконалення) учні виконують вправу тільки після її назви. Такий метод нетільки сприяє розвитку i вдосконаленню процесів регуляції рухових актів, але iпідвищує розумову активність дітей, збагачує їх словниковий i безпосередньотермiнологічний запас, розвиває логічне мислення, формує вміння складати планрухової дії i діяти згідно цього плану.
На урокахволейболу з успіхом можна використовувати i такий прийом, як співставленнявиконання вправ з голосним проговоренням – речитативом.
При проведенніпідготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставленнявиконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способівінформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправленняпомилок i ін. В арсеналі дій вчителя наступні способи інформування учнів провправи:
1. Звичайнийспосіб – вчитель називає й одночасно показує вправи повністю;
2. Розчленованийспосіб – вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учнямвиконувати рухи одночасно з показом.
3. Тількирозповідь – вчитель називає вправу i не показує її;
4. Тільки показ –вчитель показує вправу i не називає її.
Для забезпеченняточності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням,використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.
В залежності відзавдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьомаспособами:
– Роздільнийспосіб – паузи, пов’язані з показом i поясненням між окремими вправамикомплексу.
–  Потоковий спосіб – виконаннявправ комплексу без зупинки.
–  Роздільно-потоковий спосіб –поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ
Для успішноговиконання цих вимог вчитель повинен знати i вміти користуватися різнимиспособами інформування учнів про вправи, надавати їм допомогу, оцінити якістьвиконання вправ, своєчасно підмітити i виправити помилки, застосовуватинеобхідні заходи для забезпечення безпеки виконання вправ.
До найчастішевикористовуваних методів інформування учнів про вправи відносяться: показ,пояснення, унаочнення.
Показ –використовується, як правило, на першому етапі навчання з метою надання учнямпочаткової уяви про вправу.
Використовуючиметод показу, вчитель повинен знати деякі його особливості при навчаннішколярів.
Показ повиненбути зразковий і багаторазовий, оскільки діти в більшості випадків не схильнівідразу сприймати вправу i від одного показу їм важко осмислити її в цілому.Тому показувати необхідно в різних ракурсах, при необхідності міняти положення,темп виконання i, якщо можна, фіксувати окремі положення.
Показ повиненздійснюватися безпосередньо перед виконанням учнями вправи. Якщо між показом iвиконанням допускається довга пауза, то увага дітей переключається на сторонніоб’єкти. Показувати вправу може не тільки вчитель, але й учень, який виконуєвправу найкраще. Такий прийом вселяє решті дітей впевненість в доступностівправи, активізує їх рухову діяльність i прискорює процес оволодіння руховимидіями.
Пояснення. Навсіх етапах навчання показ повинен супроводжуватись словесним поясненням.Необхідно говорити як i чому потрібно робити так, а не про те, що робити. Прицьому слід пам’ятати, що у дітей шкільного віку малий не тільки об’єм руховихвмінь i навиків, але і словниковий запас. Тому пояснення, розповідь, вказівки iкоманди повинні бути лаконічні, доступні i зрозумілі.
Унаочнення –передбачає використання в процесі уроку навчальних карток, плакатів, схем,малюнків, кінограм, відео- та аудіоприладів, комп’ютерної техніки та ін.
Оригінальним ідоцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частиніуроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяєвідновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини,а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажаннявідвідувати уроки волейболу.

РОЗДІЛ ІV. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ ВОЛЕЙБОЛУ ВЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
Під змістом урокуфізичної культури в загальному i волейболу зокрема розуміють систему спеціальнопідібраних фізичних вправ у відповідності до вирішення поставлених завдань. Аледетальний аналіз показав, що важливим у процесі досягнення позитивногорезультату є, з однієї сторони підготовленість та професійна компетентністьвчителя, а з другої – діяльність самих учнiв. Обидвi сторони тісновзаємопов’язані i взаємообумовлені.
Діяльність учнів,наприклад, виражається в слуханні вчителя, спостереженні i виконанні показаногоним, осмисленні сприйнятого, самостійному пошуку раціональних способіввиконання вправи, що вивчається, організації самоконтролю i самооцінки,колективному обговоренні питань, що виникли, з педагогом і товаришами,регулюванні емоційних проявів i багато в чому іншому.
Кожна конкретнадія окремого учня на уроці i класу в цілому викликається відповідною дієювчителя, що зводиться до визначення для окремих учнів i класу в цілому конкретнихнавчальних завдань і до створення сприятливих умов для їх виконання. Окрімцього, вчитель спостерігає за діяльністю учнів, оцінює i корегує їх дії, дозуєнавантаження, тобто управляє процесом навчання через налагодженнявзаємовідносин між дітьми i ним самим.
Спільно ззагальними засадами фізичного виховання школярів вчителю фізичної культуринеобхідно знати i систематично вирішувати ті завдання, що стоять перед кожнимрозділом програми, – з урахуванням вікових особливостей учнів. Це дозволитьйому більш ефективно здійснювати процес навчання конкретним руховим діям, недопускати шаблонів у проведенні уроків.
Урок фізичноїкультури з базовим матеріалом волейболу вирішує наступні завдання:
1. формуваннянавичок самостійного заняття фізичними вправами, розвитку фізичних якостей,профілактики травматизму.
2. Навчитисяправильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.
3. Формування знаньщодо функціональної спрямованості фізичних вправ, проведення активноговідпочинку.
4. Формуваннянавиків i умінь самостійно використовувати засоби волейболу в позаурочний час.
5. Розвиток сили,швидкості, сприьтності.
6. Розвитокінтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять волейболом.
Вирішальним упідготовці і проведенні уроку є визначення взаємопов’язаної послідовності дійпедагога й учня при розв’язанні конкретного педагогічного завдання,застосування способів виконання вправ, методів і методичних прийомів, щовикористовуються залежно від типу уроку.Засоби уроків волейболу та їх призначення
В розділі “Волейбол”використовуються такі засоби:
— Стройові вправи– побудова шеренги, колони, кола; виконання стройових команд і прийомів,перебудова строю й елементи фігурного марширування.
Включення в урокиволейболу стройових вправ сприяє навчанню дітей організованості й узгодженостіколективних дій, формуванню постави i т.д.
— Загальнорозвиваючі вправи без предметів включають в себе основні положення iрухи рук, ніг, тулуба, голови. До них відносяться: основна стійка, стійка ногинарiзно; основнi положення прямих рук, положення зігнутих рук; положення ніг;нахили тулуба вперед, назад в сторону, повороти тулуба i голови направо iналіво; нахили голови вперед, назад, вліво, вправо; стрибки на обох i на однійнозі.
Загальнорозвиваючівправи сприяють загальному фізичному розвитку школярів i мають великезагальноосвітнє значення.Вони незамінні при навчанні дітей правильному диханнюi формуванню правильної постави. Можуть бути використані як профілактичні, такi коригуючі вправи.
— Загальнорозвиваючі вправи з предметами: з великими i малими м’ячами,гiмнастичною палицею, обручем, скакалкою, лавою. Вправи з предметами сприяютьрозвитку координації рухів, навчають правильно й економно розподіляти м’язовусилу, розвивають рухливість в суглобах i ін.
— Акробатичнівправи: сприяють розвитку сили, швидкості, сміливості, рішучості, привчаютьорієнтуватись в просторі, покращують функції вестибулярного апарату. Вони єхорошим засобом для оволодіння більш складними вправами, а також допомагаютьшвидше оволодіти навиками в багатьох видах спорту.

ВИСНОВКИ
Об’єктомдослідження даної роботи був урок волейболу в загальноосвітній школі, якосновна форма організації навчально-виховного процесу. Урок волейболу єскладовою частиною фізичного виховання. Фізичне виховання є головним напрямкомвпровадження фізичної культури.
Аналіз літературних джерел довів, що нарізних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями,техніко-тактична підготовка є однією з основних. Проводячи уроки волейболу взагальноосвітній школі вчителеві необхідно на це звертати особливу увагу.Враховуючи те що учні 5-7 класів тільки починають освоєння елементів гри уволейбол, перехід до вивчення та удосконалення більш складних прийомів таелементів гри необхідно робити після засвоєння простіших елементів.
Для ігрової діяльності у волейболіхарактерними є швидко змінюючі умови боротьби на майданчику, що знаходяться підневпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захистопонентів, а в нападі нав'язати свій план гри і здобути перемогу. Коженволейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і командисуперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадуватизадумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій. В умовахшкільного уроку фізичної культури вчитель повинен звертати на це увагу самихучнів.
Важливу роль у волейболі має технічнапідготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою якихведеться гра. Техніка гри має такі елементи: вихідні положення, подачі,передачі, нападаючі удари і блокування.
Однією із сторінфізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризуєтьсяяк організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і руховихдій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини.
Результатомнавчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанніспеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способівсамостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вміньвикористовувати їх у повсякденному житті.
Головноюформою організації занять з волейболу у школі є урок. Урок охоплює усі складовінавчального процесу: методи і засоби, етапи засвоєння, їх послідовність тарізноманітність поєднань. Урок фізичного виховання тривалістю 45 або 90 хвилинпроводять у залі, на відкритих майданчиках чи футбольному полі. Учитель створюєна уроці оптимальні умови для здійснення процесу фізичного розвитку. Заняття вспортивній секції школи також мають урочну форму.
Побудувати урокправильно і педагогічно грамотно — це, насамперед, раціонально використативідведений на нього час. Організація уроку повинна починатися ще до заняття івключати дотримання порядку в місцях переодягання, підготовку інвентарю,виконання черговими своїх обов'язків, тобто формування попередніх умов. Гарнапідготовка до уроку забезпечує високий рівень його проведення, створюєпозитивний емоційний фон, сприяє інтенсивній і плідній роботі. Регулярнізаняття волейболом привчають дітей до дисциплінованості впевненості в своїхсилах, дають можливість самовиразитися, привчають до колективізму і дружби,взаємовиручки. Виховують як фізичні (силу, швидкість, витривалість, стрибучістьтощо) так і психічні (впевненість, наполегливість, рішучість, здатність швидкоприймати правильне рішення). Таким чином комплексне застосування всіх видівфузкультурно-оздоровчої роботи (урок волейболу, урок фізичної культури, різнісекційні заняття з різних видів спорту) позитивно впливають на динамікурозумової працездатності дітей.
Таким чином,учитель на уроках фізичної культури має необмежені можливості впливу настановлення особистості учнів, виховуючи в них не лише специфічні для занятьфізичними вправами якості, але й формуючи загальну культуру, інтелігентність,доброзичливість, милосердя, національні почуття та інші цінні людські якості.
Урок волейболу взагальноосвітній школі повною мірою реалізовує навчальні, виховні тарозвивальні цілі курсу фізичного виховання.
Можнанавести десятки вимог, яких треба дотримуватись у процесі підготовки і проведенняуроків. Більшість з них була розглянута нами в ході характеристики уроку і йогочастин. Тому назвемо лише загальні вимоги або цілі їх групи, щоби створитиуявлення про ті функції, які виконує урок у цілісній системі занять фізичнимивправами.
1.Учитель повинен забезпечити високий оздоровчий та виховний ефект кожного урокучерез зв'язок предмета з життям своїх учнів (сьогодні й у майбутньому). Томудля сучасного уроку характерне комплексне планування і вирішення завдань щодоформування знань і практичних навичок, виховання моральних якостей особи,розвитку інтелекту, волі, емоцій, фізичних здібностей учнів, їх оздоровлення.
2.Уроки фізичної культури повинні забезпечити безперервність (перманентність)процесу фізичного виховання.
3Кожен урок повинен бути тісно пов'язаний Із попередніми І наступними, утворюючисистему уроків Вивчаючи новий матеріал, систематично повторюйте І закріплюйтераніше вивчене, готуйтесь до засвоєння наступного
4.Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів,методів і прийомів, що використовуються вчителем. Недопустимо будувати заняттяза шаблоном, обраним назавжди, яким би ефективним він спочатку не був. Закониадаптації вимагають постійного оновлення засобів, методів, форм організаціїдіяльності учнів, оскільки «старі» не викликають бажаних реакцій, аотже, і функціональних змін. При цьому використовувані на уроці засоби, методиі форми організації діяльності учнів повинні відповідати їх Індивідуальнимможливостям
5Обов'язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активностівсіх учнів протягом усього уроку
6На кожному уроці треба забезпечити функціонування системи контролю та оцінкизнань, умінь і навичок учнів. Вона повинна діяти в кожній його частині івикористовуватись для оцінки ходу і підсумків навчання та розвитку фізичнихздібностей
Підсумовуючи, зауважимо, що урок- цесвоєрідний засіб, який використовується нами для задоволення специфічних потребучнів. Тому завжди борімось доступними нам способами з головними його вадами,які, на жаль, так часто трапляються в реальній практиці навчання — нудьгою івідсутністю віри учнів у свої сили.
Важливезначення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні,естетичні та морально-психологічні).
Згаданівимоги випливають із принципів побудови процесу фізичного виховання і єобов'язковими для реалізації.

ЛІТЕРАТУРА
 
1. Волейбол: учебник для высших учебныхзавидений физической культуры/ Беляев А.А., Беляев А.В., Железняк Ю.Д., КарпольН.В. — М. «СпортАкадемПресс». 2002. -368 с.
2. О.О. Борисов. Основи теорії методикивикладання волейболу і футболу/Борисов О.О.-К.: вид-во ПП «Люскар», 2004. -664с.
3. А. Г. Айриянц. Волейбол / Айриянц А. Г.- М: ФиС, 1976. — 158 с.
4. В.А. Голомазов Волейбол в школе/Голомазов В.А.,- М: 1976. -110 с.
5. Галіздра А. Волейбол. Правила змагань. –Рівне, 2001.
6. Спортивные игры: Совершенствованиеспортивного мастенства/Жележняк Ю.Д., Портнов Ю.Д., Савин В.П… -: 2004. — 400с.
7. Волейбол для начинающих/ Ахметов Э. К…- Минск: Полымя, 1985. — 80с.
8. М. С.Бриль. Волейбол /Бриль М. С… -М.:ФиС, 1981. — 136 с.
9. Вайцеховский С.М. Книга тренера. — М.:ФиС, 1971. — 194 с.
10. Волейбол. Справочник. — М.: ФиС, 1984.-124 с.
11. Волейбол в школе/ Голомазов В.А. КовалевВ.Д. Мельников А.Г… — М.: ФиС, 1985.- 125 с.
12. А.Д. Демчишин. Волейбол — гра для всіх/Демчишин А.Д… — К.: „Здоров'я", 1986. — 83 с.
13. Специальная физподготовка волейболистов/Демчишин А. Д., Мозола Р. С., Панишко Ю. М… — М.: „Радянська школа".1992. — 83 с.
14. А.Н.Ейнгорн.500 упражнений волейболиста /Ейнгорн А.Н… — М.: ФиС, 1959.- 208 с.
15. Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе/Железняк Ю.Д… — М: ФиС, 1983.- 224 с.
16. Ю.Д. Железняк. Волейбол в школе/Железняк Ю.Д, Слупский Л.Н… — М.: ФиС, 1989. — 76 с.
17. Подготовка юных волейболистов /ЖелезнякЮ.Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. — М: ФиС, 1967. — 102 с.
18. Методические рекомендации помоделированию учебно- тренировочного процесса юных волейболистов /ЗатворнецкийЮ.Г., Федюшин В.П., Хапко В.Е… — М.: ФиС, 1978. — 68 с.
19. А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В… — Минск: «Высшая школа», 1985. — 200 с.
20. Оптимизация тренировочного процессаволейболистов: методические рекомендации/ Касаткин А.Н., Максименко Г.Н., КоропМ.Ю. -М.: ФиС 1984.-144 с.
21. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н… — М.: ФиС, 1983. — 94 с.
22. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н.,Айриянц А.Г.-М.: ФиС, 1983.- 270 с.
23. Клещев Ю, Н., Фурманов А.Г. «Юныйволейболист», — М.: ФиС, 1979.
24. Ковалев В.Д. «Спортивные игры», — М.:«Просвещение», 1988.
25. А.Н. Лапутин. Обучение спортивнымдвижениям /Лапутин А.Н… — К.: „Здоров'я", 1986.-214 с.
26.  ЛинецьМ.М. Основи методики розвитку рухових якостей.- Львів: Штабар, 1997.- 207 с.
27.  ЛинецьМ.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність.- Львів, 1993.- 131с.
28.  МатвеевЛ.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры- М.: ФиС, 1991.- 543 с.
29.  МейксонГ.Б., Шаулин Е.Б. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре.- М.,1986.
30.  НовосельскийВ.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.- К.:Рад. школа, 1989.-128 с.
31.  Определениефизической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.- М.:Педагогика, 1973.- 104 с.
32.  ПетровВ.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.- 1983.- №10.- С. 28-29.
33.  ПетровВ.А. Примерные обучающие программы //Физическая культура в школе.- 1983.- № 10.-С. 28-29.
34.  Рухливіі спортивні ігри в школі. — Київ, “Освіта”, 1992.- 98с.
35.  Спортивнаенциклопедія. – М., 2000. – 367с.
36.  Тер-ОванесянА.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.- М.: ФиС, 1993.- С. 181.
37. М.П. Перельман. Специальнаяфизподготовка волейболистов/ Перельман М.П… — М.: ФиС, 1969.-134 с.
38. Н.Н. Пермяков. Направленностьтренировочных действий в волейболе/ Пермяков Н.Н… — М.: «Высшая школа», 1989.- 116 с.
39. М.П. Пименов. Волейбол. Специальныеупражнения/ Пименов М.П… — К.: 1993. -192 с.
40. В.Н. Платонов. Общая теория подготовкиспортсменов в олимпийском спорте /Платонов В.Н. — К.: Олимпийская литература,1997. — 544 с.
41. В.М. Платонов Фізична підготовкаспортсмена/ Булатова М.М… — К.: Олімпійська література, 1995.- 342 с.
42.  ШиянБ.М. Методика фізичного виховання школярів.- Львів: ЛОНМІО, 1996.- 232 с.
43.  ШиянБ.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.- Тернопіль: Збруч, 2000.- 183 с.
44.  Фидлер М. «Волейбол», — М.: ФиС, 1972.
45.  Фурманов А.Г. «Начальное обучение волейболистов», — Мн., 1976.
46.  Фурманов А.Г. «Волейбол», — М.: ФиС, 1983.
47.  Фурманов А.Г. «Студенческий волейбол», — Мн.: Выш.школа, 1983.
48.  Фурманов А.Г. «Играй в мини-волейбол», — М.: «Советский спорт»,
49.  Здоров’ята фізична культура// №2, 2009, №36, 2006
50.  Програмадля загальноосвітніх навчальних закладів «Фізична культура» 5-12 класи. – К.,Перун, 2005

ДОДАТКИ
 
Нижня пряма подача
Тут удар по м’ячу наносять нижче осі плечового суглоба, колигравець стоїть лицем (прямо) до сітки. Підкидує м’яч на висоту до 0,5 м вперед надголовою. Замах виконують назад и трохи вверх в площині, перпендикулярною опорі.Удар виконують маховим рухом правої руки ззаду-вниз-вперед на рівні пояса инаносять по м’ячу знизу-ззаду. Після удару руку витягують в напрямку подачі іпотім фіксують в такому положенні.
Нижня бокова подача. Удар по м’ячу наносять нижче осі плечовогосуглобу, стоячи боком до сітки. Існує два способи виконання цієї подачі. Взвичайному варіанті замах роблять в напрямку вниз-назад в площині, наклонной вопоре приблизно під кутом 45. Праве плече при цьому відводять назад иопускають.
Верхня пряма подача. Удар по м ячу наносять вище осі плечовогосуглоба, стоячи лицем до сітки (прямо). М’яч підкидають майже над головою ітрохи вперед на висоту до 1,5 м. Замах виконують вверх-назад, руку піднімают иотводять зігнутою в лікті за голову. Кут згинання в ліктьовому суглобі (плече — передпліччя) не повинен бути менше 90. одночасно с замахом прогинаються вгрудному и поперековомк відділах, праве плече відводять назад.
Верхня бокова подача. Удар по м’ячу наносятьвище осі плечового суглобу, стоячи боком до сітки. Підкидають м’яч на висоту до1,5 м так, щоб він знаходився майхе над головою. Замах виконують вниз-назад,значно опускаючи праве плече и згинаючи праву ногу при перенесенні ваги тіланазад. В ударному русі правую махом виносять по дузі ззаду-вверх; при цьомуправе плече піднімають вверх, залишаючи ліве в тому ж положенні.