Стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики

План заняттяТема заняття:
/>Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Практична стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу мови. Мета заняття: Дидактична
Навчити студента розрізнятимовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; визначати нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і виправляти їх.
Виховна – Подати інформацію про звучання української мови; формувати відчуття причетності до світового українства і переконаність у тому, що доля української мови та становлення і зміцнення української державності є нерозривно пов'язаними
Розвиваюча – розвивати інтерес до слова не тільки як засобу пізнання й мислення; розвивати логічне мислення, пам'ять. Вид заняття: лекція, вивчення нового матеріалу Вид лекції: вступна лекція Форма проведення заняття: лекція з елементами бесіди Методичне забезпечення: картки, опорні конспекти Література:
Обов’язкова:
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. 1997.
Пазяк О.М., Українська мова і культура мовлення.-К., 1995 Український правопис.-К., 1994.
Додаткова:
Збірник диктантів.-Д., 1999.
Беляєв О.М. Українська мова/Підручник для 10–11 кл.-К., 1998.
Орфографічний словник української мови. – К., 1999. Технічні засоби навчання комп’ютер /> /> />
 
Епіграфи:
«Омісячне сяйво і спів солов’я,
Півонії,мальви, жоржини!
Морябриліантів, це – мова моя,
Це –мова моєї Вкраїни.»
Володимир Сосюра
Живемо в країні багатонаціональній, а отже, й багатомовній. Це зобов’язує нас до високої культури міжнаціональногоспілкування. А вона починається з поваги до мови кожного народу, яка, своєю чергою, неможлива без свідомогоставлення до рідної мови. Адже не може поважати інших той, хто не шанує людину в собі.
Іван Дзюба
Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квітковихпахощів – скількома епітетами супроводиться визнання української мови. І,зрештою, всі ці епітети слушні.
Олесь Гончар
Хідзаняття
 
1. Організаційниймомент
1.1 Привітаннястудентів. Перекличка.
1.2 Підготовкааудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.
Слово викладача: «Спочатку було слово. І слово було у Бога. І Бог було слово».Сьогодні майже всі цитують цю біблійну фразу, іноді досить довільно коментуючиїї. А йдеться, окрім біблійного, ще й про те, що Людина як вінець живої природимає неоціненний дар – звукову мову. В ній і голос, і думка, передана голосом задопомогою певним чином поєднаних звуків, і почуття, що нуртують у людськомусерці.
За тисячі років свого існування мова створила всі необхідні дляспілкування людини з навколишнім світом засоби. Перейшли землею варварські йцивілізовані формації, зародилися нові; людством потрясали катаклізми й епохи розквіту,воно то плакало й боролося, то раділо й почивало на лаврах, то жилосьогоднішнім днем, то поривалося до кращого майбутнього… І – говорило. Про Небоі Землю, про себе і своїх сусідів, про віджилих пращурів і покоління грядущі.Говорило і знаками – письмом своїм. Хто умів це робити краще –його слухали, його читали, до нього тягнулися якдо особистості.
Особа – це окрема людина, індивід; людина як втілення індивідуальногоначала в суспільстві. А от особистість – це хоч теж конкретна людина, але з погляду її культури,особливостей характеру, поведінки та ін. Особистість не може сформуватися беззасвоєння доброї літературної мови, тобто якщо людина не навчиться говорититочно, доречно, виразно, якщо її мовлення не буде чистим і багатим,різноманітним. Мови – і рідної, і чужої – вчаться все життя, бо життя багате на події, ситуації, в якілюдина потрапляє, різноманітне справами, які людині належиться вершити, емоціями, які доводитьсяпереживати. Кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив».Справді, рівень культури мовлення визначає і культуру мислення, і загальнукультуру людини. Ми прагнемо до культури одягу, культури побуту, культури відпочинку тощо. Про все це може зіпсувати враження будь-яка мовленнєва помилка, жаргонне абовульгарне слово, невдало вибраний для розмови тон. Мудрець Сааді писав: «Людина вища за тварину здатністю до мови, але нижча за неї, коли негідно поводиться з мовою».
Особистість починається з маминої колискової, з молитви рідноюмовою, з гармонійного родинного, а пізніше – суспільного виховання рідною мовоюі мовою державною в дитячому садку і школі. Мова навчить пізнавати живу природукраще, аніж будь-який учений-біолог, навчить історії глибинно і сповнитьвідчуттям твоєї приналежності до неї краще, аніж гарний урок історії, навчить будуватиі виражати свою думку легше, аніж це хотів би зробити учитель логіки чифілософії. Мова-то дзеркало душі народу, то святиня, з якою пов'язана не тількиминувшість, але й будучність народу і його повага у світі. Про це писало багатоісториків, учених, письменників, педагогів.
Сучасний світ – велелюдний і велемовний. Нині важко знайтисуспільство, у якому всі люди були б одного національного кореня – доля веделюдей від одного краю до іншого, поселяє їх серед інших, аніж рідні, звичаїв,вірувань, змушує вчитися інших мов. Повага до всього того, що дороге народові,з яким тебе звела доля, – це не просто обов'язок, а ознака твоєї високоїкультури. І не лише послушність законам суспільного життя, а й потреба володіти й послуговуватисьдержавною мовою визначає твою громадянську сутність. І цьому зобов'язанню ти неможеш опиратися, не можеш жити лише своєю мовою.
Функціональна привабливість державної мови для іномовногогромадянина «таїться не в її фонетичних перевагах і, поготів, не в їїпривілейованому, зверхньому становищі супроти інших мов, якщо це десьтрапляється, а в здатності впливати на почуття людини, будити в ній хороші,благородні почуття, змушувати бриніти найтонші струни людської душі». Ці слова Б. Антоненка-Давидовичапро рідну мову цілком стосуються і мови державної, якщо вона засвоєна глибоко ібез примусу, якщо ти нею не лише працюєш, а й спілкуєшся поза навчанням чироботою – у хвилини духовного життя своєї держави.
Відомий вислів: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина».Та Людиною ти будеш і тоді, коли на все життя збережеш вірність рідній мовісвого народу, навчиш цієї мови своїх дітей і внуків, але не вимагатимеш для неїособливих пільг від держави, в якій державною є мова титульної нації, – особистістьне потребує пільг, вона живе як всі, якщо серед цих усіх їй затишно.
Мова виокремила людину з-поміж інших живих істот, бо, здатнамислити, людина мусила поділитися своїми думками. Світ пізнавався кожним зокрема, але оцінювався розумомколективним. Пізнання світу відбувається одночасно з пізнанням засобів, щоможуть його означати. І що глибші і ширші твої інтереси, то багатша йемоційніша твоя мова, то ширше коло твоїх співрозмовників (зокрема й черезкнижку) і перспективніші твої набутки, твої знання і самого життя, і мови.
Можна вибрати, як писав незабутній В. Симоненко, друга і подуху брата, і лише не можна матір вибирати. Країну для проживання вибратиможна, але батьківщина кожного там, де корінь його роду, де і його корінець у рідну землюпустився. І хай навколо тебе – розмаїття народів і мов, але земля для всіхнайдорожча та, що тебе своєю росою скупала, своїм сонцем обсушила, своїм хлібомнагодувала, своїм кленом-осокою заколисала, своїм небом зоряним твій соноберігала. І тоді ти – румун чи росіянин, поляк чи німець, болгарин чи ґаґауз,єврей чи кореєць – українського походження. І навчать тебе батьки і твояродина, вчителі у твоїй національній школі пізнавати світ і вдосконалювати йоготвоєю рідною мовою, бо вона – твій генетичний код, твій зв'язок з ВищимРозумом, і завдяки йому ти є Ти, неповторний і самобутній.
А інші вчителі навчать тебе мови землі, яка є твоїм рідним домом.За допомогою цієї мови ти пізнаєш душу народу, що став твоїм добрим сусідом. Ібуде тобі затишно у цьому домі, не буде глухим ні твоє вухо, ні твоє серце.
Словничок:
велелюдний – багатолюдний;
поготів – тим більше;
велемовний – багатомовний, багатоголосий;
самосвідомість – ясне розуміння своєї суті, своїх особливостей;
виокремити – зробити виразним, виділити серед чого-небудь;
явити (тебе) – показати.
Запитання
1. Чому національну мовувважають духовною основою нації?
2. Яке значення для народу маєзбереження і повноцінне функціонування його мови? Чому?
3. Що вам відомо зісвітової історії про зниклі нації та їхні мови? Чому вони вимерли?
4. Чи відомі вам історичніфакти заборони мови? Щодо яких мов? Які причини і наслідки цього?
5. Як можна заохочуватирозвиток і вдосконалення мов, оволодіння ними?
2. Ознайомленнястудентів з темою та навчальними цілями заняття
/>Тема нашого заняття складаєтьсяз двох частин: «1. Вступ. Мовлення як предметстилістики і культури мовлення. Синоніміка і варіативність як базові поняттястилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка.
2. Практична стилістика ікультура мовлення. Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристиказвукового складу мови.»
«Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив», – писав ПанасМирний. Отже, народ живий доти, доки жива в устах його мова: вимерла мова – вимері народ. А народ – це окремі люди, кожна людина зокрема. Вона є носієм народноїмови, її скарбничим, який не сміє допускати, щоб час або зловмисники розкрадалицей скарб чи переставляли, перефарбовували, перекроювали його відповідно досвоїх намірів. Зберегти і примножити цей скарб – завдання кожної людини.
/>/>
Студент має вміти визначати й аналізувати функції мови в суспільстві; характеризувати ознаки самобутностіукраїнської мови; аргументовано доводити власну думку в мовознавчихдискусіях; доречно використовувати різні види мовлення; здійснювати пошукове дослідження за допомогою довідників та мережі Інтернет.
3. Мотивація навчання
За тим, як ти ставишся до рідної мови, до мови народу, серед якоготи живеш, можна визначити не лише твій духовний, моральний рівень, а йінтелектуальний потенціал. Байдужість до рідної мови – дикунство, незнання мовидержавної – виклик. І суспільству, і собі.
Мова – це не лише засіб спілкування між народами, класами,індивідуумами. Вона потрібна для мислення, його повноти і, як дехто вважає,щирості. Якою має бути мова, що уособлює душу? Мабуть, що не завчена, а самезасвоєна мова поведе твоє мовлення до розуму і до серця твого співрозмовника іявить йому тебе як неординарну особистість, здатну оцінити надбане людством,збагатити окремі його набутки, сприйняти і примножити красу природну ірукотворну.
За ставленням кожної людини до своєї мови можна судити не лише проїї культурний рівень, але й про її громадянську цінність. Важливо знати, щотреба сказати в конкретній ситуації спілкування і як саме тоді треба говорити.У спілкуванні людина не лише виражає ставлення до того, до кого мовить, а йреалізує себе як особистість, яка має що сказати і вміє це робити. Так, поетомтреба народитись, але добрим мовцем можна стати. Можна! Якщо поважати мову яквитвір людського розуму і себе в цій мові як особистість, здатну «во благо» черпатиз цієї скарбниці колективного розуму народу. стилістика мовлення фонетика культура
Гарантом життя мови є передусім національна держава. Мають такийгарант сьогодні й українці. Державна мова в Україні – українська. Мови ж усіхетнічних груп, які проживають на українській землі, мають гарантованеКонституцією України право вільного розвитку, бо мова – основа збереженнянаціональної самосвідомості людини. Ніхто не сміє руйнувати цю основу, але йніхто не може заперечувати право народу, іменем якого ця країна – Україна – названа,на державний статус його мови.
Аутотренінгидля учнів, для вчителя.
Аутотренінг для вчителя
Йдучина урок пам’ятаю:
–Переді мною сидять діти, які хочуть знати,
–Вони всі здібні,
–Кожен з них – творча особистість,
–Вони потребують допомоги,
– Яповинна допомогти їм ствердитись!
Аутотренінг для учнів
Я – студент!
Я – особистістьтворча
Ядумаю, замислююсь
Яаналізую, вислювлюю свої судження
Я хочу знати!
4. Актуалізація опорних знань (диктант – увідний контроль).Диктант-ознайомлення (підбір матеріалу для кожної групи окремо, відповідно дорівня нового набору).
1. Диктант
Витлумачитилексичне значення виділених слів.
Здрастуй, Слово, українська мово, здрастуй на межітисячоліть! Квітни калиново й барвінково, запашна вічнозелена віть! Мовназоряна світобудово, ворог твій – шовіністична тьма. Зникне десь одна-єдина мова – і уже гармонії нема. Тож несімо естафету гідно: в ріднім слові – мир іблагодать. Ми як скарб нетлінний мовурідну мусимо нащадкам передать. Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душлюдських доходь. Квітни калиново й барвінково, бо на те благословив Господь.
(Д. Білоус)
Ми – українці – корінь слов'янський, не гілка, що б нетвердили манкурти і давні, й нові. (О. Рубан.) Плекаю їх, розкішні квітислова, душі моєї образи святі, той мій квітник, що зветься – рідна мова. (С. Черкасенко.)Моїм народом в тризуб закодовані, ви – триєдинасила, духу вись: пречиста хато, пісне й рідна мово! Хто має вас, той вже незагубивсь. (Л. Степовичка.)
Словник.
Шовіністичний– такий, що проповідує виключність єдиної нації тацькування інших націй, а також національне чванство, розпалювання ворожнечі міжнародами.
Манкурт – людина, яку вороги позбавили пам'яті про свій народ, рід.Синоніми: відступник, зрадник, яничар.
2. Диктант з коментуванням
Неможливо, мабуть, одержати точні статистичні дані прокількість у різних країнах людей, коріння яких походить з України. Проте підчас останнього перепису населення США, коли було дозволено визначатинаціональне походження за бажанням, 730 056 американців записалися українцями.Значна частина їх рідною мовою вказала українську.
(За М. Куропатським)
Союз українців у Великій Британії (СУБ) був створений напочатку 1946 року. Це одне з найбільших українських громадських товариствЗахідної Європи, що налічує близько 2500 членів і складається з 53 відділів ill осередків. 55 приміщень СУБстали центрами організованого культурного життя: тут розміщуються музеї,бібліотеки, школи українознавства та численні українські клуби, влаштовуютьсяімпрези, сходи й засідання. Основний принцип культурницької праці СУБ полягає упідтримці українців і української мови.
(З календаря)
3. Вільний диктант
Прослухавшивисловлювання тричі, усно переказати його якнайближче до почутого. Висловитивласну думку щодо порушеної у висловлюванні проблеми.
Багато хто витрачає сили на дискусії про те, чому утискаєтьсяабо навіть занепадає в Україні українська мова. Але, як сказав Конфуцій,«замість того, щоб нарікати на темряву, засвіти свою свічку». У чому ж полягаєконструктивна позиція щодо підвищення авторитету української мови? І взагалі,чи існує ця проблема в сьогоднішній Україні?
Длядовідок.
Конфуцій(Кунцзи) (бл. 551–479 pp. до н. е.) – китайськийфілософ і політичний діяч. Конструктивний – який створює умови для наступної роботи, може бути основоючогось.
4.Прочитайте. Визначте тему і стиль кожного висловлювання, назвіть йогохарактерні ознаки.
I. Мованароду твориться колективно, беруть участь у цьому великому процесі і сивийлюдський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява, – бо кого ж ізнас не тішило, яку мовотворчу обдарованість, винахідливість виявляють малюки,які серед них бувають геніальні лінгвісти (О. Гончар). 2. Мова чутливо відгукується накожне нововведення в житті суспільства (М. Ланова). 3. Кожна мова має свій шлях розвитку, на якому позначились історичніподії, пережиті її народом… Усе це створює… національну психіку, що так виразно відбивається вмові (Б. Антоненко-Давидович).
II.Поміркуйте, як суспільство впливає на розвиток мови. Чи відомі вамвипадки втрати людиною здатності спілкуватися за допомогою мови внаслідок ізольованостівід суспільства?
М о в а – явище суспільне. З одногобоку, мову творить і розвиває суспільство, з іншого – без мови не було бсуспільства. І наука, і техніка, і релігія, й ідеологія, і культура не можливібез мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя і діяльності людини.
Розвиток і функціонуваннямови значною мірою зумовлені станом суспільства. У мові відбиваються соціальнадиференціація суспільства (класова, професійна, статева), демографічні процеси(зміни чисельності населення, міграція), рівень загальної освіти народу,розвиток науки тощо. Суспільство може цілеспрямовано впливати на розвиток мови.Свідомий вплив суспільства на мову (урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики залежитьдоля окремих мов у багатомовному суспільстві. (Ц Так, внаслідок онімечення уXVIII столітті зникли полабська і прусська мови, в результаті асиміляції в СРСРзникло понад 90 мов, а колонізація у США знищила чимало індіанських мов.
Взаємозв'язок мови ісуспільства розглядається і на таких рівнях, як мова і народ, мова й особа(індивід), мова й класи та соціальні групи людей.
Мова – загальнонародне явище. Народ– творець і носій мови. Однаособа безсила будь-що змінити в мові, бо мова розвивається за своїмиоб'єктивними законами. Наприклад, Тарас Шевченко є основоположником українськоїлітературної мови. Однак це не означає, що він створив нову мову.
Навіть геніальна особистістьне здатна змінити мову, а може лише виявити її приховані можливості, показати,як ефективно можна використати те, що в мові вже існує.
Мова неможе бути класовою (коли кожен клас користується своєю мовою), бо треба було бвиробити якусь третю мову, щоб класи могли спілкуватися між собою. Протекласовий підхід до використання мови беззаперечний. Так, українське панство,щоб відокремити себе від простого народу, використовувало для спілкування чужумову: на Західній Україні то була здебільшого польська, а на Східній – російська.
Ізсуспільним розшаруванням (за різними ознаками) пов'язана поява в мовіпрофесійних слів, арго, діалектизмів.
Отже, мова і суспільствоперебувають у тісному взаємозв'язку. Вплив суспільства на мову і мови насуспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна – соціолінгвістика.
Українська мова функціонуєяк національна мова українського народу в Україні і є державною мовою.
5. Прочитайте. Визначте тему кожноговисловлювання. У яких життєвих ситуаціях ви могли б скористатися ними?
1. Мово вкраїнська, звідкиприлетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чикупалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно йвільно. Безжальний час не владний над тобою (За П. Загребель-ним). 2. Живе наша мова – і наш голос звучить увселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія,наша єдність і наша одність. Бо наша мова – це ми, українці, – добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейськихнародів… 3. Пізнання мови – це пізнання народу, його єства, його душі, йоговитоків та історичних шляхів – усього того, чим народ цікавий для іншихнародів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собоюособистість – своєрідну і неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому,хто не має поваги сам до себе (З кн. «Мова і нація»).
6. Прочитайте. Визначте тему істиль кожного висловлювання. З якою музикою (естрадною, класичною, народною)асоціюється у вас українська мова? На підтвердження своєї думки доберіть ізапишіть уривки з поетичних та прозових художніх творів чи з фольклору.
1. Геніальні композиториМоцарт і Бетховен, Глинка і Чайковський, Барток і Стравінський користувалисяукраїнськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібраціюнайвищих небес нашої мови.
2. Українська мова не бідна,не вульгарна… Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашоїмови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається вдуші нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й українськоїземлі (З тв. Д. Павличка).
5. Коментар відповідей та робіт студентів
6. Викладення та вивчення нового матеріалу (зміст позначенихпитань подається у вправах, які студенти мають виконувати)
7. Запис плану лекції:
7.1 Вступ. Мовлення як предмет стилістикиі культури мовлення.
7.2 Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики ікультури мовлення.
7.3 Стилістична норма істилістична помилка.
7.4Практична стилістика ікультура мовлення.
7.5 Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу мови.
Ви знатимете:
• рівнімовної системи та норми української літературної мови;
• видий засоби спілкування;
• вимогидо культури мовлення;
• особливостінаціонального мовленнєвого етикету.
Ви вмітимете:
• спілкуватисявідповідно до вимог культури мовлення;
використовувати вербальні іневербальні засоби спілкування
/>Які розділи мовознавства ви знаєте? Що вивчає кожен із них?
І. Прочитайте текст.Визначте його основну думку. Як ви розумієте твердження автора: «Мова єсистемою»? Які приклади інших систем ви могли б навести? Чим мовна системаподібна до них?
Мова є системою. Система – цесукупність взаємопов'язаних і взаємо-зумовлених елементів. Якщо із системивилучити якийсь елемент, вона не зможе функціонувати або її функціонування буденедостатньо ефективним. Уявіть собі, що з нашої мови зник звук [б]. У такомувипадку слова, які мають цей звук, довелося б вимовляти без нього або замістьнього вживати найближчий за звучанням до нього звук [ті], що призвело б до непорозумінь(М. Кочерган).
ІІ. Наведіть кількаприкладів того, як вилучення окремого елемента із мовної системи може статипричиною непорозуміння.Мовні рівні Мовна система має чотири рівні. Найнижчим рівнем є фонетичний, далі йде морфемний, потім лексичний, і найвищим рівнем є синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю: Одиниці мови
• фонетичний – звук;
• морфемний – морфему;
• лексичний – слово;
• синтаксичний – словосполучення, речення.

Мовні рівні не єавтономними, незалежними. Морфемний рівень виражає найзагальніші елементизмісту і готує матеріал для побудови слів. На лексичному рівні формуютьсяконкретні елементи змісту, але це ще не сам зміст. На рівні словосполученняактуалізуються, уточнюються потрібні для вираження змісту значення слів. Зміствиражається через речення, яке є основним знаком мовлення. На рівні текстузмісти окремих речень зливаються, взаємодоповнюються і таким чином передають неізольовані деталі дійсності чи окремі думки, а цілісну картину в її динаміці йрозвитку.
Така логічна схемабільш-менш однакова для всіх мов. Але чим глибше ми проникаємо в структурумови, тим більше виявляється її своєрідність.
Культура мови – це наука про вимоги до правильного мовлення, яка встановлюєправила вимови, наголошування, формотворення, слововживання, побудовисловосполучень і речень.
Культура мови включає такожвласне стилістичний аспект, оскільки унормоване мовлення повинно мати такікомунікативно-стилістичні якості, як точність, логічність, чистота, багатство,виразність, доречність.
На відміну від культуримови, яка встановлює норми правильного літературного мовлення, стилістика вчить мистецтва мовлення,уміння домагатися його дієвості та виразності.
Стилістика вивчає виражальнізасоби мови: точність, логічність, образність, доречність. Це вищий ступінькультури мови.
Досконале володіння мовою,її нормами в процесі мовленнєвої діяльності свідчить про високий рівенькультури мовлення особистості.Норми мови
Упорядкованості мовній системі надають мовні норми. Норма властива кожній національній літературній мові як основна і необхідна умова її існування й повноцінного функціонування в суспільстві.
Мовна норма – це сукупність мовних засобів, що вважаються правильними і сприймаються носіями мови як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови і суспільства. Ознаки мовної норми Визначальними ознаками мовної норми є гнучка стабільність, варіантність, дотримання усталених, загальноприйнятих правил щодо слововживання, написання, наголошування слів, граматичного оформлення висловлювання. Порушення літературної мовної норми спричиняються, наприклад, сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінне лексичне значення (тактовний – тактичний, талан – талант); впливом діалектної вимови (хожу, ходю замість літературного ходжу); незнанням законів синтаксичної сполучуваності слів (молодший брата замість нормативного молодший за брата) тощо. Мовні норми і стиль Мовні норми є спільними для різних стилів мовлення. Проте кожен з них має і свою специфічну – внутрішню – норму. Наприклад, використання слів привіт! бувай! у значенні одиниць мовного етикету для сучасної української літературної мови є нормативним. Однак внутрішня норма офіційно-ділового стилю не допускає вживання цих слів у своїх текстах. Для стильової ж норми розмовного мовлення названі слова є цілком прийнятними.
Звернітьувагу! Закониписемної мови зібрані в «Українському правописі в (редакція 1993 року). У цьому документі відтворено основні правила граматики,орфоепії, графіки. Усе, що суперечить цим правилам, є порушенням норми.Ілюстрації до наведених правил ви знайдете в словниках.
Види норм
Норми українськоїлітературної мови поділяються на орфоепічні, лексичні, граматичні (морфологічні, синтаксичні),стилістичні,орфографічні, пунктуаційні.Види норм української літературної мови Орфоепічні Регулюють наголошування слів, а також вимову голосних і приголосних звуків Лексичні Визначають можливості використання слова відповідно до лексичного значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні Морфологічні Визначають літературні форми слів Синтаксичні Визначають правила побудови словосполучень і речень Стилістичні Визначають доцільність використання мовних одиниць різних рівнів у тому чи іншому стилі мовлення Орфографічні Визначають правила написання слів Пунктуаційні Фіксують систему правил уживання розділових знаків
Сферазастосування норм
Мовні нормирізняться сферою застосування. Наприклад, орфографічні і пунктуаційні норми стосуються лише письма, аорфоепічні реалізуються тільки в усному мовленні. Частина норм є актуальною якдля письма, так і для усного мовлення. Такими є норми, що стосуються лексичногоскладу мови або утворення форми слова чи побудови речення згідно з граматичнимиправилами.
1. Прослухайте текст.
Донайкоштовніших надбань кожного народуналежить мова. Мова – найбільший духовнийскарб, у якому народ виявляє себетворцем, передає нащадкамсвої досвід і мудрість, перемогиі славу, культуру і традиції, думи і сподівання.
Слово– це життя народу, невмируще джерело його поступу. З цього невичерпного джерела мовець здобуває і засвоює нетільки знання про навколишній світ, а й моральні та естетичні цінності. Тонкийрізець слова формує і вигранює особистість. Прилучення до мовних скарбів надаєнам духовної дужості, адже мова є наймогутнішим виявом національної культури.
Повсякчас потрібно відкривати для себе красу, неповторнібарви, музику, високість і найтонші відтінки слова.
Висока культура мовлення, як складова гармонійноїособистості, передбачає вміння правильно розмовляти і писати, активно і творчозастосовувати мовні знання відповідно до мети й умов спілкування. Цього можнадосягти вмілим і доцільним уживанням слів, різноманітних синтаксичнихконструкцій, а в усному мовленні – багатством інтонації.
Знання виражальних засобів мови й уміння використовувати їхзалежно від потреб спілкування – вищий ступінь опанування мовної культури. Щобзабезпечити його, треба знати призначення2 мовних засобів досягненнястилістичної виразності мови (За І. Вихованцем).
2. Знайдіть у тексті відповідіна запитання:
1.Як мова впливає наособистість?
2.Що таке культура мовлення іяк досягти її високого рівня?
Словничок
Повсякчас – постійно, завжди.
Призначення – рос. назначение.
ПрочитайтеСтаттю 10 Конституції України.Визначте стиль. Які обов'язки покладає на себе держава стосовно функціонуванняукраїнської мови?
Стаття 10. Державною мовою в Україні єукраїнська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонуванняукраїнської мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантуєтьсявільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національнихменшин України.
Держава сприяє вивченню мовміжнародного спілкування.
8. Закріплення знань студентів:
Попрацюйтев парах. Запишіть по черзі словосполучення, добираючи з
дужок найбільш точне слово. Мотивуйте свій вибір.
(Прихильник, шанувальник,послідовник) таланту;
(доступний, зрозумілий,досяжний) виклад;
(обіймати, осягати,охоплювати) посаду;
(свідоцтво, посвідчення, посвідка)про народження;
(сперечання, спір, дискусія)у пресі;
(говорити, казати,висловлювати) думки;
(оплачувати, сплачувати,платити) борги;
(діставати, здобувати,набувати) освіту;
(вичерпна, фундаментальна,глибока) відповідь;
(хиба, помилка, вада) в розрахунках;
(проведення, здійснення)валютних операцій.
9. Коментар роботи студентів
10. Підсумок заняття:Усний невеликий твір про культуру мовлення
11. Домашнє завдання:
*Доведіть або спростуйтеметодом дискусії тезу: «Людина, байдужа до рідної мови, – дикун».