Теоретичні засади розвитку творчого професійно-педагогічного мислення

Л.Засєкіна

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО
ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Професійно-педагогічна праця є складним сплавом компонентів як внутрішньої, так і зовнішньої діяльності. Як і в будь-якій іншій праці внутрішня діяльність (мислення) виконує роль організатора відносно зовнішньої. Функції мислення у професійно-педагогічній практиці надто складні і багатомірні. Більш детально зупинимося на їх аналізі.

Питання про те, що таке мислення і яка його роль в пізнанні, праці, житті цікавило людство з давніх часів. Вже в період античності в філософії виникло розмежування діяльності органів чуття (відчуття) і діяльності мислення. Якщо Геракліт (V ст. до н.е.) розмежовував відчуття і мислення, то Парменід (V ст. до н.е.) протиставляв ці процеси. Він вважав, що лише мислення може дати справжні і вірогідні знання. Платон (ІV ст. до н.е.) підкреслював, що роль розуму полягає в тому, щоб примирити пориви двох ірраціональних частин душі, тобто зняти мотиваційний конфлікт в поведінці людини. З того часу проблема мислення знаходилась в полі уваги вчених. Причому найчастіше саме мислення розглядалось як вища, справжня людська здібність.

Пізнання об’єктивної дійсності починається з відчуття і сприймання. Від відчуття і сприймання пізнання переходить до мислення, котре виходить за рамки даного і розширяє межі нашого пізнання.

Мислення, за визначенням О.М. Леонтьєва, це процес свідомого відображення дійсності в таких об’єктивних її проявах, зв’язках і відношеннях, в які включаються і недоступні безпосередньому чуттєвому сприйманню об’єкти. На думку А.В. Брушлинського, мислення - це розривно пов’язаний з мовою соціально обумовлений психічний процес самостійного пошуку і відкриття суттєво нового, тобто опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу, яке виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і виходить далеко за його межі.

Сумуючи основні моменти у визначеннях, які зустрічаються в науковій літературі, можна сказати, що мислення:

- це психічний процес, який є узагальненим і опосередкованим відображенням загального і суттєвого в дійсності;

- як і решта психічних процесів, воно виконує регулюючу функцію по відношенню до поведінки людини, оскільки пов’язане з утворенням цілей, засобів, програм діяльності;

- як і інші психічні процеси, воно є властивістю складної функціональної системи, яка складається в мозку людини (тобто високоорганізованої матерії);

- мислення - це процес соціально обумовлений. Соціальне походження мають не лише прийоми і операції мислення. Мислення неможливе без знань, добутих в ході людської історії;

- мислення - це опосередковане відображення.

Отже, мислення має спільні характеристики з іншими психічними процесами, має свої специфічні особливості.

Багатогранні і функції мислення. Якщо говорити про ті функції мислення, які реалізуються в навчальному процесі, то можна обмежитися виділенням чотирьох основних.

1. Розуміння. Воно представляє собою розкриття суттєвого в предметах і явищах дійсності, осягнення смислу і значення предмету.

Мислення прагне відобразити вивчені об’єкти або явища перш за все шляхом співвідношення їх з більш широким колом явищ, включаючи їх в систему вже вивчених закономірностей, зв’язків і відношень дійсності.

2. Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає в тих ситуаціях, коли засоби і способи діяльності, якими володіє суб’єкт, виявляються недостатніми для досягнення цілей.

Таким чином, в діяльності виникають труднощі, неможливість здійснити її відомими способами. Така ситуація є проблемною. Виникнення задачі (на відміну від проблемної ситуації) означає, що в результаті аналізу вдалося б, хоча б наближено, виділити дане і невідоме.

3. Цілеутворення. Цілеутворення є процес породження нових цілей в мисленні і діяльності людини.

4. Рефлексія. Рефлексія - це діяльність мислення людини, яка спрямована на осмислення знання, аналіз його змісту і методів пізнання, своїх дій, самопізнання.

Таке виділення функцій мислення є дещо умовним. Мислення в будь-якій своїй функції являє собою зміну якогось змісту, яка досягається за допомогою різних прийомів і операцій, функціонування яких визначається цілями і мотивами мислення. Тому, при аналізі мислення корисно виділити три сторони мислительної діяльності: змістовну, функціонально-операційну, ціле-мотиваційну.

Перейдемо до конкретного розгляду цих сторін.

1. Змістовна сторона мислення. Мислення завжди має якийсь зміст. Зовнішньо мислення і є зміна змісту: незрозуміле стає зрозумілим, коли пов’язане з минулим досвідом. Суб’єктивно мислення є зміною, трансформацією мислительного змісту. Змістом можуть бути образи, теоретичні і емпіричні поняття, символи, схеми тощо.

Образ - це цілісне відображення дійсності, в якому одночасно представлені основні перцептивні категорії.

Уявлення - це образ предмету і явища, який виникає на основі минулого досвіду шляхом його відтворення в пам’яті або уяві.

Поняття - це відображення об’єктивно суттєвого в речах і явищах.

2. Функціонально-операційна сторона мислення. До цієї сторони мислення відносять її “технічне оснащення” - операції, прийоми і способи, завдяки яким стає можливим та або інша зміна змісту.

Виділяють дві різних групи операцій. Перша група тісно співвіднесена зі змістом суб’єктивного досвіду. Це свого роду дійсний фонд знань. Друга група операцій характеризує загальні мислительні здібності (інтелект), не пов’язані з визначеним змістом, котрі можна застосовувати до будь-якого змісту мислення.

До загальних мислительних операцій відносять аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, абстракцію.

Аналіз - це мислене розчленування предметів, явищ, ситуацій і виявлення їх складових елементів, частин, моментів, сторін. Синтез - мислене співвідношення, співставлення, встановлення зв’язку між різними елементами. Абстракція - відділення суттєвих властивостей предметів від несуттєвих. Порівняння - мислене співвідношення об’єктів і виділення в них загального і відмінного. Узагальнення - мислене співвідношення і виділення спільного в двох або декількох різних явищах або ситуаціях.

3. Цілемотиваційна сторона мислення. Мислительна діяльність виходить з мотивів і спрямована на досягнення визначних цілей. Важлива роль в мисленні належить цілеутворенню. Для того, щоб вплинути на процес мислення учнів, необхідно знати, які цілі мислительної діяльності, яке співвідношення загальних і проміжкових цілей. До цієї сторони мислення відносяться прогнозування, антиципація, які здійснюють зв’язок між загальними цілями учіння і більш частковими змістовними цілями.

4. Процес мислення. Мислення розгортається в часі як процес. Тому необхідно вивчити внутрішні причини, що приводять до досягнення тих або інших продуктів мислення.

Рушійними силами процесу мислення є протиріччя, які виникають між метою і засобами, якими володіє суб’єкт.

В мислительних процесах можна виділити загальні риси. Розглянемо це на прикладі етапів розв’язування проблемної ситуації.

Дослідники процесу мислення (О.К. Тіхоміров, В.О. Моляко та ін.) вважають, що проблемна ситуація завжди виникає як якась перешкода, розрив у діяльності. Усвідомлення проблемної ситуації є першим етапом розв’язання проблеми. На другому етапі відбувається виділення того, що відомо, і того, що невідомо. В результаті проблема перетворюється в задачу. На третьому етапі проходить обмеження зони пошуку. На четвертому етапі з’являються гіпотези. П’ятий етап - це реалізація гіпотези, а шостий - її перевірка. Якщо перевірка підтверджує гіпотезу, то наступає реалізація - розв’язання.

5. Види мислення. В педагогічній та психологічній науці описано декілька класифікацій мислення.

За змістом мислення поділяють на конкретно-дійове мислення в практичній, маніпулятивній діяльності, яке безпосередньо включене в практичну діяльність; наочно-образне з опорою на образи сприймання і образи уявлення, абстрактне мислення з опорою на абстрактні поняття і судження.

За характером розв’язання задач виділяють: практичне мислення, яке направлене на розв’язування задач, що виникають в ході практичної діяльності; теоретичне мислення, яке направлене на розв’язування теоретичних задач.

За ступенем новизни і оригінальності виділяють репродуктивне (шаблонне) мислення; творче (продуктивне) мислення, в якому розв’язується проблема, виробляється нова стратегія, виявляється щось нове.

Врахування закономірностей мислення необхідне при побудові уроку і організації навчальної діяльності. При сучасному навчанні учневі необхідно не просто набувати знання, вміння, навички, освоїти пізнавальні інтереси і мотиви учіння, потребу в постійній самоосвіті. Таким чином, на перший план виставляється завдання розумового розвитку, формування творчого мислення учнів.

Які ж сучасні уявлення про роль мислення учнів в навчальній діяльності?

Звернемося до схеми сучасного процесу навчання (мал.1). Покажемо в чому полягають найбільш суттєві особливості навчального процесу, побудованого у відповідності з цією схемою.

2

ВЧИТЕЛЬ

УЧЕНЬ

3

1

4

Мал.

ЗМІСТ

Як видно зі схеми, в функції вчителя входить не лише донести до учнів необхідний для засвоєння зміст, але й створити умови для виникнення діяльності учіння (в першу чергу сформувати в учнів адекватну ціль діяльності), організувати і управляти пізнавальною діяльністю учнів, контролювати і оцінювати його результати (стрілка 2). Викладання матеріалу вчителем, або текст підручника (стрілка 1), таким чином, грає в навчанні важливу роль, яка полягає в представленні матеріалу, змісту для власної діяльності учня (стрілка 3). Зміст може бути повноцінно засвоєний, лише при співвідношенні з тим, що вже відомо (стрілка 4), і лише в тій мірі, в який включено в схеми активної діяльності учня (стрілка 3).

Отже, мислення в навчальній діяльності проявляється в першу чергу як розуміння навчального матеріалу.

По-друге, для правильної організації навчальної діяльності необхідно, щоб у школяра сформувалась адекватна ціль діяльності (цілепокладання).

По-третє, для успішної реалізації навчальної діяльності педагогу потрібно володіти прийомами управління цією діяльністю, самоконтролю, саморегуляції, що неможливо без аналізу закономірностей самої діяльності.

По-четверте, навчальна діяльність передбачає, що учень для того, щоб оволодіти необхідним змістом, способами дій, буде розв’язувати різного виду задачі і проблеми. Розв’язання задач і проблем - ще один важливий прояв мислення в навчальному процесі.

Отже, мислення проявляється в навчальній діяльності і в розумінні навчального матеріалу, і в розв’язуванні задач і проблем, і в постановці цілей, і в рефлексивній регуляції.

Усі ці закономірності розвитку творчого мислення мусить досконало знати вчитель і враховувати їх в процесі професійно-педагогічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

Брушлинський А.В. “Культурно-историческая” теория мышления // исследование мышления в советской психологии. - М.: Наука, 1996.

Годфруа Ж. Что такое психология. - М.: Мир, 1992. Т.1. - 491 с.

Дусавицкий А.К. Дважды два = икс? - М.: Знание, 1985.

Ждан А.Н. История психологии от античности до наших дней. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 375 с.

Львова Ю.Л. Развивать дар творчества. - К.: Радянська школа, 1987. - 133 с.

Моляко В.А. Психологические решения школьниками творческих задач. - К.: Радянська школа, 1983. - 94 с.

Мудрик А.В. Учитель: мастерство и вдохновение. Кн. Для старшеклассников. - М.: Просвещение, 1986.

Чудновский В.С., Юркевич В.С. Одарённость: дар или испытание. - М.: Знание, 1990. - 78 с.

АНОТАЦІЯ

У своїй статті ми визначили загальні особливості розвитку інтелекту, які безпосередньо впливають на засвоєння лінгвістичних знань, а також охарактеризували прийоми організації навчальної діяльності студентів, які сприятимуть розвитку цих особливостей інтелекту.

ANNOTATION

Theory of formation of the Theacher’s process of Thinking.

Our article is devoted to the development of different sides of the intellect and methods, which help to achieve this development, at English lessons.

© Засєкіна Лариса Володимирівна, викладач кафедри іноземних мов гуманітарних дисциплін, аспірант ІІІ року навчання.